Податкова система
Сутність і види податків. Митні органи України. Основні процедури щодо адміністрування податку на прибуток. Спрощена система оподаткування суб‘єктів малого підприємництва. Збори на формування державних цільових фондів. Плата за ресурси та послуги.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.09.2011 |
| Размер файла | 362,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
jеження щодо використання статей Закону щодо ставок і соціальних пільг
Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
22.4. На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:
у 2004 році - у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;
у 2005 році - у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;
у 2006 році - у розмірі 80 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;
у 2007 році - у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
8. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету (ст.8 Закону)
Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом
Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
3. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
4. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом
1. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
9. Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів
У статтях 9- 15 цього Закону наведені особливості оподаткування окремих видів доходу.
1. Підпункти 9.2.1 - 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2005 року.
2. Статті 11, 13, 14 набирають чинності з 1 січня 2005 року.
3. У разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. До 1 січня 2005 року платники цього податку звільняються від сплати штрафних санкцій та пені (крім податкових агентів) за доходами, отриманими у 2004 році, але не звільняються від обов'язків своєчасної сплати податкових зобов'язань.
10. Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету (ст.16 цього закону)
1. Податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
2. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.
3. Цей порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - уповноважений підрозділ).
3.1 Сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.
3.2 Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.
Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно із нормативами, встановленими статтею 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.
3.3 Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:
у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.
3.4 Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.
3.5 Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
3.6 Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.
Особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету (ст.17 цього Закону)
1. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
2. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;
б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;
в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
11. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) (Ст. 18 цього Закону)
1. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який:
а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;
б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
2. Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.
3. Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.
Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.
Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України.
4. Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:
а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які:
є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;
перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;
перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;
б) в інших випадках, визначених цим Законом.
5. Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення.
5.1 У разі коли уповноважена платником податку особа заповнює декларацію за винагороду або зобов'язана здійснювати таке заповнення згідно з нормами цього пункту, то:
а) така уповноважена особа несе відповідальність за порушення порядку заповнення та/або подання такої декларації на рівні відповідальності, визначеної законом для платника податку, а такий платник податку звільняється від зазначеної відповідальності;
б) зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на таких інших, ніж платник податку, осіб:
на опікуна або піклувальника - щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою;
на спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців) - щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;
на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, об'явленого в установленому порядку банкрутом.
5.2 У разі заповнення декларації іншою особою така декларація має містити інформацію про таку іншу особу на рівні інформації про платника податку.
Центральний податковий орган визначає правила виконання цього пункту.
6. Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
7. Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом.
8. Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
9. Форма декларації визначається центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики, виходячи з таких умов:
загальна частина декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи або витрати, які отримує (несе) незначна кількість платників податку;
декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;
розрахунки окремих видів доходів (витрат), які отримує (несе) незначна кількість платників податку, повинні міститися у додатках до декларації, які заповнюються виключно такими платниками податку за наявності таких доходів (витрат);
декларація та додатки до неї повинні складатися з використанням загальновживаної термінології державною мовою, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;
декларація та додатки до неї повинні містити інформацію, достатню для ідентифікації платника податку, а також для визначення суми його податкових зобов'язань або суми бюджетного відшкодування надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Бланки декларацій мають безоплатно надаватися податковими органами платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.
10. Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення декларації.
12. Забезпечення виконання податкових зобов'язань (Ст.19 цього Закону)
1. Платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;
в) подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим;
на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;
г) надавати особам, які згідно з цим Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;
д) у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;
е) у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом;
є) своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
2. Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;
б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
13. Відповідальність (ст.20 цього Закону)
1. Розмір відповідальності
Розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.
2. Особи, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону
Фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:
а) при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи;
б) при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.
3. Особи, відповідальні за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу
3.1 Особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є:
а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент;
б) при нарахуванні податку податковим органом на підставі поданої декларації - платник цього податку;
в) при самостійному нарахуванні податку його платником - такий платник.
3.2 У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
4. Особа, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та розміри такої відповідальності
4.1 Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є:
а) податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір;
б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.
4.2 За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;
якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.
Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4.3 Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства за рахунок доходів бюджету, до якого зараховується такий податок.
У разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом "а" підпункту 20.4.1 цього пункту, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.
4.4 У разі коли особи, що зобов'язані цим пунктом нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати зазначене відшкодування (його частини) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді (господарському суді) без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви (скарги).
14. Міжнародні договори (Ст.21 цього Закону)
1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.
2. У разі укладення цивільно-правових договорів (контрактів) з нерезидентами не дозволяється внесення до них податкових застережень, згідно з якими особи, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків.
9. Спрощена система оподаткування суб`єктів малого підприємництва
1. З метою реалізації державної політики щодо підтримки та розвитку малого підприємництва Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98 було запроваджено спрощену систему оподаткування (єдиний податок) для суб`єктів малого підприємництва, який був введено в дію з 1 січня 1999 року.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
При цьому суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Необхідно одразу зробити уточнення, що спрощена система оподаткування не поширюється на:
- суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;
- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
- спільну діяльність, оподаткування якої регулюється Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
2. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
3. Суб'єкт малого підприємництва, який обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, звільняється від сплати таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
- податку на прибуток підприємств;
- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);
- плати (податку) за землю;
- збору на спеціальне використання природних ресурсів;
- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (справляння цього збору призупинено);
- збору до Державного інноваційного фонду(справляння цього збору призупинено);
- збору на обов'язкове соціальне страхування;
- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
- комунального податку;
- податку на промисел;
- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
- плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Слід звернути увагу, що більшість фахівців дотримуються думки про необхідність вилучення з переліку податків, від сплати яких звільняється суб`єкт малого підприємництва, що перейшов на єдиний податок, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування. Це пов`язано з реформуванням системи пенсійного забезпечення в країні та переходу на персоніфіцировані пенсійні рахунки. Аналогічна реформа відбувається й у системі соціального страхування громадян. Планується, що кожний громадянин буде отримувати від держави виплати з цих фондів пропорційно частки сплачених ним коштів. Тому коштів сплачених при справлянні єдиного податку буде недостатню для отримання платником податку навіть мінімальних за розміром гарантованих державних виплат.
4. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до місцевого бюджету - 43 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до Державного бюджету України - 20 відсотків;
- до місцевого бюджету - 23 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
5. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.
Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
10. Плата за ресурси та послуги
1. Платежі за ресурси, які стягуються в Україні, включають кілька видів. Стягнення цих платежів обумовлюється тим, що природні ресурси є власністю держави, і за їх використання вона стягує плату, основне призначення якої - покрити видатки на відтворення, ефективне використання цих ресурсів тощо.
Як і податки, стягнення плати за ресурси має обов'язковий характер. Але, на відміну від податкових методів формування доходів, плата за ресурси передбачає еквівалентність.
Суттєвого бюджетного значення ці платежі не відіграють.
Згідно Закону України (ст..14) „Про систему оподаткування” до переліку загальнодержавних зборів (обов'язкових платежів) відносяться такі збори та платежі:
1. Збір за природне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (лісовий дохід); збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за воду); платежі за користування надрами).
2. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
3. Рентні платежі (рентна плата за нафту і газ).
4.Збір за забруднення навколишнього середовища.
5.Плата за землю.
2. збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (лісовий дохід)
Основним призначенням збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (лісового доходу) є мобілізація коштів для відтворення лісового фонду, поліпшення його якісного складу, забезпечення правильної експлуатації лісів.
Плата справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
На виконання зазначеного Кабінетом Міністрів України видано постанову від 06.07.98 № 1012 "Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду” збір справляється з лісокористувачів, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
Лісокористувачами є спеціалізовані лісогосподарські підприємства, інші установи, організації, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, для спеціального використання лісових ресурсів, для потреб мисливського господарства, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для проведення науково-дослідних робіт.
Об'єкти обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду
Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є:
обсяг заготівлі деревини, живиці під час рубок головного користування;
заготівля другорядних лісових матеріалів (пні, луб, кора, деревина, зелень тощо);
заготівля продуктів побічного користування (лісові дикорослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, лікарські рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно, лісова підстилка та очерет);
інші продукти лісу, які використовуються при здійсненні побічних лісових користувань, зокрема при випасанні худоби та розміщенні пасік);
площа окремих земельних ділянок лісового фонду.
Не є об'єктом обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, а є майновим стягненням за порушення Правил відпуску деревини на пні, знищені лісові культури, підрості молодняк через недодержання лісокористувачем встановленого порядку використання лісових ресурсів.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданій земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом -- лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.
Для обчислення збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду використовуються такси (нормативи) збору або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Деревина від рубок головного користування і живиця належать до лісових ресурсів державного значення. Такси на ці ресурси затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Такси збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду встановлюються для відпуску будь-яким заготівельникам деревини лісових порід на пні в порядку рубок головного користування, інших рубок (розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, доріг тощо) і на заготівлю живиці
Постановою КМУ від 20.01.1997 № 44 визначені особливості застосування такс на деревину лісових порід, що відпускаються на пні. Такими особливостями є те, що такси застосовуються з урахуванням розподілу лісів за лісотаксовими поясами і розрядами.
За лісотаксовими поясами ліси розподіляються на два пояси:
- до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та лісів гірської зони Львівської області;
- до другого поясу належать ліси закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та ліси гірської зони Львівської області.
Лісотаксові розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища) виходячи з відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки або пунктом відвантаження її залізницею.
Особливістю обрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є те, що збір обчислюється постійними лісокористувачами і проставляється у лісорубних квитках (ордерах) та лісових квитках до проведення рубок чи здійснення інших дій, пов'язаних зі спеціальним використанням лісових ресурсів.
Лісокористувач, який отримав лісорубний квиток (ордер) та/або лісовий квиток, зазначену у них суму збору ділить на рівні чотири частини і сплачує їх щокварталу.
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду сплачується щоквартально. Розрахунки збору подаються щоквартально.
3. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Платниками збору за геологорозвідувальні роботи всіх надрокористувачів, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на родовищах, розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони:
раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння;
з попередньо оціненими запасами, що за згодою зацікавлених надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.
При цьому Інструкцією уточнюється, якщо до складу підприємства-надрокористувача входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), то платником збору є підприємство-надрокористувач, до складу якого входять такі структурні підрозділи.
Для визначення об'єкта обчислення збору необхідно всі корисні копалини розподілити на дві групи:
До першої групи належать конденсат, газ природний, у тому числі й метан вугільних родовищ, торф, сапропель, сировину для виготовлення оптичної та п'сзооптичної продукції, сировину ювелірну і ювелірно-виробну, підземні води (прісні, мінеральні, термальні, промислові), ропу, мінеральні грязі й мул.
Об'єктом обчислення збору для першої групи є обсяг видобутку корисних копалин.
До другої групи корисних копалин належать: кам'яне та буре вугілля, металеві корисні копалини, сировина нерудна для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини, уранові руди, сировина виробна та облицьовувані матеріали.
Об'єктом обчислення для другої групи є обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин.
Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування.
Доречно зазначити, що обсяги погашених балансових та позабалансових запасів корисних копалин і обсяги видобутих корисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності, підтвердженої обліковими матеріалами геолого-маркшейдерської документації.
Квартальні обсяги видобутих (погашених запасів) приймаються за даними оперативних обмірів чи підрахунків (з уточненням за підсумками року), які здійснює геолого-маркшейдерська служба надрокористувача або інші служби, на які покладено обов'язки ведення обліку обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин.
Для розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи встановлені нормативи збору окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до об'єкта обчислення збору (тобто до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин).
Суму збору за геологорозвідувальні роботи обчислюють надрокористувачі самостійно. На відміну від платежів за спеціальне використання природних ресурсів, збір за геологорозвідувальні роботи обчислюються не наростаючим підсумком, а за кожний звітний квартал. Для цього визначаються обсяги видобутих і погашених запасів корисних копалин, до яких застосовуються нормативи збору, індекс інфляції та коефіцієнти.
При обчисленні збору за четвертий звітний квартал приймаються уточнені після закінчення року обсяги видобутих (погашених запасів) корисних копалин.
Від сплати збору на геологорозвідувальні роботи звільняються землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб (тобто без реалізації видобутої мінеральної сировини чи продукції її переробки) або користуються надрами для господарських і побутових потреб на надання їм у власність чи користування земельних ділянках.
Збір на виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток:
раніше погашених запасів корисних копалин, зарахованих у процесі розробки родовищ у встановленому порядку до категорії втрачених у надрах, підтверджених відповідними актами на списання запасів корисних копалин з обліку гірничовидобувного підприємства та обліковими матеріалами геолого-маркшейдерської документації;
вуглеводневої сировини із свердловин, визначених у встановленому порядку як нерентабельні, з метою недопущення вибухонебезпечних газопроявів у населених пунктах та нафтогазопромислових районах;
додаткових, понадбазові (проектні) обсяги нафти й газу, при дорозробці нафтових і газових родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами - протягом десяти років з дати одержання ліцензії на експлуатацію таких родовищ;
підземних вод, які не використовуються в народному господарстві: видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених з відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю і охорони навколишнього природного середовища; які видобуваються із надр для усунення їх шкідливої дії (підтоплення, засолення, заболочування, забруднення, виникнення зсувів тощо).
У разі дорозробки нафтових та газових родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами, збір за геологорозвідувальні роботи не справляється за додатково видобуті понадбазові (проектні) обсяги нафти й газу протягом десяти років з дати одержання ліцензії на експлуатацію таких родовищ. Базові обсяги зазначаються у ліцензії на експлуатацію родовища, яка видається підприємству.
Платники збору за геологорозвідувальні роботи складають розрахунок збору щоквартально за формою, що наведена у додатку 2 до Інструкції, а порядок його складання наведено у додатку 3 до Інструкції. Підприємство-надрокористувач, до складу якого входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), складає розрахунки і сплачує збір у розрізі цих підрозділів та подає їх до органів державної податкової служби за місцем своєї реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Сплата збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Надрокористувач, який зареєстрований в органах державної податкової служби іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, що ним експлуатується, додатково направляє копію розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого родовища корисних копалин, з відміткою органу державної податкової служби, яка прийняла оригінал розрахунку.
Збір за геологорозвідувальні роботи в повному обсязі зараховується до державного бюджету.
Сума збору за геологорозвідувальні роботи відноситься на валові витрати виробництва.
4. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Збір за забруднення навколишнього природного середовища є обов'язковим для сплати до відповідних бюджетів у визначених розмірах та терміни.
Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництв. Закон визначає також основні особливості збору, зокрема, делегує Кабінету Міністрів України повноваження щодо встановлення нормативів збір за забруднення навколишнього природного середовища та порядку його справляння.
Платники плати збору за забруднення навколишнього природного середовища:
Суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності.
Об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади.
Бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації.
Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні.
Громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Види забруднення, за які сплачується збір
Збір обчислюється і сплачується за:
Викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
Викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними стаціонарними джерелами забруднення.
Скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти.
Розміщення відходів.
Правильність застосування лімітів важлива тому, що за понадлімітні обсяги забруднення збір справляється у п'ятикратному розмірі. Річні розрахунки збору, в яких проставляються обсяги фактичного забруднення та доведених лімітів, погоджуються в органах Міністерства екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів). Тут важливо зауважити, що ліміти на викиди пересувними джерелами забруднення не встановлюються, і відповідно розрахунки, які складаються платниками-забруднювачами виключно пересувними джерелами, в органах Мінекоресурсів не погоджуються. Якщо ж здійснюються викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди або розміщення відходів без отримання лімітів, то весь обсяг забруднення вважається понадлімітним і збір за нього справляється у п'ятикратному розмірі.
Для виділених нами чотирьох видів забруднення встановлені такі об'єкти обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища:
Обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. До них належать такі відомі речовини, як оксиди азоту, вуглецю, аміак, марганець, нікель, озон, ртуть, свинець та інші.
Обсяги фактично використаного пального, у результаті спалення якого утворюються забруднюючі речовини. Мається на увазі дизельне пальне, мазут, етилований і неетилований бензин, зріджений нафтовий газ, стиснений природний газ.
Обсяги забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти. До них належать нафтопродукти, нітрати, нітрити та інші.
Обсяги відходів, що розміщуються. Відходи класифікуються за ступенем небезпечності
Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів.
Гранично допустимі обсяги забруднення обмежуються державою шляхом встановлення лімітів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти і розміщення відходів. Обсяги використання пального не обмежуються, відповідно не лімітуються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення (в тому числі автотранспортом).
Щорічні ліміти на викиди стаціонарними джерелами забруднення встановлюються органами Міністерства екології та природних ресурсів терміном на п'ять років і доводяться окремо по кожному платнику до 1 червня року, що передує року здійснення забруднення.
Ліміти на забруднення автомобільним, залізничним і річковим транспортом не встановлюються.
На спеціальне водокористування видаються дозволи. На спеціальне використання води загальнодержавного значення дозволи видають органи Мінекоресурсів. Вони ж і доводять у цих дозволах первинним водокористувачам щорічні ліміти скидів у водні об'єкти. На спеціальне використання води місцевого значення дозволи видають місцеві державні адміністрації. Вони ж і доводять у цих дозволах первинним водокористувачам щорічні ліміти скидів у водні об'єкти. У містах обласного значення дозволи видаються, відповідно і встановлюються ліміти, виконавчими органами рад, при чому, за погодженням з органами Мінекології.
Подобные документы
Обчислення податку на прибуток за звітний період. Податок з доходів фізичних осіб. Фіксований сільськогосподарський податок. Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Плата за ресурси та послуги. Строки оплати податку в бюджет.
контрольная работа [36,0 K], добавлен 08.04.2012Сутність оподаткування підприємств і податкова система. Оподаткування прибутку підприємств. Платежі та ресурси. Непрямі податки, збори і цільові відрахунки які сплачують підприємства. Місцеві податки і збори. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
лекция [570,1 K], добавлен 15.11.2008Податкова система — сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів. Основні функції податків. Характеристика акцизу, мита, балансового прибутку. Організація податкової системи України, її проблеми.
контрольная работа [250,1 K], добавлен 16.03.2011Система оподаткування суб’єктів малого бізнесу. Використання спрощеної системи на сучасному етапі розвитку ринкової економіки. Особливості бухгалтерського обліку за умов застосування спрощеної системи оподаткування та пропозиції щодо її вдосконалення.
курсовая работа [61,8 K], добавлен 14.05.2009Сутність збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства. Особливості оподаткування суб'єктів малого підприємництва за спрощеною системою. Обчислення суми єдиного податку, яку необхідно сплатити за результатами роботи звітних періодів.
контрольная работа [22,5 K], добавлен 08.11.2011Сутність і класифікація податків, їх різновиди та значення в формуванні бюджетів всіх рівнів. Характеристика податкової системи та політики України. Особливості податку на прибуток підприємств, акцизного збору та ін. Спрощені системи оподаткування.
курс лекций [489,8 K], добавлен 06.12.2009Податкове законодавство України. Види податків та зборів. Обов’язки платника податків. Строк сплати податку та збору. Порядок визначення доходів та їх склад. Визначення вартості об’єктів амортизації. Віднесення сум податку до податкового кредиту.
курс лекций [152,1 K], добавлен 11.11.2013Система оподаткування в Україні. Державні цільові фонди, суб’єкт податку та об'єкт оподаткування. Джерело податку, податкова ставка та податкові пільги. Платники податків і зборів, ставки податків і зборів. Розрахунок та сплата акцизного збору в Україні.
контрольная работа [40,3 K], добавлен 21.10.2010Організація податкового обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва – юридичних та фізичних осіб. Спрощена система оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва. Ведення книги обліку доходів і витрат, заповнення розділів.
реферат [24,7 K], добавлен 25.05.2014Становлення французької національної податкової системи. Організація адміністрування податків, податкові доходи центрального бюджету, місцеві податки і збори. Боротьба з ухиленням від сплати податків. Накопичення та перерозподіл податкових надходжень.
реферат [34,5 K], добавлен 06.03.2010
