Безпека життєдіяльності

Прихованим суїцидом вважається поведінка, пов'язана з підвищеним ризиком, що частіше призводить нібито до «випадкової» смерті. Серед множини варіантів сюди відносять ризикове керування автомобілем, зловживання алкоголем і наркотиками.

Демонстративну суїцидальну спробу здійснює людина, яка вважає за необхідне комусь щось довести чи досягнути будь-якої мети, роблячи вигляд, що готова покінчити з собою, -- а насправді... Іноді демонстративні суїцидальні спроби закінчуються завершеними суїцидами. Кажуть, що «все наше життя -- гра». Як вважають, гра зі смертю, гра «на нервах близьких» -- ось що таке демонстративний суїцид.

Стандартні ситуації, коли людина для суїциду використовує таблетки, чадний газ, «білизну».

Специфікою Росії, наприклад, є те, що це єдина країна, де самогубці використовують оцтову кислоту (кожний вибирає те, що йому за смаком). Токсикологи кажуть, що оцтова есенція -- це російська отрута. В жодній країні світу самогубці не пробують помститися собі настільки витонченим засобом -- тільки так треба оцінити «національний мазохізм». Загибель у цьому випадку настає болісно. Коли встигають людину врятувати, то в неї залишається велика вірогідність стати інвалідом на все життя.

Випивши з метою самогубства оцет, людина прирікає свій організм на складний і дуже хворобливий процес. Оцет здійснює первинний припікаючий вплив на порожнину роту, стравохід, шлунок. Виникає больовий шок, падає артеріальний тиск, до цього додається первинна кровотеча із пошкодженого стравоходу і шлунка, що також знижує тиск. І якщо людина залишається живою, в неї мають місце незворотні зміни в стравоході -- від звуження до повної непрохідності. Коли кількість прийнятого оцту така значна, що він дійшов до кишечника, здатність якого справитися з кислотою набагато менша, ніж у шлунка, -- неминучим є некроз (відмирання тканин). На другому етапі трапляється всмоктування оцтової кислоти в кров і як наслідок -- внутрішньосудинний гемоліз, що призводить до ураження нирок.

Летальна доза оцтової есенції -- 100 грамів, хоч декому вистачає і 50.

На питання до самогубців, «чому вони обрали такий засіб» (інакше кажучи -- звідки ця спрямованість до самокатування у росіян), більшість наводила приклад, що хтось зі знайомих чи родичів зробив так і «благополучно» пішов у світ інший.

Тут має значення дивна доступність до настільки «серйозної» речовини. Тільки в Росії є можливість вільно придбати нерозведену оцтову кислоту.

Самогубців -- «невдах», якщо можна так висловитися, тих, кому врятували життя, чекають довгі години міркувань на тему: «Який же я був дурень!»

За сучасною статистикою, в Росії щороку реєструється 37,8 % випадку суїциду на 100 000 населення. Для порівняння: у США ця цифра коливається від 10 до 13. Між способами завершених суїцидів найчастіше трапляється: самоповішення -- 81,9 %, отруєння -- 9,5 %, самостріли -- 2,9 %, падіння з висоти -- 1,9 %, утоплення -- 0,9 %.

Найчастішими способами невдах суїцидальної спроби є отруєння (ліками, газом, речовинами побутової хімії, оцтової есенції) -- 72 %, самоушкодження -- 28 % [36].

Природно-техногенні небезпеки

Кислотні дощі

Термін «кислотні дощі» було введено 1872 р. Це зробив англійський інженер Роберт Сміт у своїй книжці «Повітря і дощ: початок хімічної кліматології». Кислотні дощі, що містять розчини сірчаної й азотної кислот, завдають значної шкоди природі. Ґрунти, водоймища, рослинність, тварини і будівлі стають їх жертвами. В місцевості, де розташовані великі виробничі потужності, випадає разом з дощами на рік близько 1500 кг сірки.

Під час горіння будь-якого палива (вугілля, сланців, мазуту) в складі газів, що виділяються в повітря, міститься діок-сид сірки й азоту. їх об'єм залежить від складу палива. Мільйони тонн діоксиду сірки, що потрапляють в атмосферу, перетворюють дощі на слабкий розчин кислот.

Окиси азоту створюються при поєднанні азоту з киснем повітря в умовах високих температур, головним чином у двигунах внутрішнього згоряння і котельних пристроях. Вилучення енергії супроводжується забрудненням навколишнього середовища. Справа ускладнена тим, що труби електростанцій здіймаються догори на 250...300 і навіть 400 м. Тому викиди в атмосфері розвіюються на значні території.

Дощова вода, що утворюється під час конденсації водяної пари, повинна мати нейтральну реакцію, тобто показник рН, що характеризує кислотні чи лугові властивості розчину, має дорівнювати рН = 5,6--5,7.

Природні води і ґрунти мають буферні можливості, вони здатні нейтралізувати значну частину кислоти і зберегти середовище. Однак ці буферні можливості природи не безмежні.

У водоймищ, що потерпіли від кислотних дощів, нове життя може надихнути невеличка кількість фосфатних добрив; вони допомагають планктону засвоювати нітрати, що веде до зниження кислотності води.

Ґрунт і рослини звичайно змінюють свої властивості під впливом кислотних дощів -- знижується кількість годувальних речовин, змінюється склад мікроорганізмів.

Великої шкоди кислотні дощі завдають лісам. Ліси усиха-. ють, починаючи зі свого верхів'я, що має місце на великих територіях. Кислота підвищує рухомість в ґрунті алюмінію, який є токсичним для невеликого коріння, і це призводить до загибелі листя і хвої, хрупкості гілля. Найбільше страждають хвойні дерева, тому що хвоя змінюється рідше, ніж листя, та накопичує більше небезпечних речовин за один і той самий час. Хвойні дерева жовтіють, у них зменшується крона та інше, але і в листяних дерев змінюється колір листя, завчасно падає лист, гине частка крони і руйнується кора. Природно хвойні і листяні ліси не поновлюються.

Кислотні дощі руйнують покривні тканини рослин, змінюють обмін речовинами в клітинах рослин, рослини сповільнюють ріст і розвиток, зменшують їх опір хворобам і паразитам, падає врожайність.

Ці дощі шкідливо впливають на чинники навколишнього середовища:

-- врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3...8 % внаслідок ушкодження листа кислотами;

-- кислі опади спричиняють вимивання з ґрунту кальцію, калію й магнію, що призводить до деградації фауни і флори;

-- деградують і гинуть ліси. Особливо вразливими до дії кислотних дощів виявляються кедр, бук і тис;

-- отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба, насамперед її цінні види -- лосось, форель тощо, а також численні види комах;

-- зникнення комах у водоймах призводить до щезнення птахів і тварин, які ними живляться;

-- зникнення лісів у гірських районах (в Карпатах) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів;

-- різко прискорюється руйнування пам'ятків культури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром, вапняком;

-- вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричиняє захворювання дихальних шляхів, подразнення очей тощо.

Під впливом кислотних дощів, безпосередньо після обпилення, в качанах кукурудзи, формується менше зернин, ніж після зрошення чистою водою. Визначено, чим більше в дощовій воді містилося кислоти, тим менше зернин утворювалося в качанах. Разом з тим дійшли висновку, що кислотні дощі, які мали місце до обпилення, не впливали на формування зернин.

Наукові дослідження про сприйнятливість до кислотних дощів 18 видів сільськогосподарських культур ill видів декоративних рослин на початкових стадіях росту визначили, що найбільше небезпечній дії підпадали листя томатів, сої, квасолі, тютюну, баклажанів, соняшника і бавовнику. Найменш потерпіли -- озимина, кукурудза, салат, конюшина, люцерна.

Кислотні дощі не тільки вбивають живу природу, а й руйнують пам'ятки архітектури.

Страждають від кислотних дощів і люди, які вживають питну воду, що забруднена токсичними металами -- ртуттю, свинцем, кадмієм та ін.

Пилові бурі

Пилові бурі (так звані чорні) -- це дуже сильний вітер. За шкалою Бофорта 10--11 балів -- відповідно становить 25...28 та 29...32 м/с. Такий вітер переміщує величезну кількість твердих часток (пилу, піску та ін.). Тверді частки видуваються з незахищених рослинами місць і переміщуються в інші. Все це є результатом поганого ставлення до потреб розуміння і зберігання екологічної рівноваги. Пилові бурі (чорні), як правило, є показником порушень поверхні ґрунту неправильними агротехнологіями -- перевищенням дозволених розмірів полів, погано спланованою сівозміною, недооціненими заходами агролісомеліорацій і фітомеліорацій.

Інші природно-техногенні небезпеки аналізуються в підрозділі «Природні небезпеки» V розділу.

Соціально-природничі небезпеки

Алкоголізм -- захворювання, що виникає через систематичне вживання алкогольних напоїв і характеризується патологічним потягом до них і поступовим зниженням психічної діяльності (алкогольною деградацією). Алкоголізм як захворювання (хронічне) характеризується прогресуючими психічними і фізіологічними перетвореннями: хворі стають безсильними, малоініціативними, в них зникає інтерес до життя, порушується міцний сон, поступово настає занепад психічної діяльності, виникають захворювання шлунково-кишкового тракту -- гастрит, коліт, цироз печінки; настає розлад серцево-судинної системи, нирок, статева слабкість та ін.

Алкоголізм є ґрунтом, на якому можуть розвиватися гострі алкогольні психози. Алкоголізм здебільшого є результатом побутового пияцтва, впливу конкретного мікросоціального середовища в поєднанні з відповідними відмінностями особистості.

Бродяжництво -- результат втрати постійного місця помешкання внаслідок змін у соціальному статусі з побутових чи інших причин.

Проституція (лат. -- віддавання; збезчещення, осквернення) -- продаж жінкою свого тіла для статевих відносин з метою здобуття засобів для існування. Чинне законодавство передбачає переслідування за заняття проституцією, утягнення в неї малолітніх та звідництво.

Паління, нікотинізм -- один з найбільш поширених видів побутової наркоманії. Охоплює сотні мільйонів людей на планеті. У світі палять в середньому половина чоловіків та чверть жінок. Дим тютюну, яким дихає курець, містить нікотин, окис вуглецю, піридон, оцтову, мурашину, масляну і синильну кислоти. Найнебезпечнішим є нікотин, пара якого проникає у верхні дихальні шляхи і легені, а також заковтується разом зі слиною в шлунок, через що у курців виникає хронічне захворювання гортані та глотки, бронхіт, туберкульоз легенів, рак легенів, рак ротової порожнини та ін. Під час вдихання диму тютюну ушкоджується емаль зубів, у зв'язку з чим може мати місце карієс, стоматити та ін. Під впливом хронічних дій нікотину на вегетативну нервову систему виникають загальні вегетативні розлади, підвищується шлункова секреція, кислотність шлункового соку, розвиваються гастрити, захворюваність на виразку та ін. У зв'язку з судинозвужувальною дією нікотину у курців можуть виникнути трофічні зміни в судинах, ендартеріїт облітеруючий. Велику шкоду паління завдає жінкам. Воно ускладнює протікання вагітності, погано впливає на розвиток плоду, призводить до його викиду та ін. Як показує статистика, курці віком 40...49 років вмирають у три рази частіше, ніж ті, хто не палить. Паління небезпечно не тільки для курців, а й для людей, що знаходяться з ними в одному приміщенні.

Наркоманія -- захворювання, яке виникло через зловживання наркотиками і речовинами, що мають наркотичну дію. Зумовлюється наркоманія здатністю наркотиків викликати стан ейфорії. Хід захворювання хронічний. Відомі два шляхи розвитку наркоманії. Перший -- зловживання наркотиків через неосвіченість (найчастіше це буває під час неправильного вживання за призначенням лікаря наркотиків, а також тоді, коли хворий не витримує біль. У нього відсутній сон та інші тяжкі симптоми захворювання, і він збільшує частоту прийому та дозу наркотиків). Другий шлях -- усвідомлене вживання наркотиків з метою наркотичного сп'яніння. До такого шляху, як правило, здатні емоційно нестійкі, психічно незрілі, з обмеженим колом інтересів, егоїстичні особистості. Самоконтроль збуджень у таких осіб відсутній, тому наркоманія розвивається швидко і супроводжується поглинанням великих доз наркотиків. Хід хвороби в таких випадках дуже тяжкий і закінчується, як правило, катастрофічно. Наркоманія призводить до грубого порушення життєдіяльності організму і соціальної деградації особистості. Наркоманія губить життя не тільки хворих, а й їхні родини.

Алкоголізм і тютюнопаління називають побутовою наркоманією.

До основних соціальних небезпек також належать ті, що спричинені незадовільним матеріальним станом, умовами праці і проживання.

До соціально-природничих небезпек належить також поширення захворювань на СНІД. Вірус імунного дефіциту людини (ВІЛ) відкрито в 1983--1988 pp. Дія цієї хвороби заснована на повному «роззброєнні» людини, позбуває її природного імунітету і дозволяє вбити іншим бацилам і вірусам.

На це захворювання, за даними ООН (1994 p.), хворіє у світі близько 16 млн чоловік. Епідемія поширюється у всіх країнах світу, найшвидше в Індії, Китаї, Японії, Малайзії. У США кожні 12--14 с хтось уражується СНІДом. У світі щодня інфікується близько 5000 людей. В Африці найближчим часом чверть сільськогосподарських робітників вимре від СНІДу. Головними причинами ураження є стан здоров'я людини, низький рівень підготовки медичного персоналу (недостатня стерильність під час переливання крові, щеплень, гінекологічних, стоматологічних та інших операцій), а також загальне невігластво. Жахливо те, що з 1991 р. 80 % уражених СНІДом не належать до «груп ризику» (наркомани, гомосексуалісти, алкоголіки).

Соціально-техногенні небезпеки

На цей час в Україні загострилася і стає дедалі більш актуальною проблема професійної захворюваності. З 1989 по 1994 р. кількість щорічно виявлених випадків профзахворювань збільшилась майже в 6 разів (з 2850 до 15 428), а потім почала зменшуватись: до 9016 -- в 1995 p., 2558 -- в 1997 р. і 2874 -- у 1998 р. Таке становище пов'язане як із зменшенням потоку пенсіонерів, що звертаються за «професійним діагнозом», так і зі станом виявленої профпатології, але ні в якому разі не з поліпшенням умов праці [5].

Аналіз професійного травматизму наведено в підрозділі «Характер змін і стан безпеки життєдіяльності» І розділу.

Умови праці і життя формують специфічний психофізіологічний стан населення. За кризових ситуацій в окремих верствах населення можливі виникнення психічних відхилень та захворювань. У зв'язку з тим, що кожна людина реагує на події, виходячи зі свого стану здоров'я, розуміння й уявлення сьогодення, то її реагування і дії можуть відхилятися від відповідної реакції багатьох членів суспільства. Загострення ситуації може формуватися впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та соціальними технічними засобами.

Професійні хвороби є наслідком патологічного впливу на працівників певних чинників шкідливого виробництва. Нозологічні форми їх визначені затвердженим «Списком професійних захворювань». До нього входять 27 груп хвороб і окремі захворювання (отруєння, пневмоконіоз, бериліоз, хронічний пиловий і хронічний токсичний бронхіт, пневмосклероз, емфізема легенів, бронхіальна астма, інфекційні та паразитарні хвороби, гостре і хронічне перегрівання, тепловий удар, судорожні стани, кесонна хвороба, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен, вібраційна хвороба, кох-леарний неврит, бурсит, шийні і попереково-крижові радику-лопатії, в тому числі радикуліти, новоутворення, писальний спазм, захворювання м'язів, зв'язок і суглобів, захворювання шкіри, променева хвороба, захворювання, спричинені іонізуючим випромінюванням, катаракта, електроофтальмія, кон'юнктивіт, психоневроз та ін.). Список має перелік професій, для яких ця хвороба характерна, а також виробництв і шкідливих чинників, які спричиняють професійні захворювання.

Усі виявлені випадки професійних захворювань реєструються в санітарно-епідеміологічних установах.

В основу сучасних класифікацій професійних хвороб покладено етіологічний принцип:

1. Професійні хвороби, спричинені діянням фізичних виробничих чинників.

2. Хвороби, спричинені діянням хімічних виробничих чинників.

3. Хвороби, спричинені нераціональною організацією праці, нервово-емоційним і фізичним навантаженням, монотонною працею та ін.

4. Хвороби, спричинені діянням біологічних виробничих чинників.

Основні небезпеки в урбанізованому середовищі

Сьогодні спостерігається стійке підвищення зростання кількості людей, що проживає в містах. Загальна площа урбанізованого простору земної кулі складала 1980 р. -- 4,69 млн км2. Очікується, що 2070 р. вона досягне 19 млн км2 -- 12 % всього і більш 20 % життєпридатної території суші. До 2030 р. практично все населення світу житиме в селищах міського типу. Економічні витрати в урбанізованому суспільстві від захворювань (стресу, шуму, забруднень та ін.) в деяких розвинених країнах дорівнюють втратам, що заподіяні страйками робітників.

Підвищення площі урбанізованого середовища сприяє знищенню природного середовища внаслідок зрубання лісів та інших насаджень, зміни умов життя й як результат явищ підвищеної захворюваності мешканців нових районів.

Гострота соціального розвитку міст за своїм характером на Україні має свої особливості. Відсутня тенденція зростання чи утворення малих міст. Тенденції розвитку суспільства знаменують перехід від старого типу розселення -- невеличке місто -- село до нових агломерацій -- київська, харківська, донецька, львівська, які ставлять нові соціальні проблеми, спричинені проживанням величезної чисельності населення на обмеженій території. Саме функціонування міст має загальні і специфічні проблеми.

Урбанізація проходить на тлі специфічної поведінки населення -- його міграції. Міграція населення -- складний суспільний процес, пов'язаний з переміщенням населення в регіони зі стабільним соціально-економічним становищем. Міграції населення відіграли важливу роль в історії людства. Люди змінюють звичайні для них місця проживання через певні обставини. Це, по-перше, виштовхування, що пов'язано із серйозними соціальними потрясіннями, конфліктами та іншими економічними кризами, стихійними лихами та ін. По-друге, притягання -- сукупність захоплюючих рис або умов для проживання в інших містах (в регіонах, де високі заробітки, де можна досягти високого соціального статусу тощо.). Відмінні умови життя можуть створюватися штучно в процесі виникнення потоків емігрантів, притягаючи робочу силу і кваліфіковані кадри в певні регіони, де їх не вистачає. По-третє, шляхи міграції -- це характеристики безпосереднього пересування мігрантів з одного географічного місця в інше (доступність міграції, відсутність бар'єрів для міграції тощо). З міграцією населення пов'язані процеси заселення, господарського освоєння і змішування рас, мов і народів.

Зростання населення внаслідок зазначених міграційних процесів спричиняє інші соціальні процеси в суспільстві. В умовах нормальної адаптації нового населення загальні риси суспільства залишаються незмінними. Але в умовах, коли більшість нового населення не адаптується у великих конгло-мераціях, з'являються передумови виникнення негативних відповідних наслідків у суспільстві.

З іншого боку, збільшення населення великих конгломе-рацій призводить до перевантаження структури обслуговування, систем постачання найнеобхіднішої продукції й енергетичних ресурсів життєдіяльності. Одночасно з розвитком конгло-мерацій збільшується їх негативний тиск на біосферу. Кожне велике місто -- це штучне середовище антропогенного походження. Це середовище є досить складною екологічною системою зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних чинників середовища та технічних особливостей виробництв.

Характерними прикладами вищезгаданих наслідків є ураження здоров'я населення через виникнення інфекційних захворювань ендокринної системи, крові, органів дихання, туберкульоз, педикульоз та ін.

Збільшився рівень дорожньо-транспортного травматизму, аварій у побуті (пожеж, вибухів та ін.). Найпоширенішею причиною вибухів у побуті є низька культура у використанні газових приладів (особливо, коли споживачі знаходяться в нетверезому стані). З такої самої причини зростають й випадки пожеж у помешканнях.

Вимоги до стану місць помешкання населення

Вибір земельної ділянки під помешкання

Територія під майбутнє помешкання оцінюється на основі комплексного вивчення відомостей про об'єкт будівництва, довідкових і картографічних матеріалів, ситуаційного і генерального планів.

Оцінку території для розселення населення починають з перевірки правильності розрахунку чисельності населення, яке мешкатиме на цій території до кінця розрахункового періоду. Перевірку чисельності населення проводять за формулою

де А -- абсолютна чисельність міськоутворювальних кадрів;

Т -- чисельність населення у працездатному віці, %;

а -- чисельність зайнятих у домашньому й особистому господарстві;

в -- чисельність учнів у працездатному віці, що навчаються з відривом від виробництва, %;

п -- чисельність непрацюючих інвалідів праці в працездатному віці, %;

m -- чисельність працюючих пенсіонерів, %;

Б -- чисельність обслуговуючої групи населення, %.

Територію для розвинення міст і сільських помешкань слід вибирати з урахуванням можливостей раціонального функціонального використання її на основі порівняння варіантів архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних показників, паливно-енергетичних, водних, територіальних ресурсів, стану навколишнього середовища з урахуванням прогнозу змін на перспективу природничих та інших умов.

Організація території сільських помешкань повинна передбачатися в ув'язці із загальною функціональною організацією території господарства з виділенням зони для помешкання людей і виробничої.

Вимоги до технічного стану місць відпочинку та розваг мешканців будинку, мікрорайону, населеного пункту, мегаполісу встановлюють заходи безпеки у межах зовнішньої території і внутрішнього планування експлуатації приміщення.

Підходи та під'їзди на території біля місць масового відпочинку і розваг повинні забезпечувати безперешкодну доставку (чи підхід) людей. Дороги для транспорту і пішоходів мають бути без небезпек, вільними, обладнані стоянками транспорту. В нічний час має бути надійне освітлення, і необхідні покажчики відповідних напрямів руху. Вимоги безпеки потребують відбудову і нормальну роботу зовнішньої каналізації для організації і віддалення стічних вод на міських і селищних територіях.

Внутрішнє планування приміщень повинно на момент знаходження там людей передбачати і можливість вільного залишення цього приміщення (споруди), аварійне освітлення і постійне інформування про існуючі недоліки чи зміни переміщення людей в будівлі (чи споруді). Перед початком розваг чи вистав слід перевірити роботу всіх засобів, що створюють комфортні умови і безпеку приміщення. Неприпустимо закриття входів, якими люди потрапили до своїх місць в залах (вистав чи іншого).

Основним типом забудови жилої зони в сільській місцевості є переважно одно- та двоповерхові будинки з присадибними ділянками і господарчими будовами для ведення особистого господарства.

Будови надвірних господарчих будов слід відносити в глибину садиби з дотриманням санітарних та протипожежних вимог. Приміщення для тварин і птиці мають бути розміщені на відстані від вікон помешкання для людей не менш як 15 м. В умовах використання житлових помешкань господарчі приміщення мають бути розміщені поза житлою зоною.

Для попереднього визначення необхідної ж,итлової території сільських поселень необхідно використовувати СНіП 2.07.01--

89 -- «Градостроительство. Планировка и строительство го-родских и сельских районов» (СНГ).

Рельєф місцевості житлової зони повинен сприяти природничому стоку атмосферних опадів, не створювати перешкод під час установлення водопроводу і каналізації, руху пішоходів і транспорту. Тому територія для населеного пункту повинна мати спокійний рельєф з нахилом від 1 до 6 %. Придатним для будівництва вважаються території, що мають нахил до 10 %. Коли нахил менший за 0,5 %, території вважаються непридатними з причин ускладнень у відводі зливових і талих вод. За такого нахилу необхідно передбачати відповідні інженерні споруди.

Вимоги до технічного стану житлового фонду Вимоги до технічного стану житлового фонду мають бути реалізовані за етапами:

-- експлуатації будівлі;

-- експлуатації інженерного обладнання і комунікацій;

-- в процесі ліквідації аварій чи надзвичайних ситуацій. На етапі експлуатації будівель необхідно визначати стан

несучих конструкцій і огороджених елементів, а також конструкцій покриття, сходин та ін. Не має бути тріщин, сколів, руйнування. Будівлі повинні мати жорстке кріплення несучих конструкцій та інших конструктивних елементів. Неприпустимо захолащення проходів, сходин тощо, що необхідно для евакуації людей із житла.

Погіршення технічного стану спричиняє наявність води в підвальних приміщеннях чи появи джерел води в тих приміщеннях. Постійне знаходження води розмиває ґрунт, що може призвести до появи в ньому провалів і руйнування будівель. Тому за таких умов експлуатації житла (особливо багатоповерхового) необхідні засоби відкачування води на постійній основі (в залежності від характеру надходжень води). Наявність води в підвальних приміщеннях сприяє появі комах, павуків тощо. Все це погіршує санітарне становище помешкань і може стати причиною будь-яких захворювань населення цих помешкань.

Інженерне обладнання житлового фонду містить комунікації водо-, газо-, теплопостачання, а також каналізацію, засоби зв'язку та захисні системи.

Поганий стан систем інженерного обладнання, аварії, що постійно повторюються, завдають загрозу стану здоров'я мешканців сучасного урбанізованого середовища. Особливо небезпечними є аварії в зимовий період. Швидке охолодження помешкань в разі відключення теплопостачання сприяє захворюванню населення. Аварії на каналізаційних мережах призводять до накопичення відходів людської життєдіяльності, стають джерелом антисанітарних небезпек.

До комунікацій належить також шляхова інфраструктура сполучення. Характерними видами небезпек, що мають місце при їх експлуатації, є руйнування опор електромережі, дерев, дроту, що знаходяться під напругою. Основною вимогою до забезпечення безпеки є встановлення варти біля діючої небезпеки, огородження цих місць і попередження власників зруйнованих комунікацій.

Велике значення має своєчасне вивезення сміття. За відсутності транспортних засобів чи палива для них сміття накопичується біля під'їздів чи на спеціальних майданчиках і стає джерелом антисанітарних небезпек. Це найчастіше небезпечно під час танення снігу, коли бруд разом з водою переміщується по всій площі між помешканнями, в тому числі дитячі майданчики і місця для відпочинку.

Особливі заходи безпеки в багатоповерхових будинках

Телефони всіх служб, що ліквідують небезпеки, ремонтують комунікації, надають всілякі види допомоги, повинні подаватися у вигляді інформації при вході в під'їзд будинку.

Використання газу. Всі газові прилади, трубопроводи, газова арматура та лічильники мають бути виконані за чинними правилами. Самостійно, без дозволу, заборонено ремонт, переобладнання чи обслуговування.

Відключенню від діючого газопроводу з встановленням заглушки підлягають прилади і апарати, що експлуатуються з витіканням газу, мають несправну автоматику безпеки, димарі, вентиляційні канали і зруйновані оголовки димових труб.

Димові і вентиляційні канали слід періодично перевіряти й очищати.

Первинна, а також післяремонтна перевірка й очищення виконуються спеціалізованою організацією разом з представниками житлово-експлуатаційної організації. Результати оформлюються актом.

Повторні перевірки димових і вентиляційних каналів в будівлях житлового фонду можуть виконуватися житлово-експлуатаційними управліннями, кооперативами та іншими підприємствами, що мають підготовлений персонал. Відомості про повторну перевірку заносяться у спеціальний журнал.

Житлово-експлуатаційні організації повинні:

-- надавати підприємствам газового господарства всіляку допомогу під час проведення ними технічного обслуговування газового обладнання житлових приміщень, а також пропагувати правила безпеки використання газових приладів серед населення;

-- тримати у відповідному стані підвальні приміщення, технічні коридори і підвали, забезпечити постійне функціонування електроосвітлення і вентиляції; стежити за ущільненням вводів підземних комунікацій в підвальні приміщення будівель, а також місць перетинання газопроводами будівельних елементів у будівлях;

-- забезпечити у будь-який час доби безперешкодний доступ робітників підприємств газового господарства у всі підвальні приміщення, технічні коридори і підвали, а також приміщення перших поверхів для перевірки їх на загазованість;

-- своєчасно перевіряти стан димарів і вентиляційних каналів, оголовків димарів і контролювати якість виконання зазначених робіт з реєстрацією результатів у спеціальних журналах;

-- негайно повідомляти підприємству газового господарства про необхідність відключення газових приладів під час виявлення несправностей димарів і самовільно встановлених газових приладів;

-- під час виїзду мешканців викликати представника газового господарства для відключення газових приладів від газопостачання.

Категорично забороняється використовувати балонні газові прилади в багатоповерхових будівлях житлового фонду.

Відповідальність за справний стан газового обладнання, димових і вентиляційних каналів, ущільненість вводів інженерних комунікацій в житловому фонді накладається на керівників житлово-експлуатаційних організацій, в житлових кооперативах -- на їх голів, в будинках і помешканнях, що належать громадянам на засадах особистої власності, -- на їх власників, відповідальність за безпечну експлуатацію побутових газових приладів -- на квартиронаймачів і домовласників.

Експлуатаційні служби газового господарства несуть відповідальність за якісне виконання робіт з обслуговування і ремонту газового обладнання і газопроводів, а також своєчасного виконання заявок про несправності в системах газопостачання.

Залежно від характеру порушень керівники, фахівці, робочі і громадяни можуть бути притягненні до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Особи, відповідальні за безпечну експлуатацію тільки побутових газових приладів, що встановлені на підприємствах побутового обслуговування невиробничого характеру, в громадських і житлових будовах, повинні пройти інструктаж на підприємствах газового господарства.

Підприємства газового господарства і житлово-експлуатаційні організації мусять забезпечити інструктаж квартиронаймачів, власників помешкань і квартир за встановленими правилами використання побутових газових приладів і апаратів.

Первинний інструктаж мешканців міста має проводитись в технічному кабінеті підприємства газового господарства на діючому газовому обладнанні. Інструктувати мешканців міста, що заселюють помешкання після капітального ремонту, і мешканців сільських населених пунктів дозволяється в квартирі під час пуску газу.

В громадських приміщеннях і на підприємствах побутового обслуговування населення невиробничого характеру біля газового обладнання мають бути вивішені інструкції з безпеки користування газом.

Особи, що використовують побутові газові прилади, повинні виконувати вимоги «Типової інструкції з безпечного використання побутових газових приладів і апаратів» 1 «Інструкції з експлуатації заводу-виробника».

Токсичні, пожежо- та вибухонебезпечні матеріали не повинні знаходитися в житлових будинках. Особливо небезпечними є процеси, що мають місце під час проведення ремонтних робіт, пов'язаних з газо-, електрозварювальними роботами. Всі роботи, що виконують під тиском, з використанням відповідних приладів, посудин для газо-, електрозварювальних робіт мають проводитися за встановленими інструкціями на випробуваному обладнанні працівниками відповідної підготовки. Під час зварювальних та інших робіт не дозволяється залишати їх без нагляду упродовж всього часу перевезення, робіт, перерв і зберігання.

Усі електроприлади та устаткування, що використовуються в побуті, повинні мати сертифікацію якості, подвійну ізоляцію і встановлені вимоги безпечного користування, що необхідно ретельно виконувати. Неприпустимо використовувати прилади, провід та розетки з пошкодженою ізоляцією або після ушкоджень. Запобіжники слід використовувати лише заводського виробництва, такі, що відповідають вимогам до їх технічних характеристик.

Загальні правила користування і поведінки у приміщеннях багатоповерхових будинків

Загальні правила користування приміщеннями і поведінки мешканців є передумовою запобігання руйнуванню будинків і виникненню конфліктів. Фактично загальні правила встановлюють систему заборон, що дозволяє нормальну експлуатацію житла на дуже тривалий термін їх експлуатації.

Забороняється руйнування несучих будівельних елементів з метою перепланування квартир. Стан несучих елементів має бути під особливою увагою мешканців. Неприпустима поява тріщин чи інших руйнівних наслідків цих будівельних елементів. За появи будь-яких дефектів треба повідомити житлово-експлуатаційну організацію.

Забороняється використання підйомно-вантажних пристроїв для підйому вантажів на висоту (по типу «кран у вікно»).

Забороняється колоти дрова у всіх приміщеннях і на сходинках.

Забороняється розпалювання вогнищ у будь-яких приміщеннях будинків.

Забороняється загромадження проходів, які можуть бути використані під час евакуації населення.

Забороняється розукомплектування арматури на трубах для водопостачання під час пожежі.

Під час витоку газу треба негайно повідомити газову службу і служби електропостачання з метою відключення мережі будинку від подачі струму.

Забороняється навішування пристосувань для гнуття труб (та іншого профілю прокату) на металеві огорожі сходинок у під'їзді.

Забороняється кидати в сміттєпровід великі речі та будівельне сміття.

Не рекомендується сідати дітям та жінкам в кабіну ліфта з незнайомими.

Рекомендується влаштовувати чергування на вході в під'їзд, а також налагодження зв'язку чергового з органами міліції.

Двері та вхід у підвальне приміщення і на дах мають бути замкнуті. Ключі від них мають знаходитись у чергового та в житлово-експлуатаційній організації.

Забороняється витрушування речей з балконів та вікон.

Під час відновлення покрівлі необхідно розташовувати пристрій для розпалювання смоли на безпечній відстані від проходів та проїздів біля житлових будинків. Про підйом розтопленої смоли і заходи безпеки необхідно повідомити мешканців будинків заздалегідь. Піднімати ємності з розтопленою смолою треба повільно, щоб краплі смоли не потрапили на мешканців чи пішоходів. Кріплення блоків для підйому смоли мають бути щільними, за діючими вимогами.

Під час зупинки ліфта необхідно повідомити чергового. Забороняються самовільні спроби відчинення ліфтів до прибуття фахівців.

На прибудинковій території забороняється палити вогнища в безпосередній близькості до будинків. Сміття необхідно складати в спеціальну тару, розташовану на окремих майданчиках. Уздовж будинку мають бути передбачені дві дороги для можливості пожежного гасіння одночасно з двох сторін.

Дороги мають бути прокладені до кожного з під'їздів для більш легкого виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо.

В кожному районі (чи мікрорайоні) мають бути створені сквери із зеленими насадженнями.

Від дороги будинки слід відділяти деревами з високою кроною, щоб зменшити шум міського транспорту. За можливості в таких скверах створюють майданчики зі сценами та лавами для глядачів. На майданчиках передбачають культурно-масові заходи для мешканців району. В районах з високою щільністю населення передбачають палаци культури, спорту, кінотеатри, стадіони чи спортивні майданчики.

Магазини, торговельні майданчики з відповідними службами проектують біля транспортних зупинок.

У кожному мікрорайоні передбачають мережу доріг, дитячих майданчиків.

У більшості випадків дитячі майданчики, спортивні комплекси формують біля шкіл.

Безпека дорожнього руху

Автомобілі, мотоцикли на вулицях рухаються з великими швидкостями. Обстановка може змінюватися блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно і уважно за нею спостерігати.

Майже дві третини дітей і навіть дві п'ятих дорослих людей потрапляють під колеса автомобіля саме через те, що не можуть вчасно передбачити небезпеку. Тому, поряд з вивченням «Правил дорожнього руху», діти повинні набувати навичок спостереження: як дивитися, як помічати, визначати швидкість, відстань, напрям подальшого руху транспортного засобу, як передбачити появу прихованого від погляду транспорту. Переважна кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, бігають. Отже, надмірна поквапність і біг на проїзній частині вулиці повинні бути виключені, вулиця обманлива: здається, в цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а за секунду він може непомітно виїхати з провулка чи з-за повороту. Пе-рехід-вулиці -- це всього 10...20 с, і тому варто на цей час припинити розмови і уважно спостерігати.

Причини аварій з боку водія поділяються на безпосередні, за яких виникають умови, що погіршують обробку інформації (наприклад, втома, алкогольне сп'яніння), і професійні, пов'язані з діяльністю водія. Причини ДТП, пов'язані з умовами і станом водія, поділяються на фізіологічні, залежні від особистих якостей і від досвіду.

Класифікація причин ДТП, безпосередньо пов'язаних з діяльністю водія: спроба самовбивства або спеціального зіткнення; несвідомий стан або сон; помилка впізнання; помилка при прийнятті рішення; помилкова поведінка.

Причини аварій на автошляхах з боку пішоходів: перехід проїзної частини у місці, не призначеному для цього, або на заборонний сигнал світлофора; перехід вулиці безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається; перехід вулиці в місцях, де вона погано продивляється в обидва боки; раптовий вихід пішохода на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть; розваги на проїзній частині або поблизу неї; неуважність під час переходу вулиці.

Стандартні аварійні ситуації для пішоходів у дорожньому русі:

-- автобус, тролейбус, що стоїть на протилежному боці вулиці, до якого намагається встигнути пішохід, зосереджуючи увагу на меті свого руху, він може не помітити машину, що наближається; рідний дім, школа, магазин, кіоск тощо -- мета руху дитини через вулицю;

-- знайомі, товариші, яких пішохід побачив на протилежному боці вулиці;

-- друзі, які йдуть трохи попереду під час руху групою (той, що йде позаду, може не помітити небезпечного для себе автомобіля);

-- м'яч, що викотився на дорогу, собака, який вибіг на проїзну частину (для дитини, яка біжить услід);

-- пішохід, що крокує поруч (найчастіше під час розмови);

-- транспортний засіб, що наближається справа і зліва (спостерігаючи за ним під час переходу, пішохід може не помітити автомобіля, що наближається з протилежного боку);

-- на вулиці з малоінтенсивним рухом транспорту, що справляє враження «пустинності», дитина вибігає на проїзну частину не дивлячись;

-- школяр рухається тротуаром й, не оглянувши проїзну частину, починає переходити її навскіс;

-- діти бавляться поблизу дороги і, захоплені грою, вибігають на проїзну частину;

-- пішохід готується до переходу вулиці і не помічає автомобіля, що повертає праворуч (для того, щоб його помітити, слід подивитися не лише праворуч, а й ліворуч, позад себе);

-- дитина не звикла дивитися вдалину, щоб виділити малопомітні предмети;

-- людина може не помітити на темному тлі автомобіля темного кольору, який рухається з великою швидкістю, або мотоцикла, мопеда;

-- дитина пробігає чи проїжджає на велосипеді повз виїзд з подвір'я будинку, території підприємства і не помічає автомобіля, що виїжджає;

-- на значній відстані від пішохода з'явився автомобіль чи мотоцикл, що швидко наближається. Помітивши автомобіль здалеку, пішохід не може визначити час подолання ним цієї відстані і починає переходити вулицю, не маючи для цього резерву часу;

-- помітивши автомобіль один раз, пішохід більше не дивиться в той бік, хоч необхідно через деякий час поглянути повторно -- перша оцінка буває неточною, адже могли змінитися швидкість руху автомобіля, його напрям або з провулка чи подвір'я виїхав інший автомобіль;

-- водій забув вимкнути світловий покажчик лівого чи правого повороту і натомість ще прямує, а пішохід тим часом переходить вулицю, вважаючи, що автомобіль повертатиме перед ним;

-- водій великогабаритного транспортного засобу виконує поворот, а пішохід стоїть на розі радіуса повороту (під час повороту автобуса, вантажівки з причепом та інших габаритних транспортних засобів передні та задні колеса рухаються за різними траєкторіями). Якщо стояти близько, автомобіль може збити людину задньою частиною кузова чи причепа;

-- пішохід знаходиться позаду автомобіля, який стоїть, або може бути поданий заднім ходом, і водій не помітить людину;

-- у темну пору доби пішохід розраховує, що водій бачить його і може об'їхати чи зупинитися; якщо світло фар автомобіля спрямоване на пішохода, то це ще не означає, що водій бачить людину; коли ввімкнене ближнє світло, то воно освітлює проїзну частину тільки за кілька метрів перед автомобілем.

Висновки

¦ Визначено причини та характер виникнення техногенних, соціальних, політичних і комбінованих небезпек.

¦ Встановлено характер дії на організм людини підвищених та понижених рівнів показників небезпек.

¦ Сформовано логіко-інформаційні моделі, що описують небезпечні соціально-політичні чинники. Визначено шляхи формування конфліктів і змін в суспільстві під впливом небезпечних соціально-політичних чинників.

¦ Представлено комплекс уявлень з питань формування небезпек в урбанізованому середовищі.

¦ Розглянуто вплив інформації як природного явища на організм людини та небезпеки, що виникають внаслідок поганої організації інформаційного середовища.

Терміни та їx визначення

Буферність ґрунту -- його здатність зберігати кислотну реакцію (рН). Має особливе значення в зв'язку з кислотними дощами.

Горючі матеріали -- це матеріали, які мають температуру спалаху вищу від 45 °С.

Дим -- зважені в газоподібному середовищі тверді частки. Подразне на органи дихання. Звичайно містить токсичні речовини (в тому числі тяжкі і радіоактивні елементи).

Ланцюг трофічний (ланцюг їжі, ланцюг харчування) -- низка видів чи їх груп, в яких кожна попередня ланка є їжею для наступної. У межах ланцюга трофічного розрізняють тра-воїдність, паразитизм і хижацтво.

Легкозаймисті матеріали -- це матеріали, що мають температуру спалаху до 45 °С.

Професійні захворювання (ПЗ) -- хвороба, яка виникає виключно чи головним чином через несприятливі умови праці і професійні шкідливості. Додаткова характеристика -- більш частіша реєстрація у працівників на конкретному виробництві в порівнянні з працюючими в інших галузях. ПЗ містить широкий спектр загальних фізичних, природно-осередкових специфічних захворювань (за переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я) -- плоскостопість, артрити, бурсити, дерматити, короткозорість, захворювання голосових зв'язок, тепловий удар, сибірка, ящур та ін. Звичайно розглядаються І тільки хвороби фізичного, але не психічного (нервового) характеру. Тим часом можливі і психічні ПЗ, які пов'язані зі стресовими перевантаженнями, в тому числі розумові пере-вантаження (неврастенія, стійке безсоння тощо). Токсикант -- отруйна речовина.

Контрольні запитання

1. Які основні небезпеки виникають під час експлуатації автомобільного транспорту?

2. Завдяки яким діям можна уникнути небезпеки під час | експлуатації транспортних засобів?

3. Що становить небезпеку під час експлуатації територій і | приміщень, де зберігаються матеріали і речовина?

4. Які причини виникнення та наслідки від дії техногенних ] небезпек?

5. У чому полягає небезпека від дії електричного струму на j людину?

6. Яким чином впливають хімічні речовини на організм людини?

7. Які наслідки впливу іонізуючого електромагнітного та| вібраційного випромінювання на стан людини?

8. Що дає можливість запобігти небезпечним впливам під] час їх негативної дії?

9. Як формуються соціальні і політичні небезпеки?

10. За якими напрямами формуються конфлікти і відповідні | зміни в суспільстві від дії соціально-політичних небезпек?

11. З яких причин може виникнути розподіл в суспільстві?

12. Який зміст і характер виникнення політичних небезпек?

13. За якими напрямами і змістом розвиваються комбіно-| вані небезпеки?

14. Які вимоги до стану безпеки місць помешкання населення? І

15. Як впливають на людину якісні та кількісні характери-стики інформаційного середовища?

16. Що таке інформаційна криза?

18. Які умови виживання інформаційного суспільства?

Розділ V. Безпека життєдіяльності людини

Ознайомившись із змістом розділу, ви маєте змогу:

¦ Сформулювати можливі види діючих природних небезпечних явищ та їх вплив на життя та діяльність людини.

¦ Скласти відповідні прогнози про перспективи своєї та родинної захищеності в середовищі помешкання.

¦ Визначити характер, причини виникнення, послідовність розвитку надзвичайних ситуацій і відповідних методів та заходів щодо їх попередження і ліквідації.

¦ Компетентно визначити систему захисту людини в будь-якому середовищі на основі використання апарату аналізу стану безпеки і впровадження відповідних принципів захисту людини.

¦ Послідовно реалізувати свої знання, уміння і навички в діях при наданні першої долікарської допомоги.

ПРИРОДНІ НЕБЕЗПЕКИ

Небезпечне природне явище -- подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі. Лише за останні 20 років вони забрали життя понад трьох мільйонів людей. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнали шкоди від стихійних лих.

На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

геологічно небезпечні явища: зсуви, обвали та осипи, про-садки земної поверхні різного походження та ін.;

метеорологічні небезпечні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

гідрологічно небезпечні явища: паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

природні пожежі лісових та хлібних масивів;

масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Стихійні явища, як правило, виникають в комплексі, що значною мірою посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища в основному визначаються проявом трьох головних груп чинників -- ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості -- що одним елементом, наприклад сильний вітер, зсув або землетрус, та складні, з кількома одночасно діючими процесами однієї групи або кількох груп, наприклад негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

Аварії природного характеру класифікуються за такими основними ознаками:

-- масштабами наслідків відповідно до територіального поширення;

-- розмірами заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

-- кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуацій. Розглянемо більш детально надзвичайні ситуації природного характеру.

Геологічно небезпечні явища

Землетруси -- підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що спричиняють коливання земної поверхні, деформацію земної кори та руйнування інженерних споруд.

Ділянка підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Ділянку землі, із якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі -- епіцентром землетрусу. Як правило, коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, їхнє число і проміжки часу між ними можуть бути різноманітними і мало передбаченими. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а останні роки у нашій країні та у ряді європейських держав використовують 12-бальну міжнародну шкалу MSK-64. Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Землетруси завжди супроводжуються багатьма звуками різноманітної інтенсивності (типу вибухів, гуркоту грому, звуків від будинків і споруд, що руйнуються, та ін.). Осередки землетрусів перебувають на глибині ЗО--60 км, а інколи й до 700 км. Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженях; ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід; ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією. 1998 р. сталися два землетруси -- в Криму та Закарпатті. Жертв та значних руйнувань не зареєстровано.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це такі зони: Закарпатська, Вранча (Румунія), Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.

У сейсмічному плані найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6--7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів-- Сигет, Мукачеве--Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6--12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина).

Прикарпаття відчуває вплив району Вранча (Румунія). В 1974--1976 pp. тут мали місце землетруси інтенсивністю від З до 5 балів.