Початок XX ст.: загальні тенденції художнього розвитку. Модернізм як фемінізм. Стрілецька поезія. Імпресіонізм та експресіонізм. "Празька школа". Розстріляне відродження. Модерністичний рух на Заході в 60-70-і роки. Асоціація українських письменників.

Проблема пошуків взаєморозуміння між українцями, які проживають в Україні та представниками української англомовної діаспори. Стан українського літературознавства в англомовному (Австралія, Канада, США) науковому світі. Діяльність української діаспори.

Висвітлення та аналіз літературно-критичної думки у варшавському часописі у міжвоєнний період. Розробка естетичних критеріїв оцінок мистецьких явищ, прогнозування їх розвитку, визначення місце митця у літературному процесі, взаємозв’язків письменниками.

Розгляд напрямків в українській літературі кінця ХІХ–початку ХХ століття. Заглиблення у внутрішній світ людини. Західноєвропейська орієнтація українських письменників. Підвалини естетико-індивідуалістичного перелому раннього українського модернізму.

Проаналізовано особливості української моделі мислення у російськомовній повісті Т. Шевченка "Музыкант". Акцентовано увагу на центральному образі твору – постаті українського кріпосного артиста. Визначено його характер як яскравий національний талант.

Висвітлення передумов зміни способів відображення дійсності, домінування новелістичного жанру в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Структуротворчі функції метафоризації в малих жанрових формах. Модернізація новелістики Коцюбинського.

Шевченко як провидець розвитку України. Найголовніші для української нації істини, що висловив він у творах періоду "трьох літ". Заповіді, у яких відбилися його уявлення про українську мрію і про те, що стоїть їй на перешкоді. Полеміка про історію.

Українська національна ідентичність в драматургії С. Васильченка на матеріалі п’єс "Чарівниця", "Недоросток", "Куди вітер віє". Особливості переходу від творення романтичного міфу України на основі козацької міфологеми до змалювання становища українства.

Дослідження літературознавчої діяльності Володимира Матвіїшина, інтерполяція національної і світової літературної парадигми як осередок його наукових інтересів. Окреслено письменницькі діалоги, які встановив і науково обґрунтував прикарпатський учений.

Загальний огляд творчості авторів новітньої української дитячої літератури. Аналіз творчості Олександра Дерманського. Образ дитинства для Марини Павленко та Сергія Дзюби. Щирість у творах Івана Андрусяк. Історична тематика у творах дитячої літератури.

Риторичний вимір української польськомовної прози середини XVII ст. Концептуальний тип художньої образності творів, їх барокові особливості. Аналіз риторики польськомовної прози середини XVII ст. порівняно з періодом зародження літературного бароко.

Окреслення кола наукових інтересів та методів досліджень Людвіка Яновського. Дослідження Яновським національної свідомості українців у першій половині ХІХ ст. у контексті діяльності новоствореного харківського університету та впливу "Історії Русів".

Літературно-художній доробок Аскольда Мельничука в контексті американського мультикультуралізму крізь призму загального погляду на розвиток української літератури ХХ століття. Інтертекстуальний аналіз романістики та поетикальних особливостей письменника.

Простеження української рецепції "Витязя в тигровій шкурі" Ш. Руставелі та причин, що зумовили її особливості. Праці М. Гулака та О. Лотоцького, відзначені різними завданнями, а отже, і різними підходами до оцінки використаних способів рецепції.

Дослідження культурологічної концепції етнокультурних міфів, їх спільних рис з міфами архаїчними у структурно-семантичному і функціональному плані. Вивчення зображення позначеного антитезами людського світу та специфічної структури часопростору.

Дослідження особливостей української російськомовної літератури на матеріалі прози В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського. Розгляд прозової спадщини письменників. Вивчення та аналіз етнічної компетентності українських російськомовних прозаїків.

Українська культура довоєнного періоду. Посилення партійного контролю за духовним життям суспільства в другій половині 40-х років. Літературне оновлення 60-х рр. Творчість Л. Костенко, Д. Павличка, Стуса, Драча. Утвердження загальнолюдських цінностей.

Характерні особливості міфологізації українського образу та історії у літературних творах російських авторів епохи романтизму. Аналіз інтертекстуальних зв’язків між художніми творами, присвяченими Україні, та фольклорними й історичними джерелами.

Дослідження теоретико-методологічних набутків наукових шкіл, напрямів, окремих дослідників та можливості можливість їх використання в процесі вивчення української урбаністичної літератури. Оцінка зародження та еволюції прозової урбаністики в Україні.

Огляд віршування українських та польських поетів 40-50-х рр. ХІХ ст. у зрізі метрики, ритміки та строфіки. Дослідження риму. Порівняння основних параметрів української версифікації з аналогічними даними щодо польського віршування означеного періоду.

З’ясування особливостей розвитку українського вірша 1800-1839 років щодо метрики, ритміки, строфіки, римування. Зумовленість розвитку українського віршування впливами польського, російського літературного вірша та української народнопісенної традиції.

Школярська гумористика XVII-XVIII ст. як явище українського низового бароко. Вивчення жанрово-стильової специфіки нижнього стильового рівня барокової літератури, визначення його координат у бароковій системі та в національному літературному процесі.

Процес формування в українській літературі другої половини XVII - початку XVIII ст. художнього дискурсу "Україна-Москва", започаткованого принизливим для України "возз'єднанням". Вірнопідданське ставлення авторів до московського царя і його влади.

Аналіз української літератури в російських академічних виданнях. Концептуалізація поглядів на давню українську літературу і творчість Т. Шевченка в російській науковій думці. Ступінь "культурної підготовленості" росіян до рецепції української літератури.

Завдання підручника для третього класу ліцеїв з історії української літератури. Творчість письменників, які стояли біля витоків українського модернізму. Роман як провідний жанр великої прози ХХ століття. Місце перекладів у досліджуваному підручнику.

Жанрові риси водевілю, його художня своєрідність як окремого різновиду малих форм драматургії. Генезис українського водевілю, умови його формування та функціонування як жанру драматичного мистецтва (кінець XVIII-XIX ст.), перспективи розвитку цього жанру.

Драматургія І. Карпенка-Карого підсумувала майже столітній розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень. Вражаючи тематичним і жанровим багатством, вона у своїй цілісності являє собою різноманітну картину життя України протягом століть.

Аналіз українського етнотипу у поетичних текстах Василя Махна, питання національної самоідентифікації автора та її відображення в творчості письменника. Дослідження впливу етноідентифікації письменника на осмислення іміджів свого в поетичних текстах.

Виявлення та характеристика низки особливостей українських жіночих романів про війну. Розгляд значення внеску жінок у забезпечення армії і суспільної організації. Дослідження специфіки опису у романах стражданнь, яких жінки зазнають під час війни.

Аналіз етапів та аспектів творчої праці митця щодо художнього осмислення історії. Доводиться думка про тісну взаємодію наукового усвідомлення і художнього відображення письменником сторінок минулого, що сприяє процесу творення авторської концепції.