Основні питання педагогічної майстерності

Недоліком її є необхідність використання режиму «on-line», що коштує дорого; 2) студент (суб'єкт навчання) -- викладач. Після отримання студентами навчального матеріалу викладачі надають їм допомогу в його опануванні, стимулюючи їхній інтерес до навчання, підвищуючи мотивацію; організовуючи практичну діяльність, що базується на опанованих теоретичних знаннях, перевірку знань та оцінювання рівня їх засвоєння, надаючи консультативну допомогу, та ін.; 3) студент -- студент. Партнерська взаємодія студентів у процесі засвоєння знань може відбуватися за участю викладача і без нього. Вона сприяє формуванню і розвитку комунікативних умінь, отриманню ними доступу до кращих зразків виконання навчальних завдань (студентами з вищим рівнем академічної успішності та розвитку здібностей). Засобами здійснення її можуть бути електронна пошта, відеоконференції тощо. Взаємодія з освітньою інформацією і віддаленими співрозмовниками (джерелами інформації) розвиває у студентів універсальні уміння дистанційної діяльності, які не формуються за традиційного навчання. Кожна форма дистанційних телекомунікацій має специфіку, що накладає обмеження на освітній процес. Водночас застосування певних освітніх технологій вимагає пошуку адекватних їм телекомунікаційних засобів та інформаційних технологій. Наприклад, для індивідуальних занять інтенсивність взаємодії педагога і студента не так важлива, оскільки для їх забезпечення достатньо використання електронної пошти. Для дистанційних занять у групі, де кількість і якість освітніх взаємодій визначає ефективність навчання, прийнятнішим є режим телеконференцій і форумів. У проектуванні навчальних програм для дистанційного навчання використовують емпіричний підхід (орієнтація на здоровий глузд, практичний досвід, що нерідко занижує їх теоретичні засади) і теоретичний (на основі теоретичного обґрунтування навчальних програм). Орієнтація на максимальне використання теоретичних надбань, досягнень психології і педагогіки є продуктивнішою. Суттєвою особливістю сучасних навчальних систем є їх інтерактивність, що забезпечує діалогічний характер навчання. Однак діалогічна взаємодія -- не самоціль. Інтенсивність залучення учнів (студентів) до діалогу не є показником ефективності навчальної програми. Проектуючи кожен фрагмент діалогу, викладач має бачити дидактичні цілі, дбати, щоб репліки не були перевантажені зайвою інформацією, а питання -- надто ускладненими, враховувати здатність комп'ютера «зрозуміти» відповіді тих, хто навчається. Процес комунікації має зацікавлювати учня, студента, підвищувати їхнє бажання продовжувати діалог із комп'ютером, стимулювати їхню пізнавальну активність, досягнення навчальних цілей. Залежно від педагогічної спрямованості діалогу розрізняють такі його рівні: -- фактичний діалог, за якого співрозмовник вибудовує свою відповідь на основі формальної зміни повідомлення. У такому діалозі повідомлення комп'ютера виконують функцію стимулюючої підказки, яка не містить ніяких відомостей із розв'язання конкретних завдань, але підбадьорює учня.

Зловживання таким діалогом може спричинити негативне ставлення до навчання з використанням комп'ютера; -- діловий діалог, спрямований на розв'язання запропонованого завдання без урахування цілей освіти. Спілкування розгортається як діалог в експертних системах. Педагогічна цінність його незначна, тому що не враховуються істотні особливості навчання, важливість засвоєння способів розв'язання певного типу завдань. Комп'ютер, який реалізує діалог другого рівня, моделює діяльність не педагога, а експерта у певній предметній сфері; -- педагогічний діалог, який відбувається на основі моделі учня (студента) з урахуванням умов і цілей навчання. Навчальна система має не лише розуміти повідомлення, а й інтерпретувати їх з позицій суб'єктів навчальної діяльності, не лише фіксувати ускладнення, а й установлювати їх причини. Функціонування «машинних комп'ютерних педагогів» нейтралізувало багато труднощів у подоланні мовного бар'єра. Побудова програмних продуктів має бути такою, щоб за будь-якого виду навчання можна було відповідати на альтернативні або риторичні питання, які активізують мислення, тобто розвивають внутрішній діалог учня (студента). Будь-які педагогічні програмні засоби повинні витримувати соціальну дистанцію, дотримуватися педагогічного такту, а також бути зорієнтованими на встановлення дружніх стосунків по той бік екрана.

Перевагою дистанційного навчання є його вікова необмеженість. Його учасниками можуть бути і п'ятнадцятирічні, і п'ятдесятирічні особи з різним освітнім рівнем, соціальним статусом, різним віросповіданням. Створюючи психологічний комфорт у навчанні, інформаційні технології значно знижують вірогідність негативних стресових ситуацій (загрози, порушення етичних норм, міжособистісні конфлікти та ін.), які супроводжують традиційну педагогіку. Однак спілкування з комп'ютером є менш емоційним, ніж спілкування з учителем, воно значно звужує моральне і духовне життя людини. Одним із найважливіших факторів використання у навчанні інформаційних технологій є незалежний контроль успішності навчальної діяльності. Відсутність контакту з екзаменатором, екзаменаційною комісією пов'язана зі значно меншим стресовим напруженням, підвищує сподівання на об'єктивність оцінювання, довіру до його результатів.

Етичні правила комунікації у глобальних інформаційних мережах

Етичні норми поведінки в інформаційному просторі є важливим аспектом професійно-педагогічної комунікації. Оволодіння ними неможливо реалізувати лише деклараціями прав і правил поведінки. Адже діалог із всесвітньою мережею відбувається за відповідними законами, вимагає володіння його специфічною культурою. У сучасних глобальних інформаційних мережах (Internet, FidoNet) сформульовано етичні правила діалогу із всесвітньою мережею, які можна знайти на сайтах (relcom.education).

Мережний етикет (сетікет) -- сукупність норм (правил) поведінки в інформаційному просторі (www.setiket.by.ru).

Ґрунтується він на таких обов'язкових для всіх користувачів правилах: 1) взаємодія в інформаційній мережі відбувається за законами взаємодії між людьми: не робити іншому того, чого не хочеш собі (передавання так званого СПАМУ, коректність висловлювань та ін.). При цьому слід дотримуватися правил субординації. Збираючись відправити великий обсяг інформації, потрібно уточнити в одержувача, чи має він бажання (можливість) її прийняти; 2) будь-яке інформаційне повідомлення можна розглядати як офіційний письмовий документ, а електронну адресу користувача -- як атрибути приватної особи (адреса, телефон). Відправлення повідомлень від імені іншого користувача, несанкціоноване використання чужої електронної адреси, її перегляд вважаються злочином. Те, що можна сказати мимохіть, пом'якшуючи інтонацією в усному мовленні, загострюється у письмовому повідомленні і цілком неприпустимо під час звертання до офіційної особи (викладача, організатора конференції та ін.). Оприлюднення і розповсюдження приватної електронної адреси іншого користувача можливе лише за його згодою; 3) при листуванні за допомогою інформаційної мережі потрібно пам'ятати: написаний лише великими буквами текст сприймається як мовлення на підвищених тонах; у неофіційних листах можна використовувати скорочення, «емоційні піктограми» (смайлики); офіційні листи не варто робити багатокольоровим шрифтом, а виділяти слова і фрази, якщо це потрібно, за допомогою його накреслення (напівжирний, курсив, підкреслений). Особливості роботи з електронною поштою, участі у телеконференції, спілкування у чаті, оформлення Web-сторінок регулюються правилами сетікету. Правила сетікету для електронної пошти (e-mail). Користуючись електронною поштою, завжди необхідно заповнювати поле subject (тему) свого листа, що дасть змогу співрозмовникові відразу виокремити з-поміж листів потрібні, зважаючи на їх тему. Відповідаючи на лист, у поле теми вписують Re: вихідна тема. При цьому бажано цитувати деякі його уривки, що допоможе співрозмовнику освіжити в пам'яті зміст свого листа. Цитовані фрази потрібно виділяти, проставляючи на кожному рядку символ («>«), відокремлюючи їх інтервалом (порожнім рядком). За можливості слід використовувати підпис (signature), що містить інформацію про автора тексту (адресу домашньої сторінки, телефон та ін.). Однак не варто надсилати листом особисту або секретну інформацію, вставляти в електронний лист великі за обсягом файли, оскільки не всі поштові сервери забезпечують їх відправлення або прийом. Краще великі файли розбити на кілька (-200 Kb) і надсилати окремими листами. Можна використовувати смайлики для надання листові емоційності, не забуваючи про почуття міри.

Правила сетікету для телеконференцій (USENET, FIDO). Автор повідомлення має подбати про точне формулювання його теми (subject), яка має узгоджуватися з його змістом. Не варто писати надто великі повідомлення (бо читачі конференції можуть їх проігнорувати), а також фіксувати особисту або таємну інформацію. За необхідності особисто відповісти авторові листа використовуйте електронну пошту, а не конференцію. Виправдане при цьому його цитування. Не слід надсилати повідомлення в конференцію, яке не відповідає її тематиці, чи надсилати одне й те саме повідомлення відразу в кілька конференцій. Можна використовувати підпис (signature) з інформацією про себе (адреса домашньої сторінки, телефон та ін.) смайлики (в розумних межах). Правила сетікету для спілкування у чаті. Спершу необхідно обрати собі нік (nickname -- псевдонім), який не ображав би інших учасників чату. Нік має засвідчити статеву належність автора (уникайте нейтральних імен). Звертаючись до адресата, слід указати його нік на початку фрази, не повторювати часто одну й ту саму фразу, бо це дратує інших учасників чату. Перед виходом із нього потрібно попрощатися зі співрозмовниками, домовитися про час наступної спільної бесіди. Сетікет Web-сторінок. Важливо передусім подбати, щоб сторінка оперативно завантажувалася, пропонувати широкий вибір кодування (koi-8, win-1251, mac). При цьому слід уникати відкриття за допомогою скриптів нових вікон (з банерами, рекламою). Головне, щоб користувач побачив на сторінці те, що йому обіцяно. Найчастіше на конференціях, чатах, USENET, FIDO учитель під час електронного листування має справу з такими скороченнями: ADN (any day now) -- тепер у будь-який день; AFAIK (as far as і know) -- наскільки я знаю; AWGTHTGTTA? (are we going to have to go through this again?) -- ми повинні пройти через це ще раз?; BTW (by the way) -- між іншим; CU (see you) -- побачимось; CUL (see you later) -- побачимось пізніше; FWIW (for what it's worth) -- для того, для чого це придатне; FYI (for your information) -- до вашого відома; GIWIST (gee і wish i'd said that) -- ух ти, шкода, що це сказав не я; GROK -- означає цілковите розуміння; 1С (і see) -- зрозуміло; ІМНО (in my humble opinion) -- на мою скромну думку; IOW (in other words) -- іншими словами; JSNM (just stark naked magis) -- явне чаклунство; L8R (later) -- пізніше; OIC (oh, і see) -- а, ось воно як!; OTOH (on the other hand) -- з іншого боку...; POV (point of view) -- точка зору; ROTFL (rolling on the floor laughing) -- сміюся так, що качаюся по підлозі; RSN (real soon now) -- тепер-то вже справді незабаром; TANJ (there ain't no justice) -- немає в житті справедливості; TANSTAAFL (there ain't no such thing as a free lunch) -- безкоштовних сніданків не буває; ТТВОМК (to the best of my knowledge) -- наскільки я знаю; TTUL (talk to you later) -- поговоримо пізніше; WYSIWYG (whats you see is whats you'se get) -- що ви бачите, те й одержите. Для автоматизації введення смайликів можна завантажити програмку «Smiler», яка дає змогу вводити їх натискуванням однієї клавіші від F5 до F12.

Валеологічні аспекти роботи з комп'ютером

Запровадження в Україні освітніх технологій на основі комп'ютерних телекомунікацій пов'язане з істотними труднощами, спричиненими недостатньою кількістю комп'ютерів у навчальних закладах і в індивідуальних користувачів, слабким розвитком і нестабільністю комп'ютерних телекомунікаційних мереж; недостатньою комп'ютерною грамотністю й інформаційною культурою населення. Значні труднощі виникають через недостатньо вільний доступ учнів (студентів) до ресурсів комп'ютерної мережі, адже пропонований для шкіл і вузів сервіс обмежується переважно електронною поштою і деякими послугами у налагодженому режимі (включаючи телеконференції, інформаційні сервери та ін.). Розв'язанню цієї проблеми посприяло б створення загальнодоступної локальної внутрівузівської (внутрішкільної) мережі (Intranet-технології) з відповідними мостами, здатними забезпечити користування послугами глобального комп'ютерного зв'язку. Однак використання комп'ютерних технологій часто супроводжується зосередженням людини на виконанні рутинних, шаблонних операцій, що спричинює зниження рівня її інтелектуальних здібностей. Комп'ютерно-опосередкована комунікація обумовлює серйозні зміни у використанні мовних засобів. Під час електронного листування використовують переважно епістолярний жанр, що спрощує спілкування, стирає межі між особистісно-орієнтованою і статусно-орієнтованою його формами, породжує невміння розрізняти жанрову і стилістичну доцільність мовленнєвих засобів, збіднює мовленнєві дії, позбавляє їх різноманітності й варіативності.

Різний ступінь доступу до комп'ютера зумовлює асинхронний розвиток особистостей, дисбаланс культур, наслідком чого можуть бути комунікативні бар'єри в ситуаціях міжкультурної взаємодії. Поширеним стає таке тривожне явище, як персоніфікація -- приписування комп'ютерним системам людських якостей, взаємодія з ними на рівні суб'єкт-об'єктних відносин. Специфіка комп'ютера визначає форми персоніфікації, серед яких розрізняють: а) метафізичну персоніфікацію -- сприйняття комп'ютерної системи як особистості або наділення комп'ютера певними особистісними якостями; б) анімізацію -- сприйняття комп'ютера як живої істоти; в) інтелектуалізацію -- наділення комп'ютера інтелектуальними якостями (властивостями); г) глоторизацію -- визнання суб'єктності системи на основі її здатності оперувати природною мовою; формування емоційного ставлення до комп'ютерної техніки. Джерелом персоніфікації можуть бути творці комп'ютерних програм, які намагаються переконати користувачів у простоті їх використання, дружелюбності, до них легко адаптуватися, вони можуть бути партнерами у розв'язанні будь-яких проблем. Нерідко і користувачі приписують особистісні властивості комп'ютерам під час тривалої роботи з ними.

Деякі вчені вважають персоніфікацію корисною, оскільки вона створює позитивну мотивацію, допомагає користувачеві комп'ютерної системи легше адаптуватися до неї. Проте нерідко наділення комп'ютерних систем людськими якостями негативно впливає на особистість, формуючи комп'ютерну тривожність або комп'ютерний фанатизм, що знижує ефективність вивчення і використання комп'ютерних технологій у професійно-педагогічній діяльності.

Комп'ютерна тривожність (технофобія, технострес) -- стійкий стан емоційно-психічного дискомфорту, що відчувається користувачем під час роботи з комп'ютером.

За даними досліджень, 29% людей з ентузіазмом використовують можливості комп'ютеризації, 35% -- відчувають інтерес до комп'ютерних систем, 15% -- байдужі до них, 21% -- незадоволені ними. Інші дослідники стверджують, що 25% користувачів вражені слабкою комп'ютерною тривожністю, а 5% -- комп'ютерофобією. Високий ступінь тривожності може супроводжуватися дратівливістю, головними болями, високим кров'яним тиском, нічними кошмарами. Для подолання учнями (студентами) негативного ставлення до комп'ютерних технологій необхідно проаналізувати й усунути причини, що їх породжують. Негативним є і надмірне захоплення учнів (студентів) вивченням можливостей електронно-комунікативної техніки, яке кваліфікується як комп'ютерний фанатизм.

Комп'ютерний фанатизм (лат. fanaticus -- несамовитий, шалений)-- прихильність людини до комп'ютера, нездатність обійтися без нього у найпростіших ситуаціях.

Ця аномалія особистості супроводжується втратою інтересу до навколишньої дійсності. Така людина дисплей комп'ютера починає сприймати як єдине вікно в життєву дійсність. Комп'ютерним фанатам притаманні високий ступінь заангажованого мислення, низька здатність відчувати людей, знижене емоційне ставлення до інших, нетерпимість до двозначності людського спілкування і поведінки, відірваність від соціальних реалій. Техноцентровані учні (студенти) високомотивовані до пізнання комп'ютерної техніки, постійно розвивають свою вправність у розв'язанні проблем. Проте вони занадто ідентифікують себе з комп'ютерною технікою, несвідомо починають приміряти машинні стандарти до відносин з людьми, не можуть тривалий час обходитись без комп'ютера, до якого ставляться як до інструмента і співрозмовника. Все це обмежує творчі потенції, формує гіпертрофовано раціоналізовану культуру, за межами якої залишаться ті, хто не оволодів комп'ютерними кодами. Постійний контакт із комп'ютером породжує ілюзію про необмеженість сили інформаційної техніки, її здатність контролювати все, притупляє або навіть звільняє людину від почуття відповідальності. Усе це вчитель має враховувати, впроваджуючи комп'ютерні комунікації у навчально-виховний процес.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте знакові системи, якими послуговується людина у процесі комунікації. 2. Доведіть єдність внутрішнього й зовнішнього мовлення. 3. Розкрийте зміст вербальних засобів комунікації. 4. Обґрунтуйте сукупність мовленнєвих умінь, що забезпечують ефективність усного професійно-педагогічного мовлення. 5. Назвіть особливості різновидів мовлення вчителя (монолог, діалог). 6. Сформулюйте вимоги до писемного мовлення вчителя. 7. Охарактеризуйте спільні й відмінні характеристики усного й писемного педагогічного мовлення. 8. Обґрунтуйте роль внутрішнього мовлення. 9. Складіть рекомендації для формування в майбутнього вчителя культури мовлення. 10. Назвіть особливості будови мовленнєвого апарату. 11. Обґрунтуйте роль дихання у мовленні вчителя. 12. Що, на вашу думку, визначає якість мовлення вчителя? 13. Сформулюйте етичні вимоги до учасників педагогічної комунікації. 14. Охарактеризуйте загальні та індивідуальні прийоми, що використовують у взаємодії вчителі й учні. 15. Обґрунтуйте роль реплік, висловлювань вчителя на уроках, їх функції. 16. Доведіть або спростуйте твердження про те, що невербальні засоби комунікації не впливають на ефективність професійно-педагогічної комунікації. 17. Охарактеризуйте вплив різних факторів на інтенсивність використання вчителем невербальних засобів комунікації. 18. Сформулюйте вимоги до зовнішнього вигляду й поведінки вчителя. 19. Доведіть вагомість екстралінгвістичних і просодичних засобів комунікації. 20. Охарактеризуйте зміст жестів вчителя, які можуть стати зразком для наслідування. 21. Наведіть приклади ситуацій відповідності (невідповідності) вербальних і невербальних засобів передавання інформації у процесі комунікації. 22. Охарактеризуйте комунікативні можливості комп'ютерної комунікації. 23. Складіть алгоритм комп'ютерної комунікації за допомогою електронної пошти. 24. Розкрийте інформаційні можливості телеконференцій, особливості роботи з групами новин. 25. Яким чином здійснюється пошук матеріалів у мережі Internet? 26. Продовжте вислів: «Для входу на сервер Rambler досить...» 27. Розкрийте особливості комунікації у системі «викладач -- студент» під час дистанційного навчання. 28. Охарактеризуйте переваги та недоліки дистанційного навчання. 29. У чому полягає сутність етичних правил комунікації у глобальних інформаційних мережах?

Короткий термінологічний словник

Автодидактика (грец. autos -- сам і грец. didakticos -- повчальний) -- стійка спрямованість особистості на приймання, засвоєння й використання різноманітної інформації.

Безпосередні комунікативні зв'язки -- прямий контакт з єдиними часовими і просторовими характеристиками суб'єктів комунікації («учитель -- учень», «учитель -- група учнів», «учитель -- колектив учнів», «учитель -- учитель», «учитель -- група вчителів», «учитель -- колектив учителів», «учитель -- представник адміністрації», «учитель -- соціальний педагог, психолог, батько (мати) учня; батьки або родичі учня; представники громадськості, суб'єкти управління освітою, випадкові суб'єкти та ін.»).

Вербальна (лат. verbalis, від verbum -- слово) комунікація (лат. communicatio -- зв'язок, повідомлення) -- процес взаємообміну інформацією шляхом мови (усної, писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами, вимагає активної розумової діяльності та ґрунтується на певній системі усталених норм.

Внутрішнє мовлення -- внутрішнє, незвукове звертання особи до себе чи до уявного співрозмовника; особливий внутрішній план мовлення, глибший, ніж семантичний; механізм мовного мислення; живий процес народження думки в слові.

Герменевтика (грец. hermeneutikos -- роз'яснюю, витлумачую) -- філософський напрям, виникнення якого обумовлене наявністю непорозумінь, відсутністю згоди між людьми у процесі комунікації.

Гіпокомунікативність -- нездатність індивіда нормально контактувати, організовувати зворотний зв'язок із співрозмовником.

Громадська думка -- соціально вагоме, типове оцінне судження, що повторюється стосовно важливих і принципових для суспільства, певного колективу подій, форм діяльності.

Декодування інформації (лат. informatio -- роз'яснення, виклад поінформованість) -- перекладання інформації мовою одержувача (адресата).

Джерело інформації (комунікатор) -- суб'єкт, який формує зміст, структуру інформації, що передається.

Дискурс (франц. discours -- промова, виступ) -- багаторівневе утворення вербального і невербального характеру (знання просвіт, думки, настанови, цілі мовця), побудоване за певними правилами.

Дискусія (лат. discussion -- розгляд) -- широке публічне обговорення спірного питання.Диспут (лат. dispute -- міркую, сперечаюсь) -- спір на наукову, літературну чи іншу тему.

Дистанційне навчання -- цілеспрямований процес діалогової взаємодії суб'єктів комунікації незалежно від їх розміщення в просторі й часі, що передбачає комунікацію між учителем та учнями за допомогою спеціальних технічних засобів (компакт-диски, комп'ютерні мережі, аудіографічна форма, відеоконференції та ін.).

Діалог (грец. dialogos -- бесіда, розмова) -- репліки у процесі комунікації двох або кількох осіб.

Електронна пошта -- оперативне листування віддалених суб'єктів шляхом приймання і відправлення електронних листів з одного комп'ютера глобальної мережі на інший.

Етикет (франц. etiquette) -- усталений порядок поведінки особи; сукупність правил поведінки (ритуалів), що регулюють зовнішній вияв відносин між людьми, культури особистості.

Етикетна поведінка (зокрема, мовна) -- поведінка за соціально, культурно й історично сформованими моделями поведінки в типових ситуаціях спілкування і взаємодії вчителя й учнів.

Жести (лат. gestus -- положення, поза, рух тіла) -- рухи, які мають сигнальне значення; виражальні рухи головою, рукою у процесі комунікації.

Засоби інформації -- інструменти передавання повідомлення каналами комунікації.

Зворотний зв'язок -- реакція на почуте, прочитане або побачене; інформація (у вербальному або невербальному вигляді), яку відсилає відправнику реципієнт, демонструючи ступінь розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння й погодження із повідомленням.

Знакові (комунікативні) системи -- системи обміну й передавання інформації: природні (вербальні, невербальні засоби), штучні (засоби комп'ютерної комунікації).

Інтерактивна група -- форма групового прийняття рішення співробітниками, які мають певну мету і з'ясовують конкретне питання.

Інтерактивний керівник -- керівник, який намагається досягнути консенсусу, участі всіх членів колективу у спільній роботі, прийнятті рішення в умовах взаємодії та взаєморозуміння.

Інтерактивність (лат. inter -- префікс, який має значення «поміж», «між», і лат. activus --діяльний, дійовий) -- спеціально організована пізнавальна діяльність, що має яскраво виражену соціальну спрямованість.Інтуїція (середньолат. intuitio -- уява, споглядання, від intueor -- уважно дивлюся, звертаю увагу) -- здатність індивіда бачити особливості інших людей через безпосереднє споглядання, без логічної аргументації.

Інформаційний потік -- рух у певному середовищі даних (інформації), структурованих на підставі змістово-цільового взаємозв'язку та впорядкованості, спрямованої від джерела до суб'єкта-користувача.

Інформація (лат. informatio -- роз'яснення, виклад (висловлення), поінформованість) -- деякі відомості, сукупність будь-яких даних, знань та ін.

Канали комунікації -- шляхи, якими пряма і зворотна інформація рухається до різноманітних суспільних груп та від них.

Квазідіалог (лат. quasi -- ніби, майже і грец. dialogos -- бесіда, розмова) -- внутрішня дидактична розмова (керований внутрішній дидактичний діалог, що здійснюється у формі інструкцій, які припускають, що людина вже володіє основною інформацією стосовно певного твердження).Комп'ютерна комунікація -- процес взаємообміну інформацією між суб'єктами за допомогою вербальних і невербальних комунікативних систем, опосередкований комп'ютерними засобами комунікації (електронна пошта, телеконференції, Web-конференції, чат, форум).

Комп'ютерна тривожність (технофобія, технострес) -- стійкий стан емоційно-психічного дискомфорту, що відчувається користувачем під час роботи з комп'ютером.

Комп'ютерний фанатизм (лат. fanaticus -- несамовитий, шалений) -- прихильність людини до комп'ютера, нездатність обійтися без нього у найпростіших ситуаціях.

Комунікативна поведінка вчителя -- організування мовного процесу й відповідної невербальної поведінки вчителя, що впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери педагогічного спілкування, взаємини між учителем та учнями, стиль їхньої діяльності.

Комунікативна потреба -- самостійна потреба індивіда у встановленні комунікативних зв'язків з іншими людьми, яка є основою для створення постійної мотиваційної потреби в самопізнанні, особистісному зростанні у процесі професійно-педагогічної комунікації взагалі.

Комунікативний простір -- соціально-психологічне середовище, яке впливає на суб'єктів комунікації інформацією (її змістом, цінністю, новизною), засобами комунікації (вербальними, невербальними, інформаційно-комунікаційними), прийнятими у конкретному освітньому середовищі (навчальному закладі, студентській групі, класі) правилами спілкування, моральними нормами взаємодії, звичаями, мовленнєвими ритуалами тощо.

Комунікативний процес -- безпосередній або опосередкований обмін інформацією між суб'єктами комунікації.

Комунікативний характер -- сукупність стійких, домінуючих якостей особистості, що виявляються у типовій для неї активності у комунікативній діяльності й у ставленні до навколишнього світу, інших людей, себе.

Комунікативні бар'єри -- абсолютна чи відносна, суб'єктивно пережита чи реально наявна перешкода ефективній комунікації.

Комунікативні звички -- комунікативні дії, що стали потребою.

Комунікативні здібності -- якості, що забезпечують ефективність комунікативної діяльності; здатність до спілкування з людьми; індивідуально-психологічне поєднання властивостей особистості, серед яких найбільш значущими є перцептивно-рефлексивні: почуття емпатії, що виявляється у швидкому, порівняно легкому і глибокому проникненні у психологію учня, в умінні бачити світ очима учня; почуття міри й такту, що виражається в умінні дотримуватися норми у взаєминах з учнями, виявляючи до них чуйність, об'єктивність, співчутливість і терпимість; почуття причетності, що виражається в чутливості до достоїнств і недоліків власної діяльності і діяльності учнів.

Комунікативні знання -- узагальнений досвід людства в комунікативній діяльності, відображення у свідомості людей комунікативних ситуацій у їх причинно-наслідкових зв'язках і відношеннях; основа для здійснення будь-якої комунікації, самореалізації, збагачення особистісного комунікативного досвіду.

Комунікативні навички -- автоматизовані усвідомлені дії, що сприяють швидкому й точному відображенню комунікативних ситуацій, обумовлюють адекватність сприйняття, розуміння об'єктивного світу й вплив на нього у процесі педагогічної комунікації.

Комунікативні уміння -- комунікативні дії, засновані на ґрунтовній теоретичній і практичній підготовленості, що дає змогу творчо використовувати комунікативні знання, навички для відображення і перетворення дійсності.

Комунікативність (лаг. communicatio -- зв'язок, повідомлення) -- сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийманню, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.

Комунікативність учителя -- сукупність істотних, стійких властивостей особистості, що сприяють прийманню, розумінню, засвоєнню, використанню і передаванню педагогічної інформації, тобто інформації, спрямованої на навчання й виховання учнів.

Комунікація (лат. communicatio -- зв'язок, повідомлення) -- специфічний процес взаємообміну інформацією у системах «людина -- людина», «людина -- комп'ютер», «людина -- комп'ютер -- людина»; процес самостійного пошуку інформації та її використання з метою самовдосконалення особистості, збагачення її за рахунок інформації.Конфлікт (лат. conflictus -- зіткнення, від confligo -- борюся) -- реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми зі спробами їх емоційного вирішення.

Культура мови -- галузь знань, яка вивчає нормативність мови, її відповідність суспільним вимогам; індивідуальна здатність особи вільно володіти різними функціональними стилями.

Культура мовлення -- упорядкована сукупність нормативних мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови і мету спілкування.

Локальна комп'ютерна мережа (Internet) -- сукупність серверів (підключений до мережі комп'ютер, що надає її користувачам певні послуги; джерело ресурсів мережі) і робочих станцій (комп'ютер, підключений до мережі, через який користувач отримує доступ до її ресурсів).Мережний етикет (сетікет) -- сукупність норм (правил) поведінки в інформаційному просторі (www.setiket.by.ru).

Метафізична персоніфікація -- сприйняття комп'ютерної системи як особистості загалом або наділення її певними особистісними якостями.

Міжособистісний інтелект -- здатність людини розуміти інших, усвідомлювати мотиви їхньої діяльності, ставлення до роботи, удосконалювати співпрацю з ними, розпізнавати настрої, мотиви та прагнення інших людей і відповідно на них реагувати.

Міжособистісний комунікативний простір (дистанція спілкування) -- відстань між тими, хто спілкується.

Міжособистісний конфлікт -- ситуація взаємодії людей, за якої вони дотримуються несумісних цінностей і норм, намагаючись реалізувати їх у взаємовідносинах чи у гострій конкурентній боротьбі, здобути обмежені ресурси, утвердити свої інтереси тощо.

Міміка (грец. mimikos -- наслідувальний) -- зовнішній прояв психічних станів, передусім емоційних, через сукупність координованих рухів м'язів обличчя; виражальні рухи м'язів обличчя.

Мовлення -- процес добору і використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу; форма існування живої мови.

Модель -- образ, аналог (уявне або умовне) зображення, опис, схема, креслення, графік і т. п.) об'єкта, процесу, що відображає його структуру, властивості, взаємозв'язки і відносини між елементами, полегшуючи процес здобуття інформації про нього.

Монолог -- тривале говоріння однієї особи, не розраховане на негайну словесну реакцію у відповідь; акт тривалого і цілеспрямованого впливу на слухачів.

Мотив спілкування -- бажання спілкуватися з певною не завжди усвідомленою метою.

Невербальна комунікація -- процес взаємообміну інформацією шляхом використання для передавання повідомлень немовних засобів комунікації.

Одержувач інформації (реципієнт) -- особа (група осіб), яка приймає інформацію та відповідно реагує, визначає результативність комунікації.

Опосередковані комунікативні зв'язки -- зв'язки між суб'єктами комунікації («учитель -- комп'ютер -- учитель», «учитель -- комп'ютер» та ін.), що передбачають включення «посередника» (комп'ютер, листування, телефонні розмови, рефлексію, суб'єктів як передавачів інформації та ін.) як передавача інформації та характеризуються роз'єднанням у часі й віддаленістю у просторі.

Пантоміміка -- виражальні рухи всього тіла або окремої його частини.

Педагогічна інформація -- інформація, спрямована на навчання і виховання учнів.

Педагогічне спілкування -- система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для спільної діяльності.

Педагогічний діалог -- дія в педагогічному процесі, яка дає змогу кожному партнерові самовиразитись у спілкуванні.

Переконуючий вплив -- комунікативний процес, який передбачає активну взаємодію різних за статусом комунікаторів, які мають різну мету, є комунікативно рівноважними (наділені свободою участі, впливу один на одного, що відповідає суб'єкт-суб'єктній парадигмі).

Писемна комунікація -- обмін інформацією між людьми за допомогою друкованого слова; специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв'язку.

Писемне мовлення -- мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.

Потреба у спілкуванні -- прагнення людини до пізнання й оцінювання інших, а через це -- до самопізнання і самооцінювання.

Професійно-педагогічна комунікація (лат. communicatio -- зв'язок, повідомлення) -- система безпосередніх чи опосередкованих зв'язків, взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів, засобів комп'ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання професійно-педагогічних відносин.

Рефлексія (лат. reflexio -- відображення) в комунікативній діяльності -- усвідомлення суб'єктом комунікації її різних елементів (способів діяльності, проблем і шляхів їх подолання, емоційних перетворень, форм комунікації та ін.), що забезпечує прогнозування процесу комунікації, передбачення його наслідків і своєчасну корекцію.

Семантична інформація -- інформація, що має певний сенс, який можна зрозуміти й інтерпретувати за допомогою природної мови у процесі комунікації.

Соціально-психологічний клімату колективі -- стан міжособистісних стосунків, що виявляється в сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу.

Стиль керівництва -- цілісна система засобів комунікації керівника з підлеглими, необхідна для реалізації функцій управління у певних умовах діяльності колективу.

Стиль педагогічного спілкування -- усталена система способів та прийомів, які застосовує вчитель під час взаємодії.

Структура конфлікту -- сукупність стійких зв'язків конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система і процес.

Телекомунікаційні технології -- технології передавання й одержання інформації за допомогою глобальних комп'ютерних мереж.

Телеконференція (грец. tele --далеко і лат. conferentia, від сопfero -- збираю в одне місце) -- спосіб обміну текстовими повідомленнями з деякими співтовариствами зацікавлених у цьому осіб.

Усне мовлення -- засіб безпосередньої комунікації в присутності обох мовців чи обох сторін, яка відбувається завдяки сприйманій органами слуху усній артикуляції мовних звуків і розрахована на передавання інформації іншим людям з метою впливу на їхню поведінку й діяльність.

Читання -- процес сприйняття й смислового оброблення (розуміння) писемного мовлення; процес комунікації посередництвом мовлення («автор -- читач»).

Штучні знакові системи -- системи, яким властиві сконструйовані або взяті з різних галузей знань символи, формули, ноти, графи, знаки для позначення зв'язків та відношень елементі.

Література

1.Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова: Підручник. -- К.: Центр навч. л-ри, 2004.

2.Алексеев М. Н., Григорьев С. Г. Принципы построения учебного Веб-сайта // Материалы XI международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-2001)

3.(http://ito.edu.ru/2001/ito/lll/l/lll--l-2.html). Андреев А. А. Дидактические возможности средств информационных и телекоммуникационных технологий в системе дистанционного обучения // Материалы XII международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-98-99) (http://ito.edu.ru/ 1998-- 99/h/andreev-t.html).

4.Андрианов М. С. Анализ процессов невербальной коммуникации как паралингвистики // Психологический журнал. -- 1995. -- Т. 16. -- № 5.

5.Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. -- М.: Юнити, 2000. Бадмаев В. Ц., Малышев А. А. Психология обучения речевому мастерству. -- М.: Гуманитарный центр ВЛАДОС, 1999.

6.Белоглазова Л. Б. Принципы построения образовательного сайта // Материалы XI международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-2001) (http://ito.edu.ru/2001/ ito/IM/1/lll--l-40.html). Битянова М. Особенности человеческой коммуникации // Школьный психолог. -- 1999. -- № 30

7.Вацлавик П. Психология межличностных коммуникаций. -- СПб., 2000. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студ. вищ. навч. закл. -- К.: ВЦ «Академія», 2001

8.Волкова Н. П. Педагогічні комунікації: Навч. пос. -- Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2002. Гойхман О. Я., Надеина Т. М. Основы речевой коммуникации: Учеб. для вузов / Под ред. О. Я. Гойхмана. -- М.: ИНФРА, 1997. Горелов Н. И., Седов К. Ф. Основы психолингвистики: Учеб. пос. -- М.: Изд-во «Лабиринт», 1998.

9.Гребенкина Л. К., Анциферова Н. С. Технология управленческой деятельности заместителя директора школы. -- М.: Центр «Педагогический поиск», 2000

10.Джалиашвили 3. О. Компьютерный диалог в общении и обучении // Материалы X международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТО-2000) (http://ito.edu.ru/2000/ plenar/plenar25.html). Дорошенко С. І. Основи культури і техніки усного мовлення. -- Харків: «ОВС», 2002

11.Женова Н. А. Возможности применения Веб-форумов в учебном процессе /1 Материалы XI международной конференции «Информационные технологии в образовании» (ИТ0-2001) (http://ito.edu.ru/ 2001/ ito/111/l/lll--l-9.htm). Журавлев В. И. Основы педагогической конфликтологии. -- М.: Российское педагогическое агентство, 1995

12.Зайченко О. I., Островерхова Н. М., Даниленко Л. І. Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти: Монографія. -- К.: «ВПЦ Техпрінт», 2000

13.Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. -- Дрогобич: Вид. фірма «Відродження», 1994

14.Інформатика: Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології: Підручник для студ. вищих навч. закладів / За ред. 0.1. Пушкаря. -- К.: ВЦ «Академія», 2002

15.Иващенко Ф. И. Особенности установления психологического контакта с учащимися // Педагогика. -- 1999

16.В. А. Проблема обучения кодированию-интерпретации невербального поведения // Психол. журнал. -- 1997

17.Леонтович О. А. Проблеми віртуального спілкування // Полеміка. -- № 7. -- International Research and Exchanges Board, 2001

18.Сагач Г. М. Риторика: Навч. посіб. для студ. -- 2-е вид., перероб. і доп. -- К.: Вид. дім «1н Юре», 2000

19.Семиченко В. А. Психология общения. -- К.: Центр «Магістр-S», 1997

20.Семиченко В. А. Психология речи: Учеб. пос. -- К.: «Магистр-S», 1998

21.Сердюк О. П. Основи управління комунікативним процесом: Підручник. -- К.: ІЗМН, 1998.

22.Сопер П. Основы искусства речи: Пер. с англ. -- 2-е испр. изд. -- М.: Прогресс; Прогресс-Академия, 1992.

Размещено на Allbest.ru