Міжнародний маркетинг

багатостороннє агентство з гарантування інвестицій засновано у 1988 р. З метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються.

міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, створений у 1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом улагодження конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими підприємствами, установами, урядами.

регіональні банки розвитку -- регіональні банківські установи, які шляхом надання головним чином довгострокових кредитів на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм та міжнародних проектів, впливають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси міжнародної торгівлі.

генеральна угода з тарифів і торгівлі (гатт - general аgreement on тariffs and тrade):

1) договір, який було підписано у 1947 р.;

2) міжнародна організація, яка діє з 1948 р. На основі договору і виконує три функції: впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил міжнародної торгівлі; є форумом для переговорів, котрі сприяють лібералізації та передбаченості торговельних відносин; організує врегулювання спорів.

всесвітня торговельна організація (вто - world тrade оrganization) -- нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на гатт, результатах попередніх узгоджень, а також домовленостях, досягнутих під час уругвайського раунду і почала діяти з 1 січня 1995 р. З метою підвищення статусу міжнародних торговельних правил, забезпечення відкритості торговельної системи уругвайський раунд прийняв рішення, що гатт стає постійним органом, який займається питаннями реалізації товарів, надання послуг та правами інтелектуальної власності, а всесвітня торговельна організація буде втілювати в життя домовленості останнього раунду переговорів.

міжнародна економічна інтеграція -- вищий рівень розвитку мев, для якого характерні: синхронізація процесів відтворення в межах інтеграційного угруповання; створення господарського комплексу з тісними взаємозв'язками економік, при збереженні національного пріоритету розподілу праці; створення спільної інституціональної структури регулювання переважно наднаціонального типу (на принципах федералізму, з передачею частки функцій національного уряду створеним спільним органам управління); узгоджена політика як у взаємних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами, інтеграційними угрупованнями, міжнародними організаціями.

План семінарського заняття

I розгляд контрольних запитань

В чому полягає сутність міжнародного бізнес-середовища і для чого воно вивчається?

Охарактеризуйте види міжнародного бізнес-середовища.

З якою метою проводиться pest та slept-аналіз?

Дайте визначення міжнародного економічного середовища?

З яких основних елементів складається міжнародне економічне середовище?

Дайте визначення міжнародної торгівлі. Які існують підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі?

Які показники і процеси повинен досліджувати маркетолог для аналізу стану та тенденцій розвитку міжнародної торгівлі?

Дайте визначення платіжного балансу. Що визначає стан платіжного балансу країни?

Які вам відомі наслідки дефіциту та надлишку платіжного балансу? Що повинен враховувати маркетолог?

Охарактеризуйте типи зовнішньоторговельної політики. Що таке протекціонізм та неопротекціонізм?

Назвіть методи та інструменти реалізації зовнішньоторговельної політики. Що повинен враховувати маркетолог?

Дайте визначення інвестиції, зарубіжної інвестиції, іноземної інвестиції та міжнародної інвестиції.

Які форми міжнародного бізнесу належать до контрактних, а які до інвестиційних форм?

Які фактори впливають на динаміку, обсяги, напрями міжнародного інвестування?

Назвіть міжнародні міжурядові організації з стимулювання економічної та валютної стабільності. Як вони впливають на економічне середовище?

Дайте визначення міжнародної економічної інтеграції. Які існують форми міжнародної регіональної економічної інтеграції? Які їх ключові характеристики?

У чому полягає стимулюючий вплив інтеграції на розвиток країн-учасниць?

Ii розгляд дискусійних питань:

1. Який вплив на прийняття рішень у міжнародному маркетингу має така інформація про зарубіжний ринок:

Рівень інфляції,

Стан платіжного балансу,

Обсяги іноземних та зарубіжних інвестицій,

Відносини з міжурядовими та неурядовими міжнародними організаціями,

Участь в інтеграційних угрупованнях?

2.«у міжнародному маркетингу інтеграційне угруповання слід розглядати як єдиний ринок». Чи згодні ви з цим твердженням? Чому? Поясніть. Перевірка виконання навчального завдання.

Iii перевірка виконання навчального завдання, його обговорення

Навчальне завдання

Підготуйте письмові відповіді на запитання до наступної маркетингової ситуації

Маркетингова ситуація:

Anheuser-busch1

Anheuser-busch (a-b) - одна з найвідоміших американських корпорацій по виробництву пива. Сьогодні вона представлена такими брендами як budweiser, bud, michelob та рядом інших. Свій початок її історія бере у 1852 році, коли в американському місті сент-луїсі на берегах міссісіпі дрібний підприємець джордж шнайдер побудував невелику пивоварню, гучно названу the bavarian brewery. Справи йшли кволо, і у 1860 році збанкрутіле підприємство було викуплене найбільшим кредитором шнайдера ебергардом анхойзером і отримало назву е. Anheuser & company.

У 1861 році дочка анхойзера - лілі анхойзер - вийшла заміж за адольфуса буша, 21 річного емігранта з німеччини, що постачав пивоварам хміль та ячмінь. Чотири роки потому дві пивні компанії об'єдналися під назвою anheuser-busch company.

На той час a-b нічим не відрізнялася від інших пивоварень, яких було достатньо по всьому штату. Її річне виробництво складало 477 тис. Літрів на рік, а продукція, яка не вирізнялася своїми смаковими якостями, розповсюджувалася лише в сент-луїсі та його околицях через бари та шинки. Проте у адольфуса буша - керівника компанії - з'явилась думка, яка відкрила шлях компанії до слави. Він, завдяки створенню мережі складів-холодильників та фургонів-холодильників, став першим в історії сша, хто почав виробляти пастеризоване пиво з подовженим строком зберігання. У 1872 році продукція вже була відома більше, ніж у 10 штатах. У цьому ж році на етикетках пляшок вперше з'явився червоно-білий фірмовий знак a-b з великою літерою "а" та орлом.

Пиво a-b стало широко відомим по всій країні, проте за смаковими якостями воно було далеко навіть від середнього рівня. Для усунення недоліку адольфус буш" попрямував до чехії, де вподобав пиво, яке варили у невеликому містечку ческе-будійовіце (по-німецьки будвайс - budweis), і повернувшись до штатів, назвав оновлений продукт, виготовлений за чеським рецептом та трохи призвичаєним до американських смаків, "будвайзером". Саме ця проста назва на честь чеського міста ще й до сьогодні є причиною юридичної війни між американською a-b та чеською budejovicky pivovar, яка випускає пиво з тією ж назвою. Чеська компанія має ексклюзивні права на торгову марку budweiser більше, чим в 40 країнах європи.тому a-b змушені поставляти пиво на європейський ринок під брендом bud.

Budwaiser, який почав розповсюджуватись з 1876 року, став вдалим початком, і компанія стрімко пішла вгору і швидко стала найбільшим виробником пива в сша. У 1896 році пивоварня випустила новий сорт michelob, першу в світі марку пива, яку позиціонують у ціновому сегменті суперпреміум. У 1901 році обсяги її річного виробництва сягали 119,2 млн. Літрів.

У 1919 році американську пивоварну галузь настигло лихо - сухий закон, що наклав заборону на всі алкогольні напої. А-в під керівництвом августа буша зуміла пережити цю катастрофу, своєчасно переорієнтувавшись на виробництво інших видів продукції: морозива, фруктових сиропів та напоїв, дріжджів, навіть рефрижераторів та кузовів автобусів та вантажівок. Крім того, компанії вдалося налагодити випуск безалкогольного пива будвайзер.

У1933 році сухий закон було відмінено, а-в повернулася до своєї основної діяльності, проте наслідки чотирнадцятирічної перерви долалися ще дуже довго.

почалося нове сходження компанії. Сухий закон достатньо зменшив кількість виробників пива на американському ринку. У 1934 році їх налічувалося близько 160 замість кількох тисяч як у попередні роки (сьогодні їх взагалі 60). Це відкривало широкі можливості для загальнонаціональних брендів. А-в вступила на шлях широкої експансії. За неповних сорок років (з1946 по 1974) обсяг її виробництва збільшився в 11 разів, було збудовано 11 нових заводів, а пивоварня в сент-луїсі стала найбільшим підприємством галузі в світі. Сьогодні обсяг її виробництва сягає 2,23 млрд. Літрів на рік.

Покинувши ще в зо роки непрофільні ринки, а-в потім знову зайнялася диверсифікацією своєї діяльності. Новим напрямком бізнесу компанії стали індустрія розваг, нерухомість, виробництво металевих банок та дистрибуція. У 1989 році а-в придбала в сша 9 тематичних парків, включаючи відомі seaworld та adventure island, всі вони зараз відіграють величезну роль у просуванні брендів компанії та підвищенні їх іміджу.

З 80-х років а-в активно просуває свою продукцію на зарубіжних ринках. Розпочався цей процес у 1984 році, коли у великобританії та японії було налагоджено виробництво budweiser за ліцензією. Сьогодні ця марка пива випускається в 11 країнах та експортується більше чим у 80.

У 1986 році а-в здолала знаменний рубіж, зваривши свій мільярдний барель пива. На той час її основна торгова марка budweiser майже два десятиріччя була лідером за обсягом продажу у світовому масштабі, більше чим у двічі випереджуючи свого найближчого послідовника heineken. У сша у 2001 році на долю брендів а-в припадало 48% національного ринка пива, що значно переважало долі ринка найближчих конкурентів.

Сьогодні пріоритетними задачами в а-в вважаються підтримка та просування свого бренду. За словами фінансового директора компанії, її маркетингова політика має три виміри: підтримка якості та вірність бренду; стимулювання у споживачів позитивних асоціацій, пов'язаних з брендом; орієнтація на дорослу цільову аудиторію. Ці цілі компанія реалізує різноманітними засобами, одним з яких є оригінальна реклама (наприклад, використання фірмових фургонів, запряжених кіньми, які супроводжуються далматинцями, для розвезення пива вулицями міста). Реклама компанії має дуже запам'ятовуватись, бути оригінальною та смішною. А-в широко рекламується в друкованих виданнях, на радіо, регіональному та кабельному телебаченні. Для просування торгових марок запрошуються відомі моделі та спортсмени, популярні дівчата з відомих американських жіночих баскетбольних та футбольних команд. Компанія є спонсором багатьох спортивних змагань (футболу, американського футболу, гольфу). Крім того, компанія залучає авторитетних студентів як певних агентів впливу у студмістечках, допомагаючи в організації вечірок та поставляючи на них пиво зі значними знижками.

Сьогодні лідерству а-в на світовому ринку пива нічого не загрожує. Компанія є прибутковою та стабільною. Основним її завданням на найближче майбутнє є розширення збуту за межами сша, на який припадає поки що лише 5,5% її виробництва. Керівництво компанії сподівається на неабиякий успіх.

Питання:

1. Які з факторів економічного середовища значно вплинули на маркетингову політику компанії а-в?

2. До яких методів регулювання бізнесу можна віднести "сухий" закон?

3. Чи вважаєте ви доцільним вихід а-в на український ринок? Відповідь обґрунтуйте.

Завдання для перевірки знань

Кожне з наступних запитань має одну вірну відповідь.

За метою дослідження та впливу чинників міжнародне середовище поділяється на:

А) макро та мікро-середовище;

Б) національне, регіональне, глобальне середовище;

В) національне, множинно-національне, регіональне, глобальне середовище.

Серед маркетологів вважається, що найбільш загрозливим для ведення бізнесу є:

А) статичне середовище;

Б) динамічне середовище;

В) турбулентне середовище.

Чинники міжнародного макро-середовища є:

А) неконтрольованими з боку фірми;

Б) переважно неконтрольованими;

В) контрольованими.

Чинники міжнародного мікро-середовища є:

А) переважно контрольованими з боку фірми;

Б) переважно неконтрольованими;

В) повністю контрольованими;

Г) повністю неконтрольованими.

Який тип середовища є найбільше сприятливим для ведення бізнесу:

А) статичне;

Б) турбулентне;

В) динамічне;

Г) залежно від характеристик продукції.

Нерівномірність збільшення світових цін на основні види товарів характеризують такі показники міжнародної торгівлі:

А) структурні показники;

Б) зто, “генеральна” торгівля і “спеціальна” торгівля;

В) експортна, імпортна і зовнішньоторговельна квоти;

Г) індекс “умови торгівлі”.

Сучасні обмеження в міжнародній торгівлі, які застосовуються замість традиційних форм обмеження небажаного імпорту або як доповнення до них, це:

А) лібералізація;

Б) протекціонізм;

В) монополія держави на зовнішню торгівлю;

Г) неопротекціонізм;

Д) селективний протекціонізм.

Збільшення експортної квоти свідчить про:

А) збільшення частки експорту у ввп;

Б) перевищення обсягів експорту над імпортом;

В) лібералізацію торгівлі в аспекті кількісних обмежень експорту (квот).

Виділіть основні тенденції сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі:

А) збільшення конкуренції між складовими “тріади”;

Б) збільшення ролі нік у міжнародній торгівлі;

В) зменшення експортних квот країн;

Г) вірні відповіді (б) і (в);

Д) вірні відповіді (а) і (в).

Нинішній етап розвитку міжнародної торгівлі характеризуються:

А) посиленням де-факто протекціоністських тенденцій;

Б) посиленням де-факто тенденцій лібералізації торгівлі;

В) збільшенням впливу сша і західної європи;

Г) вірні відповіді (б) і (в);

Д) вірні відповіді (а) і (в);

Зменшення експортної квоти свідчить про:

А) збільшення частки імпорту у ввп;

Б) зменшення частки експорту у ввп;

В) перевищення обсягів імпорту над експортом;

Г) вірні відповіді (а) і (б);

Д) вірні відповіді (а), (б), і (в).

Співвідношення між платежами, здійсненими економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік), це:

А) баланс поточних операцій;

б) платіжний баланс;

в) розрахунковий баланс.

Якщо надходження за експорт товарів перевищують платежі за імпорт товарів, то:

А) сальдо торговельного балансу додатне, а баланс активний;

Б) сальдо торговельного балансу від'ємне, а баланс пасивний;

В) сальдо балансу з поточних операцій від'ємне, а баланс пасивний.

Сальдо балансу поточних операцій відрізняються від сальдо балансу послуг і некомерційних операцій на розмір сальдо:

А) балансу послуг;

Б) платіжного балансу;

В) торговельного балансу.

Маркетолог має передбачити, що стійкий дефіцит платіжного балансу має такі наслідки:

А) посилення валютного контролю, зниження курсу валюти, зростання обсягу позик за кордоном тощо;

Б) перетворення країни в нетто-експортера капіталу, посилення тиску з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі тощо;

В) підвищення курсу національної валюти, збільшення обсягів експорту, покращення інвестиційного клімату.

В міжнародному маркетингу інтеграційне угруповання слід розглядати як єдиний ринок:

А) так;

Б) ні.

Тема 3. Соціально - культурне середовище міжнародного маркетингу

3.1 методичні поради до вивчення теми

Зміст теми розкривають наступні питання:

· Сутність та основні елементи культури;

· Склад елементів соціально-культурного середовища міжнародного мар кетингу;

· Вплив соціально-культурного середовища на маркетингові дії фірми;

· Маркетингова характеристика основних елементів соціально-культурного середовища;

· Методи вивчення соціально-культурного середовища зарубіжних країн.

мета вивчення теми - розуміння сутності та структури міжнародного соціально-культурного середовища та впливу його чинників на маркетингову діяльність фірми на зарубіжних ринках.

Історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який відбивається в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також у створюваних ними матеріальних та духовних цінностях формує поняття "культура".

Основними складовими елементами культури є предметні результати діяльності (машини, споруди, результати вивчення, витвори мистецтва, норми моралі, норма права тощо) та людський потенціал, здібності, навички, традиції, що реалізуються в діяльності ( знання, вміння, навички; рівень інтелекту, морального та естетичного розвитку; світогляд; засоби та форми спілкування людей тощо).

До складу соціально-культурного середовища, як правило, відносять такі елементи: мова (на якій розмовляють; на якій пишуть; офіційна мова; лінгвістичний плюралізм; ієрархія мов; міжнародні мови; мова в засобах масової інформації); релігія (філософські системи; прийняті релігії; повір'я та норми; табу; свята; ритуали); ?цінності та ставлення до часу; досягнень; роботи; успіху; змін; наукових методів; ризику; жінки, сім'ї, дітей; здоров'я; освіта (система освіти; система підвищення кваліфікації; управління трудовими ресурсами);?організація суспільства ( спорідненість; соціальні інститути; структура влади; неформальні групи; соціальна мобільність; соціальні прошарки; система громадянства);? технологічна та матеріальна культура (транспорт; енергетична система; комунікації; урбанізація; наука; винаходи).

деякі фахівці вважають, що при аналізі соціально-культурного середовища міжнародного маркетингу слід брати до уваги також політичні аспекти (націоналізм, суверенітет, влада, ідеологія, національні інтереси, політичні ризики) та існуючи в країні закони ( загальні та специфічні, існуючи норми міжнародного правового регулювання), хоча ці питання також розглядаються окремо в дослідженні, відповідно політичного та правового середовища.

слід зазначити, що з усього різнобарв'я елементів культури в міжнародному маркетингу майже завжди аналізується: мова, релігія, освіта, сім'я, робота та дозвілля, референтні групи ( групи людей, які своїм стилем життя, поведінкою, споживацькими перевагами впливають на споживацьку поведінку інших людей).

соціально-культурне середовище зарубіжних країн суттєво впливає на такі маркетингові рішення: вихід на зарубіжний ринок; сегментація споживачів всередині країни; адаптація товарів та товарної політики; адаптація комунікаційної політики; врахування особливостей соціально-культурного середовища при створені цільової політики та політики розподілення.

Крім того, і це основне, соціально-культурне середовище визначає споживчу поведінку (рис.2)



Рис.2 схема впливу соціально - культурного середовища на поведінку споживачів

Для аналізу соціально-культурного середовища в маркетингових цілях застосовуються три методи: порівняльний; ідентифікаційний; критеріальний.

В 1996 р. Англійський дослідник річард льюіс ввів новий критерій: організація часу. Згідно цього культури поділяються на три типи: моноактивні, поліактивні, реактивні.

Література до теми

Основна

Циганкова т. М. Міжнародний маркетинг: навч. Посібник. - к. : кнеу, 1998. - с. 30 - 32.

Черномаз п. А. Международный маркетинг: учебно-практическое пособие. - х .: консул, 2000. С. 37 - 41.

додаткова

Льюис р. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию: пер. С англ. - м.: дело, 1999. - 440 с.

2. Международный маркетинг: учеб. Пособие/ н. И. Перцовский, и. А. Спиридонов, с. В. Барсукова; под ред. Н.и. перцовского - м.: высшая школа, 2001 г. С. 56 -72.

Термінологічний словник

Соціально-культурне середовище - сукупність чинників соціального та культурного характеру,які позитивно або негативно впливають на міжнародну маркетингову діяльність фірми.

Культура - історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який відбивається в типах та формах організації життя та діяльності людей, а також в створюваних ними матеріальних та духовних цінностях.

Референта група - група людей, яка своїм стилем життя, поведінкою, споживацькими перевагами впливає на споживацьку поведінку інших людей.

Порівняльний метод аналізу зарубіжного соціально -культурного середовища - співставлення чинників соціально-культурного середовища досліджуваної країни з відповідними параметрами національного середовища з метою пошуку спільних рис та суттєвих відмінностей, які необхідно врахувати в міжнародній маркетинговій діяльності.

Ідентифікаційний метод аналізу зарубіжного соціально - культурного середовища - метод, розроблений американськими фахівцями, які ідентифікували( звідси і назва) основні параметри соціально-культурного середовища сша. Відхилення від цих характеристик і є предметом дослідження маркетологів, які повинні визначити ступінь їх впливу на маркетингову діяльність.

Критеріальний метод аналізу зарубіжного соціально - культурного середовища - полягає в тому, що в результаті кросс-культурних порівнянь країни класифікуються за певним критерієм. Такими критеріями є: індивідуалізм - колективізм, інтравертність - екстравертність; демократизм - авторитаризм, обережність - ризикованість, короткострокова - довгострокова орієнтація. В результаті цього між двома полюсами критерії утворюється континуум, тобто шкала, на якій розташована країна у тій послідовності, яка відповідає оцінкам згідно критерію.

Моноактивні культури- культури, в яких прийнято планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність в певній послідовності, займатися тільки однією справою в даний момент (американці, англійці, німці, швейцарці, північні європейці);

Поліактивні культури- динамічні, легкі в спілкуванні народи, які звикли робити багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкладом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи іншого заходу в даний момент (латиноамериканці, араби, південноєвропейці);

Реактивні культури- культури, що надають пріоритетного значення ввічливості та повазі, відають перевагу мовчазному і спокійному вислуховуванні співбесідника. Обережно реагує на пропозиції іншої сторони; діяльність організовується не за строгим і незмінним планом, а в залежності від змінюючогося контексту , як реакція на ці зміни ( азійські країни, китай, японія, фіни).

План семінарського заняття

I розгляд контрольних питань:

Дайте визначення культури і назвіть основні складові елементи культури.

Назвіть та охарактеризуйте складові частини та елементи соціально-культурного середовища.

Поясніть схему впливу соціально-культурного середовища на поведінку споживачів.

4. Які елементи культури і чому обов'язково аналізуються маркетологами?

5. Які існують підходи до вивчення зарубіжного соціально-культурного середовища.

6. Які типи культур і за яким критерієм виділяє р. Льюіс?

Ii розгляд дискусійних питань:

1. Який зв'язок існує між рівнем розвитку матеріальної культури та рівнем економічного розвитку? Наведіть приклади.

2. «мова є дзеркалом культури». Чи згодні ви з цим твердженням? Чому? Поясніть.

3. Який з елементів культури досліджуваної країни, на ваш погляд, справляє найбільший вплив на рішення менеджера з міжнародного маркетингу?

4.до якого типу культур за критерієм організації часу ( моноактиви, полі активи, реактиви) належать українці? Чому? Поясніть.

Iii контроль та виконання обговорення навчального завдання.

Навчальне завдання

Підготуйте письмові відповіді на запитання до кейсу.

Кейс: “supreme canning company”

(складений мітсуко саіто дуерром, держуніверситет сан-франціско)1

Консервний завод сьюприм (назва змінена) - це незалежна американська компанія, що переробляє і консервує помідори. Її кінцева продукція різноманітна: цілі очищені томати у власному соку, різані томати, кетчуп, паста, соуси для піцци та ін. Завод розташований у штаті каліфорнія. Хоча компанія і виробляє деякі види продукції під власною товарною маркою, все-таки основна частина її асортименту виробляється на замовлення і забезпечується етикетками, на яких зображена товарна марка замовника. В залежності від видів споживачів компанія упаковує свою продукцію в консервні банки трьох видів, а саме: продукція, призначена для роздрібної торгівлі, упаковується в стандартні невеликі банки; для ресторанів і підприємств громадського харчування - у галонові банки; а для подальшої переробки і консервування - у 55-тигалонові бочки. Щорічний обсяг виробленої продукції в натуральному виразі перевищує 100 000 тонн (при цьому тривалість сезонної переробки помідорів складає 3 місяці).

протягом 1976-1986 років каліфорнійська консервна промисловість переживала важкі часи через жорстку конкуренцію та неадекватність внутрішнього попиту. Слабко зростаючий попит на специфічну продукцію (зокрема, на соуси для піцци й ін. Соуси) не міг поглинути весь обсяг імпорту, що збільшувався. Високий курс американського долара в 1985 році дуже ускладнив експорт виробленої в країні продукції. Надвиробництво і, як наслідок, низькі ціни призвели до банкрутства безлічі консервних заводів каліфорнії.

У 1986-1987 роках курс долара знизився, і завдяки заходам японії по усуненню своїх торгових бар'єрів і збільшенню імпорту, у компанії сьюприм з'явилася реальна можливість виходу на японський ринок. Інтерес до розширення діяльності компанії виявила й одна японська фірма, що є виробником і дистриб'ютором великого асортименту продуктів. Дана фірма була набагато крупніше американської компанії та була добре відома на ринку японії.

Оскільки в консервного заводу сьюприм не було власних широко відомих марочних назв, компанія хотіла просто виробляти продукцію по специфікаціях замовника й або поставляти її великими партіями замовнику, або поширювати самостійно з його товарною маркою. Японська сторона проти цих варіантів не заперечувала.

Японська компанія запросила вище керівництво американської фірми відвідати її виробничі потужності й офіс у японії. І президент, і голова ради директорів консервного заводу сьюприм разом з директорами нанесли чотириденний візит у японію. Президент американської компанії був трохи знайомий із практикою японського бізнесу завдяки навчанню в стенфордському університеті та вивченню літератури, і тому він узяв на себе роль гіда по практиці японського бізнесу. Голова ради директорів знав про японські традиції небагато, і тому він відігравав важливу роль тільки на стадіях прийняття рішень та дій. Незважаючи на невеликі непорозуміння, в цілому візит пройшов успішно, і американці запросили японців приїхати на 4 дні в каліфорнію й відвідати їхній завод.

Японці виявили бажання попередньо підписати листа про кооперацію. Але американський голова ради директорів не вважав за потрібне витрачати час на підписання цього листа, а запропонував відразу перейти до обговорення положень специфічних угод і контрактів. Коли до візиту японців у сша залишалися лічені дні, вони повідомили американцям, що президент їхньої компанії, на жаль, не зможе приїхати, але обов'язково приїдуть кілька осіб з керівництва фірми, що зможуть провести в сша два дні замість чотирьох. Замісник ради директорів каліфорнійської компанії негайно відіслав у японію лист із наступними питаннями: чому японці не відряджають президента своєї компанії; чому делегація не може залишитися в сша чотири дні, "як ми в японії". Лист був дуже прямим і відвертим, проте не досить ввічливим; тон і характер його говорили про те, що він адресований рівним.

У відповідь японська компанія скасувала візит, і ніякі подальші переговори не велися. Через декілька місяців один каліфорнійський бізнесмен запитав президента компанії сьюприм, чи можуть відвідати завод представники великого японського виробника і дистриб'ютора продуктів харчування. Згода була отримана, і четверо японців, супроводжуваних місцевим бізнесменом-посередником-перекладачем (усі функції в одній особі), відвідали компанію. Троє з них, чоловіки середнього віку, дістали з портфелів свої meishi (візитні картки) і представилися. Четвертий, найстарший з них, не діставав візитних карток і не був представлений. Коли президент американської компанії поцікавився про те, хто він такий, посередник відповів: "він просто один з директорів нашої фірми". Візит закінчився без обговорення будь-яких можливостей співробітництва, чого й слід було очікувати від першої зустрічі з японцями.

Через якийсь час президент компанії сьюприм довідався прізвище невідомого відвідувача, і виявилося, що вона збігалася з прізвищем президента японської фірми. Американець прийшов до висновку, що президент японської компанії таємно відвідав компанію сьюприм і побажав залишитися інкогніто. Цей здогад обурив президента американської компанії; він подзвонив посереднику і поставив його перед фактом, що він надалі не бажає бачити в себе на заводі кого-небудь з японської фірми, яку він представляє.

По опису зовнішності невідомого відвідувача консультант компанії сьюприм зрозумів, що ця людина все-таки не є президентом японської фірми. Навівши довідки, консультант з'ясував, що відвідувач був батьком президента; він зберіг за собою місце в раді директорів та як і раніше активно цікавився справами фірми, але вже не був залучений до бізнесу так, як раніше. На відміну від свого сина, що відмінно володів англійським, батько говорив тільки японською мовою. У підсумку консультант зрозумів, що голова ради директорів американської компанії не розумів і недооцінював:

1. Що японці воліють добре довідатися людей перед тим, як займатися з ними бізнесом;

2. Значення листа про кооперацію (який розглядається як обов'язкова стадія перед підписанням довгострокових ділових угод);

3. Статус малих і великих компаній у японії та спеціальний етикет відносин між ними (до більш великих компаній та їхнього керівництва потрібно звертатися з більшим ступенем поваги);

4. Статус продавців і покупців у японії (покупець має більш високе положення, чим продавці, і йому потрібно виказувати більшу повагу).

Питання

1 . Чи повинен був президент американської компанії заздалегідь більш ретельно вивчити практику японського бізнесу?

2. Чи варто звинувачувати японців у тому, що вони не познайомилися попередньо з практикою американського бізнесу?

Що б ви порадили президенту американської компанії робити в ситуації, що склалася?

Характеристика ділових культур японії та сша ( матеріали до розв'язання та обговорення кейсу)11. Підготовлено Циганкової Т, М. Та Євдоченко О.В. японія

Японці дуже сильно відрізняються від інших народів своєю культурою; їх унікальність, мабуть, обумовлена трьома основними факторами;

Історичною ізоляцією, перенаселенням, спричиненим географічним положенням, та самою японською мовою. Історична ізоляція спричинила розвиток "суспільства-павутини" в японії, а саме такого суспільства, в яком}' всі члени жорстко взаємопов'язані та між ними встановлюється чітка ієрархія моральних та соціальних обов'язків як по вертикалі, так і по горизонталі.

Структура такого суспільства надає переваги при "роботі в мережі", так сьогодні називають цей метод західні бізнесмени. Не дивлячись на те, що японці цінують самоту, вони дуже дружелюбні в ділових ситуаціях. Для успішного ведення бізнесу з японською стороною необхідно пам'ятати наступне:

* в японії бізнес можливий лише "з" японцями, але не "проти" них. Інформація та технологія - ось що їх цікавить в першу чергу.

* японські бізнесмени на відміну від західних не люблять зустрічей з новими людьми. По-перше, доки їх не представили належним чином, вони не можуть визначити "дистанцію". По-друге, вони не можуть одразу ж, без попередніх консультацій висловлювати свою думку по будь-яким питанням.

* вони ніколи не дадуть відповідь на вашу письмову пропозицію про зустріч, бо надають перевагу безпосередньому контакту з потенціальним партнером.

* японці надають офіційному обміну привітаннями дещо більшого значення, чим ділові люди заходу. Привітання офіційні та досить стримані, супроводжуються поклонами, інколи вони можуть потиснути вам руку. Проте роблять це лише з поваги до іноземців.

* величезного значення надають обміну візитними картками. Детально вивчають її, навіть якщо добре знають, з ким мають справу.

* поважають офіційність (навіть в одязі) та не сприймають проявів релаксації, а саме недбалу позу за столом чи схрещені коліна з високо піднятою ногою. Їхня пряма постава свідчить про готовність до роботи.

* вони уникають поглядів безпосередньо у вічі, вважаючи це непристойним, завжди дивляться вбік чи вниз.

* японці не індивідуалісти, а представляють собою компанію, яка є частиною групи, а та в свою чергу - японії. Тому на відміну від західних бізнесменів, які представляються наступним чином: "білл робінсон, менеджер з експорту, компанія "тредвелл текстиль інкорпорейтед", японці відповідають: "компанія "міцубісі", головний комерційний відділ, замісник менеджера, мене звуть ямамото" (характерний зворотній порядок).

* по тому, які посадові особи вас зустрічають, легко зрозуміти ступінь зацікавленості японської сторони у співпраці з вами.

* японці ніколи не "втрачають свого обличчя" і весь час поводяться дуже чемно. Вони не люблять казати "ні", і якщо їм доводиться відмовляти вам, вони швидше не вийдуть на зв'язок, нібито захворіють чи будуть у відрядженні.

* переговори японці ведуть командою, що складається з багатьох членів різної спеціалізації. Вона може збільшуватись чи зменшуватись за їх бажанням для того, щоб вас знало якомога більше співпрацівників компанії. Кожен член команди задає питання у сфері своєї компетенції.

* японці не збираються одразу приймати рішення після того, як вислухають ваші відповіді. Воно буде прийматися на основі консенсусу, тому ні один з членів команди не виявлятиме своєї індивідуальності.

* якою б сильною не була команда, вони знову ж таки звертатимуться до свого центрального офісу за інструкціями. Рішення може бути прийнятим не на першій, а може навіть і не на другій зустрічі. Тому ніколи не квапте японську сторону.

* на другу зустріч завжди приходять інші люди для перевірки отриманої на попередній зустрічі інформації. Питання вони ставлять більш детальні та конкретні. Японці готові вивчати одну й ту саму інформацію декілька разів для того, щоб в подальшому уникнути непорозуміння.

* зазвичай японські компанії, що мають зв'язки з іноземними фірмами, здійснюють обмін інформацією про ці фірми, діляться враженнями. Якщо хтось вже мав невдалий досвід співпраці з японською компанією, то в подальшому надії на успіх мало.

* їхні рішення мають довгостроковий характер і спрямованні не на конкретну угоду, а на подальшу співпрацю та партнерство.

* вони припиняють переговори, якщо інша сторона поводить себе грубо, нетерпляче чи не дотримується протоколу. Якщо їм виявляють недостатньо поваги чи здійснюють натиск, угода не матиме місця.

* якщо японці відчувають велику повагу та бачать розумні вимоги з вашого боку, то можуть піти на значні поступки зі свого боку. Вони докладуть значних зусиль для збереження гармонії на переговорах.

* вони виявляють значну повагу вашому керівникові та чекають від вас такого ж відношення. Це ж стосується й японської компанії.

* вони завжди ввічливі, посміхаються та вибачаються за те, чого не робили.

* їхній стиль проведення переговорів не має певного виразу та неемоційний, хоча вони дуже емоційні люди. Логічні та інтелектуальні докази не можуть самі по собі сильно впливати на японців. Ви маєте сподобатись їм, вони мають довіряти вам, інакше угоди не буде.

Сша

Темп американського життя відрізняється від темпу життя в інших країнах. У сучасних американців, невпинно спонукуваних традиційною національною звичкою до прагнення тільки вперед, до завоювання навколишнього середовища, до змін та досягнення своєї кінцевої мети, немає знання того, якою є ця ціль. Весь інший світ споглядає це з невимовним здивуванням, бо ніхто в такій же мірі не прагне досягнення успіху, як американці.

Для того, щоб успішно вести бізнес з американцями, необхідно мати на увазі наступне:

* американці вважають, що повинна перемагати особистість. В сша ви починаєте з найнижчої службової сходинки, проявляючи все, на що ви спроможні, самостійно просуваючись наверх, до самої вершини.

* їхня ціль - заробити якомога більше і якомога швидше, використовуючи для досягнення цієї мети такі засоби, як наполегливу працю, швидкість дій, пристосованість та владу (в тому числі й владу самих грошей). У прийнятті рішень вони, як правило, не користуються почуттями та вважають, що долар наймогутніший. Американці не завжди усвідомлюють, що араби, японці та інші люди рідко, якщо взагалі коли-небудь, зможуть пожертвувати своїм статусом, протоколом переговорів чи національною гідністю заради досягнення фінансової цілі.

* їх більше цікавить саме конкретна угода, чим довгострокове партнерство.

* вони індивідуалісти, їм подобається діяти самостійно, не озираючись на керівництво.

* вони відразу ж починають вести себе неформально - знімають піджак, звертаються по імені, обговорюють особисте життя - та справляють враження наївних, дружелюбних людей. Проте вони забудуть ваше ім'я вже через день після підписання угоди. Дуже часто застосовують гумор, навіть якщо його не оцінюють.

* вони відразу ж "розкривають свої карти", і досить часто відчувають певні труднощі, коли протилежна сторона не розкриває своїх намірів.

* при першій зустрічі вони завжди намагаються витягти з вас усну згоду, хочуть одразу ж домовитись. Проте друга сторона часто уявляє питання, що розглядається, досить складним для того, щоб одразу ж погодитись на угоду.

* вони хочуть отримати принципову згоду, а деталі розроблятимуть потім. Інші (наприклад, німці) спочатку намагаються вирішити подробиці угоди.

* американці мобільні та йдуть на ризик, не люблять пауз та мовчання протягом розмови, зазвичай дуже швидко приймають рішення, що пояснюється прагненням мати найбільшу частку в ділі.

* вони нетерпеливі і, втрачаючи терпіння, виказують провокаційні чи дратуючі інших речі для того, щоб зрушити діло з місця.

* вони наполегливі та завжди шукають рішення. Коли кажуть «по рукам», то рідко змінюють своє рішення.

* вони грубуваті, і коли не згодні, прямо кажуть про це. Саме цим вони збентежують японців, арабів та інших романоязичних бізнесменів.

* багато американців вважають, що сша є наймогутнішою демократичною й економічною системою, тому думають, що американські норми єдині абсолютно вірні. Це призводить до відсутності інтересу до іншої культури чи недостатнього знання її. Американці часто мають недостатнє уявлення про такі речі, як «збереження свого обличчя», носіння належного одягу, використання візитних карток, ввічливість та дотримання формальностей, важливих для багатьох інших народів. Проте, найкращим для вас та вашого бізнесу буде не лише знання вищезазначених складових, а й присутність у вашій команді людини, яка б добре знала сполучені штати й мала досвід у веденні переговорів з американцями.

Завдання для перевірки знань

При прийняті рішень з міжнародного маркетингу найбільше значення має наступній елемент соціально-культурного середовища:

А) політичний клімат;

Б) законодавча база;

В) система цінностей суспільства;

Г) мова;

Д) релігія.

Головним чинником, що формує ставлення споживачів до товару є:

А) рекламна кампанія;

Б) рівень доходів населення;

В) культура

Чинники соціально-культурного середовища набувають найбільшого значення при:

А) розробці рекламної кампанія;

Б) плануванні товарного асортименту;

В) прийнятті рішення щодо виходу на певний ринок;

Г) розробці маркетингової стратегії.

Референтна група - це

А) цільова аудиторія при опитуванні;

Б) частина цільового сегменту, яка першою сприймає певний товар;

В) група людей, яка своїм стилем життя, споживацькою поведінкою впливає на процес прийняття рішення щодо купівлі іншими людьми;

Г) група референтів, які проводять вторинні маркетингові дослідження.

При аналізі соціально-культурного середовища маркетингом завжди вивчаються наступні його елементи:

А) мова, релігія, система громадянства, ритуали, референтні органи;

Б) референтні групи, робота та досуг, сім'я, освіта, мова релігія;

В) освіта, мова, соціальні інститути, структура влади, сім'я.

Моноактивні, поліактивні та реактивні культури р. Льюіс виділяє за критерієм:

А) соціальної активності нації;

Б) організації часу та його використання;

В) інтравертності - екстравертності.

На процес прийняття рішення споживачем впливають такі імпульси культури:

А) історія, релігія, сім'я, мова, освіта, мистецтво;

Б) мораль, символи, правила поведінки, нрави, знання;

В) історія, релігія, сім'я, мова, нрави, правила поведінки.

Культури, в яких прийнято планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність в певній послідовності, займатися тільки однією справою в даний момент є:

А) моноактивними;

Б) полі активними;

В) реактивними.

Динамічні, легкі в спілкуванні народи, які звикли робити багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкладом, а за степенем відносної привабливості, значення того чи іншого заходу в даний момент є:

А) реактивами;

Б) моноактивами;

В) поліактивами.

культури, в яких діяльність організовується не за строгим і незмінним планом, а в залежності від змінюючогося контексту, як реакція на ці зміни, є:

А) реактивами;

Б) моноактивами;

В) полі активами.

співставлення чинників соціально-культурного середовища досліджуваної країни з відповідними параметрами національного середовища з метою пошуку спільних рис та суттєвих відмінностей, які необхідно врахувати в міжнародний маркетинговій діяльності - це:

А) порівняльний метод вивчення соціально-культурного середовища;

Б) ідентифікаційний метод вивчення соціально-культурного середовища;

В) критеріальний метод вивчення соціально-культурного середовища.

в якості критеріїв при кросс - культурного дослідженні соціально-культурного середовища використовуються:

А )інтравертність - екстравертність; демократизм - авторитаризм; індивідуалізм - колективізм;

Б) ввп на душу населення; рівень медичного обслуговування;

Розвиненість соціальної інфраструктури;

В) релігія, мова, система цінностей суспільства, освіта, сім'я, референтні групи.

до моно активних культур належать:

А) аргентинці, бразильці, чилійці, йєменці, французи;

Б) норвежці, датчани, англійці, німці, американці;

В) швейцарці, японці, німці, корейці, французи.

представниками полі активних культур є:

А) італійці, американці, колумбійці, чехи;

Б) іспанці, португальці, греки, бразильці, катарці;

В) кіпріоти, філіппінці, австралійці.

типовими представниками реактивних культур є:

А) італійці, іспанці , португальці;

Б) канадці, американці, австралійці;

В) фіни, японці, китайці.

Тема 4. Міжнародне політико-правове середовище

4.1 методичні поради до вивчення теми

Зміст цієї теми розкривається в наступних питаннях:

Логіко-структурна схема дослідження політико-правового середовища.

Політичні сили досліджуваної країни.

Можливі дії урядів досліджуваної країни.

Методи визначення політичного ризику.

Стратегії зменшення політичних ризиків в міжнародній маркетин говій діяльності.

Матричний підхід до аналізу політико-правового середовища.

Метою вивчення теми є розуміння механізмів дії чинників політико-правового середовища, методів визначення політичних ризиків та стратегій їх зменшення в міжнародній маркетинговій діяльності фірми.

Під міжнародним політико-правовим середовищем слід розуміти сукупність чинників політичного та правового характеру, які позитивно або негативно впливають на розвиток міжнародної маркетингової діяльності фірми.

Вивчення чинників політико-правового середовища цільових країн необхідне для прийняття маркетингових рішень щодо: доцільності виходу на зарубіжний ринок; моделей присутності фірми на зарубіжному ринку (експортування, спільне підприємництво, інвестування); маркетингової стратегії проникнення на ринок або розширення присутності на ньому; розробки окремих елементів маркетингового комплексу; стратегії та тактики ведення комерційних переговорів.

Метою дослідження політико-правового середовища є визначення рівня політичного ризику та розробка стратегій його зменшення. Для цього насамперед аналізуються політичне середовище та можливі дії країни, яка досліджується, а також власної (рис.3)

Рис. 3. Логіко-структурна схема дослідження політико-правового середовища

Міжнародний досвід свідчить, що конкретні економічні дії національних урядів по відношенню до зарубіжних країн обумовлені не тільки комерційними інтересами, а й їх політичними цілями. Крім того, існує певний зв'язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик (табл. 6).

Таблиця 6 взаємозв'язок цілей уряду країни, яка досліджується, та можливих політичних дій

	Цілі
Дії	Суверенітет Та економічна незалежність	Безпека	Добробут	Престиж	Ідеологія
Неформальне втручання в бізнес	+	+	+	+	+
Обмеження типу «купуй у своїх»	+	+	+
Нетарифні бар'єри	+		+
Субсидії	+		+
Обмеження діяльності	+	+	+
Умови власності		+
Бойкот					+
Конфіскації	+	+	+		+

Джерело: jeannet/ hennessey, 1992 р.

Можна виділити два типи політичного ризику в залежності від можливого охоплення суб'єктів міжнародних економічних відносин: загальний та галузевий ризик. Загальний ризик стосується всіх зарубіжних суб'єктів підприємницької діяльності, що оперують на певному національному ринку, а галузевий - тільки певної галузі (сфери діяльності). Загальний та галузевий ризики можуть бути обумовлені як суспільними, так і урядовими чинниками, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні (обумовлені внутрішньою політикою уряду) та зовнішні (обумовлені зовнішніми/ міжнародними умовами та процесами) чинники (табл. 7).

Таблиця 7 загальна структура оцінки політичних ризиків

Політичний ризик
Загальний	Галузевий
Обумовлений станом суспільства	Обумовлений діями уряду	Обумовлений станом суспільства	Обумовлений діями уряду
Внутрішній	Державний переворот Громадянська війна Фракційні суперечки Етнічні/ релігійні безладдя Розповсюджені страйки/ тероризм Націоналістичні страйки /протести/ бойкоти Зміни суспільної думки Політична активність партій	Націоналізація/ експропріація Вимушена націоналізація Репатріаційні обмеження Боротьба за владу Зміни радикального режиму Висока інфляція Високий рівень відсоткових ставок Бюрократична політика	Селективний тероризм Селективні страйки Національний бойкот компанії	Селективна націоналізація/ експропріація Вплив спільного підприємництва Дискримінаційне оподаткування Місцеве трудове законодавство Галузеве регулювання Порушення контракту Фінансові вкладення у внутрішню конкуренцію Ціновий контроль
Зовнішній	Міжнаціональна партизанська боротьба Міжнародний тероризм Світова суспільна думка Пресинг, скорочення капіталовкладень	Ядерна війна (звичайна) будь-яка війна Міжкордонні конфлікти Союзні зміни Ембарго/ національні бойкоти Високий рівень зовнішньої заборгованості Міжнародна економічна нестабільність	Міжнародні політичні (активістські) групи Селективний міжнародний тероризм Міжнародний бойкот підприємства	Дипломатичне Багатосторонні торговельні угоди Односторонні торгівельні угоди Експортні/ імпортні обмеження Втручання іноземного уряду

Для визначення рівня політичного ризику використовуються наступні методи: аналіз дій держави у минулому (цей метод ґрунтується на дослідженні стереотипів політичної поведінки уряду, які обумовлені соціально-культурними та історичними чинниками розвитку країни); аналіз точки зору експертів (в якості експертів можуть виступати: співробітники само фірми, які, як правило, часто відвідують країну і спілкуються з представниками уряду, бізнесу, політичним діячами; професійні експерти, які працюють в урядових установах або міжнародних організаціях).

Прикладом експертного методу можуть бути рейтинги політичного ризику, що розробляються інститутом економічного розвитку світового банку для комерційних банків. Рейтинги вимірюють бажання та політичну здібність даного уряду сплатити зовнішні обов'язки, а також використовуються для оцінки стабільності даного уряду побудова моделей основаних на вимірюванні політичної нестабільності.

Таблиця 8 приклад: опис рейтингів політичного ризику.*

Ретинг ризику	Опис
Pr-1	Ризик малоймовірний у коротко -, середньо і довгостроковому періоді. Ситуація в країні дуже стабільна й існує дуже сприятливе відношення до виплати зовнішнього боргу, що навряд чи зміниться.
Pr-2	He передбачається ризику в коротко - і середньостроковому періоді. Довгостроковий ризик важко оцінити, але перспективи не негативні. Існує досить часу для пророкування політичного ризику. Позитивне відношення до виплати зовнішнього боргу навряд чи зміниться.
Pr-3	Ризик малоймовірний у коротко - і середньостроковому плані. Довгострокові перспективи неясні, але не негативні. Ще досить часу, щоб знайти політичний ризик. Відношення до виплати зовнішньої запосади позитивне, але може змінитися.
Pr-4	Ризик малоймовірний у коротко - і середньостроковому періоді, але на довгостроковий період потенційно негативний. Досить часу для пророкування середньострокового ризику. Відношення до виплати зовнішнього боргу може змінитися, але, імовірно, позитивне.
Pr-5	Ризик малоймовірний у короткостроковому періоді, є досить часу для захисту. Середньо - і довгостроковий тренд неясний, але ймовірно негативний. Відношення до зовнішньої заборгованості характеризується несприятливим трендом.
Pr-6	Ризик малоймовірний у короткостроковому плані, але занадто мало часу для захисту. Середньо - і довгострокові перспективи - негативні. Відношення до виплати зовнішнього боргу спірне.
Pr-7	Ризик ймовірний у коротко - і середньостроковому плані. Довгостроковий тренд показує можливе поліпшення через зміну чи уряду зміни відносини до зовнішньої заборгованості.
Pr-8	Ризик можливий у будь-який час. Країни з таким рейтингом зазвичай характеризують дуже нестабільні політичні обставини або/чи дуже несприятливі відносини до виплати зовнішнього боргу.
Pr-9	Ризик цілком визначений. Немає ніякої можливості (або є невелика) зміни уряду чи відносин до зовнішньої заборгованості.

З метою запобігання можливих втрат внаслідок дії політичних чинників фірми використовують різні стратегії зменшення політичного ризику, які доцільно поділити за критерієм часу застосування стратегії на превентивні (до інвестування/ укладання контракту) та операційні (після інвестування/ укладання контракту), а за критерієм джерела мінімізації ризику - на внутрішні та зовнішні (табл. 8).

В сучасному міжнародному бізнесі при вивченні політичного середовища відбувається зміщення акцентів з визначення політичної нестабільності, яка на сьогодні формує невелику частину всіх ризиків, на дослідженні і прогнозування урядової дискримінації. Урядова дискримінація - це дії уряду приймаючої сторони в умовах політичної стабільності, що обумовлюють виникнення політичних ризиків для зарубіжних компаній. Причинами урядової дискримінації можуть бути як суто політичні чинники, так і необхідність захисту національних товаровиробників. Стратегією мінімізації політичних ризиків, що виникають внаслідок вжиття заходів з урядової дискримінації (ускладнені умови доступу на ринок, обумовленість створення спільних підприємств, цінові обмеження, податкова дискримінація тощо) є збільшення ринкової влади. Субстратегіями збільшення ринкової влади є: досягнення/ збереження технологічного або управлінського лідерства порівняно з фірмами приймаючої країни; досягнення/ збереження суттєвої частки ринку в приймаючій країні. Урядовим дискримінаціям, як правило, піддаються філії тнк, тому саме вони частіше застосовують стратегію збільшення ринкової влади.