Процес розвитку становить основу життєдіяльності суспільства, будучи закономірною якісною, незворотною і спрямованою зміною об'єктів. Сукупність цих властивостей відрізняє розвиток від інших змін.

Діалектика довела, що кожна окрема матеріальна система має свої особливості розвитку. Розвиток і вдосконалення господарських і суспільних систем, включаючи економіку, на відміну від природних систем становлять складний і суперечливий процес. Саме ці системи виявилися відповідальними не тільки за навколишнє середовище, але і за саму людину. І якщо розвиток природних систем майже завжди відбувається за об'єктивними законами, то суспільні системи в силу суб'єктивізму їх творців не завжди розвиваються відповідно до них.

Суспільний розвиток у широкому розумінні включає в себе такі взаємопов'язані поняття, як надання для населення рівних політичних і громадянських прав. Загальною метою розвитку є підвищення економічних, політичних і громадянських прав незалежно від статі, етнічної приналежності, країни або регіону. Економічний розвиток є однією з найважливіших проблем у сучасній науці. Особлива увага при цьому приділяється процесу руху економіки від аграрної до індустріальної та постіндустріальної стадій і зміні поглядів, що супроводжують цей процес.

Ключовим критерієм економічного розвитку найчастіше називають підвищення життєвого рівня, що включає матеріальний добробут, освіту, охорону здоров'я та охорону навколишнього середовища.

Підвищення валового прибутку на одну особу деякі економісти традиційно розглядають як умову для зростання добробуту населення. Недолік такого підходу полягає в тому, що він може приховувати реальні зміни рівня життя найбідніших верств населення. Поліпшення забезпечення потреб у харчуванні, освіті, охороні здоров'я та охороні навколишнього середовища не відбивається у показниках зростання прибутку.

Не можна погодитися з міркуванням, що найкращим показником економічного добробуту суспільства є валовий національний продукт, що економічний розвиток включає в себе тільки збільшення національного доходу. Багато показників, які використовуються для характеристики прогресу, пов'язані з прибутком на одну особу, але цей зв'язок не є безпосереднім. Усі ці показники необхідно враховувати окремо, визначаючи рівень економічного розвитку в цілому.

Збільшення окремих показників неприпустимо розглядати як безперечну мету розвитку економіки. У концепції "зростання заради зростання" вже немає перспективи, на зміну цілям, спрямованим на чисто матеріальне зростання, приходять нові, більш широкі і всеосяжні концепції та орієнтири. Нова якість зростання--це не просто зростання, а економічне зростання, яке забезпечується реальним поліпшенням якісних показників економіки, освоєнням науково-технічних досягнень, послідовним ресурсозбереженням.

У кінці 90-х років у зарубіжній літературі в галузі економіки, соціології, політології, екології, права та інших гуманітарних наук значного поширення набув термін "сталий розвиток", яким позначається соціально-економічний та екологічний розвиток, спрямований на розумне задоволення потреб людей при одночасному поліпшенні якості життя та на бережливе використання ресурсів. За дорученням ООН групою учених була розроблена концепція сталого розвитку суспільства, рекомендована в подальшому всім країнам світу.

Мету сталого розвитку суспільства можна визначити як прогрес, що поєднується з об'єктивними законами суспільства і реалізується, з одного боку, на основі зростання матеріального багатства, з іншого--на основі зростання якості. Сталість розвитку визначає конкретний характер поведінки певної системи в необмежений період часу. Така поведінка буде сталою, якщо система у процесі свого розвитку залишається в обмеженому просторі. У повсякденній практиці будь-яку систему--фізичну, екологічну або економічну--можна вважати сталою, якщо вона має властивість в тому чи іншому розумінні мало відхилятися від свого первісного положення або траєкторії руху під впливом невеликих коливань.

Нині у багатьох країнах, у тому числі в Україні, затверджена Концепція сталого розвитку. Тому актуальною проблемою є реалізація її на практиці як на рівні господарського комплексу всієї країни, так і на рівні окремих галузей.

Сталий розвиток можна аналізувати з погляду економічного, політико-правового, екологічного, соціального та міжнародного змісту. Розглянемо складові елементи економічного змісту сталого розвитку:

-- оптимальне поєднання державної, суспільної та приватної власності, цивілізована товарно-ринкова економіка;

-- демонополізація та вільна конкуренція виробників і продавців;

-- виробництво сільськогосподарської та промислової продукції в достатній кількості для задоволення основних життєвих потреб населення;

ефективні і гуманні засоби стимулювання корисної діяльності людей.

Трактуючи концепцію сталого розвитку з погляду підприємства, варто зазначити, що, зміщуючи пріоритети від прибутку до задоволення інтересів споживачів, підприємство має враховувати не тільки власні інтереси, але й інтереси покупців, замовників, постачальників, службовців, акціонерів і окремих товариств.

Особливості сталого розвитку в економіці ґрунтуються як на законах функціонування ринкової економіки, так і на законах сталого розвитку суспільства, адже економіка як частина господарського комплексу країни є предметом дослідження й економічних, і суспільних наук. Економіку неможливо розглядати безвідносно до того суспільства, в якому вона формується і діє, у відриві від конкретних соціально-економічних, виробничо-технічних, історичних, соціально-культурних умов. Однак у ній виявляються також і специфічні особливості, які багато в чому визначають принципи та методи управління такою системою.

Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності на інтереси споживача і вирішуючи завдання формування та стабілізації споживчого ринку для задоволення потреб населення і зниження соціальної напруженості в суспільстві, залишається життєздатною та розвивається в динамічних економічних і політико-правових умовах. З цього випливає сутність сталого розвитку торгівлі, який можна визначити як форму гармонізації використання економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної ефективності. Досягнення сталого розвитку торговельного підприємства залежить від удосконалення методів керівництва й організаційної структури управління у взаємозв'язку зі стратегічними цілями управління ресурсами.

Методологічною основою економічного управління сталим розвитком торгівлі є пізнання і свідоме використання економічних законів, специфічних закономірностей ринкової трансформації, а також особливостей сталого розвитку.

Механізм економічних законів виражає най загальніші риси сполучення об'єктивного та суб'єктивного, бо об'єктивні за своєю суттю економічні закони завжди проявляються через суб'єктивні дії людей. Дія економічних законів виявляється через систему прямих і зворотних зв'язків, які об'єктивно існують у виробництві, розподілі, обміні та споживанні матеріальних благ на певному ступені розвитку суспільства, що включає причинно-наслідкові зв'язки, які виражаються законами економічної формації взаємодії, притаманній економічним відносинам.

Розуміння суперечностей сучасного стану економіки, пізнання характеру й особливостей їх розв'язання випливають з дій економічних законів і закономірностей. Постійне розв'язання цих суперечностей слугує стимулом розвитку економіки. Створення таких економічних умов, які сприяли б розвитку виробництва та споживання і посилювали зворотну дію споживання на виробництво, є необхідною передумовою боротьби з цими суперечностями.

Система економічних відносин має враховувати чинність економічних законів і закономірностей з метою забезпечення оптимального поєднання інтересів усього народного господарства країни, кожної галузі із задоволенням потреб суспільства.

Сутність явища відображають як закони, так і особливості та закономірності. Хоча вони можуть не виявляти першопричин, але слугують базою висування гіпотез для знаходження таких першопричин.

Процес управління сталим розвитком торгівлі прямо або опосередковано допускає зв'язок з більшістю законів суспільного розвитку--законом організованості, законом розвитку й удосконалення, природно-екологічними законами тощо.

Особливості сталого розвитку торгівлі, зумовлені дією економічних законів і закономірностей, становлять досить стійку причинно-наслідкову повторюваність у соціально-економічних явищах. Як зазначалося вище, торгівля розвивається і характеризується відносно стабільними показниками у різноманітних економічних умовах, а нині, в умовах перехідної економіки, вона відіграє провідну роль у розвитку підприємництва, є стимулюючим чинником у реформуванні інших галузей та видів господарської діяльності. Отже, особливістю сталого розвитку торгівлі є спроможність залишатися життєздатною у динамічних економічних і політико-правових умовах. Іншими словами, спроможність виживати за будь-яких кризових явищ в економіці та суспільстві. Тут важливе значення має привабливість торгівлі.

Варто зазначити, що нині в Україні на інвестиційному ринку є досить великий розрив між попитом на інвестиції та їх пропозицією. Інвестори передусім мають намір отримати зиск, отже, фінансові ресурси спрямовуються здебільшого туди, де працюють стабільно і з високою оборотністю капіталу. З одного боку, торгівля є найбільш привабливою галуззю господарства для інвестицій, що є умовою сталого розвитку. Але, з іншого боку, можна стверджувати, що торговельні підприємства, які прагнуть до сталого розвитку і забезпечують стабільне фінансове становище, є привабливими для інвесторів. Отже, підвищення інвестиційної привабливості та зростання інвестицій можна охарактеризувати як важливу особливість сталого розвитку торгівлі.

Певні особливості сталого розвитку торгівлі були встановлені при порівняльному аналізі динаміки темпів зростання грошових доходів населення з товарооборотом (табл. 6.1). Позначимо темпи зростання прибутків як Д(%), а темпи зростання товарообороту -- Т(%). Становище, коли ці показники мали розвиватися майже однаковими темпами, можна відобразити так:

Таблиця 15. Зміна грошових доходів населення і реалізація товарів народного споживання в Україні у 2002--2005 рр.1

Показник	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Доходи населення, млн гри	185 073	215 672	269 778	324 976
Темп зростання, %	100,0	116,5	145,8	175,6
Роздрібний товарооборот підприємств, у фактичних цінах, млрд грн	39,7	50,0	67,6	85,6
Темп зростання, %	100	125,9	170,2	215,6
Обсяг платних послуг, млрд грн	46,4	56,1	72,0	89,3
Темп зростання, %	100	120,9	155,2	192,5

Отже, з таблиці видно, що темпи зростання роздрібного товарообороту нижчі від темпів зростання грошових доходів у 2005 р. на 40,0 % (215,6 -175,6), а у 2004 -- на 24,4 % (170,2 - 145,8).

За такого становища торгівля ще зберігає своє пріоритетне значення серед галузей народного господарства, але його тривалість призводить до втрати торгівлею своїх функцій.

Особливістю сталого розвитку торгівлі є також прагнення галузі до самоврядування шляхом вчасного отримання інформації та швидкого реагування на ринкові зміни. Швидке реагування на ринкову ситуацію передбачає інноваційні зміни в торговельній діяльності для збереження життєздатності підприємств і галузі в цілому. Кошти для впровадження новинок переважатимуть у тих підприємств, які не тільки стабільно розвиваються, але і прагнуть до сталого розвитку в майбутньому з орієнтацією на прогресивні технології, нові товари та послуги, з новими ринками збуту і маркетинговою діяльністю з орієнтацією торговельного підприємства на майбутнє. Таким чином, інновації є важливою особливістю сталого розвитку торгівлі.

Для торгівлі перехідного періоду характерним є швидкі темпи зростання кількісних показників -- площі торговельних підприємств, кількості працівників, зайнятих у цій сфері. Показники якості торгівлі певною мірою відстають від кількісних, що викликає обґрунтовані претензії та нарікання з боку споживачці.

В умовах недостатнього пропонування протиріччя між кількістю і якістю продукції менш помітні та не проявляються так очевидно, оскільки навіть підприємства з явно низькою якістю товарів знаходять своїх покупців. Якщо кількість торговельних підприємств цілком достатня і покупець має можливість вибору, виникає ситуація, коли на перший план серед економічних завдань висувається завдання підвищення якості товарів і торговельних послуг.

У зв'язку з цим кількісне зростання підприємств сприяє більш повному задоволенню попиту, а якість торговельних послуг є важливою передумовою сталого розвитку торгівлі. Виходячи з цього, можна стверджувати, що особливістю сталого розвитку торгівлі стає поліпшення якості торговельних послуг у міру задоволення попиту на них.

Сталий розвиток торгівлі передбачає гармонізацію використання економічних, трудових і матеріальних ресурсі в. Це приводить не тільки до підвищення соціально-економічної ефективності торгівлі в поточному періоді, а й до можливості підтримувати стабільність динаміки цього показника у майбутньому. Отже, підвищення соціально-економічної ефективності торгівлі також є особливістю сталого розвитку. Навіть у період становлення ринкових відносин у торгівлі є всі необхідні передумови для досягнення сталого розвитку. Однак несприятливі внутрішні та зовнішні чинники гальмують цей процес. Тому дуже важливо, знаючи особливості сталого розвитку торгівлі, активізувати процеси, за допомогою яких ці особливості зможуть виявитися і дати практичні результати.

Досягненню сталого розвитку торгівлі в умовах перехідної економіки буде сприяти впровадження прогресивних форм торгівлі. Особливу увагу варто спрямувати:

на пряму інтеграцію виробничої та торговельної діяльності через мережу "фірмових" крамниць;

диверсифікацію різноманітних видів підприємницької діяльності, яка включає посередницьку діяльність у лізингових операціях, технічне обслуговування реалізованих товарів, страхування, організацію майстерень, ательє, культурно-освітні послуги;

поширення позамагазинних методів обслуговування, до складу яких входить використання персональних комп'ютерів, телебачення, телефонного зв'язку, пошти, торговельних автоматів, пересувної торгівлі;

непряму інтеграцію промислової та торговельної діяльності на контрактній основі.

На наш погляд, заслуговує уваги зарубіжний досвід і щодо застосування нових методів роздрібної торгівлі. Зокрема, у Франції модернізація торгівлі стала можливою лише завдяки розвитку та поширенню певних методів продажу (в основному, системи самообслуговування).

У Швеції протягом 30-х років XX ст. у торгівлі відбувалися значні структурні та організаційні зміни з метою більшого пристосування до споживачів та їхніх звичок. Так, поширилася система самообслуговування у торгівлі готовими товарами, з'явилися нові форми продажу, зріс оборот посилкової торгівлі.

Можливість покупця вибирати підприємство з більш високим рівнем якості товарів і торговельних послуг є важливим економічним стимулом у підвищенні відповідальності галузі за якість кінцевих результатів пращ. Цим досягається оптимальне поєднання трьох суперечливих видів економічних інтересів -- особистих, колективних і суспільних, які водночас і однаковою мірою задовольнити практично неможливо, але це також спосіб просування до сталого розвитку торгівлі.

Враховуючи, що торгівля виконує не тільки економічні, а й важливі соціальні функції, постає питання про освоєння малоефективних торговельних зон, торгівлі екологічно чистими видами продукції та такими, що швидко псуються, торговельне обслуговування малозабезпечених і соціально незахищених верств населення. Потреба в економічно непривабливих, але соціально важливих об'єктах з реалізації товарів першої необхідності та масового попиту повинна визначатися, виходячи з принципу "мінімально допустимої достатності", а розміщення таких підприємств має забезпечувати їхню доступність. Розвиток цього напряму обумовлює гармонізацію використання економічних трудових і матеріальних ресурсів як принципу сталого розвитку торгівлі.

Тема 22. Перспективи інтеграції України до Світової організації торгівлі

Останніми роками основною темою дискусій стала Світова організація торгівлі (СОТ) та входження до її складу України. Проблеми інтеграції України до СОТ, стратегія і тактика приєднання, правові норми законодавства, які суттєво зміняться, як тільки стане наша країна членом СОТ, не можуть не хвилювати і широку громадськість. У зв'язку з цим підприємства, страхові компанії, транспортні організації, банки мають постійно відслідковувати процес переговорів, за можливістю впливати на умови приєднання України до СОТ, визначати мету та цілі переговорю.

Прихильники та противники приєднання України до СОТ є як у нашій країні, так і за кордоном. Незважаючи нате, що є низка стратегій, досліджень, проведені наукові семінари та конференції, які присвячені цій проблематиці, в суспільстві все-одно відсутнє чітке уявлення про СОТ. Навіщо Україна активно намагалася приєднатися до СОТ?

Якщо звернутись до історії, то Світова організація торгівлі (World Trade Organization) -- організація -- наступниця Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яка була створена в результаті багатопланових міжнародних переговорів, що отримали назву Уругвайський раунд. Вона почала діяти 1 січня 1995 p. СОТ ще не має статуту, який би включав правові норми і положення. Правовою основою для неї є ГАТТ у редакції 1994 р. (включаючи низку нових угод, домовленостей і рішень), а також Генеральна угода про торгівлю товарами та послугами (ГАТС); Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) і ціла низка домовленостей та інших правових документів. Усі правові документи, що з'явилися внаслідок Уругвайського раунду, становлять один інтегрований пакет угод і домовленостей, тому абревіатура "СОТ" має подвійне значення. Вона означає організацію і одночасно комплекс правових документів, який визначає права й обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами. Таким чином, одна з основних задач СОТ--це підтримання і розвиток певних "правил руху" товарів і послуг, якими користуються уряди країн -- членів СОТ. Країни, що знаходяться поза сферою цих правил, змушені будуть підлаштовуватися до СОТ, але тільки пасивно й однобічно. Вони опиняться на периферії сучасної системи міжнародних економічних відносин, одні проти всіх при захисті своїх внутрішніх ринків.

На сьогодні СОТ--це провідна організація, членами якої є вже близько 150 країн світу, на частку яких припадає понад 96 % обсягу світової торгівлі та 85 % населення. Останнім часом основним завданням був вступ України до Світової організації торгівлі. Це питання обговорювалося і в парламенті, і в Секретаріаті Президента, і в Кабінеті Міністрів. Так, 19 березня 2005 р. відбулися парламентські слухання "Про стан підготовки до вступу України до Світової організації торгівлі", де всебічно аналізувалися проблеми, пов'язані з членством України у цій впливовій міжнародній організації. Причому факт вступу вже не обговорюється : альтернативи не було. Або Україна--член СОТ, або вона залишається на узбіччі міжнародної торгівлі, що з огляду на сучасні процеси глобалізації означатиме поступове економічне відставання. Питання в іншому: на яких умовах увійти, як захистити свої інтереси перед гігантами світового бізнесу, як утримати власні позиції, не ставши заручницею ні ЄС, ні Америки, ні Росії.

Для цього потрібні: аналіз комплексу проблем, пов'язаних з процесом набуття Україною членства у СОТ, визначення основних здобутків і невирішених проблем, оцінка можливих позитивних і негативних наслідки" приєднання та обґрунтування пропозицій стосовно досягнення більшої ефективності зазначеного процесу. На сьогодні це є одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у світову економіку. Майже всі політичні сили в Україні визнають неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної торгівлі, якщо країна не є при цьому членом СОТ.

Процес приєднання України до Світової організації торгівлі тривав з грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ була подана заява уряду України про намір приєднатися до ГАТТ, а в лютому 1995 р. відбулося перше засідання Робочої групи з питань розгляду зави України щодо приєднання до СОТ, на якому практично розпочалися двосторонні переговори щодо цього процесу. Україною було підписано більше ЗО двосторонніх протоколів з доступу до світових ринків товарів і послуг.

Варто зазначити, що СОТ -- це одна з наймолодших міжнародних організацій, яка є правонаступником Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація вже не існує, але є угода ГАТТ, яка значно доповнена і вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі. СОТ було засновано 1 січня 1995 р. у результаті Уругвайського раунду переговорів (1986-- 1994 рр.).

З моменту подання офіційної заявки уряду України про наміри приєднатися до СОТ і дотепер актуальною залишається проблема достовірної оцінки наслідків вступу України до цієї організації.

Ефективність зовнішньої політики нашої держави на поточному етапі залежить від урахування економічних переваг і недоліків отримання Україною статусу дійсного члена такої провідної інтеграційної структури, як Світова організація торгівлі.

До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ належать зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних галузях економіки. Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат на транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу транзиту товарів територією країн--членів СОТ. При цьому буде забезпечено кращі умови захисту українських виробники) шляхом справедливого вирішення торговельних спорів і відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортери).

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства будуть учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов буде наслідком поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм і стандарти) СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Крім того, вітчизняні виробники отримають полегшений доступ до світових ринків товарів, послуг, технологій та капіталів, а іноземні компанії--до ринків збуту в Україні. Все це буде додатковим стимулом для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і впровадження ними новітніх технологій.

Водночас уряд України матиме можливість використання міжнародних заходів захисту внутрішнього ринку. Це зокрема застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту і введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Набуття Україною членства в СОТ--необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої грунтуються на принципах СОТ, реалізації положень Спільної стратегії ЄС щодо України і запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі були без вступу України до СОТ у найближчій перспективі. При цьому вступ до СОТ забезпечує передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи і країнами Балтії.

Зі вступом України до СОТ пов'язані і негативні наслідки. Так, з метою вступу до СОТ Україна має зменшити тарифні та нетарифні обмеження, які застосовуються для захисту внутрішнього ринку, з одночасним скороченням державної підтримки для окремих галузей національної економіки (сільське господарство, автомобілебудування). Внаслідок цього вітчизняні підприємства в багатьох випадках змушені будуть діяти в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, лібералізація торговельного режиму України збільшить залежність національної економіки від стану світової економіки. Але за кількістю та значимістю для України переважають позитивні наслідки приєднання до СОТ. Водночас варто звернути увагу нате, що в окремих галузях економіки може утворюватися різне співвідношення позитивних і негативних наслідків вступу до СОТ.

Потрібно наголосити, що небезпечність форсування вступу до СОТ полягала в тому, що Україна могла стати членом цієї організації на неприйнятних умовах, чим завдасть шкоди багатьом галузям економіки.

Крім того, необхідно врахувати, що наслідки вступу до СОТ змінюватимуться у часовому вимірі. Так, негативний наслідок у перспективі може перетворитися на позитивний або навпаки.

Важливо зазначити, що в середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ становить 4--6 років. Процес вступу України до цієї організації дещо затягнувся, оскільки вона близько 10 років перебувала у стані країни -- претендента на вступ.

У 2000 р. відбулися позитивні зрушення у процесі приєднання України до СОТ. Вони стали наслідком активізації двосторонніх переговорів і були закріплені у двох указах Президента України (Л. Кучми)--"Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі" від 5 вересня 2001 р. № 797/2001 та "Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі" від 5 лютого 2002 р. № 104/2002. Водночас в Указі Президента України "Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі" одним із ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами цієї організації. Про важливість і складність процесу гармонізації національного законодавства свідчить той факт, що у країнах Центральної та Східної Європи, які вже є членами СОТ, кількість нормативно-правових актів, що потребували гармонізації з угодами СОТ, коливалася від 800 до 1500. Гармонізація законодавства разом з товарними тарифами, сільським господарством і послугами є основними темами на двосторонніх переговорах з країнами--членами СОТ, які були розпочаті Україною у 1997 р. і тривають досі.

У процесі гармонізації національного законодавства кожна країна-- претендент на вступ до СОТ має дотримуватися певних правил. Серед них можна виокремити чотири основні, на яких побудовано багатосторонню торговельну систему СОТ:

1. Захист вітчизняної промисловості тільки за допомогою тарифів. Це правило дає змогу країнам захищати внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції за умови, що такий захист забезпечується тільки шляхом застосування тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило містить важливий виняток, що дає можливість країнам, які мають труднощі з платіжним балансом, вводити обмеження імпорту з метою захисту свого фінансового стану;

2. Передбачення зменшення та скасування тарифів і інших бар'єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Тарифні ставки та інші зобов'язання, погоджені під час таких переговорів, наводяться у

Розкладі кожної країни, що зобов'язується не застосовувати тарифи або інші мита та збори за ставками, які перевищують зазначені у її Розкладі;

3. Принцип режиму найбільшого сприяння, який передбачає, що погоджуючись на надання такого режиму, країна-член зобов'язується провадити недискримінаційну політику і не надавати одній країні менш сприятливий режим порівняно з іншими в усіх питаннях, пов'язаних із зовнішньою торгівлею товарами. Так, якщо країна накладає мито на експорт товарів у певний пункт призначення, то вона має застосовувати мито за такими самими ставками на експорт у всі інші пункти призначення;

4. Це правило національного режиму, яке доповнює принцип режиму найбільшого сприяння і вимагає, щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що одержують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Тобто країна не може застосовувати до імпортних товарів внутрішні податки і збори за ставками, вищими від тих, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

Трансформацію українського законодавства відповідно до принципів, норм і стандарті в СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, вже сьогодні можна зарахувати до позитивних наслідків приєднання України до СОТ.

Так, трансформація податкового законодавства приведе до формування прозорого і стабільного правового поля діяльності платників податків, сприятиме становленню справедливого конкурентного середовища з одночасним збільшенням надходжень до державного бюджету за рахунок скасування податкових пільг і відповідного розширення бази оподаткування інформаційного забезпечення процесу вступу України до СОТ.

З урахуванням досвіду вступу до СОТ інших країн, а також беручи до уваги чинне в Україні законодавство, у відповідність до норм СОТ передусім має бути приведене податкове та митне законодавство, законодавство щодо державної підтримки промисловості, сільського господарства і захисту прав інтелектуальної власності. Відповідно до Графіка розгляду пріоритетних законопроектів, який було надано урядом України країнам --учасницям робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, визначено 20 першочергових законів і кодексів, які потребують реформування. На сьогодні більшість з цих нормативних актів уже прийнято.

Водночас важливим є також питання запобігання прийняттю законодавчих та інших нормативно-правових актів, які не відповідають угодам COT, тобто дотримання так званого принципу stand still (стій нерухомо). ДПА України здійснено комплексний аналіз податкового законодавства щодо його відповідності нормам COT, який свідчить, що на сьогодні розвиток таких галузей, як вітчизняне автомобілебудування, виноробна промисловість, сільськогосподарське виробництво, що можуть зазнати негативних наслідків у зв'язку зі вступом України до COT, стимулюється шляхом надання податкових пільг, відмова від яких є однією з умов вступу України до COT.

Нині ключове місце у процесі адаптації національного податкового законодавства до норм і вимог угод COT і виконання обов'язків, узятих на себе українською стороною перед державами -- членами ЄС, відводиться прийняттю Податкового кодексу України--документа, що уособлює основні зусилля з реформування податкового законодавства нашої країни. Більшість невідповідностей законодавства України нормам і вимогам угод COT уже усунено в прийнятому 29 листопада 2001 р. у другому читанні проекті Податкового кодексу України.

Зважаючи на необхідність подальшої гармонізації законодавства України з нормами і принципами COT, низка положень проекту Податкового кодексу У країни спрямована на забезпечення однакових умов оподаткування для всіх платників податків: як українських, так і зарубіжних. Разом з ліквідацією низки податкових пільг це створить єдине правове поле діяльності, рівноправними партнерами на якому будуть як вітчизняні, так і зарубіжні підприємці.

Варто зазначити, що всі вказані вище заходи потрібно реалізовувати якнайшвидше, оскільки, як свідчить практика, чим довше тривають переговори, тим більших поступок від країни вимагають.

Входження до COT дає країнам певні вигоди і переваги. Це перш за все зміцнення миру на планеті, створення реальних можливостей мирного, конструктивного вирішення суперечливих питань, сприяння зменшенню нерівності між країнами, зниженню митних пільг на імпорт, а відповідно і скороченню витрат виробництва та зменшенню цін. В умовах глобалізації економіки важливим є розширення можливості імпортувати будь-які товари, а також прогресивні технології. Усунення торгових бар'єрів створює імпульс для вирішення цілої низки зовнішньоторговельних угод, що приводить до зростання національного доходу, особистих доходів громадян і в цілому до зростання рівня життя в країні.

На особливу увагу заслуговує питання розвитку поділу пращ між країнами. Ефективний розподіл ресурсів і більш ефективне виробництво досягаються за рахунок єдиних правил і норм взаємовідносин, що засновані на таких принципах, як прозорість, відсутність дискримінації, забезпечення стабільності в умовах торгівлі, спрощення і стандартизація митних процедур, скорочення бюрократизму, створення централізованої інформаційної бази даних.

Важливим також є те, що зобов'язання, які беруть на себе країни СОТ в межах угод, не дають можливості як урядам, так і підприємцям приймати необдумані, нерозумні, неправильні рішення.

Зобов'язання країн СОТ-- запобігати введенню різного роду протекціоністських заходів, що дієво обмежує можливості для корупції, порушення стандартів та інших норм безпеки продукції.

Останніми роками значно розширилася сфера діяльності СОТ, і вона вже далеко виходить за межі власне торговельних відносин. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулятора. Членство у СОТ стало на сьогодні практично життєво необхідною умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Глибоке реформування потребує дієвого інструментарію торговельної політики. Сформований в умовах економічної кризи, він поки що залишається не націленим на забезпечення якісних перетворень, інноваційного розвитку, оновлення структури виробництва, подолання глибокої диференціації доходів тощо. Варто відзначити, що реалізація принципів, прийнятих СОТ, передбачає:

недискримінаційну торговельну політику. Це означає, що країни --члени СОТ погодилися ставитися однаково як до вітчизняних торговців, так і до торгових партнерів з інших країн--членів цієї організації;

-- забезпечення безперешкодного доступу до ринків збуту, який підтверджує виробничу тенденцію країн--членів СОТ до зниження тарифних та усунення інших бар'єрів для торгівлі, а також прозорість внутрішніх законів, нормативних актів та інших правових документів;

сприяння справедливій конкуренції. Правила, процедури, які використовуються в країнах--членах СОТ, повинні бути справедливими до всіх членів і ні в якому разі не дискримінаційними;

відповідний рівень економічного розвитку і стан реформування економіки. Більше 3/4 країн -- членів СОТ--це країни, що розвиваються, або країни, де відбувається реформування попередньої системи господарювання. Там, де ринковий механізм безсилий, повинна втручатися держава. Вона має іти на відповідні поступки у сфері торгівлі та проявляти відповідну гнучкість заради неухильного дотримання правил СОТ.

Враховуючи результати багатосторонніх тривалих переговорів, можна визначити перелік питань, які потребують першочергового вирішення:

-- удосконалення системи захисту інтелектуальної власності;

-- гармонізація системи технічного регулювання, застосування санітарних і фітосанітарних заходів;

-- визначення умов доступу до ринку банківських, страхових та аудіовізуальних послуг;

-- завершення гармонізації українського законодавства з нормами та принципами Світової організації торгівлі і в першу чергу з питань:

1) забезпечення рівності в умовах оподаткування вітчизняних і шо-земних товаровиробників та розв'язання проблеми повернення ПДВ експортерам;

2) скасування пільг з оподаткування у галузях промисловості та сільського господарства, що не відповідають нормам угод СОТ;

3) застосування експортних мит згідно з нормами угод СОТ.

Прихильники інтеграії України до СОТ стверджують, що входження нашої держави до складу Світової організації торгівлі буде потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Україна має враховувати ці процеси, брати активну участь у формуванні механізмів нової міжнародної співпраці. Ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів і послуг. Покращення інвестиційного клімату внаслідок запровадження стабільних прозорих і передбачуваних правил приведе до зростання обсягу та покращення структури інвестицій, а зниження обсягів нелегального сектору зовнішньої торгівлі сприятиме зростанню надходжень до бюджету.

Водночас пріоритетність інтеграції України до СОТ не повинна суперечити іншим стратегічним напрямам зовнішньополітичної та економічної діяльності держави. Всі вони мають бути підпорядковані стратегічній меті--європейській іїгтеграції.

Їх опоненти вважають, що приєднання до СОТ завдасть втрат цілим галузям промисловості, обмежить дії уряду у прийняті необхідних економічних рішень. Вітчизняні виробники можуть виявитися неготовими до високої конкуренції через низьку ефективність підприємств, можуть виникнути проблеми для галузей з високим рівнем субсидування та через невідповідність українських стандартів І процедур сертифікації продукції світовим стандартам і процедурам.

Немає сумніву, що певні негативні наслідки очікуються переважно в адаптаційний період після приєднання України до СОТ. За даними Міністерства економіки рівень тарифного захисту внутрішнього ринку України нині знаходиться на рівні країн, що вступили до СОТ після 1995 р. Середньозважена ставка чинного митного тарифу становить сьогодні 7,02 %, а ставка тарифу, яка була б прийнятна для України, -- 5,66 %. Крім того, за оцінками фахівців українсько-європейського консультативного центру реальні адвалорні (процентні) митні тарифи в Україні нині можна визначити на рівні 1--2 %. Розмір цього показника обумовлений тим, що значна частина імпортери) споживчих товарів сьогодні взагалі ухиляється від сплати мита.

Варто також наголосити на недостатній зовнішньоторговій обізнаності співробітників торговельних компаній з правилами СОТ і на недостатніх навичках експортерів та імпортерів вітчизняних підприємств правильно взаємодіяти з урядом у цій сфері. Уряд може підняти спірне питання тільки в тому випадку, якщо він сам отримав від вітчизняної галузі виробництва заяву про порушення правил і обов'язків та відповідну інформацію. Як свідчить історія СОТ, порушення положень Світової організації торгівлі часто не опротестовуються урядами тільки тому, що окремі зовнішньо-торгівельні оператори не знають, чи є ця міра можливим порушенням правил СОТ, і тому не інформують уряд про це.

Отже, важливим є не тільки врахування різнопланових умов приєднання України до СОТ, які б найповніше охоплювали реальні економічні інтереси України, а й підвищення рівня обізнаності всіх учасників зовнішньої торгівлі (операторів, експортери), імпортери)), причому передусім це стосується знань правил, звичаю і правових норм Світової організації торгівлі.

Набуття Україною статусу члена СОТ дає змогу брати активну участь у роботі спеціалізованих органів СОТ, що відкриває доступ до інформації про ефективні механізми здійснення зовнішньоекономічної політики, розширює можливості впливу на формування правил регулювання міжнародних торговельних зв'язків відповідно до національних інтересі в країни.

Отже, СОТ--розвинута організація, яка все активніше бере участь у регулюванні процесу обміну товарами, послугами, капіталом і робочою силою у світовій практиці. За багатьма направленнями переговори і майбутня сфера дії СОТ виходить за межі обміну, що стосуються питань виробництва і більшості спрямувань внутрішньої національної економічної політики.

З набуттям статусу країни--члена СОТ українська економіка отримує такі переваги:

-- поширення дії міжнародно-визнаних прав захисту національних економічних інтересів на світових ринках;

-- зменшення втрат від дискримінаційних заходів;

-- забезпечення доступу на світові ринки товарів і послуг;

-- створення умов для розвитку цивілізованого конкурентного середовища;

-- активізації виробництва в окремих експортоорієнтованих галузях;

-- створення умов для подальшого використання потенційних переваг української економіки.

Основними завданнями у межах вступу України до СОТ були:

-- завершення переговорного процесу щодо вступу України до СОТ;

-- наближення законодавства України до законодавства ЄС та відповідних міжнародних норм і стандартів СОТ, зокрема торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;

-- забезпечення подання та експертне супроводження у Верховній Раді України проектів законів, передбачених Графіком уведення в дію законопроектів відповідно до норм і вимог СОТ;

-- удосконалення механізму імплементації національного законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності;

-- приведення національної системи стандартизації у повну відповідність до міжнародних та європейських стандартів і норм;

-- забезпечення прийняття законопроектів про відповідальність за дефектну продукції та загальну безпеку продукції на основі європейських директив;

реформування системи державного нагляду за дотримання стандартів і правил та контролю на ринку з метою вирішення проблеми підвищення ефективності захисту прав споживачів.

Інтегрування України до Світової організації торгівлі є певним гарантуванням прозорості своїх економічних і політичних механізмів, а отже, є запорукою від торговельної ізоляції в світі.

Таким чином, можна узагальнити, що Світова організація торгівлі (СОТ)--це потужна і впливова міжнародна структура, здатна виконувати функції міжнародного економічного регулятора. Членство в СОТ практично є життєво необхідною умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Вступ до СОТ має надзвичайно важливі наслідки для України. Він означає кардинальний поворот від практики довільного встановлення та застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визнаних на багатосторонній міжнародній основі. Цей крок може стати вирішальним у процесі становлення цивілізованого ринкового господарства в нашій країні, здійснення більш радикальних адміністративної та структурної реформ, прискорення інтеграції України у світові та європейські економічні і політичні структури. Країни з перехідною економікою очікують, що інтеграція до СОТ матиме позитивний вплив на їх власну політику, прискоривши інституційні перетворення та структурні реформи в економіці. Нині стає зрозумілим, що неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи при цьому членом СОТ. Членство в СОТ відкриває широкі можливості щодо:

--зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх світових ринках. Не лише кількісного збільшення обсягів експорту, а й зміни його структури. Україна, як відомо, високотехнологічна країна, багато підприємств якої виробляють наукомістку продукцію, але вона через аутсайдерський статус України щодо системи ГАТТ/СОТ і низку інших причин не знаходить ринків збуту. Різні політико-правові, тарифні та нетарифні обмеження не випускають таку продукцію за кордон України;

-- кількісного та якісного поліпшення української торгівлі, яке відбудеться одночасно стосовно всіх країн--членів СОТ, на частку яких припадає понад 96 % світової торгівлі;

--забезпечення справедливого вирішення торговельних суперечок. Навіть невелика країна з незначним потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з великими торговельними партнерами;

-- застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту та як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;

введення тимчасових обмежень імпорту у разі виникнення проблем з платіжним балансом;

-- підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою уникнення серйозної шкоди, яка може бути спричинена надмірним імпортом вітчизняним виробникам;

системної трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/СОТ, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;

забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних відносин з основними торговельно-економічними партнерами

Ключовими питаннями в цьому контексті є завершення процесу узгодження українського законодавства з нормами угод СОТ, процесу переговорів про режим доступу іноземних компаній до ринків товарів і послуг в Україні. Пріоритетом повинно стати вжиття адекватних заходів із нарощування конкурентоспроможності українських виробників, які здатні ефективно конкурувати в економіці, що базується на чітких і стабільних правилах, а не на винятках із них.

Більшість країн трансформаційного типу (серед них і Україна) декларували прагнення лібералізувати зовнішньоторговельну діяльність та інтегруватися у міжнародний торговельно-економічний простір на правах членів СОТ з тим, щоб сприяти підвищенню конкурентоспроможності власних товаровиробників і збільшенню їхнього експортного потенціалу. Вибір цих країн на користь приєднання до СОТ є виправданим з тієї позиції, що у перспективі він має забезпечити відповідні зміни внутрішнього інституційного середовища, сприяти розширенню експортних можливостей і стати ключовим етапом процесу їхньої інтеграції у міжнародне економічне співтовариство.

Проте очікування країн -- претендентів на членство в головній координуючій структурі світової торгівлі мають співвідноситися з адекватною оцінкою реальних передумов і ступеня їхньої готовності до цього кроку. Необхідна аналітична оцінка відповідності вимогам, що висуваються до потенційних членів СОТ, а також перспектив їх після-інтеграційного функціонування, яка надається у щорічних публікаціях--звітах СОТ.

Проблеми на шляху вступу України до СОТ потребують активації внутрішніх соціально-економічних перетворень на основі чітко сформульованих мети та завдань, тісно пов'язаних з міжнародними зобов'язаннями України.

Питання для поглибленого вивчення теми VI розділу

1. Показники сталого розвитку торгівлі та їх характеристика.

2. Принципи формування стратегії сталого розвитку підприємства.

3. Пріоритетні цілі та методи розробки стратегії розвитку.

4. Гармонізація використання економічних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів за забезпечення зростання соціальної ефективності.

5. Особливості орієнтації торгівлі на інтереси споживача.

6. Задоволення соціальних потреб і зниження соціального напруження в суспільстві.

1. Формування стратегії розвитку торгівлі з орієнтацією на першочергові пріоритети.

8. Методи управління сталим розвитком торгівлі.

9. Принципи формування стратегії розвитку торговельного підприємства.

10. Функції системи управління торгівлею з орієнтацією на забезпечення прибутковості підприємства.

11. Удосконалення організаційної структури і методів управління торговим підприємством.

12. Механізм погодження інтересів споживачів, працівників і власників підприємства.

13. Гармонізація використання економічних ресурсів з метою забезпечення стального зростання соціальної ефективності.

14. Механізм господарювання, господарський механізм торгівлі.

15. Економічні важелі, організаційні форми і способи залучення трудових ресурсів.

16. Місце організаційно-виробничих відносин у формуванні господарського механізму торгівлі.

17. Механізм управління виробництвом, розподілом, обміном і споживанням у торгівлі.

18. Зміни системи організації торгівлі в умовах ринкових перетворень.

19. Визначення господарського механізму функціонування торгівлі.

20. Господарський механізм торгівлі та мінливість ринкової кон'юнктури.

21. Характерні риси використання економічних важелів і стимулів впливу торгівлі на виробництво.

Размещено на Allbest.ru