Право на донорство в цивільному праві України

Щодо способів захисту прав на донорство, то їх необхідно поділити на загальні та спеціальні: до загальних необхідно віднести всі ті, що передбачені нормами ЦК України, які передбачають захист цивільних прав, у тому числі особистих немайнових прав з їх особливостями: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Спеціальні способи захисту права на донорство передбачені законодавством, що регламентує таке право. Їх можна поділити в залежності від виду донорства: за об'єктом: способи захисту права на донорство органів та інших анатомічних частин людини; способи захисту права на донорство крові та її компонентів; способи захисту права на донорство репродуктивних клітин, ембріона; способи захисту права на донорство грудного молока; за суб'єктом: способи захисту права прижиттєвого донорства; способи захисту права на посмертне донорство.

Особливим є захист права на посмертне донорство. Так як, носій права на посмертне донорство захистити свого права не може в силу фізіологічного стану, то це здійснюють відповідні суб'єкти, передбачені нормативно-правовими актами. Об'єктом захисту права на посмертне донорство є частини організму померлого та право на гідне ставлення до тіла після смерті. Якщо форми посягання на право на посмертне донорство та форми захисту останнього такі ж як і у праві прижиттєвого донорства, то способи захисту суттєво відрізняються. Звернувшись до загальних способів захисту права на посмертне донорство, то з них можна виділити лише: визнання права; припинення дії, яка порушує право. До спеціальних способів захисту права посмертного донорства можна віднести: спростування недостовірної інформації; знищення донорського матеріалу та інші, в залежності від виду донорства.

Таким чином, право на донорство має три форми посягань: порушення, оспорення, невизнання. Особливість права на донорство полягає в тому, що в залежності від об'єкта донорство може завдаватися шкода здоров'ю донора, а тому слід відмежувати завдання очікуваної шкоди від непередбачуваної шкоди донору. Однак, пріоритетним у захисті права на донорство є все ж його охорона, так як при порушенні зазначеного права може завдаватися шкода життю, здоров'ю донора, що є непоправною та у визначених випадках повернутися до стану, який був до порушення зазначеного права неможливо.

1. Визначено поняття «право на донорство» як право особи за життя чи після смерті бути донором частин свого організму, у визначених законодавством випадках, з лікувальною, фармацевтичною чи науковою метою. Ознаками права на донорство є: особистісність; немайновий характер;абсолютний та відносний характер; обмеження у його здійсненні; специфічні підстави виникнення, припинення права на донорство; специфіка об'єкта права на донорство.

2. Обґрунтовано, що право на донорство регулюється цивільним правом та належить до інституту особистих немайнових прав з певними особливостями та винятками. Специфіка права на донорство полягає в тому, що хоча воно має матеріальне вираження та, в залежності від об'єкта, грошову оцінку, однак все ж не втрачає особистісного характеру, так як об'єкти донорства в своєму природному стані є єдиним цілим з організмом людини. Право на донорство не охоплюється лише вилученням донорського матеріалу. Зазначене право здійснюється лише тоді, коли матеріал вилучений та переданий, відповідно до нормативно-правових актів іншому суб'єкту з лікувальною метою, яка спрямована на забезпечення особистих немайнових прав реципієнтів у сфері охорони здоров'я. Відтак, донорський матеріал є матеріальним благом, яким донор має право розпоряджатися або передати таке право іншому суб'єкту у випадку його смерті. Така позиція не заперечує віднесення права на донорство до особистих немайнових прав. Таке розпорядження полягає у вилученні, знищенні донорського матеріалу або його наданні іншій особі з лікувальною метою.

3. Аргументовано, що право на донорство в Україні є елементом права на життя, права на здоров'я, права на свободу і особисту недоторканність, право на медичну допомогу та охорону здоров'я, інформаційні права, репродуктивні права та інші. Такий перелік прав з якими пов'язане право на донорство є невиключним. Крім цього, право на донорство має зовнішні зв'язки з іншими галузями права, які частково регламентують здійснення права на донорство, такими є: конституційне право, сімейне право, медичне право, адміністративне право, трудове право, кримінальне право.

4. Виражено позицію, що зміст права на донорство складається з наступних повноважень:

1) повноваження на визначення поведінки полягає у користуванні організмом у межах визначених законом та розпорядженні частинами організму шляхом надання згоди в лікувальних цілях або без такої, якщо це стосується донорства після смерті у випадках визначених законодавством;

2) повноваження вимоги - право на донорство є як абсолютним, так і відносним у кожному конкретному випадку. Як право абсолютне, то повноваження вимоги донора та інших відповідно до закону осіб полягає у вимозі в держави та інших юридичних та фізичних осіб не перешкоджати здійсненню права на донорство та забезпечувати його здійснення відповідно до законодавства. Як право відносне, то донор чи інші відповідно до закону чи договору особи мають право вимагати виконання конкретних обов'язків зобов'язаних у правовідносинах донорства суб'єктів;

3) повноваження захисту - донор чи інша відповідно до законодавства особа має право звернення до державних чи міжнародних суб'єктів, що уповноважені здійснювати захист осіб з метою усунення перешкод для здійснення права на донорство чи відновлення порушеного права.

5. Обґрунтовано, що зміст права на донорство характеризується як активними діями, так і пасивною поведінкою. Активні дії полягають у наданні згоди на вилучення донорського матеріалу, проходження медичного огляду чи надання відповідної медичної інформації чи інше медичному працівнику, чи іншому суб'єкту правовідносин. Пасивна поведінка у полягає в ненаданні згоди чи незгоди на вилучення донорського матеріалу, незважаючи на презумпцію надання згоди, останній можуть вилучити за згодою відповідних осіб відповідно до законодавства. Тому, пасивна поведінка потенційного донора розцінюється як незаперечення щодо вилучення донорського матеріалу, в той час останнє можливе на погляд осіб, передбачених законом. До принципів здійснення права на донорство відносяться: принцип законності; принцип зваженості ризиків; принцип добровільності; принцип заборони комерції; принцип анонімності; принцип соціальної значущості та інші.

6. Виражено позицію, що способи здійснення права на донорство мають свої особливості, враховуючи тісний зв'язок з носієм права на донорство та специфічність об'єкта зазначеного права. Фактичний спосіб здійснення права на донорство характеризується правом володіння та користування. Джерелом об'єкта права на донорство є людський організм, об'єктом - є частини людського організму, органи та інші анатомічні частини, які разом функціонуючи, забезпечують здоровий його стан. Тому, фактичне здійснення права на донорство є володіння та користування потенційним донорським матеріалом, так як за сукупності умов, передбачених законодавством, потенційний донор може відділити органи чи інший анатомічний матеріал, таким чином, здійснивши зазначене право. Юридичний спосіб здійснення права на донорство полягає у діях, що є юридичним фактом, як підстава виникнення правовідносин донорства, та бездіяльність. Такими діями можна назвати: надання згоди на вилучення донорського матеріалу чи передання донорського матеріалу за призначенням іншому суб'єкту (ембріон). Бездіяльність як спосіб здійснення права на донорство вважається відсутність вираженої незгоди на вилучення донорського матеріалу після смерті.

7. Запропоновано вважати формами надання згоди на вилучення донорського матеріалу: усну, письмову, правочини у сфері донорства: заповіт, договір. Договори у сфері донорства доцільно поділити на договір донорства: суб'єктний склад - донор-реципієнт, фармацевтична компанія - заклад охорони здоров'я, предмет договору - біологічний матеріал людини, істотні умови - термін виконання договору, умови дострокового розірвання договору та відшкодування завданої здоров'ю очікуваної шкоди, форма - письмова; договір вилучення біологічного матеріалу людини - суб'єктний склад - донор - заклад охорони здоров'я, предмет договору - біологічний матеріал людини, дії з вилучення біологічного матеріалу в донора, істотні умови - термін виконання договору, умови дострокового розірвання договору та відшкодування завданої здоров'ю очікуваної шкоди, форма - письмова. Також, крім традиційних істотних умов визначених в цивільному праві нами виділено специфічні істотні умови, які складають зміст договорів у сфері донорства: термін виконання договору, умови дострокового розірвання договору та відшкодування завданої здоров'ю очікуваної шкоди. Пропонуємо визначити в законодавстві групу договорів, які б укладалися в сфері донорства.

8. Визначено особливості правовідносин донорства, що відрізняє їх від інших схожих правовідносин: 1) особливий об'єкт правовідносин - частини людського організму; 2) особливий суб'єктний склад; 3) особливий процес здійснення прав та виконання обов'язків донором, що супроводжується медичним обслуговуванням з допомогою медичного працівника; 4) донорство анонімне; 5) вилучений донорський матеріал повинен зберігатися у відповідних умовах, забезпечити останнє може лише відповідний державним стандартам лікувальний заклад; 6) нормативно-правові вимоги до осіб, які можуть бути донорами; 7) відшкодування шкоди за завдану здоров'ю шкоду в результаті виконання донорської функції.

9. Запропоновано визначити поняття «захист права на донорство» як визначена законом поведінка у правовідносинах донорства, які зазнали протиправного впливу, що полягає у вимозі щодо припинення порушення, поновлення чи визнання права на донорство, відшкодування завданої шкоди чи у інший спосіб, що не заборонений законодавством.

10. Обґрунтовано, що захист права на донорство має три форми посягань: порушення, оспорення, невизнання. Порушення права на донорство - це протиправний вплив на зміст зазначеного права, який зазнає зменшення або ліквідації, що перешкоджає здійсненню останнього або завданню неочікуваної шкоди донору при здійсненні зазначеного права. Як правило, порушення права на донорство супроводжується порушенням права на здоров'я, на особисту недоторканність, на життя, на таємницю особистого життя та інше; оспорення права на донорство - це такий стан суб'єктивного права, який виникає в результаті спору між учасниками правовідносин з приводу змісту права на донорство чи механізму здійснення останнього; невизнання права на донорство - це діяльність суб'єкта, який приймає участь у здійсненні права на донорство, яка характеризується діями або бездіяльністю, що свідчить про заперечення повністю або частково наявності такого права, що перешкоджає його здійсненню. Захист права на донорство можливий у двох формах: юрисдикційній та неюрисдикційній. Способи захисту права на донорство поділяються на загальні та спеціальні.

11. Аргументовано, що відшкодування очікуваної шкоди завданої донору при здійсненні права на донорство носить компенсаційний характер. Моральна шкода при завданні очікуваної шкоди донору відшкодуванню не підлягає.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових завдань, що виявилось у проведенні загально-теоретичної характеристики права на донорство в цивільному праві України, зокрема: визначення поняття і правової природи права та правовідносин донорства в Україні, вивчено еволюцію правового регулювання донорства в Україні, здійснено порівняльно-правову характеристику донорства із законодавством іноземних країн. Виявлено особливості договірних відносин у сфері донорства та обґрунтовано пропозиції і рекомендації щодо права на донорство, з метою удосконалення доктрини і чинного законодавства.

Найбільш вагомими в дисертаційному дослідженні є наступні положення:

1. Виділено ознаки донорства: дія, спрямована на вилучення та надання об'єктів донорства; усвідомленість донора; добровільна, вольова згода донора, одного з подружжя, родича чи законного представника у визначених законом випадках; об'єкт - визначена складова людського організму; лікувальна, фармацевтична, наукова мета; зваженість ризиків на користь донора; донор - повнолітня дієздатна фізична особа (прижиттєве донорство). Поняття «донорство» пропонуємо визначити як дія, спрямована на вилучення та надання частин людського організму за усвідомленою, добровільною, вольовою згодою донора чи законного представника, у визначених законодавством випадках, з лікувальною, фармацевтичною чи науковою метою, та здійснюється під державним контролем.

2. Визначено основні та юридично значущі критерії класифікації донорства: за фізіологічним станом донора; за можливістю грошової оцінки об'єкта донорства; за суб'єктом вилучення та зберігання донорського матеріалу; за метою перенесення донорського матеріалу в організм реципієнта; залежно від статі донора; залежно від анонімності донора; за методом вилучення донорського матеріалу.

3. Запропоновано вважати правовідносини донорства правовідносинами медичної допомоги, а тому обґрунтовано внесено зміни у визначення поняття «медична допомога» з позиції правовідносин донорства, таким чином, щоб воно трактувалося ширше. Так, медична допомога - це діяльність медичних працівників спрямована на забезпечення та здійснення конституційних прав людини у сфері охорони здоров'я шляхом застосування комплексу медичних заходів, результатами яких є зміна чи збереження здоров'я. Таким чином, медичне втручання в залежності від мети, якою керується пацієнт, поділяється на медичне втручання з лікувальною метою та медичне втручання з метою здійснення права на донорство, яке в свою чергу поділяється на здійснення права на прижиттєве донорство та права на посмертне донорство. Зазначене твердження потребує окремого дослідження.

4. Об'єкти донорства не мають єдиної правової природи. Об'єкти донорства можна поділити на ті, які мають фізичну субстанцію та не мають грошової оцінки (органи, тканини та інші анатомічні матеріали), які вважаються матеріальними, але немайновими благами; на ті, що мають фізичну субстанцію та грошову оцінку (кістковий мозок, кров та її компоненти, репродуктивні клітини, грудне молоко та інші) - матеріальні, але майнові блага. Об'єкти права на донорство до відділення їх від організму є об'єктами особистих немайнових прав. Проте, після відділення, об'єкти донорства набувають об'єктивного вираження та можливості переходу об'єкта до третьої особи, чим не завдає шкоди іншим немайновим благам, таким чином, зазначені об'єкти є об'єктами майнових прав.

Об'єкти правовідносин донорства визначаємо як матеріальні майнові або немайнові блага, що відділяють від людського організму з лікувальною, фармацевтичною чи науковою метою та володіють особливим правовим режимом та перебувають в обмеженому цивільному обороті.

5. Грудне молоко - це секрет молочних залоз в період лактації, тобто віддільною частиною організму, яка при вилученні не порушує цілісності людського тіла, що володіє лікувальними властивостями і у виключних випадках є лікарським засобом за медичним показанням. Таким чином, грудне молоко слід визнати об'єктом донорства, яке відноситься до матеріальних, але майнових благ та є частиною немайнового блага - здоров'я. Об'єкт права на донорство грудного молока володіє особливим правовим режимом, що перебуває в обмеженому цивільному обороті.

6. Право на донорство - це право особи за життя чи після смерті бути донором частин свого організму, у визначених законодавством випадках, з лікувальною, фармацевтичною чи науковою метою. Ознаками права на донорство є: особистісність; немайновий характер; абсолютний та відносний характер; обмеження у його здійсненні; специфічні підстави виникнення, припинення права на донорство; специфіка об'єкта права на донорство. Право на донорство регулюється цивільним правом та належить до інституту особистих немайнових прав з певними особливостями та винятками. Специфіка права на донорство полягає в тому, що хоча об'єкт донорства має матеріальне вираження та в залежності від нього грошову оцінку, однак все ж не втрачає особистісного характеру.

7. Зміст права на донорство характеризується як активними діями, так і пасивною поведінкою. Активні дії полягають у наданні згоди на вилучення донорського матеріалу, проходження медичного огляду чи надання відповідної медичної інформації чи інше медичному працівнику, чи іншому суб'єкту правовідносин. Пасивна поведінка в змісті права на донорство полягає у ненаданні згоди чи незгоди на вилучення донорського матеріалу, незважаючи на презумпцію надання згоди, останній можуть вилучити за згодою відповідних осіб відповідно до законодавства.

8. Формами надання згоди на вилучення донорського матеріалу є усна, письмова. Виділено правочини в сфері донорства: заповіт, договір. Договори у сфері донорства доцільно поділити на договір донорства: суб'єктний склад - донор-реципієнт, фармацевтична компанія - заклад охорони здоров'я, предмет договору - біологічний матеріал людини, істотні умови - термін виконання договору, умови дострокового розірвання договору та відшкодування завданої здоров'ю очікуваної шкоди, форма - письмова; договір вилучення біологічного матеріалу людини - суб'єктний склад - донор-закладом охорони здоров'я, предмет договору - біологічний матеріал людини, дії з вилучення біологічного матеріалу в донора, істотні умови - термін виконання договору, умови дострокового розірвання договору та відшкодування завданої здоров'ю очікуваної шкоди, форма - письмова. Авторкою статті виділено істотні умови, які складають зміст договорів у сфері донорства: термін виконання договору, умови дострокового розірвання договору та відшкодування завданої здоров'ю очікуваної шкоди. Пропонуємо визначити в законодавстві групу договорів, які б укладалися в сфері донорства. Зазначене твердження потребує окремого дослідження.

9. Особливості правовідносин донорства, що відрізняє їх від інших схожих правовідносин: 1) особливий об'єкт правовідносин - частини людського організму; 2) особливий суб'єктний склад; 3) особливий процес здійснення прав та виконання обов'язків донором, що супроводжується медичним обслуговуванням з допомогою медичного працівника; 4) донорство анонімне; 5) вилучений донорський матеріал повинен зберігатися у відповідних умовах, забезпечити останнє може лише відповідний державним стандартам лікувальний заклад; 6) нормативно-правові вимоги до осіб, які можуть бути донорами; 7) відшкодування шкоди за завдану здоров'ю шкоду в результаті виконання донорської функції.

10. Захист права на донорство - це визначена законом поведінка в правовідносинах донорства, які зазнали протиправного впливу, що полягає у вимозі щодо припинення порушення, поновлення чи визнання права на донорство, відшкодування завданої шкоди чи у інший спосіб, що не заборонений законодавством. Захист права на донорство має три форми посягань: порушення, оспорення, невизнання.

11. Обґрунтовано доцільність внесення змін в діюче законодавство, що регулює донорство:

а) внести зміни в Цивільний кодекс України:

1) додати статтю 180-1 «Біологічні матеріали людини» та диспозицію викласти у такій редакції:

«1. Біологічні матеріали є частинами організму людини, що є видом об'єктів цивільних правовідносин та володіють особливим правовим режимом»;

«2. Обмеженими в цивільному обороті та вилучені з цивільного обороту є біологічні матеріали визначені законодавством України»;

2) диспозицію частини 1, 4 статті 290 викласти у такій редакції:

«1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів, репродуктивних клітин та грудного молока. Донорство крові, її компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів, репродуктивних клітин, грудного молока здійснюється відповідно до закону»;

«4. Особа може залишити згоду на вилучення репродуктивних клітин на випадок її смерті. У випадку відсутності згоди на використання репродуктивних клітин та ембріонів померлого надавати згоду можуть один з подружжя чи близький родич. Особа/особи в договорі про застосування ДРТ з використанням кріоконсервованих репродуктивних клітин та ембріонів можуть зазначити про використання останніх на випадок їх смерті»;

3) диспозицію статті 1261 викласти у такій редакції:

«1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті або зачаті після його смерті за допомогою ДРТ, той з подружжя, який його пережив, та батьки»;

б) внести зміни в Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині»:

1) розділ III викласти в редакції: «Умови та порядок взяття органів та анатомічних матеріалів у живих осіб»;

2) диспозицію частини 4 статті 12 викласти у такій редакції:

«4. Взяття гомотрансплантата та матки (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця) або є двоюрідні та троюрідні брати і сестри, хрещені батьки, які довели свої зв'язки із реципієнтом в судовому порядку»;

3) додати статтю 12-1 «Взяття матки у живих осіб» та диспозицію статті викласти в наступній редакції:

«1. У дієздатної жінки, яка досягла п'ятдесяти років може бути взята матка як трансплантат. Взяття матки у живого донора допускається за наявності письмової згоди та медичного висновку консиліуму лікарів. Взяття матки допускається у випадку, коли реципієнт є особою, передбаченою в ст.12 Закону».

4) диспозицію статті 13 викласти у наступній редакції:

«1. Згода живого донора на взяття у нього гомотрансплантата, матки та інших анатомічних матеріалів» та викласти в редакції: «У живого донора може бути взято гомотрансплантат, матку та інші анатомічні матеріали здатні до регенерації лише за наявності його письмової заяви про це, підписаної свідомо і без примушування після надання йому лікуючим лікарем об'єктивної інформації про можливі ускладнення для його здоров'я, а також про його права у зв'язку з виконанням донорської функції. У заяві донор повинен вказати про свою згоду на взяття у нього гомотрансплантата, матки чи інших анатомічних матеріалів здатних до регенерації та про свою поінформованість щодо можливих наслідків. Підпис донора на заяві засвідчується у встановленому законодавством порядку, а заява додається до його медичної документації»;

5) доповнити Закон статтею 14-1 «Перехресне донорство гомотрансплантата та матки» та викласти в наступній редакції:

«1. Взяття гомотрансплантата та матки у живого донора допускається для реципієнта, що не є особою, передбаченою в ст.12 Закону у випадку перехресного донорства»;

6) диспозицію частини 1 статті 16 викласти в наступній редакції:

«1. Кожна повнолітня дієздатна особа може дати письмову згоду або незгоду стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті. За відсутності такої заяви анатомічні матеріали у померлої повнолітньої дієздатної особи можуть бути взяті за згодою родичів чи членів сім'ї померлого відповідно до черговості: 1. Один з подружжя; 2. Повнолітні та дієздатні діти померлого; 3. Один з батьків; 4. Рідні брат або сестра; 5. Дід або баба; 6. Тітка або дядько; 7. Інша особа, яка проживала з донором однією сім'єю протягом останніх п'яти роки. Пріоритет в черговості надається особам, які проживали разом з померлим до його смерті. Якщо декілька з родичів чи членів сім'ї проживали разом з померлим, то вони надають згоду відповідно до черги. У померлих неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб анатомічні матеріали можуть бути взяті за згодою їх законних представників».

в) затвердити «Інструкцію про забір, зберігання, перевезення та передання донорського грудного молока».

12. Дослідженням донорства крові та її компонентів встановлено, що законодавство України наближене до законодавства європейських країн та розвивається в парадигмі європейських концепцій.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агиевец С.В. Теоретические проблемы правового регулирования медицинской помощи: монографія. Гродно: ГрГУ, 2002. 168 с.

2. Альбицкий В. Ю., Шер С. А. Сбережение жизни младенца: от XVII до XXI века. Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. 2014. № 2. С. 42-45.

3. Андреев В. К. Существо нематериальных благ и их защита. Журнал российского права. 2014. № 3 (207). С. 27-33.

4. Антонов С. В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю при наданні платних медичних послуг: дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2006. 206 с.

5. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист: дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2004. 205 с.

6. Безопасность крови и ее наличие. Інформаційний бюллетень. 2015. № 279 / Міжнародна організація охорони здоров'я. URL: http://www.who.int/ mediacentre/factsheets/fs279/ru/ (дата звернення: 10.06.2017).

7. Бойчук Д. В. Право особи на життя в системі особистих немайнових прав: проблеми теорії і практики. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 69. С. 262-269.

8. Большая медицинская энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. Б. В. Петровский. 3-е изд. Москва: Советская энциклопедия, 1977. Т. 6. 548 с.

9. Большая советская энциклопедия: в 65 т. / гл. ред. О. Ю. Шмидт. Москва: Акционерное Общество «Советская Энциклопедия», 1929. Т. 13. 805 с.

10. Бородовський С. О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2005. 20 с.

11. Энциклопедический словарь: 82 т. / издатели: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон; под ред. И. Е. Андреевского. Санкт-Петербург: Типо-Литография И. А. Ефрона, 1892. Т. ІІI-a: Бергер-Бисы. 478с.

12. Брюховецька М. С. Посмертне донорство в Україні: проблеми та перспективи цивільно-правового регулювання. Порівняльно-аналітичне право. 2016. № 3. С. 72-74.

13. Брюховецька М. С. Цивільно-правове регулювання посмертного донорства в Україні: дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2017. 230 с.

14. Булеца С. Б. Здійснення та виконання суб'єктивних цивільних прав та обов'язків у медичних правовідносинах. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. 2008. Вип. 43. С. 111-115.

15. Булеца С. Б. Право фізичної особи на життя та здоров'я як об'єкт цивільно-правової регламентації: порівняльно-правовий аналіз регулювання в Україні, Угорській, Словацькій та Чеській республіках: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Одеса, 2005. 24 с.

16. Булеца С. Б. Цивільні правовідносини, що виникають у сфері здійснення медичної діяльності: теоретичні та практичні проблеми: дис. ... д-ра юрид. наук. Одеса, 2016. 437 с.

17. Венедіктова І.В. Реалізація і захист інтересів осіб у репродуктивних правовідносинах. Юридична Україна. 2012. № 11. С. 46-50.

18. Вороніна Н. В. До питання оборотоздатності об'єктів цивільного права. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2014. Вип. 6-1, т. 1. С. 131-133.

19. Гавзе В. И. Обязательственное право (общие положения). Минск: Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1968. 126 с.

20. Герц А. А. Право на надання медичних послуг як елемент особистого немайнового права на охорону здоров'я. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2014. Т. 2, № 11. С. 12-13.

21. Головащук А. П. Цивільно-правові аспекти донорства репродуктивних клітин. Держава і право: зб. наук. праць. 2013. Вип. 59. С. 293-298.

22. Гора М. А. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав в Україні: загальні засади та рівень відповідальності міжнародним стандартам. Вісник Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. 2012. Т. 17, вип. 1/2 (16/17). С. 62-70.

23. Горбась Д. В. Здійснення суб'єктивних цивільних прав фізичних осіб: поняття, способи, межі: дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2008. 203 с.

24. Горелик И. И. Правовые аспекты пересадки органов и тканей. Минск: Вышэйш. школа, 1971. 92 с.

25. Гражданское право: учебник / отв. ред. В. П. Мозолин, А. И. Масляев. Москва: Юристь, 2005. Ч. 1. 659 с.

26. Гребенникова К. В. Реализация модели ограниченного испрошенного согласия на донорство в Японии. Международный научно-исследовательский журнал. 2013. № 6-3 (16). С. 12-14.

27. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. 2-е изд., стереотип. Москва: Статут, 2001. 411 с. (Классика российской цивилистики).

28. Гринчак С. В. Моделі правового регулювання вилучення органів або тканин у померлих осіб. Юридичний вісник. 2013. № 3 (28). С. 141-145.

29. Гринюк Е. В. Возможность осуществления права на донорство регенеративних тканей несовершеннолетними (малолетними) лицами в Украине. Legea si viata. 2016. № 2\2. С. 31-35.

30. Гринюк О. В. Принцип заборони комерціалізації у сфері трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів. Право і суспільство. 2016. № 2. С. 42-48.

31. Губський О. В. Характеристика об'єктів цивільних правовідносин донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. Наше право. 2014. № 10. С. 142-146.

32. Гудима Д. А. Померла людина як суб'єкт права (нетривіальні думки). Право України. 2010. № 12. С. 260-265.

33. Гупаловська О. Б. Відшколування моральної шкоди - зобов'язально-правовий засіб захисту права власності. Адвокат. 2010. № 8 (119). С. 16-22.

34. Дангата Й. Гідність у донорстві органів - збалансування інтересів зацікавлених осіб. Медичне право. 2013. № 1 (11). С. 20-32.

35. Дерягина Н. С. Новые репродуктивные технологии: этически аспект. Медицина и гуманитарные знания: области соприкосновения: материалы межвуз. науч. студенческой конф. (г. Архангельск, 14 нояб. 2013 г.). Архангельск, 2013. Вып. 1. С. 109-114.

36. Додатковий протокол до Конвенції про права людини і біомедицину щодо трансплантації органів і тканин людини від 24.01.2002 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_684 (дата звернення: 25.02.2017).

37. Донорська кров: порятунок чи небезпека. Відомості: газета. 2013. 03 травня. URL: http://vidomosti-ua.com/newspaper/44793 (дата звернення: 05.06.2017).

38. Донорство в мире / Служба крови. URL: http://yadonor.ru/in-the-world.htm (дата звернення: 09.09.2016).

39. Донцов Д. С. Роль гражданско-правовых норм в регулировании общественных отношений по клинической трансплантации: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Ростов-на-Дону, 2011. 25 с.

40. Допоміжні репродуктивні технології лікування безпліддя: навч. посібник / Ф. В. Дахно, О. М. Юзько, Ю. П. Вдовиченко, В. В. Камінський та ін. Київ, 2011. 339 с. URL: http://www.uarm.org.ua/attachments/article.pdf (дата звернення: 23.04.2016).

41. Дроздов О. Практика ЄСПЛ: Фактичні дані. Здоров'я. URL: http://unba.org.ua/publications/1262-praktika-espl-faktichni-dani-zdorov-ya.html (дата звернення: 23.12.2017).

42. Дроздова А. В. Понятие и содержание услуги как объекта гражданских прав. Сибирский юридический вестник. 2003. № 1. С. 39-44.

43. Електронна збірка словників. URL: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ ruwiki/178782 (дата звернення: 14.09.2017).

44. Епанчина М. П. Донорский паспорт: право или обязанность (российский, зарубежный и международный опыт правового регулирования. Вестник РУДН. 2012. № 3. С. 92-98.

45. Єдина уніфікована методика розрахунку вартості медичних послуг, амбулаторно-поліклінічного та стаціонарного лікування / Р. О. Моісеєнко, О. К. Толстанов, В. В. Залеська, В. І. Яструбінський та ін. Аптека: електронна газета. 2012. № 841 (20). URL: http://www.apteka.ua/article/143330 (дата звернення: 04.10.2016).

46. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/ (дата звернення: 08.03.2017).

47. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. Харьков: Ксилон, 2002. 398 с.

48. Жилінкова І. В. Особливості здійснення суб'єктивних цивільних прав. Вісник Академії правових наук України. 2012. № 1. С. 100-107.

49. Зазуляк І. І. Істотні умови договору: теоретичний аспект: дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2009. 170 с.

50. Зайцев О. Л. Межі здійснення прав суб'єктами спадкових правовідносин. Право і Безпека. 2012. № 4. С. 272-276.

51. Зайцева С. Г. «Злоупотребление правом» как правовая категория (вопроси теории и практики): дис. ... канд. юрид. наук. Коломна, 2003. 198 с.

52. Зенченко Ю. В., Семыгина Т. В., Жогов И. В. Политика донорства крови и ее компонентов: европейское измерение. Контроль над табаком и общественное здоровьев восточной Европе: материалы Второй конф. «Экономика, социология, теория и практика здравоохранения» (г. Киев, 12-13 апр. 2012 г.). Киев, 2012. Т. 2, № S1. C. 9-10. URL: https://elibrary.ru/item.asp?id=17797542 (дата звернення: 18.12.2016).

53. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву. Из истории цивилистической мысли / ред. Л. А. Козакова. Москва: Статут, 2000. 777 с. (Серия: «Классика Российской Цивилистики»).

54. Ільющенкова К.О. Договір як підстава виникнення правовідносин донорства. Медичне право. 2018. №1. С.22-32.

55. Ільющенкова К.О. Донор як суб'єкт правовідносин прижиттєвого донорства органів та інших анатомічних частин людини. Актуальні проблеми сучасного розвитку цивільного, міжнародного морського, господарського та транспортного права: VII міжнародній науково-практичній конференції (м.Київ, 06-07.04.2017). С. 182-184.

56. Ільющенкова К.О. Еволюція правового регулювання донорства органів та інших анатомічних матеріалів людини. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2017. №1 (93). С. 56-64.

57. Ільющенкова К.О. Еволюція правового регулювання донорства репродуктивних клітин. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. №2. С. 76-83.

58. Ільющенкова К.О. Захист прав дитини, народженої у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2016. №1. С. 48-55.

59. Ільющенкова К.О. Захист прав учасників правовідносин донорства. Теоретико-правові засади формування сучасного медичного права в Україні: IV всеукраїнська науково-практична конференція (м.Полтава, 27.11.2015). Національний юридичний університет ім.Ярослава Мудрого. С. 148-149.

60. Ільющенкова К.О. Здійснення права на донорство. Наука та практика сучасної юриспруденції: VI всеукраїнська науково-практична конференція (м.Харків, 02.11.2015). Національний юридичний університет ім.Ярослава Мудрого. С. 312-313.

61. Ільющенкова К.О. Іспанська юридична модель трансплантології й можливість застосування її в Україні. Jurnalul Juridic National: teorie si practica. 2015. №6 (16). С. 144-147.

62. Ільющенкова К.О. Особливості правового регулювання грудного молока. Часопис Київського університету права. 2016. №4. С. 21-25.

63. Ільющенкова К.О. Позитивні та негативні аспекти правового регулювання сфери допоміжних репродуктивних технологій в Україні та зарубіжних країнах. Юридичні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень: міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 13-14.05.2016). С. 45-47.

64. Ільющенкова К.О. Поняття та зміст права на донорство. Наука та практика сучасної юриспруденції: V всеукраїнська науково-практична конференція (м.Харків, 01.05.2015). Національний юридичний університет ім.Ярослава Мудрого. С. 165-167.

65. Ільющенкова К.О. Тенденції і юридичні моделі донорства крові в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правова характеристика. Право і суспільство. 2016. №1-2. С. 42-48.

66. Ільющенкова К.О. Юридична модель трансплантології в Україні та досвід зарубіжних країн. Актуальні питання державотворення в Україні: міжнародна науково-практична конференція (м.Київ, 20.05.2016). Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. С. 37-39.

67. Ільющенкова К.О. Юридичні аспекти донорства грудного молока. Право і суспільство. 2016. №4. С. 28-35

68. Ільющенкова К.О. Юридичні та медичні аспекти у визнанні грудного молока об'єктом донорства. Право і суспільство. 2016. №3. С. 38-43

69. Казначеев М. Ю. Правовой статус органов, тканей, тела человека как обьектов права собственности и права на физическую неприкосновенность. Наука и молодежь: проблемы, поиски, решения: труды Всерос. науч. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых (г. Новокузнецк, 05-08 мая 2009 г.). Новокузнецк: Гуманитарные и экономические науки. 2009. Ч. 1, вып. 13. С. 251-255.

70. Как это сделано, как это работает, как это устроено. LiveJournal: онлайн журнал. URL: http://kak-eto-sdelano.livejournal.com/283346.html (дата звернення: 21.05.2017).

71. Кашинцева О. Ю. Біоетичні засади здійснення медичної практики. Львів, 2013. URL: http://pres.in.ua/filosofseka-kategoriya-sho-ohoplyuye-etichni-aspekti-mej-dozvo.html (дата звернення: 10.03.2017).

72. Кашинцева О. Ю. Право біоетики та медичне право: новий напрямок наукових досліджень Київського університету права НАН України. Часопис Київського університету права. 2009. № 4. С. 202-209.

73. Кашинцева О. Ю. Правова охорона антропологічної цілісності людини крізь призму особистих немайнових прав. Часопис Київського університету права. 2011. № 1. С. 164-169.

74. Ковтун Г. О., Галкін А. П. За порогом біотехнологічної революції. Науковий світ. 2008. № 6. С. 8-11.

75. Кодекс про шлюб і сім'ю від 20.06.1969 р. № 2006-VII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2006-07 (дата звернення: 13.01.2017).

76. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 04.04.1997 р. (Ов'єдо). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_334(дата звернення: 14.04.2017).

77. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021?nreg=995_021&find=1&text=%EE%F5%EE%F0%EE%ED&x=0&y=0#w17 (дата звернення: 14.04.2017).

78. Конь И. Грудное вскармливание и молочные смеси: плюсы и минусы. Арументы и факты: газета. 2011. № 46. URL: http://www.aif.ru/health/children/29301 (дата звернення: 12.12.2016).

79. Кормление грудью в течение первого часа жизни новорожденного способствует снижению детской смертности. URL: http://www.unicef.org/ceecis/ media_7134.html (дата звернення: 24.08.2016).

80. Коробцова Н. В. Нематеріальні блага як об'єкти цивільних прав. Актуальні проблеми приватного права: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченій 93-й річниці з дня народження В. П. Маслова (м. Харків, 27 лют. 2015 р.). Харків, 2015. С. 132-135.

81. Корсак В. С. От опытов с искусственным оплодотворением кроликов до вспомогательных репродуктивных технологий. Журнал акушерство и женских болезней. 2004. Т. LIII, № 1. С. 31-36.

82. Кохановська О. В. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи як уособлення захисту прав і основних свобод людини в сучасній Україні. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2011. № 86. С. 7-10.

83. Кохановська О. В. Поняття та види особистих немайнових прав у цивільному прав України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2010. Вип. 84. С. 7-16.

84. Крилова О. В. Цивільно-правове регулювання відносин по наданню медичної допомоги: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2006. 20 с.

85. Крисько З. О. Історично-правові аспекти зародження та етапи розвитку трансплантології. Наше право. 2011.Ч. 1, № 1. С. 21-26.

86. Кудашова Т. Г. Признание органов и тканей человека обьектами гражданского права: за и против. Известия Оренбургского государственного аграрного университета. 2012. № 35-1, т. 3. С. 268-270.

87. Линник С. О. Стан впровадження в Україні глобальної стратегії ВООЗ щодо годування дітей грудного і раннього віку. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 2. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=543 (дата звернення: 02.10.2016).

88. Лідовець Р. А. Змішані договори в цивільному праві України: дис. … канд. юрид. наук. Острог, 2004. 184 с.

89. Лісніча Т. В. Захист особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність): автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2007. 21 с.

90. Любчак В. В. Огляд сучасних підходів до організації служби крові в світі. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2012. № 2. С. 49-56.

91. Ляуш Л. Б. Этические проблемы трансплантации органов и тканей человека. Этические проблемы ксенотрансплантации. Избранные лекции кафедры биоэтики РНИМУ им. Н. И. Пирогова. URL: http://rsmu.ru/335.html (дата звернення: 25.07.2016).

92. Майданик Л. Р. Деякі аспекти оборотоздатності особистих немайнових благ фізичних осіб за цивільним законодавством України. Юридичний журнал. 2014. № 3. URL: http://www.justinian.com.ua/ article.php?id=4030 (дата звернення: 03.11.2016).

93. Малеина М. Н. Право индивида на телесную (физическую) неприкосновенность. Государство и право. 1993. № 4. С.97-106.

94. Малюга Л. В. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2004. 20 с.

95. Маргацкая Н. А. Гражданско-правовые вопросы трансплантации и донорства. Вестник МГУ. Серия 11: «Право». 1980. №2. 24 с.

96. Марич Х. М. Поняття, особливості та види договорів в агропромисловому комплексі. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2015. № 813. С. 324-330. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2015_813_53 (дата звернення: 19.03.2016).

97. Мацегорін О. І. Поняття та зміст захисту цивільних прав. Часопис Київського університету права. 2011. № 3. С. 143-147.

98. Мейер Д. И. Русское гражданское право. Москва: Статут, 2000. 831 с.

99. Мизгіна Т. І., Зюзіна Л. С., Пономаренко Л. М. Проведення лікувального харчування упродовж першого року життя у дітей з групи ризику щодо розвитку атопії. Вісник проблем біології і медицини. 2010. Вип. 4. С. 108-111.

100. Миронова Г. А. Медичний заповіт: новий інститут приватного права. Часопис Академії адвокатури України. 2012. № 14. С. 1-10.

101. Миронова Г. А. Цивільно-правові засади права на медичну допомогу. Приватне право і підприємництво. 2014. Вип. 13. С. 67-71.

102. Митрофанов І. І. Види юридичних фактів у механізмі реалізації кримінальної відповідальності. Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2014.Вип. 6 (89), ч 1. С. 183-190.

103. Міщук І. В. Адміністративно-правовий статус донорів добровольців за кордоном та в Україні. Правова держава. Щорічник наукових праць. 2016. № 21. С. 40-45.

104. Мокєєв І. Н. Інфузійно-трансфузійна терапія. Довідник. 1998. URL: http://medlit.pp.ua/16408_проблема_донорства_основні_поняття_донорство_це_добровільний_акт_допомоги_здорового.html (дата звернення: 14.08.2017).

105. Москаленко В. Ф. Підсумки законодавчої діяльності у галузі охорони здоров'я України Український медичний часопис. 2002. № 4 (30). VII-VIII. С. 39-45.

106. Мохов А. А. Медицинское право (правовое регулирование медицинской деятельности). Курс лекций: учеб. пособие. Волгоград: Изд-во ВолГУ,2003. 186 с.

107. Мусієнко А. В. Деякі правові та організаційні проблеми використання трансплантатів. Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. 2002. № 3. С. 37-40.

108. Мусієнко А. В. Запобігання злочинам у сфері трансплантації органів та тканин людини: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2010. 17 с.

109. Необходимость и возможность создания банков донорского грудного молока в России: результаты социологического опроса в рамках пилотного проекта банка донорского молока на базе ФГБНУ «Научный центр здоровья детей» / О. Л. Лукоянова, Т. Э. Боровик, И. А. Беляева, Л. С. Намазова-Баранова Л. С. та ін. Вопросы современной педиатрии. 2015. № 1, т. 14. С. 145-154.

110. Новый энциклопедический словарь: в 29 т. / гл. ред. К. К. Арсеньева. Санкт-Петербург: Типография Акціонернаго Общества «Брокгаузь-Ефронь», 1913. Т. 11. 960 с.

111. О порядке проведения медицинских операций: постановление СНК СССР от 15.09.1937 г. Сборник законов СССР. 1937. № 62. URL: http://www.libussr.ru/doc_ussr/ussr_4117.htm (дата звернення: 15.05.2017).

112. Об использовании глаз умерших людей для операции пересадки роговицы слепым: инструкция Народного комиссариата здравоохранения СССР от 27.01.1938 г. Сборник организационно-методических материалов по судебно-медицинской экспертизе. Москва: Наука, 1960. 214 с.

113. Ольховик Л. А., Ременяк А. Д. Правове регулювання трансплантології в Україні. Порівняльно-аналітичне право. 2016. № 5. С. 114-116.

114. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-XII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 2801-12 (дата звернення: 17.07.2016).

115. Павлишин Г. А., Козак К. В. Вплив адипонектину на виникнення метаболічних порушень у дітей з надмірною масою тіла та ожирінням. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 2014. Т. IV, № 1 (11). С. 62-66.

116. Пашков В. М. Сутність медичних послуг у системі господарського законодавства. Медичне право. 2013. № 2 (12). С. 88-101.

117. Перехрестенко П. М., Назарчук Л. В., Буркова І. С., Самусь В. М. Донороздатність населення України. Гематологія і переливання крові: міжвідомчий збірник. 2014. Вип. 37. С. 323-333.

118. Пипченко Б. Ю. Дискусійні аспекти надання згоди на донорство органів та тканин для трансплантації. Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення): матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 17-18 квіт. 2008 р.). Львів: Вид. ЛОБФ «Медицина і право», 2008. С. 234-239.

119. Положення про роботу органів охорони здоров'я і товариство Червоного Хреста і Червоного Півмісяця по укомплектуванні донорів: затверджене МОЗ СРСР 26.05.1958 р. URL: http://lawru.info/dok/1958/05/26/ n1192885.htm (дата звернення: 09.04.2016).

120. Польнікова Г. Г. Медична послуга як різновид споживчих послуг. Актуальні проблеми приватного права: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 92-й річниці з дня народження д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АН УРСР В. П. Маслова (м. Харків, 28 лют. 2014 р.). Харків, 2014. С. 322-324. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SBORNIKI_2014/Tezu_Maslov_2014. pdf (дата звернення: 10.09.2017).

121. Популярная медицинская энциклопедия / гол. ред. Б. В. Петровский. Москва: Изд-во «Советская энциклопедия», 1979. URL: http://lechebnik.info/624-2/64.htm (дата звернення: 17.03.2017).

122. Поротикова О. А. Проблема злоупотребления субъективным гражданским правом: дис. ... канд. юрид. наук. Саратов, 2002. 216 с.

123. Порядок медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів: наказ МОЗ України від 01.08.2005 р. № 385. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0896-05?nreg=z0896-05&find=1&text=%E7% E3%EE%E4&x=0&y=0#w12 (дата звернення: 23.11.2016).

124. Посикалюк О. О. До питання про об'єкт особистих немайнових прав фізичних осіб. Юридична Україна. 2009. № 5. С. 65-71.

125. Посикалюк О. О. Захист особистих немайнових прав фізичної особи Європейським Судом з прав людини. Університетські наукові записки. 2008. № 3 (27). С. 124-128.

126. Поспелова С. И. Донорство как одна из форм реализации конституционного права человека на жизнь в РФ: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Москва, 2006. 21 с.

127. Правила направлення, прийому, порядку дослідження, зберігання і видачі трупів в судово-медичних моргах: наказ МОЗ СРСР від 10.04.1962 р. URL: http://rudoctor.net/medicine/bz-uw/med-vmpam/index.htm (дата звернення: 23.07.2016).

128. Правила судебно-медицинского исследования трупов: утверджены Народным комиссариатом здравоохранения РСФСР 19.12.1928 г. и Народным комиссаром юстиции РСФСР 03.01.1928 г. Сборник организационно-методических материалов по судебно-медицинской экспертизе / сост. В. П. Прозовский, Э. И. Контер. 2-е изд. Москва: МЕДГИЗ, 1960. С. 109-157.

129. Прасов О. О. Право на медичну допомогу та його здійснення: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2007. 19 с.

130. Про внесення змін і доповнень в деяких законодавчих актів СРСР по питаннях, що стосуються жінок, сім'ї і дитинства: Закон СРСР від 22.05.1990 р. № 1501-1. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1501400-90 (дата звернення: 29.06.2016).

131. Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР: Закон України від 23.06.1992 р. № 2488-XII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2488-12 (дата звернення: 30.09.2016).

132. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України: Закон України від 27.04.2007 р. № 997-V. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/997-16?nreg=997-16&find=1&text=%E7%E4 %EE%F0%EE%E2&x=0&y=0#w11 (дата звернення: 16.07.2017).

133. Про державну систему банків крові: проект Закону України від 13.10.2004 р. № 6250. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id= &pf3516=6250&skl=5 (дата звернення: 18.09.2016).

134. Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23.06.1995 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/239/95-вр (дата звернення: 29.01.2016).

135. Про затвердження інструкції по медичному забезпеченні осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах і виправно-трудових установах МВС СРСР: наказ МВС СРСР від 17.11.1989 р. № 285. URL: http://wfi.lomasm.ru/русский.приказы_ссср_1917-1992/приказ_мвд_ссср_ от_17.11.1989_n_285_об_утверждении_руководства_по_медицинскому_обеспечению_лиц._содержащихся_в_следственных_изоляторах_и_исправи (дата звернення: 24.07.2016).

136. Про затвердження Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій: наказ МОЗ України від 23.12.2008 р. № 771. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0263-09/page?text=%E4%EE%EA%F3%EC %E5%ED%F2 (дата звернення: 18.05.2017).

137. Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації: наказ МОЗ України від 25.09.2000 р. № 226. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0697-00 (дата звернення: 18.05.2017).

138. Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров'я та вищих медичних навчальних закладах: постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1138. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1138-96-п?nreg=1138-96-%EF&find=1&text=%E7%E1%E5%F0%B3%E3&x=0&y=0#w11 (дата звернення: 21.05.2017).