Особливості наративної структури роману Б. Житкова "Віктор Вавич" (1926-1931, опубл. 1999). Використання моделі комунікативних інстанцій у характеристиці постаті титульного персонажа Віктора Вавича. Конструювання образу героя наративними засобами.

Розгляд побудови наративної структури роману Роберта Вальзера, неоднорідність якої як характерна ознака індивідуально-творчої манери автора зумовлює смислову багатозначність тексту, надає іронічної тональності, сприяє когнітивно-рецептивній активності.

Дослідження неоднорідності наративної структури, що сприяє іронічній тональності тексту. Характеристика взаємодії аукторіального та персонального типів наративної інстанції роману Роберта Вальзера "Помічник" на основі комплексного вивчення тексту.

Сутність, особливості літературної казки як жанру авторського твору, який визначає оригінальні способи вирішення різноманітних проблем за допомогою фантастичного, алегоричного відображення подій, образів. Різновиди літературної казки; вплив на особистість

Визначення наративних моделей, їх складових, загальних особливостей на прикладі прози В. Підмогильного. Основні риси наративних моделей творів письменника в аспекті розгортання дії і в аспекті оповідування. Відношення між наратором та абстрактним автором.

Аналіз текстів В. Підмогильного в аспекті функціонування в них наративних моделей, характеристика основних складових. Основні риси творів письменника в аспекті розгортання дії та в аспекті оповідування. Визначення головних видів наративних моделей.

Характеристика основних категорій наратології, які виходять за рамки традиційної поетики. Аналіз аналепсисів і пролепсисів в оповіданні "Гей, ти, бочечко...". Розгляд особливостей оповідної манери В. Винниченка, самоусунення автора завдяки фокалізації.

Наративні аспекти сучасного шевченкознавста, такі як маска автора і багатосуб’єктність оповідної структури. Типи нараторів і їх значення в поемах Т. Шевченка. Взаємодія наратора (мовлення) і фокалізатора (бачення) в творах "Катерина" та "Гайдамаки".

Концептуально-світоглядні особливості роману "Хмарний атлас" Д. Мітчелла. Вплив теорій про реальність на особливості сюжету твору. Принципи жанрової дифузії та гібридизації, стратегії фрагментації наративу, форми іманентного зв’язку між його частинами.

Структурний аналіз текстів художньо-біографічної прози. Вивчення їх наративних особливостей. Дослідження характеру взаємодії автора й читача на текстовому рівні. Визначення типологічних характеристик змістовно-смислових та формалізованих життєписів.

У статті висвітлюються основні способи вписаності складових міфолорного простору в художній простір роману-легенди С. Момадея "Шлях до гори дощів". Надано визначення поняттям "міфолорний образ", "міфолорно-авторський образ", "міфолорних простір".

Постмодернізм як літературний напрям нової культурно-історичної епохи. Розглядається композиція роману Джона Фаулза як чотирирівнева наративна структура. Наративні стратегії та їхнє втілення у тексті роману. Зв'язки між усіма структурними рівнями.

Обґрунтування концепції наратологічного дослідження художнього тексту, розробка теоретичної моделі класифікації наратора як смислоутворювального чинника. Індивідуальні стилі письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. за домінуючими викладовими моделями.

Ретроспективний огляд наративних стратегій, які реалізують образ природи в англомовному прозовому дискурсі ХІХ-ХХ століть. Еволюція образу природи у лінгвістичних дослідженнях. Особливості реалізації художнього образу природи в англійських детективах.

Мімезис - повільна розповідь, у якій те, що сказано та зроблено, інсценізується для читача або створює ілюзію. Фактори, які вплинули на специфіку літературної генерації в Україні у ХХ столітті. Аналіз основних принципів німецькомовної наратології.

Аналіз меніпеї як жанрової традиції, як одної із ключових ролей ненадійного наратору, який втілює авторську стратегію викладу. Поетика та жанрові особливості роману Г. Шкурупія. Рецепція письменника сучасниками та літературознавцями нового часу.

Визначення пріоритетних напрямків у вітчизняній та зарубіжній компаративістиці. Дослідження літературних стилів, наративно-жанрових структур та імагологічних тенденцій розвитку української, польської і російської прози. Аналіз авторських стратегій.

Наратологічні та стилістичні особливості французьких авторських казок. Застосування прийому перетворення або реверсії вихідного сюжету. Наративна структура сучасних французьких казок, характеристика та специфіка модифікацій відомих класичних казок.

Дослідження сучасного стану наратології. Обґрунтовання парадигми посткласичної наратології, виділення її різновидиів: трансдисциплінарної, транстекстуальної, трансмедіальної, трансгенетичної і трансфікційної (вихід за межі художньої літератури).

Дослідження сучасного стану розвитку наратології. Трансдисциплінарна, транстекстуальна, трансмедіальна, трансгенетична і трансфікційна парадигми посткласичної наратології. Проведення аналізу текстів художньої літератури та текстів фактуальних жанрів.

Виявлення гомодієгетичності наратора із фокальною фіксацією й аналіз багаторівневості хронотопу в прозі Цань Сюе. Обґрунтування можливості прочитувати тексти письменниці не тільки як суб'єктивний потік свідомості, але й як свідоме естетичне висловлювання.

Дослідження проблеми нараційної ідентичності в просторі літературознавчих студій. Охарактеризовано сутність терміну "ідентичність" як тотожність, прагнення до єдності між суб’єктом і його уявленням про себе, що змінюється в процесі переосмислення досвіду.

Проаналізовано роман японо-американської письменниці Джулі Оцуки "Будда на горищі". Увага зосереджена на особливостях нарації колективної пам’яті про шлюби за світлинами, що були популярні на початку ХХ ст. серед чоловіків, які прибули з Японії до США.

Роль наречий в соединении компонентов сложного синтаксического целого на материале одного из самых известных романов К.Г. Абрамова "Олячинть кисэ" ("За волю"). Особенности заместительной функции наречий употребляемых в романе при создании образов героев.

Характеризация элементов ситуации общения - обязательная семантическая функция для наречий-ремарок. Специфические особенности концептуально-смыслового фокуса драматургического творчества Э. Радзинского. Анализ грамматической природы наречных ремарок.

Дослідження публіцистичної спадщини С. Русової. Аналіз кількох основних історично важливих чинників, які в той чи інший спосіб впливали на вибір авторкою конкретної жанрової форми для своїх праць. Історичний період життєвого і творчого шляху автора.

Раскрытие темы наркотической зависимости в повести М.А. Булгакова "Морфий" в русской литературе XX века. Анализ проблемы зависимости в рассказе "Глюк" Л.С. Петрушевской. Исследование особенностей характера девочки-подростка в произведениях малых жанров.

Еволюція поглядів на основні підходи до вчення про автора та героя (персонажа) як корелятивної діади. Методологічне обґрунтування "химерності" як стильової домінанти сучасної української історичної прози. Описання ефектів активності протоперсонажа.

Воєнні щоденники 2014-20 р., авторські записи яких стосуються подій російсько-української неоголошеної війни. Типи нарації, використані авторами, такі як наратор у першій особі "Я-нарація" (суб’єктивна оповідь) і розповідач у 3 особі (об’єктивна оповідь).

Анонімне "Сказання" як найдавніша пам’ятка з наявних творів Борисо-Глібського циклу оповідей про перших руських святих. Виклад історії народження і воскресіння Ісуса Христа у формі компіляційних фрагментів та алюзій - риса цих літературних творів.