Економіка торгівлі

Згідно із Постановою Кабінету міністрів від 18 березня 1996 р. № 3 34 затверджено "Типове положення про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в торговельній діяльності". Це Положення передбачає єдину облікову номенклатуру статей витрат обігу та порядок їх планування і розподілу у підприємствах незалежно від форм власності й організаційних форм, які займаються торгівельною діяльністю. До складу витрат обігу включають витрати підприємств торгівлі (опту, роздрібу, громадського харчування), що виникають у процесі руху товарів до споживача.

В обліку, аналізі й плануванні витрат обігу використовують таку номенклатуру за економічними елементами і статтями витрат та видами діяльності.

Для більш глибокого вивчення суті витрат і забезпечення можливості їх регулювання розроблена система номенклатури статей. Вона, в першу чергу, базується на групуванні затрат за елементами, які визначені Типовим положенням про склад витрат обігу (матеріальні, на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати). Це дозволяє безперервно контролювати і аналізувати витрати за їх різновидами, слідкувати з їх динамікою, виявляти зміни, тенденції з метою подальшого управління ними.

Єдина для всіх сфер обігу номенклатура статей витрат включає 15 різновидів.

Стаття 1. Витрати на перевезення. У більшості підручників вона названа як транспортні розходи. На мою думку, друга назва ширша, більш обгрунтована. В цю статтю включають витрати на перевезення продуктів, сировини всіма видами транспорту. Сюди відносять витрати транспортування як залученими, так і власними засобами. В цю статтю, крім витрат з перевезення включають різні оплати, збори за подачу вагонів, їх обладнання, фрахт суден, а також оплату послуг за завантаження, розвантаження, перевезення, супроводження вантажів. Окремо виділяють вартість матеріалів, що використовуються для переобладнання вагонів, нарощення кузовів. В цю статтю включають також плату за тимчасове зберігання вантажів на станціях, пристанях, аеропортах, але в межах нормативного часу. Окремо виділяють витрати з виявлення й аналізу якості продукції, яку перевозять. Сюди включають витрати, що пов'язані зі зміною колії. Не відносяться до цієї статті фактична собівартість послуг, які вже один раз включені, штрафи, сплачені за простій транспортних засобів, та інші порушення умов при перевезенні, транспортні витрати на подальше переадресування товарів.

За своїм економічним змістом транспортні розходи представляють собою оплату послуг інших галузей народного господарства.

Стаття 2. Витрати на оплату пращ. До цієї статті відносять витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати як штатним, так і позаштатним працівникам. До фонду основної заробітної плати відносять:

1. Заробітну плату, нараховану за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами.

2. Вартість санспецодягу, який відповідно до законодавства надається безкоштовно працівникам підприємств торгівлі та залишається в особистому постійному користуванні.

3. Надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених законодавством.

4. Оплату щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства; надання грошових компенсацій за невикористані відпустки (крім оплати відпустки у відповідній частині заробітної плати, яка виплачується за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства).

5. Оплату спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством.

6. Оплату за роботу у вихідні і святкові (неробочі дні) в понаднормовий час за розцінками, встановленими законодавчими актами.

7. Оплату робочого часу працівників, які залучаються до виконання громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час відповідно до законодавства.

8. Доплати за шкідливі умови праці, роботу в нічний час.

9. Оплату днів відпочинку працівників, що надаються їм у зв'язку з роботою у понадробочий час.

10. Інші доплати.

Не включаються в цю статтю, а відносяться за рахунок прибутків витрати, що пов'язані з виплатою винагороди за підсумками роботи за рік, одноразові заохочення окремих працівників, оплата щорічних відпусток у тій частині, що відповідає частці витрат на оплату праці.

Стаття 3. Витрати на оренду та утримання основних фондів. У цій статті відображається плата за оперативну оренду окремих об'єктів основних виробничих фондів, плата за взяті в оренду приміщення нежитлового призначення для забезпечення основної діяльності. Якщо це орендовані основні засоби, то на цю статтю відноситься тільки сума, яка належить орендодавцю і в розмірах, що відповідають величині амортизації. Орендну плату орендар вносить орендодавцю згідно з укладеною між ними угодою. До угоди можуть бути включені витрати на опалення, освітлення, водопостачання, каналізацію та інші комунальні послуги. Сюди відносять також витрати на утримання чистоти приміщень, прибирання прилеглої території, утилізацію та вивіз сміття, вартість предметів, засобів за доглядом за приміщеннями, вартість електроенергії, використаної для приведення в дію ліфтів, холодильників, витрати на дотримання протипожежних заходів. Сюди відносять витрати на устаткування, утримання, ремонт, експлуатацію сигналізації, плату за охорону об'єкта за договорами, укладеними з окремими товариствами, погашення затрат на закінчення капітальних ремонтів, орендованих основних засобів, якщо це передбачено договором. У цю статтю відносять всі витрати з експлуатації та обслуговування легкового автотранспорту, витрати, які раніше включались у фонд соціального розвитку. Це витрати на транспортування працівників до місця роботи і назад, у напрямах, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування. В цю статтю не включають витрати з надання пільг працівникам для оплати їх проїзду до місця роботи транспортом загального користування, включаючи приміський електротранспорт.

Стаття 4. Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів і нематеріальних активів. Ця стаття передбачає відшкодування коштів на повне відновлення власних основних фондів (крім інвентаря, тари та тарообладнання), капітальних затрат на оренду будівель, приміщень, що підлягають відновленню у відповідний період згідно з договором оренди.

Розмір амортизації розраховується, виходячи з норм амортизаційних відрахувань та середньорічної вартості основних фондів і нематеріальних активів. Середньорічна вартість основних фондів, які вводитимуться в дію протягом періоду, на який визначаються витрати, розраховується шляхом ділення їх вартості на 12 і множенням отриманого результату на кількість повних місяцю, протягом яких вони експлуатуються. Середньорічна вартість основних фондів, які вибудуть, розраховується шляхом ділення їх вартості на 12 і множенням на кількість повних місяців, які залишилися до кінця року з часу їх вибуття.

Середньорічна вартість основних фондів визначається з урахуванням введення в експлуатацію новопридбаних, з урахуванням ліквідованих і тих, які стали непридатними для використання, або проданих (переданих) основних фондів. Для розрахунку середньоквартальної вартості основних фондів, вартість введених і тих, які вибули, враховується за показниками третього місяця кварталу, який передує тому, на який робляться розрахунки.

Стаття 5. Амортизаційні відрахування на капітальний ремонт і витрати на поточний ремонт основних фондів. Ця стаття включає амортизаційні відрахування на капітальний ремонт і розраховується, виходячи з норм та середньорічної вартості основних фондів. Розрахунки витрат на поточний ремонт проводяться відповідно до потреб на ремонт окремих приміщень, обладнання, інвентаря шляхом визначення вартості матеріалів і їх доставки до місця проведення ремонту, заробітної плати осіб, що залучаються для виконання ремонтних робіт тощо. Зазначені витрати зараховуються до витрат обігу згідно з кошторисом і графіком ремонтних робіт.

Стаття 6. Знос та утримання малоцінних та швидкозношуваних предметів. На цю статтю відносять зношення предметів у процесі їх експлуатації, крім власного інвентаря та тари обладнання, витрати від биття посуду, пошкодження приладів, але в межах норм, плату ремонтним майстрам за ремонт столової білизни, санітарного одягу, спецодягу, спецвзуття, санітарних приналежностей, вартість матеріалів (мила, миючих засобів, голок), витрачених на ремонт, послуги прання, хімчистки, прасування, крохмалення, витрати господарського інвентаря. Витрати, пов'язані зі зношенням санітарного і спеціального одягу, взуття, білизни, посуду, наборів, а також килимів, доріжок розраховують, виходячи з потреби в них, вартості одиниці та терміну служби. Витрати, пов'язані зі зношенням предметів, інструментів, інвентаря, визначаються, виходячи з вартості одиниці термінів служби. Вони плануються з урахуванням фізичного зношування малоцінних предметів, які є в наявності на початок планового періоду їх надходження і вибуття.

Стаття 7. Витрати на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб. Ця стаття має місце переважно на підприємствах громадського харчування, виробничих підприємствах. У торгівлі її немає.

Стаття 8. Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування і передпродажну підготовку товарів. На цю статтю відносять фактичну вартість матеріалів (паперу, пакетів, конвертів, шпагату тощо), що використовують при доробці, переробці, пакуванні, зберіганні товарів. Сюди включають плату за послуги фасувальникам, витрати на утримання обладнання, а також оплату послуг стороннім організаціям за технічне обслуговування холодильного обладнання, собівартість води, льоду, фреону, аміаку для заправки холодильних установок. Сюди включають плату за час зберігання товарів на складах інших організацій, а також відносять витрати, пов'язані з дотриманням відповідних санітарно-гігієнічних умов.

Стаття9. Витрати на рекламу. В цю статтю включають вартість оформлення вітрин, вивісок, зразків, вартість розробки і друкування рекламних видань, ілюстрованих проспектів, альбомів, прейскурантів, етикеток, фірмових пакетів, вартість рекламних оголошень у пресі, на радіо, телебаченні, вартість розробки та демонстрації окремих моделей, дегустації продукції, виготовлення муляжів, рекламних щитів, втрати товарів за морального старіння (частково). Не відносяться на витрати обігу витрати підприємства на проведення реклами в разі визнання її недобросовісною відповідно до законодавства.

Стаття 10. Проценти (відсотки) за користування кредитом. Ця стаття відображає проценти, зняті закладами банків за користування короткостроковими кредитами, крім відсотків за прострочені й відстрочені позики, а також позички, отримані на поповнення забраклих власних оборотних коштів. Сюди відносять проценти, сплачені з суми боргових зобов'язань за векселями, виданими постачальником іншим контрагентам. Сюди також відносять проценти, оплачені за надання постачальниками й іншими контрагентами позик без оформлення договірних зобов'язань векселями, а також проценти, утримані банком при обліку векселів (дисконто). У зменшенні витрат з цієї статті відображають суму процентів, отриманих від покупців за продаж товарів у кредит. Отже, до цієї статті відносять витрати на сплату відсотків за користування кредитами, одержаними для поповнення власних оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної діяльності, незалежно від терміну кредитування.

Стаття 11. Втрати товарів у межах норм природного збитку під час перевезення, зберігання та реалізації. Ця стаття частково дублює ст. 8 "Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування і перепродажну підготовку товарів". На цю статтю відносять витрати товарів і продуктів при залізничних, водних, автотранспортних, гужевих перевезеннях і при зберіганні їх у пунктах перевезення. До втрат товарів і продуктів у межах норм природних втрат відносять: втрати з перевезення, зберігання; втрати, пов'язані з усушкою, вивітрюванням, розпилом, розливом при продажу, втрати від биття при перевезенні, зберіганні скляного посуду, фаянсу, фарфору, скляної тари. На цю статтю відносять втрати металевих приборів в їдальнях. Для списання цих втрат встановлюють норми природних втрат. Таке списання здійснюється у випадку, коли при інвентаризації встановлено факт нестачі.

Стаття 12. Витрати на тару. Сюди відносять амортизацію власної інвентарної тари і тари-обладнання, витрати на ремонт власної інвентарної тари, тари-обладнання, витрати на перевезення, навантаження та розвантаження порожньої тари у разі повернення її постачальникам або здачі підприємствам, які займаються збиранням тари, витрати на чищення, промивання тари, вартість тари, списаної внаслідок зношування, за вирахуванням вартості утилю та брухту. Отже, в цю статтю включаються безпосередньо всі витрати, пов'язані з тарою.

Стаття 13. Відшкодування на соціальні заходи. Це стаття, в яку відносять відрахування на обов'язкове соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування; відрахування на обов'язкове пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування; відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення, а також Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове пенсійне страхування та Фонд сприяння зайнятості населення здійснюється за встановленими законодавством нормами. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування й обов'язкове пенсійне страхування не нараховується на доходи громадян від володіння корпоративними правами. Відрахування на додаткове пенсійне страхування та обов'язкове медичне страхування з віднесенням до витрат обігу здійснюється згідно з законодавством.

Стаття 14. Витрати на обов'язкове страхування майна. До складу цієї статті відносять платежі з обов'язкового страхування майна підприємства торгівлі, передбачені законодавством.

Стаття 15. Інші витрати. На цю статтю відносять: витрати, пов'язані з забезпеченням нормальних умов праці й дотриманням правил техніки безпеки пращ, поточні витрати на обладнання й утримання вентиляційних систем, кип'ятильників, баків і установок для газування води; відрахування до фондів охорони праці згідно з законодавством, виплати на відшкодування збитків, завданих працівникові у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, витрати, пов'язані з управлінням торговельною діяльністю, оплата послуг поштового, телефонного, телеграфного та інших видів зв'язку; витрати на придбання, виготовлення бланків документів, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємства, придбання канцелярського приладдя; витрати на передплату спеціальної преси, придбання прейскурантів, каталогів, інструктивних та інших службових матеріалів, витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством; представницькі витрати (організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів) згідно з чинними нормами, оплата послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ; витрати на експертизу, лабораторний аналіз товарів; витрати на перевезення працівників підприємства торгівлі до місця роботи і назад у напрямах, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування; витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством тощо.

Така єдина для всіх сфер обігу номенклатура статей витрат обігу дає змогу більш детально і глибоко пізнати суть витрат, виявити резерви їх зниження, які пов'язані з придбанням, доставкою, зберіганням товарів і реалізацією їх споживачам.

2. Фактори, що визначають розмір витрат обігу торгового підприємства

3. Нормування витрат обертання як нормативна база їх прогнозування

Як аналіз, так і планування витрат обертання базуються на відповідних нормах і нормативах. Вони представляють собою суспільно-необхідний рівень розходів для ефективності торгівлі при забезпеченні високої якості обслуговування і дотримання режиму економії.

4. Методичні підходи до розробки планів-прогнозів витрат обертання

Метою розробки прогнозів витрат є визначення очікуваних прибутків на майбутній період. Без знань своїх можливостей щодо отримання відповідних прибутків підприємство не може приймати рішення про майбутній розвиток господарської діяльності, не може розширювати свою матеріально-технічну базу. Підприємство часто потребує такої інформації як на близьку (2--3 роки), так і на віддалену перспективу (більше 5 років).