Фінансова діяльність держави

6) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під які можуть надаватись гарантії Кабінету Міністрів України;

7) доповідь про хід виконання Державного бюджету в поточному періоді;

8) проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів;

9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів;

10) інші матеріали за визначенням Кабінету Міністрів України. Законом про Державний бюджет України визначаються:

-- загальна сума доходів і витрат (з поділом на загальний і спеціальний фонди, а також з розподілом витрат на поточні і капітальні);

-- граничний обсяг річного дефіциту (профіциту), повноваження по наданню державних гарантій та їх обсяг;

-- бюджетні призначення головним розпорядникам коштів;

-- доходи по бюджетній класифікації;

-- бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

-- додаткові положення, які регламентують процес виконання бюджету.

Витрати проекту по головних розпорядниках повинні бути деталізовані за розділами бюджетної класифікації.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет і подає його з відповідними матеріалами Верховній Раді України до 15 вересня.

Не пізніше, ніж через 5 днів після подання проекту Міністр фінансів України являє його на пленарному засіданні. Голова бюджетного комітету Верховної Ради України доповідає про відповідність проекту вимогам Бюджетного кодексу України, основним напрямкам бюджетної політики і пропозиціям Верховної Ради України до бюджетної резолюції. За результатами обговорення проекту Верховна Рада України може прийняти мотивоване рішення про його відхилення у випадку невідповідності. Тоді Кабінет Міністрів повинен подати проект повторно протягом тижня з внесеними змінами. Про це доповідає Міністр фінансів не пізніше, ніж через 3 дні з дня повторного представлення.

До всіх показників, вказаних у проекті, окремо додаються розрахунки і обґрунтування. Персональну відповідальність за це покладено на Міністра фінансів України.

Інформаційні матеріали, що додаються до проекту:

-- прогноз доходів і витрат Державного бюджету на три наступні роки, розроблений, виходячи із Основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку;

-- перелік законів, окремих статей законів і інших нормативних актів, які суперечать проекту з визначенням причин розбіжностей;

-- перелік податків, зборів, інших обов'язкових платежів з зазначенням ставок і пільг;

-- перелік загальнодержавних, міжгалузевих і інших програм, які фінансуються з бюджету в випадку, якщо розпорядниками коштів є два і більше суб'єктів; вказуються фінансові повноваження кожного суб'єкта і загальні витрати на програму.

До 1 жовтня (6 жовтня при потворному подані) проект розглядається депутатами в комітетах, фракціях, формуються пропозиції і передаються в бюджетний комітет, визначаються представники для участі в роботі бюджетного комітету. В пропозиціях щодо збільшення витрат необхідно запропонувати на цю саму суму збільшення доходів; а щодо зменшення доходів - скоротити витрати, при цьому обов'язково має бути чітко обґрунтована кожна пропозиція.

Жодна з пропозицій не повинна призводити до збільшення державного боргу і гарантій. Не допускається внесення пропозицій до прогнозу податкових платежів, крім випадків, коли бюджетний комітет, Міністерство фінансів України і Рахункова палата виявили неточності в їх розрахунку.

Не пізніше 15 жовтня (20 жовтня) бюджетний комітет спільно з уповноваженими представниками розглядає пропозиції до проекту, готує висновки і пропозиції до проекту, таблиці пропозицій, які пропонується підтримати або відхилити, приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, які містяться у висновках і пропозиціях, мають бути збалансованими.

Висновки і пропозиції до проекту закону та таблиці пропозицій розповсюджуються серед народних депутатів не пізніше, ніж за два дні до розгляду проекту на пленарному засіданні Верховної Ради України в першому читанні.

Перше читання проекту починається з доповіді голови бюджетного комітету відносно висновків і пропозицій до проекту. В обговоренні беруть участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій та груп, народні депутати, представники Рахункової палати і Кабінету Міністрів України.

Висновки і пропозиції до проекту голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не прийняте, відбувається постатейне голосування. При ньому розглядаються пропозиції, які бюджетний комітет пропонує відхилити і на розгляді яких наполягають їх автори. Прийняття рішення стосовно висновків і пропозицій до проекту бюджету вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет у першому читанні. Схвалені Верховною Радою України висновки і пропозиції бюджетного комітету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України.

Не пізніше 20 жовтня (25 жовтня) Верховна Рада України приймає проект закону в першому читанні.

Дороблений до другого читання проект повинен містити текстові статті і показники, які пропонувались Кабінетом Міністрів України в першому читанні, або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. Якщо Кабінет Міністрів України пропонує нові текстові статті, до них додається детальне обґрунтування їх необхідності. Цифрові показники можуть бути змінені лише у випадку, якщо за період розгляду більш ніж на два проценти змінились основні прогнозні макропоказники.

Якщо ці положенні порушені, проект повертається Кабінету Міністрів України на доробку і направляється на повторне друге читання в тижневий строк з дня прийняття Верховною Радою відповідного рішення.

Бюджетний комітет на протязі трьох днів після внесення проекту, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, готує висновки до його розгляду в другому читанні. На цьому етапі пропозиції народних депутатів, депутатських фракцій та груп вже не розглядаються.

Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів України відносно доробленого проекту, потім Голова бюджетного комітету Верховної Ради України доповідає відносно врахування Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту до другого читання.

Друге читання проекту передбачає, в першу чергу, затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і витрат, обсягу міжбюджетних трансфертів з подальшим постатейним голосування проекту. Завершується друге читання не пізніше 20 листопада. Всі положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, мають бути прийняті в другому читанні обов'язково.

Бюджетний комітет доробляє проект і вносить його на розгляд Верховною Радою України в третьому читанні не пізніше 25 листопада.

Третє читання проекту починається з доповіді Голови бюджетного комітету Верховної Ради України і доповіді Міністра фінансів України. Верховна Рада України проводить голосування по питаннях бюджету стосовно статей проекту, які не були прийняті в другому читанні, та по проекту закону в цілому.

У випадку, якщо рішення про схвалення закону з пропозиціями бюджетного комітету в цілому не прийнято, проводиться голосування по кожній пропозиції.

Закон України "Про Державний бюджет України" приймається Верховною Радою до 1 грудня. Його підписує Голова Верховної Ради України і направляє його Президенту України.

Президент України протягом 15 днів підписує його, приймаючи до виконання, і офіційно публікує або повертає з мотивованими та сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У випадку, якщо Президент України на протязі встановленого терміну не повертає закон для повторного розгляду, він вважається схваленим і має бути підписаний та опублікований.

Якщо під час повторного розгляду закон знову буде прийнято Верховною Радою України не менш як двома третинами її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати і офіційно опублікувати протягом 10 днів.

Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Якщо закон не буде прийнято до 2 грудня, Верховна Рада України приймає постанову про порядок фінансування поточних витрат до прийняття закону. При цьому Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України з такими обмеженнями:

1) витрати здійснюються на цілі, які визначені на попередній період і передбачені в проекті;

2) щомісячні витрати не можуть перевищувати 1/12 обсягу витрат, визначених на попередній бюджетний період;

3) капітальні витрати не здійснюються, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного або надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Місцеві бюджети затверджуються органами місцевого самоврядування не пізніше, ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування Закону про Державний бюджет України. Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

-- загальна сума доходів і видатків з розподілом на загальний та спеціальний фонди, видатків - на поточні і капітальні;

-- граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) і боргу; повноваження щодо надання гарантій та їх розміри;

-- бюджетні призначення головним розпорядникам коштів;

-- доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

-- бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

-- додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

20. Виконання місцевих бюджетів органами Державного казначейства

3агальні положення щодо переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів

Відповідно до статті 78 Бюджетного кодексу виконання місцевих бюджетів здійснюється фінансовими органами виконавчих органів місцевого самоврядування (в областях і районах - фінансовими органами держадміністрацій), на які покладено загальну організацію і управління виконанням відповідного місцевого бюджету та координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Для забезпечення органів місцевого самоврядування моніторингом і контролем за виконанням усіх трансакцій з коштами місцевих бюджетів згідно з пунктом 2 цієї статті в Україні впроваджується казначейська система обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства.

Донедавна місцевим бюджетам були притаманні хронічне перефінансування одних статей видатків та недофінансування інших, постійне накопичення кредиторської заборгованості, значні зловживання при проведенні фінансових операцій з коштами бюджетів та їх нецільове використання. Власне проблема тимчасової нестачі грошових коштів, що постає нині перед місцевими бюджетами, та покладення на казначейські органи функції покриття касових розривів у процесі управління грошовими потоками місцевих бюджетів стала ключовою при прийнятті рішення про переведення коштів місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. При цьому такі операції мають здійснюватися шляхом використання тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства замість залучення кредитів на ринку позикових капіталів.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до рішень рад згідно з розписами відповідних місцевих бюджетів.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами казначейства в межах функцій, визначених статтею 48 Бюджетного кодексу, а саме:

обслуговують місцеві бюджети за доходами та видатками, кошториси розпорядників та плани використання бюджетних коштів одержувачів коштів місцевих бюджетів;

установлюють механізм відкриття та відкривають аналітичні рахунки в управліннях Державного казначейства України для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) у розрізі видів платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів усіх рівнів;

здійснюють розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених Бюджетним кодексом України та рішеннями рад про бюджет;

здійснюють розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів, у розмірах визначених законодавством та розподілені кошти перераховують за належністю;

готують платіжні документи і проводять повернення надміру та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів на підставі відповідних документів органів виконавчої влади, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Висновки щодо повернення надмірно та/або помилково сплачених до місцевих бюджетів платежів подаються органами стягнення на виконання до відповідних органів Державного казначейства. Органи казначейства протягом 5 робочих днів виконують отримані висновки. При умові надходження до органів Державного казначейства рішень органів судової влади про повернення коштів, ці рішення виконуються органами Держказначейства відповідно до вимог нормативно-правових актів, а копії цих рішень передаються до органів стягнення з метою інформування цих органів;

здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами та перераховують їх до відповідних бюджетів. Органи Державного казначейства України несуть відповідальність за повноту і своєчасність проведення розрахунків за міжбюджетними трансфертами бюджетів;

щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки із здійснення видатків для кожного місцевого бюджету;

здійснюють операції по зарахуванню та перерахуванню коштів на аналітичні рахунки, відкриті в органах Держказначейства розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів на підставі перевірених підтверджуючих документів, зареєстрованих зобов'язань, платіжних доручень та відповідно до планових показників, передбачених відповідними місцевими бюджетами і кошторисами розпорядників або планами використання бюджетних коштів одержувачів;

ведуть бухгалтерський облік операцій, що виникають у процесі виконання місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників коштів та планів використання бюджетних коштів одержувачів коштів місцевих бюджетів;

здійснюють попередній фінансовий контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням;

складають звітність про виконання місцевих бюджетів.

У процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів беруть участь й інші органи виконавчої влади, функції яких розподіляються наступним чином:

Фінансові органи:

здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

беруть участь у складанні відповідних місцевих бюджетів;

затверджують розписи доходів загального та спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів та забезпечують протягом бюджетного періоду відповідність розписів встановленим бюджетним призначенням;

повідомляють органи Державного казначейства про внесення змін у розпис доходів загального та спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів;

здійснюють прогнозування та аналіз доходів місцевих бюджетів;

щоденно аналізують, згідно інформацій органів Державного казначейства, надходження податкових та інших обов'язкових платежів до місцевих бюджетів у розрізі кодів класифікації доходів бюджету;

готують інформації про виконання місцевих бюджетів органам виконавчої влади;

аналізують звітність про виконання місцевих бюджетів та готують пропозиції за наслідками аналізу;

проводять звірку надходжень до місцевих бюджетів з відповідними органами Державного казначейства та Державної податкової служби. Органи Державної податкової служби:

здійснюють облік податкових та інших обов'язкових платежів в розрізі видів надходжень та платників податків;

проводять звірку надходжень до місцевих бюджетів з відповідними органами Державного казначейства та фінансовими органами;

складають списки платників податків та подають їх органам Державного казначейства та фінансовим органам;

повідомляють платників податків про реквізити відкритих в органах Державного казначейства аналітичних рахунків для зарахування доходів до місцевих бюджетів;

складають звіти за формою 1-П та інші звіти, встановлені чинними нормативними документами, надають їх органам Державного казначейства та вищестоящим органам Державної податкової служби.

Контрольне - ревізійні органи:

здійснюють послідуючий контроль за використанням бюджетних коштів; проводять тематичні перевірки та ревізії виконання місцевих бюджетів області.

Органи місцевого самоврядування:

складають, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети; вносять і затверджують зміни до відповідних бюджетів; встановлюють перелік місцевих податків та зборів, які сплачуються до відповідних місцевих бюджетів;

отримують у відділеннях Державного казначейства виписки з рахунків по обліку надходжень до місцевих бюджетів, на підставі яких здійснюють облік доходів.

Районні та обласна ради затверджують районні та обласний бюджети і контролюють їх виконання.

Районні та обласна державні адміністрації складають та виконують районні та обласний бюджети.

Платники податків сплачують платежі до місцевих бюджетів через установи банків, у яких вони обслуговуються.

Банківські установи, в яких обслуговуються платники податків: перераховують грошові кошти через систему електронних платежів Національного банку України на аналітичні рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства в розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації доходів.

Запровадження казначейської системи обслуговування місцевих бюджетів має стати важливим кроком у напрямку:

- створення єдиного механізму для впровадження засад реформування міжбюджетних відносин;

- формалізації єдиних процедур управління видатками на всіх стадіях виконання бюджету;

- посилення поточного контролю за дотриманням фінансової дисципліни та попередження нецільового використання коштів на стадії прийняття зобов'язань та здійсненні платежу;

- запровадження єдиного механізму управління коштами державного та місцевих бюджетів.

Разом з тим казначейська система виконання місцевих бюджетів не позбавляє місцеві органи влади прав, гарантованих їм Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а створює належні умови для ефективного виконання покладених на них повноважень. Це відбувається завдяки посиленню контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів, отриманню від органів Держказначейства повної та оперативної інформації про фінансові операції з коштами місцевого бюджету і поліпшення управління бюджетними зобов'язаннями. При цьому органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення у процесі виконання місцевого бюджету, а органи казначейства мають повноваження щодо забезпечення та контролю за реалізацією цих рішень з боку розпорядників бюджетних коштів місцевого бюджету.

Створення системи "єдиного казначейства" ставить місцеві органи влади в рівні умови, оскільки перерахування міжбюджетних трансфертів здійснюється органами Держказначейства відповідно до встановлених нормативів щоденних перерахувань від обсягу надходжень доходів державного бюджету на регіональні рахунки казначейства.

Казначейське виконання місцевих бюджетів значно посилює контроль за використанням бюджетними організаціями бюджетних коштів, передбачених на їхнє утримання і проведення заходів. Адже воно забезпечує щоденний контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, дотриманням штатної, фінансової і касової дисципліни, відповідність наданих до оплати документів (рахунків, договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг) тощо) вимогам чинного законодавства.

21. Складання, розгляд та прийняття Державного бюджету України

Згідно з Бюджетним кодексом України (глава 7) друга стадія бюджетного процесу - розгляд та прийняття Державного бюджету України починається з того моменту, коли бюджетні матеріали передаються у Верховну Раду України.

Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України Міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного кодексу України, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення у разі невідповідності цьому Кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період.

У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов'язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне представлення з обгрунтуванням внесених змін, пов'язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

Підготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читання.

Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, проект закону про Державний бюджет України розглядається народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях та групах Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради України формують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та призначають представників для участі у роботі Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету припиняється.

Пропозиції стосовно збільшення видатків Державного бюджету України мають визначати джерела покриття таких видатків; пропозиції стосовно зменшення доходів Державного бюджету України мають визначати джерела компенсації втрат доходів Державного бюджету України або види та обсяги видатків, що підлягають відповідному скороченню. Жодна з таких пропозицій не повинна призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з їх обсягом, передбаченим у представленому проекті закону про Державний бюджет України. Якщо принаймні одна із вимог не виконується, відповідна пропозиція до розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймається. Не допускається внесення пропозицій щодо змін до прогнозу податкових надходжень, крім випадку, коли за висновком Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України та Рахункової палати виявлені неточності в їх розрахунку.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (20 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року який передує плановому, спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і готує Висновки та пропозиції до нього, а також таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими.

Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, а також таблиці пропозицій Апаратом Верховної Ради України розповсюджуються серед народних депутатів України не пізніше ніж за два дні до розгляду проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. В обговоренні цього питання беруть участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій та груп, народні депутати України, представники Рахункової палати та Кабінету Міністрів України.

Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не прийнято, відбувається постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються пропозиції, які Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету пропонується відхилити і на розгляді яких наполягають їх автори. Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні. Показники бюджету, що містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України, мають бути збалансованими. Схвалені Верховною Радою України Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України.

Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) ро-ку, що передує плановому.

Підготовка проекту закону про Державний бюджет України на друге читання.

Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні Кабінет Міністрів України у двотижневий термін готує і подає не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому, проект закону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради України, і порівняльну таблицю щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями щодо неврахованих пропозицій.

Доопрацьований до другого читання проект закону про Державний бюджет України має містити текстові статті та показники, які пропонувались Кабінетом Міністрів України в першому читанні, або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. У разі, якщо Кабінет Міністрів України пропонує нові текстові статті, до них додається детальне обґрунтування їх необхідності. Ці вимоги щодо цифрових показників можуть бути змінені виключно у випадку, якщо основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені Кабінетом Міністрів України в основу проекту Державного бюджету України, поданого до Верховної Ради України 15 вересня року, що передує плановому, змінились на час розгляду в другому читанні більше ніж на два відсотки.

Проект закону про Державний бюджет України, підготовлений Кабінетом Міністрів України з порушенням цих вимог повертається Кабінету Міністрів України на доопрацювання і подається ним на повторне друге читання у тижневий термін з дня прийняття Верховною Радою України відповідного рішення.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету протягом трьох днів після внесення проекту закону про Державний бюджет України, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, готує висновки щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

При розгляді проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп та фракцій щодо змін до проекту закону про Державний бюджет України не розглядаються, крім висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні, в тому числі щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання.

Друге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансів України щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної Ради Украї-ни з питань бюджету доповідає висновки Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України передбачає в першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України з подальшим постатейним голосуванням проекту закону про Державний бюджет України, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.

При цьому загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України на наступний бюджетний період, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийняті у другому читанні в обов'язковому порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні.

Статті проекту закону про Державний бюджет України, не прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні.

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у третьому читанні.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету доопрацьовує проект закону про Державний бюджет України та вносить його на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні не пізніше 25 листопада року, що передує плановому.

Третє читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України. Після доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України Верховна Рада України проводить голосування по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України, що не були прийняті у другому читанні, та по проекту закону в цілому.

У разі, якщо рішення про схвалення закону про Державний бюджет України із запропонованими пропозиціями Комітету Верховної Ради України з питань бюджету в цілому не прийнято, проводиться голосування по кожній запропонованій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету пропозиції.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Особливості розгляду проекту закону про Державний бюджет України.

Терміном перебування проекту закону про Державний бюджет України на розгляді у Верховній Раді України є час з моменту його офіційного подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України до його прийняття Верховною Радою України за вирахуванням часу, коли цей проект знаходився в Кабінеті Міністрів України згідно з процедурою, визначеною Бюджетним кодексом.

У разі відхилення Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України відлік терміну перебування проекту на розгляді у Верховній Раді України поновлюється з моменту повторного його подання Кабінетом Міністрів України.

Термін перебування прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на розгляді у Президента України, а також термін повторного розгляду Верховною Радою України, у разі повернення його Президентом України із вмотивованими і сформульованими пропозиціями до цього закону з наступним його поверненням до Верховної Ради України на повторний розгляд, не включаються до загального терміну перебування проекту закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України.

Бюджетні призначення в разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до цієї статті Кодексу з наступними обмеженнями:

1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;

2) щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 Бюджетного кодексу України;

3) до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Не пізніше двох місяців з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України Міністр фінансів України інформує Верховну Раду України про взяті бюджетні зобов'язання та здійснені платежі, по яких бюджетні призначення у затвердженому Державному бюджеті України не передбачені.

До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми державного боргу.

До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

22. ЗВІТНІСТЬ ПРО ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ

Основні терміни та поняття: фінансова звітність, статистична звітність, оперативний, місячний, квартальний і річний звіти про виконання бюджету, зведена (консолідована) фінансова звітність, подання звіту, розгляд звіту про виконання бюджету, баланс виконання бюджету, звіт про касове виконання кошторисів видатків

Звітність належить до елементів бухгалтерського обліку та є завершальним етапом бюджетного процесу бухгалтерського узагальнення інформації. Тому звітність відносять до вищого етапу узагальнення інформації про виконання бюджетів.

Державне казначейство здійснює зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету України. Робота по складанню звітності є досить складною. Вона повинна забезпечити формування об'єктивної, правдивої, повної, якісної і точної інформації про стан та результати виконання бюджету. Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того, має бути можливість співставлення фінансових звітів за різні періоди, а також порівнювання звітності різних органів Державного казначейства. Адже звітність, будучи підсистемою бюджетного механізму та знаряддям управління соціально-економічним розвитком суспільства, має велике значення для оперативного управління бюджетною системою та процесом виконання бюджетів.

Звітність про виконання державного бюджету складає сукупність впорядкованих, взаємопов'язаних показників, які характеризують умови і результати виконання бюджету, ґрунтується на інформації поточного бухгалтерського обліку, тобто на даних і показниках, відображених на рахунках, що зумовлюють її достовірність.

Оскільки звітність про виконання державного бюджету є сукупністю показників, які дають інформацію про стан виконання державного бюджету, то її значення не піддається сумнівам. З одного боку, за допомогою показників бюджетної звітності можна дати оцінку стану виконання бюджетів з кількісної та якісної сторони, визначити тенденції та закономірності, що мають місце у суспільстві. З іншого боку - у процесі аналізу показників виконання бюджету можна розраховувати рівень позитивного чи негативного впливу окремих чинників на відхилення окремих показників по доходах І видатках, на підставі чого визначити шляхи збільшення доходної частини та економії видаткової частини бюджету. Результати такого аналізу використовуються при складанні проектів бюджетів на наступний рік.

Звітність поділяється на: фінансову та статистичну. Основним принципом складання форм фінансової та статистичної звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних казначейства.

Фінансова (бухгалтерська) звітність - це система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період. Метою складання фінансової звітності про виконання бюджету є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і виконання бюджету користувачам для прийняття економічних рішень.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку і має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівняльною. Вона повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій, підтвердження чи коригування їх оцінок, зроблених у минулому. Крім того має бути забезпечена можливість співставлення фінансових звітів за різні періоди.

Розрізняють декілька видів фінансової звітності, в основі яких лежать різні класифікаційні ознаки.

За призначенням фінансова звітність поділяється на:

* Внутрішню звітність необхідна для планування, оцінки та контролю за щоденними операціями органів фінансової системи;

* Зовнішню фінансова звітність складається з метою оцінки минулих та майбутніх результатів виконання Державного та місцевих бюджетів.

За обсягом показників розрізняють:

* Первинну звітність, яка складається на основі даних бухгалтерського обліку органів фінансової системи;

* Зведену (консолідовану) фінансову звітність готують органи фінансової системи, включаючи звітність підвідомчих органів.

За терміном складання і подання (згідно ст.58 Бюджетного кодексу України) звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною:

Оперативний звіт - щоденний, тижневий, декадний або звіт за інший період, який визначено Державним казначейством України.

Місячний, квартальний, річний звіти складаються органами Державного казначейства за відповідний період. Місячна і квартальна звітність є проміжною (періодичною) і складається з наростаючим підсумком з поточного звітного року. Основною умовою складання місячного, квартального і річного звіту є те, що вони мають відповідати тій самій структурі, деталізації та бюджетній класифікації, що застосовувалися при затвердженні бюджету. Підставою для річної звітності є дані облікових регістрів та зведених звітів і вона є логічним завершенням періодичної звітності.

Органи казначейства складають консолідовану (зведену) фінансову звітність, включаючи звітність підвідомчих органів по виконанню державного та місцевих бюджетів. Дані цієї звітності використовуються для прийняття управлінських рішень щодо виконання бюджетів Державним казначейством України, Міністерством фінансів України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, податковими органами, органами статистики, та для відкритого опублікування. Поряд з цим фінансова звітність має важливе значення для складання статистики казначейського виконання державного бюджету, статистики доходів та видатків державного бюджету і статистики національних рахунків.

Метою складання статистичної звітності є отримання статистичних даних про виконання державного бюджету користувачами для економічного аналізу та їх прогнозування на поточний і перспективний періоди.

Своєчасні та достовірні дані про виконання бюджетів дають змогу:

- спостерігати за ходом виконання бюджетів;

- здійснювати заходи щодо забезпечення контролю за операціями та управління бюджетними коштами;

- аналізувати стан і перспективи розвитку органів Державного казначейства. Статистична інформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризує економіку держави і використовується органами законодавчої та виконавчої влади, широким колом науковців, економістів, ділових людей. Відповідної інформації щодо виконання Державного бюджету України потребують також міжнародні фінансові організації, такі, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Форми звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи та порядок їх надання щорічно затверджуються Державним казначейством України з урахуванням вимог Бюджетного кодексу та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

23. Поняття і система державних доходів

Державні доходи -- це сукупність грошових відносин по формуванню фінансів держави шляхом розподілу і перерозподілу валового суспільного продукту16. Ця діяльність здійснюється через різні види грошових надходжень у власність держави. Вони призначені для виконання задач по обороні і керуванню країною, соціально-економічного розвитку.

Сукупність фінансових ресурсів Державного бюджету, місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України (централізовані фонди), фонди коштів державних підприємств і організацій і частини коштів у долі державної власності спільних підприємств (децентралізовані фонди) складають Державні доходи.

Як основний зміст державних доходів необхідно виділити грошові ресурси, що у процесі розподілу і перерозподілу державного доходу надходять державі і використовуються їм для здійснення своїх функцій і задач.

При формуванні доходів держава залучає як доходи від власної діяльності і майна, так і доходи від діяльності юридичних і фізичних осіб. В основі доходів від діяльності юридичних і фізичних осіб лежать інші (ніж державна) форми власності, їхні доходи і майно.

В основі класифікації державних доходів можуть знаходитися різні підстави. Коли як критерій обирається територіальний принцип, то виділяються групи загальнодержавних і місцевих доходів. У залежності від методу фінансової діяльності, застосовуваного для акумуляції коштів, формуються групи загальнообов'язкових (податки й інші обов'язкові платежі) і добровільних надходжень (добровільна участь у грошово-речових лотереях, на ринку державних цінних паперів, добровільні внески і пожертвування). У залежності від суб'єктного складу, що утвориться при формуванні державних доходів, доходи можна підрозділити на такі, які надходять від: юридичних осіб, фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, населення. У залежності від характеру і методу стягування платежів їх можна підрозділити на податкові і неподаткові платежі і т.д.

Крім того, державні доходи підрозділяються на: 1) поворотні (державні позики) і безповоротні (обов'язкові платежі); 2) поворотні(державний кредит) і безповоротні (податкові платежі); 3) загальні (платежі в бюджет) і цільові (платежі в державні цільові фонди. Наприклад, Пенсійний фонд і фонд соціального страхування, фонд сприяння зайнятості населення й ін.)

У відповідності зі ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджетів класифікуються в такий спосіб:

податкові надходження;

неподаткове надходження;

доходи від операцій з капіталом;

трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі. (Закон України «Про систему оподатковування»).

Неподатковими надходженнями визнаються:

доходи від власності і підприємницької діяльності;

адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційних і супутніх продажів;

доходи від штрафів і фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження7.

Трансферти -- це кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших чи держав міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

У відповідності зі ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають:

доходи (за винятком тих, що у відповідності зі статтями 64, 66, 69 даного Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що надходять відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі і Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також від плати за послуги, надані бюджетними установами, що утримуються за рахунок Державного бюджету України. Крім того від інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам, організаціям, а також відсотки і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарчих товариств;

гранти і подарунки у вартісному численні;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

У залежності від форм, методів і умов формування фінансових ресурсів держави, цілей і порядку їхнього використання виділяють: доходи бюджетів усіх рівнів (Державний бюджет, місцеві бюджети (а в їхньому складі і бюджети місцевого самоврядування)); доходи державних позабюджетних фондів; доходи державних і муніципальних підприємств. По своїй структурі державні доходи являють собою сукупність окремих платежів И надходжень, об'єднаних у визначену систему.

Державні доходи зараховуються в різні державні грошові фонди -- у бюджети різних рівнів, позабюджетні цільові державні фонди.

Муніципальні доходи надходять відповідно в місцеві фонди -- місцеві бюджети і позабюджетні фонди.

У залежності від порядку формування державних доходів їх прийнято підрозділяти на:

Централізовані -- чи такі, порядок акумуляції, розподілу, перерозподіли і використання яких установлюється державою централізовано (до таким відноситься бюджетна система, інші державні централізовані фонди);

Децентралізовані -- чи такі, порядок формування, розподіли і використання яких визначається не централізованим порядком, а тим державним підприємством, установою й організацією, що формують дані доходи і використовують їх у відповідності зі своїм фінансовим плануванням.

Аналіз правового режиму доходів, що надходять у розпорядження держави чи органу місцевого самоврядування, дозволяє прийти до висновку про те, що їхня природа є, безумовно, правова.

Статтею 92 Конституції України закріплено, що винятково Законами України встановлюються державний бюджет України і бюджетна система України, система оподатковування, податки і збори.

Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. установлений вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, тобто загальнообов'язкових платежів. Стаття 1 даного Закону визначає, що податки і збори не встановлені даним Законом сплаті не підлягають. Потрібно відзначити, що ст. 2 Закону ототожнює податок і збір, визначаючи їх як обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня чи державний цільовий фонд, здійснюваний платником у порядку і на умовах, обумовлених законами України про оподаткування. Однак податок і неподатковий обов'язковий платіж розрізняються підставами й адресністю платежу, механізмом обчислення і сплати, цільовим порядком використання, зворотністю, возмездностыо й ін.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними централізованими фондами» від 21.12.2000 р. закріплені правові підстави контрольно-перевірочної роботи фіскальних органів, розміри і порядок застосування фінансових санкцій, процедура примусового стягнення податкового боргу, оскарження в апеляційному порядку дій співробітників фіскальних органів і ін.

Таким чином, державні доходи -- це грошові надходження в державні фонди, використовувані державою для здійснення своїх задач і функцій16.

24.Основи правового регулювання державних доходів

Необхідно розрізняти поняття державних доходів і фінансових ресурсів держави. Фінансові ресурси держави - поняття більш широке і державні доходи є елементом, складовою фінансових ресурсів держави. Державні доходи - це грошові кошти та інші цінності, що надходять до держави і переходять у її власність без будь-яких умов і обов'язків стосовно інших осіб. Усі передбачені законодавством доходи за соціально-економічною ознакою поділяються на доходи від підприємств та інших організацій різних форм власності; державного майна; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; надходження від особистих доходів громадян. Кожна з цих груп представляє сукупність окремих видів платежів та надходжень. Серед них основна роль належить податкам, які стягуються з юридичних і фізичних осіб.

Державні доходи - це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

Перелік бюджетних доходів (надходжень) до Державного та місцевого бюджетів ви значено в Бюджетному кодексі України, а безпосередньо механізми їх мобілізації та використання визначено відповідно у інших законах.

Класифікаційна характеристика державних доходів:

1. За джерелами утворення:

- податки, внески, рентні платежі;

окремі види платежів (за користування природними ресурсами, відрахування на будівництво та ремонт автодоріг); державне мито, мито, митні збори, інші збори.

2. За методом формування:

обов'язкові - податки, збори, обов'язкові платежі. Ст.14 Закону «Про систему оподаткування» дає вичерпний перелік обов'язкових платежів; добровільні надходження - надходження від операцій з державного кредиту; гранти, дарунки тощо.

3. За умовами їх збору і використання:

- зворотні (державний кредит); безповоротні (податки); безвідплатні (платежі до бюджету чи централізовані фонди); компенсаційні (мито чи митні збори як плата за послуги держави).

4. За порядком використання:

загальні - податок не мас цільового використання; цільові - внески чи платежі до цільових позабюджетних фондів.

5. За способом акумуляції коштів державних доходів:

централізовані доходи - залишаються у розпорядженні держави і скеровуються на формування централізованих фондів (державного і місцевого рівнів). Вони формуються, як правило, за рахунок податкових надходжень;

децентралізовані доходи - надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, що функціонують за рахунок їх доходів і використовуються згідно фінансових планів.