Оподаткування операцій від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доход, отриманий платником податку від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається прибуток.

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами:

З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи :

Спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Оподаткування дивідендів:

Виплата дивідендів провадиться власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав.

Платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 відсотків нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями

Не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів;

поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам;

залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад);

залученням платником податку майна на підставі договору лізингу (оренди), концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань:

Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту. Оподаткування неприбуткових установ і організацій:

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, використані за цільовим призначенням.

Особливості оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів:

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих.

умова: що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Особливості оподаткування інноваційної діяльності інноваційних центрів, внесених до державного реєстру

Перші три роки після державної реєстрації продукції як інноваційної доход оподатковується у розмірі 50 відсотків від діючої ставки прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, що створені відповідно до закону.

Порядок віднесення спеціальних продуктів дитячого харчування до продукції власного виробництва, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток

Суму податку підприємство визначає самостійно виходячи:

величини оподатковуваного прибутку;

наданих пільг;

ставок податку.

У разі одержання підприємством прибутків від кількох видів діяльності, щодо яких застосовуються різні ставки, податок на прибуток визначається окремо для кожного виду діяльності за відповідною ставкою податку незалежно від підсумків діяльності підприємства в цілому.

При обчисленні оподатковуваного прибутку та веденні податкового обліку враховується наступне:

Дата збільшення валових витрат виробництва (обігу) - дата, яка припадає на базовий податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Дата збільшення валового доходу - дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Кожне підприємство бере на себе податкове зобов'язання щодо сплати податку на прибуток.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законодавством України.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Протягом кварталу всі підприємства, за винятком нерезидентів, здійснюють авансові внески податку до бюджету виходячи з суми фактично одержаного прибутку в першому, другому місяці поточного кварталу і діючих ставок податку.

Авансові внески податку до бюджету проводяться на підставі даних бухгалтерського обліку фінансових результатів.

Після закінчення I кварталу, півріччя, 9 місяців і року підприємство обчислює суму податку за наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактично одержаного прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Сума податку, що належить до сплати, визначається з урахуванням платежів, раніше нарахованих.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел.

Безнадійна заборгованість

Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях особах, за якою минув строк позовної давності;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору);

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Платник податку має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з покупця або про визнання покупця банкрутом.

Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок дії обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажору), відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора за наявності підтверджуючих документів:

підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України або підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення щодо визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які потягли за собою втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, які перевищують 30 відсотків від середнього врожаю за попередні п'ять календарних років.

Порядок прийому декларацій з податку на прибуток, автоматизованої обробки та контролю показників декларації із показниками іншої податкової звітності

Самостійно обчислену суму податкового зобов'язання платник податку зазначає у податковій декларації.

Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Податкова декларація подається за відповідний базовий податковий період. Базовий податковий період - податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені для такого базового податкового періоду.

6.5 Контроль органів державної податкової служби за обов'язковими відрахуваннями до цільових державних фондів

Декларація про прибуток підприємств складається платниками податку за встановленою формою.

У декларації вказуються всі передбачені в ній показники.

Декларація заповнюється чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності.

У декларації заборонені підчистки, помарки, непомітні виправлення.

Виправлення помилок у декларації проводиться з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Оригінал декларації подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника. Подання ксерокопії не допускається.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліста, який веде облік, та засвідчується печаткою.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Проведення аудиту податкових декларацій та звітів підприємств

До складу звітності з податку на прибуток (далі - декларація) включається:

а) податкова декларація з податку на прибуток;

б) довідки та додатки до податкової декларації, подання яких передбачено нормативними актами:

звіт про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи;

звіт про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів;

звіт про використання коштів неприбуткових організацій та установ;

звіт про отримані прибутки підприємствами всеукраїнських громадських організацій інвалідів;

повідомлення про зменшення валового доходу щодо операцій, пов'язаних з реалізацією товарів (виконанням робіт, наданням послуг);

звіт про отриманий прибуток від реалізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;

звіт про результати виконання підприємством довгострокових договорів (контрактів);

відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів;

відомості про балансову вартість товарних запасів;

розрахунок сплати консолідованого податку на прибуток;

повідомлення про сплату авансових внесків;

довідки, розрахунки, акти, що надаються платником для відшкодування інвестицій, спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців.

Декларація разом із додатками та звітами подається платником податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Повідомлення про результати розрахунку авансового внеску податку на прибуток подається протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Декларація разом із додатками та звітами не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним, передається для здійснення їх камеральної перевірки.

При перевірці інспектором додатково використовуються:

податкові декларації попередніх звітних періодів;

дані підрозділу стягнення податкової заборгованості щодо наявності у платника заборгованості перед бюджетом та форми погашення такої заборгованості;

акти документальних перевірок;

розглядаються терміни та обсяги сплати авансових платежів.

Ретельно аналізуються надані разом з декларацією звити:

звіт про спільну діяльність без створення юридичної особи;

звіт про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів;

відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів;

відомості про балансову вартість товарних запасів;

повідомлення про зменшення валового доходу по операціях, пов'язаних з реалізацією товарів (виконанням робіт), наданням послуг;

звіт про отримані прибутки підприємствами всеукраїнських громадських організацій інвалідів та порядок його заповнення;

звіт про отриманий прибуток від реалізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;

звіт про результати виконання підприємством довгострокових договорів (контрактів);

розрахунок нарахування та сплати консолідованого податку на прибуток;

звіт про використання коштів неприбуткових організацій і установ.

У процесі перевірки декларацій виявляються арифметичні та/або методологічні помилки, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Перевірці підлягає правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованої суми податку, порівнянність даних додатків до декларації з основними рядками декларації, розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій.

У разі виявлення в ході перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, відповідальна особа державного податкового органу складає акт про результати проведення перевірки податкової звітності (далі - акт) за затвердженою формою.

В акті зазначається сума податкового зобов'язання, обчислена платником податку самостійно в податковій декларації, та сума податкового зобов'язання, визначена самостійно податковим органом після виправлення допущених таким платником податку помилок.

У разі встановлення в ході попереднього контролю факту заниження податкових зобов'язань відповідальна особа державного податкового органу складає протокол про результати проведення попереднього розгляду декларації за формою, що встановлюється Державною податковою адміністрацією України, і письмово повідомляє про це платника податку.

У разі незгоди платника податку з таким нарахуванням у нього залишається право судового або адміністративного оскарження податкового зобов'язання, нарахованого йому податковим органом.

Після проведення перевірки декларацій начальник відділу прямих податків подає підрозділу податкового аудиту висновок про включення платника в план проведення документальних перевірок.

Контроль органів державної податкової служби за обов'язковими відрахуваннями до цільових державних фондів

Контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань платників податків є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III.

Ним встановлено:

порядок погашення зобов'язань з податків і зборів (обов'язкових платежів);

нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,

визначено процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Контролюючими органами є:

митні органи - стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів які справляються при переміщенні товарів і предметів через митні кордони України;

установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України;

установи Фонду соціального страхування України - стосовно внесків до Фонду соціального страхування України;

податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми та має право на оскарження цієї суми.

Платник податків несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого контролюючим органом податкового зобов'язання.

Суми виявленого прихованого (заниженого) прибутку та штрафи справляються за весь час ухилення від сплати податку.

Після закінчення встановлених строків сплати податку до бюджетів невнесені суми стягуються з нарахуванням пені.

Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає за вибором платника податку:

поверненню з відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку;

або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів.

умова: в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

Сума податку, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування (донарахування) податковим органом, підлягає на підставі заяви, що подається платником податку такому податковому органу:

- поверненню з відповідного бюджету з урахуванням сум, сплачених за фінансовими санкціями;

або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів.

умова: в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

відмінность: починаючи з дня внесення зазначених сум до бюджету і закінчуючи днем їх повернення (заліку) на зазначену суму провадиться нарахування у розмірі 120 процентів облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент такого повернення (заліку).

7. Фіксований сільськогосподарський податок

1. З метою реалізації державної програми щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників, а також з урахуванням особливостей ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17 грудня 1998 року № 320-XIV, з 1 січня 1999 року для таких платників податку було запроваджено особливий порядок розрахунків з бюджетом. Необхідність змін у загальній системі оподаткування була обумовлена такими факторами, як збитковість або низька прибутковість сільськогосподарського виробництва, недостатність або відсутність обігових коштів у цій галузі, потребою спрощення податкового обліку, сезонний характер ведення господарювання тощо.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

У разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 50 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у 1997 році сума податків і зборів (обов'язкових платежів), в рахунок яких сплачується фіксований податок, перевищує суму фіксованого податку більш як у три рази, то до суми фіксованого податку застосовуються такі коефіцієнти:

- у разі перевищення у три-чотири рази - 1,5;

- у разі перевищення більш як у чотири рази - 2.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) мають право на вибір форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі або/та у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється на початку року і не підлягає коригуванню залежно від зміни ціни на сільськогосподарську продукцію протягом податкового року.

Обрахування кількості сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, що має поставлятися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюється виходячи з еквіваленту - однієї тонни пшениці м'якої третього класу за цінами, які щорічно визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, визначається як співвідношення вартості однієї тонни пшениці, зазначеної у частині сьомій цієї статті, до вартості однієї тонни відповідної продукції. Таке співвідношення встановлюється щорічно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами до затвердження відповідного бюджету, але не пізніше 1 січня.

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

2. Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.

3. Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5;

- для багаторічних насаджень - 0,3. 

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, в таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,3;

- для багаторічних насаджень - 0,1.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.

4. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- плати (податку) за землю;

- податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (справляння збору призупинено);

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору до Державного інноваційного фонду (справляння збору призупинено);

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Платники податку подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

- у I кварталі - 10 відсотків;

- у II кварталі - 10 відсотків;

- у III кварталі - 50 відсотків;

- у IV кварталі - 30 відсотків.

Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками у визначені ними за погодженням з районною державною адміністрацією строки, але не пізніше 15 жовтня - з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня - з продукції пізніх зернових та технічних культур, а поставка продукції тваринництва - щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.

5. Платники податку перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України у районах.

Відділення Державного казначейства України у районах наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30 відсотків, на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68 відсотків, на обов'язкове соціальне страхування - 2 відсотки.

Зазначені відділення повідомляють відповідний орган державної податкової служби про загальну суму податку та її розмежування.

Фіксований сільськогосподарський податок був запроваджений строком з 1 січня 1999 року до 1 січня 2004 року. Така податкова пільга була надана державою сільськогосподарським товаровиробникам на визначений термін. Після цього строку буде діяти єдина для всіх платників податки система оподаткування з метою створення нормального конкурентного середовища в країні. Крім того, намагання України вступити до Всесвітньої торгівельної організації вимагає від уряду країни виконання певних зобов`язань. Зокрема, відмова від державної підтримки окремих платників податків і запровадження єдиних “правил гри” для всіх суб`єктів господарювання.

8. Податок з доходів фізичних осіб

1. У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України.

У багатьох країнах світу податки з фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Так, у федеральних доходах США переважають прямі податки. І найбільшу питому вагу серед них має прибуткове оподаткування населення. Податок стягується за прогресивною шкалою. Встановлено неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян та три податкових ставки. Оподатковуватись може або окрема особа, або сім'я. В останньому випадку підсумовуються всі види доходів сім'ї за рік.

Неоподатковуваний мінімум є змінною величиною, яка має тенденцію до зростання. На початку 90-х років він дорівнював 2 тисячі доларів.

Свою, окрему від федерального податкову систему мають штати. При оподаткуванні фізичних осіб на рівні штатів існують певні труднощі. Прибутковий податок штату сплачують його жителі та громадяни, котрі отримують там доходи. Наприклад, громадяни, які працюють, але не проживають у Нью-Йорку, сплачують там податки із заробітної плати, аз інших доходів-за місцем проживання. Ставка прибуткового податку штатів змінюється від 2 до 12 %.

У Франції прибутковий податок стягується при отриманні доходу, і його питома вага у державному бюджеті складає в середньому 18 %. Ним щорічно оподатковуються доходи, які декларуються на початку року за фінансовими результатами попереднього року. Оподаткуванню підлягає фіскальна одиниця - сім'я, яка складається з подружжя та осіб, які знаходяться на утриманні. Для одиноких фіскальною одиницею, зрозуміло, є одна особа. Під доходами розуміються всі грошові надходження, отримані протягом звітного року.

Прибутковий податок з фізичних осіб носить прогресивний характер із ставками від 0 до 56,8 %. Не оподатковуються податком (ставка 0 %) доходи, що не перевищують 18140 франків. Максимальна ставка застосовується до доходу, що перевищує 246770 франків.

У Великобританії прийнята шедулярна форма побудови прибуткового податку, згідно з якою дохід ділиться на частини (шедули) залежно від джерела доходу (заробітна плата, рента, дивіденди тощо), кожна шедула оподатковується за особливим порядком. Таке окреме оподаткування доходів має на меті "настигнути доходи біля джерела".

Прибутковий податок утримується з оподатковуваного доходу, який є сукупним річним доходом за вирахуванням дозволених законом пільг та знижок. При цьому він поділяється на зароблений та інвестиційний (незароблений).

Найбільш універсальною і тому найважливішою з них є особиста знижка, право на яку мають усі платники податку незалежно від джерела доходу, і додатково сімейна знижка, яка застосовується зазвичай для голови сім'ї. Розміри особистих та сімейних знижок переглядаються щорічно з урахуванням зростання індексу роздрібних цін.

Сьогодні особиста знижка у Великобританії визначена у розмірі 3445 фунтів стерлінгів. Діють три ставки прибуткового податку. Оподатковуваний дохід до 2500 фунтів стерлінгів - 20 %, від 2501 до 23700 фунтів стерлінгів - 25 %, - більше 23700 фунтів cтерлінгів - 40 %.

у Німеччині прибутковий податок з фізичних осіб як головне джерело державних доходів, розподіляється таким чином: 42,5 % надходжень спрямовується до федерального бюджету; 42,5 % - до бюджету відповідної землі; 15 % - до місцевого бюджету.

Прибутковий податок у Німеччині прогресивний. Його найменша ставка - 19 %, найбільша - 53 %. Неоподатковуваний мінімум - 1536 марок у місяць для одиноких і 3072 марок для сімейних пар. У подальшому враховуються податкові пільги на дітей, вікові пільги, пільги за надзвичайними обставинами (хвороба, нещасний випадок).

Достатньо схожа з німецькою податкова система Австрії. Прибутковий податок з фізичних осіб стягується за ставками від 10 до 50 %. Перша ставка застосовується при доходах до 50 тисяч шилінгів, остання - при доході більше 400 тисяч шилінгів. При цьому від сукупного річного доходу віднімається сума в 5 тисяч шилінгів та по 1,8 тисячі шилінгів на кожну дитину. У випадку, коли дружина не працює, виключається ще сума в 4 тисячі шилінгів. В Італії, як і в багатьох розвинених країнах, одним із найважливіших джерел державних доходів є прибутковий податок з фізичних осіб, який носить прогресивний характер і враховує комплексний чистий дохід, отриманий фізичною особою протягом календарного року. Він складається із доходів, отриманих від земельної власності, капіталу, роботи за наймом, від підприємницької діяльності тощо.

Ставки прибуткового податку з фізичних осіб мають прогресивний характер. Зміни вносяться щорічно з урахуванням індексу інфляції.

У 1993 році дохід до 7,2 млн. лір оподатковувався за ставкою 10 %, від 7,2 млн. лір до14,4 млн. лір - 22 %, від 14,4 млн. лір до 30 млн. лір-27%.

Особи, в сім'ях яких були утриманці або отримували дохід менше ніж 5,1 млн. лір, користуються податковими пільгами.

У Швеції податок на спадок та дарування з фізичних осіб ступінчатий - від 10 до 60 %. Спадок (дарунок) до 200 тисяч крон для подружжя та по 50 тисяч крон для дітей не оподатковуються.

2. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави.

У бюджетах місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

У податковій системі платниками податків є, з одного боку, всі види підприємств, організацій, установ, а з іншого -- населення.

Від населення до держави утворюється зворотний фінансовий потік у вигляді податкових платежів і форм кредитування держави населенням. Таке кредитування здійснюється у вигляді вкладів у державні ощадні банки, придбання облігацій державних позик, сертифікатів, лотерейних квитків, інших видів державних цінних паперів.

У формуванні фінансових відносин між населенням і державою певну роль відіграє прибутковий податок. Такий податок стягується з громадян залежно від індивідуального доходу із заробітної плати бухгалтерією підприємств, але за природою він державний. Прибутковий податок забезпечує надходження до державного бюджету приблизно 10-12 % загального доходу. У майбутньому в міру збільшення грошових доходів населення надходження коштів державі за цією статтею могли б істотно збільшитись. Зазначимо, що через низькі доходи більшості груп населення державні органи не можуть покладати на нього значну частину фінансового тягаря у вигляді прибуткового податку. Внаслідок цього посилюється податковий тиск на підприємства і збільшується державний борг за рахунок використання державою коштів, узятих у борг у населення.

Протягом десятків років існувала вкрай недосконала з усіх поглядів система оподаткування громадян. Основний її недолік полягав у тому, що податкова ставка понад деяку межу доходу, не оподатковуваного податком або оподатковуваного низьким податком, була постійною і не залежала від рівня доходів.

Законодавчі акти України про податки за останні роки багато в чому змінили систему оподатковування громадян, що діяла раніше.

До сьогоднішнього часу в україні застосовувалась система прибуткового оподаткування за прогресивними ставками. Суть його в тому, що дохід розбивається на частками, для кожної з яких встановлюється своя частка податку. Кожна ставка податку оподатковується за більшою ставкою, ніж попередня. Була введена єдина ставка від оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи - 20 %.

Недолік такої системи полягав в тому, що особи із значними доходами переплачували податок і за підсумками річного перерахунку ця переплата їм поверталась. Але в умовах гіперінфляції це не рівноцінні гроші. Податок поглинав ту частину доходів, яка могла б спрямовуватись на нагромадження, тобто фактично протидіяла формуванню власності. Тому, подібний підхід до прибуткового оподаткування населення можна беззастережно визначити як негативний і безперспективний.

22.05. 2003 року вийшов новий Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” за № 889-IV, який внесе суттєві зміни щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Обмеження щодо застосування статей цього Закону

1. Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 та стаття 10 набирають чинності після набрання чинності законом, що регулює питання іпотеки, але не раніше 1 січня 2005 року.

2. Підпункт 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 набирає чинності з початку податкового року, наступного за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов'язкове медичне страхування.

3. Підпункт 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 у частині недержавного пенсійного страхування набирає чинності після набрання чинності законом, що регулює питання недержавного пенсійного страхування, але не раніше 1 січня 2005 року.

4. Підпункти 9.2.1 - 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2005 року.

5. Статті 11, 13, 14 набирають чинності з 1 січня 2005 року.

6. У разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. До 1 січня 2005 року платники цього податку звільняються від сплати штрафних санкцій та пені (крім податкових агентів) за доходами, отриманими у 2004 році, але не звільняються від обов'язків своєчасної сплати податкових зобов'язань.

7. Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

8. На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

у 2004 році - у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;

у 2005 році - у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;

у 2006 році - у розмірі 80 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону;

у 2007 році - у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

9. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

10. Доходи, нараховані на користь платників податку за податкові періоди до 1 січня 2004 року, оподатковуються за правилами, діючими на момент такого нарахування, незалежно від строків їх фактичної виплати, але не пізніше 1 січня 2005 року.

11. Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Оподаткування доходів громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , прийнятий 22.05. 2003 року та IV розділу Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий даток з громадян", який прийнятий ще 26 грудня 1992 року за № 13-92 із відповідними змінами і доповненнями. Декрет КМУ є одним з таких законодавчих актів, які діють протягом тривалого часу.

3. Платники прибуткового податку

Платниками податку згідно ст.2 Закону є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Залежно від характеру отримання доходу та категорії платників прибутковий податок може сплачуватися самостійно або утримуватися та перераховуватися до бюджету юридичними і фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства, які нараховують та виплачують доходи.

Для найманих працівників це важливо, оскільки відповідальність за неправильне нарахування, утримання і перерахування прибуткового податку згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" будуть нести не вони, а посадові особи юридичних осіб, від яких наймані працівники отримували доходи.

4.За характером оподаткування доходи, отримані громадянами, класифікуються за такими ознаками:

загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з Законом "Про податок з доходів фізичних осіб", нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, в тому числі:

- доходи у вигляді заробітної плати, нарахованих внаслідок здійснення трудової діяльності;

- доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності;

- інші доходи громадян від регулярної діяльності;

- іноземні доходи;

- пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті, лізинг, виграші, призи, благодійна допомога, подарунки, активи, що передаються у спадщину, проценти за борговими вимогами).

Законодавством не передбачено будь-яких обмежень щодо несплати податків.

Об'єкт оподаткування визначено у ст.3 і 4 Закону.

Об'єктом оподаткування резидента є:

1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

4. іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1. загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України.

2. загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України.

3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Основні визначення щодо об'єкту оподаткування:

Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються:

звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то:

сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного;

позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду;

сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;