Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

На практиці бін Ладен і лідер “Аль-Каїди в Іраку” аль-Заркаві застосували відмінні політичні стратегії щодо ІКТ - перший використав Інтернет для пропаганди серед арабських мусульман, другий - для мобілізації активних джихадистів. Усвідомлюючи необхідність широкої арабської підтримки, з критикою аль-Заркаві виступили аз-Завахірі, пропонуючи “дискусію з розширеним обговоренням” на “Al-Jazeera” та “Al-Arabiya”, і наставник аль-Заркаві, йорданський теоретик джихадизму Абу Мухамед аль-Макдісi. На противагу цьому, аль-Заркаві, затаврувавши “Al-Jazeera” як “хрестоносця ЗМІ” і “султанів в ефірі” за зраду моджахедів (2004), зосередив увагу на цільовій аудиторії Інтернет-форумів і продукції веб-новин. Lynch M. Al-Qaeda's Media Strategies // The National Interest. - Spring 2006. - P. 41.

Г. Вейманн стверджує, що “Аль-Каїда” об'єднує мультимедійну пропаганду і комунікаційні технології для створення складної форми психологічної війни. Weimann G. The theater of terror: The psychology of terrorism and the mass media // Journal of Aggression, Maltreatment, & Trauma. - 2004. - № 9(3/4). - P. 379-390. Одним з основних активаторів радикальних структур стали мережі сайтів, оскільки “професіонали у комп'ютерній сфері - мусульмани повинні промовляти в Інтернеті про сутність джихаду до Судного дня”. “Аль-Каїда” використовує понад 4 тис. веб-сайтів, що модеруються в основному єгипетськими програмістами. Координатором даної діяльності виступає один з лідерів організації Фазул Мухаммад (Коморські острови), якого вважають провідним спеціалістом у сфері ІТ. Нечитайло Д. Деятельность “Аль-Каиды” в Африке // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 31 июля. Проблема полягає у незначній швидкості Інтернету більшості країн регіону, тому послання “Аль-Каїди” не охоплює цільову аудиторію у повному обсязі.

Довготермінове оперативне “кіберпланування” “Аль-Каїди” передбачає тривале спостереження через систему Web-Cam, застосування комп'ютерних технологій і дизайну для розрахунку параметрів операцій, комбінацію мобілізації, комунікації, фандрайзингу і планування нападів через Інтернет. SITE Intelligence Group // http://www.siteintelgroup.org/ В арабомовному Інтернеті наявні систематизовані матеріали курсу дистанційного навчання у віртуальному “Університеті “Аль-Каїди” (2005), розроблені “Всесвітнім ісламським інформаційним фронтом” під керівництвом заступника головного аміра ВІІФ Ахмада аль-Васік бі-Ллах.

Однією з головних функцій сайтів є інструктаж нових членів організації щодо протидії пропаганді Заходу. Під гаслом “Не приєднуйтесь до ворогів” повідомляється про методи поширення дезінформації проти “Аль-Каїди” та недоцільність довіри зовнішнім джерелам інформації. В Інтернеті розміщена контрпропагандистська брошура члена Ekhlaas Tаха Абу аль-Мiкдада “ЗМІ війни проти народу Ісламу”, присвячена спотворенню ісламу і джихаду у ЗМІ, яка з ісламістської точки зору розкриває причини “карикатурних скандалів”, аналізує терміни “дискредитації джихадистів” (хариджити, такфіристи і терористи), розкриває роль панарабських ЗМІ у спотворенні образу ісламу. McCants W. Cyber attack and Ineptitude Delay Release of al-Qaeda 9/11 Video // Jihadica. - 2008. - 17 September.

“Аль-Каїда” широко використовує новітні медіа з метою популяризації засадничих ідей організації. У 2006 р. на конкурсних засадах було набрано редакторів Iнтернет-контенту, більд-редакторів та режисерів відеомонтажу для висвітлення війни в Іраку, Палестині та інших конфліктних зонах. У жовтні 2005 р. відкрито Інтернет-форум арабською мовою. Активним промоутером ”Аль-Каїди” виступає бельгійка Маліка eль-Ерауд, відома як кращий Інтернет-джихадист Європи під ніком "Umm Obeyda", хоча дана організація не толерує жінок. Korea Times. - 2008. - 14 July.

Компанія з випуску медіапродукції “Аль-Каїди”- “Аs-Sahab” випустила 16 відеофільмів у 2005 р., 58 - у 2006 р., понад 90 - у 2007 р. Як і Голівуд, компанія володіє цільовою аудиторією і чітко артикулює послання “Аль-Каїди”. Зокрема, у 2006 р. на веб-сайтах був розміщений пропагандистський, з англійськими субтитрами, відеофільм “Без компромісів”, присвячений “герою ісламу і лицарю джихаду” в Іраку аль-Фаруку, відеоролики серіалу “Американці”, “Голокост у Хорасані”. The Middle East Media Research Institute // http://www.memri.org У 2007-2008 рр. “Аs-Sahab” випустила вісім відеороликів, призначених для завантаження на мобільні телефони через Bluetooth. У письмовій рекламі відео аз-Завахірі заявив: “Я звернувся до Аллаха в ім'я людей джихаду допомогти нам донести це послання Ісламу і монотеїзму по всьому світу і донести істину до людей всіх націй і народів”. Навряд чи компанія Nokia могла уявити таке застосування мобільного відео, коли обладнала смартфони програмою RealPlayer. Васильева О. “Аль-Каида” - новый игрок на рынке мобильного видео // Мобильный Контент. - 2008. - 14 января.

“Аль-Каїда” активно використовує найпопулярніші соціальні мережі та сервіси. Згідно з даними порталу comScore, лідерство серед відеохостингів зберігає YouTube - у січні 2008 р. сайт відвідало понад 250 млн. користувачів. Арсентьев А. Пятая часть взрослого населения Земли в онлайне // CNews. - 2008. - 19 апреля. На відміну від урядів Індонезії та Пакистану, які заблокували відеопортал після появи відеоролика “Фітна”, Интернет и технологии // Newsland // http://www.newsland.ru/index/index/cat/65/ord/0/tag/0/page/36/ “Аль-Каїда” використовує його з метою піару у західному світі. У січні 2008 р. на ньому з'явився аз-Завахірі, і лише після цього розмістила звернення йорданська королева Ранія. А. аз-Завахірі, який наголошує на важливості “джихаду у ЗМІ”, у грудні 2007 р. зобов'язався відповістиAl-Sahab, al-Qaida's media arm, said Zawahiri would answer the questions "as much as he is able and at the earliest possible occasion"щодо від, на які зобов на питання “Аль-Каїді” “за змогою і при першій можливості зв'язку”. Black I. Al-Qaida chief launches 'any questions' session on web // The Guardian. - 2007. - 20 December. Отримавши 1888 письмових запитів, аз-Завахірі відповів на п'яту частину, причому навіть на ворожі звернення. Washington Post. - 2008. - 24 June.

У відповідь на дії “Аль-Каїди” американський сенатор С. Д. Ліберман у травні 2008 р. скерував листа до пошуковика Google, заявивши, що “ісламістські організації використовують YouTube для поширення власної пропаганди, залучення послідовників”. Google responded May 19 by removing 80 videos that the company agreed violated YouTube's guidelines against depicting gratuitous violence, advocating violence or using hate speech.Google видалив 80 відеофільмів “Аль-Каїди”, проте відмовився ввести цензуру на підставі того, що “YouTube сприяє свободі слова і захищає право кожного на подання непопулярних точок зору.” Lee J. War on Terrorism Moves to Internet // The Independent. - 2008. - 6 June. ”

Прикметно, що нові філії “Аль-Каїди” починають діяльність з Інтернет-акцій. Першим кроком “Аль-Каїди в Ємені” (2007) став випуск арабомовного Інтернет-журналу “Сада аль-Малахім”, у першому номері якого саудівський польовий командир в Іраку Абу Хамам аль-Кахтані закликає моджахедів Аравії зосередитись на ударах по нафтових об'єктах регіону. Нечитайло Д. “Аль-Каида” в Йемене // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 20 апреля. “Аль-Каїда у Магрібі” (2006), на відміну від материнської алжирської групи СГПД, активно використовує Інтернет для е-реклами практично кожної операції АКМ. Під її впливом лівійська організація ВІГ-Л, яка раніше діяла непублічно, використала сайт “Аль-Каїди в Іраку” для заклику до боротьби з режимом Каддафі (2007). Куделею В. “Аль-Каида” в Северной Африке: курс на эскалацию // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 17 декабря.

Широке застосування ІКТ зумовило оперативну активність угрупування, яке охоплює до 95 країн (серед арабських країн відсутній Оман, серед ісламських держав Азії - Мальдіви і Бруней, в Африці - Кот д'Івуар, Нігерія, Габон, Того, Буркіна-Фасо, Гвінея, Гамбія, в Америці - Суринам). Однак організація присутня у найрозвинутішій країні Карибського басейну Тринідаді та лідері Океанії - Фіджі, хоча тут наявний незначний відсоток мусульман Арас Д. Четвертая мировая война. Информационно-аналитический справочник по негосударственным военизированным системам. - М.: Транзиткнига, Астрель, АСТ, 2003. - С. 114-115..

Інтернет не лише модерує ісламістський рух, але й виступає ареною суперечок між його представниками. Нову тенденцію у джихадистському Інтернеті відображають нападки форуму Madad al-Suyuf на шейха Абу Мухаммада аль-Макдісі. Цей факт віддзеркалює війну “блакитних комірців” джихаду проти “білих комірців”, тобто імамів. Джихадистів очолив Абу Мусаб аль-Сурі, прихильників Макдісі - шейх Хамід аль-Алі. More Fitna in Cyberspace: Mihdar vs al-Maqdisi // Jihadica. - 2009. - 7 February // http://www.jihadica.com/category/jihadi-media/

Прикметно, що у Інтернет-полеміці аль-Maкдісі послуговується не лише працями прихильників, але й арабськими ліберальними джерелами - статтею саудівського екс-джихадиста Мішарі аль-Дайді “Шейхів насилля багато... і Абу Мухамед аль-Maкдісі залишається найважливішим” (2004) та інтерв'ю каналу “Al-Jazeera” теперішнього редактора газети “Al-Sharq al-Awsat” Тарика аль-Хумайїда (2005). Цілком новою і несподіваною тенденцією стало те, що шейх на власному сайті цитує західних вчених - голандського дослідника Дж. Вейджмейкерса і засновника “Jihadica” Вілла Мак-Кентса на підтвердження того, що вороги розуміють його краще, ніж критики-джихадисти.

В. Мак-Кентс і видання військової академії Вест-Пойнт не вперше використовуються ідеологами джихаду. Айман аль-Завахірі згадував статтю В. Мак-Кентса і Дж. Бречмена “Крадіжка плану дій “Аль-Каїди” у відеозверненні і виданні “Тhe Exoneration”, використавши протиставлення цими авторами салафітського мадхалізму і джихадистського салафізму у боротьбі зі своїми критиками. Нещодавно Абу аль-Хумам Атарі цитував “Militant Ideology Atlas” у книзі “Екзальтована декларація справедливості нашого Шейха аль-Макдісі”. Таким чином, західні Інтернет-публікації сприяють продовженню політичного життя провідних ідеологів джихаду. Hegghammer T. Maqdisi invokes McCants // Jihadica. - 2009. - 18 April // http://www.jihadica.com/maqdisi-invokes-mccants/18.04.2009

Єгипетський сайт, доступ до якого мають Талібан і “Аль-Каїда”, став платформою дискусії щодо шляхів і методів боротьби. На сайті таліби позиціонуються як “відповідальний політичний рух”, готовий підтримати позитивні і “законні” стосунки з сусідами Афганістану, та демонструють прагнення вступити у переговори з афганським урядом. На думку мулли Омара, Талібан, всупереч пропаганді США, ні для кого не створює загрози”. Джихад в блогах: сторонники “Аль-Каиды” рассорились с талибами // Point.Ru. - 2008. - 14 марта.

На думку М. Олбрайт, “Аль-Каїда” нагадує вірус, що передається від однієї людини до іншої, і що більше справжніх чи приписуваних “гріхів” на совісті США, тим небезпечніша заражена цим вірусом людина. Олбрайт М. Религия и мировая политика. - М: Альпина Бизнес Букс, 2007. - С. 223. Як зазначає екс-держсекретар США, значна перевага “Аль-Каїди” полягає у нетривіальному креативному спрямуванні її інформаційної політики. Першорядна увага надається проблемам історії, ідентичності і віри, які відзначаються трансцендентною сутністю. Олбрайт М. Религия и мировая политика. - М: Альпина Бизнес Букс, 2007. - С. 320.

На особливу увагу заслуговує інформаційна політика “Хизбалли”, яким була створена перша ісламська “позатериторіальна держава” та ініційована “соціальна мережева війна”. “Хизбаллa” володіє значними медіа-ресурсами, підтримує низку спеціалізованих сайтів - прес-центру, новинного, присвяченого нападам в Ізраїлі. З допомогою Інтернету доноситься до аудиторії власне послання без купюр. Однак гасло “Хизбалли” не автентичне - організація перефразувала відомий вираз саудівського короля Ібн-Сауда, що потрібно скинути англійців у Перську затоку, а Ізраїль - у Середземне море (1957) О'Коннор Х. Империя нефти. - М.: Издательство иностранной литературы, 1958. - С. 473..

“Al-Manar” готує контент у цифровому форматі та розповсюджує його через медіа-канали, новинні блоки та відеорепортажі доступні для завантаження в Інтернеті, звичайні телетрансляції залучають цільову аудиторію у Палестині, супутникове телебачення - у США та Канаді. Rohozinski R. Bullets to Bytes: Reflections on ICT and “Local Conflict”. Bombs and Bandwidth : The Emerging Relationship between IT and Security. - New York: New Press, 2003. - 288 p. Медіа-мережа позиціонується як “перша арабська медіа-корпорація, покликана проводити ефективну психологічну боротьбу проти сіонізму” Al-Manar // Al-Manar Television. - 2002. - 12 May. .

“Хизбалла” запровадив перший сайт hizbollah.org. у 1996 р., станом на 2007 р. налічувалось близько п'ятдесяти сайтів англійською, німецькою, французькою, арабською мовами. У 2002 р. організація стала менш залежною від зовнішніх ресурсів, задіявши власний приватний сервер. Веб-мастер “Хизбалли” Aлі Аюб вважає Інтернет “суспільним надбанням і засобом вираження для всіх”, а стратегія угрупування полягає у тому, що “присутність в Інтернеті найважливіша для нас, наша єдина мета полягає у тому, щоб залишатись діючими”. Hizbollah, Israel Fight Cyberwar // Agence France Presse/Mena Report. - 2000. - 6 November.

Інтернет-стратегія організації зміщується від концентрації до делегування прав, від мовлення до наративного подкастингу. Сайти “Хизбалли” належать до наступних груп:

- новинно-інформаційний блок у складі Moqawama, присвяченого ізраїльській окупації і статусу лівансько-ізраїльського кордону, Intiqad і inbaa.com, присвячених новинам про іранські, іракські і ліванські політичні події; AlManar, присвяченого регіональним і міжнародним новинам в інтерпретації “Хизбалли”;

- блок соціальних послуг, які виступають важливим інструментом пропаганди;

- блок шиїтської індоктринації, переважно з посиланням на іранські сайти;

- антиізраїльські веб-сайти;

- дошки е-оголошень hadeel.net і al-Maaref для забезпечення віртуального форуму.

Англо- і арабомовна версії офіційного сайту запрограмовані на різні цільові аудиторії - ліванський народ, світову громадську думку, ізраїльтян, міжнародні ЗМІ, шиїтську громаду. Сайт артикулює основних ворогів - Ізраїль, США, ООН. Низка сайтів “Хизбалли” після 2006 р. локалізована у країнах Близького Сходу, зокрема, на дубайських серверах задіяні сайти Насралли, його заступника Кассема, Moqawama, інші знаходиться на серверах Комп'ютерного науково-дослідного центру ісламських наук у Кумі (Іран). Weimann G. Hezbollah Dot Com: Hezbollah's Online Campaign, 2008. - P. 9-18.

Зарубіжна інфраструктура “Хизбалли” діє у всьому світі, спираючись на левантійських емігрантів та іранські дипломатичні представництва. Еміграція з Сирії та Лівану почалась у 1860 р. до Єгипту, пізніше до США і Бразилії. Після імміграційного закону США (1924) емігранти переорієнтувались на Аргентину і Західну Африку Биро П., Дреш Ж. Средиземноморье. - М.: Издательство иностранной литературы, 1962. - Т. 2. Восточное Средиземноморье. - C. 338. - Кот-д'Івуар і Сенегал, склавши основу французької колоніальної адміністрації. Страны и народы. Том Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия. - М.: Мысль, 1979. - C. 218. У Західній Колумбії утворився етнокультурний комплекс “антьокенос”, назва яких походить від столиці давньої Сирії - Антіохії, що започаткований у ХVI-ХVII ст. іспанськими арабами, а пізніше сирійцями і ліванцями. Таровский Н. Кто “строит” новый Ближний Восток? // Главред. - 2008. - 26 июня. У Затоці “Хизбалла” присутній у всіх країнах, крім Оману, в Африці - у не охоплених “Аль-Каїдою” західноафриканських державах, в Америці - у аналогічно не охоплених країнах Карибського басейу, Бразилії, Гайані, Сурінамі. “Хизбалла” відсутній в Азії, крім Малайзії і Індонезії, де закріпився на стратегічному для спостереження за Японією, Китаєм, Індокитаєм, Малаккою архіпелазі Сулу. Арас Д. Четвертая мировая война. Информационно-аналитический справочник по негосударственным военизированным системам. - М.: Транзиткнига, Астрель, АСТ; 2003. - C. 242 Стратегічний центр “Хизбалли” в Африці базується у передовому щодо ІКТ Кот-д'Івуарі. СІА. Центральное разведывательное управление. Информационно-аналитические справочники для Правительства США. Том Страны мира. - Екатеринбург: У-Фактория, 2001. - C. 273.

Підрозділ “Хизбалла-Хіджаз” (1980) шиїтів Східної провінції КСА діє також в ісмаїлітському регіоні Джиззан, але координується з Ємену. Він здійснює активну діяльність серед саудівської діаспори, особливо у Канаді. У турецькій провінції Діярбакир представлена інтелектуалами філія “Хизбалли” вважається однією з найактивніших. Киреев Н. Новая глава в истории Турции: “мягкий ислам” у власти // Ислам на современном Востоке. - М.: Институт востоковедения РАН, Крафт +, 2004. - C. 40.

ХАМАС володіє Палестинським інформаційним центром у Бейруті, Інтернет-ресурсами www/hamas.net, www.hamas.org, www/ummah.net/sos/links.htm, www.islamic-rewiwal.com, www.as-sashwa.com/links.htm Арас Д. Четвертая мировая война. Информационно-аналитический справочник по негосударственным военизированным системам. - М.: Транзиткнига, Астрель, АСТ; 2003. - C. 346.. Сайт ХАМАС містить геоінформаційні матеріали, зокрема, карту Палестини у тих кордонах, в яких цю державу бачить організація. Петухов В. Интернет и “информационный терроризм” // Свободная мысль. - 2008. - № 1. - C. 169-180. Однак у застосуванні Інтернет-технологій серед палестинських організацій більш активний “Ісламський джихад Палестини” (ІДП), непублічна мережева військова структура. Арас Д. Четвертая мировая война. Информационно-аналитический справочник по негосударственным военизированным системам. - М.: Транзиткнига, Астрель, АСТ; 2003. - C. 352, 355, 358, 406. Інформаційною інновацією ХАМАС можна вважати застосуваня двійника YouTube - соціальної пропагандистської мережі AqsaTube. Після короткочасного закриття AqsaTube відновлено під тією ж назвою у жовтні 2008 р., проте вже у формі загальнопалестинського веб-ресурсу. For that reason, the homepage has pictures not only of Hamas leaders who died in targeted attacks but also former leaders of other Palestinian terrorist organizations (such as Fathi Shqaqi, Abd al-Aziz Rantisi, Yasser Arafat, Abu Jihad [Khalil al-Wazir], Abu Ali Mustafa and Ahmed Yassin). Cyber Jihadism News // CI CENTRE // http://www.cicentre.com/news/cyber_jihadism.html

Confessions of several detainees in Saudi Arabia are providing an indication of the extant Jihadi websites are impacting on potential Al-Qa'ida recruits.Особливою активністю у використанні соціальних мереж відзначається Hizbollah has a page on Facebook.”Хізб-ут-Тахрір”, яка володіє сімома групами на Facebook і чотирма в Orkut.There are many more pages to browse that were assembled as paeans by devotees of these Islamist groups and others.Facebook, Orkut, and other online social networks, are designed to provide a way for people to maintain existing relationships and to make new relationships with others who share common interests in one tidy cyber environment. Facebook використовується у країнах, де діяльність ісламістських угрупувань заборонена (Саудівська Аравія, Пакистан, Єгипет і Йорданія).Through the social networks they can join communities specific to their interests or affiliations and befriend others who share their views……(Counterterrorism Blog, 10 Jun 08)Muslim Extremist's Web Site Stirs Mixed Emotions in Charlotte, NC

Наведені дані свідчать про значну інформаційну присутність близькосхідних організацій як у регіональному, так і міжнародному вимірі. На відміну від радикальних, салафітські сайти надають меншого значення зовнішньому джихаду порівняно з внутрішнім. Однак навіть на джихадистських сайтах 60% інформації стосується ідеологічно-культурних установок і спрямовані на “суспільну війну за молодь”, позиціонуючи джихад як ісламську самосвідомість не лише у військовому, але й соціально-психологічному аспекті. Internet jihad. A world wide web of terror // The Economist. - 2007. - 12 July. Тому головними завданнями ісламістської мережі залишаються інформаційно-пропагандистський вплив і організаційна діяльність.

Роль новітніх ЗМІ у регіоні менша, ніж традиційних, проте їх вплив збільшується під час кризових подій, зокрема, ліванського конфлікту (2006) чи операції “Литий свинець” у секторі Газа.

Інформаційна складова супроводжуватиме військові конфлікти у регіоні. Перша війна у Затоці сприяла появі панарабських сателітарних мереж, війна в Іраку призвела до створення арабомовних телеканалів низкою неарабських країн (Іран, США, Ізраїль, Великобританія, Франція), Dajani J. The Arab Media Revolution // Frontline-World. - News War. - 2007. - 14 May. ліванський конфлікт сприяв становленню арабської блогосфери, конфлікт у секторі Газа (2009) залучив в якості інформаційного інструменту соціальні мережі.

Слід також зауважити, що технологічний прогрес прямо не корелює з розвитком демократії чи економічним неолібералізмом. Незважаючи на те, що більшість досліджень акцентують увагу на тому, що вільні інформаційні потоки сприяють утвердженню демократії, ІКТ можуть використовуватись акторами, які не сповідують демократичні цінності Kalathil S., Boas T. Open Networks, Closed Regimes : The Impact of the Internet on Authoritarian Rule. - Washington, D.C., Carnegie Endowment for International Peace, 2003. - P. 43.. Недержавні військові формування Іраку, Лівану та Палестини активно використовують переваги новітніх інформаційних технологій. Події у Лівані (2006) підсилили дану тенденцію, оскільки “Хизбалла” не зазнав поразки і шукає інноваційні інформаційні підходи для подальшого використання у боротьбі з Ізраїлем. Супутньою тенденцією стане інформаційне насичення радикалізму у країнах-руїнах на кшталт Іраку та у державах з ісламістською опозицією (Саудівська Аравія і Єгипет).

РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ

5.1 Ісламський чинник у сучасних міжнародних відносинах

На початку ХХІ ст. загострився конфлікт між глобалізацією та „геолокальностями”. Етноси, країни, регіони, підключаючись до процесу глобалізації, акцентують на власній ідентичності, пріоритеті власних інтересів у власних кордонах. Мусульманський світ не може бути ототожнений з такими локальностями, але й він, вписуючись у глобалізацію, опонує їй. Малашенко А. Исламская альтернатива и исламистский проект. - М.: Весь мир, 2006. - C. 39. Іслам вийшов за рамки Сходу не лише демографічно, але й геополітично - два члени ОІК, Гайана і Сурінам, знаходяться в Америці.

Ісламський чинник перетворився на визначальний фактор формування поліцентричної системи міжнародних відносин, вплив якого на світову політику простежується на кількох рівнях: у стосунках між мусульманськими державами; у відносинах між мусульманськими і немусульманськими країнами; у політиці немусульманських держав щодо поширення ісламу. Українська дипломатична енциклопедія. - К.: Знання України, 2004. - Т. 1. - С. 567. Можна виокремити наступні функції ісламу: комунікативну (доведення змісту прийнятих рішень зрозумілою для більшості населення формою), інтегруючу (забезпечення консенсусу на підтримку зовнішньополітичних акцій), легітимізуючу (обґрунтування зовнішньополітичного курсу серед власного населення та мусульманського світу). Милославский Г. Содержание понятия “исламский фактор” в международных отношениях // Исламский фактор в международных отношениях в Азии. - М., 1987. - С. 29-31, 37, 39.

У політичній орієнтації еліти Близького Сходу вирізняються три типи: панісламський (і споріднений арабcько-ісламський), загальнонаціональний (панарабський чи паніранський) і локально-національний (партикулярний), однак орієнтація на ісламські установки притаманна для еліт усіх типів.

На відміну від Заходу, релігійний фактор є визначальним для статусу країни у мусульманському світі. Ісламські святині розташовані у КСА (Мекка, Медина), Ірані (Кум, Мешхед) Іраку (Кербела, Ен-Наджаф), Палестині (Єрусалим), Тунісі (Кайруан), Пакистані (гробниця Бібі-Джавінді) Мир ислама. - М.: АСТ- Астрель, 2004. - С. 19. та Йорданії, яка за мирною угодою з Ізраїлем отримала патронат над мусульманськими святинями Єрусалиму.

Слід враховувати, що засновник ісламської політології і геополітики К. Сіддікі у праці „По той бік ісламських держав-націй” (1977) розмежував мусульманські країни, тобто населені „етнічними мусульманами”, та ісламські держави, прикладу яких не існувало до 1979 р. Исламская интеллектуальная инициатива в ХХ веке. - М.: UMMAH, СП Мысль, 2005. - С. 332. Враховуючи факт, що поняття “ісламська країна” має вищий статус, ніж “мусульманська країна”, п'ять ісламських республік (Іран, Мавританія, Пакистан, Афганістан та Коморські острови) суттєво підвищили престиж в ісламському світі.

Багаті держави Затоки, прагнучи підвищити релігійний статус, вдаються до інноваційних заходів. У Катарі відкрито один з найбільших у світі музей ісламського мистецтва (2007), Media and advertising daily news // AME Info. - 2008. - 27 January // http://www.ameinfo.com/news/Media_and_Advertising/ здійснено мікрофільмування усіх неопублікованих у світі ісламських рукописів. Дубай (ОАЕ) планує побудувати перший у світі музей Пророка, який Dubai's ruler, Shaikh Mohammed bin Rashid Al Maktoum, has called for the construction of The Prophet Mohammed museum to examine the legacy and message of the Prophet. інформуватиме про історію і практику ісламу, Media and advertising daily news // AME Info. - 2008. - 13 March // http://www.ameinfo.com/news/Media_and_Advertising/ задіяно першу онлайн-бібліотеку www.MuslimHeritageImages.com. усіх ісламських документів. Media and advertising daily news // AME Info. - 2007. - 29 August // http://www.ameinfo.com/news/Media_and_Advertising/

Ісламський чинник найістотніше вплинув на формування основних принципів саудівської зовнішньої політики, яка передбачає створення сильного ісламського полюсу у багатополярному світі та підтримку мусульманських меншин. Підтримка мусульман активно здійснюється на Балканах, однак Косово до цього часу дипломатично не визнане не тільки КСА, але й жодною іншою арабською державою. Косач Г. Конфликт в связи с Южной Осетией: комментарии саудовской прессы // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 18 августа.

Іншою країною, де фіксується визначальна роль ісламського чинника, виступає шиїтський Іран. Країна прагне бути більш “палестинською”, ніж самі палестинці, Подцераб А. Исламский фактор и процесс принятия внешнеполитических решений // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 8 декабря. пріоритет надається відносинам з мусульманськими країнами. Держави світу поділяються на “братерські, дружні, нейтральні і ворожі”, The Middle East. - 1982. - №4. - Р. 16. однак на практиці не всі мусульманські країни потрапляють до категорії хоча б дружніх (Афганістан за часів правління Талібану чи Ірак за часів С. Хусейна).

На думку ісламських політологів, відносини між мусульманськими країнами повинні будуватись на підставі положення про єдність мусульманської умми. Як стверджують автори концепції ісламської дипломатії (М. Хамідулла, А. аль-Маудуді, М. Зафарулла Хан, Х. Малік), оскільки поведінка умми у цілому та її частин зокрема заснована на єдиних джерелах, політика кожної мусульманської держави відзначається ісламським спрямуванням, сукупність яких можна розглядати як ісламську дипломатію, ісламську теорію і практику міжнародних відносин.

Підтвердженням цієї тези виступає протиставлення політики християнських і мусульманських народів. “Можна константувати, - зауважує Х. Малік, - що християнські народи визнавали міжнародне право лише у власних взаєминах. До кінця другої світової війни Захід не поширював принципи міжнародного права на мусульманський світ. Іслам приписує дотримуватись окремих кодексів міжнародної поведінки для мусульман і немусульман” Journal of South Asian and Middle Eastern Studies. - Villanova. - 1979. - Vol. 11. - № 3. - P. 86.. Проте, на думку А. аль-Маудуді, “іслам ніколи не штовхав мусульманські держави на шлях віроломства, обману, агресії заради національних чи адміністративних інтересів. У сфері міжнародних відносин іслам демонстрував вірність і справедливість, відкидаючи корисливість, таємні наміри і мінливі капризи. Іслам заповідає ісламській державі дотримуватись зобов'язань, не допускати фальші, обіцяти можливе до виконання і в жодному випадку не утискати чиїхось прав”. Аль-Маудуді А. Спосіб життя в ісламі. - Львів: Логос, 1995. - С. 19.

Ісламський чинник істотно вплинув на ґенезу близькосхідних конфліктів і тривалий час зумовлював зовнішньополітичні доктрини мусульманських країн стосовно близькосхідного врегулювання. Переосмислення його ролі відбулось щойно під час візиту до Ізраїлю делегації ЛАД, представленої міністрами закордонних справ Йорданії та Єгипту. Уперше в історії міжнародних відносин у близькосхідному регіоні панарабська організація не лише відвідала країну, яка у більшості арабських країн вважається супротивником, але й провела переговори з представниками політичної еліти єврейської держави. Косач Г. Делегация Лиги арабских государств в Израиле:что пишут саудовские газеты // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 27 июля.

Посткомуністичний вакуум влади у Середній Азії спричинив саудівський інституційний і фінансовий прозелітизм за межами арабського світу. Хоча саудівські трудові мігранти в Європі відсутні, уряд КСА прагнув розширити релігійний вплив через Всесвітню лігу мусульман (ВЛМ). Король Фейсал ініціював здійснення незалежної ісламської дипломатії через представників саудівських посольств, які одночасно належали до ВЛМ - наприклад, керівник паризького бюро ВЛМ виконував обов'язки посла КСА в ЮНЕСКО. ВЛМ фінансувала будівництво мечетей у Європі, поширення Корану та скерування імамів. Конкурентами КСА виступили Алжир, як претендент на покровительство над магрібінцями під проводом Великої мечеті у Парижі, і Марокко, уряд якого підтримав “Національну федерацію мусульман Франції”. Матвеев К. История ислама. - М.: АСТ. Восток-Запад, 2005. - С. 219. Міністерство марокканців за кордоном запровадило Національний день мігранта і Міжнародний день мігрантів, Скопич О. Миграционная ситуація в южном и восточном Средиземноморье на 2006-2007 гг. // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 12 января. консульські служби Марокко і Алжиру здійснювали державну ісламську пропаганду, або “посольський іслам”. Худудад-хан. Сущность истории Синда. (Лубб-и тарих-и Синд). - М.: Наука, 1989. - С. 82.

Ситуація спонукала європейські уряди переглянути відносини з арабськими державами та транснаціональними мусульманськими меншинами. Фаза інкорпорації мусульман в європейське суспільство передбачала усунення КСА та інших держав-донорів від вирішення релігійних питань в Європі та деномінацію впливу нерегульованих об'єднань транснаціонального політичного ісламу на національній території. КСА значно скоротило обсяги фінансування (1998) міжнародних благодійних фондів, керівництво європейських філій ВІЛ, МІОП та ВЛМ суттєво змінилось, основними партнерами у роботі організацій стали офіційні мусульманські установи європейських і пострадянських країн. Ковальчук А. Международные исламские организации. // Отечественные записки. - 2003. - № 5 (14). - С. 10.

Суфійський вплив, що поєднує благодійність з прозелітизмом, найсильніший у регіонах, де іслам відчуває зовнішню загрозу. У міжнародній політиці важливу роль відіграють п'ять суфійських орденів: Кадірійя, Накшбандійя, Даркавійя, Тіджанійя, Халватійя. Найстаріший і найбільший сунітський орден Кадірійя (ХІІ ст.) превалює в Африці, де кадірійські тарикати стали радниками монархів у Магрібі. Турецький орден Халватійя здійснює діяльність за межами країни - у Північній Америці, Єгипті і Індонезії. Марокканський малікітський орден Даркавійя особливо впливовий у субсахарській Африці завдяки боротьбі проти анімізму і європейського модернізму. Орден Тіджанійя - менш ортодоксальний, ніж Даркавійя, контакти з французькою владою забезпечили йому поширення у Магрібі і Центральній Африці. На даному етапі орден тісно співпрацює з “Братами-мусульманами” Хорри К., Чиппиндейл П. Что такое ислам: история и действительность. - С.-П.: Амфора, 2008. - С. 225-227..

Трактування міждержавних стосунків ісламськими фундаменталістами і модерністами суттєво відмінні. Модерністи вважають іслам системою, здатною до саморозвитку в умовах трансформації, не наполягають на виокремленні мусульманського світу, виступають за співробітництво з немусульманськими країнами, припускаючи можливість синтезу ісламської та неісламської культур. Фундаменталізм проголошує повернення до інститутів та норм первісного ісламу. Координаційними центрами ісламізму виступають іранська організація “Сили Кодс” та саудівська Ліга ісламського світу (ЛІС), однак глобальний координатор інформаційно-пропагандистської діяльності ісламізму на даний час відсутній. Відданість ідеям ісламської революції демонструють “Брати-мусульмани” в Єгипті, суданська влада і Талібан, але узгодження дій з шиїтським Іраном відсутнє. Тэтчер М. Искусство управления государством. Стратегии для меняющегося мира. - М.: Альпина Паблишер, 2003. - С. 267.

ЛІС, яка позиціонується як “народна, міжнародна, ісламська і неурядова організація, представлена мусульманами всього світу”, виступає медіатором саудівських, кувейтських, катарських, еміратських благодійних організацій. Основними завданнями ЛІС проголошено ісламську пропаганду і освіту, боротьбу проти перекручень ісламу та конфронтації мусульман. ЛІС володіє офіційними представництвами у трьох десятках країн.

Активізації діяльності Конгресу ісламського світу (КІС) сприяли багатомовні радіотелетрансляції. КІС активно протидіють неосалафіти, особливо “Брати-мусульмани”, для яких Конгрес уособлює інтереси націоналістичних режимів Пакистану і Єгипту, “які узурпували ідеали ісламської умми Поляков К. Арабский Восток и Россия: проблемы исламского фундаментализма. М., 2001. - С. 156.”.

Народна ісламська конференція (НІК), створена в Хартумі (1991) протиставляє себе авторитетним арабським та ісламським міжнародним організаціям. Ідеологічною базою НІК стала іранська концепція конвергенції різноманітних ісламських течій. Формы экспансии исламизма. Исламизм: глобальная угроза? // М.: Научно-исследовательский институт социальных систем. - Серия: Научные доклады. - 2002. - № 2. - С. 15 - 19. Принципи зовнішньополітичної доктрини сформульовані у рамках глобального плану протистояння Заходу - повне визволення окупованих Ізраїлем територій, підтримка визвольних рухів мусульман у Боснії, Косово, Кашмірі і Чечні. Тарабрин С. Религия как источник конфликта. Кто занимается распространением исламской идеологии? // Независимое военное обозрение. - 2002. - 30 августа.

Міжнародна неурядова організація “Хізб ут-Тахрір”, проголошуючи ідею світового халіфату, будує зовнішньополітичну програму на підставі універсалістського спрямування ісламу, тому полем діяльності оголошено весь світ. Особливо сприятливими для поширення ідей організації завдяки мові Пророка визнаються арабські країни. Тарабрин С. Религия как источник конфликта. Кто занимается распространением исламской идеологии? // Независимое военное обозрение. - 2002. - 30 августа.

“Брати-мусульмани” здійснюють значний вплив на регіональну політику, оскільки виступають неофіційним посередником між саудівським і єгипетським урядами. Організація бере активну участь у політичній діяльності Магрібу, зокрема, сприяла отриманню Мавританією статусу ісламської республіки. Хорри К., Чиппиндейл П. Что такое ислам: история и действительность. - С.-П.: Амфора, 2008. - С. 131-132. На сайті IslamOnline.com з'явилась програма “Братів-мусульман” (2007), згідно з постулатами якої основним принципом зовнішньої політики є “невтручання в її справи зовнішніх сил, які загрожують національній безпеці держави і її ідентичності, і які здійснюються під приводом реалізації національних інтересів”. У програмі наведені основні зовнішні виклики:

- “кийан сигйуні” (сіоністське утворення -- традиційний термін для Ізраїлю),

- американський проект “Розширеного Близького Сходу”,

- присутність іноземних сил у районі Перської затоки, Червоного моря, в Іраку, Лівані,

- внутрішні конфлікти в Африці і, зокрема, у Судані, на “двох великих морях” (Середземне і Червоне) та втручання у конфлікти зовнішніх сил.

Опанувати ці виклики “Брати-мусульмани” пропонують наступними методами:

- створення палестинської держави на всіх історичних палестинських землях з столицею Aль-Кодс Аш-Шариф;

- зміцнення регіональних і міжнародних зв'язків;

- активізація ролі ЛАД, ОІК, Африканського союзу та реформація структури ООН. Царегородцева И. Программа египетских “Братьев-мусульман”: принципы, задачи, решения // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 26 января.

Варто зазначити, що принципи зовнішньополітичної діяльності ісламістських угрупувань трансформуються швидше і ефективніше, ніж у близькосхідних державах. У “старої хвилі” “Аль-Каїди” (бін Ладен, аз-Завахірі) сформульована чітка і популярна у мусульманському світі зовнішня політика:

- знищення Ізраїлю внаслідок припинення американської допомоги,

- усунення американської військової присутності з Близького Сходу,

- ліквідація прозахідних режимів у Саудівській Аравії, Кувейті, Йорданії;

- консервація енергетичних ресурсів мусульманського світу і продаж їх за найвищими цінами. Al-Ansar. - 2003. - 17 April. - P. 3.

Низка дослідників (Д. Бергенер, Дж. Кітфілд, Б. Гофман, Е. Басевич) вважають, що Інтернет розтиражував образ першого ворога Заходу, поширивши у неоднорідній уммі героїчний ореол її захисника. Однак бін Ладен найбільше виступає проти “нікчемних умов існування мусульманської цивілізації”, у чому винні самі мусульмани. Він звинувачує “хрестоносців” у нападі на Дар-аль-Іслам, але більше таврує мусульман, які “зійшли з стежки Пророка і не зуміли знайти єднання у джихаді… Біда не у зовнішніх ворогах, а у незначній кількості захисників ісламу”. Anonimus. Imperial Hubris. Why the West Is Losing tht War on Terror. - Wash. (DC): Brassty's Inc., 2004. - P. 114. Парадоксально, але подібні погляди висловлює католицький єпископ Базеля К. Кох, який вважає причиною страху перед ісламом втрату європейської культурної ідентичності. “Проблема полягає не у силі ісламу, а у слабкості християнства”, - заявив єпископ у дискусії щодо високих мінаретів в європейських містах. Европейцы должны бояться не сильного ислама, а слабого Христианства, убежден католический епископ из Швейцарии // ИНТЕРФАКС. - 2006. - 6 сентября.

За словами редактора збірника “Послання світові. Заяви Усами бін Ладена” (2005) Barnes & Noble // http://www.barnesandnoble.com професора Д. Б. Лоуренса, твори Усами бін Ладена порівнянні з кращими пропагандистськими зразками Г. А. Насера. Кореспондент. - 2005. - 12 ноября. На закиди, що “Аль-Каїда” здійснює теракти, оскільки “ненавидить свободу”, бін Ладен ставить риторичне запитання: “то чому ми тоді не нападаємо на Швецію?” Osama bin Laden statement // Al Jazeera. - 2004. - 29 October. Він постійно запрошує США прийняти іслам: “Ми кличемо вас в іслам; мир прийде до тих, хто ступить на правильну дорогу. Я пропоную вам побачити радість життя і позбавитись сухого, нікчемного, бездуховного матеріалістичного існування”. Anonimus. Imperial Hubris. Why the West Is Losing the War on Terror. - Wash. (DC): Brassty's Inc., 2004. - Р. 154. Варто зазначити, що надрадикальна салафітська група “Ат-Такфір ва-ль-хіджра” засудила бін Ладена за підтримку Талібану, який став ”безбожним”, вимагаючи членства в ”організації кафірів” - ООН. История Востока. Т. 6. - Восток в новейший период (1945-2000 гг.). - М: Восточная литература, 2008. - С. 54.

Друга за ієрархією людина в організації аз-Завахірі протягом 2007 р. озвучив 16 відео- і аудіо звернень, тобто вчетверо більше, ніж бін Ладен. Аль-Каида устроит Интернет-конференцию // Би-Би-Си. - 2007. - 20 декабря. У травні 2007 р. аз-Завахірі використав Інтернет як дискусійну платформу, заявивши, що ісламський рух є частиною світової кампанії по знищенню американського імперіалізму - “найпотужнішої тиранічної сили в історії людства”, а також надає підтримку усім “слабким та гнобленим у Північній і Південній Америці, Африці, Азії, у всьому світі”. “Аль-Каїда” прагне донести інформацію про те, що джихад ведеться не тільки заради мусульман, а глобально заради усього людства. Нечитайло Д. Некоторые тенденции в современном радикальном исламизме // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 4 июня.

Для “нової хвилі” “Аль-Каїди” притаманні більш експансіоністські засади зовнішньої політики. На відміну від бін Ладена, нове покоління звернуло увагу на Магріб, закликавши до усунення лідерів Лівії, Тунісу, Алжиру і Марокко. Зміна політичних пріоритетів “Аль-Каїди” не випадкова - Алжир та Лівія є найбільш динамічними країнами ОПЕК, Алжир веде переговори щодо зон вільної торгівлі з Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією, Швейцарією. Куделев В. Ситуация в Алжире: май 2008 года // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 4 июня. У лютому 2007 р. на ісламістських форумах розміщена стаття “Аль-Каїда” і африканський континент: минуле, сьогодення, майбутнє”, присвячена стратегії ісламістів в Африці. Їй передувала праця аль-Ансарі “Аль-Каїда” переміщується в Африку”, яка наголошувала на ісламістському потенціалі Африки на рівні національної і регіональної політики, а також глобального джихаду. У зв'язку з цим ослаблення позицій ісламістів на Близькому Сході спричинить їх переміщення вглиб континенту, переважно вздовж узбережжя, де сформувалось сприятливе середовище для сприйняття їх ідеології. Малашенко А. Исламская альтернатива и исламистский проект. - М.: Весь мир, 2006. - С. 109. “Аль-Каїда у Магрібі” відразу вийшла за межі національних кордонів Алжиру і активно діє не тільки у Магрібі, але й Тропічній Африці (Малі, Нігері).

Інший визначний ідеолог “нової хвилі” Абу Мусаб ас-Сурі в е-книзі “Мусульмани Центральної Азії і майбутні війни ісламу” стверджує, що необхідні безпечні плацдарми для руху джихаду до “серця мусульманського світу”. Формування “ісламського поясу” повинно розпочатись з Бангладеш, Північної Індії, Пакистану, Афганістану, Центральної Азії, далі -- з Кавказу і Уралу. Встановлення ісламської держави в Індії необхідне в якості першої ланки емірату Південної Азії. Нечитайло Д. Афганистан и Пакистан - зона стратегических интересов международного исламизма // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 27 июня.

Кувейтський ісламський ідеолог нового покоління Хамад аль-Алі, покинувши професорську кафедру у Кувейтському університеті (1999), на власному сайті опублікував ряд геополітичних творів. У фетві “Чому суніти і рафідити не допомагають один одному у Лівані” аль-Алі стверджує, що “це сефевідський заколот, схожий на той, який виношують хрестоносці і іудеї. Іран розширює свій вплив, поширюючи шиїзм”. У січні 2007 р. шейх аль-Алі опублікував “Пакт верховної ради груп джихаду”, який вважають найважливішим з часу публікації фетви бін Ладена (1998). “Пакт” закликає вести паралельну боротьбу проти Ірану, шиїзму і “альянсу іудеїв та хрестоносців”, оскільки “Іран і хрестоносці ведуть війну проти істинних мусульман”. The Middle East Media Research Institute // http://www.memri.org

Лівієць Абу Ях'я аль-Лібі - один з чільників оновленої “Аль-Каїди” і розробник веб-сайту Талібану, пропагує жорстокі заходи не тільки проти “кафірів” (США, Ізраїль), але й арабських режимів, особливо КСА. Нечитайло Д. Современные “джихадмейкеры” // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 1 декабря. Його перша публікація на радикальних форумах (2005) присвячена американським методам інформаційно-психологічної війни, “Монотеїзм Саудівської Аравії і істинний монотеїзм” - критиці саудівського режиму за допуск “кафірів”, “Розкидання перлів у суперечці з тими, хто проти вибухів в Алжирі” і “Наша війна: між вчорашньою жорстокістю і завтрашніми досягненнями” - африканській стратегії. У статті “Вогонь мага на Аравійському півострові” аль-Лібі зазначає, що сунітські лідери повинні об'єднаними зусиллями протистояти посиленню впливу Ірану у мусульманському світі. В останній праці “Що буде після майбутньої війни”, присвяченій Іраку, автор виступає за об'єднання сунітів проти розділу Іраку. Нечитайло Д. Современные “джихадмейкеры” // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 1 декабря.

На противагу усталеним антиіранським поглядам Абу Абд аль-Рахман Аттіят Аллах опублікував працю “Ru'ya kashifa” з метою обгрунтування тези, що Іран і “Хизбалла” не співпрацюють з Заходом з метою підпорядкування сунітів. Він вважає, що, претендуючи на гегемонію у регіоні, Іран укладатиме тимчасові альянси з ідеологічними ворогами, навіть вакхабітами. Проте руками США іранське керівництво ліквідувало конкурентів в Іраку та Афганістані. На його думку, для арабської сунітської спільноти іранська шиїтська гегемонія так само небажана, як і сунітська індонезійська. Jihadi Explains Iranian Realpolitik // Jihadica. - 2008. - 6 August // http://www.jihadica.com/category/hezbollah/

Відомий ідеолог ісламізму Юсуф аль-Аїрі в е-книзі “Джихад в Іраку: надії і загрози” (2004) проаналізувавши політичну ситуацію і ймовірність її зміни в Європі, дійшов висновку, що “альянс таких країн, як Великобританія, Іспанія, Італія із США -- це особисті позиції їх керівників. Виходячи з цього, потрібно будувати стратегічну лінію сучасного руху джихаду”. У формулу глобальної боротьби з Заходом аль-Аїрі заклав різні змінні величини - громадську думку, зростання військових видатків окупантів, підвищення світових цін на нафту. Щодо Іспанії слова аль-Аїрі виявились пророчими: “найефективніший спосіб спонукати владу вивести війська з Іраку -- нанести удари, які своєю руйнівною силою сколихнуть громадську думку Іспанії. Усе це необхідно здійснити до загальних виборів в Іспанії”. Нечитайло Д.А. “Аль-Каида” в Йемене // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 20 апреля.

Яскравим зразком нової доктрини ісламізму ХХІ століття виступає концепція “нетериторіальної держави” британського улема Каліма Сіддікі. Згідно з його вченням, державна експансія Омейядів у Францію, Тамерлана до Оки і Османів до Відня відзначалась північно-західним вектором, парадигмою якого була хіджра з Мекки до Медіни, але у VII ст. територіальна ісламська держава не існувала. Пізніше експансія вільного від державних рамок ісламу у бік північного заходу здійснювалась лише берберськими піратами, які захопили Ісландію, висаджувались в Америці, обклали даниною Данію, Швецію, Португалію. У кінці ХХ ст. ідея „нетериторіальної держави” відродилась у Західній Європі, де мусульманські діаспори стали реальним фактором політичного життя.

Виправлення девіантних точок зору та їх наступне об'єднання на сучасному етапі покладено на особливих агентів: індивідів, рухи та ісламські держави. Агентами-індивідами були Х. аль-Банна і М. Маудуді, що створили відповідно агенти-рухи, „Братів-мусульман” і „Джамаат-е Ісламі”. Однак справжнім агентом повинна виступати ісламська держава. Хоча КСА витрачає величезні кошти на пропаганду, але “да'ава без ісламської держави - це запрошення без адреси”. Перехід від агента-руху до агента-ісламської держави і є ісламською революцією. Сіддікі підкреслює, що іранська революція була не стільки шиїтською, скільки ісламською, тобто в інтересах всієї умми.

Сіддікі запропонував проект „позатериторіальної ісламської держави”, що володіє не територіальною ідентифікацією, а мережевою структурою, функціонує всередині неісламського світу паралельно з існуючими державами і складається переважно з діаспори. Ця держава виступає юридичною особою і є вищим типом агента політичного впливу, що протистоїть як Заходу, так і прозахідним режимам мусульманських країн. Однак вона може створюватись на базі будь-якої мусульманської спільноти - мусульманської діаспори на Заході; мусульман Близького і Середнього Сходу; мусульман третього світу. Исламская интеллектуальная инициатива в ХХ веке. - М.: UMMAH, СП Мысль, 2005. - С. 82, 84, 96, 101, 248, 332. Заснований Сіддікі Мусульманський парламент Великобританії став прообразом „позатериторіальної ісламської держави”.

“Аль-Каїда” унаочнює новий тип “віртуальної держави”, що володіє ознаками традиційної держави (армія, служба зовнішньої розвідки, казначейство та джерела доходів, система соціального забезпечення), проте не має чіткої територіальної прив'язки. Декларуючи війни, вступаючи в альянси з іншими державами, вона не має визначеного місцезнаходження та здійснює операції у глобальному масштабі. Прикметно, що у лютому 2006 р. Талібан і “Аль-Каїда” проголосили утворення Ісламської держави Вазарістан на території Афганістану і Пакистану, яка не матиме не тільки кордонів, але й державних інституцій.

Проте існує досить спірне, на нашу думку, твердження, що визначальними для ХХІ століття можуть стати “держави-ринки”, які прийдуть на зміну “націям-державам” і “віртуальним утворенням”. “Держави-ринки” матимуть у розпорядженні ті ж кордони та політичні системи, що й “держави-нації”, проте найважливіші зобов'язання урядів перейдуть у приватний сектор, мультинаціональні корпорації перетворяться на сурогатних урядових агентів, стираючи грані між політичним і корпоративним управлінням. Міжнародна співпраця безумовно поглибиться, оскільки тільки завдяки спільним зусиллям “держави-ринки” зможуть ефективно протистояти “віртуальним державам”.