Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

З іншого боку, OpenNet Initiative не виявив цензури в Єгипті та Іраку. Bahrain // OpenNet Initiative // http://opennetinitiative.net/studies/bahrain/tci-dci/testing.html Вищенаведені факти свідчать про подвійні західні стандарти стосовно свободи слова у регіоні.

Згідно з даними сирійського Media Center, у Сирії заблоковано соціальні мережі Facebook і YouTube як “протидію психологічним атакам ізраїльтян”, а також пошуковик Google. Karam Z. Syria tightens controls on Internet use // USA Today. - 2008. - 25 March. Список заборонених сайтів містить е-газету Elaph, курдський сайт www.yakiti.de, видання “Asharq Al Awsat” і “Аl-Mustaqbal”, портал IslamOnline, Media and advertising daily news // AME Info. - 2007. - 21 July // http://www.ameinfo.com/news/Media_and_Advertising/ а також офіційний сайт покійного екс-прем'єр-міністра Лівану Р. аль-Харірі. Обмеження були накладені навіть під час проведення Дамаського саміту ЛАД (2008). У той час як іноземним журналістам забезпечили швидкий доступ до Мережі через медіа-центр, обладнаний “Dubai Media Incorporated” для висвітлення саміту ЛАД, Media and advertising daily news // AME Info. - 2008. - 25 March // http://www.ameinfo.com/news/Media_and_Advertising/ влада зобов'язала власників Інтернет-кафе запровадити детальні клієнтські бази. Syria Tightens Controls on Internet Use // Asharq Al-Awsat. - 2008. - 26 March.

В Ірані цензура Інтернету запроваджена у 2004 р. Уряд країни першим у регіоні розпочав фільтрацію MMS-контенту, Iran to Filter “Immoral” Mobile Messages -Report // Asharq Al-Awsat. - 2007. - 29 April. у 2008 р. заблоковані пошуковик Yahoo і пропонована ним е-пошта.Rumours that the internet would be restricted on election day forced a response from the authorities. Barzin S. Iran media lean to the right // BBC Monitoring. - 2008. - 13 March. Блокування сайтів на фарсі здійснюється значно частіше, ніж англомовних. Слід відзначити, що Іран фільтрує контент не тільки західних, але й російськомовних сайтів та сайтів національними мовами. Bahrain // OpenNet Initiative // http://opennetinitiative.net/studies/bahrain/tci-dci/testing.html На відміну від арабів, іранці з Інтернет-цензурою борються технічно, активно використовуюючи пірингові мережі для обходу контрольованих державою веб-серверів. Iranian Censors Clamp Down on Bloggers // Asharq Al-Awsat. - 2006. - 14 August.

Цілком новим напрямом Інтернет-цензури став контроль за блогінгом. В Ірані, де поряд з Китаєм налічується найбільша кількість блогів, Sanati K. MEDIA-IRAN: Policing of Internet Will Continue // IPS. - 2006. - 27 November. після обрання президентом М. Ахмадінеджада цензура переважно зосереджена на блогінгу. Єгипетська влада розпочала боротьбу з блогінгом, Egyptian Man Blogging from Prison // Asharq Al-Awsat. - 2006. - 29 May. заблокувавши сайт “Kefaya” і арештувавши активістів Facebook (2006). Єгипетський блогер Карім Амер вперше був арештований за мережеву протидію владі (2006), а в лютому 2007 р. визнаний винним в образі ісламу. У Саудівській Аравії заарештовано блогера Фоуада Ахмед аль-Фархана, який пропагував політичні реформи у КСА (2007). Saudi Arabia: Amnesty appeal for detained blogger at risk of torture.// Amnesty international, UK. - 2008. - 07 January Засновник бахрейнського Інтернету шиїт Абдулемам Алі репресований владою за розміщення критичної доповіді ООН про Бахрейн (2005), однак і у його звільненні вирішальну роль зіграли новітні технології - демонстрації, організовані з допомогою флеш-мобу і блогів, а також репортажі “Al-Jazeera”. Schleusener L. From Blog to street: The Bahraini public sphere in transition // Arab Media & Society. - May 2007.

Цензура запроваджується не тільки державами, але й недержавними акторами. До прикладу, ХАМАС блокував доступ до сайтів аморального змісту у секторі Газа, де Інтернет доступний для 1,5 млн. мешканців анклаву. З цією метою видано припис монополісту Інтернет-послуг - телекомунікаційній компанії Paltel. В секторе Газа введена интернет-цензура // НОВАЯ ПОЛИТИКА. - 2008. - 19 мая.

Однак у регіоні вже є свідчення того, що в умовах глобальності інформаційних потоків відкритий контроль влади за їх діяльністю може призвести до несподіваних наслідків. У грудні 2006 р. пішов у відставку міністр інформації Кувейту Мухамед аль-Сануссі, якого звинуватили в обмеженні діяльності сателітарних телеканалів під час проведення в країні парламентських виборів. Kuwaiti Information Minister Resigns // Asharq Al-Awsat. - 2006. - 18 December.

Близькосхідний регіон запровадив досить жорстку цензуру медіа, однак основна частина фільтрованої інформації стосується внутрішньополітичних і морально-етичних питань, тому цензура країн регіону, крім Ірану і Сирії, не екстраполюється на міждержавні відносини.

Розвиток арабського медіа-простору можна умовно поділити на три основних етапи. Період формування (1954-1975) характеризувався присутністю бізнес-акторів, які використовували медіа-середовище з метою отримання прибутку. Другий етап (1976-1990) ознаменувався зростаючою національною експансією держав Близького Сходу, які займалися підготовкою власних кадрів, виготовленням власної медіа-продукції та забезпеченням трансляції теле- і радіопередач у межах власних країн. У медіа-контенті домінували передачі із США, Європи та Єгипту. Третій етап, який розпочався у 1990-х рр., характеризується регіональною та глобальною експансією, пов'язаною з низкою трансформацій: впровадженням освітніх програм, урбанізацією, політичними перетвореннями та технологічним прогресом.

У близькосхідному регіоні інтенсивний розвиток ІКТ розпочався у 2000 р. з утворенням DMC, діяльність якого спричинила не тільки інтенсивне застосування Інтернет-технологій, але й репатріацію провідних арабських ЗМІ з Заходу у близькосхідний регіон. У західних медіа акцентується вплив 11 вересня і вторгнення до Іраку як системоутворюючих факторів формування “зон вільних ЗМІ” в Єгипті, Йорданії, Лівані та ОАЕ, проте применшується роль інтенсивного розвитку інфраструктури країн Перської затоки, яка за низкою показників перевищила традиційні західні медіа-центри (Лондон, Париж). Якісний стрибок у розвитку ІКТ регіону, який відбувся у 2007-2008 рр., зумовлений активним інвестуванням ІКТ-сфери провідними регіональними гравцями - КСА і ОАЕ.

Найважливішими рисами сучасних ЗМІ є ріст інвестицій та активізація боротьби за владу, що спричинило диверсифікацію стратегій державних і недержавних акторів у сфері ідеології та інформації Saeed M. New Trends and Forces in the Arab Media Arena // Arab Media in the Information Age. - The Emirates Center for Strategic Studies and Research: Abu Dhabi, 2006. - P. 28.. Більшість ключових гравців регіону усвідомлюють, що майбутнє за власниками сателітарних мереж. Даний чинник зумовлює приховану, але жорстку боротьбу за “цифрову владу” серед мусульманських країн. До даного часу розвиток сателітарного телебачення на Близькому Сході підтримувався за рахунок державних інвестицій. Держави регіону розширюватимуть сателітарні мережі та збільшуватимуть обсяги супутніх послуг для зростання прибутковості медіа-проектів. Не обмежені у фінансових ресурсах уряди регіону використовуватимуть медіа для реалізації зовнішніх геополітичних проектів Simon L. New media and the Middle East: The impact of the Internet and satellite TV // The Middle East Project and Sovereignty in the Digital Age. - Woodrow Wilson International Center for Scholars. - 2001. - 24 September..

Роль телебачення у регіоні полягає в активації нових комунікаційних процесів між ЗМІ і інформаційними технологіями, які створюють гіпермедіа-простір - символічне поле, генероване взаємодією кількох ЗМІ з багатьма точками доступу. Однак навіть у якості технологічної конвергенції арабський гіпермедіа-простір знаходиться у зародковому стані, хоч і змінює управління соціальними та політичними відносинами. Конвергенція малих ЗМІ (мобільні телефони, цифрові камери) з великими ЗМІ (телебачення, преса) змінила доступ і контроль за ними. Kraidy M. Saudi Arabia, Lebanon and the Changing Arab Information Order // International Journal of Communication. - 2007. - № 1. - P. 139-156.

У той час як інституалізовані гравці використовують переважно засоби традиційних ЗМІ, недержавні актори віддають перевагу Інтернет-технологіям, електронній пресі, включно з блогінгом. Нова інформаційна динаміка в арабському світі зумовила глибокі політичні наслідки. Арабський світ усвідомив, що “великі” ЗМІ пов'язані з спонсорами: “Al-Jazeera” не порушує принципів катарської зовнішньої політики, “Al-Arabiya” - саудівської.

Новим інструментом інформаційного впливу у регіоні і за його межами став ісламський Інтернет у двох основних формах - е-фетв і е-джихаду. Основними ісламськими онлайн-ресурсами володіють Катар, КСА і ОАЕ. Е-джихад переважно здійснюється у Палестині, проте в ньому беруть участь мережеві структури значної частини регіону.

На Близькому Сході активно поширились “малі медіа”, переважно блогінг, що зумовлено цензуруванням офіційних ЗМІ (Єгипет, Сирія, Бахрейн), а також громадянськими конфліктами (Ірак, Ліван). Використання “малих ЗМІ” невеликими групами активістів, що працюють з використанням блогінгу, мобільних телефонів, сприяє довірі до їхньої інформації.

Зростаюче значення регіону зумовило запровадження арабомовних версій міжнародних ЗМІ (“Deuchte Welle”, ВВС, France24) і вихід арабських медіа на глобальну сцену (“Al-Jazeera”, “Al-Arabiya”, “Al-Manar”). Протягом 2006-2007 рр. почалась експансія діаспорних каналів з Індостану, що зумовлено значним відсотком індійців і пакистанців серед іммігрантів регіону.

Впливовість “Al-Jazeera” в якості домінуючого джерела інформації пов'язанa з зростанням панісламської ідентичності в арабському світі, яка одночасно фіксується серед глядачів MBC чи “Al-Arabiya”, але відсутня в аудиторії національного телебачення. Ріст панісламської і панарабської ідентичності результує структурні перетворення, які сформували відкритий транснаціональний медіа-простір. Shanahan J., Nisbet E. The Communication of Anti-Americanism: Media Influence and Anti-American Sentiment // United States Institute for Peace. - May 2007. - Executive Summary. - P. 2-3. На противагу цьому, європейське телебачення не є формоутворюючим для європейської ідентичності, а вагомішим чинником виступає Інтернет. Shanahan J., Nisbet E. The Communication of Anti-Americanism: Media Influence and Anti-American Sentiment // United States Institute for Peace. - May 2007. - Executive Summary. - P.6.

Швидкі темпи поширення новітніх інформаційних технологій у близькосхідному регіоні цілком ймовірно збережуться протягом наступних 15 років. Дослідний центр Madar (Дубай) прогнозує, що кількість арабських користувачів Інтернету у короткотерміновій перспективі зросте до 52 млн. Акиил М. Мусульманские страны осваиваются в условиях электронной коммерции // Arab News. - 26 September. На противагу сателітарним каналам, арабські веб-сайти використовують підбірки новин західних інформаційних агенцій на кшталт AFP, AP і “Reuters” і тому вважаються провідником ветернізації у регіоні.

Моделі інформаційної революції на Близькому Сході диференційовані низкою чинників. Оскільки країни регіону знаходяться у різних стартових умовах щодо ступеня використання сучасних ІКТ, інформаційна революція відіграватиме відмінну роль як у короткостроковій, так і довгостроковій стратегії кожної держави. Ефективність ІТ-стратегій залежатиме від наявності інвестиційних та інноваційних фондів, особливостей внутрішньої і зовнішньої політики держав регіону. ІТ-позитивне майбутнє прогнозується для Бахрейну, Кувейту, Катару та ОАЕ.

У средньотерміновій перспективі телебачення збереже домінуючі позиції, найвищими шансами осягнення близькосхідної аудиторії володіють нові мультимедійні мережі на кшталт телебачення і веб-сайтів. Ймовірна поява першого арабського “медійного та веб2.0 покоління”, сформованого завдяки арабському медіа- та Інтернет-середовищу. Серйозною передумовою зростання популярності сучасних інформаційних технологій залишається демографічний фактор, оскільки, згідно з даними ООН, 37% населення арабських країн становить молодь віком до 15 років. Human Development Indices: A statistical update 2008 - HDI rankings // UNDP // http://hdr.undp.org/en/statistics/

РОЗДІЛ 4. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКА СКЛАДОВА БЛИЗЬКОСХІДНИХ КОНФЛІКТІВ: ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ І СУЧАСНИЙ СТАН

4.1 Використання інформаційно-психологічного протиборства у палестинсько-ізраїльському конфлікті

На сучасному етапі збройний конфлікт між палестинцями та ізраїльтянами став потужним інформаційним приводом глобального масштабу. Про це свідчить обсяг та інтенсивність інформації щодо палестинсько-ізраїльського конфлікту, що передається через регіональні і транснаціональні ЗМІ. Однією з найважливіших складових близькосхідного конфлікту виступає інформаційно-психологічна війна, основною метою якої є створення власного позитивного іміджу та негативного образу супротивника на світовій арені. Bayefsky A. The UN and the Jews // Commentary. - February 2004.

При здійсненні інформаційно-психологічного впливу палестинська сторона активно використовує релігійні гасла “Джихад за визволення Єрусалиму від ізраїльської окупації - один з шляхів до раю” та “Найважливіша справа для правовірного мусульманина - інтифада палестинського народу проти Ізраїлю”. Свідченням важливості ісламського чинника є участь у конфлікті Ірану - неарабської шиїтської країни, що не має спільних кордонів з Ізраїлем, Королев В. Кровь на Святой Земле - М.: АСТ; Астрель, 2007. - C. 136. чи територіально віддалених Малайзії та Індонезії.

Активними учасниками палестинської інформаційної політики виступають палестинські НУО у сфері охорони здоров'я та захисту прав людини. Зокрема, спілка палестинських комітетів охорони здоров'я тісно координує діяльність з палестинською організацією Червоного Півмісяця. Ресурсний центр БАДІЛ (1998), що займається дотриманням громадянських прав палестинців, надає альтернативну інформацію щодо палестинських біженців та переміщених осіб. У контексті впливу на світову думку важливо те, що спонсорами організації виступають Оксфам, Центральний комітет менонітів, Канадська агенція міжнародного розвитку, Норвезька агенція з розвитку співпраці та Міністерство закордонних справ Швейцарії. Організація виступила підписантом “Декларації про бойкот Ізраїлю” та “Програми дій НУО”, представленої на конференції у ПАР (2001). Steinberg G. NGOs Make War on Israel // Middle East Quarterly. - Summer 2004. - P. 29. Впливові палестинські організації МІФТАХ та “Аль-Хак” здійснюють ефективну інформаційну політику на міжнародній арені щодо права на повернення переміщених палестинців.

Новим напрямом пропагандистської діяльності Палестинської адміністрації стало використання ізраїльських ЗМІ. Зокрема, з метою промоції арабської мирної ініціативи ПА розмістила оголошення в друкованих ЗМІ на івриті, де декларується визнання Ізраїлю в обмін на повернення окупованих у 1967 р. територій. В інтерв'ю ВВС ізраїльський президент Ш. Перес заявив, що реклама стала “морем змін” в арабській політиці. It has not formally accepted the 2002 plan, but has noted the positive aspects of it.Хоча план 2002 р. Ізраїлем офіційно не принятий, президент наголосив на його позитивних аспектах Media and advertising daily news // AME Info. - 2008. - 22 November // http://www.ameinfo.com/news/Media_and_Advertising/.

У 2000 р. ПНА отримала власне телерадіомовлення. У палестинському телепросторі наявні три телекомунікаційні гравці: палестинська компанія мовлення (PBC), яка володіє каналом “Palestine Satellite Channel”, сателітарний канал “Аl-Аqsа TV”, що належить ХАМАС, та приватні телекомпанії (“Al-Quds Educational TV”, “Al-Mahd TV”, “Al-Majd TV”, “Al-Nawras TV”, “Watan TV”). Палестинське телебачення було розгромлене ізраїльською армією у Рамаллі (2002), але відновило функціонування завдяки міжнародній підтримці.

Трансляції палестинського телебачення здійснюються за допомогою еміратського каналу “Noor Dubai”, єгипетського “Al-Fajr TV”, Libya Al Shababiyah on Eurobird 2 and Atlantic Bird 4лівійського “Аl Shababiyah”, Toprak on Turksat 2A | B4U Movies UK on Eurobird 9турецького “Тoprak TV”, окремі передачі транслюються на британському каналі “B4U Movies”. PBC Palestinian Broadcasting Corporation // LyngSat Address // http://www.lyngsat-address.com/or/PBC-Palestine.html За прикладом “Хизбалли” у секторі Газа задіяний телеканал “Аl-Aqsa TV” угрупування ХАМАС (2006). Телеканал містить новинний блок, політичні коментарі, читання Корану, які транслюються на Близькому Сході, у Магрібі і Європі з допомогою супутникових платформ “Arabsat” та французького провайдера “Eutelsat”, який обслуговував канал “Al-Manar”. Al Aqsa TV // Terrorism. - ADL // http://www.adl.org/terrorism/profiles/al_aqsa_tv.asp

Незалежна новинна агенція Ramattan, заснована у Газі (1998) палестинцем Касемом аль-Kaфарна, співпрацює з CNN, NBC, CBS, FOX в США, ВВС, данійським каналом TV2, нідерландським NOS, іспанським Quatro, італійським Uno, британським ITN та французьким TFI. Володіє філіями на Західному березі ріки Йордан, у Каїрі, Бейруті, Судані і Кувейті. ФАТХ і ХАМАС називали її “зрадником палестинського народу” за нейтральне висвітлення подій 2007 р. Ramattan TV is the world's eyes in Gaza // Jerusalem Post. - 2009. - 20 January. Поширення Інтернету у Палестині пов'язане з сайтами НУО і університетів, більшість сучасних Інтернет-активістів належали до департаментів публічних відносин університетів. Інтернет виступає вагомим чинником діяльності палестинcько-ізраїльської організації альтернативної інформації (AIC), а також палестинсько-ізраїльського Інтернет-журналу bitterlemons.org. Англомовний Єрусалимський центр ЗМІ і комунікації (JMCC), відомий хостингом архівів, пропонує іноземним організаціям результати соціологічних досліджень для висвітлення ситуації в Палестині. Хоча розвиток Інтернету може сприяти формуванню палестинської позиції, він малодоступний для нетаргетингової аудиторії, зокрема, внаслідок недостатнього зацікавлення з боку ПНА. Al Zubaidi L. Walking a Tightrope: News Media and Freedom of Expression in the Arab Middle East // Heinrich Boll Foundation. - 2004. - 16 November. - P. 71-72.

Перше публічно-пропагандистське застосування Інтернету - розповсюдження презентації PowerPoint з зображенням фактів ізраїльського насильства відбулось під час “інтифади Аль-Акса”. Такий підхід мав перевагу порівняно з телебаченням, оскільки адресат безпосередньо залучався до процесу передачі інформації і опосередковано ставав активістом. Однією з його особливостей стало використання англійської мови і орієнтація на широку міжнародну аудиторію.

Електронні ЗМІ у Палестині активно використовуються для психологічної обробки нової для Близького Сходу цільової аудиторії - дитячої. Інтернет, телебачення і мультиплікація стали ефективними інформаційно-психологічними технологіями, що використовуються ХАМАС для виховання підростаючого покоління. Організація суттєво розширила зону інформаційного охоплення, відкривши спеціальні дитячі сайти. Cайт Al-Fateh вигідно відрізняється від пропагандистських роликів офіційного палестинського телеканалу PATV, інтерфейс розрахований на дітей до 14 років. Автори сайту залучають аудиторію, використовуючи природні дитячі бажання - бути почутим, заслужити повагу однолітків та дорослих. Al-Fateh в ігровій формі проводить ідею, що кращий спосіб для самовираження - шлях шахіда. Дитячий сайт ХАМАС, що модерується ліванцем Нізаром аль-Хуссієном (2002), відзначається антисемітською спрямованістю. Костихин А. Использование ХАМАСом интернета, телевидения и мультипликации для пропаганды на детскую аудиторию // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 28 апреля. Однак згідно з дослідженням Я. Варшела, палестинські діти вибирають глобальні канали - Spacetoons, саудівський ARTeenz і Corporation Channel3 (MBC). Вони віддають перевагу американським, японським і панарабським телеканалам порівняно палестинськими шоу. Warshel Y. Broadening the discourse about martyrdom television programming // Arab Media & Society. - Spring 2009. - Issue 8.

Ізраїль як цільову нішу в інформаційно-пропагандистському протиборстві обрав палестинську молодь, яку намагаються відвернути від політики з допомогою порнографії, табуйованої у мусульманському світі.

Іншою сферою застосування Інтернету виступає e-джихад. Цей термін стосується нападу на ізраїльські сайти, хоча хактивісти не завжди ідентифікуються як мусульмани або палестинці, оскільки відомі християнські палестинські хакери. Проте під час “карикатурного скандалу” (2005) виник новий різновид е-джихаду, пов'язаний з протидією західним ЗМІ, у 2008 р. - з сунітсько-шиїтським протистоянням.

Після початку “інтифади Аль-Акса” палестинсько-ізраїльська кібервійна набула рис е-джихаду, атаки зазнав навіть ізраїльський провайдер NetVision, який хостив веб-сайт ПНА. Е-джихад застосовував блокування сервісу і “пінг-атаки” з використанням “EvilPing”, “Winsmurf” і “QuickFire”. Krebs B. Hackers Worldwide Fan Flames in Middle East Conflict // Newsbytes. - 2000. - 25 November. У цьому конфлікті взяли участь не тільки мусульмани з інших регіонів (Іран, Пакистан) та проізраїльські сили, але й бразильські хакери як учасники з обох сторін. Ударною силою ізраїльських хактивістів виступила проізраїльська група “mOsad”, яка здійснила напади на офіційні сайти “Хизбалли”, катарського міністерства вакуфів, екс-президента Ірану М. Хатамі і приватні сайти КСА та Катару Weisman R. Teen Hackers Crash Hizbollah ISP // Newsfactor Network. - 2001. - 22 January.. Під час операції Ізраїлю у секторі Газа (2009) іранські хакери групи “Ashyaneh” вперше зламали сайт ізраїльської служби зовнішньої розвідки “Моссад”, таким чином виявивши протест проти військової операції і солідарність з палестинським рухом опору Иранские хакеры парализовали на время работу сайта "Моссада" // РИА Новости. - 2009. - 11 января..

Прикладом організації, що здійснює е-джихад, є ісламістська група Unity Unity // Ummah.com //http://www.ummah.net/unity, сайт якої виступає частиною британського домену ummah.net. Багатомовна агітація на сайті сконцентрована на палестинсько-ісламському питанні. Засновник Unity аль-Масрі пояснює, що “інформаційні технології придатні для знищення електромереж замість ракет. Проникнення ворожих Інтернет-мереж і установка коду дає кращий результат”. Bunt G. Islam in the Digital Age. E-Jihad, Onlines Fatwas and Cyber Environments. - London-Sterling, Virginia: Pluto Press, 2003. - P. 47. Група займається хакінгом на підставі чіткої стратегії - на першому етапі відключення ізраїльських урядових сайтів, на другому - збій фінансових сайтів, на третьому - збій головних провайдерських серверів, на четвертому - обвал сайтів е-комерції і втрата онлайн-трансакційAl-Masri Paris M. The e-Jihad against Western Business // IT-Director. - 2002. - 5 April. .

Після 11 вересня задіяно сайт бригади “Quassam” з хостингом у Х'юстоні, прямo пов'язаний з PalestinInfo, а також Samidoon, який розмістив на банері фото духовного лідера ХАМАС шейха Ясіна і шейха аль-Кардаві. Релігійна ідентичність сайту найбільше підкреслюється використанням нашідс (релігійної музики). Samidoon // http://www.samidoon.com

Основними завданнями здійснення е-джихаду є наступні:

- створення пропагандистських сайтів;

- створення інформаційних сайтів на івриті для висвітлення позиції ПНА стосовно конфлікту;

- розробка інтерактивних ігор пропагандистського спрямування;

- використання сайтів “Хизбалли”, “Ісламського джихаду”, ХАМАС для здійснення інформаційно-психологічного впливу на ізраїльтян та підняття морального духу палестинців;

- хактивістські війни між пропалестинськими та проізраїльськими групами Gentile C. Hacker War Rages in Holy Land // CondeNet. - 2000. - 11 August. .

Новий напрям е-джихаду запровадив підрозділ електронної розвідки управління з ведення війни у ЗМІ “Ісламського джихаду”, який зламав ізраїльські веб-сайти Kfar Truman і High-TechMotorsBody-Shop та розмістив фотографії убитого начальника управління по боротьбі з ЗМІ Гази Х. Шакура. Злам “сіоністських” сайтів був задекларований як реакція на його вбивство. Угрупування пообіцяло продовжити хакінг ізраїльських веб-сайтів у відповідь на злочини Ізраїлю. Джихаддисты подались в хакеры // MIGnews.com - 2008. - 30 March.

Одним з основних напрямів боротьби Ізраїлю в Інтернеті стало використання аморального чинника. Після запровадження Інтернету влада ПНА неодноразово обмежувала доступ палестинців до порносайтів. У 1998 р. Арафат поставив вимогу палестинському провайдеру PalNet припинити до них доступ, однак акція звелась до заборони матеріалів на палестинських серверах та встановлення фільтрів в Інтернет-кафе. Саме тоді серед ізраїльських хактивістів виникла традиція після появи антиізраїльських матеріалів на палестинських сайтах зламувати сервери і розміщувати порнографію. У 2001 р. хакінгу зазнав офіційний сайт ХАМАС, що стало реакцією на виступ Абделя Азіза ар-Рантісі щодо початку “інтифади Аль-Акса”.

Під час операції “Захисна стіна” у Рамаллі ізраїльські війська взяли під контроль усіх операторів зв'язку, Інтернет-провайдерів і компанії кабельного телебачення та показали по трьох каналах еротичні фільми, що викликало протест у мусульманському світі. У 2002 р. під час блокади Арафата у резиденції Муката Ізраїль отримав можливість позбавити палестинців доступу до е-ЗМІ, проте вирішив не втручатись у діяльність палестинських провайдерів. Одним з аргументів стало прагнення зберегти доступ палестинців до нецензурних матеріалів. Після приходу до влади ХАМАС (2006) багато провайдерів автономії були позбавлені ліцензії. Израиль решил порнографией отвлечь палестинцев от экстремизма // NEWSru.com - 2006. - 19 октября.

Офіційний Ізраїль демонструє і нові підходи щодо використання ІКТ у протистоянні з палестинським рухом опору. Уряд почав використовувати відеосервіс YouTube, виклавши на сайт відеоролики під назвою “Дійте зараз: зупиніть кровопролиття, зупиніть терор”, присвячені теракту у школі “Мерказ а-Рав”. Згідно з повідомленням NEWSru Israel, ролики з'являтимуться на YouTube після кожного теракту. Израиль начал борьбу с террором через YouTube // NEWSru.com - 2008. - 27 марта. З іншого боку, 28 січня 2008 р. президент Ізраїлю Ш. Перес спільно з компанією Cisco оголосив Назарет і Назарет-Еліт Інтернет-містами соціальної мережі, яка охоплює підлітків Ізраїлю, Палестинської aвтономії, Марокко, Єгипту, Ємену, Туреччини, Кіпру і Португалії. Назарет станет Интернет-городом // MIGnews.com. - 2008. - 24 января.

Значення новітніх ЗМІ різко зросло під час ізраїльської операції “Литий свинець” у секторі Газа (2008-2009). Ізраїльтяни запровадили військовий блогінг з метою продемонструвати світовій громадськості загрозу ісламізму. Кореспондент. - 2009. - 19 січня. На думку ізраїльського представника А. Лейбовіча, використання новітніх засобів стало основним засобом у боротьбі за світову громадську думку. Israel Takes Battle with Hamas to YouTube // Asharq Al Awsat. - 2009. - 2 January.

Операція “Литий свинець” висунула соціальні мережі на авансцену політичного життя регіону. У кінці грудня 2008 р. ізраїльські військові презентували власний канал відеокліпів на YouTube, на якому демонструвалися авіаудари та дані, отримані за допомогою зовнішнього стеження. За інформацією ізраїльських військових, кліпи переглянули 230 тис. користувачів. На противагу цьому прихильники ХАМАС розмістили на YouTube відеоматеріали щодо ізраїльського наступу, а ХАМАС дозволив алжирському журналісту Зухейрі аль-Наджару здійснити відеозйомку ракетного заводу у Газі. За повідомленням “Jerusalem Post”, 10 тис. користувачів зареєструвались для перегляду ракетних ударів по ізраїльських об'єктах у групі “Qassam Count” протягом перших днів конфлікту.

Обидві сторони конфлікту використали соціальну мережу Facebook для демонстрації страждань цивільного населення. Активне застосування опції “оновлення статусу”, на відміну від традиційного “приєднання до групи”, можна вважати найпомітнішою еволюцією активності на Facebook.

Третім напрямом використання соціальних мереж стало віртуальне протиборство. Ізраїльське Міністерство абсорбції використало блогерів, які володіють англійською, французькою, іспанською, німецькою, російською, португальською мовами, для презентації позиції Ізраїлю в антисемітських блогах і форумах, соціальна медіа-група швидкого реагування “Допоможіть нам перемогти” набрала волонтерів-студентів у Міждисциплінарному центрі Герцлії. Однак прес-конференція Ізраїлю, проведена за допомогою мережі Twitter, зазнала критики як недоречний спосіб використання соціальних медіа з піар-метою.

Активне просування соціальних медіа зумовлене забороною Ізраїлю на в'їзд іноземних кореспондентів, зокрема, американської агенції CNN, до Гази та використання мобільного зв'язку ізраїльськими військовими. Крім цього, в арабському світі з метою збереження безсторонності журналістам не дозволяється створювати власні веб-сайти.

Суттєвим чинником інформаційної складової конфлікту у Газі стала безоплатна передача інформації телеканалам. Новинна агенція Ramattan на початку конфлікту розмістила нередаговане потоковое відео на власному веб-сайті, на підставі якого “Al-Jazeera” продемонструвала онлайн-колекцію стрічок Creative Commons. Ward W. Social media and the Gaza conflict // Arab Media & Society. - Winter 2009. - Issue 7.

Під час конфлікту “Al-Jazeera” зосередилась на демонстрації кровопролиття, що супроводжувалось коментарями з засудженням війни під гаслом “Війна з Газою”. “Al-Arabiya” дотримувалась поміркованішої позиції, і за відмову застосовувати термін “шахід” керівник “Al-Arabiya” Н. Хатиб став об'єктом погроз на ісламістських сайтах, а лідер “Хизбалли” Х. Насралла назвав телеканал “Al-Ibryia”. У підсумку обидва канали опинились у конфронтації, що зашкодило справі панарабських медіа. Керівник ADTV A. аль-Батіх вважає, що у той час, як “Al-Jazeera” підтримує ХАМАС, а “Al-Arabiya” - ФАТХ, його канал, відповідно до еміратської державної політики, займає серединну позицію: “Ми з ХАМАС на гуманітарному рівні, а з ФАТХ - на політичному”. Gaza: Of media wars and borderless journalism // Arab Media & Society. - Winter 2009. - Issue 7.

Проте канал “Al-Jazeera International” відіграв особливу роль, оскільки майже протягом усієї 22-денної кампанії був єдиною новинною агенцією у зоні конфлікту. Обсяг потокового відео каналу щодо подій в Газі продемонстрував 600% загальносвітове зростання, при цьому близько 60% матеріалів надходило з США. Згідно з даними Alexa Web Information Service, трафік на головний веб-сайт каналу, як англо-, так і арабомовний, значно зріс після ізраїльських авіаударів 27 грудня 2008 р. Дані свідчать про 22% зростання кількості відвідувачів сайту, аналогічно до росту CNN у 1991 р. Канал також задіяв сторінку, присвячену висвітленню мережею Twitter подій у Газі. Al-Jazeera Drew US Viewers on Web During Gaza War // Asharq Al-Awsat. - 2009. - 25 January.

Перший приклад мілітарного застосування регіональних медіа - єгипетський документальний фільм “Дозвіл світовому свідку”, продемонстрований у Лондоні під час Суецької кризи (1956), спричинив лише полеміку в британських виданнях. Had it not been for the evolution of the media and the developments in the transmission of news the recent war in Gaza would not have received as much news coverage as it did.I witnessed Dr. Sayegh being interviewed on Lebanese Future TV following the Gaza War; he said that the media coverage of the war allowed him to realize the true dimensions of the war, and witness the Palestinian tragedies in which many women and children died. Висвітлення у ЗМІ кризи у Газі, за твердженням директора науково-дослідного центру ООП в Бейруті Аніса Сайєха, дозволило світові усвідомити масштаби бойових дій.Would it have changed the course of history if there were cameras present during the previous civil and imperialist wars that occurred over the past centuries? Al-Zaydi Mshari. Arab Media; Effective or Ineffective? // Asharq Al Awsat. - 2009. - 12 February.

Події у Газі спричинили також дискусію у джихадистському Інтернеті. Бін Ладен заявив, що джихад - єдине вирішення проблеми Палестини, ефективність якого засвідчують фронти джихаду в Іраку, Афганистані, Вазирістані, Магрібі і Сомалі. McCants W. Bin Laden And Zawahiri Not Sharing Talking Points // Jihadica. - 2009. - 14 January //

http://www.jihadica.com/bin-laden-and-zawahiri-not-sharing-talking-points/ Провідний ідеолог джихаду Абу М. аль-Maкдісі зазначив, що ХАМАС не виконав своєї ролі, відштовхнувши Талібан і ісламістську “Армію ісламу” і вихваляючи “Хизбаллу” та Іран. Аль-Макдісі заявив, що у Газі необхідні зусилля джихадистів. Maqdisi Blasts Hamas // Jihadica. - 2009. - 6 November // http://www.jihadica.com/category/jordan/ В унісон йому член форуму Faloja Абу Мухаммад аль-Рафаві розмістив фотографії антишиїтських графіті у Газі, написаних бригадами “Quassam”. Anti-Shia Graffiti In Gaza // Jihadica. - 2008. - 26 October // http://www.jihadica.com/category/hezbollah/

“Аль-Каїда в Ємені” (AQY) у випуску журналу “Sada al-Malahim”, присвяченому сектору Газа, висунула основне звинувачення не Заходу, а арабським режимам, що узгоджується з класичною працею А. аль-Завахірі “Дорога в Єрусалим через Каїр”. З цих публікацій можна зробити висновок, що AQY критичніша щодо арабської владної еліти і менш панісламістська, ніж саудівська “Аль-Каїда”. New Issue of Sada al-Malahim // Jihadica. - 2009. - 19 January // http://www.jihadica.com/category/propaganda/

Протягом палестинсько-ізраїльського конфлікту сформувалась нова категорія медіа - “ЗМІ ненависті”, що виступає деструктивним чинником у припиненні протистояння. Відсутність власної держави не дає можливості палестинській стороні здійснювати повноцінну інформаційну політику. Однак як слушно зауважує відомий дослідник арабської медіа-сфери О. А. Наджар, у результаті відсутності державної підтримки палестинці володіють більшою кількістю незалежних радіо- і телевізійних станцій, ніж у будь-якій незалежній арабській країні.Book Review: New Media and the New Middle East. Edited by Philip Seib. Palgrave: New York, 2007 // Arab Media & Society. - January 2008.

4.2 Лівансько-ізраїльський конфлікт як приклад системних конфліктів нового типу

Особливість лівансько-ізраїльського конфлікту полягає у виході протистояння за рамки традиційної конфронтації між Ізраїлем і арабською державою. Таке протиборство знаменувало нову фазу близькосхідного конфлікту - “асиметричну війну” між державою Ізраїлем та угрупуванням “Хизбалла”. За цією схемою у січні 2009 р. розвинувся конфлікт із залученням іншого вагомого регіонального гравця - ХАМАС на території сектору Газа.

Відомий британський журналіст Н. Говінг стверджує, що “нова асиметрична інформація, новий рівень публічного сприйняття під час кризи створює загрозу для традиційних центрів влади і впливу”. Gowing N. Traditional News Media: Optimism, Pessimism and Realism // Panel Discussion at Harvard Universityю - Cambridge, MA. - 2006. - October 14.- Р. 22 - 23. У цьому контексті Ізраїль розглядається як “сукупність традиційних інституцій”, що зазнала удару з боку “генератора асиметричної інформації”. Оглядач “New York Times” Д. Брукс класифікував ісламістські групи на “субнаціональні” (“Армія Магді в Іраку”); “наднаціональні” на кшталт неофіційних альянсів, які поєднують “Хизбаллу” та ХАМАС з Іраном і Сирією; “транснаціональні” на кшталт панарабських газет та супутникових телевізійних каналів (“Al-Jazeera”, “Al-Arabiya”). Brooks D. After the Fall // The New York Times. - 2006. - 10 December.

Війна 2006 р. у Лівані спричинила відчутний вплив на інформаційну політику ісламістських рухів Близького Сходу. “Брати-мусульмани” (Єгипет), “Фронт ісламської дії” (Йорданія) та “Al-Wefak” (Бахрейн) підтримали “Хизбаллу”, одностайно засудивши Ізраїль і США. Протягом останніх років, незважаючи на окупацію Іраку та ескалацію насильства на палестинських територіях, “арабська вулиця” звертала мінімальну увагу на регіональні проблеми та політику США на Близькому Сході. Динаміка реформ у Бахрейні, Єгипті та Лівані відвернула увагу арабської громадськості від близькосхідних конфліктів.

“Брати-мусульмани” розглядали війну у Лівані (2006) як прояв конфронтації між уммою та “прихильниками сіоністської змови, яка підтримується США та має на меті отримати контроль над Близьким Сходом”. The Zionist Aggression against our People in Palestine and the Duty of the Muslim Community // Message of the Supreme Guide Muhammad Mahdi Akif. - 2006. - 29 June. Для йорданських ісламістів війна у Лівані виступає складовою боротьби умми проти американського та сіоністського імперіалізму у регіоні. ФІД підтримав ідею щодо відкриття у Йорданії локальних представництв ХАМАС, “Хизбалли” та “Групи ісламського джихаду” Speech by Bani Arshid // Assabeel. - 2006. - 25 July. , що сприятиме створенню регіональної ідеологічної коаліції. Голова консультативної ради ФІД у листі до Х. Насралли зазначив, що “сила віри та духу допомогли “Хизбаллі” перемогти ізраїльських агресорів” Mansour's letter to Nasrallah. - 2006.- 16 July. .

“Хизбалла” унаочнює нову модель організації, яка активно готувалася до фронтального зіткнення з Ізраїлем, і володіє значним медійно-інформаційним потенціалом. Угрупування першим серед регіональних релігійно-політичних організацій задіяло розгалужену мережу взаємопов'язаних сайтів, оскільки Інтернет розглядається як інструмент ознайомлення широкої громадськості з політичною програмою, поширення фетв та обґрунтування легітимності діяльності організації в Лівані. Інформаційно-пропагандистська діяльність спрямована на глобальну аудиторію, здійснюється у режимі реального часу з повідомленнями локального, національного та глобального масштабу. У праці “Віртуальне громадянське суспільство “Хизбалла” Дж. Дала стверджує, що Інтернет став інструментом для формування організацією віртуальної спільноти і віртуального громадянського суспільства Dallal J. Hizballa's Virtual Civil Society // Television and New Media. - 2001. - № 4.- P. 367-372..

Під час військового конфлікту сайти зазнали хактивістських атак, проте Інтернет-присутність підтримувалась завдяки сайтам-ветеранам, від яких відбруньковувалися нові. У липні 2006 р. сайт ghaliboun.net став основним доменом “Хизбалли”, виконуючи функції, пов'язані з військово-пропагандистською кампанією - випуск новин, ведення психологічної війни, пропагандистські заходи та залучення до організації нових членів Norton A. Hezbollah: A Short History. - Princeton: Princeton University Press, 2007. - Р. 68..

Під час другої ліванської війни Мережа перетворилась на інструмент комунікації і публічної взаємодії, що вивело організацію з регіонального у глобальний вимір. Р. Шлайфер окреслює військову стратегію як двохкомпонентну: партизанську та інформаційно-пропагандистську, при цьому використання аудіовізуальних технологій спричинило військово-стратегічні та міжнародно-політичні дивіденди. Schleifer R. Psychological Operations: A New Variation on an Age Old Art: Hezbollah versus Israel // Studies in Conflict and Terrorism - 2006. - № 29. - P. 1-19. Угрупування чітко розмежувало “ворожу” (Ізраїль) та “нейтральну” аудиторії. Медіа-спеціалісти організації диференціювали “ворожу” аудиторію на військову та цивільну, розробляючи щодо кожної окремі стратегії. Особлива увага зверталась на “нейтральну” аудиторію, яка, “попри незалучення до конфлікту, може мати певний вплив на його перебіг” Schleifer R. Psychological Operations: A New Variation on an Age Old Art: Hezbollah versus Israel // Studies in Conflict and Terrorism - 2006. - № 29. - P. 9..

Невід'ємною складовою лівансько-ізраїльського збройного конфлікту стали заходи інформаційно-психологічного протиборства, що здійснювались обома сторонами. Армія оборони Ізраїлю реалізовувала психологічні операції у формі медіа-пропаганди, зокрема, електронне включення у ліванські телеканали і радіостанції та підключення за допомогою мобільного зв'язку. Проте спеціалісти “Хизбaлли” зламали коди і отримали можливість відслідковувати змінні частоти ізраїльських військових радіостанцій, перехоплюючи повідомлення про втрати ЦАХАЛ.

Під час ізраїльської мультимедійної кампанії з пропагандистською метою було використано 700 тис. голосових повідомлень, ліванських користувачів мобільних телефонів закидали SMS, передавальні центри телеканалів “Al-Manar”, “Future TV” та LBC розбомбили. Chassay C. Info war goes personal with voicemail and text message // The Guardian. -2006. - 24 July. Ізраїль закликав студентів-іудеїв здійснювати моніторинг сайтів та чатів на предмет антиізраїльських дискусій, під час якого близько 5 тис. членів Всесвітнього союзу єврейських студентів застосували спеціальне програмне забезпечення для відслідкування антиізраїльських повідомлень та миттєвого реагування на них Farago Y. Israel backed by army of cyber-soldiers // The Times. - 2006. - 28 July. .

Заходи інформаційно-пропагандистського впливу активно проводилися і відділом пропаганди “Хизбалли”, відповідальним за підтримання позитивного іміджу у світі, а також підрив морально-психологічного стану в Ізраїлї. До психологічної війни залучались телеканал “Al-Manar”, чотири радіостанції і п'ять видань. Радіостанція “Al-Nur” застосувала мовлення на івриті у головних ізраїльських містах, “Al-Manar” цілодобово моніторив ізраїльські радіо і телебачення. У новинному контенті подавались матеріали прямого ефіру найрадикальніших ізраїльських каналів для формування стійких антиізраїльських настроїв аудиторії.

Е. Ексам у дослідженні “Незаконна атака чи правомірний напад? Атаки Ізраїлю на “Al-Manar” зауважує, що канал зазнав бомбардувань, Exum A. Illegal Attack or Legitimate Target? Israel Attacks al-Manar // Arab Media & Society. - February 2007. - P. 12. проте мовив з законспірованих центрів. Важливим пропагандистським ходом стало те, що модератором каналу виступила жінка - Батул Айюб, яка під час військових дій прийняла 120 гостей каналу. El Issawi F. Al Manar TV: Broadcasting Hezbollah's War // Asharq Al-Awsat. - 2007. - 7 August.

“Хизбалла” влаштовував для кореспондентів західних видань тури за визначеним маршрутом і, подібно до Ізраїлю, лімітував доступ до зони військових сутичок, але пропонував повну свободу під час медіа-туру та заохочував журналістів використовувати матеріали з архіву “Al-Manar”.

Однією з особливостей пропагандистської кампанії “Хизбалли” став запуск відеогри “Сили спеціального призначення” з сукупними обсягами продажу 100 тис. копій, а також електронної гри “Спеціальна група-2”, цільовою аудиторією яких стали мусульманські діти. Зважаючи на те, що гра продається у Сирії, Бахрейні та ОАЕ, наявна англомовна версія та фарсі, можна стверджувати, що інформаційно-пропагандистська війна вийшла на регіональний рівень. Inside the New Hezbollah Video Game: “Special Force 2” // Asharq Al-Awsat. - 2007. - 20 August.

“Хизбалла” досяг значних успіхів під час ведення піар-війни. Оскільки громадська думка слугує вагомим чинником прийняття політичних рішень на Заході, протистояння у піар-сфері стало фактором, який визначає позицію міжнародних акторів щодо Ізраїлю та “Хизбалли”. Кожна сторона заявила про перемогу незалежно від об'єктивного стану справ - Іран і Сирія оголосили про перемогу “Хизбалли” Blair D. Syria and Iran claim victory over West. // Telegraph. - 2006. - 16 August. , Ізраїль і США стверджували, що “Хизбалла” зазнав поразки.

Катарська газета “Al-Watan” стверджувала, що боротьба організації проти ізраїльської агресії призвела до моральної та політичної поразки Ізраїлю. Nahmias R. Syria, Iran determined to protect Hizbullah // Israel News. - 2006. - 19 July. На думку М. Олбрайт, після ліванського конфлікту авторитет “Хизбалли” різко виріс, причому не тільки у країнах з шиїтським населенням Олбрайт М. Религия и мировая политика. - М: Альпина Бизнес Букс, 2007. - C. 336. .

На прикладі інформаційно-пропагандистської кампанії “Хизбалли” можна стверджувати, що Захід поступово втрачає технологічне домінування. На думку І. Атанасіадіса, ізраїльські системи ведення е-війни не вивели з ладу системи захисту посольства Ірану у Бейруті та не отримали доступу до інформації, якою обмінювалися “Хизбалла” і КОДС у Сирії. При цьому “Хизбалла” перешкодив функціонуванню ізраїльського супутника, а також прослуховував військову комунікацію Athanasiadis I. How hi-tech Hezbollah called the shots // Asia Times. - 2006. - 9 September.. Я. Левіх висуває твердження, що добре організована партизанська війна може завдати поразки високотехнологічному Заходу Levich J. A Counter-Revolution in Military Affairs? // Aspects of India's Economy. - December 2006.- № 42. . Е. Кордесман зауважує, що надмірна впевненість США та Ізраїлю у технологічній перевазі може знівелюватись професійними ідеологічно мотивованими спеціалістами з хакінгу, дешифрування і прослуховування навіть у економічно слабких країнах на кшталт Лівану.

Протягом конфлікту інформаційна діяльність США також була спрямована проти Ірану, достатньо згадати заяву Б. Льюіса про ядерний удар Ірану по Ізраїлю у день перемир'я. Однак іранські ЗМІ діяли оперативно, зокрема, основні теми щоденного інформаційного потоку з'являлися у е-скриньках міжнародних аналітичних центрів. Під час ліванського конфлікту президент Ірану М. Ахмадінеджад відкрив власний блог на фарсі, арабською, англійською та французькою мовами з висвітленням його поглядів на перебіг подій. Логіці інформаційних війн підпорядковується і пропозиція М. Ахмадінеджада президенту США Д. Бушу щодо проведення теледебатів. Особливо важливо, що на інформаційному полі Іран трансформував образ ісламу у світовому співтоваристві, коли на зміну неорганізованому “ісламу вулиць” прийшов добре скоординований “іслам hi-tech”.

Під час конфлікту активними були арабські телеканали, особливо “Al-Jazeera”, які перешкодили планам Ізраїлю протиставити “Хизбаллу” і сунітське населення Палестини та Лівану, а також сприяли ідеологічному об'єднанню умми. На цьому аспекті інформаційної боротьби доцільно зупинитися детальніше, оскільки розвиток арабських медіа можна проілюструвати етапами арабсько-ізраїльського протистояння. У 1949 р. значна частина Палестини увійшла до складу Ізраїлю з мінімальним висвітленням в арабських і міжнародних ЗМІ, “вірусною” передачею новин. Війна 1967 р. продемонструвала політику замовчування невдач з боку арабських ЗМІ, а у 1973 р. - неадекватне висвітлення подій; ізраїльське вторгнення до Лівану (1982) поклало край панарабській пресі у регіоні.

У всіх арабсько-ізраїльських війнах Ізраїль домінував у висвітленні конфліктів, однак у війні 2006 р. глобальний вплив ізраїльських ЗМІ вперше знівелювався широким спектром арабських мас-медіа. Fakhreddine J. The long March of the Pan-Arab Media: A Personal View // Arab Media & Society. - February 2007. Ізраїль, використовуючи найсучасніші засоби пропаганди, програв інформаційну війну у змістовному плані. Малышкин К. Проведение операций информационной войны участниками ливано-израильского вооруженного конфликта (июль-август 2006г.) // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 12 июля. У конфлікті 2006 р. країна не спромоглася створити імідж переможця або як мінімум - жертви конфлікту, оскільки світову громадськість не переконали у реальності терористичної загрози з боку шиїтської радикальної організації.

З іншого боку, війна у Лівані поглибила протистояння між державами-спонсорами “Хизбaлли” та саудівсько-єгипетським альянсом, що знайшло відображення у арабських ЗМІ. Окремі оглядачі стверджували, що Сирія та Іран спровокували кризу у Лівані з метою відвернення уваги громадськості від іранської ядерної програми та розслідування вбивства Р. аль-Харірі. Директор Арабського центру з вивчення ісламу та демократії Абд аль-Рахім Алі зауважив: “Коли керівництво Ірану зрозуміло, що ядерне досьє країни буде передане до РБ ООН, воно вирішило використати Ліван разом з Іраком як важіль впливу на США” Al-Ahram. - Issue No. 810. - 2006. - 6 August. . Відомий єгипетський журналіст Хазем Абд аль-Рахман стверджував, що “прагнення Ірану полягає в утвердженні гегемонії над країнами арабського Сходу, з допомогою “Хизбалли” у ролі “троянського коня”, Al-Ahram. - Issue No. 810. - 2006. - 6 August. а редактор єгипетської урядової газети “Аl-Gumhuria” Мухаммед Алі Ібрагім зазначив, що “іранський план полягає у зруйнуванні арабських держав зсередини завдяки використанню ресурсів “Хизбалли” у Лівані та ХАМАС у Палестині і встановленні контролю над Іраком” Al-Gumhuriyya. - 2006. - 27 July. . Саудівське видання “Аl-Riyadh” озвучило думку, що “війна у Лівані маргіналізує палестинсько-ізраїльський конфлікт; майбутнє сектору Газа і Західного берегу ріки Йордан прямо залежатиме від результатів протистояння та відповідної позиції міжнародних акторів”. Al Riyadh daily. - 2006. - 24 July. - № 13905.

Застосування інформаційних технологій в арабському медіа-просторі під час конфлікту 2006 р. зумовлене їх активним розвитком у період “Кедрової революції” (2005). Після загибелі аль-Харірі телеканали “FutureTV” та LBC виступили з антисирійською риторикою. Сунітський канал “New TV”, що належить ворогу аль-Харірі T. Хайятту, та шиїтський “Al-Manar” виступили проти західного втручання у Лівані, при цьому перший канал забезпечував світське, другий - релігійне висвітлення подій. Ліванська криза спричинилась до формування антагоністичних медіа-угрупувань. Канали “Al-Manar”, “Al-JadidNobody would argue with you in Lebanon if you were to say that Al-Manar, Al-Jadid and Aoun Television Channels, as well as Al-Akhbar and Al-Safir Newspapers, fall under the March 8 alliance, which Hezbollah is the backbone of.” і “Aoun Television Channels”, видання “Al-Akhbar” і “Al-Safir” утворили альянс “8 березня” на чолі з “Хизбаллою”, якому протистояв альянс “14 березня”On the other hand, Future TV, which has both news and international channels, and to a lesser extend LBC satellite channel, not to mention the Future newspaper (whose premises were attacked by the March 8 alliance during the invasion of Beirut by Hezbollah) and to a lesser extent Al Nahar newspaper, are the media mouthpieces of the [opposing] March 14 alliance. у складі “Future TV” та видання “Al Nahar”.