Цивільне право України

У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

Майнові права автора

Це виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Використання твору завжди приносить певні майнові вигоди, тому виключні права називаються майновими. До майнових прав автора на твір відповідно до ст. 440 ЦК України належать:

право на використання твору;

виключне право дозволяти використання твору;

право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права» деталізовано право на використання твору. Так, виключне право автора чи іншої особи, яка має авторське право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами, дає йому право дозволяти або забороняти:

відтворення творів;

публічне виконання і публічне сповіщення творів;

публічну демонстрацію і публічний показ;

будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

переклади творів;

переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором;

здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

імпорт примірників творів.

У цьому Законі зазначено, що даний перелік прав не є вичерпним. Крім того, виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

Автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (крім випадків вільного використання твору). Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх індексації.

Використання через відтворення означає можливість виготовлення одного і більше екземплярів твору в будь-якій матеріальній формі, у тому числі у формі звуко- і відеозапису. Запис творів, тобто фіксація звуків і (чи) зображень за допомогою технічних засобів (магнітної плівки, стрічки, касети), став поширеним у зв'язку з масовим застосуванням аудіо- і відеомагнітофонів (у тому числі побутових). Відтворенням твору служить також його запис у пам'ять ЕОМ.

Розповсюдження реалізується різними способами, насамперед через продаж екземплярів літературних творів, здачу в прокат аудіовізуальних творів. При цьому право на поширення екземплярів твору шляхом їх прокату належить автору незалежно від права власності на ці екземпляри.

Використання шляхом імпорту виражається в можливості ввозити через кордон екземпляри твору з метою їх поширення. Встановлення права на імпорт обумовлене зокрема тим, що окремі твори (насамперед літературні і деякі аудіовізуальні) відтворюються за кордоном на більш досконалій технічній, у тому числі поліграфічній, базі.

Використання через публічний показ -- це можливість демонстрації оригіналу чи екземпляра (копії) твору безпосередньо чи на екрані за допомогою плівки, діапозитива, телевізійного кадру чи інших технічних засобів у місці, відкритому для вільного відвідування (картинна галерея і т. п.), чи в місці, де є присутнім невизначене коло осіб. Привселюдно показуються насамперед твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, а також аудіовізуальні твори. При цьому показ служить одночасно формою як обнародування, так і використання твору.

Публічне виконання також є засобом вираження одного зі способів як обнародування, так і використання твору. Подібно до публічного показу твору, його публічне виконання припускає звукове виконання музики чи пісні, декламацію віршів у загальнодоступному місці, де може перебувати невизначене коло осіб. Переважно це кінозали, концертні зали, філармонії, консерваторії, клуби тощо.

Передача в ефір означає будь-яку можливість повідомлення твору для загального відома завдяки передачі в ефір чи наступної передачі в ефір.

Право на сповіщення твору для загального відома по кабелях -- це самостійне майнове право, відмінне від права на передачу в ефір. Мається на увазі можливість повідомити в ефір по кабелю (тобто для абонентів, які мають спеціальні приставки до своїх радіо- чи телеприймачів) чи проводами за допомогою інших аналогічних засобів.

Публічний показ і виконання твору, його повідомлення для загального відома шляхом передачі в ефір лише тоді служать формами використання твору, коли названі дії здійснюються не вперше. В іншому випадку може йтися лише про форму обнародування твору.

Право на переклад -- одне з найважливіших майнових прав автора, вперше введених у вітчизняне авторське право після приєднання нашої країни до Всесвітньої конвенції про авторське право. Право на переробку дає автору можливість контролювати будь-яку переробку, аранжування чи іншу переробку твору, зокрема створення з оповідального твору драматичного чи навпаки. Право на переклад і обробку іноді іменується узагальнено правом на зміну форми твору.

Виключні права на окремі твори доповнюються деякими іншими правочинами. Так, наприклад, автор дизайнерського, містобудівного чи садово-паркового проекту вправі здійснювати його практичну реалізацію. Автор затвердженого архітектурного проекту за загальним правилом має право отримати від замовника надання йому можливості участі в реалізації свого проекту як при розробці документації для будівництва, так і при самому будівництві будинку чи споруди.

Законом України «Про авторське право і суміжні права» встановлене одне з важливих майнових прав автора -- право слідування. Дане право вперше було введене у законодавство Франції з метою надання можливості митцю претендувати на частину суми, вирученої при наступному продажу його творів. Поява у вітчизняному законодавстві права слідування, яке ще інколи називають правом дольової участі, пов'язана з імплементацією положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, переглянутої на Паризькій конференції всесвітньої організації інтелектуальної власності 24 липня 1971 р. (ст. 14 Конвенції).

Право слідування пов'язує майнові інтереси автора з відчуженим твором, дозволяючи отримувати частину від прибутків торговців творами мистецтва. Згідно зі ст. 27 цього Закону автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті -- спадкоємці, впродовж установленого ст. 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчу-жуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору. Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Обмеження виключних авторських прав

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (статті 21--25 цього Закону) допускає досить широкий перелік способів використання творів без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення. Як найбільш поширені, можна розглядати такі випадки вільного використання твору:

використання цитат з опублікованих творів, цитування статей з газет, і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, але в обсязі, виправданому поставленою метою;

використання літературних і художніх творів, таких як ілюстрації у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру в обсязі, виправданому поставленою метою;

* відтворення творів для судового й адміністративного провадження; публічного виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

відтворення з Інформаційною метою у газетах та Інших періодичних виданнях;

передача в ефір або Інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та Інших подібних творів в обсязі, виправданому поставленою метою;

відтворення бібліотеками та архівами примірників твору ре-прографічним способом у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних);

відтворення примірників твору для навчання;

відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

репрографічне відтворення навчальними закладами для ауди-торних занять опублікованих статей та Інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення, твору є поодиноким випадком І не має систематичного характеру; в) немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов такого відтворення.

Крім того, цей Закон передбачає окремі випадки обмеження виключних майнових прав для деяких видів творів, наприклад, вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм правомірними власниками примірників цих програм, а також право доступу автора до твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, в якому втілено цей твір.

Також допускається вільне відтворення творів виключно в особистих цілях без дозволу автора і без виплати авторської винагороди.

Строк дії авторського права

Важливою особливістю авторських прав є обмеженість їх дії у часі. Водночас особисті немайнові права є безстроковими.

Строк чинності майнових прав автора на твір визначено в ЦК України (ст. 446) та Законі України «Про авторське право та суміжні права» (ст. 28).

Відповідно до цих законодавчих актів авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, строк дії авторського права закінчується через 70 років після смерті автора.

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації.

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом ЗО років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права щодо неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був оприлюднений вперше.

Закінчення строку дії авторських прав означає їх перехід у суспільне надбання.

2. Суміжні права

Інтереси артистів-виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення отримали правову охорону у багатьох країнах світу в рамках нового правового інституту так званих суміжних прав, що тісно пов'язані з авторськими правами. По-перше, вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, що охороняються також авторським правом. По-друге, вони мають особливості, аналогічні з авторським правом, тобто є особистими правами, забезпечують права на винагороду, отримують правову охорону як у національних законодавствах, так і на рівні міжнародних авторсько-правових конвенцій, містять правила, за якими іноземцям надається аналогічний рівень правової охорони, як і громадянам даної країни тощо.

Водночас результатам діяльності суб'єктів суміжних прав властиві певні специфічні риси, і вони не можуть кваліфікуватися як твори науки, літератури та мистецтва.

Суміжні права -- це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та інших правоволодільців, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.

Види об'єктів суміжних прав

ЦК України визначає, що об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення.

Об'єкти суміжних прав виражаються у будь-яких способах виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; у запису будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі; у сповіщенні програм через трансляції в ефір і по проводах.

Суб'єкти суміжних прав

Відповідно до ЦК України первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення.

Суб'єктами суміжних прав можуть бути також, інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону (ст. 450 ЦК України), зокрема спадкоємці (чи правонаступники) виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій мовлення.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм та відеограм мають дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення мають дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

На відміну від виконавців, виробники фонограм, відеограм та організації мовлення не створюють самостійних творів. Правова охорона в основному стосується захисту їхніх прав від недобросовісної конкуренції.

Виникнення і здійснення суміжних прав

Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення.

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі -- ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми). За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на упаковці.

Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. Виконавцеві твору належать такі немайнові права:

вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації,.

Виключне майнове право виконавця полягає у можливості дозволяти чи забороняти іншим особам здійснювати досить широке коло дій, визначених у ст. 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права»:

а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямийефір);

б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше не зафіксованих виконань;

в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою,але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на якувони дали свою згоду;

г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чивідеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

є) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

У цій самій статті Закону зазначено, що майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором. Крім того, виконавець може передати своє виключне право на використання цих фонограм і відеограм їх виробникам під час першої фіксації виконання.

Права виробників фонограм та відеограм. У ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено особисте немайнове право виробника фонограм чи відеограм: виробник фонограми, відеограми має право зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми).

Стаття 40 цього Закону передбачає виключні права виробників фонограм та відеограм, а саме:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм івідеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограмичи відеограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірниківчерез будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа можеотримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їхвласним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

є) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Свої права виробники фонограми та відеограми можуть передавати іншим особам на підставі договору, в якому має бути визначено спосіб використання фонограм (відеограм), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі в установленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи -- суб'єкта суміжних прав.

У разі введення фонограми або відеограми їх виробником чи за його згоди у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Україні допускається їх подальше розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

Права організації мовлення. Закон України «Про авторське право та суміжні права» надав організаціям мовлення немайнове право вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм умісцях зі платним входом.

Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їхні програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Майнові права організації мовлення можуть бути також передані (відчужені) іншій особі в установленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи -- суб'єкта суміжних прав.

Щодо майнових прав суб'єктів суміжних прав допускаються такі самі обмеження, як і щодо прав авторів літературних, художніх, наукових творів, за умови збереження особистих немайнових прав усіх суб'єктів, а також за умов, коли:

а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно зметою навчання чи наукових досліджень;

б) право на відтворення не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межімитної території України;

в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

При цьому виплата винагороди здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, непризначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються замитну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях ібез комерційної мети.

Розмір цих відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначається Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (уповноваженим організаціям). Зібрані кошти поділяються між організаціями колективного управління, що є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники -- у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти поділяються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти поділяються у таких пропорціях: авторам -- 50 відсотків, виконавцям -- 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) -- 25 відсотків.

Строки охорони суміжних прав

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання, а їх особисті немайнові права -- безстрокові. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису. Права організації мовлення охороняються протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі (ст. 44 Закону України «Про авторське право та суміжні права»). До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах вищезазначених строків.

Управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, а також через організацію колективного управління.

Управління через повіреного здійснюється на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, повірений діє у межах повноважень, переданих суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.

Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи. Ці організації не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. Недіяльність таких організацій не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Законом допускається утворення окремих організацій, що управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, що управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), мають виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть також доручати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, у тому числі й про взаємне представництво інтересів, відповідно, доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і суміжних прав. При цьому організації колективного управління мають право вимагати від цих осіб винагороду за використання об'єктів авторського права і суміжних прав. Цю винагороду організації колективного управління збирають, розподіляють і виплачують суб'єктам авторського права і суміжних прав, правами яких вони управляють.

В Україні система управління авторськими та суміжними правами ще перебуває у процесі становлення. Серед державних організацій можна назвати державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав», а серед організацій колективного управління правами -- Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг». Однак відповідних ефективно діючих структур поки недостатньо, порівняно, наприклад, з Російською Федерацією, де є розгалужена система успішно діючих організацій, таких як Російська фонографічна асоціація, Російська асоціація музичних продюсерів, Російське товариство з суміжних прав, Російське товариство з управління правами виконавців.

Захист авторського права і суміжних прав у цивільно-правовому порядку

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права або суміжних прав передбачений цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством. Найчастіше, звичайно, застосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав. За захистом суб'єкти авторського права та суміжних прав можуть звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Згідно із законом порушенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

вчинення дій, що порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

плагіат -- оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

ввезення на митну територію України без дозволу осіб примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

Норми права, закріплені в ЦК України (ст. 432) та Законі України «Про авторське право і суміжні права» (статті 50-53), забезпечують особі, авторські або суміжні права якої порушені, широке коло

можливостей щодо їх захисту. Право на пред'явлення позову є складовою права кожної заінтересованої особи на звернення до суду за захистом (ст. 4 ЦПК) та процесуальною гарантією конституційного права на захист майнових і особистих прав та інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Так, при порушенні авторського права і суміжних прав потерпілий має право:

вимагати визнання та поновлення своїх прав;

звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

вимагати від осіб, які порушують авторське право або суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту та про канали їх розповсюдження;

вимагати вжити інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Якщо буде доведено, що авторське право або суміжні права особи порушено, суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, що мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої власнику авторських або суміжних прав, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. До розміру збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. Також суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлене», що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права або суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших

предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права або суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контра-фактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

У ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав. Так, до завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права або суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є конт-рафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.

§ 3. Патентне право Поняття та джерела патентного права

Патентне право -- це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Існування патентного права і потреба в ньому обумовлені неможливістю прямої охорони результатів технічної чи художньо-конструкторської творчості інструментарієм авторського права. На відміну від об'єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і промислові зразки як рішення практичних завдань можуть повторюватися, створюватися різними особами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

До джерел патентного права належать Конституція України (статті 41 і 54 щодо прав на результати інтелектуальної власності), ЦК України, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»¹, «Про охорону прав на промислові зразки»². Джерелами патентного права є також міжнародні угоди, зокрема Паризька конвенція з охорони промислової власності (1883 р.) і Євразійська патентна конвенція (1995 р.).

Об'єкти патентного права

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентоздатність -- це властивість нововведення бути визнаним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у правовому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Не можуть одержати правову охорону в рамках патентного права: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні програми; результати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Винахід. Винахід -- це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним для використання.

Найважливішою умовою патентоздатності винаходу є новизна. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Держдепартаменту з питань інтелектуальної власності (далі -- Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Установи заявки на винахід. Водночас пріоритет може встановлюватися за датою подачі першої заявки в державі, що є учасником Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет), якщо заявка на винахід надійшла до установи протягом дванадцяти: місяців із зазначеної дати.

Крім новизни, винахід повинен мати винахідницький рівень. Це означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Промислова придатність означає, що винахід може бути використано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших сферах діяльності.

Винахід -- це об'єкт патентного права, але, у свою чергу, теж має власні об'єкти, якими можуть бути: продукт, спосіб, спосіб застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням. Об'єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

Корисна модель. Корисна модель -- це конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, якщо вона є патентоздатною, тобто новою і промислово придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами¹.

У законодавстві багатьох країн, де передбачається правова охорона подібних об'єктів, закріплені спрощені процедури видачі на них охоронних документів, які також нерідко називають малими патентами. Вони мають менший строк дії, за них сплачується менше мито тощо.

У світовій практиці визначилася чітка тенденція щодо визнання за корисними моделями лише рішень щодо пристроїв, які належать суто до форми або конструкцій виробу. Тому, на відміну від винаходу, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об'єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок. Промисловим зразком є художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості -- простоту і зручність у користуванні. Дані умови реалізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислово придатним.

Новизна визнається у разі, якщо сукупність суттєвих ознак промислового зразка не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, тобто промисловий зразок повинен мати світову новизну, обумовлену датою пріоритету промислового зразка за датою надходження заявки на нього до Установи.

Промислова придатність -- це можливість багаторазового відтворення промислового зразка виготовленням відповідного виробу. Не визнається промисловим зразком виріб, який може бути здійснений лише в індивідуальному виробництві.

Не можуть одержати правову охорону як промислові зразки: об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо. Особливості охорони прав на віднесені до державної таємниці промислові зразки визначаються спеціальним законодавством України.

Суб'єкти патентного права

Суб'єктами патентного права є автори винаходів та корисних моделей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники -- фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окремі патентні права за законом або договором.

Закон не обмежує виникнення права авторства й інших патентних прав досягненням фізичними особами визначеного віку. Від віку залежить лише можливість самостійного здійснення патентних прав. Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди своїх законних представників, здійснювати свої патентні права лише після досягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юридичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридичними особами України відповідно до міжнародних договорів України.

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промислової власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують

патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правонаступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки » право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має роботодавець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Становлення правового регулювання відносин, пов'язаних із службовим винахідництвом, -- одна з найбільш важливих тенденцій у розвитку сучасного патентного права. Проблема службових винаходів має розглядатися як пошук справедливого поєднання інтересів автора, творчість якого призвела до створення винаходу, та роботодавця, матеріальний внесок якого забезпечив його створення. Так, з одного боку, підприємцям, які мають можливості використання винаходу в різноманітних формах, забезпечуються сприятливі умови для привласнення винаходів, створених службовцями. З іншого боку, службовці -- автори винаходів мають право на винагороду за використання їхніх винаходів¹.

Права автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка

Основним немайновим правом автора об'єкта промислової власності є право авторства. Сам факт видачі патенту закріплює визнання особи творцем конкретного об'єкта. Право авторства є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Воно визнається за фізичною особою, творчою працею якої створено об'єкт промислової власності. У випадку створення об'єкта спільно кількома фізичними особами усі вони вважаються його авторами і користуються належними їм правами за згодою між собою. Не визнаються авторами фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску в створення об'єкта промислової власності, а надали лише технічну, організаційну чи матеріальну допомогу або лише сприяли оформленню прав на нього.

Право на одержання патенту -- це також право винахідника (або автора промислового зразка), так само як і право на передачу патенту іншим фізичним чи юридичним особам.

Основним майновим правом автора службового винаходу, корисної моделі, промислового зразка, який не є патентовласником, є право на винагороду. Автор має право на винагороду, пропорційну тій вигоді, що отримана роботодавцем чи могла б бути ним отримана при належному використанні об'єкта промислової власності, у випадках одержання роботодавцем патенту, передачі роботодавцем права на одержання патенту іншій особі, прийняття роботодавцем рішення про збереження відповідного об'єкта в таємниці чи неотримання патенту за даною роботодавцем заявкою з причин, що залежать від роботодавця.

У разі використання роботодавцем службового об'єкта промислової власності, патент на який одержав автор об'єкта, останній за договором з роботодавцем має право одержати компенсацію.

Виключне право на використання об'єкта промислової власності належить патентовласнику. Однак таке використання не повинне порушувати прав інших патентовласників. Патентовласник має право заборонити використання зазначених об'єктів іншим особам, крім випадків, коли використання відповідно до закону не є порушенням прав патентовласника, зокрема це право попереднього користування.

Право попереднього користування полягає в тому, що будь-яка фізична чи юридична особа, яка до дати пріоритету винаходу, корисної моделі, промислового зразка сумлінно використовувала створене незалежно від його автора тотожне рішення чи зробила необхідні до цього приготування, зберігає право на подальше його безоплатне використання. При цьому право попереднього користування може бути передано іншим особам лише разом з підприємством, на якому мало місце застосування тотожного рішення чи виконано необхідну підготовчу роботу.

Закон не визнає порушенням виключного права патентовласника проведення наукового дослідження чи експерименту над засобом, що містить винахід, корисну модель чи промисловий зразок, захищені патентами; застосування засобу, що містить об'єкт промислової власності, в особистих цілях без одержання прибутку або при надзвичайних обставинах (стихійних лихах, катастрофах, великих аваріях) з наступною виплатою патентовласнику відповідної компенсації, а також застосування даних засобів, якщо вони введені в господарський оборот законним шляхом.