Економіка торгівлі
Економіка торгівлі як галузева економічна наука. Місце торгівлі в розвитку товарно-грошових відносин у період функціонування ринку. Проблеми становлення національного ринку. Баланси ресурсів товарів споживання, їх роль у плануванні внутрішнього ринку.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.05.2012 |
| Размер файла | 1,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Окремо виділяють доходи з нереалізаційних операцій. Це доходи з операцій, які не належать до основної діяльності підприємства і безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів, продажем основних засобів чи іншого майна підприємства.
До доходів від позареалізаційних операцій підприємств і організацій відносять доходи від здавання майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) з цінних паперів (акцій, облігацій), присудження штрафів, пені, неустойки, інших санкцій, суми страхових відшкодувань від страхових компаній у випадку поступлення платежів і перевищення отриманих страхових відшкодувань над страховим внеском, прибутки минулих років, виявлені у звітному році,
2. Склад та джерела утворення доходів торгового підприємства
Згідно з Законом України "Про підприємства" в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання відповідного доходу (прибутку). Отримання доходів свідчить, що продукція підприємства знайшла свого споживача і відповідає вимогам попиту на ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, податковою, інвестиційною діяльністю підприємства.
Водночас можливості підприємства щодо успішного продажу продукції й отримання доходів залежать від ефективності організації торгово-технологічного процесу, рівня використання наявного ресурсного потенціалу, раціональності здійснення витрат тощо.
Глибоке вивчення доходів, максимізація їх розміру вимагає їх системної класифікації за окремими складовими.
І. Залежно від виду діяльності, яка дозволила отримати доходи, виділяють:
1) доходи від торгової діяльності, тобто від продажу товарів, операцій з перемірювання тканини, надання платних додаткових торговельних послуг;
2) доходи від виробничої діяльності, до складу яких належать:
- виручка від реалізації всіх видів товарної продукції, напівфабрикатів, відходів (при наявності власного виробництва);
- виручка від послуг промислового характеру (ремонтно-будівельних, транспортних), що виконані та реалізовані стороннім споживачам;
3) доходи від посередницької діяльності, отримані у вигляді:
-- суми комісійних винагород (%);
--додаткової виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, якщо підприємство є посередником і бере участь у розрахунках при виконанні домовленості;
--доходів від робіт (послуг), які виконані тимчасовими творчими колективами для інших підприємств;
4) доходи від інвестиційно-кредитної діяльності, до складу яких входять:
--доходи, отримані від пайової участі в спільних підприємствах; --доходи, отримані від надання майна в оренду (лізинг); --дивіденди (%), отримані за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що придбані підприємством;
-- відсотки від надання комерційного кредиту;
--доходи від депозитних вкладів підприємства тощо.
5) доходи від продажу майнових та інтелектуальних прав (власності) підприємства, отримані при реалізації:
--майна підприємства;
--матеріальних обігових коштів;
--нематеріальних активів ("ноу-хау", патентів, фірмових знаків, торгової марки, програмних продуктів);
6) інші види доходів:
--доходи від курсової різниці валютних коштів та цінних паперів, які належать підприємству;
-- суми економічних санкцій та відшкодувань збитків, отриманих підприємством;
--доходи від об'єктів соціально-побутової сфери підприємства: плата за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, оплата путівок тощо.
II. Залежно від характеру отримання доходів розрізняють доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і майна підприємства та доходи від використання майна (капіталу) підприємства, від надання майна в оренду, використання тимчасово вільних фінансових ресурсів, цінних паперів підприємства.
Розмір реалізації доходів безпосередньо залежить від обсягів діяльності підприємства у звітному періоді та ЇЇ ефективності. Розмір доходів від використання майна (капіталу) підприємства залежить від його наявності та можливості використання поза виробничими процесами підприємства.
ІІІ. Залежно від повноти та місця відображення доходів розрізняють:
1) бухгалтерські доходи, які відображаються на рахунку реалізації готової продукції використовуються для визначення фінансових результатів діяльності;
2) приховані доходи, ще не відображені на рахунку реалізації. До них належать цільові кошти, отримані від підприємств-покупців (замовників) для власних потреб підприємства, поповнення фонду ризику; резервного фонду;
3) цільові кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;
4) доходи, отримані від товарообмінних операцій, які визначаються розрахунково, виходячи з різниці в ціні на товарно-матеріальні цінності, які обмінюються;
5) фактично отримані доходи у зв'язку з реалізацією товарів за цінами, нижчими за закупівельні ціни (собівартість). їх розмір розраховується, виходячи з цін реалізації аналогічної продукції у відповідний період.
З метою об'єктивного оподаткування законодавчо визначено перелік прихованих доходів підприємств, які підлягають виявленню і включенню до складу бухгалтерських доходів.
Не є доходами підприємства внески, паї, інші цільові фінансові кошти, які надходять за рахунок чистого прибутку юридичних осіб, які об'єднуються з підприємством на договірній основі для фінансування капітальних вкладень, спрямованих на збільшення обсягів виробництва, здійснення спільних програм і завдань.
З метою оподаткування прибутку підприємства (Закон "Про податок на прибуток") в якості сукупного валового доходу платника податку виділяють такі групи доходів:
1) від реалізації товарів, робіт, послуг;
2) від операцій з цінними паперами, валютними коштами та борговими зобов'язаннями;
3) від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;
4) у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;
5) від врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості;
6) від здійснення операцій оренди (лізингу);
7) у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України (з урахуванням сплаченого податку);
8) інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування.
Найбільшу питому вагу в доходах торгового підприємства займають доходи від основної діяльності -- торгівлі. Ці доходи для торгового підприємства отримали назву валового доходу.
Необхідність отримання доходів від торгової діяльності обумовлена потребою відшкодування витрат на здійснення діяльності й отримання певної суми прибутку, яка забезпечує досягнення стратегічної мети підприємства.
Основними джерелами доходів від продажу товарів є: --торговельна надбавка до піни придбання товарів; --торговельна знижка з продажної ціни товару.
За своєю економічною природою торговельні надбавки та знижки являють собою ціну на послуги торгового підприємства. їх рівень, як і рівень інших цін, в умовах ринкової економіки залежить:
--з одного боку, від співвідношення між попитом та пропозицією на торгові послуги, ступеня конкуренції на товарному ринку, якості послуг, рівня цін закупівлі та продажу товарів;
--з іншого боку, від витратомісткості реалізації товарів і норми прибутку, яка відповідає стратегії розвитку підприємства.
Місце торговельної надбавки (знижки) в структурі роздрібної ціни товарів розглянуто в темі ціни.
Різниця між ціною продажу та купівлі товарів на різних стадіях реалізації являє собою дохід торгового підприємства з одиниці реалізованого товару.
У громадському харчуванні валовий дохід утворюється за рахунок торговельної надбавки (знижки), а також націнок громадського харчування. Націнки громадського харчування призначені для покриття витрат, які пов'язані з виробництвом продукції громадського харчування Й організації її споживання. Рівень націнок диференціюється:
--за націночними категоріями, які відповідають класу обслуговування (люкс, вища, перша, друга, третя категорії);
- за продукцією (стравами, сировиною) -- на делікатесні товари, порційні страви, спиртні напої тощо.
В оптовій торгівлі валовий дохід утворюється також у вигляді різниці між цінами придбання та продажу товарів. Його розмір залежить від величини надбавки, яка диференціюється за формами оптового товарообороту, виходячи з їх витратомісткості.
Оскільки розмір торговельних надбавок здійснює суттєвий вплив на роздрібні ціни реалізації товарів, одним з інструментів державного регулювання споживчого ринку є державне регулювання їх рівня. Таке державне регулювання може мати загальний характер або вводитися локально, на деякі групи товарів.
3. Характеристика доходів торгового підприємства
Доходи, які отримує торгове підприємство, характеризуються абсолютними, структурними та відносними показниками.
Абсолютний розмір доходів відображає загальну суму доходів, отриманих торговим підприємством загалом та від окремих видів діяльності в грошовій формі.
Склад доходів характеризується питомою вагою доходів за окремими напрямами діяльності в їх загальному обсязі. Цей показник дозволяє визначити найбільш доходні види діяльності підприємства та встановити пріоритети їх подальшого розвитку.
Валовий дохід торгового підприємства від реалізації товарів характеризується сумою та рівнем.
Рівень доходів відображає частину ціни торговельної послуги в ціні товару і розраховується як відношення: в роздрібі--валового доходу роздрібу до роздрібного товарообороту, помноженого на 100; в опті-- валового доходу опту до оптового товарообороту; в підприємствах громадського харчування--валового доходу громадського харчування до валового обороту громадського харчування.
Доходи від інших видів діяльності підприємств також можна характеризувати не тільки абсолютними, але й відносними показниками.
Загальним підходом до їх формування є оцінка обсягу доходу, отриманого від певної діяльності на одиницю показника, що оцінює їх обсяг у грошовому чи натуральному вимірі.
Розглядаючи доходи торгового підприємства в системі показників його економічного розвитку, слід зазначити, що це найважливіший фінансовий показник, який є джерелом покриття поточних витрат, сплати ПДВ та формування прибутку підприємства. Від його розміру залежить оплата праці, формування чисельності та складу працівників, податкова політика, можливість розвитку матеріально-технічної бази, фінансування відтворювальних процесів, виплати дивідендів тощо.
Доходи характеризують за місцем їх формування: доходи від торговельної діяльності, доходи від виробничої діяльності, доходи від посередницьких операцій, доходи від інвестиційної діяльності, доходи від іншої діяльності. Разом вони складають сукупний брутто-дохід підприємства, з якого визначається ПДВ. Потім визначають дохід підприємства за мінусом ПДВ. Це буде нетто-дохід. З нього покривають витрати обігу, поточні витрати на інші види діяльності і визначають прибуток.
Рівень валового доходу як економічний показник характеризує залежність доходів від обсягу товарообороту та його структури, кількості ланок товаропросування, форми організації торговельного обслуговування.
Рівень валового доходу може бути використаний для оптимізації структури товарообороту, вибору оптимальних схем руху товарів.
4. Фактори, які визначають розмір доходів торгового підприємства, резерви їх збільшення
Розмір доходів торговельного підприємства, який отримується від різних видів діяльності, є функцією від обсягу проведення відповідних операцій (торговельних, виробничих, посередницьких) та рівня цін, які встановлюються на них. Обґрунтування цін на товари, роботи, послуги підприємства є визначальним рішенням, від якого залежить успіх усієї комерційної діяльності підприємства, ефективність його функціонування.
Практична реалізація самостійності підприємства з питань встановлення цін на товари (продукцію, роботи, послуги), які реалізуються, передбачає розробку його цінової політики, яка являє собою систему рішень підприємства, пов'язаних із визначенням рівня цін.
Розробка цінової політики підприємства покликана забезпечити умови досягнення його стратегічних цілей і завдань та окреслити принципи ціноутворення, методи визначення базового рівня цін, умови і розміри їх диференціації та коригування. Підприємство, враховуючи специфіку свого положення на ринку, може реалізувати різні цінові стратегії.
Виходячи з принципів, покладених в основу ціноутворення, розрізняють стратегії, які групуються на:
--збуті, які полягають в орієнтації на збільшення обсягів реалізації та максимізації своєї частки ринку у боротьбі з конкурентами;
--прибутку, які полягають в орієнтації на отримання підприємством цільової норми та маси прибутку з кожної одиниці товарів, що реалізуються;
--ринкової ситуації, яка склалася. Вони полягають у визначенні рівня ціни, виходячи з кон'юнктури ринку, що склалася.
З позиції активності та ініціативи підприємства з питань ціноутворення прийнято розрізняти активну та пасивну стратегію ціноутворення. Активну стратегію ціноутворення здійснюють підприємства, які більш або менш автономно встановлюють ціни на свою продукцію, орієнтуючись на ринкові умови реалізації. Пасивна стратегія цін характеризується пасивністю підприємства при встановленні цін, їх орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів. Застосовуючи активну стратегію ціноутворення, підприємство може реалізувати різні тенденції щодо рівня цін та їх руху в часі.
Виділяють:
1. Стратегію високих цін. Вона використовується, перш за все, для нових видів продукції, в умовах дефіцитного ринку та на іміджеві та модні товари.
2. Стратегія вилучення є продовженням стратегії високих цін у випадках небезпеки виникнення конкурентів.
3. Стратегія низьких цін може бути доцільною тоді, коли товар має дуже гнучкий (еластичний) попит, існує безпосередня небезпека конкурентів. У цьому випадку підприємство робить ставку не на прибуток, який отримується з одиниці продажу продукції, а на максимізацію маси отриманого прибутку завдяки великому обсягу збуту.
4. Стратегія проникнення полягає у встановленні низької ціни лише у разі впровадження товару на ринок з подальшим підвищенням рівня цін.
5. Стратегія пульсації характеризується систематичними змінами цін. Відчутне зниження ціни стимулює покупця і розширює можливості збуту, після чого ціни починають поступово зростати.
Визначення стратегії ціноутворення--це складне завдання, в якому слід врахувати:
--стадію та динаміку життєвого циклу товару;
-- можливості збільшення попиту (орієнтація на попит);
-- наявність і активність конкурентів (орієнтація на стан ринку); --повні та змінні витрати на виробництво та реалізацію продукції
(орієнтація на витрати), які визначають мінімальний рівень ціни, що забезпечує беззбитковість діяльності підприємства.
На відміну від підприємств-виробників, торговельні підприємства обмежені в своїй ціновій поведінці більшою кількістю факторів. Якщо підприємство-виробник встановлює ціну реалізації в діапазоні "собівартість виробництва--попит покупців", то торговельне підприємство вимушене враховувати не тільки рівень своїх витрат на реалізацію товарів (витрати обігу), але й цінову політику виробника, а також споживчий попит.
Встановлення факторів, які впливають на розмір доходів торговельного підприємства, дозволяє виявити основні напрями пошуку резервів його збільшення. Обсяг доходів торговельного підприємства від реалізації товарів залежить від кількості реалізованих товарів, ціни їх закупівлі та ціни реалізації.
Відповідно, основними резервами зростання доходів є:
--зниження ціни закупівлі товарів; --підвищення ціни реалізації товарів; --зростання обсягів реалізації товарів.
Основні шляхи мобілізації кожної групи резервів можна показати таким чином:
1) За рахунок зниження ціни закупівлі через: --скорочення кількості посередників при закупівлі товарів; --використання системи цінових знижок у процесі закупівлі партій товарів;
- закупівлю окремих товарів за кордоном при сприятливому співвідношенні курсів національної та іноземної валют;
--здійснення прямих товарообмінних (бартерних) операцій при сприятливому співвідношенні рівня цін на обмінювані товари;
--закупівлю партій товарів на сезонних розпродажах;
- розвиток власного виробництва.
2) За рахунок підвищення ціни реалізації через:
--здійснення ефективної цінової політики підприємства на споживчому ринку;
--використання сприятливої торгової кон'юнктури в окремі періоди року;
--скорочення частки товарів, які реалізуються за регульованими цінами у рамках окремих асортиментних груп;
--експорт конкурентоздатних товарів з урахуванням співвідношення курсів національної та іноземної валют;
- розширення продажу товарів у попередній період, початок сезону (ціни найвищі);
- реалізацію окремих груп товарів на товарних біржах та аукціонах.
3) За рахунок зростання обсягів реалізації товарів через:
--здійснення ефективної маркетингової політики в галузі збуту товарів;
--диверсифікацію асортименту шляхом внесення до переліку взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів;
--регіональну диверсифікацію діяльності (розширення регіону збуту);
--надання споживчого кредиту при реалізації товарів тривалого користування;
- розширення системи додаткових торгових послуг, пов'язаних із реалізацією товарів;
--використання ефективних рекламних заходів.
У сучасних умовах господарювання значним резервом доходів підприємства є розвиток інших видів діяльності (посередницької, кредитної, інвестиційної), які забезпечують отримання позареалізаційних доходів від їх здійснення.
Основними резервами отримання доходів від позареалізаційних операцій є:
-- проведення попередньої експертизи проектів та вибір для пайової участі в спільній діяльності підприємств тих галузей та сфер економіки, які мають найбільш високі перспективи зростання та потенційно високу рентабельність капіталу;
-- вкладання вільних фінансових ресурсів у ризикові (венчурні) підприємства, наукові дослідження, пов'язані з розробкою якісно нових видів продукції;
-- цілеспрямований вибір цінних паперів, які купуються підприємством, оцінка рейтингу їх емітенту та інвестиційної привабливості;
-- продаж вільних грошових коштів на фінансовому ринку шляхом придбання інвестиційних сертифікатів, відкриття депозитних рахунків;
--надання комерційного кредиту насамперед тим підприємствам, які є партнерами з господарських зв'язків;
-- ефективне здійснення операцій з іноземною валютою з метою отримання доходів за рахунок курсової різниці;
--здача в оренду основних фондів, які активно не використовуються у цей час, визначення та обґрунтування умов оренди та розміру орендної плати;
-- урахування в розмірі штрафних санкцій, які використовуються контрагентами підприємства, суми втрат від інфляції та неодержаного прибутку;
-- віднесення повної суми збитків за ринковими цінами від ґанджу продукції, псування інструменту, інвентаря, понаднормативного використання сировини та матеріалів, розкрадань тощо на винних осіб та своєчасне їх стягнення.
Підтема 2--3. Аналіз, прогнозування і планування доходів підприємств та їх особливості в сучасних умовах
1. Стратегія аналізу доходів
Аналіз доходів--це частина економічної стратегії торгового підприємства. Він спрямований на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної і своєчасної оплати всіх видів податків, обов'язкових платежів та забезпечення отримання прибутку. Досягнення цих умов пов'язане з:
1) обгрунтуванням цін на товари, які закуповуються;
2) раціональністю умов комерційних угод;
3) встановленням економічно обгрунтованих цін продажу товарів, які стимулюють збільшення попиту і, відповідно, реалізації;
4) скороченням кількості ланок товаропросування, яке дозволяє збільшити розміри доходів за рахунок скорочення кількості посередників;
5) формуванням оптимального асортименту товарів для реалізації, які відповідали б структурі споживчого попиту та забезпечували б отримання необхідного обсягу доходів;
6) диверсифікацією діяльності (асортиментної, регіональної, за видами діяльності), що дозволяє забезпечувати компенсацію можливих втрат доходу у випадку несприятливих змін на окремих товарних, регіональних ринках чи погіршення можливостей здійснення окремих видів діяльності.
Таким чином, аналіз доходів торгового підприємства передбачає:
- обгрунтування видів діяльності, доцільних для здійснення торговим підприємством;
- встановлення критеріїв ефективності укладання комерційних угод для закупівлі товарів;
--формування гнучкої цінової політики під час закупівлі та продажу товарів;
-- використання системи цінових знижок, своєчасність їх впровадження, що дозволяє забезпечити розширення обсягів реалізації товарів (під час надання знижок покупцям) чи збільшення обсягів доходів (під час уторговування знижок, які надаються постачальниками);
--визначення економічно обгрунтованого розміру торговельних надбавок (знижок).
Торговельне підприємство може застосовувати єдиний розмір торговельної надбавки чи диференціювати його за товарними групами, з урахуванням витратомісткості їх реалізації, тоді асортиментна структура обороту має суттєвий вплив на обсяги формування доходу.
Стратегія аналізу доходу передбачає:
- створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;
- проведення аналізу обсягу та складу оптимальних доходів, чинників, які визначають їх розмір та рівень, ступеня достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;
-- формування політики отримання доходів та вибір інструментів та важелів їх реалізації;
- розробку прогнозу можливих варіантів отримання доходів за видами діяльності та їх експертизу щодо можливості реалізації;
-- формування оптимального варіанта плану доходів підприємства.
2. Передумови та методичні підходи до аналізу доходів підприємства
Розробка стратегії аналізу доходів торгового підприємства передбачає попереднє дослідження процесу формування доходів, визначення основних тенденцій та закономірностей, виявлення та кількісну оцінку факторів, що обумовлюють як обсяг, так і рівень доходів.
Кожне підприємство повинно чітко уявляти мету аналізу доходів і визначити перелік завдань, вирішення яких дозволить досягти поставленої мети. Одночасно встановлюється перелік показників, які повинні підлягати вивченню.
Метою аналізу доходів є оцінка кінцевих результатів діяльності підприємства, вивчення основних причин, їх зміни у динаміці і порівняння з аналогічними підприємствами в регіоні, з показниками підприємств-конкурентів. Важливо також при аналізі виявити резерви збільшення прибутків (покриття збитковості), підвищення рентабельності й визначити конкретні заходи на перспективу.
Для досягнення цієї мети торгове підприємство повинно вирішити такі завдання:
--оцінити, якою мірою була забезпечена максимізація прибутку;
--у випадку збиткової роботи виявити причини такого господарювання і намітити шляхи виходу з цієї ситуації;
--розглянути доходи і зіставити їх з розходами, визначити прибуток від реалізації;
-- вивчити тенденції зміни доходів за основними товарними групами і в цілому з торгової діяльності;
-- виявити, яка частина доходів використовується на покриття витрат обігу, податків і створення прибутків;
- розрахувати відхилення величини балансового прибутку від величини прибутку від реалізації та встановити причини таких відхилень;
- визначити і проаналізувати різні показники рентабельності за звітний період і в динаміці;
- виявити резерви збільшення прибутків і підвищення рентабельності та коли їх можна використати;
- вивчити напрями використання прибутків і дати оцінку доцільності такого використання.
Аналіз доходів має комплексний характер і складається з таких етапів:
--оцінки валових прибутків за звітний період і в динаміці; --факторного аналізу прибутків від реалізації товарів і послуг; --вивчення показників рентабельності та факторів, що вплинули на їх зміну;
-- визначення заходів з подолання збитковості (оптимізація обсягів продажів, витрат обігу та використання інших заходів з виходу з кризи).
Інформаційною основою аналізу доходів торгового підприємства є матеріали бухгалтерської звітності ф. № 2 "Звіт про фінансові результати діяльності", ф. № 1 "Баланс", оборотна відомість з рахунків, за якими ведеться аналітичний облік отриманих доходів; статистичної звітності-- ф. № 3-торг "Звіт про надходження, реалізацію та залишки товарів", ф. № 1 "Звіт про товарообіг", матеріали оперативного та управлінського обліку, пов'язані з цінами закупівлі та продажу товарів, договори оренди торгових приміщень та обладнання, програми інвестицій.
Аналіз доходів здійснюється за такими етапами:
1. Аналіз загального обсягу та складу доходів. На цьому етапі аналітичної роботи визначаються загальний обсяг доходів підприємства, його абсолютна та відносна зміна порівняно з попередніми періодами. Аналізується склад доходів, тобто питома вага окремих джерел формування доходів в їх загальному обсязі (від реалізації, іншої реалізації, позареалізаційних операцій тощо).
2. Аналіз обсягу та джерел формування валового доходу (від реалізації товарів) торгового підприємства. Цей етап аналітичної роботи передбачає вивчення основних джерел формування валового доходу (реалізація товарів, дрібний опт, операції з тарою, операції з перемірюванням тканин, платні послуги тощо), обсяг формування доходів від кожного джерела, питому вагу в загальному обсязі доходів.
3. Аналіз зміни рівня валового доходу. На цьому етапі визначається рівень валового доходу та розраховується його зміна порівняно з попереднім періодом. Об'єктом аналізу може бути також рівень торговельної надбавки у відсотках до ціни закупівлі товарів;
4. Оцінка рівня доходності інших видів діяльності підприємства. На цьому етапі аналітичної роботи розраховуються та аналізуються в динаміці відносні показники отримання доходів від інших видів діяльності підприємства: інвестиційної, посередницької, кредитної, орендної тощо. Рівень доходності інших видів діяльності порівнюється з рівнем валового доходу для визначення пріоритетних напрямів розвитку підприємства, його диверсифікації. Порівняння та оцінка здійснюються за допомогою розрахунків доходності витрат (співвідношення між сумами доходів та витрат) та доходності активів (обсяг формування доходів на одиницю активів, що використовуються) різних видів діяльності підприємства.
5. Кількісна оцінка факторів, що обумовлюють зміну обсягу формування валового доходу. Цей етап дослідження передбачає:
--вивчення впливу на величину доходу таких факторів, як обсяг товарообороту (у фактичних та зіставних цінах) та середній рівень доходу шляхом застосування методу ланцюгових підстановок або індексного методу;
--кількісну оцінку впливу на середній рівень валового доходу структурних зрушень, а саме: асортиментної структури товарообороту, складу товарообороту за формою продажу, складу постачальників (каналів отримання товарів) шляхом застосування методу відсоткових чисел.
Залежність між обсягом та рівнем доходів торгового підприємства та фактори, що їх обумовлюють, можуть бути встановлені також на базі проведення кореляційно-регресивного аналізу. На завершення факторного аналізу результати окремих розрахунків узагальнюють.
6. Оцінка невикористаних можливостей з отримання доходів. Для виконання цього етапу аналітичної роботи потрібна інформація про ціни продажу окремих видів та різновидів товарів на підприємствах-аналогах та конкурентних або інформація про ціни придбання за альтернативними каналами товаропостачання. При наявності такої інформації розраховуються невикористані можливості зростання доходів підприємства за рахунок удосконалення політики товаропостачання (зменшення ціни закупівлі) або цінової політики використання можливостей збільшення цін реалізації. Оцінка невикористаних можливостей з отримання доходів проводиться вибірково, за товарними групами, що мають для підприємства найбільш вагоме значення.
7. Аналіз достатності формування доходів. Достатність формування доходів оцінюється в цілому за підприємством на основі аналізу напрямів використання отриманих доходів (на оплату податків, покриття постійних та змінних витрат, формування чистого прибутку). Для цього визначаються обсяги, динаміка та питома вага кожного напряму використання доходів у загальному обсязі їх формування, аналізуються показники доходності витрат та прибутковості доходів. Оцінка достатності формування доходів дозволяє зробити висновок щодо виконання вимог самоокупності та самофінансування розвитку торгового підприємства.
3. Аналіз доходів підприємства
На практиці здійснюють зовнішній і внутрішній аналіз доходів. Зовнішній аналіз базується на звітних даних і тому містить обмежену частину інформації про діяльність підприємства. Метою такого аналізу є оцінка рентабельності роботи підприємства, ефективності використання фондів (капіталу), фінансового положення підприємства загалом. Підсумки такої оцінки враховуються у взаємовідносинах підприємства з акціонерами, кредиторами, податковими органами і служать основою визначення положення цього підприємства на ринку, в галузі. Зрозуміло, що опублікована звітність не стосується всіх сфер діяльності підприємств, містить узагальнені дані, в основному про їх фінансову діяльність, і з тієї причини значною мірою знижує і вуалює негативні явища, що мають місце в діяльності підприємства. А тому потрібні ще додаткові відомості про діяльність підприємства. Банки при вирішенні питання про надання кредиту вимагають заповнити власні, більш деталізовані, форми фінансової звітності. Аналогічно роблять фондові біржі щодо підприємств, цінні папери яких у них котуються. Однак ця інформація доступна тільки переліченим структурам.
Для того, щоб виключити факти навмисного перекручування інформації, проводиться аудиторська перевірка, яка перевіряє і підтверджує правильність звітних показників і вказує на "вузькі" місця в діяльності підприємства.
Найбільше значення в оцінці доходів, фінансових результатів і визначенні заходів зі збільшення прибутків і підвищення рентабельності має внутрішній аналіз. Він базується на використанні всього комплексу економічної інформації, первинних документів і даних бухгалтерського обліку і звітності. Економіст має можливість реально оцінити стан справ на підприємстві. Він може отримати з первинних документів достовірні дані про цінову політику підприємства, його доходи, формування прибутків, структуру витрат обігу й оцінити положення підприємства на товарних ринках, валовий, балансовий прибуток.
Саме внутрішній аналіз дозволяє вивчити механізм досягнення підприємством максимальних прибутків. Важливо використовувати як зовнішній, так і внутрішній аналізи. Комплексний підхід до вивчення доходів дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення, сприяє вибору кращого варіанта дій на перспективу. Комплексний підхід до аналізу доходів відіграє вирішальну роль у питаннях конкурентної політики підприємства. Окремо виділяють вид аналізу, який пов'язаний із вивченням минулих тенденцій. Він називається ретроспективним, а аналіз, пов'язаний із прогнозами, називають перспективним.
При аналізі доходів використовують інформацію за попередній рік, у звітному рощ виділяють план і факт, а потім звітні дані порівнюються з планом і з попереднім роком.
Важливе значення має оцінка доходів від реалізації товарів і послуг, їх рівень. Якщо план доходів не складається, тоді порівнюють фактичний результат із попереднім періодом. При аналізі доходів від реалізації товарів і послуг потрібно дати оцінку рівня торгових надбавок за основними товарними групами і виявити причини їх зміни. Важливо також проаналізувати роль різних елементів торгових надбавок за товарами і товарними групами (витрати обігу, податки, що входять у ціну, прибутки) і провести дослідження за основними товарними групами на предмет оцінки можливостей підвищення частки прибутку і зниження рівня поточних затрат за рахунок економії окремих їх видів.
Кожному торговому підприємству доцільно проводити розрахунки впливу зміни структури товарообігу і рівня торгових надбавок на сукупний дохід від торгової діяльності.
Наступним етапом аналізу є оцінка причини зміни доходів порівняно з минулим періодом.
4. Методи обгрунтування плану-прогнозу доходів торгового підприємства
Розробка плану доходів підприємства здійснюється за основними джерелами їх утворення з подальшими узгодженнями.
Дохід від реалізації товарів (валовий дохід) планується залежно від наявності на момент розробки плану потрібної інформації за допомогою методу прямих техніко-економічних розрахунків або факторно-аналітичного методу.
При застосуванні факторно-аналітичного методу визначення планового розміру доходів здійснюється:
--оцінювання тенденцій зміни рівня валового доходу на основі побудови та аналізу динамічного ряду;
--прогнозування рівня валового доходу на плановий період, виходячи з базового рівня валового доходу, темпу його зміни, який склався у проаналізованому періоді чи на основі формування трендової економіко-математичної моделі. Прогнозований таким чином рівень валового доходу відображає умови здійснення торговельної діяльності, зміни в асортиментній структурі товарообороту, їх складі, джерелах отримання товарів, що склалися у минулому періоді;
--визначення суми валового доходу при плановому обсязі товарообороту та спрогнозованому рівні валового доходу. Тоді величина валового доходу дорівнюватиме плановому товарообороту, помноженому на прогнозований рівень валового доходу і розділеному на 100;
--оцінювання можливих резервів збільшення валового доходу за рахунок окремих факторів, які визначають його розмір.
Використання методу прямих техніко-економічних розрахунків передбачає наявність інформації про обсяги продажу товарів за окремими товарними групами та рівень валового доходу або обсягу угод на закупівлю товарів за окремими контрактами, рівень цін закупівлі та прогнозованих цін реалізації. У першому випадку розрахунок планового розміру валового доходу здійснюється шляхом множення планового обсягу товарообороту конкретної товарної групи на плановий рівень валового товарообороту (торгової надбавки) у цій товарній групі, поділений на 100.
Плановий рівень валового доходу за товарними групами визначається, виходячи з розрахункового розміру торгової надбавки, шляхом ділення величини торговельної надбавки на 100 плюс торговельна надбавка і помножено все на 100.
Під час використання інформації про комерційні угоди розрахунок планового розміру валового доходу здійснюється шляхом множення кількості товарів, які закуповуються за конкретною комерційною угодою, на різницю між ціною реалізації та ціною закупівлі з цієї комерційної угоди.
Доходи від реалізації виробленої продукції (роботи, послуг) планують, виходячи з обсягів виробничої програми підприємства та прийнятих цін реалізації з урахуванням базових цін та наданих цінових знижок.
Розрахунок ведеться шляхом множення обсягу виробництва в натуральному вимірі конкретного товару на прийняту базову ціну реалізації цього товару, мінус розмір цінових знижок, які надаються за окремими контрактами з урахуванням кількості контрактів, які передбачають різні види цінових знижок і кількості видів продукції у виробничій програмі підприємства.
Запланований дохід від продажу матеріальних цінностей та майна розраховується як різниця між вартістю їх придбання (за балансовою оцінкою) та продажною ціною їх реалізації, з урахуванням зношування основних фондів та витрат підприємства, пов'язаних із їх демонтажем, передпродажною підготовкою та реалізацією.
Розрахунок здійснюється шляхом мінусування від ціни придбання матеріальних цінностей нарахованої суми амортизації за період експлуатації, і мінус витрати, пов'язані зі здійсненням демонтажу, передпродажного ремонту, транспортування до місця реалізації, оплати посередницьких послуг. Аналогічно визначаються доходи від продажу брокерських місць, а також нематеріальних активів.
Доходи від посередницької діяльності підприємства планують, виходячи з обсягів цієї діяльності та прийнятої форми оплати за послуги підприємства.
Доходи від перепродажу матеріальних цінностей невласного виробництва, які також відносяться до посередницької діяльності, плануються, як правило, виходячи з обсягів здійснення таких операцій і запланованої маржі (різниці в цінах).
Доходи підприємств, отримані від пайової участі в спільних підприємствах та у створенні інших підприємств, плануються на основі інформації про рентабельність їх діяльності, обсяг отримання чистого прибутку, а також закріпленого в засновницьких документах порядку його розподілу.
Доходи підприємства від цінних паперів, які належать підприємству, плануються, виходячи з виду цінного паперу (акція, облігація, сертифікат) та характеру доходу (гарантований, негарантований).
Якщо підприємство с власником акцій інших підприємств, то рівень отримання доходу не гарантується і визначається за результатами господарсько-фінансової діяльності цього підприємства з урахуванням прийнятої ним дивідендної політики.
Якщо підприємство є власником привілейованих акцій, облігацій, сертифікатів та інших видів цінних паперів із гарантованим розміром отримання доходів, то його розмір планується, виходячи з номінальної вартості цінних паперів, рівня гарантованого доходу (відсотка) та терміну його виплати. Необхідний розрахунок роблять шляхом множення номінальної вартості облігації на гарантований рівень дохідності у % до його номінальної вартості за період (днів, місяців), помноженому на період володіння цінним папером (днів, місяців) та отримання дивідендів, поділеному на кількість днів, місяців у плановому періоді.
Аналогічно розраховується і сума відсотків, нарахована за депозитними внесками підприємства, яка планується, та доходи від надання комерційного кредиту іншим підприємствам. Під час проведення розрахунку враховуються суми внеску або кредиту та термін, на який вони надані.
Доходи підприємства від здачі майна (лізингу) плануються, виходячи з умов орендної або лізингової угоди щодо форми та розміру орендної плати--фіксованої суми, ковзаючої суми, відсотка від виручки або прибутку, натуральної форми оплати тощо.
Загальний план отримання доходів розраховується як сума їх планового розміру за всіма джерелами формування.
Плановий розмір отримання доходів повинен бути достатнім для:
1) формування фонду грошових коштів, необхідних для розрахунків із бюджетом з ПДВ та податку на прибуток;
2) покриття постійних та змінних поточних витрат;
3) отримання потрібної суми чистого прибутку, достатньої для вирішення виробничих та соціальних завдань підприємства.
З урахуванням цієї вимоги загальний плановий розмір отримання доходів повинен бути порівняний з його цільовим чи необхідним розміром.
Якщо розрахунки свідчать про те, що плановий розмір доходів відповідає їх необхідному розміру, тобто виконує умову: Доходи можливі IV, Доходам необхідним, тоді розроблений план може бути прийнятий до реалізації, в протилежному випадку потрібно провести роботу щодо пошуку та мобілізації наявних резервів зростання доходів підприємства.
5. Прогнозування і планування доходів торгових підприємств і напрями їх збільшення
На практиці використовують різні методи обгрунтування планової величини доходів від торгової діяльності, це: --метод техніко-економічних розрахунків;
-- встановлення планової суми і рівня доходів з орієнтацією на забезпечення необхідної величини прибутку; --дослідно-статистичний метод.
Метод техніко-економічних розрахунків передбачає реалізацію результатів розробленої цінової політики підприємства. Ми вже знаємо, що торгові підприємства використовують різні методи визначення торгових надбавок. Відповідно до цього підприємство визначає середній розмір торгової надбавки за основними товарними групами, виходячи з їх рівня у попередньому періоді й коригування цього рівня з урахуванням розробленої цінової політики на майбутній період. За рештою товарних груп, крім основних, розрахунки доходів виконуються, виходячи з середнього рівня торгових надбавок, який склався за передплановий період, і очікуваного обсягу продажів у плановому періоді.
Середній рівень торгової надбавки необхідно визначити також за сукупністю груп товарів із різною цільовою орієнтацією цінової політики й питомою вагою цих груп товарів у плановому обсязі товарообороту.
Розрахунки величини доходів здійснюються таким чином: товарообіг конкретної товарної групи множать на рівень торгової надбавки цієї групи товарів і ділять на 100 плюс рівень торгової надбавки.
Окремо розраховують рівень або середній рівень торгової надбавки. Це сума торгової надбавки на залишок товарів на початок періоду і на величину надходження товарів, помножена на 100 і поділена на товарні запаси на початок плюс надходження.
Групи товарів із різною цільовою орієнтацією цінової політики розрізняють за ознаками, що узгоджуються з виконавчою владою на місцях. Розрахунок ведеться шляхом множення питомої ваги групи товару з цільовою орієнтацією ціни в загальному товарообороті на середній рівень торгової надбавки цієї групи товарів і розділеної на 100.
Другий метод зводиться до обслуговування планової суми і рівня доходів з орієнтацією на забезпечення необхідної величини прибутку. Цей метод дозволяє пов'язати планову суму доходів із завданнями розвитку торгового підприємства на майбутній період.
Торгове підприємство розраховує величину прибутку від реалізації товарів і послуг у такій послідовності: спочатку визначають потребу в чистому прибутку, виходячи з напрямів її використання, враховують податок на прибуток і таким чином визначають валовий прибуток. Далі розраховують вплив тих факторів, що характеризують відмінності між прибутком від реалізації і балансовим прибутком. Прибуток від реалізації можна також встановити, виходячи з його величини за поточний період у відсотках до товарообороту, до витрат обігу і врахувати тенденції" його змін за 3--5 попередніх роки. Враховуючи всі планові показники, доходи розраховують як суму витрат обігу плюс прибутки від реалізації та плюс ПДВ.
Обгрунтованість цих розрахунків планових доходів торгові підприємства можуть проводити, вивчивши їх розподіл за напрямами використання. А саме, яка частина доходів використовується на відшкодування витрат обігу, ПДВ, і яка частина гаде на формування прибутку.
Третій--дослідно-статистичний метод планування доходів від торгової діяльності має широке застосування на практиці завдяки своїй простоті. З метою обгрунтування середнього рівня доходів від торгової діяльності у відсотках до товарообороту на плановий період, ураховують досягнуту величину цього показника за поточний період і коригують його з урахуванням майбутніх змін структури товарообороту, рівня торгових надбавок, ставок податкових платежів, що включаються в ціну товару й інших факторів.
Після визначення планового рівня доходів визначається їх сума шляхом множення його рівня на плановий товарооборот і ділення на 100.
У невеликих торгових підприємствах розрахунки доходів на плановий період можна здійснювати за схемою, яка використовується при складанні форми № 2 "Звіт про прибутки і збитки". Мова йде про ті підприємства, які мають малу кількість постачальників і відносно вузький асортимент товарів, які реалізуються, і коли до початку планового періоду укладені всі контракти на закупівлю товарів. Розрахунок величини доходів у сумі здійснюється таким чином: визначають планове надходження товарів у роздрібних пінах (без ПДВ і акцизу), мінусують величину надходження товарів у цінах закупівлі, і мінусують суму торгових надбавок на обсяг приросту товарних запасів у плановому періоді.
При обґрунтуванні доходів від торгової діяльності потрібно здійснити такі заходи, які будуть сприяти зниженню ризику за рахунок обґрунтування обсягів поставок товарів, чіткого визначення джерел їх надходження, величини ринкових і закупівельних цін на товари. Ці показники є основними факторами, в розрізі яких ведеться пошук резервів збільшення доходів від торгової діяльності, і на основі їх аналізу визначаються можливості досягнення планових величин.
Основними напрямами підвищення доходів від торгової діяльності можуть бути:
-- збільшення обсягів закупівель товарів безпосередньо у підприємств-виробників і зменшення числа посередників;
--використання системи знижок за домовленістю з постачальниками за рахунок закупівлі великих партій товарів, при сезонних і передсвяткових розпродажах за суттєво зниженими цінами, у зв'язку з встановленням постійних зв'язків і в інших випадках;
--приведення рівня торгового обслуговування у відповідність з вимогами покупців і підвищення у зв'язку з цим цін;
--використання ефективної підприємницької політики на підприємстві;
--розширення і поновлення асортименту товарів відповідно до запитів покупців, відображення цих вимог в асортиментних переліках магазинів різних типів;
-- здійснення рекламної й інформаційної діяльності торгового підприємства з урахуванням результатів маркетингового дослідження.
Тема 12. Витрати обігу торгових підприємств
Підтема 1. Економічна характеристика витрат підприємств і тенденції їх зміни
1. Поняття затрат і витрат обігу торгового підприємства
Господарська діяльність завжди пов'язана з виробництвом товарів чи послуг, виконанням різних видів робіт, а також їх реалізацією, тобто просуванням від виробника до споживача. На всіх цих етапах мають місце затрати живої і уречевленої праці.
У процесі створення продукції (товарів) визначається їх фактична виробнича собівартість, що включає суму затрат на виготовлення продукції. Затрати, які пов'язані з просуванням товарів від виробництва до споживачів, включаючи затрати з реалізації кінцевим споживачам, представляють собою витрати обігу, які слід розглядати як собівартість закупівлі, доставки та реалізації товарів.
Витрати обігу мають місце у збутових структурах промисловості у вигляді комерційних розходів, в оптовій і роздрібній торгівлі у вигляді витрат обігу.
У конкретній діяльності поняття затрат є багатофункціональною категорією. На підприємствах торгівлі розрізняють затрати на закупівлю товарів, капітальні вкладення в розширене відтворення основних фондів і поточні затрати на організацію господарської діяльності (транспортування, зберігання, доробку, підсортування, рекламу, пакування і збут товару).
Кошти на закупівлю постійно перебувають в обороті, їх вкладають у товарні запаси за рахунок власних оборотних коштів і кредитів банків, залучених коштів пайовиків чи акціонерів, позик у інших підприємств. Як результат, усі вони відшкодовуються за рахунок прибутків, отриманих у результаті господарської діяльності. Затрати на капітальні вкладення носять довгостроковий характер. Таким чином затрати бувають короткостроковими і довгостроковими. Вони представляють собою використання ресурсів і відносяться на собівартість торгового процесу, тобто на витрати обігу шляхом визначення спожитої частини (у широкому значенні).
Затрати на здійснення господарської діяльності в більшості включаються у витрати обігу чи представляють собою розходи, які відшкодовуються за рахунок прибутків.
Щодо будь-яких затрат перед підприємством постає головне завдання--забезпечити їх ефективне використання. Детальна характеристика і склад затрат визначаються відповідно до Положення про склад затрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), що включаються у собівартість продукції, і порядку формування фінансових результатів.
Усі види затрат (розходів) залежно від економічного змісту обліковуються, аналізуються і плануються за елементами і статтями затрат.
Єдине для всіх підприємств групування затрат за елементами визначене Положенням про склад затрат. У ньому всі затрати об'єднані в п'ять основних груп:
1. Матеріальні затрати. До складу цієї групи в торгівлі відносять вартість палива, електроенергії, зношення малоцінних і швидкозношуваних предметів, затрати з використання природної сировини (газу, води), витрати від недостачі матеріальних ресурсів у межах норм природи їх втрат.
2. Розходи (затрати) на оплату пращ. До складу цього елемента включають основну і додаткову заробітну плату, оплату робіт за трудовою угодою і договором підряду.
3. Відрахування на соціальні потреби. Тут відображаються відрахування за встановленими нормами від розходів на оплату пралі у фонд соціального страхування, пенсійний фонд, фонд медичного страхування, фонд зайнятості.
4. Амортизація основних фондів. Цей елемент включає величину зношування за власними й орендованими фондами. Вираховується за нормами амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення за балансовою вартістю основних фондів.
5. Інші розходи. Цей елемент носить комплексний характер і включає: податки, збори, платежі, включаючи страхові, оплату відсотків за отриманими кредитами, оплату робіт з сертифікації товарів, затрати на відрядження, плату стороннім організаціям за пожежну і сторожову охорону, підготовку і перепідготовку кадрів.
Поділ затрат за елементами позволяє виділити затрати живої й уречевленої праці, поглибити аналіз і дати більш об'єктивну оцінку результатів діяльності підприємства. Не всі питання господарської діяльності вирішуються на підставі групування затрат за елементами. Виникає потреба вимірювати затрати у вартісному вимірі.
Витрати обігу представляють собою вартісну оцінку матеріальних, трудових і фінансових затрат.
Для здійснення оперативного управління діяльністю підприємства здійснюють облік, аналіз і планування витрат обігу за номенклатурою статей. Саме кожна стаття витрат показує не тільки те, що розкодовані конкретні засоби, алей мету і вартісний вимір. Перелік конкретних статей витрат для підприємств містять методичні рекомендації.
2. Класифікація витрат обігу
Класифікація взагалі представляє собою впорядкування вивчення складних економічних явищ за основними ознаками. Витрати обігу є якраз досить складною економічною категорією, яка у вартісній формі виражає затрати трудових, матеріальних і фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Поділ витрат обігу за основними ознаками (класифікація) дозволяє покращити облік, поглибити аналіз, підвищити обґрунтованість планових показників, здійснити дієвіший контроль за їх станом.
Метою витрати коштів, різних ресурсів є досягнення високих кінцевих результатів, тобто відповідного обсягу товарообороту і потрібних прибутків. Тому важливо постійно враховувати залежність витрат обігу від обсягу товарообороту.
За участю витрат у створенні вартості всі витрати ділять на чисті та додаткові. Чисті витрати -- це витрати, пов'язані з актом купівлі-продажу товарів і зміною форми вартості. Ці витрати суспільно необхідні, але вони за своєю суттю непродуктивні й не створюють споживчу вартість, не збільшують вартість товару. До них відносять розходи, пов'язані з рекламою, обслуговуванням покупців, грошовим обігом, веденням касових і бухгалтерських операцій. Зараз частка чистих витрат обігу в загальній сумі має тенденцію до зростання. Це обумовлено вимогами ринку до підвищення культури обслуговування покупців і конкурентоспроможності підприємств.
Подобные документы
Особливості розвитку ринку товарів і послуг. Аналіз структури споживання товарів. Аналіз сучасних торговельних систем та мереж. Організаційно-економічні засади розвитку культури споживання. Стратегічні орієнтири в діяльності підприємств торгівлі.
научная работа [369,5 K], добавлен 18.01.2014Сутність ринку. Ознаки ринку і умови його функціонування. Інфраструктура ринкового господарства та механізм функціонування ринку. Механізм функціонування ринку. Ринкова інфраструктура України в сучасних умовах. Задачі розвитку міжбіржової торгівлі.
курсовая работа [139,4 K], добавлен 03.06.2007Історія становлення грошової системи в Україні: структура, сутність. Особливості функціонування Національного банку. Аналіз кон’юнктури товарно-грошових відносин. Особливості інтеграції України у світову економіку. Позиції у світовій організації торгівлі.
дипломная работа [108,9 K], добавлен 08.02.2010Економічна сутність внутрішньої торгівлі. Передумови розвитку торгівлі в Донецькій області. Рівень розвитку торгівлі в Донецькій області. Регіональні особливості продовольчих та непродовольчих товарів. Територіальні відмінності в розміщенні торгівлі.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 15.10.2011Виникнення і суть ринку, його структура, функції і умови формування, державні і недержавні методи регулювання. Умови, необхідні для нормального функціонування реального ринку. Особливості становлення ринкових відносин в Україні. Моделі ринкової економіки.
реферат [410,5 K], добавлен 21.10.2012Сутність міжнародної торгівлі та її види, головний зміст існуючих теорій та методи регулювання. Україна на шляху до СОТ. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі держави: потенційні переваги, факторні передумови та етапи розвитку.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 20.09.2013Історія виникнення ринку, його основні поняття та функції. Класифікація кризових явищ економіки. Необхідність та роль державного контролю у системі ринкових відносин. Проблеми становлення ринку в Україні в умовах переходу до ринкової економіки.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 27.12.2010Мета створення ринку засобів виробництва: перехід від фондового розподілу матеріальних ресурсів до застосування широкого спектру товарно-грошових відносин. Функції ринку засобів виробництва. Вивчення ринку матеріальних ресурсів та його інфраструктура.
реферат [52,5 K], добавлен 24.02.2011Основні макроекономічні показники. Фактори, динаміка і стратегія економічного розвитку. Галузева структура економіки Росії: первинний, вторинний і третинний сектори. Місце Росії в світовому господарстві. Структура зовнішньої торгівлі, іноземні інвестиції.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 17.03.2015Особливості збору та аналізу статистики зовнішньої торгівлі. Форми обліку експорту-імпорту товарів на Україні. Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності. Способи обчислення вартісних показників. Грошове вираження інтернаціональної вартості.
реферат [34,8 K], добавлен 21.12.2008
