Аналіз статистичних та інших матеріалів, які характеризують стан боротьби з приховуванням доходів від оподаткування, свідчить про те, що, не дивлячись на вжиті заходи по організаційно-технічному, кадровому та правовому забезпеченню діяльності податкових органів, в цій сфері все ж спостерігаються недоліки, які знайшли своє відображення в подальшому розширенні фактів ухилення від сплати податків.

Широке розповсюдження порушень податкового законодавства викликано впливом багатьох обставин. Одні з них діють на загальнодержавному рівні та відображають недоліки, пов'язані з кризовим станом економіки, інші - обумовлені специфічними особливостями функціонування податкової служби, .......умовами виконання обов'язків їх працівників в умовах жорсткого протидіяння зі сторони правопорушників.

До найбільш поширених із них відносять недоліки соціально-економічного, організаційно-управлінського та нормативно-правового характеру.

Недоліки соціально-економічного характеру. Процес становлення системи оподаткування в Україні проходить в умовах, які характеризуються значним дефіцитом бюджету, розбалансованістю банківської системи, кризисом платежів, інфляційними процесами, зростанням цін та зниженням платоспроможності населення.

Недоліки організаційно-управлінського характеру. До таких недоліків, що сприяють правопорушенням у сфері оподаткування, можна віднести недосконалість системи обліку платників податку та контролю за їх діяльністю.

Недоліки нормативно-правового характеру. В останні роки податкове законодавство змінювалось неодноразово, що негативно вплинуло на розвиток виробництва і діяльність суб'єктів підприємництва.

Таким чином, можна відмітити, що сукупність вищевказаних недоліків об'єднаних з морально-психологічними особливостями характеру підприємця при певних обставинах можуть виступати в ролі конкретних обставин, які сприяють здійсненню податкових та інших корисних злочинів.

Як свідчать вказані і інші недоліки, податкова система України потребує корінного реформування в напрямку:

1. Забезпечення стабільності податкового законодавства.

2. Суттєве спрощення податкового законодавства. Закони про податки повинні бути, к правило, законами прямої дії.

3. Усунення дублювання одних податків іншими.

4. Встановлення періоду введення нової податкової норми. Передбачені в законі податкові норми про те, що податкове законодавство і інші нормативні акти про податки вступають в силу не раніше, ніж через місяць після їх офіційного опублікування і не пізніше 1-го числа наступного податкового періоду по даному податку. Платник податку повинен заздалегідь знати, в яких податкових рамках він буде працювати.

5. Визначення умов, при яких наступає чи призупиняється податкова відповідальність.

6. Чітке та вичерпне визначення всіх елементів оподаткування.

7. Закріплення принципу одноразовості податкового покарання і розробка процедури відшкодування платнику збитків, які він поніс по вині працівників податкових органів.

8. Посилення відповідальності працівників податкових органів за необ'єктивне проведення перевірок, навмисне приховування виявлених правопорушень.

4. Типові способи здійснення злочину в сфері оподаткування та методи їх виявлення

Найбільш поширеними злочинами в сфері оподаткування є ухилення від сплати податків, яке виражається в діях особи, направлених на повну або часткову несплату податків, які належать стягненню з суб'єктів підприємницької діяльності громадян у відповідності з діючим законодавством.

Ухилення від податків ? це дії платників податків, направлені на несплату податків шляхом зниження доходу і оцінки майна або їх повного приховування.

Основними способами ухилення від сплати податків являються:

Неподання податкових декларацій і розрахунків;

приховування об'єктів оподаткування;

заниження об'єктів оподаткування.

Неподання декларацій про доходи або прибуток містить в собі навмисне ухилення від сплати податків шляхом неподання декларації, тобто підприємство працює, отримує прибуток, але декларацію не подає і податки не сплачує.

Приховування об'єктів оподаткування полягає в тому, що декларація про доходи подається, але в ній не вказується сума отриманого прибутку, тобто отриманий прибуток приховується.

Заниження обєктів оподаткування - це декларовані суми прибутку менше, ніж отримано в дійсності.

Разом з розглянутою проблемою ухилення від сплати податків не менше важливо являється виявлення і розкриття податкових злочинів, повязаних з приховуванням валютної виручки. Обєктивною стороною злочину являється незаконне відкриття і використання за кордоном України валютних рахунків як підприємствами, установами, організаціями, так і приватними особами, або приховування валютної виручки. Приховування валютної виручки може мати місце як самостійно, при наявності валютних рахунків, відкритого з дозволу НБУ, коли частина прибутку, отриманої в валюті, не відображається в бухгалтерських документах, які подаються в банківські установи, так і в сукупності з відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків без дозволу НБУ.

Складність систематизації злочинів, повязаних з ухиленням від сплати податків, полягає в їх динамічності і швидкому пристосуванню осіб, їх здійснюваних, до умов, в яких вони діють. Але наявність в них загальних ознак і особливостей дає можливість обєднати ці способи в певні групи:

· за видам їх здійснення (неподання, несвоєчасне подання податкових декларацій і розрахунків, приховування обєктів оподаткування і заниження розмірів прибутку);

· за умовам функціонування підприємствам (наявність пільг, звільнення від сплати податків на визначений час, часткове звільнення від оподаткування);

· за особливостям проведення окремих господарських операцій( безготівкові розрахунки, готівкові, повернення боргу, взаєморозрахунки при розрахунках);

· за характеру взаємовідносин між субєктами господарювання (укладання договорів про здачу обєктів оподаткування в оренду, виконання бартерних операцій і т.д.)

· за напрямкам діяльності субєктів (страхування, торгівельна діяльність, надання послуг, виконання робіт і т.д.)

5. Ухилення від податків і подвійне оподаткування у сфері міжнародного бізнесу

Вибір і зміна податкової системи, встановлення податкових ставок, надання пільг відносяться виключно до компетенції національних державних законодавчих та виконавчих органів.

Ефективність податкової системи держави в значній мірі залежить від фінансово-економічного положення його підприємств, тому здійснювана ним податкова політика повинна враховувати інтереси (зацікавленість) підприємництва, і оподаткування повинно бути направлено на підтримку конкурентоспроможності вітчизняних виробників.

В епоху лібералізації мирового економічного простору міжнародний перелив капіталів і товарів зачіпає інтереси (зацікавленість) різних країн, їх субєктів господарювання і громадян.

З метою підтримання певної рівно важності, балансу комерційного інтересу необхідно, щоб національні податкові системи буди сумісні, уніфіковані і не створювали перешкод для міжнародного бізнесу. Тому світове товариство прийшло до погодження з питань оподаткування, рель татом чого являється обмін податковою інформацією і координація податкової політики різних країн на основі багатосторонніх і двохсторонніх міжнародних договорів.

І таким чином, діяльність міжнародного бізнесу продовжує стикатися з певними проблемами багаторазового оподаткування, яке має назву в теорії податків - подвійне.

Подвійне оподаткування виникає в результаті (невідповідності) невизначеності внутрідержавних і міждержавних фінансових і торгово-економічних відносин.

Подвійне оподаткування - це випадки оподаткування, коли обєкт оподаткування або платник податків обкладається в рамках одної або декількох фіскальних юрисдикцій податком даного виду більше, ніж один раз.

Проблеми подвійного оподаткування стосується як юридичних осіб, так і фізичних осіб. Хоча в більшій мірі вона стосується юридичних осіб, повязаних з міжнародним бізнесом.

Виявлення подвійного оподаткування можна класифікувати по таким ознакам:

1. Оподаткування одного і того ж обєкту на різних рівнях державної структури однієї країни.

2. Оподаткування прибутку юридичних осіб з подальшим оподаткуванням цього ж прибутку як дивідендів акціонерів цієї ж компанії.

3. Оподаткування оєктів більш одного разу владою одного рівня.

6. Відповідальність платників за порушення податкового законодавства

Карна відповідальність

Найбільш поширеними умовами, за наявністю яких настає карна відповідальність, є:

- наявність умислу;

- значний розмір суми, прихованої від оподаткування;

- подання податковим органам неправдивих відомостей з метою ухилення від сплати податків;

- попередня змова групи осіб;

- злісність ухилення.

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, або будь-якою іншою особою, зобов'язаною їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних розмірах (в 1000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ ), карається штрафом від 300 до 500 НМДГ або позбавленням права займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

2. Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою груп осіб, або якщо вони призвели до фактичного надходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у великих розмірах ( в 3000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ ), карається штрафом від 500 до 2000 НМДГ або виправними роботами на термін до двох років, або обмеженням свободи на термін до п'яти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

3. Ті ж дії, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного надходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах ( в 5000 і більше разів перевищують встановлений законодавством НМДГ ),караються позбавленням свободи на термін від п'яти років до десяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років із конфіскацією майна.

4. Особа, що вперше вчинила дії, передбачені частиною першою і другою цієї статті, звільняється від карної відповідальності, якщо вона до притягнення до карної відповідальності сплатила податки, збори, обов'язкові платежі, а також відшкодувала збиток, заподіяний державі їх невчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Рішення про міру карної відповідальності за ухилення від сплати податків приймаються тільки в судовому порядку.

У певних випадках податкові органи мають право застосовувати до громадян і посадових осіб, винних у порушенні законодавства, санкції у вигляді адміністративного штрафу. Так, адміністративні штрафи накладаються:

- на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, винних у заниженні суми податку, а також відсутності бухгалтерського обліку об'єкта оподаткування або веденні його з порушенням установленого порядку, в не поданні невчасному поданні звітів, балансів, податкових декларацій та інших документів, пов'язаних із обчисленням податків, в розмірі від 5 до 10 НМДГ; за ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від 10 до 15 НМДГ;

- на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винних в неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємства, установи або організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - у розмірі 3 НМДГ, а за такі ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з зазначених правопорушень, - у розмірі 5 НМДГ;

- на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларації про доходи чи включенні декларації перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку, - від 1 до 5 НМДГ;

- на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущені їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержаних доходів, - від 10 до 20 НМДГ;

- на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, або здійснюють продаж товарів, неназваних у деклараціях, - від 1 до 10 НМДГ, а за такі ж дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від 10 до 20 НМДГ;

- на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачене законодавством, - від 3 до 8 НМДГ.

Про вчинення адміністративного порушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами органів податкової служби.

У протоколі про адміністративне порушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; пояснення порушника; інші відомості, які необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, яка вчинила адміністративне правопорушення.

У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Фінансові санкції

Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, а й в інших формах стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку, нарахування пені за затримку внесення податку.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів і погашенням податкових зобов'язань або податкового боргу.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку й у терміни, визначені законами України.

Податковий борг (недоплата) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за наявності), узгоджене платником податків або встановлене господарчим судом, але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

- митні органи щодо ввізного й вивізного мита, акцизного збору, ПДВ, інших податків і зборів, які відповідно до законів стягуються при ввезені (пересилці) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересилці) товарів і предметів із митної території України;

- установи Пенсійного фонду України щодо внесків до Пенсійного фонду України;

- установи Фонду соціального страхування України щодо внесків до Фонду соціального страхування України;

- податкові органи щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), які стягуються до бюджетів і державних цільових фондів, крім вищезазначених.

Види штрафних санкцій

1. Платник податків. який не подає податкову декларацію в строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 НМДГ за кожне таке неподання або його затримку.

2. Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у встановлені строки податкової декларації, додатково до тарифу, встановленого п.1, платник податків сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожен повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання і не менше 10 НМДГ.

3. Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платників податків, у випадку, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про зниження або завищення суми його податкових зобов'язань, що заявлена в податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5% від суми недоплати за кожен з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, і закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25% такої суми і не менше 10 НМДГ.

4. Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше 1 НМДГ.

5. У випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних термінів, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - в розмірі 10% такої суми;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - в розмірі 20% такої суми.

- При затримці більшій за 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - в розмірі 50% такої суми.

Платник податків сплачує один з вищезазначених в цьому пункті штрафів відповідно до загального терміну затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені в пунктах 1-4, чи ні.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, чинної на день виконання такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з таких ставок більша, за кожний календарний день прострочення в його сплаті.

Узгоджене податкове зобов'язання:

- податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим від дня надання такої податкової декларації.

- Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення (за винятком випадків, коли платник податків звертається до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, якщо вважає ,що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або ухвалив будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом);

- Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом ( у випадку, якщо такий платник податків звертається до контролюючого органу зі скаргою про перегляд рішення, якщо вважає ,що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або ухвалив будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

1. Податкова політика як складова системи державного регулювання економіки

Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції в розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу та технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Податкова політика являє собою систему заходів держави в галузі оподаткування направлених на реалізацію поставлених перед суспільством завдань.

Головною метою податкової політики є сприяння зростання національного багатства та добробуту громадян шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового росту виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращення стану платіжного балансу.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом наповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих або інших соціально-економічних процесів. Наприклад, уряд країн може використовувати податкову систему для перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювати деякі види діяльності. Свідоме використання податків для досягнення необхідної мети здійснюється в межах податкової політики.

До кінця XIX століття податкова політика мала переважно фіскальну спрямованість; до податкового регулювання окремих соціальне -- економічних процесів держава вдавалася лише за особливих обставин. Але вже наприкінці XIX - на початку XX століття податкова політика перетворюється на постійний інструмент державного регулювання економіки.

Податкову політику розглядають в широкому та вузькому аспектах. В широкому вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних та змінних доходів за рахунок постійних та тимчасових джерел (відповідно податків та позик). Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування із-за протидії суспільства, вона вимушена використовувати державні позики для покриття своїх витрат. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик не можна. Все залежить від конкретної ситуації, але в будь-якому випадку позики необхідно повертати, а це можливо тільки за рахунок додаткових надходжень податків. Витікаючи з цього, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

У вузькому аспекті податкова політика охоплює діяльність держави тільки в сфері оподаткування - встановлення видів податків, платників, об'єктів, ставок, пільг, термінів та механізму зарахування в бюджет [24].

Ефективність державного регулювання за допомогою податків вирішальною мірою залежить від вибору податкової системи, висоти податкових ставок, видів і розмірів бюджетних пільг. Податки, здійснюючи свою регулюючу функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб'єктів господарювання.

Податкова система повинна будуватися з урахуванням багатьох чинників, які тією чи іншою мірою можуть впливати на результати її функціонування. Створення податкової системи і розробка податкової політики не можуть вестися спонтанно.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання.

З одного боку - це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з іншого - забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

Що ж стосується сучасної податкової політики, вона полягає у встановленні і зміні елементів податкової системи (різновидів податків, ставок, структури податкової системи, суб'єктів, об'єктів оподаткування, податкової бази, пільг тощо) для забезпечення надходжень до бюджету, достатніх для виконання державою покладених на неї функцій та стимулювання економічного зростання, тобто йдеться про оптимальне поєднання фіскальної і регулятивної функцій податків.

Виходячи з цього завдання можна сформулювати основні теоретичні засади податкової політики [48].

Оскільки податкова політика є одним з інструментів державного регулювання економіки, вона залежить від міри державного впливу на соціально-економічні процеси і змінюється зі зміною моделі державного регулювання економіки.

Існує два різновиди податкової політики:

Автоматична, або пасивна, що ґрунтується на дії податків як вбудованих стабілізаторів, які треба лише налаштувати відповідно до визначених цілей, щоб дати змогу автоматичному механізмові вирівнювати циклічні коливання економіки, вона базується на теоретичному припущенні, що податкова система сама по собі володіє здатністю автоматично впливати на економічний цикл, або навіть без її зміни податкові утримання збільшуються при зростанні ВВП та зменшуються при його спаді, тобто має місце стабілізуючий ефект. Найбільш високий цей ефект при прогресивній податковій системі, яка передбачає збільшення податкових утримань поряд із збільшенням доходів. Необхідно відзначити, що "вмонтовані стабілізатори" здатні лише послабити циклічні коливання; для серйозних же змін в кон'юнктурі нерідко потрібна саме дискреційна політика.

Дискреційна, або активна, яка передбачає свідомі зміни в розмірах податків та умови оподаткування для досягнення певних цілей. Дискреційною політика називається тоді, коли парламент та правління свідомо вносить зміни в податкову систему та витрати бюджету з метою впливу на реальний ВВП, зайнятість, інфляцію. Таким чином, при проведенні дискреційної політики зміни в податковій системі залежать від рішень правління.

Дискреційна політика може бути стимулюючою та стримуючою. Вважається, що стимулюючу політику доцільно проводити під час економічного спаду. В області податків вона передбачає зменшення податкових утримань із доходів громадян з метою збільшення сукупного попиту. Наприклад, якщо в результаті зменшення податкових ставок або введення додаткових пільг в оподаткування особистих доходів громадяни почнуть виплачувати податки на загальну суму менше 10 млрд. грн.. то це означає, що їх доходи збільшаться на ту ж суму. А збільшення сукупного попиту відбудеться лише в тому випадку, якщо всі гроші будуть використані на споживання. Однак відомо, що частину засобів громадяни зекономлять. Відповідно на споживання піде тільки не зекономлена частина доходу [24].

Податкова політика не має самостійного характеру, оскільки податки як інструмент впливу на економіку використовується в комплексі з іншими методами регулювання (схема 1.1).

Вплив податків на макроекономічні процеси можна розглядати тільки через призму фіскальної політики держави, яка передбачає збільшення або зменшення доходів бюджету (податків) або витрат для досягнення визначеної мети. Можуть використовуватися комбінації вказаних заходів: зниження податків при зменшенні витрат і навпаки.

Вплив податкової політики на народне господарство проявляється в таких аспектах:

- на послаблення чи посилення соціального розмежування суспільства: регресивні податки, що перекладають тягар по оподаткуванню на найбідніші верстви населення (загострення соціальних протиріч), то надто прогресивні податки скорочують процеси накопичення, підривають стимули до нововведень, за умов відкритої економіки - сприяння витоку капіталу за кордон;

- рівень економічної та політичної стабільності.

Отже, податкову політику не можна розглядати як панацею, яка може забезпечити розв'язання всіх суспільних потреб.

По-перше, її соціально-економічні наслідки не можна точно прогнозувати як через ті чинники, які можуть модифікувати реакцію економіки на заходи стимулятивної податкової політики, так і через динамічність економічних процесів. Одні й ті самі податкові заходи, ефективні сьогодні, через певний проміжок часу можуть дати протилежні результати.

По-друге, податкова політика є складовою цілої системи взаємопов'язаних економічних чинників, тому її ефективність залежить від того, наскільки задіяно решту.

По-третє, податкова політика, порівняно з іншими економічними важелями впливу на економіку, не досить оперативна.

2.Недоліки та напрями вдосконалення податкової системи України

Податкова система України характеризується такими недоліками:

Внутрішньою неузгодженістю складових систем

Порушення принципів економічної, соціальної справедливості та рівномірності

Незадовільне вирішення фіскальних завдань

Негативний вплив на стан національної економіки

Низький рівень податкової дисципліни

Подолання окремих недоліків є завданням реформування системи оподаткування

Пріоритетами оптимізації податкової системи є соціальна орієнтація та висока ефективність її регуляторного потенціалу - згідно напрямів моделі державного регулювання економіки, визначеної у 2000 році. Недоліком податкової політики в Україні була відсутність сформульованої мети у бюджетних законах .Тому у податковому кодексі , в першу чергу , необхідно чітко визначити мету податкових трансформацій. Крім цього концепція реформування податкової системи повинна чітко визначити, яким саме чином повинні відбуватися зміни:

-еволюційним, який не передбачає кардинальних змін у короткостроковому періоді, а є подальшим вдосконаленням податків, в першу чергу, законодавчих;

-революційним, що передбачає одночасні глибокі зміни та перетворення.

За переконаннями фахівців, податкова реформа в Україні повинна передбачати еволюційні зміни.

Докорінному реформуванню не повинні підлягати у короткостроковому періоді основні групи податків, які формують внутрішню структуру податкової системи:

Загальні податки, які залежать від економічної діяльності платників податків (ПДВ, податок на прибуток та інші.)

Податки , основою для сплати яких повинна бути відповідна специфіка діяльності(АЗ), чи здійснення платником податків або на користь платника податків певних дій(наприклад державне мито);

Податки, які мають чітко окреслену специфічну спрямованість (наприклад, збори за спец. Використання природних ресурсів)

2)Особливий зміст податкової реформи зводиться до зниження податкового навантаження при одночасному нівелюванні можливих негативних впливів на стан бюджетного балансу. Зниження податкового тиску на поточні доходи водночас означає підвищення рівномірності сплати податків окремими платниками .Внаслідок ухилення від сплати податків замість фактично існуючого рівня перерозподілу через бюджет 25-30%. ВВП, частка податків, які стягуються з окремих платників , досягає платників 40-45 % їх доходів .Тобто зниження податкового тягаря повинно відбуватися поступово, розраховуючи на компенсацію бюджетних витрат за рахунок розширення податкової бази через зменшення обсягів тіньового сектору та загального пожвавлення виробництва.

Розширення податкової бази має у здійснюватися за рахунок таких основних чинників:

покращення збору податків у тих галузях економіки, які фактично вже охоплені системою оподаткування. Першим кроком при цьому повинна стати відмінне чи радикальне скорочення звільнень віл усіх видів податків. Другий крок -докласти максимум зусиль для того, щоб повністю охопити оподаткуванням приватний сектор .При наявності труднощів обрахування податкових зобов'язань цього сектору на основі витрат Сектори. Що не підлягають оподаткуванню, доцільніше перевести на цільові засади їх підтримки;

розробки механізму сприяння створення малих і середніх підприємств та підприємств сфери послуг, які з кожним роком визначають все більшу частку ВВП країни;

використання можливостей для збільшення надходжень від зовнішньої торгівлі;

систематизація сфери прояву протистояння інтересів держави та платника податків податків з метою трансформації непередбачених ризиків невиконання податкових рішень

Для роз'яснення ефективності податкових реформувань необхідно гармонізувати загальнодержавні інтереси та інтереси платників. Саме сутність володіння механізмом узгодження інтересів сторін, податкових відносин у результаті визначає ефективність оподатку3вання та його спрямованості на суспільний розвиток. Це активізує максимальне обмеження тиску на здійснення єдиної податкової політики окремих політичних партій,рухів, груп, зацікавлених суспільних обєднань і організацій.

3)Необхідно раціоналізувати структуру податкової системи за рахунок:

скорочення та ліквідацій другорядних у фіскальному плані податків.Наприклад, плати за держ реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та податку на промисел (об'єднати в один податок );

Пошук альтернативних об'єктів оподаткування Наприклад введення рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів податку на нерухомість Зарубіжний досвід переконує, що цей податок є вагомим джерелом місцевих доходів , як у м. Нью-Йорку 40% власних доходів бюджету міста формується за рахунок його податку. Введення податку на нерухомість сприяла деталізації майнових відносин через встановлення реальних власників майна. Зменшенню можливостей отримання необґрунтованих пільг та субсидій.

4)Оптимізація податкової системи передбачає також удосконалення механізму функціонування окремих податків з метою посилення їх регулятивного потенціалу за рахунок вдосконалення бази оподаткування , спрощення порядку обчислення та стягнення. Так, досконалення системи оподаткування доданої вартості передбачає введення декількох ставок (max - на реалізацію товарів розкоші,min-для товарів першої необхідності)Наприклад у Франції діє 4 ставки -18,6%,22%, 71%,5,5%, в Італії - 19%, 13,9%, 4%.Слід ліквідувати значну кількість пільг, окрім тих , що мають соціальний характер, вдосконалити адміністрування податку.Вдосконалення податку на прибуток повинно передбачати створення сприятливих умов для малого бізнесу, стимулювання інвестиційної активності тощо. Для цього слід використовувати диференційовані ставки, надавати економічно обґрунтовані пільги.

Особливої уваги слід надати підвищенню елігітарної властивості податкової системи, тобто здатності вирівнювати доходи в контексті реформування оподаткування доходів громадян. Вирішення цього завдання сприятиме скороченню масштабів тіньового сектора, збільшенню доходів малозабезпечених верств населення . Певні кроки для цього вже зроблені, зокрема, за рахунок прийняття ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”. Але реформування оподаткування доходів громадян слід продовжувати за рахунок вдосконалення непрямих податків, майнового оподаткування та інше.

5)Необхідно упорядкувати податкові пільги: уніфікувати, скоротити кількість, зробити більш прозорими та підвищити їх стимулюючі і регулюючі властивості

За 1997-2001 рр. сума поданих податкових пільг перевищувало надходження до зведеного бюджету (за рахунок податків) постійно зростала із: 95,8% надходжень у 1997 році до 147,5 у 2001 році

Насамперед, слід відпрацювати системні концепцію таких перетворень, в якій визначити, що повинно стимулюватися податковими пільгами. А що - шляхом бюджетного фінансування, визначити цілі надання пільг та їх реалістичність. Податкові пільги слід запроваджувати згідно принципу соціальної справедливості. Пільги повинні стимулювати інвестиційну активність, сприяти створенню робочих місць, заохоченню підприємства, підтримці інноваційної діяльності.

Размещено на Allbest.ru