Міжнародне військове партнерство та його роль у забезпеченні державного суверенітету України

? конструктивістський підхід характеризується більшою гнучкістю щодо визначення важливості недержавних суб'єктів як акторів міжнародного військового партнерства. Як стверджують прибічники конструктивізму (В. Бхатія, В. Чаудхарі, Р. Сінгх, С. Кемпбелл та ін.) міжнародні організації як актори міжнародного військового партнерства відіграють самостійну роль у міжнародній політиці. З позицій конструктивістської теорії, анархія виявляє себе як важлива характеристика системи міжнародних відносин. На відміну від неолібералів, конструктивісти вважають, що подібна ситуація є не вихідною умовою, а закономірним результатом, до якого призводить політика розвинених держав як провідних акторів міжнародних відносин.

3. Типологія міжнародного військового партнерства охоплює такі головні напрямки: військово-політичне партнерство; військово-технічне партнерство; військово-стратегічне (власне військове) партнерство. Військово-політичне співробітництво реалізує державну політику у сфері безпеки й оборони, заходи щодо інтеграції, зміцнює довіру, партнерські відносини та взаємовигідні контакти і забезпечує виконання міжнародних зобов'язань певної держави у військовій сфері. Військово-технічне співробітництво поглиблює кооперацію з країнами-партнерами у галузі спільної розробки, виробництва та модернізації озброєння, військової й іншої техніки, сприяє розвитку експорту та імпорту товарів військового призначення, а також залученню міжнародної допомоги щодо утилізації застарілого озброєння, боєприпасів, ракетного палива. Військово-стратегічне співробітництво генерує розвиток збройних сил, їх підготовку та досягнення спроможності виконувати спільні завдання зі збройними силами держав-партнерів, сприяє професійній підготовці військових кадрів, збагаченню військового мистецтва, впровадженню досягнень світової військової науки.

В наш час, одним з важливих напрямків реалізації військово-політичного партнерства є миротворча діяльність, яка поділяється на наступні різновиди, відрізняючись за організацією командної структури та ступенем інтеграції оперативних підрозділів: «прикріплене партнерство»; «вбудоване партнерство»; «спільне розгортання»; «композитне партнерство».

Військово-технічне співробітництва, як правило об'єднує два основних типи відносин міжнародного військового партнерства: трансферти ОВТ, технологій подвійного використання, а також надання послуг військово-технічного характеру; спільні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, виробництво, маркетинг, продаж зразків озброєння.

Військово-стратегічне співробітництво охоплює ключові проблеми розвитку збройних сил через співпрацю, координацію зусиль щодо досягнення спільних цілей у сфері міжнародного військового партнерства. Його головними компонентами на сучасному етапі постають: розширення формату діалогу між керівництвом збройних сил певної держави і військовими структурами інших держав та міжнародних організацій; підготовка до спільних військових навчань, багатонаціональних операцій з підтримання миру; організація спільних навчальних заходів для військовослужбовців різних країн.

4. Зміцненню воєнної безпеки України буде сприяти розвиток воєнно-політичного співробітництва в межах ГУАМ, який має перспективи перетворитися в один із ключових елементів нової архітектури європейської і трансатлантичної безпеки. Реалізація такої ролі можлива шляхом укладення низки військово-політичних угод між європейськими та євроатлантичними структурами безпеки - з одного боку, і ГУАМ - з іншого. Більш тісне залучення Румунії, Болгарії, Польщі та Туреччини до вирішення проблем об'єднання могло б перетворити даний союз в один з ключових елементів стабільності і безпеки в регіоні, так як всі вищеназвані країни є членами НАТО.

На сьогодні воєнна співпраця України з НАТО має стратегічний характер, завдання якої можна згрупувати в чотири ключові напрямки: підтримання воєнно-політичного діалогу; сприяння реформуванню й розвитку ЗС України; забезпечення внеску в міжнародну безпеку та підтримання миру; оборонно-технічне співробітництво.

Розвиток відносин особливого партнерства між Україною та НАТО з метою набуття членства в Альянсі підвищує рівень гарантій політичної незалежності, територіальної цілісності i непорушності кордонів України; сприяє протидії новим загрозам стабільності i безпеки в регіоні центрально-східної Європи, невід'ємною частиною якого визнано Україну; сприяє входженню України у європейські структури безпеки та її участі у створенні нової системи міжнародної безпеки; прискорює реформування оборонної сфери i розбудову ЗС України, надає можливості для використання досвіду держав членів НАТО у питаннях забезпечення демократичного контролю над Армією, відкритості у плануванні оборони i формуванні військового бюджету, розбудові професійних Збройних Сил; дає можливості для отримання допомоги від країн - членів Альянсу в проведенні операцій із захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій.

5. У наш час важливою формою військового партнерства, що сприяє зміцненню воєнної безпеки України, є міжнародні військові навчання. За своєю суттю багатонаціональні військові навчання є комплексними заходами міжнародного військового співробітництва, що дозволяють в умовах, максимально наближених до реальних, усебічно вдосконалювати рівень бойової підготовки підрозділів ЗС України та набувати рівень взаємосумісності й бойової готовності, необхідний для виконання ними миротворчих, гуманітарних, пошуково-рятувальних та інших завдань. Багатонаціональні навчання поділяються на такі типи: польові навчання, командно-штабні навчання метою яких є відпрацювання взаємодії офіцерів під час їх роботи у складі багатонаціональних штабів; командно-штабні навчання із залученням військ, які передбачають виконання навчальних завдань як багатонаціональними штабами, так і підрозділами (з'єднаннями), у тому числі із створенням і використанням комп'ютерних мереж.

Стратегічним політичним кроком в утверджені міжнародного авторитету України як миролюбної держави стала її відмова від ядерної зброї та підписання Будапештського меморандуму. Даний крок мав двоякий характер, з одного боку, він послабив військову могутність нашої держави, а з другого боку, надав можливість поглибити партнерські стосунки в економічній, військовій та політичній сферах з демократичними країнами. Водночас Російська Федерація як країна-підписант Будапештського меморандуму грубо порушила свої обов'язки перед Україною, розпочавши військову агресію та анексувавши частину території нашої держави.

6. Важливим чинником розвитку й зміцнення військового партнерства України на міжнародній арені є економічна стабілізація та поступове економічне зростання нашої держави, що у підсумку надає можливість виділяти більше ресурсів на осучаснення ЗС України, модернізацію військово-промислового комплексу та розвиток військової освіти й науки.

Особливої ваги у зміцненні міжнародного військового партнерства України набуває розроблення нових видів озброєнь та торгівля озброєнням. У військово-стратегічному плані торгівля озброєнням є складовою частиною комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня військового потенціалу як своєї армії, так і армій дружніх держав за рахунок оснащення їхніх збройних сил сучасними зразками зброї. Розширення регіональної структури експорту озброєння вирішує і завдання безпосередньої присутності його виробника на тій чи іншій території, а також всебічної перевірки бойових і експлуатаційних властивостей зброї в різних кліматичних зонах.

Зміцнення військового партнерства України на міжнародній арені відбувається в процесі підготовки військових фахівців для іноземних держав у вітчизняних військових навчальних закладах. Здатність країни надати якісні послуги у сфері воєнної освіти є потужним ресурсом для розвитку міжнародного співробітництва, створення позитивного іміджу держави у цій царині. На сьогодні в Україні створено потужні видові ВВНЗ (військові вищі навчальні заклади), у складі яких сформовано профільні наукові центри, що дозволило зосередити на єдиних навчальних базах підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації військових фахівців усіх рівнів військового управління та дає можливість забезпечити інтеграцію військової освіти та науки.

7. На рубежі ХХ-ХХІ ст. взаємовідносини України з ЄС постали одним із визначальних аспектів у побудові нової системи європейської безпеки. У межах перших Робочих планів реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України було започатковано консультації Україна - Трійка Робочих груп Ради ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики, зокрема: роззброєння й нерозповсюдження зброї масового враження, експорту звичайних озброєнь.

Співробітництво України з Європейським Союзом щодо врегулювання криз надає нашій державі можливість реалізувати такі цілі: залучення до процесу становлення європейської системи безпеки, що розширює можливості забезпечення національної безпеки; розширення можливостей для інтенсифікації військово-технічної співпраці з державами - членами ЄС, що сприяє розвитку та модернізації ОПК України; сприяння залученню до європейського політичного процесу, що зміцнює європейську ідентифікацію України; сприяння зростанню партнерської довіри і створення ґрунтовних передумов справжнього союзництва; сприяння розгортанню ефективного політичного діалогу щодо європейської інтеграції України; утвердження міжнародної репутації і ролі України в європейських справах як надійного і передбачуваного союзника, відповідального європейського гравця.

Пріоритетами європейського співробітництва України у сфері воєнної безпеки постали: розширення формату військово-політичного діалогу між керівництвом ЗС України та ЄС; навчання українських офіцерів в освітніх закладах ЄС; підготовка до спільних військових навчань, а також багатонаціональних операцій з підтримання миру; залучення ЗС України до формування багатонаціональних бойових тактичних груп ЄС.

Активізується співпраця Україна з окремими європейськими державами та групами держав. Зокрема, співробітництво оборонних відомств України та Великої Британії нині зосереджено на таких напрямах: продовження воєнно-політичного діалогу; співробітництво у галузі оборонного планування та кадрового менеджменту; співробітництво у галузі освіти та фахової підготовки (перепідготовки) військовослужбовців; співробітництво у галузі медицини; курсова підготовка на базі навчальних центрів та полігонів ЗС України із залученням британських інструкторів, участь фахівців Збройних Сил Великої Британії у заходах з підготовки в рамках програми Багатонаціональної міжвидової групи з підготовки - Україна (JMTG-U); робота в рамках Багатонаціонального Об'єднаного координаційного комітету з питань військового співробітництва та оборонного реформування; професійна підготовка представників ЗС України у навчальних закладах Великої Британії; участь у спільних військових навчаннях, у багатонаціональних операціях з підтримання миру та безпеки.

Посилюється військове співробітництво української держави з країнами Балтії. Головні зусилля Міністерства оборони України у сфері міжнародного співробітництва у балтійському секторі зосереджені на: використанні механізму міжнародних консультацій зі світовою спільнотою для забезпечення миру, суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України; підтриманні діалогу з ключовими партнерами України, державами-сусідами, іншими провідними державами світу та міжнародними безпековими організаціями; реалізації заходів щодо європейської інтеграції України та адаптації національного законодавства в оборонній сфері до європейських стандартів; оснащенні ЗС України модернізованими і новими зразками ОВТ; продовженні участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки під проводом безпекових організацій відповідно до взятих Україною міжнародних зобов'язань; завершенні заходів з підготовки і створення спільної військової частини ЛИТПОЛУКРБРИГ та набуття підрозділом повної оперативної спроможності до виконання завдань за призначенням.

8. Зміцненню військової безпеки України сприяло отримання нашою державою офіційного статусу основного союзника США поза НАТО. Даний статус надає Україні наступні можливості: участь у програмах військово-технологічних досліджень; участь в антитерористичних ініціативах; можливість закуповувати протитанкове озброєння; пріоритетні поставки надлишкового військового обладнання і військових предметів; дозвіл використовувати американське фінансування для закупівлі військового обладнання; участь у програмах військової підготовки.

Стратегічним напрямком подальшого розвитку військового партнерства України і США в оборонній сфері став поетапний перехід у співробітництві від політики реагування на кризи до стабільного довгострокової взаємодії у військово-політичній сфері. Головною метою співробітництва із США, відповідно до положень Воєнної доктрини України, визначено створення до 2020 року міцних та сумісних з НАТО ЗС України.

Концепція розвитку партнерства між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Сполучених Штатів Америки передбачає такі головні напрямки спільних зусиль: зміцнення обороноздатності України; реалізація оборонної реформи з метою створення сучасних збройних сил; удосконалення процесів оборонного планування; управління оборонними ресурсами з метою формування, підготовки, розвитку та забезпечення військ.

Найближчі перспективи розвитку військового співробітництва між Україною і США визначаються, насамперед, продовженням практики спільних навчань, посиленням військово-технічного та військово-політичного співробітництва. Зокрема, у 2018 році в Україні відбудуться такі навчання: україно-американські навчання «Рапід Трайдент - 2018»; україно-американські навчання «Сі Бриз - 2018»; багатонаціональні навчання «Чисте небо - 2018».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдошин І.В. Проблема іноземної присутності в рамках проведення на території України військових навчань та потенційні загрози національній безпеці. Стратегічна панорама. 2009. №1. С. 143-147.

2. Адамян О.Х. Международное сотрудничество в условиях глобальных перемен: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Москва, 2011. 23 с.

3. Александров О.С. Розвиток спільної зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу. Перспективи для України

4. Алексієвець М., Ільчук І. Безпеко-оборонний вектор співпраці України і Польщі в європейсько-атлантичному контексті (1991-2014 рр.).

5. Алібейлі Е.А. Вибір Україною зовнішньополітичної стратегії в середині 1990-х: варіант Гуаму. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2016. Вип.23 (2). С. 13-20.

6. Альмуканова А. Понятие «стратегическое партнерство» в международных отношениях.

7. Бадрак В., Згурець С., Лаптійчук В., Поляков Л. Потенціали співробітництва України з ЄС у сфері безпеки

8. Балендр А. Сучасні підходи до професійної підготовки офіцерів державної прикордонної служби України за стандартами НАТО до участі в багатонаціональних навчаннях. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: «Педагогічні науки». 2016. №4. С. 6-17.

9. Бегма В.М., Мокляк С.П., Толочний Ю.В. Офсетна практика в системі ВТС України як чинник забезпечення економічної безпеки держави. Стратегічні пріоритети. 2010. №4 (17). С. 100-103.

10. Бессонова М., Потєхін О. Політика США щодо України у сучасній українській громадській думці. Американська історія та політика. 2017. №3. С. 51-71.

11. Біла Книга: Збройні Сили України 2014 / за ред. Руснака І.С. Київ: МОУ, 2015. 84 с.

12. Білетов В.І., Закалад М.А., Пивовар О.П., Ворона Т.О. Стратегія військово-технічного співробітництва Збройних Сил України в умовах їх євроінтеграції та переходу на євростандарти. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2014. №3 (52). С. 122-126.

13. Білоус Л.В. Україна і НАТО: до питання історіографії дослідження проблеми. Прикарпатський вісник НТШ. Думка. 2014. №3. С. 108?121.

14. Блищенко В.И., Солнцева М.М. Региональные конфликты и международное право (вторая половина ХХ - начало ХХI века). Москва: Издат. дом «Городец», 2005. 496 с.

15. Божко С.О., Божко Я.О. Стан і перспективи співробітництва України з Європейським Союзом у контексті спільної зовнішньої і безпекової політики. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2012. Вип.111. Ч.1. С. 98-108.

16. Бочар І.В. Діяльність НОРАД: модель військово-політичного співробітництва в регіональній системі міжнародних відносин. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія:» Політологія. Соціологія. Право». 2011. №1 (9). С. 9-15.

17. Будзович Ю. ГУАМ в контексті забезпечення безпеки та співробітництва чорноморського регіону. Вісник Прикарпатського університету. Серія: «Політологія». 2015. Вип.9. С. 80?88.

18. Булыгин А.Н. Международно-правовые основы военного сотрудничества в рамках Содружества Независимых Государств: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Москва, 2002. 24 с.

19. Буневич К.Г. Трансформация военно-технического сотрудничества в условиях глобализации. Вестник Московского университета им. С.Ю. Витте. Серия 1: «Экономика и управление»: электронный науч.-практ. журнал. 2014. №3 (9). С. 47-52:

20. Бурдяк В., Мороз І. Перспективи співробітництва «Україна - НАТО» і роль у ньому польського фактора. Політичний менеджмент. 2008. №3. С. 165-174.

21. Буренок В.М., Ляпунов В.М., Мудров В.И. Теория и практика планирования и управления развитием вооружения: монография. Москва: Издательский дом «Граница», 2005. 418 с.

22. Васильєва М. Уряд США - Україні: програма допомоги, мета і результати. Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право, суспільство: зб. матеріалів ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 15 трав. 2015 р.). Львів: Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка, 2015. Ч.2. С. 17-26.

23. Вєтринський І.М. Геополітичні передумови російської агресії проти України. Гілея: науковий вісник. 2015. Вип.99. С. 316?320.

24. Військові навчання-2018: де і з ким тренуватиметься українське військо.

25. Военное сотрудничество.

26. Войціховський А.В. Співробітництво України з НАТО у миротворчій діяльності. Право і Безпека. 2009. №3. С. 24?29.

27. Вонсович О.С. Зовнішній вимір безпекової політики України. Грані. 2015. №10 (126). С. 69-73.

28. Гладенко А.Н. Развитие европейской системы безопасности в контексте сотрудничества ЕС и НАТО. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип.62. С. 505-512.

29. Гладенко О.М. Міжнародно-правове співробітництво України з Європейським Союзом у сфері Спільної зовнішньої політики та політики безпеки: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Одеса, 2010. 24 с.

30. Годлюк А. Стратегічне партнерство в форматі особливих відносин між Україною і США. Американська історія та політика. 2016. №1. С. 27-40.

31. Голик М.М. Українські миротворці як приклад мужності, відваги та героїзму. Військово-науковий вісник. 2012. Вип.18. С. 15-25.

32. Головань О. Зовнішня політика США щодо політично-військової кризи на Сході України. Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право, суспільство: зб. матеріалів ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 15 трав. 2015 р.). Львів: Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка, 2015. Ч.2. С. 32-35.

33. Головина А.А., Локтионов О.В. Государственная политика в области международного военного сотрудничества: выработка, реализация и перспективы. Ученые записки Тамбовского отделения РоСМУ. 2017. Вып.8. С. 55-61.

34. Горбулін В.П., Власюк О.С., Лібанова Е.М., Ляшенко О.М. Збройний конфлікт в Україні у термінах геополітики. Суспільно-політичні процеси. 2016. Вип.3. С. 61?86.

35. Горбатенко В.П.«М'яка сила» як основа сучасної геополітичної стратегії. Studia politologica Ucraino-Polona. 2014. Вип.4. С. 27?31.

36. Горбатенко В.П. Національна держава та її суверенність в умовах глобалізації. Studia politologica Ucraino-Polona. 2013. Вип.3. С. 268?273.

37. Городиський І. Правові засади співробітництва між Україною та Європейським Союзом відповідно до Угоди про асоціацію. Вісник Львівського університету. Серія: «Міжнародні відносини». 2014. Вип. 36. Ч.2. С. 74-81.

38. Городня Н. Для чого Америці підтримувати Україну? Американська історія і політика. 2016. №2. С. 69-77.

39. Грубінко А. Лісабонський договір та юридичне закріплення спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС. Юридичний журнал. 2010. №7. С. 33-35.

40. Грубінко А.В. Українсько-британські відносини у 1991-2004 рр. (політичне та військове співробітництво): автореф. дис. … канд. іст. наук. Київ, 2007. 24 с.

41. Гусак Ю., Кліщевський М. Становлення системи воєнно-наукових досліджень у незалежній Україні: 1991-2013 роки. Наука і оборона. 2013. №4. С. 33?41.

42. Декларація Лісабонського Саміту: схвалена главами держав та урядів, що взяли участь у засіданні Північноатлантичної Ради у Лісабоні 20.11.2010 р. (п.22).

43. Декларація Чиказького саміту: видана главами держав та урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної ради у Чикаго 20.05.2012 р. (п.35).

44. Делінський О.А. Європейська система безпеки: міжнародно-правові аспекти становлення і розвитку: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2003. 21 с.

45. Джафаров И. Украина ищет в Азербайджане стабильного партнера для военного сотрудничества

46. Джус О.А. Аксіологічний вимір дослідження ролі міжнародного військового партнерства у захисті суверенітету України. Політологічний вісник: зб. наук. праць. Київ: ВАДЕКС, 2015. Вип.79. С. 472-481.

47. Джус О.А. Вектори реалізації пріоритетів зовнішньої політики України в воєнно-політичній сфері. Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України: тези доповідей наук.-практ. конф. (м. Київ, 25 квіт. 2008 р.). Київ: ВІКНУ, 2008. С. 53-54.

48. Джус О.А. Відносини особливого військового партнерства Україна - НАТО як чинник зміцнення воєнної безпеки держави. Virtus: Scientific Journal / еditor-in Chief M. A. Zhurba. February. 2018. №21. С. 195-201.

49. Джус О.А. Військове партнерство як засіб удосконалення ЗСУ. Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє: тези доповідей ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27 лист.2015 р.). Київ: ВІКНУ, 2015. С. 139-140.

50. Джус О.А. Військово-політичне партнерство як інтегральний напрямок військового співробітництва. Грані: наук.-теорет. альманах. 2018. Т. 21, №2. С. 121-127.

51. Джус О.А. Військово-стратегічне співробітництво як компонента міжнародного військового партнерства. S.P.A.C.E. (SOCIETY, POLITICS, ADMINISTRATION IN CENTRAL EUROPE): електронний наук.-практ. журнал. 2018. Вип.8. С. 25-28.

52. Джус О.А. Військово-технічне співробітництво як визначальний напрямок міжнародного військового партнерства. Політичне життя: наук. журнал. 2018. №1. С. 119-125.

53. Джус О.А. Європейське співробітництво України у сфері воєнної безпеки. Дні науки філософського факультету - 2017: матеріали доповідей та виступів на міжнар. наук. конф. (м. Київ, 25-26 квіт. 2017 р.) / редкол.: А.Є. Конверський та ін. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2017. Ч.8. С. 19-21.

54. Джус О.А. Міжнародне військове партнерство як засіб забезпечення воєнної безпеки України. Evropskэ politickэ a prбvnн diskurz. 2018. Svazek 5. 2. vydбnн. S. 54-61.

55. Джус О.А. Місце і роль воєнної складової в реалізації національних інтересів держави. Молодіжна військова наука у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: тези доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, ад'юнктів, слухачів, курсантів і студентів (м. Київ, 28 квіт. 2017 р.). Київ: ВІКНУ, 2017. С. 28-29.

56. Джус О.А. Основні принципи та завдання зовнішньої політики України. Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України: тези доповідей наук.-практ. конф. (м. Київ, 27 квіт. 2007 р.). Київ: ВІКНУ, 2007. С. 14-15.

57. Джус О.А. Принципи міжнародного військового партнерства як підґрунтя укладання військових альянсів. Держава і право: зб. наук. праць. Серія: «Політичні науки» / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. Вип.78. С. 219-232.

58. Джус О.А. Проблема ідентифікації інтересів в політиці військового партнерства. Молодіжна військова наука у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: тези доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, ад'юнктів, слухачів, курсантів і студентів (м. Київ, 26 квіт. 2016 р.). Київ: ВІКНУ, 2016. С. 20.

59. Джус О.А. Роль військового партнерства у забезпеченні суверенітету України. Ціннісний вимір політичної діяльності: сепаратизм та війна як продовження політики: тези доповідей ІІІ(VІІ) Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Херсон, 23-24 черв. 2016 р.) / редкол.: Ю.М. Бардачов (голова), Ф.Г. Семенченко, Ю.О. Ватуля та ін. Херсон: Вид-во ПП Вишемерський В.С., 2016. С. 61-62.

60. Джус О.А. Формування пріоритетів зовнішньої політики України в воєнно-політичній сфері. Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 11-13 жовт. 2007 р.). Київ: ВІКНУ, 2007. С. 257-258.

61. Джус О.А., Зіняк І.Я. Безпековий вимір європейського співробітництва України. Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє: тези доповідей ХІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 лист.2017 р.). Київ: ВІКНУ, 2017. С. 138-139.

62. Джус О.А., Іллєнко В.К. Аспекти взаємодії України і НАТО. Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє: тези доповідей ХІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 лист.2017 р.). Київ: ВІКНУ, 2017. С. 145-146.

63. Джус О.А., Сухонос О.І. Демократичний потенціал України. Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє: тези доповідей ХІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 25 лист.2016 р.). Київ: ВІКНУ, 2016. С. 144-145.

64. Джус О.А., Христоріз М.В. Сепаратизм як суспільно-політичне явище сучасності. Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє: тези доповідей ХІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 25 лист.2016 р.). Київ: ВІКНУ, 2016. С. 146.

65. Долгов І.О., Алєксєєнко А.В. Еволюція партнерства (Україна - НАТО). Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2012. Вип.19. С. 30-39.

66. Долгов І., Корендович В. Конструктивне партнерство Україна - НАТО: оборонні аспекти. Наука і оборона. 2013. №4. С. 3?7.

67. Дорош Л. Новітній пріоритет співпраці України та США: союзні відносини. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2015. №27. С. 95-100.

68. Дудко І. США як стратегічний партнер України: очікування чи реальність? (До питання про допомогу Україні в умовах агресії РФ). Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право, суспільство: зб. матеріалів ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 15 трав. 2015 р.). Львів: Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка, 2015. Ч.2. С. 36-42.

69. Дяков С.І. Заходи міжнародного військового співробітництва як форми підвищення рівня професійної компетентності викладача вищого військового навчального закладу. Вісник Національного університету оборони України. 2013. №1 (32). С. 51-54.

70. Євроатлантичне співробітництво та європейська інтеграція України / за заг. ред. О.Ф. Деменка. Київ: НУОУ, 2011. 466 с.

71. Євроінтеграція України: сектор безпеки і оборони. Національна безпека і оборона. 2013. №4-5. С. 45-50.

72. Єхануров Ю.І. Воєнна безпека України: проблеми та напрями її зміцнення. Національна безпека: український вимір. 2008. Вип.1-2 (20-21). С. 19-26.

73. Жигайло В.М. Сучасний стан і перспективи співробітництва України та Сполучених Штатів Америки. S.P.A.S.E. 2017. №5. С. 38-42.

74. Завершилися українсько-американські військові навчання Rapid Trident - 2017.

75. Звинчукова О.Н. Полномочия органов государственной власти в области военно-технического сотрудничества. Армия и общество. 2012. №2 (30). С. 130-135.

76. Зіняк Л.В. Військове співробітництво України та Європейського союзу за угодою про асоціацію. Форум права. 2013. №3. С. 245-250.

77. Зіняк Л.В. Міжнародно-правові засади військового співробітництва України: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Харків, 2014. 24 с.

78. Зіняк Л.В. Правова регламентація міжнародного співробітництва держав у військовій сфері (загальноісторичний дискурс). Юридичний вісник. 2014. №3. С. 382-388.

79. Зіняк Л.В. Принципи міжнародного військового співробітництва. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: «Юридичні науки». 2014. Вип.3, т. 3. С. 295-300.

80. Їжак О.І. Багатонаціональні операції за участю України: юридичні, політичні і військові аспекти реалізації політики позаблоковості: аналітична записка.

81. Ільницька У.В. Україна - НАТО: організаційно-мотиваційний аспект відносин. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія: «Політологія». 2008. Т. 79, вип.66. С. 153?157.

82. Імпорт летальної зброї: у США закуплять снайперські гвинтівки.

83. Каляєв А. Теоретичні засади військового співробітництва України в контексті геополітичних змін: державно-управлінський аспект. Ефективність державного управління. 2012. Вип.33. С. 34-40.

84. Кам'янецька О.В. Сучасний стан світового ринку зброї та його транс націоналізація. Економічний простір. 2016. №110. С. 5?16.

85. Каплинський О. Роль Вишеградської четвірки в контексті національної безпеки України. Стратегічні пріоритети. 2009. №2. С. 47-54.

86. Карташова Ю.О. Політика європейської безпеки

87. Кірєєв С.Л. Правове регулювання участі Збройних Сил України у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Юридична наука. 2014. №1. С. 92?99.

88. Клименко Ю.А. Військово-політичне союзницьке співробітництво як чинник геополітичної стабілізації в Європі: автореф. дис. … канд. політ. наук. Київ, 2011. 20 с.

89. Клименко Ю.А. Інституціалізація військово-політичного союзницького співробітництва. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Соціологія і політичні науки». 2008. Т. 13, №3. С. 253-263.

90. Коваленко Г. Безпекові та оборонні структури ЄС в рамках Лісабонського Договору. Поради та перспективи для співпраці Україна - ЄС. Лісабонський Договір: аналіз впливу на відносини між ЄС та Україною у міжнародній, безпековій та оборонній політиці. Київ: 2011. С. 69-73.

91. Коментар МЗС України щодо схвалення Конгресом США Закону «Підтримка української свободи» / Міністерство закордонних справ України.

92. Кондратенко О.Ю. Процес ядерного роззброєння і Україна. Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. Серія: «Економіка, право, політологія, туризм». 2011. Т. 2, №4. С. 75-79.

93. Корсунський С.В. Українсько-турецькі відносини: минуле, сьогодення, завтра. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2011. Вип.17. С. 24?31.

94. Котелянець О.О. Актуальні питання розвитку міжнародної миротворчої діяльності України. Стратегічні пріоритети. 2012. №2 (23). С. 185-190.

95. Коцюруба К.О. Концепція «smart defense» як вимушений тренд сучасного глобалізованого світу. Проблеми міжнародних відносин. 2013. Вип.6. С. 99-111.

96. Кременецький Б. Пріоритетом військового співробітництва з країнами НАТО та ЄС є підвищення оперативних спроможностей ЗСУ

97. Кротіков В. Збройні сили України: анабіоз демократії? Віче. 2000. №6 (99). С. 106?115.

98. Кудашкин В.В. Военно-техническое сотрудничество Российской Федерации с иностранными государствами: понятие, принципы и правовой режим. Государство и право. 1998. №9. С. 69-77.

99. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г., Панасенко Д.А. Чинники формування конкурентоспроможності підприємств на ринку озброєння. Актуальні проблеми економіки. 2012. №8. С. 182?191.

100. Купінець Л.Є., Обнявко Т.С. Економіко-екологічний вектор розвитку сучасного військово-промислового комплексу. Економічні інновації. 2014. Вип.58. С. 144?156.

101. Лещенко Л.О. Українсько-китайські відносини: здобутки і перспективи. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2001. Вип.5. С. 149?154.

102. Лухтан А.І. Міжнародне військове співробітництво України: історичний аспект. Військово-науковий вісник. 2017. Вип.27. С. 71-88.

103. Мавріна О.С. Стратегічне партнерство в зовнішньополітичній практиці Туреччини. Сходознавство. 2012. №59. С. 48?81.

104. Малик Я. До питання про воєнну безпеку України. Ефективність державного управління. 2014. Вип.41. С. 107?114.

105. Мандрагеля В.А. Воєнно-політичне співробітництво України: перспективи розвитку. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: «Питання політології». 2011. №949, вип.18. С. 181-185.

106. Марценюк Р. Військова співпраця України та країн Балтії (1991-2017).

107. Марчук Л. Міжнародне співробітництво у стінах військового вузу. Віче. 2013. №19. С. 37?38.

108. Марчук Л. Навчають американські десантники. Віче. 2015. №9. С. 21-22.

109. Матусова О.М., Гончаров О.В. Україна в зовнішньоекономічній політиці Китаю. Сучасні питання економіки і права. 2011. Вип.2. С. 69?75.

110. Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

111. Міжнародна конференція «Роль міжнародних організацій в національній безпеці України» (виступи учасників). Національна безпека і оборона. 2013. №6. С. 20-45.

112. Міжнародне навчання «Кленова арка - 2016» стартувало на Львівщині.

113. Міжнародне співробітництво. Двостороннє співробітництво зі стратегічними партнерами України / Міністерство оборони України.

114. Міжнародні навчання «Sea Breeze-2015» підвищили тактичну майстерність та зміцнили партнерство й дружбу між країнами-учасницями.

115. Момот Т.В., Аванесова Н.Е., Віннік І.Ю. Оборонно-промисловий комплекс України: пріоритетні напрями реформування в умовах євроінтеграції. Економіка і регіон. 2015. №5. С. 27?33.

116. Мусійчук В.А. В'єтнам - стратегічний партнер України у Південно-Східній Азії. Сходознавство. 2012. №60. С. 89?109.

117. На Яворовском полигоне начались украинско-американские учения «Репид трайдент - 2016».

118. Намонюк Ч.І., Пхіденко М.О. Втрата ядерного статусу як зовнішньополітичний прорахунок України. Вісник Дніпропетровського університету. Серія: «Політологія». 2017. №2. С. 70-78.

119. Науменко М.І. Військове співробітництво України з Азербайджанською республікою на сучасному етапі. Історичні записки. 2013. Вип.38. С. 144-152.

120. Науменко М.І. Концептуальні засади і напрями сучасного етапу розвитку військової освіти і науки. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: «Військово-спеціальні науки». 2009. Вип.23. С. 4?10.

121. Ничитайло І.М. Актуальні питання забезпечення міжнародної безпеки. Юридичний науковий журнал. 2015. №2. С. 264-267.

122. Новиков И.А. Стратегическое партнерство как феномен международной политики (анализ отношений Россия - Евросоюз). Вестник Волгоградского государственного университетата. Серия 4: «История». 2010. №1 (17). С. 117-124.

123. Овчаренко Ю. Збройні сили України в системі міжнародних структур колективної безпеки. Актуальні проблеми державного управління. 2013. Вип.1. С. 108?112.

124. Овчаренко Ю. Концептуальні засади міжнародного співробітництва України у військовій сфері в контексті європейської інтеграції. Актуальні проблеми державного управління. 2012. Вип.2. С. 104?109.

125. Овчаренко Ю. Нормативно-правові аспекти розвитку Збройних Сил України в напрямку інтеграції в міжнародні структури колективної безпеки. Актуальні проблеми державного управління. 2013. Вип.3. С. 109?113.

126. Ольховець О.П. Правові засади розвитку воєнної організації держави, та їх перспективи. Юридична наука. 2014. №1. С. 108?114.

127. Омелянюк С. Політико-правові акти, що визначили без'ядерний статус України. Віче. 2010. №9. С. 12-15.

128. Осадча О. Пріоритети партнерства зі Сполученими Штатами Америки в контексті посилення обороноздатності України. Американська історія та політика. 2016. №2. С. 84-92.

129. Офіційно затверджено рішення про військову співпрацю країн - членів ЄС.

130. Павліковський А.К., Іващенко А.М. Аналіз основних напрямів розвитку оперативних спроможностей Північноатлантичного альянсу після Варшавського саміту. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2016. №3. С. 18?23.

131. Палагнюк Ю.В. Сучасний стан та перспективи співробітництва НАТО та України у сфері миротворчості. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія: «Політологія». 2008. Т. 93, вип.80. С. 31-34.

132. Парахонський Б.О., Яворська Г.М. Стратегічне партнерство України: Аналітична записка Відділу глобалістики та безпекових стратегій НІСД при Президентові України.

133. Перепелиця Г.М. Україна та архітектура європейської безпеки: виклики та ризики в Європі після закінчення «холодної війни». Реформування Збройних Сил України: пріоритети: за матеріалами міжнар. семінару. Київ: Б. в., 2001. С. 8-9.

134. Пивоваров А.С. Основні аспекти українсько-польського стратегічного партнерства. Держава і право: зб. наук. праць. Серія: «Юридичні і політичні науки». 2008. Вип.39. С. 710-716.

135. Під без'ядерною парасолькою: Україна та її ядерні можливості - ілюзії і реальність.

136. Погібко О.І. Воєнна доктрина України - нормативно-правове підґрунтя законодавчого забезпечення оборони держави. Прикарпатський юридичний вісник. 2015. Вип.3 (9). С. 17-24.

137. Погібко О.І. Правові засади врегулювання військового співробітництва - складової оборонного курсу держави. Актуальні проблеми держави і права. 2010. Вип.52. С. 370-377.

138. Погорєлова І. Ядерний і безпековий чинник в американо-українських відносинах. Агора. 2016. Вип.16. С. 33-36.

139. Погорська І. Глобальне лідерство США в умовах сучасної мiжнародно-системної трансформацiйностi. Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право, суспільство: зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 15 трав. 2015 р.). Львів: Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка, 2015. Ч.2. С. 94-100.

140. Подберезкин А.И., Харкевич М.В. Мир и война в XXI веке: опыт долгосрочного прогнозирования развития международных отношений. Москва: МГИМО-Университет, 2015. 265 с.

141. Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст.голови) та ін. Київ: Парламентське вид-во, 2011. 808 с.

142. Політологічна енциклопедія: у 6 кн. / уклад. А.О. Карасевич, Л.С. Шачковська. Умань: П.П. Жовтий О.О., 2016. Кн. 2. Літери Г, Д, Е, Є. 560 с.

143. Полторак заявил, что Украина получит Javelin уже в 2018 году.

144. Поляков С.Ю. Військове співробітництво України і Європейського Союзу як фактор зміцнення законності і правопорядку в Збройних Силах України. Форум права. 2013 №1. С. 788-792.

145. Пономарев Н.В. Многосторонние и непрямые механизмы военного сотрудничества в политике США. Международные процессы. 2012. Т. 10, №29. С. 88-94.

146. Пошедін О.І. Воєнна безпека України в контексті співробітництва з Європейським Союзом. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2014. №3. С. 53-60.

147. Пріоритети українсько-американського співробітництва (Дорожня карта).

148. Пріоритетне партнерство. Спільне бачення українсько-польських відносин: аналітична записка Українсько-польської діалогової групи.

149. Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості: Закон України від 23.12.2014 р. №35-VIII.

150. Про нову редакцію Воєнної доктрини України: рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015 р.

151. Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Закон України від 28.06.2015 р. №1479-14.

152. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 09.05.2015 р.

153. Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020»: Указ Президента України від 12.01.2015 р. №5/2015.

154. Ржевська Н. Оновлена стратегія США та чого від неї очікує світ. Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право, суспільство: зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 15 трав. 2015 р.). Львів: Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка, 2015. Ч.2. С. 110-116.

155. Розпочалося міжнародне сертифікаційне навчання «Common Challenge-16».

156. Руснак І.С. Воєнна безпека України у світлі реформування сектора безпеки і оборони. Наука і оборона. 2015. №2. С. 9?14.

157. Руснак І.С. Підсумки та перспективи оборонного будівництва України в контексті реалізації воєнної політики держави. Стратегічні пріоритети. 2015. №4 (37). С. 35?44.

158. Рябчук В.В., Понимасов О.Е. Международный совет военного спорта как гарант реализуемости принципов военно-спортивного сотрудничества. Новая наука. 2016. №5-1. С. 65-67.

159. Рябчук В.В., Понимасов О.Е. Международное военно-спортивное сотрудничество как система всемирного военного спорта. Новая наука: Проблемы и перспективы. 2016. №9-2. С. 83-85.

160. Сальнікова О.Ф. Можливості оборонно-промислового комплексу щодо забезпечення Збройних Сил України озброєнням та військовою технікою. Інвестиції: практика та досвід. 2015. №2. С. 118?122.

161. Свергунов О.О. Світові тенденції розвитку воєнно-економічного співробітництва у сферах розробок та виробництва озброєнь: досвід для України. Стратегічні пріоритети. 2016. №3 (40). С. 45-53.

162. Свергунов О.О. Стратегічне управління імпортною політикою у сфері військово-технічного співробітництва в умовах криз: світовий досвід та Україна. Стратегічні пріоритети. 2015. №1 (34). С. 26-33.

163. Свергунов О.О., Свергунов О.О., Толочний Ю.В. Стратегічні напрями вдосконалення системи управління ризиками при військово-технічному співробітництві. Стратегічні пріоритети. 2011. №4 (21). С. 108-112.

164. Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за заг. ред. В. П.Горбуліна. Київ: НІСД, 2017. 496 с.

165. Святун О., Святун О. Будапештський меморандум та його співвідношення з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Віче. 2014. №20. С. 15?20.

166. Середюк Н.П. Безпека України: чинники нестабільності в контексті міжнародного гуманітарного співробітництва. Гілея: наук. вісник. 2016. Вип.114. С. 392-399.

167. Сидоров Є. Армія Євросоюзу.

168. Сіцінський Н.А. Оцінка сучасного стану українсько-американського військово-політичного співробітництва. Державне управління: удосконалення та розвиток: електронне наук. видання. 2016. №7.

169. Слюсаренко Ю.А. Правові засади співробітництва України та Європейського Союзу у сфері спільної безпекової та оборонної політики. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2015. Вип.124, ч.І. С. 94-101.

170. Смолянюк В. Озброєна демократія, або демократизована зброя. Політичний менеджмент. 2009. №1. С. 95?106.

171. Софронов О.О. Військово-технічне співробітництво в системі забезпечення національної безпеки України. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип.95, ч.І. С. 23-25.

172. Софронов О.О. Військово-технічне співробітництво як складова державної політики України. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2010. Вип.94, ч.ІІ. С. 138-143.

173. Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник / заг. ред. і уклад.: В.П. Андрущенко, М.І. Горлач. Київ; Харків: ВМП «Рубікон», 1997. 400 с.

174. Стасюк В.В. Використання освітніх технологій як напрям покращення якості підготовки військових фахівців. Вісник Національного університету оборони України. 2013. Вип.2. С. 142-146.

175. Степан Полторак: ЛитПолУкрбриг - це практичний внесок наших країн у спільну європейську безпеку. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/news/ 248705753 (дата звернення: 11.02.2018).

176. Структура Центрального апарату Міністерства оборони України.

177. Сунгуровський М. Геополітичний аналіз балансу сил і змін у ньому на фоні російсько-українського конфлікту.

178. Телелим В.М., Музиченко Д.П., Пунда Ю.В. Планування сил для виконання бойових завдань у «гібридній війні». Наука і оборона. 2014. №3. С. 30-35.

179. Телелим В.М., Приходько Ю.І. Військова освіта в системі обороноздатності держави: проблеми, світові та національні тенденції розвитку. Військова освіта. 2013. №2. С. 3-19.

180. Телелим В.М., Приходько Ю.І. Система військової освіти: протиріччя розвитку, напрями та шляхи реформування. Наука і оборона. 2012. №4. С. 42-49.

181. Терлецький Р.М. Правові аспекти регулювання військово-технічного співробітництва України з іноземними державами. Юридична наука. 2013. №7. С. 111-117.

182. Тищук Є. Безцінний досвід найсильнішої армії світу. Віче. 2015. №19-20. С. 49-51.

183. Ткаченко Ю.А., Торіцин А.С. «Теорія демократичного миру» та її прояви в політиці держав заходу щодо республік колишнього СРСР. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 1998. Вип.1. С. 127?134.

184. Толстов С. Зовнішньополітичні акценти та пріоритети адміністрації Б. Обами. Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право, суспільство: зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 15 трав. 2015 р.). Львів: Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка, 2015. Ч.2. С. 126-135.

185. Трембецька Ю. Особливості організації міжнародного співробітництва у системі підготовки майбутніх офіцерів Збройних Сил України. Вісник Львівського університету імені Івана Франка. Серія: «Педагогічна». 2013. Вип.29. С. 110-119.

186. Труш О.О., Нікіпелова Є.М. Історико-правові засади європейської політики безпеки й оборони. Теорія та практика державного управління. 2016. №3 (54).

187. У Білому домі підсумували заходи на підтримку і підсилення обороноздатності України.

188. У Польщі розпочалися навчання НАТО «Анаконда-2016». International Weekly. 2016. №10. С. 17.

189. Угода між Європейським Союзом і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання криз від 13.06.2005 р. Офіційний вісник України. 2008. №24. Ст.726.

190. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 30.11.2015 р.

191. Угода про партнерство і співробітництво між Україною, Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994 р. Офіційний вісник України. 2006. №24. Ст.1794.

192. Україна і США проводять спільні військові навчання в Чорному морі.

193. Україна та США підписали угоду про співробітництво в оборонній сфері.

194. Участь Збройних Сил України у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки / Міністерство оборони України.

195. Фалалєєва Л.Г., Давиденко О.І. Особливості реалізації спільної зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу. Вісник Академії адвокатури України. 2012. №2 (24). С. 82-88.

196. Фанін І.С. Військово-технічне співробітництво України в процесі розвитку євроатлантичної інтеграції: безпековий вимір: автореф. дис. … канд. політ. наук. Київ, 2010. 22 с.

197. Феденко О.В. Миротворча діяльність України як критерій готовності її Збройних Сил. Військово-науковий вісник. 2012. Вип.18. С. 97-107.

198. Феденко О.В. Особливості методики оцінки воєнно-політичної обстановки в сучасних умовах. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип.101, ч.І. С. 54-61.

199. Хаирова А.Г. Становление внешней политики европейских сообществ: попытки западноевропейских стран по созданию структур и реализации планов военно-политического сотрудничества в 50-60 гг. ХХ века. Вестник современной науки. 2015. №4. С. 168-172.

200. Хандогій В. Україна - США: 20 років стратегічного партнерства (1996-2016). Агора. 2016. Вип.17. С. 36-40.

201. Ханін І.Г. Співробітництво з міжнародними організаціями як чинник розвитку військово-промислового комплексу України. Ефективна економіка: електронне наукове видання. 2015. №2.

202. Хартія Україна - США про стратегічне партнерство.

203. Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва.

204. Худолій А. Американсько-українські відносини в світлі викликів ХХІ століття. Американська історія і політика. 2016. №1. С. 115-122.

205. Цирфа Ю. Українська безпека. Іспит для світу. Віче. 2014. №7. С. 18?21.

206. Цыганков П.А. Международные отношения: учеб. пособие. Москва: Новая школа, 1996. 320 с.

207. Цыганков П.А. Политическая социология международных отношений: учеб. пособие. Москва: Радикс, 1994. 208 с.

208. Чепков І.Б., Борохвостов І.В., Борохвостов В.К., Русевич А.О. Проблеми технічного оснащення Збройних Сил України та шляхи їх розв'язання в сучасних умовах. Наука і оборона. 2014. №3. С. 43?50.

209. Чепков І.Б., Луханін М.І., Гультяєв А.А., Сіренко В.Є. Роль та місце генерального конструктора в життєдіяльності оборонно-промислового комплексу. Озброєння та військова техніка. 2016. №2. С. 3?8.

210. Черницька Т. Конкурентні позиції України на світовому ринку військово-технологічної продукції. Економічний аналіз. 2013. Т. 12 (1). С. 335?340.

211. Чорна Н. Україна і Польща: історіографія відносин (кін. ХХ - поч.ХХІ ст.). Вінниця: ПП Балюк І. Б., 2014. 416 с.

212. Чуку Е.М. Особенности международных отношений в эпоху глобализации. Вестник Московского государственного лингвистического университета. Серия: «Общественные науки». 2011. №631. С. 241-248.

213. Шамборовський Г. Розвиток стратегічного партнерства між Україною та США в умовах військового конфлікту з Російською Федерацією. Агора. 2016. Вип.16. С. 28-32.

214. Швечикова Я.П. Місце України в структурі європейського регіонального комплексу безпеки Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2015. №126 (1). С. 71-78.

215. Шевелёв Д. Украинско-турецкие отношения: эскизы к стратегии и тактике. Новое восточное обозрение. 2010. 21 травня

216. Шевцов А.І., Боднарчук Р.В., Гриненко О.В. Оборонно-промислова політика України: пріоритетні напрями та шляхи їх реалізації. Стратегічні пріоритети. 2011. №1 (18). С. 105-111.

217. Шевцов А.І., Гриненко О.В. Міжнародне військово-технічне співробітництво у сфері виробництва ОВТ як засіб забезпечення розвитку ОПК: уроки для України. Стратегічні пріоритети. 2010. №1 (14). С. 117-122.

218. Шемаєв В.М. Інформаційне супроводження військово-технічного співробітництва України з іноземними державами як інструмент забезпечення економічної безпеки держави. Економіка і організація управління. 2014. №3-4 (19-20). С. 288-292.

219. Шестопалов С.С. Українсько-польське військове співробітництво. Чорноморський літопис. 2014. Вип.10. С. 66-71.

220. Школяренко В. В. Проблеми фахової та бойової підготовки особового складу Збройних Сил України. Наука і оборона. 2014. №4. С. 54?62.