Фінансова діяльність держави

§ Код 1133 -- продукти харчування, а саме: видатки на продукти харчування (включаючи оплату продукції, одержану від підсобних господарств) у лікувально-профілактичних закладах, будинках-інтернатах, загальноосвітніх навчальних закладах, дитячих будинках, дитячих дошкільних установах, профтехучилищах, вищих закладах освіти та інших установах і організаціях згідно з чинним законодавством, а також видатки на безкоштовне дитяче харчування дітей до двох років із малозабезпечених сімей; видатки на спецхарчування осіб, що працюють у шкідливих умовах, продовольчі пайки тощо. За цим самим кодом обліковуються компенсаційні виплати за всі види харчування , передбачені законодавством.

§ Код 1134 -- м'який інвентар та обмундирування. Це постільна білизна та білизна, спецодяг, усі види обмундирування, спортивна форма (у тому числі спортивне взуття), захисний одяг, захисне та спеціальне взуття, штори та фіранки; компенсація за речове забезпечення відповідно до затверджених нормативів; одяг та м'який інвентар (або компенсація за нього) дітям-сиротам, які залишилися без опіки батьків.

§ Код 1135 -- оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів (у тому числі видатки на утримання транспорту, видатки з доставки працівників на роботу власним та орендованим транспортом, придбання пально-мастильних матеріалів, у тому числі для сільськогосподарської техніки, поточний ремонт автомобілів і транспортних засобів, планово-технічне обслуговування; придбання запчастин до транспортних засобів, які за вартістю за одиницю (комплект) не належать до основних засобів); а також видатки на страхування автомобіля, проїзд платними дорогами (тунелями), інші збори, передбачені нормативними та законодавчими актами, плата збору за забруднення навколишнього середовища залежно від використаного пального, оформлення прав водія, страхування та медичний огляд водіїв; технічний огляд транспортного засобу, податок із власників транспортних засобів, оренда транспортних засобів тощо.

До цього коду належить також збір на обов'язкове пенсійне страхування, що стягується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 3 листопада 1998 р. № 1740-98-п у випадку придбання автомобілів.

Видатки з найму транспорту для будівельних робіт і капітального ремонту будівель належать до капітального будівництва та капітального ремонту.

§ Код 1136 -- оренда -- плата за використання приміщень (гаражів, складів тощо), оренда обладнання тощо та експлуатаційні послуги (утримання в чистоті будівель, дворів, вивезення сміття, обслуговування ескалаторів, ліфтів, сміттєпроводів, антен, плата за радіоточки тощо), якщо вони є складовою угоди оренди. При оплаті цих послуг за окремими угодами вони класифікуються як оплата комунальних послуг.

§ Код 1137 -- поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання -- здійснюється поточний ремонт: обладнання, окремих вузлів, меблів, техніки (у тому числі побутової), інвентарю (зокрема спортивного); будівель, споруд, приміщень та прибудинкової території, що орендуються або перебувають на балансі; доріг; системи вуличного освітлення; сільськогосподарської техніки. Сюди також належать видатки, пов'язані з технічним обслуговуванням обладнання, комп'ютерної, розмножувальної, медичної та іншої техніки зокрема оплата запасних частин та витратних матеріалів для поточного ремонту названої техніки та обладнання, якщо це передбачено угодою).

До цієї категорії належать: оплата відповідно до укладених договорів послуг сторонніх організацій із проведення ремонту приміщень (згідно з окремим кошторисом на проведення ремонту), обладнання, механізмів, включаючи видатки на придбанням матеріалів для поточного ремонту (якщо це передбачено угодою); видатки, пов'язані з придбанням матеріалів для поточного ремонту, що здійснюється власними силами установи (за наявності окремого підрозділу), якщо це передбачено кошторисом на проведення ремонту.

Поточний ремонт приміщень може бути проведений фізичними особами на підставі договору підряду.

За зазначеним кодом здійснюється оплата таких видатків: монтаж дверних коробок, установлення дверей, вікон у випадку проведення одиночних ремонтних робіт; перевірка різноманітних приладів (лічильників, медичного обладнання тощо); послуги з ремонту локальної мережі (в тому числі придбання пасивного мережевого обладнання -- монтажних шаф, монтажних коробів, кабелів, конекторів-з'єднувачів, розеток, кріплень, комутаційних панелей тощо, якщо воно є частиною зазначених послуг).

§ Код 1138 -- послуги зв'язку, а саме: абонентна плата за телефон і міжміські та міжнародні розмови, факсимільний зв'язок, електронну пошту; оплата поштових відправлень, включаючи телеграми, листи, бандеролі тощо; видатки на обслуговування та утримання внутрішньої телефонної станції; видатки, пов'язані з наданням послуг зв'язку, мобільного зв'язку, Інтернетом тощо.

§ Код 1139 -- оплата інших послуг та інші видатки, що включають оплату робіт і професійних послуг сторонніх фахівців, підприємств та організацій згідно з укладеними договорами й угодами: з бухгалтерського аудиту, юридичних, інформаційно-лічильних, консультативних послуг, оплата послуг з обробки інформації; видатки на страхування; особисте, страхування власних та орендованих приміщень відповідно до чинних законодавчих та нормативних актів, медичного страхування, видатки на охорону, зокрема позавідомчу та протипожежну; заходи щодо охорони праці та техніки безпеки; видатки на палітурні та поліграфічні роботи (рекламні буклети, візитки, запрошення, посвідчення, що надаються населенню, інформаційні бюлетені, видання книг, довідників тощо), плата за отримання ліцензій та акредитацію у встановлених законами України випадках.

Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання" від 12 листопада 1993 р. № 88 визначено, що до представницьких належать видатки, пов'язані з проведенням офіційного прийому представників інших установ, їх транспортним забезпеченням, культурною програмою, придбанням подарунків, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи. Ці видатки здійснюються відповідно до угод, укладених з організацією надавачем послуг.

За цим самим кодом передбачаються витрати на проїзд і проживання свідків та потерпілих під час судового розгляду, а також послуги експертів під час слідства та інші послуги експертів при проведенні експертиз.

Сюди також належить придбання послуг лікувальних, оздоровчих, медичних закладів, передбачених законодавством, побутових установ, закладів харчування тощо.

До цього коду належить збір на обов'язкове пенсійне страхування, що справляється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 3 листопада 1998 р. № 1740 у випадку купівлі валюти для відряджень або утримання бюджетних установ тощо.

Крім того, сюди належать обов'язкові платежі до бюджету, які відповідно до законодавства здійснюють бюджетні організації за рахунок бюджетних коштів (крім податку з власників транспортних засобів та прибуткового податку з трансфертних платежів населенню), передбачених на їх утримання, та оплата внесків громадським організаціям, якщо це обумовлено законодавством України; штрафи до Пенсійного фонду за рішеннями суду (за фіктивно надані довідки тощо); інші штрафні санкції, що сплачуються за рішеннями суду; видатки за ліцензування (реєстраційна плата); видатки на сплату державного мита тощо.

Видатки на відрядження (код 1140)

До цієї категорії належать видатки на оплату проїзду, добових, квартирних підчас службових відряджень; оплату підйомних, проїзду, добових при переміщенні працівників; сесійних виїздів народних суддів; відряджень на курси та в навчальні заклади, на сесії, семінари, наради і конференції, тобто всі видатки на відрядження, що сплачуються за рахунок бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством України; видатки на придбання службових проїзних квитків та оплату проїзду за маршрутними листами; надбавки до заробітної плати, що виплачуються у передбачених рішеннями уряду випадках окремим категоріям працівників замість компенсації видатків на відрядження (добових, квартирних); видатки на відрядження працівників бюджетних установ (організацій) на сесії, наради, з'їзди наукового характеру, а також різні поїздки з науковою метою, відрядження викладачів, проїзд на виробничу практику студентів, учнів та ін.

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160)

Сюди належать платежі з оплати бюджетними установами (організаціями) комунальних послуг та енергоносіїв, включаючи оплату енергоносіїв для виробничих потреб:

- код 1161 -- оплата теплопостачання;

- код 1162 -- оплата водопостачання і водовідведення;

- код 1163 -- оплата електроенергії;

- код 1164 -- оплата природного газу (включаючи оплату послуг із його транспортування);

- код 1165 -- оплата інших комунальних послуг (утримання в чистоті будівель, дворів, вивезення сміття, дезінфекція приміщень, обслуговування ескалаторів, ліфтів, сміттєпроводів, антен, плата за радіоточки тощо);

- код 1166 -- оплата інших енергоносіїв -- дров, мазуту, торфу, вугілля тощо.

Дослідження і розробки, державні програми (1170)

Субсидії і поточні трансферти (1300)

Ця категорія включає такі складові:

§ Код 1310--субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям): поточні платежі юридичним особам, зокрема субсидії державним підприємствам, субсидії установам та організаціям, субсидії підприємствам та організаціям сільського господарства, субсидії на покриття збитків підприємств, державна підтримка підприємств, приріст обігових коштів, інші субсидії. За зазначеним кодом здійснюються тільки поточні видатки одержувачів бюджетних коштів, а капітальні видатки -- за кодом 2410.

§ Код 1320 -- поточні трансферти органам державного управління інших рівнів: кошти, що передаються іншим бюджетам (включаючи дотації бюджетам інших рівнів); інші поточні трансферти органам державного управління.

§ Код 1330 -- трансферти із загального до спеціального фонду бюджету: кошти, які перераховуються із загального до спеціального фонду в межах одного бюджету, або від однієї установи іншій за відповідним рішенням.

§ Код 1340 -- поточні трансферти населенню: поточні платежі фізичним особам, передбачені для збільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою добавкою до бюджету певної сім'ї чи особи або компенсуванням певних видів витрат, наприклад, на харчування, комунальні послуги, оплату проїзду тощо. До цієї категорії також включається допомога інвалідам, багатодітним сім'ям, стипендії, пенсії, путівки на оздоровлення. Прибутковий податок та всі платежі відповідно до чинного законодавства із цих сум передбачаються за цим самим кодом.

§ Код 1341 -- виплата пенсій і допомоги (у тому числі всі компенсаційні виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; регресні виплати; відшкодування бюджетними організаціями пільгових пенсій при достроковому виході на пенсію тощо).

§ Код 1342 -- стипендії (крім стипендій, які призначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України); доплати до стипендії; матеріальна допомога студентам, учням, аспірантам, докторантам.

§ Код 1343 -- інші поточні трансферти населенню, включаючи оплату безоплатно наданих квартир і комунальних послуг (у тому числі проживання депутатів у готелях); додаткові виплати населенню на покриття витрат із придбання твердого палива та скрапленого газу; з оплати житлово-комунальних послуг (якщо зазначені видатки передбачені чинним законодавством); одноразову грошову допомогу громадянам, що постраждали від стихійного лиха; виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю; відшкодування моральних збитків; премії, гранти та стипендії, які призначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, іменні премії міністерств та державних академій наук; інші виплати громадянам відповідно до законодавства України та рішень місцевих органів самоврядування; матеріальна допомога студентам і учням із числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування; винагорода в грошовій або натуральній формі за участь у рятувальних роботах або інших надзвичайних ситуаціях; повернення заощаджень громадян тощо.

Капітальні видатки (код 2000) -- це платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів або невідплатні платежі, що передаються отримувачам із метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов'язаних із руйнуванням чи ушкодженням основних фондів.

Придбання основного капіталу (код 2100)

Передбачає витрати на нові або наявні товари тривалого користування, які купуються або створюються власними силами. До основних засобів належать необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 грн. за одиницю (комплект), а також такі види товарів тривалого корихтування, як нерухомі основні фонди, у тому числі житлові споруди, меблі, обладнання, прилади; рухомі основні фонди, такі як транспортні засоби, устаткування, обчислювальна техніка, пральні машини, холодильники тощо; платежі, спрямовані на модернізацію, продовження строків служби основного капіталу, підвищення його продуктивності, поліпшення віддачі основних фондів.

§ Код 2110 -- придбання виробничого та невиробничого обладнання і предметів тривалого користування. За цим кодом можуть здійснюватися видатки з монтажу та пусконаладки обладнання, якщо це обумовлено угодою на придбання такого обладнання, у тому числі: придбання виробничого обладнання і предметів тривалого користування для підприємств (установ) і для реалізації багатоцільових проектів (програм); придбання бюджетними установами і організаціями транспортних засобів, автомобілів, приладів, машин, вузлів, механізмів, двигунів, верстатів; виробничого обладнання; придбання бурового устаткування, геодезичних інструментів, науково-дослідних приладів; придбання спеціальних креслярських столів; придбання обладнання та інвентарю тривалого користування для санаторіїв, лікувальних закладів, придбання іншого виробничого обладнання тривалого користування; придбання невиробничого обладнання і предметів тривалого користування для підприємств (установ) і для реалізації багатоцільових проектів (програм): придбання меблів службового призначення, меблів для дитячих та навчальних закладів, меблів для медичних та лікувально-профілактичних закладів, а також спеціальних меблів для закладів культури; придбання автомобілів, що використовуються для невиробничих цілей; придбання кондиціонерів; придбання оргтехніки та комп'ютерної техніки; придбання активного мережевого та телекомунікаційного обладнання (концентратори, комутатори, маршрутизатори, мости-повторювачі, телефонні та кабельні модеми тощо); придбання спортивного обладнання; придбання протипожежного приладдя; придбання обладнання для їдалень, буфетів; витрати на поповнення музейних фондів, книг для бібліотечних фондів. До цієї категорії належать видатки на придбання та випуск підручників для бібліотечних фондів навчальних закладів, а також придбання статутів, порадників, військово-навчальної та спеціальної літератури для навчальних потреб військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу; придбання сценічно-постановочних засобів (декорації, меблі й реквізит, бутафорія, театральні й національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки) вартістю за одиницю понад 10 грн.; придбання невмонтованого обладнання, яке включене у вартість зведеного кошторису на капітальне будівництво та реконструкцію будов і об'єктів.

За цим кодом здійснюються також видатки на придбання племінної худоби, інших тварин, зокрема, службових собак (крім тих, що обліковуються за кодом 1150).

За цим кодом здійснюється оплата видатків на придбання плодово-ягідних дерев, кущів та озеленювальних і декоративних насаджень для облаштування територій установ, дворів будинків, вулиць, площ, садів, які передбачають виникнення необоротних активів.

До цього самого коду належать видатки на придбання зброї та боєприпасів для установ і організацій, які відповідно до чинного законодавства мають право на їх придбання, але не мають видатків за кодом 1150.

§ Код 2120 -- капітальне будівництво (придбання)

- код 2121 -- будівництво (придбання) житла, у тому числі для військовослужбовців), а також державний житловий фонд, гуртожитки тощо;

- код 2122 -- будівництво (придбання) адміністративних об'єктів (об'єкти, які є власністю органів державної влади);

- код 2123 -- інше будівництво (придбання), не включене в позиції 2121--2122.

Крім кошторису, бюджетний заклад використовує такі основні документи:

- лімітна довідка про бюджетні асигнування на рік;

- типовий штатний розпис;

- тарифікаційний список;

- план асигнувань із загального фонду бюджету на рік.

У типовому штатному розписі визначаються структура і чисельність посад за кожним найменуванням у конкретних підрозділах і в цілому по установі. Загальна кількість посад за штатним розписом не повинна перевищувати розрахункової чисельності для бюджетної установи відповідно до лімітної довідки про річні бюджетні асигнування, діючих штатних нормативів, індивідуальних дозволів, оформлених у встановленому порядку.

Тарифікаційний список складається бюджетною установою щороку і є документом для складання штатного розпису, що додається до нього. Кількість посад у тарифікаційному списку має збігатися з кількістю посад у штатному розписі.

39. Банківська система України

Національний банк України (перший рівень) є центральним банком, особливим органом державного управління, який має статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, що є державною власністю. НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках - також за рахунок Держбюджету України. Одержання прибутку не є метою його діяльності.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, -- цінової стабільності.

Традиційно виділяють чотири базові функції центрального банку:

1. емісія готівки та організація грошового обігу;

2. банк банків;

3. банк уряду;

4. реалізація грошово-кредитної політики.

Крім зазначеного вище, до переліку функцій НБУ належить також наглядові, регулятивні й контрольні. Їх виконання забезпечується через:

1) здійснення всіх видів перевірок банків на місцях, інших кредитних установ та суб`єктів підприємницької діяльності, а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичним та фізичним особам під час реєстрації банків, кредитних установ і ліцензування банківських операцій;

2) висунення вимог щодо проведення загальних зборів акціонерів банків та інших кредитних установ і визначення питань, за якими мають бути прийняті рішення.

Згідно статті 7 Закону України «Про Національний банк України» функціями Національного банку є:

1) проведення грошово-кредитної політики;

2) монопольно здійснення емісії національної валюти України та організація її обігу;

3) організація системи рефінансування комерційних банків;

4) встановлення для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності;

5) організація створення та методологічного забезпечення системи грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначення системи, порядку і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій;

8) здійснення банківського регулювання та нагляду;

9) ведення Державного реєстру банків та здійснення ліцензування банківської діяльності;

10) ведення офіційного реєстру ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснення сертифікації аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12) складання платіжного балансу, здійснення його аналізу та прогнозування;

13) представлення інтересів України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах;

14) здійснення валютного регулювання, організація і здійснення валютного контролю;

15) накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналіз стану грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організація інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізація державної політики з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначення особливостей функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) здійснення інших функцій у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Важливим аспектом дослідження місця і ролі центрального банку у фінансовій системі держави є визначення його правового статусу. Правовий статус суб'єктів адміністративно-правових відносин - це юридичне закріплення ролі та місця в системі відповідних органів державної влади і в системі органів управління. Національний банк за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Наявність владних повноважень є найважливішою ознакою правового статусу Національного банку України. Це означає, що НБУ має встановлювати обов'язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання. З організаційного погляду важливим є факт того, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України.

Свою діяльність здійснює на засадах незалежності. Незалежність НБУ полягає в тому, що НБУ відповідно до основ бюджетної та економічної політики формує грошово-кредитну політику. Національний банк самостійно розробляє відповідну монетарну політику та фінансові інструменти. Проте цей головний орган банківської системи з ряду питань є залежним від Верховної ради України, перед якою і звітує про свою діяльність.

До повноважень законодавчого органу держави Конституція України відносить призначення на посаду та звільнення з посади голови НБУ, що здійснює Верховна Рада України за поданням Президента України. Крім того, саме Верховна Рада України призначає половину складу Ради Національного банку, а інша половина призначається Президентом. Такий підхід дає можливість двом гілкам влади пропорційно, рівною мірою брати участь у формуванні складу Ради НБУ і здійснювати регулятивний вплив держави на фінансово-кредитну політику, її реалізацію. Конституційні засади формування вищого органу управління НБУ, а також його керівництва є прикладом рівноваги двох гілок влади в Україні.

Суттєве значення для ефективного функціонування НБУ мають його взаємовідносини з Кабінетом Міністрів України. Ці державні органи проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розроблення і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціально розвитку. НБУ підтримує економічну політику КМУ, доки вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

НБУ провадить грошово-кредитну політику, тобто- комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

З метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань:

· диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;

· лімітів позабалансових зобов'язань;

· формування резервів, покриття фінансових ризиків;

· порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

· мінімального розміру золотовалютних резервів;

· з інших питань, віднесених до її компетенції.

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів ПравлінняНаціонального банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2007 рік розроблено на основі аналізу сучасних тенденцій в економіці, грошово-кредитній сфері та оцінки розвитку ситуації в наступному році, в них обґрунтовано цілі грошово-кредитної політики на 2007 р. та більш тривалий період, а також основні напрями та механізми забезпечення їх реалізації.

Минулого року в проведенні економічної політики було досягнуто певних успіхів. Зокрема, вдалося досягти зменшення тіньового сектору та покращити соціальні стандарти життя населення. Водночас погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури та уповільнення темпів росту інвестицій негативно вплинули на темпи економічного зростання - приріст реального ВВП у 2005 р. скоротився до 2,6 % із 8,5 % (у середньому) у 2000-2004 рр. та був забезпечений в основному за рахунок зростання внутрішнього попиту. Активна соціальна політика була одним з головних чинників збереження відносно високих темпів інфляції - індекс споживчих цін у 2005 р. становив 110,3 %. І був меншим, ніж у 2004 р. (112,3 %). Зменшенню інфляційних ризиків сприяло укріплення середньорічного обмінного курсу на 3,8% - до 5,12 грн./дол. США. Відносно високі темпи зростання монетарної бази (на 53,9 %) і грошової маси (на 54,3 %) насамперед є наслідком відновлення довіри добанківської системи - загальний обсяг депозитів у 2005 р. збільшився на 59,9 % і частково відображав відновлення депозитної бази банків після подій 2004 року.

Операції Національного банку України можуть бути розділені на дві групи: пасивні - операції зі створення та залучення ресурсів та активні - операції з розміщення створених і залучених ресурсів. Активні й пасивні операції Національного банку відображаються в його балансі.

До основних пасивних операцій Національного банку України належать залучення коштів від міжнародних фінансових організацій, емісія банкнот, вклади банківських установ, формування капіталу і резервів.

Проаналізувавши баланс НБУ на 01.01.2007 року слід відзначити, що найбільшу абсолютну вагу у активах займали кошти та депозити в іноземній валюті - 70,72 млрд. грн., цінні папери нерезидентів - 43,2 млрд. грн., внески в рахунок квоти МВФ - 10,4 млрд. грн., на долю інших статей активів припадало 10,8% від загальної вартості активів НБУ. Статутний капітал НБУ відповідно до Закону України «Про Національний банк України» складає 10 млн. грн. Найбільшу вагу у пасивах НБУ займають зобов'язання (95,8%), у тому числі банкноти та монети в обігу - 82,1 млрд. грн., кошти банків - 15,5 млрд. грн., кошти державних установ - 18,7 млрд. грн., зобов'язання з перерахунку прибутку до бюджету - 1,9 млрд. грн., депозитні сертифікати, емітовані НБУ - 0,2 млрд. грн., кредити отримані - 0,3 млрд. грн., зобов'язання перед МВФ - 14,7 млрд. грн., інші зобов'язання - 0,2 млрд. грн. На долю власного капіталу НБУ припадає 4,2% вартості пасивів НБУ, при цьому резерви переоцінки іноземної валюти та банківських металів становлять 3,3 млрд. грн., фонди та інші резерви - 1,8 млрд. грн., резерви переоцінки основних засобів - 0,8 млрд. грн.

Національним банком України починаючи з 2006 року запроваджено щоквартальні опитування ділових очікувань підприємств. Їх метою є забезпечення суспільства якісними аналітичними та прогнозними даними про економічну кон'юнктуру підприємств та фінансово-економічний розвиток регіонів. Результати опитувань є цінним джерелом інформації про поточні мікроекономічні процеси та основні чинники впливу на поведінку суб'єктів господарювання і будуть враховані НБУ при формуванні грошово-кредитної політики. Така робота притаманна Центральним банкам в багатьох країнах світу, зокрема, банкам Канади, Німеччини, Японії,Ірландії, Франції, Великобританії, Австрії тощо. Головними умовами опитувань є добровільна участь підприємств та забезпечення конфіденційності отриманої інформації. Також, підприємствам - учасникам опитування надається аналітичний звіт по результатах опитувань. Опитування проводиться серед 1200 підприємств, у всіх регіонахУкраїни. Респонденти представляють економіку за основними видами діяльності, формами власності, розмірами за кількістю працівників.

17 листопада 2006 року вводиться в дію Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України. Необхідність розроблення Положення продиктована удосконаленням законодавчої бази, насамперед, щодо розвитку ринку цінних паперів (Закони України “Про цінні папери і фондовий ринок”, “Про іпотечні облігації”), що впливає на спроможність та необхідність банків звертатися до Національного банку України за кредитами рефінансування як до кредитора останньої інстанції, а також великою кількістю змін та доповнень до попередньої редакції Положення. Змінена назва Положення, що в більшій мірі відповідає сутності викладених в Положенні операцій з регулювання ліквідності банків шляхом рефінансування банків та залученням їх коштів. Основну увагу при здійсненні операцій з регулювання ліквідності Національний банк концентруватиме на якості активів, які надаватимуться в забезпечення кредитів рефінансування, а не на вимогах до банків, які відносяться до компетенції пруденційного нагляду. У зв'язку з цим, в Положенні зменшена кількість вимог (з 14 до 4), виконання яких є обов'язковими для банків, які звертаються до Національного банку за отриманням або розміщенням коштів. Розширено спектр забезпечення кредитів рефінансування такими фінансовими інструментами як депозитні сертифікати Національного банку України, державні облігації України, які перебувають у довірчій власності, векселі банків, авальовані іншим банком, цінні папери Державної іпотечної установи, заставні. Розширена можливість використання операцій “прямого” репо через збільшення терміну цього інструменту та різновидів активів, що є предметом цієї операції (крім державних облігацій України можуть використовуватися банківські метали). Передбачена можливість проведення операцій своп з іноземною валютою з розширенням видів вільноконверто-ваних валют. Запроваджено порядок щоденної участі Національного банку України в операціях як з надання ліквідності банкам так і з метою вилучення тимчасово вільних коштів банків. На постійній основі будуть пропонуватися для проведення:

· щоденні операції овернайт щодо підтримання ліквідності банків і розміщення депозитних сертифікатів Національного банку України;

· тендери на строк до 14 днів як з надання кредитів рефінансування, так і з розміщення депозитних сертифікатів.

Таким чином, пропонується поступово зміщувати акценти у підвищенні ролі процентних ставок у регулюванні грошово-кредитного ринку. Положення дозволить Національному банку України більш ефективно застосовувати інструменти та механізми монетарної політики при регулюванні грошово-кредитного ринку. При цьому необхідно виходити із того, що Національний банк України не є ресурсопостачальним банком, а забезпечує регулювання ліквідності банківської системи і грошової маси в обігу через операції рефінансування та мобілізацію коштів. Процес рефінансування банків (його обсяги, кількість учасників) залежить від загального стану грошово-кредитного ринку, зокрема, від інтервенцій Національного банку на валютному ринку, зміни розміру та частоти нормативів обов'язкового резервування, а також використання Урядом коштів з єдиного казначейського рахунку.

Банки другого рівня банківської системи - комерційні банки. Комерційний банк - це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

· фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестується;

· випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій, тощо);

· купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;

· видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають Ії виконання у грошовій формі;

· касове виконання державного бюджету;

· придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);

· купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;

· купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;

· довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо)за дорученням клієнтів;

· надання консультативних та інших послуг, пов'язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.

Комерційним банкам України категорично забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування. Їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

Комерційні банки виконують такі основні функції як мобілізація вільних грошових коштів і перетворення їх у капітал, кредитування підприємств, держави та населення, здійснення депозитної емісії (випуск кредитних інструментів обігу на підставі створення банком вкладів), забезпечення розрахунково-платіжного механізму, також виконання емісійно-засновницької функції, надання економічної інформації та послуг консультаційного характеру.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації комерційного банку не може бути менше:

1) для місцевих кооперативних банків - 1 мільйона євро;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 мільйонів євро.

Банківський капітал створюється тільки у грошовій формі.

Комерційні банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціальністю банки можуть бути ощадні, інвестиційні, іпотечні та розрахункові. В Україні існує два державних комерційних спеціалізованих банка у формі відкритих акціонерних товариств (Ощадний банк та Експортно-імпортний банк України), а решта комерційних банків є універсальними.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

1. заяву про реєстрацію банку;

2. установчий договір (крім державного банку);

3. статут банку;

4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

5. бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;

7. бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

8. відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9. копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10. нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11. копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

12. відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Таким чином, найактуальнішими на сьогодні завданнями для банківської системи України є:

· підтримка стабільності в грошовій сфері;

· формування сприятливих умов для розвитку реального сектору економіки, продовження економічного зростання, підвищення рівня життя народу, зростання всіх інших основних макроекономічних показників;

· зміцнення банківської системи, зростання прозорості її діяльності, підвищення ефективності обслуговування підприємств та населення, уключаючи розширення спектру банківських послуг, що надаються, залучення грошових коштів та надання кредитування.

Зареєстрована кількість банків станом на 1 січня 2007 року в державному реєстрі банків становить 193 банки, але з них, тільки 170 ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій, у тому числі: 134 банки засновані у формі акціонерних товариств (з них: 91 банки - ВАТ, 43 банків - ЗАТ), 35 банків - товариства з обмеженою відповідальністю, 35 банків з іноземним капіталом, в які входять 13 банків із 100% іноземним капіталом.

На основі даних НБУ, проаналізуємо кількісні зміни у складі банків за останні три роки.

Динаміка зміни кількості банків, у тому числі ліцензованих НБУ, банків, які ліквідуються, зображена на рис. 1.2.

Станом на 01.01.2004 року за реєстром НБУ в Україні було 179 банків. На 01.01.2007 року - 193. Спостерігається постійна динаміка зростання кількості комерційних банків, при цьому в 2006 році відбувався найбільший абсолютний приріст кількості банків - на 7, що свідчить про зростання розміру капіталу та про напрям його вкладення - у банківську сферу. Причиною цього може бути рівень прибутку, що отримують власники банківського капіталу порівняно з невисоким рівнем ризику діяльності банківської установи та низькою рентабельністю промислового капіталу.

40. Банківська система України та роль у ній Національного банку України

Категорія „система" визначає себе як сукупність певних елементів, що об' єднані у цілісну структуру за певними ознаками, метою та роллю. Сфері суспільних відносин, пов' язаних з діяльністю банків, також властива системність, що визначається Законом України „Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року. Так, відповідно до ч.1 ст.4 вказаного закону банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону.

На підставі цього можна стверджувати, що в Україні, як і в більшості інших країн існує двоступенева банківська система. Першим ступенем є Національний Банк України, що діє відповідно до Конституції України та Закону України „Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року, які визначають його статус та компетенцію.

Стаття 99 Конституції України визначає, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави -Національного банку України. Тобто, встановлено, що Національний банк України є центральною ланкою банківської системи. Його основний орган -Рада Національного банку України - розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Другою ланкою банківської системи згідно ч.1 ст.4 Закону України „Про банки і банківську діяльність" є інші банки. Їх прийнято називати комерційними банками.

Проте, в теорії існує позиція відносно віднесення до банківської системи інших організацій за метою їх діяльності. Так, за Законом Російської Федерації „Про банки і банківську діяльність в РРФСР" від 03 лютого 1996 року передбачається, що до банківської системи відносяться: Банк Росії, кредитні організації, філії та представництва іноземних банків. Тобто, окрім самих банків в дану систему входять інші кредитні організації, що виконують певні функції банків, як от надання кредитів та виконання вкладних депозитних операцій. Найпоширенішим видом подібних кредитних організацій є кредитні спілки.

Діяльність подібних кредитних організацій регулюється імперативно Постановами та іншими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Хоча за етимологією „банківська система" й означає систему банківських установ, проте вважаємо, що до банківської системи України слід включати кредитні організації, які виконують ряд повноважень комерційних банків.

Дворівневість структури банківської системи, необхідність виконання Національним банком функцій, покладених на нього Конституцією України та Законом України „Про Національний банк України" встановлює існування особливих форм відносин представників обох рівнів банківської системи України, зумовленість використання специфічних методів правового регулювання.

Природно, що та сфера суспільних відносин, яка пов' язана з необхідністю встановлення публічного порядку, вимагає свого відповідного правового регулювання, причому засобами імперативного впливу.

Іншими словами, на Національний банк України покладено, окрім інших функцій, встановлення імперативів щодо діяльності другої ланки банківської системи - комерційних банків щодо кредитування та надання інших видів банківських послуг.

Тобто, основними напрямами діяльності Національного банку України є регулювання діяльності комерційних банків та виконання самостійних функцій щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України. Національний банк України має особливий правовий статус. Він наділений владними повноваженнями. Нормативні акти, які видає Національний банк, обов' язкові для всіх без виключення органів держави і органів місцевого самоврядування.

Розгалуження банківської системи дає можливість комерційним банкам самостійно здійснювати свої повноваження. Комерційні банки не видають нормативних актів, приписи яких розповсюджувалися б на всіх, але самі будують свою діяльність на законодавстві і нормативних актах Національного банку України.

Так, наприклад, правила Національного банку України, які регламентують проведення операцій за рахунками в кредитних установах, вказують, що вони відкриваються: а) для зберігання коштів; б) для проведення операцій за розрахунково-грошовими документами визначеної форми; в) для здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства при утворенні, реорганізації, ліквідації підприємств будь-якої форми власності і видів діяльності, при відкритті і закритті рахунків і повсякденного контролю за фінансово-господарською діяльністю клієнтів - власників рахунків. Причому контроль здійснює комерційний банк, Державна податкова інспекція, контрольно-ревізійна служба, органи МВС, а за діяльністю комерційного банку спостерігає Національний банк України.

Цілком закономірно, що основним елементом банківської системи, що є суб' єктом безпосередніх відносин, - є банк.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава та Національний банк не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов' язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом. Комерційні банки, подібно Національному банку України, виконують декілька основних функцій. По-перше, вони вступають в конкретні приватні правовідносини з іншими учасниками суспільних відносин і надають їм банківські послуги у відповідності до правил, розроблених Національним банком України. По-друге, під час здійснення своєї діяльності комерційні банки стають учасниками широкого кола правовідносин, які виникають у процесі публічно-правового регулювання банківської діяльності.

Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначено перелік банківських операцій, які банки мають право здійснювати на підставі ліцензії Національного банку України:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов' язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені; з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф' ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій. Дозвіл надається, якщо:

1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об' єктом застосування заходів впливу;

3) банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України. Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого у цій статті.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях, але їм заборонено надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Банкам також забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам' ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Відносини, що виникають з діяльності банків, мають юридичний зміст -суб' єктивні юридичні права і обов' язки їх учасників - банків та клієнтури. З одного боку кредитній установі належить певна міра дозволеної поведінки -надання кредитів різних видів і стягнення плати у вигляді відсотків за них у відповідності з кредитною угодою в межах, дозволених Національним банком України. З іншого боку, одержувачу позички надана забезпечена державним примусом міра необхідної поведінки (одержання позички і своєчасне повернення її), якої повинний додержуватися позичальник в інтересах кредитора.