Політико-правові засади застосування політичних технологій у виборчому процесі

Доходимо висновку, що реальна свобода волевиявлення громадян забезпечується не обмежуючими нормами закону, а в першу чергу вільною конкуренцією між претендентами на голоси виборців. Можна сформулювати своєрідну закономірність: чим вільніша конкуренція, тим більше можливостей у громадян зробити свідомий, осмислений вибір.

Отже, аргументи про те, що в умовах вільної конкуренції виборців обдурять або підкуплять, не мають під собою серйозних підстав і обґрунтування. Такі аргументи в ході перевірки та в результаті нашого дослідження виявились політичними міфами. Один політик обдурить в одну сторону, другий в іншу - а в результаті «золота середина», істина, правда. Науковці досліджують застосування чесних політичних технологій на чесних виборах з метою виявлення більш ефективних політичних технологій, які ведуть до покращення якості політичної еліти та якості політичних рішень. Що, в свою чергу, може сприяти вдосконаленню демократичних інститутів та розвитку громадянського суспільства і розвитку держави і права. А професійні політтехнологи будували б свої кампанії на викритті адміністративного ресурсу, наклепів, шахраїв, брехунів і скупників голосів. Можна прогнозувати, що переважна більшість таких виборчих кампаній буде виграно, якщо виборче законодавство не буде обмежувати дії політиків та політтехнологів до повного абсурду.

В Україні всі спроби законодавчо захистити виборця від підкупу, обману і брудних технологій завершуються, як правило, протилежними наслідками. Вводячи все нові і нові обмеження в закон про вибори, їх ініціатори ставлять між кандидатом і виборцем суб`єкта правозастосування, тобто владу. Таким чином влада має надмірний вплив на виборчий процес. В чинній моделі політико-правового регулювання застосування політичних технологій у виборних кампаніях та в Конституції України (декларативно) влада розділена на незалежні гілки влади і рівні влади, а на практиці влада - одна, єдина і вертикальна. Виходить, що вона і на виборах грає, і правила гри встановлює, та ще й порушників правил карає. А потім науковці, політики, громадські діячі, журналісти дивуються, звідки ж таке засилля адміністративного ресурсу на виборах. Просто чинна модель політико-правового регулювання застосування політичних технологій у виборних кампаніях відображає виборчий процес, політичні технології та їх правове регулювання некоректно і потребує науково обґрунтованого вдосконалення.

На нашу думку, найкращий метод боротьби з адміністративним ресурсом - прибрати із закону про вибори всі (чи майже всі) обмеження на дії кандидатів, в тому числі на розміри виборчих фондів, на порядок агітації, на заборону, на наклеп. Як слушно зауважують дослідники теорії і практики політичних технологій Є. Малкін, Є. Сучков: «Між іншим, норма «про заборону на наклеп» існує в законодавстві США: під час виборів кандидатам дозволяється говорити один про одного таке, за що зазвичай відразу передбачається штраф або в'язниця. І нічого, за 200 років подібного «свавілля» країна не впала» [54, с. 441]. Так само в США нема «дня тиші», агітація дозволена навіть на виборчій дільниці тощо.

На нашу думку, для науково обгрунтованого вдосконалення моделі політико-правового регулювання застосування політичних технологій у виборчому процесі необхідна її лібералізація та передача функцій регулювання громадянам. А детальної регламентації потребують тільки дії виборчих комісій під час підрахунку голосів. Решту аспектів політико-правового регулювання застосування політичних технологій у виборчому процесі поки що слід залишити на волю вільної конкуренції партій і політиків. Інших засобів радикальної протидії на виборах адміністративному ресурсу ми не бачимо. Вважаємо, що можна погодитись із словами таких дослідників теорії і практики політичних технологій як Є. Малкін, Є. Сучков, які підкреслюють: «І не треба всіх лякати, що «політтехнологи обдурять, а багатії скуплять». Сьогодні у нас залишився тільки один «обманщик і багатій» - влада олігархів, і з нею-то якраз й треба боротись, розбиратись, якщо ми хочемо зберегти хоча б залишки інституту вільних виборів, інституту, без якого ніяка реальна демократія просто немислима» [54, с. 441]. Прикладом, що підтверджує слушність цих тверджень може слугувати приказка: «Своїм все, а ворогам закон!».

Як показує практика, більшість норм виборчого права, що містять заборони і обмеження, не працюють, оскільки немає реальної можливості проконтролювати їх виконання.

Проти радикальних механізмів обмеження політико-правових засад функціонування та регулювання застосування політичних технологій та пропаганди будь-яких партій, що дотримуються будь-якої ідеології в межах визначених Конституцією та законодавством України, виступають як науковці, так і експерти, в тому числі міжнародні. Наприклад, Європейська комісія проти расизму і нетерпимості рекомендувала Україні запроваджувати точкові антидискримінаційні норми, які запобігають чітко визначеним дискримінаційним діям в кожній сфері життя, але аж ніяк не ідеологіям, що гіпотетично можуть призвести до таких дій. Тоді як українські законодавці намагаються запровадити цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність, насамперед за застосування політичних технологій, пропаганду.

На думку К. Вітмана, недемократичними і такими, що суперечать Конституції, є законодавчі спроби заборонити громадянам піддаватись дії тих чи інших політичних технологій, пропаганді, дотримуватися певних ідеологічних течій, навіть тих, що базуються на дискримінаційних засадах. Тому що таке правове регулювання є надмірним, недемократичним і суперечить Конституції більшості демократичних країн світу, в тому числі і Конституції України, де ст. 34 якої гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань [13, с. 655].

Таким чином, намагання визначити політико-правові засади функціонування політичних технологій шляхом їх правового регулювання та запровадження законодавчих обмежень щодо агітації, пропаганди, маніпулювання, ідеології, ідеологічного та їх політтехнологічного наповнення засвідчили свою безперспективність та недемократичність. Заборону тієї чи іншої політичної сили через її політичні погляди, через застосування нею тих чи інших політичних технологій завжди хтось буде засуджувати. Засуджувати і заявляти, що це утиск демократичних принципів політичної організації суспільства, утиск інститутів громадянського суспільства та утиск прав людини. Наприклад, з цього приводу Україна нещодавно потрапила під критику та засудження міжнародних правозахисних організацій, зокрема такої впливової та всесвітньо відомої, як Amnesty International. Amnesty International розповсюдила заяву, в якій засудила заборону політичних сил за критерієм сповідуванню ідеології. «Заборона Комуністичної партії України запровадила небезпечний прецедент. Цей крок відкидає Україну назад на її шляху до реформування та поваги до прав людини», - підкреслив директор Amnesty International в Європі та Центральній Азії - Дж. Далхусен. Він також вважає, що «ефект цього рішення абсолютно протилежний, оскільки було використано ті ж самі драконівські заходи щодо придушення інакомислення» [107]. Як слушно зауважує В. Явір, «політична сила мала бути заборонена тільки на підставі доведення в судовому порядку вчинених правопорушень проти територіальної цілісності та незалежності України, а не пакету законів про декомунізацію, які в майбутньому можуть обернутися і проти націоналістичних політичних сил» [107].

Річ у тому, що заборона будь-яких політичних технологій - це заборона права дотримуватися та поширювати певні політичні погляди. Заборона цих фундаментальних прав людини є проявом дискримінації та неминуче призводить до маргіналізації, утисків прав певної частини суспільства. Політико-правові засади функціонування політичних технологій в демократичній державі не повинні ґрунтуватися на подібних політичних заборонах. Навіть якщо в суді публічно і прозоро буде доведено вину, то під відповідні санкції мають підпасти конкретні люди, а не цілий «чорний список».

Отже, розвиток громадянського суспільства та політичний плюралізм є ефективними факторами протидії адміністративному ресурсу та іншим «брудним» політичним технологіям. А лібералізація виборчого законодавства сприятиме розвитку громадянського суспільства. Найкращий спосіб покращити якісний склад влади та політичних рішень - це підвищувати політичний плюралізм, рівень політичної освіти та політичної культури громадян. Аргументи про те, що в умовах вільної демократії, вільної конкуренції виборців обдурять або підкуплять, не мають під собою серйозних підстав і обґрунтування - в ході перевірки та в результаті нашого дослідження вони виявились політичними міфами.

Висновки до розділу 4

В Україні сформувалася модель надмірного політико-правового регулювання виборчого процесу, що сприяє використанню адміністративного ресурсу під час виборів. Дослідження виборних кампаній засвідчило, що припинити практику використання посадовцем переваг службового становища шляхом внесення до виборчого законодавства вичерпного переліку порушень неможливо.

Основними шляхами вдосконалення політико-правового регулювання застосування політичних технологій у виборчому процесі є: жорстке регулювання або лібералізація регулювання виборчого процесу та відповідно застосування політичних технологій.

Політичні технології можуть бути класифіковані за критерієм законності: білі (законні), чорні (незаконні), сірі (напівзаконні), а також за критерієм їх сприйняття громадською думкою - коректні та некоректні, до останніх зараховано «брудні», «чорні», «сірі». Остання класифікація є найбільш перспективною.

В удосконаленні політико-правового регулювання застосування політичних технологій в Україні існує певна колізія. З одного боку, ядром проблеми політичних технологій як політичного феномена та об'єкта правового регулювання визначено наукову недослідженість явища та, як наслідок, невідповідність виборчому законодавству України. До нього запропоновано внести зміни, які допоможуть: забезпечити рівність, справедливість, незалежність політичного процесу зі зміни влади; захистити громадян від «брудної» політичної кампанії; виявляти та протидіяти деструктивним ефектам політичних технологій. Зміни повинні привести до скорочення можливостей для різного тлумачення норм, до чіткішого і однакового їх застосування. З іншого боку, така рівність і справедливість залишаються певним ідеалом, який реалізувати з допомогою регулювання політичних технологій неможливо. Насправді виборчий закон латентно містить переваги одних політичних суб'єктів над іншими.

Природа політичних технологій настільки складна, що далеко не завжди можливо відокремити «абсолютно чесні» методи від «дещо спірних», «дещо спірні» від «дуже сумнівних», а останні - від «відверто нечесних».

Між чистими і брудними політичними технологіями лежить поле так званих «сірих» політичних технологій, які одні дослідники схильні зараховувати до брудних, а інші - до чистих. Причому розмір і характер цієї «сірої» зони залежить від менталітету виборців конкретного регіону і країни в цілому. Виборчі технології виявляються «чистими» або «брудними» до тієї міри, до якої вони легітимні. Водночас слід визнати умовний характер подібного розмежування, адже застосування кожної політичної технології потрібно вивчати окремо і в контексті виборчого процесу.

Лібералізація виборчого законодавства має низку ризиків та переваг.

Доцільно спростувати поширений політичний міф про те, що політичні технології в цілому завдають шкоди демократії та громадянському суспільству. Адже застосування некоректних політичних технологій у виборній кампанії - це процес об'єктивний та неминучий, але побічний іноді травляється як виняток. Оригінальні виборчі технології (в тому числі некоректні) виникатимуть постійно. Спроби законодавчої заборони технологій, які не відкидаються масовою свідомістю, не тільки малоефективні, а й свідчать про низьку правову культуру законодавця. Адже більшість відомих некоректних технологій легко нейтралізуються альтернативними політичними технологіями - варто піддати їх широкому громадському розголосу. Тільки в тих випадках, коли публічність не спроможна припинити маніпуляцію, коли в масовій суспільній свідомості утвердилася потреба відторгнення маніпуляції, може вступати в дію законодавча заборона.

Виборче законодавство ставатиме дедалі жорсткішим, зарегульованим і суперечливим, що розширить підстави для зловживань та застосування політичних технологій. Саме тому необхідно підвищувати рівень політичної освіти і правової культури громадян. Тільки висока електоральна культура уможливить лібералізацію виборчого законодавства як чинник підвищення якості виборчого процесу.

Необхідно розширити участь інститутів громадянського суспільства у виборах як чинник контролю та протидії «брудним» політичним технологіям. Спосіб протидії деструктивним виборчим технологіям полягає в моніторингу, своєчасному вивченні явища і доведенні шкідливості тієї чи іншої політичної технології до громадської думки. Тоді «брудна», некоректна політична технологія, усвідомлена суспільством як така, більше не тиражуватиметься і відійде у виборчий архів.

Окрім участі інститутів громадянського суспільства, самоочищенню політичних технологій у виборчому процесі сприятиме запровадження повноцінної конкуренції. Реальна свобода волевиявлення громадян забезпечується не обмежувальними нормами закону, а вільною конкуренцією між претендентами на голоси виборців. Існує закономірність: чим вища конкуренція, тим більше можливостей у громадян зробити свідомий, осмислений вибір. Тоді як кожна нова заборона і обмеження в законі про вибори є забороною тільки для опозиційних до влади кандидатів. Адже більшість норм виборчого законодавства, що містять заборони і обмеження, не працюють, позаяк немає реальної можливості проконтролювати їх виконання.

На нинішньому етапі розвитку держави надмірне державне регулювання виборчого законодавства може бути використане як технологія придушення громадянського суспільства та демократичних інститутів. Цей процес перетворився на політичну традицію за пасивної підтримки науковців та схвалення більшості населення.

Громадською думкою маніпулюють, переконуючи, що посилення регулювання відбувається заради «порядку», «стабільності». Насправді надмірна регуляція виборчого законодавства - це застосування адміністративного ресурсу.

Україні варто звернути увагу на досвід демократичних країн з ліберальним виборчим законодавством (таких, як США) і стати на шлях дерегуляції (лібералізації) виборчого законодавства. Удосконалення моделі політико-правового регулювання застосування політичних технологій у виборчому процесі має відбуватися в напрямі зменшення регуляторного тиску на виборчий процес та передачі функцій регулювання та контролю громадянському суспільству. Детальної регламентації потребують тільки дії виборчих комісій під час підрахунку голосів, решту аспектів політико-правового застосування політичних технологій поки що слід залишити вільній конкуренції партій і політиків.

ВИСНОВКИ

1. Політичні технології відіграють важливу роль у формуванні політичних інститутів, у перебігу політичних процесів, зокрема виборчого, позаяк безпосередньо впливають на формування центральних, регіональних та місцевих органів влади. З огляду на це можна запропонувати таке визначення: політичні технології - це багатовимірне, багатоаспектне політичне явище, сукупність і система засобів послідовної трансформації політичної сфери, іміджу, громадської думки у спосіб, що забезпечує здобуття та утримання влади, політичного впливу.

2. За критерієм функцій, які політичні технології виконують у політичному, зокрема виборчому, процесі, може бути запропонована така класифікація цих технологій:

1) управлінські;

2) агітаційно-рекламні;

3) організаційно-масові;

4) інформаційно-аналітичні;

5) комунікативні;

6) юридичні;

7) фінансового забезпечення;

8) технічного забезпечення;

9) безпекові;

10) навчально-методичного забезпечення.

Основними етапами застосування політичних технологій у виборчому процесі є:

1) підготовчий;

2) юстиційний;

3) основна (офіційна) політична кампанія;

4) інтенсивний інформаційний удар;

5) день прийняття політичних рішень (голосування);

6) захист результатів прийнятих рішень (голосування), власних результатів політичної кампанії.

Поширену в політичній науці класифікацію етапів застосування політичних технологій у виборчих кампаніях слід удосконалити шляхом перейменування другого етапу - «реєстрації» на «юстиційний» та виокремлення двох додаткових етапів - 5) день прийняття політичних рішень (голосування); 6) етап захисту результатів прийнятих рішень (голосування), власних результатів політичної кампанії.

3. Політичні технології є невід'ємною складовою політичної організації суспільства. Одночасно з трансформацією, розвитком політичної організації суспільства ускладнювалися політичні технології як явище політичного життя. Вони еволюціонували від заборон, табу до складних політичних технологій сучасності. В розвитку політичних технологій можна виокремити такі етапи:

1) релігійний,

2) юстиційний,

3) військовий,

4) економічний,

5) інформаційний.

Україна позиціонується між четвертим і п'ятим етапами розвитку політичних технологій.

4. Політична організація суспільства має маніпулятивний, легальний та легітимний аспекти. Громадська думка впливає на легітимацію та легалізацію дій політичних діячів. З огляду на ірраціональність громадської думки та можливість впливати на неї політичні технології неможливі без маніпулятивної складової. Політичні режими потребують політичного маніпулювання задля легітимації одного варіанту суспільно-політичного устрою та делегітимації іншого. В умовах демократії значення політичного маніпулювання як стратегії інтегрованого впливу на громадян внаслідок високої конкуренції на політичному полі зростає.

Політичне маніпулювання - динамічний та прагматичний політичний процес, що є різновидом політичного впливу на громадську думку та поведінку громадян з метою їх спрямування в необхідному для маніпулятора напрямку. Політичне маніпулювання передбачає застосування системи прийомів, технологій, стратегій, які мають прихований характер, психологічне та ідеологічне спрямування, а також значний легітимаційний потенціал. Політичні технології можуть бути класифіковані за рівнем маніпулятвного впливу: маніпулятивні та неманіпулятивні; легітимні та нелегітимні.

5. Політична пропаганда є невід'ємною складовою виборних кампаній як маніпулятивна політична технологія. Це система заходів інформаційно-психологічного впливу на масову свідомість в інтересах досягнення цілей певних політичних партій і/або лідерів. Політична пропаганда є невід'ємною частиною системи політичної комунікації, спрямованою на формування у масовій свідомості певних політичних поглядів і переконань, а на їх основі відповідного типу політичної поведінки, потрібного суб'єкту пропаганди.

Існує тісний взаємозв'язок між політичною пропагандою та Public Relations (PR), що в демократичних країнах визначають як зв'язки з громадськістю, політичну рекламу, політичну агітацію. За критерієм емоційного впливу слід виокремлювати два види політичної пропаганди - позитивну (конструктивну) та негативну (деструктивну).

6. Завдання виборчих технологій полягає у підготовці, проведенні виборної кампанії та здобутті перемоги на виборах. Вони є складовою політичних технологій і мають низку часових і просторових обмежень, тоді як політичні технології не обмежуються термінами та не артикулюються на практиці. Вибір тих чи інших політичних технологій залежить від багатьох політичних, економічних, соціальних, психологічних та інших чинників.

Існує взаємозв'язок між регулюванням, застосуванням політичних технологій і виборчою системою, типом виборів (чергові, позачергові), національними особливостями їх організації, типом голосування (голосування, дострокове голосування), особливостями законодавчого регулювання діяльності ЗМІ у різних державах.

7. Політико-правове регулювання виборчого процесу є зворотнім боком регулювання застосування політичних технологій під час виборів. На прикладі аналізу виборчого законодавства зарубіжних країн продемонстровано, як особливості правового регулювання виборчого процесу використовуються в межах політичних технологій, котрі використовують їх на користь певних кандидатів або політичних сил.

Політичні технології та можливості для їх застосування передбачені в самому виборчому законодавстві. Зокрема, у виборчих кодексах багатьох країн свідомо закладені недоліки, багатозначність тлумачення різних положень, які дають більш впливовим політичним силам перевагу над менш впливовими, владних політичних сил - над опозиційними. Вони є результатом не стільки незрілості політичної культури суспільства чи політичної еліти, скільки свідомим політичним зловживанням для отримання політичних переваг.

8. Існує градація відповідно до ступеня регулювання виборчого процесу: від ліберального виборчого законодавства до зарегульованого, жорсткого. В Україні сформувалася модель надмірного політико-правового регулювання виборчого процесу, що сприяє використанню адміністративного ресурсу під час виборів.

Адміністративний ресурс - це деструктивна політична технологія, яка застосовується владою під час виборчого процесу і яка гальмує розвиток громадянського суспільства та демократії. Основними різновидами адміністративного ресурсу є:

1) прямий адміністративний тиск на виборців з використанням підкупу, погроз та фальсифікації результатів голосування;

2) тиск на конкурентів у всіх можливих формах (інформаційна блокада, наклепи, зняття конкурентів з реєстрації, відкриття на них кримінальних справ тощо);

3) використання адміністративного ресурсу для ефективного проведення власної виборної кампанії кандидата від влади;

4) одночасне використання усіх вищеперелічених різновидів застосування адміністративного ресурсу;

5) використання тільки перших двох різновидів.

9. Політичні технології можуть бути класифіковані за критерієм законності: білі (законні), що відповідають законам; чорні (незаконні), що суперечать законам; сірі (напівзаконні), що перебувають на межі між законними та незаконними. Можлива також класифікація політичних технологій за критерієм їх сприйняття громадською думкою - коректні та некоректні. Ресурс влади дозволяє задіяти «брудні» політичні технології на користь провладних кандидатів або провладних політичних сил за допомогою адміністративного ресурсу та подвійних стандартів.

Спростовано поширений у науковому дискурсі політичний міф про те, що політичні технології завдають шкоди демократії та громадянському суспільству, адже застосування некоректних політичних технологій у виборній кампанії - це процес об'єктивний та неминучий.

10. Участь громадянського суспільства у виборах як чинник контролю та протидії «брудним» політичним технологіям дедалі розширюється. Одним із способів протидії деструктивним технологіям є моніторинг, своєчасне вивчення явища і доведення шкідливості тієї чи іншої політичної технології до громадської думки. Тільки в тих випадках, коли публічність не спроможна припинити маніпуляцію, може вступати в дію законодавча заборона.

Окрім участі громадянського суспільства, самоочищенню політичних технологій у виборчому процесі сприятиме запровадження повноцінної конкуренції. Тоді як кожна нова заборона і обмеження в законі про вибори є забороною тільки для опозиційних до влади кандидатів. Більшість норм виборчого права, що містять заборони і обмеження, не працюють, оскільки немає реальної можливості проконтролювати їх виконання.

11. На сучасному етапі розвитку демократичних держав надмірне регулювання виборчого законодавства, в тому числі застосування політичних технологій, може бути використане як технологія придушення громадянського суспільства та демократичних інститутів. Удосконалення вітчизняної моделі політико-правового регулювання застосування політичних технологій у виборчому процесі має відбуватися за зразком демократичних країн з ліберальним виборчим законодавством: у напрямку зменшення регуляторного тиску на виборчий процес та передачі функцій регулювання та контролю громадянському суспільству. Детальної регламентації потребують тільки дії виборчих комісій під час підрахунку голосів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Белецька А.В. Лексична сугестія публіцистики друкованих ЗМІ України дискурсу політичного протистояння 2004-2005 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із соціальних комунікацій: спец. 14.01.33 / А.В. Белецька. - Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т журналістики. - К., 2008. - 20 с.

2. Бейтсон Г. Екологія розуму. Збірник статей по антрополії, психіатрії та епістемології / Г. Бейтсон / пер. з англ. - М.: Смисл, 2000. - 476 с.

3. Бернейс Э. Пропаганда / Э. Бернейс [пер. с англ. И. Ющенко]. - М.: Hippo Publishing, 2010. - 176 с.

4. Бобрук А.М. Популізм як прояв мімікрії в контексті сучасної політичної праксеології / А.М. Бобрук, С.Г. Денисюк // Науковий огляд. - 2014. - Вип. 2. - С. 192-198.

5. Бойко О.Д. Політичне маніпулювання: навч. посібник / О.Д. Бойко. - К.: Академвидав, 2010. - 432 с.

6. Бойко О. Використання нейролінгвістичного програмування у політичній сфері / О. Бойко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2009. - Вип. 16. - С. 169-176.

7. Борисов Б.Л. Технології реклами та PR / Б.Л. Борисов. -- М.: ФАИР-ПРЕС, 2001. - С. 39-41.

8. Великий тлумачний словник української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К., 2003. - 742 с.

9. Верман О. Нейролінгвістичні засоби впливу у виборчій кампанії / О. Верман // Політична психологія: науковий збірник. - Л.: «Ліга-Прес», 2003. - С.76-78.

10. Виборча кампанія. Зарубіжний та вітчизняний досвід: Матеріали проекту по виборчих технологіях. -- К.: Лондон, 1997. - 221 с.

11. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / за заг. ред. Є.В. Радченка. - К., 2003. - 253 с.

12. Видрин Д. Очерки практической политологии / Д. Видрин. - К., 1991. - 234 с.

13. Вітман К. Проблеми вдосконалення антидискримінаційного законодавства в Україні / К. Вітман // Держава і право. - 2011. - № 51. - С. 45-54.

14. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданського / Т. Гоббс. - М.: Изд-во «Мысль», 2001. - 416 с.

15. Головатий М. Мистецтво здобувати владу / М. Головатий // Політичний менеджмент. -- 2003. -- №1. - С. 67-74

16. Гоулд Ф. Стратегическое планирование избирательной кампании / Ф. Гоулд; Национальный демократический институт международных отношений США. - М., 1994. - 244 с.

17. Гринберг Т.Э. Политические технологии: ПР и реклама / Т.Э. Гринберг. - М.: Аспект Пресс, 2005. - 317 с.

18. Гусев Д. Уши машут ослом... (Современное социальное программирование) / Гусев Д., Матвейчев О., Хазеев Р., Чернаков С. - М, 2001. - 246 с.

19. Джабасов А.А. Политические технологи избирательных кампаний: проблемы категориального осмысления / А.А. Джабасов // Весник Московского университета. -- Сер. 12: Полит.науки. - 2000. - №2. - С. 43-57.

20. Демченко С.В. Демасифікація мас-медіа в умовах глобалізації (до проблеми дихотомії «елітарне і масове» як комунікаційного парадоксу) / С. В. Демченко // СВІТ соціальних комунікацій: наук. журн. [гол. ред. О.М. Холод]. - К.: КиМУ, ДонНУ, КПУ, 2013. Т. 9. - С. 15-17.

21. Дем'яненко М. Популізм: засоби маніпулятивного впливу на електорат / М. Дем'яненко // Політичний менеджмент. - 2011. - №2. - С. 94-102.

22. Денисенко В. Аксіологічне значення політичної реклами: етичний вимір / В. Денисенко, С. Бурдак // Вестник СевГТУ. - 2005. - Вып. 62: Политология. - С. 65-78.

23. Денисюк С.Г. Технологічні виміри політичної комунікації: монографія / С.Г. Денисюк. - Вінниця: ВНТУ, 2010. - 276 с.

24. Дмитришин Ю.А. Застосування «брудних технологій» у політичній рекламі під час виборчої кампанії 2006 р. / Ю.А. Дмитришин // Наукові записки НаУКМА. -- Серія: Політичні науки. - 2007. Т. 69. - С. 76-83.

25. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е. Л. Доценко. - 3-е изд., испр., перераб. - СПб.: Речь, 2003. - 292 с.

26. Егорова-Гантман Е.В. Політична реклама / Е.В. Егорова-Гантман, К.В. Плешаков. - М.: "Нікколо М", 1999. - 236 с.

27. Жуков К.С. Азбука избирательной кампании / К.С. Жуков. - М.: Имапресс, 2001. - 328 с.

28. Златопольський Д.А. Государственное право зарубежных стран / Д.А. Златопольський. - М., 1999. - 263 с.

29. Иванов В.Н. Технологии политической власти: зарубежный опыт / Иванов В.Н., Матвиенко В.Я., Патрушев В.И., Молодых И.В. К.,1994. - 312 с.

30. Избирательная кампания: взгляд изнутри: сборник статей. - М.: «Права человека», 2002. - С. 65-79.

31. Избирательные системы: сравнительное исследование мирового опыта: материалы НдИ. Вашингтон-Женева: Межпарламентский Союз, 1993. 211 с.

32. Ильясов Ф. Н. Політичний маркетинг. Мистецтво і наука перемагати на виборах / Ф. Н. Ильясов. -- М.: Видавництво ІМА-прес, 2000. - С. 98-99.

33. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием / С.Г. Кара-Мурза; [издание 3-е]. - М., 2000. - 454 с.

34. Климанська Л.Д. Соціально-комунікативні технології в політиці: таємниці політичної «кухні» / Л.Д. Климанська; Національний ун-т «Львівська політехніка». - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2007. - 332 с.

35. Ковалевська А.В. Метамодель лінгвістичної сугестивності політичних рекламних слоганів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 / А.В. Ковалевська; Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. - О., 2011. - 22 с.

36. Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт / А.И. Ковлер. - М.: Институт государства и права РАН, 1995. - 324 с.

37. Колодій А.Ф. Міжрегіональні поділи в Україні та деякі принципи публічного врядування / А.Ф. Колодій // «Будуємо нову Україну»: збірник наукових статей за матеріалами міжнар. конф. - К.: Українське фулбрайтівське коло, 26-27 листопада 2014 р. - К., 2015. - С. 309-327.

38. Короткий оксфордський політичний словник / пер. з англ. за ред. І. Малкіна, А. Макмілана. - К., 2005. - 345 с.

39. Короткий тлумачний словник української мови / уклад. Д. Григоришин, Л. Гумецька, В. Карпова та ін. - К., 1978. - 453 с.

40. Кочубей Л.О. Виборчі технології: політологічний аналіз (на прикладі виборів до парламенту сучасної України): монографія / Л.О. Кочубей. - К.: ТОВ «Видавництво Юридична думка», 2006. - 280 с.

41. Кочубей Л.О. Виборчі технології / Л.О. Кочубей. - К., 2008. - 332 с.

42. Кравчук М. Політична пропаганда як засіб утвердження і розвитку демократичного режиму / М. Кравчук // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2005. - Вип. 7. - С. 303-308.

43. Круглашов А.А. PR у структурі політичного маніпулювання / А.А. Круглашов // Політологічні та соціологічні студії: збірник наукових праць - Чернівці: Букрек, 2011. Т. X. - С. 208-218.

44. Кресіна І. Вплив виборчого законодавства на розвиток партійної системи в Україні / І.О. Кресіна // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006. - К.: Атіка, 2007. -- С. 216-220.

45. Кресіна І.О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми / І.О. Кресіна, Є.В. Перегуда. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - 366 с.

46. Кузь О.М. Виборчі технології в модерному електоральному процесі США та України: монографія / Кузь О.М., Поліщук І.О., Моторнюк Т.М. - X.: ІНЖЕК, 2012. - 256 с.

47. Лебедев-Любимов А.Н. Психологія реклами / А.Н. Лебедев-Любимов. -- СПб.: «Пітєр», 2002. - 368 с.

48. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. - СПБ.: Изд-во "Макет", 1995. -- 321 с.

49. Лебон Г. Психология толп / Г. Лебон // Психология толп / сост. А.К. Боковиков. - М.: Изд-во Института психологии РАН: КСП+, 1998. - С. 122-254.

50. Леонтьєва Л.Є. Пропаганда як інформаційно-психологічний складник політичних процесів: монографія / Л.Є. Леонтьєва; Львівський національний університет ім. І. Франка. - К.; Л., 2004. - 298 c.

51. Липпман У. Общественное мнение / У. Липпман [пер. с англ. Т.В. Барчунова]; Фонд «Общественное мнение». - М.: Ин-т Фонда «Общественное мнение», 2004. - 382 с.

52. Лобанов О. Принципы регулирования предвыборной агитации на телевидении Европы и США [Електронний ресурс] / О. Лобанов // Законодательство и практика масс-медиа.

53. Малишевський М.М. Технологія і організація виборів / М.М. Малишевський. -- Мн.: Харвест, 2003. - 176 с.

54. Малкин Е. Политические технологи / Е. Малкин, Е. Сучков. - М.: Институт избирательных технологий, 2006. - 529 с.

55. Матвейчев О.А. Предвыборная кампания. Практика против теории / О.А. Матвейчев, В.Ю. Новиков. - Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, 2003. - 256 с.

56. Месион М. Основы менеджмента / пер. с англ.; общ. ред. и вступ. ст. Л.И. Евенко / Месион М., Альберт М., Хедоури Ф. - М., 2000. - 697 с.

57. Мигаль С.М. Популізм в політичному житті суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 / С.М. Мигаль. - 19 с.

58. Миклащук І. Політичне маніпулювання як чинник української політики / І. Миклащук // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2008. - Спецвипуск: Політичні технології. - С. 69-78.

59. Московичи С. Век толп: исторический трактат по психологии масс / С. Московичи [пер. с фр. Т.П. Емельянова]. - М.: Центр психологии и психотерапии, 1998. - 480 с.

60. Мотузенко Б.І. Соціокультурні аспекти маніпулятивного впливу [Електронний ресурс] / Б.І. Мотузенко: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: спец. 22.00.04. - К.: Національний університет ім. Т. Шевченка. - К., 2003. - 17 с.

61. Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози / Є.А. Макаренко [та ін.]. - К.: Центр вільної преси, 2006. - 916 с.

62. Наріжний Д.Ю. Аналіз політичних технологій та особливостей їх застосування в транзитивному суспільстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / Д.Ю. Наріжний. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2004. - 19 с.

63. Нечосіна О. Популізм як політичний феномен та технологія / О. Нечосіна // Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. - 2000. - Вип. 4. - С. 39-42.

64. Нолен Д. Избирательные системы / Д. Нолен // Технология и организация выборных кампаний: зарубежный и отечественный опыт. - М.: РАУ, 1993. - С. 78-89.

65. Овертон Дж. Окно Овертона [Електронний ресурс] / Дж. Овертон

66. Ольшанский Д.В. Політико-психологічний словник / Д.В. Ольшанский. - М.: Академічний Проект; Екатеринбург: Ділова книга, 2002. - 349 с.

67. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет. - М.: Изд-во АСТ, 2002. - 506 с.

68. Оруэлл Дж. 1984 / Дж. Оруэлл. - М.: Изд-во АСТ, 2014. - 232 с.

69. Пейн К. Стратегия планирования избирательной кампании / Пейн К., Хед К., О'Коннел Ш. - М.: Национальный демократический институт международных отношений (США), 1995. - 234 с.

70. Петренко В.В. Політична мова як засіб маніпулятивного впливу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук / В.В. Петренко. - К.: Київський національний університет ім. Т. Шевченка, 2003. - 17 с.

71. Підготовка і проведення виборчої кампанії / Авт.-укладач В.О. Наумов. - К., 2002. - 186 с.

72. Піча В.М. Політологія: Навчальний посібник / В.М. Піча, Н.М. Хома. - К.-Л., 2001. - 341 с.

73. Политические коммуникации: [учеб. пособ. для студ. вузов] / Петрунин Ю. Ю. [и др.] ; под. ред. А. И. Соловьева. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 332 с.

74. Политология: словар-справочник / Василик М.А. и др. - М., 2000. - 287 с.

75. Політична психологія: навчальний посібник для вузів / під заг. ред. А.А. Деркача, В.И. Жукова, Л.Г. Лаптева. - М.: Академічний проект; Екатеренбург: Ділова книга, 2001. - 704 с.

76. Політологія / за ред. А.Ф. Колодій. - К., 2003. Кн. 1: Політика і суспільство. - 233 с.

77. Політологічний енциклопедичний словник / упор. В.П. Горбатенко; за ред. Ю.С. Шемшученка та ін. [2-е вид. доп. і перероб.]. - К.: Генеза, 2004. - 736 с.

78. Полуэктов В.В. Полевые и манипуляционные технологии. Настольная книга менеджера избирательных кампаній / В.В. Полуэктов. - М.: Институт избирательных технологий, 2001. - 342 с.

79. Почепцов Г.Г. Имиджелогия / Г.Г. Почепцов [4-е изд., с испр. и доп.]. - М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер», 2004. - 576 с.

80. Почепцов Г.Г. Информационные войны / Г.Г. Почепцов; [отв. ред. С.Л. Удовик]. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. - 576 с.

81. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Г.Г. Почепцов. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1999. - 352 с.

82. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением / Г.Г. Почепцов; [2-е изд., испр. и доп.]. - М.: Центр, 2003. - 317 с.

83. Почепцов Г.Г. Пропаганда и контрпропаганда / Г.Г. Почепцов. - М.: Центр, 2004. - 253 с.

84. Почепцов Г.Г. Психологічні війни / Г.Г. Почепцов. - К.: «Ваклер», 2000. - 528 с.

85. Почепцов Г.Г. Смислові війни в сучасному світі [Електронний ресурс] / Г.Г. Почепцов // MediaSapiens.

86. Почепцов Г.Г. Інформаційно-політичні технології / Г.Г. Почепцов. - К.: «Ваклер», 2001. -- 656 с.

87. Пратканис Э. Эпоха пропаганды: механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление / Э. Пратканис, Э. Аронсон; [пер. на рус. И.Н. Волков, Е.Н. Волков]; [3-е междунар. изд.]. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК; М.: Олма-Пресс, 2003. - 381 с.

88. Проблеми влади і права в умовах постоталітарних трансформацій: міждисциплінарний аналіз: монографія / за заг. ред. О.Г.Данильяна, М.І. Панова. - Х., 2004. - 245 с.

89. Психологія масової політичної свідомості та поведінки / відп. ред. В.О. Васютинський. - К.: Док-К, 1997. - 163 с.

90. Радь Т. Популізм як продукт політичної комунікації / Т. Радь // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - 2012. - Вип. 15. - С. 298-308.

91. Рибак І.В. Інформаційно-комунікативні виміри сучасного політичного маніпулювання / І.В. Рибак // Держава і право: збірник наукових праць: Юридичні і політичні науки. - Вип. 57. - К.: Ін.-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. - С. 565-572.

92. Рудич Ф.М. Много ли власти нужно власти? / Ф. М. Рудич. - К., 1999. - 320 с.

93. Руссо Ж.-Ж. Об Общественном договоре, или Принципы политического Права / Ж.-Ж. Руссо; перевод с франц. А.Д. Хаютина и В.С. Алексеева-Попова // По изд.: Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре. Трактаты / пер. с фр. - М.: "КАНОН-пресс", "Кучково поле", 1998. - 416 с.

94. Сегела Ж. Национальные особености охоты за голосами / Ж. Сегела. - М.: Вагриус, 1999. - 321 с.

95. Слободянюк Е. Виборчі технології для «чайників» і не тільки / Е. Слободянюк // Нова політика. - 2000. - № 2. - С. 45-51.

96. Соснін О.В. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України: монографія / О.В. Соснін. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.- 572 с.

97. Соснін О.В. Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток: (соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-антропологічні виміри): навчальний посібник / Соснін О.В., Воронкова В.Г., Постол О.Є. - К.: ЦНЛ, 2015. - 556 с.

98. Соснін О.В. Філософія гуманістичного менеджменту (соціально-політичні, соціально-економічні, соціально-антропологічні виміри): [навч. посіб.] / Соснін О.В., Воронкова В.Г., Ажажа М.А.- Запоріжжя: Дике Поле, 2016.- 355 с.

99. Справочник по политическому консультированию / под ред. проф. Дэвида Д.Перлматтера; пер. с англ. - М.: Колсантинговая группа "Имидж-Контакт", ИНФРА-М, 2002. - 244 с.

100. Станкевич Ю.В. Мовні сугестогени в текстах політичної реклами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 / Ю. В. Станкевич. - О.: Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, 2011. - 22 с.

101. Стоцький В. В. Комунікативні технології у політичному дискурсі ЗМІ в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / В. В. Стоцький. - О.: Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, 2010. - 16 с.

102. Стратегія планування виборчої кампанії / Пейн К., Хед К., О'Коннел Ш.. - К., 1997. - 245 с.

103. Стрельников Р. В плену телеспрута / Р. Стрельников. М., 1985. 154 с.

104. Сугестивні технології маніпулятивного впливу: навч. посіб. / Петрик В.М. [та ін.]; за заг. ред. ректора Нац. акад. Служби безпеки України д-ра юрид. наук, доц. Є.Д. Скулиша. - К.: Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2010. - 247 с.

105. Тард Г. Мнение и толпа / Г. Тард // Психология толп / [сост. А.К. Боковиков]. - М.: Изд-во Ин-та психологии РАН: КСП+, 1998. - 408 с.

106. Твен М. Как меня выбирали губернатором штата Нью-Йорк / М. Твен. - М., 1974. - 25 с.

107. Україна: заборона Комуністичної партії -- рішучий удар по свободі слова у державі [Електронний ресурс] / Amnesty International Ukraine.

108. Фаер С.А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы / С.А. Фаер. - СПб: Стольный град, 1998. - 235 с.

109. Филатов А.С. Электоральное поведение и политические технологии. Как добиться успеха на выборах / А. С. Филатов. - Сімферополь: Partner, 2002. - 304 с.

110. Філософія політики: короткий енциклопедичний словник / авт.-упоряд. В. П. Андрущенко та ін. - К.: Знання, 2002. - 670 с.

111. Хайек Фр. А. Дорога к рабству / Фр.А. Хайек; пер. с англ. - М.: Новое издательство, 2005. - 264 с.

112. Хлівнюк Т. П. Вплив засобів масової інформації на політичний простір сучасної України: дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Хлівнюк Т.П. - О.: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, 2008. - 192 с.

113. Цуладзе А. Велика маніпулятивна гра / А. Цуладзе. - М.: Алгоритм, 2000. - 336 с.

114. Чальцева О. Маніпулятивні технології в президентських кампаніях 2004 та 2010 рр. в Україні / О. Чальцева, К. Павлова // Історичні і політологічні дослідження. - 2012. - № 2. - С. 328-336.

115. Чижова О.М. Політичні технології як втілення політичного прагматизму// Держава і право. - Серія: Юридичні і політичні науки. - 2003. - Вип. 19. - С. 78-91.

116. Шарп Дж. От диктатуры к демократии: стратегия и тактика освобождения / Дж. Шарп. - М.: Новое издательство, 2011. - 234 с.

117. Шиманова О.В. Політична комунікація в системі міжпартійних та внутрішньопартійних відносин в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / О.В. Шиманова. - Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка, 2009. - 18 с.

118. Шкляр Л. Вибір координат: Проблема наступництва // Україна дипломатична. - 2005. - Вип 5. - С. 45-54.

119. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редколегії) та ін. - К: «Українська енциклопедія», 1998.

Т. 3: К-М. - С. 792.

120. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редколегії) та ін. - К.: «Українська енциклопедія», 1998.

Т. 4: Н-П. - С. 720.

121. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редколегії) та ін. - К: «Українська енциклопедія», 1998.

Т. 5: П-С. - С. 736.

122. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редколегії) та ін. - К: «Українська енциклопедія», 1998.

Т. 6: Т-Я. - С. 768.

123. Яворський В. Принципи сучасного виборчого права України / В.Яворський // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - №3(30). - С. 23-30

124. Яковлев Д.В. Роль засобів масової інформації в конструюванні політичної реальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / Д.В. Яковлев. - Одеса: Одеська національна юридична академія, 2003. - 16 с.

125. Яковлєв О. Маніпулювання в системі політичної комунікації України: стратегічний аспект / О. Яковлєв // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2010. - Вип. 21. - С. 74-80.

126. Яковлєва Н.І. Пропаганда як складова політичної комунікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / Н.І. Яковлєва. - К.: Національний університет ім. Т. Шевченка. - К: 2010. - 18 с.

127. Ярош О. Політичний популізм: теорія і практика передвиборного «флірту» / О. Ярош // Контекст. - 2002. - №2. - С. 21-25.

128. Cobb M.D. Changing Minds: Political Arguments and Political Persuasion / M.D. Cobb, J.H. Kuklinski // American Journal of Political Science. - 1997. - Vol. 41 (1). - P. 88-121.

129. Combs J.E. The New Propaganda: The Dictatorship of Palaver in Contemporary Politics / J.E. Combs, D. Nimmo. - NY: Longman, 1993. - 251 p.

130. Ellul J. Propaganda: The Formation of Men's Attitudes / J. Ellul; [trans. K. Kellen & J. Lerner]. - NY: Vintage, 1973 - 352 p.

131. Jagers J. Populism as Political Communication Style: An Empirical Study of Political Parties' Discourse / J. Jagers, S. Walgrav // Belgium European Journal of Political Research. - 2007. - Vol. 46. - Issue 3. - P. 319-345.

132. Kraus S. The Effects of Mass Communication on Political Behavior / S. Kraus, D. Davis. - Pensylvania State University Press, 1976 - 308 р.

133. Moloney K. Rethinking Public Relations: PR Propaganda and Democracy / K. Moloney. - London: Routledge, 2006. - 248 p.

134. Perloff R. Persuasion, political / Perloff R., Horowitz E., Pettey G. // Encyclopedia of Political Communication / [ed. by L. Lee Kaid, C. Holtz-Bacha ]. - Los Angeles: Sage Publications, 2008. - P. 547-550.

135. Sellers P. Cycles of Spin: Strategic Communication in the U.S. Congress (Communication, Society and Politics) / P. Sellers. - Cambridge University Press, 2009. - 255 p.

Размещено на allbest.ru