Здоров’язбережувальні технології проектування розвитку обдарованості в контексті інтеграції України до європейського освітнього простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія педагогічних наук України

Институт обдарованої дитини

Управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації

Волинський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. академіка С.Дем'янчука

Управління освіти Луцької міської ради

Луцька гімназія № 4 ім. Модеста Левицького

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції

«Здоров'язбережувальні технології проектування розвитку обдарованості в контексті інтеграції України до європейського освітнього простору»

(збережено авторську стилістику, орфографію і мову)

25.11.2010 р. - 26.11.2010 р.

м. Луцьк

УДК 37.015.31

ББК 74.200.5

Матеріали міжнародної науково-практичної конфернції «Здоров'язбережувальні технології проектування розвитку обдарованості в контексті інтеграції України до європейського освітнього простору» 25-26 листопада 2010 р. в м. Луцьк. - ІОД. - 2010. - 358 с.

У збірнику висвітлюються теоретичні та методичні аспекти щодо здоров'язбежувальних технологій проектування розвитку обдарованості, й практичні результати роботи навчальних закладів за проектом «Проектування особистісно-розвивального змісту навчально-виховного процесу».

У статтях та тезах збірника висвітлено науковий і практичний досвід науковців, педагогів, психологів, зібрано матеріали за напрямками: здоров'язбережувальні технології розвитку особистості у європейському освітньому просторі; фізичний розвиток - важливий показник здоров'я учнівської молоді; соціально-комунікативний розвиток обдарованої дитини в системі проектування особистісного розвитку; розвиток особистості школяра на засадах психосоціальних технологій; духовний розвиток особистості в контексті суб'єктно-вчинкової парадигми освіти.

Для науковців, аспірантів, педагогів, практичних психологів та керівників (заступників) навчальних закладів.

Відповідальні за випуск: В. О. Киричук

М.Ю. Мельник

© ІОД, 2010

© ТОВ «Інфосистем», 2010

Зміст

Андросович К.А. Технологія конструювання задач в системі проектування особистісного розвитку обдарованої дитини

Аніщенко Н.В. Інноваційні технології розвитку музичної обдарованості дітей молодшого шкільного віку

Баюн І.Ю. Особливий підхід до особливих дітей: психологічний супровід обдарованих учнів

Бельская Н.А. Методика исследования коммуникативных установок в практике работы с социально одаренной личностью

Бондаренко І.Л. Соціально-комунікативний розвиток особистості успішного учня лідера через організацію самоврядування за проектною методикою

Веселка Ю.Б. Теоретичні основи готовності педагога до роботи з обдарованими дітьми

Волинець Ю.Й. Впровадження здоров'язбережувальних технологій щодо формування культури здоров'я та позитивної мотивації в учнів на здоровий спосіб життя (здоров'язбережувальна організація освітнього процесу)

Галушкіна Н.М. Лікувально-оздоровчі технології в умовах спеціального закладу для дітей з вадами мовлення

Гаращенко І.І. Освіта обдарованих дітей у країнах Східної Азії (КНР,Гонконг, Тайвань, Південна Корея)

Гаращенко І.І. Аналіз особливостей впливу різновидів мистецтва на формування творчого мислення обдарованої дитини

Гнітецька Т.В., Гаврилюк А.П. Організація фізичної культури учнів молодшого шкільного віку в групах продовженого дня

Губарєв Е.А. Лідерська обдарованість

Дружинович Л.С. Розвиток комунікативних здібностей слухачів секції української літератури Волинської обласної МАН

Жукова Л.І. Ефективна школа - безпечна школа

Іванова Л.М. Особливості психофізіологічного розвитку особистості у підлітковому віці

Технологія конструювання задач в системі проектування особистісного розвитку обдарованої дитини

Ксенія Андросович,

м. Київ,

ksn@ukr.net

У статті розглянута система психолого-педагогічного проектування навчально-виховного процесу. Обґрунтована доцільність використання в освітній практиці технології конструювання навчально-виховних завдань навчального закладу та тактичних задач особистісного розвитку, яка дає можливість визначити високоефективні шляхи і методи психолого-педагогічного впливу за допомогою діагностично-проектувального комп'ютерного комплексу «Універсал» (В.О.Киричука).

Ключові слова: проектування, технологія, конструювання, завдання, задача, «потенційні можливості», «індивідуальні, групові та класні проблеми», особистісний розвиток.

Проектування особистісного розвитку учня, потребує створення інноваційних психолого-педагогічних технологій, що забезпечать повноцінний розвиток кожної особистості вихованця у відповідності реалізації мети національного виховання та соціально-культурного розвитку особистості учня.

Психолого-педагогічна технологія - це послідовний і безперервний рух, взаємозв'язок освітніх компонентів, етапів навчально-виховного процесу і дій його учасників.

Основний сенс застосування психолого-педагогічних технологій у системі освіти - це внесення соціальних змін у зміст і напрямки розвитку особистості, реформування індивідуальності кожного учня.

Технології психолого-педагогічного проектування навчально-виховного процесу - це складна багаторівнева система, що включає сукупність освітніх компонентів, які тісно взаємопов'язані між собою і розкривають послідовність й характер взаємодії педагогів та вихованців. Ця система, включає в себе вісім взаємодоповнюючих наукомістких технологій, а саме: психолого-педагогічну діагностику; системно-комплексний аналіз та прогнозування; конструювання завдань навчального закладу та задач особистісного розвитку учня; програмування навчально-виховного змісту; моделювання сюжетної лінії проектів; планування реалізації проектів; творення особистісно-розвивального змісту; реалізація змісту навчально-виховного процесу.

Термін "технологія" походить від грецьких слів "techne" - мистецтво, ремесло, уміння і "logos" - наука. Таке визначення органічно поєднується із трактуванням К.Д. Ушинським педагогіки як єдності науки і мистецтва. В.П. Безпалько динаміку процесу "практика - наука - практика..." розглядає таким чином: "Будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія - на науці. З мистецтва все починається, технологією закінчується, щоб потім все початися спочатку" [1].

На сьогодні уявлення про суть проектування, сферу його застосування істотно змінилось. Раніше проектування пов'язувалось переважно з інженерною діяльністю в галузі приладобудування, будівництва й розумілось як «задум, план, прообраз певного об'єкта». Відтепер проектування розглядається як особливий вид діяльності, що охоплює всі ланки соціального організму, включаючи систему освіти. Так, наприклад, соціальне проектування як можливість спрямувати соціальні процеси та явища, розглядає Г. Антонюк. На думку Ж. Тощенко, це не зовсім повне визначення, адже проектувати потрібно й конкретні об'єкти. Більше того, проектування соціального процесу або явища не повинно обмежуватись тільки визнанням такої можливості; проекти необхідно перетворювати на дійсність, реалізовувати їх у процесі соціального розвитку.

У сучасній педагогіці проектування розглядається як процес створення проекту-прототипу, прообразу передбачуваного чи можливого об'єкта, стану (О. Купенко, К. Яресько); попередня розробка основних деталей майбутньої діяльності учнів, педагогів (В. Безрукова); уміння розробляти план роботи учнів відповідно до заздалегідь заданого кінцевого результату, особливу увагу приділяючи самостійній і творчій роботі учнів (І. Волков); дослідження тенденцій та перспектив розвитку (М. Поташник); створення певного ідеального образу майбутнього з потрібними перевагами (Л. Гумецька); побудова можливої взаємодії з учнями, коригування якої здійснюється на основі педагогічного передбачення, прогнозування процесу взаємодії та його результатів (Ю. Кулюткін, В. Онушкін).

Педагогічне проектування розглядається як результат діяльності (розробка плану дослідження перспектив), створення певного ідеального образу, взаємодії з учнями або як опис процедури перетворення цього образу на об'єктивну реальність. Слід зазначити, що педагогічне проектування є функцією будь-якого педагога й не менш важливою, ніж організаторська, гностична (пошук змісту, методів і засобів взаємодії з учнями) або комунікативна (Л. Столяренко). На жаль, як зазначають А. Цимбару, В. Киричук, незважаючи на те, що ця функція в педагогічній теорії спрямована на спільну цілеспрямовану взаємодію вчителя й учнів, на практиці основна увага зосереджується на діяльності педагога. Учитель виступає в ролі суб'єкта навчально-виховного процесу, а учень - у ролі об'єкта. Навчально-виховний процес здійснюється без конкретного адресата, користувача, замовника, організовується з усіма і для всіх, не забезпечує єдності всіх ланок системи безперервної освіти й виховання, наступності у визначенні цілей, завдань, видів діяльності. Він спрямований переважно на розумовий розвиток особистості, що складає певну суму знань, умінь і навичок. При цьому процес гармонійного особистісного розвитку індивіда, його фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток залишаються стихійними та нерегульованими. Із двох способів соціалізації: стихійного й регульованого, які повинні перебувати в гармонії, у більшості випадків на практиці частіше застосовується перший, тобто стихійний.

Незважаючи на наукові розробки проектування виховного процесу у школі, у педагогічній практиці більшість класних керівників не готові ані в теоретичному, ані у практичному аспекті до здійснення проектної діяльності.

Метою вирішення цілої низки проблем і завдань у сфері виховання започатковано новий напрям науково-дослідної та експериментальної роботи з питань упровадження у практику діяльності загальноосвітніх навчальних закладів інноваційної системи психолого-педагогічного проектування соціального розвитку особистості учнів.

Таким чином, було створено діагностично-проектувальний комплекс "Універсал"[3]. В основу програми "Універсал" покладено діагностичний комплекс "Соціум" (В. Киричука), де використано три авторські методики:

соціальної активності особистості за основними видами діяльності;

соціально-комунікативного розвитку учнів класу;

ціннісних орієнтацій у сфері спілкування.

Окрім того, у програмі використано такі методики:

ціннісних пріоритетів (С. Тищенко);

діагностики вад особистісного розвитку "ДВОР" (З. Карпенко);

ставлення батьків (А.Я.Варга і В.В.Століна);

За допомогою комп'ютерного комплексу «Універсал» було проведено системно-комплексний аналіз психосоціального розвитку особистості вихованців, визначено конкретні проблеми та потенційні можливості розвитку учнів, класних колективів, навчальних закладів за сімома параметрами, які складаються із 53-х критеріїв:

1.фізичний (стан, рівень, вплив);

2.вади особистісного розвитку (занепокоєність, імпульсивність, агресивність, нечесність, асоціальність, замкнутість, невпевненість, екстернальність, естетична нечутливість);

3.активність у видах діяльності (дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образотворча, предметно-перетворююча, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько корисна, національно-громадська, духовно-катарсична);

4.соціально-комунікативний розвиток (лідери, актив, ізольовані, відторгнуті, зона ризику, група ризику);

5.ціннісні орієнтації у спілкуванні (фізичний, психічний, соціальний та духовний розвиток);

6.ставлення батьків (прийняття - відчуження, соціальна бажаність, симбіоз, авторитарна персоналізація, «маленький невдаха»);

7.ціннісні пріоритети (я і рідна домівка, я і здоров'я, я і мистецтво, я і праця, я і навчання, я і друзі, я і громадські обов'язки, я й Україна, я і моральні цінності).

Слід зазначити, що всі дані вносяться в комп'ютер. Відомості про фізичний розвиток учнів вносяться у програму класним керівником за інформацією медичної служби навчального закладу. Критерії «вади особистісного розвитку», «активність у видах діяльності», «соціально-комунікативний розвиток», «ціннісні пріоритети» заповнюються учнями, а критерій «ставлення батьків» визначається батьками. Обробка комп'ютерною програмою внесеної інформації дає змогу отримати такі показники: «потенційні можливості», «індивідуальні, групові та класні проблеми». Сама комп'ютерна програма визначає завдання класного колективу, навчального закладу для організації виховної роботи з кожним учнем.

Проектування особистісного розвитку учня передбачає психо-соціальне дослідження перспектив розвитку певного об'єкта або явища. Тому на цьому етапі проектування навчально-виховного процесу доцільно з'ясувати передбачувані проблеми, провести прогнозування цілісного розвитку особистості учня.

Результати попереднього прогнозування особистісного розвитку, як конкретного учня, так і в цілому учнів класного колективу, допомагають визначити не тільки динаміку розвитку конкретної особистості (конструктивний, деструктивний), а й виявити основні причини проблем кожного вихованця, малих соціальних груп, класних колективів, більшості учнів навчального закладу.

На основі технології прогнозування та виявлених проблем і потенційних можливостей розвитку особистості учнів навчального закладу конструюються завдання навчального закладу та психолого-педагогічні задачі особистісного розвитку учнів у класних колективах. Адже конкретні виховні завдання навчального закладу та, особливо, тактичні і стратегічні задачі особистісного розвитку учнів, усвідомлені педагогічним колективом, виключають з педагогічної практики випадковість та стихійність.

Проблема цілей і завдань національного виховання в освітянській практиці частково опрацьована на державному рівні. Так, наприклад, у Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) визначено головну мету й завдання національної освіти та виховання, пріоритетні напрями тощо.

Головною метою національного виховання, згідно з цим документом, є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури [2].

Основні виховні завдання також визначені для всієї структури елементів системи освіти і виховання в Україні (сім'ї, дитячих дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах тощо) у концепції виховання дітей і молоді у національній системі освіти [2] та інших документах.

Більш конкретні виховні тактичні завдання визначаються, як правило, для конкретного навчального закладу з урахуванням особливостей регіону, соціокультурного та предметного середовища, педагогічної ситуації в педагогічних та учнівських колективах.

В значній частині загальноосвітніх навчальних закладів при визначенні проблем та постановці завдань навчального закладу майже не враховуються результати аналізу психолого-педагогічної діагностики особистісного розвитку учасників навчально-виховного процесу [2].

Крім того, не завжди також беруться до уваги визначені конкретні цілі навчального закладу та завдання, що випливають з програми національного виховання, мети загальної середньої освіти тощо.

Процес конструювання тактичних та стратегічних психолого-педагогічних задач особистісного розвитку учня, у практиці роботи педагогів загальноосвітніх навчальних закладів взагалі не проводиться.

Дослідження, які проводились з цієї проблеми, показали, що більшість педагогів-практиків, і навіть частина практичних психологів та адміністрації, взагалі не розуміють різницю між термінами: завдання та задача [4].

Тому є необхідність роз'яснити відмінність даних термінів - завдання і задача - нагадаємо, що завдання - це об'єктивна ситуація діяльності, що задається зовні. Наприклад: завдання, поставлені нормативними документами Міністерства освіти і науки України, або завдання, визначені автором навчальної або виховної програми тощо.

На відміну від завдань, задача розглядається як психологічне відображення об'єктивної ситуації, що виконує функції психолого-педагогічного регулятора діяльності.

Розрізняють стратегічні та тактичні навчально-виховні завдання та задачі.

Так, під стратегічними розуміють завдання, на виконання яких необхідний значний відрізок часу.

Наприклад: виховання в учнів загальнолюдських і національних цінностей. Щоб реалізувати дане завдання, педагогічному колективу необхідно працювати з учнями не один рік. Тактичні завдання є ланцюжком стратегічних завдань, об'єднаних конкретними цілями.

Розглядають два типи психолого-педагогічних задач, які розрізняються за місцем у навчально-виховному процесі:

* задачі, які виховують, їх розв'язують вихованці, тобто ті, за допомогою яких здійснюється їхня навчально-виховна діяльність (самостійна діяльність), таким чином, - самостійне розв'язання вихованцями певних задач приводить особистість до самокорекції, саморозвитку тощо.

* педагогічні задачі, які розв'язує педагог або психолог, тобто задачі, які управляють процесом розвитку особистості учня.

Педагогічні задачі є також стратегічні та тактичні. Стратегічні педагогічні задачі мають за мету: внести суттєвий вплив на розвиток суб'єкту виховання, досягнення певного педагогічного ідеалу протягом тривалого часу.

Тактична педагогічна задача - це задача, яка має на меті формування необхідних якостей вихованця безпосередньо в конкретній, спеціально для цього організованій діяльності.

У технології психолого-педагогічного проектування особистісного розвитку учнів завдання навчального закладу й задачі особистісного розвитку конструюються на основі конкретних визначених проблем й потенційних можливостей учнів у класних колективах, за результатами психолого-педагогічного аналізу та прогнозування розвитку усіх учасників навчально-виховного процесу.

Таким чином, завдання навчального закладу та психолого-педагогічні тактичні задачі особистісного розвитку вихованців у процесі проектування змісту навчально-виховного процесу стають реальними для реалізації у виховному середовищі загальноосвітнього навчального закладу.

При цьому завдання навчального закладу та психолого-педагогічні задачі особистісного розвитку учнів тісно взаємопов'язані між собою. Це досягається за рахунок того, що реалізація навчально-виховних завдань навчального закладу проходить через низку стратегічних та тактичних задач особистісного розвитку учнів. Крім того, реалізація тактичних задач особистісного розвитку проходить поетапно, що забезпечує розв'язання педагогічних завдань у конкретному класному колективі та в цілому навчального закладу.

У часовому просторі більшість завдань навчального закладу вирішується впродовж навчального року, психолого-педагогічні задачі особистісного розвитку учнів визначаються і реалізуються за семестр, але, у випадку їх невиконання, вони можуть бути змінені або подовжені на конкретний час.

Конструювання завдань навчального закладу проводиться на основі аналізу основних проблем, що мають місце в розвитку учнів більшості класних колективів, як правило, за попередній навчальний рік.

Як показують експериментальні дослідження, конструювання завдань навчального закладу і задач особистісного розвитку учнів найбільш ефективно проводити за допомогою системно-кореляційного аналізу причинно-наслідкових зв'язків за конкретною проблемою. Саме причинно-наслідковий психолого-педагогічний пошук найбільш ймовірних причин проблеми дозволяє в системі конструювання задач визначити найбільш ефективні шляхи та форми психолого-педагогічного впливу [3].

Для визначення оптимальних методів психолого-педагогічного впливу при конструюванні задач особистісного розвитку обов'язково враховуються не тільки проблеми та потенційні можливості розвитку особистості учня, а також інші зовнішні чинники впливу.

Для більш глибокого розуміння технології конструювання завдань і задач є необхідність нагадати, що до методів впливу на розвиток особистості відносяться прийоми і засоби.

Прийом - це сукупність окремих дій у структурі методу, частіше більш специфічний (менш загальний), який може зустрічатися в процесі застосування різних методів.

Методи і прийоми тісно пов'язані між собою і можуть заміняти один одного в конкретних психолого-педагогічних ситуаціях.

Методи виховання слід відрізняти від засобів, з якими вони також перебувають у тісному зв'язку і застосовуються в єдності.

До засобів виховання відносяться, з одного боку, різні види діяльності (наприклад: навчально-пізнавальна, громадсько-корисна, соціально-комунікативна тощо), а з другого - сукупність предметів матеріальної і духовної культури, які використовуються в педагогічній роботі (наочні посібники, науково-популярна література, кінофільми, спектаклі тощо).

Якщо метод виховання реалізується тільки через діяльність вихователя і вихованців, то засіб може діяти і поза ними. Методи навмисне створюються з метою виховання, в той час, як засоби існують незалежно від виховних систем.

Експериментально-дослідна робота показує, що конструювати на практиці роботи загальноосвітнього навчального закладу високоефективні виховні завдання та задачі особистісного розвитку учнів у класних колективах без спеціально створеної комп'ютерної технології практично неможливо, оскільки навіть при кореляційному аналізі обмеженої кількості критеріїв особистісного розвитку вихованців можна сконструювати десятки тисяч варіантів, як завдань навчального закладу так і тактичних задач особистісного розвитку учнів [3].

Тому, конструювання ефективних завдань і задач відбувається за спеціальною авторською комп'ютерною технологією В.О.Киричука, яка входить у цілісну систему проектування особистісного розвитку учня. В основу технології конструювання завдань і задач покладений принцип проектування проблем та потенційних можливостей учасників НВП.

Процес проектування даних компонентів проходить за чотирма сферами розвитку особистості: фізичною - (F), психічною - (P), соціальною - (S), духовною - (D) (див. рисунок 1 ).

Визначаючи на рейтинговій основі причинно-наслідкові зв'язки конкретних проблем та потенційних можливостей особистісного розвитку учнів навчального закладу або конкретного учня, на принципах проектування даних компонентів проводиться створення алгоритмів конкретних завдань навчального закладу та задач особистісного розвитку учня. Технології конструювання завдань навчального закладу та задач особистісного розвитку учнів майже аналогічні.

Результатом технології конструювання є алгоритми завдання навчального закладу або задачі особистісного розвитку учня.

Рис. 1. Структурно-компонентна модель технології конструювання завдань навчального закладу та задач особистісного розвитку учнів (В.О.Киричук).

Ці алгоритми складаються з трьох елементів:

* змістовно-смислового - (З-С);

* психолого-педагогічного - (П-П);

* методично-засобового - (М-З).

Так, перший елемент «змістовно-смисловий» розкриває в технології конструювання завдань або задач, суть або зміст навчально-виховного процесу для вирішення конкретної проблеми або розвитку потенційної можливості і дає відповідь на питання: «Що робити?» і «З ким?».

Другим елементом є «психолого-педагогічний», що конструюється на основі аналізу причинно-наслідкових зв'язків проблем та потенційних можливостей особистісного розвитку учня і дає відповідь на питання «Як?». Тобто вказує на найбільш ефективні шляхи та форми організації психолого-педагогічного впливу.

Третім елементом є «методично-засобовий», який також конструюється в системі кореляційного аналізу проблем та потенційних можливостей особистісного розвитку учня з урахуванням, як внутрішніх факторів розвитку особистості так і зовнішніх чинників впливу, і дає відповідь на питання «Яким чином?». Тобто вказує на конкретні методи, засоби або прийоми організації психолого-педагогічного впливу.

У навчальних закладах, що працюють за даною технологією, адміністрація, психологи та класні керівники конструюють завдання навчального закладу та психолого-педагогічні задачі особистісного розвитку учнів за допомогою діагностично-проектувального комп'ютерного комплексу «Універсал».

У системі даної комп'ютерної програми створено технологічний модуль, що дає змогу за лічені хвилини проаналізувати навчально-виховні проблеми особистісного розвитку учня та їх причини, знайти необхідні для подальшої корекції і самокорекції потенційні можливості, та провести конструювання конкретних високоефективних психолого-педагогічних задач особистісного розвитку вихованця та завдань навчального закладу.

За допомогою діагностично-проектувального комп'ютерного комплексу «Універсал» можна провести конструювання конкретних виховних завдань у класних колективах, окремих груп учнів у двох режимах роботи програми: автоматичному та творчому.

На основі прогнозування та виявлених у процесі аналізу проблем і потенційних можливостей розвитку особистості конструюються тактичні психолого-педагогічні задачі особистісного розвитку учнів.

У структурно-компонентну модель технології «конструювання» завдань та задач особистісного розвитку учнів покладений принцип проектування психолого-педагогічних проблем та потенційних можливостей із урахуванням причинно-наслідкових зв'язків.

Практика показує, що конструювати, наприклад, високоефективні корекційно-виховні психолого-педагогічні задачі особистісного розвитку учнів без спеціально створених комп'ютерних технологій дуже складно. Навіть при проектуванні обмеженої кількості проблем та потенційних можливостей особистісного розвитку, можна створити десятки тисяч алгоритмів, тобто варіантів вирішення психолого-педагогічних проблем особистісного розвитку учня.

Використання комп'ютерних технологій при конструюванні задач особистісного розвитку дає можливість проаналізувати за декілька секунд причинно-наслідкові зв'язки, визначити найбільш вірогідні причини конкретної проблеми та потенційні можливості особистісного розвитку і, як результат, визначити високоефективні шляхи і методи психолого-педагогічного впливу.

За допомогою комп'ютерного комплексу «Універсал» можна також, за декілька хвилин провести аналіз проблем усіх учасників НВП навчального закладу та сконструювати психолого-педагогічні завдання для конкретного навчального закладу.

Як показує практика роботи експериментальних закладів (наказ Міністерства освіти і науки України від 28.09.2001 р. N 665 та від 19.02.2002 р. N 662), що працюють у цій системі, використання в освітній практиці технології конструювання навчально-виховних завдань навчального закладу та тактичних задач особистісного розвитку зводить до мінімуму педагогічні експромти.

У наслідок цього відкривається реальна можливість проектувати особистісно-розвивальний навчально-виховний зміст у класних колективах, групах учнів тощо, що дає змогу реалізувати парадигму вільного розвитку особистості учня.

Література

1. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. - М.: Просвещение, 1989. - 192 с.

2. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління змінами в освітніх організаціях: Навчально-методичний посібник/Карамушка Л.М. -Біла Церква: КОІПОПК, 2008.-76 с.

3. Киричук В.О. Проектування навчально-виховного процесу в комп'ютерному комплексі «Універсал»: навч.-метод.посібник/ В.О. Киричук - К.: Інфосистем, 2009. - 209 с.

4. Киричук В.О. Психолого-педагогічне проектування особистісного розвитку учня. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика. Збірник наукових праць. Випуск 1.-К.:Інститут обдарованої дитини, 2008. - 286 с.

5. Метод проектів у навчальному процесі / М. Б. Романовська.- Х. : Ранок, 2007. - 160с.

Інноваційні технології розвитку музичної обдарованості дітей молодшого шкільного віку

Наталія Аніщенко,

м. Київ,

Natali_Anishenko@iod.gov.ua

В статті висвітлені філософські та психолого-педагогічні аспекти поняття «музично-творчий розвиток», розлянуто творчий потенціал музично-педагогічної практики у розвитку обдарованих дітей молодших школьного віку, виявлені особливості формування творчих якостей особистості в ході пізнавальної, навчально-ігрової діяльності, організованої на основі взаємодії різних видів художньої творчості з домінантою музичного мистецтва.

Ключові слова: музично-творчий розвиток, обдарованість, комплексна взаємодія мистецтв, креативність.

В статье освещены философские и психолого-педагогические аспекты понятия «музыкально-творческое развитие», рассмотрен творческий потенциал музыкально-педагогической практики в развитии младших школьников, выявлены особенности формирования творческих качеств личности в ходе познавательной, учебно-игровой деятельности организованной на основе взаимодействии разных видов художественного творчества .

Ключевые слова: музыкально-творческое развитие, одаренность, креативность, комплексное взаимодействие искусств.

The article examines philosophic and psychological - pedagogical aspects of the nature of atern “musical - creative development,vievs creative potential musical-pedagogical hractise in the developvent jf junior pupils, discovers peculi-arities of forming of creative possibilities of a personality in the action of percilving and educational - playing activities which are jrganized jn the base of cooperation of different kinds of art creativity with the domination of musical art.

Key words: musical-creative divelopmen, giftedness, abilite.

Одним із головних напрямів гуманізації процесу навчання є перетворення взаємодії суб'єктів навчального процесу в засіб формування, розвитку і саморозвитку їх особистостей. В.О.Сухомлинський підкреслював, що особистість дитини - більше результат саморозвитку, ніж регульованого розвитку, що психологічним механізмом сприяння цьому і саморозвитку є психічний стан злиття впливу дорослого і самоактивності дитини з переважанням останньої [5].

Як зазначає С.О.Сисоєва, це твердження В.О.Сухомлинського, вірне для будь-яких суб'єктів взаємодії в процесі навчання. За таких умов лише ті наукові концепції, котрі пропонують суб'єктам навчального процесу психолого-педагогічні механізми самовдосконалення та залучення до творчого процесу особистісної самореалізації, можуть вважатися гуманістичними незалежно від наявності чи відсутності в них цієї назви [4]. Спираючись на позиції сучасної науки, ми поставили за мету конкретизувати сучасні підходи до розкриття сутності поняття музично-творчого розвитку особистості обдарованої дитини. В педагогічній літературі не існує й понині єдиного поняття обдарованості, однак якими б різноманітними не були підходи до існуючої проблеми, всі вони так чи інакше пов'язують обдарованість із здібністю індивіда до творчої діяльності. Творча діяльність в даному випадку розуміється достатньо широко: діяльність, яка створює дещо нове - будь то об'єктивна річ зовнішнього світу, мистецький твір або теоретична побудова розуму. В основі творчості - фантазія, уява, але спостерігається певний парадокс: без досвіду та розвинутого інтелекту фантазія людини бідна, однак, з іншого боку, накопичення досвіду, розвиток розсудку призводить до згасання творчості. Зауважимо, що обдарована особистість - це особистість, яка змогла при розвинутому інтелекті зберігти «дитячу» безпосередність фантазії, тому в даному випадку, її розвинутий інтелект не набуває руйнівного характеру. В зв'язку з цим визначаються задачі, що ставить перед собою педагог, який розвиває творчі здібності дитини: розширювати досвід дитини, розвивати його інтелект, створюючи тим самим міцну основу для його творчості; створювати такі умови, за яких фантазія дитини не пригнічувалась би критичною роботою інтелекта. Головним фактором , який створює такі умови, на наш погляд є заохочення будь - яких форм комбінуючої, творчої діяльності особистості.

Як відомо, система освіти від початкової до вищої школи має великі можливості для творчого розвитку особистості. Було експериментально доведено, що здібності до самостійного творчого мислення, творчої діяльності не є стороннім ефектом процесу засвоєння знань, не виникають самі по собі. Навпаки, формування творчих здібностей потребує особливої уваги, додаткових педагогічних впливів і напруги, що повинно враховуватися і на уроках у загальноосвітній школі, й в усіх сферах позашкільної діяльності, а також в системі середньої спеціальної і вищої освіти, бо «найкращим стимулом дитячої творчості, - на думку Л.С.Виготського, - є така організація життя і середовища дітей, що створює потреби й можливості дитячої творчості» [ 2, 57].

Особистість формується з раннього дитинства, і тому питання формування дитячої творчості на початковому етапі навчання набувають особливо актуального значення, «що було втрачене в дитинстві майже неможливо наздогнати в більш зрілі роки», - писав В.О.Сухомлинський [5, 551]. Дитяча творчість має певну суб'єктивну цінність, вона необхідна, що найперше, дітям для їхнього розвитку.

Визначаючи сутність дитячої творчості, С.О.Сисоєва вважає, що дитяча творчість, самодіяльна, індивідуальна творчість «для себе» не має часто суспільної цінності, оскільки це суб'єктивно значуща творчість. Новизна у цьому контексті полягає в самостійному підході до створення уже відомого та в індивідуальному відкритті. Це новизна у створенні процесуальних моментів, своєрідної комбінації старого. Тому можна говорити про новизну об'єктивну (для всього суспільства) і суб'єктивну (для окремої людини). «Ми вважаємо, зазначає С.О.Сисоєва, доцільним у педагогіці використовувати один термін «творча особистість учня», а в її мультифакторній моделі виділяти внутрішні передумови для творчості (тобто «креативне ядро» - природжене та надбане (додаткові мотиви, характерологічні особливості, творчі уміння та індивідуальні особливості психічних процесів), що формується і розвивається в процесі навчання та життєдіяльності » [4, 78].

Таким чином, діяльність вчителя у формуванні творчої особистості обдарованого учня, повинна бути спрямована на забезпечення розвитку: внутрішніх передумов учня до творчості; додаткових творчих якостей його особистості, які сприяють успішній творчій діяльності та життєдіяльності людини.

У психолого-педагогічній літературі поруч з терміном «творча особистість» зустрічається визначення «креативна особистість», яка характеризується (за С.О.Сисоєвою) різними точками зору [4].

У психологічному словнику термін «креативність» означає «здібність швидко і нестандартно вирішувати інтелектуальні і навчальні задачі» [3,178].

Деякі автори ототожнюють «творчу активність» з «креативністю». Існує думка про існування як зовнішніх, так і внутрішніх передумов для творчої активності.

Дослідники, що акцентують свою увагу на внутрішню передумову, розглядають творчу активність як таку, що може проявити себе в різних видах творчої діяльності.

У музичній творчій діяльності умовно виділяються три основні компоненти: сприйняття, виконання, творення. Вони, як правило, розглядаються ізольовано. Але у музично-творчому розвитку особистості важливо забезпечити ефективні педагогічні умови і для творчого сприйняття, і для творчого виконання, і для творення нового музичного змісту. Розвиток вимагає активізації всіх трьох сфер духовного життя особистості (інтелектуальної, емоційно-почуттєвої, дієво-практичної), що й забезпечується сприйняттям, виконанням, творенням.

Абстрактні, багатозначні музичні образи виникають на основі асоціативних зв'язків суб'єкта з довкіллям. Завдяки асоціаціям музичні образи набувають особистісного значення, співвідносяться з художнім досвідом особистості у відповідності до особливостей сприйняття, образного мислення, уяви.

Для дитячої музичної творчості пріоритетною є спрямованість на розвиток художніх асоціацій не загального типу, як у старшокласників, а індивідуального типу - асоціацій особистісно-орієнтованих. Музично-художні асоціації індивідуального типу виявляються у своєрідності музичних образів, варіативному осмисленні, відчутті в музичних творах глибокого особистісного змісту, інтерпретуванні музичного твору, що і є ознаками музично-творчого розвитку особистості.

У музичній творчості провідну роль відіграє синтез емоцій і мислення, абстрактного і конкретного, логіки й інтуїції, творчої уяви, активності, здатності швидко приймати рішення. Творчість дітей пов'язана із самостійними діями, з умінням оперувати відомими їм музично-слуховими уявленнями, знаннями, навичками, застосовувати їх у нових умовах, різних видах музичної діяльності. Процес музичного пізнання в атмосфері творчості набуває розвивального характеру.

Дитяча музична творчість на уроках музики характеризується як пізнавально-пошукова музична практика. Творчість учнів тим і цінна, що вони самі відкривають щось нове, раніше невідоме їм у світі музики.

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що виховне значення дитячої творчості оцінюється досить високо. Так, Б.Л.Яворський [7] вважав, що виховна цінність музичної творчості дитини виявляється насамперед у самому процесі, оскільки він дозволяє вчителю спостерігати за ходом музичної думки дитини. Б.В.Асаф'єв [1] наголошував, що творчість сприяє більш глибокому засвоєнню музичного матеріалу і розвитку музичних здібностей дітей. Б.М.Теплов [6] звертав увагу на важливість творчості на етапі початкового навчання, коли закладаються основи музичної і загальної культури, відбувається формування найважливіших якостей особистості. За умови відповідної педагогічної роботи на цьому етапі навчання можна домогтися досить високого рівня культури сприйняття, мислення, емоційно-творчого ставлення учнів до мистецтва. Без спеціального педагогічного впливу індивідуальні властивості особистості суттєво не змінюються і в подальшому важко піддаються педагогічної корекції. Тому вже з перших кроків навчання необхідно розвивати потреби дитини у спілкуванні з високохудожніми творами мистецтва, формувати їх естетичну вибірковість та самостійність оціночних суджень. /Ш.А. Амонашвілі, Т.Г. Пеня, А.Г.Схіртладзе, Ю.А.Соколовський, А.Б.Щербо та ін./. А на думку Н.А.Ветлугіної ,творчість є важливою умовою і засобом розвитку здібностей образного світосприймання.

Вияви творчої активності учнів у музичній діяльності залежать від наявності у них спеціальних музичних здібностей: музично-слухових уявлень, відчуття ритму та ладу. Розвиток здібностей та набуття різноманітних навичок в одному із видів музичної діяльності позитивно позначається на успішності в інших та сприяє розвитку творчої активності. Процес самореалізації дитини у різноманітних видах музичної діяльності, який супроводжується значним емоційним переживанням, дає поштовх для цілісного загального розвитку особистості.

Різним видам музичної діяльності дослідники надають неоднакового значення у розвитку особистості дитини. Надаючи великого значення виконанню музики як одному з найбільш активних видів музикування, педагоги-музиканти, разом з тим відзначають важливу роль попереднього досвіду музичного сприйняття. Без сприйняття неможлива будь-яка діяльність у галузі музичного мистецтва. Молодшому школяреві легше створити своє, ніж вивчити і відобразити створене іншим. Тому імпровізація або музикування є найбільш доцільним засобом самовираження дитини, найяскравішим виявом її творчої активності порівняно з іншими видами музичної діяльності.

Молодші школярі мають відчути радість пізнання та відкриття нового, насолоду від процесу творчості, задоволення від подолання перешкод у розв'язанні творчих завдань, набути певні вміння та навички творчої діяльності, впевненість у своїх здібностях та можливостях. У разі відсутності позитивного стимулювання творчо-пізнавальних інтересів, творчих занять - потреба у творчому самовираженні дітей поступово згасає, а розвиток творчих здібностей більшості учнів гальмується , а тому організація творчо спрямованого навчально-виховного процесу з урахуванням вікових особливостей школярів має стати змістовною складовою всіх освітніх програм загалом та в галузі мистецької (музичної) освіти, зокрема.

На основі аналізу літературних джерел, можна зробити висновок, що визначення дефініції “музично-творчий розвиток” є досить варіантним, багатоаспектним, що музично-творчий розвиток обдарованих дітей молодшого шкільного віку - це процес формування творчих якостей особистості дитини молодшого шкільного віку в ході пізнавальної, навчально-ігрової діяльності, організованої на основі взаємодії різних видів художньої творчості з домінантою музичного мистецтва.

Література

1.Асафьєв Б.О. О музыкально-творческих навыках детей // Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - М.-Л., 1965.- 272с.

2. Выготский Л.C. Педагогическая психология /Под ред.В.В.Давыдова.- М.:Педагогика,1991.-480с.

3.Давыдов В.В., Запорожец А.В. Психологический словарь.- М.: Педагогика, 1983.-178с.

4.Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: Монографія: - К.:Поліграф книга, 1996. - 406с.

5.Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибрані твори: У 5-ти т.- К.: Рад. Школа, 1977. - Т.3.- с.283-657

6.Теплов Б.М. Избранные труды : В 2-х т. - М.:Педагогика, 1985.- т.1. - 328с.

7. Яворский Б.Л. Избранные труды /Общ. Ред. Д.Д.Шостаковича.- М.: Сов. композитор, 1987. - 336с.

Особливий підхід до особливих дітей: психологічний супровід обдарованих учнів

Ірина Баюн,

м. Дніпропетровськ,

bajunirina@rambler.ru

У зв'язку з переходом сучасної школи до особистісно-орієнтованого навчання і виховання, на думку автора, виникла необхідність в індивідуальному підході до психологічного супроводу обдарованих учнів. Пропонуємо експериментальну модель «Програми індивідуального психологічного супроводу обдарованої дитини».

Ключові слова: психологічний супровід, обдарована дитина, творчі здібності, програма.

Час вносить корективи в усі аспекти життя і розвитку людини. На вимоги часу змінюється світ і ми разом з ним. Обдарованість сьогодні - не виняток з правил, а важлива якість самовдосконалення особистості, складний психологічний механізм, спрямований у майбутнє. Інноваційна особистість, яку покликана формувати сучасна шкільна освіта, все частіше характеризується як потенційно креативна, наділена творчими здібностями. А для креативної особистості - креативна освіта.

Згідно з новою програмою обласного науково-методичного проекту «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості», креативна освіта визначається як:

- освіта, спрямована на розвиток загальної креативності учасників педагогічного процесу;

- освіта з гнучкою системою форм організації навчально-виховного процесу, відповідно до здібностей, нахилів, потреб учнів;

- освіта, зорієнтована на використання інноваційних педагогічних технологій, що забезпечують особистісне зростання та розвиток творчого потенціалу учнів.

Оскільки одним з напрямків головної мети проекту є вдосконалення системи психолого-педагогічного супроводу особистості в системі креативної освіти, соціально-психологічною службою школи запропонована експериментальна модель «Програми індивідуального психологічного супроводу обдарованої дитини» у рамках шкільного проекту «Обдарована дитина». Дана модель забезпечить гармонійний розвиток особистості, матиме індивідуальний підхід, буде включена в систему проектування особистісного розвитку учнів діагностично-проектувального комплексу «Універсал» (автор Киричук В.О.).

Шкільний проект « Обдарована дитина» (автор Іванова С.А.) має на меті пошук і цілеспрямований відбір обдарованих учнів, створення оптимальних умов для розвитку потенційних інтелектуальних можливостей кожного учня, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Навчально-виховні модулі проекту:

1. Предметні олімпіади і турніри

2. Учнівські конкурси

3. МАН

4. «Учень року»

5. Психологічний супровід обдарованих учнів

Модуль «Психологічний супровід обдарованих учнів» має наступну систему міні модульності:

5.1. Діагностика обдарованості учнів

5.2. Аналіз діагностики

5.3. Складання та коригування банку даних обдарованих учнів

5.4. Оформлення психологічних паспортів

5.5. Складання програм індивідуального психологічного супроводу

5.6. Розвивальні заняття

5.7. Індивідуальне консультування учнів

5.8. Індивідуальне консультування батьків

5.9. Індивідуальне консультування педагогів

5.10. Моніторинг

5.11. Аналітичний звіт

До діагностичних методик для визначення наявності та видів обдарованості учнів у цьому навчальному році міським методичним центром долучено наступну анкету :

Шановні класні керівники, для створення та постійного поповнення банку даних про обдарованих дітей нашого навчального закладу просимо Вас заповнити відповідну таблицю.

01-академічні досягнення ( навчальні предмети - олімпіадний рівень), 02-художня творчість ( музична, літературна,образотворча тощо), 03-соціальна творчість ( активність шкільного життя), 04- спортивні досягнення ( області досягнень)

№ з/п	Ім'я та прізвище дитини	Код творчості	Сфера творчості	Досягнення учня

Класний керівник ____________ класу ____________________________

Аналіз результатів даного опитування показав досить високий відсоток обдарованих учнів. У класах з 28-30 учнів приблизно 10 - 17 учнів мають творчі здібності і різноманітні досягнення. І це, здавалося б, ускладнює задачі індивідуального психологічного супроводу. Однак, використовуючи можливості діагностично-проектувального комплексу «Універсал», ми можемо спроектувати такі програми психологічного супроводу, які задовольнятимуть індивідуальні потреби обдарованих учнів школи.

Давайте розглянемо створення такої програми на прикладі учениці 8-Б класу, школи №142 м. Дніпропетровська - Онискевич Ольги. Діагностика видів обдарованості показала, що учениця має академічні і спортивні досягнення, а також схильність до художньої творчості. З психолого-педагогічної характеристики, що створена на основі комплексної діагностики та аналізу особистісного розвитку учениці в системі діагностично-проектувального комплексу «Універсал», можемо дізнатися життєву активність особистості, взаємостосунки та соціальний стан в класному колективі, ціннісні орієнтації учениці в системі взаємостосунків однокласників, вади особистісного розвитку, духовний розвиток, взаємостосунки учениці з батьками. Відзначимо головне, що Онискевич Ольга «класним керівником характеризується як учениця з дуже високою життєвою активністю в конструктивних видах діяльності. Становище учениці в підсистемі неофіційного спілкування з однокласниками та психоемоційні контакти з ними знаходяться на середньому рівні розвитку. Ціннісні орієнтації учениці в системі взаємостосунків однокласників сформовані слабко. Вади особистісного розвитку в учениці виражені нижче середнього рівня, однак агресивність учениці виражена на рівні дещо вище середнього. Рівень сприйняття своєї дитини батьками не завжди адекватний.» ( З психолого-педагогічної характеристики ).

Виходячи з усього вищесказаного, постають наступні задачі розвитку особистості обдарованої учениці Онискевич Ольги:

- педагогічні:

1. Сприяти розвитку творчих здібностей учениці через саморозкриття методом залучення до загальношкільних творчих заходів.

2. Сприяти розвитку наукової обдарованості через науково-дослідницьку діяльність методом написання і захисту робіт в МАН.

3. Сприяти розвитку спортивної сфери учениці шляхом залучення до спортивних свят і змагань.

- психологічні:

1. Сприяти соціально-комунікативному розвитку особистості через формування ціннісних орієнтацій в системі взаємостосунків однокласників методом проведення тренінгових занять.

2. Знизити рівень агресивності учениці методом проведення корекційних занять.

3. Сприяти адекватному сприйняттю батьками дитини через формування цінностей сім'ї методом проведення індивідуальних бесід з батьками.

Для реалізації поставлених задач соціально-психологічною службою школи було розроблено наступну програму індивідуального психологічного супроводу учениці Онискевич Ольги:

1. «Комунікативний тренінг для підлітків» (затверджений Міністерством освіти і науки України).

2. Комплекс розвивальних творчих вправ.

3. Індивідуальні бесіди.

Детальніше про комунікативний тренінг, рекомендований обласним методичним центром :

«Для корекції самооцінки та взаємовідносин підлітків, зниження рівня агресії у поведінці пропонується програма комунікативного тренінгу, розрахована на 5 занять, яка може реалізуватися практичним психологом або класним керівником за рахунок годин спілкування.

За характером направленості програму можна визначити як каузальну, тобто направлену на корекцію негативних проявів у взаємовідносинах, що впливають на само сприйняття особистості в соціальній групі; її зміст має забезпечити позитивні особистісні зміни, стабілізацію міжособистісного спілкування, зниження рівня агресії у поведінці підлітків.

Головні цілі програми: формування позитивної Я-концепції підлітків, розвиток здібностей здійснювати значні зміни у власному житті, корекція самооцінки, комунікативних навичок та позиції в міжособистісному спілкуванні.» ( www.argo1.com.ua )

Розвиток творчих здібностей учнів забезпечується влучно підібраним комплексом творчих завдань і вправ, націлених на розвиток:

- вміння бачити проблеми;

- вміння продукувати і конструювати гіпотези;

- вміння задавати питання;

- вміння давати визначення поняттям;

- спостережливості;

- логічного мислення;

- творчого мислення.

Завдання і вправи для розвитку творчих здібностей можна знайти у методичному посібнику «Развитие творческих способностей учащихся» / Укладачі: Крамаренко С.Г., Кротенко В.Н., Тарабасова Л.Г.

Таким чином, «Програму індивідуального психологічного супроводу обдарованої дитини» можна спроектувати у діагностично-проектувальному комплексі «Універсал» і занести до банку даних. Крім того, це дає можливість коригувати і доповнювати програму.

Ефективність і дієвість «Програми індивідуального психологічного супроводу обдарованої дитини» має підтвердити моніторинг емоційного стану дитини, соціально-комунікативного розвитку особистості та рівня її творчих здібностей.

Література

1. Анн Л.Ф. Психологический тренинг с подростками. - СПб.: Питер, 2003.

2. Грецов А.Г. Тренинг общения для подростков. - СПб.: Питер, 2006.

3. Битянова М.Р. Работа психолога в школе. - М., 2001.

4. Киричук В.О. Проектування навчально-виховного процесу в комп'ютерному комплексі «Універсал». - К.: Інфосистем, 2009.

5. Крамаренко С.Г., Кротенко В.М., Тарабасова Л.Г. Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості. - Дніпропетровськ, 2010.

6. Крамаренко С.Г., Кротенко В.Н., Тарабасова Л.Г. Развитие творческих способностей учащихся. - Днепропетровск, 2009.

Методика исследования коммуникативных установок в практике работы с социально одаренной личностью

Наталия Бельская,

г. Киев,

nybelsona@mail.ru

В статье предлагается авторская версия методики исследования коммуникативных установок, которая может представлять интерес для исследователей проблемы социальной одаренности.