Технократизм у дискурсі проблем вищої школи

По-шосте, сучасний технократизм виконує здебільшого руйнівну роботу і тому потребує підвищеної уваги, як з боку інтелектуальної, так і правлячої еліти, з метою компенсувати його тиск на суспільство і його підсистеми, знайти необхідні компенсатори і поступово перейти до принципово іншої моделі соціального розвитку.

По-сьоме, серед практичних кроків у гармонізації взаємодії технократизму та гуманізму в освіті розколотої цивілізації треба звернути увагу на наступне:

1) нам слід переглянути існуючі світоглядні засади та ідеологеми перебудови національної системи вищої освіти і запропонувати їхню зміну відповідно до провідних тенденцій еволюції соціального світу;

2) на цій основі сформувати відповідний комплекс методологічних засобів, за допомогою якого остаточно вивести національну систему вищої професійної освіти на якісно новий рівень функціонування та розвитку.

Висновки третього розділу

Завершуючи аналіз філософського дискурсу технократизму в освітніх концепціях ХХІ століття, слід зазначити, що нами послідовно розглянуті й виконані завдання, що випливали з мети даного дослідження. Їхнє виконання та послідовне викладення у тексті сформувало “скелет і тіло” нашого дослідження.

Доведено, що проблема подолання агресивності і тотальності технократизму, яким просякнуте на початку ХХІ століття життя соціуму і системи вищої професійної освіти у тому числі, є наскрізною проблемою суспільствознавчою науки взагалі, а соціальної філософії і філософії освіти особливо. Генетично вона випливає з потреби переструктурування соціального організму планетарної спільноти і окремої країни у зв'язку з їхнім входженням до інформаційної фази розвитку, що потребує більш глибокої гуманізації соціального життя і демократизації управління.

Позитивних наслідків роботи було б важко досягти, якби у роботі не було детально обґрунтовано принципи, методи та категоріальний апарат дослідження. До комплексу методологічних засобів автором включено як традиційні принципи та методи, що добре себе зарекомендували у ході дослідження проблем освіти, так і нетрадиційні, наприклад, синергетику, що формує нові образи і нетрадиційні алгоритми наукового пошуку.

Таким чином, технократизм є явищем, що сформувалось у дискурсі філософії науки і філософії техніки, яке має свою циклічність, механізми самовідтворення й історичну завершеність. Саме воно привело світову спільноту до певного рівня матеріального достатку, заснованого на матеріально-технічній базі індустріальної цивілізації і почало трансформуватись у свою протилежність на порозі інформаційної цивілізації, що підриває корені жорсткої раціональності і втягує світову спільноту у добу Постмодерну.

Аналіз показав, що сутністю технократизму є підкорення управлінської діяльності у сфері розвитку суспільства, освіти і людини, ідеологемі наукової об'єктивності і відхиленню на другий план ірраціональності і чуттєвої культури, що призвело до того, що людина - основне джерело флуктуацій соціального розвитку і головна виробнича сила суспільного виробництва - перетворилася на “гвинтик” Соціальної машини.

Стало очевидним, що технократизм по-різному проявив себе у суспільствах різного типу. У суспільствах так званого відкритого типу він сприяв швидкому досягненню вищого рівня добробуту населення, ніж у країнах ідеологізованих, наприклад, СРСР. Із середини ХХ століття став гальмом на шляху подальшого розвитку світової спільноти, тому з ним розпочали боротьбу з метою зменшення його впливу на соціальні процеси. Протягом ХХ століття відбувалось жорстке протистояння наступу технократизму по усьому фронту розбудови соціального світу. Вона, тотальна боротьба, по-різному протікала у різних горизонтах еволюції соціального розвитку. У сфері державотворення, наприклад, намагались відтіснити технічну еліту від правлячої верхівки, а у сфері громадянського суспільства - намагались протиставити цінності раціональної доцільності - цінність життя людини.

Наразі технократизм має і буде мати у ХХІ столітті об'єктивну основу для свого існування, оскільки у кожній країні створюються й стало функціонують не одна, а дві системи освіти. Одна з яких пов'язана з обслуговуванням наявних виробничих сил, а друга - обслуговує соціальний прогрес. Тому недооцінка саме проблем морфологічного походження пояснюється, на нашу думку, невдачами в галузі освітянських реформ, які реалізуються, як правило, на шляху модернізації вже існуючих навчальних закладів замість диверсифікації їхніх типів. І треба брати до уваги й те, що ми за будь-яких умов можемо лише обмежити апетити й зухвалість технократизму, зменшити вкрай негативні наслідки його впливу на людину, але ми ніколи не зможемо відмінити його як складову освітянського процесу.

У ході дослідження ми переконались, що існує суттєве обмеження аналізу феномена професійної освіти крізь призму фільтра “модернізація”. Воно полягає в тому, що його належність до індустріальної цивілізації спрямовує мислення і дії реформаторів професійної освіти до тих моментів, які генетично обумовлюються наявними виробничими силами техногенного суспільства. Це означає, що, завдяки використанню цієї ідеологеми, ми підсвідомо повинні аналізувати педагогічні технології, що використовуються нині для підготовки фахівців, зайнятих у сфері сучасного матеріального та духовного виробництва через критерії минулої доби. І дослідники значно обмежені у вивченні проблем професійної освіти, що з'являються у випадку, коли мова йде про біфуркації соціального світу, у ході яких виникають або створюються принципово невідомі нам продукти, що детермінуються інформаційною фазою розвитку світової спільноти.

Однак, ми спроможні обмежити його агресивність і проблему пом'якшення впливу технократизму на освіту ми вирішуємо філософськими засобами, тобто на рівні формування якісно нової категоріальної сітки, завдяки чому здійснюється процес пізнання незалежного від нас об'єктивно існуючого світу і зворотний йому процес гуманізації пізнання, симбіозу набутого знання та особистості самого дослідника. В результаті спроектоване людиною майбутнє не є відображенням динамічної логіки об'єктивної дійсності, а містить артефакти творчої, духовної діяльності індивіда, що виражаються у цінностях. Філософія тим самим вводить нові уявлення про бажаний спосіб життя, що пропонує людству, і починає функціонувати як ідеологія. Сукупність ідеологем, про які мова йшла вище, й складають ідеологію пошуку концепції освіти ХХІ століття, у якій буде забезпечене якісно нове співвідношення технократизму і гуманізму.

Дослідження впливу дискурсу технократизму на освітні концепції ХХІ століття принципово не здатне вирішити, навіть у теоретичному вимірі, проблему подолання негативних наслідків його тиску на освіту. Тому закономірним продуктом філософського аналізу є наша пропозиція щодо світоглядно-ідеологічних умов подолання “могутності” технократизму і зрощування гуманізму як його альтернативи. Оскільки не одна з існуючих парадигм освіти не перспективна для доби Постмодерну, а розробити її повинна педагогічна теорія, то ми обмежились обґрунтуванням парадигмальної ідеї, навколо якої можливо створити нову гуманітарну концепцію освіти. Стрижнем такої теоретичної конструкції має стати особистість людини як невичерпне джерело й найвища цінність еволюції соціального світу.

Практика застосування технологій третього тисячоліття - це один із дискурсів влади над світом нелінійних систем. На зміну технократизму обов'язково має прийти новий вид влади - ноократія або меритократія, оскільки освітні технології - це технології владного впливу на маси людей за допомогою смислогенезу. Інакше кажучи, освітні системи стають потужним засобом регуляції поведінки людей. Це влада інформаційно-знакового походження, що належить до семантичного ноосферного рівня. Засобами регуляції поведінки людей стають мови або знакові системи, а механізм регуляції полягає у смислотворчості та смисловиробництві.

Вплив освіти на людину спрямований не на вдосконалювання традиційного для Модерну силового приборкування детерміністичних систем світу, а на забезпечення гнучкого управління “світом - складності”. Така практика (як і “кібергонія”) є дискурсом перетворення “самовільних” нелінійних систем на слуг людства методами, відмінними від детерміністичних методів допригожинської науки. У цьому полягає головна суть індустрії наукомістких технологій, що породжуються Nonlinear science.

Мова й концептуально-ідейний інструментарій Nonlinear science становлять основу єдності постмодерністської, постраціоцентристської, нелінеарної, інформаційно-комунікативної мегаперспектив. Найповніше ця єдність виражається неологізмом “мегаперспектива Рах Роstmoderniana” (тобто світоглядна мегаперспектива світу, що виникає після доби Модерну). Ця світоглядна мегаперспектива, у якій світ постає як найскладніший комплекс різноманітних природних, інформаційно-технічних і соціальних явищ, породжує нове ставлення людини до мультиверсуму складних відкритих нелінійних систем. Вона сприяє створенню адекватних світоглядних моделей інформаційного мегасоціуму і суб'єкта глобальних дій, котрі самоускладнюються, а також нелінійного світу, в якому вони виникли й еволюціонують.

Однак, подана тут концепція протистояння технократизму і гуманізму потребує подальшого поглиблення, оскільки опанування наукових і освітніх реалій ХХІ століття ще тільки починається, і воно, це дослідження, ще тільки створює передумови або формує філософський дискурс, у якому має саморозгорнутися і самореалізуватися принцип гуманізму і може виникнути парадоксальна ситуація, що потрібно буде уже захищати принцип технократизму від агресивності гуманітаріїв - нової ноократії або мерітократії.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Наукова новизна одержаних результатів полягає в здійсненні цілісного теоретичного дослідження філософського дискурсу технократизму та його впливу на формування освітніх концепцій ХХІ століття, суспільство і особистість. Зокрема, висвітлена низка важливих, на нашу думку, концептів та ідеологем щодо умов та механізмів перебудови національної вищої школи у відповідності до вимог освіти ХХІ століття.

Так, вперше нами сформульовані теоретико-методологічні концепти щодо генезису, дослідження і вирішення соціальних проблем сучасної вищої школи у відповідності до характеру, змісту і форм освіти наступного століття і тисячоліття. При цьому освіта виступає у ролі об'єктивного соціального інституту, що мало залежить від людини, як наприклад, релігія, право або шлюб; а вища школа є, навпаки, соціальним організмом, що штучно створюється людиною і від неї ж залежить, як наприклад, будь-яка церква, судова система або сім'я залежить від суб'єктивного чинника.

Нами вперше у вітчизняній філософській і науково-педагогічній думці розроблена цілісна концепція механізму впливу технократизму на інноваційний розвиток національної системи вищої освіти у вимірі ХХІ століття, водночас простежено його позитивні й негативні наслідки для саморозгортання суспільства майбутнього і особистості, зокрема технократизм у теорії й практиці, технократичне мислення, насамперед, проявляються в однобічній абсолютизації науково-технічних факторів теоретичної й практичної діяльності, у тому числі й технологій управління людьми в різних сферах діяльності.

Специфічно подається генезис явища технократизму, який аналізує умови його виникнення і формує філософський образ сучасного технократизму, теоретично обґрунтовуючи його семантичну природу, розкриваючи його сутність як становлення функціональних відносин самого соціального світу, що у цьому випадку є діями людей, які ґрунтуються на використанні технічного знання як методології і технології управління освітянським процесом, формує його зміст як певну сукупність процесів функціонування технічного знання як теорії і методології управління навчально-виховним процесом, формалізує його суб'єктивовану й об'єктивовані форми.

Зокрема, дістала поглиблення ідея багатовимірності функцій технократизму, серед яких нами виділяється: методологічна, ідеологічна, організаційна, технологічна, - на основі яких доводиться циклічність життєдіяльності технократичної парадигми шляхом розкриття її конструктивізму під час розгортання індустріальної цивілізації і консерватизм на етапі переходу світової спільноти до інформаційної фази розвитку;

У ході дослідження дістала подальшого розвитку ідея сходження технократизму з історичної арени після досягнення ним перезрілого стану і використання технологічного фактора як інструмента управління соціальними процесами, що призводить до породження нової форми, так званої технологічної залежності, несумісної з характером життєдіяльності особистості доби Постмодерну;

Також поглиблено знання про технократизм як тип мислення людини, світогляд особистості, ідеологію технократії і принцип управління суспільством та його підсистемами, найважливішою з яких є система вищої освіти. Водночас подано гуманізм як засіб протистояння наступу технократизму, що став відігравати на початку ХХІ століття позитивну роль у саморозгортанні майбутнього суспільства, який значно посилюється за рахунок зростання могутності бюрократизації апаратів управління всіх рівнів і поглиблюється за рахунок інформаційної єдності світової спільноти, що йде на зміну економічній і політичній єдності, яка детермінується інтенсивною інформатизацією соціального життя.

Подано філософію освіти, як засіб розбудови якісно нової освіти, що має бути притаманна інформаційній фазі розвитку світової спільноти, головною метою якої має стати створення якісно нових умов або дискурсу технонауки, в якому панівним буде принцип гуманізму і розбудова відповідного світогляду, а також ідеї якісно нової системи вищої освіти.

У дослідженні проаналізовано протистояння технократизму і гуманізму не тільки у саморозгортанні суспільств різного типу, (наприклад, капіталістичних, “соціалістичного табору” і сучасних країн СНД й України), а й в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти, визначена його специфіка в освіті розколотої цивілізації, формалізовані й досліджені суб'єктивовані і об'єктивовані продукти цього процесу.

Також обґрунтовано, що на етапі формування суспільства знань технократизму в освіті протистоїть декілька освітніх парадигм (когнітивно-інформаційна (знаннєва)), культурологічна, особистісно-орієнтована, компетентнісна), а технонаукою формується новий чинник управління суспільством і освітою, що має бути опанований філософією освіти, оскільки він формує симбіоз науки і освіти (магістратура та PhD), і тому на основі парадигмальної ідеї про визнання особистості фундаментальною цінністю має сформуватись якісно нова - гуманістична парадигма освіти, що потребує індивідуалізацію форм освіти, розгалуження дистанційної форми навчання, електронну педагогіку, самоосвіту і самовиховання, освіту протягом життя.

Висунуто ідею про те, що на зміну технократизму, який був притаманний добі Модерну і відігравав провідну роль в еволюції соціального світу, прийдуть меритократія і ноократія, які набудуть сил за часи Постмодерну і поділять між собою владний простір, що охоплюватиме всю планету на основі інформаційної єдності світової спільноти і мережевого суспільства.

Теоретичне значення дослідження полягає у створенні теоретико-методологічної основи для подальшого аналізу механізму впливу на освіту чинників, що опосередковують її саморозгортання на макрорівні, наприклад, гуманізму, толерантності, полікультурності, багатомовності, пануючого у суспільстві світогляду і світосприймання та інших. Важливим здобутком роботи може стати реалізований метод аналізу формування та дії філософського дискурсу впливу різних чинників на освіту, висвітлення його генезису та етапів становлення. Важливим теоретичним здобутком має визнаватися морфогенетична функція технічного знання, на основі якої функціонує ідеологія технократизму та формується принцип технократизму у галузі управління суспільством і освітою.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні висновків дослідження при розробці програм реформування національної системи вищої освіти будь-якої країни, де домінує ідеологія технократизму. Застосування на практиці пропозицій, що випливають з даного дослідження буде сприяти відходу української системи вищої освіти від країн СНД і, насамперед, від ідеології технократизму в освіті Російської Федерації, буде ідеологічно наближатися до Об'єднаного простору європейської освіти. У такому випадку вона буде здатна більш гармонізувати з освітніми системами Сходу, наприклад, Японії і Китаю, у вимірі яких людина існує не як горезвісний “гвинтик”, а як частка Всесвіту і сама є мікровсесвітом.

Окрім того, результати даного аналізу, а саме: ідея філософського дискурсу технократизму й освіти, визначення місця і ролі технократизму, його протистояння з гуманізмом в умовах переходу України до ринкових відносин тощо - можуть знайти застосування в ході навчального процесу під час викладання відповідних тем з історії філософії, соціальної філософії, філософії освіти, культурології, соціології, соціології освіти, європеїстики, управлінні освітою, соціальної психології та педагогіки у вищих навчальних закладах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. - Мн.: Университетское, 1990. - 560 с.

2. Амосов Н. М. Мое мировоззрение // Вопросы философии. - 1992. - № 6. - С. 50-74.

3. Андрєєв Д. А. Технократический миф в современной России // Круглый стол проекта “Горбачевские чтения” на тему: “Власть факта и власть мифа: как создается образ современной истории России”. - 15 декабря 2004 года [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http: //www.gorby.ru/rubrs.asp?rubr_id=482&art_id=24244. - Заголовок з екрану.

4. Андрущенко В. Освіта має плекати духовність // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. пр. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - № 11 (21). - С. 3-7.

5. Андрущенко В. Основні методологічні принципи філософської рефлексії освіти // Вища освіта України. - 2007. - № 3. - С. 5-8.

6. Аршинов В. И., Буданов В. Г. Когнитивные основания синергетики // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. - М.: Прогресс-Традиция, 2002. - С. 67-108.

7. Афанасьев Ю. Болонский аршин: русский университет в европейский. О российских перспективах в Болонском процессе // [Электронный ресурс]. Сайт “Русского журнала”. - Вне рубрик. - Сумерки просвещения. - 2003. - 7 апреля. - Режим доступу: http://www.russ.ru/ist_sovr/sumerki/20030407_afan.html. - Заголовок з екрану.

8. Байрачная Л. К. Власть: содержание, структура, функции (социально-философский анализ): Дисс. … канд. филос. наук: 09.00.11. - Харьков, 1992. - 179 с.

9. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. - К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. - 437 с.

10. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. изд. 2-ое, испр. и доп. - М.: Academia, 2004. - 788 с.

11. Белозерцев В. И. Технократическое мышление и пути его преодоления // Идеологизация науки и истина. - Казань, 1989. - С. 82-85.

12. Бердяев Н. А. Смысл истории. - М.: Мысль, 1990. - 175 с.

13. Бех В. П. Генезис соціального організму країни. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 288 с.

14. Бех В. П., Малик І. В. Витоки формування проблем вищої школи // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. пр. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - № 11 (21). - С. 11-17.

15. Бех І. Д. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За ред. О. В. Сухомлинської. - К., 1997. - С. 8-11.

16. Бех Ю. В. Саморозгортання соціального світу. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - 248 с.

17. Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна - США). - К.: Центр практичної філософії, 2001. - 216 с.

18. Библер В. С. Культура. Диалог культур // Вопросы философии. - 1989. - № 6. - С. 32-36.

19. Блауберг И. В., Садовский В. Н., Юдин Э. Г. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности. - М.: Знание, 1969. - 48 с.

20. Богданов А. А. Всеобщая организационная наука. Тектология. В 2-х томах. - Т. 2. - М.: Экономика, 1989. - 351 с.

21. Бойко Є. М. Сучасний стан: напрямки реформування системи вищої освіти // Фінанси України. - 1999. - № 9. - С. 46-51.

22. Бондаревская Е. В. Личностно-ориентированное образование как прогностическая модель педагогической культуры ХХІ века: [Из опыта работы ряда средних школ г. Ростова] // Инновационная школа. - 1998. - № 2. - С. 14-20.

23. Бондаренко В. Неприваблива освіта // День. - 2002. - 7 червня. - № 101.

24. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристъ, 1997. - 568 с.

25. Боровська Н. Визначити конкретні шляхи розвитку освіти [Про участь В. Кременя в прес-конференції керівників освіти і науковців, присвяченим підсумкам роботи галузі за рік та питанням її розвитку] // Освіта України. - 1999. - 22 грудня (№ 52). - С. 7.

26. Буева Л. П. Человек, культура и образование в кризисном социуме // Философия образования: Сб. науч. статей. - М.: Фонд “Новое тысячелетие”, 1996. - С. 37-54.

27. Бурлачук В. Символ и власть: Роль символических структур в построении картины социального мира. - К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. - 266 с.

28. Бушман І. О. Система освіти як засіб модернізації української культури. - Дис..... канд. філос. наук: за спеціальністю: 09.00.10; Захищена 24.02.2005. - К.: ІВО АПН України, 2006. - 151 с.

29. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем. - СПб.: Лань, 1999. - 480 с.

30. Василюк А., Пахоцінський Р., Яковець Н. Сучасні освітні системи: Навчальний посібник. - Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2002. - 139 с.

31. Вебер М. Основные социологические понятия // Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С. 601-643.

32. Вища освіта України: Методологічні та соціально-виховні проблеми модернізації: Монографія / За заг. ред. В. П. Андрущенка, М. І. Михальченка, В. Г. Кременя. - К.: Знання, 2001. - 440 с.

33. Власть: Очерки современной политической философии Запада / В. В. Мшвениерадзе, И. И. Кравченко, Е. В. Осипова и др. - М.: Наука, 1989. - 328 с.

34. Воловик В. І. Вступ до філософії: Навчальний посібник. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. - 160 с.

35. Вступ до політичної аналітики: Навч. посібник / Авт. кол.: С. О. Телешун, О. Р. Титаренко. І. В. Рейтович, С. І. Вировий; За заг. ред. С. О. Телешуна. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - 220 с.

36. Гегель Г. Наука логики. - Т. 1. - М.: Мысль, 1970. - 501 с.

37. Гегель Г. Политические произведения. - М.: Наука, 1978. - 438 с.

38. Гегель Г. В. Ф. Философия права. - М.: Мысль, 1990. - 524 с.

39. Гегель Г. Эстетика. В 4-х томах. - Т. 1. - М.: Искусство, 1968. - 312 с.

40. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХІ века. (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). - М.: Изд-во “Совершенство”, 1998. - 608 с.

41. Гессе Г. Гра в бісер: Роман: пеp. з нім. Є. О. Поповича; Пеpедм. Д. В. Затонського; HАH Укpаїни. Ін-т літеpатуpи ім. Т. Г. Шевченка. ? Харків: Фоліо, 2001. - 510 с.

42. Гессен С. И. Основы педагогики. Введения в прикладную философию / Отв. ред. и сост. П. В. Алексеев. - М.: Школа-Пресс, 1995. - 447 с.

43. Гончаренко С. У. Зміст загальної освіти і її гуманітаризації // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І. А. Зязюна. - К.: ВІПОЛ, 2000. - С. 81-107.

44. Грачев А., Ломейко В. Встреча цивилизаций: конфликт или диалог. - Париж: ЮНЕСКО, 1995. - 300 с.

45. Грубінко В. В. Формування інноваційного освітнього середовища у ВНЗ в контексті вимог Болонського процесу // Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції (м. Тернопіль, 26 березня 2004 р.). - Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. - С. 6-17.

46. Грушевський М. Вільна Україна // Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М. Грушевського. - К.: Веселка, 1992. - С. 90-97.

47. Грэхэм Л. Призрак казненного инженера. Технология и падение Советского Союза. - СПб.: Европейский дом, 2000. - 183 с.

48. Губман Б. Л. Западная философия культуры ХХ века: Учеб. пособие для студентов вузов. - Тверь: ЛЕАН, 1997. - 287 с.

49. Гуманитаризация технического образования и гуманизация профессиональной подготовки инженеров: Тезисы научно-технической конференции. - Ульяновск, 1989. - 412 с.

50. Данилова Г. С. Професіоналізм педагога на порозі третього тисячоліття // Освітянські відомості. - 2002. - № 4.

51. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.

52. Дзоз В. О. Гуманітарна політика України: проблеми формування та реалізації (соціально-філософський аналіз). - К.: Знання України, 2006. - 316 с.

53. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. - К.: Либідь, 2001. - 334 с.

54. Єременко І. Гуманізація як невід'ємна складова виховання // Педагогічна газета. - 1999. - № 9.

55. Журавський В. С., Згуровський М. З. Болонський процес: головні принципи входження в європейський простір вищої освіти. - К.: Політехніка, 2003. - 200 с.

56. Закон України “Про вищу освіту” // Законодавчі акти України з питань освіти: За станом на 1 квітня 2004 року / Верховна Рада України; Комітет з питань науки і освіти / І. Р. Юхновський (ред.-упоряд.). Офіційне видання. - К.: Парламентське вид-во, 2004. - С. 168-221.

57. Закон України “Про освіту” // Законодавчі акти України з питань освіти: За станом на 1 квітня 2004 року / Верховна Рада України; Комітет з питань науки і освіти / І. Р. Юхновський (ред.-упоряд.). Офіційне видання. - К.: Парламентське вид-во, 2004. - С. 21-52.

58. Згуровський М. З. Сценарний аналіз як системна методологія передбачення. - Системні дослідження та інформаційні технології. - 2002. - № 1. - С. 7-36.

59. Зинченко В. П., Моргунов Е. Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. - М.: Тривола, 1994. - 304 с.

60. Зинченко В. П. Рассудок и разум в контексте развивающегося образования // Человек. - 2000. - № 4. - С. 16-29.

61. Зинченко В. П. Рассудок и разум в контексте развивающегося образования // Человек. - 2000. - № 5. - С. 20-35.

62. Зязюн І. А. Гуманізм освіти ХХІ століття: філософський і психологічний аспект // Теорія і практика управління соціальними системами. - 2002. - № 2. - Харків: НТУ “ХПІ”. - С. 24-35.

63. Зязюн І. А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна школа. - 2000. - № 8. - С. 20.

64. Зязюн І. А. Концептуальні засади теорії освіти в Україні // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2000. - № 1. - С. 12-13.

65. Исследования по общей теории систем / Общ. ред. и вступит. статья В. Н. Садовского и Э. Г. Юдина. - М.: Прогресс, 1969. - 520 с.

66. Казначеев В. П. Феномен человека: космические и земные истоки. - Новосибирск: Кн. изд-во, 1991. - 125 с.

67. Калініченко М. М. Влада громадянського суспільства: Монографія. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006. - 175 с.

68. Каптерев А. И. Менеджмент знаний: От теории к технологиям: Научно-методическое пособие. - М.: Либерия-Бибинформ, 2005. - 296 с.

69. Карамушка Л. М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: Навчальний посібник. - К.: IЗMH, 1997. - 180 с.

70. Карамушка Л. М. Психологія управління закладами середньої освіти. - К.: Ніка-центр, 2000. - 332 с.

71. Карцев В. С. Особистість як глобальна цінність громадянського суспільства заходу // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - 2001. - Вип. 21. - С. 40-50.

72. Ковтун В. В. Промисловий комплекс України. - К.: Основи, 1998. - 200 с.

73. Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий досвід та українські перспективи (Бібліотека з освітньої політики) // Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко, О. І. Локшина, О. В. Овчарук, Л. І. Паращенко, О. І. Пометун, О. Я. Савченко, С. Є. Трубачова - К.: Видавництво “К.І.С”, 2004. ? 112 с.

74. Корх О. М. проблема індивідуалізму (історико-філософський аналіз): Дис... д-ра філос. наук: 09.00.05; - Захищена 06.12.2002. - Дніпропетровськ, 2000. - 396 с.

75. Кравец А. С. Вероятность и системы. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1970. - 168 с.

76. Кремень В. Без реформи освіти не розбудуємо держави // Педагогічна освіта. -1999. - № 10. (Жовтень). - С. 1.

77. Кремень В. Від “кіоскової” психології - до освіти протягом життя // Дзеркало тижня. - 2003. - 1-7 лютого. - № 4. - С. 14.

78. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. ? К.: Просвіта, 2005.

79. Кремень В. Г. Підготовка творчої індивідуальності як основне завдання освітньої системи ХХІ століття // Творча особистість у системі неперервної професійної освіти: Матеріали Міжнародної наукової конференції 16-17 травня 2000 року / За редакцією С. О. Сисоєвої і О. Г. Романовського. - Харків: ХДПУ, 2000. - С. 3-4.

80. Кремень В. Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. - К.: Грамота, 2007. - 576 с.

81. Крижко В. В. Антологія аксіологічної парадигми управління освітою. - К.: Освіта України, 2005. - 440 с.

82. Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті. - Запоріжжя: Просвіта, 2003. - 272 с.

83. Крисаченко В. С. Философский анализ эволюционизма / Отв. ред. В. Л. Храмова; АН УССР Ин-т философии. - К.: Наукова думка, 1990. - 216 с.

84. Крохмаль Н. В. Історичні форми саморегуляції соціального процесу. - Запоріжжя: Просвіта, 2004. - 144 с.

85. Кудін В. О. Освіта в інформаційному суспільстві. - К.: Телекорпорація “Республіка”, 1998. - 151 с.

86. Кургузов В. Л. Гуманитарная культура (теоретическое обоснование феномена и проблемы функционирования в техническом вузе). - Улан-Удэ: ВСГТУ, 2000. - 553 с.

87. Кургузов В. Л. Философия здоровья, гуманитарная культура и образование как детерминанты интенсивного розвития. - www.vsqtu.castsib.ru.

88. Кучма Л. Виступ Президента України Леоніда Даниловича Кучми на II Всеукраїнському з'їзді працівників освіти: 8 жовтня 2001 року // Освіта. - 2001. - 10-17 жовтня. - С. 2-4.

89. Лазарев Ф. В. Интервальное миропонимание как базовый элемент мировоззрения // Мировоззрение и трансформации современного общества: Материалы международной конференции. Симферополь, 22-25 сентября 2004 / Таврический национальный ун-т им. В. И. Вернадского. - Симферополь: ТНУ, 2004. - С. 67-69.

90. Ленин В. И. Задачи союзов молодежи (Речь на 111 Bcepoc. съезде Рос. Ком. Союза Молодежи 2 окт. 1920 г.) // Полн. собр. соч. - Т. 41. - С. 298-318.

91. Ленин В. И. Еще раз о профсоюзах, о текущем моменте и об ошибках тт. Троцкого и Бухарина. - Полн. собр. соч. - Т. 42. - С. 264-304.

92. Ленк Х. Размышления о современной технике: Пер. с нем. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 183 с.

93. Лингвистический энциклопедический словарь / Ред. В. Н. Яйцева. - М.: Советская энциклопедия, 1990. - 685 с.

94. Луковенко Ю., Нікітін В., Коловіцкова О. Стан і перспективи реформування освіти в Україні. Документ для обговорення // Постметодика. - 2001. - № 4. [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.ipe.poltava.ua/pm/36/osvita.htm. - Заголовок з екрану.

95. Лук'янець В. С., Кравченко О. М., Озадовська Л. В., Мороз О. Я. Науковий світогляд на зламі століть: Монографія. - К.: Вид. ПАРАПАН, 2006. - 288 с.

96. Мадзігон В. Інститут педагогіки - поступ у третє тисячоліття // Освіта України. - 2007. - № 16-17. - 27 лютого. - С. 22-23.

97. Малик І. В. Історико-філософська рефлексія семантичної природи явища технократизму // Гілея (науковий вісник): Зб. наук. пр. - 2007. - Випуск 8. - С. 47-56.

98. Малик І. В. Концептуальний остів сучасного технократизму у дискурсі управління освітянським процесом // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - Випуск 66. - С. 115-128.

99. Малик І. В. Протистояння технократизму і гуманізму в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти // Політологічний вісник: Зб. наук. праць. - Вип. 24. - К.: “НАС”, 2007. - С. 59-73.

100. Малик І. В. Соціально-філософський сенс концепту “дискурс технократизму в освітніх концепціях ХХІ століття” // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. пр. - № 12 (25). - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - С. 218-227.

101. Малик І. В. Технократизм як фактор ризику формування освітніх концепцій ХХІ століття // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 63. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - С. 52-61.

102. Маритен Ж. Интегральный гуманизм / Философ в мире. - М.: Высшая школа, 1994. - С. 90-135.

103. Марітен Ж. Завоювання свободи // Соціальні, економічні та релігійні. виміри свободи: Зб. текстів / Уклали: Ю. Біленко, А. Карась, В. Терещенко, О. Фешовець. - Львів, 2002. - С. 14-28.

104. Марков М. Теория социального управления. - М.: Прогресс, 1978. - 447 с.

105. Марков Ю. Г. Функциональный подход в современном научном познании. - Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1982. - 255 с.

106. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 1. - 798 с.

107. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 13. - 770 с.

108. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 23. - 907 с.

109. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 42. - 535с.

110. Маслов В. І., Драгун В. П., Шаркунова В. В. Теоретичні основи педагогічного менеджменту: Навчальний посібник для працівників освіти. - К.: Знання, 1996. - 86 с.

111. Мартинов Р. С. Феномен технократичної свідомості в соціально-філософському вимірі: Автореф. дис. … канд. філос. наук Донецький національний університет. - Донецьк, 2006. - 20 с.

112. Мигдал А.Б. Качественные методы в квантовой физике. - М.: Наука, 1975. - 336 с.

113. Мировоззрение и трансформации современного общества: Материалы международной конференции. Симферополь, 22-25 сентября 2004 / Таврический национальный ун-т им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2004. - 174 с.

114. Митрофанов С. Плюсы и минусы “болонского процесса” // [Электронный ресурс]. Сайт “Русского журнала”. - Вне рубрик. - Сумерки просвещения. - 2003. - 7 апреля. - Режим доступу: http://www.russ.ru/ist_sovr/sumerki/20030407_mitr.html. - Заголовок з екрану.

115. Михальченко М. І., Самчук З. Ф. Освіта як об'єкт соціально-філософського аналізу: Вища освіта України: методологічні та соціально-виховні проблеми модернізації. Монографія / За заг. ред. В. П. Андрущенко, М. І. Михальченка, В. Г. Кременя - К.: Знання, 2001. - С. 7-46.

116. Мілль Дж. Про індивідуальність як один з елементів добробуту (Розділ ІІІ праці “Про свободу”) // Лібералізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. - К.: Смолоскип, 2002. - С. 151-164.

117. Мэмфорд Л. Миф машины // Вестник МГУ. - Серия 12. - 1992. - № 1.

118. Надольний М. І. Мета і засоби мети // Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний Словник / Заг. ред. і уклад.: В. П. Андрущенко, М. І. Горлач. - Київ-Харків: ВМП “Рубікон”, 1997. - С. 236-237.

119. Налимов В. В., Дрогалина Ж. А. Реальность нереального. - М.: Издательство “МИР ИДЕЙ”, АО АКРОН, 1995. - 432 с.

120. Національна доктрина розвитку освіти. Указ Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002 // Урядовий кур'єр. - 2002. - 18 квітня.

121. Ніколаєнко С. Забезпечення якості вищої освіти - важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства // Освіта України. - 2007. - № 16-17. - 27 лютого. - С. 1-21.

122. Новая технократическая волна на западе: [Сб. ст.: Переводы] / Сост. П. С. Гуревич. - М.: Прогресс, 1986. - 450 с.

123. Новейший философский словарь: 3-е изд., испр. - Мн.: Книжный Дом, 2003. - 1280 с.

124. Об итогах 32-й Генеральной конференции ЮНЕСКО: справка / Российский комитет Программы ЮНЕСКО “Информация для всех”. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.ifap.ru/pr/2003/011020b.doc. - Заголовок з екрану.

125. Огнев'юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку. - К.: Знання України, 2003. - 450 с.

126. Огнев'юк В. О. Освіта міжпарадигмального періоду // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 50. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. - С. 36-48.

127. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: Плай, 2001. - 695 с.

128. Осмоловская И. М. Дидактические проблемы в управленческой деятельности директора школы. - М.: Сентябрь, 2005. ? 176 с.

129. Павленко А. І. Проблема співвідношення особистісно-діяльнісного підходу в педагогіці і особистісно-орієнтованій освіті // Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти. - Ч. 1. - Запоріжжя: Просвіта, 2003. - С. 135-140.

130. Парсонс Т. О структуре социального действия: пер. с англ. - М.: Академический проект, 2002. - 880 с.

131. Педагогика / Под ред. Г. Нойера. Ю. К. Бабанского. - М.: Педагогика, 1984. - 368 с.

132. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: монографія / За ред. С. О. Сисоєвої. - К.: ВІПОЛ, 2001. - 604 с.

133. Пилигин А. А. Личностно-ориентированное образование: история и практика. - М.: КСП+, 2003. - 432 с.

134. Пищулин Н. П., Ананишнев В. М. Образование и управление. - М.: “Жизнь и мысль”, 1999. - 296 с.

135. Пікельна В. С., Удод О. А. Управління школою. - К.: Наук.-метод. об'єднання педагогічних інновацій “Альфа”, 1998. - 283 с.

136. Плахотный А. Ф. Проблема социальной ответственности. - Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1981. - 192 с.

137. Подмазин С. И. Личностно-ориентированное образование: социально-философское исследование. - Запорожье: Просвіта, 2000. - 250 с.

138. Подсолонко О. А. Менеджмент: теорія та практика: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 370 с.

139. Попов В. Г. Инженер и время. - Донецк: ДГАСА, 2001. - 62 с.

140. Попович М. Ліберальні цінності, або Роздуми біля парадного під'їзду Європи // Дзеркало тижня. - 2001. - 1-7 грудня. - С. 18.

141. Постмодернизм. Энциклопедия / Сост. и науч. ред. А. А. Грицанов, М. А. Можейко. - Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001. - 1040 с.

142. Радаев В. В., Шкаратан О. И. Власть и собственность // Социологические исследования. - 1991. - № 1. - С. 50-61.

143. Рассел Б. Философский словарь разума, материи и морали: Пер. с англ. - К.: Port-Royal, 1996. - 368 с.

144. Рожанский И. Д. История естествознания в эпоху эллинизма и Римской империи. - М.: Наука, 1988. - 448 с.

145. Розин В. М. Философия образования как предмет общего дела // Вопросы философии. - 1995. - № 11. - С. 7-9.

146. Романенко М. І. Соціальні та парадигмально-когнитивні детермінанти розвитку сучасної освіти: Дис. … д-ра філос. наук: 09.00.10; - Захищена 26.12.2003. - Дніпропетровськ, 2003. - 385 с.

147. Рябченко В. І. Технократизм і доля українського села: Занепад сучасного села як системна криза українського соціуму: соціально-філософський аналіз проблеми. - К.: Знання України, 2006. - 76 с.

148. Сазонов Б. Российское общество: социологические перспективы. - М.: УССР, 2000. - 344 с.

149. Самарский А. А., Курдюмов С. П. Парадоксы многовариантного нелинейного мира вокруг нас // Международный ежегодник “Гипотезы. Прогнозы. Будущее науки”. - 1989. - № 22. - С. 8-29.

150. Свидерский В. И. О некоторых формах противоречивости в объективном мире. - Л.: Изд-во Ленинградского у-та, 1968. - 128 с.

151. Селевко Г. К. Технологи развивающего образования. - М.: НИИ школьных технологий, 2005. - 192 с.

152. Семиволос П. Василь Кремень: “Не бачу альтернативи змінам” // Дзеркало тижня. - 2002. - 27 квітня-10 травня. - № 16. - С. 13.

153. Сенашенко В. С., Ткач Г. Ф. Болонский процесс и качество образования // Alma Mater. Вестник высшей школы. - 2003. - № 8. - С. 8-14.

154. Сидоренко С. У Європу знань через Болонський процес // Урядовий кур'єр. - 2003. - 15 листопада. - № 216. - С. 11.

155. Сколимовски Х. Философия техники как философия человека // Новая технократическая волна на Западе / Сост. и вступ. ст. П. С. Гуревича. - М.: Прогресс, 1986. - С. 240-250.

156. Словарь-справочник менеджера / Под ред. М. Г. Лапусты. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 608 с.

157. Смелзер Н. Социология: Пер. с англ. - М.: Феникс, 1994. - 688 с.

158. Современная западная социология: классические традиции и поиски новой парадигмы. - М.: ИНИОН АН СССР, 1990. - 202 с.

159. Солдатенко В. Ф. Українізація як іманентна потреба розвитку модерної нації // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект: Зб. наук. пр. - К.: Вид-й дім “Академперіодика”, 2004. - С. 233-241.

160. Сорокин П. А. Социальная и культурная динамика: Пер с англ. - СПб.: РХГИ, 2000. - 1056 с.

161. Соснін О. В. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - 572 с.

162. Соціальне управління: Довідник / В. Л.Василенко (керівник авт. колективу), В. Б. Авер'янов, Ф. Г. Бурчак та ін.: Упоряд.: В. О. Тихонович та ін. - К.: Політвидав України, 1986. - 415 с.

163. Социальные технологии: Толковый словарь / Отв. ред. В.Н.Иванов. - Москва-Белгород: Луч - Центр социальных технологий, 1995. - 309 с.

164. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие / Под общей редакцией проф. Н. И. Горлача. - Харьков: Институт востоковедения и международных отношений. Харьковский коллегиум. Кафедра истории, философии и политических наук, 1996. - 688 с.

165. Степин В. С. Теоретическое знание: структура, историческая эволюция. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 743 с.

166. Стоуньер Т. Информационное богатство: профиль постиндустриальной экономики // Новая технократическая волна на Западе / Сост. и вступ. ст. П. С. Гуревича. - М.: Прогресс, 1986. - С. 392-409.

167. Суркова Л. В. Технократизм: социокультурный феномен. - М., 1992. - 198 с.

168. Суспільний прогрес - це накопичення знань (інтерв'ю з М. Згуровським) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.innopolis.info/library/625/629/552.html?print. - Заголовок з екрану.

169. Титаренко Л. Г. Псевдотехнократизм в советском обществе: социально-философский анализ // Социологические исследования. - 1991. - № 7. - С. 48-54.

170. Тоффлер Е. Третя Хвиля / З англ. пер. А. Євса. - К.: Вид. дім “Всесвіт”, 2000. - 480 с.

171. Тоффлер О. Будущее труда // Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - С. 250-275.

172. Трайнев В. А. Россия в грядущем информационном мире // Высшее образование в России. - 1999. - № 6. - С. 34-36.

173. Ферми Л. Атомы у нас дома: Пер. с англ. / Предисл. О. Писаржевского. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1959. - 328 с.

174. Філософський енциклопедичний словник. - К:. “Абрис”, 2002. - 742 с.

175. Філософія політики: Короткий енцикл. словник / Авт.-упоряд.: В. П. Андрущенко та ін. - К.: Знання України, 2002. - 670 с.

176. Философия техники в ФРГ. - М.: Прогресс, 1989. - 527 с.

177. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. - 7-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2001. - 719 с.

178. Философский энциклопедический словарь / Под ред. С. С. Аверинцева, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичева и др. - 2-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 815 с.

179. Філософський словник соціальних термінів. - Харків: Корвін, 2002. - 672 с.

180. Фромм Э. “Иметь” или “быть”?: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. - 336 с.

181. Флоренский П. А. Органопроекция // Русский космизм: Антология философской мысли. - М., 1993.

182. Хабермас Ю. Техника и наука как “идеология”: Пер. с нем. М. Л. Хорькова. - М.: Праксис, 2007. - 208 с.

183. Халипов В. Ф. Власть: Кратологический словарь. - М.: Республика, 1997. - 431 с.

184. Халипов В. Ф. Кратология как система наук о власти. - М.: Республика, 1999. - 303 с.

185. Хен Ю. В. Евгенический проект: “pro” и “contra”. - M.: Институт философии РАН, 2003. - 154 с.

186. Хунинг А. Инженерная деятельность с точки зрения этической и социальной ответственности // Философия техники в ФРГ. - М.: Прогресс, 1989. - С. 404-419.

187. Черныш А. М. Политическая ответственность в системе социалистического народовластия. - Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1987. - 193 с.

188. Черныш А. М. Социально-политический механизм обеспечения ответственности институтов власти в социалистическом обществе: Автореф. дисс. … д-ра филос. наук / Моск. высш. парт. школа. - М., 1990. - 32 с.

189. Шведун С. Процес пішов... Болонський // Президентський вісник. - 2004. - № 16. - С. 14.

190. Шевцов В. С. Образование как объект историко-философского анализа в контексте интеграции культур: Дисс. … канд. филос. наук: 09.00.05. Днепропетровск, 2000. - 178 с. - Библиогр.: С. 165-178.

191. Шендрик А. И. Теория культуры: Учебное пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Единство, 2002. - 519 с.

192. Швейцер А. Культура и этика / Перевод Н. А. Захарченко и Г. В. Колшанского. Общая редакция и предисловие проф. В. А. Карпушина. - М.: Прогресс, 1973. - 340 с.

193. Шпенглер О. Закат Европы. - М.: Мысль, 1994. - Т. 2. - 536 с.

194. Штомпка П. Социология социальных изменений: Пер. с англ. / Под ред. В. А. Ядова. - М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 1996. - 416 с.

195. Щуров В. А. Новый технократизм. Феномен техники в контексте духовного производства: Монография. - Н.-Новгород: Изд-во Н-НГУ, 1995. - 115 с.

196. Эллюль Ж. Другая революция // Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - С. 148-151.

197. Ягупов В. В. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2002. -560 с.

198. Яковец Ю. В. Эпохальные инновации 21 века / Ю. В. Яковец; Междунар. ин-т. П. Сорокина-Н. Кондратьева. - М.: ЗАО Издательство “Экономика”, 2004. - 444 с.

199. Ярошевский М. Воля // Философская энциклопедия / Гл. ред. Ф. В. Константинов. - М.: Сов. энциклопедия, 1960. - Т. 1. - С. 284-285.

200. Ясперс К. Современная техника // Новая технократическая волна на Западе // Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресс, 1986. - С. 119-146.

201. Creating the Qyality wornpluce for Amerika's Changing Workforce U.S.Demartment of Labor Wach, 1994. - 201 p.

202. Fourastiй J. Le grand espoir du XX-s siиcle. - P.: Presses Universitaires de France, 1949. - 1998 р.

203. Hill S. The Tragedy of Technology: Human Liberation Versus Domination in the Late Twentieth Century. - L.: Pluto Press, 1988.

204. Spragens T. The Irony of Liberal Reason. - Chicago: The University of Chicago Press, 1981. - 296 р.

205. Stabile D. Prophets of order. The Rise of New Class, Technocracy and Socialism in America. - Boston: South and Press, 1984. - 295 р.

206. Veblen T. The Engineers and the Price System. - N. Y.: The Viking Press, 1921. - 104 р.

207. Winner L. Autonomous Technology. Technics-out-of-Controi as a Theme in Political Thought. - Cambridge, Mass: The MIT Press, 1977.

Размещено на Allbest.ru