Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ТЕОРЕТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ТОВАРНОГО РИНКУ

1.1 Поняття і сутність комерційної діяльності

У торгівлі, як сфері товарного обігу, виконується великий комплекс різних процесів і операцій.

По характеру виконуваних у сфері товарного обігу функцій процеси і операції, які здійснюються в торгівлі, можна поділити на два види:

-- виробничі (технологічні);

— комерційні (торгові).

Технологічні процеси пов'язані з рухом товару як споживчої вартості і є продовженням процесу виробництва в сфері обігу (транспортування, зберігання, упаковка, фасування, сортування і т.д.).

Технологічні процеси є об'єктом вивчення спеціальної дисципліни -- організації і технології торгівлі.

Комерційні процеси -- це процеси, які пов'язані зі зміною форм вартості, тобто з купівлею і продажем товарів. До комерційних відносяться і такі торгові процеси, які забезпечують нормальне здійснення операцій купівлі і продажу товарів у сфері товарного обігу (вивчення споживчого попиту, організація господарських зв'язків між постачальниками і покупцями товарів, рекламування товарів, оптові закупівлі і продаж товарів та ін.).

Проміжне положення між цими двома видами процесів, виконуваних у торгівлі, займають так звані додаткові торгові послуги, що надаються покупцям при продажі товарів. У цивілізованій торгівлі саме ці додаткові послуги по своїй сутності стають усе більш домінуючими по масі затрачуваної на них праці (доставка товарів додому, встановлення куплених технічно складних товарів вдома у покупців, прийом замовлень у покупців та ін.).

По своєму функціональному змісту додаткові торгові послуги можуть бути віднесені як до технологічних, так і до комерційних процесів.

Об'єктом комерційної діяльності в торгівлі є комерційні процеси.

Комерція -- слово латинського походження (від латинського «коммерциум» -- торгівля). Однак треба мати на увазі, що термін «торгівля» має двояке значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства (торгівлю), в іншому -- торгові процеси, спрямовані на здійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність пов'язана з інших поняттям торгівлі -- торговими процесами зі здійсненню актів купівлі-продажу з метою одержання прибутку.

Тлумачний словник живої великоросійської мови В. І. Даля дає наступне визначення комерції - «торг, торгівлю, торгові обороти, купецькі промисли». Інакше кажучи, ці поняття припускають здійснення актів купівлі-продажу з наміром купити дешевше, а продати дорожче. У широкому понятті під комерцією часто розуміють будь-як діяльність, спрямовану на одержання прибутку.

Комерційна діяльність в торгівлі являє собою велику сферу оперативно-організаційної діяльності торгових організацій і підприємств, спрямовану на здійснення процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту населення і одержання прибутку.

Комерційна діяльність торгових організацій і підприємств охоплює питання вивчення попиту населення і ринку збуту товарів, виявлення і вивчення джерел надходження і постачальників товарів, організації раціональних господарських зв'язків з постачальниками, включаючи розробку і представлення їм заявок і замовлень на товари, висновки договорів на постачання товарів, організації обліку і контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань. Крім того, комерційна діяльність торгових підприємств включає організацію оптового і роздрібного продажу товарів, встановлення договірних зв'язків з покупцями товарів (в оптовій торгівлі), формування оптимального асортименту, управління товарними запасами, рекламно-інформаційну діяльність, організацію торгового обслуговування, надання торгових послуг і інші торгові операції.

1.2 Роль і задачі розвитку комерційної діяльності на сучасному етапі

В Україні і Росії з появою класу купців і промисловців комерційна діяльність одержала широкий розвиток. Комерційна діяльність була основним об'єктом заняття купецтва, що було почесним суспільним класом. У цей період мистецтво комерції досягло високого рівня. Існував своєрідний кодекс честі купця-комерсанта, що включав твердість і непорушність купецького слова, необхідність неухильного виконання прийнятих зобов'язань з торгових угод, прагнення чесно і сумлінно служити своїй справі.

Репутація купця в діловому світі цінувалася дуже високо. Багато представників купецтва і підприємництва внесли великий вклад у розвиток і процвітання Російської імперії та України, відомі своїм меценатством і добродійністю, залишили помітний слід в історії Батьківщини (Сімейство Демидових, Строганов, Морозов, Микита Афанасьєв, Терещенко та ін.).

Після Жовтневої революції відношення державної влади до комерційної діяльності складалося по-різному, але, в основному, воно було різко негативним.

У період воєнного комунізму комерційна діяльність була заборонена. У період НЕПу (1921-1928 р.) відбулося пожвавлення комерційної діяльності в зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин, господарського розрахунку. В міру швидкого згортання НЕПу адміністративно-командні методи, тверда централізація управління і планування стали витісняти комерційні відносини, економічні методи господарювання.

До другої половини 60-х років відношення до комерції в країні було різко негативне. Вважалося, що «комерція», «комерсант» -- поняття далекі соціалізму, радянській торгівлі, породження капіталізму, капіталістичної торгівлі з їхнім неминучим злом.

В другій половині 60-х років у зв'язку зі спробами здійснити господарську реформу і оживити товарно-грошові відносини відбувається підвищення інтересу до комерційної діяльності, до організації комерційних відносин. І нарешті -- визнання величезної ролі і значення комерційної роботи в роки перебудови нашого суспільства і переходу до ринкових відносин.

Нові умови господарювання, розвиток і поглиблення товарно-грошових відносин, повного госпрозрахунку і самофінансування сприяли появі нового типу організації комерційних відносин між постачальниками і покупцями товарів, відкрили широкий простір комерційній ініціативі, самостійності і заповзятливості торгових працівників. Без цих якостей у сучасних умовах не можна успішно здійснювати комерційну роботу.

Організація комерційної діяльності в сучасних умовах будується на основі принципу повної рівноправності торгових партнерів з постачання товарів, господарської самостійності постачальників і покупців, строгої матеріальної і фінансової відповідальності сторін за виконання прийнятих зобов'язань.

При переході підприємств на повну господарську самостійність, самофінансування і самоврядування, з розвитком підприємництва і ринкових відносин докорінно зміняюються принципи і методи комерційної діяльності і формування товарних ресурсів. В основі формування товарних ресурсів лежить перехід від їх централізованого розподілу до вільного продажу на біржах і ярмарках, розвиток прямих господарських зв'язків з виробниками товарів, підвищення ролі договорів постачання.

Актуальною задачею комерційного апарату торгових організацій і підприємств є залучення в товарообіг продукції підприємств-виробників різних форм власності і різних організаційно-правових структур, постачальників-посередників, громадян, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю, закордонних постачальників та інших джерел.

У зв'язку з цим необхідно розширювати сферу договірних відносин з постачальниками і виробниками товарів, підвищувати ефективність і дієвість договорів постачання.

Важливими задачами комерційної служби в торгівлі є вивчення і прогнозування ємності регіональних і товарних ринків, розвиток і удосконалення рекламно-інформаційної діяльності, координація закупівельної роботи серед постачальників і споживачів. Для цього необхідно широко використовувати прогресивний досвід закордонного маркетингу, що дозволяє успішно організувати комерційну діяльність підприємств в умовах ринку.

На сучасному етапі комерційна діяльність торгових організацій і підприємств повинна сприяти розширенню сфери зовнішньоекономічної діяльності з використанням різних форм економіко-фінансових зв'язків (бартер, кліринг, розрахунки у вільно конвертованій валюті та ін.). Для виконання цих задач комерційним працівникам необхідно добре знати свій економічний район і його природні багатства, реально оцінювати стан промисловості, сільського господарства, виробничі можливості й асортимент виробів, вироблюваних на промислових підприємствах.

Для вивчення постачальників і їхніх можливостей працівники комерційних служб повинні брати участь у роботі товарних бірж, оптових ярмарків, виставок-продажів кращих і нових виробів, стежити за рекламними оголошеннями по радіо і телебаченню, у газетах і журналах, бюлетенях попиту та пропозицій, біржовими повідомленнями, за проспектами, каталогами і т.п. Доцільно відвідувати виробничі підприємства (постачальників) для ознайомлення з їхніми виробничими можливостями, обсягом і якістю продукції, що випускається, брати участь у нарадах із працівниками промисловості. Успішно здійснювати комерційну діяльність у складних і різноманітних умовах ринкових відносин зможуть лише добре підготовлені висококваліфіковані кадри комерційних працівників торгівлі, що пройшли глибоку чи підготовку підвищення кваліфікації в області сучасного маркетингу, менеджменту, організації і технології комерційної роботи. На чолі торгових підприємств, комерційних служб повинні стояти кваліфіковані фахівці: товарознавці-комерсанти, економісти-менеджери, фінансисти, що добре знають комерційну діяльність. На оптових базах, у торгових організаціях та на підприємствах варто створювати комерційні служби або відділи, очолювані першими заступниками директорів підприємств, яких прийнято називати, комерційними директорами.

До складу комерційних служб входять торгові або товарні відділи, відділи по вивченню попиту і торгової кон'юнктури, комерційні павільйони оптових баз, зали товарних зразків і інші торгові підрозділи підприємств (організацій). Підвищення рівня комерційної діяльності вимагає постійного удосконалювання її технології, особливо використання нової техніки, АСУ, автоматизованих робочих місць (АРМ) комерційних працівників, комп'ютеризації управління комерційними процесами.

Дуже актуальна задача комп'ютеризації процесів управління комерційною діяльністю з оптових закупівель і оптового продажу товарів.

Постійний облік і контроль оптових закупівель товарів, що характеризуються великою кількістю постачальників, десятками тисяч найменувань товарів складного асортименту, можливий лише за допомогою ЕОМ.

1.3 Комерційні ризики і способи їх зменшення

Ризик -- це можливе понесення збитків внаслідок заняття комерційною діяльністю. Комерсант дуже ризикує. І в той же час наявність фактора ризику є могутнім стимулом підвищення відповідальності за прийняття комерційних рішень, економії засобів і ресурсів (справедливо вважається: хто не ризикує, той не виграє).

Комерційний ризик виникає внаслідок ризикованої комерційної справи; можливий ризик, пов'язаний з діями конкурентів; ризик, пов'язаний зі зміною ціни; ризик, пов'язаний з непередбаченими політичними подіями, що мають важкі наслідки для торгового бізнесу.

Крім того, існують:

-- ризик втрати товару від пожежі та інших стихійних лих;

-- ризик знищення або псування вантажу при транспортуванні;

-- ризик втрати товару від недбалості працівників підприємства;

-- ризик від ймовірної нечесності службовців, що може завдати матеріальної шкоди фірмі;

-- ризик невиконання договірних зобов'язань партнера (контрагента), від чого залежить прибуток підприємства;

-- ризик припинення ділової активності підприємства. Для визначення ступеня ризику використовують два основних методи: статистичний і експертний. В основі статистичного методу лежать прийоми математичної статистики (розрахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення за показниками фінансово-господарської діяльності підприємства). У якості показників фінансово-господарської діяльності звичайно використовують відношення прибутку до витрат, або до інвестицій (показники рентабельності).

Статистичний метод відносно точний, але вимагає значного обсягу ретроспективних даних і в той же час не враховує різких змін в інвестиційній політиці підприємства і впливу зовнішніх факторів. Для подолання цих недоліків використовують експертний метод. Він заснований на усередненні експертних оцінок ризику.

Як правило, виявляються ймовірні, малоймовірні і випадкові групи факторів ризику. До ймовірних відносяться добре відомі і очікувані підприємцем обставини; до малоймовірних -- відомі фактори, ступінь появи яких украй мала. До групи випадкових відносяться фактори, що не враховуються експертами. По ступені ризику виділяють припустимий ризик -- ймовірність втрати прибутку; критичний -- ймовірність втрати прибутку і недоодержання частини доходу; катастрофічний -- можливість банкрутства. Надійніше всего використовувати комбінацію статистичного й експертного методів.

Для того щоб зменшити ступінь ймовірного ризику й одночасно забезпечити досягнення заданих рівнів рентабельності необхідно:

1. Провести пошук партнерів з достатніми фінансовими засобами і привабливими інформацією про ринок.

2. Звернутися до послуг зовнішніх консультантів-експертів.

3. Утворити спеціальний резервний фонд для самострахування за рахунок частини прибутку.

4. Передати частина ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування торгового бізнесу.

В Україні зараз маса приватних страхових компаній (частково створена законодавча база), які страхують комерційні операції (комерційний ризик). Крім того, вони страхують перевезення вантажів, є страхування від пожеж, грабежів і інших випадків, у результаті яких відбувається втрата матеріальних цінностей.

У ринковій економіці розповсюдженим способом зниження ризику є хеджування. Під хеджуванням розуміють створення зустрічних вимог і зобов'язань (валютного, комерційного чи кредитного характеру). При укладанні ф'ючерсних контрактів і опціонів хеджування виступає формою страхування ціни і прибутку від небажаного для продавця зниження або невигідного для покупця підвищення ціни. Як результат -- згладжування різких коливань цін.

1.4 Торгові комерційні структури, їхні види, функції, організаційна побудова

Перехід до ринкової економіки викликав корінні зміни організаційних форм і видів торгівлі в країні. До початку ринкової перебудови в країні торгівля в основному була представлена монополізованою державною системою, на частку якої приходилося понад 70% усього роздрібного товарообігу, а також у значній мірі одержавленою кооперативною торгівлею (27% товарообігу); на частку приватної, так званої колгоспної, торгівлі припадало менше 3% товарообігу.

Перехід до ринкової економіки ознаменувався кардинальною зміною форм власності.

У ході реформування в торгівлі відбулися значні структурні зміни, що створили базу для становлення ринкових відносин. Ліквідовано адміністративно-розподільну систему управління торговою галуззю; підприємства одержали правову і господарську самостійність.

У результаті приватизації частка недержавного, в основному приватного, сектору торгівлі в роздрібному товарообігу складає більш 80 відсотків (1995 р.).

На зміну монопольній системі державної торгівлі приходить система вільного підприємництва, заснована на самостійності і незалежності господарюючих суб'єктів. Підприємець вільний у прийнятті господарських рішень, не заборонених існуючими правовими нормами.

Повна самостійність підприємця визначається тим, що над ним немає інстанції, що примушує щось робити.

В умовах переходу до ринкової економіки виникли нові організаційні форми комерційної діяльності в торгівлі (торговому підприємництві) в особі різних організацій і підприємств, що мають правовий статус юридичної особи.

До прийняття Цивільного кодексу комерційні організації і підприємства створювалися у формі малих підприємств, акціонерних товариств закритого і відкритого типу, товариств з обмеженою відповідальністю й іншими організаційно-правовими формами.

Відповідно до Кодексу, юридичні особи, що є комерційними організаціями, можуть створюватися у формі господарських товариств і об'єднань, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств. Відповідно до Кодексу, до юридичних осіб комерційного типу відносяться організації, які розглядають отримання прибутку як основну мету своєї діяльності.

Юридичні особи комерційного типу, так само як і некомерційні організації, підлягають державній реєстрації в органах юстиції в порядку, визначеному Законом про реєстрацію юридичних осіб. Комерційна організація, як юридична особа, вважається створеної з моменту її державної реєстрації.

Господарські товариства. До них відносяться комерційні організації з розділеним на частки (внески) засновників (учасників) статутним (складовим) капіталом. Майно, створене за рахунок внесків засновників (учасників), а також зароблене і придбане господарським товариством у процесі його діяльності, належить йому за правом власності. У випадках, передбачених Кодексом, господарське товариство може бути створено однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Господарські товариства можуть створюватися у формі повного товариства і товариства на вірі (командитного товариства). Господарські товариства можуть створюватися у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженої або з додатковою відповідальністю.

Повним товариством є товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов'язаннями власним майном.

Учасниками повних товариств можуть бути індивідуальні підприємці і (або) комерційні організації.

Фізична особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Фірмове найменування повного товариства повинне містити імена (найменування) усіх його учасників і слова «повне товариство», або ім'я (найменування) одного або декількох учасників з додаванням слів «і компанія» і слова «повне товариство».

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору. Установчий договір підписується всіма його учасниками. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Установчим договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

Кожен учасник повного товариства має один голос, якщо установчим договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів його учасників.

Кожен учасник повного товариства вправі діяти від імені товариства, якщо установчим договором не встановлено, що всі його учасники ведуть справи спільно, або ведення справ доручене окремим учасникам. При спільному веденні справ товариства його учасниками для здійснення кожної угоди потрібно згода всіх учасників товариства.

Прибуток і збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно їхнім часткам у статутному фонді, якщо інше не передбачено установчим договором або іншою угодою учасників. Не допускається угода про усунення кого-небудь з учасників товариства від участі в прибутку або збитках.

Учасники повного товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність своїм майном за зобов'язаннями товариства.

Товариством на вірі (командитним товариством) є товариство, у якому поряд з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язання товариства своїм майном (повними товаришами), є один або більша кількість учасників-вкладників (командитів), що несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості їх внесків і не приймають участі в здійсненні товариством підприємницької діяльності. Статус повних товаришів, що беруть участь у товаристві на вірі, і їхня відповідальність за зобов'язання товариства аналогічний положенню учасників повного товариства. Особа може бути повним товаришем тільки в одному товаристві на вірі. Товариство на вірі створюється і діє на підставі установчого договору.

Управлінння діяльністю товариства на вірі здійснюється повними товаришами.

Товариством з обмеженою відповідальністю є товариство засноване однією або декількома особами, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів; учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язання і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними внесків.

Правове положення товариства з обмеженою відповідальністю і права й обов'язку його учасників визначаються Цивільним кодексом і Законом про товариства з обмеженою відповідальністю. Число учасників товариства з обмеженою відповідальністю не повинне перевищувати межі, встановленої Законом про товариства з обмеженою відповідальністю. У іншому випадку воно підлягає перетворенню в акціонерне товариство протягом року, а після закінчення цього терміну -- ліквідації в судовому порядку, якщо число його учасників не зменшиться до встановленої законом межі.

Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю повинне містити найменування товариства і слова «з обмеженою відповідальністю».

Вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), що здійснює поточне керівництво його діяльністю і підзвітний загальним зборам його учасників.

До виняткової компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю відносяться:

-- зміна статуту товариства, зміна розміру його статутного фонду;

-- створення виконавчих органів товариства і дострокове припинення їхніх повноважень;

-- затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів товариства і розподіл його прибутків і збитків;

-- рішення про реорганізацію або ліквідацію товариства;

-- обрання ревізійної комісії (ревізора) товариства.

Товариством з додатковою відповідальністю є засноване однією або декількома особами товариство, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів; учасники такого товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язання своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їхніх внесків.

При банкрутстві одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їхнім внескам, якщо інший порядок не передбачений установчими документами товариства.

Фірмове найменування товариства з додатковою відповідальністю повинне містити найменування товариства і слова «з додатковою відповідальністю».

Акціонерним товариством визнається товариство, статутний фонд якого розділений на визначене число акцій. Учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають за його зобов'язання і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Фірмове найменування акціонерного товариства повинне містити його найменування і вказівка на те, що товариство є акціонерним.

Акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів, визнається відкритим акціонерним товариством. Таке акціонерне товариство вправі проводити відкриту підписку на акції, що випускаються ним, і їхній вільний продаж на умовах, встановлюваних законом і іншими правовими актами.

Відкрите акціонерне товариство зобов'язане щорічно публікувати для загального інформації річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків.

Акціонерне товариство, акції якого розподіляються тільки серед його засновників або іншого заздалегідь визначеного кола осіб, визнається закритим акціонерним товариством. Таке товариство не вправі проводити відкриту підписку на акції, що випускаються ним, або іншим способом пропонувати їх для придбання необмеженому колу осіб.

Акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право придбання акцій, які продають інші акціонери цього товариства.

Вищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори його акціонерів.

До виняткової компетенції загальних зборів акціонерів відносяться:

-- зміна статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

-- обрання членів ради директорів (наглядової ради) і ревізійної комісії (ревізора) товариства і дострокове припинення їхніх повноважень;

-- утворення виконавчих органів товариства і дострокове припинення їхніх повноважень, якщо статутом товариства рішення цих питань не віднесено до компетенції ради директорів (наглядової ради);

-- затвердження річних звітів, бухгалтерських балансів, прибутків і збитків товариства і розподіл його прибутків і збитків;

-- рішення про реорганізацію або ліквідації товариства.

Питання, віднесені законом до виняткової компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчими органами товариства.

Дочірні і залежні товариства.

У господарській практиці можуть створюватися так звані дочірні і залежні товариства.

Дочірнім товариством є таке товариство, в статутному капіталі якого переважає інше (основне) господарське товариство, що має в такий спосіб можливість впливати на прийняття рішень у дочірньому товаристві. Дочірнє товариство не відповідає за борги основного товариства.

Господарське товариство визнається залежним, якщо інше (переважаюче) товариство має більше двадцяти відсотків голосуючих акцій акціонерного товариства або більше двадцяти відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

Комерційною організацією, відповідно до Цивільного кодексу, є виробничий кооператив. Виробничим кооперативом (артіллю) визнаються добровільні об'єднання громадян на основі членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, в тому числі збутової і торгової діяльності, побутового обслуговування, надання послуг та ін. Ця діяльність ґрунтується на особистій і іншій участі його членів і об'єднанні їх майнових пайових внесків. У діяльності виробничого кооперативу можуть брати участь юридичні особи.

Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, який затверджується загальними зборами його членів. Статут кооперативу повинний містити, зокрема, дані про розмір пайових внесків членів кооперативу, про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу і їхньої відповідальності за порушення зобов'язання по внесенню пайових внесків, про характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу і їхньої відповідальності за порушення зобов'язань по особистій трудовій участі, про порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу, про склад і компетенцію органів управління кооперативом і порядку прийняття ними рішень та ін.

Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не передбачений законом і статутом кооперативу.

Вищим органом керування кооперативом є загальні збори його членів. Виконавчими органами кооперативу є правління і його голова.

Унітарним підприємством визнається комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за нею власником майно. Майно унітарного підприємства є неподільним і не може бути розподілене на внески (частки, паї), у тому числі між працівниками підприємства. Майно державного або муніципального унітарного підприємства знаходиться відповідно в державній або муніципальній власності і належить такому підприємству на праві господарського або оперативного управління. Органом управління унітарного підприємства є керівник, що призначається власником або уповноваженим власником органом і підзвітний ним.

Комерційні організації з метою координації їхньої підприємницької діяльності, а також представлення і захисту загальних майнових інтересів можуть за договором між собою створювати об'єднання у формі асоціацій або союзів, що є некомерційними організаціями. Члени асоціації (союзу) зберігають свою самостійність і права юридичної особи.

Асоціація (союз) не відповідає за зобов'язання своїх членів. Члени асоціації (союзу) вправі безоплатно користатися її послугами.

Згідно Цивільного кодексу до некомерційних організацій відноситься споживчий кооператив, тому що основною метою його діяльності є не отримання прибутку, а організація господарської та іншої діяльності з метою задоволення матеріальних і інших потреб його членів.

Споживчим кооперативом є добровільне об'єднання громадян і юридичних осіб на основі членства з метою задоволення матеріальних і інших потреб учасників, здійснюване шляхом об'єднання його членами майнових пайових внесків.

Доходи, отримані споживчим кооперативом від підприємницької діяльності, здійснюваної кооперативом відповідно до закону і статуту, розподіляються між його членами. Хоча споживчий кооператив за виконуваною метою віднесений Кодексом до некомерційної організації, однак варто вказати, щоб виконати цю мету споживчі кооперативи повинні займатися комерційними функціями (торгове обслуговування населення, організація громадського харчування, транспортні послуги, заготівля і закупівля сільськогосподарської продукції і сировини та ін.) і отримувати необхідний прибуток для беззбиткової роботи (самофінансування) і за рахунок цього прибутку поліпшувати матеріальне становище своїх членів.

1.5 Система показників аналізу ефективності комерційної діяльності торгового підприємства

Для того, щоб торгове підприємство успішно функціонувало, необхідно проводити глибокий аналіз його комерційної діяльності в залежності від постійно ринкового середовища, яке постійно змінюється. Це дозволить зробити підприємство прибутковим і конкурентноздатним, забезпечити його розвиток, передбачати майбутнє. .

Проводячи систематичний і глибокий аналіз комерційної діяльності, можна:

-- швидко, якісно і професійно оцінювати результативність комерційної діяльності як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів;

-- точно і вчасно знаходити і враховувати фактори, що впливають на одержуваний прибуток за конкретними видами реалізованих товарів і наданих послуг;

-- визначати витрати на торгову діяльність (витрати обігу) і тенденції їхньої зміни, що необхідно для визначення ціни продажу і розрахунку рентабельності;

-- знаходити оптимальні шляхи вирішення комерційних проблем торгового підприємства та одержання достатнього прибутку в найближчій і віддаленій перспективі.

Як можна оцінити і проаналізувати діяльність торгового підприємства? Очевидно, що будь-яка комерційна організація, незалежно від її розмірів, сфери діяльності, прибутковості або збитковості, -- складна система, що взаємодіє з ринковим середовищем. Тому навряд чи знайдеться єдиний показник, що міг би вичерпно відображувати всі сторони комерційної діяльності підприємства. Для всебічної оцінки ефективності діяльності підприємства необхідна система показників.

Як було відзначено вище, найважливішим показником ефективності діяльності торгового (комерційного) підприємства є прибуток, який відображує результати всієї торгової діяльності підприємства -- обсяг реалізованої продукції, її склад і асортиментна структура, продуктивність праці, рівень витрат, наявність непродуктивних витрат і втрат і т.д.

У торгівлі розрізняють прибуток від реалізації товарів (операційний прибуток) і чистий, або балансовий, прибуток. Операційний прибуток -- це різниця між торговими надбавками (націнками) і витратами обігу.

Балансовий прибуток розраховується за допомогою обліку так званих інших планованих і непланованих доходів і витрат. До планованих витрат відносять податки, що сплачуються у державний і місцевий бюджет; неплановані витрати -- штрафи, пеня і неустойки, сплачені за порушення договірних зобов'язань, збитки від списання безнадійних боргів і інші втрати, що зменшують операційний прибуток. До непланованих доходів відносять штрафи, пеня і неустойки, отримані від різних організацій, надлишки товарно-матеріальних цінностей, виявлені при інвентаризації, списанні кредиторської заборгованості за термінів задавнення позову та ін.

Для характеристики економічної ефективності торгового підприємства, а також з метою проведення порівняльного аналізу необхідно знати не тільки абсолютну величину прибутку, але і її рівень. Рівень прибутку характеризує рентабельність торгових організацій -- один з показників ефективності їхньої діяльності. Найбільш розповсюджений показник рентабельності торгівлі -- відношення суми прибутку до товарообігу. Однак цей показник не є єдиним показником рентабельності торгової або комерційної діяльності, тому що він показує лише частку чистого доходу торгівлі в сумі товарообігу. У ньому не знаходить висвітлення ступінь ефективності всіх авансованих витрат (одноразових і поточних), пов'язаних з комерційною діяльністю. У зв'язку з цим особливого значення для оцінки ефективності комерційної діяльності набуває співставлення прибутку з оборотними витратами (витратами обороту):

Р = П / В * 100 %

де П -- прибуток торгового підприємства за визначений період (у сумі); В -- витрати торгового підприємства (у сумі). Цей показник дозволяє судити про ефективність комерційної діяльності, тому що показує, яка частка прибутку на кожну гривню витрат на здійснення комерції.

До інших показників ефективності цієї групи можна віднести: відношення прибутку до фонду заробітної плати; суму прибутку, що припадає на один працівника торгового підприємства; відношення прибутку до основних і оборотних коштів і деякі інші.

Одним з якісних показників ефективності комерційної діяльності є витрати обороту (витрати на здійсненню комерційної діяльності).

Витрати обороту являють собою виражені в грошовій формі витрати, пов'язані зі здійсненням торгової діяльності. Ці витрати можуть бути пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обороту, тобто з виконанням торгівлею додаткових функцій (витрати на перевезення, зберігання, фасування, упакування товарів та ін.). Такого роду витрати називаються додатковими витратами.

Витрати, пов'язані зі здійсненням процесів купівлі-продажу товарів (закупівля, реалізація товарів і процеси, що безпосередньо сприяють здійсненню актів купівлі-продажу товарів) називаються чистими витратами обороту.

Іншою важливою умовою ефективності комерційної діяльності торгового підприємства є швидкість обороту товарів, що виражається показником товарообігу. Прискорення товарообігу є основним критерієм оцінки роботи комерційної організації, тому що означає скорочення часу перебування товарів у сфері обороту, а значить, більш швидкий оборот коштів і необхідність у меншої їх кількості для здійснення торгових процесів.

Товарооборотність -- це швидкість обороту товарів або час, протягом якого реалізуються товарні запаси.

Товарні запаси в днях на визначену дату показують, на скільки днів торгова організація (підприємство) забезпечені товарами. Показник товарних запасів у днях розраховується шляхом розподілу суми товарних запасів на визначену дату на одноденний оборот майбутнього періоду, тому що ці товари призначені для торгівлі в майбутньому періоді. Товарооборотність відображує середній час обороту товарного запасу за визначений період (рік, квартал) або виражає число оборотів середнього запасу за зазначений період.

У першому випадку товарооборотність розраховується в днях до обороту, у другому -- числом оборотів середнього запасу.

Товарооборотність у днях до обороту розраховується шляхом ділення середнього запасу товарів на середньоденний оборот за якийсь період за формулою:

Т = Зс / Т_с/д

де Т -- Товарооборотність у днях (тривалість одного обороту); Зс -- середній запас товарів за визначений період; Тс/д -- середньоденний товарообіг за той же період.

Товарооборотність, що виражається, числом оборотів середнього запасу за якийсь період часу (звичайно за рік), розраховуються за наступною формулою:

К = П / Зс; К = Ч / Т

де К -- кількість оборотів товарної маси за звітний період; П -- обсяг продажу товарів за той же період; Зс -- середній запас товарів за зазначений період; Ч -- число днів у звітному періоді; Т -- товарооборотність у днях (тривалість одного обороту). Розрахована товарооборотність по торговій організації відображує середній час, протягом якого товари знаходилися в даній організації з моменту одержання їх від постачальника до моменту їхнього продажу.

Оборотність товарів характеризує якість управління комерційними процесами, положення справ з товарною масою і товарними запасами.

Допоміжними показниками швидкості товарообороту товарів є такі показники, як роздрібний товарообіг на один квадратний метр торгової площі, оптово-складський оборот на 1 м² (1 м³) складської площі, що мають органічний зв'язок зі швидкістю обороту товарів і ефективністю використання основних засобів торгової організації.

Кінцевим результатом діяльності торгового підприємства є вартість реалізованих товарів і послуг. Тому ефективність комерційної діяльності торгового підприємства може бути виражена узагальнюючим показником, який є відношенням вартості реалізованих товарів і послуг до витрат на їхню реалізацію за формулою:



У той же час для більш повної оцінки ефективності комерційної діяльності підприємства можливе використання узагальнюючого показника, коли співставляються результати діяльності підприємства з усіма витратами, включаючи засобів, які вкладені в основні і оборотні фонди.

Торгове підприємство, незалежно від своїх масштабів і профілю діяльності, повинне займатися так званим внутріфірмовим плануванням. Комерсант -- це насамперед організатор. Організатор повинний вміти формулювати задачу, доводити її до безпосереднього виконавця і контролювати виконання. Організація комерційної діяльності припускає вміння приймати правильні рішення, розподіляти обов'язки і відповідальність.

Необхідним елементом організації є вміння планувати комерційну діяльність, керувати нею та аналізувати. Планування має на увазі визначення цілей підприємства на визначену перспективу, перебудову і аналіз способів їхньої реалізації і ресурсного забезпечення.

Планування визначається тими задачами, що ставить перед собою підприємство на перспективу. Відповідно до цього планування може бути довгостроковим, середньостроковим і короткостроковим. Довгостроковий план звичайно охоплює трирічний чи п'ятирічний періоди, він розробляється керівництвом компанії і містить головні стратегічні цілі підприємства на перспективу. Середньостроковий план містить цілком конкретні цілі і кількісні характеристики. Середньострокові плани складаються звичайно на дворічний період. Короткострокове планування може бути розраховане на рік, півроку, місяць і т.д.

Найважливішими цілями, що переслідуються при плануванні комерційної діяльності підприємства, як правило, є визначення обсягу продажів товарної маси, прибутки і частки на ринку. Якщо довгострокове планування в основному є сферою діяльності найбільш великих комерційних фірм, то поточне оперативне планування -- необхідний елемент управлінської діяльності на всіляких підприємствах. До цього виду короткострокового планування відносять так називаний бізнес-план підприємства, що включає розрахунок можливих доходів і витрат, оцінку ринку збуту конкретних товарів (послуг), оцінку конкурентів, систему маркетингових заходів, план реалізації, фінансовий план та ін.

2. ПСИХОЛОГІЯ Й ЕТИКА КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Особистісні і професійні вимоги до комерційного працівника

Основою торгового бізнесу є комерційна діяльність, і комерсант, отже, є ключовою фігурою в торговому процесі. Найцінніша професійна якість комерсанта -- уміння укладати чесні і взаємовигідні угоди. Це якість прямо залежить від особистісних і професійних властивостей комерсанта.

З погляду професійних вимог, комерсант повинний мати досить глибокі і широкі спеціальні пізнання і навички в питаннях:

-- закупівлі і продажі товарів, включаючи зовнішньоекономічні операції;

-- маркетингу;

-- управління і права;

-- бухгалтерського обліку;

-- фінансування й оподатковування. Сторіччя назад торговий бізнес розглядали як діяльність, що не вимагає глибокого вивчення, дослідження. Зараз таке трактування торгового бізнесу примітивні й абсурдна. Сфера знань у торговому бізнесі набагато ширше, ніж у будь-якій іншій спеціальності. Комерсанту потрібно знати більше, ніж лікарю, чи адвокату архітектору. Знання по торговому бізнесі буквально невичерпні. І щороку відбуваються нововведення у виробництві товарів, торгівлі, рекламі і керуванні. Область знання в комерції найбільша й охоплює цілий ряд предметів. Людина найбільш здатний для навчання -- це і є комерсант.

Нерідко можна почути таке судження: дайте людині невеликий магазин -- і він сам навчиться торгувати. Чи навчиться? Навряд чи. Однак незалежно від того, чому ви хочете навчитися, найкращий спосіб зробити це завжди той самий -- вивчення і практика. Одне з двох недостатньо. Комерсант повинний знати не тільки основи, але і конкретику технічної, фінансової і маркетингової політики.

З погляду особистісних вимог, комерсанта можна охарактеризувати в такий спосіб:

готовність ризикувати і брати за це на себе відповідальність. Але ризикувати треба вміло. Ризик не безрозсудне молодецтво, а строгий розрахунок. Уміння ризикувати зв'язане зі здатністю передбачати і прораховувати всі можливі варіанти;

чесність, надійність, вірність даному слову -- це вимоги, без яких неможливий цивілізований ринок;

високі духовні і фізичні якості. Треба хотіти і вміти переносити високі фізичні навантаження, працювати по 16 час. у добу і вважати це зовсім нормальним;

пов'язувати з комерцією не стільки збагачення, скільки бажання служити своїй справі;

ініціатива -- шукати додаткові задачі, спритність,

кмітливість;

дружелюбне відношення до людей, бути приємним в обходженні;

лідерство;

відповідальність;

організаторські здібності;

рішучість, швидкість і точність;

завзятість і цілеспрямованість.

Етичний кодекс підприємця-комерсанта

Про етику вперше заговорив Аристотель, помітивши, що вона «допомагає пізнати, що варто робити і від чого варто утриматися». Розрізняються поняття:

Етика як система моральних норм поводження чи людини якої-небудь професійної групи (у даному випадку комерсантів) і етикет -- установлений порядок поводження де-небудь. У Росії етикетні норми поводження були встановлені «Генеральним регламентом» Петра I у 1720 р., де національна практика була приведена у відповідність з міжнародними нормами, що полегшувало ділові контакти з закордонними партнерами.

Етичний кодекс (звід правил, норм) підприємця-комерсанта включає норми професійного чи поводження професійної етики.

Цивілізований підприємець-комерсант:

-- переконаний у корисності своєї праці не тільки для себе, але і для інших, для суспільства, для держави;

-- виходить з того, що люди, що оточують його, хочуть і вміють працювати, прагнуть реалізувати себе разом з ним;

-- вірить у торговий бізнес, розцінює його як приваблива творчість, відноситься до торгового бізнесу як до мистецтва;

-- визнає необхідність конкуренції, але розуміє і необхідність співробітництва;

-- поважає себе як особистість, а будь-яку особистість, як себе;

-- поважає будь-яку власність, державну владу, суспільні рухи, соціальний порядок, закони;

-- довіряє собі, але й іншим, поважає професіоналізм і компетентність;

-- цінує утворення, науку і техніку, інформатику, культуру, поважає екологію;

-- прагне до нововведень;

-- є гуманістом (людяність, любов до людей). Формуючи себе як комерсанта, необхідно бути ввічливим, тактовним, делікатним, доброзичливим і цілком керувати своїми емоціями; варто сформувати імідж (обличчя, вигляд) комерсанта, що гарантує успіх.

2.2 Етикет підприємця-комерсанта

Будь-який комерсант повинний опанувати навички професійної поведінки, слідуючи етикету ділової людини. Останній включає;

-- правила представлення і знайомства;

-- правила ведення ділових бесід;

-- правила ділового переписування і телефонних переговорів;

-- вимоги до зовнішнього вигляду, манер, ділового одягу;

-- вимоги до мови;

-- знання ділового протоколу і т.п.

Правила представлення і знайомства. Необхідно привітати свого співрозмовника першим, переважно звертаючись до нього по імені і по батькові (не слід зловживати звертанням тільки по імені, так ще в скороченому варіанті -- на американський манер, що буде свідчити про наслідування). У нашій країні за традицією прийнято шанобливо називати людей по імені і по батькові. По іменах можна звертатися тільки до молодих людей, якщо вони не заперечують проти такого звертання.

Можна називати на прізвище, але з обов'язковим додаванням слів «пан» чи «товариш» (не намагайтеся штучно піднімати звертання «пан» на шкоду «товаришу» -- це буде свідчити про культурну нерозвиненість що говорить).

Звертання в діловій обстановці прийнято тільки на «Ви». При діловій зустрічі з незнайомими людьми представтеся самі чи за посередництвом людини, що влаштовує зустріну. Чоловік завжди представляється жінці першим, молодших за віком варто представляти більш старшим, а не навпаки.

Правила ведення ділових бесід:

-- висловлюйтеся коротко і власне кажучи (росіяни люблять поговорити і найчастіше неясно виражають свої думки -- це дратує ділової людини);

-- обережно використовуйте слово «я»;

-- спирайтеся тільки на факти, а не домисли;

- не захоплюйтеся деталями;

-- уникайте повчальності;

-- шукайте шляху врегулювання складного питання, а не його загострення;

-- при зустрічі з агресивно налаштованим партнером уникайте конфліктів.

Правила ділового переписування і телефонних переговорів. Діловий лист повинний бути коротким і зрозумілої. Усякий лист варто починати зі звертання «шановний», а у випадку професійної дружби -- «дорогою». Потім випливає ім'я і по батькові чи прізвищі (товариш, колега, пан -- перед прізвищем). Не забувайте про загальноприйнятий «будь ласка», «будьте люб'язні», «будьте ласкаві», «заздалегідь дякую», «з повагою», «до побачення», «до зустрічі» (заключна форма ввічливості).

Рекомендується не складати ділові листи в конверті більш ніж у 2 рази (текстом усередину). Найбільш важливі листи бажано не згинати, а відправляти у великих конвертах. Відповідати випливає не пізніше чим через 5 днів. У випадку затримки попросити вибачення і пояснити причину несвоєчасної відповіді (листи повинні бути акуратно оформлені).

Розмова по телефоні повинний бути коротким, ввічливим і стосуватися тільки істоти справи.

Представляючись по телефоні, необхідно чітко назвати не тільки прізвище, але й ім'я і по батькові. Уживши слова «будь ласка» чи «будьте ласкаві» попросите потрібного вам людини.

Варто знати, що першим враженням про вашу комерційну фірму може бути те, як відповідають на телефонні дзвоники.

Голос по телефоні може чи створити зруйнувати представлення про фірму, яку варто назвати, додавши «добрий ранок» чи «добрий день».

Помнете: якщо телефонний зв'язок перервався, передзвонює той, хто дзвонив. Не ведіть приватних розмов у присутності кого-небудь.

Широке поширення на практиці одержали візитні картки. Вони дозволяють уникнути непорозумінь у звертанні до людини. Вручаючи кому-небудь візитну картку, ви тим самим показуєте прагнення й у майбутньому підтримувати ділові й особисті контакти. Вони виконуються на білій чи злегка кольоровому папері, типографським способом видрукувані ф., і., о., посади, адреси фірми, № телефону.

Вимоги до зовнішнього вигляду, манерам, діловому одягу. Комерсант повинний бути завжди охайна: погано зав'язана чи краватка нечищені черевики -- свідчення невимогливості до себе чи байдужності до навколишніх, неуважності і незібраності.

Не слід носити одягу яскравих чи квітів занадто строкатих візерунків (у США тільки 1 раз у тиждень -- п'ятницю -- дозволено носити джинси, сорочки, а не костюми).

Чоловікам рекомендуються костюми спокійних тонів і класичний фасонів, однотонні сорочки, ретельно підібрані краватки.

Жінкам бажано носити класичні костюми, блузки, не використовувати ніякої біжутерії (значків, ланцюжків, перснів і т.п.); варто уникати остромодной одягу, не вдягатися в чоловічому стилі; зачіска і взуття завжди повинні бути у повному порядку.

Офіційні прийоми вимагають визначеного одягу, про що вказується в запрошенні: чоловікам -- костюм, фрак; жінкам -- вечірній туалет.

Необхідно стежити за своєю ходою: ходити випливає твердо, прямо, не вразвалку, не згинатися, з достоїнством.

Не слід сидіти «развалясь» у кріслі, розгойдуватися на стільці і т.п.

Тримаєте під контролем руки -- жести повинні бути сдержанны і доцільні. Не доторкайтеся до співрозмовника руками -- це буває вкрай для нього неприємно.

Майте почуття міри -- усякі відхилення дратують навколишніх і працюють проти вас.

Не будьте зайво жвавими, нерозумними, але і занадто млявими, тихими, байдужними.

Стежите за враженням, що ви робите на навколишніх, але не заради самозамилування, а для самокорекції.

Помнете, що грамотність, логічність, емоційне фарбування мови є обов'язковою умовою будь-якого ділового контакту. Стежите за правильним уживанням слів, їхньою вимовою, наголосами. Рятуйтеся від слів-паразитів «так сказати», «значить», «розумієте».

Уникайте зарозумілого і категоричного тона.

Діловий протокол. Це порядок проведення ділових зустрічей. Він особливо важливий при здійсненні переговорів.

Условливаться про зустріч при переговорах прийнято не раніше чим за 2-3 дня, при цьому заздалегідь слід уточнити питання, що виносяться для обговорення, а також тривалість зустрічі.

Час початку переговорів прийнято дотримувати неухильно обома сторонами (у всіх західних країнах точність вважається ознакою гарного тону). Запізнення понад 15 хв. вважається грубейшей неввічливістю, тому необхідно знайти спосіб попередити. Небажано приходити на зустріч раніш наміченого, тому що ранньою появою можна поставити в незручне положення пригласивших вас на переговори.

Ділові переговори проводяться в спеціально відведеному і пристосованому для цієї мети приміщенні. Перед кожним учасником бажано поставити картку, на якій зазначені ф.и. о., фірма, що він представляє.

Не повинно бути недостачі місць (стільців). При необхідності переговори обслуговуються спеціально виділеними чи працівниками запрошеними фахівцями.

На столах учасники повинні знайти папір і письмового приладдя, бажано мати прохолодні напої. Гарним тоном буде подати чай, кава з печивом. Організацію ділових зустрічей цілком бере на себе бік-ініціатор.

Найчастіше переговори проводяться у формі протокольних заходів, таких, як коктейлі, фуршет, вечерю й інший рід прийоми, ланч, шведський стіл, келих шампанського. Так, ланч-- це сніданок у проміжку між 12-13 година. (тривалістю 1-1,5 година.); чай -- з 16 до 18 час. проводять тільки для жінок (1-1,5 година.); коктейль -- з 17 до 18 час. проводиться коштуючи (близько 2 ч.); обід -- найбільш почесний вид прийому -- проводиться ввечері з 20-21 години (тривалість 2-3 години); шведський стіл являє собою частування за принципом самообслуговування, є менш офіційним, ніж обід; вечеря звичайно починається після 21 години і продовжується близько 3 година.; келих шампанського призначається на 12-13 час. дня і продовжується не більш однієї години.