Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

442

УДК 327.8 (53)

ББК Ф4(53)

З 63

Рецензенти: Парахонський Б.О., д-р філософ, наук (Національний інститут проблем міжнародної безпеки РНБОУ)

Жангожа Р.Н., д-р політ, наук (Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України)

Соснін О.В., д-р політ, наук (Національна академія державного управління при Президентові України)

Коваль І.М., д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім. І.І. Мечнікова).

Рекомендовано до друку

Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 4/7 від 1.07.2009 р.)

Зінько С.Ю.

З 63 Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах: Монографія. -- Львів: Ліга-Прес/ 2009. -- 364 с.

ІSВN 978-966-397-118-6

Монографія присвячена дослідженню інформаційного виміру сучасних міжнародно-політичних процесів у близькосхідних країнах в умовах формування глобального інформаційного суспільства. Розглядається вплив інформаційної революції на розвиток регіонального інформаційного середовища, проведення інформаційно-пропагандистських операцій у близькосхідних конфліктах, аналізуються особливості інформаційного забезпечення зовнішньої політики близькосхідних країн.

Значна увага надається дослідженню публічної дипломатії і ролі "великих держав" у близькосхідному інформаційному середовищі, аналізу інформаційних стратегій близькосхідних діаспорних спільнот у Європі та США, присутності України в близькосхідному інформаційному середовищі.

ББК Ф 4(53)

ІSВN 978-966-397-118-6

© Зінько С.Ю., 2009

© Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході

Розділ 2. Міжнародні інформаційні відносини на Близькому Сході в історичній ретроспективі та на сучасному етапі

2.1 Ідеологічні та політичні засади формування близькосхідного інформаційного середовища

2.2 Релігійна складова інформаційної політики близькосхідних держав

2.3 Етнолінгвістична складова інформаційної політики

2.4 Історична традиція панарабізму в ідеологічно-пропагандистському контексті

2.5 Роль концепції панісламізму у формуванні осередків інформаційно - пропагандистської діяльності на Близькому Сході

Розділ 3. Вплив інформаційної революції на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

3.1 Поширення інформаційно-комунікаційних технологій на Близькому Сході

3.2 Роль регіональних медіа у формуванні близькосхідного інформаційного середовища

3.3 Кіберпростір як фактор полісуб'єктності інформаційного простору на Близькому Сході

3.4 Контроль над інформаційними потоками: досвід і підходи близькосхідних країн

Розділ 4. Інформаційно-пропагандистська складова близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

4.1 Використання інформаційно-психологічного протиборства у палестинсько-ізраїльському конфлікті

4.2 Лівансько-ізраїльський конфлікт як приклад системних конфліктів нового типу

4.3 Інформаційно-психологічні засади ведення іракської військової кампанії

4.4 Взаємодія нових і традиційних акторів у близькосхідному інформаційному середовищі на сучасному етапі

Розділ 5. Особливості інформаційного забезпечення зовнішньої політики країн Близького Сходу

5.1 Ісламський чинник у сучасних міжнародних відносинах

5.2 Інформаційно-пропагандистські аспекти зовнішньополітичної діяльності близькосхідних акторів

5.3 Інформаційний вимір "близькосхідизації" зовнішньої політики: Південно-Східна Азія, Магріб, Туреччина

5.4 Особливості інформаційного забезпечення зовнішньої політики регіональних гравців

5.5 Інноваційні моделі інформаційного забезпечення держав-реформаторів

5.6 Формування інформаційної складової зовнішньополітичного курсу держав-аутсайдерів

Розділ 6. Публічна дипломатія глобальних гравців та діаспорних спільнот: досвід для України

6.1 Роль "великих держав" у близькосхідному інформаційному середовищі

6.2 Інформаційні стратегії близькосхідних діаспорних спільнот у Європі та США

6.3 Присутність України в близькосхідному інформаційному середовищі

ВСТУП

Інформаційні технології генерують зміни не тільки у внутрішній політиці відмінних за рівнем розвитку держав, але й у міждержавних відносинах, у ролі міжнародних організацій, суспільних рухів, фінансових груп, радикальних угрупувань. Якісні зміни фіксуються і у процесі прийняття зовнішньополітичних рішень.

У сучасному світі визначальними стають два діалектично пов'язаних між собою процеси - глобалізація та інформаційна революція. На фоні зростання взаємозв'язку та взаємозалежності між державами відбувається активізація політичної діяльності суб'єктів міжнародного життя, спрямована на реалізацію власних національних інтересів. У результаті між окремими державами загострюється геополітична боротьба у багатоманітних формах, зростаюча жорсткість та безкомпромісність якої свідчать про її актуальність для кожної держави.

Компонентна взаємодія інформаційної революції, релігійно-політичних конфліктів та глобалізації слугує передумовою до якісної перебудови середовища, в якому взаємодіють державні та недержавні актори. Слід зазначити тісне переплетення у регіоні відцентрових і доцентрових інформаційних потоків, локалізаційних та глобалізаційних тенденцій, що завдячує появі феномену глокалізації. Особливістю глокалізаційних процесів на Близькому Сході є їх релігійна, ідеологічна та етнолінгвістична детермінантність, що значною мірою відрізняє їх від аналогічних процесів у країнах Заходу. Боротьба за гегемонію у мусульманському світі переходить у віртуальний вимір. Можна з впевненістю стверджувати, що лідерами стануть гравці, які швидко і ефективно використають наявні інформаційні технології.

Вплив інформаційної революції на близькосхідну регіональну підсистему, беручи до уваги вищезгаданий феномен глокалізації та взаємодію “материнських” та діаспорних інформаційних потоків, не підпадає під класичний сценарій. Зважаючи на той факт, що близькосхідні суспільства нерозривно пов'язані з мусульманською релігійною детермінантою, виникає необхідність дослідження інформаційного чинника на макро- і мезорівнях. Макрорівень передбачає аналіз міжнародних інформаційних відносин на рівні мусульманської умми, у той час як мезорівень сконцентрований на відповідному дослідженні в рамках окремих держав Близького Сходу.

Слід відзначити зростаючу присутність мусульманської детермінанти у сучасних міжнародних інформаційних відносинах, виході на міжнародну арену релігійно-політичних акторів та формування ними власних інформаційно-пропагандистських стратегій, їх участі у глобальному інформаційно-геополітичному протиборстві, яке характеризується комбінаційною та ситуаційною взаємозалежністю альянсів.

На сучасному етапі ісламський чинник у міжнародних відносинах зазнав відчутної трансформації, перетворившись з суто пропагандистського в інформаційно детермінований фактор.

На думку автора, незаперечним є вплив інформаційних технологій на появу нових суб'єктів (віртуальні соціальні спільноти, віртуальні коаліції) та зміну ролі і ваги традиційних та умовно традиційних суб'єктів міжнародних відносин (держави, міжнародні організації, терористичні та радикально-релігійні організації і засоби масової інформації).

У монографії здійснена спроба аналізу міжнародно-політичних процесів, до яких безпосередньо залучені близькосхідні країни, через призму впливу інформаційної революції та розширення регіонального інформаційного простору. Особливий наголос зроблено на еволюції близькосхідного кібертероризму та здійснено комплексний аналіз комунікаційних засобів ведення інформаційних екстремістських операцій.

Особлива актуальність даного дослідження щодо України пояснюється наявністю в державі значної мусульманської спільноти, яка зазнає інформаційних впливів з боку близькосхідних держав. Окрім того, дослідження ролі держав Близького Сходу у глобальному інформаційному середовищі, а також їх національних інформаційно-пропагандистських стратегій має прикладне значення при формуванні зовнішньополітичної стратегії Україні у країнах близькосхідного регіону.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ

У зарубіжній науковій літературі, присвяченій інформаційним технологіям у країнах Близького Сходу, домінують праці, що досліджують вплив інформаційних технологій на діяльність радикальних екстремістських організацій, утворення близькосхідного медіа-простору, а також вплив кіберпростору на формування нових соціальних та релігійних ідентичностей.

Можна виокремити декілька підходів до трактування ролі інформаційних технологій у близькосхідному середовищі та ролі країн Близького Сходу у процесі формування глобального інформаційного простору.

Перший підхід акцентує на інтерпретації інформаційних технологій як інструменту “м'якої влади” та способу реалізації державної публічної політики і загалом відображає американські національні інтереси. У цій концепції близькосхідне середовище виступає об'єктом західної інформаційної стратегії, визначальним стає військово-стратегічний аспект концепції інформаційного простору. Цей підхід, притаманний для Дж. Арквіли і Д. Ронфельда Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy. - Santa Monica, Calif.: RAND, MR-1033-OSD, 1999. - P. 48., Р. Пауера Power R. Current and Future Danger: A CSI Primer on Computer Crime and Information Warfare. - San Francisco: Computer Security Institute, 1995. - P. 51-56. , В. Швартау Schwartau W. Information Warfare: Chaos on the Electronic Superhighway. - New York: Thunder's Mouth Press, 1994. - P. 13., Д. Роткопфа Rothkopf D. Сyberpolitik: The Changing Nature of Power in the Information Age // Journal of International Affairs - 1998. -Vol. 51. - № 2. - P. 325., Д. Больєра Bollier D. The Rise of Netpolitik: How the Internet Is Changing International Politics and Diplomacy // A Report of the Eleventh Annual Aspen Institute Roundtable on Information Technology: Aspen Institute, Washington DC, 2003. - P.15. та Дж. Розенау Rosenau J. Fragmegrative' Challenges to National Security // Understanding U.S. Strategy: A Reader. - Washington, DC: National Defense University Press, 1983. - P. 65-82., є досить неоднозначним, оскільки демонструє значну заангажованість та суб'єктивізм.

Другий підхід, більш притаманний для дослідників мусульманських країн, основним завданням вважає подолання інформаційного неоколоніалізму, “цифрового розриву” та продукування мусульманської “інформаційної альтернативи”, спроможної скласти конкуренцію західним інформаційним потокам. Представлений працями Х. Аміна Amin H. Transnational Broadcast Services and their Impact on the Peace Process in the Middle East // Transnational Broadcasting Studies Journal. - № 9. - 2000. - P. 28., Ф. Мерніссі Mernissi F. The Satellite, The Prince And Scheherazade: The Rise of Women in Digital Islam. - Edite Kroll Literary Agency Inc, 2003. - P. 5-7., М. Аїша Ayish M. Arab World Television in the Age of Globalisation. An Analysis of Emerging Political, Economic, Cultural and Technological Patterns. - Hamburg: Deutsches Orient-Institut, 2003. - P. 33., М. Ель-Нававі, та А. Іскандара El-Nawawy M., Iskandar A. Al Jazeera: How the Free Arab News Network Scooped the World and Changed the Middle East. - Boulder, CO: Westview Press, 2002. - P. 48-49., А.А. Махмуда Mahmoud A. The Arab World and the Internet // New Media and Political Change in the Arab World. - Conference paper. - Amman. - February/March, 2002., Н. Сакр Sakr N. Women's Rights and the Arab Media. - Centre for Media Freedom Middle East and North Africa, 2000. - P. 4. , переважно акцентує увагу на соціально-політичних, етичних та релігійно-світоглядних аспектах.

НТР спричинила створення інформаційного суспільства, а інформація стає основним знаряддям влади. Зростаюча роль інформації та інформаційних систем лежить в основі концепцій інформаційного суспільства (Е. Масуд, Д. Белл, Е. Тоффлер). Елвін і Хейді Тоффлер зазначають: “Ми рухаємося до зовсім іншої структури сил, що розділяє світ на три чітко визначені протилежні ворогуючі цивілізації. Символ першої, як і колись - мотика, другої - конвеєр, третьої - комп'ютер. Народи цивілізації третьої хвилі продають або подають у формі гуманітарної допомоги інформацію та нововведення, менеджмент, нові технології та програмне забезпечення усім іншим народам світу Тоффлер Е., Тоффлер Х. Створення нової цивілізації. Політика третьої хвилі. // Часопис “Ї”. -- 2000. -- №19. -- С. 21-25.”.

Розгляд ролі нових інформаційних технологій у сучасних міжнародних відносинах актуальний як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Змінюється і предмет міжнародних відносин, оскільки якісні новації змінюють і процес прийняття зовнішньополітичних рішень. Новітні технології трансформують відносини між державами, сприяють виходу на міжнародну арену нових акторів: суспільних рухів, фінансових груп та релігійно-політичних спільнот.

Нові інформаційні технології впливають на сучасні міжнародні відносини, включно з трансформацією ролі держави у міжнародних відносинах та формами міжнародних конфліктів. Інформаційна революція призвела до докорінного перегляду ролі державного суверенітету і держав у сучасних міжнародних відносинах. Arquilla J., Ronfeldt D. Information, Power, and Grand Strategy // Cantingy Conference. - Chicago. - 1995. - 20-21 July.

Термін “інформаційна війна” став активно застосовуватись після проведення операції “Буря в пустелі” у 1991 р., де новітні інформаційні технології були вперше застосовані як засіб ведення бойових дій. Schwartau W. Information Warfare: Cyberterrorism: Protecting your personal security in the electronic age. - Thunder's Mouth Press, 1996. - 768 p.. Однак конфлікт у Перській затоці 1991р. не можна вважати повністю інформаційним, оскільки інформаційні технології використовувалися як “підсилювачі” звичайних озброєнь. Представники теорії інформаційної безпеки та інформаційного тероризму розглядають ”кібервійни” та “інформаційні військові дії” і виокремлюють кілька напрямів дослідження. На емпіричному рівні аналізується використання сучасних інформаційних технологій для підсилення конвенційних методів ведення війни, як у випадку операції “Буря в пустелі”. Також досліджується використання терористичних та насильницьких актів, здійснених за допомогою інформаційних технологій. Глобальна інформаційна війна відрізняється від комп'ютерних злочинів тим, що передбачає ворожі дії з боку супротивника у боротьбі за політичну гегемонію чи лідерство на ринках Power R. Current and Future Danger: A CSI Primer on Computer Crime and Information Warfare. - San Francisco: Computer Security Institute, 1995. - P. 68..

Значна увага надається вивченню кібертероризму за участю терористичних груп або із залученням спецслужб та урядових кіл держав. Оцінка впливу інформаційних технологій на формування зовнішньої політики і вирішення питань національної безпеки за допомогою ІТ висвітлена в працях В. Оуенса і Дж. Ная. Owens, W.A. and Nye, J.S. 1996. "Amrecican Information Edge" Foreign Affairs 10,2. Автори виходять за межі поняття “кібервійна” і акцентують увагу на “владі над контентом”, яка трактується як “м'яка влада” Ibid.

Міжнародна політика інформаційної доби означена дослідниками як:

- кіберполітика. Д. Роткопф вважає, що політика реалізму змінюється кіберполітикою, яка значно розширює коло акторів та сприяє мережевості їх взаємовідносин. Науковець наголошує, що політична та військова влада може бути підсилена інформаційною складовою Rothkopf D.Сyberpolitik:The Changing Nature of Power in the Information Age // Journal of International Affairs. - Spring 1998. - Vol. 51. - № 2. - P. 325.. Кіберпростір - ширше поняття, ніж Інтернет, оскільки охоплює електронне інформаційне середовище з високим ступенем взаємодії. Стратегія інформаційної безпеки передбачає захист власних електронних мереж, а також проведення операцій щодо слабких ланок мереж противника;

- медіaполітика. Л. Едвардс відводить основну роль у формуванні міжнародної політики саме медіа-мережам. Автор стверджує про стійку кореляцію у відкритих політичних системах між урядовими рішеннями і громадською думкою у сфері зовнішньої політики. У закритих системах Близького Сходу вона простежується опосередковано, але демонструє тенденцію до зростання. Edwards L. Mediapolitik: How the Mass Media Have Transformed World Politics. - Washington, D.C.: Catholic University of America Press, 2001. - P. 48. Інформаційний простір є ширшим поняттям, ніж кіберпростір, і охоплює засоби масової інформації (медіасферу), а також громадські інституції, повністю або частково не присутні в Інтернеті. Інформаційна сфера містить військове інформаційне середовище - командування, контроль над комунікаціями, розвідку та системи рекогносцировки.

- ноополітика. Даний підхід, означений Д. Еркілою та Д. Ронфельдом Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. - MR-1033-OSD, 1999. - Р. 29., охоплює не тільки традиційні засоби масової інформації та кібермедіа, а й концепцію “м'якої влади” та розробку стратегії світового лідерства. Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. - MR-1033-OSD, 1999. - Р. 27. Ноополітика визначається як новий підхід до державності та прийняття рішень міжнародної ваги і акцентує увагу на понятті “м'яка влада”, яка поєднує вираження ідей, цінностей та норм поведінки, притаманних певному суспільству, за допомогою медіа Arquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. - MR-1033-OSD, 1999. - Р. 28. Термін ноосфера, започаткований П. Т. де Шарденом у 1925 р., базується на ідейній домінантіArquilla J., Ronfeldt D. The Emergence of Noopolitik: Toward an American Information Strategy // Santa Monica, Calif.: RAND. - MR-1033-OSD, 1999. - Р. 29.. Цінність верифікації поняття ноосфера на близькосхідний простір очевидна, оскільки дозволяє дослідити ідеологічні аспекти залучення країн регіону у сучасні міжнародні відносини з врахуванням функціонування близькосхідного інформаційного простору.

- мережева політика. Термін запропонований Д. Больєром для означення пріоритетності мережевої форми організації сучасних міжнародних відносин. Bollier, David. The Rise of Netpolitik: How the Internet Is Changing International Politics and Diplomacy. // A Report of the Eleventh Annual Aspen Institute Roundtable on Information Technology: Aspen Institute, Washington DC, 2003 На думку французьких філософів Ф. Гаттарі і Ж. Дельоза, розрізняють два типи культур - ті, які ростуть з коренів і кореневищ. Перші, в т.ч. мусульманська цивілізація, вертикально ідуть коренями у минуле, культури з горизонтальними кореневищами проникають ззовні. На думку дослідників, глобалізація сприяє переходу від кореневих цивілізацій до кореневищевих, завдяки чому відбувається витіснення вертикальних зв'язків горизонтальними, ієрархічне управління змінюється мережевим Подберезский И. Регион Юго-Восточной Азии как цивилизационная общность // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - №4. - C. 59.. Колективна ідентичність, що виокремлюється М. Кастельсом як основний рушій сучасних міжнародних відносин Castells M. The Power of Identity: The Information Age-Economy, Society and Culture. - Cambridge, MA & Oxford: Blackwell. 1997. - 461 p., виступає джерелом спротиву мережевому суспільству, яке артикулює свої інтереси завдяки використанню інформаційних технологій Lim M. From War net to Netwar: The Internet and Resistance Identities in Indonesia // International Information and Library Review. - 2003. - №35 (2-4). - P. 233-248..

Термін “публічна дипломатія” окреслює діяльність, яка раніше означалась як пропаганда. Дж. Мелон стверджує, що публічна дипломатія є процесом “безпосередньої комунікації з населенням інших країн… з метою впливу на їх мислення. У більшості випадків метою є вплив на політику, здійснювану іноземним урядом шляхом впливу на громадську думку даної держави”. Malone G. Organizing the Nation's Public Diplomacy. - Lanham, MD: UniversityPress of America, 1988. - P. 3.

К. Адельман розширює поняття публічної дипломатії, визначаючи її як “атрибут зовнішньої політики”, що пропагує цінності та світогляд певної країни і створює сприятливе середовище для їх поширення та сприйняття за кордоном Adelman K. Speaking of America: Public Diplomacy in Our Time // Foreign Affairs. - 1981. - № 59(4). - P. 913-936.. Завдання публічної дипломатії реалізується за допомогою піар-кампаній у закордонних ЗМІ, розповсюдження друкованих та відеоматеріалів, фінансування телерадіомовлення на іноземних медіа-ринках el-Nawawy M., Gher L. Al Jazeera: Bridging the East-West Gap through Public Discourse and Media Diplomacy // Journal of Transnational Broadcasting Studies. - 2003. - № 10(2). - P. 29.. Публічна дипломатія використовує низку інструментів - програми освітнього обміну, участь у міжнародних виставках та фестивалях, заснування культурних центрів в іноземних країнах та використання міжнародного мовлення. Gilboa E. Mass Communication and Diplomacy: A Theoretical Framework // Communication Theory. - 2000. - № 10(3). - P. 275-309.

Американський політолог Д. Най розрізняє три рівноцінні види публічної дипломатії. До першого типу належать щоденні повідомлення, які роз'яснюють контекст рішень внутрішньої і зовнішньої політики. Другий тип представлений стратегічною комунікацією, яка концентрується на ключових темах або політичних ініціативах. Третій тип публічної дипломатії здійснюється за допомогою стипендій, обмінів, підготовки кадрів та конференцій. Nye J. Soft Power: The Means to Success in the World Politics. - PublicAffairs, 2004. - P. 10.

Формування глобального інформаційного суспільства призвело до перегляду постулатів у геополітиці, зокрема, близькосхідній, що знайшло відображення у працях представників теорії “динамічної геополітики”. Основні якісні зміни, що визначають нові умови і зміст геополітичної конкуренції у глобальному інформаційному суспільстві, наступні:

-розширення поняття геополітичного простору та простору геополітичної конкуренції;

-зміна оцінки стратегічно важливих ресурсів;

-зміна вибору і оцінки традиційних союзників і супротивників у геополітичній боротьбі;

-поява нових суб'єктів геополітичної конкуренції (віртуальні соціальні спільноти; віртуальні коаліції); переосмислення ролі традиційних (держави, їх коаліції і союзи; міжнародні організації) та умовно традиційних суб'єктів (незаконні збройні формування і організації терористичного, екстремістського, радикально-політичного та радикально-релігійного спрямування; засоби масової інформації і масової комунікації );

-ймовірність безконфліктного поєднання співробітництва і протиборства у геополітичних відносинах;

-зміна категорій оцінки сили суб'єктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері.

Традиційна геополітична експансія здійснювалася шляхом територіальних завоювань та встановлення військово-політичних сфер впливу. Натомість сучасна інформаційна експансія знаходить вираження у безперервному полілінійному процесі, спрямованому на множину об'єктів, що, у свою чергу, породжує комплекс різнопланових конфліктів. “Мирна” експансія здійснюється багатьма державами та їх об'єднаннями одночасно, що спричиняє певне експансійне взаємопроникнення. Панарин И. Н. Информационная война и дипломатия. М.: ОАО “Издательский дом “Городец”, 2004. - С. 173.

Залежно від сфери діяльності геополітична експансія може набирати інформаційно-пропагандистських (інформаційний вплив та інформаційне домінування) та культурно-світоглядних (вестернізація, ісламізація, культурне проникнення) форм. Геополітична експансія може здійснюватися шляхом політичного диктату чи економічного поневолення, а також набувати форми демографічної чи територіальної експансії.

У політичній сфері дедалі більшого значення набувають не силові, а інформаційні та ідеологічні фактори. При веденні традиційних військових дій зростає частка і значення інформаційної боротьби, свідченням чого є збройні конфлікти та локальна війна у Перській затоці (1991 р.), акції в Афганістані (2002 р.), Іраку (2003 р.) Панарин И. Н. Информационная война и дипломатия. М.: ОАО “Издательский дом “Городец”, 2004. - С. 445 та Лівані (2007 р.).

Застосування інформаційної складової у геополітиці призвело до революційного перевороту. Інформаційний простір посів визначне місце у геополітичному просторі, докорінно змінивши його, висуваючи на перший план нові індикатори ступеня і меж контролю за ресурсами розвитку. Конфігурацію нового геополітичного простору визначає наявність і пропускна здатність оптиковолоконних мереж зв'язку та можливості криптозахисту Модестов С. Геополитика как фактор развития экономического образования. // Русский проект. - 2006. - 28 июля. . Незважаючи на демократичність Інтернет-технологій, потрібно враховувати використання інформаційних ресурсів для просування внутрішньо- і зовнішньополітичних цілей держав. Вплив на громадську думку через Інтернет стає одним із ключових факторів при формуванні стратегічних пріоритетів держав. Кисляк Ю., Соколов А. Влияние процессов развития интернет-технологий на геополитические интересы государства. // Ядерный Контроль. - 2000. - №6. - С. 30-41.

Низка представників теорії цивілізаційної конфліктології, зокрема, Б. Барбер та С. Хантінгтон, висвітлюють вплив сучасних інформаційних та комунікаційних технологій у максимально широкому контексті, поєднуючи у цілісній системі питання національної безпеки, світової політики, глобальної економіки та локальної ідентичності. Хантінгтон наголошує, що дев'ять цивілізаційних груп стали примордіальним чинником світової політики, витісняючи з домінуючих позицій інформаційні технології та пропагандистську діяльність. У цьому контексті ІТ виступають інструментом цивілізацій, а не їх детермінантою, тому вплив західних інформаційних технологій на ціннісні установки та потенційну мобілізацію представників інших цивілізацій, особливо ісламської, є незначним. Автор зазначає Huntington S. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order. - New York:

Simon and Schuster, 1996. - P. 59., що інформаційні чи пропагандистські повідомлення трактуються через призму ідентичностей та систему цінностей індивіда, наприклад, повідомлення про бомбардування Багдаду по-різному сприймається західною та ісламською аудиторією. При цьому Хантінгтон наголошує, що ІТ можуть стати могутнім інструментом для маніпуляцій елітою, оскільки глобальні комунікації виступають найбільш яскравим виразником західного домінування, “що сприяє використанню інформаційних технологій владною верхівкою незахідних держав з метою подолати західний імперіалізм та утвердити свою локальну ідентичність” Huntington S. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order. - New York:

Simon and Schuster, 1996. - P. 59.. У такому трактуванні ІТ стають “основним джерелом непокори та ворожості незахідного населення до Заходу” Huntington S. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order. - New York:

Simon and Schuster, 1996. - P. 59.. Дотичною є концепція Р. Каплана, який вважає цивілізації та їх сутнісне протистояння позачасовим та фундаментальним чинником конфліктогенності.

Більш інформаційно-акцентований підхід притаманний для Б. Барбера. Як і Хантінгтон, він розглядає конкуруючі установки цивілізацій та інших спільнот на суспільні норми та технології. Згідно з першим сценарієм, можлива ретрайбалізація глобальних спільнот та масштабні збройні сутички, “балканізація” націй-держав з конфліктом культурно-релігійних ідентичностей. При цьому джихад розглядається як сукупність локальних ретроградних поглядів, спрямованих проти технологічного прогресу, інтегрованих ринків та модернізації. Другий сценарій передбачає “Мак-Дональдизацію” - єднання економічних, технологічних та екологічних ресурсів у питаннях інтеграції та уніфікації Barber B. Jihad vs. McWorld: How globalism and tribalism are reshaping the world. - USA: Ballantine, 1996. - P. 4.. Найбільшим внеском Б. Барбера у дослідження впливу інформаційних технологій на сучасні міжнародні відносини є акцент на взаємопроникності універсальних та локалізуючих тенденцій в інформаційній революції. Інструменти інформаційної революції стають зручною зброєю для прихильників джихаду, Barber B. Jihad vs. McWorld: How globalism and tribalism are reshaping the world. - USA: Ballantine, 1996. - P. 17. який “отримає незаперечну перевагу у короткостроковій перспективі, тоді як гомогенізаційні зусилля Мак-світу у далекосяжній перспективі створять макропростір з ефективними важелями впливу на глобальні інформаційні та комунікаційні потоки” Barber B. Jihad vs. McWorld: How globalism and tribalism are reshaping the world. - USA: Ballantine, 1996. - P. 20 .

Інформаційна революція сприяє ерозії суверенітету, особливо в ієрархічних суспільствах. Державний “суверенітет“ у цьому контексті означає кредит довіри до уряду та його авторитетність як серед власного населення, так і серед впливових зовнішніх акторів. Глобалізація впливає на задіяних суб'єктів доцентровим та відцентровим шляхом, використовуючи нові інформаційні та комунікаційні технології. Відцентрові атаки на державний суверенітет, підсилені сучасними ІТ, відбуваються завдяки транснаціональним потокам, порушуючи рівновагу у традиційно підконтрольних державі сферах. Питання поліцентричності, фрагментарності, глокалізації інформаційних потоків та поділу “центр-периферія” найбільш ґрунтовно досліджені в працях представників теорії транснаціоналізму.

Відомий дослідник Д. Розенау вказує на зростання взаємозв'язків між глобалізаційною та локалізаційною динамікою, пом'якшуючи поляризацію сучасних міжнародних процесів. Розенау окреслив дані взаємодії як фрагментацію Rosenau J. New Dimensions of Security: The Interaction of Globalizing and Localizing Dynamics // Security Dialogue. - №25. - September 1994. - Р. 255-282., яка охоплює інтеграцію-дезінтерграцію, локалізацію-глобалізацію та централізацію-децентралізацію як основні дихотомні моделі - чинники сучасної нестабільності Rosenau J. Fragmegrative' Challenges to National Security // Understanding U.S. Strategy: A Reader. Washington, DC: National Defense University Press, 1983. - P. 65-82.. Динаміка міжнародного середовища підсилюється антагонізмом території та кіберпростору.

Із чотирьох передумов фрагментації, виділених Розенау, на увагу в інформаційно-трансформаційному аспекті заслуговують технологічна та організаційна революції. Технологічна революція підсилила обмін ідеями, інформацією та фінансовими потоками, а “технологічний вибух” каталізував нівелювання суверенітету держав та послаблення територіальної детермінанти міжнародної політики із подальшим акцентуванням на медійній, фінансовій та технологічній, ідеологічній та релігійній детермінанті Appadurai A. Modernity at Large: Cultural Dimensions of Globalization. - Minneapolis: University of Minnesota Press, 1996. - P. 49.. Організаційна революція сприяла ослабленню традиційних центрів впливу та влади, а “організаційний вибух” - поширенню мережевих і асоційованих утворень Salamon L. The Global Associational Revolution: The Rise of the Third Sector on the World Scene // Foreign Affairs. - July/August 1994. - P. 109-122.. Автор акцентує увагу на біфуркації глобальних структур, яка породжує суперництво між традиційною державоцентричною та мультицентричною моделлю у складі розрізнених акторів на кшталт етнічних та релігійних груп, неурядових організацій, транснаціональних утворень та індивідуальних акторів.

На противагу локалізації, прихильники гіперглобалізаційної школи стверджують, що на зміну національним публічним просторам приходить “глобальне село” Clausen L. Localizing the global: `Domestication' processes in international news Production // Media, Culture & Society. - 2004. - № 26(1). - P. 25-44., медіа перетинають державні кордони та виходять на глобальний рівень Hjarvard S. News Media and the Globalization of the Public Sphere // News in a Globalized Society. - Goteborg: Nordicom. - 2001. - 236 p.. Новий термін “глокалізація”, як синтез понять локалізація і глобалізація, бере початок з японської бізнес-практики, описуючи глобальний підхід до локальних умов. Автор терміну Р. Робертсон Robertson R. Glocalization: Time-space and homogeneity-heterogeneity // Global modernities. - London: Sage. - 1995. - P. 25-44. стверджує, що глокалізація є науково конкретизованим поняттям для опису одночасності та взаємопроникності процесів глобалізації Robertson R. Globalization or glocalization? // Journal of International Communication. - 1994. - № 1(1). - P. 33-52.. Інформаційний аспект глокалізації передбачає глобалізовану подачу локальних подій та локалізаційне висвітлення глобального Lee C., Chan, J., Pan Z., So C. Y. K. Global media spectacle: News war over Hong Kong. - New York: State University of New York Press. - 254 p..

Новітні технології дозволяють індивіду чи сукупності індивідів стати видавцями, передавачами, авторами інформаційно значущого інтерактивного контенту. Дослідник Д. Слевін зазначає, що Інтернет стирає звичну дихотомію між продуцентом та реципієнтом Slevin J. The Internet and Society. - Cambridge: Polity Press, 2000. - Р. 74.. З іншого боку, суверенітет держави підривається глобалізацією інформаційних технологій на двох рівнях. На першому рівні сателітарне телебачення та Інтернет мінімізують суверенне право держави контролювати інформацію у межах власних кордонів, на другому використання інформаційних технологій при здійсненні фінансових операцій підриває суверенітет держави на наднаціональному рівні. У той же час актори на субнаціональному рівні отримують доступ до нових інформаційних технологій та медіа, що дозволяє оминати державний рівень при здійсненні міжнародних контактів Anderson, J. Is the Internet Islam's `Third Wave' or the `End of Civilization'? Globalizing Politics and Religion in the Muslim World // United States Institute of Peace Conference. - Washington D.C. - 1997. - 1-2 April..

Згідно з визначенням радника Держдепартаменту США з використання кіберпростору для ведення публічної дипломатії В. Партріджа, останню можна визначити як практичне застосування “м'якої влади Partridge W. Ten Public Diplomacy Initiatives // A Report of the Eleventh Annual Aspen Institute Roundtable on Information Technology. - The Aspen Institute. - 2002. - 28 June.”. На його думку, “м'яка влада” містить елементи переконання, публічної інформації, освітніх ініціатив, комунікації, культурних обмінів та економічних інструментів на кшталт інвестицій. Значення даних важелів впливу зростає, оскільки глобальні агенції новин та кіберпростір створюють міжнародну платформу для інформування громадськості та подальших дискусій.

Під іншим кутом зору розглядає роль Інтернету доповідь Брукінгса про публічну дипломатію. The Need To Communicate: How to Improve U.S. Public Diplomacy with the Islamic World // The Brookings Institution. - January 2004. - Analysis Paper №6. Молоде покоління на Близькому Сході, яке активно використовує Інтернет, толерантніше ставиться до західних цінностей, тому дослідник окреслює Інтернет-технології як наріжний камінь експансії американської дипломатії. Однак молодь, як найперспективнішого користувача Мережі, використовують і радикальні угрупування.

Дискусія щодо впливу інформаційної революції на регіон триває у колах близькосхідної технічної еліти понад десятиліття. Зокрема, сирійський науковець С. Хіямі зазначає, що вже на початку 1990-х рр. стало очевидним, що відставання щодо освоєння нових інформаційних технологій може призвести до негативних економічних тенденцій Khiyami S. Information Technology Policies and Computerization: Guidelines in a Third World Environment // First Al-Shaam International Conference on Information Technology. - Damascus. - 1994. - 9 May. . За винятком Ізраїлю, усі країни регіону визначались американським дослідником Р. Хандлі як “суспільства інформаційного конфлікту”, оскільки спостерігається значне розмежування між прихильниками традиційної культури та адептами інформаційного суспільства Hundley R., Anderson R., Bikson T., Boterman M., Cave J., et al. The Future of the Information Revolution in Europe: Proceedings of an International Conference // Santa Monica, Calif.: RAND, CF-172-NIC, 2001. P. 55 -58..

У 1994 р. знаний дослідник впливу інформаційних технологій Г. Буркхард зауважив, що поширення новітніх інформаційних технологій на Близькому Сході здебільшого відбувалося за типовим для країн “третього світу” сценарієм. Зокрема, впровадження технологій не задовольняло реальних потреб, практичне застосування ІТ ускладнювалось низьким рівнем задіяного персоналу, не прийняті національні стратегії використання новітніх інформаційних технологій. Burkhart G., Goodman E. The Internet Gains Acceptance in the Persian Gulf // Communications of the ACM. - March 1998. - Vol. 41. - № 3. - P. 19-22. У той же час американський науковець С. Гудмен відзначив провідну роль близькосхідної академічної еліти у популяризації ІКТ, зокрема, Інтернету Goodman S., Burkhart G., Foster W., Press L., Tan Z., Woodard J. The Global Diffusion of the Internet Project: An Initial Inductive Study // MOSAIC Group Report. - March 1998. - P. 28..

Відомий дослідник медіа-простору М. Прайс вважає, що контролюючі дії держав в інформаційній сфері можна розділити на чотири категорії: прийняття законів; ініціювання переговорів і досягнення домовленостей; впровадження контролюючих технологій, застосування сили. Особливого значення зовнішня інформаційна політика мусульманських держав Близького Сходу набуває у світлі міжнародної боротьби з тероризмом. Як зазначає Прайс, країни, які з дедалі меншим успіхом контролюють зовнішні інформаційні потоки, прагнуть впливати на інформацію, яка передається за допомогою супутникових чи Інтернет-технологій. Price M. Media and Sovereignity. The Global Information Revolution and Its Challenge to State Power. - Cambridge, Mass.; London: The MIT Press, 2002. - 326 p. Дане твердження знаходить практичне втілення у зовнішньополітичній стратегії держав Близького Сходу, які володіють необхідним технологічним потенціалом для здійснення активної медіа- та кіберполітики, зокрема, Ірану, Саудівської Аравії, ОАЕ.

Достовірність та переконливість стають стратегічним ресурсом, асиметричне володіння можливостями фільтрування та ідеологічної обробки інформації перетворюється на основний елемент влади. Достовірність не завжди є похідною від реальних фактів, вагому роль відіграють культурні матриці та система цінностей суспільства, у даному випадку арабського Keohane R. , Nye J. (Jr.). Рower and Interdependence in the Information Age // Foreign Affairs. -1998. - Vol. 77. - № 5. - P. 85. .

Особливістю сучасного глобального медіа-середовища є взаємопов'язаність глобальних мереж і локальних/регіональних культур. Глобальна інформаційна мережа перетворюються на інструмент субнаціональних та національних акторів у реалізації їх регіональних та глобальних геополітичних амбіцій. У випадку незбалансованого поширення імперативів американської “м”якої влади” виникає соціальний і культурний спротив, яскраво продемонстрований в арабському світі.

Комплексні дослідження впливу новітніх інформаційних та комунікаційних технологій на мусульманські спільноти започатковані відомим антропологом Дж. Андерсоном, який проаналізував вплив Інтернету на формування арабських “транснаціональних спільнот” та вплив “медіа-вибуху” на соціально-політичні процеси в мусульманському світі Anderson J. New Media in the Muslim World: The Emerging Public Sphere // ISIM Newsletter. - 2002. - № 5. - P. 5.. Дослідивши вплив Інтернету на іракців (1997), він дійшов до висновку, що Інтернет не є прямим призвідником соціально-політичних змін в мусульманському світі, проте виступає каталізатором даних процесів Anderson J. Is the Internet Islam's `Third Wave' or the `End of Civilization'? Globalizing Politics and Religion in the Muslim World // Paper presented at the United States Institute of Peace Conference. - Washington D.C. - 1997. - 1-2 April. . Дослідження Д. Айкельмана присвячені аналізу впливу медіа на формування мусульманських спільнот на різних етапах Eickelman D. Piscatori J. Muslim Politics - Princeton, NJ: Princeton University Press, 1996. - 240 p..

Вплив Інтернету на арабські суспільства також становить предмет дослідження Дж. Альтермана. Науковець проаналізував особливості впливу Інтернет-технологій на арабські діаспорні спільноти. Зокрема, у його дослідженні виокремлено ключові фактори впливу на формування арабської медіа-сфери: інтенсифікацію інформаційних потоків, посилення та диверсифікацію державної цензури і роль США у формуванні громадської думки на Близькому Сході Alterman J. New Media, New Politics? From Satellite Television to the Internet in the Arab World. -Washington, DC: Washington Institute for Near East Policy, 1998. - 80 p..

Відомий ісламознавець П. Мендавіль здійснив аналіз взаємодії ісламу та кіберпростору з точки зору глобалізації, досліджуючи можливість “масштабування” релігійної пропаганди та навколорелігійного дискурсу Mandaville P. Reimagining the Ummah? Information Technology and the Changing Boundaries of Political Islam // Islam Encountring Globalization. - London: RoutledgeCurzon, 2002. - P. 88.. Мендавіль розглядає концепцію контролю у контексті “віртуальної умми”, яка визначається як “спільна нормотворча база, що приймає за основу загальноісламську традицію Mandaville P. Reimagining the Ummah? Information Technology and the Changing Boundaries of Political Islam // Islam Encountring Globalization. - London: RoutledgeCurzon, 2002. - P. 86.”. Зокрема, предмет його наукового зацікавлення становить мусульманська реакція на впровадження нових ІКТ та їх вплив на зміну міжнародних політичних і економічних відносин Bunt G. Islam in Cyberspace: Islamic Sudies Resources on the World Wide Web // Muslim World Book review. - 1997. - Vol. 18. - №1. - P. 3-13. .

Серед дослідників близькосхідної медіа-сфери слід також згадати І. Гонзалеса-Коехано, який проаналізував вплив Інтернету на ліванські мусульманські спільноти Gonzalez-Quijano, Y. The Birth of a Media Ecosystem // New Media in the Muslim World. - Indiana University Press, 2003. - P. 66. та виникнення “близькосхідної медіа-екосистеми”, Р. Мавані, який вивчав особливості ісмаїлітського веб-простору Mawani R. Community, Identity and the Internet: The Case of the Ismaili Muslims. - London: I. B. Tauris in association with The Institute of Ismaili Studies, 2003. - P. 5., та Л. Брувер, яка дослідила роль сучасних інформаційних технологій у формуванні гендерних ідентичностей у мусульманських діаспорних спільнотах Європи Brouwer L. Muslimmail in the Netherlands // Writing Diasporas conference: Virtual Diasporas strand. - University of Swansea. - 2000. - 22 September..

Д. Віллер досліджувала вплив новітніх інформаційних технологій на близькосхідне середовище, зокрема, готовність Кувейту та Єгипту “вступити у нову Iнтернет-еру Wheeler D. Islam, Community : New Possibilities in the Digital Age // Journal of Education, Community and Values. - 2002. - № 3. - P. 42-46. ”. Німецький ісламознавець Г. Кірхнер зосередив увагу на проблемах “електронного джихаду” та “кіберінтифади Kirchner H. Digital Jihad - Islam im Internet // Quartalszeitschrift der Arbeitsgemeinschaft Kirchlcher Entwicklungsdienst. - 1996. - № 32. - P. 4, 19-22.”. На особливу увагу заслуговують праці ісламознавця Е. Саїда, відомого структурним аналізом орієнталізму, ісламу і медіа Said E. Covering Islam: How the Media and the Experts Determine How We See the Rest of the World. - New York: Vintage Books, 1997. - 272 p..

Знаковою для інформаційного ісламознавства є праця Г. Банта “Іслам у цифровій ері: електронний джихад, онлайн-фетви та ісламські кіберспільноти”. Дослідник зазначає, що ісламські кіберспільноти володіють потенціалом для трансформування релігійних та ідеологічних аспектів ісламського дискурсу, виступають платформою для інтеракції материнських і діаспорних мусульманських спільнот, користуючись нелінійою структурою новітніх інформаційних технологій. Г. Бант констатує, що після подій 11 вересня Інтернет перетворився на незамінний інструмент для розуміння сучасних тенденцій у мусульманських спільнотах, а також для збору аналітично-стратегічної інформації, яка не може бути отримана звичними засобами зовнішньої розвідки Bunt, G. Islam in the Digital Age: E-jihad, Online Fatwas and Cyber Islamic Environments. - London: Pluto Press. 2003. - P. 111..

М. Айїш структурує аналітичні підходи до вивчення близькосхідної медіасфери на три парадигми: модернізаційну парадигму, парадигму залежності та глобалізаційну парадигму. На думку дослідника, література про глобалізаційну парадигму “акцентує увагу на глобалізованих культурних акторах, а також вивчає вплив медіа-потоків на різноманітні регіони світу, а отже, є емпірично спотвореною Ayish M. Arab World Television in the Age of Globalization: an Analysis of Emerging Political, Economic, Cultural and Technological Patterns. - Hamburg: Deutsches Orient-Institut, 2003. - Р. 23.”. Він визначає арабський медіа-простір 1990-х років як активну взаємодію локальних та глобальних тенденцій у політичних, культурних, економічних та технологічних сферах, вказуючи на перевагу глокалізаційних процесів. М. Айїш формулює “модель медіа-домінування”, припускаючи, що локальні відмінності на Близькому Сході нівелюватимуться за допомогою панарабських проектів.

Дослідник розрізняє три види політичної комунікації: традиційні та реформістські медіа, контрольовані урядом, і ліберальні комерційні медіа. Традиційні медіа притаманні для Сирії, Іраку, Саудівської Аравії, Оману та Ємену, реформістські - ОАЕ, Йорданії, Єгипту та Бахрейну. Комерційні медіа ліберального спрямування присутні у Катарі, Єгипті, Саудівській Аравії та Лівані. Стосовно Саудівської Аравії слід зауважити, що комерційний тип медіа не є домінуючим у країні, радше спостерігається фінансування ліберальних медіа на кшталт MBC, ART та “Orbit” за допомогою саудівського капіталу. Окрім того, М. Айїш вирізняє два типи технологічної медіа-політики: прагматичний та формальний.

А. Аппадураї використав термін “детериторіалізація” для фіксації відмінностей між державними кордонами та реально існуючими спільнотами, які виступають гравцями у глобальній системі безпеки. Даний термін визначає діаспору, яка проживає поза межами батьківщини, створюючи “квазібатьківщину”, та популяризує власну внутрішню політику в емігрантських колах, що підсилюється і урізноманітнюється використанням медіа Appadurai A. Disjuncture and difference in the global cultural economy // Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity. - London, 1990. - P. 30l-302.. Дана модель містить ознаки генералізації, оскільки А. Аппадураї ідентифікує акторів системи безпеки винятково за етнонаціональною ознакою Appadurai A. Disjuncture and difference in the global cultural economy // Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity. - London, 1990. - P. 296, 306..

Зростання впливовості недержавних акторів підриває основи державоцентричної системи, призводить до стирання меж між державним та приватним сектором, у той час деякі сфери, що є предметом зацікавлення з точки зору міжнародної безпеки, підпадають під вплив як державних, так і недержавних структур Held D., McGrew A. Globalization and the liberal democratic state // Government and Opposition. - 1993. -№ 28 (2). - P. 278.. Аналізуючи діяльність сателітарних мереж на Близькому Сході, для яких притаманний вихід державних і приватних станцій за межі державних кордонів, доволі проблематично відстежити усі їх транснаціональні інтервенції.

С. Стрендж зазначає, що політика безпеки містить інтереси не тільки держав, але й інших носіїв влади. На її думку, держава виступає не унітарним феноменом, а інституційним кластером Strange S. The Retreat of the State - Cambridge University Press, 1996. - P. 42.. Ф. Абрамс окреслив державу як поле зіткнення антагоністичних сил, що є сферою взаємодії з розмитими кордонами та присутністю чисельних одночасних інтеракцій Abrams Ph. Notes on the difficulty of studying the state // Journal of Historical Sociology. March 1988. - № 1. - P. 77-81..

А. Аппадураї узагальнив теорії детериторіалізації, інкорпорувавши напрацювання Стрендж та Абрамса щодо специфіки структур влади та адаптувавши їх до поширення сателітарного телебачення на Близькому Сході. У моделі глобальних культурних потоків Аппадураї людський чинник, капітал та ідеї передаються неізоморфними каналами з такою швидкістю та обсягом, що розриви між ними стають основною проблемою глобальної політики безпеки Appadurai A. Disjuncture and difference in the global cultural economy // Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity. - London, 1990. - P. 30l.. У випадку сателітарного телебачення технологія, ідеї та капітал передаються ізоморфними каналами. Реалізація владних амбіцій за допомогою медіа-простору на Близькому Сході далека від детериторіалізації, тому нагальне завдання медіа-суб'єктів полягає у нівелюванні державного контролю.