Описово-статистичні джерела про заселення та адміністративно-територіальний устрій Львівської землі Руського воєводства у ХVІ-ХVШ ст.

1. рестри поборового, поголовного, подимного податку;

2. генеральні люстрації королівщин, інвентарі староств та приватних маєтностей.

Документи першої групи містять переліки населених пунктів (у XVI ст. укладені за маєтковим принципом, починаючи з XVII ст. - за алфавітним) із зазначенням імені, прізвища, уряду власника або ж населеного пункту, який був центром власницького комплексу. Таким чином, матеріал цієї групи джерел дозволяє вивчати динамічний розвиток адміністративного устрою, включаючи трансформації у старостинських, шляхетських та духовних комплексах.

Для другої групи документів такий універсальний характер подачі даних не притаманний. Зокрема люстрації відображали інформацію про власницьку приналежність лише вузького сегменту монарших володінь. Однак саме розлогі наративні блоки в цих документах, на відміну від поборових реєстрів, дозволяють ретроспективно вивчати обставини набуття і передачі власності над королівщинами та «державами», фіксувати незначні володіння у складі комплексів (війтівства, попівщини, корчмарщини тощо), а подекуди - імена власників сусідніх приватних комплексів, якщо з ними у старост та тенутарїв були майнові суперечки. Інколи, подібного характеру відомості містять також інвентарі.

Львівська земля, як одна зі складових частин утвореного в 1434 р. Руського воєводства, була своєрідним рудиментом колишнього княжого поділу на уділи (у даному випадку, Звенигородського княжого уділу), про що свідчить принаймні той факт, що на теренах Польського королівства землі (в якості проміжної ланки у класичній двоступеневій ієрархії адміністративних одиниць: «воєводство» - «повіт») існували там, де раніше були державні утворення, що знаходилися в стані феодальної роздробленості (наприклад, Мазовецьке воєводство).

Львівська земля знаходилася у північній частині Руського воєводства і за величиною (понад 8 тис. кв. км) була співмірна Белзькому воєводству. Вона охоплювала терени сучасної Львівської (центрально-східні райони), Івано- Франківської (частково Рогатинський район) та Тернопільської областей (частково Бережанський, Зборівський та Козівський райони).

До початку XVI ст. (тобто до появи масових фіскальних джерел) королівські маєтності у Львівській землі, у зв'язку з наданнями монархів шляхті (в першу чергу, Владислава Яґайла), суттєво зменшилися у розмірах. Найбільшим і водночас єдиним гродовим староством було Львівське. За поборовим реєстром 1515 р. у його складі знаходився 21 населений пункт, однак це число постійно зменшувалося. Остання генеральна люстрація 1765 р. зафіксувала підпорядкування львівському замку лише двох сіл - Велика і Мала Солонка.

Інші староства Львівської землі були негродовими (вже згадане Глинянське та Щирецьке, а також Бібрківське, Городоцьке, Дроговизьке, Кам'янецьке, Яворівське), однак були віднесені нами до староств, оскільки саме в такому статусі зазначені у люстраціях (Бібрківське, Глинянське і Щирецьке - лише в останній). Завдяки фіскальним джерелам, ми можемо спостерігати, як вони розвивалися у територіальному відношенні. Одні, подібно до Львівського староства, територіально зменшувалися (Кам'янецьке, Яворівське), інші - на короткий термін - набували нові поселення (Городоцьке).

Окремо від королівщин нами було перелічено оренди (тенути, «держави»), які виникали в результаті передачі у заставне володіння коронних маєтностей шляхті з метою отримання коштів для фінансування військових походів. В рамках екзекуційного руху, розгорнутого в XVI ст. королі намагалися зупинити процес передачі в оренду нових поселень, хоча давні тенути (зокрема, Мервичівська, що існувала ще з першої половини XV ст.) адміністративного тиску не зазнавали. Це знайшло відображення у люстраціях - оренди «на старих сумах» ревізіям не підлягали. Лише на зламі XVI - XVII ст. кількома сеймовими постановами на заставлені поселення поступово було розповсюджено фіскальний контроль, що однак не сповільнило темпи передання у заставу нових комплексів, окремі з яких (приміром, Янівська «держава») нараховували більше 10 поселень.

Шляхетські маєтки у Львівській землі охоплювали абсолютну більшість населених пунктів (72,2 % у 1552 р, 65,8 % у 1711 р.). Основна їх маса була зосереджена на сході землі, де ще у першій половині XV ст. на базі Олеського повіту сформувався значний комплекс власності родини Сенінських. На початку XVI ст. він увійшов в якості посагу в маєтності родин Каменецьких і Гербуртів. Починаючи з XVII ст. у Львівській землі спостерігається формування особливо великих комплексів володінь. Найбільший зосередили у своїх руках родина Собеських. Здобувши у спадок дідицтво Жолкевських- Даниловичів, вони об'єднали в єдину маєтність одразу кілька ключів з центрами у Жовкві, Золочеві, Поморянах тощо. Бродівський комплекс утримували за собою Конецпольські, а з кінця XVII ст. - Потоцькі. Представники великої магнатерії - князі Вишневецькі та Острозькі-Заславські - володіли у Львівській землі незначними комплексами з центрами у Старому Селі (Острозькі-Заславські) та Залізцях (Вишневецькі). Із королівського надання волинського Підкаменя розпочалося накопичення земельної власності у Львівській землі родиною Цетнерів, із надання прикарпатського Підкаменя - родиною Яблоновських.

Слід зауважити, що представники згаданих родин часто були ще й очільниками староств, в тому числі Львівського. Це, окрім вже названих Потоцьких, також Гербурти, Сенявські, Собеські, Жолкевські тощо.

Основу володінь духовенства у Львівській землі започаткували надання Владислава Опольського ордену домініканців, які разом з представниками польської влади та польсько-німецького міщанства і купецтва повинні були створити кістяк нової еліти на заміну старій, боярській. Донації продовжив Владислав Яґайло, який окрім домініканців, дарував поселення ордену францисканців та римо-католицькому архієпископу після перенесення катедри з Галича до Львова. Яґайлові належало створення при ній адміністративного органу (капітули), донатором якої він також виступав. Володіння згаданих структур фіксують поборові реєстри XVI ст.

Починаючи з наступного століття, перелік власників серед духовенства поповнився за рахунок новоприбулих до Львова орденів: єзуїтів, бенедиктинок, бригідок тощо. Матеріали фіскальних джерел дають змогу підтвердити тезу про те, що їх володіння охоплювали колишні приватні села, подаровані попередніми власниками через заповіти. Іншими словами, на надання монархів, в умовах, коли розміри королівщин були вже занадто малими, згадані ордени вже не могли розраховувати. Виключно шляхетськими донаціями були й володіння римо-католицьких парохів.

Зрештою, територіально найменшим сегментом землеволодінь були міські села. У Львівській землі власниками серед міських урядовців виступали лише львівські райці. Вони зосереджували у руках контроль, в основному, над тими селами, що були осаджені на ланах, переданих місту донаціями 1356 - 1444 рр.

Отже, описово-статистичні джерела дають змогу унаочнити складний процес змін в адміністративно-територіальному устрої Львівської землі: зменшення у розмірах королівщин в результаті планомірного передання чи свавільного відторгнення шляхтою, відносно часті зміни власників приватних маєтків, що тим не менше не завадило процесу їх укрупнення з XVII ст. та зосередженню у руках кількох заможних родин. Зрештою, духовні та міські володіння, сформовані в основному на базі королівських надань, в територіальному відношенні були найбільш статичними (у порівнянні з королівськими та шляхетськими).

ВИСНОВКИ

Таким чином, наше дослідження дало змогу з'ясувати, що колонізаційні рухи ранньомодерного періоду на території України почали активно вивчатися, починаючи з XIX ст. Поштовхом для цього стали студії, започатковані Володимиром Антоновичем. Учнями видатного дослідника (Дмитром Багалієм, Никандром Молчановським, Михайлом Грушевським, Олександром Андріяшевим) були підготовлені розвідки, що висвітлювали найбільш яскраві епізоди колонізаційного руху - освоєння Слобожанщини у XVII - XVIII ст., Північного Причорномор'я у другій половині XVIII ст. тощо. Дослідники вступили в гостру полеміку з польськими колегами, зокрема, з А. Яблоновським, який обстоював ідею «краківської школи» істориків про колонізацію «руських пусток» польськими переселенцями, керованими «цивілізаторською місією». З критикою подібних тверджень виступав М. Грушевський. У міжвоєнний період методологічний перегляд концепцій Яблоновського здійснювали Олексій Баранович, у післявоєнний - Олена Компан.

Зростаючому інтересу до вивчення колонізаційних процесів посприяло виокремлення історичної демографії в окрему науку, методологічні аспекти і практичні напрацювання якої висвітлювалися у вузькопрофільних часописах та спеціалізованих університеських посібниках, а задля обміну досвідом організовувалися всесоюзні конференції і семінари. Науковці почали зосереджувати свою увагу на тих регіонах, що раніше були малодосліджними - Прикарпаття (П. Сіреджук), басейн Сіверського Дінця (В. Пірко), Одещина і Буджак (А. Коцієвський), Поділля (М. Крикун) тощо. Аналіз останніх розвідок засвідчує, що тенденція до регіонального обмеження є притаманною українським дослідникам дотепер. З одного боку, це дозволяє детальніше вивчати особливості освоєння конкретної історично оформленої території, з іншого - відсутність узагальнюючих праць, підкріплених картографічним матеріалом, унеможливлює ширший аналіз і пошук закономірностей перебігу колонізаційних процесів, що відбувалися на українських теренах. Подібним чином, регіональний підхід притаманний працям і польських колег, які найчастіше територіально обмежуються рамками одного (А. Янечек, В. Бобінський тощо), рідше кількох (З. Будзинский) історичних воєводств Речі Посполитої.

Адміністративно-територіальний устрій ранньомодерного періоду найдокладніше досліджено на прикладі Г етьманщини (М. Слабченко, М. Василенко, І. Крип'якевич, В. Заруба, Т. Балабушевич тощо). Специфіці адміністративної моделі, що функціонувала на українських землях у складі ВКЛ та Польського королівства присвятили свої праці М. Любавський, М. Довнар-Запольський та М. Крикун. Адміністративним устроєм на мікрорівні (старостинські, приватні та духовні комплекси) займаються В. Михайловський, П. Кулаковський, А. Блануца, С. Горін тощо, церковний устрій (намісництва та парафії) досліджують І. Скочиляс, І. Тесленко.

До проблематики колонізаційних рухів у Руському воєводстві одним з перших звернувся М. Грушевський. Планомірне вивчення окреслених питань проводилося також представниками економічної школи Францішка Буяка, створеної у Львівському університеті в міжвоєнний період: А. Фастнахтом, автором монографії про оселення Сяноцької землі в 1340 - 1650 рр., Ф. Персовським та І. К. Гладиловичем, які досліджували аналогічні процеси у Львівській землі. В радянський період оселенням Руського воєводства займалися ряд науковців - В. Інкін, Ю. Гошко, П. Сіреджук (останнім на цю тему була захищена кандидатська дисертація). Названі дослідники зосередили свою увагу на теренах Прикарпаття (Перемишльська і Галицька земля).

Окремі аспекти колонізаційних процесів та демографічного розвитку Львівської землі були досліджені Б. Пучинським у ряді розвідок, присвячених мешканцям Бережанщини (східна частина Львівської землі), а також в рамках виконання дослідницького гранту Міністерства науки Польщі - «Розвиток колонізації у Львівській землі в середньовіччі та у ранній новий час (XIV - XVI ст.)» краківськими дослідниками В. Буковським, А. Мажецем та Я. Шишкою, завдяки чому було підготовлено картотеку поселень Львівської землі. Останнім з групи дослідників було захищено докторат на тему «Монарші володіння у Львівській землі 1340-1504 рр.», а також опубліковано ряд статей. Питання, пов'язані з уточненням меж земель та повітів у складі Руського воєводства і кількості присутніх там поселень, розробляли у своїх працях П. Домбковський, П. Грабик, К. Пшибось.

Таким чином, чимало питань, що стосуються колонізаційних рухів у Руському воєводстві та, зокрема, у Львівській землі в XVI - XVIII ст. залишається малодослідженими, а в українській історіографії - практично не розглянутими. Уваги потребує також аналіз специфіки адміністративно- територіального устрою Львівської землі та власницької приналежності поселень у її складі.

Одночасно з появою перших праць на означену тематику, активно здійснювалась публікація описово-статистичних документів, на підставі яких проводилося моделювання та аналіз перебігу колонізаційних процесів.

Першими серійними публікаціями описово-статистичних матеріалів були видання джерел «Архив Юго-Западной России» (М. Владимирський-Буданов, М. Грушевський, В. Щербина тощо), «й^іа dziejowe» (А. Яблоновський, А. Павінський) та «Жерела до істориї України» (М. Грушевський).

З репресіями 30-х рр. археографічні традиції в українській науці були на тривалий час були перервані. Знову масово джерела почали публікуватися з кінця 80-х рр. XX ст., що було пов'язано з відновленням у 1987 р. в структурі АН УРСР Археографічної комісії. В 1990 р. комісія була реорганізована в Інститут української археографії. Зусиллями його співробітників було опубліковано чимало описово-статистичних джерел, які висвітлюють соціально-економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої та Г етьманської держави.

Перші видання названої групи документів Руського воєводства були здійснені на сторінках часопису «Dodatek tygodniowy do «Gazety Lwowskiej» (впродовж 1860 - 1861 рр. та 1868 - 1869 рр.), перша серійна публікація - в «Жерелах до істориї України-Руси». Окремо М. Грушевським вони видавалися на сторінках «Записок НТШ». Надалі серійні публікації описово-статистичних джерел, серед яких були матеріали по Руському воєводству та Львівській землі, здійснювалися польськими дослідниками. Йдеться про проект видання всіх генеральних люстрацій, в рамках якого були опубліковані ревізії Руського воєводства 1661 - 1665 рр. (К. і Е. Арламовські, В. Капут) та 1564 - 1565 рр. (К. Хлаповський, Г. Житкович). Дослідники з Перемишля З. Будзинський та К. Пшибось виступили упорядниками серії видань поборових реєстрів Перемишльської та Сяноцької земель XVII ст.

Нарешті, українськими дослідниками А. Фелонюком і П. Сіреджуком були підготовлені відповідно описи передмість Львова та інвентар Снятинського староства 1752 р.

Задля розуміння специфіки механізму оподаткування у Польському королівстві, а також особливостей укладення, інформаційної повноти і вірогідності описово-статистичних документів, нами було проаналізовано основні тенденції розвитку податкової системи цієї держави. Значна частина праць на окреслену тематику належить польським дослідникам. В них еволюцію фіскальної системи прослідковано, починаючи з XIV ст. З цього часу законодавчі акти, якими регламентувалися питання впровадження і збору різного роду податків, відображали зростаюче протистояння інтересів монархів, що намагалися контролювати перелічені вище процеси (без надходжень у казну неможливим було ведення воєнних кампаній), та шляхти (в першу чергу, представників магнатерії), яка прагнула:

• особистого фіскального імунітету (шляхтичі, за рідкісними винятками, не сплачували податків особисто, кошти надавали їх піддані; кількаразове впровадження загального поголовного податку викликало обурення і опір привілейованого стану);

• зменшення податкового тиску на своїх підданих через отримання різного роду привілеїв (Кошицький) та за рахунок прямих зловживань з огляду на недосконалість фіскального законодавства (приховування кількості підпорядкованих ланів і навіть поселень, оплата поборового і подимного податку за старими і неактуальними даними; зміна статусу власних підданих з кметів на загородників, які платити менше, тощо);

• збереження за собою права контролю над заставленими королівськими маєтностями, за рахунок утримування яких магнати оплачували монархам воєнні походи, фактично стаючи кредиторами останніх;

• децентралізації фінансової системи, ухвалення збору податків не на загальнодержавному сеймі, а на воєводських сеймиках, а з часом і на сеймиках земель та повітів - формально, задля того, аби фіскальні нововведення відповідали регіональній специфіці; фактично, аби мати легальну можливість недоплачувати податки у казну.

• утримання за собою права оренди («одержавлення») найбільш прибуткових податків - зокрема, чопового.

Згадана вище «регіональна специфіка» найяскравіше проявила себе при впровадженні подимного податку (1629 р.). Шляхта Руського воєводства, яка, за підрахунками вчених, платила в казну вдесятеро меншу суму коштів, аніж мала б надавати, виступила проти нового принципу оподаткування. Формальною причиною стало малоземелля місцевого селянства, яке «сиділо на чвертях», тоді як селяни центральних воєводств обробляли в середньому лан угідь. Оскільки до лану був фактично прирівняний «дим», йшлося про те, що місцеві селяни змушені будуть платити стільки ж, як і їх більш заможні співвітчизники. Таким чином, шляхті вдалося добитися права надалі оплачувати податки більш звичними поборами.

Пряма та опосередкована протидія королів окресленим вище тенденціям, виражена в таких формах як екзекуційний процес XVI ст. (повернення заставлених маєтностей у повноправне монарше володіння), створення Коронного трибуналу в Радомі 1613 р., впровадження подимного податку (1629 р.) тощо, була малоефективною. Ухвалені на конвокаційному сеймі 1764 р. реформи, що мали на меті оздоровити фіскальну систему Речі Посполитої, були запізнілими.

Таким чином, проведений аналіз дає змогу зрозуміти причини невідповідності чи неправдоподібності окремих даних, зафіксованих в джерелах (в першу чергу, поборових реєстрів, укладення яких не вимагало безпосереднього перебування уповноважених осіб в оподатковуваних поселеннях, що було нами доведено на конкретних прикладах документів 1552, 1576 та 1577 - 1578 рр.). Це, в свою чергу, було закономірним результатом масових проявів шляхетської сваволі і правового цинізму.

Аналіз структури та інформаційного наповнення описово-статистичних документів засвідчує, що в цілому вони відповідали поставленим перед фіскальними органами завданням - фіксації податково спроможного населення та об'єктів інфраструктури, які приносили прибуток. Інформативність матеріалів залежала також від територіального охоплення - найбільш стислими є укладені у формі переліків поборові та подимні реєстри, які фіксували усі населені пункти, незалежно від форми власності. Натомість, в генеральних люстраціях присутні розлогі наративні блоки, що містять цінну інформацію про правові підстави володіння (подібна практика з'явилася у XVII ст.), майнові конфлікти тощо. В інвентарях подані переліки імен селян, їх повинності, інформація про господарські об'єкти.

В контексті аналізу репрезентативності описово-статистичних матеріалів було висвітлено перебіг наукової полеміки відносно згаданого питання. Оскільки джерела фіксують податково спроможних мешканців певної адміністративної одиниці, розміри їх земельних наділів, присутність об'єктів інфраструктури, ще в кінці ХІХ ст. А. Павінським та А. Яблоновським була розроблена методика демографічних обчислень, що базувалася на використанні ряду коефіцієнтів. Під останніми йшлося про середнє число осіб:

• що проживали в одному домогосподарстві;

• що обробляли одне, чітко окреслене земельне угіддя;

• що обслуговували роботу одного промислового об'єкта (млина, гути тощо).

Полеміка, що виникла в результаті застосування даної методики, як показало наше дослідження, точилася навколо таких питань:

1. відносно вибору вірного коефіцієнта для кожного з параметрів;

2. відносно того, чи фіскальні джерела взагалі можна вважати репрезентативним матеріалом для подібних підрахунків.

Якщо перша проблема обговорювалася в рівній мірі як українськими, так і польськими вченими, то друга - не менш важлива - звучала майже виключно в польських наукових колах. Окремі скептично налаштовані дослідники відверто вказували на інформаційну непридатність фіскальних джерел (зокрема, Зенон Ґульдон, частково Кристина Ґурска), аргументуючи це фактами численних зловживань і недоплат в казну, що істотно знижувало вказані у джерелах кількісні параметри. На противагу їм висловлювалися аргументи про необхідність правильного трактування метрологічних категорій (Ірена Ґейшторова), або ж про потребу звертати увагу на рік укладення документа, що також впливало на його вірогідність (Микола Крикун).

Аргументи обох сторін були враховані нами при випрацюванні методологічних засад дисертації, позаяк наше досліження ґрунтується на принципах об'єктивності, історизму та системності. Саме тому, перевірка репрезентативності наявного джерельного матеріалу для поставлених у роботі завдань була надзвичайно важливою. Порівняльний аналіз зразків описово-статистичних джерел XVI ст. продемонстрував високий рівень вірогідності вміщених даних, який у зв'язку з рядом обставин знижувався у наступні століття. Відтак, виокремлення на основі матеріалів вказаного вище століття базових коефіцієнтів - 6 осіб з розрахунку на 1 домогосподарство і 18 осіб на 1 лан - дозволило застосувати статистичний метод. Подібним чином, аналіз інформаційного наповнення джерельної бази дав змогу використати інші вузькоспеціальні методи - картографічний та генеалогічний. Щоправда, в цьому випадку була обумовлена необхідність додаткового залучення актових, довідкових та картографічних матеріалів.

Специфіка укладення досліджуваних джерел - в першу чергу, поборових та подимних реєстрів з їх повними переліками населених пунктів, дозволила активно використовувати ці матеріали для окреслення масштабів колонізаційного руху у Львівській землі. Аналіз описово-статистичних джерел засвідчує, що процеси заселення в регіоні впродовж XVI - XVIII мали досить значні масштаби і характеризувалися рядом особливих рис. До окресленого нами періоду тут нараховувалося 500 поселень (в т. ч. 16 міст). На підставі аналізу матеріалів трьох хронологічних зрізів (середина XVI ст., середина XVII ст. і початок XVIII ст.), а також актового матеріалу, нами було виявлено зростання числа населених пунктів до 745. З них у XVI ст. з'явилося 122 (в тому числі міста Броди, Жовква, Миколаїв, Підвисоке тощо), в XVII ст. 86 (в тому числі міста Топорів, Сасів, Маркопіль, Янів, Ґнін і т. д.), в XVIII ст. (до 1772 р.) - 37 (жодного міста). Порівняння масштабів колонізаційного руху для XVI ст. (саме тоді зафіксовано найбільше число нових поселень у Львівській землі) з Белзьким воєводством та Сяноцькою землею засвідчує, що остання значно випереджала згадані вище адміністративно-територіальні одиниці (54,8 % проти 24,4 % у Львівській землі і 22,8 % у Белзькому воєводстві), оскільки на відміну від них була слабо заселена в попередні століття.

Характерною рисою колонізаційного руху Львівської землі в ранньомодерний період був бурхливий урбанізаційний процес. У Львівській землі з'явилося 54 нових міста (15 - на «суворому» корені, 29 - на місці сіл, 1 - на базі передмістя, 9 - дискусійного походження). Окремі з таких локацій були нетривалими (Г ородисько, Милятин, Підгороддя, Погорільці, Романів, Хильчиці тощо - всього 18). Власне, невдалі локації міст (через смерть засновника, брак коштів на розвиток нового міста, воєнні лихоліття) - одне з притаманних явищ саме ранньомодерної колонізації.

В результаті масової вирубки лісових масивів освоювалися терени Малого Полісся, відроги Розточчя, Опілля, Вороняк, Гологір. Рух вглиб лісів призвів до появи нового виду поселень - промислових, зокрема, на базі поташевих майданів, залізних гут та руд. В XVI ст. заселялися також безлісі угіддя Кременецько-Гологірського горбогір'я та Тернопільського плато. Земельний голод змушував осаджувати заболочені долини рік (Дністер, Верещиця), що часто зазнавали повеней.

Також слід зауважити, що в процесі підготовки першого поземельного кадастру Галичини у складі монархії Габсбурґів (1785 - 1789 рр.) на території колишньої Львівської землі було зафіксовано 116 нових поселень, які найімовірніше з'явилися ще в епоху Речі Посполитої. Як правило, це були невеликі робітничі поселення в місцях активної вирубки лісів, закладення залізних руд та гут - зокрема, 25 населених пунктів, які виникли у трикутнику між Жовквою, Яновом та Магеровом; або 7 сіл, осаджених в околицях Підкаменя.

Окремо 44 населених пункти було ідентифіковано нами як такі, що зникли до кінця ХУШ ст., причому більша половина (28) вперше згадані в джерелах XVI ст. Їх зникнення практично в усіх випадках пов'язане із татарськими нападами (поневоленням та масовими вбивствами місцевого населення, нищенням місцевої інфраструктури), що фіксують самі джерела. Відносно низька кількість зниклих поселень у Львівській землі (5,6 % - 44 з 789 поселень; для порівняння: у Перемишльській землі 7,89 %, у Сяноцькій - 6,1 %, у Жидачівському повіті - 15,15 %) пояснюється, на нашу думку, практикою повернення жителів, що вижили, на старе місце проживання і відновлення власних домівок.

Описово-статистичні джерела (реєстри ланового податку та люстрації) вказують на присутність самоврядування у селах Львівської землі, сформованого за нормами німецького, волоського та руського права. Очільники громад представлені війтами (присутні в королівських селах, а також в трьох шляхетських - Великій і Малій Г орожанці та Ричагові), тивунами, десятниками, ватаманами та волоськими князями. Названі особи часто володіли в рамках поселень окремими земельними наділами - подібні надавалися також місцевим корчмарям, парохам та мельникам.

Згадки про ремісників у фіскальних документах, в основному, обмежуються традиційними і широко розповсюдженими спеціальностями (ткачі, ковалі, шевці). Зрідка в джерелах трапляються димарі, вуглярі, плокарі (працівники папірень). Подібні згадки вказують на розвиток нових промислів, який в свою чергу був би неможливим без різного роду конструкцій - сукновалень-фолюшів, ступ, папірень, присутність яких також фіксують документи. Названі об'єкти приводилися в дію механічною енергією руху коліс водяного млина (широко розповсюдженого у селах).

Приблизне уявлення про кількісний склад населення Львівської землі було отримане завдяки поборовим реєстрам: станом на середину XVI ст. це число приблизно становить 85 тисяч осіб, в середині XVII ст. (після Хмельниччини) - близько 100 тисяч осіб. Останнє число доволі умовне з огляду на зміни у практиці оподаткування, що негативно впливали на вірогідність внесених у документи даних. Підрахувати число мешканців землі станом на XVIII ст. немає можливості, оскільки за параметрами димів в укладених у цей період подимних реєстрах дуже складно однозначно встановити кількість садиб, які цей «дим» охоплював. Етноконфесійний склад мешканців землі дозволяють вивчати нечисленні інвентарі. Встановлено, що ті їх зразки, які були укладені в XVI ст. суттєво відрізняються від створених у XVIII ст. Основна розбіжність - співвідношення трьох основних етнічних громад: української, польської та єврейської. Якщо в XVI присутність двох останніх незначна (за винятком ряду сіл неподалік Львова - зокрема, Пруси та Сокільники) і навіть у містах (Городок, Кам'янка) можемо стверджувати про кількісне домінування українців, то у кінці XVIII спостерігаємо їх витіснення у містах поляками та євреями на передмістя (зокрема, у Яворові). Число останніх на той момент було досить значне. Люстрація поголовного податку євреїв 1765 р. вказує на більш ніж як 36 тисяч сповідників Мойсеєвої віри у Львівській землі, причому понад третина їх зосереджена в кагалах Львів та Броди.

Аналіз описово-статистичних джерел, як матеріалу для досліджень специфічних рис адміністративно-територіального устрою та власницької приналежності поселень (на прикладі Львівської землі), дав змогу встановити ряд особливостей, пов'язаних, перш за все, з інформативністю різних видів цих документів. Незважаючи на певні застереження щодо поборових та подимних реєстрів, ми стверджуємо, що це найбільш придатне джерело для подібних досліджень через свою універсальність. У реєстрах фіксувалися поселення незалежно від форми володіння. Поруч з топонімом зазначалося ім'я власника, його прізвище, займаний уряд, або ж адміністративний центр маєткового комплексу, що дозволяє його ідентифікувати. Порівняння наступних зразків документів з попередніми дає змогу прослідкувати динаміку змін у власницькій структурі. На противагу реєстрам поборового і подимного податку, матеріали генеральних люстрацій та господарських інвентарів, попри обмежені просторові рамки (перші охоплювали лише королівщини, другі - окремо взяту королівську або приватну маєтність) дають можливість уточнити або конкретизувати деякі правові аспекти приналежності окремих територіальних комплексів, вказати на їх співвласників, або ж на факти існування в складі маєтностей мікроволодінь, зосереджених в руках місцевих жителів (війтівства, солтиства, корчмарщини, млинівщини).

У Львівській землі, що займала територію понад 8 тис. кв. км. і охоплювала центрально-східну частину Львівської, північно-західну частину Тернопільської і північну частину Івано-Франківської областей, існувало три повіти: Львівський, Городоцький і Жидачівський. Фіскальні матеріали дають змогу стверджувати, що приблизно всередині XVI ст. Городоцький повіт інтегрувався до складу Львівського, а Жидачівський остаточно відокремився від Львівської землі і надалі фігурував у документах осібно (за винятком люстрацій 1616, 1628 та 1661 - 1665 рр.).

Королівщини Львівської землі (13 % усіх її поселень в середині XVI ст., 12,5 % в середині XVII ст., 8,7 % - на початку XVIII ст.) були представлені одним гродовим (Львівське) та сімома негродовими староствами (Бібрківське, Глинянське, Кам'янецьке і Щирецьке, що виокремилися зі складу Львівського, Дроговизьке та Яворівське, які до середини XVI ст. були володіннями відповідно родин Тарлів і Ґурок, зрештою Городоцьке - у адміністративному центрі якого до середини XVI ст. існував гродський суд). Окремо, фіскальні матеріали згадували про перебування у складі Львівської землі північної дільниці Рогатинського староства з містом Фірлеїв.

Слід також зауважити, що з 52 міст Львівської землі (не згадані нетривалі локації) лише 9 (без Фірлеєва - Бібрка, Глиняни, Городок, Ґнін, Кам'янка, Миколаїв, Щирець, Яворів, Янів) були королівськими.

Абсолютна більшість поселень Львівської землі знаходилась під контролем шляхти (72,2 % в середині XVI ст., 61,4 % в середині XVII ст., 65,8 % - на початку XVIII ст.). Виявлено, що більшість родів, зафіксованих в матеріалах джерел XVI ст., в наступному столітті власниками не виступали (серед них - як місцеві шляхтичі: Висоцькі, Лагодовські, Клюси; так і прибульці - Гербурти, Корнякти, Мелецькі, Сенінські).

Фактично, лише дідичам Бережанської маєтності - Сенявським - вдалося утримувати ці території за собою до початку XVIII ст., а також додати до дідицтва чимало інших. У XVII ст. маєткові комплекси (Бродівський, Жовківський, Золочівський, Комарнівський, Топорівський тощо) зосереджують у своїх руках нові роди магнатерії (Собеські, Конецпольські, Потоцькі, Цетнери, Яблоновські, в меншій мірі Острозькі-Заславські, Вишневецькі) і середньої шляхти (Озґи). Представники згаданих родин (Потоцькі, Сенявські, Собеські, Жолкевські) займали у Львівській землі ще й уряди старост.

Частка власності дрібної шляхти за розглянутий період скоротилася вдвоє (90 поселень і їх частин або 23,3 % всіх приватних і частково приватних міст та сіл Львівської землі в середині XVI ст.; 54 поселення і їх частини або 10,2 % - на початку XVIII ст.). Для порівняння - у цей же період одна лише родина Собеських зосереджувала у своїх руках 154 поселення Львівської землі (12 міст і 142 села). Власне, концентрація земельної власності могутніми шляхетськими родинами була одним з факторів звуження сегменту дрібного володіння.

Формування духовної власності у Львівській землі розділено нами на два хронологічні етапи:

1. накопичення у кінці XIV - XV ст. за рахунок надань Владислава Опольського та Владислава Ягайла маєтностей львівського римо- католицького єпископа, митрополичої капітули, а також чернечих орденів домініканців та францисканців. В цей період, в умовах володіння новоінкорпорованим регіоном (яким було Руське воєводство, де абсолютна більшість населення була православною) монархам було вкрай важливо опиратися на римо-католицький клір, що й зумовило донації.

2. шляхетські надання новоприбулим в кінці XVI - на початку XVII ст.

орденам (жіночим:бенедиктинкам, бернардинкам, бригідкам, та

чоловічим:єзуїтам), а також римо-католицьким парохам

Територіально ці володіння були значно віддаленішими від Львова, ніж попередні.

Зрештою найменшим сегментом власності у Львівській землі були володіння львівських міських урядовців - 11 сіл навколо Львова (станом на початок XVIII ст.; у відсотковому співвідношенні складало трохи більше 1 %).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

НЕОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА

Львівська національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України. Відділ рукописів

1. Ф. 4 (Баворовські), оп. 1, спр. 1042 (Dymy i taryfy po Rewizji na ziemi lwowskiej i powiatu zydaczowskiego. 1703 postanowione). 40 арк.

2. Ф. 5 (Оссоліньські), оп. 1, спр. 4761 (Rewizja dobr krolewskich w wojewodztwie ruskim z lat 1563-1564. Kopia urz^dowa z Archiwum Koronnego. Lustracje starostw lwowskiego, lubaczowskiego, zameskiego, lezajskiego i zup solnych ruskich, 1785). 724 арк.

3. Ф. 9 (Окремі надходження), оп. 1, спр. 247 (Люстрація Галицької і Перемишльської земель з 1629 року, 1785). 453 арк.

4. Ф. 145 (Архів Яблоновських з Бурштина), оп. 1, спр. 18 (Akta komisji spiskiej i grodeckiej 1747-1752). 69 арк.

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Відділ рукописів та стародруків

5. Ф. Рукописи кириличні і латинські (Ркл), спр. 17, 500 арк.Центральний державний історичний архів України, м. Київ

6. Ф. 1 (Скарб Коронний), оп.1, спр. 5 (Актова книга. Люстрація королівщин Руського, Белзького, Волинського воєводства. 1616 р.), 656 арк.

Центральний державний історичний архів України, м. Львів

7. Ф. 9 (Львівський гродський суд, м. Львів), оп. 1, спр. 39 (Книга донесень і скарг, 1566-1569 рр.). 984 с.

8. Ф.9,оп. 1, спр. 64 (Чистова книга вписів угод, 1702-1780 рр.). 1199 с.

9. Ф.9,оп. 1, спр. 335 (Чистовакнига донесень, 1572-1574 рр.). 1334 с.

10. Ф.9,оп. 1, спр. 353 (Чистовакнига донесень, 1599 р.). 1488 с.

11. Ф.9,оп. 1, спр. 355 (Чистовакнига донесень, 1601-1602 рр.). 2484 с.

12. Ф. 9,оп.1, спр.356 (Чистовакнига донесень,1603 р.). 1608 с.

• 13. Ф. 9,оп.1, спр.357 (Чистовакнига донесень,1603-1684 рр.). 1594с.
• 14. Ф. 9,оп.1, спр.359 (Чистовакнига донесень,1604 р.). 1344 с.
• 15. Ф. 9,оп.1, спр.363 (Чистовакнига донесень,1608 р.). 1340 с.
• 16. Ф. 9,оп.1, спр.364 (Чистовакнига донесень,1609 р.). 1391 с.
• 17. Ф. 9,оп.1, спр.365 (Чистовакнига донесень,1610-1611 рр.). 2692с.
• 18. Ф. 9,оп.1, спр.371 (Чистовакнига донесень,1617-1618 рр.). 2408с.
• 19. Ф. 9,оп.1, спр.377 (Чистовакнига донесень,1625-1626 рр.). 1734с.
• 20. Ф. 9,оп.1, спр.381 (Чистовакнига донесень,1630 р.).2008с.
• 21. Ф. 9,оп.1, спр.385 (Чистовакнига донесень,1634 р.).1572с.
• 22. Ф. 9,оп.1, спр.388 (Чистовакнига донесень,1637 р.).1664с.
• 23. Ф. 9,оп.1, спр.390 (Чистовакнига донесень,1639 р.).1453с.
• 24. Ф. 9,оп.1, спр.397 (Чистовакнига донесень,1647-1648 рр.). 2420 с.
• 25. Ф. 9,оп.1, спр.412 (Чистовакнига донесень,1663 р.). 1166 с.
• 26. Ф. 9,оп.1, спр.461 (Чистовакнига донесень,1671-1772 р.). 2638 с.
• 27. Ф. 9,оп.1, спр.477 (Чистовакнига донесень,1701 р.).1142с.
• 28. Ф. 9,оп.1, спр.484 (Чистовакнига донесень,1705 р.).1126с.
• 29. Ф. 9,оп.1, спр.505 (Чистовакнига донесень,1717 р.).1662с.
• 30. Ф. 9,оп.1, спр.527 (Чистовакнига донесень,1732 р.).1296с.
• 31. Ф. 9,оп.1, спр.532 (Чистовакнига донесень,1734 р.).1415с.
• 32. Ф. 9,оп.1, спр.554 (Чистовакнига донесень,1748 р.).1752с.
• 33. Ф. 9,оп.1, спр.594 (Чистовакнига донесень,1763 р.).1548с.

34. Ф. 9,оп.1, спр.604(Чистова книга донесень,1766 р.).2342 с.

35. Ф. 9,оп.1, спр.608(Чистова книга донесень,1647-1648 рр.). 1512 с.

36. Ф. 9,оп.1, спр.611(Чистова книга донесень,1770 р.).1697 с.

37. Ф. 9,оп.1, спр.615(Чистова книга донесень,1752 р.).1752 с.

38. Ф. 9, оп. 1, спр. 959 (Люстрація поголовного податку з євреїв Львівського повіту 1765 р.). 638 с.

39. Ф. 10 (Львівський земський суд, м. Львів), оп. 1, спр. 81 (Чистова книга вписів угод, донесень і декретів. 1674-1676 рр.). 1518 с.

40. Ф. 10, оп. 1, спр. 271 (Чорнова книга декретів скарбового суду, 16991700 рр.). 324 с.

41. Ф. 10, оп. 1, спр. 300 (Реєстр справ, 1661-1766 рр.). 2746 с.

42. Ф. 52, оп. 2, спр. 1156, (Реєстр шосового податку Львівської землі). 127 арк.

43. Ф. 127 (Римо-католицький парафіяльний уряд, м. Яворів), оп. 1, с. 51, 1 арк. (Реєстр «поголовного» Яворівського староства 1621 р.).

44. Ф. 134 (Колекція документів про шляхетські маєтки Руського, Волинського, Подільського та інших воєводств), оп. 2, спр. 280 (Люстрація маєтків Дроговижецького староства Львівської землі: м-ко Миколаїв, сс. Дроговиже, Устє, Веринь, Надітичі, Розвадів та ін. 1765, 1771 рр.). 28 арк.

45. Ф. 134, оп. 2, спр. 569 (Люстрація маєтків с. Новосілка Щирецького староства за 1662 р.). 2 арк.

46. Ф. 134, оп. 2, спр. 894 (Акти розмежування королівських маєтків за 1631 - 1635 рр., люстрація Яворівського староства за 1765 р.). 20 арк.

47. Ф. 181 (Лянцкоронські, графи), оп. 2, спр. 762 (Інвентарні описи м. Добротвір, Кам'янка-Струмилова, с. Дернів, Забужжя, Лапаївка, Підзамче 1737-1749 рр.). 72 арк.

48. Ф. 181, оп. 2, спр. 1062 (Розпорядження, люстрації, описи й інші документи про сплату грошових данин, здачу натуральних поставок та панщинні повинності населення у районах містечок Жидачів, Миколаїв, Розділ 1765-1798 рр.). 44 арк.

49. Ф. 181, оп. 2, спр. 1814 (Контракти, квитанції, розрахунки про здачу в посесію польським шляхтичам Мартину Кунцевичу, Івану Лямпрехту, Казимиру Вольському старостинських маєтків біля м. Добротвір і Камянка-Струмилова 1737-1783 рр.). 132 арк.

50. Ф. 181, оп. 2, спр. 3151 (Тарифи подимного й поголовного податків, присяга збирача податків про платіжну неспроможність мешканців с. Болехів Руський, угода Яніцького Рафа-Антонія з Лосем Войцехом щодо сплати останнім головного податку та ін. матеріали про збір податків із Руського в-ва за 1662-1701 рр. Оригінали й витяги з жидачівських і львівських гродських і львівських судейських актів 1661-1707 рр.). 87 арк.

51. Ф. 418, оп. 1, спр. 3 (Відомості про виконання повинностей мешканцями сс. Давидів та Черепин. 1628-1717 рр.). 9 арк.

52. Ф. 418, оп. 1, спр. 9 (Список мешканців с. Давидів та відомості про господарство маєтку в селі. 1732-1749 рр.). 4 арк.

53. Archiwum Skarbu Koronnego, Oddz. XLVI, sygn. 121, 128 k.

54. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI (Inwentarze Starostw. 1495-1795), sygn. G-2/I, 30 k.

55. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn. J-6/I, 35 k.

56. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn.J-6/II,71k.

57. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn.K-3/I,198 k.

58. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn.K-3/II, 66 k.

59. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn.L-1/I, 140 k.

60. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn.L-1/II, 83 k.

61. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn.L-1/III, 130 k.

62. Archiwum Skarbu Koronnego, Dz. LVI, sygn.S-23, 28 k.

63. Metryka Koronna, Dz. XVIII (Lustracje), sygn. 46, 405 k.

64. Metryka Koronna, Dz. XVIII, sygn. 47, 127 k.

65. Metryka Koronna, Dz. XVIII, sygn. 48, 329 k.

66. Metryka Koronna, Dz. XVIII, sygn. 57, 95 k. (191 s.)

67. Metryka Koronna, Dz. XVIII, sygn. 71, 37 k.

68. Metryka Koronna, Dz. XVIII, sygn. 73, 209 k.

69. Metryka Koronna, Dz. XVIII, sygn. 75, 196 k.(351 s.)

70. Tzw. Metryka Litewska, Dz. IV/В. (Ksiзgi rewizji i opisow 1400-1791) Nr. 19, 421 k. Biblioteka Polskiej Akademii Nauk w Krakowie

ОПУБЛІКОВАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

2. Ч. 5. - Т. 2. - Кн. 1. Переписи еврейского населения в ЮгоЗападном крае в 1765-1791 гг. / Под ред. И. М. Каманина. - К. : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1890. - 239, 382 с.

3. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

4. Ч. 5. - Т. 2. - Кн. 2. Переписи еврейского населения в ЮгоЗападном крае в 1765-1791 гг. / Под ред. И. М. Каманина. - К. : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1890. - [383]-1045, IV с.

5. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

6. Ч. 6. - Т. 1. Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в Юго-Западной России в XVI-XVШ ст. (1498-1795 гг.) / Под ред. К. Е. Козловского. - К. : Типография Киевского Губернского Управления, 1876. - 626, 146, 21 с.

7. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

8. Ч. 7. - Т. 1. Акты о заселений Юго-Западной России / Под ред. В. Б. Антоновича; Введение М. Ф. Владимирского-Буданова. - К. : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1886. - 85, 647, XII с.Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

9. Ч. 7. - Т. 2. Акты о заселений Юго-Западной России / Под ред. М. Ф. Владимирского-Буданова. - К. : Типография Г. Т. Корчак- Новицкого, 1890. - II, II, 644 с.

10. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

11. Ч. 7. - Т. 3, ч. 1. Акты о заселении Южной России ХУКХУП вв. / Под ред. М. Ф. Владимирского-Буданова. - К. : Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1905. - LXXXI, 317, II, 140 с.

12. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

13. Ч. 7. - Т. 3, ч. 2. Люстрации староств Киевского воеводства 1765 и 1789 гг. / Под ред. В. И. Щербины. - К. : Типография Г. Т. Корчак- Новицкого, 1905. - II, 22, 596, 66, IV, III.

14. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденную при Киевском Военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе : [В 37 т.]. - К., 1859.

15. Ч. 8. - Т. 1. Материалы для истории местного управления в связи с историей сословной организации. Акты Барского староства XV- XVIII ст. / Под ред. М. С. Грушевского. - К. : Типография Императорского университета св. Владимира (В. И. Завадзкого),- II, 126, 372 с. : 1 л. табл.

16. Малороссийские переписные книги 1666 года / [с послесловием Александра] Лазаревского]. - К. : Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1900. - 109 с.

17. Материалы для истории Брацлавского воеводства. Мещане и селяне Брацлавского староства в борьбе с польскою старостинскою властью за свободу и земельную собственность в ХVІ-ХІХ вв. / В. Якубович. - Каменец-Подольск : Типография Св. Троицкой дом, 1912. - 263 с.

18. Михайловський В. Описи кам'янецького та летичівського замків 1613 р. / В. Михайловський // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. - Т. 18. На пошану професора В. С. Степанкова. - Кам'янець-Подільський, 2008.С. 98-116.

19. Михайловський В. «Ревізія листів» на володіння королівщинами у 1564 р. для родини Бучацьких - Язловецьких - Творовських у Подільському воєводстві / В.М. Михайловський // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. - Кам'янець-Подільський, 2011. - Вип. 4: На пошану професора А. О. Копилова. - С. 115-125.

20. Модзалевский В. Описание лесов и пущ, находившихся в Черниговском полку в 1752 г. / В.Л. Модзалевский // Чтения в историческом обществе Нестора-летописца. - К., 1907. - Т. 19. - № 4, отд. 3. - С. 105-124.

21. Модзалевский В. Описание рек и речек Черниговского полка в 1754 г. /

22. Л. Модзалевский // Труды Черниговской учёной архивной комиссии. - Чернигов, 1908. - Т. 7. - С. 3-52.

23. Обозрение Румянцевской описи Малороссии / А. Лазаревский, Н. Константинович. - Чернигов : Губернская типография, 1866. - Ч. 1-2. -

24. Обозрение Румянцевской описи Малороссии / А. Лазаревский, Н. Константинович. - Чернигов : Губернская типография, 1866. - Ч. 3-4. - С. 393-857.

25. Опис володінь князя Януша Острозького у південно-східній Волині 1615 року / [упор. : В. Атаманенко, І. Рибачок] ; Національний університет «Острозька академія», Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника Національної академії наук України. - Острог : Національний університет «Острозька академія», 2009. - 269 с.

26. Описи Київського намісництва 70-80-х років ХУШ ст. : [зб. док. /Г. В. Болотова, К. А. Вислобоков, І. Б. Гирич, Т. Ю. Гирич, Л. З. Гісцова, Н. С. Грабова, О. І. Гуржій, О. Л. Зотіков, П. П. Найденко, О. Г. Полегайлов, П. М. Сас, Г. Р. Якушкін]. - К., 1989. - 392 с.

27. Описи Лівобережної України кінця ХУШ - початку XIX ст. : [зб. док. / упоряд. Т. Б. Ананьєва] ; відп. ред. П. С. Сохань. - К. : Наукова думка,- 325 с.

28. Описи Острожчини другої половини XVI - першої половини XVII ст. : [зб. док. / упор. В. Атаманенко] ; ред. Л. Винар; Українське Історичне Товариство; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України. - К.-Острог-Нью-Йорк, 2004. - 384 с. - (Серія «Історичні джерела», т.1)

29. Описи передмість Львова XУI-XУШ століть : [зб. док. / упор. А. Фелонюк] ; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Львівське відділення. - Львів : [б.в.], 2014. - 752 с. - (Львівські історичні праці. Джерела. - Вип. 4).

30. Описи Харківського намісництва кінця XУШ ст. : [зб. док. / упор. В. О. Пірко, О. І. Гуржій] ; Археографічна комісія АН УРСР; Інститут історії АН УРСР; Центральний державний військово-історичний архів СРСР; Донецький державний університет. - К. : Наукова думка, 1991. - 224 с.

31. Переписні книги 1666 р. : [зб. док. / пригот. до друку і зред. В. О. Романовський] ; Всеукраїнська академія наук, Археографічна комісія. - К. : [б.в.], 1933. - 448 с.

32. Полное собрание русских летописей изданное по Высочайшему повелению Императорскою Археографическою Коммиссиею : [в 43 т.]. - СПб., 1846.

33. Том второй: Ипатьевская летопись. Издание второе / Под ред. А.А. Шахматова. - СПб., 1908. - XVI с., 938 стлб., 87 с.

34. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки : [зб. док. / упоряд. Ю. Мицик, М. Кравець] ; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Національний університет “Києво-Могилянська академія”; Ніжинська міська рада. - К. : [б.в.], 2003. - 350 с.

35. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. Транслітерація тексту : [зб. док. / упоряд. О. В. Тодійчук (головний упорядник), В. В. Страшко, Р. І. Осташ, Р. В. Майборода] ; редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін. - К. : Наукова думка, 1995. - 592 с. - (Джерела з історії українського козацтва).

36. Реестр всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королём польским Яном Казимиром, составленные 1649 года, октября 16 дня / [изд. О. Бодянским] ; Императорское общество истории и древностей российских при Московском университете. - М. : Университетская типография, 1875. - 342 с.

ДОДАТОК

Заставлені староства Львівської землі (за даними А. Сухені-Ґрабовської).

Тенута	Правовий статус в 1507 році	Правовий статус в 1548 р.	Тенутарій (державець)
Г ородок	застава	оренда «до вірних рук»	Войцех Лісовський, стрийський войський
Кам'янка	частина Львівського староства, підпорядкована королівській казні	оренда «до вірних рук»	Ян Рихтицький
Львів	підпорядкована королівській казні	оренда	Миколай Одновський, пізніше краківський воєвода
Вишня	частина Львівського староства, підпорядкована королівській казні	тимчасове користування	Пьотр Кміта, маршал коронного війська, краківський воєвода

Примітки: ТаЬеІа 7. Wykaz tenut. Domena ziemska окоіо рої. XVI w. // Sucheni-Grabowska А. Odbudowa domeny kr6lewskiej w Роксе 1504-1548 / Wyd. drugie. - S. 196-197.

Особи, делеговані для проведення люстраційних акцій у Львівській землі.

№ п/п	Рік	Імена та уряди люстраторів	Згадка в джерелі
і.	1564 1565	Варшавський сейм 1563-1564 рр. від короля: рогозинський староста Криштоф Соколовський, іновроцлавський каштелян; від сенату: гостинський староста Адам Джевіцький; від посольської ізби: хенцінський староста Станіслав Дембєньський	[203, с. 25]
2.	1569 1570	Люблінський сейм 1569 р. від короля: [Миколай] Малоховський, королівський секретар; від сенату: [Никодим] Ленкіньський, накельський каштелян; від посольської ізби: Миколай Ґжибовський, варшавський підкоморій.	[203, с. 97]
3.	1601 1602	Варшавський сейм 1598 р. від короля: Войцех Боболя, коморник від сенату: Станіслав Боковський, ленчицький каштелян від посольської ізби: Щенсни Криський	[203, с. 386]
4.	1615 1616	Варшавський сейм 1611 р. від короля: Гієронім Мілоньський, королівський секретар від сенату: [Станіслав Ваповський [236, с. 203]], перемишльський каштелян від посольської ізби: [???] Вільґостовський, бжеський стольник	[204, с. 21]
5.	1616 1617	Варшавський сейм 1616 р. від короля: Феліціян Ґроховський, секретар від сенату: Марцін із Зміґрода Стадніцький, сяноцький каштелян від посольської ізби: Прокоп Чемериньський, летичівський підстароста	[204, с. 148]
6.	1621, 1622, 1626	Варшавський сейм 1620 р. від короля: Феліціян з Ґроховця Ґроховський, перемишльський земський писар від сенату: Марцін із Зміґрода Стадніцький, сяноцький каштелян від посольської ізби: [Єжи з Новотаньца [236, с. 256]] Стано, сяноцький хорунжий	[204, с. 186-187]
7.	1627 1628 1629 1632	Варшавський сейм 1627 р. від короля: Феліціян з Ґроховця Ґроховський, перемишльський земський писар від сенату: Самуель Слупецький, радомський каштелян від посольської ізби: Ян Ґлінка, галицький ловчий, королівський секретар	[204, с. 265]
8.	1636	Варшавський сейм 1635 р. від короля: Даніель Іжицький, [королівський секретар, з 1638 - люблінський земський суддя [236, с. 112]] від сенату: Пьотр Жабіцький, лівський каштелян від посольської ізби: Миколай Ласьцішевський, равський земський писар, королівський секретар.	[204, с. 425]
9.	1659 1668	Варшавський сейм 1659 р. від короля: Ярош Дунін, королівський секретар від сенату: Ян Францішек Лубовецький, хелмський каштелян від посольської ізби: Адам Бурхацький, чернігівський чашник

Подобные документы

• Волинська земля у складі Галицько-Волинського князівства

  Політичний розвиток Волині у складі Галицько-Волинського князівства. Мстиславичі. Волинь в інтеграційному процесі Руської землі на рубежі ХІІ – ХІІІ ст. Соціально економічний розвиток Волинської землі. Культурне життя Волині.
  
  дипломная работа [92,0 K], добавлен 04.02.2004
  

• Литовська експансія на українські землі в XIV ст.

  Діяльність Гедиміна на території України. Похід великого литовського князя Гедиміна в українські землі та його наслідки. Українські землі в складі Великого князівства Литовського. Аналіз процесу і сутності входження до складу Литовської держави.
  
  реферат [49,7 K], добавлен 15.11.2022
  

• Галицько-Волинське князівство

  Передумови утворення та піднесення Галицько-Волинського князівства. Видатні політичні діячі Галицько-Волинської землі. Основні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності.
  
  контрольная работа [34,5 K], добавлен 27.10.2007
  

• Юридичне оформлення приєднання Галичини і Буковини до Австрії

  Дипломатичні переговори Австрії, Пруссії та Росії про поділ Польської держави. Історичні права Габсбургів на українські землі, юридична основа - історичний факт панування в Галицько-Волинському князівстві представників угорської династії Арпадів.
  
  реферат [28,8 K], добавлен 10.05.2011
  

• Українські землі у складі Литви і Польщі (XIV – перша половина XVII ст.)

  Українські землі у складі Великого князівства Литовського. Устрій українських земель. Політика Литви в українських землях. Від Литовсько-Руської до Польсько-Литовської держави. Кревська унія. Ліквідація удільного устрою. Люблінська унія та її наслідки.
  
  реферат [25,0 K], добавлен 26.02.2009
  

• Правобережні та західноукраїнські землі під іноземною владою

  Політичне становище Правобережжя під владою Польщі наприкінці ХVІІ–ХVIIІ ст., етапи соціально-економічного становлення та розвитку. Поняття гайдамацького руху, його причини, характер, розмах. Західноукраїнські землі під чужоземним ярмом, народні ватажки.
  
  контрольная работа [22,3 K], добавлен 19.05.2010
  

• Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій у ХІХ – на початку ХХ ст.

  Суспільно-політичні рухи в першій половині XIX століття. Кирило-Мефодіївське братство. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні. Розвиток українського національного та революційного руху. Українські землі в роки Першої світової війни.
  
  презентация [5,6 M], добавлен 06.01.2014
  

• Громадянська війна і поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 — червень 1663 р.)

  Смерть Хмельницького-поворотний моментом в історії Української революції. Ю. Хмельницький та І. Виговський на чолі української держави. Пропольська політика Виговського. Російсько-польське змагання за українські землі. Возз'єднання Української держави.
  
  реферат [28,9 K], добавлен 10.09.2008
  

• Культура Галицько-Волинської держави в ХІІІ-ХІV ст.

  Виникнення Галицько-Волинської держави, етапи розвитку. Зовнішні і внутрішні зв’язки Галицько-Волинської держави. Вплив християнства на культуру Галицько-Волинської держави. Розвиток освіти і писемності, поширення наукових знань. Архітектура та малярство.
  
  курсовая работа [7,4 M], добавлен 04.05.2014
  

• Галицько-Волинське князівство

  Створення Галицько-Волинського князівства та боротьба за галицькі землі. Галицько-Волинське князівство за правління Данила Галицького. Бій під Ярославом як один з найвидатніших боїв галицько-волинського війська. Судова система та князівська адміністрація.
  
  реферат [41,2 K], добавлен 26.08.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам