Транспортное право

затверджує Статут залізниць України;

приймає рішення про створення, реорганізацію, лікві-дацію та визначення територіальних меж залізниць;

призначає і звільняє керівників залізниць;

визначає Порядок встановлення охоронних зон, їх роз-міри і режим користування;

визначає порядок здійснення державної бюджетної, ці- нової та тарифної політики;

визначає порядок одержання підприємствами залізнич-ного транспорту в заставу майна переданих для перевезень вантажів;

встановлює (щорічно) Укрзалізниці державне замовлен-ня щодо перевезень пасажирів і вантажів;

встановлює Порядок проведення Державного нагляду за безпекою руху поїздів на залізничному транспорті;

затверджує Положення про відомчу воєнізовану охорону;

10) встановлює Порядок фінансування заходів щодо мобі-лізаційної підготовки залізничного транспорту;

П) затверджує Перелік категорій залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору;

12) визначає порядок соціального захисту працівників за-лізничного транспорту.

Як було вже зазначено у попередніх розділах, оперативни-ми органами державної виконавчої влади, що здійснюють уп-равлінську діяльність у сфері транспорту, є Міністерство транспорту України, діяльність якого визначається Положен-ням про Міністерство транспорту України, затверджене Ука-зом Президента України від 11 травня 2000 р. № 678/2000.

У групі органів, що здійснюють державне управління в галузі залізничного транспорту, існує ще один, а саме -- Укрзалізниця.

Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) є урядовим органом управління залізничним транспортом і підпорядковується Міністерству транспорту України.

До сфери управління Укрзалізниці віднесено залізниці та інші підприємства залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності.

Основні завдання Укрзалізниці:

Організація злагодженої роботи залізниць, об'єднань, підприємств та організацій залізничного транспорту з метою задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях.

Управління процесом залізничних перевезень, регулю-вання у сфері організації та забезпечення цього процесу.

Вирішення питань ефективного використання залізнич-ного рухомого складу, його збереження, оновлення, ремонту, забезпечення матеріально-технічними та паливно-енергетич-ними ресурсами.

Проведення єдиної інвестиційної технічної політики на залізничному транспорті, впровадження досягнень науки й техніки, нових технологій.

Проведення соціальної політики на залізничному транс-порті.

Укрзалізниця має право:

1) здійснювати контроль за ефективним використанням і збереженням державного майна, закріпленого за залізниця-ми, об'єднаннями, підприємствами та організаціями заліз-ничного транспорту;

безпосередньо взаємодіяти з відповідними органами ін-ших держав і укладати з ними договори (угоди) з питань, що належать до її компетенції;

створювати цільовий інвестиційний фонд розвитку за-лізничного транспорту з віднесенням сум, зарахованих в цей фонд, на собівартість виробництва (такий порядок пого-джується з Мінтрансом, Мінфіном, Мінекономіки);

одержувати від залізниць, об'єднань, підприємств і ор-ганізацій залізничного транспорту безоплатно інформацію, необхідну для виконання завдань і функцій Укрзалізниці;

5) за рахунок власних коштів створювати недержавний пенсійний фонд і виплачувати залізничникам галузеву пенсію на підставі чинного законодавства України.

Основні структурні підрозділи Укрзалізниці:

Головне комерційне управління.

Головне пасажирське управління.

Головне управління локомотивного господарства.

Головне управління колійного господарства.

Головне фінансово-економічне управління.

Головне управління розвитку та інвестицій;

Головне управління безпеки руху поїздів І автотранспорту.

Управління зовнішніх зв'язків.

Управління охорони та організації праці.

Головне управління зв'язку, енергетики та обчислю-
вальної техніки.

Головне управління вагонного господарства.

Головне управління безпеки руху поїздів і автотранс-порту.

Управління зовнішніх зв'язків.

Управління охорони та організації праці.

Управління воєнізованої охорони.

Управління статистки.

Юридичне управління.

Головний центр управління перевезеннями Укрзаліз-ниці та інші підрозділи.

Залізничний транспорт являє собою комплексну систему, насичену значною кількістю елементів, що взаємодіють по-між собою та спрямовують свою діяльність на якісному і пов-ному забезпеченні потреб населення та суспільного вироб-ництва в залізничних перевезеннях.

Ці елементи залізничного транспорту виконують покладе-ні на них завдання та виступають у ролі самостійних госпо-дарчих одиниць, завдяки специфіці залізничного транспорту набувають органічного зв'язку між собою і створюють певні об'єднання підприємства залізничного транспорту.

Основною організаційною ланкою на залізничному транс-порті є залізниця -- статутне територіально-галузеве об'єднан-ня, до складу якого входять підприємства, установи та орга-нізації залізничного транспорту і яке в разі централізованого управління здійснює перевезення пасажирів і вантажів у ви-значеному регіоні транспортної мережі.

Залізниця здійснює керівництво виробничою та фінансо-вою діяльністю дирекцій залізничних перевезень та інших підприємств і організацій, які перебувають в її безпосеред-ньому підпорядкуванні. Вона являє собою основне підприєм-ство залізничного транспорту і є юридичною особою. Керів-ництво діяльністю залізниць здійснюється управлінням за-лізниць.

Сьогодні в Україні функціонує шість залізниць: Львівська, Придніпровська, Одеська, Південно-Західна, Південна, До-нецька.

Враховуючи те, що залізниця являє собою самостійний суб'єкт господарювання, їй як юридичній особі притаманні певні юридичні властивості, що охоплюється поняттям пра-вовий статус залізниці та визначаються відповідними прави-лами і обов'язками залізниць.

До основних прав можна віднести:

а) право вимагати сплати платежів за послуги, надані за-лізничним транспортом;

б) право встановлювати пільгові тарифи на перевезення вантажів у місцевому сполученні;

в) затвердження залізницею тарифів на перевезення ванта-жів у місцевому сполученні;

г) затвердження залізницею тарифів на перевезення ванта-жів і пасажирів усіма залізничними коліями, що не належать до загальної мережі залізниць і т. ін.

До основного обов'язку можна віднести те, що залізниця повинна здійснити перевезення у відповідний термін за від-повідною якістю.

Дирекція залізничних перевезень є основним лінійним під-приємством залізничного транспорту, здійснює і організовує процес перевезень у встановлених межах, забезпечує вико-нання встановлених планів і завдань з перевезень вантажів, пасажирів, багажу і керує виробничо-фінансовою діяльністю безпосередньо йому підлеглих лінійних підприємств і органі-зацій, є юридичною особою.

Залізнична станція -- є лінійним підприємством залізнич-ного транспорту в організації перевезень вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу й безпосередньо підпорядковується відділенню залізниці.

Станції можуть використовуватися для проведення всіх або окремих операцій.

Станції бувають пасажирські, вантажні, сортувальні, діль-ничні та ін.

Крім зазначених існують ще такі лінійні підприємства, як механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт, дистанція сигналізації і зв'язку, вагонні і локомотивні депо, дистанція шляху та інші.

Правові основи діяльності залізничного транспорту

Під правовими основами діяльності залізничного транспорту розуміється сукупність правових норм, які регулюють якісно однорідні суспільні відносини, що виникають у сфері залізничного транспорту.

Залізничне транспортне право є однією із складових транспортного права, яке можна вважати інститутом транс-портного права. Йому як правовому інституту притаманні певні властивості, що характерні для правових наук.

Правове регулювання діяльності залізничного транспорту Здійснюється з допомогою правових норм, що містяться в нормативних актах, які прийнято називати джерелом права. До таких джерел можна віднести:

Закони України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Статут залізниць України, затверджений Поста-новою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р„ № 457, Наказ Мінтрансу «Про затвердження Інструкції про порядок розслідування та облік нещасних випадків невиробничого ха-рактеру на залізничному транспорті України» від 8 квітня 1998 р. № 117, Наказ Мінтрансу «Про проїзд іноземних гро-мадян залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні» від 11 травня 1998 р. № 282, Наказ Мінтрансу «Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» від 28 липня 1998 р. № 297 та інші.

Закон України «Про залізничний транспорт» визначає ос-новні правові економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його від-носини з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, паса-жирами, відправниками та одержувачами багажу, вантажоба-гажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного ком-плексу.

Структура закону:

Розділ І. Загальні положення.

Розділ II. Основні економічні та фінансові засади діяль-ності залізничного транспорту.

Розділ III. Безпека руху, охорона вантажів і об'єктів на за-лізничному транспорті, організація його роботи в умовах над-звичайних обставин.

Розділ IV. Трудові відносини і дисципліна працівників за-лізничного транспорту.

Розділ V. Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України та взаємодія з іншими видами транспорту.

Розділ VI. Права, обов'язки та відповідальність на заліз-ничному транспорті.

Розділ VII. Заключні положення. Складається з 27 статей.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і від-повідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транс-портом.

Статутом регламентується порядок укладення договорів, організація та основні перевезення вантажів, пасажирів, бага-жу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини заліз-ниць з іншими видами транспорту.

Структура Статуту:

Розділ І. Загальні положення.

Розділ II. Вантажне господарство. Пристрої для обслугову-вання пасажирів.

Розділ III. Планування та організація перевезення вантажів.

Розділ IV. Залізничні під'їзні колії.

Розділ V. Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту.

Розділ VI. Перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти.

Розділ VII. Відповідальність залізниці, вантажовідправни-ків, вантажоотримувачів і пасажирів, акти, претензії, позови.

Складається із 137 статей.

Важливе значення в регулюванні транспортної діяльності мають затверджені Мінтрансом на підставі ст. 5 Статуту заліз-ниць України умови, Правила перевезення вантажів, Технічні умови навантаження і переміщення вантажів, Правила пере-везення пасажирів, Правила технічної експлуатації залізниць та інші нормативні акти, якими передбачено порядок і умови перевезення, користування засобами залізничного транспор-ту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, пере-тину залізничних колій іншими видами транспорту, комуні-каціями пожежної безпеки, санітарні норми та правила є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на терито-рії України

Участь залізничного транспорту у міжнародному співробітництві

Заліз-ничний транспорт України на рівні своїх керівних органів входить до таких організацій:

1) Рада по залізничному транспорту держав-учасників СНД --створений в лютому 1992 року;

2) Міжнародний союз залізниць (МСЗ) -- заснований у ІУ22 році.

Україна також готується приєднатися до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) і вступити до Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТЇФ).

Розглянемо міжнародну діяльність залізничного транс-порту на прикладі Ради по залізничному транспорту.

1992 року, з метою забезпечення стійких економічних зв'язків у рамках єдиного економічного простору, враховую-чи накопичений досвід у процесі формування єдиної заліз-ничної мережі та її експлуатації, голови урядів держав спів-дружності за пропозицією залізничних адміністрацій заснува-ли відповідну раду.

Члени Ради -- це керівники залізничних адміністрацій держав СНД; у роботі Ради беруть участь залізничні адмініст-рації Болгарії, Латвії, Литви, Естонії.

Основне завдання Ради: координація роботи залізничного транспорту на державному рівні й вироблення узгоджених принципів її діяльності.

Рада розглядає і вирішує такі питання:

експлуатаційна діяльність залізниць;

сумісне використання і технічне утримання рухомого складу;

умови перевезень пасажирів і вантажів;

4) забезпечення безпеки руху поїздів у міждержавному сполучені;

розробка системи обміну та взаєморозрахунків за вико-нану роботу й послуги;

науково-технічне співробітництво;

деякі соціальні питання та інші.

Дирекція ради забезпечує реалізацію рішень Ради » опера-тивному режимі, координує експлуатаційну діяльність заліз-ниць у міждержавному сполученні, розробляє спільно із за-лізничними адміністраціями, науково-дослідними та іншими організаціями проекти різних нормативних документів, рі-шень і рекомендацій.

Питання для самоперевірки

Назвіть види залізничного транспорту.

Яке значення має залізничний транспорт у системі економіч-них відносин?

Визначте поняття залізничного транспортного права.

Зробіть приблизний перелік актів, що регламентують діяль-ність залізничного транспорту.

Які основні господарські ланки існують на залізничному транспорті?

Визначте відповідальність сторін, що виникла за договором перевезення вантажів залізничним транспортом.

Тема: Законодавство України про повітряний транспорт

Повітряний транспорт. Поняття, структура системи та види

Повітряний транспорт є найбільш придатним для швидкого перевезення вантажів, пасажирів, бага-жу, пошти та інших матеріальних цінностей. У зв'язку з цим, йому відводиться важлива роль і міс-це в транспортній системі України,

Бурхливий розвиток цивільної авіації, виокремлення її в самостійну галузь народного господарства спричинили необ-хідність правового врегулювання певних суспільних правовід-носин, вдосконалення вже існуючих норм повітряного права. Важливу роль для розвитку повітряного права зіграв вступ України до міжнародної організації з авіаційних перевезень (ІКАО), що, у свою чергу, сприяло прийняттю державою норм міжнародного повітряного права, які врегульовують авіаційні правовідносини. Слід нагадати, що до цього часу, досить тривалий період, правове врегулювання цивільної авіації стосувалося лише окремих галузей її діяльності.

На сьогоднішній день повітряне право покликане забезпе-чити чітке функціонування всієї авіаційної транспортної сис-теми, що прямо пов'язано із забезпеченням безпеки, еконо-мічності авіаційних перевезень. Це важливе завдання має до-сягатися шляхом впливу на окремі найважливіші галузі суспільних правовідносин у сфері повітряного транспорту.

Україні належить повний і виключний суверенітет на по-вітряний простір в її територіальних межах.

Повітряним простором України є частина повітряної сфе-ри суходільною та водною територією, у тому числі над її те-риторіальними водами.

Повітряний простір України має свою певну структуру. Структура повітряного простору, порядок її формування і зміни та правила використання визначаються державними органами з використання повітряного простору України. Ви-користання державного простору чи окремих його районів може бути повністю або частково обмежено.

До елементів структури повітряного простору України від-носять:

повітряні траси;

місцеві повітряні авіалінії;

повітряні кордони для перетинання державного кордону;

встановлені та невстановлені маршрути польотів;

райони виконання авіаційних робіт;

заборонені зони;

зони обмеження польотів і небезпечні зони.
Повітряні траси та місцеві повітряні авіалінії складають

основну структуру повітряного простору України і потре-бують більш детального розгляду.

Повітряна траса -- це диспетчерський район або його час-тина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обме-жений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами та забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління по-вітряним рухом.

Місцева повітряна авіалінія -- це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений Для безпечного виконання польотів повітряними суднами, за-безпечений аеродромами, засобами контролю і управління повітряним рухом.

Усі обмеження з використання повітряним простором Ук-раїни доводяться до зацікавлених сторін через канали систем аеронавігаційної інформації.

За користування повітряним простором України компетентними органами держави встановлюється певна плата.

При виконанні повітряним судном польоту у міжнародному просторі юрисдикцію у відношенні його встановлює та країна, де зареєстроване це судно. Використання міжнародного повітряного простору врегульовується нормами міжна-родного права.

Одним з найважливіших розділів повітряного права є пра-вове положення про статус повітряного судна.

Повітряне судно -- це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінним від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі. Повітряні судна в Ук-раїні бувають:

державні;

цивільні;

експериментальні.

Повітряне судно вважається державним, якщо воно вико-ристовується на військовій, міліцейській чи митній службі і зареєстровано у державному реєстрі.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно при-значене для проведення випробувань чи дослідницько-конструкторських робіт. Воно до державного реєстру не за-носиться.

Кожне повітряне судно, що експлуатується у повітряному просторі України, повинно бути сертифіковано на відповід-ність його конструкції, характеристик, документації вимогам, передбаченим правилами сертифікації цивільних повітряних суден в Україні.

Після реєстрації повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України власник судна повинен отримати у державному органі з питань реєстрації та сертифі-кації відповідне посвідчення (сертифікат) про відповідність вимогам на виконання польотів як бортовий документ.

Цивільні повітряні судна в обов'язковому порядку мають бути зареєстровані у державному реєстрі тільки тієї країни, до якої належить дане судно. Власникам повітряного судна ком-петентним органом держави видається реєстраційне посвід-чення. Повітряне судно може бути виключене зі списків дер-жавного реєстру тільки у випадку:

знаття судна з експлуатації або

передачі судна іншій державі чи іноземному юридичному або фізичному суб'єкту.

Кожне повітряне судно нової реконструкції повинно мати ще й сертифікат типу документа, який підтверджує його від-повідність діючим в Україні нормам льотної відповідності. Власником цього сертифікату є розробник повітряного судна.

До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажи-рів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засо-би, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, уста-нови й організації незалежно від форм власності, що забезпе-чують роботу авіаційного транспорту.

Повноваження суб'єктів управління повітряним транспортом

Враховуючи важливість для економічного життя країни авіаційного транспорту та необхідність здійснення підвищеного контролю за його діяльністю, держава регулює діяльність цивільної авіації через

Міністерство транспорту України, Державний департамент з авіаційного транспорту (Укравіацію).

Управління авіаційною галуззю здійснюється за такими напрямками:

забезпечення розвитку цивільної авіації;

нагляд за безпекою виконання польотів повітряними суднами;

сертифікація, реєстрація та ліцензування;

регулювання використання повітряного простору Ук-раїни та обслуговування повітряного руху;

забезпечення пошуку та спасіння повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха;

6) захист авіації України від актів незаконного втручання в її діяльність;

7) наукове забезпечення діяльності авіації, її безпеки, що як галузевими, так і міжгалузевим науково-дослідними закладами й організаціями;

8) сприяння зовнішньоекономічній діяльності, діяльності авіаційної галузі та укладення міжнародних угод.

Будівництво аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, при-дбання самольотного парку, утримання та придбання аерона-вігаційного обладнання та устаткування, пов'язаного з обслу-говуванням пасажирів і перевезенням вантажів, здійснюється з використанням державного і місцевого бюджетів, коштів підприємств, а також із залученням додаткових надходжень і добровільних внесків від підприємств і установ різних форм власності.

Управління авіаційним транспортом на місцях здійс-нюється також адміністраціями авіаційних підприємств, у ме-жах власної компетенції.

Одним з важливих положень повітряного права є поняття авіаційного персоналу та екіпажу повітряного судна.

Авіаційний персонал -- це особовий склад авіаційного під-приємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за фахом.

До складу авіаційного персоналу входять:

члени екіпажу повітряного судна;

особи командно-керівного складу, командно-льотного, інспекторського та інструкторського;

спеціалісти, які організують регулювання використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху на території держави;

* спеціалісти, які здійснюють організацію та технічне обслуговування повітряних суден і всі види забезпечення по-льотів;

спеціалісти, які обслуговують повітряні перевезення;

спеціалісти, які забезпечують організацію і проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково-дослідницьких робіт і випробування авіаційної техніки;

спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпе-кою польотів, а також розслідування авіаційних пригод;

спеціалісти, які здійснюють аналіз і контроль льотної придатності повітряних суден при розробках, випробуваннях, сертифікації і серійному виробництві;

спеціалісти, які здійснюють забезпечення авіаційної без-пеки в цілому;

авіаційні експерти.

Згідно з рішенням державних органів з питань регулюван-ня діяльності авіації до складу авіаційного персоналу можуть бути включені й інші спеціалісти.

Особи, яких віднесено до авіаційного персоналу, повинні бути сертифіковані згідно з чинним законодавством на відпо-відність кваліфікаційним вимогам за фахом. Такі особи мо-жуть бути допущені до професійної діяльності тільки за наяв-ності у них свідоцтва (сертифікату) на право здійснення про-фесійної діяльності, а також відповідності стану здоров'я встановленим вимогам.

Екіпаж повітряного судна -- це особи авіаційного персона-лу, яким у встановленому порядку доручено виконання пев-них обов'язків з управління та обслуговування повітряного судна при виконанні польоту.

Екіпаж повітряного судна складається з командира та ін-ших осіб льотного екіпажу й обслуговуючого персоналу. Усі члени екіпажу віднесені до льотного складу.

Усі члени екіпажу мають певні права та обов'язки.

Командиром повітряного судна може бути особа, яка має спеціальність пілота, а також відповідну підготовку й досвід, необхідні для самостійного управління повітряним судном даного типу та керування екіпажем.

У процесі своєї професійної діяльності командир повітря-ного судна має право:

приймати остаточне рішення про виліт, політ і посадку судна, злив пального у польоті, викидання вантажу, багажу й пошти, змінення маршруту та режиму польоту, про призем-лення на запасному аеродромі чи здійснення вимушеної по-садки поза межами аеродрому, забезпечення безпеки, збере-ження судна та рятування життя пасажирів;

віддавати у межах власної компетенції накази будь-якій особі, яка перебуває на борту судна, його розпорядження та команди підлягають беззаперечному виконанню;

вживати всі необхідні заходи, у тому числі й примусові, До осіб, які своїми діями створюють небезпеку польоту і непідкоряються вимогам командира;

здійснювати особистий контроль за безпекою польоту, пасажирів у випадках, що загрожують авіаційною пригодою;

змінювати маршрут польоту, перетинати кордони і здій-снювати посадку судна на аеродромі, не передбаченому польотним завданням при виникненні загрози для життя і здо-ров'я пасажирів;

бути довіреною особою експлуатанта повітряного судна, укладати від його імені угоди та договори в інтересах вико-нання польотного завдання, забезпечення безпеки польоту, збереження судна та життя і здоров'я пасажирів;

відстороняти від виконання професійних обов'язків під час польоту будь-якого члена екіпажу;

контролювати рівень професійних знань, умінь і нави-чок льотного екіпажу та якості роботи обслуговуючого персо-налу;

перевіряти свідоцтва членів екіпажу, а також наявність у них необхідних записів і нотаток.

При виконанні польотного завдання кожний член екіпажу має право відмовитися від його виконання, якщо, на його розсуд, є аргументований сумнів щодо благополучного завер-шення польоту.

Експлуатант повітряного судна зобов'язаний відшкодува-ти заподіяні життю та здоров'ю пасажирів і членів екіпажу збитки, що настали внаслідок авіаційної пригоди у зв'язку з виконанням його службових обов'язків

Правові основи діяльності повітряного транспорту

Повітряне право -- це сукупність норм пра-ва, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з виконан-ням діяльності повітряного транспорту.

Сукупність однорідних суспільних відносин, що врегульо-вують діяльність повітряного транспорту, складає предмет повітряного права.

Важливу роль в регулюванні суспільних відносин у сфері діяльності повітряного транспорту відіграє принцип повного та виключного суверенітету України на повітряний простір, який знайшов своє місце в повітряному законодавстві бага-тьох країн світу, а також у вигляді міжнародної правової нор-ми в цілій низці багатосторонніх угод з міжнародного повіт-ряного права. Так, у ст. 1 Чиказької конвенції 1944 року за-значено: «Сторони, що домовилися, признають, що кожна держава має повний виключний суверенітет над повітряним простором над своєю територією».

Суверенітет України на повітряний простір закріплений у ст. 1 Повітряного кодексу України. Нагадаємо, що під повіт-ряним простором розуміють повітряний простір над сухопут-ною та водною територією України, в тому числі над терито-ріальними водами, які визначені законодавством України й міжнародними угодами. Таким чином, Україні належить су-веренітет на повітряний простір, що являє собою стовбур по-вітря, основу якого складає сухопутна та водна територія, що перебуває під захистом суверенної України.

Якщо межі повітряного простору України по горизонталі визначені, то питання про межі по-вертикалі не вирішене, умовно встановлена межа до висоти 22 км -- кінцевої лінії ат-мосфери Землі.

Повний та виключний суверенітет на повітряний простір забезпечений встановленими державою правилами та міжна-родними угодами. Україна в особі компетентних органів вста-новлює:

а) умови та порядок подання заявок на отримання дозво-лів на польоти іноземних повітряних суден у державному просторі України;

б) постійні маршрути для регулярних польотів іноземних літаків (міжнародні траси);

в)аеропорти, відкриті для приземлення іноземних літаків;

д) вимоги до іноземних повітряних суден та їх екіпажів по забезпеченню безпеки польотів, правила польотів іноземних суден у повітряному просторі України.

Україна здійснює кримінальну, цивільну, адміністративну та Іншу юрисдикцію з питань, пов'язаних з польотами в українському просторі.

Юридичною основою правового регулювання правовідно-син у сфері повітряного транспорту є правові норми, що міс-тяться в законах і підзаконних нормативних актах.

До основних законів, що є джерелами повітряного права, належать Закони України: «Про транспорт», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяль-ності повітряного транспорту; «Про підприємства в Україні», що визначає економічну діяльність підприємств, у тому числі й підприємств повітряного транспорту; «Про державний кор-дон України», який має ключове значення для визначення таких понять повітряного права, як повітряний простір Ук-раїни, кордони міжнародних повітряних трас, зони прикор-донного й митного контролю в аеропортах, що здійснюють міжнародні повітряні перевезення.

Основним нормативним документом, що регулює діяль-ність повітряного транспорту, є Повітряний кодекс України, прийнятий 1993 року, для врегулювання діяльності користу-вачів повітряного простору України в цілях задоволення по-треб та інтересів України і її громадян, а також забезпечення безпеки авіаційних перевезень.

Дія Повітряного кодексу України поширюється на всіх ко-ристувачів повітряного простору України в частиш, що сто-сується їхньої діяльності як на території України, так і за її межами, якщо закони держави перебування користувача не передбачають іншого. Він складається з 18 розділів, кож-ний з яких розкриває значення окремих інститутів повітряно-го права.

Одним із джерел повітряного права є постанови Кабінету Міністрів України з питань авіації. Прикладом можуть послу-жити постанови: «Про затвердження Положення про обов'яз-кове особисте страхування від нещасних випадків на транс-порті» від 14 серпня 1996 р. за № 959; «Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації» від 28 грудня 1996 р. за № 1587; «Про за-твердження Положення національного повітряного перевіз-ника» від 15 листопада 1996 р. за № 1397 та ін.

Особливе місце серед джерел транспортного повітряного права посідає «Звід авіаційних правил України». Авіаційні правила визначають і врегульовують порядок діяльності авіа-ції України з метою забезпечення безпеки польотів і еконо-мічної безпеки.

До авіаційних правил України належать:

Норми льотної придатності цивільних повітряних суден.

Норми будівництва і придатності до експлуатації аерод-ромів та аеропортів; систем регулювання використання повіт-ряного простору України й обслуговування повітряного руху на території України.

3. Правила сертифікації цивільних повітряних суден, аеродромів, аеропортів, виробництва авіаційної техніки, діяльності експлуатантів, авіаційного персоналу, використан-ня повітряних трас і місцевих повітряних ліній.

Правила реєстрації повітряних суден, аеродромів, повіт-ряних трас і місцевих авіаліній.

Стандарти і нормативи у галузі авіації та охорони навколишнього середовища.

Нормативи будівництва, утримання і реконструкції аеродромів і аеропортів;

Нормативи з підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації авіаційного персоналу.

Нормативи з організації, виконання та забезпечення по- льотів.

Нормативи з організації, виконання та забезпечення лі-цензування авіаційних робіт.

Нормативи використання повітряного транспорту Ук-раїни та забезпечення аеронавігаційною інформацією.

Нормативи з організації та проведення пошукових і ря-тувальних робіт.

Нормативи з організації і проведення службових роз-слідувань авіаційних пригод.

Нормативи по здійсненню нагляду і контролю за без-пекою виконання польотів.

Нормативи, що регулюють порядок реалізації заходів щодо захисту авіації від актів незаконного втручання.

Нормативи, що врегульовують порядок організації та виконання випробувальних і позатрасових польотів.

Нормативи, що регулюють взаємовідносини приватної та державної авіації.

Важливим джерелом повітряного права є міжнародні угоди які виступають складовою частиною міжнародного права. Так, Україна підписала Положення міжнародної Чиказької конвенції з питань авіаційного транспорту. Значну роль у розвитку національної нормативної бази з повітряного права відіграв вступ України у 1972 році до міжнародної організації з авіаційних перевезень (ІКАО). Україна взяла на себе зо-бов'язання привести національне законодавство з повітряно-го права відповідно до норм міжнародного повітряного права. Усі правовідносини, що не врегульовані нормами національ-ного повітряного права, повинні регулюватись міжнародними нормами. Значне місце серед міжнародних угод посідають ба-гатосторонні та двосторонні міжнародні угоди. У 1993 році Україна підписала міжнародну конвенцію «Про організацію авіасполучень між країнами СНД».

Господарська та комерційна діяльність цивільної авіації

Повітряне перевезення -- це перевезення пасажирів, бага-жу, вантажів і пошти, що виконуються з допомогою повітря-них суден за встановлену платню. Воно здійснюється на підс-таві договору повітряного перевезення.

Ці перевезення здійснюються на основі планування та за одноразовими заявами. У випадках систематичної відправки вантажів одним і тим же відправником протягом певного пе-ріоду перевізник і відправник можуть скласти спеціальну уго-ду, в якій зазначать умови, що випливають з особливостей да-ного перевезення. У договорі мають бути вказані: кількість зазначеного до перевезення вантажу, строки його пред'явлен-ня до перевезення, строки відправлення, відповідальність сторін за невиконання умов угоди та ін.

Наявність договору на вантажне перевезення не виключає обов'язку перевізника та відправника оформляти вантажну накладну на кожну відправку вантажу. Приймання до переве-зення незначних партій вантажу та власного майна громадян здійснюється за заявами відправників.

Угода на вантажне перевезення вміщує у собі права та обов'язки її сторін: відправника, перевізника, отримувача.

Повітряним перевізником визнається будь-яка фізична чи юридична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права експлуатанта.

Відправник -- юридична чи фізична особа, що уклала з авіапідприємством договір повітряного перевезення вантажу або пошти, і яка вказана у накладній як сторона угоди.

Отримувач -- юридична чи фізична особа, на адресу якої направлено вантаж чи пошту і яка зазначена у на-кладній.

Перевезення вантажів повітряними суднами здійснюється:

регулярними рейсами згідно з розкладом;

чартерними рейсами згідно з встановленим маршрутом польотів, та в пункти, до яких регулярні польоти не вико-нуються;

у прямому змішаному сполученні по одному документу з участю повітряного транспорту.

Перевезення вантажу виконується в порядку вказаної черги:

згідно з встановленим планом перевезення, договором перевезення з відправником, понад план;

згідно з одноразовими замовленнями від юридичних і фі-зичних осіб.

Позачергово перевозять вантаж:

за замовленням уряду;

призначений для попередження та ліквідування надзви-чайних подій;

спеціально призначений (виборний, засівний, жнивний);

прийнятий згідно з разовими замовленнями громадян;

помилково відправлений та тимчасово затриманий при перевезенні.

Вантаж приймається до повітряного перевезення аеропор-тами та транспортно-експедиційними підприємствами, що виконують посередницькі функції поміж відправником і перевізником.

аеропорт -- це комплекс споруд, призначених для прий-няття та відправлення повітряних суден і обслуговування повітряних перевезень, складається з аеродрому, аеровокзалу та інших наземних споруд і обладнання.

Усі вантажно-розвантажувальні роботи покладено на відправника, перевізник може за окремим договором виконати ці обов'язки й отримати за це плату. Перевізник може відмо-вити у перевезенні вантажу, якщо:

а) товарна накладна заповнена неналежним чином;

б) маса й розмір вантажу перевищують норми, встановлені для повітряних перевезень;

в) тара й упаковка не відповідають встановленим правилам;

г) відсутні додаткові документи, необхідні для повітряного перевезення (санітарні, карантинні, екологічні сертифікати тощо);

ґ) на перевезення вантажу, заявленого до перевезення, є обмеження держави;

д) вантаж за своїми якостями не може бути допущений до перевезення.

Кожний договір на повітряне перевезення засвідчується документом на перевезення -- вантажною накладною.

Вантажна накладна складається з чотирьох документів: накладної відправника (не має печатної нумерації і заповню-ється відправником до передання вантажу до перевезення), вантажної накладної, квитанції про приймання вантажу та корінець вантажної накладної (мають однаковий номер, за-повняються перевізником при прийманні вантажу до переве-зення). До встановленої кількості накладних можуть бути на-дані додаткові. Вантажна накладна складається на ім'я отримувача. Відправник несе відповідальність за дані, що вносяться до вантажної накладної. Одночасно з накладною відправник зобов'язаний надати перевізнику всі інші доку-менти, необхідні для здійснення повітряного перевезення (санітарні, екологічні, карантинні сертифікати).

Після складання перевізником вантажної накладної з при-мірника відправника, останньому надається єдиний номер.

Дата приймання вантажу до перевезення підтверджується на вантажній накладній календарним штемпелем аеропорту відправлення. Тарифи і сплата за перевезення вказуються У накладній перевізником.

Один примірник накладної і квитанцію про прийняття вантажу отримує відправник як підтвердження складення до-говору.

Два інших примірники -- накладна відправника та ван-тажна накладна -- прямують разом з вантажем до місця при-значення. Накладна відправника видається отримувачу У пункті призначення одночасно з вантажем, а вантажна накладна залишається у справах аеропорту призначення. Корі-нець вантажної накладної зберігається у справах аеропорту відправлення.

Призначення кожного примірника накладної вказується на його лицьовому боці. Договір на перевезення небез-печного вантажу має на лицьовому боці накладної червону

смугу.

Відправник може передати вантаж для повітряного переве-зення із зазначеною цінністю. Сума заявленої цінності не мо-же перевищувати його дійсної вартості. Відправник може роз-поряджатися вантажем протягом усього часу знаходження у перевізника.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж у пункт при-значення у встановлений термін. Строк доставляння вантажу при повітряному перевезенні визначається з моменту прийо-му його до перевезення з аеропорту відправлення до часу по-відомлення отримувача про прибуття вантажу в аеропорт призначення.

У строк доставляння вантажу враховують ще затримку, як-що вона мала місце з причин стихійного лиха, метеорологіч-них умов, обмеження польотів за розпорядженням державних органів.

Вантажне перевезення вважається виконаним з моменту видачі вантажу отримувачу відповідно до умов, зазначених у вантажній накладній.

Отримувач повинен своєчасно прийняти вантаж і вивезти його за межі аеропорту призначення. При розбіжностях у масі та якості вантажу, його цілісності та кількості сторони угоди повинні скласти комерційний акт, в якому встановлений Факт буде зазначений.

Ще одним видом повітряного перевезення є договір повіт-ряного перевезення пасажирів та їх багажу.

Згідно з договором повітряного перевезення пасажира авіапідприємство зобов'язується перевезти пасажира та його багаж у пункт призначення, надавши йому місце у повітряному судні, що здійснює зазначений у білеті рейс; при наявності у пасажира багажу -- доставити разом з ним і його багаж. Пасажир зобов'язаний сплатити за перевезення по встановленому тарифу певну суму, а якщо маса вантажу перевищує вставлену норму - ще й за цей надлишок.

Кожний договір повітряного перевезення пасажирів зас-відчується перевізним документом, який видає авіапідприємство чи його представник. Документом на перевезення є:

при перевезенні пасажира -- квиток;

при перевезенні речей пасажира як багажу -- багажна квитанція;

у разі стягнення додаткових сум за послуги у перевезенні -- квитанція різних стягнень і квитанція платного багажу (при сплаті стягнення за провіз багажу масою понад встановлену норму).

Перевезення пасажирів та їхнього багажу, виконане від аеропорту відправлення до аеропорту призначення кількома авіапідприємствами за одним перевізним документом, вва-жається єдиною угодою повітряного перевезення, незалежно від того, чи мали місце затримання, пересадки тощо.

Перевезення пасажиру у напрямку «туди» і «звідти» роз-глядається як два окремих договори.

Перевізник має право без попередження відмінити, затри-мати, чи перенести виліт повітряного судна на іншій час, змі-нити передбачений розкладом маршрут руху, а також змінити місце посадки, якщо такі дії будуть необхідними:

* внаслідок стихійного лиха, поганих метеорологічних умов, а також через інші явища, які можуть вплинути на без-пеку польоту;

* для виконання вимог державних органів.
Перевізник може відмовити пасажиру у перевезенні у разі:

необхідності забезпечення безпеки польоту повітряного судна;

необхідності виконання вимог державних органів;

порушення пасажиром встановлених правил користуван-ня повітряним транспортом і невиконання вимог командира судна;

хвороби пасажира, стан якого створює небезпеку як для самого пасажира, так і для оточуючих;

алкогольного сп'яніння пасажира;

порушення пасажиром громадського порядку;

* порушення пасажиром своїми діями безпеки польоту, що створює загрозу для життя, здоров'я пасажирів та екіпажу.

У випадку відмови перевізником пасажиру у перевезенні з причин, перерахованих вище, перевізником складається акт установленої форми.

Основою для пасажирського перевезення є квиток, який видається на політ при сплаті тарифу на перевезення, та пред'явлення документу, який засвідчує особу (паспорт, службове посвідчення, військовий квиток, свідоцтво про на-родження, довідки про звільнення з місць позбавлення волі тощо).

Пасажир має право відмовитися від польоту в аеропорту

відправлення або в іншому аеропорту на шляху його пряму-вання і одержати назад сплачену суму за перевезення чи її певну частину.

Кожний пасажир при здійсненні повітряного перевезення підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку. Він вважається застрахованим з моменту об'явлення посадки у повітряне судно і до моменту залишення аеропорту призна-чення.

Речі пасажира при здійсненні повітряного перевезення пе-ревозяться як багаж 1) зареєстрований чи 2) незареєстрований (ручна поклажа). Багаж, як правило, перевозиться на то-му ж повітряному судні, що й пасажир. Приймання багажу до перевезення засвідчується виданням пасажиру багажної кви-танції. Прийнятий до перевезення багаж маркується багаж-ною біркою, корінець від якої видається пасажирові. Такий багаж вважається зареєстрованим. Багаж приймається до пе-ревезення в аеропортах (міських вокзалах) відправлення паса-жира. Як багаж можна перевозити речі загальною масою: для зареєстрованого багажу -- ЗО кг, а для ручної поклажі --5 кг.

Заборонено перевозити:

О вогнепальну зброю;

2) вибухові речовини та предмети, ними наповнені, вибухові пристрої;

3) стиснені та розріджені гази;

4) легкозаймисті речовини;

5) отруту та отруйні речовини;

6) їдкі та корозійні речовини тощо.

Видаеться багаж в аеропорту призначення, до якого багаж був прийнятий до перевезення, при пред'явленні відривного талона до багажної бірки. У разі коли є пошкодження багажу чи відсутності його частини складається комерційний акт за встановленою формою, один з примірників якого видається пасажиру для висунення до перевізника претензії.

Комерційний акт є основою для:

а) розшуку вантажу, багажу та їх власника;

б) розслідування причин і встановлення винних осіб;

в) задоволення чи відмові у претензії пасажирам, відправ-ників і отримувачів;

г) розроблення та проведення заходів щодо усунення при-чин, які тягнуть за собою втрату, пошкодження вантажів.

Комерційний акт складають одразу після виявлення обста-вин, що потребують їхнього задоволення посадовими особа-ми, спеціально уповноваженими для цього. До складання ко-мерційного акта притягуються такі особи:

ті, хто виявив несправність вантажу чи багажу;

отримувач багажу чи вантажу.

Комерційний акт підписується начальником аеропорту або особою, що його заміняє, а також посадовими особами (не менш як двома), що брали участь у засвідченні виявлено-го факту при перевірці багажу чи вантажу.

Пред'явленню до перевізника позову, що випливає з по-вітряного перевезення пасажира, багажу, обов'язково передує пред'явлення до нього претензії. Претензія висувається до авіаційного підприємства місця відправлення чи місця при-значення на розсуд заявника. Претензії при здійсненні у пря-мому змішаному сполученні висуваються 1) до авіапідприємства, якщо кінцевим пунктом є аеропорт, 2) відповідному транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична чи автомобільна станція, пристань чи порт.

У випадках ушкодження здоров'я пасажира право на вису-вання претензії на відшкодування збитків має потерпілий, а в разі його смерті -- особи, які мають на це право згідно з Ци-вільним законодавством.

Претензії та позови висуваються по кожному перевізному документу окремо. Претензію викладають у письмовій формі» із зазначенням авіаційного підприємства, найменуванням та адресою юридичної чи фізичної особи, що заявляє претензії обставин, які є основою для висування вимог, суми претензії та її обґрунтування, переліку документів, що додаються до заяви (товари -- супроводжувальні, комерційні акти, документи, що підтверджують розміри завданих збитків тощо)-

Претензії до перевізника можуть бути висунуті у термін до шести місяців, а претензії за стягнення штрафу у термін до 45 діб. Претензії пасажирів, відправника, отримувача розглядаються на засіданні претензійної комісії, що діє в авіапідприємстві. Якщо претензія відхилена, то заявник має право у термін два місяці з дня отримання відповіді на претензію ви-сунути позов до арбітражу чи загального суду, відповідно до чинного цивільного законодавства. Термін розгляду комісією претензії не повинен перевищувати три місяці, а у змішаному сполученні -- шести.

Захист авіації від незаконного втручання. Організація робіт, пов'язаних із забезпеченням авіаційної безпеки, здійснюється відповідно до законодавства України, норм і процедур Укра-їнської державної програми безпеки цивільної авіації.

Під забезпеченням авіаційної безпеки мається на увазі комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту авіації від незаконного втручання в її діяльність.

Українські та іноземні експлуатанти авіаційної техніки, що здійснюють приймання, випуск чи обслуговування повіт-ряних суден на території України, а також експлуатанти аеродромів і аеропортів повинні приймати відповідні заходи щодо захисту авіації від актів незаконного втручання в її діяльність.

Актом незаконного втручання в діяльність авіації вва-жають протиправні дії, пов'язані з посяганням на нормальну та безпечну діяльність авіації і авіаційних об'єктів, внаслідок яких мали місце нещасні випадки з людьми, майнові збитки чи захоплення та угон літака, а також наявність умов, що можуть спричинити подібні ексцеси.

Заходи щодо захисту авіації від актів незаконного втручан-ня на території України регламентуються нормами та прави-лами, передбаченими Українською державною службою без-пеки цивільної авіації.

Контроль на безпечність ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти, бортового припасу, а також особистий контроль на небезпечність пасажирів і членів екіпажу повітряного судна на внутрішніх, так і на зовнішніх лініях здійснюють служби авіаційної безпеки, органи внутрішніх справ і прикордонного контролю.

Якщо пасажир або член екіпажу відмовляється від проходження контролю на небезпечність або відмовляється надати поклажу на контроль, то він до польоту або до перевевезення на повітряному судні не допускається.

У повітряному судні, що перебуває у польоті, контроль за безпекою у разі необхідності може бути здійснений за розпо-рядженням командира літака, незалежно від згоди на це па-сажира. Для здійснення цього заходу повітряне судно вважа-ється таким, що перебуває у польоті, з моменту зачинення всіх його зовнішніх дверей, і до моменту їх відчинення для вивантаження чи висадки пасажирів.

Здійснення контролю на безпечність польоту, перелік осіб, які уповноважені його провадити, та перелік осіб, що можуть бути звільнені від проходження контролю на безпеч-ність польоту, передбачаються нормами та нормативними до-кументами української держави.

Порядок забезпечення виконання вимог щодо забезпечен-ня безпеки польотів і авіаційної безпеки з охорони повітря-них суден, важливих наземних споруд і обладнання, пожеж-ної безпеки, підтримання пропускного та внутрішнього ре-жимів на аеродромах і в аеропортах та інших авіаційних об'єктах регламентується нормами, правилами і процедура-ми, передбаченими Українською державною програмою без-пеки цивільної авіації.

За протиправні дії всі юридичні та фізичні особи, діяль-ність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробкою, виготовленням, ремонтом та експлуата-цією авіаційної техніки, веденням господарської та комерцій-ної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпе-ченням безпеки повітряних польотів, а також управлінням і наглядом, несуть відповідальність, передбачену цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством України.

Питання для самоперевірки

Визначте поняття повітряного простору.

Назвіть систему і структуру органів управління повітряним транспортом.

Перерахуйте основні нормативні акти, що регулюють діяль-ність повітряного транспорту.

Наведіть класифікацію повітряного судна. Назвіть види авіаційного транспорту.

Обгрунтуйте особливості відповідальності на повітряному транспорті.

Чи знаєте Ви порядок допуску пасажира до польоту?

Тема: Законодавство України про трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт. Поняття, структура системи та види

Трубопровідний транспорт почав набувати значення лише у другій половині XX сторіччя. На сучас-ному етапі в Україні існує система трубопровід-ного транспорту, яка згідно із ст. 2 Закону Украї-ни «Про трубопровідний транспорт» складається з магіст-рального та промислового трубопровідного транспорту.

Магістральний трубопровід -- це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система, до якої входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональ-ні поставки продуктів транспортування споживачам, або ін-ші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з держав-ними будівельними вимогами щодо магістральних трубо-проводів.