Цивільне право України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

Національної академії наук України

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Академічний курс

У двох томах

Том 2

Особлива частина

Підручник

За загальною редакцією

доктора юридичних наук, професора,

академіка Академії правових наук України,

Заслуженого діяча науки і техніки

Я.М. Шевченко

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів юридичних спеціальностей

вищих навчальних закладів

Київ 2003



Відповідальний редактор:

Я.М. Шевченко -- академік Академії правових наук України

Авторський колектив:

Бабаскін А.Ю., кандидат юридичних наук -- глави 10; 20; 21

Бошицький Ю.Л., кандидат юридичних наук -- глави 12 (§ 3); 22; 23

Венецька М.В., кандидат юридичних наук -- глави 8; 11; 12 (§ 1, 2)

Єрьоменко Г.В., кандидат юридичних наук -- глави 29; 30; 37; 39

Кучереяко І.М., кандидат юридичних наук -- глави 1; 2; 3; 7; 9

Молявко О.М. -- глави 13; 14; 18; 40

Морозова С.Є. -- глави 26; 27; 28

Никифорак В.М., кандидат юридичних наук -- глава 16

Севрюкова І.Ф., кандидат юридичних наук -- глави 4 (у співавторствіз Шевченко Я.М.); 17; 19; 24; 25

Стефанчук Р.О., кандидат юридичних наук -- глави 15; 31; 32; 33; 34; 35; 36; 38

Труба В.І., кандидат юридичних наук -- глави 5; 6

Шевченко Я.М., доктор юридичних наук, професор -- передмова,глава 4 (у співавторстві з Севрюковою І. Ф.)

Упорядник:

С.Є. Морозова -- науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

Рецензенти:

Н.С. Кузнєцова, доктор юридичних наук, професор

В.І. Кисіль, доктор юридичних наук, професор

В.І. Семчик, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України



Ц57 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. -- Т. 2. Особлива частина. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юрє», 2003. -- 408 с. І8ВИ 966-313-008-3

Підручник підготовлений на основі нового цивільного законодавства України, зокрема нового Цивільного кодексу України.

Другий том присвячений окремим видам зобов'язань, до яких належать: договір купівлі-продажу, договір міни, договір дарування, договір ренти, договір довічного утримання (догляду), договір найму (оренди), договір лізингу, договір найму (оренди) житла, договір позички, договір підряду, договір про надання послуг, договір перевезення та транспортного експедирування, договір зберігання, договір страхування, договір доручення, договір комісії, договір управління майном, договори позики, кредиту, банківського вкладу, зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг, договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, договір комерційної концесії (франчайзинг), зобов'язання щодо спільної діяльності, договір простого товариства, зобов'язання з односторонніх дій, позадоговірні зобов'язання (деліктні зобов'язання і зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Оскільки до договорів поставки, контрактації сільськогосподарської продукції і постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно з ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а особливості регулювання визначаються окремими законами, ці договори розглядаються лише у світлі загальних положень про вказані договори, що встановлені ЦК України.

Для студентів, аспірантів і викладачів вищих навчальних закладів.

ББК Х623.1

© Колектив авторів, 2003ІЗВИ 966-313-0083

© Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003



Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 18 березня 2003 р. (протокол № 4)

З метою поліпшення якості підготовки юристів у вищих юридичних навчальних закладах Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького заплановано видання серії підручників (академічні курси), які будуть підготовлені до видання в Інституті.

Редакційна колегія підручника:

Шемшученко Ю.С. -- голова, академік НАН України, іноземний член РАН

Погорілко В.Ф. -- заступник голови, доктор юридичних наук

Нагребельний В.П. -- заступник голови, кандидат юридичних наук

Цвєтков В.В. -- член-кореспондент НАН України

Сіренко В.Ф. -- член-кореспондент НАН України Семчик В. І. -- член-кореспондент НАН України

Пархоменко Н.М. -- кандидат юридичних наук

Костенко О.М. -- доктор юридичних наук

Шевченко Я.М. -- доктор юридичних наук, академік Академії правових наук України

Зайчук О.В. -- доктор юридичних наук

Авер'янов В.Б. -- доктор юридичних наук

Денисов В.Н. -- доктор юридичних наук

Кресіна І.О. -- доктор політичних наук

Усенко І.Б. -- кандидат юридичних наук

Святоцький О.Д. -- доктор юридичних наук

Перелік умовних скорочень

Бюро технічної інвентаризації БТІ

Відомості Верховної Ради України ВВР

Вісник Верховного Суду України ВВСУ

Вісник Вищого арбітражного суду України ВВАСУ

Вісник господарського судочинства ВГС

Водний кодекс України ВК України

Господарський кодекс України ГК України

Господарський процесуальний кодекс України ГПК України

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку ДКЦПФР

Житловий кодекс УРСР ЖК

Житлово-будівельний кооператив НСКК

Збірник постанов уряду УРСР ЗПУ УРСР

Земельний кодекс України ЗК України

Кодекс про адміністративні порушення КпАП

Кодекс про шлюб та сім'ю України КпШС

Кримінальний кодекс України КК України

Кримінально-процесуальний кодекс України КПК України

Медико-соціальна експертна комісія МСЕК

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків

і торгівлі України МЗЕЗТ

Митний кодекс України МК України

Німецьке цивільне уложення НЦУ

Повітряний кодекс України ПК України

Сімейний кодекс України СК України

Цивільний кодекс України ЦК України

Цивільний кодекс УРСР ЦК УРСР

Цивільний процесуальний кодекс України ЦПК України

ПЕРЕДМОВА

Другий том даного підручника створено на основі аналізу нового цивільного законодавства, зокрема нового Цивільного кодексу України, і теоретичних положень науки цивільного права.

У ньому висвітлено окремі інститути зобов'язального права, такі як купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання (догляд), лізинг, позичка, підряд, послуги, перевезення, зберігання, страхування, доручення, комісія, управління майном, позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг, зобов'язання за розрахунками, договір комерційної концесії, види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, зобов'язання з односторонніх дій, позадоговірні зобов'язання (деліктні та зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Оскільки до договорів поставки, контрактації сільськогосподарської продукції і постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу відповідно до ЦК України застосовуються лише загальні положення -- головним чином про купівлю-продаж, їх розгляд було здійснено відповідно до викладених загальних положень про ці договори ЦК України.

Обидва томи підручника пов'язані системою цивільно-правових інститутів, проте в другому томі наголос робиться на особливостях зобов'язального права, що проявляються в окремих інститутах, правовому регулюванні окремих зобов'язальних інститутів, принципах цивільного права, таких як рівність сторін у цивільно-правових відносинах, диспозитивність як найповніша реалізація прав та інтересів усіх учасників цивільних правовідносин, свобода договору.

Автори у своїх підходах до висвітлення проблем цивільного права виходили з приватно-правових засад, що є втіленням сучасних поглядів і концепцій розвитку цивільного права.

Нове цивільне право України стає основним регулятором товарно-грошових відносин, тому вивчення його з урахуванням нового Цивільного кодексу України, принципів і засад приватного права стане ефективним засобом формування юристів нової формації.



Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Глава 1. Договір купівлі-продажу

§ 1. Поняття та зміст договору купівлі-продажу

Одним з найбільш розповсюджених договорів, що укладається як громадянами, так і юридичними особами, є договір щодо відчуження майна -- договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу -- це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання договору купівлі-продажу майна встановлюється главою 54 ЦК України та іншими нормативними актами. Так, порядок продажу майна у процесі приватизації державного і комунального майна регулюється законами України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Особливості проведення аукціонів з продажу заставленого майна регулюються Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448.

ЦК України виділяє такі види договорів купівлі-продажу: звичайний договір кулівлі-продажу, договір купівлі-продажу у роздрібній торгівлі, посгавку, контрактацію сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім і консенсуальним. Сторонами (суб'єктами) договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Суттєвими умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, майнові права та право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Предметом договору купівлі-продажу може бути окрема індивідуально визначена річ (квартира, будинок, земля, меблі тощо), а також певна сукупність прав і обов'язків (частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, підприємство, цілісний майновий комплекс державних підприємств, знак для товарів і послуг тощо). Тобто предметами договору купівлі-продажу можуть бути ті об'єкти права власності, що відповідно до Закону України «Про власність» можуть належати юридичним або фізичним особам на праві власності.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Так, відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбан-ківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів, що випливають з таких зобов'язань:

платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»¹ відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом

Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру після його списання, за винятком майна, що є придатним для подальшого використання, але не дістало застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна. Рішення приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид майна, а й інші характеристики, такі як кількість, асортимент, якість тощо.

Кількість товару

Перш за все у договорі купівлі-продажу визначається кількість товару. Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, а умова щодо кількості товару може бути погоджена встановленням у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Кількість товару може визначатися у кілограмах, метрах та інших мірах виміру. Умова визначення кількості товару у договорі купівлі-продажу є суттєвою.

ЦК України надає можливість встановлювати у договорі не кількість товару, а порядок його визначення. Так, у Типовому договорі про користування електричною енергією, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення», на підставі якого здійснюється поставка електроенергії громадянам, оплата за неї здійснюється на підставі показань приладу обліку. Тому в договорі не зазначається кількість електроенергії, яку поставляє енергопостачальник.

Стаття 670 ЦК України передбачає відповідальність продавця у випадку неналежного виконання ним умов договору щодо кількості товару:

при передачі покупцеві меншої кількості товару, ніж це передбачено договором;

при передачі покупцеві більшої кількості товару, ніж це передбачено договором.

У разі, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, -- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Тобто ЦК України не надає покупцю можливості розірвати договір купівлі-продажу або відмовитися від нього.

Інші правові наслідки передбачені ЦК України за передачу покупцеві більшої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу. У такому разі покупець зобов'язаний повідомити про це продавця, якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Прийняття товару покупцем є не обов'язком його, а правом. Тому навіть у разі, коли продавець не розпорядиться таким товаром, покупець не зобов'язаний його приймати та оплачувати.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Предмет договору купівлі-продажу може визначатися визначенням його асортименту. Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

У статті подано лише примірний перелік характеристик, за допомогою яких можна визначати асортимент товарів. Погодження асортименту товарів може бути проведено як у самому тексті договору купівлі-продажу, так і в специфікаціях чи інших документах, що є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу.

У разі, коли договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

ЦК України передбачає правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару. Стаття 672 ЦК України передбачає різні випадки порушення продавцем умов договору про асортимент і визначає правові наслідки для кожного з можливих порушень.

При передачі продавцем товару не в тому асортименті, що був обумовлений договором купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо товар уже оплачений, -- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

При передачі покупцеві частини товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частини товару з порушенням асортименту покупець має право на свій вибір:

прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

відмовитися від усього товару;

вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він уже оплачений, -- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, але покупець не має права відмовитися чи розірвати договір купівлі-продажу.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Якість товару

Продавець повинен передати покупцеві не лише визначений договором вид товару, але якість останнього має відповідати умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У договорі якість товару визначається зазначенням вказівок нормативних документів зі стандартизації чи інших показників (естетичних, екологічних тощо). Стаття 11 Закону України «Про стандартизацію» залежно від рівня суб'єкта стандартизації, що приймає чи схвалює стандарти, виділяє:

--національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

-- стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються стандартизацією.

Стандарти мають відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.

Об'єкт стандартизації може бути об'єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об'єкт.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації з урахуванням суспільної потреби у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт зі стандартизації (далі -- програма), що містить перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення. Програма публікується один раз на шість місяців в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації та розміщується в інформаційних мережах.

Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а в разі їх відсутності -- іншими суб'єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.

Якщо у договорі вимоги до якості товару не визначаються, але продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець має передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 ЦК України). Зазначена норма захищає права покупця. Мета договору може бути повідомлена продавцю у ході переговорів чи іншим шляхом. При цьому зазначена мета має бути відома продавцю до підписання договору.

Останнім часом набула розповсюдження торгівля за описами чи зразками. Зразок товару -- це виріб, споживчі характеристики якості якого відповідають вимогам товару, що передається. Опис товарів -- це перелік споживчих характеристик, які повинен мати товар. ЦК України встановлює зобов'язання продавця у разі продажу товару за зразком та (або) за описом передати покупцеві товар, що відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 675 ЦК України передбачає, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Гарантійний термін експлуатації -- це термін, протягом якого гарантується використання товару за призначенням, у тому числі комплектуючих виробів та складових частин, за умови дотримання споживачем правил користування і протягом якого виробник (продавець, виконавець) виконує гарантійні зобов'язання.

Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів» від 11 квітня 2002 р. № 506 визначив Перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, до якого входять: апаратура радіоелектронна побутова; машини та прилади електропобутові; машини та прилади для механізації робіт у побуті; побутові прилади електронної техніки, у тому числі обчислювальна техніка; засоби зв'язку; прилади складної механіки, у тому числі годинники та секундоміри; музичні інструменти, у тому числі електромузичні; складні комплектуючі вироби, на які видається окрема гарантія; транспортні засоби і номерні агрегати; продукція виробнично-технічного призначення, що може бути використана у побуті; товари медичного призначення; товари для заняття фізичною культурою, спортом і туризмом; зброя спортивна вогнепальна, газова, пневмогазова, пружинна, пневматична; засоби вимірювальної техніки побутового призначення.

Відповідно до ст. 676 ЦК України обчислення гарантійного строку починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним.

Він може бути продовжений на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем, а також на час, протягом якого товар не міг використовуватись у зв'язку з виявленими у ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому ст. 688 ЦК України.

У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.

Законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності) (ст. 677 ЦК України).

Строк придатності товару не може бути змінений за погодженням сторін у договорі.

Строк придатності товару визначається періодом часу, що обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, відповідно до ст. 678 ЦК України має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

пропорційного зменшення ціни;

безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, що виявлялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Винятки з цього правила можуть передбачатися ЦК України або іншим законом.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару встановлюються ЦК України. Так, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені ст. 680, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна -- у межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк (п. 2 ст. 680 ЦК України).

У разі, коли встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору (п. 2 ст. 680 ЦК України).

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, якщо ці недоліки у комплектуючому виробі були виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб.

Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до пере-дання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

До вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 ЦК України, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), -- від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Тара або упаковка

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.

Товар має бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності -- способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки.

Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, що відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Стаття 686 ЦК України передбачає правові наслідки передання товару з порушенням вимоги про тару та (або) упаковку. У випадку, якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару у належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (ст. 678 ЦК України).

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках і в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Обов'язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів з питань стандартизації. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.

Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах (ст. 687 ЦК України).

Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, -- у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку.

Ціна товару

Істотною умовою договорів купівлі-продажу є ціна -- певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, -- за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Платіж може бути проведений готівкою або у безготівковому порядку через банк.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. У разі, коли договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

У разі, якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи зі співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, -- на день, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Продаж майна провадиться за цінами, що визначаються сторонами, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Закон України «Про ціни і ціноутворення»¹ визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки. Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності. Забезпечення державної політики цін здійснює Кабінет Міністрів України, що визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни, що затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін, а також -- контролю за цінами.

Є три види цін: вільні, державні фіксовані та регульовані. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку ц,ін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються державними органами України.

Вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду (господарського суду).

Підприємства, організації та інші юридичні або фізичні особи мають право оскаржити в господарському суді порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних або фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Форма договору купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу, як і будь-яка інша цивільно-правова угода, укладається відповідно до загальних вимог ЦК України, тобто в усній чи письмовій формі.

Стаття 657 ЦК України встановлює обов'язкову нотаріальну форму договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна. Крім того, такі угоди підлягають обов'язковій державній реєстрації.

З прийняттям Верховною Радою України «Концепції розвитку житлово-комунального господарства в Україні»¹ та Кабінетом Міністрів України постанови «Про Концепцію розвитку житлово-комунального господарства в Україні» від 27 лютого 1995 р. № 150 була впроваджена державна система реєстрації, обліку та оцінки вартості житлових будинків, квартир, споруд тощо.

На сьогодні діє Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5².

Державну реєстрацію таких об'єктів здійснюють державні комунальні підприємства -- бюро технічної інвентаризації (БТІ) місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Положенням затверджений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація будинків (квартир), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. Зазначене Положення діє на території України і є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями.

Нотаріальне посвідчення договорів про відчуження будівель (квартир) провадиться за місцезнаходженням вказаного майна. Крім правовстановлюючого документа, для посвідчення договорів про відчуження будинків (квартир) нотаріусу необхідно подати довідку-характеристику БТІ. Ця довідка видається лише на ті будинки (квартири), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб і щодо яких проведено технічну інвентаризацію і державну реєстрацію у БТІ.

Права третіх осіб на товар

Відповідно до ст. 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Стаття 660 ЦК України встановлює обов'язки покупця і продавця у разі пред'явлення третьою особою позову про витребування товару.

Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.

У випадку, якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правючин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним (ст. 661 ЦК України).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві

Основний обов'язок продавця -- передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання обов'язку передати товар встановлюється договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -- відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановленийобов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Визначення моменту виконання обов'язку продавця передати товар і переходу права власності є дуже суттєвим, оскільки відповідно до ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передан-ня йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення дотовору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним у розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Витрати покупця у зв'язку зі зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

§ 2. Продаж товарів у кредит

Одним із видів оплати товару є їх продаж у кредит. Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу, а зміна ціни на товар, проданий у кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. У разі, коли покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються відсотки, які можуть встановлюватися законом або договором від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати відсотки на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.



§ 3. Роздрібна купівля-продаж

Договором роздрібної купівлі-продажу є договір, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. У ЦК України договір роздрібної торгівлі регулюється статтями 698-711.

До договорів роздрібної купівлі-продажу з участю покупця -- фізичної особи, не врегульованих ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Зокрема, це Закон України «Про захист прав споживачів», що регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їхніх прав.

Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. Відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару, зроблена в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

Відповідно до ст. 700 ЦК України продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання, а покупець має право до укладення договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, -- в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, що виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити: назву товару; зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари (роботи, послуги); дані про основні властивості товарів (робіт, послуг), а щодо продуктів харчування -- про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування; позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів (виконання робіт, надання послуг); дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг); термін придатності (служби) товарів (робіт, послуг), відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки у разі невиконання цих дій; найменування та адресу виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні забезпечуватись інформацією про місце їх походження.

Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.

Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару в установлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.

Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у встановлений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця зі зразком товару (за описом, каталогом тощо). Цей договір є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, -- з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи -- покупця або місцезнаходженням юридичної особи -- покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання договору.

На сьогодні з'явилися більш сучасні способи продажу товарів, до яких, зокрема, належить продаж товарів з використанням автоматів. Такий продаж товарів пов'язаний з тим, що покупець не має безпосереднього контакту з продавцем. Відповідно до ст. 703 ЦК України, якщо продаж товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товару розміщенням на автоматі або наданням іншим чином покупцям відомостей про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.