Розвиток творчих здібностей підлітків у процесі позакласної роботи загальноосвітніх навчальних закладів

Таким чином, С.Рубінштейн виділяє два компоненти в структурі здібностей:

1) "операційний" - способи, дії, за допомогою яких здійснюється діяльність;

2) "ядро" - психічні процеси, якими регулюються операції аналізу і синтезу.

Структура тієї чи іншої здібності містить сукупність психічних якостей, які необхідні для успішного виконання діяльності. Особистість як носій певних психічних якостей має потенційні можливості для розвитку здібностей. Вони перетворюються на актуальні, реальні здібності, коли під впливом вимог діяльності починають складатися у взаємодіючу систему, завдяки якій досягається успіх діяльності.

На думку Б.Ананьєва, формування здібностей тісно пов'язане з розвитком усієї особистості, її характеру й інших властивостей: "Здібності є проявом творчого розвитку розуму, а не простого накопичення знань, відтак, проявом творчого застосування цих знань, новаторської позиції людини у стосовно знань, які вона засвоює, самостійності і творчості" [4, с. 127].

Аналогічну думку висловлював Б.Теплов, який наголошував, що успішне виконання будь-якої діяльності забезпечується не окремою здібністю, а лише тим своєрідним їх поєднанням, яке характеризує дану особистість. Причому окремі здібності, за Б.Тепловим, не є однопорядковими і незалежними одна від одної, а кожна з них може змінюватися, набувати якісно іншого характеру, що залежить від наявності і рівня розвитку інших здібностей особистості [192].

Автор підкреслює: неможливо безпосередньо переходити від окремих здібностей до питання про здатність людини успішно виконувати ту або іншу діяльність. Цей перехід може бути здійснений тільки через інше, більш синтетичне поняття. Таким поняттям є "обдарованість", що розуміється як якісно своєрідне поєднання здібностей, від якого залежить можливість досягнення більшого або меншого успіху у виконанні тієї або іншої діяльності [194].

Аналіз загальноприйнятих трактувань поняття "здібності" у філософських і психологічних дослідженнях приводить до розуміння здібностей як синтезу властивостей і якостей особистості, що виявляються й розвиваються в процесі оволодіння діяльністю і забезпечують її результативність.

Для нашого дослідження важливим є положення про те, що здібності існують лише в розвитку. У роботах С. Рубінштейна показано, що особливістю розвитку здібностей є його спіральний характер: "реалізація можливості, яка є здібністю одного рівня, відкриває нові можливості для подальшого розвитку, для становлення здібностей більш високого рівня" [173, с.227]. Розвиток здібностей відбувається тільки в процесі практичної або теоретичної діяльності особистості.

Загальним у підходах різних дослідників є визнання того, що здібності виявляються і розвиваються в процесі діяльності. Такий підхід ставить певні вимоги до способу теоретичного розкриття природи здібностей, що передбачає установку на єдність компонентів, складових структур здібностей, зв'язки між ними і їх відношення до діяльності.

Узагальнюючи сутність різних підходів до проблеми здібностей, ми поділяємо точку зору Т. Артем'євої [7], що різний зміст, який вкладається в поняття здібностей, свідчить про об'єктивну складність їх структури і виконуваних ними функцій. Цим пояснюється існування різних підходів до трактування і класифікації здібностей. В. Шадріков на основі традиційного розрізнення пізнавальних і психічних процесів виділяє пізнавальні і психомоторні здібності [226]. Б. Теплов поділяє здібності на основі їх основних ознак і чинників розвитку на здібності розуму, відчуттів, волі; сприймаючої, перетворюючої, реактивної сторони психіки [193]. Л. Фрідман на основі виділення передумов і соціальних умов розвитку особистості розрізняє здібності потенційні і актуальні [209].

У сучасній психології здібності найчастіше поділяються на загальні та спеціальні. Під першими розуміють інтелектуальні здібності, необхідні для ефективного виконання будь-якої діяльності, незалежно від її змісту. Під спеціальними розуміють здібності, що забезпечують успіх лише у певній конкретній діяльності (літературні, художні, музичні тощо).

Т. Артем'єва зазначає: "Правомірно вважати, що у психологічній структурі здібностей необхідно враховувати компоненти: загальний, що включає ознаки, притаманні всім людям; спеціальний, зумовлений переважно системою операцій, пов'язаних з діяльністю індивіда, з її специфічними особливостями; індивідуальний, що вказує на неповторність і своєрідність здібностей саме даного індивіда" [7, с.86].

Я. Пономарьов під загальними здібностями розуміє рівень інтелектуально-мотиваційного розвитку особистості, сформованість загальних для будь-яких форм поведінки особливостей її психологічного механізму. Спеціальні здібності трактуються автором як певна система властивостей особистості, що допомагає досягнути високих результатів у спеціальній галузі діяльності [154].

С. Рубінштейн, Б. Теплов зазначають, що в процесі соціально-історичного розвитку людини виникла потреба у формуванні не тільки часткових, спеціальних здібностей і відповідних їм психологічних властивостей особистості, але й також загальних, генералізованих здібностей. Загальні і спеціальні здібності розрізняють за критерієм домінуючого виду діяльності: загальні пов'язані з провідними формами людської діяльності, а спеціальні - з певними конкретними сферами діяльності [194].

Дещо іншої позиції в питанні про взаємозв'язок загальних і спеціальних здібностей дотримується В. Шадріков. На його думку, феномен "спеціальних здібностей" - це "фантом", оскільки будь-яка діяльність виконується на основі загальних здібностей, які розвиваються і проявляються в ній. Автор вважає, що природа не могла собі дозволити закладати спеціальні здібності для кожної діяльності. Ключовим для розвитку здібностей, на думку В. Шадрікова, є поняття "оперативність" - пристосування якостей особистості до потреб діяльності. "Спеціальні здібності" - це загальні здібності, що набули оперативності під впливом вимог конкретної діяльності. В процесі професіоналізації змінюється компонентний склад здібностей, що детермінують успішність діяльності, посилюється зв'язок здібностей, що входять в єдину структуру, та збільшується їх загальна кількість [226].

Саме загальні здібності, за даними Ю. Гільбуха, В. Давидова, Я. Пономарьова, забезпечують можливість швидкого і ефективного оволодіння широким колом форм доцільної активності в багатьох видах діяльності. Серед загальних здібностей дослідники виділяють загальний інтелект і креативність (загальну здібність до творчості).

Виявом загальних здібностей людини, на думку С. Сисоєвої, є обдарованість як міра вияву окремих здібностей та їх інтегрованості у діяльності. На її думку, існує два типи обдарованості: 1) творча, котра характеризується чуттєвістю до проблем, недоліків, прогалин у знаннях тощо; 2) інтелектуальна, що виражається в здатності до навчання і пов'язана з швидкістю розумової діяльності [179].

Отже, більшість дослідників розглядає творчі здібності як специфічну форму загальних здібностей особистості, що дають змогу відкривати нові шляхи і способи постановки та розв'язання проблем. У наступному параграфі спробуємо більш докладно розглянути особливості та структуру творчих здібностей особистості, виділити критерії та рівні їх сформованості.

1.2 Критерії, показники та рівні сформованості творчих здібностей підлітків

Проблема творчих здібностей як основи творчого потенціалу особистості досліджувалася багатьма вітчизняними і зарубіжними науковцями (В. Андреєв, Д. Богоявленська, Л. Венгер, Д. Гетцельс, П. Джексон, В. Кирієнко, В. Крутецький, Н. Лейтес, І. Лернер, А. Матюшкін, О. Мелік-Пашаєв, В. Моляко, З. Новлянська, О.Ткаченко, Е. Торренс, П. Якобсон та ін. До теперішнього часу немає єдності у визначенні змісту поняття "творчий потенціал", що пов'язано з відсутністю єдиної теоретичної концепції. А.Матюшкін визначає "творчий потенціал" як інтеграційну особистісну властивість, що виражається у ставленні (позиції, установці, спрямованості) людини до творчості [123]. Н. Шумакова підкреслює, що творчий потенціал - це системна якість, яка передбачає дослідницьку активність особистості [227]. Н. Кузьміна пов'язує творчий потенціал з поняттям "енергопотенціал людини" [99, с.43]. На наш погляд, творчий потенціал особистості найбільшою мірою виявляється в розвитку її творчих здібностей.

Серед багатьох робіт, присвячених вивченню творчих здібностей, умовно можна виділити два напрями досліджень. У першому вивчається взаємозв'язок між інтелектом і творчими здібностями особистості, у другому - особистісні і мотиваційні риси творчих людей. Результати робіт, виконаних в рамках другого напряму, багато в чому збігаються і свідчать, що високотворчих індивідів відрізняють такі якості, як наполегливість, незалежність, самоповага, енергійність, відкритість досвіду, внутрішня мотивація.

Результати досліджень проблеми зв'язку рівня інтелектуального розвитку особистості з її творчими здібностями менш однозначні і нерідко є суперечливими. Серед робіт цього напряму можна виділити три підходи, які відображають три точки зору на сутність творчих здібностей особистості.

У рамках першого підходу творчі здібності розглядаються як вияв інтелекту, різновид інтелектуальної поведінки особистості: високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей, і навпаки (Д. Векслер, Г. Айзенк, Р. Стернберг, Л. Термен). Згідно з такою позицією, не існує творчого процесу як специфічної форми психічної активності, а є інтелектуальна поведінка, яка може привести до вирішення проблеми як до творчого результату. Вивчаючи креативність як одну з форм інтелектуальної поведінки, дослідники стверджують, що її характеристикою є лише екстраординарний продукт, а не специфічний процес мислення. Будь-який процес розв'язання складних проблем полягає в опорі на раніше засвоєні знання і в їх поступовому перетворенні відповідно до вимог проблемної ситуації.

Найбільш радикальним прибічником такого підходу є Г.Айзенк, на думку якого, особливих творчих здібностей немає. Творчі здібності - це не що інше, як одна із сторін розвиненого і відповідним чином пов'язаного з мотивацією інтелекту [1].

Прихильники другого підходу також вважають, що творчих здібностей як таких не існує. Творча поведінка є вираженням особистісних властивостей індивіда (Д. Богоявленська, С. Бондаренко, А. Маслоу, А. Матюшкін, М. Лейтес, В. Ротенберг та ін.). Згідно з таким підходом, інтелектуальна обдарованість виступає необхідною але недостатньою умовою творчої активності особистості. Креативність розглядається як потенційна і актуальна характеристика цілісної особистості. Головну роль у детермінації творчої поведінки відіграють особливості мотиваційної сфери, ціннісні орієнтації, особистісні риси індивіда. В. Ротенберг і С. Бондаренко вважають, що творча активність людини зумовлена психічною структурою, притаманною творчій особистості у процесі будь-якої діяльності 171.

А. Матюшкін також відходить від традиційного трактування обдарованості як прояву загальних і спеціальних здібностей. Пропонована ним концепція, як вважає автор, дозволяє подолати одностороннє уявлення про творчі здібності як переважно інтелектуальні. Замість цього дослідник пропонує розуміти обдарованість як передумову становлення і розвитку творчої особистості, здатної не тільки до створення нового і відкриття нових законів, але й до самовираження, саморозкриття [124].

Д. Богоявленська вводить поняття креативної активності, вважаючи, що вона зумовлюється певною психічною структурою, властивою креативному типу особистості. Творчість, з погляду Д.Богоявленської, є ситуативно нестимульованою активністю, що виявляється в прагненні вийти за межі заданої проблеми. Креативний тип особистості властивий всім новаторам, незалежно від виду їх діяльності.

Дослідники, які дотримуються третього підходу, розглядають творчі здібності як самостійні, якісно своєрідні, незалежні від інтелекту (Д. Гетцельс, П. Джексон, К. Тейлор, Е. Торренс, Я. Пономарьов і ін.). У "м'якшому" варіанті цього підходу стверджується, що між рівнем інтелекту і рівнем творчих здібностей (креативності) існує незначна кореляція. Найбільш відомою у рамках цього підходу є "теорія інтелектуального порогу" Едварда Торренса: якщо IQ нижчий 120, інтелект і креативність утворюють єдиний фактор, при IQ вище 120 творчі здібності стають незалежною величиною, тобто немає творчих людей з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низьким рівнем творчих здібностей.

Отже, роль інтелекту в розвитку творчих здібностей безумовно визнається, хоча і обмежується. Навіть автори, що декларують незалежність інтелекту від творчих здібностей, залишають їх в структурі інтелекту, вважаючи дивергентні здібності однією з його форм (наприклад, Дж.Гілфорд).

Е.Торренс підтвердив свою позицію про незалежність інтелекту і творчих здібностей, заявивши, що тільки 30% студентів є і інтелектуально, і творчо обдарованими. Пізніше він стверджував, що творчі здібності вказують на академічні досягнення так само, як і інтелект, а індивіди, які мають високі бали по обох параметрах, менш успішні в порівнянні з тими, хто має або високий інтелект, або високі творчі здібності. Дж. Вайнстейн і П. Бобко стверджують, що творчі здібності не пов'язані з інтелектом, проте вони виявили, що відсутність цього зв'язку відноситься тільки до випадків, коли має місце перевищення певного інтелектуального порогу [241, с. 118].

Порогова теорія була створена для пояснення парадоксу, згідно з яким творчі і інтелектуальні здібності є двома різними, але взаємопов'язаними феноменами. Суть порогового показника полягає в тому, що на нижчих рівнях розумової діяльності творчі здібності значною мірою залежать від рівня інтелекту. Але на певному інтелектуальному рівні творчі здібності стають незалежними від інтелекту. Е. Торренс, К. Ямамото і А. Кроплі стверджують: якщо пороговий показник коефіцієнта інтелекту складає 120, то можливі високі показники творчих здібностей. Якщо ж коефіцієнт інтелекту вищий даного показника, то інтелект не може слугувати базою для прояву творчої продуктивності індивіда.

Роботи Е.Торренса є продовженням досліджень Дж.Гілфорда, в яких також було показано, що творчі здібності (дивергентне мислення) можуть виявлятися тільки за достатньо високого рівня розвитку інтелекту. На думку Дж.Гілфорда, коефіцієнт інтелекту відображає здібність до пізнання і залежить від обсягу інформації в пам'яті. Між коефіцієнтом інтелекту і результатами дивергентних тестів є висока кореляційна залежність певного характеру: при низькому коефіцієнті інтелекту ніколи не виявляються високі показники дивергентного мислення; чим вищий коефіцієнт інтелекту, тим більша вірогідність виявити великий творчий потенціал, хоча сам по собі високий коефіцієнт інтелекту ще не свідчить про високий рівень розвитку дивергентних здібностей.

Д. Богоявленська запропонувала якісно новий підхід до трактування і дослідження творчості і творчих здібностей [24]. Як одиницю дослідження творчих здібностей вона пропонує розглядати інтелектуальну активність, що розуміється як "продовження розумової діяльності за межами ситуативної заданості, не обумовлена ні практичними потребами, ні зовнішньою або суб'єктивною негативною оцінкою роботи" [24, с. 22]. Інтелектуальна активність є інтегральною властивістю деякої гіпотетичної системи, основними компонентами, або підсистемами, якої є інтелектуальні (загальні розумові здібності) і неінтелектуальні (перш за все мотиваційні) чинники розумової діяльності. Розумові здібності утворюють мов би фундамент інтелектуальної активності, визначаючи широту і глибину пізнавального процесу, але виявляються в ній не безпосередньо, а переломлюючись через мотиваційну структуру особистості. Досліджуючи творчий потенціал особистості за допомогою власної методики "креативного поля", Д.Богоявленська отримала результати, що підтверджують уявлення про тісний зв'язок між інтелектуальною активністю як комплексною характеристикою творчих здібностей особистості і загальними розумовими здібностями. Проте висока кореляція сама по собі не дозволяє розкрити каузальний зв'язок між інтелектом і творчими здібностями особистості. Для цього потрібний якісний аналіз, за допомогою якого Д.Богоявленська розкрила складний, далеко не завжди однозначний зв'язок між загальними розумовими здібностями і інтелектуальною активністю особистості. Високі показники інтелектуальної активності завжди передбачають високо розвинені загальні розумові здібності, проте самі по собі високі показники цих здібностей не гарантують високого рівня розвитку творчих здібностей. На думку Д.Богоявленської, відношення між інтелектуальною активністю і загальними розумовими здібностями є відношенням "цілого" і "частини", що відрізняє дану теорію від тестологічних досліджень, в яких інтелектуальні і творчі здібності розглядаються як однопорядкові.

Н. Лейтес творчі здібності розглядає не лише як прояв рівня інтелекту, а як особливу сторону розумових здібностей і особистості загалом [109]. Схильність до творчості, на його думку, є відмінною рисою дитинства. У його дослідженнях відмічена своєрідність прояву творчих здібностей на кожному віковому етапі.

М. Холодна розглядає творчі здібності як один з чотирьох типів інтелектуальних здібностей (серед них: конвергентні здібності, креативність, научуваність і пізнавальні стилі), кожна з яких - властивість інтелекту, похідна по відношенню до особливостей складу і будови індивідуального ментального досвіду [214]. Слідом за Дж. Гілфордом М. Холодна розглядає креативність як дивергентне мислення. На думку дослідниці, креативність - це здатність породжувати багато різноманітних оригінальних ідей у нерегламентованих умовах діяльності.

На думку Р. Стернберга, інтелектуальні здібності - разом з навколишнім середовищем, мотивацією, індивідуальністю, стилем мислення і знаннями - є джерелами творчих здібностей. Особливо важливі, вважає він, три інтелектуальні здібності: 1) синтетична здібність бачити проблему по-новому і долати межі буденної свідомості; 2) аналітична здібність розпізнавати ідеї, гідні подальшої розробки; 3) практичні, визначувані контекстом, здібності - уміння переконувати інших в цінності певної ідеї. Важливе саме поєднання цих трьох здібностей, оскільки аналітична здібність за відсутності двох інших зумовлює критичне, але не креативне мислення. Синтетична здібність за відсутності двох інших забезпечує породження нових ідей, які без ґрунтовного критичного аналізу можуть виявитися неперспективними і непридатними для життя. Практична, визначувана контекстом здібність за відсутності двох інших може зумовлювати прийняття нових ідей не тому, що вони продуктивні, а швидше тому, що були яскраво представлені [245].

На думку В. Дружиніна, творча активність детермінується творчою мотивацією і виявляється в особливих (нерегламентованих) умовах життєдіяльності, але "верхнім" обмежувачем рівня її прояву служить рівень загального ("флюїдного", за Р. Кеттеллом) інтелекту [63]. Аналогічно існує і "нижній" обмежувач: мінімальний рівень інтелекту, до досягнення якого творчі здібності не виявляються. Виходячи з цього положення, В.Дружинін стверджує, що інтелект індивіда виступає як "верхній обмежувач", "стеля" потенційних творчих досягнень. Використовує чи ні індивід відведені йому природою можливості, залежить від його мотивації, компетентності в тій сфері творчості, яку він для себе обрав, і, відповідно, від тих зовнішніх умов, які надає йому суспільство. "Нижній інтелектуальний поріг" визначається "регламентованою" сферою, в якій індивід проявляє свою творчу активність.

Отже, на даний час у науковому середовищі не сформувалася єдина думка щодо співвідношення творчих здібностей і інтелекту особистості. Узагальнюючи різні підходи (Г.Айзенк, Д.Богоявленська, Дж. Гілфорд, В.Дружинін, В.Шадріков), можна відзначити наступне: по-перше, інтелект більшістю дослідників розглядається як здатність до розв'язання інтелектуальних і творчих завдань; по-друге, творчі досягнення можливі лише за умови високого рівня розвитку інтелекту, який сам по собі їх не гарантує; по-третє, загальна здатність до творчості і загальний інтелект є взаємопов'язаними, але різними здібностями.

У численних дослідженнях, виконаних в рамках найрізноманітніших підходів і методологічних концепцій, обґрунтовується і знаходить своє підтвердження теза про те, що прояв творчих здібностей (особливо високий рівень розвитку творчих здібностей) можливий лише за високого рівня розвитку інтелектуальних здібностей. Розвиток інтелекту виступає своєрідною основою, що визначає прояв і розвиток творчих здібностей. Подальший розвиток творчих здібностей не корелює прямо з розвитком інтелекту, а більшою мірою залежить від мотиваційних і особистісних якостей індивіда. У зв'язку з цим до структури творчих здібностей, на наш погляд, необхідно включати не лише властивості когнітивних процесів, але й мотиваційні характеристики та риси особистості.

Ми поділяємо позицію Д.Богоявленської, яка вказує на необхідність оцінювати творчі здібності не тільки за результативністю, але й за процесуальними характеристиками творчої діяльності. Відповідно до такого підходу творчі здібності слід розглядати як інтегральну характеристику особистості, що синтезує інтелектуальні можливості, мотивацію творчої діяльності і власне креативність [26].

Розглядаючи проблему співвідношення творчих, загальних і спеціальних здібностей, необхідно відзначити, що на відміну від спеціальних здібностей, які визначають успішність особистості в конкретних видах діяльності, творчі здібності виявляються в тому "специфічному стилі її виконання, який може бути названий творчістю" [25]. У порівнянні з іншими загальними здібностями їх специфіка полягає в тому, що вони кожного разу змінюються залежно від виду творчої діяльності, будучи синтезом властивостей особистості, що забезпечують успіх в різних видах творчої діяльності [25]. Загальні і спеціальні здібності є засобом успішного виконання діяльності, але вони не визначають творчий потенціал особистості, який суттєво залежить від структури її мотиваційної сфери, ціннісних орієнтацій.

Виходячи з вищевикладеного, ми розглядаємо творчі здібності як інтегральні індивідуально-психологічні якості особистості, значущі для успішного здійснення творчої діяльності.

Аналіз психологічної і педагогічної літератури свідчить, що науковці виділяють різні види творчих здібностей, орієнтуючись на різноманітні критерії: широту прояву, вид прояву, темп психічного розвитку, вікові особливості, тип діяльності тощо.

Так, наприклад, А. Лук, спираючись на біографії видатних учених, винахідників, художників і музикантів, пропонує наступний перелік творчих здібностей:

1. Здатність бачити проблему там, де її не бачать інші.

2. Здатність згортати розумові операції, замінюючи декілька понять одним і використовуючи все більш ємкі в інформаційному відношенні символи.

3. Здатність застосовувати навички, набуті під час розв'язання однієї задачі у вирішенні іншої.

4. Здатність сприймати дійсність цілком, не дроблячи її на частини.

5. Здатність легко асоціювати віддалені поняття.

6. Здатність пам'яті видавати потрібну інформацію в потрібну хвилину.

7. Гнучкість мислення.

8. Здатність вибирати один з альтернативних способів розв'язання проблеми до його перевірки.

9. Здатність включати сприйняті відомості у вже наявні системи знань.

10. Здатність бачити речі такими, якими вони є, виділяти спостережуване з того, що привноситься інтерпретацією.

11. Легкість генерування ідей.

12. Творча уява.

13. Здатність доопрацьовувати деталі, вдосконалювати первинний задум [117, с. 6-36].

В. Кудрявцев і В. Синельников, ґрунтуючись на широкому історико-культурному матеріалі (історія філософії, соціальних наук, мистецтва, окремих сфер практики), виділили наступні універсальні креативні здібності, що сформувалися в процесі людської історії:

1. Реалізм уяви - образне схоплювання деякої істотної, загальної тенденції або закономірності розвитку цілісного об'єкту до того, як людина отримує про неї чітке уявлення і може вписати її в систему строгих логічних категорій.

2. Уміння бачити ціле раніше частин.

3. Надситуативно-перетворювальний характер творчих рішень - здатність під час вирішення проблеми не просто вибирати з нав'язаних ззовні альтернатив, а самостійно створювати альтернативу.

4. Експериментування - здатність свідомо і цілеспрямовано створювати умови, в яких предмети найбільш випукло виявляють свою приховану в звичайних ситуаціях суть, а також здатність прослідкувати й аналізувати особливості "поведінки" предметів у цих умовах [98, с. 54-55].

Учені і педагоги, що займаються розробкою програм і методик творчого розвитку на базі ТРВЗ (теорія розв'язання винахідницьких завдань) і АРВЗ (алгоритм розв'язання винахідницьких завдань), виділяють серед компонентів творчого потенціалу людини наступні здібності:

1. Здатність ризикувати.

2. Дивергентне мислення.

3. Гнучкість в мисленні і діях.

4. Швидкість мислення.

5. Здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нові.

6. Багата уява.

7. Сприйняття неоднозначності речей і явищ.

8. Високі естетичні цінності.

9. Розвинена інтуїція [69].

Важливим і не до кінця з'ясованим залишається питання про широту прояву творчих здібностей особистості. Креативність може виявлятися в якійсь одній сфері, у спеціальній діяльності (наприклад, в математиці або музиці), а може бути всесторонньою, виявлятися в різних видах діяльності. Н. Рождественська і А. Толшин, погоджуючись з цим положенням, водночас зауважують, що найбільших творчих успіхів особистість може досягти тоді, коли зосереджується на одній сфері діяльності, яка викликає у неї яскраво виражений інтерес [169].

О. Грушко, розглядаючи творчі здібності як стійкі індивідуально-психологічні властивості особистості, вважає останні необхідною внутрішньою передумовою успішної діяльності, зокрема, творчої. Автор звертає увагу на той факт, що творчі здібності мають загальний характер, тобто, сформовані у певній галузі, вони можуть використовуватись (переноситись) в інших видах творчої діяльності [56].

О. Тупічкіна також вважає, що здібності до творчості є універсальними, сформовані в них компоненти властиві будь-якому виду творчості і можуть виявлятися й набувати подальшого розвитку у будь-яких видах діяльності творчого характеру 197.

Н.Гнатко виділяє потенційні і актуальні творчі здібності (креативність). Потенційну креативність він характеризує як креативність "додіяльнісну", що характеризує потенційну схильність, базову готовність індивіда до набуття актуальної креативності в певних умовах, до прояву творчої активності. Потенційна креативність є необхідною суб'єктивною умовою творчості. Актуальна креативність - наслідок взаємодії індивідуальних характеристик потенційно креативного індивіда з характеристиками того чи іншого виду діяльності, що обумовлює реальну, безпосередню готовність її суб'єкта до прояву творчої активності у відповідному виді діяльності. Вона є достатньою суб'єктивною умовою творчості [47].

Узагальнення різних підходів дає змогу представити типологію творчих здібностей, які виділяються дослідниками, в об'єднаній таблиці (див. табл. 1.1.).

Таблиця 1.1 Типологія творчих здібностей

Окрему проблему, важливу як з теоретичного, так і практичного погляду, становить визначення критеріїв і показників сформованості творчих здібностей особистості. Закономірно, що погляди дослідників з цього питання несуть на собі відбиток загальних концептуальних підходів до розуміння сутності творчого потенціалу особистості. Так, наприклад, дослідники, що розглядають креативність як якісно специфічну рису, акцентують увагу на характеристиках дивергентного мислення як психологічної основи творчих здібностей особистості. Дж. Гілфорд, який диференціював конвергентне і дивергентне мислення, вказував, що конвергентне мислення актуалізується у тому випадку, коли людині потрібно на основі багатьох умов знайти єдине правильне розв'язання проблеми. Дослідник ототожнював здібність до конвергентного мислення з тестовим інтелектом. Дивергентне мислення визначається ним як "тип мислення, що йде в різних напрямах" і забезпечує породження багатьох рішень на основі однозначних даних. Саме дивергентне мислення характеризує творчий потенціал особистості, її креативність [239].

Дж. Гілфорд виділив чотири основні параметри креативності: швидкість - здатність до генерування великої кількості ідей; гнучкість - здатність до продукування різноманітних ідей; оригінальність - здатність відповідати на подразники нестандартно, породжувати нові, нестандартні ідеї, не схожі із загальноприйнятими; точність - здатність удосконалювати об'єкт, додаючи окремі деталі, надавати йому завершеного вигляду.

Послідовник Дж. Гілфорда Е.Торренс, характеризуючи креативність, головну увагу звертав на чутливість особистості до проблем, дефіциту знань, їх дисгармонії, здатність фіксувати проблеми, шукати рішення, висувати і перевіряти гіпотези [248]. На його думку, прояви креативності стимулюються сильною потребою людини в знятті напруги, що виникає в ситуації невизначеності або незавершеності.

Услід за Дж. Гілфордом Е. Торренс виділяє такі параметри креативності, як гнучкість, оригінальність, легкість, ретельність розробки деталей. За наслідками виконання тестових завдань легкість оцінюється як швидкість виконання завдань, гнучкість - як кількість переключень з одного класу об'єктів на інший, оригінальність - як мінімальна частота даної відповіді в однорідній виборці [247]. З погляду дослідника, креативною є особистість, яка в ситуації незавершеності може запропонувати оригінальний розв'язок або з наданих варіантів обрати оптимальний.

Я.Пономарьов показниками креативності вважає інтелектуальну активність і чутливість особистості до побічних продуктів своєї діяльності. Творча людина помічає побічні результати, які відрізняються новизною, а нетворча бачить тільки результати досягнення мети, не звертаючи увагу на побічні утворення, що виникають внаслідок у розумовому процесі [153].

І. Лернер, досліджуючи розвиток творчих здібностей учнів, виділяє такі процесуальні риси досвіду творчої діяльності: 1) самостійне перенесення раніше засвоєних знань і вмінь у нову ситуацію; 2) бачення нової проблеми в знайомих, стандартних умовах; 3) бачення нової функції знайомого об'єкта; 4) усвідомлення структури об'єкта; 5) пошук альтернативи рішення або способу розв'язання; 6) комбінування раніше відомих способів розв'язання проблемних завдань у новий спосіб [111].

Л.Єрмолаєва-Томіна на основі узагальнення результатів різних досліджень виділяє такі показники креативності:

1) відкритість досвіду, чутливість до нових проблем, наявність інтелектуальної, творчої ініціативи, вихід за межі завдань і вимог безпосередньої діяльності;

2) широта категоризації, віддаленість асоціацій, схильність до широких узагальнень явищ, не пов'язаних між собою очевидним зв'язком, незвичне використання предметів, надання їм нового функціонального значення;

3) швидкість мислення, здатність включати предмет у найрізноманітніші та несподівані зв'язки, категорії;

4) гнучкість мислення, здатність досить швидко переходити від однієї категорії до іншої, від одного способу розв'язання до іншого;

5) оригінальність мислення - самостійність, незвичайність, кмітливість у визначенні способів розв'язання проблеми [68].

Дослідники, що заперечують існування креативності як якісно своєрідної якості і трактують творчі здібності як вияв високого рівня розвитку інтелекту (Г. Айзенк, Ч. Спірмен і ін.), основну увагу звертають на показники інтелектуального розвитку особистості. Так, Г.Айзенк висловив припущення про існування трьох основних параметрів, що характеризують IQ і, відповідно, творчий потенціал індивіда: швидкість мислення, наполегливість і кількість помилок. Основним показником рівня інтелекту, на думку дослідника, є індивідуальна швидкість переробки інформації і здатність працювати з множиною альтернатив [1]. Встановлено також, що високий інтелект характеризується використанням ефективних стратегій розв'язання проблем, глибшими і обширнішими метакогнітивними знаннями і певними когнітивними стилями.

Більшість вітчизняних дослідників дотримуються комплексного підходу у виділенні параметрів сформованості творчих здібностей, звертаючи увагу як на характеристики інтелектуального розвитку, так і на особливості мотиваційної сфери й особистісні якості індивіда. Так, наприклад, О.Лук, у структурі творчих здібностей особистості виділяє: а) здібності, пов'язані з мотивацією (інтереси та нахили), б) здібності, пов'язані з темпераментом (емоційність); в) розумові здібності. Особливого значення дослідник надає мотиваційному компоненту творчих здібностей. На його думку, творчі здібності самі по собі не перетворюються у творчі досягнення. Для того, щоб отримати результат, досягти творчих звершень, необхідні бажання та воля, тобто мотиваційна основа творчої поведінки [117].

Серед основних рис творчої особистості О.Лук виділяє: 1) "готовність до інтелектуального ризику - ця особливість творчо обдарованої особистості випливає з того, що людина, яка дає багато ідей, повинна мати сміливість висловити їх вголос...", 2) "імпульсивність і відсутність конформності... відсутність конформності виявляється в незалежності думок...", 3) "схильність до "гри"...", 4) "оригінальність без химерності... ці люди добре відчувають себе в складних ситуаціях ... допитливі, відрізняються жвавістю розуму ... критичністю" [117, с. 164-166]. Поряд з цими дослідник називає також інші якості творчої особистості: самобутність, позитивна самооцінка, проникливість мислення, цілісність сприймання, легкість асоціювання, готовність пам'яті надати потрібну інформацію у потрібний час, легкість генерування ідей, рухливість мовлення, здатність до згортання розумових операцій, до перенесення досвіду, до оцінювання, до швидкого пов'язування нової інформації з відомою, до моделювання, вміння бачити проблему, сміливість мислення, почуття гумору, творча уява, гнучкість розуму, захопленість справою тощо 116.

Д. Богоявленська пропонує вважати інтегративною характеристикою творчого потенціалу особистості інтелектуальну ініціативу, що відображає пізнавальні та мотиваційні параметри особистості в їх єдності і розуміється як продовження мислительної діяльності за межами того, що вимагається.

Оригінальний підхід до характеристики творчого потенціалу особистості пропонує В. Шубінський, який виділяє творчі здібності з урахуванням відповідності інтегральних характеристик особистості певному етапові творчого процесу (сприйнятливість до проблеми, наявності суперечностей; відчуття новизни, уміння "пов'язувати непов'язуване", самокритичність до результатів творчості, логіка доведення, здатність використовувати різні форми доведень, внутрішня чесність тощо) [226].

Детальний опис якостей творчої особистості пропонує В. Моляко, виділяючи серед них: 1) задатки та схильності, що виявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, а також у динамічності психічних процесів; 2) прагнення та схильність до створення нового, до пошуку і вирішення проблем нестандартним способом; 3) інтереси, їх спрямованість, частота і систематичність виявлення, домінування пізнавальних інтересів; 4) швидкість засвоєння нової інформації, утворення асоціативних зв'язків, схильність до постійних порівнянь, зіставлень, вироблення еталонів для наступного відбору; 5) схильність до заміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання засобів, часу тощо; 6) інтуїтивізм - схильність до надшвидких оцінок, рішень, прогнозів, більш швидке порівняно з іншими оволодіння вміннями, навичками; 7) цілеспрямованість, рішучість, працелюбність, систематичність у роботі, сміливість у прийнятті рішень; 8) вміння комбінувати, знаходити аналогії, реконструювати; 9) здатність до побудови особистісних стратегій і тактик при вирішенні нових загальних і спеціальних проблем, завдань, пошуку виходу зі складних, нестандартних, екстремальних ситуацій; 10) емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єктивне оцінювання; 11) вияви загального інтелекту - сприйняття, розуміння, швидкість оцінок і вибору шляху вирішення, адекватність дій [132].

В. Дружинін акцентує увагу на таких якостях творчої особистості, як: відкритість розуму (готовність вірити своїм і чужим фантазіям), незалежність (орієнтація та особисті стандарти, а не стандарти групи, нонконформізм), потяг до нового та незвичайного, розвинуте естетичне почуття, потяг до краси, толерантність до складних ситуацій, конструктивна активність у їх вирішенні, особистісне захоплення та сформованість мотивів творчої діяльності 64.

І. Фелющенко, досліджуючи вплив рис характеру особистості на її творчий потенціал, звертає увагу на те, що творчі особистості імпульсивні, але у них відсутня схильність до конфліктів, вони готові до інтелектуального ризику, цілеспрямовані, активні, прагнуть до оригінальності, працездатні, самостійні [203]. Подібні думки висловлювали В. Мясищев, М. Лейтес, О. Тихомиров, П. Якобсон та ін.

Г. Бурменська і В. Слуцький у структурі творчих здібностей особистості виділяють: здатність до ризику, гнучкість мислення і дій, швидкість мислення, здатність висловлювати оригінальні ідеї, багату уяву, сприйняття неоднозначних речей, високі естетичні цінності, розвинуту інтуїцію тощо [139, с. 266]. Як бачимо, поряд з характеристиками дивергентного мислення дослідники називають також ціннісні орієнтації особистості (естетичні цінності).

Аналогічний перелік компонентних структур творчої особистості пропонують В. Рибалка 165, О. Матюшкін 124, 125, 126 , Г. Альтшуллер 3 та ін.

Погляди науковців на особистісні характеристики творчих людей можна представити у вигляді узагальнюючої таблиці (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Особистісні риси творчих людей

Узагальнення робіт В. Дружиніна, А. Лука, О. Матюшкіна, Дж. Халперн. О. Яковлевої та інших дослідників дозволяє виділити комплекс особливих особистісних характеристик творчих людей: оригінальність, схильність відхилятися від шаблону, висока самоорганізація та працездатність, інтуїція та ініціативність, цілісність сприйняття, наполегливість, оригінальне і одночасно адекватне сприйняття оточення і себе, загострене почуття справедливості, пошукова активність, критичність і самостійність; чесність в оцінках, свобода від упередженості, довільність і свобода поведінки, уміння чітко розрізняти цілі і засоби їх досягнення; незалежність в думках і оцінках, відкритість розуму як готовність до сприйняття нового і незвичайного, готовність зробити крок за рамки даності, висока толерантність до невизначених і нерозв'язаних ситуацій, конструктивна активність у цих ситуаціях, розвинене естетичне відчуття, прагнення до краси, працьовитість і прагнення до досконалості в усьому, що стосується сфери інтересів особистості, цілеспрямованість, самомотивація, готовність до ризику, почуття гумору, прагнення до саморозвитку і самоактуалізації.

Найчастіше дослідники, характеризуючи творчу особистість, перераховують різноманітні якості без їх диференціації за певними компонентами чи підструктурами. Такий "колекціонерський" підхід призводить до того, що як однопорядкові іноді розглядаються якісно відмінні риси різного рівня узагальненості, які характеризують різні сфери особистості - когнітивну, емоційну, вольову, мотиваційну тощо. Водночас, деякі дослідники роблять спроби більш диференційовано представити характеристики творчої особистості, поділяючи їх на певні підструктури. Так, О. Грушко пропонує модель структури творчих здібностей особистості, яка містить шість складових:

1. Індивідуально-типологічна складова - стала, не піддається зовнішнім змінам, впливає на будь-яку діяльність суб'єкта, включає темперамент (інтенсивність, швидкість, темп, ритм психічних процесів і станів), вроджені фізіологічні особливості особистості (активність, темп реакції, емоційна спрямованість тощо). Врахування вказаних характеристик є важливим для добору методів і прийомів стимуляції творчого розвитку дитини.

2. Когнітивно-пізнавальна складова - забезпечує якісну мисленнєву діяльність суб'єкта через такі пізнавальні процеси, як відчуття, сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява.

3. Емоційно-вольова складова - містить емоції, які переживає особистість у процесі творчої діяльності; ставлення особистості до навколишнього світу, інших людей, процесу й результату творчої діяльності в цілому.

4. Потребово-мотиваційна складова - потреби (мотиви, інтереси, прагнення та спонукання), які зумовлюють вибір і здійснення суб'єктом творчої діяльності.

5. Екзистенційна складова - охоплює загально-буттєві фактори (морально-етичні погляди, світогляд, знання тощо).

6. Дієво-практична складова - є результатом діяльності і пов'язується з гармонійним розвитком усіх зазначених вище компонентів.

Л. Момот і Л. Шелестова, досліджуючи структуру творчих здібностей, виділяють у ній наступні компоненти: мотиваційні - які проявляються у допитливості, творчому інтересі, почутті захопленості, емоційному сплеску, прагненні до творчих досягнень; інтелектуально-логічні - проявляються у здатності порівнювати, аналізувати, виділяти головне, аргументовано доводити свою думку, пояснювати; інтелектуально-евристичні - проявляються у здатності висувати ідеї, розв'язувати проблеми, фантазувати, самостійно переносити знання та уміння у нову ситуацію, робити оцінні судження; здібності до самореалізації - здатність планувати і раціонально використовувати свій час, здатність до самоконтролю, вольових зусиль, старанності; комунікативні - здатність до співпраці, уникнення конфліктів та успішного їх розв'язання 133.

На основі узагальнення різних підходів В. Андреєва та О. Яковлєва визначають творчі здібності як якості особистості, що виявляються у синтезі інтелектуального, організаційного, мотиваційного та комунікативного аспектів творчої діяльності, від яких залежить можливість і рівень успіху 6].

Більшість дослідників, виділяючи окремі структурні блоки творчих здібностей, пропонують розгорнуту характеристику кожного блоку, розкривають мікроструктуру творчих здібностей. Особлива увага у різних структурних моделях творчих здібностей надається мотиваційним компонентам, які стимулюють творчу активність і в кінцевому рахунку визначають ступінь реалізації творчого потенціалу особистості.

На наш погляд, критерії сформованості творчих здібностей мають достатньо повно і всебічно відображати основні аспекти творчого потенціалу особистості, що визначають успішність її творчої діяльності та особистісної самореалізації. Аналітичний огляд психолого-педагогічної літератури, теоретико-експериментальних досліджень, а також власний досвід роботи привів нас до висновку, що основними критеріями сформованості творчих здібностей учнів підліткового віку є: ціннісно-мотиваційний, когнітивно-операційний і особистісно-диспозиційний.

Ціннісно-мотиваційний критерій відображає сформованість спонукально-енергетичного аспекту творчої активності учнів, їх емоційне ставлення до творчості, пізнавальний інтерес, мотивацію творчого пошуку, прагнення до відкриття нових способів пізнавальної та практичної діяльності.

Когнітивно-операційний критерій характеризує інтелектуально-інструментальний аспект творчого потенціалу учнів: інтелектуальні можливості та структурні особливості інтелекту учнів, параметри креативності (швидкість, гнучкість, оригінальність, точність мислення), прояви творчої активності та самостійності у процесі творчої діяльності.

Особистісно-диспозиційний критерій характеризує сформованість в учнів особистісних якостей, притаманних творчим особистостям.

Зміст кожного критерію конкретизується за допомогою комплексу показників, які дають змогу діагностувати загальний рівень сформованості творчих здібностей школярів.

Показниками ціннісно-мотиваційного критерію сформованості творчих здібностей є:

- загальна спрямованість учнів на творчість і творчу самореалізацію, самовдосконалення, розкриття своїх можливостей у творчій діяльності;

- сформованість внутрішньої мотивації творчої діяльності;

- прагнення до створення нового, пошуку і розв'язання проблем нестандартним способом;

- сформованість пізнавальної потреби, допитливості як прагнення до нового та незвичайного;

- прагнення до надситуативної творчої активності, виходу за межі виконання конкретного завдання.

Показниками когнітивно-операційного критерію сформованості творчих здібностей учнів є:

- сформованість інтелектуально-логічних умінь (аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, порівнювати, логічно зв'язно описувати явища, давати визначення, аргументувати, класифікувати і систематизувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки);

- сформованість інтелектуально-евристичних умінь (генерувати ідеї, встановлювати асоціативні зв'язки, бачити суперечності, відчувати і визначати проблеми, долати інертність мислення);

- сформованість якостей дивергентного (креативного) мислення (швидкість, гнучкість, оригінальність, точність, критичність);

- прояви творчої активності і самостійності у ході творчої діяльності;

- самостійність мислення як уміння власними зусиллями розв'язувати проблеми, продукувати оригінальні думки, пошукові стратегії і тактики.

Показниками особистісно-диспозиційного критерію сформованості творчих здібностей ми визначили:

- готовність до саморегуляції творчої діяльності, що виявляється в здатності самостійно організовувати, контролювати власні дії і нести відповідальність за їх результати;

- позитивна самооцінка, впевненість у собі, переконаність у можливості досягнення успіху в творчій діяльності;

- розвиненість комунікативно-творчих рис (готовність акумулювати і використовувати творчий досвід інших людей, конструктивно взаємодіяти в процесі колективної творчої діяльності, толерантність, здатність уникати конфліктів і продуктивно розв'язувати їх);

- наполегливість у реалізації творчих задумів, здатність долати перешкоди на шляху до мети;

- незалежність, схильність довіряти собі і протистояти зовнішньому тиску, гальмувати захисні механізми, що блокують прояв творчої активності.

Комплексне врахування вказаних критеріїв і показників дає змогу визначити три рівні сформованості творчих здібностей школярів: репродуктивно-імітаційний, частково-креативний і автономно-креативний.

Репродуктивно-імітаційний рівень. Учні, які перебувають на цьому рівні, виявляють загальну спрямованість на репродуктивну, наслідувальну діяльність, відчувають потребу в чітких інструкціях щодо розв'язання тієї чи іншої проблеми; вимагають чітко визначених вчителем завдань, вказівок і стимулів; дотримуються шаблонних способів мислення і діяльності; однозначно сприймають усі речі, схильні до так званого чорно-білого мислення, не помічають відтінків і суперечностей у міркуваннях; не люблять працювати самостійно. У таких учнів домінуючими є зовнішні мотиви навчально-пізнавальної діяльності, мало виражена пізнавальна потреба й інтерес до пошуку нестандартних рішень; відсутнє прагнення до надситуативної активності, виходу за межі поставленого завдання. Рівень інтелектуального розвитку є нижчим середнього. У ході діяльності проблеми вирішуються учнями за відомим алгоритмом шляхом відтворення або внесення незначних змін у запропоновані інструкції. Характерною для учнів з репродуктивним рівнем є недостатня сформованість інтелектуально-логічних та інтелектуально-евристичних умінь. Вони відчувають значні труднощі, коли доводиться аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між явищами, не здатні відчувати і визначати проблеми. Їхнє мислення відрізняється інертністю, негнучкістю, шаблонністю і некритичністю. Практично відсутні прояви творчої активності і самостійності. Новий творчий досвід освоюють повільно, копіюють зовнішні зразки без адаптації до своїх індивідуальних особливостей; бачать лише безпосередні результати діяльності, не в змозі визначити її перспективи і шляхи корекції. Такі учні, як правило, мають низьку самооцінку, невпевнені у собі та своїх творчих можливостях, нездатні до саморегуляції творчої діяльності і вияву креативності у міжособистісних стосунках і колективній взаємодії. В груповій роботі займають позицію "виконавця", не володіють уміннями творчої співпраці у команді.