Самовизначення особистості в подальшій життєреалізації в ситуації середовищної невизначеності. Трактування поняття життєреалізації в екологічній психології. Формування орієнтирів для усвідомлення та розбудови моделі життєреалізації особистості.

Оновлення системи наукових знань, впровадження у виробництво наукомістких технологій, розвиток життєстійкості фахівців та майбутніх фахівців в освітньому середовищі. Вплив елементів арт-терапії у вищій школі на покращення життєстійкої поведінки.

Зв’язок факторів зовнішнього середовища і життєстійкості, як інтегральної властивості особистості. взаємозв’язок між якістю життя людей з інвалідністю і їх психологічними характеристиками. Успішне проходження соціальної реабілітації людей з інвалідністю.

Характеристика студентської життєстійкості, провідною діяльністю якої є навчально-професійна, головним новоутворенням виступає саморефлексія, розуміння власної індивідуальності, готовність до самовизначення. Система позааудиторної роботи зі студентами.

Вивчення впливу стресу на людей, які переживають війну та міграцію, дослідження психологічних особливостей та життєстійкості цих груп населення. Розробка методик психологічної підтримки та тренувань, спрямованих на підвищення життєстійкості особистості.

Забезпечення розвитку адаптаційного потенціалу особистості. Аналіз концепцій життєстійкості та самодетермінації. Використання медіаційних практик для вирішення конфліктних ситуацій і подолання стресогенних подій. Характеристика, форми та функції копінгу.

Дослідження життєстійкості серед психологів, педагогів та майстрів виробничого навчання закладів професійної освіти в умовах військового стану. Аналіз показників психологічної ресурсності особистості, її корелювання з життєвою філософською концепцією.

Представлені значні результати теоретико-емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення особливостей життєстійкості старших підлітків. Наведено основні результати кореляційного аналізу між показниками життєстійкості і типом акцентуації характеру.

Емпіричне дослідження життєстійкості старших підлітків. Вплив типу акцентуації характеру на прояв життєстійкості. Вимір ступеню здатності особистості витримувати стресові ситуації, зберігаючи при цьому внутрішню збалансованість і успішність діяльності.

У науковій статті автором розглядаються життєстійкість та ціннісні орієнтації особистості як психологічні ресурси збереження її психологічного здоров’я. Зазначено, що життєстійкість є комплексним ресурсом, який допомагає людині справлятися зі стресом.

Психологічні особливості постковідного періоду, його вплив на фізичний та психологічний стан особистості. Причини виникнення постковідного синдрому, наслідки соціальної ізоляції, психологічні механізми постковідної реабілітації, подолання відчуття втрати.

Дослідження феномену життєстійкості людини в умовах війни. Специфіка поведінки особистості в стресових ситуаціях. Розвиток адаптаційного потенціалу та національної самосвідомості громадян України. Теоретичний аналіз основних характеристик стресостійкості.

Осмислення історичного досвіду механізмів, практик життєстійкості особистості крізь призму геноцидних практик. Формування, розвиток життєстійкості особистості в умовах сучасних реалій. Огляд спогадів очевидців Голодомору-геноциду, складові життєстійкості.

Проаналізовано особливості вияву життєстійкості у працівників поліції. Здійснено аналіз наукових джерел щодо розуміння поняття "життєстійкість". Висвітлено, що вона є не тільки властивістю і ресурсом особистості, а виступає трансформаційним її елементом.

Теоретичний аналіз феномена життєстійкості як внутрішнього ресурсу особистості. Одним із сенситивних періодів для формування життєстійкості виступає студентський вік, під час якого відбувається активний розвиток особистості у різних напрямах та сферах.

Вивчення особливостей переживання самотності особами з високим і низьким рівнем життєстійкості. Формулювання чітких цілей, здатність до аналізу власної поведінки, негараздів і помилок. Удосконалення методів психодіагностики, пошук способів психокорекції.

Теоретичний аналіз проблеми життєстійкості як ресурсу, що може сприяти успішній адаптації у стресових ситуаціях із виходом на рівень, пов’язаний із самореалізацією особистості. відмова від стратегії втечі від проблем, безпідставних самозвинувачень.

Теоретичний аналіз проблеми життєстійкості як ресурсу, що може сприяти успішній адаптації у стресових ситуаціях із виходом на рівень, пов’язаний із самореалізацією особистості. Характеристики емоційного реагування. Відмова від стратегії втечі від проблем.

Дослідження внутрішніх та зовнішніх ресурсів розвитку життєстійкості особистості в підлітковому віці. Переживання особистістю складної життєвої ситуації внаслідок військових дій. Важливість зміцнення життєстійкості у підлітків в умовах воєнного конфлікту.

Пошук шляхів впливу на результати стресогенних змін. Аналіз підходів до феномену життєстійкості у контексті відновлення психічного здоров’я. Визначення ролі саморегуляції та вміння мобілізуватись при труднощах і невдачах у формуванні життєстійкості.

Складні життєві обставини можуть спровокувати розвиток психічних розладів у деяких людей, інші ж в подібних ситуаціях проявляють свою життєстійкість. Дослідження можливостей формування життєстійкості для стабілізації стану психічного здоров’я населення.

Аналіз проблеми життєстійкості особистості, дослідження поняття у студентів, які стали на шлях особистісної та професійної самореалізації в складних життєвих умовах. Напрямки HardiTraining program для студентів на прикладі Каліфорнійського університету.

Розгляд наукових досліджень проблеми життєстійкості, вивчення її психологічних складових і механізмів. Висвітлення схильності до життєстійкості як набору установок, які спонукають реагувати на стресові обставини за допомогою зусиль подолання та взаємодії.

Вивчення психологічних складових життєстійкості, що допомагають реалізації та розвитку потенціалу особистості та впливають на успішність професійної діяльності особистості. Теоретичний аналіз сучасних підходів дослідження феномену життєстійкості.

Аналіз поглядів науковців на концепти успіх, успішність, аналіз відмінності їх характеристик у соціології, психології, педагогіці. Вплив перебігу освітнього процесу в умовах воєнного стану на життєву успішність учнів старших класів середньої школи.

Аналіз творчої діяльності самодіяльного майстра музичних інструментів з Чернігівщини О. Корнієвського. Епістолярна спадщина майстра, зокрема його неопубліковані листи до дослідника А. Омельченка, краєзнавця І. Шаповала, бандурного майстра Ф. Циганенка.

Співзалежність індивідуального та соціального у життєтворчості, суб’єктивного та об’єктивного від розвитку суспільства. Можливості для самовизначення та життєтворчості особистості в демократичному суспільстві, самоутвердження на засадах гуманізму.

Передача підростаючому поколінню в тоталітарному суспільстві тільки ідеологічно обумовленого соціального досвіду, звуження моделей здійснення життєтворчості. Вплив компонентів тоталітарної ідеології на формування людини згідно соціального замовлення.

Обґрунтування умов, за яких вивчення життя і творчості І. Огієнка та інших історичних персоналій буде відбуватися на особистісно орієнтованій основі. Базові умови трансформації отриманих студентами знань у власний досвід навчально-професійної діяльності.

Сутність, особливості літературно-мистецького проявлення військової фаланги Українських Січових Стрільців на основі її літературних та літературно-критичних матеріалів, уміщених у журналі сатири й гумору "Маски", який виходив друком у 1924 році у Львові.