Факторні хвороби сільськогосподарських тварин

В 1993-1995 рр. в ряді господарств Московської області і Краснодарського краю (Російська Федерація) було проведено випробування асоційованої вакцини ОКЗ проти сальмонельозу, колібактеріозу, клебсієльозу і протейної інфекції молодняку сільськогосподарських тварин (Девширов Д.А. и соавт., 1999). Захворюваність молодняку шлунково-кишковими інфекціями, отриманими від вакцинованих тварин, знизилась в середньому на 40-60%, а у захворілих тварин захворювання перебігало у легкій формі. В середньому збереженість молодняку внаслідок вакцинації становила 92-97%.

В стаціонарно неблагополучних щодо сальмонельозу господарствах добрі результати дає застосування імуностимулюючих гуморальний і клітинний імунітет препаратів (вестин, поліведрим, міксоферон, поліоксидоній, левамізол), при сумісному їхньому застосуванням з вакцинами (Прудников С.И., Прудникова Т.М., 1997).

К.Б. Бияшев и соавт. (1997) повідомляють про отримання генноінженерним шляхом вакцинного штаму Salmonella dublin-20, що характеризується наявністю двох мутацій. Вакцина вводиться одноразово (1-2 мл), імунітет утворюється на 10-14-й день і триває біля одного року. Автори встановили також більш виражену імуногенність даної вакцини порівняно з інактивованими.

Лікування при сальмонельозі повинно бути комплексним і передбачати використання етіотропної, патогенетичної, симптоматичної і замісної терапії.

Для специфічного лікування застосовують антитоксичну полівалентну гіперімунну сироватку проти сальмонельозу телят, поросят, ягнят, овець і птиці. Поросятам-сисунам сироватку вводять з профілактичною метою в дозі 20-25 мл, а з лікувальною - 30-60 мл. Відлученим поросятам з профілактичною метою сироватку вводять в дозі 30-40 мл, а з лікувальною 50-80 мл. Телятам сироватку вводять внутрішньом'язово в дозах: у віці до 10 днів - 30-40 мл, від 10 до 30 днів - 50-60 і телятам старше 30 днів - 60-80 мл на голову. Хворим телятам рекомендують вводити сироватку частками 2-3 рази з інтервалом 8-12 год.

Непогані результати отримують при застосування бактеріофагу. Застосування сироватки проти сальмонельозу в комплексі з бактеріофагом дає добрий лікувальний ефект при 2-3-разовому введенні. При гострому перебігу захворювання сироватку вводять у поєднанні з антибіотиками і нітрофурановими препаратами (Слинько В.Г., 1981). Бактеріофаг краще задавати через рот, а не вводити внутрішньом'язово. Хворих тварин попередньо витримують на 4-6-годинній голодній дієті, а за 10-15 хв до введення фагу випоюють 30 мл 3-5%-ного розчину соди. Такий захід є необхідною умовою, тому що бактеріофаг в шлунково-кишковому тракті проявляє свою активність за наявності лужного середовища. Безпосередньо перед введенням 50 мл бактеріофага розводять в 100-150 мл прокип'яченої і охолодженої до 30оС води, а потім випоюють телятам тричі, через кожні 2 год протягом трьох днів.

При лікуванні свиней, хворих на сальмонельоз, слід також враховувати, що ряд антимікробних препаратів, крім дії на сальмонели, самі здатні нейтралізувати ендотоксин, який утворюється при розкладанні бактерій. До таких препаратів належить поліміксин, діарекс, метіонін, глютамінова кислота тощо.

Важливого значення в комплексній терапії набуває застосування симптоматичних засобів. З цієї метою, для зменшення токсикозу і припинення діарей використовують сорбенти (гідрат окису алюмінію, активоване вугілля, білу глину, лігнін, ентеросгель тощо) і в'яжучі (відвари кори дуба, препарати таніну тощо) в загальноприйнятих дозах. Для підвищення реактивності організму тварин рекомендують застосовувати амінокислоти, білкові препарати, тканинні препарати тощо. З вказаних препаратів застосовують цистин, метіонін, неспецифічний або нормальний імуноглобулін, тіоглобулін, альбувет, гідролізин ферментний, гідролізат Л-103, лейкоцитарну плазму, препарат АСД (Ф-2), достим тощо (Максимович В.В., 1994; Рахманін П.П. и соавт., 1989).

Як результат розладів травлення при сальмонельозі відбувається порушення обмінних процесів і недостатнє напрацювання ферментів. В таких випадках застосовують такі ферментні препарати: амілосубтилін в кількості 0,02 % в комбікорм; протосубтилін в кількості 0,03% також в комбікорм; гемолізат підшкірно по 20-40 мл 1-2 рази на день протягом 2-4-х днів; абомін в середину 3000-5000 ОД; натуральний або штучний шлунковий сік; 1%-ний розчин пепсину в суміші з 0,5%-ною хлористоводневою кислотою. Замість води можна використовувати 1%-ний розчин хлористоводневої кислоти.

На базі штаму E. сoli М-17 (р 74) був розроблений пробіотик “Ромакол”, відпрацьовані оптимальні дози і схеми профілактичного і лікувального застосування препарату при масових діареях (Шегидевич Є. зі співавт., 1998; Соколова Н.А. и соавт., 2001). Автори встановили, що пробіотик “Ромакол” ефективно санує кишечник тварин від сальмонел, у зв'язку з чим він з успіхом застосовується з профілактичною метою в господарствах стаціонарно неблагополучних щодо цієї хвороби, до і в період активної імунізації телят та поросят. Телята і поросята, отримані від маточного поголів'я, щепленого вакцинами проти сальмонельозу, набувають колострального імунітету. Однак, у зв'язку з тим, що рівень колостральних секреторних антитіл у молодняку знижується приблизно у 2 рази швидше, ніж рівень сироваткових антитіл, інфікування молодняку сальмонелами можливе вже з 12-15-денного віку. Випоювання пробіотику у відповідних дозах молодняку з вказаного віку профілактує раннє інфікування тварин і забезпечує формування у них більш напруженого імунітету після активної імунізації.

Апробована й запронована для практики схема лікування телят і поросят, хворих на сальмонельоз, із застосуванням лактобрилу і біобактону. Лактобрил містить фурацилін, діамантовий зелений, калію йодід. Біобактон є пробіотиком і містить чисту культуру Lactobacterium acidophilum. Протягом 3-4-х днів телятам і поросятам задають всередину свіжовиготовлений розчин лактобрилу (0,4-0,8 г на тварину). В наступні 2-3 доби цим тваринам випоюють біобактон у вигляді водної суспензії молочнокислих бактерій в дозі 20-40 млрд мікробних клітин на тварину. Обидва препарати задають двічі на добу (Тутов И.К., Потапова О.А., 1998).

Високоефективним і дешевим методом лікування телят з розладами травлення є регідратаційна терапія. В 1 л прокип'яченої води розчиняють 32 г порошку: 22 г глюкози, 4,5 хлориду натрію, 0,064 - цитрату калію, 0,32 - лимонної кислоти, 3,14 - гліцину і 2,03 - однозаміщеного фосфорнокислого калію. Далі отриманий розчин випоюють хворим телятам 3 рази на день по 1-1,5 л (Иванова Л., Кокорина Е., 1996).

При пероральному застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів і нітрофуранів розвиваються кількісні і якісні зміни мікрофлори шлунково-кишкового тракту (дисбактеріози)(Ковальов В.Ф. зі співавт., 1982; 1988). У зв'язку з чим, призначення пробіотиків (бактеріальні препарати, які поновлюють нормальний склад мікрофлори травного тракту) сприяє швидкому одужанню тварини за рахунок корекційної їх дії на біоценоз кишечнику. У ветеринарній медицині молодняку різних видів тварин при сальмонельозі застосовуються АБК, ПАБК, біфідумбактерин (ентеробіфідин), колібактерин, біфікол, лактобактерин.

Нині ринок ветеринарних засобів, спрямованих на блокування і знищення збудника в організмі хворих тварин, представлений переважно сироваткою проти паратифу та досить широким асортиментом хіміотерапевтичних протимікробних препаратів вітчизняного та іноземного виробництва.

В.О.Фортушний и соавт. (1969) розробили рекомендації із застосування при сальмонельозі телят комплексних неоміцинового й поліміксинового препаратів. Своєчасно розпочате лікування цими препаратами призводить до покращення загального стану, нормалізації роботи травного каналу і повного одужання (95-98%). До складу неоміцинового препарату входить неоміцин (10 тис.ОД на 1 кг живої маси), хлортетрациклін (20 мг/кг), фуразолідон (7 мг/кг) і аскорбінова кислота (5 мг/кг). До складу поліміксинового препарату входять: поліміксин-М сульфат (20 тис.ОД на 1 кг живої маси), хлортетрациклін (20 мг/кг), фуразолідон (7 мг/кг), аскорбінова кислота (5 мг/кг). Препарати готують у вигляді простої суміші залежно від живої маси хворої тварини. До визначеної дози додають по 100-150 мл прокип'яченої охолодженої води, перемішують, а потім випоюють телятам. Препарати задають перед годівлею двічі на день (зранку і ввечері) протягом 6 діб.

И.М. Гараев и соавт. (1985; 1987) для лікування поросят, хворих на сальмонельоз, рекомендують застосовувати внутрішньом'язово суспензію дибіоміцину на 40-50%-ному поліетиленгликолі або гліцерині в дозі 40-50 мг/кг живої маси і антибіотик гентаміцину сульфат - внутрішньом'язово у дозі 14-16 мг/кг живої маси, а також суміші гентаміцину і антибіотиків групи тилозину - тілан 20-25 мг/кг.

Останніми роками з'явилось чимало публікацій, автори яких доводять, що антибіотик байтрил (виробляє фірма “Байєр АГ”, діюча речовина - енрофлоксацин) має високу бактеріостатичну дію проти збудників сальмонельозів різних видів та досить ефективний при лікуванні тварин, хворих на сальмонельоз (Головко А. зі співавт., 1998; Головко А., Ушкалов В., 1999). Поросятам і телятам 5%-ний розчин байтрилу вводять у терапевтичній дозі (1,0 мл на 20 кг маси 1 раз на день, або 2,5 мг на 1 кг маси з паралельним введенням полівалентної сироватки проти паратифу згідно з настановою).

М. Айшпур і О. Глушак (1996) для лікування сальмонельозу у поросят застосовували байтрил у дозі 0,5 мл/10 кг (1,25 мг/кг) раз на добу п'ять днів поспіль. З метою профілактики сальмонельозу ці ж автори рекомендують застосовувати премікс Байо-н-окс 10%-ний (фірми “Байєр АГ”) з розрахунку 1,5 г препарату на 1 кг корму. Премікс Байо-н-окс 10%-ний регулює мікрофлору у кишечнику і стимулює краще засвоєння кормів. На практиці це проявляється збільшенням добового приросту поросят і припиненням проносів.

При появі у телят ознак пневмонії поряд з антибіотиками внутрішньовенно ін'єктують 1%-ний розчин норсульфазолу на 33%-ному спирті і 10%-ній глюкозі в дозі 30-50 мл щоденно, до зниження температури тіла. Непогані результати в цьому випадку дає застосування гентаміцину сульфату з розрахунку по 0,08 г два рази на добу протягом 5 діб (Литвин В.П. и соавт.,1992).

В. Сімонович і В. Пермяков (1996) для лікування хворих на сальмонельоз телят застосовували наступну схему: внутрішньом'язово біцилін-5-500 тис. ОД одноразово, протипаратифозну сироватку в дозі 1,5 мл на 1 кг живої маси тварини і 20%-ний розчин трихополу - 5,0 мл на голову, один раз на день протягом 3-5 діб.

В.В. Максимович (1994) визначає, що найбільш ефективним є поєднання застосування двох і більше антибіотиків (краще застосовувати такі, у яких виражені синергідні властивості), гіперімунної сироватки, сульфаніламідів, нітрофуранових препаратів, вітамінів, мікроелементів тощо. Непогані результати дає застосування ривицикліну (синергідна бактерицидна композиція рифампіцину з тетрацикліном), левотилазолу (метронідазол і левоміцетин) та сульфадоксу (доксицикліну гідрохлорід з сульфадиметоксином).

В.Д. Соколов и П.Б. Должанов (2002) з успіхом застосовували пневмонін (препарат хіноксаліну) для лікування хворих на сальмонельоз тварин у дозах 0,2 мл/кг живої маси тварини протягом 5-7 діб. С.М. Сулейманов и соавт.(1999) при сальмонельозі свиней пропонують застосовувати леномак (нітазол, еритроміцин, левоміцетин) в дозі 0,2 мл/кг живої маси внутрішньом'язово, один раз на добу, протягом 4-6 днів. П.А.Паршин зі співавт.(1996, 1997) при сальмонельозі телят і свиней відмічали високу ефективність препаратів нітазолу з сульфаніламідами (80-93,3%): сульфаніту, есульфану, ясуніту, нітафталу.

А.П. Брылин (2001) вказує на високу ефективність при сальмонельозі пролонгованої ін'єкційної форми окситетрацикліну (тетрокси-10%, в 1 мл препарату міститься 100 мг тетрацикліну).

Для лікування сальмонельозу фірма “ВИК” пропонує наступні препарати: гентаміцин (4%-ний ін'єкційний розчин, разова доза 0,6-1,0 мл/10 кг живої маси);стрептовик (стерильний порошок для ін'єкцій, 5-20 мг/кг живої маси); неоміцин (порошок для орального застосування, 10-20 мг/кг живої маси); енрофлон (5%-ний ін'єкційний розчин, 0,5-1,0 мл/10 кг живої маси); енрофлон (10%-ний оральний розчин, 0,25-0,5 мл/10 кг живої маси тіла); енрофлон (10%-ний порошок, 0,25-0,5 г/10 кг живої маси); сультеприм (комплексний порошок для орального застосування, 2,5 г/10 кг живої маси); ніфулін-форте (комплексний порошок для орального застосування, 500 мг/кг живої маси) (Калмыкова Л.И., 2000).

Створений комплексний препарат для лікування сальмонельозу телят, що складається з етонію і нітроксоліну. Терапевтична ефективність етонію в дозі 1 мг/кг живої маси тварини складала 80% при 60%-ній ефективності фтазину, біциліну, канаміцину (Уколова Е.М. и соавт., 1998).

Для лікування птиці використовують хлортетрациклін, який додають до корму із розрахунку 0,015 г на одне каченя двічі на добу. Фуразолідон також згодовують 2-3 рази на добу у дозах 0,004 г для каченяти і 0,003-0,005 г для каченяти до закінчення захворювання.

Профілактика і заходи боротьби із сальмонельозом свиней ще й досі регламентуються інструкцією, яка затверджена в квітні 1958 р.

При виявленні в господарстві (комплексі, цеху, секторі) хворих на сальмонельоз свиней фахівець ветеринарної медицини, який обслуговує господарство, негайно повідомляє про це керівника господарства і головного лікаря ветеринарної медицини району.

Свинарське господарство (комплекс, цех, сектор), в якому діагностовано сальмонельоз, у встановленому порядку оголошують неблагополучним і на нього накладають обмеження.

Спеціаліст ветеринарної медицини господарства, в якому діагностовано сальмонельоз, разом з керівником господарства розробляє план проведення організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів щодо ліквідації сальмонельозу, який затверджує головний державний інспектор ветеринарної медицини району.

В господарствах, неблагополучних щодо сальмонельозу свиней, забороняється: перебування на свинофермі людей, які не пов'язані з роботою по догляду за тваринами; перегрупування свиней без дозволу фахівців ветеринарної медицини; виводити (вивозити) за межі господарства свиней для племінних і користувальних цілей, за виключенням вивезення на м'ясокомбінат клінічно здорових тварин та введення (ввезення) в господарство свиней, не вакцинованих проти сальмонельозу; використовувати в їжу людям м'ясо і м'ясопродукти вимушено забитих свиней в незнезараженому вигляді і які не були піддані бактеріологічному контролю; виносити (вивозити) з неблагополучних приміщень (секторів) незнезаражений реманент, обладнання та інші речі; вивозити на поля незнезаражений гній і гноївку із свинарських приміщень.

Всіх поросят неблагополучної свиноферми (цеху, секції) піддають клінічному огляду і термометрії. Хворих і підозрюваних у захворюванні ізолюють (поросят-сисунів разом із свиноматками) в окремі станки в тому ж свинарнику або в окреме приміщення і лікують гіперімунною сироваткою, бактеріофагом, антибіотиками (після визначення чутливості збудника до них), сульфаніламідними і нітрофурановими препаратами, симптоматичними засобами і пробіотиками. Слаборозвинених і хронічно хворих поросят піддають вимушеному забою.

Перехворілих поросят утримують окремими групами і після відгодівлі здають на забій.

Поросятам, які мали контакт з хворими тваринами, після поголовного вимірювання у них температури тіла вводять гіперімунну протисальмонельозну сироватку, а через 14 днів їх вакцинують. Поросятам, у яких температура була в межах норми, відразу вводять вакцину, відповідно з настановою щодо її застосування.

В секторах (свинарниках), де є лише клінічно здорові тварини і вони не мали контакту з хворими та підозрюваними в захворюванні, проводять профілактичну вакцинацію проти сальмонельозу.

При захворюванні на сальмонельоз поросят перших днів життя, а також при широкому розповсюдженні цієї хвороби серед відлучених, імунізують також свиноматок, яким вводять вакцину за 60-70 днів до опоросу. Поросят, отриманих від імунних свиноматок, вакцинують в 14 і 21-денному віці.

Для імунізації поросят проти сальмонельозу використовують одну з вказаних вакцин у відповідності з настановою щодо їх застосування і з урахуванням серологічного варіанту сальмонел, виділеного в господарстві: вакцину проти сальмонельозу свиней з супресорного ревертанта S. cholerae suis № 9 (застосовується в господарстві, де виявлено саме цей варіант); суху вакцину із штаму ТС-177 проти сальмонельозу свиней (застосовується в господарстві, де встановлено збудники S. cholerae suis, S. typhi suis); вакцину проти сальмонельозу (паратифу) поросят (застосовують в господарствах, де встановлено збудники: S. cholerae suis, S. typhimurium, S. dublin) тощо.

Асоційовану (полівалентну) вакцину проти сальмонельозу, пастерельозу і ентерококової (диплококової) септицемії поросят (застосовують в господарствах неблагополучних щодо сальмонельозу, пастерельозу і стрептококозу поросят, де виявлено збудник S. cholerae suis) (Виговська Л. зі співавт., 1997).

Для контролю напруженості післявакцинальної імунної відповіді на 14-20-й день після повторного щеплення відбирають від імунізованих поросят не менше 20 проб сироватки крові і надсилають в лабораторію ветеринарної медицини для визначення титру специфічних антитіл. Імунізація вважається ефективною, якщо в сироватці крові 80% обстежених поросят будуть виявлені протисальмонельозні аглютиніни в титрі 1: 100 і вище.

Тваринницькі приміщення і територію навколо них утримують в належному санітарному стані і покращують умови утримання, догляду та годівлі підсисних свиноматок і поросят (особливо протягом 2-3-х декад після відлучення).

В неблагополучних свинарниках (секторах) проводять дератизацію і щоденну дезінфекцію в присутності тварин 1%-ним розчином їдкого натрію, аж до ліквідації захворювання.