для інших застрахованих осіб - в порядку, визначеному законодавче (як правило, у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю залежить від страхового стажу, якій обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Збір до фонду соціально страхування від нещасних випадків на виробництві, платники та об'єкти оподаткування

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків встановлюються законом диференційовано по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва.

Фонд соціального захисту інвалідів

Фонд України соціального захисту інвалідів є органом державної виконавчої влади, підвідомчим Мінпраці, створеним для фінансування робіт і державних програм із соціального захисту інвалідів.

Утримання Фонду соціального захисту інвалідів здійснюється за рахунок видатків, які передбачаються в загальному фонді Державного бюджету України.

Головними завданнями Фонду України соціального захисту інвалідів є:

фінансування загальнодержавних програм та інших заходів щодо соціального захисту, соціально-трудової та медичної реабілітації інвалідів і залучення їх до суспільно корисної діяльності; акумуляція благодійних коштів та коштів, що надходять від підприємств (об'єднань), установ, організацій, трудових колективів і громадян;

здійснення розширеного відтворення позабюджетних коштів Фонду;

контроль за додержанням підприємствами (об'єднаннями), установами й організаціями встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

участь у визначенні нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Бюджет Фонду формується за рахунок:

коштів, що передаються Фонду з державного бюджету для проведення державних заходів щодо соціального захисту інвалідів;

надходжень від підприємств (об'єднань), установ і організацій, що не забезпечили додержання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів;

благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян;

відтворення позабюджетних коштів;

інших надходжень.

Кошти акумулюються на розрахункових рахунках органів Державного казначейства. та на позабюджетних рахунках Фонду. Порядок відтворення позабюджетних коштів Фонду та витрачання доходу від цієї діяльності на здійснення заходів щодо соціального захисту інвалідів визначається правлінням Фонду за погодженням з Мінпраці і Мінфіном.

11.2 Місцеві податки і збори

Ознаки місцевих податків та зборів

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

Встановлення і скасування місцевих податків та місцевих зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до Законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Ставки, механізм справляння місцевих податків та місцевих зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік місцевих податків та місцевих зборів (обов'язкових платежів)

1. До місцевих податків належать:

податок з реклами;

2)комунальний податок.

2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

готельний збір;

збір за припаркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах на іподромі;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно і телезйомок;

збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

збір з власників собак.

Податок з реклами

Платники податку: юридичні особи і громадяни

Об'єкт оподаткування: вартість послуг за встановлення (бігборди, рекламні щити та ін.) та розміщення (оголошення, повідомлення та ін.) реклами.

Граничний розмір: не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

не повинен перевищувати 0,5 відсотка вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Особливості справляння: сплачується під час оплати послуг.

Якщо послуги безоплатні - відсутній об'єкт оподаткування.

Комунальний податок

Платники податку: юридичні особи (крім бюджетних), планово-дотаційні та сільськогосподарські підприємства.

Граничний розмір: не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Річний фонд оплати праці, обчислений виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. При розрахунку комунального податку враховується середньо облікова чисельність працівників, крім сумісників.

Джерело сплати: для юридичних осіб - за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядження, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку).

Особливості справляння: с/г товаровиробники-платники фіксованого с/г податку сплачують його в рахунок комунального та інших податків.

Підприємства легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області на період експерименту сплачують єдиний податок.

Порядок обчислення та сплати місцевих зборів

Готельний збір. Платники збору: особи, які проживають в готелях. Граничний розмір: не більш 20 відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових послуг). Джерело сплати: для юридичних осіб - собівартість продукції (робіт, послуг). Особливості справляння: не сплачують орендарі, які орендують у готелі приміщення під офіс.

Ринковий збір. Ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Платники збору: юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності і громадяни, що торгують без державної реєстрації(мають одноразовий патент про сплату податку на промисел або торгують с/г продукцією власного підсобного господарства). Граничний розмір: ставки встановлюються у розміри від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб (від 0,85 до 2грн55коп) і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3 грн. 40коп до 34 грн.) для юридичних осіб. Джерело сплати: для юридичних осіб - собівартість продукції (робіт, послуг). Особливості справляння: справляється за кожний день торгівлі. За об'єкти торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях ринковий збір не справляється.

Збір за припаркування автотранспорту. Платники збору: юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Граничний розмір: не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях (51 коп.) і 1 відсотка - у відведених місцях (17 коп.) Джерело сплати: для юридичних осіб - собівартість продукції (робіт, послуг). Особливості справляння: Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки. Сплачується водіями на місці парковки.

Збір за видачу ордера на квартиру. Платники збору: громадяни, які отримують квартири. Об'єкт оподаткування: послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір: не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. Джерело сплати: доходи громадян. Особливості справляння: сплачується через установи банків до одержання ордера.

Курортний збір. Платники збору: громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір: Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Особливості справляння: справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання. При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється. Пільги: Від сплати курортного збору звільняються: діти віком до 16 років; інваліди та особи, що їх супроводжують; учасники Великої Вітчизняної війни; воїни-інтернаціоналісти; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку; особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів; особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками; пенсіонери за віком - чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платники збору: юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Граничний розмір: за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох (51 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Джерело сплати: для юридичних осіб - за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядження, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку). Особливості справляння: справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір за виграш на бігах на іподромі. Платники збору: особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі Граничний розмір: не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу. . Джерело сплати: доходи громадян під час видачі виграшу. Особливості справляння: справляється адміністрацією іподромів.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Платники збору: особи, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Граничний розмір: не повинен перевищувати 5 відсотків від суми відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Джерело сплати: доходи громадян - учасників гри під час придбання ними квитка на участь у грі. Особливості справляння: справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі.

Збір за право використання місцевої символіки. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Платники податку: юридичні особи і громадяни, які використовують цю символіку з комерційною метою. Граничний розмір: не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.). Джерело сплати: для юридичних осіб - собівартість продукції (робіт, послуг), для громадян -їх доходи.

Збір за право проведення кіно і телезйомок. Платники збору: комерційні кіно і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір: не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів. Джерело сплати: для юридичних осіб - за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядження, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку).

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Платники збору: юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об'єкт оподаткування: вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір: за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея. Джерело сплати: для юридичних осіб - за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядження, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку). Особливості справляння: збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення. Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї. Додаткові відомості: відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26 грудня 2002 року N 380-IV надходження від грошово - речових лотерей - 75 000,0 тис. грн.

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Платники збору: справляється з юридичних осіб та громадян України, а також з юридичних осіб та громадян інших держав. Граничний розмір: розмір до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки і потужності автомобілів, а з юридичних осіб та громадян інших держав, у тому числі і суб'єктів колишнього Союзу РСР, у розмірі від 5 до 50 доларів США. Джерело сплати: для юридичних осіб - за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядження, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку). Особливості справляння: збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон: вантажів за державним замовленням і державним контрактом; громадян України, що направляються у службові відрядження; спортсменів, що від'їжджають на міжнародні змагання; громадян, що від'їжджають у порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон близьких родичів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Платники податку: юридичні особи і громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір: не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю. Джерело сплати: для юридичних осіб - за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядження, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку). Особливості справляння: Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право.

Збір з власників собак. Платники податку: громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Граничний розмір: за кожну собаку не повинен перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору. Джерело сплати: доходи громадян - власників собак. Особливості справляння: справляється за кожний рік, стягується органами житлово-комунального господарства.

Порядок розрахунків з бюджетами місцевого самоврядування

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством. Над міру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Строки сплати і подання розрахунків за місцевими податками і зборами.

Відповідальність платників за сплату місцевих податків і зборів

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

12. Державна податкова служба України

12.1 Становлення та розвиток ДПС України

податок прибуток митний

Перші кроки до організації податкової служби в Україні були зроблені ще у 1990 році за часів колишнього СРСР на зорі зародження підприємництва.

Державну податкову службу України було створено рішенням Ради Міністрів УРСР від 12.04.90 № 70. У грудні того ж року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон "Про державну податкову службу в Українській РСР", а у 1993 році - Закон "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

На підставі зазначених законодавчих актів основне місце в системі податкових органів відводилось державним податковим інспекціям, які були створені на базі відділів державних доходів фінансових органів, підпорядкованих Міністерству фінансів.

Новостворена державна податкова служба підпорядковувалась на той час Міністерству фінансів України та складалась з Головної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій в АР Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

У міру розвитку підприємництва в Україні (мається на увазі як збільшення чисельності приватних структур, так і обсягів їх фінансових операцій) податкові органи вдосконалювали свою структуру, методи контролю, а також збільшували чисельність.

У такому вигляді податкова служба в Україні проіснувала майже до кінця 1996 року, тобто до того часу, коли поверхневе, косметичне вдосконалення перестало давати відчутні результати У країні почав спостерігатися значний ріст заборгованості у частині платежів до бюджету, неконтрольований вивіз капіталу за кордон, розростання неофіційного сектора економіки. Виникла ситуація, коли податкова служба уже не мала змоги повною мірою виконувати функції, покладені на неї державою.

22 серпня 1996 року Президентом України видано Указ №760/96 "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податковий адміністрацій" та Указ від 30 жовтня № 1013/96 "Питання державних податкових адміністрацій", що були обумовлені об'єктивною необхідністю:

- не досягалась головна мета податкове?¹ діяльності - забезпечення своєчасних надходжень до бюджету⁷ коштів, необхідних для фінансування державних видатків;

- податкова служба діяла переважно як фіскально-конфіскаційний орган, спрямовуючи свої зусилля на легальний бізнес;

- податкова служба використовувалась ^як інструмент для вирішення складних соціально-економічних проблем.

Податкова інспекція на той час майже вичерпала свої можливості та вже не могла повною мірою виконувати поставлені перед нею завдання. Через кризовий стан в економіці, злиття її частини з кримінальним елементом, недосконале законодавство, застарілі методи роботи податкової інспекції виникли проблеми, вирішення яких вимагало принципово нових підходів. Це стосувалось і підрозділів з боротьби з кримінальними приховуванням прибутків від оподаткування, які діяли в системі МВС України.

Крім того, необхідність реформування* податкової служби була обумовлена значним ростом кількості суб'єктів господарювання; залученням в економіку країни іноземних інвестицій та створенням підприємств іноземних держав, це вимагало переходу до світових стандартів в оподаткуванні; збільшенням концентрації оподатковуваних оборотів у фізичних* осіб; необхідністю створення інформаційного простору для державного контролю за товарно-грошовим потоком в країні, а також високим рівнем тінізації економіки; умовами оплати праці працівників податкової служби, що призвели до відтоку висококваліфікованих кадрів.

Зазначеним Указом передбачалось, що ДПА України центральним органом виконавчої влади, а державні податкові адміністрації в областях, районах, містах і районах У містах - самостійними одиницями, які не входять до складу місцевих державних адміністрацій. Одночасно ДПА України були підпорядковані підрозділи МВС з боротьби з кримінальними видами ухилень від оподаткування. Одночасно в серпні 1996 року, згідно зі згаданим Указом Президента України, у складі Державної податкової адміністрації України було створено податкову поліцію, що з лютого 1998 року почала називатися податковою міліцією. Основою податкової міліції України стали штатні одиниці підрозділів з боротьби із кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування, які Міністерством внутрішніх справ України було передано Державній податковій адміністрації. Крім того, до складу податкової міліції увійшли працівники служби податкових розслідувань.

З метою забезпечення повноцінного функціонування новоствореної служби за рахунок перерозподілу її штатної чисельності було утворено й інші структурні підрозділи податкової поліції, у тому числі: оперативні, фізичного захисту, штабні, слідчі тощо.

У сучасних умовах розвитку тіньової економіки, ділки якої володіють високою технологією приховування прибутків, мають сучасні види техніки й отримують послуги висококваліфікованих спеціалістів, необхідно створити належні умови для роботи податкової міліції, щоб вона на рівних могла протиставити цим ділкам свою майстерність у викритті злочинних дій. Однак на момент створення податкова міліція фактично не мала матеріально-технічної бази, тому з самого початку постали завдання щодо її матеріально-технічного забезпечення.

Завдяки посиленій увазі керівництва ДПА України та областей, за порівняно невеликий проміжок часу в основному вирішено питання забезпечення приміщеннями, обладнанням, форменим одягом, зброєю, засобами спеціальної та комп'ютерної техніки, зв'язку, автотранспортом, фінансування витрат на здійснення оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та адміністративної діяльності, підвищення професійної майстерності працівників, забезпечення медичного обслуговування тощо.

Суттєві організаційні та кадрові заходи щодо забезпечення розвитку податкової служби знайшли відображення в Указі Президента України "Питання державних податкових адміністрацій" від 30.10.96 № 1013/96, за яким Кабінету Міністрів України доручено встановити нові умови оплати праці та грошового забезпечення працівників податкових адміністрацій і податкової поліції, що передбачали вдвічі вищі посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання, та осіб начальницького складу податкової поліції. Вжиті заходи позитивно вплинули на формування професійного ядра податкової служби.

З початку створення податкова міліція працює в тісній взаємодії з підрозділами документальних перевірок, прямих і непрямих податків, валютного контролю, оподаткування фізичних осіб, примусового стягнення податків та іншими структурними підрозділами Державної податкової адміністрації. Уже за період свого існування вона підтвердила не лише доцільність створення її у структурі Державної податкової адміністрації України, але і необхідність подальшого розвитку. Аналіз діяльності підрозділів податкової міліції свідчить не лише про посилення боротьби з економічною злочинністю у сфері оподаткування, але і суттєво сприяє формуванню дохідної частини бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

У лютому 1998 року Верховна Рада України схвалила нову редакцію Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з утворенням податкової міліції". Після прийняття зазначених Законів державна податкова служба в Україні стала повністю легітимною.

Таким чином, була створена якісно нова державна податкова служба, відмінність якої, порівняно зі старою, полягає у наступному.

1. Податкова служба вийшла з-під підпорядкування Міністерства фінансів і стала центральним органом виконавчої влади України.

2. До складу податкової служби були передані спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ з боротьби з кримінальним ухиленням від оподаткування. Вони і стали прообразом нині діючої податкової міліції.

3. Докорінно змінена структура податкової служби та були виділені додаткові джерела фінансування для створення та розвитку матеріально-технічної бази служби.

4. Був створений відомчий вищий навчальний заклад для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для податкової служби.

Сьогодні податкові органи країни забезпечують надходження близько 80 % усіх доходів Державного та місцевих бюджетів. При цьому здійснюють контроль та супроводження майже 100 видів податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. Найбільш значимими джерелами доходів є податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, прибутковий податок з громадян, акцизні збори та збори за використання природних ресурсів, плата за землю.

Податкова служба обслуговує у межах компетенції близько 700 тисяч юридичних осіб-платників податків, 966 тисяч фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, 740 тисяч платників прибуткового податку із заробітної плати робітників та службовців, а також майже 16 млн. громадян.

Таблиця 12.1 Становлення та розвиток державної податкової служби в Україні

Період	Заходи	Законодавчі і нормативні документи
1990-1992	Державна податкова служба в Українській РСР створюється при Раді Міністрів Української РСР у складі Головної державної податкової інспекції Української РСР і державних податкових інспекцій по областях, районах, містах і районах у містах.	ЗУ від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Українській РСР”
1992-1996	Державна податкова служба в Україні створюється при Міністерстві фінансів України у складі Головної державної податкової інспекції України та державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.	ЗУ від 07.07 1992 року № 2555-ХІІ “Про внесення змін до Закону Української РСР “Про державну податкову службу в Українській РСР”
1996-1998	Утворено на базі Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по АР Крим, областях, районах, містах і районах у містах, що ліквідуються, Державну податкову адміністрацію України та відповідно державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, районах, містах і районах у містах. У складі ДПА України створено податкову поліцію. ДПА України є центральним органом виконавчої влади, ДПА в областях, районах, містах і районах у містах - самостійними одиницями, які не входять до складу місцевих державних адміністрацій.	22 серпня 1996 року Президентом України видано Указ № 760/96 “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій” та Указ від 30 жовтня 1996 року № 1013/96 “Питання державних податкових адміністрацій”
З 1998	До системи органів державної податкової служби належать: ДПА України, ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, ДПІ в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів ДПС знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція, до складу якої ввійшли: Головне управління податкової міліції, слідче управління податкової міліції, управління по боротьбі з корупцією в органах ДПС України. ДПА України залежно від кількосі платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) ДПІ та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.	У лютому 1998 року Верховна Рада України схвалила нову редакцію Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з утворенням податкової міліції”

12.2 Організаційна структура органів ДПС України та їх основні завдання

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до системи органів державної податкової служби увійшли:

- Державна податкова адміністрація України;

- державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах.

У складі органів державної податкової служби функціонують також підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями кримінального характеру (далі - податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України, залежно від кількості платників податків та деяких інших умов, може утворювати міжрайонні (два і більше райони), об'єднані (місто + район) ДШ.

У ДПА України та ДПА АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя створено колегії, що підвищило статус колегіальних органів управління. Вони є дорадчими органами та розглядають найбільш важливі напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Колегію Державної податкової адміністрації України очолює Голова Державної податкової адміністрації України. До її складу входять заступники Голови, народні депутати України, віце-президент УСПП та інші відповідальні працівники податкової служби. Загальна кількість членів колегії - 15 осіб, її засідання проходять у міру необхідності вирішення питань, як правило, один раз на місяць. На засідання колегії запрошуються керівники податкових адміністрацій областей, начальники управлінь та самостійних відділів ДПА України. На колегії розглядаються найбільш важливі питання діяльності податкової служби, затверджуються плани роботи, підводяться підсумки проведеної роботи.

З метою вдосконалення роботи, наказом ДПА України від 06.03.98 № 97 затверджена організаційна структура податкових адміністрацій та інспекцій, визначені їх основні функції, чим започатковано діяльність ДПС України на функціональній основі (буде розглянуто дещо пізніше).

Згідно із законодавством України Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. ДПА в АР Крим, областях, містах Києва та Севастополі підпорядковуються ДПА України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі.

Органи державної податкової служби координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами СБУ, МВС, прокуратури, статистики, Державною митною і контрольно-ревізійною службами та іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Проведені в 1997 - 2001 роках заходи були логічним та послідовним втіленням відомчої ідеології з еволюційного розвитку ДПС України. Накопичений досвід, здійснення чергових етапів адміністративної реформи, розвиток суспільства в напрямі демократизації та відкритості і виникнення у зв'язку з цим об'єктивних проблем у діяльності органів ДПС України призвели до чіткого розуміння необхідності якісних кардинальних змін в її розвитку.

У 2002 році було продовжено роботу з удосконалення організаційної структури ДПА України і регіональних податкових органів.

Так, на виконання наказу ДПА України від 29.04.2002 № 204 “Про зміни в організаційній структурі ДПА України та органів державної податкової служби України” у складі ДПА України ліквідовано 12 структурних підрозділів:

· зведене управління методології впровадження нормативно-правових актів з питань оподаткування;

· головні управління: внутрівідомчого контролю;

· оподаткування прибутку та відрахувань до цільових фондів;

· податку на додану вартість;

· місцевих, ресурсних, рентних і неподаткових платежів;

· обліку і звітності;

· АІС “Податки” юридичних осіб;

· обліку та державних реєстрів платників податків;

· масово-роз'яснювальної роботи;

· інспектування та контролю.

· головний інформаційно-обчислювальний центр;

· інспекцію по особовому складу управління по роботі з особовим складом та тиловому забезпеченню Головного управління податкової міліції.

На базі ліквідованих дванадцяти підрозділів у складі ДПА України створено п'ять, а саме головні управління:

· оподаткування юридичних осіб;

· методології впровадження нормативно-правових актів з питань оподаткування;

· інспектування та відомчого контролю;

· інформатизації та обліку;

· громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи.

Вдосконалення організаційної структури проводилось і протягом 2003 року. Згідно з наказом ДПА України від 12.03.2003 № 112 “Про зміни в організаційній структурі ДПА України” упорядковано організаційну структуру ДПА України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1550 “Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади та його структурних підрозділів” зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 73 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1550”.

Таким чином, в організаційній структурі ДПА України створено:

департаменти: захисту інформації; правового забезпечення; методології; організаційно-розпорядчої роботи; інспектування та контролю; оподаткування юридичних осіб; оподаткування фізичних осіб; автоматизації процесів оподаткування; економічного аналізу та планування податкових надходжень; податкового аудиту та валютного контролю; стягнення податкового боргу; громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи;

головні управління: забезпечення діяльності керівництва ДПА України; адміністрування облікових показників та звітності;

управління по роботі з персоналом.

Вперше в структурі ДПА України створено відділ стратегічного планування, який відповідно до зазначеного наказу увійшов до складу Департаменту організаційно-розпорядчої роботи.

Відповідно до наказу ДПА України від 29.07.2003 № 370 “Про створення Департаменту роботи з персоналом” у складі ДПА України створено Департамент роботи з персоналом шляхом реорганізації управління по роботі з персоналом та управління по роботі з особовим складом Головного управління податкової міліції ДПА України.

Основні завдання органів ДПС України

Основні завдання державної податкової служби регламентується Законом України "Про державну податкову службу в Україні":

Завданнями органів державної податкової служби є (ст. 2 Закону):

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Крім того, завданнями податкової міліції є (ст. 19 Закону):

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

- розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

- запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

- забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Таким чином, державна податкова служба України є централізованою системою, побудованою за принципом багаторівневої ієрархічної організації: державного, регіонального (область, автономна республіка), та місцевого (міського та районного) рівнів управління. Кожен рівень має свою специфіку, функції, а також особливості організаційного, матеріального, інформаційного та іншого забезпечення, необхідного для ефективної роботи в усіх напрямах службової діяльності.

12.3 Функції органів державної податкової служби України

Функціональна структура органу ДПС України - це сукупність різних видів, напрямів діяльності, що обумовлені його метою та завданням, а також сукупність функцій підрозділів, які його складають, і функціональних обов'язків їх працівників.

Функціональна структура кожної системи визначається, формулюється і нормативне закріплюється так званими управлінськими регламентами, тобто положеннями, інструкціями, переліками функціональних обов'язків тощо. Конкретний зміст функцій системи управління залежить від її цільового призначення та специфіки діяльності.

Головна мета діяльності органів ДПС України полягає у забезпеченні контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових платежів, установлених законодавством.

Ця стратегічна мета деталізується низкою нормативних актів до такого рівня, при якому кожна конкретно визначена мета виступає як завдання безпосередньої управлінської діяльності:

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Держреєстру фізичних осіб платників податків та інших обоє 'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративне правопорушення тощо.

Мета управління і завдання, які необхідно виконати для їх досягнення, визначають функції органів ДПС України.

Функція - це науково обґрунтований та логічно завершений набір процедур, видів діяльності, спрямований на досягнення мети, виконання завдання та отримання чітко визначеного кінцевого результату.

Процедура - це логічно завершений набір операцій, які виконуються у визначеній технологією послідовності.

Функції органів ДПС України як систем управління можна поділити на основні, ресурсні та управлінські.

До основних належать функції, заради яких створена система -ДПС України. Вони пов'язані зі ст. 8 Закону "Про державну податкову службу в Україні" і реалізуються галузевими структурними підрозділами органів ДПС України, для яких виконання цих функцій становить головний зміст їх роботи (наприклад, управління (відділи) оподаткування фізичних осіб, прямих та непрямих податків, місцевих, ресурсних, рентних і неподаткових платежів, валютно-фінансового контролю, примусового стягнення податків, податкового аудиту, апеляцій, правового забезпечення тощо).

Ресурсні функції- це функції, за допомогою яких створюються належні умови для реалізації основних функцій: забезпечувальні, допоміжні, дещо другорядні. Це функції кадрового, інформаційного, документального, фінансового, матеріально-господарського, технічного, медичного забезпечення тощо, які виконуються підрозділами кадрів, інформаційними бюро, секретаріатами, канцеляріями, бухгалтеріями, фінансово-економічними та господарськими службами тощо.

Ресурсні функції мають внутрішній характер (добір, розстановка, навчання та виховання кадрів, діловодство, фінансове забезпечення, матеріально-технічне постачання, медичне обслуговування тощо).

Основні та ресурсні функції тісно пов'язані між собою, тому діяльність ДПС України не може бути успішною без їх комплексного виконання.

Управлінські функції - це загальні функції управління, тобто аналіз, прогнозування, планування, організація, регулювання та контроль. Дані функції виконуються як структурними підрозділами ДПА України, АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, так і посадовими особами цих структур у межах компетенції, визначеної законодавством: Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Положенням про ДПА України, ДПА АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Необхідно мати на увазі, що рядом нормативно-правових актів для означення функцій системи управління використовується термін "функції-завдання", а відповідно завдань визначаються функції конкретних органів (ст. 2 вище згаданого Закону "Завдання" та ст. 8 "Функції ДПА", ст. 9 "Функції ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.", ст. 10 "Функції податкових інспекції у районах, містах без районного поділу").

Відповідно до завдань, поставлених перед ДПС України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" регламентуються функції органів ДПС України.

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції (ст. 8 Закону):

1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:

- здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядком розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

- здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету, обліком платників податків, інших платежів;

- виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

2) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти й методичні рекомендації з питань оподаткування;

3) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

4) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

5) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

6) подає органам державної податкової служби методичну й практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

7) організовує роботу щодо створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

8) розробляє основні напрями, форми й методи проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;

9) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

10) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

11) подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

12) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

13) надає фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери та направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб;

14) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

15) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

16) вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

17) організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 даного Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі, коли зазначені органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

З метою вдосконалення діяльності органів державної податкової служби, їх структурних підрозділів та чіткого розмежування функціональних повноважень між ними ДПА України розроблений та затверджений деталізований перелік функцій та процедур. Відповідно до нього на орган державної податкової служби України може покладатися виконання більше ніж 70 функцій (Додаток 1).