Цивільне право України

Взаємини щодо використання об'єкта промислової власності патенту, що належить кільком особам, визначається угодою між ними.

Патентовласник не лише має право, а й зобов'язаний використовувати об'єкт промислової власності. При невикористанні чи недостатньому використанні патентовласником винаходу чи промислового зразка протягом чотирьох років, а корисної моделі -- протягом трьох років з дати видачі патенту будь-яка особа, яка бажає і готова використовувати даний об'єкт промислової власності, має право клопотати про надання йому примусової невиключної ліцензії.

Оформлення прав на винахід, корисну модель і промисловий зразок

Права на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняє закон, підтверджує патент на винахід та промисловий зразок і на корисну модель. Патент слід розцінювати як: 1) визнання і підтвердження з боку держави того, що надана пропозиція є винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком; 2) надання суспільству інформації про наявність винаходу і його охорону державою; 3) визначення пріоритету та авторства його створювачів. Патент закріплює також і права та обов'язки автора, патентовлас-ника та інших суб'єктів патентних відносин¹. Отже, патент засвідчує пріоритет, авторство винаходу, корисної чи моделі промислового зразка і виключне право на їх використання.

Строк дії патенту

На відміну від функцій патенту, термін його дії розрізняється залежно від об'єкта промислової власності. Так, патент на винахід діє протягом 20 років, деклараційний патент -- протягом шести років. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Строк дії патенту на корисну модель діє 5 років, а за клопотанням власника його чинність може бути продовжена, але не більш як на 3 роки. В аналогічному порядку на 5 років продовжується чинність дії патенту на промисловий зразок, який діє протягом 10 років від дати подання заявки до Установи.

Дія патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути достроково припинена повністю або частково. Підставою для цього може бути бажання власника патенту і його відповідна заява, а також несвоєчасна сплата річного збору за підтримання чинності патенту. Також патент може бути визнано недійсним повністю або частково у випадках, коли буде встановлено невідповідність запатентованого об'єкта умовам патентоздатності, наявності у формулі винаходу чи корисної моделі, ознак яких не було у поданій заявці, порушення порядку зарубіжного патентування. Щодо визнання недійсності патенту промислового зразка це може відбуватися за наявності сукупності суттєвих ознак промислового зразка, яких не було у поданій заявці, і в разі порушення порядку патентування за рубежем.

Обсяг правової охорони, наданої патентом на винахід і корисну модель, визначається їх формулою, а патентом на промисловий зразок -- сукупністю його істотних ознак, відображених на фотографіях виробу (макета, малюнка). Правова охорона не надається винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам, визнаним державою секретними. Патентовласнику належить виключне право на використання охоронюваних патентом винаходу, корисної моделі, промислового зразка на свій розсуд, якщо при цьому не порушуються права інших патентовласників, включаючи заборону використання цих об'єктів іншими особами.

Заявка на видачу патенту. Для одержання патенту (деклараційного патенту) автор, роботодавець чи їх правонаступники подають заявку до Установи. Вимоги до документів заявок на об'єкти промислової власності передбачені Установою. Функції прийому заявок, проведення їх експертизи і встановлення відповідності заявлених об'єктів промислової власності умовам здійснює Український інститут промислової власності при Установі. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати спеціальним Правилам, що детально регламентують процедурні питання щодо дій заявника й оформлення документів для отримання патенту¹. Те саме стосується і заявки на промисловий зразок².

Експертиза заявки. Заявка має пройти перш за все формальну експертизу, а для винаходів і промислових зразків ще й безпосередню експертизу. При експертизі заявки на корисну модель перевірка відповідності умовам патентоздатності не здійснюється.

Формальна експертиза заявки передбачає перевірку наявності необхідних документів, дотримання встановлених вимог до них і розглядає питання про відношення заявленої пропозиції до об'єктів, яким надається правова охорона, а також оцінюються додаткові матеріали, які може надавати заявник.

Експертиза заявки передбачає перевірку патентоздатності винаходу лише за клопотаннями заявника або третіх осіб, що можуть

подаватися до Установи у будь-який час протягом трьох років з дати надходження заявки. Внаслідок експертизи заявки встановлюється факт того, що винахід, суть якого виражено у запропонованій заявником формулі, відповідає або не відповідає умовам патентоздатно-сті, і виноситься відповідне рішення про видачу патенту або про відмову у його видачі.

На відміну від винаходу, рішення про видачу патенту на корисну модель приймається, якщо внаслідок формальної експертизи буде встановлено, що заявка подана на патентоздатний об'єкт і правильно оформлена. Відомості про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок публікуються в офіційному бюлетені установи, після чого будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок Установа здійснює їх державну реєстрацію. Для цього до відповідного державного реєстру України вносяться відомості про патент. Тільки після цього у місячний строк патент видають особі, яка має право на його одержання. При наявності співавторів їм видається один патент. За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний збір, розмір і порядок сплати якого встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Захист патентних прав

Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення має бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором. Спори, пов'язані з порушенням прав та інтересів патентовлас-ників, розв'язуються судом, господарським або третейським судом у порядку, встановленому чинним законодавством України. Так, суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про:

авторство на промисловий зразок;

встановлення власника патенту; .

порушення майнових прав власника патенту;

укладання та виконання ліцензійних договорів;

право попереднього користування;

винагороду автору;

компенсації.

Патентування об'єкта промислової власності в іноземних державах

Патент на об'єкт промислової власності діє лише в межах України. Для забезпечення його охорони за межами нашої держави у комерційних цілях необхідно запатентувати об'єкт в інших країнах. Це потрібно для забезпечення патентної чистоти експорту продукції, що містить запатентовані об'єкти, продаж ліцензій за кордон при створенні спільних підприємств з іноземними партнерами за межами України.

Патентна чистота -- це юридична властивість об'єкта техніки (машини, приладу, технології), що дає можливість його вільного використання в даній країні без загрози порушення діючих на її території патентів, які належать третім особам.

За кордоном об'єкти промислової власності можуть бути запатентовані як в окремій країні, так і в групі країн, насамперед у країнах СНД та інших країнах-учасницях Євразійської патентної конвенції. Відповідно до норм даної Конвенції і прийнятих на її основі інших актів на винахід може бути отриманий один євразійський патент, що охороняє винахід у всіх державах-учасницях Конвенції. Патентування винаходів за кордоном дає можливість одержання за допомогою одного патенту охорону винаходу в країнах Західної Європи, у тому числі в країнах Європейського Союзу, відповідно до Мюнхенської конвенції про видачу європейського патенту (1973 р.)¹.

§ 4. Правове регулювання засобів індивідуалізації товарів і послуг

1. Правова охорона комерційного (фірмового) найменування

Поняття та ознаки комерційного (фірмового) найменування

В умовах ринкової економіки, зростання конкуренції важливого значення набуває ідентифікація суб'єктів господарювання. Одним із засобів ідентифікації є комерційне (фірмове) найменування.

Відповідно до ст. 90 ЦК України юридична особа, яка є суб'єктом підприємництва, може мати комерційне (фірмове) найменування. У ст. 489 ЦК України зазначається, що правова охорона надається комерційному (фірмовому) найменуванню (далі -- комерційне найменування), якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Думка фахівців єдина в тому, що під комерційним (фірмовим) найменуванням слід розуміти найменування, під яким особа діє у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників¹.

Істинність комерційного найменування. Комерційне найменування має правдиво відображати правове становище суб'єкта підприємницької діяльності. Це означає, що воно має містити справжнє зазначення організаційно-правової форми юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), її типу (державна, приватна тощо), виду діяльності (виробнича, наукова, комерційна), особи власника.

Виключність комерційного найменування. Комерційне найменування може мати особливі ознаки, які не допускали б змішування одного комерційного найменування з іншим. Воно має бути новим і відмінним від уже існуючих комерційних найменувань. Закон не допускає використання тотожних комерційних найменувань різними суб'єктами підприємницької діяльності. Однак, якщо юридичні особи мають різну організаційно-правову форму, відображену в комерційному найменуванні, та діють у зовсім різних сферах, вони можуть виступати в цивільному обороті під аналогічним комерційним найменуванням. Комерційне найменування юридичної особи не може збігатися також зі знаками для товарів і послуг та зазначеннями походження товарів, власниками прав на які є інші особи.

Постійність комерційного найменування. Комерційне найменування має залишатися незмінним, поки юридична особа зберігає свій організаційно-правовий статус. Його чинність припиняється у разі припинення юридичної особи. Будь-яка зміна організаційно-правової форми юридичної особи обов'язково має відобразитися у комерційному найменуванні.

Суб'єкти прав на комерційні найменування

Власниками прав на комерційні найменування можуть бути лише юридичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності. Це випливає зі ст. 90 ЦК України, де юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне найменування.

Не можуть виступати у цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише договором про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та

інші їхні відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони мають виступати в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуватися її комерційним найменуванням.

Не можуть мати комерційних найменувань ті установи, які виконують функції некомерційного характеру, тобто не здійснюють підприємницьку діяльність, зокрема фонди, асоціації, громадські та релігійні організації, споживчі кооперативи, а також їх об'єднання.

Зміст права на комерційні найменування

Право на комерційне найменування гарантує можливість підприємницькому товариству виступати в цивільному обороті під власним найменуванням. Організація може бути власником прав лише на одне фірмове найменування. Юридична особа, яка є власником прав на комерційне найменування, має право використовувати його, а також перешкоджати, забороняти будь-яким іншим особам неправомірно використовувати своє комерційне найменування. Майнові права на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною (ст. 490 ЦК України).

Юридична особа під своїм комерційним найменуванням укладає цивільно-правові угоди, реалізує особисті немайнові права, захищає свої порушені права або права, що оспорюються, здійснює інші юридичні дії. Використанням комерційного найменування також може бути його розміщення на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Абсолютний характер права на комерційне найменування означає, що всі інші юридичні особи не мають права порушувати прав на дане найменування. Однак заборонити використання різними комерційними організаціями того самого чи схожого комерційного найменування дуже важко через обмеженість його спеціальних ознак. Щоб заборонити використання такого найменування іншими юридичними особами, власник має підтвердити пріоритет набуття прав на нього. Також необхідно обґрунтувати, чому використання того самого найменування іншою комерційною організацією порушує його законні інтереси.

Комерційне найменування тісно пов'язане з діловою репутацією організації. У цьому відношенні права на комерційне найменування пов'язані з правом на захист честі і гідності осіб, які є власниками комерційних організацій. Вони подібні до особистих немайнових прав. Поряд з цим права на комерційні найменування можуть мати вартісну оцінку, що зумовлює відшкодування заподіяних збитків у разі їх порушення.

Права на комерційні найменування охороняються на всій території України. Відповідно до положень Паризької конвенції з охорони промислової власності правова охорона надається їм у всіх країнах, які є її учасниками.

Момент набуття права на комерційні найменування у законодавстві не вирішено. Відповідно до ЦК України право на відповідне комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки чи його реєстрації і незалежно від того, є чи ні комерційне найменування частиною торговельної марки.

Захист прав на комерційне найменування

Захист прав на комерційні найменування у цивільно-правовому порядку полягає в реалізації передбачених законом заходів щодо відновлення своїх порушених прав, припиненні їх порушення та застосуванні до порушника відповідних санкцій (ст. 432 ЦК України). Захист прав на комерційні найменування може здійснюватися у судовому порядку.

До порушень прав на комерційне найменування належить неправомірне використання спеціальної частини комерційного найменування, призначеної для розрізнення комерційних організацій. При розгляді спору про порушення прав на комерційне найменування суд враховує наявність чи відсутність реальної небезпеки переплутування комерційних організацій з тотожними або схожими найменуваннями.

Права на комерційне найменування можуть бути порушені також через використання комерційного найменування в знаку для товарів і послуг, власником прав на який є інша комерційна організація. Згідно з п. З ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не допускається реєстрація знаків відомих на території України комерційних найменувань або їх частини, права на які належать іншим особам, що одержали права на ці найменування до дати подання заявки на знак щодо однорідних товарів і послуг.

Якщо вид діяльності власника прав на комерційне найменування і власника прав на знак для товарів та послуг не збігається і вони не перетинаються на ринку, то використання в знаку елементів чужого комерційного найменування порушенням прав не буде. Проте маркування знаком, близьким до комерційного найменування організації, що випускає аналогічну продукцію, може бути визнано актом недобросовісної конкуренції, забороненої законом.

Порушенням прав на комерційне найменування вважається також перекручування іншими особами справжнього комерційного

найменування організації. Власник комерційного найменування, права якого порушені і йому заподіяна шкода, має право на її відшкодування у повному обсязі.

2. Правова охорона торговельної марки Поняття та загальна характеристика торговельної марки

У ринкових умовах поряд з комерційними найменуваннями важливе значення мають знаки, слова і символи, що допомагають споживачам орієнтуватися в однорідних товарах і послугах різних фірм, одержувати найбільш якісні товари й уникати підробок. Таку функцію виконують знаки для товарів і послуг (за термінологією Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», далі -- Закон¹). У ЦК України для цих об'єктів права інтелектуальної власності застосовується інший термін -- «торговельна марка».

Відповідно до ст. 492 ЦК України торговельною маркою (далі -- марка) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Умови і обсяг правової охорони

Умови визнання позначень торговельними марками і, відповідно, надання їм правової охорони визначаються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Правова охорона надається лише тій марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі. Необхідними умовами правової охорони марки також є: 1) здатність відрізнити дану марку від інших марок та загальновживаної чи національної символіки (принцип відносної новизни торговельної марки); 2) дотримання прав інших суб'єктів права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 6 цього Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які:

не мають розрізняльної здатності;

є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

віказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

4) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

є загальновживаними символами і термінами; зображують:

державні герби, прапори та емблеми;

офіційні назви держав;

8) емблеми, скорочені або повні найменування міжнароднихміжурядових організацій;

9) офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

10) нагороди та інші відзнаки.

Позначення, вказані в пунктах 1-3, 5, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака. Позначення, вказані у пунктах 6-9, можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг;

знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо однорідних товарів і послуг;

кваліфікованими зазначеннями походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими зазначеннями;

сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, що відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих є Україні осіб без їх згоди.

Отже, торговельна марка може мати елементи, що охороняються, та неохоронювані елементи. Об'єктами, що охороняються, можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або

їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Набуття права інтелектуальної власності на марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг.

Водночас набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Одержання свідоцтва можливе у разі подання відповідної заявки до Держдепартаменту з питань інтелектуальної власності (далі -- Установи). При цьому в разі претензій кількох заявників на тотожні позначення право на свідоцтво отримує той із них, чия заявка має більш ранню дату подання або більш ранню дату пріоритету (за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена). Про право пріоритету слід заявляти окремо. Заявник, який бажає скористатися цим правом, подає до Установи заяву про пріоритет протягом трьох місяців після подання попередньої заявки щодо свідоцтва. Дата пріоритету може встановлюватися за датою подання попередньої заявки на реєстрацію такої самої марки для товарів і послуг до Установи або до відповідного органу держави -- учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет). Дата пріоритету заявки на торговельну марку, що використана в експонаті, показаному на офіційних міжнародних виставках, проведених на території однієї з країн-учасниць Паризької конвенції з охорони промислової власності (виставковий пріоритет), може бути встановлена за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Установи впродовж шести місяців від вказаної дати. Також дата пріоритету заявки на торговельну марку може встановлюватися за датою її міжнародної реєстрації відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна.

Для одержання свідоцтва заявка має пройти процедуру експертизи, порядок якої встановлено законом. Експертиза має два етапи -- формальний та кваліфікаційний. Якщо заявка пройде етап формальної експертизи, тобто відповідатиме всім встановленим вимогам щодо її оформлення та оплати збору, тоді проводиться кваліфікаційна експертиза по суті заявки. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що позначення відповідає умовам надання: правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєстрацію знака. Відомості про реєстрацію та видачу свідоцтва мають бути опубліковані для широкого загалу. Законодавство нагадує про необхідність сплати зборів за дії, пов'язані з видачею свідоцтва, оскільки несплата тягне за собою відкликання заявки.

Зареєструвати торговельну марку можна також в іноземних країнах. Заявка на реєстрацію в іноземній державі подається відповідно до законодавства цієї країни, однак спочатку вона має надійти до Установи, а згодом пересилається до Міжнародного бюро інтелектуальної власності і розглядається відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р¹.

Суб'єкти та зміст прав на торговельні марки

ЦК України визначає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майновими правами є:

право на використання торговельної марки;

виключне право дозволяти використання торговельної марки;

виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Торговельна марка може бути зареєстрована на ім'я юридичної або фізичної особи, а також об'єднання осіб та їхніх правонаступників. Іноземні юридичні та фізичні особи теж можуть бути суб'єктами прав на торговельну марку за тих самих умов і в тому самому порядку, що й українські особи.

Право на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам. Взаємовідносини між ними при користуванні знаком визначаються угодою. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Використанням марки визнається застосування її на товарах і при наданні послуг, для яких її зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.

Визнається її використання в Інтернеті, а також при відтворенні доменних імен, тотожних чи подібних до марки настільки, що їх можна сплутати.

Власник майнових прав на торговельну марку на підставі ліцензійної угоди може передати свої права правонаступнику або дати будь-якій особі дозвіл на їх використання.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи лише разом із підприємством чи діловою практикою, в яких було використано дану марку.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на цю марку. Зазначений строк може бути продовжений щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Однак у певних випадках можливе дострокове припинення чинності майнових прав на торговельну марку. Це випадки, коли: 1) марка перетворюється у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг; 2) особа, якій ці права належать, ініціює їх припинення (у цьому випадку вона має відшкодувати збитки ліцен-зіату).

За Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачалося також припинення прав на знак (марку) у разі, якщо він не використовувався або недостатньо використовувався в Україні, можливо тому, що воно є спірним.

Достроково припинені виключні майнові права на торговельну марку можуть бути відновлені за заявою особи, якій вони належали. Крім того, ці права можуть бути визнані недійсними з підстав та в порядку, встановленому законом. На даний час у зазначеному Законі визначено лише підстави визнання недійсним свідоцтва судом, а саме:

невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

наявність у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару, якщо раніше зареєстрований знак для товарів і послуг складається лише з цього зазначення походження товару або містить його як елемент, крім випадків, коли власник такого знака для товарів і послуг є особою, яка має право на використання цього кваліфікованого зазначення походження товару, та коли знак для товарів і послуг містить це кваліфіковане зазначення походження товару як елемент, що не охороняється.

3. Правова охорона прав інтелектуальної власності на географічне зазначення

Поняття географічного зазначення та його ознаки

Місце виготовлення товарів може вказувати на їх особливі унікальні якості, на особливу майстерність людей певної місцевості. У цілому все це впливає на позитивну репутацію товару на ринку, попит серед споживачів та ціну. Наприклад, загальновідомі назви, такі як Спатра^пе, Со^пас, Токаї, Раїеп, що є географічними назвами місцевостей, де виготовлено певний продукт, перетворилися у родову назву товару й асоціюються у споживача з його певними якостями.

Право на географічне зазначення -- це новий цивільно-правовий інститут для нашої країни, хоча як об'єкт прав інтелектуальної власності географічне зазначення розглядалося ще Паризькою конвенцією про охорону промислової власності 1883 р. В Україні правове регулювання відносин, пов'язаних з географічним зазначенням місця походження товарів, передбачено ЦК України (статті 501-504) та Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»¹. Коло питань щодо даної сфери відносин регулюється також законами України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист прав споживачів», «Про рекламу» тощо.

Незважаючи на певні термінологічні розбіжності, у ЦК України використовується термін «географічне зазначення» (ст. 501), а б законі -- «зазначення походження товару» (ст. 6). Під географічним зазначенням походження товару розуміють назву країни, населеного пункту, місцевості чи іншого географічного об'єкта, що використовується для позначення товару, особливі властивості якого винятково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного об'єкта природними чи людськими чинниками або тими й іншими чинниками одночасно.

Термінологічні проблеми характерні також і для законодавства інших країн¹. Це зумовило введення Світовою організацією торгівлі (СОТ) терміна -- «indication of geographical origin» (позначення географічного походження) з метою використання його в документах організації².

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару або послугами і межами географічного місця їх походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення. Неодмінними умовами правової охорони географічного зазначення є:

наявність у товарі особливих властивостей, цінних з погляду споживача, що підвищують конкурентоздатність товару на ринку однорідних товарів;

обумовленість цих властивостей виключно або головним чином властивими даному, а не іншому географічному об'єкту природними (кліматичними, водяними, ґрунтовими і т. п.) факторами;

людськими (навичками майстрів, уміннями виготовлювачів) факторами чи тими й іншими факторами одночасно.

Закон визначає термін «зазначення походження товару» через просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару. До першого належить будь-яке словесне чи зображувальне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими і вводять в оману споживачів щодо дійсного географічного місця походження товару. Кваліфіковане зазначення походження товару охоплює терміни «назва місця походження товару» та «географічне зазначення походження товару». Обидва ці терміни визначаються як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить з цієї території та має певні якості, зумовлені природними умовами, людським фактором або їх поєднанням.

Суб'єкти та об'єкти права на географічне зазначення

Законом визначено, що суб'єктами права на географічне зазначення є виробники товарів, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

право на використання географічного зазначення;

3) право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке використання.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням. Реєстрація найменування місця походження товару здійснюється за заявкою одного чи кількох юридичних або фізичних осіб до Установи. Якщо найменування вже зареєстроване, будь-яка особа, яка перебуває в тому самому географічному місці, що і перший заявник, і виробляє товар з тими самими властивостями, може подати до Установи заявку на надання йому права користування зареєстрованим найменуванням. Реєстрація в установленому порядку є підставою для видачі відповідного свідоцтва.

Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови:

воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

хоча, б основна складова позначуваного цією назвою товару вироблялася та/або перероблялася в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні щзга зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Правова охорона надається також омонімічним зазначенням походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Правова охорона не надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що:

не відповідає вищезазначеним умовам;

суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі;

є видовою назвою товару;

правильно вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;

є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Крім того, національне законодавство не надає правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару, пов'язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо:

Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару;

це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі.

Українське географічне зазначення походження товару може бути також зареєстроване в інших країнах, законодавство яких передбачає таку реєстрацію. Однак обов'язковою умовою іноземної реєстрації є попередня реєстрація і одержання права користування зазначенням місця походження товару в Україні.

Користуючись своїм правом, власник свідоцтва може розміщувати географічне зазначення на товарі, упаковці, рекламі, проспектах, рахунках, бланках та іншій документації, пов'язаній із введенням товару в господарський обіг. Власник свідоцтва має право також проставляти поруч з охоронюваним найменуванням попереджувальне маркування, що свідчить про наявність його державної реєстрації. Однак право на використання зазначення походження товару не передається за ліцензійним договором. Усі бажаючі скористатися зареєстрованим найменуванням місця походження товару зобов'язані звернутися безпосередньо до Установи, підтвердити особливі властивості їхніх товарів та одержати на своє ім'я свідоцтво на право користування цим найменуванням.

§ 5. Правова охорона нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності

1. Правова охорона наукового відкриття

Поняття та ознаки наукового відкриття. Такі результати інтелектуальної діяльності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, можуть покращити умови життя людини, засоби виробництва тощо. У порівнянні з ними наукові відкриття здійснюють певні зрушення науково-технічного прогресу, розвитку людства в цілому.

Питання щодо відповідного правового регулювання наукового відкриття є складним. Наукове відкриття не може мати конкретного правоволодільця. З моменту обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використано будь-ким як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробці на його основі конкретних технічних рішень. Але враховуючи те, що зроблене відкриття є результатом творчої інтелектуальної праці, таланту, знань, досвіду конкретної людини або групи людей, так чи інакше виникає необхідність правового регулювання відносин, що складаються навколо кожного конкретного наукового відкриття. Зокрема, йдеться про державне визнання заслуг авторів, забезпечення інтересів тих наукових установ, де працюють автори. Автору абсолютно справедливо належать відповідні особисті немайнові і деякі майнові права. Отже, цим правам авторів наукового відкриття має бути надана і забезпечена належна правова охорона.

Перший крок до реалізації зазначеного вище зроблено у ЦК України, де дано визначення наукового відкриття і визнано його об'єктом права інтелектуальної власності. У ст. 457 ЦК України зазначено, що наукове відкриття -- це встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Суб'єкти, наукового відкриття. Автором наукового відкриття є та фізична особа, незалежно від віку та дієздатності, інтелектуальною творчою працею якої це відкриття було зроблено. У сучасних умовах більшість наукових відкриттів є наслідком колективної роботи вчених, які можуть бути визнані співавторами відкриття у разі, якщо у відкритті є їхній творчий внесок.

Права авторів відкриття. У ст. 458 ЦК України зазначено, що автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом. На даний час в Україні такого закону ще не прийнято.

Захист прав авторів наукових відкриттів здійснюється за допомогою тих самих способів і в тому самому порядку, що і захист прав авторів винаходів, промислових зразків та інших об'єктів права інтелектуальної власності.

2. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми

Відносини щодо правової охорони компонування інтегральної мікросхеми в Україні регулюються ЦК України (статті 471-488) та Законом України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (далі -- Закон)¹. Хоча між цими законодавчими актами є різниця в термінології, проте очевидно, що терміни «топографія» та «компонування» мають однаковий зміст.

Поняття та характерні ознаки компонування інтегральної мікросхеми. У Законі визначено, що компонування інтегральної мікросхеми (далі -- ІМС) -- це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

Відповідно до ст. 471 ЦК України компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним. Також, відповідно до ст. 5 цього Закону, охорона прав поширюється лише на оригінальну топографію ІМС. Це правило діє і в інших країнах, де вже давно прийняті аналогічні закони.

Компонування ІМС визнається оригінальним, якщо воно не створене прямим відтворенням (копіюванням) іншого компонування ІМС, має відмінності, що надають йому нові властивості, і не було відоме у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Установи або до дати її першого використання.

Держава здійснює правову охорону компонування ІМС через його реєстрацію в Установі з видачею відповідного свідоцтва про набуття права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.

Обсяг правової охорони компонування ІМС визначається зображенням цього компонування на матеріальному носії. Способи, що стосуються технологічного процесу виготовлення інтегральної мікросхеми, конструкцій кристалів ІМС та інших технічних рішень, за наявності необхідних законодавством критеріїв можуть стати об'єктами патентних прав.

Суб'єкти компонування ІМС та їх права. Відповідно до ст. 473 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування

ІМС визнаються: 1) автор компонування інтегральної мікросхеми; 2) інші особи, які набули прав на компонування інтегральної мікросхеми за договором чи законом.

Автором компонування ІМС може бути лише фізична особа, інтелектуальною творчою працею якої створене компонування. Юридична особа може виступати лише власником майнових прав на компонування ІМС. Якщо компонування ІМС створено спільно кількома фізичними особами, кожна з них визнається автором такого компонування.

При створенні компонування ІМС у порядку виконання службових обов'язків чи за спеціальним дорученням роботодавця право на реєстрацію топографії ІМС і всі права, що випливають з цієї реєстрації, має роботодавець автора топографії ІМС, якщо трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. При цьому автор має право на одержання винагороди, розмір якої визначається у договорі між автором і роботодавцем.

Автору компонування ІМС належать особисті немайнові та виключні майнові права. До особистих немайнових прав, що не відчужуються і є безстроковими, законом віднесено право авторства і право подання заявки та свідоцтво на компонування ІМС.

Майновими правами інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми відповідно до ст. 474 ЦК України є:

1) право на використання компонування інтегральної мікросхеми;

2) виключне право дозволяти використання компонуванняінтегральної мікросхеми;

виключне право перешкоджати неправомірному використанню компонування інтегральної мікросхеми, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням компонування ІМС слід розуміти:

копіювання компонування ІМС;

виготовлення ІМС із застосуванням даного компонування;

виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

ввезення ІМС та виробів, що їх містять, на митну терито рію України;

пропонування для продажу, продаж, зберігання у зазначених цілях та інше введення в цивільний оборот ІМС, виготовлених із застосуванням даного компонування, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

Майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми належать володільцю відповідного свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором. Дані права є чинними з моменту їх державної реєстрації. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми спливає через десять років, що відліковуються від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установленому законом порядку.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

У разі припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми воно може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на його використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом. Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

ЦК України та законом визначено перелік випадків, коли використання придбаних законним шляхом ІМС не визнається порушенням. Зокрема, право на використання компонування ІМС має попередній користувач (аналогічно до права попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок), особи, які використовують ІМС без комерційної мети, для наукових досліджень, за надзвичайних обставин тощо.

Автор або правоволоділець, права якого щодо компонування ІМС порушені, має право вимагати як визнання порушених прав, так і відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення дій, що порушують його права чи створюють загрозу їх порушення. Також зазначені особи можуть вимагати матеріального відшкодування заподіяної моральної шкоди. Ці вимоги заявляються до суду і розглядаються в порядку цивільного судочинства.

3. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій

Поняття та загальна характеристика раціоналізаторської пропозиції. Правова охорона раціоналізаторської діяльності в Україні на законодавчому рівні забезпечується ЦК України. Відповідно до ст. 481 цього Кодексу раціоналізаторська пропозиція -- це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути об'єкт або процес.

Раціоналізаторська пропозиція має бути визнана юридичною особою, до якої вона подана. До раціоналізаторської пропозиції встановлюються певні умови її охороноздатності. Щоб отримати правову охорону, раціоналізаторська пропозиція, зокрема, має:

стосуватися профілю підприємства;

бути новою;

3) бути корисною для підприємства, на якому вона подана.Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію та їх права. Суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана (ст. 483 ЦК України). Безперечно, юридична особа стає суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію лише у разі визнання пропозиції раціоналізаторською. Заявником раціоналізаторської пропозиції може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та дієздатності.

Стаття 484 ЦК України визначає права суб'єктів права інтелектуальної власиості на раціоналізаторську пропозицію.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання її в будь-якому обсязі.

Слід зазначити, що поняття «добросовісне заохочення» є не досить чітким. Тому було б доцільним законодавчо визначити, що автор раціоналізаторської пропозиції має право на винагороду залежно від її позитивного ефекту і значення.

Автор пропозиції не набуває права на добросовісне заохочення автоматично. Це право автора виникає у разі, якщо юридична особа, до якої подана заявка на раціоналізаторську пропозицію, визнає її як таку.

4. Правова охорона селекційних досягнень

Права інтелектуальної власності на селекційні досягнення.

В Україні в останні роки удосконаленню правової охорони селекційних досягнень приділяється значна увага. Відносини у даній сфері регулюються ЦК України, законами України «Про охорону прав на сорти рослин»¹ та «Про племінне тваринництво»². Відповідно до ст. 485 ЦК України до прав інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин належать:

особисті немайноеі права інтелектуальної власності (наприклад, авторство) на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин згідно зі ст. 486 цього Кодексу є:

автор сорту рослин, породи тварин;

інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

Коло майнових прав суб'єктів інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчених патентом, становлять:

право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;

виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виключні майнові права, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Ці права чинні: на сорт рослин та породу тварин -- ЗО років, окремо для дерев та винограду -- 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстращії прав. Ці права також можуть припинятися достроково та поновлюватися відповідно до закону. Особливим виключним правом щодо даних об'єктів інтелектуальної власності є право на поширення сорту рослин, породи тварин, що діє безстроково за умов підтримання його чинності (ст. 488 ЦК України).

Правова охорона селекційних досягнень у рослинництві. Об'єктом селекційного досягнення в рослинництві є новий сорт рослин. Сорт -- це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;