Хронічний гастрит у хворих на остеоартроз: клініко-прогностичні, морфо-функціональні та терапевтичні аспекти

2. # - р<0,05 - порівняно з показником у пацієнтів ІІ групи.

Як вже зазначалося, у розвитку атрофії СО шлунка певну роль відіграють гелікобактерна інфекція та запалення. Тому ми вважали доцільним визначення кореляційних взаємозв'язків між стадією атрофії та стадією неповної КМ, з одного боку, ступенем Нр-заселення, запалення та активності, з іншого боку (табл. 5.8). У хворих основної групи взаємозв'язок між зазначеними показниками був встановлений між ступенем гелікобактеріозу та стадією атрофії (г=0,51; р<0,05), а також неповною КМ - (г=0,53; р<0,05). У пацієнтів групи порівняння кореляційний взаємозв'язок мав місце між ступенем запалення та стадією атрофії - (г=0,58; р<0,05), між ступенем Нр-заселення та неповною КМ - (г=0,57; р<0,05) (табл. 5.8).

Таблиця 5.8 Кореляційний взаємозв'язок між патогістологічними показниками СО шлунка

Показник	Легка атрофія СО шлунка + остеоартроз
	Нр-заселення	запалення	активність
стадія атрофії	(г=0,51; р<0,05)	(г=0,38; р>0,05)	(г=0,18; р>0,05)
неповна КМ	(г=0,53; р<0,05)	(г=0,31; р>,05)	(г=0,14; р>0,05)
	Легка атрофія без супутньої патології
	Нр-заселення	запалення	активність
стадія атрофії	(г=0,26; р>0,05)	(г=0,58; р<0,05)	(г=0,18; р>0,05)
неповна КМ	(г=0,57; р<0,05)	(г=0,21; р>0,05)	(г=0,14; р>0,05)

Таким чином, у хворих з легкою атрофією також, як і при НАГ, Нр-контамінація переважала в антральному відділі шлунка. Незважаючи на це, у осіб основної групи зафіксовані ознаки пангастриту, а у групі порівняння - антрального гастриту. Встановлено, що перебіг І, ІІ стадії атрофії у Нр-позитивних пацієнтів І групи характеризувався більш низькою (в 1,6 рази, р<0,05) запальною інфільтрацією порівняно з пацієнтами без супутньої патології. Зазначений факт обумовив відсутність різниці у щільності запалення між Нр (-) та Нр (+) пацієнтами на АГ з легкою атрофією в поєднанні з ОА. В той же час, у хворих на АГ без супутньої патології, з даною стадією атрофії, ступінь запалення у Нр (+) осіб була у 1,7 рази вище, ніж Нр (-) хворих (р<0,05).

При проведенні кореляційного аналізу у хворих на ХГ з легкою атрофією СО шлунка в поєднанні з ОА взаємозв'язок був встановлений між ступенем Нр-заселення та стадією атрофії (г=0,51; р<0,05), між ступенем Нр-заселення та неповною КМ - (г=0,53; р<0,05). При ізольованому ХГ кореляційних взаємозв'язків між ступенем запалення та стадією атрофії - (г=0,58; р<0,05), між ступенем Нр-заселення та неповною КМ - (г=0,57; р<0,05).

5.4 Топографічні особливості та морфометричні характеристики при атрофічному гастриті з важкою стадією атрофії в поєднанні з остеоартрозом та без супутньої патології в залежності від інфекційного фактору

При АГ з важкою стадією атрофії частота Нр-позитивних та Нр- негативних хворих при ХГ в поєднанні з ОА так й при ХГ без супутньої патології суттєво не відрізнялась (р>0,05) (рис. 5.10). Відповідно, була відсутня різниця у частоті інфікування Нр між групами.

При патогістологічному дослідженні встановлено, що важка стадія атрофії у хворих обох груп проявлялася ознаками пангастриту: ступінь лімфоплазмоцитарної та нейтрофільної інфільтрації не мав суттєвої різниці між антрумом та тілом шлунка (р>0,05) (табл. 5.9). Зазначений факт асоціювався равномірним расповсюдженням гелікобактерної інфекції на обидва відділи шлунка.

Рис. 5.10. Частота виявлення Нр у обстежених пацієнтів з важкою стадією атрофії СО шлунка.

При співставленні гістологічних показників запалення між групами хворих було встановлено, що у антральному відділі шлунка при АГ в поєднанні з ОА щільність лимфоплазмоцитарної інфільтрації була у 1,9 рази ніжче (р<0,05), а щільність нейтрофільної інфільтрації - у 1,6 рази нижче (р<0,05), ніж при АГ без супутньої патології (табл. 5.9).

Таблиця 5.9 Характеристика Нр-заселення та запалення в антральном відділі та тілі шлунка у пацієнтів ХГ з важкою стадією атрофії

Показник	Антрум	Тіло
	АтрВ+ОА (n=112)	АтрВ (n=45)	АтрВ+ОА (n=112)	АтрВ (n=45)
	n	%	n	%	n	%	n	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
ступінь Нр-заселення	0	50	44,7	20	44,4	50	44,7	24	53,3
	1	22	19,6	3	6,7	31	27,7	8	17,8
	2	23	20,5	9	20,0	23	20,5	8	17,8
	3	17	15,2	12	26,7	8	7,1	6	13,3
середній бал,M±m	1,06±0,12	1,27±0,11	0,91±0,005	0,94±0,10
	0	0	0	12	10,7	5	11,2
ступінь запалення	1	75	67,0	10	22,2	78	69,6	14	31,1
	2	30	26,7	19	42,2	20	17,9	19	42,2
	3	7	6,3	16	35,6	2	1,8	7	15,5
середній бал,M±m	1,13±0,17*	2,13±0,25	1,10 ±0,18*	1,70 ±0,20
активність запалення	0	40	35,7	8	17,8	62	55,3	12	26,7
	1	52	33,0	16	35,6	30	26,8	18	40,0
	2	20	17,9	15	33,3	20	17,9	12	26,7
	3	0	6	13,3	0	3	6,7
середній бал,M±m	0,90±0,009*	1,42±0,12	0,80±0,18	1,13±0,16

Примітка. * - р<0,05 - при порівнянні з показником у ІІ групі у відповідному відділі шлунка.

Характерна особливість перебігу АГ з важкою стадією атрофії у хворих обох груп полягала у відсутності різниці у вираженості перебудовних змін (атрофія, КМ та дисплазія) між антрумом та тілом шлунка (р>0,05), (табл. 5.10).

Таблиця 5.10 Стан перебудовних змін у антральному відділі та у тілі шлунка у обстежених хворих з важкою стадією атрофії СО шлунка

Показник	Антрум	Тіло
	І група (n=112)	ІІ група (n=45)	І група (n=112)	ІІ група (n=45)
		n	%	n	%	n	%	n	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
стадія атрофії	І	5	4,5	3	6,6	19	17,0	8	17,8
	ІІ	31	27,6	12	26,7	55	49,1	22	48,9
	ІІІ	76	67,9	30	66,7	38	33,9	15	33,3
середній бал, M±m	2,59±0,61	2,53±0,66	2,0±0,19	1,98±0,23
стадія кишечної метаплазії	0	37	33,0	15	33,3	49	43,8	20	44,5
	І	21	18,8	8	17,8	22	19,6	9	20,0
	ІІ	32	28,6	13	28,9	25	22,3	10	22,2
	ІІІ	22	19,6	9	20,0	16	14,3	6	13,3
середній бал, M±m	1,32±0,61	1,36±0,35	1,07±0,11	1,04±0,10
стадія дисплазії	0	89	79,5	36	80,0	94	83,9	38	84,4
	низька	14	12,5	6	13,4	11	9,8	6	13,4
	висока	9	8,0	3	6,6	7	6,3	1	2,2

Примітка. * - р<0,05 - порівняно з показниками тіла шлунка

При співставленні інтегральних показників запалення та атрофії в залежності від Нр-інфікування були виявлені наступні особливості. У Нр- позитивних хворих І групи перебіг важкої атрофії характеризувався зниженням інтенсивності запалення у 1,6 рази (р<0,05) у порівнянні з пацієнтами ІІ групи (табл. 5.11). В той же час, у Нр-негативних пацієнтів такої залежності не було встановлено (р>0,05). Крім цього, у хворих з ізольованим АГ з важкою атрофією спостерігалась чітка залежність між інфекційним фактором та вираженністю запалення: у Нр-позитивних хворих ступінь запалення була у 1,7 рази вище, ніж у Нр-негативаних пацієнтів (р<0,05). Відмінностей у середніх значеннях стадії атрофії в залежності від Нр-статусу хворих не було встановлено (р>0,05) (табл. 5.11).

При проведенні кореляційного аналізу між показниками атрофії, неповної КМ, дисплазії з одного боку та показниками ступеня Нр-заселення, запалення - з іншого, було встановлено наступне.

Таблиця 5.11 Характер запальних та перебудовних змін СО шлунка за системою OLGA в залежності від Нр у хворих І та ІІ груп з важкою атрофією

Показник	Нр (+)	Нр (-)
	АтрВ +ОА (n=112)	АтрВ (n=45)	АтрВ +ОА (n=112)	АтрВ (n=45)
	n	%	n	%	n	%	n	%
ступінь запалення	І	47	42,0* #	5	11,1*	68	60,7	26	57,8
	ІІ	55	49,1*	15	33,3	39	34,9	15	33,3
	ІІІ	10	8,9#	16	35,6*	5	4,4	4	8,9
	ІV	0	9	20,0	0	0
середній бал, M±m	1,70±0,19#	2,70±0,24*	1,50 ±0,14	1,60 ±0,15
стадія атрофії	ІІІ	58	51,8*	24	53,3	77	68,8	32	73,3
	ІV	54	48,2*	21	46,7	35	31,3	12	26,7
середній бал, M±m	1,48±0,36	1,47±0,12	1,31±0,14	1,24±0,14

Примітки:

1. # - р<0,05 - порівняно з показником у ІІ групі;

2. * - р<0,05 -порівняно з Нр-негативними пацієнтами.

У хворих основної групи з важкою атрофією кореляційний зв'язок був зафіксований між ступенем Нр-заселення та неповної КМ (г=0,52; р<0,05), між ступенем Нр-заселення та стадією атрофії (г=0,57; р<0,05) (табл. 5.12).

У пацієнтів групи порівняння з важкою атрофією кореляційний взаємозв'язок мав місце, між ступенем Нр-заселення та стадією неповної КМ (г=0,57; р<0,05), між ступенем Нр-заселення та дисплазією (г=0,59; р<0,05), між ступенем запалення та стадією атрофії (г=0,58; р<0,05) (табл. 5.12).

Таблиця 5.12 Кореляційний взаємозв'язок між патогістологічними показниками СО шлунка

Показник	Важка атрофія СО шлунка + остеоартроз
	Нр-заселення	запалення	активність
стадія атрофії	(г=0,57; р<0,05)	(г=0,38; р>0,05)	(г=0,18; р>0,05)
неповна КМ	(г=0,52; р<0,05)	(г=0,31; р<0,05)	(г=0,14; р>0,05)
дисплазія	(г=0,21; р>0,05)	(г=0,11; р>0,05)	(г=0,02; р>0,05)
	Важка атрофія без супутньої патології
	Нр-заселення	запалення	активність
стадія атрофії	(г=0,26; р>0,05)	(г=0,58; р<0,05)	(г=0,18; р>0,05)
неповна КМ	(г=0,57; р<0,05)	(г=0,21; р>0,05)	(г=0,14; р>0,05)
дисплазія	(г=0,59; р<0,05)	(г=0,11; р>0,05)	(г=0,02; р>0,05)

Таким чином, перебіг важкої атрофії СО Ш у хворих обох груп характеризувався пангастритом та мультифокальною атрофією з рівномірним розповсюдженням бактерії Нр на обидва відділи шлунка.

У хворих І групи вираженість запальної інфільтрації не залежала від наявності гелікобактерної контамінації, проте, у пацієнтів ІІ групи наявність Нр сприяла значно більш щільній запальній реакції - у 1,7 рази вище, ніж у Нр-негативних осіб. Зазначений факт обумовив більш низьку щільність запалення у Нр-позитивних хворих І групи (у 1,6 рази, р<0,05), порівняно з пацієнтами ІІ групи. При цьому, показники стадії атрофії, КМ та дисплазії у хворих з наявністю або відсутністю інфекційного фактору суттєво не відрізнялись (р>0,05).

При проведенні кореляційного аналізу в осіб основної групи спостерігали взаємозв'язок між ступенем Нр-заселення та стадією КМ (г=0,52; р<0,05). У ІІ групі кореляційний зв'язок було зафіксовано між стадією атрофії та ступенем запалення (г=0,58; р<0,05), між ступенем Нр-заселення та стадією КМ (г=0,61; р<0,05).

5.5 Співставлення патогістологічних змін шлункового епітелію між хронічним гастритом в поєднанні з остеоартрозом та хронічним гастритом без супутньої патології в залежності від наявності та вираженості атрофії

Проведене дослідження показало, що перебіг ХГ у хворих на ОА, асоціюється з Нр у 1,4 рази рідше, ніж ХГ без супутньої патології: інфекція мала місце у 195 (54,6 %) осіб проти 110 (73,3 %) хворих, відповідно (2=14,65, р=0,0001).

При ХГ в поєднанні з ОА кількість Нр-інфікованих осіб суттєво не залежала від морфологічної форми ХГ: бактерія була встановлена у 66 (56,4 %), у 67 (52,4 %) та 62 (55,4%) пацієнтів з НАГ, легкою та вираженою атрофією, відповідно (рис. 5.11).

Рис. 5.11. Кількість Нр (+) хворих в залежності від наявності та вираженості атрофії.

Дещо інша ситуація мала місце при ХГ без супутньої патології: кількість Нр-позитивних пацієнтів з НАГ була у 1,4 рази більшою, ніж при АГ з важкою атрофією (2=8,23, р=0,004) (рис. 5.11). При співставленні частоти визначення Нр між групами встановлено, що серед хворих з НАГ Нр-позитивних осіб у І групі було у 1,5 рази (2=10594, р=0,0009) менше, ніж у ІІ групі (рис. 5.11).

При аналізі характеру Нр-інфікування в залежності від ерозивного фактору встановлено наступне. Так, у хворих основної групи з ерозивними ураженнями СО шлунка кількість Нр-позитивних та Нр-негативних осіб суттєво не відрізнялась: 46 (41,8 %) та 64 (58,2 %), відповідно (р>0,05) (рис. 5.12).

Рис. 5.12. Характер Нр-інфікування у обстежених хворих з ерозивними ураженнями.

Інша ситуація спостерігалась у пацієнтів на ХГ без супутньої патології. У даній групі Нр-позитивних осіб з ерозіями СО шлунка було у 3,6 рази більше, ніж Нр-негативних: 28 (77,8 %) проти 8 (22,2 %) (2=20,06, р<0,001). Таким чином, кількість Нр-позитивних хворих з ерозивними ураженнями у І групі була у 1,9 меньше, ніж у ІІ групі. Зазначений факт дає підставу вважати, що при ХГ в поєднані з ОА, на відміну від ХГ без супутньої патології, інфікція Нр суттево не впливає на розвиток НПЗП-індукованих ерозій СО шлунка.

Характер запалення СО шлунка мав певні особливості при порівнянні між групами. Встановлено, що у осіб основної групи, як при неатрофічному, так і атрофічному гастриті Нр-інфекція не впливала на вираженість запалення. Проте, при ХГ без супутньої патології інтегральний показник запалення у Нр-позитивних осіб був значно вищим, ніж у Нр-негативних: у 1,8 рази при НАГ (р<0,05) та 1,7 рази при АГ (р<0,05) (табл. 5.13). Суттєвих відмінностей стадії атрофії у обстежених хворих в залежності від Нр-інфікуваня не спостерігалось.

Таблиця 5.13 Вираженість щільності запалення в залежності від Нр-інфікування при різних морфологічних типах хронічного гастриту

Нр-інфікування	Ступінь запалення (М±m)
	хворі основної групи
	НАГ	АтрЛ	АтрВ
Нр (+)	1,60±0,14	1,63±0,15	1,70±0,19
Нр (-)	1,23±0,21	1,33±0,12	1,50±0,14
	хворі групи порівняння
	НАГ	АтрЛ	АтрВ
Нр (+)	2,67±0,31*	2,65±0,25*	2,70±0,24*
Нр (-)	1,45±0,11	1,56±0,14	1,60±0,15

Примітка. * - р<0,01 - при порівнянні з відповідним показником у Нр-негативних осіб.

Паралельно з формуванням та прогресуванням атрофії ми спостерігали зменшення товщини СО шлунка. В антральному відділі різниця показників товщини СО в залежності від наявності атрофії не відрізнялась (р>0,05) (табл. 5.14). Проте, у тілі шлунка при АГ в сполученні з ОА товщина СО була в 1,5 рази меншою (р<0,05), а частка строми - у 1,6 рази більше (р<0,05), ніж при НАГ (табл. 5.14).

Таблиця 5.14 Морфометричні показники СО Ш у обстежених хворих

Показник	І група	ІІ група
	НАГ	АГ	НАГ	АГ
антрум	товщина СО, мкм	719,43±43,11	629,00±45,60	729,60±51,01	648,00±45,60
	глибина ямок, мкм	221,20±22,11	215,17±11,13	231,70±29,71	220,87±9,73
	висота ПЕ, мкм	31,10±1,24	25,12±2,01	30,40±1,44	28,28±1,01
	висота ЯЕ, мкм	23,70±1,39	22,17±1,87	21,70±1,19	20,70±1,20
	строма ( %)	40,133,10	49,114,18	46,733,04	52,513,02
тіло	товщина СО, мкм	823,42±70,14	557,10±44,14*	874,42±61,24	768,00±57,54
	глибина ямок, мкм	210,54±17,11	218,12±16,12	200,54±13,37	210,70±18,02
	висота ПЕ, мкм	29,11±2,15	26,16±2,01	30,80±1,65	28,30±2,21
	висота ЯЕ, мкм	20,11±1,21	21,11±1,87	22,00±1,30	19,70±1,18
	строма ( %)	33,112,15	54,213,67*	40,033,30	63,143,58#

Примітки:

1. * - р<0,05 - порівняно з показником хворих І групи на НАГ;

2. # - р<0,05 - порівняно з показником хворих ІІ групи на НАГ.

Крім цього, при АГ без супутньої патології спостерігалось збільшенням у 1,6 рази (р<0,05) частки строми, порівняно з НАГ (табл. 5.14). При АГ без супутньої патології у тілі шлунка частка строми була у 1,6 рази вище (р<0,05), ніж при НАГ (табл. 5.14). Суттєвих відмінностей у показниках глибини ямок, висоти покривного епітелію та висоти ямкового епітелію в залежності в наявності атрофії у обстежених групах хворих не встановлено (табл. 5.14).

Таким чином, перебіг ХГ в поєднані з ОА характеризується тенденцією до зменшення (в 1,4 рази, р>0,05) кількості Нр-позитивних пацієнтів, порівняно з хворими на ХГ без супутньої патології.

Отримані дані вказують на те, що розвиток ерозивних уражень шлункового епітелію в результаті НПЗП-терапії у хворих на ХГ в поєднанні з ОА не залежить від інфекційного фактору. Проте у Нр-позитивних пацієнтів на ХГ без супутньої патології ерозивні ураження фіксували у 3,6 рази частіше (2=20,06, р<0,001), ніж у Нр-негативних хворих. Також встановлено, що інтегральний показник запалення у хворих І групи, як при НАГ, так і АГ не залежить від Нр-інфікування. В той же час, в групі порівняння інтегральний показник запалення у Нр-позитивних осіб значно вище, ніж у Нр-негативних: у 1,9 рази при НАГ (р<0,05) та 1,7 рази при АГ (р<0,05). Розвиток атрофії у хворих обох груп характеризується стоншенням паренхіми та збільшенням частки строми у тілі шлунка.

5.6 Роль факторів вірулентності Нр у формуванні атрофії слизової оболонки шлунка при хронічному гастриті в поєднанні з остеоартрозом

Дослідження факторів вірулентності Hp було проведене у 106 осіб з ХГ в сполученні з ОА (у 32, у 38 та у 36 пацієнтів з НАГ, з легкою та з важкою атрофією, відповідно). Серед зазначених хворих ерозивні ураження мав 71 пацієнт, ерозії були відсутні у 35 осіб.

Продукція специфічних сироваткових IgG була визначена до 6 антигенів Hp з різною молекулярною масою: антигену CagА (116 кДа), VacА (89 кДа), джгутиковому антигену масою 35 кДа та уреазо-асоційованим протеїнам Н, А, Е масою 30, 26,5 і 19,5 кДа, відповідно.

Продукція IgG до цитотоксин-асоційованого протеїну Hp масою 116 кДа - CagА мала місце лише у пацієнтів з АГ (рис. 5.13).

Рис. 5.13. Частота виявлення сироваткового анти-CagА IgG, анти-VacА IgG та IgG до джгутикового антигену Hp масою 35 кДа у пацієнтів на ОА в сполученні з різними морфологічними типами ХГ.

Встановлено, що при важкій атрофії анти-CagА IgG мав місце у 2,8 рази частіше (р>0,05), ніж у хворих з легкою атрофією: у 8 (22,2 %) та у 3 (7,9 %) пацієнтів, відповідно (рис. 5.13). У хворих з НАГ продукція IgG до даного антигену була відсутня.

Найчастіше сироватковий анти-VacА IgG також спостерігався при АГ в сполученні з ОА, причому частота виявлення даного антигену між хворими важкою та легкою атрофією на відрізнялась (р>0,05) (рис. 5.13). Анти-VacА IgG при НАГ спостерігався у 1,8 рази та у 2,2 рази рідше, ніж при важкій та легкій атрофії (р>0,05), відповідно (рис. 5.13).

Найчастіше сироваткові IgG до джгутикового антигену Hp масою 35 кДа були виявлені у пацієнтів з НАГ (рис. 5.13). Далі в порядку убування частоти були хворі з легкою атрофією та з тяжкою атрофією. За даними статистичного аналізу відмінностей між групами встановлено не було (р>0,05).

Рис. 5.14. Антигенний профіль Нр при різних морфологічних типах ХГ у хворих на ОА

При порівнянні частоти виявлення продукції сироваткових анти-UreН IgG масою 30 кДа у обстежених пацієнтів було встановлено, що даний показник при важкій атрофії зустрічався у 1,8 рази (р>0,05) і 2,1 рази (2=4,35, р=0,037) частіше, ніж при легкій атрофії та НАГ, відповідно (рис. 5.14).

Частота продукції сироваткових анти-UreА IgG масою 26,5 кДа не залежала від наявності та вираженості атрофічних змін СО шлунка (р>0,05) (рис. 5.14). Звертала на себе увагу різка перевага частоти виявлення анти-UreЕ IgG масою 19,5кДа при усіх морфологічних типах ХГ (рис. 5.14). Найбільшу частку осіб, у яких виявлялися сироваткові анти-UreЕ IgG, становили хворі з НАГ, далі в порядку убування частоти були пацієнти з легкою та вираженою атрофією (р>0,05) (рис. 5.14).

Отримані дані дозволили скласти антигенні профілі Нр в залежності від морфологічних змін СО шлунка. Так, серед пацієнтів з НАГ переважав анти-UreЕ IgG, який був встановлений у 24 (75,0 %) пацієнтів, далі у порядку зменшення визначалися IgG до джгутикового антигену Hp масою 35 кДа, анти-UreН IgG та анти-UreА IgG: у 6 (18,8 %) та у 5 (15,6 %) хворих, відповідно (рис. 5.14). Анти-VacА IgG був встановлений у 3 (9,4 %) хворих, а CagА серед хворих даної підгрупи був відсутній.

При легкій стадії атрофії найчастіше мали місце анти-UreЕ та анти-UreН IgG, IgG до джгутикового антигену Hp масою 35 кДа у 24 (63,7 %) та у 9 (22,2 %) хворих, відповідно. Далі в порядку убування були зафіксовані IgG до джгутикового антигену Hp масою 35 кДа, анти-UreА IgG, анти-VacА IgG, анти-UreА IgG та анти-CagА IgG (рис. 5.14).

Важка атрофія СО шлунка найчастіше мала анти-UreЕ та анти-UreН IgG: у 20 (55,6 %) та у 15 (42,0 %) хворих, відповідно (рис. 5.14). Важливим був той факт, що серед хворих з важкою атрофією доля пацієнтів з анти-CagА та анти-VacАIgG була найвищою, порівняно з НАГ та початковою атрофією (рис. 5.14).

Далі ми провели аналіз кореляційних зв'язків між факторами патогенності Нр з одного боку, та клінічними і морфологічними показниками - з іншого боку. У хворих НАГ в поєднанні з ОА встановлено кореляційний зв'язок між джгутиковим антигеном і показниками активності (r=0,55, р<0,05). У хворих з початковою атрофією взаємозв'язок був зафіксований між VacA+ антигеном та стадією атрофії - (r=0,51 р<0,05). При тяжкому перебігу атрофії СО Ш кореляційний зв'язок був зафіксований між CagA+ та стадією КМ (r=0,54, р<0,05).

Відповідно до індукції анти-Hp IgG до протеїнів CagА і VacА визначали 4 бактеріальних серотипи: тип I (CagА+; Vaca+), тип Іa (CagА+; VacА-), тип Іb (CagА-; VacА+) і тип II (CagА-; VacА-).

Високо вірулентні штами Нр були зафіксовані у 3 (9,4 %) хворих НАГ, 9 (23,6 %) та у 10 (27,8 %) пацієнтів з легкою та важкою стадіями атрофії, відповідно (рис. 5.15).

Рис. 5.15. Частота виявлення високо вірулентних серотипів Нр у обстежених хворих, %.

Дослідження факторів вірулентності Hp було проведене у 106 осіб з ХГ в сполученні з ОА (у 32, у 38 та у 36 пацієнтів з НАГ, початковою та важкою атрофією, відповідно). Серед зазначених хворих ерозивні ураження мав 71 пацієнт, ерозії були відсутні у 35 осіб.

При важкій атрофії І серотип зафіксовано у 2,2 рази частіше (2=21,22, р=0,014), а Іa серотип - у 4,3 рази частіше (2=18,41 р=0,001), ніж при легкій атрофії. Проте, Іb серотип домінував у хворих з легкою атрофією: даний серотип зафіксований у 1,7 рази (2=9,21, р=0,011) та 2,9 рази (2=18,09, р=0,012) частіше, ніж при НАГ та важкій атрофії, відповідно (рис. 5.15).

Результати нашого дослідження свідчать про те, що у хворих як з ерозивними ураженнями, так і без них частота виявлення високо вірулентних CagА та VacА штамів Нр суттєво на відрізнялась: сумарно І та Іа серотипи Нр зустрічались у 7 (9,8 %) та 4 (11,4 %) хворих з ерозіями та без ерозій, відповідно (табл. 5.15).

Таблиця 5.15 Співставлення частоти виявлення високо вірулентних серотипів Нр у хворих основної групи в залежності від ерозивного фактору

Показник	Серотипи Hp
	І	Іа	Іб	ІІ
ерозії (+) (n=71)	4 (5,6 %)	3 (4,2 %)	6 (8,5 %)	58 (81,7 %)
ерозії (-) (n=35)	2 (5,7 %)	2 (5,7 %)	4 (11,4 %)	27 (77,2 %)

Таким чином, CagА+ штами Нр були зафіксовані лише у пацієнтів з атрофічними змінами СО шлунка, причому у хворих з важкою атрофією даний бактеріальний антиген зустрічався у 2,8 рази частіше, ніж у осіб з легкою атрофією (р>0,05). Анти-VacА IgG також значно частіше спостерігався у хворих на АГ: у 21,1 % та 16,7 % у хворих з легкою та важкою атрофією, відповідно (р>0,05).

При аналізі частоти виявлення високовірулентних серотипів Нр встановлено, що сумарно тип I (CagА+; Vaca+) та тип Іa (CagА+; VacА-) при АГ в поєднанні з ОА має місце у 2,7 рази частіше, ніж при НАГ поєднанні з ОА: у 25,7 % (19/74) хворих проти 3 (9,4 %) пацієнтів, відповідно (2=2,68, р=0,101).

Серед хворих НАГ було встановлено кореляційний зв'язок між джгутиковим антигеном і показниками активності (r=0,55, р<0,05). У хворих з початковою атрофією зв'язок був зафіксований між VacA+ антигеном та стадією атрофії - (r=0,51 р<0,05). При важкій атрофії кореляційний зв'язок був зафіксований між CagA+ та стадією КМ (r=0,54, р<0,05).

Резюме. Отримані нами дані свідчать про відсутність абсолютних гістологічних маркерів ХГ типу «С». Найбільш характерні для цього типу ХГ показники були присутні лише частині хворих: фовеолярна гіперплазія - 20,7 % пацієнтів, проліферація гладком'язових клітин - 22,9 %, видовження ямок - 18,2 % та повнокров'я судин - 28,6 % пацієнтів.

Серед хворих на НАГ в поєднанні з ОА кількість Нр-позитивних та Нр- негативних не відрізнялась (р>0,05). Проте при ізольованому ХГ Нр (+) осіб було у 5,4 раза більше, ніж Нр (-) пацієнтів (2=45,33, р<0,001). При співставленні частоти Нр-інфікування між групами встановлено, що при НАГ у сполученні з ОА гелікобактеріоз спостерігався у 1,5 раза рідше (2=10,54, р=0,0009), ніж при НАГ без супутньої патології. Суттєвих відмінностей у частоті Нр-інфікування при легкій та тяжкій атрофії СО шлунка між пацієнтами основної групи та групи порівняння не виявлено (р>0,05).

У хворих основної групи Нр-інфекція суттєво не впливала на розвиток ерозивних уражень СО Ш (р>0,05). Проте у групі порівняння Нр (+) осіб було у 3,6 рази більше, ніж Нр (-) (77,8 % порівняно з 22,1 %, 2=20,06, р<0,001). У пацієнтів групи порівняння, на відміну від хворих основної групи, був встановлений кореляційний взаємозв'язок між ступенем Нр-заселення та ерозивними ураженнями в антральному відділі шлунка (r=0,59; р<0,01). Даний факт може свідчити про відсутність провідної ролі Нр у розвитку НПЗП-індукованих ерозивних уражень у хворих на ХГ в поєднанні з ОА.

При аналізі патогістологічних та топографічних особливостей формування різних морфологічних типів ХГ виявлено, що у хворих основної групи з НАГ та при ХАГ з початковою стадією атрофії мали місце гістологічні ознаки пангастриту; тимчасом у пацієнтів групи порівняння з відповідними морфологічними формами ХГ спостерігались ознаки антрального гастриту.

У хворих на ХГ в поєднанні з ОА щільність лімфоплазмоцитарної інфільтрації не злежала від фактору гелікобактеріозу (р>0,05). Проте у Нр (+) хворих з НАГ та ХАГ без супутньої патології інтегральний показник запалення був у 1,8 рази вищим та у 1,7 рази вищим, ніж у Нр (-) пацієнтів. Зазначений факт обумовив те, що середні значення ступеня запалення у хворих основної групи були у 1,6 рази нижчі, ніж у пацієнтів групи порівняння (2,67±0,27 балів проти 1,66±0,15 балів, р<0,05). При проведенні кореляційного аналізу у хворих на НАГ виявлено взаємозв'язок між ступенем гелікобактерної колонізації та показником нейтрофільної інфільтрації: (r=0,53; р<0,01) - у хворих основної групи та (r=0,58; р<0,01) - у пацієнтів групи порівняння.

В результаті визначення ролі високовирулентних серотипів Нр на етапах формування та прогресування атрофії СО Ш встановлено наступне.

При важкій атрофії І серотип зафіксовано у 2,1 рази частіше (2=21,22, р=0,014), а Іa серотип - у 4,3 рази частіше (2=18,41 р=0,001), ніж при легкій атрофії. Іb серотип при початковій атрофії був зафіксований у 1,7 рази (2=9,21, р=0,011) та у 2,8 рази (2=18,09, р=0,012) частіше, ніж при НАГ та важкій атрофії відповідно. Наявність у хворих ерозивних уражень не залежала від частоти виявлення високовірулентних серотипів Hp (І, Іа та Іб) (р>0,05).

При проведенні кореляційного аналізу між високовірулентними серотипами Hp та патогістологічними показниками при тяжкій атрофії кореляційний зв'язок був зафіксований між (CagА+; VacА-) серотипом та неповною КМ (r=0,54, р<0,05). У хворих з легкою атрофією взаємозв'язок був зафіксований між (CagА-; VacА+) серотипом та атрофією антрального відділу шлунка (r=0,51 р<0,05).

Результати досліджень, викладені в даному розділі, представлені в наступних роботах:

1. Зак М.Ю. Стан слизової оболонки шлунка у хворих на хронічний гастрит в поєднанні з остеоартрозом в умовах терапії нестероїдними протизапальними препаратами. /М.Ю. Зак// Scientific Journal «ScienceRise: Medical Science». 2016. - N 10 (6). С. 9-12

2. Зак М.Ю. Вплив токсигенних штамів H. рylori на морфологічні зміни в слизовій оболонці шлунку у пацієнтів з хронічним атрофічним гастритом / М.Ю. Зак // Сучасна гастроентерологія. - 2010. - № 5 (55). - С.37 - 42.

3. Зак М.Ю. Судини та паренхімо-стромальні зміни слизової оболонки шлунка у хворих на хронічний гастрит / М.Ю. Зак // Гастроентерологія: збірник наукових статей. - Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 37. - С. 234- 241.

4. Зак М.Ю. Хронічний гастрит у пацієнтів з остеоартрозом: взаємозв'язок між чинниками вірулентності Helicobacter pylori та морфологічними змінами у шлунку / М.Ю. Зак, Л.М. Пасієшвілі // Сучасна гастроентерологія. - 2015. - №1(81). - С.13-17. . (Здобувач є автором ідеї та мети дослідження, самостійно здійснив клінічне обстеження хворих, підготовив публікацію до друку).

5. Зак М.Ю. Особливості морфологічних та гістотопографічних змін в слизовій оболонці шлунку у пацієнтів з хронічним атрофічним гастритом при хелікобактерній інфекції / О.С. Островський, Л.М. Мосійчук, , Ю.А. Гайдар // Гастроентерологія: збірник наукових статей. - Дніпропетровськ, 2009. - Вип. 42. - С. 232-241. (Здобувачем обґрунтована мета та задачі дослідження, проведено клінічне обстеження хворих, аналіз та узагальнення результатів).

6. Зак М.Ю. Стан слизової оболонки шлунку при прийомі нестероїдних протизапальних препаратів з різною селективністю у хворих на хронічний гастрит в сполученні з остеоартрозом / М.Ю. Зак // Актуальні питання внутрішньої медицини: матеріали науково-практичної конференції [18-19 травня 2016. - Дніпропетровськ, ДЗ «ДМА МОЗ України»]. - С.188.

РОЗДІЛ 6. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ШЛУНКА ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГАСТРИТІ У ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ

У даному розділі представлені результати дослідження шлункової ацидності, характер моторних порушень ГДЗ у вигляді ДГР (на підставі даних рН-моніторингу) в залежності від морфологічного типу ХГ та наявності ерозивних уражень СО шлунка. Проведений аналіз біохімічного стану факторів захисту шлункового епітелію на етапах формування перебудовних змін, а також взаємозв'язок між біохімічними компонентами шлункового слизу та розвитком ерозій СО шлунка. На підставі аналізу рівня глікопротеїну у шлунковому вмісті розроблена математична модель прогнозування ризику розвитку ерозивних уражень у хворих на АГ.

6.1 Стан кислотоутворюючої функції шлунка за даними рН-моніторингу при хронічному гастриті в поєднанні з остеоартрозом та без супутньої патології в залежності від наявності атрофії

У даному підрозділі представлено стан шлункової ацидності у хворих на ХГ в поєднані з ОА в умовах НПЗП-терапії та при ХГ без сполученої патології в залежності від морфологічного типу ХГ та наявності ерозивних уражень СО шлунка. Добовий рН-моніторинг був проведений у 220 хворих І групи (у 104 та у 216 осіб з НАГ та АГ, відповідно) та у 136 пацієнтів ІІ групи (у 46 та 90 осіб з НАГ та АГ, відповідно).

Аналіз шлункового кислотоутворення показав, що середній рівень мінімального рН у пацієнтів обох груп на НАГ суттєво не відрізнявся (р>0,05) та знаходився у межах нормоацидності (рис. 6.1). У хворих на АГ у групі порівняно мінімальний рівень рН знаходився у межах помірної гіпоацідності, в той же час як у пацієнтів основної групи - у межах нормацидності.



Рис. 6.1. Мінімальний рівень внутрішньошлункового рН у хворих І та ІІ груп в залежності від морфологічного типу ХГ.

Показники мінімального рН, які відповідають шлунковій гіперацидності, серед пацієнтів з АГ в обох групах були відсутні, а при НАГ в поєднані з ОА зустрічалися у 1,8 рази частіше, ніж при НАГ без сполученої патології (р>0,05) (табл. 6.1). Проте, показники мінімального рН, які відповідають гіпоацидності серед пацієнтів на АГ в І групі були зафіксовані у 1,6 рази (2=7,94, р=0,005) рідше, ніж серед хворих на АГ у ІІ групі (табл. 6.1). Отримані дані дають підстави вважати, що прийом НПЗП з приводу ОА у хворих на АГ сприяє підвищенню кислотності шлункового вмісту.

Таблиця 6.1 Кислотність шлункового вмісту у обстежених пацієнтів

Показник	І група (n=320)	ІІ група (n=136)
	НАГ (n=104)	АГ (n=216)	НАГ (n=46)	АГ (n= 90)
гіпоацидність	0	65 (30,1 %)#	0	43 (47,8 %)
нормацидність	68 (65,4 %)	151 (69,9 %)	37 (80,4 %)	47 (52,2 %)
гіперацидність	36 (34,6 %)	0	9 (19,6 %)	0

Примітка. # р<0,05 - достовірна різниця з кількістю хворих ІІ групи на АГ гіпоацидністю.

Далі у пацієнтів з НАГ ми визначали показники, які характеризують кислотний стан шлунка (при АГ кислі періоди були відсутні): кількість кислих періодів (ККП) та кількість періодів закислення тривалістю більше 5 хвилин (КТКП), а також відсоток часу з рівнем рН<2,0. Так, ККП та КТКП у хворих з НАГ в поєднанні з ОА були у 1,6 рази (р<0,05) та 2,1 рази (р<0,01) відповідно вищим, ніж при НАГ без супутньої патології (табл. 6.2). Крім цього, показник відсотку часу з рівнем рН<2,0 був у 2,7 рази (р<0,01) вищім при НАГ у І групі, ніж у ІІ групі (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 Показники добового рН-моніторингу, що характеризують кислі періоди

Показник	НАГ +ОА (n=104)	НАГ (n=46)
ККП	65,6±4,61*	40,1±4,11
КТКП	15,6±1,01**	7,4±0,72
відсоток часу рН<2,0	24,5±1,91 **	9,2±0,81

Примітка.* - р<0,05; ** - р<0,01 - достовірна різниця з відповідним показником у хворих ІІ групи.

При проведенні кореляційного аналізу між показниками рН-моніторингу, які характеризують кислі періоди, та клініко-морфологічними показниками у хворих І групи на НАГ встановлено наявність взаємозв'язку між рН-min та недостатністю НСС (r=0,54, p<0,05), між відсотком часу з рН<2,0 та абдомінальним болем (r=0,58; p<0,05). У хворих ІІ групи з НАГ кореляційний взаємозв'язок мав місце між ККП та ШСР (r=0,51; p<0,05).

Далі ми проаналізували показники рН-моніторингу, які характеризують кислі періоди в залежності від наявності ерозивних уражень. При НАГ в поєднанні з ОА гіперацидність серед хворих з ерозивними ураженнями спостерігалась у 2,3 рази частіше, ніж у пацієнтів без ерозій (2=8,75, р=0,003) (табл. 6.3). Проте, при НАГ без супутньої патології частота шлункової гіперацидності між хворими з ерозіями та без ерозій значно не відрізнялась (р>0,05). Розвиток ерозивних уражень у хворих основної групи на НАГ, асоціювався зі значним закисленням шлункового вмісту, у порівнянні з хворими на НАГ без супутньої патології.

Таблиця 6.3 Показники рН-моніторингу в залежності від наявності ерозивних уражень

Показник	НАГ+ОА (n=104)	НАГ (n=46)
	ерозії (+) (n=34)	ерозії (-) (n=70)	ерозії (+) (n=17)	ерозії (-) (n=29)
нормацидність	15 (44,1 %)*	53 (75,7 %)	13 (76,5 % )	24 (82,8 %)
гіперацидність	19 (55,9 %)*	17 (24,3%)	4 (23,5 %)	5 (17,2 %)

Примітка. *- р<0,05 - достовірна різниця з кількістю хворих І групи без ерозій.

У пацієнтів І групи з ерозіями показники ККП, КТКП та відсоток часу рН<2,0 були у 1,7 рази (р<0,05), у 2,2 рази (р<0,01) та у 2,5 рази (р<0,01) вищими, ніж у хворих ІІ групи, відповідно (табл. 6.4).

Таблиця 6.4 Показники добового рН-моніторингу, що характеризують кислі періоди, в залежності від наявності ерозивних уражень

Показник	НАГ+ОА (n=104)	НАГ (n=46)
	ерозії (+) (n=34)	ерозії (-) (n=70)	ерозії (+) (n=17)	ерозії (-) (n=29)
ККП	69,6±5,16#	56,6±4,55#	41,2±3,16	37,1±0,39
КТКП	17,6±1,01*	12,8±1,33*	8,1±0,92	6,8±0,61
відсоток часу рН<2,0	26,5±2,01*	19,9±1,08*	10,5±1,22	8,2±0,61

Примітка. *- р<0,01; # - р<0,05 - достовірна різниця з відповідним показником у хворих ІІ групи з НАГ.

Аналогічна ситуація спостерігалась у пацієнтів з відсутністю ерозій - при НАГ зазначені показники у хворих основної групи були значно вищі, ніж у осіб групи порівняння. Слід зазначити, що при НАГ в обох групах показники, які характеризують шлункову кислотність в залежності від наявності ерозивних уражень СО Ш, суттєво не відрізнялись (р>0,05).

При проведенні кореляційного аналізу у пацієнтів І групи встановлений взаємозв'язок між рН-min та недостатністю НСС (r=0,54, p<0,05), між відсотком часу з рН<2,0 та абдомінальним болем (r=0,58; p<0,05), а також між відсотком часу рН<2,0 та розвитком ерозій у антральному відділі шлунка (r=0,54; p<0,05). У хворих ІІ групи з НАГ кореляційний взаємозв'язок мав місце між ККЗ та ШСР (r=0,51; p<0,05).

Таким чином, прийом НПЗП з приводу ОА у хворих на ХГ сприяв закісленню шлукового вмісту, що було найбільш виражено при неатрофічній формі ХГ. Так, показники мінімального рН, які відповідають шлунковій гіперацидності, при НАГ в поєднані з ОА зустрічалися у 1,8 рази частіше, ніж при НАГ без сполученої патології. Показники мінімального рН, які відповідають помірної гіпоацидності серед пацієнтів на АГ в ІІ групі були зафіксовані у 1,6 рази (2=7,94, р=0,005) частіше, ніж серед хворих на АГ у І групі.

У хворих основної групи гіперацидність серед хворих з ерозивними ураженнями спостерігалась у 2,3 рази частіше, ніж у пацієнтів без ерозій (2=8,75, р=0,003). Проте, у ІІ групі частота шлункової гіперацидності між хворими з ерозіями та без ерозій значно не відрізнялась (р>0,05). Крім цього визначено, що у пацієнтів І групи з ерозіями показники ККП, КТКП та відсоток часу рН<2,0 були у 1,8 рази (р<0,05), у 2,2 рази (р<0,01) та у 2,5 рази (р<0,01) вищими, ніж у хворих ІІ групи, відповідно.

При проведенні кореляційного аналізу у пацієнтів І групи встановлений взаємозв'язок між рН-min та недостатністю НСС (r=0,54, p<0,05), між відсотком часу з рН<2,0 та абдомінальним болем (r=0,58; p<0,05). У хворих ІІ групи з НАГ кореляційний взаємозв'язок мав місце між ККЗ та ШСР (r=0,51; p<0,05). Крім цього, у хворих основної групи з НАГ був встановлений взаємозв'язок між відсотком часу рН<2,0 та розвитком ерозій у антральному відділі шлунка (r=0,54; p<0,05).

Зазначені факти свідчать про провідну роль кислото-пептичної агресії у розвитку НПЗП-індукованих ерозивних уражень у хворих на НАГ в поєднанні з ОА. Проте у хворих на ХГ без супутньої патології такої залежності не встановлено. Результати морфологічного дослідження свідчать про те, що у розвитку ерозивних уражень у хворих з ізольованим ХГ повідну роль скоріше відіграє фактор інфекції Нр.

6.2 Наявність та вираженість дуоденогастрального рефлюксу за даними рН-моніторингу при хронічному гастриті в поєднанні з остеоартрозом та без супутньої патології в залежності від наявності атрофії

У даному підрозділі проаналізований характер моторних порушень ГДЗ у вигляді ДГР в залежності від морфологічного типу ХГ та наявності ерозивних уражень СО Ш.

При аналізі частоти виникнення ДГР в кожній з груп в залежності від морфологічного типу ХГ встановлено, що при АГ останній мав місце значно частіше, ніж, при НАГ: у 1,9 рази частіше у І групі (2=29,9, р<0,001) та у 2,6 рази - у ІІ групі (2=6,00, р=0,014) (рис. 6.2).

При проведенні рН-моніторингу було визначено, що ДГР у хворих І групи спостерігався значно частіше, ніж у ІІ групі: у 2,7 рази при НАГ (2=6,86, р=0,009) та у 2,0 рази при АГ (2=29,0, р<0,001).

При аналізі показників, які характеризують ДГР (КЛЗ, КТЛЗ, відсоток часу рН>5) у кожної з груп встановлено, що перебіг АГ в обох групах характеризувався значно більш глибокими порушеннями гастродуоденальної моторики, ніж НАГ (табл. 6.5). Так, у хворих І групи при АГ, у порівнянні з НАГ показник КЛЗ був більше у 1,7 рази (р<0,05), показник КТЛЗ - у 2,6 рази (р<0,01), показник відсотку часу з рН>5 - у 1,9 рази (р<0,05) (табл. 6.5).

Рис. 6.2. Частота виявлення ДГР в залежності від морфологічного типу хронічного гастриту

Таблиця 6.5 Показники рН-моніторингу, які характеризують ДГР

Показник	І група (n=320)	ІІ група (n=136)
	НАГ (n=104)	АГ (n=216)	НАГ (n=46)	АГ (n= 90)
КЛЗ	92,2±8,6*	158,0±15,4#,*	41,1±3,6	101,8±9,2 #
КТЛЗ	6,5±0,5*	16,7±1,4#,*	2,1±0,2	5,0±0,5 #
відсоток часу з рН>5	10,2±1,4*	19,7±1,2#,*	3,2±0,4	6,1±0,9 #

Примітки:

1. # - р<0,01 - достовірна різниця з відповідним показником при НАГ у хворих І та ІІ груп;

2. * - р<0,05 - достовірна різниця з показником при відповідному типі ХГ у хворих ІІ групи.

У пацієнтів ІІ групи при АГ показник КЛЗ був у 2,9 рази (р<0,05), показник КТЛЗ - у 2,4 рази (р<0,05), показник відсотку часу з рН>5 - у 1,9 рази (р<0,01) більше, ніж при НАГ. Зазначені параметри рН-моніторингу, які характеризують ДГР, також мали певні відмінності при міжгруповому аналізі. Так, незалежно від морфологічного типу ХГ, ознаки ДГР у хворих І групи були значно вище, ніж у пацієнтів ІІ групи (табл. 6.5).

Далі ми проаналізували частоту та характер ДГР в залежності від наявності ерозивних уражень. Найбільш значні відмінності частоти виникнення ДГР в залежності від ерозивного компоненту спостерігались при НАГ в поєднанні з ОА: у осіб з ерозивними ураженнями ДГР був зафіксований у 1,8 рази частіше 18/34 52,9 % (2=4,85, р=0,028) ніж у хворих без ерозивних уражень (рис. 6.3). Дещо інша ситуація мала місце при НАГ без супутньої патології та при АГ у хворих обох груп: у зазначених пацієнтів суттєвих відмінностей у частоті виникнення ДГР в залежності від ерозивного фактору не встановлено (р>0,05).

При визначенні характеру порушень гастродуоденальної моторики між групами встановлено, що у хворих з ерозивними ураженнями при НАГ в І групі ДГР спостерігався у 3 рази частіше (2=4,46, р=0,035), ніж при НАГ у ІІ групи. При НАГ без ерозивних уражень ДГР був зафіксований у хворих І групи у 2,8 рази частіше (р>0,05), ніж у осіб ІІ групи. Схожа ситуація мала місце у хворих на АГ. Частота виникнення ДГР у хворих основної групи з АГ спостерігалась значно частіше, ніж у пацієнтів на АГ у групі контролю: у 1,6 рази у хворих з ерозіями (2=5,14, р=0,023) та у 1,7 рази - у пацієнтів без ерозій (2=12,26, р=0,0005).

Показники, які характеризують ДГР (КЛЗ, КТЛЗ, відсоток часу з рН>5), при НАГ у хворих на ОА з ерозивними ураженнями суттєво (р<0,05) перевищували аналогічні показники у пацієнтів з відсутністю ерозій (табл. 6.6). Проте у хворих на НАГ без супутньої патології та у пацієнтів на АГ в обох групах, відмінностей у зазначених показниках в залежності від ерозивного фактору не встановлено.

Рис. 6.3. Частота ДГР в залежності від ерозивних уражень у хворих з різними морфологічними типами хронічного гастриту

Таблиця 6.6 Показники добового рН-моніторингу, які характеризують ДГР

Показник	І група	ІІ група
	НАГ (n=104)	АГ (n=216)	НАГ (n=46)	АГ (n=90)
	ерозії (+) (n=34)	ерозії (-) (n=70)	ерозії (+) (n=34)	ерозії (-) (n=182)	ерозії (+) (n=17)	ерозії (-) (n=29)	ерозії (+) (n=17)	ерозії (-) (n=34)
КЛЗ	106,1±7,6*,?	65,1±2,6?	165,0±15,4,#	149,0±9,4#,?	43,2±3,0	37,2±1,1	107,8±8,2#	96,1±6,2#
КТЛЗ	8,9±0,5*,?	5,1±0,65?	17,2±3,4#,?	14,9±3,4#,?	2,4±0,2	2,2±0,1	5,5±0,7#	4,9±0,3#
відсоток часу з рН>5	14,2±1,4*,?	8,2±1,1?	21,5±3,2#,?	19,1±3,2?	3,6±0,4	2,9±0,4	6,5±1,9#	5,8±0,9#

Примітки:

1. * - р<0,05 - достовірна різниця з відповідним показником у хворих без ерозивних уражень;

2. # - р<0,05 - достовірна різниця з показником при НАГ у хворих І та ІІ з ерозіями та без ерозій, відповідно;

3. ? - р<0,05 - достовірна різниця з показником у хворих ІІ групи з відповідним морфологічним типом ХГ.

При співставленні показників КЛЗ, КТЛЗ та відсоток часу рН>5 між групами встановлено, що у пацієнтів на ОА в поєднанні з ХГ (як з НАГ так й з АГ) останні були значно вищі (р<0,05), ніж у хворих з відповідною морфологічною формою ХГ без супутньої патології.

При проведенні кореляційного аналізу у хворих основної групи з АГ встановлений взаємозв'язок між КТЛЗ та ерозивними ураженнями у антральному відділі шлунка, а також між КЛП та атрофією у тілі шлунка (r=0,52; p<0,05). При НАГ в поєднанні з ОА кореляційний взаємозв'язок мав місце між ерозіями у антральному відділ шлунка та відсотком часу з рН>5 (r=0,57; p<0,05). У пацієнтів групи порівняння з АГ кореляційний взаємозв'язок мав місце між відсотком часу рН>5 та бугристим рельєфом СО шлунка (r=0,59; p<0,05), між КТЛЗ та атрофією у антральном відділі шлунка (r=0,54; p<0,05).

Таким чином, результати внутрішньошлункового рН-моніторингу вказують на те, що ДГР при ХГ в поєднанні з ОА спостерігався у 2,1 рази частіше, ніж при ХГ без супутньої патології: у 185 (57,8 %) та у 37 (27,2 %) хворих, відповідно (2=34,6, р<0,001). Слід зазначити, що частота виникнення ДГР залежала від морфологічної форми ХГ. Так, при АГ рефлюкс дуоденального вмісту у шлунок мав місце значно частіше , ніж, при НАГ: у 1,9 рази частіше у І групі (2=29,9, р<0,001) та у 2,6 рази - у ІІ групі (2=6,0, р=0,014). Також встановлено, що при АГ в обох групах ДГР характеризувався більш глибокими функціональними порушеннями, ніж при НАГ.

Найбільш значні відмінності частоти виникнення ДГР в залежності від ерозивного компоненту спостерігались при НАГ у осіб основної групи - патологічний рефлюкс дуоденального вмісту у шлунок був зафіксований у 1,8 рази частіше, ніж у хворих без ерозій (2=4,85, р=0,028). Проте при НАГ у групі порівняння та при АГ в обох групах суттєвих відмінностей у частоті виникнення ДГР в залежності від ерозивного фактору не встановлено.

У хворих на АГ в поєднанні з ОА встановлений кореляційний взаємозв'язок між КТЛЗ та ерозивними ураженнями у антральному відділі шлунка, а також між КЛЗ та атрофією у тілі шлунка (r=0,52; p<0,05). При НАГ в поєднанні з ОА кореляційний взаємозв'язок мав місце між ерозіями у антральному відділі шлунка та відсотком часу з рН>5 (r=0,57; p<0,05). У пацієнтів групи порівняння з АГ кореляційний взаємозв'язок мав місце між відсотком часу рН>5 та бугристим рельєфом СО шлунка (r=0,59; p<0,05), між КТЛЗ та атрофією у антральному відділі шлунка (r=0,54; p<0,05).

6.3 Стан біохімічних показників шлункової резистентності при різних типах хронічного гастриту у хворих на остеоартроз та без супутньої патології

У даному підрозділі проведений аналіз стану біохімічної системи захисту шлункового епітелію в залежності від морфологічного типу ХГ та наявності ерозивних уражень.

Визначення біохімічних показників, які характеризують систему захисту СО шлунка проведено у 141 хворого основної групи (у 64 хворих з НАГ та у 77 пацієнтів з АГ), а також у 82 пацієнтів групи порівняння (у 35 та 47 осіб з НАГ та АГ, відповідно)

Результати біохімічного дослідження шлункового вмісту вказували на відсутність відмінностей у факторах захисту шлункового епітелію між групою контролю та групою порівняння, незалежно від морфологічного типу ХГ (табл. 6.7). У хворих основної групи з НАГ зазначені показники також суттєво відрізнялись від групи контролю та групи порівняння. Найбільш вираженні порушення у системі шлункової резистентності спостерігались при АГ в поєднанні з ОА. Так, середні значення концентрації глікопротеїну та фукози у шлунковому вмісті у хворих основної групи з АГ були у 1,9 рази (р<0,05) та у 1,6 рази нижче (р<0,05), ніж у пацієнтів з НАГ, відповідно.

Таблиця 6.7 Стан факторів захисту шлункового епітелію у обстежених хворих в залежності від морфологічної форми ХГ

Показник	Контрольна група (n=20)	І група (n=141)	ІІ група (n=141)
		НАГ (n=64)	АГ (n=77)	НАГ	АГ
глікопротеїн, мг/мл	0,075± 0,009	0,069±0,007	0,036±0,004*,#,	0,074±0,007	0,060±0,007
гексозаміни, моль/л	0,928±0,091	0,902±0,040	0,856±0,060	0,932±0,040	0,789±0,050
фукоза, моль/л	1,175±0,110	1,191±0,031	0,748±0,060*,#,	1,253±0,031	1,021±0,070
сіалові кислоти, ммоль/л	0,117±0,009	0,112±0,008	0,142±0,091	0,135±0,008	0,110±0,020

Примітки:

1. * - р<0,05 - достовірна різниця порівняно з групою контролю;

2. # - р<0,05 - достовірна різниця порівняно з НАГ.

В той же час, у хворих основної групи на АГ спостерігалась тенденція до компенсаторного підвищення сіалових кислот (р>0,05, у порівняні з НАГ).

Далі у хворих основної групи ми проаналізували стан факторів захисту в залежності від наявності ерозивних уражень СО шлунка (у групі порівняння даний аналіз не проводився у зв'язку з відсутністю осіб з дефіцитом факторів захисту).

Встановлено, що наявність ерозивних уражень у пацієнтів основної групи з НАГ суттєво не впливала на стан системи захисту СО шлунка (табл. 6.8). Проте наявність ерозивних уражень у хворих основної групи на АГ характеризувалась значним - у 2,0 рази (р<0,01) та 1,6 рази (р<0,05) зниженням середнього рівня глікопротеїну та фукози, відповідно, у порівнянні з пацієнтами без ерозій. Зазначений факт обумовив те, що у пацієнтів основної групи на АГ з ерозивними ураженнями, мало місце суттєве зниження значень глікопротеїну (у 2,2 рази, р<0,01) та фукози (у 1,9 рази, р<0,05), порівняно з хворим на НАГ з ерозивними ураженнями.

При аналізі частоти виникнення дефіциту факторів захисту СО шлунка в залежності від ерозивного фактору встановлено наступне. Серед осіб з ерозивними ураженнями кількість пацієнтів з дефіцитом глікопротеїну була у 2,2 рази (2=4,84, р=0,048), а з дефіцитом фукози - у 1,7 рази (р>0,05) більшою, ніж у пацієнтів без ерозій (рис. 6.4).

Той факт, що у хворих основної групи на АГ розвиток ерозивних уражень характеризувався значним зниженням глікопротеїну у шлунковому вмісті дав підставу для розробки математичної моделі прогнозування ризику розвитку ерозій, індукованих прийомом НПЗП. Для розробки моделі прогнозування ризику розвитку ерозивних уражень шляхом аналізу глікопротеїну у шлунковому вмісті у хворих на АГ в поєднанні з ОА використовували ROC-аналіз.

Таблиця 6.8 Стан факторів захисту шлункового епітелію хворих основної групи в залежності від наявності ерозивних уражень

Показник	Контрольна група (n=20)	НАГ+ОА	АГ+ОА
		Ерозії (+)	Ерозії (-)	Ерозії (+)	Ерозії (-)
глікопротеїн, мг/мл	0,075± 0,009	0,061±0,007	0,065±0,009	0,028± 0,002*,#	0,057±0,004
гексозаміни, ммоль/л	0,928±0,091	0,901±0,040	0,914±0,091	0,857±0,060	0,892±0,050
фукоза, ммоль/л	1,175±0,110	1,135±0,031	1,149±0,110	0,595±0,006*,#	0,951±0,110
сіалові кислоти, ммоль/л	0,117±0,001	0,102±0,001	0,119±0,002	0,116±0,002	0,138±0,002

Примітки:

1. *-р<0,01 - достовірна різниця порівняно з показником при АГ в поєднанні з ОА без ерозивних уражень;

2. # - р<0,01 - достовірна різниця порівняно з показником при НАГ в поєднанні з ОА.

Рис. 6.4. Дефіцит факторів захисту СО шлунка в залежності від ерозивних уражень у хворих основної групи на АГ.

Для диференційної діагностики значення глікопротеїну у шлунковому вмісті в залежності від наявності або відсутності ерозій, по перше, будували ROC-криву (рис. 6.5).

Встановлено, що оптимальним порогом класифікації, який забезпечує максимум чутливості та специфічності критерію, є рівень глікопротеїну
?0,047 мг/мл (табл. 6.9).

Якщо у хворих на АГ в поєднанні з ОА, які отримують НПЗП-терапію, рівень глікопротеїду ?0,047 мг/мл то можна свідчити про високий ризик розвитку ерозивних уражень СО шлунка. Для цього інтервалу диференційної діагностики площа під ROC-кривою дорівнює 0,788, що згідно з експертною шкалою для значень AUC дозволяє оцінити критерій, як «гарний». Діагностична чутливість даного критерію складає 87,1 %, а діагностична специфічність - 80,0 %.

Рис. 6.5. ROC-крива та основні показники ROC-аналізу для диференційної діагностики інтервалів глікопротеїну між наявністю та відсутністю ерозій у СО шлунка.

Далі, щодо площі під RОС-кривою висувалась нульова гіпотеза (Н0): AUC=1/2 (площа AUC=1/2 відповідала "пошуку" класифікатору, а саме діагональній лінії на графіку RОС-кривої). Визначено, що площа під RОС-кривою значно відрізнялася від 1/2 (p<0,0001), тобто побудований інтервал диференційної діагностики рівня глікопротеїну в залежності від наявності або відсутності ерозій відповідає критеріям корисних діагностичних тестів.

Таблиця 6.9 Основні показники інтервалу значень глікопротеїну для диференційної діагностики наявності або відсутності ерозій у СО Ш

Характеристика критерію	Диференціація між наявністю та відсутністю ерозій
оптимальний поріг класифікації	0,047
діагностична чутливість, %	87,1 (95 % ДІ: 70,2-96,4)
діагностична специфічність, %	80,0 (95 % ДІ: 61,4-92,3)
прогностична цінність позитивних результатів, %	81,8 (95 % ДІ: 64,2-93,2)
прогностична цінність негативних результатів, %	85,7 (95 % ДІ: 67,3-96,0)
діагностична ефективність, %	83,6
відношення правдоподібності позитивного результату	4,35 (95 % ДІ: 2,1-9,0)
відношення правдоподібності негативного результату	0,16 (95 % ДІ: 0,06-0,4)

Таким чином, у хворих на ХГ без супутньої патології, а також при НАГ в поєднанні з ОА біохімічний стан системи шлункової резистентності, суттєво не змінювався порівняно з групою контролю. Проте у хворих на АГ в поєднанні з ОА спостерігалося значне зниження функції поверхнево-епітеліальних клітин та мукоцитів: середні значення глікопротеїну та фукози у шлунковому вмісті були у 1,9 рази (р<0,05) та у 1,6 рази нижче (р<0,05), ніж у пацієнтів з НАГ, відповідно.

Ерозивні ураження у хворих основної групи з НАГ суттєво не впливали на стан системи захисту СО Ш. Інша ситуація мала місце у хворих основної групи з АГ: у осіб з ерозивними ураженнями дефіцит глікопротеїну мав місце у 2,2 рази (2=4,84, р=0,048), а дефіцит фукози - у 1,7 рази (р>0,05) частіше, ніж у пацієнтів без ерозій.