Кримінально-правова характеристика складу злочину постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Також кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Таким чином, у нормах прямої дії підкреслено значимість правосудних судових рішень, якими фактично визначається ефективність судового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина.

Як вбачається із положень Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, судова реформа повинна утвердити суд як справедливий, безсторонній та неупереджений орган, а також сприяти розбудові правової держави.

Утвердження незалежності судової влади та посилення її відповідальності перед суспільством - завдання, які повинні бути досягнуті завдяки повноцінному проведенню судової реформи.

Відповідальність суддів перед громадянами за постановлення завідомо неправосудного судового рішення у суді будь-якої інстанції визначена ст. 375 Кримінального кодексу України (надалі - КК України). Проте, згідно статистичних даних Генеральної прокуратури України у 2013 році обліковано лише 4 факти реєстрації відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ст. 375 КК України, у 2014 р. - 4, у 2015 р. - 16. Разом із тим, у 2014-2017 рр. жодній особі не повідомлено про підозру, жодного обвинувального акту не передано до суду.

При цьому, кількість зареєстрованих фактів звернення громадян зі скаргами, заявами, повідомленнями про завідомо неправосудні судові рішення, у декілька разів перевищує кількість випадків, що були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вказане свідчить про наявність законодавчих прогалин у чинній редакції ст. 375 КК України й вказує на потребу у внесенні змін та доповнень, які відповідають реаліям сьогодення.

Так, при розробці цього Проекту Закону були враховані вимоги Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р., а також пріоритети, які визначені Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України № 276/2015 від 20 травня 2015 року.

Крім того, виходячи з позитивного досвіду Латвії, Норвегії та Голландії запропоновано розширення об'єктивної сторони кваліфікованого складу цього злочину. Так, при притягненні до кримінальної відповідальності у згаданих країнах, обов'язково враховується чи було постановлення неправосудного судового рішення поєднане із засудженням невинного у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Сучасні європейські стандарти фокусуються на захисті прав людини із обмеженими можливостями (зокрема тих, які визнані недієздатними). Загалом, інтереси особливо уразливих категорій населення охороняються Хартією основних прав ЄС та Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році.

Тому, виходячи із міжнародних джерел та гарантованих Конституцією України норм щодо захисту неповнолітніх, осіб похилого віку, уразливості психологічного стану цих верств, вбачається доцільним доповнити ч. 2 ст. 375 КК України також самостійними кваліфікуючими ознаками «вчинення злочину щодо неповнолітнього, недієздатного, особи похилого віку».

У контексті практики Європейського суду з прав людини пропонується у кваліфікуючому складі ст. 375 КК України передбачити як мету «перешкоджання реалізації права на мирні зібрання» з метою попередження втручання у свободу мирних зібрань та незаконних обмежень у реалізації цього права, передбаченого Конвенцією про захист прав і основоположних свобод (ст.11) й Конституцією України (ст. 39).

Водночас, враховуючи особливий статус судді, що посягає на правосуддя «зсередини», необхідним кроком є введення покарання у виді позбавлення його права обіймати певні посади на певний строк.

Окрім цього, питання відповідальності суддів стало вкрай актуальним після відомих подій, пов'язаних з Революцією Гідності 2013-2014 років в Україні та прийняттям постанови Верховної Ради України «Про реагування на факти порушень суддями Присяги суддів» № 775-VІІ від 24.02.2014 р.

Враховуючи це, з метою належної кримінально-правової оцінки неправосудних рішень судів усіх ланок, в тому числі суддів Верховного Суду України та Конституційного Суду як найвищих органів системи судоустрою, пропонується доповнити КК України новою нормою, що встановлюватиме кримінальну відповідальність суддів Верховного Суду України та Конституційного Суду, зважаючи на їх правовий статус, суспільне та політичне значення, які є надважливими для додержання принципу верховенства права в державі.

2. Цілі та завдання прийняття Закону України

Проект закону розроблено з метою удосконалення правових норм, якими встановлено кримінальну відповідальність суддів за постановлення завідомо неправосудного судового рішення, шляхом приведення їх у відповідність до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи щодо незалежності, ефективності і ролі суддів, Стратегії реформування системи судочинства в України на 2015-2020 рр. тощо.

Завданням є розмежування кримінальної відповідальності суддів в залежності від інстанційності суду, а також посилення основного і запровадження додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посаду судді на певний період.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону України

Пропонується внести зміни до ст. 375 КК України щодо вчинення суддею (суддями) постановлення завідомо неправосудного судового рішення з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах чи інтересах третіх осіб або щодо неповнолітнього, недієздатного, особи похилого віку або за попередньою змовою групою осіб або поєднане із засудженням невинного у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину або з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, реалізації громадянами права на мирні зібрання.

Крім того, доповнити КК України новою статтею 375-1 «Постановлення суддею (суддями) Конституційного Суду України завідомо неправосудного судового рішення».

4. Стан нормативної бази в даній сфері державного регулювання

Нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про порядок відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та інші.

Реалізація положень даного законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації кримінальної відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного судового рішення» не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону України

Прийняття законопроекту дозволить привести чинне законодавство України з питань кримінальної відповідальності суддів у відповідність до вимог Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи та сприятиме утвердженню принципу справедливого суду в Україні, що є метою реалізації Стратегії розвитку судової системи України на 2015-2020 роки, визначеної Указом Президента України № 276/2015 від 20 травня 2015 року.

Народний депутат УкраїниС.В. Соболєв

ДОДАТОК 6

ДОДАТОК 7

Размещено на Allbest.ru