Фінансова діяльність держави

Державний бюджет як економічна та правова категорія. Складання, розгляд та прийняття Державного бюджету України. Поняття і система державних доходів. Виконання місцевих бюджетів органами Державного казначейства. Поняття, значення та функції податків.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид шпаргалка
Язык украинский
Дата добавления 29.09.2012
Размер файла 266,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

7) контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої! влади, перевіряє законність та ефективність використання фінансових ресурсів, що виділяються з Державного бюджету Україні на виконання загальнодержавних програм;

8) проводить попередній аналіз до розгляду на засіданнях комітетів та Верховної Ради України звітів Антимонопольного комітету України щодо здійснення ним державного контролю за додержанням антимонопольного законодавства, а також звітів фонду державного майна України та посадових осіб, яких обирає, призначає або затверджує Верховна Рада України, щодо ефективного управління майном, що є основним національним багатством, власністю українського народу;

9) контролює виконання рішень Верховної Ради України про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України, касове виконання Державного бюджету України Національним банком України та уповноваженими банками;

10) перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами та організаціями, що діють за кордоном і фінансуються з Державного бюджету України;

11) готує і дає висновки та відповіді на звернення органів виконавчої влади, органів прокуратури і суду з питань, що належать до її відання;

12) здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про співробітництво.

Виходячи з цього законодавство України передбачає для Рахункової палати такі повноваження:

1) здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;

2) проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах, визначених законодавством України;

3) перевіряти в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси витрат та іншу документацію щодо фінансово-господарської діяльності, а також перевіряти касові операції з готівкою та цінними паперами, матеріальні цінності, їх облік, зберігання та витрачання;

4) отримувати від керівників установ та організацій, що перевіряються, всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність;

5) отримувати від Національного банку України, уповноважених банків та інших кредитних установ необхідні відомості про здійснювані ними операції і стан рахунків установ та організацій, що перевіряються, від інших підприємств та організацій -- довідки, копії документів по операціях і рахунках цих підприємств та організацій;

6) організовувати і проводити оперативний контроль за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період;

7) проводити комплексні ревізії і тематичні перевірки за окремими розділами і статтями Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів;

8) проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та; інших документів, що стосуються питань державного бюджету і І фінансів України;

9) здійснювати аналіз та дослідження порушень і відхилень бюджетного процесу, підготовку і внесення до Верховної Ради і України пропозицій щодо їх усунення, а також удосконалення! бюджетного законодавства в цілому;

10) готувати і подавати висновки до Верховної Ради України та її комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі доходів і видатків загальнодержавних цільових фондів, фінансування загальнодержавних програм за звітний рік;

11) направляти матеріали перевірок, ревізій та обстежень Кабінету Міністрів України, відповідним центральним органам виконавчої влади, Національному банку України, Фонду державного майна України, підприємствам, установам та організаціям для розгляду і вжиття необхідних заходів;

12) порушувати перед Верховною Радою України, Президентом України, а також органами виконавчої влади клопотання про і притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі;

13) залучати до проведення перевірок, ревізій та обстежені на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ та організацій, а також працівників інших державних контрольних, податкових і правоохоронних органів з оплатою їхньої праці в необхідних випадках за рахунок власних коштів;

14) у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обстежень фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати матеріали перевірок, ревізій та обстежень до правоохоронних органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

15. Повноваження Міністерства фінансів України та місцевих фінансових органів з контролю за дотриманням бюджетного законодавства

1. Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як щодо державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Міністерство фінансів України в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Місцеві фінансові органи здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо місцевих бюджетів.

3. Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи у встановленому законодавством порядку одержують від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, банків та інших фінансових установ усіх форм власності пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів та звітування про їх виконання.

1. Контрольні повноваження Міністерства фінансів України визначені у Бюджетному кодексі України та Положенні про Міністерство фінансів України (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. №1837). Так, Міністерство фінансів України є одним із основних учасників бюджетного процесу та наділене повноваженнями щодо здійсненню контролю за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного, так і місцевих бюджетів.

Під час складання проектів бюджетів, тобто на першій стадії бюджетного процесу, контрольні повноваження Міністерства фінансів України полягають у перевірці дотримання бюджетного законодавства у процесі розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, загального рівня доходів та видатків бюджету і кредитування бюджету та надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди (ст. 32 Кодексу). Крім цього, Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України аналізує бюджетні запити головних розпорядників бюджетних коштів з точки зору їх відповідності бюджетному законодавству.

Повноваження з контролю за дотриманням бюджетного законодавства реалізуються Міністерством фінансів України і під час погодження визначених у Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 р. із наступними змінами і доповненнями) кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і штатних розписів окремих установ, наприклад Секретаріату Кабінету Міністрів України за відповідними бюджетними програмами, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій тощо.

Повноваження безпосередньо Міністерства фінансів України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства стосовно місцевих бюджетів деталізовано лише на першій стадії бюджетного процесу. Так, під час складання проектів місцевих бюджетів, Міністерство фінансів України отримує інформацію, яка стосується обсягу міжбюджетних трансфертів, що подається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад. Аналіз п. 5 Положення про Міністерство фінансів України, в якому йдеться про документи, що мають подавати Міністерству фінансів України учасники бюджетного процесу (головні розпорядники коштів місцевих бюджетів, органи місцевого самоврядування - інформацію, документи і матеріали, необхідні для складення проекту Державного бюджету України, прогнозних показників зведеного бюджету України та аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави; органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації - інформацію про здійснені запозичення, в тому числі надходження від розміщення облігацій місцевих позик та надходжень від укладених договорів про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах), дозволяє зробити висновок, що проводиться їх перевірка на відповідність бюджетному законодавству.

На другій стадії бюджетного процесу - під час розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України представляє проект закону про Державний бюджет України на пленарному засіданні Верховної Ради України, виявляє неточності в розрахунках прогнозів доходів та фінансування бюджету. Наявність таких повноважень сприяє належному здійсненню контролю Міністерством фінансів України за дотриманням бюджетного законодавства.

На другій і третій стадіях бюджетного процесу Міністерство фінансів України практично не здійснює контрольні повноваження стосовно місцевих бюджетів. Цими повноваженнями наділені місцеві фінансові органи.

Контрольна функція Міністерства фінансів України реалізується і при внесенні змін до закону про Державний бюджет України, оскільки цей орган готує і подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України.

Певні контрольні повноваження з контролю за дотриманням бюджетного законодавства має Міністерство фінансів України під час виконання бюджету: здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету України, а це означає, що цей державний орган контролює як надходження коштів до бюджету, так і їх витрачання. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Щороку, у межах своєї компетенції, Міністерство фінансів України після прийняття Державного бюджету України перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів і планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів (Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (п. 42), Положення про Міністерство фінансів України (п. 2 підпункт 34)).

Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань готує експертні висновки щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частини бюджетів та вносить пропозиції щодо доцільності їх прийняття, можливості та строку набрання чинності; проводить державну експертизу проектів, фінансування яких здійснюється за рахунок кредитів, що залучаються державою або під державні гарантії.

Міністерство фінансів України здійснює в межах своїх повноважень контроль за виконанням бюджетів, оскільки воно має право одержувати інформацію, документи і матеріали, передбачені у п. 5 Положення про Міністерство фінансів України, з аналізу яких робить висновок про дотримання бюджетного законодавства відповідними учасниками бюджетного процесу. Контролюючи виконання закону про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим державним бюджетом України.

На четвертій стадії бюджетного процесу контроль Міністерства фінансів України за дотриманням бюджетного законодавства полягає в тому, що воно, отримуючи звіт про виконання державного бюджету України та інші фінансові звіти за встановленими правилами та формами (ст. 59, 60 Кодексу), здійснює їх перевірку з метою встановлення відповідності бюджетному законодавству, повноти і достовірності інформації, що в них міститься.

Міністерство фінансів України контролює і здійснення запозичень до місцевих бюджетів. Відповідно до покладених на цей орган завдань, він подає в установленому порядку висновки про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень до місцевих бюджетів чи іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, забезпечує ведення загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів. Цей контроль може бути попереднім (здійснюється перевірка певних документів до початку отримання запозичень) та поточним (шляхом отримання інформації для ведення реєстру запозичень до місцевих бюджетів). Так, у разі необхідності здійснення запозичень до місцевих бюджетів, Міністерство фінансів України протягом 20 днів після отримання інформації та відповідних документів від Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради про наміри здійснити запозичення або реструктуризацію боргових зобов'язань за ним, розглядає їх, і проводить перевірку відповідності обсягу видатків на обслуговування місцевого боргу межам, установленим законом. Якщо виявлено невідповідність рішення міської ради про здійснення запозичення чи проведення іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, Міністерство фінансів звертається у встановленому порядку до суду для визнання такого рішення незаконним (Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №207 від 24.12.2003 р.).

2. Міністерство фінансів України забезпечує реалізацію єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Так, Міністерство фінансів України забезпечує розроблення та затверджує в установленому порядку певні документи, що стосуються бухгалтерського обліку, зокрема національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, плани рахунків та інструкції про їх застосування підприємствами, установами і організаціями (крім банків і бюджетних установ), типові форми реєстрів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, методичні рекомендації та інші нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств, установ і організацій (крім банків і бюджетних установ), що сприяє належному проведенню контролю за дотриманням бюджетного законодавства Державним казначейством України. На Міністерство фінансів України покладається обов'язок роз'яснювати певні бюджетні норми, що сприяє забезпеченню єдиної державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Наприклад, з метою дотримання бюджетного законодавства постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. №1414 “Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році” на Міністерство фінансів України покладено функцію надання роз'яснення щодо застосування цієї постанови.

Міністерство фінансів України удосконалює методи фінансового та бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів.

Реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, як відмічається у Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2005 р. №158 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 р. №1347-р)) передбачає утворення в Міністерстві фінансів України підрозділу з питань реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю та оцінки ефективності систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, спрямування та координації централізованого внутрішнього аудиту; створення Міністерством фінансів та Головним контрольно-ревізійним управлінням України єдиної бази даних внутрішнього аудиту в органах державного і комунального секторів. Це також сприятиме і ефективності проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Окрім цього, Міністерство фінансів України щорічно виконує координаційну функцію у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, оскільки цей державний орган координує та спрямовує діяльність органів виконавчої влади, уповноважених на проведення такого контролю. Зокрема, Міністерство фінансів України погоджує проект плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, щомісяця від Головного контрольно-ревізійного управління України отримує звіти про проведення контрольних заходів.

Як зазначається у Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2007 р. №662) обов'язки щодо координації питань у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету, здійснення у межах своїх повноважень контролю за додержанням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу щодо головного розпорядника коштів, до яких вказаним документом віднесено і суб'єктів, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства (Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України та інші), покладаються на заступників Міністра фінансів України відповідно до розподілу функціональних повноважень та департамент, на який покладені функції головного розпорядника коштів згідно з Положенням про структурний підрозділ Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України визначає основні організаційно-методичні засади та дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту, якщо інше не передбачено законодавством.

З метою забезпечення законності формування та використання фінансових і матеріальних ресурсів структурними підрозділами Міністерства фінансів України, місцевими фінансовими органами та підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери його управління; дотримання принципів економності, доцільності та ефективності при плануванні і виконанні бюджетних програм Міністерства, відповідальними за супроводження яких є структурні підрозділи центрального апарату Міністерства та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня; аналізу виконання управлінських рішень, виявлення фактів невиконання (неналежного виконання) управлінських рішень, оцінки їх негативного впливу та можливих наслідків для об'єкта контролю; ухвалення за результатами контролю управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію або скасування попередніх управлінських рішень, та подальший контроль за їх виконанням, Міністерство фінансів України здійснює внутрішній контроль у формах внутрішнього фінансового контролю та внутрішнього адміністративного аудиту. Предметом контролю є: управлінське рішення, порядок його ухвалення та виконання структурними підрозділами Міністерства, підприємствами, установами та організаціями, які належать до сфери управління Міністерства і є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, з питань правильності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів або ефективності системи управління. Метою оцінки внутрішнього фінансового контролю є дослідження рівня досягнення підконтрольним суб'єктом таких цілей: усі рішення керівництва ухвалюються в межах власних повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства; налагоджено контроль за їх дотриманням; усі фінансово-господарські операції здійснюються за погодженням із керівництвом; усі фінансово-господарські операції достовірно і у повному обсязі фіксуються в бухгалтерському обліку; доступ до коштів і матеріальних цінностей можливий лише за погодженням з керівництвом; фактична наявність активів відповідає відомостям бухгалтерського обліку, забезпечується їх належне зберігання (Положення про порядок здійснення внутрішнього контролю в Міністерстві фінансів України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.06.2004 р. №383).

3. Місцеві фінансові органи, реалізуючи повноваження з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, на будь-якому етапі складання та розгляду місцевих бюджетів здійснюють перевірку й аналіз бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів (коштів місцевих бюджетів), усувають розбіжності, які існують, тобто контролюють дотримання Інструкції з підготовки бюджетних запитів, та перевіряють пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, які подають виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі.

Щороку, в межах своєї компетенції, місцеві фінансові органи, після прийняття відповідних бюджетів, перевіряють правильність складання і затвердження кошторисів і планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів (Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (п. 42)). Під час виконання місцевого бюджету місцеві фінансові органи перевіряють розпис, за яким виконується місцевий бюджет, забезпечують відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

На третій стадії бюджетного процесу формою контролю місцевих фінансових органів є й проведення перевірки проекту запропонованих змін до рішення про місцевий бюджет, результатом якої є оформлення офіційного висновку про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду відповідного бюджету для ухвалення відповідною радою рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет.

На четвертій стадії бюджетного процесу, тобто при підготовці та розгляді звіту про виконання місцевого бюджету, контроль місцевих фінансових органів за дотриманням бюджетного законодавства полягає в тому, що вони, отримуючи звіти про виконання відповідних бюджетів та інші фінансові звіти за встановленими правилами та формами, здійснюють їх перевірку з метою встановлення відповідності бюджетному законодавству, повноти й достовірності інформації, що в них міститься.

4. Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи у встановленому законодавством порядку одержують від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, банків та інших фінансових установ усіх форм власності пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів та звітування про їх виконання.

Так, Міністерство фінансів відповідно до покладених на нього завдань (п. 5 Положення про Міністерство фінансів України) має право одержувати: в установленому порядку від головних розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для складання проекту Державного бюджету, прогнозних показників зведеного бюджету України та аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави; в установленому порядку матеріали з питань надходження і використання коштів державних цільових фондів, їх кошториси та звіти; від центральних і місцевих органів виконавчої влади, розпорядників бюджетних коштів інформацію про здійснення внутрішнього фінансового контролю і внутрішнього аудиту; від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснення контролю за раціональним і цільовим використанням бюджетних коштів; в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; щомісяця в установленому порядку від Головного контрольно-ревізійного управління України звіти про проведення контрольних заходів; від органів місцевого самоврядування, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій інформацію про здійснені запозичення, в тому числі надходження від розміщення облігацій місцевих позик та надходжень від укладених договорів про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах; інше.

Місцеві фінансові органи також одержують в установленому порядку від інших структурних підрозділів відповідно обласної, Київської та Севастопольської міської, районних держадміністрацій, виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад тощо, територіальних органів Державного казначейства, органів державної податкової служби, інших державних органів, підприємств, установ і організацій усіх форм власності інформацію, матеріали та інші документи, необхідні для складання проекту відповідного місцевого бюджету та аналізу його виконання. У випадку виявлення порушень у бюджетному процесі місцеві фінансові органи, в межах наданих повноважень, мають право вимагати пояснення від відповідних суб'єктів та вживати заходів до порушників, наприклад, призупиняти бюджетні асигнування.

16. ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Функції НБУ та його органів є невід'ємною складовою функцій державного управління.

Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці. Це передбачено у ст. 99 Конституції України, де зазначено: "Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України".

Наголосимо, що з моменту введення національної грошової одиниці відповідно до конституційних норм вона стає не лише фінансово-економічним, а й політичним фактором. Адже національна грошова одиниця - це ознака економічного і політичного потенціалу держави, її незалежності.

Чинне законодавство про центральний банк держави покладає на нього виконання і низки інших функцій. До них насамперед належить визначення та проведення грошово-кредитної політики відповідно до затвердженої Верховною Радою України загальнодержавної програми економічного розвитку.

Національний банк України має монопольне право здійснювати емісію національної валюти України та організовувати її обіг. Це означає, що жоден інший суб'єкт банківської системи не може здійснювати цю функцію.

Центральний банк держави виступає також кредитором в останній інстанції для банків і кредитних установ, організовує систему рефінансування, визначає для банків та інших кредитних установ правила здійснення банківських операцій, бухгалтерського обліку звітності та захисту інформації. З цією метою Національний банк розробляє та ухвалює відповідні нормативні акти у вигляді положень, постанов керівних органів тощо.

НБУ визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками та іншими кредитними установами, напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизацію банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд; веде Реєстр банків, їхніх філій та представництв, валютних бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських та інших операцій у передбачених законом випадках.

На НБУ покладено таку важливу функцію, як складання платіжного балансу і балансу міжнародних інвестицій України, здійснення їх аналізу та прогнозування. Значення цієї функції особливе. Адже наша країна наприкінці 1991 р. як нова незалежна держава не мала доступу до іноземних кредитів. На той час фінансове становище країни погіршила ще й заява Зовнішекономбанку СРСР, який обслуговував зовнішню торгівлю, про те, що понад 7 млрд дол. США "зникли" і про їхнє використання немає жодних підтверджувальних документів. Понад 1 млрд дол. США з цієї суми належав українським підприємствам та приватним особам. Зовнішекономбанк також заявив, що він більше не обслуговуватиме виплат, які стосуються зовнішньої торгівлі колишніх радянських республік.

Для міжнародного авторитету Національного банку України велике значення має покладення саме на нього функції представництва інтересів України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків. Центральний банк держави здійснює також відповідно до визначених законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті, організовує та здійснює валютний контроль.

Лише НБУ має право здійснювати операції із золотовалютним резервом і забезпечувати його накопичення та зберігання.

Національний банк України реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у банківській системі, бере участь у підготовці кадрів для банківської системи.

Крім зазначеного вище, до переліку функцій НБУ належать також наглядові, регулятивні й контрольні. їх виконання забезпечується через:

1) здійснення всіх видів перевірок банків на місцях, інших кредитних установ та суб'єктів підприємницької діяльності в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичнимита фізичними особами під час реєстрації банків, кредитних установ і ліцензування банківських операцій;

2) висунення вимог щодо проведення загальних зборів акціонерів (учасників) банків та інших кредитних установ і визначення питань, за якими мають бути прийняті рішення.

Національний банк України може направляти своїх представників для участі у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління та ревізійної комісії іншого банку або кредитної установи з правом дорадчого голосу. Він може також вимагати здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших кредитних установ, одержувати висновки незалежних аудиторських організацій про результати цих перевірок.

НБУ має право вживати заходи впливу щодо порушників чинного законодавства. Так, у разі порушення банком чи іншою кредитною установою банківського законодавства України, нормативних актів НБУ, проведення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників та кредиторів, НБУ має право вимагати від банку та кредитної установи усунення виявлених порушень. Якщо ці вимоги не будуть виконані у встановлений строк, НБУ має право застосовувати такі заходи впливу:

1) підвищувати норму обов'язкових резервів;

2) стягувати з банків чи інших кредитних установ штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу;

3) усувати керівництво (голову правління та головного бухгалтера) від управління банком чи іншою кредитною установою і призначати тимчасову адміністрацію;

4) відкликати ліцензію на здійснення окремих чи усіх банківських операцій;

5) приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію банку.

Звичайно, заходи впливу мають бути адекватними допущеним порушенням.

У разі виникнення незадовільного фінансового стану комерційного банку чи іншої кредитної установи НБУ може вживати заходи щодо їх фінансового оздоровлення.

Водночас чинне законодавство передбачає певні обмеження щодо вимог Національного банку України. Так, він не має права вимагати від банків та інших кредитних установ виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами НБУ.

Національний банк здійснює аналіз діяльності комерційних банків та інших кредитних установ з метою виявлення ситуацій, які загрожують інтересам вкладників і кредиторів, стабільності банківської системи в цілому. Але він не несе відповідальності за зобов'язання комерційних банків і кредитних установ, за винятком випадків, коли НБУ бере на себе такі зобов'язання, а банки та інші кредитні установи не несуть відповідальності за зобов'язання Національного банку, крім випадків, коли вони беруть на себе такі зобов'язання.

Рішення НБУ з питань банківського регулювання і нагляду можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Національний банк України визначає для комерційних банків та кредитних установ форми звітності та порядок їх складання, які необхідні для ведення грошово-кредитної і банківської статистики, здійснення валютного контролю.

НБУ контролює діяльність своїх структурних одиниць та підрозділів через проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється його ревізійним управлінням, безпосередньо підпорядкованим голові НБУ. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних одиниць НБУ проводяться не рідше як один раз на рік.

Правління НБУ не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит Національного банку України і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку.

17. Державний бюджет як економічна, правова категорія

Державний бюджет є однією з провідних ланок фінансової системи, яка як економічна категорія, відображає грошові відносини, що виникають між державою (підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності

і фізичними особами з приводу утворення централізованого фонду коштів держави та його використання на розширення відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших соціальних потреб.

Бюджет, як особлива і специфічна форма фінансових відносин історично виникає і діє там, де існує держава з товарно-грошовими відносинами певного рівня.

Відповідно до Конституції України держава через бюджет повинна матиможливість зосередити фінансові ресурси на вирішальних ділянкахекономічного і соціального розвитку, здійснювати єдину фінансовуполітику на території України.

Як економічна категорія Державний бюджет - це сукупність економічнихвідносин, з приводу формування розподілу та використанняцентралізованого фонду грошових коштів держави.

Згідно з Бюджетним кодексом України бюджет - це план формування івикористання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій,які здійснюються органами державної влади протягом бюджетного періоду.

Бюджет як правова категорія - це закріплена законом форма нагромадженнята витрачання коштів з метою забезпечення функцій органів державноївлади.

Основні функції бюджету:

перерозподіл національного доходу та внутрішнього валового продукту;

державне регулювання та стимулювання економіки;

фінансове забезпечення соціальної політики;

контроль за утворенням і використанням, централізованого фонду грошовихресурсів.

Склад бюджетного законодавства: Нормативно-правовими актами, щорегулюють бюджетні відносини в Україні є:

Конституція України.

Бюджетний Кодекс України.

Закон “Про державний бюджет України”.

Нормативно-правові акти КМ України прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу України.

Складові частини бюджету.

І. Загальний фонд.

всі доходи бюджету, крім тих, що призначені до зарахування доспеціального фонду;

всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

фінансування загального фонду бюджету.

ІІ. Спеціальний фонд.

бюджетні призначення за рахунок конкретного визначення джерелнадходжень;

гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядникамибюджетних коштів на конкретну мету;

різниця між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Державний бюджет України - централізований фонд фінансових ресурсівдержави, який використовується для виконання покладених на неї функцій,передбачених Конституцією України.

Принципи бюджетної системи:

єдність;

збалансованість;

самостійність;

повнота;

обґрунтованість;

ефективність;

субсидіарність;

цільове використання бюджетних коштів;

справедливість;

публічність та прозорість;

відповідальність учасників бюджетного процесу.

Бюджетна система - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів,

побудована, з урахуванням економічних відносин, державного іадміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетне право України - сукупність фінансово-правових норм, щорегулюють відносини в галузі бюджетної діяльності.

Ст. 74 Референдум не допускається щодо законопроектів з питань... бюджету...

Конституція України.

Постійно діячі

Бюджетно-правові норми регулюють відносини у процесі встановленнябюджетної системи розподілу доходів і видатків між загальнодержавними імісцевими бюджетами, а також складання, розгляду, затвердження бюджетів,виконання їх та розгляду і затвердження звітності про виконання бюджетів.

Матеріальні

Процесуальні

Бюджетно-правові відносини - це суспільні відносини в галузі бюджетної діяльності, що регулюються бюджетно-правовими нормами.

Ст. 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого інеупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами.

Конституція України

Зведений бюджет є сукупністю понсуників бюджетів, що використовуютьсядля аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування законів, заознаками економічної сутності, функціональної діяльності організаційногоустрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України таміжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація:класифікація доходів бюджету;класифікація видатків;

класифікація фінансування бюджету;класифікація боргу.

Класифікація доходів бюджету.

податкові надходження;неподаткові надходження;доходи від операцій з капіталом;трансферти.

Класифікація видатків бюджету: функціональна; економічна; відомча; програмна.

18. Поняття і зміст бюджетного процесу

Одержання доходів, їх розподіл між ланками (видами) бюджетної системи і використання їх на покриття видатків, зв'язаних із виконанням передбачених Конституцією України функціорганами держави і місцевого самоврядування, яе проходит автоматично. Держава за допомогою правових норм ретельнорегулює відносини, що виникають при формуванні і виконанні всіх видів бюджетів, контролі за виконанням бюджетів і звіту-ванні про їх виконання. Діяльність органів держави і місцевого самоврядування в галузі бюджету у широкому плані одержала назву бюджетного процесу. В юридичній літературі до цього часу немає єдиної думки щодо змісту поняття бюджетного процесу і його стадій. Болгарські вчені юристи-фінансисти, наслідуючи відомого професора А. Ангелова, вважають, що бюджетний процес -- це процес прийняття закону про державний бюджет, тобто поняття бюджетного процесу тотожне поняттю законодавчого процесу. Вважаємо, що це -- співставлення різних явищ. Формування бюджету не зводиться тільки до складання проекту закону про державний бюджет. Між іншим, якщо проаналізувати назву нормативного акту «Правила оформлення проекту Закону України про Держав.

«Глава 7. Бюджетний процес в Україні 167 ний бюджет України», то також можна подумати, що КабінетМіністрів України, Міністерство фінансів, галузеві міністерства і, відомства, місцеві органи самоврядування всю роботу концентрують на складанні проекту закону про державний бюджет, а не на складанні проекту державного бюджету. Це ототожнення не зовсім однакових явищ. Формування бюджету -- система суспільних відносин, пов'язана з плануванням органами виконавчої влади пріоритетних видатків, вишукуванням достатніх для цього джерел, виданням цими органами ряду правових актів, що регулюють процес планування. Процес складання проекту бюджету закінчується виробленням проекту бюджету і проекту закону. Ці проекти і цілийряд документів, передбачених законом «Про бюджетну систему України», подається Кабінету Міністрів України. Безумовно, закон про Державний бюджет посідає головне місце серед бюджетно-правових актів, як і завжди він має провідне значення в їх системі, але не є єдиним, що регулює суспільні відносини під час формування бюджету. Складається спочатку проект бюджету, а потім за узагальнюючими показниками складається проект закону про Державний бюджет. Звуження поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої влади приводить до висновку, що головне -- це скласти проект закону і затвердити його. А. Ангелов так і вважав: стадія виконання -- кінцева мета формування бюджету'. Прийняття закону про державний бюджет -- це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права і обов'язки щодо складання і затвердження бюджету і застосовують правові норми, які регулюють ці стадії. Головна стадія бюджетного процесу -- виконання бюджету, під час якого слід добитися виконання приписів закону про Державний бюджет. Конституція України вже інакше регулює бюджетні відносини, ніж законодавство, яке було прийнято до неї. Стаття 96 Конституції встановила, що Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України. Закон України «Про Державний бюджет України», а в статті 97 Конституції записано, що Кабінет Міністрів України відповід но до закону подає до Верховної Ради України звіт про вико нання Державного бюджету України Зараз існує неузгодженість між Конституцією, Законом України «Про бюджетну систему України» та Регламентом Верховної Ради. У Законі в статті 26 встановлюється, що Кабінет Міністрів України розглядає проект закону про Державний бюджет і приймає остаточне рішення щодо проекту Закону. У Регламенті Верховної Ради стадія розгляду починається з подання проекту у Верховну Раду України.

Конституція України надає право внесення проекту Державного бюджету Кабінету Міністрів України, а Закон України «Про бюджетну систему України» цим правом наділяв Президента України.

Надання Конституцією України Кабінету Міністрів України права подання Верховній Раді проекту Державного бюджету і проекту закону про нього цілком логічне. Кабінет Міністрів України керує складанням проекту бюджету, вносить поправки у відповідності із змінами, що вносяться депутатами, як під час складання проекту, так і в процесі виконання самого бюджету. Це зовсім не означає, що Президент України як глава держави не бере участь у формуванні бюджету. Адже Президент України підписує усі закони, прийняті Верховною Радою України, вживає право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх у Верховну Раду. Саме своє право вето Президент України використав при підписанні закону «Про Державний бюджет України на 1997 рік», постанови про введення закону в дію. Закон Президент підписав, а на постанову наклав вето.Все законодавство необхідно привести у відповідність з Конституцією України.Закон України «Про бюджетну систему» і більшість вчених юристів-фінансистів формулюють бюджетний процес як засновану на правових нормах діяльність органів держави і органів місцевого самоврядування по складанню, розгляду проекту бюджету, затвердження та виконання бюджету, складанню, розгляду і затвердженню звіту про виконання бюджету.

Глава 7. Бюджетний процес в Україні 169 Повний цикіг бюджетного процесу, тобто період з початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про йог виконання триває понад два роки. У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом, які мають назву стадій бюджетного процесу, реалізуються бюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних правовідносин. Бюджетний процес є формою або засобом здійснення матеріальних бюджетних прав, які надані учасникам бюджетного процесу законодавством. Матеріальні і процесуальні бюджетні права тісно пов'язані. Характер зв'язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотно відрізняється від характеру зв'язку, наприклад, у цивільному матеріальному і цивільно-процесуальному праві, які існують як самостійні галузі права. Бюджетні матеріальні і процесуальні норми складають хоч і окремі правові інститути, але входять у ггідгалузь (розділ) фінансового права-- бюджетне право. У цивільних матеріальних і цивільних процесуальних відносинах існують самостійні, різні суб'єкти, у бюджетних -- це одні й ті ж суб'єкти'. Бюджетний процес в Україні відбиває важливіші риси, властиві нашому бюджету -- повнота доходів і видатків, достовірність, яка може бути досягнута на основі реальності по казників бюджету, гласність і публічність та спеціалізація показників доходів і видатків бюджету, завдяки застосуванню бюджетної класифікації на всіх стадіях процесу, врахування загальнодержавних інтересів при складанні і виконанні бюджетів, гарантованість самостійності місцевих бюджетів невтручанням державних органів у бюджетний процес по місцевих бюджетах, за винятком випадків, передбачених законодавством. Всі стадії бюджетного процесу засновуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, дотримування бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видів бюджетів. Згідно з статтею 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата.

19. Порядок складання проекту бюджету в Україні

Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження.

Завдання формування бюджету:

1) достовірне визначення обсягу та джерел формування бюджету;

2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями;

3) збалансування бюджету. Принципи бюджетного планування:

-- регулювання бюджетних питань єдиними правовими нормами;

-- адресний і цільовий характер спрямування бюджетних коштів;

-- безперервність планування;

-- стабільність фінансових показників;

-- балансовий метод.

Зміст бюджетного планування:

-- визначення бюджетної політики;

-- розробка управлінських стратегій;

-- оцінка потреби, пріоритетів і можливостей бюджету;

-- розробка проекту бюджету;

-- оцінка ефективності проекту.

Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. Він встановлює порядок і строки складання проекту Державного бюджету України, відповідає за складання проекту.

Міністр фінансів України на основі макропоказників економічного та соціального розвитку України на наступний бюджетний період визначає загальний рівень доходів, витрат бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій до розробки проекту Державного бюджету України. Він також розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції по підготовці бюджетних запитів, які включають організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватись усі розпорядники.

Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних даних, які містять всю необхідну інформацію для складання проекту бюджету.

На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту в пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.

Включення бюджетного запиту в пропозиції проекту Державного бюджету України і усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів є першим етапом першої стадії бюджетного процесу.

Другим етапом першої стадії слід вважати прийняття до 1 липня спеціальної постанови Верховної Ради України - бюджетної резолюції. Бюджетна резолюція - спеціальна постанова Верховної Ради України про основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний рік. Відповідно до неї формується проект закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України подає проект закону про Державний бюджет України та проект зведеного бюджету Кабінету Міністрів України для розгляду до 15 серпня, а також вносить пропозиції про строки і порядок цього розгляду.

Матеріали, що додаються до проекту:

1) пояснювальна записка, яка повинна містити:

-- інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку;

-- оцінку надходжень доходів і позик, які пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;

-- пояснення до основних положень проекту, включаючи аналіз запропонованих обсягів витрат на виконання окремих функцій, програм;

-- інформацію про врахування Верховною Радою України пропозицій до Основних напрямків бюджетної політики;

-- обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин;

-- інформацію про обсяг державного боргу, в тому числі по типу боргового зобов'язання, графік його погашення, обсяги і умови запозичення;

-- прогноз основних макропоказників економічного та соціального розвитку України, показників зведеного бюджету України по основних видах доходів, видатків і фінансування на наступні три бюджетних періоди;

2) прогнозні показники зведеного бюджету України;

3) перелік пільг по податках, зборах з розрахунком втрат доходів бюджетів від їх надання;

4) показники витрат Державного бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення програм, які враховані в проекті;

5) відомості та структуру фінансових зобов'язань з державного боргу і державних гарантій на поточний та наступні бюджетні періоди до повного погашення;


Подобные документы

  • Аналіз основних засад діяльності державного казначейства України та касового обслуговування державного бюджету за доходами. Огляд економетричного моделювання впливу податку на додану вартість із вироблених в країні товарів на загальні доходи бюджету.

    дипломная работа [5,6 M], добавлен 06.07.2011

  • Органи Державної казначейської служби України: головні завдання, функції, права та структура. Взаємовідносини Державного та місцевих бюджетів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів. Облік виконання Державного бюджету в органах казначейства.

    курсовая работа [79,7 K], добавлен 26.05.2013

  • Управління державними коштами та виконання бюджетів. Система Державного казначейства. Операції з коштами державного та місцевих бюджетів. Розрахункове касове обслуговування розпорядників і одержувачів коштів. Фінансовий контроль бюджетних повноважень.

    реферат [22,3 K], добавлен 22.01.2009

  • Місце, функції і роль бюджету у фінансовій системі країни. Поняття, склад і структура доходів та видатків державного бюджету, джерела доходів бюджету, видатки та їх класифікація. Характеристика доходів та видатків бюджету України за 2000-2008 роки.

    курсовая работа [63,9 K], добавлен 10.04.2013

  • Основні функції Держказначейства у процесі виконання державного бюджету за доходами. Порядок перерахування коштів на центральний рівень. Законодавчо-нормативна база України, що регулює процедури обслуговування місцевих бюджетів органами Держказначейства.

    контрольная работа [19,7 K], добавлен 19.10.2012

  • Визначення поняття державних доходів. Класифікація доходів Державного бюджету України за джерелами формування, соціально-економічними ознаками, методами залучення коштів, умовами повернення та рівнем централізації. Склад неподаткових надходжень.

    презентация [468,0 K], добавлен 30.06.2015

  • Державний бюджет України як головний фінансовий план країни. Структура бюджету, принципи його побудови, механізм державного регулювання бюджетних правовідносин. Процедурні питання прийняття бюджету, його виконання. Звітування щодо виконання бюджету.

    курсовая работа [51,4 K], добавлен 15.05.2010

  • Економічна сутність доходів Державного бюджету України і їх роль у розв’язанні проблем економічного зростання. Законодавчо-нормативна база формування доходів Державного Бюджету України. Джерела формування доходів бюджету.

    курсовая работа [67,8 K], добавлен 10.04.2007

  • Зміст, структура та класифікація доходів державного бюджету. Бюджетні повноваження органів казначейства в процесі виконання бюджету. Аналіз касового виконання державного бюджету за доходами казначейством. Зарубіжний досвід касового виконання бюджету.

    дипломная работа [818,1 K], добавлен 03.08.2012

  • Сутність, принципи формування Державного бюджету України. Доходи Державного бюджету України та їх класифікація. Джерела формування доходів Державного бюджету України. Основні напрямки удосконалення чинної системи доходів державного бюджету України.

    курсовая работа [40,6 K], добавлен 20.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.