Основні питання педагогічної майстерності

Ці види діяльності, розкриваючи способи мислення, сприяють зіставленню різних позицій, спонукають до самостійного розмірковування, оцінювання висловлених гіпотез, аргументів, прийняття самостійних рішень, аналізу різних позицій, оцінних суджень; 3) телекомунікаційні технології (технології передавання й одержання інформації за допомогою глобальних комп'ютерних мереж), які ґрунтуються на спілкуванні, зближенні, стиранні кордонів між окремими соціумами, вільному обміні думками, ідеями, інформацією учасників спільного проекту. Засновані вони на широких контактах з культурою різних народів, досвідом людства. Критики комп'ютерної комунікації зосереджують увагу на таких її недоліках, як втрата міжособистісної взаємодії, знеосібнення, емоційна віддаленість комунікантів, певною мірою неекологічність. Системи комп'ютерної комунікації класифікують за різними критеріями. За адресною спрямованістю повідомлень і часом реакції, відповіді на них розрізняють системи особистого й колективного листування; за часом реакції на відправлене повідомлення -- системи інтерактивного спілкування (синхронного режиму зв'язку «on-line») й відстроченого (асинхронного режиму зв'язку «off-line»). Серед комп'ютерних систем підтримки міжособистісної комунікації виокремлюють такі їх типи: 1) інтерактивне особисте листування. До нього відносять чат (chat), коли повідомлення, що набирається одним із учасників діалогу, автоматично відображається і на моніторі іншого учасника, на яке він у такий самий спосіб відповідає, продовжуючи діалог; 2) відстрочене особисте листування. До нього належить електронна пошта (e-mail). Користувач набирає повідомлення і відсилає його адресату, який, отримавши його, за необхідності посилає відповідь; 3) колективне інтерактивне листування. Мається на увазі колективний чат, коли учасники колективного обговорення по черзі обмінюються репліками-повідомленнями; 4) відстрочене колективне листування. Основною формою його є електронні конференції (форуми). Повідомлення, що відсилається на конференцію, стає доступним усім її учасникам.

Кожен учасник може відповісти на нього, підтримавши обговорення, а ще може ініціювати нові питання. Різні типи комп'ютерної комунікації детермінують інтенсивність діалогу. Якщо обмін інформацією здійснюється за допомогою електронної пошти, діалог уповільнюється, є високоструктурованим, оскільки здійснюється у письмовій формі. Високий ступінь інтенсивності діалогу досягається за допомогою комп'ютерних конференцій, у процесі яких користувач відповідає на запитання інших і кожен бере участь у діалозі, інформаційно збагачуючи його. Поширеною формою комунікації є квазідіалог -- внутрішня дидактична розмова (керований внутрішній дидактичний діалог), що здійснюється у формі інструкцій, які припускають, що людина вже володіє основною інформацією стосовно певного твердження. Комп'ютерні комунікації завдяки наочному поданню інтелектуальних засобів (гіпотез, прийомів аналізу умови, контролю за діями) забезпечують включення користувача у змодельований комп'ютером процес спілкування, що уможливлює засвоєння нової інформації під час внутрішньої комунікації; демократизують використання освітніх, інформаційних ресурсів, через фізичну непредставленість партнерів у текстовій комунікації запобігають виникненню традиційних комунікативних бар'єрів, зумовлених зовнішніми даними співрозмовників (статтю, віком, соціальним статусом); надають змогу учасникам спілкування створювати про себе будь-яке враження за власним бажанням, тобто уможливлюють конструювання віртуальних особистостей. Відсутність невербального впливу в умовах комп'ютерної комунікації вирішується шляхом впровадження мережних мультимедійних технологій, таких як Quick Video Server (QVS) -- програмне забезпечення відеосерверу на базі операційної системи Windows NT (забезпечує економічне і просте спільне використання відеоданих). QVS підтримує всі стандарти відеоформатів, у т. ч. MPEG-1, MPEG-2, Indeo, QuickTime, Cinepak і Motion-JPEG, добре працює із стандартними локальними мережами (Ethernet, Token-Ring, Fast Ethernet, FDDI, ATM) і глобальними мережами на основі протоколу TCP/IP. За допомогою таких серверів користувачі мережі можуть бути забезпечені високоякісним відеосервісом у режимі реального часу й активної повноцінної комунікації.

Для повноцінної професійно-педагогічної комунікації вчитель має уміти використовувати інформаційні ресурси комп'ютерних технологій (діалог «людина -- комп'ютер»), працювати з різними видами, носіями, електронними банками інформації; здійснювати швидко і кваліфіковано пошук, відбір необхідних даних із різних джерел інформації (професійна, психолого-педагогічна література, періодика); працювати з текстовими файлами (Web-сторінками); використовувати інформаційні ресурси мережі Internet і локальної мережі для організації навчального процесу; управляти навчально-виховним процесом за допомогою комп'ютерних технологій; приймати і надсилати повідомлення електронною поштою; встановлювати комунікативні зв'язки в різних режимах зв'язку («off-line», «on-line»); володіти культурою діалогу (сетікетом) із всесвітньою мережею.

Робота педагога з комп'ютерними мережами

Діяльність сучасного педагога пов'язана з необхідністю застосовувати візуалізовані засоби представлення інформації в електронній формі; збирати інформацію, одержану з різних джерел у різний час, і з'єднувати її у зв'язану структуру; здійснювати навігацію у масиві інформації; використовувати системи повідомлення (обмін електронними повідомленнями, організація дощок оголошень), захисту від несанкціонованого доступу з боку інших користувачів. Для цього вчитель використовує можливості комп'ютерних мереж -- взаємопов'язаних (через канали передавання даних) комп'ютерів, які забезпечують користування засобами обміну інформацією і колективного використання апаратних, програмних та інформаційних ресурсів мережі. Підключений до глобальної мережі Internet комп'ютер надає викладачам, студентам (учням) неабиякі комунікативні можливості: включитися у глобальний діалог з колегами з усього світу за допомогою електронної пошти; отримати лінгвістичну практику у процесі он-лайнових електронних конференцій; одержати додаткові роз'яснення від он-лайнових навчальних програм або включитися у заочні навчальні курси, організовані національними або зарубіжними навчальними закладами, тощо. Комунікація в мережі Internet побудована тільки на формах віддаленого й автоматизованого контакту (невербальна взаємодія відсутня). Підключення до Internet відкриває доступ до його ресурсів, вартість яких оцінюється більйонами доларів. Вони охоплюють більше півтори тисячі загальнодоступних он-лайнових бібліотечних каталогів, у т. ч. каталоги Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського, Бібліотеки конгресу США, Британської бібліотеки, Національної бібліотеки Канади; сотні тисяч банків і баз даних; інформаційні системи, що надають матеріали на будь-яку тему он-лайновим щоденним газетам та електронним журналам усього світу; архіви програмного забезпечення для популярних платформ -- DOS, Windows, UNIX, Macintosh, Novell NetWare; участь у конференціях USENET на будь-яку тему; безкоштовний доступ до навчального програмного забезпечення і документації з файлових архівів; бази даних, що містять результати досліджень, та ін. Від того, наскільки педагог етичний під час комунікації, уміє вести діалог, коректний у судженнях, залежить культурно-соціальне середовище комунікацій в Internet.

Доступ до мереж телекомунікацій, Internet покращує інформаційну, комунікативну оснащеність учителів. Комп'ютерні мережі в навчальному процесі забезпечують використання світових систем знань і культури; трансляцію вироблених людством знань; необмеженість свободи творчості; вільне формування людиною особистісно значущих поглядів на суспільство й навколишній світ; поширення форм домашньої й дистанційної освіти. Завдяки комп'ютерним мережам стає можливим доступ до інформаційних ресурсів: фахівців з різних галузей знань, колег, які живуть і працюють в іншому культурному середовищі; електронних конференцій, на яких обговорюють новітні роботи в галузі науки і техніки. Такий підхід утвердився в американській системі освіти, де школи використовують різноманітні спеціальні освітні Web-сервери. Популярним є сервер, на якому міститься інформація про всі події в галузі освіти США (http://www.edweek.org). Деякі школи мають на серверах власні сторінки, куди вчителі вміщують розробки уроків.Є сервери з планами уроків і «загального користування» (http://www.ncsa. uiuc.edu.edu/classroom/classrom.html), функціонує чимало телеконференцій, зокрема дискусії вчителів з навчальних технологій ( listserv@deakin.oz.au), з проблем програм глобального навчання і світових культур ( listserv@ocmvm.onondaga.boces.kl2.ny.us), дискусії дітей ( listserv@vml.nodak.edu) та ін. Працюючи у мережі, вчителі можуть розширити комунікативні зв'язки, дізнатися про особливості викладання відповідних предметів в інших навчальних закладах, знайомляться з новими навчальними програмами і підручниками, теоретичними і прикладними розробками тощо. За допомогою комп'ютерних мереж вони використовують різноманітні навчальні матеріали; підвищують свою кваліфікацію шляхом дистанційного навчання у вищих навчальних закладах, використовують для свого професійного зростання широкі інформаційні ресурси комп'ютерних мереж. Для встановлення зв'язків із суб'єктами комунікації вчитель має знати програми взаємодії в комп'ютерній мережі (табл. 2.5), що забезпечують обмін інформацією між об'єднаними в ній комп'ютерами.

Таблиця 2.5

Так, програма WinPop-Up входить до стандартного пакета програм Windows 9'х і надає змогу користувачам локальної мережі (об'єднує користувачів однієї або кількох установ завдяки високошвидкісному каналу передавання даних), зокрема викладачам, учням (студентам), обмінюватися повідомленнями (залежно від вибору відповідної опції при його відправленні). Локальна комп'ютерна мережа (Intranet) -- сукупність серверів (підключений до мережі комп'ютер, що надає її користувачам певні послуги; джерело ресурсів мережі) і робочих станцій (комп'ютер, підключений до мережі, через який користувач отримує доступ до її ресурсів).

Основними перевагами роботи педагога в локальній комп'ютерній мережі є: -- можливість зберігати дані персонального і спільного користування на дисках файлового серверу (комп'ютер з великою ємністю дискової й оперативної пам'яті). Це дає змогу кільком викладачам (учням, студентам) працювати з даними спільного користування (перегляд і читання текстів, баз даних тощо) одночасно; -- обмін інформацією між комп'ютерами, користувачами мережі закладу освіти, що забезпечує діалог між ними (електронна пошта); -- можливість використовувати мережне середовище для вдосконалення навчальних методик завдяки впровадженню спеціальних програм обміну інформацією між комп'ютерами учнів (студентів) і комп'ютером викладача (дистанційне навчання); -- доступ педагога з будь-якого комп'ютера локальної мережі до ресурсів глобальних комп'ютерних мереж (об'єднують користувачів, розташованих по всьому світу) за наявності єдиного комунікаційного вузла глобальної мережі. Програми взаємодії у комп'ютерній мережі не можуть замінити безпосереднього контакту з викладачем, який передбачає вербальний і невербальний вплив, проте розширюють його вибір в організації взаємодії з суб'єктами комунікації.

Електронна пошта як засіб професійно-педагогічної комунікації

Комп'ютерам суб'єктів взаємодії, забезпеченим необхідними програмами поштового зв'язку, підключеним до глобальної мережі (наприклад, за допомогою модему і телефонної лінії), привласнюють електронні адреси в межах єдиної всесвітньої доменної системи адресації, завдяки чому вони стають суб'єктами взаємодії (абонентами) електронної пошти, тобто мають персональну електронну адресу користувача.

Електронна пошта -- оперативне листування віддалених суб'єктів шляхом приймання і відправлення електронних листів з одного комп'ютера на інший глобальної мережі.

Комп'ютерна комунікація за допомогою електронної пошти може здійснюватися в режимах «off-line» і «on-line». Електронна пошта надає змогу вчителю встановлювати необмежені комунікативні зв'язки з учнями (студентами), колегами, відсилаючи й одержуючи повідомлення через мережу Internet з використанням поштових (електронних) адрес. Електронна адреса користувача складається з електронного імені користувача (імені поштової скриньки користувача) та електронної адреси комп'ютера, на якому встановлена поштова скринька користувача. Обидві частини адреси записують (набирають на клавіатурі) разом через значок «@», наприклад andrew@emissia.spb.su. Значеннєве прочитання цієї адреси: користувач «andrew» (поштова скринька «andrew») на комп'ютері з адресою «emissia.spb.su». Значок «@» означає «на» або «у». Є стилізованим написанням англійського «at» (на, у, всередині), набирається на клавіатурі ударом по клавіші цифри «2» при натиснутій клавіші <Shift>. На одному комп'ютері з конкретною адресою в мережі Internet може бути організовано кілька поштових скриньок (для кількох користувачів). Їхні адреси в Internet (e-mail address) будуть розрізнятися лише іменами (частиною, що записується ліворуч від значка «@» ). При передаванні електронної пошти комп'ютери безпосередньо не взаємодіють між собою. Лист надсилається з одного серверу на інший, доки не дійде до адресата. Електронна пошта забезпечує обмін повідомленнями між користувачами однієї мережі або регіону і за їх межами. Використовуючи так звані шлюзові з'єднання між мережами, пошту можна доставляти на будь-яку адресу в будь-якій мережі, що входить до всесвітньої глобальної мережі. Маючи електронну адресу, абонент комп'ютерної мережі може одержувати електронні листи від абонентів будь-якої мережі електронної пошти (GlasNet, RedLine, CompuServe, MCImail, SprintMail, Relcom і т.д.), направляти листи їхнім адресатам. Усі електронні листи мають технологічні заголовки (шапки), що містять інформацію про одержувача (То:), відправника (From:), предмет послання (Subject:). У процесі пересилання листа по мережі кожен сервер додає до «шапки» листа рядок, де записується, з якого комп'ютера і коли надійшов лист, що дозволяє простежити весь шлях його передавання від відправника до одержувача. Звичайний час доставки листа триває кілька годин і залежить не від відстані, а від складності шляху (скільки разів листу доводиться переходити з однієї мережі в іншу). Електронні листи надходять на адресу одержувача, залишаються на найближчому до нього комп'ютері-маршрутизаторі (комп'ютері-провайдері), який працює цілодобово, доки одержувач, звернувшись до провайдера, не забере свою пошту. Якщо він не зробить цього протягом певного терміну (чотири дні), відправник листа автоматично одержує повідомлення про неможливість його доставити. Після цього він може вказати на необхідність автоматичного повернення «підтвердження» про одержання листа адресатом.

У роботі з електронною поштою в середовищах Windows-95, -98, -NT, -2000 можна скористатися багатьма програмами. Найпопулярніші серед них Outlook Express, Eudora, Pegasus Mail, засоби, інтегровані в пакетах Netscape Navigator і Microsoft Internet Explorer, застосування яких дає змогу скористатися поштовими послугами компаній, що мають спеціальні поштові служби на базі великих провайдерів Internet. Електронні адреси користувачів, що володіють поштовими скриньками на серверах цих служб, мають порівняно коротке написання. Наприклад, електронна адреса користувача з найменуванням «student», який замовив собі поштову скриньку в одній з таких поштових служб, буде такою: student@mail.ru(на сервері «Мейл-Ру»); student@yahoo.com(на сервері «Яхо»); student@peterlink.ru(на сервері «Петер-лінк»); student@cityline.ru(на сервері «Сітілайн»); student@aol.com(на сервері «Америка он Лайн»). Повідомлення може бути мультимедійним документом або звичайним текстом. З ним можна пересилати будь-які файли (вкладки). Учитель (учень) має змогу епізодично приєднуватися до серверу для отримання і відсилання повідомлень. Програма поштового серверу ua.fm дає змогу вчителю створювати, надсилати, одержувати, читати повідомлення і вкладки, виконувати дії, що спрощують процес роботи з поштою. Для того щоб користуватися сервером ua.fm, потрібно зареєструватися, отримати ім'я і пароль. Зайти до своєї поштової скриньки можна за умови написання свого імені у вікні «Ваше имя», введення паролю у вікні «Пароль».

Після цього треба клацнути мишею по кнопці «Войти» або натиснути на кнопку на клавіатурі «Enter». Для створення і надсилання повідомлень необхідно клацнути на кнопці «Создать сообщение» головного вікна. Створюють його у вікні спеціального текстового редактора (рис. 2.5), де задають адресу (кнопка «Кому») і тему повідомлення. Після заповнення поля адреси і теми, текст листа видруковують. До написаного листа можна прикріпити файл з доповнюючою інформацією або відразу відправити його, клацнувши мишею на кнопці «Отправить» Після цього вікно перезавантажиться, і, якщо все зроблено правильно, приєднання до мережі Internet встановлено, відправник побачить повідомлення, наприклад: «Ваше письмо для volkova_n@ua.fm(study) отправлено» (листа буде надіслано автоматично). Для приєднання до листа файла необхідно натиснути на кнопку «Обзор» навпроти вікна «Прикрепить файл» і вибрати потрібний файл. Після натискання на кнопку ОТПРПАВИТЬ/ПОЛУЧИТЬ з'явиться повідомлення «Ваше письмо для volkova_n@ua.fm(study) отправлено». Отримання нових повідомлень, що надійшли на адресу, і відсилання відповідей на них здійснюють, натиснувши кнопку «Доставить» головного вікна програми ua.fm. Повідомлення буде вміщено в папці «INBOX». Для перегляду отриманих листів необхідно зайти у папку «INBOX», натиснувши на її назві мишею. Побачивши вікно з переліком листів, що надійшли, обирають один із них клацанням мишею у полі, де зазначено найменування відправника повідомлення.

Для відповіді на повідомлення необхідно клацнути мишею на кнопці «Ответить», увести текст відповіді й активізувати кнопку «Ответить». При цьому адресу буде сформовано автоматично. Цей сервер дає змогу переслати іншій людині отриманий лист, для чого потрібно клацнути мишею на кнопці «Переслать». Електронна пошта широко використовується у навчальному процесі у вищій та загальноосвітній школах. її навчальне значення полягає у стимулюванні й полегшенні обміну досвідом викладачів; підвищенні інтересу учнів до навчальних дисциплін; розширенні комунікативної практики вчителів та учнів; вдосконаленні писемного мовлення; використанні нових методичних прийомів, які базуються на зіставленні власних даних учнів і отриманих електронною поштою. Використання електронної пошти у навчанні, як правило, відбувається у формі присвячених певній темі телекомунікаційних проектів і передбачає різноманітні види діяльності учнів щодо підготовки і передавання, одержання й аналізу навчальної інформації за допомогою засобів комп'ютерних телекомунікацій. Прості телекомунікаційні проекти можуть здійснювати учні двох класів під керівництвом учителів у формі неструктурованого колективного листування. Складні проекти, у яких задіяні десятки і сотні класів, вимагають участі в них координаторів і методистів, завдання яких полягає у керівництві процесом телекомунікацій, узгодженні змісту і термінів відправлення кореспонденції. Великі проекти відбуваються у спеціалізованих навчальних комп'ютерних мережах (США, Канада, Велика Британія та ін.).

Робота вчителя з групами новин (участь у телеконференціях)

Участь у телеконференціях допомагає вчителю збагатити свої знання новою інформацією, організувати ефективну педагогічну комунікацію з учнями, колегами. Роботу з групами новин забезпечує програма Outlook Express. її можна запустити з вікна Internet Explorer командою Сервис-Почта и Новости-Чтение новостей, або скористатися списком кнопки «Почта». Якщо Outlook Express запущено як самостійний додаток, то з групами новин працюють із головного вікна програми або через команду Сервис-Группы новостей. Групи новин -- засоби розповсюдження повідомлень, не призначених для конкретного адресата. Вчитель має доступ до всіх повідомлень, що накопичуються на сервері новин. Застарілі повідомлення з групи новин вилучаються. Увійти до програми роботи з групами новин можна і через програму Netscape Communicator, виконавши команду Компоненты-Группы Новостей Collabra або клацнувши лівою клавішею миші на значку в рядку статусу. Після цього на екрані з'являється вікно «Message Center Netscape», в якому можна вибрати роботу з електронною поштою або групами новин news. При першому підключенні до груп новин з'являється пропозиція вибрати (передплатити) новини, які підтримує сервер новин. Автори повідомлень спрямовують їх у тематичні конференції. У вікні «Подписка на группу новостей» назви тем утворюють ієрархічну структуру (старші розташовано ліворуч, молодші -- праворуч). Для вибору потрібної групи новин необхідно її виділити і клацнути мишею на кнопці «Подписаться» або встановити позначку в стовпці «Подписаться» і підтвердити вибір клацанням мишею на кнопці «ОК».

Після повернення у вікно «Message Center Netscape» можна надіслати запит на приєднання до вибраної групи клацанням мишею на кнопці «Получить». Подвійним клацанням група відкривається для перегляду і вивчення. Під час звернення до телеконференції сервер новин передає на комп'ютер вчителя заголовки існуючих і ще не прочитаних ним повідомлень. При бажанні вчитель може розмістити у групі своє повідомлення (кнопка «Создать сообщение»), дати в групу відгук на повідомлення (кнопка «Ответить отправителю»). В такому разі повідомлення буде надіслано безпосередньо автору електронною поштою. Робота вчителя з повідомленнями телеконференцій відбувається приблизно так само, як із повідомленнями електронної пошти, оскільки в обох випадках йдеться про надсилання та одержання повідомлень. Закінчується сеанс зв'язку з Internet закриттям програм (Internet Explorer та Outlook Express або Netscape Communicator) у будь-який зручний спосіб (наприклад, командою Файл-Выход).

Встановлення комунікативних зв'язків завдяки участі у всесвітніх тематичних телеконференціях

Всесвітні тематичні конференції є зразком комп'ютерної комунікації у режимі «off-line». Телеконференція (грец. tele -- далеко і лат. conferentia, від conferо -- збираю в одне місце) -- спосіб обміну текстовими повідомленнями з певними співтовариствами зацікавлених у цьому осіб.

Участь у роботі всесвітніх тематичних телеконференцій (груп новин -- newsgroups) USENET передбачає одержання їх матеріалів і відправлення до них своїх реплік. USENET означає сукупність правил, за якими ведуться і поширюються ці телеконференції. На сьогодні їх понад 20 тис. Телеконференції USENET мають ієрархічну структурну організацію. їх назви складаються з кількох імен, розділених крапками і розміщених за принципом зменшення ієрархії зліва направо. Перше слово в ієрархії пов'язане з назвою мережі, що є організатором телеконференції: alt -- Alternative Subnetwork, bit -- мережа BitNet, biz -- AmeriCast announcements, clari -- мережа ClariNet, comp -- мережа CompuServe, eunet -- європейська мережа European Network, k12 -- освітня мережа для американської середньої школи, sci -- американська наукова мережа тощо. Друге за ієрархією слово відображає тематику конференції: наприклад, створена в американській науковій мережі і присвячена загальним питанням освіти група новин (телеконференція) має назву sci.edu, аналогічна за тематикою російськомовна телеконференція, створена у мережі Relcom, має назву relcom.education. Багата на різноманітні матеріали телеконференція relcom.kids -- дискусії з проблем виховання дітей. Телеконференція може стійко існувати, виконуючи свої інформаційні функції за оптимальної кількості передплатників. Якщо їх кількість менша за встановлений діапазон, телеконференція згасає: чим менша кількість передплатників, тим менше прагнення писати на конференцію (мало хто прочитає), чим менше інформації надходить на конференцію, тим менше підстав для її передплати. Надмірне зростання кількості передплатників теж може спричинити ліквідацію конференції, оскільки воно супроводжується надактивним збільшенням обсягу інформації, яку одержує кожен з передплатників, зростанням витрат на добір необхідних для користувача даних. У цьому разі відбувається розподіл конференції на дві (або більше) конференції з вужчою проблематикою. Телеконференції розрізняють за формами організації, способами представлення матеріалів. Найприроднішим структуруванням повідомлень у конференції є класична Web-конференція -- деревоподібне представлення матеріалів, за якого титульна сторінка конференції містить заголовки (тема, автор, дата і час) повідомлень, розміщені у вигляді дерева відповідей.

Натискання клавіші миші на заголовку переводить користувача до тексту повідомлення. Там він може перейти до конкретної відповіді на нього (доступне дерево відповідей), написати свою відповідь. Перевагами деревоподібних конференцій є подібність її структури до вміщених там матеріалів. Користувач має змогу відстежувати структуру дискусії, що розгортається: хто почав її, хто, кому і в якій послідовності відповідав. Будь-який учасник конференції на будь-якій її стадії може висловити свою думку з приводу кожного повідомлення. Це важливо, оскільки кожен з них є реальним учасником дискусій, безпроблемно використовує її матеріали під час пошуку необхідної інформації. Серед її недоліків -- труднощі у відстеженні нових листів, що «з'являються» на дереві повідомлень. Для їх пошуку необхідно переглядати все дерево, розміри якого швидко збільшуються, через що його розбивають на кілька (іноді -- десятки) сторінок. У зв'язку з цим дискусії часто «згортаються», учасники конференції про них «забувають», бо на передній план виходять нові теми. Незручна вона і щодо читання змістової частини повідомлень: перегляд листів відбувається «по черзі», для читання кожного нового повідомлення необхідно звертатися до серверу й одержувати нову сторінку. Це порушує цілісне сприйняття змісту дискусії, а якщо для забезпечення її використовуються низькошвидкісні канали передавання даних, учасник може і не дочитати всіх повідомлень. Для педагогів, які регулярно спілкуються в конференціях, зручнішою є лінійна конференція -- упорядковування повідомлень за часом їх створення.

Таке структурування матеріалу мають групи новин (newsgroups), коли користувач, беручи участь у конференції, одержує листи, послідовно їх читає, за необхідності відповідає на них. У Web-конференціях подібного типу на заголовній сторінці подається лінійний (послідовний) список повідомлень. З надходженням нових листів їх заголовки розміщують на початок списку. За такого структурування матеріалів не виникає проблем із пошуком нових повідомлень. Однак можливі труднощі з відновленням ланцюжка повідомлень з обговорюваної проблеми. А через одночасне обговорення на конференції кількох проблем відновити логіку дискусії, що розгортається, стає важко. Проблематичне і повторне звернення до матеріалів конференції: для відновлення ланцюжка повідомлень доводиться переглядати її всю, відбираючи необхідне. З метою відновлення логіки змісту в ланцюжку повідомлень часто використовують цитування вихідного тексту, що дає змогу вибудовувати нові галузі всередині кожного повідомлення. Проте в учасників виникають певні труднощі щодо правильного використання цитат. Бачачи, що цитований текст позначається спеціальними символами, вони намагаються подібно виділити і своє повідомлення, через що іншим учасникам конференції, щоб розібратися в логіці діалогу, доводиться звертатися до попередніх повідомлень. Погіршує ситуацію і надмірне цитування, внаслідок чого збільшується обсяг зайвої інформації, ускладнюється розуміння сутності повідомлення. Популярні серед освітян конференції з тематичним структуруванням, які займають проміжне становище між деревоподібними і лінійними конференціями. Заголовна сторінка такої конференції містить список обговорюваних тем, кожна з яких забезпечує перехід на сторінку, де утримуються всі повідомлення конференції, що позбавляє користувача необхідності відновлення логіки дискусії, пошуку потрібних йому повідомлень, частого звертання до серверу з метою одержання нової інформації. Значно легшими для нього є збереження повідомлень, доступ до них (завдяки установці гіперпосилання). Однак педагогові, який регулярно відвідує конференцію, непросто дається «пошук» нових листів. Справитися з цією проблемою можна, налаштувавши систему так, щоб розділи конференції, в яких містяться нові (непрочитані) повідомлення, знаходилися на початку сторінки відповідно впорядкованими. Найсуттєвішим недоліком тематично структурованої конференції є лінійність ланцюжка повідомлень (у кожному тематичному розділі). Якщо під час класичних і лінійних конференцій користувач може висловити свою думку про будь-яке повідомлення, часто відкриваючи при цьому нову гілку в дереві повідомлень дискусії, то в процесі тематично структурованих конференцій його відповідь стосується всіх попередніх повідомлень, різних напрямів дискусії. Така форма діалогу відповідає логіці «звичайного» розмовного спілкування, однак засоби комп'ютерної комунікації привносять у нього принципово важливі відмінності. Під час участі в електронних конференціях учителю варто враховувати розроблені адміністраторами форумів типові правила комунікації. При написанні листів автори повинні дотримуватися загальних вимог до електронних конференцій: 1. Кожен охочий висловитися має для того всі можливості, ніяких обмежень щодо участі у форумі не існує. 2. Не прийнято використовувати можливість висловитися для того, щоб образити співрозмовників. 3. Учасники форуму виступають під власним ім'ям та прізвищем, ім'ям або постійним псевдонімом. 4. Одна особа не може використовувати більше одного імені або псевдоніма. Про зміну псевдоніма необхідно заздалегідь повідомити всіх учасників форуму. 5. Учасники форуму повинні відверто висловлювати свої думки і почуття з будь-якого питання, поміщати будь-яку інформацію, що не виходить за межі його тематики. Обсяги повідомлень обмежені тільки технічними можливостями програмного забезпечення. 6. Недопустиме використання нецензурних висловлювань. 7. Заборонено розміщення комерційної або іншої реклами. Не рекомендується багаторазове повторення оголошень, які не викликали зацікавленості в учасників форуму. Моветоном вважається надмірне цитування (оверкотинг) співрозмовника. 8. Учасники форуму відповідають за свої слова, стежать за точністю і коректністю своїх висловлень, інформації, яку повідомляють. 9. Недопустимі перекручування висловлювань співрозмовника, нечесні прийоми полеміки. Порушення правил участі в електронних конференціях передбачає послідовне застосування таких заходів: попередження з боку адміністраторів форуму; модерування (затримання) повідомлень; вимога адміністрації форуму утриматися на певний строк від відправлення нових повідомлень; припинення доступу до форуму технічними засобами. Усі повідомлення адміністраторів форуму надходять від імені WebMaster.

Адміністрація конференції вимагає від учасників висловлюватися обдумано і за окресленою тематикою. Незалежно від того, яка мережа є організатором конференції, користуватися нею можуть усі, хто звертається до послуг Internet. Одержання і відсилання матеріалів телеконференцій у режимі «off-line» здійснюють сервери новин, встановлені на більшості вузлів, які виконують провайдерські функції (забезпечують користувачів підключенням до Internet). Для підписання на телеконференцію досить надіслати електронною поштою на адресу серверу новин свого провайдера повідомлення-команду виду subscribe.назва конференції (за бажання одержувати тільки заголовки нових статей її) або feed.назва конференції (за бажання одержувати повні тексти повідомлень). Поширення інформації через телеконференції відбувається відповідно до правил роботи (статуту конференції). Нагляд за їх дотриманням здійснює модератор конференції. Конференції можуть бути з передмодерацією (репліки, що надходять, і статті розсилають після їх перегляду модератором і на підставі його висновку) і постмодерацією (розсилання реплік і статей відбувається в автоматичному режимі, модератор на підставі реальних фактів здійснює оргвисновки щодо порушників статуту). Режим передмодерації перешкоджає проходженню «неякісних» матеріалів, проте може суттєво знизити оперативність роботи конференції. Величезний потік інформації груп новин USENET унеможливлює тривале її збереження. Термін її збереження на сервері новин, як правило, обмежується одним-двома тижнями.

Малопотужні провайдери не виписують на свої вузли всіх телеконференцій, що діють у світовому співтоваристві, послуговуючись критерієм розумної достатності, обумовленої потенційними інтересами своїх клієнтів. Наприклад, користувачі-педагоги, що мають адреси освітньої модемної мережі Emissia, для яких провайдером є лабораторний мініхост Віртуального педвузу, мають необмежений доступ лише до кількох телеконференцій USENET освітньої спрямованості. Засобом організації постійно діючої електронної конференції (телеконференції) для розподіленої групи учасників (розподіленої робочої групи) є технологія листсерверу (програма listserv -- засіб роботи зі списками розсилання електронною поштою). Список розсилання певною мірою може розглядатися як аналог телеконференції USENET з тією відмінністю, що листсервер, який розсилає одержані повідомлення за певною адресою (списком адрес -- mailing list), установлюється на певному телекомунікаційному вузлі. Для підписки на телеконференцію (включення себе у список розсилання) вчителю необхідно звертатися за адресою цього листсерверу, не намагаючись підписатися на неї у свого провайдера. Листсервер організовують з метою взаємодії обмеженої розподіленої групи учасників (від кількох користувачів-учасників (наукової групи) до кількох сотень адрес суб'єктів, які представляють певне інформаційно-педагогічне середовище), він діє від кількох днів до кількох років, що залежить від педагогічної мети організаторів телеконференції. Листсервер може працювати в режимі передмодерації і постмодерацїї. При обслуговуванні листсервером невеликого розподіленого наукового колективу, представники якого мають високий рівень культури професійно-педагогічної комунікації, потреба в модерації може взагалі зникнути.

Телеконференції у внутрішкільній локальній комп'ютерній мережі

Функціонування у школі (ВНЗ) локальної комп'ютерної мережі дає змогу організовувати телеконференції для вчителів і учнів. Беручи в них участь, учні вчаться самостійно висловлювати точку зору, виробляти нові ідеї, розвивають критичне мислення і творчий потенціал. У викладача не виникає труднощів з відповідями на можливі питання, учні можуть відповідати на запитання один одного. Спілкування в режимі телеконференції підвищує рівень комунікативності, відповідальності учасників, стимулює їх до конкретного висловлювання своїх думок, критичного осмислення проблемних тверджень, використання різних джерел для підтвердження своїх висловлень. Способи організації і характеристики конференцій різноманітні. Тематичний розподіл їх може здійснюватися на проблемній основі (конференції, присвячені певній шкільній дисципліні, з певних теоретичних, прикладних питань) і залежно від категорії їх учасників (конференція класу, загальношкільна конференція та ін.). За рівнем доступу розрізняють відкриті конференції (учасником може стати кожен охочий) і локальні закриті конференції (доступні тільки певному колу осіб). Як правило, учасники локальних конференцій особисто знайомі один з одним, їхній соціальний статус і життєвий досвід приблизно однакові, що сприяє налагодженню контактів у комп'ютерній комунікації, організації комп'ютерних обговорень, дискусій. У них немає почуття тривожності спілкування з незнайомою аудиторією. У відкритих конференціях беруть участь представники різних соціальних груп, різного віку, професійного і життєвого досвіду (вчителі, батьки учнів, шефи, адміністрація школи та ін.). Спілкування в таких конференціях пов'язане з підвищеним почуттям відповідальності, що стимулює намагання точно формулювати думки, глибше вникати в суть проблеми, проектувати реакцію учасників електронного обговорення і свої подальші дії.

Робота вчителя з електронними банками інформації, пошук матеріалів у мережі Internet

Робота з установленими на файлових серверах електронними банками інформації можлива в режимі «off-line». Значна кількість файлових серверів мережі Internet з банками навчальної, наукової, психолого-педагогічної та іншої інформації дає змогу звертатися до них з відправленими електронною поштою запитами. Файлові сервери є сховищем файлів (програм, програмних комплексів, технічних описів, бібліотек, текстів нормативних актів та ін.). Передаючи на такий сервер команди, записані у тексті електронного листа, користувач може замовити собі наявний на сервері матеріал. Спілкування з таким сервером починається з відсилання на нього команди HELP. Будь-який сервер, отримавши команду, надсилає на зворотну адресу листа з інструкцією щодо подальшої роботи з ним. Усі сервери цього типу однозначно розуміють і команду LIST -- прохання надіслати узагальнений перелік матеріалів. Деякі сервери поєднують ці команди, що забезпечує одержання переліку наявних на них матеріалів за першою командою HELP. Серверами з банком інформації, що відповідають на запити, отримані електронною поштою, є INFOMAG, ARIADNA, ATLANT. Науково-педагогічну інформацію містить сервер EMISSIA за адресою edu@emis-sia.spb.su. Правила роботи разом з переліком розділів його банку можна одержати за командою HELP. Сучасний учитель повинен уміти шукати потрібну інформацію в мережі, що можливо за певного рівня спеціальних знань.

Пошук матеріалів у мережі Internet, де за різними оцінками розміщено 200--250 млн. документів (Web-сторінок), здійснюється в режимі «on-line». Полегшенню пошуку необхідних даних сприяють спеціальні ресурси для пошуку, які збирають і зберігають характеристики документів у своїх базах даних. Найповніша всесвітня база наукових даних з різних напрямів міститься на сервері Інституту наукової інформації СІНА ISI (в Україні офіційний партнер -- Інститут проблем реєстрації інформації) (www.isinet.com; www.ipri.kiev.ua). Його база даних побудована з використанням посилань, що дає змогу завантажити всі праці, на які посилається знайдений документ. Відкривши документи, на які посилається вихідний документ, можна одержати безліч праць за конкретною тематикою. Завдяки цьому навчання як процес одержання знань з одного або двох джерел (учитель, книга) перетворюється на процес «добування» знань з використанням пошукових можливостей мережі Internet. Ресурсами для пошуку є мережні каталоги (directories) і пошукові системи («пошукові машини» -- англ. search engines). Мережні каталоги створюють вручну, вони мають ієрархічну структуру -- містять різні розділи, підрозділи тощо. Стараннями людини інформація в них упорядкована, завдяки чому необхідний результат досягається швидше, ніж за допомогою пошукових машин. Однак каталоги містять лише кращі з погляду укладачів сторінки. Найвідоміші мережні каталоги та їх адреси в мережі Internet подано в табл. 2.6.

Таблиця

Використання каталогів забезпечує цілеспрямований пошук необхідних даних, перегляд їх змісту. Принцип роботи пошукових систем заснований на автоматичній індексації доступних у мережі Internet сторінок і створенні спеціальних баз даних (індексів), що містять ключові слова і пов'язані з ними адреси сторінок. У цих індексах і здійснюється пошук. Пошукові системи складаються з програм, що збирають інформацію для бази даних, власне бази і програми для пошуку в ній даних. Програмами, які збирають інформацію, є так звані роботи, що переглядають у мережі файли і створюють індекси. В Internet працює значна кількість пошукових систем, кожна з яких має свої особливості (розмір бази даних, частоту відновлення бази та ін.), тому здійснене в різних системах одне і те саме завдання для пошуку може спричинитися до різних результатів. Найвідоміші пошукові системи та їх адреси в мережі Internet подано в табл. 2.7.

Найвідоміші пошукові системи та їх адреси в мережі Internet

Назва пошукової системи Адреса пошукової системи в мережі Internet (URL)

AltaVista http://www.altavista.com/

Excite http://www.excite.com/

Lycos http://www.lucos.com/

WebCrawler http://www.webcrawler.com/

Rambler http://rambler.ru/

Яndex http: //yandex. ru/

SpyLog http://spylog.com/

Знаходженню необхідної інформації сприяють так звані позначки-системи, тобто інтерфейси для одночасного пошуку за допомогою кількох пошукових машин, наприклад метасистеми Metacrawler http://www.metacrawler.com/, Metasearch http://metasearch.com/. Пошукові сервери, використовуючи власні бази даних, виконують і контекстний пошук -- пошук за вмістом документів. На Web-сторінці є спеціальне поле, в якому задається запит: ключові слова для пошуку або їх комбінація з використанням логічних операторів І («+»), АБО («,»), НІ («-») та ін. У відповідь на запит видається список документів з посиланнями на відповідну адресу та поясненням і/або короткою анотацією документа. Для входу на сервер досить набрати його адресу в полі адреси (якщо вже були звернення до нього, можна скористатися списком, що розкривається в полі адреси, або записом у Журналі). Учитель може виконати детальний запит до серверу, скориставшись кнопкою «Расширенный поиск» («Детальный запрос») титульної сторінки пошукового серверу. Цей запит дає змогу задати кілька умов пошуку інформації, щоб істотно звузити сферу пошуку і збільшити відсоток «влучень». Умови пошуку можуть бути такими: місце пошуку інформації; максимальна кількість документів, які необхідно знайти; обмеження за часом створення документів; форма виведення; мова документа; режими пошуку; сортування знайденої інформації та ін.

Одержання даних із FTP-серверу

Пересилання файлів мережею є одним із найперших сервісів Internet, який використовують для поширення програмного забезпечення, великих за розміром документів та інших даних. Такі файли найчастіше зберігають у FTP-вузлах, для звернення до яких у полі адреси броузера Internet Explorer (Netscape Communicator) потрібно набрати URL-адресу вузла з префіксом «ftp://», далі розмістити DNS-ім'я, а також шлях до каталогу, що містить потрібні файли, якщо цей шлях відомий. Наприклад, ftp://sirius.uts.ticom. net/pub/. При роботі з програмою Internet Explorer (Navigator) й анонімному доступі після здійснення пошуку за URL-адресою у вікні відкривається вміст каталогу серверу. Подальші дії можуть полягати у зміні каталогів серверу, перегляді вмісту файла, завантаженні його із серверу або відправленні свого файла на сервер. Для перегляду вмісту файла досить клацнути мишею на значку файла (як за посиланням на Web-сторінці). Після перегляду файл можна зберегти за командою Файл-Сохранить как.... Завантаження файла без перегляду здійснюють клацанням мишею на його значку при натисненій клавіші <Shift>. Щоб надіслати файл на сервер (якщо таку дію дозволено) після з'єднання з вузлом і знаходження потрібного доступного каталогу, потрібно виконати команду Файл-Выгрузить Файл, у вікні, що відкриється, знайти файл і клацнути мишею на кнопці «Открыть».

Дистанційне навчання і форми взаємодії у системі «викладач -- студент»

Дистанційне навчання є процесом взаємодії між людьми (викладачами і студентами), ізольованими у просторі. Наслідком цього є особливо організована поведінка учасників взаємодії, яка залежить від характеру відносин, дистанції між ними і може бути представлена у формі діалогу. Основне завдання дистанційного навчання полягає у стимулюванні дидактичного діалогу студента з матеріалом курсу. Ефективність діалогу між викладачем і студентом обумовлюють: зміст курсу, фактори середовища (розмір навчальної групи: діалогів буде більше між викладачем і одним суб'єктом навчання, ніж між групою); мова діалогу (якщо викладач користується рідною мовою студента, ефективність діалогу підвищується); засоби комунікації (якщо обмін інформацією між викладачем і студентом здійснюється за допомогою електронної пошти, діалог уповільнюється і є високоструктурованим, бо відбувається у письмовій формі; інтенсивність діалогу вища при навчанні за допомогою телеконференцій, у процесі яких викладач відповідає на запитання студентів, які зі своєї ініціативи збагачують діалог). Поширеною формою спілкування у процесі дистанційного навчання є внутрішня дидактична розмова (керований дидактичний діалог), за належного моделювання якої можна досягти високої якості засвоєння матеріалу.

Квазідіалог між викладачем і студентом (керований дидактичний діалог) має здійснюватися у формі інструкцій, які містять припущення про те, що студент уже ознайомився з матеріалом підручника стосовно певного твердження. Опосередкований характер комунікації в системі «викладач -- студент» дає змогу забезпечити постійну динамічну комунікацію на відстані, яка, однак, не може повністю компенсувати відсутність «живого» спілкування. Опосередкованість комунікації під час дистанційного навчання виявляється у необхідності виконання додаткових внутрішніх (психічних) і зовнішніх (механічних) дій, визначених логікою «людина -- комп'ютер»; відмінних від «живого» спілкування формах подання інформації (письмова), видах мовної діяльності (письмо, читання); відстроченні в часі обміну повідомленнями (тривалість затримання залежить від режиму комунікації-- «on-line» або «off-line»). У дистанційному навчанні наявні майже всі традиційні способи взаємодії між викладачем і студентами. Сучасні засоби телекомунікацій відкривають перед студентами такі самі можливості, як і під час очних навчальних контактів, а нерідко істотно їх розширюють. Особливості дистанційного навчання у режимі телеконференції можна оцінювати, зважаючи на такі його фактори: -- навчальний матеріал. Необхідний студентові матеріал пересилається звичайною поштою (матеріальними носіями його можуть бути CD-ROM, дискета, аудіокасета, відеокасета, паперовий посібник), електронною поштою в архівованому файлі, відразу чи поетапно протягом навчального процесу; розміщується на освітньому сайті дистанційного призначення для доступу до нього всіх зареєстрованих студентів; оформляється у вигляді Web-квестів з посиланнями на необхідний матеріал у мережі Internet. Студентам може бути наданий доступ до однієї чи кількох електронних бібліотек; -- діагностичний матеріал. Викладач і студент обмінюються через електронну пошту тестами, контрольними завданнями, оцінними листами.

Все це розміщено на освітньому сервері і доступно викладачам, студентам відповідно до встановлених для них доступів (наприклад, кожен має пароль для входу у відповідні розділи сайту). Викладач забезпечує студентів завданнями, консультує щодо їх виконання; -- наочність. Під час телекомунікації в реальному часі викладач демонструє учням слайди, картинки та ін., проводить віртуальну екскурсію в мережі Internet за підготовленими електронними адресами. Студенти обмінюються наочними матеріалами між собою, розміщують свої роботи на сервері для доступу до них інших студентів і викладачів або для відкритого доступу всіх охочих; -- запитання викладача студентам. Для цього використовують електронні конференції (в «реальному часі») в режимі ICQ, чаті або відеоконференції. При цьому викладач ставить запитання як одному із студентів, так і всій групі одночасно;-- пояснення викладачем матеріалу. З цією метою він пересилає студентам записи своїх відеолекцій, лекцій фахівців з досліджуваних питань, іноді -- посилання на освітні ресурси мережі Internet чи на спеціально підготовлений Web-квест з посиланнями з досліджуваної теми;-- керівництво викладачем дискусіями. Викладач ініціює дискусії між студентами з досліджуваної проблеми, керує ними (дискусії можуть відбуватися в режимах Web-форуму, телеконференції, чат-дискусії); -- можливість студентів поставити викладачу запитання.

Студент може персонально направити викладачу електронного листа, спілкуючись з ним у реальному часі (наприклад, в окремому вікні на час колективного чат-заняття), а також публічно висловити свої запитання і міркування в загальному списку розсилання; -- можливість студента поставити запитання студентові. Викладач регулює цей процес відповідно до навчальних цілей, пропонує свої коментарі і запитання. При цьому можливе і вільне електронне спілкування студентів у зручний для них час, оскільки адреси кожного з них, як правило, загальнодоступні. Викладач спостерігає за реакцією студентів і виражає свою; -- оцінювання викладачем студента. Його здійснюють під час проведення дистанційного заняття, за результатами самостійних робіт, тестів, творчих навчальних проектів, досліджень з використанням кожного з дистанційних телекомунікаційних засобів. У процесі дистанційного навчання реалізуються такі форми взаємодії: 1) студент -- навчальний матеріал. Передбачає взаємодію студента зі змістом того, що пропонується для вивчення. Кожний суб'єкт навчання має набути навички конструювання, збагачення своїх знань. Студент, який навчається дистанційно, відзначається більш активною пізнавальною діяльністю (уміє конструювати власні знання), ніж той, хто засвоює матеріал у процесі особистісного контакту з викладачем. Взаємодія з навчальним матеріалом відбувається за допомогою радіо- і телевізійних передач, електронних записів аудіо- та відеоматеріалів, комп'ютерного програмного забезпечення. Носіями навчальної інформації є книга, CD-ROM, а також комп'ютерна (електронна) версія, розміщена у пам'яті серверу мережі. Друкована версія книги звична для студентів, проста у використанні, з нею можна працювати там, де немає комп'ютера, проте інформація в ній організована тільки у вигляді тексту і малюнків. Компакт-диск -- більш потужний засіб наочності, який уміщує звукові, анімаційні та відеофрагменти. Однак книга і компакт-диск тиражуються заздалегідь і не можуть проектуватися у процесі навчання. Електронну версію можна оперативно коригувати, доповнювати матеріалами.