Проблема людини у соціально-гуманітарному та медичному дискурсах
Зміни в якості медичного обслуговування психічнохворих у харківській земській лікарні. Обґрунтування біосоціологічних аспектів дослідження людини. Гендерна проблема у соцiально-професiйному аспектi, аборти. Духовні проблеми розвитку лікарів-інтернів.
Рубрика | Медицина |
Вид | материалы конференции |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.11.2015 |
Размер файла | 508,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Погляди людини на життя з часом змінюються, виникає потреба з'ясувати моральну і етичну "константу", яка буде контролювати цей процес. Предметом біоетики в даному аспекті є з'ясування моральних гарантій, які можуть давати загально-людські цінності як регулятори занурення біотехнологій у людське біологічне.
Ми вважаємо, що інтелектуальна еліта нашого суспільства віддасть перевагу тому факту, що знання без "морально-духовного контролю "стане засобом
самознищення людини. Слід також зважати, що біологічна етика не ставить за мету стримання розвитку або заборону новітніх біотехнологій. Йдеться про необхідність експертизи, незалежного громадського контролю, аби виключити негативні наслідки для людини і довкілля. Розвиток та прогрес наукових досліджень, зокрема, біотехнологічних, взагалі не можна зупинити, тому саме біоетика, є тим інструментом, за допомогою якого можна хоч якось впливати, контролювати, та стримувати цей розвиток. Етична складова ще й важлива тим, що об'єктом біотехнологічних досліджень виступає саме людина. Тому практична діяльність біотехнологів в першу чергу має бути пов'язана з необхідністю визначати міру відповідальності при проведенні досліджень та взагалі про їх доцільність.
Старкова И.В., Алексеева С.А., Паращук В.Ю.
ХНМУ
ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ БЕРЕМЕННЫХ ЖЕНЩИН ПОСЛЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ СОВРЕМЕННЫХ ВСПОМОГАТЕЛЬНЫХ РЕПРОДУКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ
Проблема бесплодия в Украине очень актуальная, поскольку каждая пятая семейная пара бесплодна, что непосредственно влияет на демографическую ситуацию в государстве, требует совместных усилий врача и пациентки, предусматривает существенные экономические затраты. Медицинское значение проблемы состоит в том, что после рождения ребенка нормализуется соматическое и психо-эмоциональное состояние супружеской пары.
Вспомогательные репродуктивные технологии: инсеминация, оплодотворение in vitro, перенос гамет и зигот в маточные трубы и матку, суррогатное материнство, оплодотворение с помощью микроманипуляций (инъекция спермия в яйцеклетку) явились попытками исправить ситуацию, обусловленную очень острой проблемой-бесплодием.
Инстинкт материнства у женщины очень сильный и, как правило, она "достигает своего" - беременеет и рожает ребенка, несмотря на социальные и медицинские проблемы. Однако путь к материнству очень сложный и накладывает существенный отпечаток на психологическое состояние женщины.
В этой связи, при наступлении беременности, врачи могут столкнуться с изменениями личностного характера у пациенток, ввиду выраженной постоянной тревоги за свою беременность, которая наступила после приложенных женщиной усилий. Указанные факторы могут существенно сказаться на течении долгожданной беременности, обусловливая ее патологическое течение в виде угрожающего выкидыша. Выявляется замкнутый круг, выход из которого становится первостепенной задачей для врачей, наблюдающих таких женщин. Возникает необходимость в психотерапевтической коррекции состояния беременной с привлечением специалиста соответствующего профиля. Это позволит сохранить эмоциональное благополучие женщины накануне материнства
Стоянова Д.Н.
Национальный фармацевтический университет
АНОРЕКСИЯ: БОЛЕЗНЬ И СОЦИАЛЬНОЕ ЯВЛЕНИЕ
Анорексия - это тяжелое психическое заболевание, в процессе которого человеком овладевает патологическое стремление к потере веса, которое одновременно сопровождается паническим страхом возможного ожирения.
Анорексия - это и социальное явление, которое не является чем-то новым и неизвестным. Первые упоминания о нарушении питания у молодых девушек встречаются еще в Древней Греции. С сакрализацией общества в Средние века церковь призывала к соблюдению постов, поэтому случаи заболевания только возрастали. Однако, сам термин анорексия появился лишь в 1988 году.
Исследования показывают, что анорексия - болезнь "молодости". В группе риска находятся юные особы в возрасте примерно от 14 до 19 лет. В 95 % случаев анорексия отмечается у девушек, которые до заболевания даже не страдали избыточным весом. Им зачастую сложно оценить свою красоту, поэтому их сознание полностью зомбируется фотографиями из глянцевых журналов и видеоматериалами на телевидении и в Интернете. Искусственно создаваемый идеал становится для последних просто навязчивой идеей.
От анорексии страдают где-то от 2-5 % подростков и молодых женщин. При отсутствии лечения смертность достигает 20 %. Девушки заболевают этой болезнью чаще юношей; соотношение мужчин и женщин 1:10. Хотя, в последнее время, участились случаи заболевания и среди мужчин. Врачи утверждают, что в целом число больных в последние десятилетия увеличилось - они называют это "анорексическим взрывом в популяции".
Границы между болезнью и стремлением похудеть очень зыбкие и размытые. Стремясь к совершенству, молодые девушки и женщины сами полностью или частично отказываются от еды. Если вовремя не распознать болезнь и не принять меры, истощение может достигнуть крайней степени, и тогда помочь уже будет невозможно.
Современные ритм и образ жизни предъявляют весьма высокие требования к внешнему виду. Да и сами женщины к этой проблеме относятся настолько серьезно, что начинают хотеть от себя и своей внешности невозможного. Ключевым эталоном современной красоты является идеальная фигура. Поэтому анорексия поразила мир моделей и актрис, а следом - и подростков, и молодых девушек, которые стараются во всем быть похожими на своих кумиров. Стремление к худобе становится навязчивой идеей, а больные анорексией не замечают страшного недуга. Каким бы ни был их вес, им всегда кажется, что он избыточный.
Анорексия имеет две формы: нервная анорексия и психическая анорексия. Психическая анорексия - утрата чувства голода или отказ от еды в виду резкого угнетения аппетита при психиатрических заболеваниях: депрессивных и кататонических состояниях, либо под влиянием идей отравления. Нервная анорексия - ослабление либо утрата чувства голода, связанная с упорным и не всегда психологически понятным стремлением похудеть, чрезмерным ограничением приёма пищи.
В каждом индивидуальном случае анорексии есть свои особенности и причины, побудившие девушку "бежать" за излишне стройной фигурой. Это могут быть проблемы в общении со сверстниками, травматические жизненные события, заниженная самооценка, стресс и депрессия. Чаще всего к этому широкому кругу проблем относятся:
· дисфункциональная семья;
· негативная атмосфера вокруг приемов пищи;
· заниженная самооценка и нарушение восприятие своего тела;
· зацикленность и навязчивость в поведении, перфекционизм;
· неудовлетворенная потребность в любви и принятии;
· борьба с препятствиями.
Научные исследования показывают, что у больных анорексией, кроме резкой потери веса, наблюдается постоянное ощущение холода, общая слабость, обмороки, головокружение, повышаются сывороточные концентрации холестерина и каротина, развиваются лейкопения и анемия. Длительное воздержание от пищи может также привести к брадикардии и гипотонии, проблемам с желудочно-кишечным трактом и кахексии. Снижается выработка гормонов гипофиза, регулирующих работу яичников. Поэтому возможны расстройства менструального цикла. Для восстановления возрастной секреции гормонов требуется достижение идеальной массы тела и ликвидация психического стресса. Но если вовремя не начать лечение, то возможно ранее наступление менопаузы. Из-за этого женщина лишена возможности стать матерью. А ведь материнство является одной из главных функций женщины на ее жизненном пути. Кроме того, длительное течение нервной анорексии угрожает нарушением калиево-натриевого баланса. При выраженной гипокалиемии, когда концентрация калия в крови становится значительно меньше нормы, возможны нарушения сердечного ритма, в том числе угрожающие жизни. Имеют место и психологические расстройства: панический страх поправиться, депрессия, нарушение сна, снижение либидо, изоляция от друзей и родственников, гнев и агрессия.
Что касается оказания помощи при этом заболевании, то тут возможно следующее:
• в легких случаях лечение анорексии может быть амбулаторным, но чаще больных приходится госпитализировать из-за резкого истощения;
• в тяжелых случаях, когда масса тела уменьшается на 40 % и более, требуется немедленное принудительное парентеральное кормление;
• кахексия (стадия крайнего истощения) с последующим летальным исходом.
Оказать своевременную помощь больным не всегда предоставляется возможным. Многие девушки просто не замечают свою зависимость и отказываются проходить лечение. Им кажется, что даже при весе 35-40 кг они по-прежнему толстые и не красивые. Самое ужасное, что страх перед едой настолько глубоко внедряется в женское сознание, что часто медицина и психология остаются бессильными. Переформатировать восприятие себя, своей фигуры и красоты - не минутное дело, на это могут уйти годы. К сожалению, не существует волшебного лекарства, которое способно излечить от анорексии быстро.
Это заболевание трудно поддается лечению: по некоторым оценкам ученых, полного излечения удается добиться у 50 % больных, примерно 15 % больных погибают, причем каждый второй заканчивает жизнь самоубийством, а у остальных лечение обеспечивает более или менее продолжительную ремиссию.
Больному необходима помощь специалиста, так как последствия анорексии могут быть очень серьезными, а, временами, и необратимыми. Обязательным условием при лечении анорексии являются постоянные консультации с психологом, ведь анорексия - это, прежде всего, психическое заболевание. Болезненное стремление к таким действиям, как похудение и бесконечные диеты, может серьезно подорвать здоровье человека.
А здоровье, как и жизнь - это самые большие ценности, которые сопровождают человека всю его жизнь. Поэтому борьба за это здоровье прерогатива не только отдельной личности, но и всего общества. А это значит, что на уровне общества должна идти пропаганда здорового образа жизни, жизни, как ценности, что приведет к минимизации воспроизводства и такую проблему как анорексия.
Сыровая А.О., Копотева Н.В., Чаленко Н.Н.
ХНМУ
ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ТРУДОСПОСОБНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА
На трудоспособность, самочувствие, способность человека к концентрации своего внимания, на выполнение той или иной работы оказывают влияние множество факторов, одним из которых являются биоритмы 1. Биоритм - это ритм физиологических процессов, который присущ всем живым организмам; характер биоритмов всегда индивидуальный. Биоритм - это природный феномен, с которым здоровый организм справляется без последствий 2. Рекомендуется при регламентации режима труда и отдыха учитывать физический, психический и интеллектуальный биоритмы. Нарушение биоритмов приводит к сильным психологическим нагрузкам, перенапряжениям, потере способности к длительной концентрации внимания, отсутствию ясности в оценке ситуации, способствует развитию состояния безвыходности, что оказывает влияние на психическое состояние самого человека: резко ухудшается самочувствие, снижается иммунитет 3.
К причинам, способствующим ухудшению работоспособности, можно отнести также и тревожные состояния, которые являются самыми распространёнными в мире психическими заболеваниями. Термин тревога (anxiety) происходит от латинского глагола angere, что в переводе означает давить, душить (описывает чувства человека, находящегося в муках тревоги). Существует и другой термин фобия (phobia (греч.)) - происходит от имени служителя греческого бога войны Фобоса, который вселял страх в сердца врагов, тем самым обращая их в бегство 4.
Поиск новых лекарственных препаратов, влияющих на центральную нервную систему, не только требует углублённого представления о молекулярных механизмах действия, но и разработки методологических приёмов и моделей, которые позволят оценивать влияние этих лекарственных препаратов на психический, эмоцион альный, физический и социальный аспекты организма человека с учётом биоритмов.
ЛИТЕРАТУРA
1. Смирнов С.М. Биологические ритмы и наше здоровье / С.М. Смирнов. - М., 2000. - 98 с.
2. Материалы ІІІ Всеукраинской научно-практической интернет-конференции "Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття" // Збірник наукових праць. - Переяслав-Хмельницький, 2011. - 193 с.
3. Мойкин Ю.В. Психофизиологические основы профилактики перенапряжения / Ю.В. Мойкин и др. - М. : Медицина, 1987. - 256 с.
4. Каркищенко Н.Н. Альтернативы биомедицины. Классика и альтернативы фармакотоксикологии / Н.Н. Каркищенко. - Том 2. - М. : Изд-во ВПК, 2007. - 448 с.: 139 ил.
Сыровая А.О., Петюнина В.Н., Левашова О.Л.
ХНМУ
КОНФЛИКТОГЕННОСТЬ И ОПТИМАЛЬНЫЕ СПОСОБЫ ЕЕ РАЗРАШЕНИЯ
Основными действующими элементами организационной структуры любого образовательного учреждения являются педагоги, для которых общение с аудиторией имеет особое значение. Общение - это главная составляющая процесса обучения. В инновационной стратегии образования обучение рассматривается как деятельность, опосредованная формами общения. Введение инновационной технологии обучения (ИНО) в вузах неизбежно сопровождается обострением реальных противоречий в учебной организации. Поэтому, если преподаватель не владеет технологиями работы с конфликтами, реально проявляющимися в учебном процессе, то применять ИНО в вузе опасно [1].
Педагогический конфликт рассматривают [2] как форму проявления обострившихся субъект-субъектных противоречий, возникающую в результате профессионального и межличностного взаимодействия участников учебно-воспитательного процесса. Это нередко вызывает отрицательный эмоциональный фон общения и предполагает предотвращение столкновения между сторонами конфликта в конструктивное устранение его причин. В этом смысле особое внимание следует уделить сфере и эмоциональному фону протекания учебного процесса, а также особенностям его субъектов: педагогов и обучающихся [2].
Современная актуализация интереса к педагогическим конфликтам обусловлена многими причинами, среди которых можно выделить следующие:
- социально-политическая и экономическая обстановка в стране и регионе;
- появление учебных заведений нового типа, в которых предлагаемые образовательные услуги нередко являются непрофессиональными;
- несоблюдение общепринятых требований к обучающимся, непродуманное введение педагогических инноваций.
- низкая культура общения в современном обществе, которая обусловлена различными системами ценностей и принципов;
- недостоверная и противоречивая информация; информационная перегрузка.
Большое влияние на возникновение конфликтов в вузах оказывает недостаточно четкое и грамотное составление типовых и учебных программ, неравномерное распределение учебной нагрузки, некомпетентность и непрофессионализм преподавателей при проведении занятий. Кроме того, существуют специфические причины возникновения конфликтов: высокий уровень напряженности педагогического труда; обострение реальных противоречий и конфликтов в процессе обучения; появление побочных, непредвиденных результатов (имеются в виду новые идеи, отношения, взгляды, методики, теоретические схемы); стиль руководства, связанный с постоянным оцениванием и контролем профессиональной деятельности педагога; неадекватность оценки знаний студента и их поведения [3].
Дополнительными факторами конфликтности являются повышенный эмоциональный тонус, проблемное внутреннее состояние как педагога, так и студента, общий климат и организация работы в коллективе, а также некомпетентность и неподготовленность к реальным конфликтным ситуациям.
Преподаватель вуза, не имеющий соответствующей подготовки, вынужден действовать методом проб и ошибок, при этом может пострадать как преподаватель, студенты, так и в целом процесс обучения. Поэтому необходима всесторонняя подготовка преподавателя, овладение искусством поведения в конфликте. Знание технологии работы с конфликтами, ее практическое применение предъявляют высокие требования к личности преподавателя вуза, его профессиональной компетентности, представляющей собой комплекс взаимосвязанных качеств, знаний, умений и навыков. Наиболее важными из них являются следующие: фундаментальное качественное образование, конфликтологические знания, умения и навыки работы с конкретными конфликтами [4].
Одним из действенных способов упреждения конфликтов является оптимизация всех форм общения, оказание психологической и педагогической помощи тем, кто в силу различных жизненных обстоятельств, своего душевного состояния в этом нуждается. Повышенный интерес вызывает дальнейшая разработка вопросов адаптации молодых педагогов к социально-психологическим условиям коллектива, регулирование процессов идентификации и интеграции, свидетельствующих о достижении психологической совместимости людей и комфортности их межличностного общения. Особо актуальны сегодня мониторинговые социально-психологические исследования конфликтогенности, создание и функционирование в образовательных учереждениях конфликтологических служб.
По прогнозам ученых, конфликтность в обществе в XXI веке будет возрастать [5]. Поэтому актуальной задачей является: поставить ограничительные рамки конфликтности в вузе, а в случае возникновения конфликта, находить для их разрешения приемлемые способы и средства. В начале конфликтов его участникам необходимо выбрать такую форму и стиль своего дальнейшего поведения, чтобы это в наименьшей степени отразилось на их интересах. При этом необходимо использовать основные стили поведения в конфликтной ситуации: уступчивость, уклонение, сотрудничество, компромисс. Лучшим способом разрешения конфликтной ситуации является сознательный выбор оптимальной стратегии поведения, а наилучшими советчиками в выборе оптимального подхода разрешения конфликта являются - жизненный опыт и желание не осложнять ситуацию не доводить человека до стресса, а при развитии конфликта - квалифицированное его разрешение, по возможности собственными силами, а при необходимости, воспользовавшись советами компетентного специалиста психолога.
ЛИТЕРАТУРА
1. Анцупов А.Я. Конфликтология / Анцупов А.Я., Шипилов А.И. - М. : ЮНИТИ, 2000. - 551 с.
2. Баныкина С.В. Педагогическая конфликтология: состояние, проблемы исследования и перспективы развития // Современная конфликтология в контексте культуры мира. - М., 2001. - С. 373-394
3. Лобанов А.А. Основы профессионально-педагогического общения. М. : Академия, 2002. - 192 с.
4. Лазуткин А.Д. Конфликтология: учеб. пособие. - М. : Омега-Л, 2010. - 152 с.
5. Рахматуллина Л.В.Управление педагогическими конфликтами. - Набережные Челны, 2010. - 252 с.
Ткаченко В.Г., Юрко К.В.
ХНМУ
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК НЕОДМІННА УМОВА ПРОФЕСІЙНОГО УСПІХУ ТА ЗРОСТАННЯ
За уставом ВООЗ "здоров'я є станом повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань і фізичних дефектів". На індивідуальному рівні здоров'я - це відсутність виявлених розладів і захворювань, а на популяційному - процес зниження рівня смертностиі, захворюваності й інвалідності [1].
Здоров`я - важлива та невід`ємна складова всіх сфер буття протягом всього життя людини. Успіх у професійній діяльності залежить від багатьох чинників, але одним із визначальних, певно, можна вважати стан здоров'я працюючого, що впливає на якість і продуктивність праці, спроможність навчатися та засвоювати нові знання та уміння, зберігати щонайдовше фізичну, психічну, трудову активність і довголіття.
Як відомо стан здоров'я визначається впливом багатьох чинників. Вважається загальноприйнятою думка про те, що на 50 % стан здоров'я залежить від способу життя та характеру харчування, на 20 % - спадковості, ще на 20 % - від стану довкілля, на 10 % - системи охорони здоров'я. Згідно цього твердження найвпливовішим чинником стану здоров'я людини є її індивідуально добраний спосіб життя, особливо так званий здоровий спосіб життя - поняття ємке та багатокомпонентне.
Актуальність здорового способу життя зумовлена зростанням та зміною характеру навантажень на організм людини у зв'язку з ускладненням суспільного життя, збільшенням ризиків техногенного, екологічного, психологічного, політичного та інших чинників, які можуть викликати негативні зміни в стані здоров'я [3].
Здоровий спосіб життя - це активна участь в трудовій, суспільній, сімейно-побутовій, досуговій формах життєдіяльності людини [2]. Багатьма дослідниками з цього питання називаються наступні основні складові здорового способу життя: виховання з раннього дитинства здорових звичок та навичок (особливо на власному прикладі батьків, педагогів, кумирів), безпечне довкілля та покращення його стану, знання про вплив оточуючих нас предметів та явищ на стан здоров'я, відмова від шкідливих звичок, якість харчування, співвідношення харчування та енергетичних потреб організму, рухова активність, її індивідуальний підбір залежно від початкового рівня здоров'я, віку, уподобань, характеру праці та інших фізичних та психічних навантажень, дотримання правил особистої та суспільної гігієни, знання правил першої невідкладної допомоги, загартування.
Сприйняття та розуміння того, що про здоров'я треба дбати, здається, апріорі уже закледено у свідомості суспільства. Але одна справа розуміння, а інша - практична поступ у напрямку реалізації цього положення. І в цьому напрямку кожному з нас окремо, а також суспільству, державі ще є над чим працювати та до чого прагнути.
Таким чином, запорукою успіху на професійній стезі безумовно є стан здоров?я людини, переважний вплив на який має здоровий спосіб життя. Для практичної реалізації цього положення необхідно усвідомлення окремо й індивідуально кожним значення здорового способу в житті та реалізація основних його засад, а також суспільне сприйняття цього положення та створення всіх необхідних передумов.
ЛІТЕРАТУРА
1. Психология здоров'я (Учебник для вузов). / под ред. Г.С. Никифорова. - СПб. : Питер, 2003. - С. 70. - 607 с.
2. Формирование здорового образа жизни молодежи / Мартыненко А.В., Валентик Ю.В., Полесский В.А. и др. - М. : Медицина, 1988.
3. Шухатович В.Р. Здоровый образ жизни / В.Р. Шухатович // Энциклопедия социологии. - Мн. : Книжный Дом, 2003.
Тучкина И.А., Выговская Л.А.
ХНМУ
НОВЫЕ ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ПРЕПОДАВАНИИ АКУШЕРСТВА, ГИНЕКОЛОГИИ И ДЕТСКОЙ ГИНЕКОЛОГИИ
Совершенствование информационных и коммуникационных технологий создает новые информационные возможности для поиска, анализа и обработки информации. В условиях информатизации общества возрастает роль информационной культуры, которая носит общеучебный, общеинтеллектуальный и надпредметный характер. Поэтому формирование преподавателем информационной культуры является одной из приоритетных задач современного образования [1].
Информационная культура - интегративная способность личности, проявляющаяся в освоении, владении, применении, преобразовании информации с применением информационных технологий и применением этих умений в обучении и в дальнейшей профессиональной деятельности. Современное понимание информационной культуры связано с пониманием опыта и раскрывается в деятельностном подходе, в котором опыт осваивается через содержание образования в единстве умений и знаний, а изучение и усвоение новых знаний, умений и навыков осуществляется на базе прежних знаний и опыта, полученных в процессе деятельности человека [2].
Осведомленность о предмете обычно обусловлена внешними мотивами освоения компьютера, побуждаемыми средствами массовой информации, большим количеством электронных учебных пособий или общением со сверстниками [3].
Системная составляющая информационной культуры возможна при наличии устойчивой внутренней мотивации к освоению систем информационных технологий и потребности в их использовании. На этом уровне требуются более сложные формы способностей к воображению при включении в виртуальные ситуации, к мышлению стандартизированными алгоритмами как условию перехода от одного языка программирования к другому. Развиваются умения и навыки письменного общения по электронной почте, свободного ориентирования в мире компьютерных технологий, перехода от одного программного средства к другому, происходят овладение методами сбора и обработки информации, освоение новых универсальных программных средств и умения оказать помощь в их применении другим учащимся. Все перечисленное требует уже целостной системы знаний в области информатики [3].
Профессиональная составляющая информационной культуры складывается при наличии внутренних мотивов использования информационных технологий в трудовой, профессиональной деятельности таких, как понимание престижа соответствующих знаний в обеспечении служебной карьеры. Мотивы профессионального использования информационных технологий вызывают к жизни новые формы умственных способностей к гибкому применению информационно-коммуникационных средств при решении разных классов профессиональных задач, коммуникативных способностей к взаимодействию с компьютером в трудовой деятельности, способностей к разнообразию круга делового электронного общения. Расширяются знания о возможностях повышения производительности труда при использовании информационных технологий в конкретной деятельности, осваиваются умения решать профессиональные задачи с их применением [1, 2].
Сейчас современное общество часто называют информационным, так как роль и количество информации, циркулирующей в нем, стремительно возрастает, а также есть все необходимые средства для ее хранения, распространения и использования. Информация легко и быстро достигает потребителей (заинтересованных в ней людей и организаций) и выдается в привычной для них форме.
С учетом вышеизложенного, на кафедре акушерства, гинекологии и детской гинекологии разработанная информационная программа, состоящая из полноценного овладение всеми преподавателями и врачами-интернами компьютерными навыками, включающими
- умение работать с компьютером (набор текстов, работа в стандартных поисковых системах и работа с интернетом для получения новой информации в виде статей, авторефератов, диссертаций, монографий, учебников по специальностям - акушерство, гинекология и детская гинекология);
- поиск новых источников информации в виде планируемых в Украине и за ее пределами научных и научно-практических форумов;
- работа с репозитарием ХНМУ;
- обмен информацией в электронном виде по E-mail;
- еженедельный отчет интернов о работе с электронной базой "Крок 3".
Внедрение этой программы в повседневную работу преподавателей с учащимися кафедры будет способствовать повышению качественного уровня овладения профессиональными теоретическими и практическими навыками с целью формирования грамотного, современного специалиста.
ЛИТЕРАТУРА
1. Кирилова Г.И. Подготовка специалиста среднего звена к непрерывной информационной деятельности / Кирилова Г.И. - Казань : ИСПО РАО, 1999. - 112 с.
2. Нурмеева Н.Р.Формирование информационной культуры учащихся на интегрированном уроке / Н.Р. Нурмеева //Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук. - Казань, 2004. - 192 с.
3. Общая и профессиональная педагогика: Учебное пособие для студентов, обучающихся по специальности "Профессиональное обучение": в 2 кн. ; под ред. В.Д. Симоненко, М.В. Ретивых. - Брянск : изд-во Брянского государственного университета, 2003. - Кн. 1. - 174 с.
Фельдман Д.А.
ХНМУ
ЗДОРОВ'Я ПЕДАГОГА У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: ФІЗИЧНИЙ, СОЦІАЛЬНИЙ ТА ЕМОЦІЙНИЙ АСПЕКТИ
"Спочатку треба пробудити
душу в дитини, а потім
шліфувати розум…!"
А. Сент-Екзюпері
Професійна діяльність педагога пов'язана з інтенсивним спілкуванням, цілеспрямованим сприйняттям партнерів, дією на них. Професія вчителя вимагає від людини величезних витрат енергії, фізичних сил та здоров'я.
Метою дослідження було вивчення динаміки самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров'я вчителів протягом навчального року в залежності від ступеня підверженості педагогів емоційному вигоранню.
Задачі дослідження: 1) виявити динаміку самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров'я вчителів протягом навчального року; 2) проаналізувати динаміку вираженості фізичного, психічного і соціального здоров'я вчителів з різним ступенем емоційного вигорання.
Об'єктом вивчення були самооцінки фізичного, психічного і соціального здоров'я вчителів протягом навчального року. Предмет дослідження - динаміка самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров'я вчителів у зв'язку з емоційним вигоранням.
Виділяють три рівні здоров'я людини: біологічний, психологічний і соціальний [1]. На біологічному рівні сутність здоров'я розглядається як динамічна рівновага роботи всіх внутрішніх органів і їх адекватне реагування на вплив навколишнього середовища. Психологічний рівень здоров'я пов'язаний з такими особистісними особливостями, як інтегрованість особистості, її гармонійність, врівноваженість, духовність, орієнтація на саморозвиток. На соціальному рівні особистість сприймається як істота суспільна, і показниками соціального здоров'я являються кількість і якість міжособистісних зв'язків та ступінь участі в житті суспільства.
Вчителю в його професійній діяльності постійно доводиться підкріплювати емоціями різні аспекти спілкування (ставити і вирішувати проблеми, уважно сприймати, посилено запам'ятовувати і швидко інтерпретувати інформацію). Діяльність педагога вимагає від нього великої психоемоційної напруги, витривалості, вміння вирішувати складні завдання. Суб'єктивне переживання фізичного неблагополуччя, втоми, спустошеності, конфліктності свідчить про зниження показників фізичного, психічного та соціального здоров'я педагога.
Висновки: 1. Протягом навчального року у вчителів знижуються самооцінки фізичного і соціального здоров'я; при цьому в першій половині навчального року вищими темпами знижуються самооцінки соціального, а в другому півріччі - фізичного здоров'я.
2. Ступінь схильності до емоційного вигорання істотно позначається на конкретній картині динаміки самооцінок фізичного, психічного і соціального здоров'я вчителів.
3. Виявлені особливості темпу зниження самооцінок фізичного і психічного здоров'я у вчителів з різним ступенем вираженості емоційного вигорання. Різна підверженість до емоційного вигорання пов'язана з різним характером протікання адаптаційно-компенсаторних (когнітивних, емоційних і поведінкових) процесів у вчителів протягом навчального року.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ананьев В.А. Психология здоровья. Кн. 1. Концептуальные основы психологии здоровья. - СПб. : Речь, 2006. - 384 с.
2. Зеер Э.Ф. Психология профессий. - М. : Академический проект, Фонд "Мир", 2008. - 336 с.
Фоміна Л.В., Кулікова І.І.
ХНМУ
СУТНІСТЬ ДУХОВНОСТІ У XXI СТОЛІТТІ
Сучасне суспільство постійно демонструє швидкі зміни, які відбуваються не лише у економічному та політичному житті будь-якої держави, але й у моральному світогляді людини. З одного боку така трансформація стає двигуном для нових ідей, видів діяльності людини, методів навчання, але з іншого непомітно змінює і саму, її життєві цінності та духовні орієнтири. Слід звернути особливу увагу на дефіцит моральних цінностей саме у молодих людей, а особливо у студентської молоді. Така ситуація змушує замислитися над питанням: чому так відбувається? По-перше, спостерігається криза духовності людини. Категорія "духовність" розглядається в рамках різних науково-теоретичних принципів педагогіки, психології, філософії, соціології. Першими, хто виявив інтерес до духовного буття людини, були античні філософи Платон, Арістотель, вважаючи його активним буттям людини. Зараз вона має цілий ряд ознак, які містять в собі: удосконалення внутрішнього світу, вищі почуття, переживання, вищі цінності, віру в Бога. Цікаво, що майже вся без винятку молодь ігнорує такі моральні категорії, як добро, любов, віра, справедливість. Вони все частіше зустрічаються як архаїзми, їх просто не використовують у словниковому запасі. По-друге, така ситуація зумовлена й надмірним використання технічних засобів, людина підпорядковується технології відносин, перестаючи реально оцінювати світ навколо себе, цим самим поглиблюючи абстрактне ставлення до інших людей. По-третє, спостерігається криза глобальних ідеологій та морально-етичних ідеалів. Виникає занепокоєння, що ідеал не є регулятором, критерієм цінностей для повсякденної діяльності. Людина перестає вірити в моральні цінності, у саму себе, а її життя перетворюється на набір певних механічних дій. Натомість має місце зорієнтованість сучасної молоді на матеріальні цінності та прагматичні дії, вважаючи їх більш пріоритетними.
Тож, безперечно, головним завданням вищої школи, викладача зокрема, є відновлення духовних цінностей студентів, адже вони це - майбутнє нашої держави.
Фролова Т.В., Стенковая Н.Ф.
ХНМУ
МАТИ, БАТЬКО ТА ХВОРА ДИТИНА…
Значущість ролі обох батьків у формуванні здоров'я дитини не викликає сумніву. Особливої важливості це набуває під час хвороби дитини, оскільки у цей період нерідко відбуваються зміни стилю виховання: фіксація на хворобу дитини часто супроводжується виховательською розгубленістю, і саме батько допомагає створити навколо дитини такі умови, в яких вона буде почувати себе в безпеці і захищеною.
Від того, наскільки активно батько втручається у сімейні справи під час хвороби малюка, наскільки допомагає матері у подоланні тимчасових або тривалих негаразд, пов'язаних зі здоров'ям дитини, залежить і моральний стан сімейних відносин, і виховальні моменти, і одужання малюка взагалі. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення участі батька у догляді та лікуванні дитини під час її перебування у стаціонарі.
Метою роботи було дослідження впливу емоційних аспектів сімейних відношень на процес лікування хворої дитини під час її перебування у стаціонарі та визначення ступеню участі у цьому процесі батька.
Шляхом анкетування 115 матерів аналізувалися наступні дані: чи проживає батько з сім'єю, чи бажаною була для нього ця дитина, присутність батька під час пологів, його роль у догляді та вихованні на першому році життя, емоційні реакції членів сім'ї на хворобу дитини, характер допомоги батько під час хворобі дитини, тощо. Поряд з цим аналізувалися дані про отримання листа непрацездатності по догляду за дитиною протягом двох останніх років (2012-2013 рр.). Статистична обробка даних проведена згідно з принципами доказової медицини. Обстеження виконані з урахуванням міжнародних стандартів біоетики.
Результати. Аналіз отриманих даних свідчив, що участь батька у лікуванні дитини значною мірою залежить від часу, якій він повинен приділяти роботі та матеріальної забезпеченості сім'ї , а також - від того, чи проживає він разом із сім'єю. З'ясовано, 18,2 % матерів з тих, що було опитано, виховують дитину на самоті і лише 8,7 % з них отримують додаткову матеріальну допомогу від батька. Разом з цим, 96,4 % матерів відмічали, що народжена дитина була бажаною, а у 56,4 % випадків під час пологів був присутній батько. Слід відмітити, що саме ці батьки значно більш хвилювалися за дитину, особисто спілкувалися з лікарем щодо стану здоров'я дитини і намагалися створити психологічно сприятливі умови у сім'ї. Серед опитаних матерів 76,9 % відмічали активну участь та допомогу батька в догляді за дитиною. 7,6 % матерів відмічали допомогу батька лише у вигляді матеріальної допомоги. У 18,6 % випадків батьки здійснювали догляд за дитиною почергово. Слід відмітити, що під час догляду батька діти були більш спокійними, врівноваженими, в них краще нормалізувався сон, що позитивно відображувалося на процесі одужання. Щодо повноцінного догляду за дитиною у стаціонарі, то, порівняно з 2012 роком, у 2013 році лист хвороби по догляду за дитиною отримали майже у 1,5 рази більше батьків.
У той же час, 68,4 % матерів з усіх опитаних відмічали, що хвороба дитини привносить розбрат у сімейні стосунки, а 16,4 % вказували на те, що батько зазвичай звинувачує мати у хворобі дитини.
Таким чином, проведені дослідження вказують на необхідність урахування соціальних та емоційних аспектів сім'ї під час лікування дитини, які мають суттєвий вплив на процеси саногенезу дитячого організму.
Хафоева А.А.
ХНМУ
ПРОБЛЕМЫ УЧЕБНОЙ АДАПТАЦИИ СТУДЕНТОВ
Для системы образования на передний план выходит проблема учебной адаптации студентов, одной из разновидностей социальной адаптации. От успешности приспособления на младших курсах вуза во многом зависят дальнейшая профессиональная карьера и личностное развитие. Многочисленными исследованиями установлено, что эффективность, успешность обучения во многом зависит от возможностей студента освоить новую среду, в которую он попадает, поступив в вуз. Начало занятий и устройство быта означает включение студента в сложную систему адаптации.
Студенческая жизнь начинается с первого курса и, поэтому успешное приспособление первокурсника к жизни и учебе в вузе является залогом дальнейшего развития каждого студента как человека, будущего специалиста. Поступив в новое учебное заведение, молодой человек уже имеет некоторые сложившиеся установки, стереотипы, которые при начале обучения начинают изменяться, ломаться. Новая обстановка, новый коллектив, новые требования, часто - оторванность от родителей, неумение распорядиться денежными средствами, коммуникативные проблемы и многое другое приводят к возникновению психологических проблем, проблем в обучении, общении с сокурсниками, преподавателями.
Проведенное анкетирование студентов первого курса показало, что 41 % первокурсников помогли адаптироваться к новым условиям обучения в первую очередь собственные черты характера и способности, такие, например, как общительность, доброжелательность, чувство юмора. Одна треть опрошенных студентов считают, что освоиться в новых условиях им помогли товарищи по группе. В единичных анкетах было отмечено, что в адаптационный период студенты рассчитывают на поддержку преподавателей.
Итак, степень социального приспособления первокурсника в вузе определяет множество факторов: индивидуально-психологические особенности человека, его личностные, деловые и поведенческие качества, ценностные ориентации, академическая активность, состояние здоровья, социальное окружение, статус семьи и т. д.
С момента поступления у вуз, у студента начинается "испытание свободой". Уехав от родителей, студент получает полную свободу, практически безграничную, можно делать что угодно: иди, куда хочешь, гуляй, где и с кем хочешь, и за твоей учебной деятельностью тоже следить никто не будет. Но ведь свобода - это и самостоятельность. Самостоятельность как обязанность самому о себе позаботиться. Здесь человек учится самостоятельности в широком понимании этого слова. Ведь рядом нет ни родителей, ни привычной обстановки. И не остается другого выхода, как самому принимать решения по тому или иному случаю и быть ответственным за эти решения. Самому отвечать за поступки, слова и действия. Самому выстраивать отношения с новыми людьми. Часто первокурсники не справляются с навалившимися испытаниями и для "улучшения" состояния, а также, чтобы влиться в коллектив начинают употреблять алкоголь, курить, связываются с плохой компанией и т. д. Поэтому очень важно, чтобы в это время рядом были нужные люди, которые не дадут сбиться с правильного пути.
Обеспечение эффективной адаптации студентов первого курса к новой воспитательно-образовательной среде является той целью, которая определяет содержание соответствующих педагогических задач. Выделим систему последовательных и взаимосвязанных шагов:
· изучение личностных особенностей первокурсников;
· разработка и постоянное совершенствование тематических образовательных программ для студентов первых курсов;
· организация и проведение цикла практических занятий со студенческими активами и старостами первых курсов, направленных на повышение уровня осознания трудностей адаптационного периода, освоение способов их преодоления и развитие навыков конструктивного общения;
· разработка цикла практических занятий для студенческих групп первого курса, которые в дальнейшем будут рекомендованы для проведения в рамках кураторского часа;
· организация и проведение Школы кураторов и молодых преподавателей, работающих со студентами первых курсов, направленной на повышение у педагогов уровня психолого-педагогической грамотности;
· индивидуальное и групповое консультирование студентов и преподавателей;
· совместное подведение итогов, анализ результатов проделанной работы и планирование работы на будущее.
Таким образом, выявление трудностей у студентов и определение путей их преодоления позволит повысить академическую активность студентов, успеваемость и качество знаний. В результате реализации личностного адаптационного потенциала в процессе адаптации достигается определенное состояние личности - адаптированность, как результат, итог процесса адаптации.
Церковна А.В.
ХНМУ
ДУХОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ У ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Сучасна людина не уявляє себе без сучасних технологій. Вони суттєво полегшили нам життя, можливо, певною мірою, зробили його більш яскравим та райдужним. Прогнозовані і реальні наслідки розвитку сучасного інформаційного суспільства по багатьох напрямках не співпали, а в більшості проявів містили негативний відтінок [1, с. 161]. Розвиток такого суспільства неможливий без нового погляду на його духовні складові розвитку, відмови від застарілих стереотипів примітивно-матеріалістичного розуміння сутності людини.
Наявні трансформації свідчать про цілу низку загроз розвитку людству, спричинених насамперед сучасними інформаційними складовими його структури. Існує проект "глобальної електронної цивілізації", що базується на синтезі телебачення, комп'ютерної служби та енергетики [2]. "Комп'ютерна революція" поступово приводить до зміни традиційного друку "електронними книгами", змінює ідеологію, перетворює безробіття у забезпечене дозвілля [3]. Більшість людей перебуває у стані ейфорії від нових можливостей, що дають інформаційні технології, не задумуючись над тим, що філософія будь-якого соціального процесу передбачає аналіз цілої низки нових, мало зрозумілих явищ. Це веде до деградації суспільства та до повного безладу.
Сьогодні зменшується безпосередній людський контакт, який раніше базувався на повазі, авторитеті, місцем у суспільстві, суспільній значимості. В інформаційному суспільстві всі ці елементи уже зникають в межах одного покоління. Нові покоління розмовляють через посередника (комп'ютер) де не існує понять честі, поваги, чистоти мови, сорому тощо . Передача життєвого досвіду зводиться до передачі найпримітивніших форм співжиття, масової культури, що не вимагає знань, затрат розуму, праці і спілкування. Авторитет у масовій культурі для більшості молоді визначається наявністю дорогих речей, кримінальними нахилами, вседозволеністю, в поведінці закріплюється негатив. Перед нами виникає проблема реальної втрати унікальності людини і формування певної істоти, яка не може мати стійких критеріїв своєї поведінки, а отже і стійких критеріїв, спрямованих на збереження найбільшої цінності сучасного світу - цінності самого життя.
"Вся історія людства - це процес формування і розвитку різноманітних зв'язків. Але саме на рубежі другого і третього тисячоліть взаємні зв'язки та залежності людей, соціальних спільнот і держав набули глобального характеру" зазначає Є.М. Суліма. Уже сьогодні "…глобалізація призвела до болісної ломки суспільних відносин і стереотипів поведінки сотень мільйонів людей на планеті" [4, с. 3]
Найбільші нещастя спричиняє нам те, що ми беремо до уваги поголос і, визнаючи найвірнішими ті погляди, котрі викликають більше співчуття і знаходять багато послідовників, живемо не так, як цього вимагає розум, а так, як живуть інші"[5, с. 509]. Криза духовності охопила всі країни, вплинула на усі сфери буття.
Незважаючи на всі проблеми інформаційного суспільства наявні нові можливості у розвитку сучасних соціумів, які. Ми маємо унікальну можливість виділити і зрозуміти наявні негативи цього процесу і при допомозі політичних інструментів вчасно скорегувати свій рух [1, с. 162]. Віртуальний світ не повинен бути для нас реальністю, мі маємо адекватно його сприймати і відмежовувати від того, що існує насправді. Інакше це призведе втрати людини як особистості та створить загрозу самостійному розвитку України.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кравец Н.С. Политическая культура безопасного развития социумов в формате информационной цивилизации 2013. - 210 с.
2. Тавризян Г.М. Техника, Культура, Человек. - М., 1988.
3. Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге 21 века. - М., 1991.
4. Суліма Є.М. Глобальний соціальний порядок Постіндустріалізму: монографія. - 2-ге вид., доповн. - К. : Генеза, 2004. - 336 с
5. Антология мировой философии. - М., 1969. - Т. I. - Ч. I.
Чернякова И.А., Химич Т.Ю.
ХНМУ
ЗНАЧЕНИЕ КУРСА "ОСНОВЫ БИОЭТИКИ И БИОБ ЕЗОПАСНОСТИ" ДЛЯ ГУМАНИЗАЦИИ И ГУМАНИТАРИЗАЦИИ ПОДГОТОВКИ БУДУЩЕГО ВРАЧА
Гуманизм как утверждение наивысшей ценности личности человека, уважение его достоинства и прав признан основной парадигмой, обеспечивающей существование и развитие человечества (1). Особое значение гуманистические идеи приобретают на переломных этапах цивилизационных процессов, в периоды обострения социальных ситуаций (2). Поэтому гуманитаризация образования в целом и высшего медицинского в частности остаётся актуальной и сложной проблемой. Медицина ХХI века продолжает развиваться по пути активного внедрения в практику новейших медицинских технологий, всё дальше уходит от личности пациента со всей её уникальностью, неповторимостью, духовностью, в поисках научных истин теряются исконно человеческие ценности, понятия добра, зла, совести, на первый план выходят примитивный меркантилизм, прагматизм (3). Одним из подходов к гуманитаризации преподавания в медицинском вузе стало введение в программу подготовки будущих врачей курса "Основы биоэтики и биобезопасности" (4). В этом курсе студентам представляется широкий круг вопросов, позволяющий осмыслить биоэтические проблемы современных медицинских технологий, обсуждаются биомедицинская этика морального статуса плода, боли, страдания, эвтаназии, ценность жизни и здоровья, принципы здорового образа жизни. Практические занятия посвящены правам и свободам человека, социальной справедливости, духовности для выживания человечества в целом. У постели больных студенты выясняют их мнение о различных моделях взаимоотношений пациента и врача, изучают оценку больными биоэтических проблем, приобретают навыки общения с людьми различных профессий, социального положения, учатся выслушивать и уважать различные мнения. Студентам предоставляется возможность выступить с устными сообщениями о различных аспектах биоэтики, в дискуссионном плане отстаивать своё мнение. Не секрет, что в наш век информационных технологий, всеобщей компьютеризации, замены реального человеческого общения на виртуальное, многие студенты страдают функциональной алекситимией - трудностями при вербализации эмоционального опыта, не связанными с органическими расстройствами (5). Беседы с больными, выступления перед студентами, дискуссии с преподавателями ведут к преодолению этих проблем. Курс биоэтики помогает будущим врачам осмыслить своё место в многообразном и постоянно меняющемся мире, формирует современные представления об ответственности человека перед обществом, природой, Вселенной, закладывает фундамент гуманизации отношений с пациентами, коллегами, обществом, всем миром.
ЛИТЕРАТУРА
1. ЮНЕСКО, 2005. [Электронный ресурс]: http://unesdoc/unesdoc.unesco. org/images/0014/001 461/146180r.pdf.
2. Алєксєєва О.А. Гуманізація вищої освіти як фактор відродження духовності ураїнської молоді / О.А. Алєксєєва, Д.А. Ракша // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Т.Г.Шевченко. - 2007. - Вип. 27. - С. 67-69.
3. Кундієв Ю. Біоетика - веління часу / Ю.Кундієв // Ліки України. - 2002. -№ 11. - С. 55-57.
4. Запорожан В.М. Біоетика:підручник/ В.М. Запорожан, М.Л. Аряєв. - К. : "Здоров'я", 2005. - 288 с.
5. Трунов А.Г. Виды и механизмы функциональной алекситимии / А.Г. Трунов // Вестник Пермского университета. - 2010. - Т. 1. - Вып. 2. - С. 93-97.
Чудинович И.А.
ХНМУ
СУИЦИД КАК СОЦИАЛЬНАЯ ПРОБЛЕМА
Самоубийство - одна из вечных проблем человечества. Что же это такое? Существуют различные толкования этого термина. Мне приемлемо такое: суицид добровольный отказ человека от жизни. Большинство людей склоны считать, что суицид - это удел сумасшедших. Но последние исследования ученых показали, что среди покончивших собой количество людей с психологическими отклонениями не превышает среднюю статистическую цифру. Как утверждает статистика, Украина занимает одно из ведущих мест в Европе по количеству самоубийств. По данным Государственного комитета статистики, на 100 тыс. человек приходится 22 самоубийства.
Загадку самоубивства пытаются разгадать социологи и психологи, культурологи и психиатры, биологии и врачи. Каждый из них раскрывает частичку этой тайны. Поступок самоубийцы почти всегда шокирует окружающих невообразимым для многих попиранием жизненного инстинкта, бесстрашием перед лицом укорененного в нашем сознании и подсознании табу, разрывом всех и всяческих связей с миром людей. Для большинства во все времена мотивы этого акта казались непостижными и даже мистическими [1].
До поры до времени европейцев устраивало объяснение суицида, предложенное церковью: самоубийство происходит в результате безумия, то есть из-за того, что в душу проникает бес и пожирает ее изнутри. В последние двести лет представление о человеке и механизме его поступков постоянно усложнялось. Сегодня получается, что мы все-таки до конца не понимаем, почему миллионы людей ежегодно стреляться расстаться с жизнью.
Подобные документы
Дослідження проблеми емпатії як професійно значущої якості лікаря. Розгляд місця емпатії в структурі професійної компетентності медичних працівників і її ролі у взаємодії лікаря з пацієнтом. Визначення рівня емпатії лікарів залежно від стажу роботи.
статья [23,4 K], добавлен 05.10.2017Проблеми здорового способу життя у сучасному суспільстві. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини. Мета валеологічної освіти в Україні. Структурна модель людини та її зовнішні складові. Фізіологічні та функціональні резерви організму.
реферат [25,6 K], добавлен 13.02.2010Сутність, значення та функції опорно-рухової системи. Будова скелета, черепа, тулуба і кісток людини. Скелет верхніх та нижніх кінцівок. Особливості, структура та розташування м’язової системи. Фізичні якості та фізіологічні функції м'язів людини.
презентация [3,4 M], добавлен 06.05.2011Трансфіковані клітини культури клітин яєчників китайського хом’яка. Дослідження експресії трансгена. Рекомбінантні плазміди, які містять ген АРОА1 людини під контролем енхансеру чи промотору середньораннього гена цитомегаловірусу людини з інтроном.
автореферат [52,1 K], добавлен 12.03.2009Селеновий статус організму людини. Гігієнічна оцінка вмісту селену в навколишньому середовищі та організмі людини, його вплив на показники здоров’я як наукове обґрунтування розробки профілактичних заходів. Біомоніторинг селену та інших мікроелементів.
автореферат [56,6 K], добавлен 09.03.2009Особливості трансплантації як методу лікування. Легенда про її виникнення, втілення у медицині кінця другої половини XIX ст. Переливання крові як перший крок у цьому напрямку. Трансплантація шкіри та органів людини. Правове забезпечення трансплантації.
доклад [11,1 K], добавлен 14.12.2009Інструменти визначення стратегічних цілей в сфері медичного бізнесу. Принципи і критерії сегментації ринку медичних товарів, послуг. Структурування споживчих переваг. Особливості і динаміка функціонування психічних процесів у лікарів різних спеціалізацій.
контрольная работа [26,1 K], добавлен 28.10.2014Поняття вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) та синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). Розлади центральної нервової системи та психіки людини при СНІД. Морфологічна основа психічних розладів. Психічні розлади при окремих інфекціях у людей, хворих на СНІД.
реферат [19,8 K], добавлен 03.05.2010Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.
реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010Вітаміни, їх види та значення в роботі організму людини. Добова потреба людини у вітамінах. Групи жиророзчинних та водорозчинних вітамінів. Методи визначення вітамінів. Необхідність збалансованості харчування і включення повного комплексу вітамінів в їжу.
презентация [4,5 M], добавлен 02.12.2016