Здоров’язбережувальні технології проектування розвитку обдарованості в контексті інтеграції України до європейського освітнього простору

Саме тому планування виховної роботи в ліцеї проводиться за проектною методикою, тому що метод проектів зарекомендував себе як один із сучасних варіантів продуктивного виховання, метою якого є реальне використання, розвиток та збагачення власного досвіду учнів. За основу був взятий розроблений Шкільним кабінетом міністрів довготривалий соціальний проект «Поспішай робити добро», метою якого є подолання байдужості та прагматичного ставлення молоді до реалій життя, підвищення соціально - комунікативного розвитку громади. З метою реалізації даного проекту кожним класом обрані актуальні теми власних проектів, робота над яким триває протягом навчального року.

Діяльністю учнівського колективу ліцею доведено, що самоврядування - це необхідний компонент сучасного виховання, універсальна форма соціально-комунікативної активності учнів, яку можна з однаковим успіхом вважати як способом життя учнівського колективу, так і прикладом творчої самореалізації особистості. Воно сприяє розвитку відповідальності, самостійності учнів, а також розкриває їх як мислителів, здатних прогнозувати своє життя.

Усі заходи, що проводяться у ЗРЛ № 3 сприяють створенню гармонійного мікроклімату в учнівському колективі та в громаді, розвитку життєтворчості особистості, створенню атмосфери успіху для усвідомлення значущості власних зусиль, умінь, можливостей, здібностей членів учнівського колективу та громади, підвищенню рівня соціально-комунікативного розвитку особистості.

Для активізації дій учнівських колективів (класів) та заохочення учнів до громадсько-корисної праці проводиться моніторинг участі класів у загальноліцейних заходах. За кожний виховний захід клас має можливість одержати певну кількість балів, що визначається та затверджується кабміном органів самоврядування ЗРЛ № 3 на початку навчального року (перший тиждень вересня).

У кінці кожного семестру підводяться підсумки - складаються набрані бали, а також знімається певна кількість балів за порушення дисципліни (запізнення на уроки, зауваження від чергових учнів під час перерви, прихід на заняття без шкільної форми). За результатами моніторингу визначається рейтинг учнівських колективів та рівень підготовки виховних заходів класом.

Оголошення результатів за семестр відбувається на організаційних лінійках за паралелями. Нагородження грамотами, перехідними символами та заохочувальними призами за річними результатами відбувається на урочистій лінійці, присвяченій закінченню навчального року.

Діяльністю учнівського колективу доведено, що самоврядування - це необхідний компонент сучасного виховання. Воно сприяє особистісному зросту учнів, розвитку їх відповідальності та самостійності, а також сприяє розкриттю учнів як мислителів, здатних прогнозувати своє життя. Прикладом можна вважати вибори президента ліцею, що проходять за загальним Положенням досить демократично.

Найголовніше те, що самоврядування формує готовність класів брати участь у різноманітних проектах. Саме це сприяло тому, що планування виховної роботи проводиться за проектною методикою. Кожним класом обрані теми соціальних проектів, які реалізовуються протягом навчального року. Так соціальний проект «Зимовий сад» було втілено в життя учнями 11класу, проект «Арт- зала» учнями 9-х класів, «Здорова молодь» учнями 6-х класів.

Сьогодні загальноосвітній навчальний заклад, як соціально-педагогічна система, покликаний забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості успішного учня-лідера й вимогам суспільства. Щоб гідно жити в сучасному суспільстві, особистість повинна бути компетентною й успішною в різних сферах діяльності. Школа має допомогти учням в оволодінні технологіями життєтворчості, створити умови для розкриття потенціалу самопізнання, самооцінки і самореалізації, інтеграції в соціокультурний простір.

Література

1. Ворожейкіна О.М., Дербеньова А.Г. Вас призначено заступником директора з виховної роботи.-Х.:Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007.

2. Даниленко Л., Карамушки Л. Освітній менеджмент: Навчальний посібник - К.: Шкільний світ, 2003.

3. Основні напрямки діяльності класного керівника: Методичні рекомендації. Інформаційний збірник Міністерства освіти України.-1992.-№23.

4. Панченков А., Пометун О., Ремех Т. Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування інтерактивних технологій навчання: Методичний посібник - К.: А.П.Н.,2003.

5. Сезонів В.П. Організація виховної роботи в класі.-М.: Центр, «Педагогічний пошук», 2000.

Теоретичні основи готовності педагога до роботи з обдарованими дітьми

Юлія Веселка,

м. Київ,

YV_86@ukr.net

Ця стаття стосується теоретичних аспектів готовності педагога до роботи з обдарованими дітьми, основними проблемами якої є формування центральних завдань при роботі з особливо обдарованими дітьми, найважливіших характеристик педагога, розширення поняття взаємодії «педагог-обдарована дитина», побудови ефективної організації вчення обдарованих дітей.

Эта статья касается теоретических аспектов готовности педагога к работе с одаренными детьми, основными проблемами которой является формулирование центральных заданий при работе с одаренными детьми, наиболее важных характеристик педагога, расширение понятия взаимодействия «педагог - одаренный ребенок», построения эффективной организации обучения одаренных детей.

This article is about the theoretical aspects of readiness of a teacher to work with gifted children, the basic problems which is the formulation of the central tasks during the work with gifted children, the most important characteristics of the teacher, the extension of the concept of interaction between teacher - gifted child, building an effective organization for Gifted Education.

Ключові слова: психологічна готовність педагога, педагогічні прийоми та методи, саморозвиток, обдарованість, творчий потенціал.

Ключевые слова: психологическая готовность педагога, педагогические приемы и методы, саморазвитие, одаренность, творческий потенциал.

Key words: psychological readiness of teacher, pedagogical receptions and methods, self- training, giftedness, creative potential.

Чи можемо ми відповісти хто такі обдаровані діти? Рідкісний індивідуальний дар в наш час чи соціальна реальність? Та як ставитися та сприймати обдарованих дітей? Чи вимагають вони спеціального вивчення, підходу і розвитку? Відповідь не змусить чекати… Обдарованість як і раніше, залишається загадкою для більшості дітей, вчителів та багатьох батьків. Для широкої громадськості ж найбільш важливими проблемами є не стільки наукові підстави обдарованості, скільки перш за все їх реальні життєві прояви, способи виявлення, розвитку та соціальної реалізації.

Тобто, проблема обдарованості в даний час стає все більш актуальною. Кардинальні зміни, що відбуваються в сучасній Україні в новому тисячолітті життя суспільства, поставили перед освітою складні завдання, що вимагають того, щоб змінити погляди на педагога і на процес його професійної підготовки в стратегічних напрямах модернізації освіти. Це перш за все пов'язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях.

Отже, невизначеність сучасного довкілля вимагає не лише високої активності людини, але й її вміння, здібності до нестандартної поведінки.

Збереження і розвиток обдарованості - це проблема і прогресу суспільства, реалізації його творчого потенціалу.

У нашій країні система роботи по виявленню, розвитку обдарованих особистостей лише починає розвиватися.

На жаль, що не змінити долі тисячі людей, які могли б стати, але не стали видатними. А.С.Екзюпері писав: «Надто багато на світі людей, яким так ніхто і не допоміг прокинутися»[3]. Покинули Вітчизну сотні висококваліфікованих фахівців, талановитих і обдарованих осіб, що не зуміли знайти умови і можливості для реалізації своїх здібностей. Тому вислів В.І.Вернадського: «Таланти рідкі, їх треба берегти і зберігати. У них справжня жива сила нації», - необхідно прийняти як стратегічний напрям в підготовці педагогів до роботи з обдарованими дітьми [1].

В.П.Ефроїмсон писав: «Для створення єдиної думки з тисячі, для відшукання єдиного відповідного нею місця, потрібна, окрім дуже високого інтелекту, її найнапруженіша активність, прагнення до досконалості. Потрібний підтримуючий соціальний попит, може бути лише зростаюче соціальне замовлення і стимул-реакція, потрібна величезна напруга волі, цілеспрямованість. Незліченні чинники, не обчислювані гальма призводять до того, що у результаті розвивається і реалізується один потенційний геній з десятка тисяч» [2].

Необхідно зазначити, що багато дітей проявляють високу міру обдарованості не в одній якій-небудь сфері, а в декількох. Завдання педагогів і психологів не лише виявити це, але і удосконалювати, розвивати їх. Саме, під час роботи з обдарованими дітьми основна роль відводиться педагогам, завдання яких - сформувати і поглибити їх здібності.

Реалізуються ці вимоги за допомогою широкого спектра педагогічних прийомів і методів (авторські програми, індивідуальні заняття - консультації і тому подібне, а також різносторонні програми в ліцеях, гімназіях, коледжах).

Обдаровані діти набагато швидше за своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації (слухняність і зразкова поведінка, орієнтована на здобуття позитивної оцінки дорослих); у підлітковому віці вони часто чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрішньо груповим орієнтаціям на авторитарних лідерів.

Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, в особливої уваги та керівництва. Проте в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони сприйнятливіші до сенсорних стимул-реакцій і краще розуміють стосунки і зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не лише до себе, але і до того, що її оточує. Тому педагоги, що працюють з обдарованими дітьми, мають бути досить терпимі до критики взагалі і до себе зокрема.

Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей складає одну з головних завдань вдосконалення системи освіти. Проте недостатній психологічний рівень підготовки педагогів для роботи з дітьми, що проявляють нестандартність в поведінці і мисленні, призводить до неадекватної оцінки їх особових якостей і всієї їхньої діяльності.

Дуже часто творче мислення обдарованої дитини розглядається як відхилення від норми або негативізм. Експерименти, проведені в багатьох країнах світу, переконливо показали, наскільки складно перебудувати систему освіти, змінити відношення педагога.

Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе та тих, що їх оточують. В результаті така дитина може справляти враження такого, що відволікається, непосидючого, постійно на все реагуючого. Для них не існує стандартних вимог (все як у всіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми і правила йдуть врозріз з їх інтересами і здаються безглуздими. Для обдарованого дитяти твердження, що так прийнято, не є аргументом. Йому поважно знати і розуміти, ким це правило прийняте, коли і навіщо. Обдаровані діти досить вимогливі до себе ,часто ставлять перед собою не здійсненні в даний момент цілі, що призводить до емоційного розладу і дестабілізації поведінки. Такі діти часто з недостатньою терпимістю відносяться до дітей, що стоять нижче за них в плані розвитку здібностей. Ці і інші особливості таких дітей впливають на їх соціальний статус, коли вони опиняються в положенні “не схвалюваних”. В зв'язку з цим необхідно добиватися зміни такої позиції, і перш за все це пов'язано з підготовкою самих педагогів для роботи з обдарованими дітьми.

Основним завданням педагога при роботі з обдарованими дітьми є те, що в рамках кожного уроку необхідно створити умови для формування і розвитку пізнавальної активності цих дітей.

Завжди трохи дивно сприймати кипучу діяльність державних структур з підготовки педагогів і створенню установ для роботи з дітьми, що мають різні дефекти розвитку, поведінки. І можна лише дивуватися з байдужості і десь навіть негативному відношенню до обдарованих дітей.

Чому про недоліки, проблеми, труднощі говорити мало не почесно, а про успіхи потрібно умовчувати, і розмова про це зводиться в ранг невихованості, нескромності?!

Тут, безумовно, потрібно аналізувати умови суспільного буття, коли на чималому тимчасовому відрізку виховання йшло по шляху нівеляції індивідуальності. Мати власну думку і бачення було нескромним, необхідно було “підтвердити” свої думки в авторитетів або колективу. Це був період відтворення середнього виробника з колективною відповідальністю. Нинішнє століття нових технологій вимагає унікумів, тому освітня система стала вміщати в себе величезну кількість нововведень. І головна ланка цієї системи - педагог - повинен володіти рядом важливих не лише професійних, але і особистісних особливостей для роботи з обдарованими дітьми.

Взаємодія педагога і дитини часто будується на основі лише нормативно-ролевих розпоряджень (суб'єктно-об'єктні стосунки): «разом відкриваємо, досліджуємо цей світ». А для цього педагог повинен реально усвідомлювати себе суб'єктом.

Ще А.А. Ухтомський наголошував на тому, що удосконалювати себе, працювати над своїм особовим зростанням можна і потрібно у будь-який час.

Отже, розглянемо, які ж якості повинен мати педагог при роботі з обдарованими дітьми. Перш за все у педагога має бути така якість як гнучкість в поведінці, мисленні, емоційному реагуванні. Він повинен могти легко відмовлятися від невідповідної ситуації або завданні засобів діяльності, прийомів мислення, способів поведінки і вміти виробляти або приймати нові, оригінальні підходи до дозволу різних ситуацій при незмінних цілях і ідейно-етичних підставах.

Педагог, направлений на розвиток творчого потенціалу дітей, відрізняється яскраво вираженим прагненням до саморозвитку і самоактивізації, вірою у власні сили, самоповагою. Він сміливий і енергійний, схильний до експериментування, у нього творчий стиль діяльності. Педагоги, що працюють з обдарованими дітьми, мають внутрішню мотивацію до праці. Вони ефективні в спілкуванні з дітьми і вплив здійснюється не через повчання (роби так і не роби цього), а через трансляцію своїх цілей на життєві цілі і цінності своїх маленьких колег по творчості. Непідготовлені до зустрічі з ними педагоги так легко ламають крихкий стрижень дитини, порушують його призначення, загальмовують розвиток мислення дитини, закривають для нього дорогу до творчості і само актуалізації, тому завданням педагога є запобігти цим процесам, тому педагог як особистість та професіонал свого діла повинен бути достатньо сформованим.

У формуванні професійної і творчої активності педагога виділяються дві сторони: виховання професіоналізму і розвиток його особи. Якщо про професійну підготовку думає як педагог, так і державні інститути, то про розвиток особистості думок небагато у всіх. Адже професіоналізм завжди опосередкований індивідуальними якостями, які і дозволяють якнайповніше реалізувати творчий потенціал людини. Тому давайте любити себе і піклуватися про власну індивідуальність.

Сьогодні створюються спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми, школи в багатьох країнах перебудовуються у бік диференційованого навчання. Розробляються спеціальні комплексно-навчальні програми, в рамках яких учень може пересуватися більш вільно, ніж по звичайній програмі. Щодо прикладів, то у США створюються курси з навчання лідерству обдарованих підлітків, популярні індивідуалізовані способи роботи з «навчальними договорами», що укладаються між учнями і вчителями, вони дозволяють вчителеві економити час, а учням - працювати в індивідуальному темпі. Педагоги, що працюють з такими дітьми, повинні проходити спеціальну підготовку. Саме діти з високим інтелектом більш всього потребують “свого” вчителя. Ще раз зазначу, що непідготовлені вчителі часто не можуть виявити обдарованих дітей, не знають їх особливостей, байдужі до їх проблем. Інколи непідготовлені педагоги вороже налагоджені по відношенню до видатних дітей, такі вчителі часто використовують для обдарованих дітей тактику кількісного збільшення завдань, а не якісну їх зміну. Особа вчителя є провідним чинником будь-якого вчення. Не є виключенням і ситуація з вчителем для обдарованих дітей. Найбільш істотним чинником успішності роботи вчителя є глобальна особистісна характеристика - система поглядів і переконань, в якій велику значущість мають уявлення про самого себе, інших людей, а також про цілі і завдання своєї роботи. Саме ці складові постійно виявляються в міжособистісному спілкуванні.

На думку деяких дослідників, поведінка вчителя для обдарованих дітей в класі, в процесі вчення і побудови своєї діяльності повинна відповідати наступним характеристикам:

- він розробляє гнучкі, індивідуалізовані програми;

- створює теплу, емоційно безпечну атмосферу в класі;

- надає дітям зворотний зв'язок; використовує різні стратегії вчення;

- поважає особистість; сприяє формуванню позитивної самооцінки учня;

- поважає її цінності;

- заохочує творчість і роботу уяви;

- стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня; проявляє пошану і індивідуальність учня.

Одну з найважливіших характеристик вчителя, що працює з обдарованими дітьми складає мотивація, позитивна я-концепція. Вчитель, що відрізняється низькою самооцінкою, як правило, переживає почуття побоювання перед своїми талановитими вихованцями, а значить, не може викликати в них пошани. Серед інших важливих якостей вчителя можна виділити зрілість, успішний досвід педагогічної роботи, емоційну стабільність, цілеспрямованість і творчий початок. Не менш важлива і професійна компетенція педагога, що навчає обдарованих дітей, заснована на його особистісній готовності, у спеціальній теоретичній підготовці, практичній роботи, що тісно пов'язана з досвідом.

Безсумнівно, вчитель повинен:

- підтримувати ініціативність обдарованих учнів,

- знатися на психологічних особливостях обдарованих дітей, враховувати їх потреби і інтереси

- бути доброзичливим і чуйним;

-уміти будувати вчення відповідно до результатів діагностичного обстеження дитяти;

-бути зрілим, тобто чітко усвідомлювати свої цілі і завдання,

- володіти обширними знаннями і досвідом вживання методик і стратегій вчення;

-бути емоційно стабільним, тобто необхідно бути зібраним і добре володіти своїми емоціями і відчуттями;

- проявляти наполегливість, цілеспрямованість і всебічність

- мати високий рівень інтелектуального розвитку, широкий круг інтересів і умінь і прагнення до постійного самовдосконалення;

- володіти відчуттям гумору;

-бути готовим до роботи з обдарованими дітьми і до придбання спеціальних знань;

-проявляти наполегливість, цілеспрямованість і всебічність;

-стимулювати когнітивні здібності учнів,

Таким чином, можна виділити наступні вимоги, що пред'являються до вчителя, що працює з обдарованими дітьми:

- Високий рівень знань предмету,

- уміння об'єктивне оцінювати успіхи обдарованих дітей;

- наявність власної педагогічної концепції;

- професійна компетентність;

- висока теоретична підготовка;

- активна науково-методична діяльність;

- висока комунікативна культура і наявність творчих здібностей;

- емоційна стабільність, цілеспрямованість, адекватна самооцінка, уміння об'єктивне оцінювати успіхи обдарованих дітей;

- знання вікової психології;

- прагнення до самоосвіти і самовдосконалення;

- доброзичливість, чуйність, педагогічний такт;

- вимогливість і уміння знайти підхід до нестандартних дітей;

- високий рівень інтелектуально-духовного розвитку, ерудованість;

- наявність організаторських здібностей.

Підводячи підсумок, зазначу, що майбутнє будь-якої країни залежить від наявності в даному товаристві талановитих і обдарованих людей, які своєю діяльністю забезпечують суспільний прогрес. Одним з важливих компонентів, сприяючих створенню і підтримці на високому рівні культурного, наукового, політичного, управлінського потенціалу суспільства є ефективна організація вчення обдарованих дітей. Тому актуальним освітнім стратегічним напрямом у вузі стає підготовка творчого, активного, внутрішньо вільного і відповідального педагога, прагнучого , здатного через власні високі досягнення привести до загального успіху і своїх учнів.

Таким чином, завдання роботи з обдарованими дітьми, зрештою, формулюється таким чином: формування і розвиток їх здібності до само актуалізації, до ефективної реалізації їх підвищених можливостей в майбутньому, в зрілій професійній діяльності. Саме це завдання є центральним при роботі з особливо обдарованими дітьми та таке, що слід враховувати педагогу. Всі останні завдання в тій чи іншій мірі з неї витікають.

Отже, турбота про обдарованих дітей сьогодні - це турбота про розвиток науки, культури та соціального життя завтра. Необхідно прагнути до створення якомога кращих умов для вивчення та забезпечення професійного вивчення феномену обдарованості в контексті поєднання високої мотивації до праці з обдарованими дітьми та особистісними якостями педагога , який здатен сприяти творчій праці учня, виявити ініціативу та професійну компетентність у цій галузі, щоб в майбутньому безсумнівно ствердити, що обдаровані діти - цвіт нації.

Література

1. Алиева Е.Г.Творческая одаренность и условия ее развития //Психологический анализ учебной деятельности - М.:ИП РАН.1991.

2. Эфроимсон В.П. Генетика гениальности. М.: Тайдекс Ко, 2002.-376с.

3.Кобзар Б.С. Обдаровані діти // Педагогіка і психологія. - Київ, 1995. - № 3. - С. 80 - 86.

4.Липова Л. Специфіка навчання обдарованих дітей // Рідна школа. - Київ, 2003. - №7. - С.8 - 14.

5. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості. - К., 1996.

6. Ясінський В. Деякі аспекти роботи з обдарованими дітьми (Вінницька область) // Рідна школа. -2002.

Впровадження здоров'язбережувальних технологій щодо формування культури здоров'я та позитивної мотивації в учнів на здоровий спосіб життя (здоров'язбережувальна організація освітнього процесу)

Юрій Волинець,

м. Луцьк,

miskuo@lt.ukrtel.net

У статті викладено основні напрями формування культури здоров'я, що впроваджуються в Луцькій гімназії № 4 імені Модеста Левицького. Визначено основні підходи до навчання дітей, що забезпечують збереження їхнього здоров'я. Запропоновано ефективні методичні прийоми формування культури здоров'я гімназистів з використанням здоров'язбережувальних технологій.

Ключові слова: здоров'я, культура здоров'я, гуманізм, гуманізація, природовідповідність, культуровідповідність, значуща діяльність, когнітивний компонент, креативний компонент, конативний компонент.

Збереження і зміцнення здоров'я дітей, молоді є найважливішим завданням держави й суспільства.

Для забезпечення високих показників здоров'я у школярів доцільно формувати культуру здоров'я як головну умову культурного і духовного становлення особистості. Саме культура здоров'я визначає спосіб життя не лише окремої особи, а й усього людства. Особливо важлива роль у формуванні культури належить школі. Проте процес навчання і виховання школярів у навчальних закладах, що існує на сьогодні в Україні, зазвичай приводить до погіршення стану здоров'я дітей та підлітків.

Забезпечення високих показників здоров'я дітей та підлітків у процесі їхнього навчання й виховання можливе лише за умови раціональної організації освітнього процесу. Водночас застосовувана методика викладання у школі найчастіше орієнтована не на усвідомлення школярами логіки навчального матеріалу, а на його просте запам'ятовування й бездумне відтворення, що сприймається учнем як замах на його свободу. Ситуація ускладнюється оцінкою, яка перетворилася на механізм примусу і покарання. Близько 95% учнів гостро переживають низькі оцінки, що позначається на їхньому психічному здоров'ї. Таким чином, навчання вимагає від учителя створення таких умов, які допоможуть йому зробити дітей активними учасниками освітнього процесу.

Аналізуючи праці вчених і власний педагогічний досвід, слід виокремити основні принципи, які допомагають зберігати, зміцнювати здоров'я школярів, створювати умови для їхньої успішності.

Принцип гуманізму визначає загальний характер взаємин учителя й учнів з урахуванням внутрішнього (духовного) світу, інтересів, потреб, здібностей, можливостей кожного. Гуманізм (від лат. hитапus -- людяний) передбачає особисті, довірливі, а не тільки офіційні взаємини.

Принцип гуманізації визначає розробку засобів педагогічного захисту школярів, олюднення стосунків учнів між собою та педагогами. Гуманізація педагогічної діяльності - це надання допомоги у становленні учня як суб'єкта культури, у саморозвитку, зменшення соціальної напруженості, відновлення душевної рівноваги людини, сенсу життя, духовності, виховання готовності допомагати іншим людям, виявляти турботу, пошану.

Принцип природовідповідності означає ставлення до дитини як до частини природи, виховання її у згоді з природою.

Принцип культуровідповідності передбачає максимальне використання у вихованні культури середовища, в якому перебуває конкретний навчальний заклад (культура нації, країни, регіону).

Принцип цілісності та єдності визначає внутрішню нерозривність змісту й засобів його забезпечення, надає єдність вибору, дослідження й перетворення, а також передбачає, що людина - цілісна система з єдністю психофізичного, соціального та духовно-етичного компонентів, що впливають один на одного.

Принцип уведення особистості в значущу діяльність. Основа виховання творчої особистості лежить в організації таких видів діяльності, у яких здійснюється її саморозвиток і реалізуються інші принципи.

Є багато причин погіршення здоров'я школярів. Серед них погіршення екологічної ситуації, соціально-економічна криза в суспільстві, як наслідок - девіантна поведінка та шкідливі звички у молоді.

Діяльність учителів-предметників і класних керівників має бути спрямована на розвиток трьох компонентів культури здоров'я школярів:

- когнітивного,

- креативного,

- конативного.

Когнітивний компонент передбачає наявність у школярів бажання та потреби в навчанні, розумінні, аналізі, перетворенні, використанні знань про суть здоров'я. При цьому розвиваються такі якості особистості:

фізіологічні - працездатність, енергійність;

інтелектуальні - допитливість, вдумливість, свідомість, системність, логічність;

культурні - залучення до норм, традицій і цінностей науки, мистецтва, моральності, господарства.

Креативний компонент - результати самовдосконалення школярів у фізичному, психічному, духовно-етичному плані, поява таких якостей особистості, як ініціативність, натхненність, неординарність. Творчий компонент сприяє забезпеченню можливості активного самовдосконалення і самоорганізації в процесі здобуття школярами знань про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Конативний компонент відображає моторно-вольову сферу регуляції життєвого досвіду школярів, що складається спочатку зі способів некритичних ситуативних поведінкових стереотипів дітей, які потім переходять у стадію усвідомленого критичного засвоєння ними елементів здорового способу життя. Конативний компонент сприяє формуванню позитивних стійких звичок, а також активній, цілеспрямованій, самоконтрольованій діяльності, спрямованої на збереження й зміцнення здоров'я.

Запропонована структура культури здоров'я дозволяє вчителю-пред-метнику, класному керівникові усвідомити свою роль у забезпеченні високих показників здоров'я школярів шляхом раціональнішої організації системи навчання та виховання, впровадження оптимальних форм і методів роботи зі школярами, створення сприятливих, творчих умов педагогічної діяльності.

Основні вимоги до організації та проведення уроків із використанням здоров'язбережувальних технологій:

Забезпечення відповідності навчальної аудиторії санітарно-гігієнічним нормам (дотримання чистоти, оптимального природного і штучного освітлення, мікроклімату, зокрема температури, відносної вологості та швидкості руху повітря) шляхом правильного провітрювання (на перервах - часткове, до і після уроків - повне, наскрізне).

Створення на уроках доброзичливої, комфортної психологічної атмосфери, взаєморозуміння між школярами і вчителями, що допомагає налагодити гармонійні стосунки з оточенням і самим собою. Така обстановка сприяє формуванню позитивної мотиваційної діяльності. З цією метою на уроках раціонально практикуються словесні заохочення для всього класу або групи («Молодці!», «Ви мене радуєте!») та індивідуальні («Я вірю, що ти впораєшся із завданням», «У тебе все вийде»).

Отже, створюються такі умови, щоб кожен учень повірив у свої сили, можливості, отримав задоволення від інтелектуального напруження і перемоги над собою. Практика довела, що зазначені прийоми педагогічної діяльності формують у свідомості школярів упевненість в успіху, запобігають стресам і створюють психологічний комфорт.

3. Забезпечення навчальних програм валеологічним змістом. Важливо формувати культуру здоров'я учнів на кожному уроці. Зокрема, великі можливості мають уроки біології, основ здоров'я, фізкультури.

Забезпечення умов рухової активності учнів. Ігри, фізкультхвилинки, психологічні прийоми дають школярам змогу змінити діяльність із розумової на фізичну.

Робота з літературою про зміцнення здоров'я, розвиток інформаційних умінь учнів.

Використання на уроках гумору для зменшення психологічного напруження водночас допомагає знизити стомлюваність і запобігає стресам.

Застосування на уроках живопису, музики, художнього слова та інших видів мистецтва сприяє гармонізації психічної діяльності.

Толерантне спілкування на уроці забезпечує шанобливе ставлення до будь-якої думки школярів, здійснюється спільний пошук правильних відповідей на обговорювані питання.

Гуманістична спрямованість контрольно-оцінювальної діяльності вчителя.

Особистий внесок учителя у збереження власного здоров'я, дотримання ним здорового способу життя, що є прикладом для наслідування учнями.

Напрями діяльності, викладені в пунктах 7-10, певною мірою сприяють зміцненню психічного здоров'я школярів, що збільшує опір організму до різних захворювань. Інтенсивна раціональна робота з упровадження здоров'язбережувальних методик у процес освіти та виховання школярів на уроках і в позаурочній діяльності спрямована на формування культури здоров'я учнів і є творчим виявом діяльності вчителя.

Орієнтація учнів на здоровий спосіб життя -- багатоетапний, постійний, безперервний виховний процес у навчальний і позаурочний час із залученням державних та громадських організацій. Педагогічна стратегія формування культури здоров'я має сприяти самостійному виробленню переконань учнів на основі здобутих знань і досвіду. Завдяки переконанням створюються спочатку стійка мотивація до здорового способу життя, а потім готовність до збереження та зміцнення свого здоров'я. На відміну від загальноприйнятої схеми «знання-уміння-навички» ця поведінкова система мобільна, динамічна і легко вписується у програму здорового способу життя впродовж усього життя людини.

На сучасному етапі зростає роль учителя, оскільки від нього значною мірою залежить вплив на здоров'я учнів їхнього перебування у школі, процесу навчання і те, наскільки здоров'язбережувальними є освітні технології та все внутрішньошкільне середовище.

Екологічні здоров'язбережувальні методики, що мають великі ресурси у збереженні та зміцненні здоров'я, поки що недооцінені й мало задіяні. Виховання у школярів любові до природи, потреби піклуватися про неї, залучення їх до дослідницької діяльності в галузі екології мають неабияку педагогічну дію, що формує особистість, зміцнює духовно-етичне здоров'я учнів. Спрямованість цих методик - створення природодоцільних, екологічно оптимальних умов життя і діяльності людей, гармонійних взаємин із природою. У школі це озеленення класів, рекреаційних місць, створення зимового саду, облаштування пришкільної території, участь у природоохоронних заходах, цілеспрямована просвітницька діяльність.

Етапи залучення вчителів до здоров'язбережувальної педагогіки: усвідомлення проблеми негативної дії школи на здоров'я учнів; розуміння необхідності формування культури здоров'я школярів; визнання своєї відповідальності за результати роботи; опанування сучасних здоров'язбережувальних технологій; спрямування роботи школи на реалізацію принципів здоров'язбережувальної педагогіки. Не слід забувати, що головними об'єктами у школі є учні й учитель, їхнє здоров'я. Кожну дитину потрібно сприймати як особистість, індивідуальність, частину природи, Всесвіту.

Культура здоров'я становить інтерес у педагогічній науці та практиці. Необхідність її формування пов'язана з погіршенням стану здоров'я підростаючого покоління в Україні. Тільки здоровий школяр може бути успішним і щасливим у дитинстві й згодом у дорослому житті.

Освіта на сучасному етапі має стати змістовнішою і якіснішою. Вона не може обмежуватися тільки передачею теоретичних знань, формуванням елементарних умінь і навичок збереження здоров'я, а повинна на практиці творчо використовувати передовий досвід провідних фахівців щодо збереження та зміцнення здоров'я.

Аналіз теоретичної літератури й сучасного практичного педагогічного досвіду формування культури здоров'я і здорового способу життя дітей та підлітків засвідчив, що ця проблема є міждисциплінарною й потребує комплексного рішення. Тільки узгоджена взаємодія педагогів, психологів і лікарів-педіатрів є запорукою досягнення успіху у застосуванні здоров'язбережувальних технологій. Реалізація на практиці основних положень здоров'язбережувальної педагогіки дає змогу забезпечити готовність і здатність школи організувати високий рівень освітньої діяльності без шкоди для здоров'я учнів.

Отже, на сучасному етапі особливо важливим є використання найраціональніших підходів до навчання дітей у школі, що забезпечують збереження їхнього здоров'я. Тільки формування культури здоров'я школярів на індивідуальній основі із застосуванням здоров'язбережувальнх технологій допоможе забезпечити високі показники здоров'я підростаючого покоління, що має національне значення.

Література

1. Поташнюк Р.З., Поташнюк І.В.Школа сприяння здоров'ю: досвід роботи, перспективи розвитку: Посібник для вчителя.- Луцьк: Надстир'я, 2006.

2. Дегтерев Е.А., Синицын Ю.Н. Управление современной школой.-Вып.VІІІ. Педагогика здоровья.- Ростов н/Д: Учитель, 2005 - 224 с.

3. Леонтьєва О. Педагогічні умови й шляхи формування здорового способу життя підлітків // Рідна школа.- 2004 - № 3 - С 15-17.

4. Горощук В.П. Формирование культуры здоровья школьников (теорія и практика).- Луганськ: Альма-матер, 2003. - 376 с.

5. Соковня-Семенова И.И. Основы здорового образа жизни и первак медицинская помощь: Учеб. пособ. Для студ. пед. вузов. - М.: Академія, 1999.- 208 с.

6. Скумин В.А. Культура здоров'я - фундаментальная наука о человеке. - Новочеркаськ: ТЕРОС, 1995.- 132 с.

7. Руководство к лабораторным занятиям по гигикне детей и подростков: Учеб. Пособ./ В.И.Берзинь, И.И.Слепушкина, А.Г.Глущенко и др.- К.: Вища школа, 1989. - 380 с.

Лікувально-оздоровчі технології в умовах спеціального закладу для дітей з вадами мовлення

Н. М. Галушкіна,

м. Горлівка,

gorl_internat@mail.ru

Здоров'я - тема для розмов достатньо актуальна для всіх часів і народів, а в наш час постає на перше місце.

Всі люди розуміють, як важливо займатися фізкультурою і спортом, як здорово зміцнювати свій організм, робити зарядку, більше рухатися, і як важко буває пересилити себе зробити кілька фізичних вправ.

Ми відкладаємо заняття фізкультурою і спортом на «потім», обіцяємо собі, що рано чи пізно почнемо, але іноді вже пізно починати.

Здоров'я - це вершина, яку кожен повинен здолати сам. І тому в вихованні шанобливого ставлення до свого здоров'я необхідно починати з раннього дитинства.

Якщо в сім'ї батьки розуміють значення фізкультури для здоров'я дитини, то вони з самого раннього дитинства формують у дитини культуру фізичних занять на своєму прикладі.

Лікарі підтверджують, що 75% всіх хвороб закладено у дитинстві. Чому так? Тому, що ми, дорослі, помилково вважаємо: для дитини важливо - це добре вчитися. А хіба можна добре вчитися, якщо в тебе паморочиться в голові, якщо твій організм слабкий до хвороб, якщо він не вміє боротися з хворобою? Проблема в тому, що у дитини відсутня звичка бути здоровим духовно і фізично. Наші учні ставлять на перше місце багато чого, але тільки не здоров'я. Людина все менше і менше розуміє, що таке фізична праця. А дитина і подавно.

Як допомогти, як зробити так, щоб дитина почала жити активно, цікаво і повноцінно? Як зробити так, щоб навчання було в радість?

Фізична культура - це унікальний предмет учбового циклу, який спрямован не тільки на фізичний розвиток дитини, а й на розвиток розумових здібностей, розширення словарного запасу, розуміння процесів життєдіяльності організму.

У корекційно-педагогічній роботі з молодшими школярами спеціальної школи для дітей з вадами мовлення актуальні основні напрямки, а саме:

· Розвиток моторних функцій. Розвиток координації слова і ритмізованого руху.

· Формування мовного дихання.

· Підвищення рівня фізичного і психічного здоров'я.

Всі ці напрямки стараємось урахувати в своїй роботі. Велике значення приділяємо здоров'язберегаючим технологіям. Це шанс, нас, дорослих, вирішувати проблему збереження здоров'я учнів не формально, а свідомо, з урахуванням особливостей контингенту учнів, спрямованості і специфіки учбового закладу, регіональних особливостей.

Виховне значення уроків фізкультури, уроків лікувальної фізкультури полягає не тільки в тому, щоб виконати контрольні нормативи, але і сформувати мотив занять фізичними вправами, розвивати дітей духовно.

Характерною особливістю учнів-логопатів є різноманітні порушення їхнього психічного і фізичного розвитку: малорухомість, уповільненість усіх рухів, або навпаки явища рухової гіперактивності, занепокоєння. Деякі учні не відразу реагують на зауваження і прохання вчителя і товаришів що-небудь принести, подати, відрізняються моторною скутістю, яка виявляється в незручності, незграбності, у невмінні швидко і правильно виконувати той чи інший рух. Особливо яскраво загальмованість виявляється в іграх при ходьбі і бігу. Рухове розгальмування дітей-логапатів позначається в тому, що вони легко збуджуються, метушаться під час ігор. Рухи у дітей рвучкі, недостатньо цілеспрямовані, некоординовані, тонкі довільні рухові акти формуються із затримкою, амплітуда рухів має великій розмах.

При організації занять з дітьми з вадами мовлення варто враховувати форму дефекту:

1. Легка ступень відхилень у психомоторному і мовному розвитку. Для цих дітей характерні деякі утруднення в динамічній координації всіх рухів (від загальних до тонких).

2. Середня ступень відхилень у психомоториці і мови. У дітей наявні порушення координації рухів (загальних, тонких і артикуляційних).

3. Важка ступень відхилень у психомоториці і мови. У дітей поряд з розладом статичної і динамічної координації рухів, наявні різні порушення рухової сфери в цілому.

Параметри фізичного розвитку і рухових здібностей вимірює вчитель фізичної культури. Активність та ціннісні пріоритети у фізично-оздоровчій діяльності вивчаються за допомогою психологічних тестів закладених у діагностико-проектуючому комплексі «Універсал». Тести на вимірювання рівня розвитку, рухових здібностей, ціннісних пріоритетів та активності у фізично-оздоровчій діяльності дають можливість оцінювати не лише їх фізичні якості, але й, що найголовніше, за ними аналізуємо ступень м'язових зусиль, намагання управляти просторо-часовими характеристиками рухів, формувати мотивацію до фізично-оздоровчої діяльності. Певну складність у цій роботі являє оцінка стану постави і стопи, які професійно може оцінити лише хірург. Тому для контролю за динамікою корекції деформації тіла запрошуємо спеціалістів (двічі на рік).

Загальна фізична підготовленість 3-4 клас (%)

Поліпшення показників фізичного розвитку і рухових здібностей дітей є свідченням методично вірно побудованої роботи, грамотного використання ними основних засобів і форм фізичного виховання, дотримання здорового способу життя, відсутність негативних звичок, включенність у процес фізичного виховання.

Якщо рухова підготовленість дитини у якомусь тесті чи комплексі загалом недостатня, батькам пропонують допомогти у домашніх умовах засвоїти запропоновані рухові завдання, додаючи поступово два три рази на тиждень до виконання кожної вправи одне повторення.

Основою організаційною формою є урок, який має науково обґрунтовану структуру і проводяться фахівцями відповідно до навчальних програм.

Уроки фізичної культури уроки, лікувальної фізкультури треба будувати так, щоб вони забезпечували всебічний гармонійний розвиток особистості учня. Адже фізичне виховання невід'ємне від морального і розумового.

Заняття фізичними вправами допоможуть дитині знайти себе, в цьому велике психологічне значення добре підготовлених уроків. Для цього уроки, які проводяться з учнями, мають бути мотивованими, інтригувати учнів. Тоді учні активно братимуть участь у виконанні фізичних вправ.

Велике значення має й те, що під час проведення уроків учитель дає інформацію, пов'язану з фізкультурою, із збереженням свого здоров'я. Це розвиває пізнавальний інтерес учнів, їхній світогляд, бажання знайти і прочитати це в книзі.

Слід зробити так, щоб учень сам зрозумів необхідність систематично займатися фізичними вправами, що це змінить його життя. Але щоб з'явилася мета, необхідно бажання. Бажання з'являється тоді, коли є інтерес і віра в успіх. А це може зробити лише вчитель за допомогою нетрадиційних уроків. Такі уроки я проводяться у підготовчому і 1-4 класах: урок- фізкультурна казка , сюжетно- ігрові уроки , урок - здоров'я, урок - подорож, інтегровані уроки з такими предметами, як математика, «Я і Україна».

У режимі навчального дня школи окрім уроків фізичної культури має місце і інші форми фізкультурно-оздоровчої роботи. Вони мають вузьку спрямованість і вирішують сукупність окремих специфічних задач. В умовах даного типу навчальної установи організації гімнастики до занять, ігри на перервах, великі рухливі перерви, фізкультхвилинки на уроках та фізкультпаузи на самопідготовці не викликають труднощів, а при вмілому комплексному підході служить добрим засобом у ділі оздоровлення школярів.

Взаємозв'язок занять ЛФК, уроків фізичної культури здійснюється шляхом узгодження корекційно - виховних завдань, шляхів і методів навчання і розвитку учнів. Такий зв'язок здійснюється з фізкультурно - оздоровчими заходами в режимі дня, фізично - спортивної роботи:

1. Комплекси фізкультхвилинок. Розробка «Методичні рекомендації проведення фізкультхвилинок для уроків читання, математики, письма».

2. Методичні рекомендації: «Дрібна моторика», «Вправи на дихання» для 1-4 класів.

3. Методична допомога вихователям, вчителям, щодо проведення інших форм оздоровчої і фізкультурно - спортивної роботи у продовж навчального дня.

4. Діяльність спортивних гуртків.

5. Проведення фізкультурно - спортивних заходів і змагань: «Козацькі забави», «Пригоди козака Мамариги», змагання разом з вихователями «Роби як ми, роби краще за нас», «Яблуня щастя», «Парад військ» - свято, присвячене Дню Перемоги.

Всі ці форми організації фізичного виховання в школі мають свої специфічні задачі, які мають вирішувати загальні задачі фізичного виховання учнів.

Урок фізичної культури компенсує 40% природної біологічної потреби дитини в рухах, добовий об'єм рухів повинен бути не менше 2-3 годин, а тижневий- 14-18 годин.

В умовах школи гіподинамію можна повністю ліквідувати тими видами фізичного виховання, які являються щоденними, масовими і обов'язковими для всіх дітей. Велику роль тут відіграють усі види фізкультурно-оздоровчої роботи в режимі дня школи-інтернату.

Фізкультурно-оздоровча робота в школі-інтернаті складається із таких видів, як ранкова гімнастика, фізкультхвилинки і фізкультпаузи, рухливі перерви, спортивні часи на свіжому повітрі, ігри і розваги на прогулянках.

В цілому фізкультурно-оздоровча робота в режимі дня сприяє поліпшенню здоров'я, підвищенню рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості.

Специфічні задачі видів фізкультурно-оздоровчої роботи диктуються закономірностями роботоздатності учнів на протязі уроку, навчального дня, семестру, навчального року.

Головна ціль фізкультурно-оздоровчої роботи в школі є не тільки оздоровлення та змінення всього організму, але і здійснення виховних цілей. Фізична культура виховує в учнів свідоме відношення до виконання фізичних вправ у лікувально-профілактичних цілях, формує гігієнічні навички, формує правильне відношення до загартування організму природними факторами природи.

У проектах виховних груп складаються модулі, які вирішують завдання, спрямоване на підвищення фізичної активності та формування цінності здоров'я. Починаючи з вересня 2006 року, один раз на семестр, проводиться діагностичний зріз, який обробляється за допомогою діагностико-проектуючого комплексу «Універсал». Аналіз результатів, як це видно з гістограми, вказує на середній рівень активності і низький рівень ціннісної спрямованості цієї активності. Тому вихователі добирають цікаві ігри та вправи переважно інтерактивного характеру до заходів, що входять до складу модулів «Моє здоров'я», «Здорове тіло - здоровий дух» та інші. Задля підвищення осмисленої активності у фізично-оздоровчій діяльності обов'язково надаємо на контрольно-рефлексивному етапі можливість кожному учню відчути, зрозуміти та висловити, що і для чого він робив протягом заняття. Це дає певний результат: за останні два роки рівень сформованості ціннісних пріоритетів у фізично-оздоровчій діяльності підвищився на 5,3%, активність зросла на 13,3%.

Цікаво, що цінність здоров'я в цілому по школі сформована практично повністю. Тому ми ставимо за мету діяти виходячи з своїх цінностей.

Важливою задачею в школі ще є підбір засобів фізичної культури з урахуванням вікових особливостей учнів. Завдяки такому підбору можна попередити можливу затримку у розвитку рухової сфери школярів, забезпечити засобами реабілітаційної фізичної культури, ураховуючи важливий дидактичний принцип доступності. По віку повинні підбиратися не тільки загальнорозвивальні, але й спеціальні вправи, рухливі ігри, проводитися спортивні свята.

Саме в молодшому шкільному віці в учнів формуються основні життєво необхідні рухові дії. Тому важливою особливістю змісту діяльності вчителя щодо формування в учнів навичок здорового способу життя є вивчення з дітьми рухливих ігор, формування навичок самостійної їх організації і проведення. Використання рухливих ігор сприяє зняттю фізичного та емоційного напруження учнів, підвищенню працездатності, виробленню правильного дихання, осанки.

Для збереження здоров'я школярів варто використовувати традиції українського народу. Здоров'я в нашій країні цінували здавна. Народ склав багато приказок, казок, пісень, в яких вшановується та оспівується здоров'я. Існує багато народних ігор.

Заходи, які мають здоров'язберегаючу функцію, повинні проводитися, в тій чи іншій формі, щоденно.

Для формування у дітей активної соціальної позиції, розвитку творчості, ініціативи, створення комфортного мікроклімату в дитячому колективі учителю в своїй діяльності слід використовувати активні форми роботи, зокрема, інтерактивні методики, які сприяють формуванню позитивної мотивації учнів, допомагають виробленню моделей правильної поведінки, що потім переносяться в реальне життя й допоможуть дітям легше адаптуватися в різних життєвих ситуаціях.

Завдяки використанню в роботі інтерактивних технологій більш ефективно формуються життєві навички (компетентності), що сприяють здоровому способу життя.

Здоров'язберегаючі технології передбачають максимальне залучення учнів до активної діяльності щодо збереження свого здоров'я. Учні повинні вчитися не лише красиво виконувати фізичні вправи, а й удосконалювати їх, вносити в їх виконання щось нове та незвичайне. Це робить уроки, фізкультурно-оздоровчі заходи яскравими, цікавими, такими, що запам'ятовуються. Вони спрямовані на розвиток рухливої активності учня, всього тіла та м'язів, органів чуття і його духу. Це не лише дає стабільні результати у фізичному розвитку учнів, а й нормалізує темп, розвиває комунікативну сторону мовлення, виховує почуття колективізму, змінює емоційно-вольову сферу.

Сучасні діти повинні усвідомлювати, що майбутнє кожного, як і держави в цілому, - за здоровими поколіннями, адже тільки фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь собі та іншим людям.

Література

1. Закон України «Про освіту з обмеженими можливостями здоров'я спеціальну освіту».

2. Концепція фізичного виховання в системі освіти України.

3. Програми для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (частина 2). - Київ.: Неопалима Купина, 2006

4. Программы по физкультуре для подготовительного, 1-5 классов школы для детей с тяжелыми нарушениями речи. - Киев.: РУМК спецшкол, 1982

5. Академия педагогических наук СССР. Психологические проблемы физического воспитания школьников // Сборник научных трудов. - М., 1989. - С. 18-24, С. 40-48.

6. Бальсевич В.К. Физическая подготовка в системе воспитания здорового образа жизни // ТиПФК. - 1990. - №1. - С.25

7. Бенідіктова Л. Лікувальна фізкультура в школі. - Київ: Шкільний світ, видавець Галіцина Л., 2006. - С.7-9, C. 12

8. Волкова Л.С. Логопедия. - М.: Просвещение, 1989. - 364 с.

9. Дубогай О. Навчання в русі: Здоров'язберегаючі педагогічні технології в початковій школі. - К.: Вид. дім «Шкіл. Світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005. - 112 с. - (Б-ка «Шкіл. Світу»).

10. Дереклеева Н.И. Двигательные игры, тренинги и уроки здоровья 1- 5 классы. - М.: Вако, 2004. - С. 4-12

11. Мазуренко Л. Формування навичок здорового способ життя молодших школярів в позакласний час. - К.: Шк. світ, 2008. - С. 15-17, С.27-28

12. Осколок А.Г. Эффективные организационные приемы // Физкультура в школе. - 1982, №5. - С. 23

13. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. - Харків: Основа, 2006. - 96 с.

Освіта обдарованих дітей у країнах Східної Азії (КНР, Гонконг, Тайвань, Південна Корея)

здоров'я обдарованість школяр молодь

Ірина Гаращенко,

м. Київ

China, Korea, Taiwan has attached great importance 87to education since the ancient time that so many ideologists and educationists have appeared successively. Nowdays East Asian countries has set up a modern education systems with government as the major investor so that every person is allowed to gain knowledge legally.

Gifted education is one of the most important way in the developing system of education in East Asian region. New researching centers for prodigy children, classes in primary schools for high quality education for gifted children ect.