Кримінальна відповідальність за фальсифікацію доказів

Дякуємо за участь в анкетуванні!

Напишіть, будь-ласка, деякі відомості про себе:

1. П.І.Б.___________________________________________________________

2. Ваш вік ________________________________________________________

3. Спеціальність ___________________________________________________

4. Рід занять ______________________________________________________

5. Стаття КК, за якою Вас засуджено _________________________________

6. Чи визнали Ви свою вину в інкримінованому злочину?

? так;

? частково визнана вина;

? ні.

7. Чи впливали на Вас будь-яким чином під час кримінального провадження для визнання вини?

? так;

? ні.

Якщо так, то яким способом?

? насильство чи погроза його застосування;

? схиляння.

? Ваш варіант_____________________________________

8. Якими доказами підтверджено Вашу вину за вчинення злочину, за яким відбуваєте покарання?

? показання;

? документи;

? висновки експертів;

? речові докази.

? Ваш варіант___________________________________________________

9. Чи вважаєте Ви доведеною вину в інкримінованому злочину наявними у кримінальному провадженні доказами?

? так;

? частково доведена вина;

? ні.

10. Чи відомі Вам факти незаконних дій із доказами, що покладені у вирок суду та якими обґрунтовується вина у вчиненні злочину?

? так;

? ні.

Якщо так, то які саме?

? Ваш варіант___________________________________________________

11. Яка особа, на Вашу думку, може вчиняти незаконні дії із доказами у кримінальному провадженні або бути причетна до таких дій?

? слідчий;

? прокурор;

? працівник підрозділу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність;

? співучасник злочину;

? захисник (адвокат).

? Ваш варіант___________________________________________________

12. Чи зверталися Ви до правоохоронних органів з приводу фактів протиправних дій із доказами?

? так;

? ні.

Якщо так, то за якою статтею КК кваліфікувалися такі дії та які результати з цього приводу?

? Ваш варіант __________________________________________________

13. Яке, на Ваш погляд, слово (словосполучення) «фальсифікація», «фальшивість», «підроблення» чи «штучне створення», що максимально охоплює протиправні дії із доказами, найбільш зрозумілий для вживання?

? фальсифікація;

? фальшивість;

? підроблення;

? штучне створення доказів.

14. Чи вважаєте Ви за необхідне передбачити у КК України окремої статті, яка передбачала б кримінальну відповідальність за фальсифікацію доказів?

? так;

? ні.

15. Ваші зауваження і доповнення до питань, які наведені в анкеті __________________________________________________________________

Результати анкетування з проблем кримінально-правової протидії фальсифікації доказів у кримінальному провадженні

У процесі дисертаційного дослідження щодо встановлення кримінальної відповідальності за фальсифікацію доказів проведено анкетування 300 засуджених осіб, що відбувають покарання у виправних колоніях на території Житомирської, Чернігівської та Харківської областей. Анкетування проводилося упродовж лютого - жовтня 2016 року.

Для цього було розроблено анкету із 15 питань, що вивчалися під час дисертаційного дослідження.

Відповідаючи на питання № 6, відповіді засуджених розподілилися так: 59% надали позитивну відповідь, 17% - не визнали вину та 24% - частково визнали вину.

У контексті досліджуваної проблеми на питання № 7 65% респондентів надали позитивну відповідь. До 53% з них застосовувалося насильство чи загроза його застосування (побої, тілесні ушкодження, використання електроструму, отруйного газу), 12% засуджених схиляли до визнання вини шляхом підкупу та обману (закриття провадження та звільнення з-під варти).

Щодо питань № 8 та № 9, то засуджені відповіли так: показання свідків - 39%; документи, що містяться у справі - 23%; висновки експертів - 12%; аудіовідеозапис - 9%; речові докази (грошові кошти, наркотичні засоби, зброя, ніж, патрони тощо) - 17%. Не доведеною вину наявними у провадженні доказами вважають 23% засуджених, а 12% респондентів вказали, що їх вина доведена частково.

Заслуговують на увагу результати відповіді засуджених на питання № 10, оскільки у них респонденти зазначили своє бачення відносно тих дій, які охоплюються поняттям «фальсифікація доказів». Зокрема, мова йде про наступні дії: обмова з боку свідків - 14%; викривлення змісту документу (дописка) або виправлення в ньому підпису шляхом підчистки - 9%; неправильне відображення у протоколах дійсних подій - 7%; використання «підставних» свідків - 11%; підкидання грошових коштів, наркотичних засобів, патронів, викрадених речей, вогнепальної та холодної зброї - 11%; відмова слідчого та суду долучити документи, які спростовують обвинувачення - 9%; недостовірний висновок експерта, що полягає його складання без реального предмета дослідження - 7%; долучення до матеріалів провадження документів та речових доказів, які не мають відношення до дійсних обставин, у тому числі монтаж відеозвукозапису - 9%; підміна документів, речових доказів на різних стадіях провадження - 11%; відмова долучити до матеріалів провадження документів, предметів або допитати свідків, які підтверджували невинуватість засудженого, а також знищення таких доказів - 9%.

Відповідаючи на питання № 11, 25% опитуваних осіб вказали на слідчих, 10% - на прокурорів, які є процесуальними керівниками кримінального провадження; 15% - на працівників оперативних підрозділів, 23% - на співучасників злочину, які повністю або частково надали неправдиві показання; 17% - на адвокатів, які схиляли до визнання вини у тих випадках, коли злочин був скоєний іншою особою або радили, яким чином можна спотворити окремі факти; 9% респондентів вважають, що протиправні маніпуляцій із доказами вчинялися з відома суддів під час судового розгляду проваджень.

Щодо питання № 12, то 26% засуджених надали позитивну відповідь. Дії працівників правоохоронних органів при внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за наведеними фактами кваліфікувалися за ст.ст. 364-366, 373, 384 КК України. Лише 6% респондентів повідомили, що були підтверджені випадки протиправних дій із доказами, проте, з їх слів, лише трьом службовим особам (слідчим) повідомлено про підозру за ст.ст. 364, 366 КК.

Відповіді на питання №№ 13,14 продемонстрували, що із загальної кількості засуджених 54% з них вказали на слово «фальсифікація», яке, на їх думку, максимально включає незаконні дії із доказами; 13% - на слово «підроблення», 11% - на «штучне створення» та 7% - на «фальшивість».

З приводу самостійної кримінальної відповідальності за фальсифікацію доказів, то із 52 засуджених осіб, які вважають себе невинуватими, 58% з них позитивно висловилися за удосконалення кримінальної відповідальності за протиправні дії із доказами шляхом доповнення КК України окремої норми, згідно з якою винуваті особи були притягнуті за такі дії, а також висловилися за посилення щодо цих осіб покарання. Проте, 24% респондентів, що відбувають покарання за злочини, які, на їх погляд, вони не вчиняли, зазначили, що за незаконні дії із доказами варто лише посилити покарання у межах існуючих норм КК України.

Анкета, яка використовувалася для опитування суддів

У відділі проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України проводиться дисертаційне дослідження щодо проблемних питань встановлення кримінальної відповідальності за фальсифікацію доказів

У зв'язку з цим просимо Вас взяти участь в анонімному анкетуванні та відповісти на поставлені питання. Ваші кваліфіковані відповіді сприятимуть повноті й всебічності дослідження.

Дякуємо за участь в анкетуванні!

Вкажіть деякі відомості про себе:

Стать:

? чоловіча;

? жіноча.

Вік:

? 25 - 35 років;

? 36 - 45 років;

? 46 - 55 років;

? 56 і старше.

Стаж роботи на посаді судді:

? до 5 років;

? від 5 до 10 років;

? від 10 до 15 років;

? від 15 до 20 років;

? 20 років і більше.

1. По якій орієнтовній кількості справ Ви прийняли рішення за останні два роки у відповідній формі судочинства?

? цивільне судочинства;

? адміністративне судочинство;

? господарське судочинство.

2. Які, на Ваш погляд, діяння охоплює поняття «фальсифікація доказів»?

? Ваш варіант___________________________________________________

3. Чи стикалися Ви у своїй практиці із фактами фальсифікації доказів у ході судового розгляду справ цивільної, адміністративної та господарської юрисдикції упродовж останніх двох років?

? так;

? ні.

Якщо так, то якою особою вчинялися або були спроби вчинити протиправні маніпуляції із доказами?

? Ваш варіант___________________________________________________

4. Які дії були вчиненні з Вашого боку, якщо поданий або досліджуваний доказ мав ознаки фальсифікації?

? виключення з переліку доказів як недостовірного без подальшого з'ясування його істинності;

? доведення факту фальсифікації доказу та неможливість його використання;

? Ваш варіант___________________________________________________

5. Чи зверталися Ви до органів досудового розслідування з приводу викриття фактів протиправних маніпуляцій із доказами або відомі Вам факти таких звернень з боку учасників справ?

? так;

? ні.

6. На якій стадії судового процесу вчинялися діяння, пов'язані із фальсифікацією доказів?

? при поданні позовної заяви;

? при ознайомленні із матеріалами справи;

? при перебуванні доказів на відповідальному зберіганні;

? під час розгляду справи;

? Ваш варіант___________________________________________________

7. Чи ведеться якимось чином фіксація та статистичний облік виявлені судом факти фальсифікації доказів?

? так;

? ні;

? Ваш варіант___________________________________________________

8. Чи відомі Вам факти повторного вчинення діянь, пов'язаних із фальсифікацією доказів, тими ж самими особами?

? так;

? ні;

Якщо так, то якою особою?

? Ваш варіант___________________________________________________

9. Яка майнова шкода могла бути завдана позивачу (відповідачу) у разі обґрунтування судового рішення сфальсифікованими доказами?

? до 50 тис. грн.;

? від 50 тис. грн. до 100 тис. грн.;

? понад 100 тис. грн.;

? понад 1 млн. грн.

10. Чи характеризуються, на Ваш погляд, діяння, пов'язані із фальсифікацією доказів у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві, суспільною небезпечністю?

? так;

? ні.

Якщо так, то в чому це виражається та якому об'єкту кримінально-правової охорони може бути завдана шкода?

? Ваш варіант___________________________________________________

11. Чи вважаєте Ви за необхідне удосконалити кримінально-правову охорону доказів від незаконних дій із ними?

? так;

? ні.

Якщо ні, то яка Ваша пропозиція з цього приводу?

? Ваш варіант___________________________________________________

12. Чи доцільним, на Вашу думку, є встановлення самостійної кримінальної відповідальності за фальсифікацію доказів у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві?

? так;

? ні;

? Ваш варіант___________________________________________________

13. Чи відомі Вам факти вчинення суддями будь-яких діянь, пов'язаних із протиправними діями із доказами у вказаних формах судочинства?

? так;

? ні.

Якщо так, то які саме дії?

? Ваш варіант___________________________________________________

14. Чи варто, на Вашу думку, суддю визнавати спеціальним суб'єктом фальсифікації доказів?

? так;

? ні;

? Ваш варіант___________________________________________________

15. Які словосполучення «фальсифікація доказів», «фальшивість доказів», «підроблення доказів» чи «штучне створення доказів» є найбільш зрозумілими для учасників судового процесу ?

? фальсифікація доказів;

? фальшивість доказів;

? підроблення доказів;

? штучне створення доказів;

? Ваш варіант___________________________________________________

16. Ваші зауваження і доповнення до питань, які наведені в анкеті_____________________________________________________________

Результати анкетування суддів щодо запобігання фальсифікації доказів у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві

У процесі дисертаційного дослідження щодо проблем кримінально-правової протидії фальсифікації доказів у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві проведено анкетування 180 суддів, з яких 60 суддів здійснюють правосуддя у місцевих судах Житомирської, Чернігівської та Херсонської областей (цивільне судочинство), 60 суддів - у господарських судах Миколаївської, Одеської та Херсонської областей (господарське судочинство) та 60 суддів - в окружних адміністративних судах Одеської, Херсонської та Миколаївської областях (адміністративне судочинство). Анкетування проводилося упродовж вересня 2016 року - травня 2017 року.

Метою анкетування було встановлення фактів щодо використання сфальсифікованих доказів у цивільному, адміністративному й господарському судочинстві та думки суддів щодо доцільності удосконалення вітчизняного кримінального закону у сфері протидії цим негативним явищам.

Для цього було розроблено анкету із 16 питань, що вивчалися під час дисертаційного дослідження.

Надані на питання № 1 відповіді респондентів встановили, що за останні два роки орієнтовно ними загалом у відповідності до форми судочинства було розглянуто: 4600 цивільних справ, у тому числі справи про адміністративні правопорушення; 1100 адміністративних, у тому числі справи про адміністративне правопорушення та 1400 господарських справ.

Результати відповідей на питання № 2 свідчать про неоднаковість розуміння суддями переліку діянь, що охоплює поняття «фальсифікація доказів». Респонденти вважають, що до цього поняття слід віднести такі дії: підроблення документів та речових доказів - 94%; завідомо неправдиве показання свідків - 76%; недостовірний висновок експерта або оцінка майна - 65%; підготовка «підставних» свідків - 59%; підміна документів у матеріалах справи або майна, яке перебуває на відповідальному зберіганні - 45%; знищення або зіпсування речей або майна, які є предметом спору - 43%; використання документів чи предметів, які не мають відношення до предмету спору та викликають сумніви щодо їх достовірності - 32%; змонтований аудіовідеозапис - 22%; відмова у задоволенні заяви про забезпечення доказів (документи чи предмети) - 14%.

Щодо відносної поширеності протиправних маніпуляцій із доказами у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві, стосувалося питання № 3. Із загальної кількості респондентів 53% у своїй практиці упродовж останніх трьох років стикалися із зазначеними у відповідях на питання № 1 різновидами фальсифікації доказів. У цивільному судочинстві із загальної кількості розглянутих позовів за вказаних період спостерігалися випадки використання учасниками процесу недостовірних (з ознаками фальсифікації) або не маючих відношення до предмету спору доказів у 27% справах, в адміністративному судочинстві - у 12% справах та у господарському судочинстві - у 14% справах. Відповіді респондентів розподілилися так: лжесвідчення сторін - 23%; подання письмових доказів із недостовірним змістом - 17%; підроблення письмового доказу (підчистка, дописка, зміна підпису) - 15%; підміна на гірший за якісними характеристиками вилученого контрабандного товару, майна подружжя при його поділі - 11%; підроблення речового доказу - автотранспорту (збільшення року випуску) для зменшення його оціночної вартості - 10%; недостовірний висновок автотехнічної експертизи - 9%; монтаж аудіовідеозапису для підтвердження факту спільного проживання (справи про спадкування) - 7%; «підставні» свідки - 5%. У ході розгляду справ вказаних юрисдикцій 16% суддів вказали, що були намагання використати сфальсифіковані докази з боку позивача; 7% - відповідачем та 6% - представниками сторін (адвокати, практикуючі юристи). Крім того, 1,2% респондентів зазначили, що протиправні дії із доказами були вчиненні працівниками суду (помічники суддів, секретарі судових засідань).

Відповіді на питання № 4 та № 5 свідчать, що 36% респондентів у ході розгляду цивільних, адміністративних та господарських справ при виявленні ознак фальсифікації поданих чи досліджуваних доказів обмежувалися виключенням їх із переліку засобів доказування, а 12% - довели факти фальсифікації доказів та обґрунтували неможливість їх подальшого використання. При виявленні фактів протиправних маніпуляцій із доказами або ознак їх фальсифікації у вказаних формах судочинства судді жодного разу не зверталися до правоохоронних органів, обґрунтовуючи відсутністю процесуальної регламентації цього питання. Проте, 11% респондентів вказали, що їм відомо про звернення до правоохоронних органів сторонами у справах та учасниками процесу з приводу встановлення ознак фальсифікації доказів під час їх дослідження.

У контексті питання № 6 опитані особи повідомили, що у 13% цивільних справ докази з ознаками фальсифікації були подані до суду разом із позовною заявою, у 4% справ - із запереченнями відповідача, у 2% справ - при ознайомленні із матеріалами (підроблення та підміна документів), у 5 % справах - підміна предметів (речові докази), що були предметом спору при розподілі майна подружжя. Ознаки протиправних маніпуляцій із доказами спостерігалися при поданні адміністративних позовів у 2% справ, у 1% справ такі випадки зустрічалися при ознайомленні з їх матеріалами та у 9% справ виявлено підміну вилучених предметів контрабанди товару на інший товар, з гіршими якісними та зменшеними кількісними характеристиками. У 5% господарських справ ознаки фальсифікації доказів мали місце при їх поданні до суду разом із позовною заявою, 1% справ - при ознайомленні із матеріалами (підроблення та підміна документів) та у 6% справ - пошкодження майнових комплексів.

Результати відповіді на питання № 7 такі: 99% респондентів будь-яким чином не ведуть статистичний облік виявлених фактів фальсифікації доказів та лише 1% суддів фіксують такі факти, що не мають офіційного характеру.

Щодо питання № 8, то 12% опитаних осіб поінформували, що їм відомі випадки з боку учасників цивільного, адміністративного та господарського судочинства повторних спроб використати сфальсифіковані докази для доведення своїх вимог. Зокрема, у 6% цивільних справ такі намагання були з боку представників сторін (адвокати юристи ) та позивачів (відповідачів). У 5% адміністративних справ, зокрема про порушення митних правил, такі випадки спостерігалися з боку позивачів (порушників) та адвокатів. У господарському судочинстві у 3% справ з боку вказаних осіб виявлялися випадки повторного намагання вчинити діяння фальсифікуючого характеру.

Відповіді суддів на питання № 9, яке стосувалося можливості завдання шкоди сторонам у справах при використанні сфальсифікованих доказів, розподілилися наступним чином: 1) до 50 тис. грн. могла бути заподіяна шкода позивачу (відповідачу) у: цивільних - 37%, в адміністративних - 14% та господарських справах - 16%; 2) від 50 тис. грн. до 100 тис. грн. у: цивільних - 24%, в адміністративних - 9% та господарських справах - 11%; 3) від 100 тис. грн. до 1 млн. грн.. у: цивільних - 17%, в адміністративних - 7% та господарських справах - 14%; 4) понад 1 млн. грн. у: цивільних - 8%, в адміністративних - 2% та господарських справах - 18%. У цивільному судочинстві майнова шкода переважала у справах про поділ майна подружжя, кредитні спори, порушення митних правил та нарахування соціальних виплат. В адміністративному судочинстві більшість розглянутих справ була пов'язана із вимогами платників податків про стягнення переплат та відшкодування коштів із державного бюджету України. У господарському судочинстві щодо намагання заподіяння шкоди переважали справи про укладення, розірвання та зміну договорів, визнання їх недійсними, а також майнові спори виконання господарських договорів юридичними особами.

Варто звернути увагу на думку суддів на питання № 10 про те, чи є діяння, пов'язані із фальсифікацією доказів у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві, суспільно небезпечними. Із загальної кількості респондентів 83% надали позитивну відповідь та зазначили, що протиправні маніпуляції із доказами у вказаних формах судочинства, перш за все, посягають так само, як і у кримінальному провадженні, на інтереси правосуддя - судову гілку влади, що забезпечує на підставі верховенства права нормальну діяльність суспільства. Крім того, 47% суддів вказали, що такі діяння можуть спричинити значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним та юридичним особам, а також державним інтересам. Фальсифікацію доказів 59% суддів визначили як одну із основних форм перешкоджання здійснення законного правосуддя.

Щодо удосконалення кримінального законодавства у сфері протидії фальсифікації доказів (питання № 11), позитивну відповідь надали 62% респондентів, а 11% опитаних суддів вважають, що сукупність норм чинного КК України є достатніми для заборони вчиняти протиправні дії із доказами у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві. На їх думку, варто посилити відповідальність за такі діяння шляхом зміни санкцій існуючих норм КК. Решта респондентів не змогли надати відповідь на це питання.

Відповідаючи на питання № 12, негативну відповідь надали 21% суддів. Більшість респондентів (61%) висловили думку про необхідність доповнення КК України окремою нормою, яка б передбачала відповідальність за протиправні дії із доказами у будь-якій формі судочинства, а не лише у кримінальному провадженні, ураховуючи однакові негативні наслідки від вчинення таких дій. Не відповіли на це питання 18% суддів.

«Незручним» для респондентів виявилося питання № 13, у зв'язку з чим відповіді надали лише 34% суддів. З них 16% відомо про факти вчинення суддями окремих діянь, пов'язаних із фальсифікацією доказів у ході судового розгляду справ цивільної, адміністративної та господарської юрисдикції. Найбільш поширеними такими діями, вказаними ними, були: внесення змін до протоколів (журналу) судового засідання - (9%); підміна письмових доказів (позовні заяви, звіти про оцінку майна, боргові розписки тощо) - 4%; підміна речових доказів, зокрема контрабандного товару - 3%.

Щодо питання № 14, яке стосувалося визнання судді як спеціального суб'єкта фальсифікації доказів, майже половина (47%) респондентів надали позитивну відповідь з огляду на його правовий та процесуальний статус. З урахуванням цього 18% з них зазначили, що відповідальність судді за вчинення діянь, пов'язаних із незаконними діями із доказами, має бути посилена порівняно з учасниками процесу, їх представниками та іншими учасниками процесу (свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, оцінювач майна).

Результати відповіді на питання № 15 розподілилися наступним чином: 32% респондентів вважають, що словосполучення «фальсифікація доказів» найбільш часто використовується учасниками процесу у цивільному, адміністративному та господарському судочинстві; 14% - «підроблення доказів»; 11% - «штучне створення доказів» та 7% - «фальшивість доказів». Решта суддів (28%) зазначили, що вказані словосполучення є синонімічними та сприймаються учасниками процесу як тотожні по суті.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України (Щодо удосконалення відповідальності за фальсифікацію доказів)»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Одним із основних завдань України як правової держави є утвердження принципів справедливості й верховенства права, спрямованих на забезпечення захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також створення ефективної системи національного правосуддя, орієнтованого на європейські стандарти. Справедливе судове рішення має бути підтверджено та обґрунтовано достовірними доказами, які відтворюють усі фактичні обставини справи чи події.

Аналіз судової практики свідчить про чималі випадки вчинення як працівниками правоохоронних органів, так і учасниками процесу, протиправних дій із доказами у різних формах судочинства, що перешкоджає здійсненню законного правосуддя та призводить до вкрай негативних наслідків.

Законодавчими змінами, внесеними до ст. 384 КК України («Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу») та які набули чинності 15 грудня 2017 року, встановлена відповідальність не лише за спотворення фактичних даних, а й за подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, що є важливим та своєчасним кроком щодо захисту інтересів правосуддя. Проте окремі діяння, пов'язані із фальсифікацією доказів, не кваліфікуються за цією статтею, що унеможливлює в повній мірі їх фіксування, облік та ефективну протидію кримінально-правовими засобами. Адже значна шкода від таких діянь полягає не лише у порушенні законних прав і інтересів громадян, а й у підриві авторитету судової гілки влади.

Аналіз законодавства України про кримінальну відповідальність і судова практика у частині забезпечення постановлення правосудного судового рішення незалежно від форми судочинства свідчать про недоліки та прогалини у системі кримінально-правової охорони одержання достовірних доказів (засобів встановлення).

Внесення змін та доповнень до законодавчих актів України сприятиме в усуненні прогалини у регламентації кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані із фальсифікацією доказів.

2. Мета й завдання законопроекту

Метою прийняття законопроекту є нормативне урегулювання щодо запобігання протиправним діям із доказами (засобами встановлення), а також усунення недоліків та прогалин у системі кримінально-правової протидії фальсифікації доказів. Основні завдання законопроекту полягають у забезпеченні правосудного судового рішення у справі або провадженні, а також диференціація кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані із фальсифікацією доказів, залежно від форми судочинства та суб'єкта злочину.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту

З метою систематизації та повноти кримінально-правової протидії протиправним діям із доказами законопроектом пропонується доповнити Розділ XVIII «Злочини проти правосуддя» КК України статтею 384-1, в якій закріпити поняття «фальсифікація доказів».

За змістом та обсягом протиправних дій із доказами поняття «фальсифікація доказів» охоплює вжиті законодавцем словосполуки «штучне створення або підроблення доказів» та «фальшивість документів або речових доказів». Пропонується використовувати у різних формах судочинства поняття «фальсифікація доказів»

Крім того, злочини, пов'язані із фальсифікацією доказів у будь-якій формі судочинства та які кваліфікуються за ст.ст. 364-366, 373, 384, 386 КК України, посягають на об'єкт злочинів проти правосуддя. За ознакою родового об'єкту злочину як критерій побудови Особливої частини КК норми, якими передбачена відповідальність за протиправні дії із доказами у кримінальному провадженні та цивільних, адміністративних чи господарських справах, повинні бути об'єднанні у Розділі XVIII «Злочини проти правосуддя» цього Кодексу.

Запропоновано нову редакцію диспозиції ч. 1 ст. 384 КК України, оскільки альтернативні діяння, що спрямовані на спотворення змісту доказу (показання, висновок, звіт про оцінку майна, переклад) й підроблення його форми (документи, письмові, речові й електронні докази), є різними за об'єктивною стороною (форма діяння) та суб'єктом злочину. Тому потребують кваліфікації за різними кримінально-правовими нормами.

Поряд із примушуванням, домогтися давання завідомо неправдивих показань, висновку, перекладу або звіту про оцінку майна можна без ознак насильства, знущання над особою чи погроз їх здійснення, а за допомогою такої дії, як схиляння. У зв'язку з цим пропонуються зміни у ст.ст. 373, 386 КК України.

Суб'єкт фальсифікації доказів незалежно від формі судочинства є спеціальний - фізична осудна особа, що наділена процесуальною правосуб'єктністю, за виключенням злочину, передбаченого ст. 386 КК України, суб'єкт якого є загальний. Відсутність вказівки у диспозиції ч. 1 ст. 384 КК України на спеціального суб'єкта подання завідомо недостовірних та підроблених доказів є прогалиною у кримінальному законодавстві. Законопроектом пропонується нормативне закріплення спеціального суб'єкта злочину в залежності від форми судочинства, що впливає на диференціацію покарання.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У цій сфері правового регулювання, поряд з КК України діють, Конституція України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України.

Крім того, деякі питання регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України «Про судову експертизу», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про безоплатну правову допомогу», «Оперативно-розшукову діяльність», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус судді»", «Про виконавче провадження», «Про Вищу раду правосуддя» та іншими нормативно-правовими актами.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат із Державного бюджету України на відповідний рік.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття Закону України «Про внесення змін та доповнень до законодавчих актів України (Щодо удосконалення відповідальності за фальсифікацію доказів)» надасть можливість усунути прогалини у запобіганні протиправним діям із доказами, підвищить ефективність та передбачуваність законодавства України у протидії цим негативним явищам незалежно від стадії та форми судочинства.

Включення ст. 384-1 «Фальсифікація доказів» до Розділу XVIII «Злочини проти правосуддя» КК України надасть можливість у межах даної статті об'єднати спеціальні норми, якими передбачити відповідальність за перелік дій, визначених цим поняттям, у тому числі тих, які не є кримінально караними, а також привести Особливу частину цього Кодексу у відповідність до принципів її побудови.

ПРОЕКТ

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про внесення змін та доповнень до законодавчих актів України (Щодо удосконалення відповідальності за фальсифікацію доказів)»

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25 - 26, ст. 131 із наступними змінами):

1) з абзацу першого частини другої статті 372 слова «штучне створення доказів обвинувачення або інша фальсифікація», з абзацу першого частини другої статті 383 слова «штучне створення доказів обвинувачення», з абзацу першого частини другої статті 384 слова «штучне створення доказів обвинувачення чи захисту» виключити.

2) абзац перший частини першої статті 373 викласти у такій редакції:

«1. Схиляння або примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку прокурора, слідчого або працівника підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність».

3) назву та абзац перший частини першої статті 384 викласти у такій редакції:

«Стаття 384. Завідомо неправдиве показання, висновок, звіт або неправильний переклад

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта чи спеціаліста, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у тих самих випадках».

4) розділ XVIII Особливої частини доповнити статтею 384-1 такого змісту:

«Стаття 384-1 Фальсифікація доказів

1. Фальсифікація доказів, тобто умисне спотворення фактичних даних чи їх процесуальних джерел або засобів встановлення у цивільному, адміністративному чи господарському судочинстві учасником справи або представником, - караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Дії, передбачені частиною першої цієї статті, вчинені у кримінальному провадженні працівником підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчим, прокурором або захисником, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, або поєднані з обвинуваченням чи виправдуванням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, або вчинені суддею (суддями) - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років».

5) назву та статтю 386 викласти у такій редакції:

«Стаття 386. Схиляння чи примушування свідка, експерта, оцінювача майна, перекладача до завідомо неправдивого показання або відмови від давання показань, висновку, акту чи перекладу

1. Схиляння свідка, потерпілого, експерта чи спеціаліста, оцінювача майна або перекладача з метою давання ними завідомо неправдивих показань, висновку, звіту про оцінку майна чи перекладу, без ознак насильства або знущання над особою, під час здійснення правосуддя, а так само до відмови від давання показань, висновку, звіту про оцінку майна чи перекладу, - караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Примушування свідка, потерпілого, експерта чи спеціаліста, оцінювача майна або перекладача до давання ними завідомо неправдивих показань, висновку, звіту про оцінку майна чи перекладу шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, а також погроза вчинити зазначені дії з метою відмови від давання показань, висновку, звіту про оцінку майна чи перекладу або з помсти за раніше дані показання, висновок, звіт про оцінку майна чи перекладу, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк».

2. Пункт перший частини другої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

«Фальсифікація доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок».

3. Пункт другий частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

«Встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі».

4. Пункт другий частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

«Встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі».

5. Пункт другий частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

«Встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій».

ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Президент України П. Порошенко



Размещено на Allbest.ru