Міністерство зв'язку оголосило про запровадження проекту “Gateway” для формування е-уряду, першим етапом реалізації якого став симпозіум “Перші кроки до е-уряду”. У рамках проекту здійснюватиметься міжарабський обмін інформацією на регіональному і міжнародному рівні. YemenWeb.com // http://www.yemenweb.com/

На сучасному етапі Ємен належить до аутсайдерів арабського інформаційного простору, що зумовлено перманентною громадянською війною. Проте слід враховувати наявність інформаційного впливу чисельної і впливової єменської діаспори, яка підтримує активні стосунки з батьківщиною. Незважаючи на слабку технічну базу, країна продукує цікавий і неординарний контент. Враховуючи зростаючу присутність Бахрейну в інформаційному просторі країни, реалізація публічної дипломатії здійснюватиметься через менш затратну Інтернет-сферу. Ймовірно, у подальшому Ємен позиціонуватиметься як голос арабського світу в країнах Південно-Східної Азії.

Незважаючи на політичну нестабільність і перманентне військове протистояння, близькосхідний регіон протягом десятиліть залишається геостратегічно значущим для світового співтовариства. Арабські країни здійснюють публічну дипломатію з врахуванням двох превалюючих чинників - ісламського і арабського, для країн Затоки притаманний також субрегіоналізм. Для арабського і ісламського секторів публічної дипломатії притаманна миротворча та гуманітарна діяльність у конфліктогенних зонах, прикладом якої слугує Катар. Окремі держави тісно співпрацюють з ООН (Кувейт) та його структурним підрозділом ЮНЕСКО (Бахрейн).

Вагомим чинником у публічній дипломатії держав регіону став “міжцивілізаційний діалог”, започаткований іранським президентом М. Хатамі. Після приходу до влади президента Ірану Ахмадінеджада (2005), “карикатурного скандалу” і інциденту з висловлюваннями папи Римського Бенедикта ХVІ гасло діалогу підтримали країни Затоки - Катар, Бахрейн, ОАЕ і КСА. На практиці даний процес втілився у проведення конференцій, Мадридського форуму (2008), встановлення дипломатичних стосунків Ватикану з арабськими країнами і візитами їх лідерів до Ватикану, а також відкриття християнських церков в арабських країнах. На сучасному етапі відсутні дипломатичні стосунки Ватикану тільки з Оманом.

Виняткова роль у здійсненні арабської публічної дипломатії належить спеціалізованим фондам. Державні фонди, зорієнтовані переважно на гуманітарну допомогу, зосереджені у КСА, Кувейті і Катарі. У науково-освітніх програмах задіяні Фонд шейха аль-Мактума (ОАЕ), Катарський фонд освіти, науки і суспільного розвитку та Йорданський фонд імені короля Абдалли.

Публічну дипломатію у регіоні здійснюють держави і недержавні актори, які, на відміну від Заходу, представлені не лише НУО (ЛІС, ВІЛ), але й ісламістськими угрупуваннями. Інформаційна присутність за допомогою телебачення притаманна для недержавних, проте значною мірою одержавлених ХАМАС, “Хизбалли”, Інтернету - “Аль-Каїди” та інших гравців зеленого “Інтернет”ціоналу.

Швидке поширення новин дозволяє міжнародним акторам оминати формальні дипломатичні канали та збільшувати швидкість міжнародної взаємодії, сприяє формуванню інформаційної платформи недержавними акторами. Окрім того, кіберкампанії впливають на процес прийняття міжнародних політичних, економічних та соціальних рішень. Новий етап міжнародної політики, означений як “інформаційна ера”, розширив коло акторів, залучених до формування дипломатичної стратегії (НУО, медіа, ad hoc мережі та формальні державні інституції), і надав їм новий інструментарій для реалізації поставлених цілей.

На відміну від попереднього десятиліття, близькосхідний регіон виступає не тільки реципієнтом інформаційних потоків з країн Заходу, але й здійснює власну інформаційну політику. Щоправда, інформаційна політика у рамках регіональних інституцій - ЛАД, ОІК чи РСАДПЗ недостатньо сформована, хоча в окремих випадках декларативно присутня. Провідні регіональні гравці (КСА, Іран, Єгипет) і країни-реформатори (Катар, Бахрейн, ОАЕ) здійснюють власний інформаційно-пропагандистський курс. Слід зазначити, що у зв'язку із специфікою законодавства Саудівська Аравія не володіє потужними медіа-ресурсами на території країни, проте контролює телекомунікаційні холдинги та панарабську пресу за її межами.

В умовах сучасної фінансової кризи відбувається виразна диверсифікація економік країн регіону, яка супроводжується активним інвестуванням телекомунікаційного сектору. Його розвиток спрямований не тільки на задоволення регіональних потреб, але й на утвердження у глобальному інформаційному просторі, що виразно засвідчив форум TMT Finance & Investment Middle East, який відбувся у Катарі у березні 2009 р.

Одночасно у контексті “близькосхідизації” політики у регіон проникають інформаційні структури Малайзії і Індонезії. Вирішальну роль у даному процесі відіграють “зони вільних медіа”, у першу чергу у Дубаї.

Серед телекомунікаційних компаній, що здійснюють активну експансію у світі, провідну роль відіграють бахрейнська Batelco, еміратська Etisalat, а також єгипетська Orascom. Кувейт, на відміну від сусідніх держав, не володіє світською медіа-імперією, проте релігійний телеканал “Al-Risala” вважається найпопулярнішим, а національний оператор Zain перебуває на другій позиції у регіоні щодо впливовості. Основними напрямами поширення інформаційного впливу близькосхідних телекомунікаційних компаній обрані економічно привабливі Південна і Південно-Східна Азія та Африка. Особливістю стратегії близькосхідних операторів є освоєння малорентабельних “гарячих точок” (Палестина, Афганістан, Ірак) та ”cірих зон” (Сомалі, Північна Корея), що може мати вагомі геополітичні наслідки у короткотерміновій перспективі.

Освоєння глобального ринку розпочали регіональні ЗМІ (“Al-Jazeera”, “Al-Arabiya”, “Press TV”), причому не лише за рахунок сателітарного покриття, але й англо- і франкомовного контенту. Процес інформаційного протиборства у регіоні наочно демонструють провідні регіональні гравці. Іран розпочав інформаційну експансію в арабському світі за рахунок арабомовних каналів “Al-Alam” і “Al-Kawthar”, Саудівська Аравія - фарсі мовного каналу “МВС Persia”.

В Ірані цілком ймовірна поступова заміна релігійної парадигми на націоналістичну, у сунітських країнах - з релігійної на модернізаційну. Кашанский А. Россия 2015-2044. Путь к белому царству. - М.:АСТ: Восток-Запад, 2006. - C. 86, 100- 102. Стабільність Ірану залежатиме від можливості здійснювати активну пропаганду ісламських цінностей, протидіяти проникненню західних цінностей і обмежити інформаційні потоки. При цьому консолідуватиметься ідеологія “шиїтського ісламу ХХІ століття”, заснована на гуманістичному началі та віротерпимості. Здійснення західного інформаційного впливу каталізуватиме переорієнтацію частини іранського суспільства, насамперед, молоді, на західні цінності, що у майбутньому може призвести до дестабілізації ситуації в країні. Зусилля інформаційної дипломатії Ірану будуть спрямовані як на Ірак, так і на недержавних акторів на кшталт ХАМАС та “Хизбалли”.

У короткотерміновій перспективі КСА залишатиметься домінуючим гравцем арабської та ісламської медіа-політики. Цьому сприяє ефективне вкладення величезних фінансових коштів в інформаційно-пропагандистську сферу, зокрема, на Заході, діяльність транснаціональних медіа-холдингів, а також активізація стосунків з позаарабським світом. Нова інформаційна політика, запроваджена у 2009 р., сприятиме підвищенню ролі власне саудівських ЗМІ та відкритого виходу держави у глобальний інформаційний простір.

На сучаснму етапі Єгипет втратив домінуючу роль у здійсненні публічної дипломатії на Близькому Сході, хоча й залишився ключовим гравцем. Не володіючи достатніми ресурсами для реалізації нової медіа-політики на кшталт КСА чи ОАЕ, країна зосередиться на активній промоції у різноманітних міжнародних інституціях, часто виступаючи у ролі посла всього арабського світу.

Катар у цілому демонструє найактивнішу, поряд з ОАЕ і Єгиптом, публічну дипломатію, однак, на відміну від цих країн, вона відзначається системнішим характером. З цією метою використовується різноманітний інструментарій - медіа-холдинг “Al-Jazeera”, ісламські Інтернет-ресурси, Фонд освіти, науки і суспільного розвитку, що забезпечує охоплення найширшої аудиторії.

Ісламський проект очікує глибока трансформація ціннісної парадигми, пов'язана з домінуванням глобалізаційного фактору. Наслідком даного процесу може стати модифікація суспільств, заснованих на ісламських цінностях, виняток становитимуть шиїтські соціуми. Певну роль у даному процесі відіграватиме інформаційний тиск Заходу під гаслом гуманізації ісламу і модернізації ісламської ідеології. Адаптація Ірану до західних цінностей менш ймовірна, ніж сунітських країн, вона не буде тривалою та стабільною. Кашанский А. Россия 2015-2044. Путь к белому царству. - М.:АСТ: Восток-Запад, 2006. - C. 73.

Інформаційний універсалізм ісламу заповнюватиме політичний та інтелектуальний вакуум в арабському світі, у той час як шиїти та суніти змагатимуться за геополітичну гегемонію в регіоні, залучаючи держави міжконфесійного конфлікту на кшталт Бахрейну, Лівану та Саудівської Аравії. Регіональні інституції ймовірно виявляться неспроможними виробити дієздатну інформаційну стратегію, оскільки суперечності між Іраном та більшістю арабських держав не сприятимуть консенсусу.

РОЗДІЛ 6. ПУБЛІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ГРАВЦІВ ТА ДІАСПОРНИХ СПІЛЬНОТ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

6.1 Роль “великих держав” у близькосхідному інформаційному середовищі

Сполучені Штати Америки

“П'ята ера” на Близькому Сході відзначається поступовим зменшенням впливу американської публічної дипломатії та інформаційного домінування, що значною мірою детермінується політикою інших глобальних гравців. Зокрема, публічна дипломатія ЄС відмінна від американської щодо присутності в Іраку чи ізраїльсько-палестинського мирного процесу. На думку президента російського Інституту Близького Сходу Є. Сатановського, хоча протягом 20-25 років у військово-політичній сфері домінуватимуть США, конкуренція в економічній сфері здійснюватиметься з ЄС, а у перспективі - з Китаєм. Сатановский Е. “Новый Ближний Восток” // Международная жизнь. - 2005. - №5. - C. 140-141.

Американське проникнення у регіон пов'язане з нафтовою компанією “Gulf oil”, яка отримала концесію у Бахрейні (1927) та Саудівській Аравії (1933). О'Коннор Х. Империя нефти. - М.: Издательство иностранной литературы, 1958. - С. 383, 395. Проте США утвердились на Близькому Сході тільки у 1957 р. з реалізацією “доктрини Ейзенхауера”. Киссинджер Г. Дипломатия. - М.: Ладомир, 1997. - С. 495. Після завершення війни у Затоці (1991) США та їх союзники програли пропагандистську війну на Близькому Сході, оскільки С. Хусейн переконав арабський світ у тому, що американські санкції спричинили економічні проблеми у регіоні. 1990-і рр. ознаменувалися незначною інформаційною присутністю Близького Сходу у американському інформаційному просторі. Після десяти років ігнорування інформаційної революції у мусульманському світі США усвідомили необхідність нового підходу до боротьби за прихильність арабського світу, і, зокрема, “арабської вулиці”, яка вирізняється антимериканськими настроями. Drake W., Metzl J. Lecture Series: Winning Hearts and Minds: Propaganda and Public Diplomacy in the Information Age // Carnegie Endowment for International Peace. - 2001. - 27 November.

Пріоритетом американської публічної дипломатії вважається зовнішнє мовлення на мусульманський світ. Американська програма наукових обмінів Фулбрайта також спрямована на порозуміння з ісламським світом, однак протягом останнього часу спостерігається девальвація міжнародних обмінів, зумовлена недооцінкою їх ролі. Згідно з твердженням екс-директора “Voice of America” (VOA) К. Томлінсона, телебачення стало найважливішим новинним засобом для 80% мешканців регіону, якому, крім цього, найбільше довіряють. Ibahrine M. Communicating with the Arab and Islamic World: US Public Diplomacy and German Diplomacy of Dialogue // Arab Media in the Information Age. - The Emirates Center for Strategic Studies and Research: Abu Dhabi, 2006. - P. 304.

Американці вважають, що проблема з порозумінням на Близькому Сході полягає у відсутності об'єктивної інформації, за наявності якої арабський світ сприйматиме ситуацію крізь призму Заходу. Тому стратегія міжнародного мовлення передбачала поєднання “Radio Sawa”, RFE/RL, “Free Iraq”, арабомовного Інтернету і американського арабомовного телебачення. Thomlinson K. American Public Diplomacy in the Islamic World // Testimony Before the Committee on Foreign Relations. - 2003. - 27 February. Після подій 11 вересня Бюро міжнародних інформаційних програм (ІІР) Держдепартаменту США узагальнило докази нападу “Аль-Каїди” у брошурі “Мережа тероризму”, перекладеній 30 мовами для поширення серед глобальних ЗМІ. Таким чином, у публічній дипломатії США виникло явище, яке Д. Най назвав “парадоксом надміру інформації”. Ibahrine M. Communicating with the Arab and Islamic World: US Public Diplomacy and German Diplomacy of Dialogue // Arab Media in the Information Age. - The Emirates Center for Strategic Studies and Research: Abu Dhabi, 2006. - P. 310-311.

Однак західні ЗМІ не сприймаються у мусульманському і арабському світі як надійні джерела інформації. На думку дописувача “Al Hayat” С. Нематта, на Близькому Сході існує “культурна шизофренія”, коли арабська прихильність до американської поп-культури поєднується з відразою до американської зовнішньої політики. З цієї причини ЗМІ США можуть отримати популярність, але неспроможні вплинути на громадську думку. Armitage R. Interview by Salameh Nematt of Al Hayat. - Washington, DC. - 2004. - 25 October.

Згідно з дослідженнями корпорації “Rand Corporation”, у мусульманських країнах і діаспорних спільнотах переважають помірковані мусульмани, які не активно використовують Інтернет, тому американські зусилля повинні спрямовуватись на надання допомоги даному прошарку арабської спільноти. Висновки “Rand Corporation” базуються на паралелях між періодом “холодної війни” і сучасними відносинами з мусульманськими країнами. U.S. Department of Defense // Quadrennial Defense Review Report. - 2006. - 6 February. - P. 21-22.

У посланні до Комітету міжнародних відносин Білого дому (2007) екс-директор ЦРУ Дж. Вулсей наголосив, що “США повинні застосовувати стосовно Ірану інформаційні інструменти, які використовувалися стосовно Польщі - ведення прямої комунікації, використання можливостей інформаційного простору та сучасних ЗМІ, залучення іранських студентських груп та інших потенційних груп опору. Наразі ми не доносимо до аудиторії інформацію про ситуацію в Ірані, обмежуючись міжнародними оглядами. Слід пам'ятати про позитивний досвід інформаційної політики, здійсненої у Польщі “Радіо Вільна Європа” та “Радіо Європа Next Steps in the Iran Crisis Hearing // R. James Woolsey House Committee for Foreign Affairs. - 2007. - 11 January.”.

Проте, на думку німецьких експертів, фокусування уваги публічної дипломатії на стратегії ери “холодної війни” не може гарантувати успіху на Близькому Сході, оскільки цільова аудиторія сприймає її як пропаганду. Сучасне близькосхідне медіа-середовище складніше, оскільки, до нього, крім контрольованих традиційних ЗМІ, належать Інтернет і супутникові канали. На противагу ері “холодної війни”, коли основна функція полягала в інформуванні населення соціалістичних країн, нагальним завданням американської публічної дипломатії на Близькому Сході стає обмеження медіа-присутності радикальних угрупувань. Ibahrine M. Communicating with the Arab and Islamic World: US Public Diplomacy and German Diplomacy of Dialogue. // Arab Media in the Information Age. - The Emirates Center for Strategic Studies and Research: Abu Dhabi, 2006. - P. 318-321.

У квітні 2006 р. був створений Координаційний комітет з питань публічної дипломатії і стратегічних комунікацій, який здійснює ідентифікацію релігійних та культурних “важелів впливу”. Втіленням нового підходу стали підрозділи швидкого реагування (ПШР) у бюро зовнішніх зносин Держдепартаменту та медіа-відділи у Брюсселі і Дубаї. Серед ключових доповідей стосовно публічної дипломатії США на Близькому Сході слід згадати наступні: “Американська публічна дипломатія: зусилля Держдепартаменту із залучення мусульманської аудиторії не враховують важливі комунікаційні аспекти та натрапляють на нові перешкоди U.S. Public Diplomacy: State Department Efforts to Engage Muslim Audiences Lack Certain Communications Elements and Face Persistent Challenges // U.S. Government Accountability Office - GAO-06-535. - Washington, D.C. - 2006. - 3 May.” і “Зміна ціннісних орієнтацій і встановлення миру - новий стратегічний напрям американської публічної дипломатії в арабському та мусульманському світі Changing Minds, Winning Peace: A New Strategic Direction for U.S. Public Diplomacy in the Arab & Muslim World // Report of the Advisory Group on Public Diplomacy for the Arab and Muslim World. - Committee on Appropriations, U.S. House of Representatives. - 2003. - 1 October.”. Однак у цілому фінансування ідеологічного напряму зменшується, а витрати на збереження військової присутності зростають. Nowels L., Veillette C., Epstein S. Foreign Operations (House) State, Foreign Operations, and Related Programs (Senate): FY2007 Appropriations // Congressional Research Service report (RL33420). - 2006. - 25 May.

В урядових колах США суперництво з мусульманською публічною дипломатією отримало назву “ефект Al-Jazeera”. el-Nawaway M., Iskandar A. Al Jazeera:How the Free Arab News Network Scooped the World

and Changed the Middle East. - Boulder, CO: Westview Press. 2002. - P. 28. Дана концепція є наступницею “ефекту CNN”, що спостерігався під час війни у Перській затоці (1991) і визначався як “вплив міжнародних новин на формування оборонних доктрин та зовнішньополітичних концепцій”. Gilboa E. Global Communication and Foreign Policy // Journal of Communication. - 2002. - Volume 52. - P. 733. На думку американського спеціаліста із впливу медіа-технологій на формування зовнішньої політики Е. Гільбоа, Gilboa E. Global television news and foreign policy: Debating the CNN effect // International Studies Perspectives. - 2005. - № 6. - P. 325-341. теленовини під час війни у Перській затоці чинили тиск на уряди, провокуючи прийняття вимушених рішень. З іншого боку, С. Лівінгстон зазначає, що вплив “ефекту CNN” перебільшений, а “різні види зовнішньої політики по-різному корелюють з різними видами медіа Livingston S. Clarifying the CNN Effect: An Examination of Media Effects According to Type of Military Intervention. Research Paper R-18 // The Joan Shorensten Center on the Press, Politics and Public Policy, John F. Kennedy School of Government, Harvard University. - June 1997. - P. 1.”. На його думку, медіа - не односторонньо спрямований інструмент, а елемент інтерактивної взаємодії суб'єктів і об'єктів зовнішньої політики. У той же час “ефект Al-Jazeera” відчутно впливає на мусульманський світ, особливо з врахуванням ресурсів каналу у сфері панарабської та панісламської єдності.

Поява “Аль-Каїди” на каналі “Al-Jazeera” та ефективність її медіа- комунікації переконали США у програші “медіа-битви” Ajami F. What the Muslim World Is Watching // New York Times. - 2001. - 18 November. - Sec. 6. - P. 48.. Внаслідок цього відбулося призначення Ш. Біарс на посаду заступника Держсекретаря з питань публічної дипломатії та формування нової стратегії публічної дипломатії США у мусульманських країнах Kaiser R. U.S. Message Lost Overseas: Officials See Immediate Need for `Public Diplomacy // Washington Post. - 2001. - 15 October. - P. A01., яка конвертувалась в ініціативу “Розширеного Близького Сходу” (2004). Нову геополітичну парадигму можна означити як модель “контрольованого хаосу”, яка отримала офіційну назву “боротьба з міжнародним тероризмом”.

Наприкінці 2005 р. президент Буш призначив заступником Держсекретаря з публічної дипломатії і зв'язків з громадськістю К. Х'юджес, USA Today. - 2006. - 23 March. діяльність якої відзначилась низкою новацій, зокрема, появою американських високопосадовців в ефірі “Al-Jazeera” та інших арабських каналів, що скасувало медіа-бойкот після 11 вересня.

У січні 2008 р. керівником американської публічної дипломатії призначено Д. Глассмана, головним завданням проголошена протидія “агресивній пропаганді ісламського екстремізму”, а основним напрямком діяльності - застосування нових технологій у веденні глобальної ідеологічної війни.

Науковий співробітник Інституту Брукінгса Ш. Телхамі на підставі опитувань стверджує, що в арабських державах число прихильників США зменшилось навіть у тих країнах, які отримують американську фінансову допомогу, оскільки більшість арабів вважають основними цілями США “боротьбу за нафту”, “підтримку Ізраїлю” і “ослаблення ісламської цивілізації”. Kreisler H. Interview with Professor Telhami: “U.S. Foreign Policy and the Middle East” // Institute of International Studies. - UC Berkeley, 2003. - P. 3. У результаті соціологічного опитування арабських журналістів встановлено, що американську роль на Близькому Сході негативно сприймають 83% респондентів. На їх думку, найбільшою загрозою для арабського світу є американська політика (34%), що випереджує тероризм (14%) чи глобалізацію (6%) Pintak L. Misreading the Arab Media // The New York Times. - 2008. - 25 May. .

Враховуючи підсумки опитувань, американська дипломатія намагається змінити ситуацію, використовуючи найрізноманітніші засоби - від YouTube до нового блогу Держдепартаменту. Robinson D. US Public Diplomacy Nominee to Counter Extremist Islamic Views // Voice of America. - 2008. - 31 January. Проявом цієї політики стало створення “потьомкінських” новинних сайтів, зокрема, арабських Mawtani.com і Maghrabia.com, призначених для пропаганди. Pintak L. The Princess and the Facebook Girl // Arab Media & Society. - May 2008. Очевидно, у контексті нової стратегії було придбано контрольний пакет акцій найпопулярнішого арабського порталу Maktoob.com.

У США розроблено довгострокові програми “Американсько-ісламський діалог” та “Вихід у мусульманський світ”, спрямовані на підвищення іміджу США в арабсько-мусульманському світі, посилення ролі поміркованого модернізованого ісламу у країнах Близького Сходу. Швед В. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантичної спільноти. - К: Національний інститут стратегічних досліджень, 2006. - C. 63-64. За ініціативи Інституту Брукінгса та Центру з питань вивчення близькосхідної політики SABAN відбувся Американсько-ісламський світовий форум у Катарі (2006) за участю представників 38 країн. 2006 US-Islamic World Forum: Leaders Effect Change // Center for Middle East Policy at the Brookings Institution. - February 2006.

Заступник держсекретаря CША з публічної дипломатії Дж. Глассман ініціював проект “Публічна дипломатія 2.0”, який передбачає вплив на іноземні аудиторії за допомогою соціальних медіа. У рамках даної програми Американський універстет у Каїрі провів прес-конференцію, організовану на віртуальній платформі Second Life, де єгипетські блогери задавали запитання Дж. Глассману щодо американської позиції у Газі. На зміну широкомасштабній амальгамованій медіа-війні прийшла більш таргетингова стратегія, яка сконцентрована на лінгвістичних, політичних, національних особливостях аудиторії і враховує доступність соціальних медіа для визначених груп Ward W. Social media and the Gaza conflict // Arab Media & Society. - Winter 2009. - Issue 7.. Результати кампанії кількісно оцінюються, що є відмінністю нового типу медіа-впливу, оскільки ефективніше планується і коригується бюджет заходів.

Проте видається, що на сучасному етапі американська інформаційна мережа відмовилась від повномасштабного інформаційного залучення на Близького Сході. Зокрема, CBS News звільнив більшу частину співробітників ізраїльського бюро, АВС скоротив використання звіту BBC щодо Іраку. Згідно з Tyndall Report, вечірні новини ABC, CBS і NBC щодо Іраку у 2008 р. загалом склали тільки 434 хвилини ефірного часу. Під час перших двох тижнів кризи у Газі фіксувались дні без жодного новинного висвітлення. Gaza: Of media wars and borderless journalism // Arab Media & Society. - Winter 2009. - Issue 7.

У висвітленні подій у Газі американською новинною агенцією CNN спостерігалось певне роздвоєння. У той час, як в американському ефірі переважали коментарі на підтримку дій Ізраїлю, CNN Іnternational зосереджувався на темі руйнувань в анклаві Gaza: Of media wars and borderless journalism // Arab Media & Society. - Winter 2009. - Issue 7.. Англомовні ВВС і CNN International у Газі працювали паралельно, проте ВВС висвітлювала ситуацію глибше і детальніше.

США протягом останніх років здійснювалась широкомасштабна кампанія із нарощування присутності арабомовних медіа-ресурсів “Al-Hurra” та “Radio Sawa”. Однак вищенаведені заходи не дали відчутного результату, про що свідчить дискусія щодо вибору орієнтації на масову чи цільову елітну аудиторію, започатковану Інститутом консалтингу Хадсона (2007). Heil A. Rate of Arabic language TV start-ups shows no sign of abating // Arab Media & Society. - May 2007.

“Radio Sawa” (2002) здійснює мовлення зі студій у Вашингтоні та Дубаї, новинний контент доповнюється міксом арабської і західної музики. Медіа-ресурс спрямований на молодіжну аудиторію, найдинамічнішу та найчисельнішу демографічну групу Близького Сходу. Мовлення охоплює Єгипет, Ліван, Кувейт, Ірак, Оман, Катар, ОАЕ. Телевидение Бахрейна // Arabinform // http://arabinform.com/index/0-134

У лютому 2004 р. задіяно супутниковий канал “Al-Hurra”, передачі якого транслюються на 22 арабські держави. Очікувалось, що “Al-Hurra” складе конкуренцію “Al-Jazeera”, проте каналу надає перевагу незначний відсоток арабських глядачів. Lynch M. America and the Arab Media Environment // Engaging the Arab and Islamic Worlds Through Public Diplomacy. - Washington DC: Public Diplomacy Council, 2004. - P. 98. Навесні 2008 р. ідея прозахідного арабського телеканалу зазнала фіаско, і мовлення з центрального офісу у Каїрі припинено на певний період без пояснення причин. Ф. Гюлен назван самым влиятельным интеллектуалом современности // The Guardian. - 2008. - 23 июня. Щойно у березні 2009 р. “Al-Hurra” розпочав арабську програму Al Youm, присвячену новинам з Близького Сходу і США, яка приймається по всій території Близького Сходу, Магрібу і Європи. Media and advertising daily news // AME Info. - 2009. - 9 March // http://www.ameinfo.com/news/Media_and_Advertising/

На даний час арабське мовлення у США здійснюють 34 телеканали, що на порядок більше, ніж в європейських країнах. Таким чином, на думку США, блокується ефективне функціонування єдиного мусульманського інформаційного простору. Проте анонімний автор геополітичного бестселера “Імперська самовпевненість. Чому Захід програє битву з терором” застерігає щодо хибності позиції ЗМІ, які повідомляють винятково про перемоги Заходу. Anonimus. Imperial Hubris. Why the West Is Losing the War on Terror. - Wash. (DC), Brassty's Inc., 2004. - P. 164.

Екс-держсекретар США М. Олбрайт вважає, що публічна дипломатія успішна тільки у випадку, коли зовнішня політика, яку вона підтримує, по-справжньому життєздатна, а аудиторія, для якої вона призначена, готова її вислухати. У зв'язку з цим вона вважає неприпустимою ворожість щодо “Al-Jazeera”, адже її аудиторію складають ті, на кого першочергово мають виходити офіційні особи США Олбрайт М. Религия и мировая политика. - М: Альпина Бизнес Букс, 2007. - С. 204.. Згідно з оцінкою міжнародних аналітиків, Китай здійснює на Близькому Сході більш успішну публічну дипломатію, ніж США. Ліванське видання “Lebanon Daily Star” стверджує, що “Al-Jazeera” усе частіше інформує про Китай у глобальному і регіональному контексті, зокрема, у популярній телепередачі “Хевар Мафтух”. Дослідник близькосхідної медіа-сфери Н. Люмендіфі зазначає, що Китай може перемогти США у боротьбі за симпатії арабів.

Незважаючи на значне інвестування, мас-медіа не покращили імідж США на Близькому Сході, оскільки медіа-контент не відповідає близькосхідним реаліям. Rugh W. American Encounters with Arabs: the “soft power” of U.S. Public Diplomacy in the Middle East. - Westport, CT: Praeger/Greenwood, 2006. - P. 144-146. У зв'язку з цим США розпочали фінансування “дружніх” медіа в арабському світі, що, на думку єгипетської газети “Al-Ahram”, можна кваліфікувати як непрямий державний інформаційний тероризм. Media and terrorism // Al-Ahram - Issue No. 813 - 2006. - 27 September.

Американська публічна дипломатія не надто відслідковує стрімкий розвиток медіа та особливості інформаційних потоків на Близькому Сході, тому “Rand Corporation” запропонувала змінити фінансування близькосхідних медіа на користь локальних станцій, організації тренінгів, семінарів і закордонних стажувань для місцевих журналістів (2007).

США активно сприяють розвитку секуляристських мереж на Близькому Сході. Серед онлайн-платформ, на які звертає особливу увагу американська публічна дипломатія, можна назвати www.annaqed.com. Даний веб-сайт проектувався як форум арабомовних іммігрантів у США, проте його часто відвідують мешканці Близького Сходу. Портал www.metransparent.com, доступний арабською, англійською і французькою мовами, виступає платформою для ліберально настроєних мусульман Близького Сходу. Інформаційні мережі на кшталт MSNBC та NBC володіють арабомовними веб-сайтами, які є досить відвідуваними серед користувачів Близького Сходу.

На думку Д. Пайпса, США доцільніше відстоювати ліберальні та світські цінності на Близькому Сході. У статті “Перемогти в інформаційній війні” американський дослідник акцентує увагу на наступних пунктах:

- мусульмани надають перевагу мусульманським інформаційним джерелам на підставі Корану, який рекомендує “триматися на певній відстані від немусульман”;

- інформаційні потоки прямо корелюють з ціннісними установками, тому ігнорування західної інформації зумовлює ігнорування вестернізованих цінностей;

- в отриманні західної інформації зацікавлені представники опозиційних ліберальних іранських рухів, орієнтованих на західні демократичні цінності. Pipes D. Winning the Propaganda War [versus Radical Islam] // New York Sun. - 2005. - 27 December.

На Близькому Сході окремі прошарки населення з пересторогою сприймають американську субкультуру, що створює загрозу національній самобутності регіону, понад те, існуванню їх цивілізації. Арабські країни, підкреслив генеральний директор ALESCO М. бу Сніна, виступають проти нав'язування однополярної культури, однієї мови, перетворення культури у предмет експорту. Бу Снина М. Руан ва-мавакиф. Фи-ль-хивар бейна хадарат. Фи сакафа ас-салям. Фи-ль-ауляма ва-тадыаятиха. Фи-т-тарбия ва-т-таалим аль-али. - Тунис, 2000. - С. 36.

Інформаційне протистояння у регіоні отримало новий привід у 2007 р., коли групою західних аналітиків була організована пропагандистська кампанія у ЗМІ з приводу ймовірних змін кордонів на Близькому Сході. Мотивуючи “об'єктивну необхідність” такого розвитку подій, вони стверджували, що державні утворення не повністю відображають етнічний склад населення, “неприродний характер” державних кордонів провокує нестабільність і етнорелігійні суперечності, у підсумку поширюючи міжнародний тероризм.

Така позиція, зокрема, задекларована у статті генерала Р. Петерса “Криваві кордони: Близький Схід міг би виглядати краще” (“Armed Forces Journal”, червень 2006 р.). Згідно з концепцією Петерса, найбільші структурні зміни очікуються в Іраку, територія якого розпадеться на три анклави: сунітський, курдський, шиїтський. Також можна очікувати виникнення ряду нових держав: Курдської держави, Арабської шиїтської держави, Ісламської священної держави як ісламського аналогу Ватикану з колективною формою правління. Показово, що подібні аргументи викладені командуючим об'єднаним центральним командуванням ЗС США генералом Дж. Абізейдом (арабом за походженням) під час слухань комісії конгресу США у справах збройних сил (2007). Haykel B., Myers J. Islam in Saudi Arabia's Politics // Carnegie Council for Ethics in International Affairs. - 2008. - 21 February.

Таблиця 5. Прогнозовані зміни кордонів мусульманських держав Джерело: Р. Петерс “Криваві кордони: Близький Схід міг би виглядати краще”

Однак американський геостратегічний план недостатньо аргументований. Видається, якщо Курдська держава матиме виразно проамериканський і прозахідний зовнішньополітичний курс, то в умовах мусульманського оточення швидко фрагментується за іракським сценарієм, адже союз сирійських, турецьких, іранських та іракських курдів не буде гомогенним утворенням.

Виникнення нових держав на кшталт Арабської шиїтської держави пов'язане не стільки з сучасною політичною нестабільністю, як з логікою історичної циклічності. З точки зору ретроспективи такі держави вже існували - карматський Бахрейн (ІХ ст.) через 500 років відродився у шиїтській Ормузькій державі (ХІV ст.) і через 500-літній період може виникнути знову.

Арабська шиїтська держава в американських кордонах, очевидно, бачиться як стратегічний нафтовидобувний регіон, а не політичне утворення, оскільки її етнополітична мозаїчність перевершує навіть Курдистан, не враховується космополітичний іммігрантський чинник Аль-Катіфу. З іншого боку, Демократичний революційний фронт визволення Арабістану бореться за приєднання до Іраку, а не прагне нової держави. Ahwaz Internet network // http://www.al-ahwaz.com

Американський план розрахований на усунення з регіональної сцени найсильніших акторів - КСА та Ірану і посилення Йорданії та Лівану. У контексті даного сценарію КСА розглядається як штучне державне утворення, а Йорданія - як історичне, хоча “Велика Йорданія” аж ніяк не є синонімом терміну “Хіджаз”. Аналогічно передбачене розчленування Сирії на користь Лівану, хоча історично відомий термін “Велика Сирія”, а не “Великий Ліван”.

Проте варто зазначити, що елементи цього сценарію реалізуються у Курдистані. Курдська спільнота створює власні дипломатичні представництва, консульства у Курдистані відкрили або планують відкрити США, Чехія, Франція, Італія, Великобританія, Ліван, ОАЕ та Іран; ООН оголосила про відкриття в Ербілі найбільшого на Близькому Сході бюро (2006). Де-юре Курдистан залишається політичною частиною Іраку, проте неофіційно розглядається як окрема держава. Свідченням цього є візити глави Курдистану М. Барзані до США, Китаю та європейських країн, де він фактично приймався як глава держави. Raphaeli N. Kurdistan - The Quest for Statehood // MEMRI. - 2006. - 18 October. - № 298.

Адміністрація США розглядає інформаційно-психологічні методи впливу як ефективний чинник забезпечення військово-політичного курсу в регіоні. На даному етапі зазначені методи впливу активно використовуються для мотивації регіональної політики. Юрьев М. Этногеографический фактор политики США на Ближнем и Среднем Востоке // Институт Ближнего Востока. - 2008. - 20 января. Реалізацію американського плану можна проілюструвати на прикладі основного інформаційного супротивника США - Ірану, хоча країна вживає адекватних заходів попереджувального, обмежуючого і заборонного спрямування. Штукатуров В. Информационное противоборство США и Ирана // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 16 сентября.

Згідно даних сайту ClandestineRadio.com, на територію Ірану мовлять 16 радіостанцій, серед яких “Ahwaziya”, “Radio International”, “Radio Padre”. Згідно з даними сайту www.debka.com, “Ahwaziya” транслювалась з території США з метою зриву президентських виборів в Ірані (2005). У цей період з Дубаї на Хузістан мовили чотири американські радіостанції, 12 Інтернет-радіостанцій закликали національні меншини бойкотувати вибори. Машкин К. Использование США телерадиовещания для воздействия на политические настроения населения Ирана // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 13 сентября.

Цільовою аудиторією “Radio Farda” (2003) обрана іранська молодь, новинний контент доповнюється міксом західної та іранської музики. США на Ближнем Востоке: борьба за умы и сердца // Washington Profile. - 2005. - 18 ноября. Саме на “Radio Farda” у січні 2006 р. прозвучало перекладене на фарсі “послання іранському народу” президента США у рамках його щорічної доповіді конгресу. “Radio Barabari”, яке позиціонується як “трибуна релігійних і національних меншин”, транслюється через супутник й Інтернет-сайт www.radiobarabari.net. “Voice of America” здійснює передачі на фарсі з Кувейту і транслює програми, підготовлені у США.Машкин К. Использование США телерадиовещания для воздействия на политические настроения населения Ирана // Институт Ближнего Востока. - 2007. - 13 сентября.

Поряд з цим CША не дозволяють акредитувати на їх території іранські інформаційні агенції, хоча в Ірані функціонують представництва “Associated Press”, “Los Angeles Times”, “Washington Post.” Замминистра культуры Ирана осудил США за запрет функционирования в Америке иранских агентств // TREND NEWS. - 2008. - 18 ноября.

Іншим прикладом вдалого ведення інформаційної війни США проти Ірану можна вважати протистояння між Іраном та “Аль-Каїдою”, інспіроване американськими ЗМІ (вересень 2008 р.) на підставі заяви американського екс-дипломата Д. Доббінса, що після подій 11 вересня влада Ірану надавала США допомогу у поваленні режиму Талібан. “Аль-Каида” объявила войну Ирану // Вести. - 2008. - 18 ноября.

Проте в цілому американська публічна дипломатія не надто ефективна, що зумовлено відсутністю рівноправного діалогу з країнами регіону. По-друге, не врахована ментальність регіону і перебільшене значення сателітарного телебачення, яке виявилось високоефективним тільки у панарабському варіанті. Значущість нового інструменту інформаційної політики - Інтернету залежатиме від збалансованого контенту.

Європейський Союз

Публічна дипломатія ЄС на Близькому Сході переважно здійснюється у рамках Барселонського процесу, метою якого проголошено зміцнення відносин між ЄС та країнами Машрику і Магрібу. Барселонський процес, або Євро-Середземноморське партнерство, започаткований у листопаді 1995 р., об'єднує 27 членів Європейського Союзу та 12 держав Південного Середземномор'я. Євро-середземноморське партнерство відіграє важливу роль у нівелюванні “зіткнення цивілізацій” і започаткуванні діалогу у переддень 900-ї річниці першого хрестового походу. Euromediterranean Partnership // Wikipedia //http://en.wikipedia.org/wiki/Euromediterranean_Partnership

Барселонською декларацією передбачено співпрацю у культурній сфері, а з 2005 р. - у сфері міграції. The Euro-Mediterranean Partnership // External Relations. - European Commission // http://ec.europa.eu/external_relations/euromed/index_en.htm Виокремлення політики у сфері культури засвідчило формування публічної дипломатії ЄС щодо середземноморського регіону. Складовою співпраці у даній сфері стала ініціатива “EUROMED і медіа”, фінансована Регіональною програмою з інформації та комунікації. Протягом трьох років понад 500 представників медіа з 39 країн-учасниць брали участь у низці конференцій, семінарів та тренінгів. Euro-Mediterranean Partnership - Euromed and the Media // External Relations. - European Commission // http://ec.europa.eu/external_relations/euromed/media/index_en.htm Для співпраці у сфері медіа засадничими стали наступні підсумкові документи та резолюції:

- “Послання EUROMED та спеціального підрозділу з медіа до міністрів культури країн EUROMED ” (Афіни, травень 2008 р.),

- “Медіа та міжкультурне порозуміння: виклики і рішення” (Берлін, червень 2007 р.),

- “Pоль медіа у запобіганні поширенню тероризму та радикалізації” (Дублін, травень 2007 р.),

- “Расизм і медіа” (Відень, травень 2006 р.). Euromed and the Media Conferences/Meetings & Reports // External Relations. - European Commission //

http://ec.europa.eu/external_relations/euromed/media/conferences_en.htm

У рамках Євро-Середземноморського партнерства діє Фонд Анни Лінд, який пропагує міжнаціональний та міжрелігійний діалог у країнах регіону. Країни-члени Євро-Середземноморського партнерства делегують національні інституції до Мережі національних організацій ім. А. Лінд, яка налічує 1,5 тис. громадських організацій. Згаданий фонд став першою європейсько-середземноморською установою, що фінансується за рахунок усіх партнерів та Європейської Комісії. Anna Lindh Foundation Profile // http://www.euromedalex.org/profile

У липні 2008 р. у рамках Барселонського процесу створений Середземноморський Союз, який об'єднав 43 держави-учасниці, інституції спільноти та регіональні організації. Населення арабських держав Союзу складає близько 187 млн. осіб, що становитиме 25% населення Союзу. На даний час одним з двох чільників Союзу обраний президент Єгипту Х. Мубарак.

Мета Середземноморського Союзу полягає в активізації зв'язків між Європою, Магрібом і Близьким Сходом Sarkozy's proposal for Mediterranean bloc makes waves // International Herald Tribune. - 2007. - 10 May.. Саміт Середземноморського Союзу, проведений 13 липня 2008 р., залучив усі держави арабського Середземномор'я (за винятком Лівії), представників РСАДПЗ, ЛАД, САМ, ОІК, Фонду Анни Лінд Nazemroaya M. The Mediterranean Union: Dividing the Middle East and North Africa // Global Research. - 2008. - 10 February.. На думку директора Центру вивчення ліванської політики К. Карама, головний недолік євро-середземноморського партнерства полягає у веденні ЄС паралельного діалогу з арабськими країнами та Ізраїлем, тому Союз може становити аналогічну загрозу щодо арабо-ізраїльського конфлікту. Folkeson A. Mediterranean union hits snare of Mideast conflict // The Daily Star. - 2008. - 9 August.

З метою подолання негативних стереотипів Паризька декларація наголошує на основній ролі культурного діалогу у міжнаціональному порозумінні. Interview with Andre Azoulay: Cultural Dialogue - A Driving Force for Genuine Partnership // Qantara.de. - 2008. - 8 August. Зокрема, Союз сприятиме програмам підвищення якості вищої освіти та підтримки дослідницької діяльності. Paris Summit for the Mediterranean // Presidency of the Council of the European Union. - 2008. - 13 July. У контексті інтеграційних процесів Центр досліджень Перської затоки (GRC), заснований саудівським бізнесменом А. Сагером у Дубаї, та Єврокомісія уклали першу угоду у сфері публічної дипломатії “EU-GCC Al-Jisr Project” (2008). За фінансової підтримки ЄС проект реалізують Кувейтський університет, Інститут дипломатичних досліджень (КСА), Центр європейських політичних досліджень та Європейський інститут азійських досліджень (Бельгія), Арабська ініціатива з реформ та організація Sciences Po (Франція), Фонд Бертельсманна (Німеччина), Національний технічний університет Афін, Інститут міжнародних відносин (Італія) і Фонд міжнародних відносин Dialogo Exterior (Іспанія). “Al-Jisr Project” cприятиме поширенню інформації про ЄС, його політику у Перській затоці не тільки серед 40-мільйонного населення РСАДПЗ, а також Ємену, який буде прийнято до РСАДПЗ у 2016 р. The EU strengthens bonds with Gulf States // Gulf Research Center. - 2008. - 28 July. Паралельно розповсюджуватиметься інформація про країни Перської затоки. Kuwait preparing law to punish `Internet offenders': Al-Othman // Arab Times. - 2008. - 27 July.

У рамках проекту здійснюватиметься ініціатива у сфері публічної дипломатії (EPDOP), яка сприятиме розвитку співробітництва у регіоні, зокрема:

- економічний блок: енергоносії, інвестиційна політика, спеціальні фонди;

- стабільний розвиток: врегулювання кризи на Близькому Сході та у Перській затоці, міграція, тероризм;

- культурно-освітні аспекти: підготовка кадрів, наукові дослідження, культурна спадщина, релігійний діалог.

EPDOP організовує форуми у Венеції (жовтень 2008 р.) та Кувейті (жовтень 2009 р.). Description of the selected projects, April 2008 // Call for Proposals EU-GCC Public Diplomacy and Outreach 2007 // http://ec.europa.eu/external_relations/gulf_cooperation/callproposals/public_dip_results_0808_en.pdf

Арабомовний канал EuroNews задіяний 13 липня 2008 р. у рамках п'ятирічного контракту з ЄК та забезпечений безплатним хостингом арабських супутникових провайдерів. Abbas F. EuroNews Set to Launch Arabic Channel Next Month // Asharq Al Awsat. - 2008. - 6 June.

Поряд з цим застосовуються національні моделі публічної дипломатії - британська, французька та німецька. Незважаючи на відмінність у підходах, вони базуються на інтенсифікації інформаційної присутності у близькосхідному регіоні. Після подій 11 вересня арабська мова використовується як засіб мовлення міжнародних ЗМІ більше, ніж будь-яка інша мова, крім англійської. За глядацькі симпатії конкурують канали, як безпосередньо розташовані у регіоні (“ВВС Arabic”, “Deutsche Welle”), так і ті, штаб-квартири яких розташовані за межами Близького Сходу (“France24”). Однак відомий дослідник М. Лінч вважає, що західні канали, крім британських, очевидно, не витримають конкуренції. Heil A. Rate of Arabic language TV start-ups shows no sign of abating // Arab Media & Society. - May 2007.

Іранський дослідник ЗМІ Омід Хабібінія на підставі аналізу новинних сайтів, що висвітлюють іранські події, стверджує, що ВВС, “Deutsche Welle”, “Radio Zamaneh” (Нідерланди) більш інформативні, ніж “Voice of America”, а сайт ВВС є найпопулярнішим серед користувачів за формою і змістом.For over 50 years, we have seen good and bad relations between our two countries. I would like to see a better rapport between Iranian and American reporters. Amini F. Interwiew: Iranian journalist comments on Iran's media, U.S. coverage of Iran // Payvand News. - 2008. - 3 June. Інформаційна політика європейських країн у регіоні гнучкіша, ніж американська, завдяки культурологічному спрямуванню та відсутності пропагандистсько-ідеологічних кліше. Проте загострення інформаційного протистояння Європи з Близьким Сходом відмінне від протистояння США з даним регіоном, оскільки детермінується інформаційною складовою як реальним втіленням цієї свободи, а американське - військово-політичною складовою під гаслом експорту демократії. Європейський плюралізм на кшталт “карикатурного скандалу” чи антиісламського фільму “Фітна” апріорі неможливий у США навіть після подій 11 вересня. Варто зазначити, що термін “холодна війна” запроваджений іспанським письменником XIV ст. Хуаном Мануелем стосовно саме європейсько-мусульманського конфлікту История Востока. - Т. 6. Восток в новейший период (1945-2000 гг.). - М: Восточная литература, 2008. - С. 13..