Безпека життєдіяльності

Безпека життєдіяльності

Прийняті скорочення

AT -- артеріальний тиск

БЖ -- безпека життєдіяльності

БЖДЛ -- безпека життя і діяльності людини

ВР -- вибухова речовина

ГДВ -- гранично допустимий викид

ГДК -- гранично допустима концентрація

ГДР -- гранично допустимий рівень

ГДТН -- гранично допустиме техногенне навантаження

ДВЗ -- двигун внутрішнього згоряння

ДНАОП -- Державний нормативний акт з охорони праці

ДС -- дихальна система

ДТП -- дорожньо-транспортні пригоди

ДСМК -- державна система медицини катастроф

ЕЕГ -- електроенцефалограма

ЕМП -- електричні магнітні поля

ЕТТ -- екологічна техноємність території

ЖЕЛ -- життєва ємність легень

313 -- засоби індивідуального захисту

ЗМІ -- засоби масової інформації

Л -- людина

ЛЕП -- лінії електропередач

ЛЗР -- легкозаймиста речовина

ЛК -- логічна категорія

М -- машина

МВС -- Міністерство внутрішніх справ

МНС -- Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

МО -- Міністерство оборони

МОЗ -- Міністерство охорони здоров'я

НС -- надзвичайні ситуації

ОЛВ -- об'єм легеневої вентиляції

ОП -- охорона праці

П -- продукція

ПГ -- (бригади) постійної готовності

ПЛК -- похідна логічна категорія

с.-г. -- сільськогосподарський

СД -- санітарні дружини та пости

СДОР -- сильнодіючі отруйні речовини

СДЯР -- сильнодіючі ядучі речовини

СЗБЖ -- система забезпечення безпеки життєдіяльності СП -- спеціалізовані протиепідемічні бригади СРМ -- середовище робочого місця ССС -- серцево-судинна система СТ -- словник термінів

СУБЖ -- система управління безпекою життєдіяльності СУОП -- система управління охороною праці СТ -- сільськогосподарська технологія ТЕС -- теплові електричні станції ТУП -- тип умовного палива УВЧ -- ультрависока частота

УНПЦ ЕМД і МК -- Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф УОС -- ударний об'єм серця ХОК -- хвилинний об'єм крові ЦНС -- центральна нервова система.;

Розділ І. Концепція дисципліни БЖДЛ

Ознайомившись із змістом розділу, ви маєте змогу:

¦ Визначити передумови, які формують основні ідеї дисципліни БЖДЛ.

¦ Охарактеризувати зміст основних термінів, якими оперує дисципліна.

¦ Сформулювати основні концепти, що формують БЖДЛ як галузь знань.

¦ Уявити характер і зміст історичного розвитку щодо змін довкілля і чинників небезпек сучасного суспільства.

¦ Усвідомити сучасний стан безпеки життєдіяльності.

Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ

(на базі «Концепції освіти з напряму

«Безпека життя і діяльності людини», затвердженої

Міносвіти і науки 12 березня 2001 року)

Правове забезпечення розробки концепції БЖДЛ виконано на базі «Концепції освіти з напряму «Безпека життєдіяльності», затвердженої Міністерством освіти і науки 12 березня 2001 року, і складається з послідовних кроків за напрямами:

1. Встановлення механізмів розробки шляхом конкретних управлінських заходів.

На цьому етапі було визначено, що для розробки такої концепції необхідно створити відповідну дорадчу науково-методичну раду Міністерства освіти і науки України з напряму «Безпека життя і діяльності людини» за наказом від 25.03.97 року № 83 Міносвіти України. При цьому було застосовано комплекс механізмів з апробації розробки проекту «Концепції...» і відповідних доопрацювань щодо нових конкретних суттєвих зауважень і рекомендацій фахівців міністерств і наукових установ України.

2. Доопрацювання раніш розроблених документів -- «Концепція освіти з напряму БЖДЛ», опублікованих у газеті «Освіта України» від 12 грудня 1997 року № 50.

3. Використання базових нормативно-законодавчих документів України з питань безпеки для доопрацювання «Концепції...».

До цих документів належать передусім, згідно з положеннями Концепції національної безпеки України, схваленої Постановою Верховної Ради України № 3/97-ВР від 16.01.97: постанови Кабінету Міністрів України щодо Концепції організації роботи з профілактики невиробничого травматизму (22.03.01 № 270); державні програми запобігання дорожньо-транспортному, побутовому і дитячому травматизму, іншим нещасним випадкам невиробничого характеру на 1996--2000 роки (03.04.96 N° 5); навчання та підвищення рівня знань працівників і населення України з питань охорони праці на 1996-- 2000 роки (18.04.96 № 443); про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, об'єктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер (20.01.97 № 37); про Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природничого характеру (03.08.98 № 1198).

Структура концептів БЖДЛ (етапні завдання)

Структура концептів БЖДЛ повинна ґрунтуватися на концепції розвитку нормативно-законодавчого блоку України і складових (дисципліни, що входять до складу дисципліни БЖДЛ). Це дає можливість виділити кордони самої БЖДЛ, її ознаки та інше, що створює уявлення про дисципліну як ціле (концепція цілого).

На другому етапі треба визначитися з ідеологією, політикою, стратегією -- їх концептами у сфері БЖДЛ (в загальному уявленні). Необхідність розглядання зумовлена також прецедентом (прикладом) у роботі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (розширеного засідання колегії від 14 липня 2001 р.) під назвою «Нова ідеологія протидії надзвичайним ситуаціям та їх наслідкам народжується на основі кращого практичного досвіду» (Журнал «Надзвичайні ситуації» (Додаток) № 7 2001 p.).

На третьому етапі треба визначити основні концепти науки БЖДЛ.

На четвертому етапі необхідно уточнити концепти дисципліни БЖДЛ. На сьогодні вже існує вищезгадана «Концепція...» та ін.

На п'ятому етапі треба впроваджувати дисципліну в навчальний процес, склавши відповідну концепцію освітянської діяльності. Цю необхідність підтверджують вищезгадана «Концепція...», розроблена і затверджена нормативна програма з дисципліни БЖ, а також зміст затверджених посібників і підручників, методика викладання і логіка її розуміння.

На шостому етапі необхідно мати концепцію управління освітою, також встановлену вищезгаданою «Концепцією...».

На сьомому етапі треба визначитись з концепцією управління в практиці існування БЖДЛ (насамперед через освіту та ін.).

Розвиток науки і практики «Безпеки життєдіяльності» передбачає:

-- визначення пріоритетів у встановленні безпеки життєдіяльності;

-- розробку теоретичних основ науки;

-- формування довгострокової єдиної державної політики у сфері забезпечення безпеки, освіти та ін.;

-- побудову глибоко проробленого «правового поля» і нормативно-законодавчої бази у сфері безпеки життєдіяльності;

-- формування науково-методичного та інформаційного забезпечення;

-- забезпечення науковими й управлінськими кадрами за визначеним рівнем професіоналізму та компетенції;

-- участь у міжнародному співробітництві. Визначення пріоритетів розвитку у безпеці життєдіяльності

пов'язано із суспільним розвитком країни і складається із:

-- формування передумов для забезпечення здоров'я нації шляхом соціально-економічного розвитку держави;

-- визначення безумовності головної ролі питань щодо встановлення безпеки людини у процесі її життєдіяльності;

-- регіональних і локальних завдань у сфері безпеки, які мають бути підпорядковані глобальним і національним цілям;

-- запобігання кризам у життєдіяльності з одночасною оптимізацією середовища існування людини;

-- встановлення регіональної безпеки, яка вміщує функцію раннього попередження негативних тенденцій та передбачає гарантії їх мінімізації;

-- уявлення про те, що цілі безпеки життєдіяльності є первинні відносно цілей економічного розвитку;

-- розміщення і розвиток матеріального виробництва на певній території повинні здійснюватися відповідно до її екологоекономічної збалансованості;

-- безпека життєдіяльності в суспільстві тісно пов'язана з рівнем культури, освіти і виховання людей у цьому суспільстві.

Концепція освітянської діяльності з напряму «Безпека життя і діяльності людини» укладається в рамки (для досягнення мети, що проголошує безпеку):

-- співвідношення з базисною Концепцією ООН про «сталий людський розвиток»;

-- створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

-- відповідних вимог до стабільної економіки, державних кордонів, суспільних цінностей;

-- стратегічного принципу розв'язання проблем БЖ завдяки реалізації управління безпекою як складової якості життя людини в умовах допустимого ризику;

-- інтегрування питань БЖ у тематику навчальних традиційних дисциплін, які встановлюють вимоги безпеки в побуті, екологічної безпеки, безпеки здоров'я, ергономіки та ін.;

-- посилення інтеграційних процесів дослідження проблем БЖ з дисциплінами суспільних наук;

-- переходу від епізодичного до систематичного вивчення тематики БЖДЛ упродовж всього терміну навчання громадян у навчальних закладах та ін.

Зміст навчання реалізується шляхом виконання встановленої мети та завдань освіти у сфері БЖДЛ.

Мета освіти БЖДЛ -- підготовка особи до активної участі в забезпеченні тривалого повноцінного життя в суспільстві, що динамічно змінюється.

Основні завдання освіти з БЖДЛ:

-- формування культури щодо безпеки, моральних цінностей людини, її поглядів, поведінки тощо;

-- забезпечення стану індивідуальної захищеності людини шляхом формування і розвитку певних (за змістом безпеки) якостей, чому сприяють необхідні знання й уміння;

-- інтенсифікація методичної, наукової та інших форм освітянської діяльності;

-- удосконалення управління освітою за критеріями напряму БЖДЛ.

Пріоритетним напрямом підготовки у сфері БЖДЛ вважається формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація безпечної поведінки в побуті, виробництві, в інших сферах існування, засвоєння нових знань і вмінь.

Навчання із БЖДЛ організовується на всіх ланках освіти, що зазначені в ст. 29 Закону України «Про освіту». Пріоритетом у роботі є розробка і впровадження елементів державних стандартів освіти в кожен освітній і освітньо-кваліфікаційний рівень громадян, незалежно від форми освіти.

Метою дисципліни «Безпека життєдіяльності» є вивчення діяльності людини та створення умов безпеки в середовищі її існування.

Під діяльністю людини розуміється активна, усвідомлена форма її взаємодії із навколишнім середовищем.

Середовище існування -- навколишнє середовище, обумовлене сукупністю діючих на цей час факторів: природного, суспільного, матеріального, духовного та іншого характеру. Основними властивостями цих факторів є їхня здатність впливати на діяльність людини, її здоров'я та її нащадків. Характер впливу може бути безпосередній, побічний, негайний чи віддалений.

Метою навчання з дисципліни є:

-- підготовка людини до повноцінного життя в суспільстві, що динамічно змінюється;

-- формування загальних системних уявлень;

-- формування знань з питань методичного забезпечення у сфері обґрунтування рішень безпеки та їх здійснення у практиці виробничої та іншої діяльності.

Об'єктом вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» є людина. Основними її потребами є:

1) фізіологічні;

2) особиста безпека;

3) соціальні;

4) престиж;

5) духовні.

Головним завданням досягнення особистої безпеки є гармонізація цієї потреби до потреб суспільства і держави. Досягнення гармонізації на базі загальної безпеки дозволяє скласти основу до реалізації всього комплексу потреб людини і забезпечити стабілізацію її психічного стану за рахунок відчуття особистої захищеності індивіда і суспільства від загроз, створених навколишнім середовищем.

Безпека життєдіяльності людини -- це сукупність [2]:

-- властивостей навколишнього середовища, що не завдає шкоди людині у процесі її діяльності;

-- якостей людини та заходів і засобів, які запобігають можливій шкоді її здоров'ю.

Виходячи із визначеної сукупності говоримо, що основним завданням дисципліни є розробки системи, яка забезпечує безпеку життєдіяльності людини, суспільства та держави.

Структура посібника пов'язана з логікою встановлення безпеки, в основу системи якої покладено теоретичні основи дисципліни. В підручнику вони сформовані у вигляді відповідних елементів складових основ. Цей розділ забезпечує встановлення змісту і розв'язання проблем у безпеці життєдіяльності, у питаннях наявності небезпек, взаємодії їх з людиною, наслідки розвитку негараздів, формування стабільних комфортних умов.

Виходячи з того, що людина є центральним об'єктом, у підручнику всі розділи подано у плані бачення її ролі як ланки, що систематизує зміст посібника.

Сучасні обставини змін у середовищі відображують стан історичного розвитку суспільства та його взаємодію з довкіллям. Характер історичного розвитку відносно змін довкілля пов'язується з екологічними кризами та відповідними до них революціями, які дозволили подолати ці кризи (мал. 1.2.).

Сьогодні проблеми стану довкілля проявляються на локальному, регіональному і планетарному (в масштабах Землі) рівнях. Найбільш небезпечною є криза на планетарному рівні.

Основними причинами змін є: демографічний вибух і урбанізація, зростання енергетики, промислового виробництва, засобів та інфраструктури транспорту, розвиток сільського господарства, екологічні ураження.

Демографічний вибух -- це швидке зростання чисельності людства. На сьогодні чисельність людства досягла 6 млрд чоловік. Зростання чисельності людства потребує збільшення виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, що поглиблює протиріччя між людиною та природою. Саме як таке тисячократне зростання нормальної чисельності широко розповсюдженого крупного консументу, яким є людина, не може не вплинути на біогенез і рівновагу в природі. Основною причиною сучасної екологічної кризи є кількісна експансія людського суспільства, яка спричиняє непомірний рівень і швидке зростання сукупного навантаження на природу.

Урбанізація суспільства одночасно супроводжує зростання кількості людей в результаті демографічного вибуху. Процес урбанізації характеризується зростанням і розвитком міст, підвищенням питомої ваги міського населення в країні, регіоні, на земній кулі, а також -- набуттям сільською місцевістю зовнішніх і соціальних ознак, що відповідають ознакам міст при одночасному зростанні їх ролі в розвитку суспільства.

Урбанізація в Україні наближається до 70%. Історичні зміни цього наведено на мал. 1.3. Зараз в Україні населення в п'яти-шести містах складає понад один мільйон людей, а більш ніж у 43 містах населення перевищує 100 тисяч.

Збільшення чисельності людей та питомої їх густоти змінюють їх якості як біологічних індивідів. З цих позицій актуальності набуває питання -- наскільки людство змінює свої властивості, як саме впливає на себе через зміни в природі і якості навколишнього середовища. Відповіді на ці питання виходять за рамки еволюційної екології людини. Значна частина відповідей знаходиться в соціології та історії. До екологічної складової відповіді належать характеристики оцінки потенціалу виживання і розвитку людства. До складу характеристик, які мають екологічну обумовленість, входять критерії здоров'я і обдарованості людини.

Розвиток енергетики, промислового виробництва, засобів і інфраструктури транспорту впливає на різні компоненти природного середовища і атмосферу (викиди газів, пари і твердої частки, споживання кисню), гідросферу (споживання води, перекид річок, створення нових водосховищ, викиди забруднених і нагрітих вод, відходів рідини тощо), а також на літосферу (споживання копалень палива, зміни водного балансу, зміни ландшафту, викиди на поверхню твердої частки, рідини, газів, токсичних речовин та ін.). Фактичний стан зв'язків у системі довкілля демонструє мал. 1.3.

Усі ці зміни впливають на природний обмін речовин і різних форм енергії як в безпосередньому вигляді, так і через атмосферу. Зміни в об'ємі і механізмі обміну формують умови відповідних зсувів рівноваг у природі і відповідно -- змінюють умови життя людства. Найбільшими небезпеками з цього приводу є забруднення природного середовища, порушення озонового шару, вичерпання ресурсів, виснаження ґрунтової родючості (деградація ґрунтів і лісів), поява пустель, зменшення біологічної різноманітності, збільшення вмісту СО2 в атмосфері, яке пов'язано зі спаленням органічного палива, глобальне потепління та інше. Табл. 1.1 і 1.2 демонструють об'єм надходження в навколишнє середовище деяких антропогенних забруднень.

Таблиця 1.1

Хімічні елементи, групи сполук	Вага за рік, т	Основні джерела викидів	Наслідки
Окисли вуглецю (CO?, CO)	25,5 млрд..	Згоряння органічного палива	Парниковий ефект. Токсикація
Нафтопродукти	750 млн.	Викидання в річки і море підприємствами, танкерами та ін.	Пригнічення та загибель біоти, нафтова плівка (15% поверхні океану) змінює тепловологообіг
Окисли сірки	190 млн.	ТЕС,ТЕЦ, металургія, хімічна промисловість	Кислотні опади, загибель лісів і озерної фауни
Окисли азоту	65 млн.	-//-	Те ж саме, плюс руйнування архітектурних пам'яток
Свинець	500 млн.	Автотранспорт, металургія, енергетика	Токсикація
Миш'як	265 млн.	-II-	Токсикація
Мінеральні добрива	131 млн.	Сільське господарство	Під час порушень дозування: токсикація
Пестициди	1 млн. (СРСР -- 330 тис, США -- 236 тис.)	Сільське і лісове господарство (понад 500 препаратів)	Загибель мікрофауни, за продуктовим ланцюгом поширюється в тіла всіх організмів, призводить до патологічних змін
Детергенти (мийні засоби)	10 млн.	Побутові і промислові стоки	Спричиняють патологічні зміни в організмі людини і тварин
Фреони та інші озон-руйнуючі гази	1,4 млн.	Хладогени в кондиціонерах, розчинники і розпилювачі	Руйнування озону
Вилучення гірської породи	200 млрд.	Видобування та збагачення сировини (кінцевий продукт не перевищує 2% вид. порід)	Втрати, токсикація земель
Поліхлорбіфеніли, феноли, ксенобіотики, формальдегіди кислоти і смоли	335 млрд. -м3	Промислові і комунальні стоки	Забруднення вод річок та озер (70% забруднено), загибель риби

Світове надходження в навколишнє середовище антропогенних забруднювачів (Рябчиков, 1990)

Розвиток сільського господарства. Необхідність інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції спричинена збільшенням чисельності населення. Напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва вміщують збільшення внеску штучних добрив і використання токсикантів для підвищення родючості землі та боротьби зі шкідниками. В результаті проведення обробітку ґрунту та рослин у ґрунті й у продукції рослинництва накопичуються шкідливі та небезпечні речовини, хімічні сполуки: нітрати, фтор, рідко земельні метали, сполуки важких металів та ін. Використання надмірної кількості добрив супроводжується пересичуванням продуктів харчування небезпечними токсичними речовинами, порушується здатність ґрунтів до фільтрації, що призводить до забруднення водоймищ. Це особливо небезпечно в період паводків. Дуже небезпечний вплив на людину проявляється при забрудненні продуктів харчування і води пестицидами. Усі пестициди мають мутагенний чи інший негативний вплив на людину. Загальні схеми основних матеріально-енергетичних потоків у середовищі енергетичних комплексів та сільськогосподарського виробництва наведені на мал. 1.5; 1.6.

Під екологічними враженнями мається на увазі значне регіональне чи локальне ушкодження умов довкілля, яке призводить до деструкції екологічних систем, місцевої господарчої інфраструктури, серйозно загрожує здоров'ю і життю людей, а також завдає великих економічних збитків. Екологічні ураження розподіляють на:

1) різні, раптові, катастрофічні, що пов'язані з надзвичайними ситуаціями (НС), які в свою чергу розподіляються на:

-- природні катастрофи і стихійні лиха (землетруси, виверження вулканів, зсуви, повені, природні пожежі, урагани, сильні снігопади, лавини, епідемії, масові розмноження шкідливих комах та ін.);

-- антропогенні (технічні) катастрофи (виробничі і комутаційні аварії, вибухи, обрушення, руйнування споруд і будівель, пожежі та ін.).

2) довготермінові, коли має місце тривалий термін ураження з наслідками НС, що поступово зникають, катастрофи, чи, навпаки, виникнення і виявлення є результатом поступового зростання негативних змін. Масштаб цих уражень об'єктивно може бути не менший за катастрофічні.

Випадок -- подія, яка складається з негативного впливу із заподіянням шкоди людським, природним чи матеріальним ресурсам.

Аварія -- раптова подія, така як потужний викид небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення експлуатації підприємства (об'єкта), яка призводить до негайної та/ або наступної загрози для життя та здоров'я людей, для довкілля, матеріальних цінностей та території підприємства та/ або за його межами (ДНАОП 0.00 -- 4.33-99).

Катастрофа -- подія в технічній системі, яка супроводжується загибеллю людей чи їх зникненням.

Стихійне лихо -- випадок, який пов'язаний із стихійними явищами на Землі, що призвели до руйнування.

Надзвичайна ситуація -- порушення нормальних умов життя та діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Таблиця 1.2 Величина техногенного впливу на природне середовище (природногосподарські регіони України)

Природно господарські регіони	Об'єм шкідливих речовин, що надійшли в атмосферу	Об'єм скидання забруднених стічних вод у водні об'єкти	Забруднення грунту	Розорані грунти	Порушені грунти	Інтегральний показник
			мінеральними добривами	пестицидами
	т/га	м3/га	кг/га	кг/га	%	%
Західне Полісся	0,09	2,0	218	5,2	36,0	55	4,68
Українські Карпати	0,17	9,0	257	7,3	29,4	25	5,21
Поділля	0,07	2,9	168	5,3	69,0	21	4,18
Київське Придніпров'я	0,06	5,4	144	5,0	51,6	35	4,14
Лівобережне Придніпров'я	0,09	8,2	150	4,5	62,6	19	4,13
Промислове Придніпров'я	0,56	104,6	121	3,5	70,4	71	12,12
Донбас	0,07	24,4	155	3,7	59,3	65	8,73
Причорномор'я	0,05	17,6	124	4,6	67,8	15	4,25
Крим	0,19	8,8	123	16,9	45,1	29	6,38

Стан безпеки життєдіяльності країни формує уявлення про її економічні, суспільні, технічні та інші можливості. Крім того, стан безпеки свідчить про рівень законодавчої бази, системи управління і дію механізмів щодо впровадження законів, нормативних документів та системи управління. Причини існуючого стану безпеки в Україні пов'язані з економічними негараздами.

Найбільші негативні наслідки планетарного рівня має аварія на ЧАЕС. Наслідками аварії є збільшення онкологічних захворювань населення, у 6,5 рази -- захворювань ендокринної системи, у б разів -- крові, в 31 раз -- органів дихання (дані по Києву). Внаслідок радіаційного забруднення земель біля ЧАЕС користування понад 5% території неможливо. Крім того, двадцять відсотків населення України проживає в зонах, де функціонують ЛЕП і де має місце вплив санітарно недозволеного електромагнітного випромінювання. Ця територія складає приблизно 2% загальної території країни.

Об'єм корисного використання видобутих корисних копалень (мінеральних ресурсів) для подальшого виробництва продукції становить тільки понад 2%, а 98% -- втрачається. Невикористані -- накопичуються у природному середовищі, впливаючи на його стан та на стан людей. Фактичне становище таке, що кожні 12...15 років об'єм відходів підвищується в два рази.

Накопичення шкідливих речовин у навколишньому середовищі призводить до інтенсивних змін у рослинах. Забруднення атмосфери завдає великої шкоди сільському господарству. Існують дані, які свідчать про зниження врожаю пшениці від наявності забруднень у повітрі. Встановлено негативний вплив на врожаї озимої пшениці фенолу і сірчаного ангідриду. При зниженні концентрації пилу на 0,1 мг/м3 об'єм врожаїв пшениці підвищується на 0,36 ц/га. За даними американської адміністрації перевищення порогової концентрації сірчаного газу перетворює його на токсичну речовину, у повітрі він стає токсичним для рослин та спричиняє затримку їхнього росту і некроз листя [4].

Загальні дані про забруднення в регіонах України наведено в табл. 1.2, наявність небезпек та шкідливостей у виробничому середовищі, за статистичними даними [5], -- у табл. 1.3.

За оперативними даними на 01.01.2001 р. ([5], див. табл. 1.4 і 1.5) у суспільному виробництві України травмовано майже 34,6 тис. працівників, з них смертельно -- 1325, що на 63 особи менше, ніж на 01.01.2000 р. Допущено 201 аварію з груповими нещасними випадками проти 212 у 1999 р.

Травматизм зі смертельним наслідком знижено на підприємствах агропромислового комплексу, зв'язку, хімічної промисловості, будівництва, соціально-культурної сфери та торгівлі, на транспорті.

Проте допущено зростання смертельного травматизму у вугільній промисловості із 295 випадків у 1999 р. до 316 у 2000 p., а також має місце зростання у гірничо-рудній та нерудній промисловості, металургійному комплексі, в енергетиці, машинобудуванні, деревообробній, легкій та текстильній промисловості, житлово-комунальному господарстві, нафтогазодобуванні та геології.

Збільшилась кількість загиблих на підприємствах 4 областей, у тому числі Луганської (201 проти 100), Волинської (23--17), Запорізької (53--43), Житомирської (29--28).

Аналіз причин високого рівня травматизму свідчить про дуже низький рівень технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення посадових осіб до стану справ з охорони праці на робочих місцях, вкрай незадовільний стан основних фондів.

Зазначені вище високі рівні травматизму призводять до значних матеріальних збитків, збільшення собівартості продукції й ускладнення економічного становища країни.

Таблиця 1.3 Стан умов та безпеки праці в Україні за роками

Показники	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000*
Кількість потерпілих (нещасні випадки)	94,0	80,0	64,7	54,5	50,8	43,3	34,5
Кількість людей, що загинули на виробництві	2430,0	2195,0	1900,0	1646,0	1551,0	1388,0	1325,0
Кількість працюючих в умовах небезпеки	3181,0	3504,0	3155,0	3435,0	3491,0	3325,0	3315,0

Таблиця 1.4 Стан виробничого травматизму по областях України

Область	2000 р.	1999 p.	Різниця, ±
	всього випадків	у тому числі «CM»*	всього випадків	у тому числі «CM»	всього	у тому числі «CM»
1	2	3	4	5	6	7
Автономна Республіка Крим	474	47	680	49	-206	-2
Вінницька	631	41	681	42	-50	-- 1
Волинська	571	23	663	17	-92	6
Дніпропетровська	2580	98	3126	112	-546	-14
Донецька	13557	240	16804	311	-3247	-71
Житомирська	389	29	654	29	-265	0
Закарпатська	122	17	141	19	-19	-2
Запорізька	1007	53	1204	45	-197	8
Івано-Франківська	190	18	241	22	-51	-4
Київська	392	34	665	39	-273	-5
Кіровоградська	561	31	726	34	-165	-3
Луганська	6551	201	7522	100	-971	101
Львівська	1058	39	1287	45	-229	-6
Миколаївська	359	24	613	27	-254	-3
Одеська	535	64	805	66	-270	-2
Полтавська	731	32	973	34	-242	--2
Рівненська	232	17	396	28	-164	-11
Сумська	810	37	1069	44	-259	-7
Тернопільська	206	22	277	32	-71	-10
Херсонська	702	33	722	41	-20	-8
Хмельницька	497	34	517	43	-20	-9
Черкаська	322	23	542	27	-220	-4
Чернівецька	108	10	118	9	-10	1
Чернігівська	393	38	638	41	-245	-3
м. Київ	615	50	852	55	-237	5
м. Севастополь	84	12	130	10	-46	2
Всього по Україні	34556	1325	43308	1388	-8752	-63

«см» -- зі смертельним наслідком.

Таблиця 1.5 Стан виробничого травматизму зі сметрними наслідками та груповими нещасними випадками в Україні у галузях нагляду.

Галузь нагляду	Виробничий травматизм зі смертним наслідком	2000р.	1999р.
	2000р.	1999р.	Всього аварый	Кількість травмованих	Всього аварій	Кількість травмованих
				Всього	У тому числі смертельно		Всього	У тому числі смертельно
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Вугільна	360	295	25	169	112	22	192	80
Гірничорудна нерудна	48	32	7	17	4	7	23	4
Нафтогазо-добувна та геологічна	11	8	2	5	0	4	17	1
Енергетика	56	50	11	26	3	4	19	7
Будівництво	100	105	12	28	14	13	38	9
Котлонагляд та підйомні споруди	29	29	4	13	8	4	9	8
Машино-добування	16	41	16	41	7	5	11	1
Металургія	13	33	13	33	10	5	14	5
Хімія	9	31	9	31	6	9	24	13
Транспорт	11	31	11	31	8	15	36	8
Зв'язок	1	7	1	7	0	7	17	7
Газ промисловий	4	16	4	16	1	5	12	1
Житлово-комунальне господарство та побутове обслугову-вання	9	29	9	29	13	15	43	12
Агро-промисловий комплекс	45	111	45	111	37	54	157	37
Деревооброб-на, легка, текстильна	11	6	2	4	2	1	2	2
Невиробнича сфера	91	105	30	82	11	42	115	24
Газ побутовий	55	50	27	73	48	31	99	47

¦ Розглянуто концепцію дисципліни БЖ, на базі якої необхідно реалізувати зміст навчання.

¦ Стан сучасного розвитку суспільства, навколишнього середовища і рівнів травматизму та захворюваності свідчить про необхідність подальшого удосконалення умов життя та діяльності людини на основі всебічного розвитку засобів і заходів безпеки.

" Найважливішими завданнями на теперішній час є:

-- невідкладне удосконалення роботи правових механізмів;

-- удосконалення матеріально-економічної бази;

-- формування передумов для удосконалення навчання населення з питань БЖ;

-- організація підготовки фахівців у сфері БЖ;

-- удосконалення системи управління БЖ.

Терміни та їх визначення

Безпека -- відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдавати будь-якої шкоди.

Безпека життєдіяльності людини -- відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдавати шкоди організмові людини за будь-яких умов її існування.

Концепція (лат. conceptio -- сукупність, система) -- система поглядів на те чи інше явище, процес; засіб розуміння, тлумачення будь-яких явищ, подій; провідна ідея теорії.

Культурний вплив -- ситуація, коли розроблені і визначені суспільством цінності, соціальні встановлення, норми і шаблони примушують людей поводитися певним чином.

Система (грецьк. агіаттцш -- складання, об'єднання) -- сукупність якісно визначених елементів (зміст системи), між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія (структура системи). Найважливіші властивості системи -- нероздільність і цілісність.

Структура (лат. structurа, -- будова, розуміння, порядок) -- засіб закономірних зв'язків, речей і явищ природи і суспільства, мислення і пізнання; сукупність суттєвих зв'язків між певними складовими цілого, що забезпечує цілісність поєднання; внутрішню побудову будь-чого. Структура є законом існування і функціонування систем, забезпечує збереження основних властивостей при їх різноманітних змінах, складає основу подоби різних об'єктів, здебільшого тих, які відрізняються один від одного (речей, явищ).

Структуризація системи -- етап системного аналізу, який складається з того, що вся сукупність об'єктів і процесів, які мають відношення до встановленої мети, розподіляється на особисто досліджувану систему і навколишнє середовище, потім визначаються окремі складові системи, що вивчаються, а можливі зовнішні системи уявляються у вигляді сукупності елементарних впливів.

Контрольні запитання

1. Що за змістом встановлює дисципліна БЖ?

2. Які нормативні документи встановлюють зміст дисципліни БЖДЛ?

3. Яку структуру має концепція БЖДЛ?

4. Який зміст пріоритетів має дисципліна БЖ?

5. Що є основними об'єктами вивчення дисципліни БЖ?

6. Які тенденції розвитку суспільства впливають на стан БЖ?

7. На що впливають зміни в навколишньому середовищі?

8. Які наслідки мають впливи хімічних елементів чи групи їх сполук?

9. Якими основними термінами оперує БЖ?

10. Про що свідчить високий рівень травматизму на підприємствах?

Розділ II. Теоретичні основи (їх елементи), що формують систему знань дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Ознайомившись із змістом розділу, Ви маєте змогу:

¦ Сформулювати поняття про ознаки, що складають розподіл змісту будь-якої теорії.

¦ Охарактеризувати стиль мислення в БЖ.

¦ Визначити зміст розглядання впливу небезпечних і шкідливих факторів на людину відносно середовищ її існування.

¦ Уявити зміст формування понятійного поля дисципліни БЖ.

* Скласти уявлення про можливість використання основних і похідних логічних категорій для пояснення змісту ситуацій, які розгортаються в процесі забезпечення БЖ.

¦ Визначити напрями використання законів, принципів, аксіом і правил в ситуаціях встановлення безпеки життєдіяльності.

¦ Охарактеризувати зміст класифікацій, які використовуються в БЖ з метою деталізації накопичених знань.

¦ Отримати системні уявлення про зміст і побудову ло-гіко-інформаційних моделей в БЖДЛ.

¦ Встановити основні критерії оцінки стану життєдіяльності

На цей час безпека життєдіяльності не має розвиненої теорії, яка б характеризувалась злагодженими конкретними сукупностями ідей, поглядів, концепцій. Однак окремі її елементи існують і можуть бути використані за призначенням. Характерним для будови теорії є те, що всі її твердження поділяються на дві групи [6]. Перша з них -- вихідна, формулює фундаментальні закони чи властивості об'єкта і складає основи теорії. Друга група -- похідна -- формулює закони і властивості, що залежать від фундаментальних. Глибина теорії залежить від щільності логіки, зміст якої покладено в основу ув'язки другої групи тверджень відносно першої.

Конкретно до першої групи належать сформульовані нижче закони, принципи, правила та аксіоми з безпеки життєдіяльності, а також центральний об'єкт нашого вивчення -- людина (її стан) -- фундаментальні її властивості (фізіологічні, біологічні та ін.).

У пізнавальному відношенні -- теорія узагальнює об'єктивні факти, ґрунтуючись на описанні і поясненні закономірностей реальної дійсності. Теорія (її основи) формує стиль мислення, який завжди є конкретним для будь-якої науки.

Основний стиль мислення в безпеці життєдіяльності складається з виявлення загроз для людини; визначення характеру й ознак впливу на людину, а також змін в її стані, що мають місце як результат такого впливу; оцінки діючих загроз; виявлення діючих (чи необхідності розробки нових) нормативно-законодавчих актів, що регулюють безпеку за наявності конкретних загроз; розробка заходів безпеки; методи і зміст оцінки заходів безпеки; реалізація всіх вищезгаданих складових шляхом відбудови і функціонування системи управління безпекою життєдіяльності.

Базовими уявленнями дисципліни «Безпека життєдіяльності» є знання щодо стану людини, які в своїй більшості подаються у вигляді термінів і визначень. Зміни у стані людини формують зміни в середовищі як позитивних, так негативних явищ. Негативні явища в найгіршому вигляді можуть спричинитися катастрофами, аваріями, загибеллю людей та ін.

Небезпека -- це процеси, явища, речі, які мають негативний вплив на життя і здоров'я людини. Небезпеки за характером можуть мати природне й антропогенне походження. Природні небезпеки зумовлені стихійними явищами, кліматичними умовами, рельєфом місцевості та ін.

У більшості випадків діяльність людини негативно впливає на довкілля. Людина, вирішуючи свої завдання матеріального забезпечення, безперервно завдає шкоди середовищу. Інтенсифікація діяльності людини підвищує рівень і кількість антропогенних небезпек -- у вигляді виникнення небезпечних та шкідливих чинників.

Усі види небезпек, які формуються у процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем, змінюють його стан. Середовище за своїм характером знаходиться у стані тривалої динамічної рівноваги та є складною саморегулювальною системою. При цьому сфери біологічної стійкості характеризуються достатньо вузькими межами змін небезпечних (у т.ч. травмуючих і шкідливих) чинників середовища.

Фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні (соціальні) чинники як небезпечні і шкідливі в процесі праці людини класифікує ГОСТ 12.0.003--74.

Шкідливий чинник -- негативний вплив на людину, який призводить до погіршення самопочуття чи захворювань.

Травмуючий чинник -- негативний вплив на людину, який призводить до травм чи летального (смертельного) наслідку.

На мал. 2.1 наведено характер залежності екологічної системи від інтенсивності дії чинників середовища (екологічних факторів). Стійкість екологічних систем до екстремальних впливів визначається, крім інтенсивності впливу шкідливого чи небезпечного чинника (його об'єму, чи концентрації, чи тривалості дії), також здатністю цих чинників до руйнування навколишнього середовища і ступенем їх біотрансформацій в організмах.

Таблиця 2.1 Класифікація чинників середовища

За часом еволюційний історичний діючий	За періодичністю періодичний неперіодичний	3 черговості виникнення первинний вторинний
За походженням космічний абіотичний (абіогенний) біогенний біотичний біологічний природо-антропогенний антропогенний (в т.ч. техногенний, забруднення середовища) антропічний (в т.ч. неспокій)		За середовищем виникнення атмосферний водний (вологість) геоморфологічний едафічний фізіологічний генетичний популяційний біоценотичний екосистемний біосферний
За характером інформаційний матеріально-енергетичний фізичний географічний термічний хімічний солоності кислотності біогенний (біотичний) комплексний системоутворювальний екологічний-2 географічний еволюційний кліматичний (світла, опадів та ін.)		За об'єктом впливу індивідуальний груповий екологічний соціально-психологічний соціально-економічний видовий (у т.ч. людський, життя суспільства)
За спектром впливу відбірковий загальної дії

Чинник екологічний -- будь-яка умова середовища, на яку жива істота реагує пристосувальними реакціями (за межами пристосувальних здатностей знаходяться летальні чинники). Склад та характер факторів наведено у таблиці 2.1 [8].

Комплекс визначених небезпек і відповідних чинників формують у біосфері специфічне середовище -- техносферу. В умовах формування техносфери мають місце негативні впливи, які зумовлені такими елементами, як машини, будівлі та інше, а також дією людини (Лj) -- стан людини у цьому випадку визначають комфортні умови (мал. 2.2.). Рівень впливів небезпек на середовище визначається рівнем розвитку техносфери, промисловості, сільського господарства та іншого, що фактично відображає економічне і соціальне становище суспільства і його розвиток, тому система впливів на біосферу визначається також і соціально-економічними чинниками середовища (в даному випадку це середовище утворене суспільством з відповідним рівнем його розвитку).

Характер відносин між визначеними об'єктами і чинниками впливу наведено на мал. 2.2 (лівий верхній кут). Як наслідок впливів, заподіяних людською діяльністю, в біосистемі мають місце зміни в організації біосистеми. Ці зміни реалізуються у визначеному просторі за якийсь термін і формують стан безпеки (небезпеки), що відповідно впливає на людину (Л2 -- стан людини в біосистемі у визначеному просторі за визначеним терміном мал. 2.2). Співвідношення між станом Лj і Л2 дає змогу визначити варіанти стану людини і середовища в залежності від рівня ГДК та ін. Таким чином, у процесі своєї діяльності людина постійно впливає на навколишнє середовище, суспільство, середовище виробничого підприємства та ін. Результати таких впливів відображують відповідні небезпеки щодо людини, суспільства, довкілля, середовища виробничого підприємства та ін. Дія таких небезпек проявляється через вплив конкретних небезпечних і шкідливих чинників. Небезпечні і шкідливі фактори впливають безпосередньо на об'єкт чи елемент середовища; на систему чи органи людини тощо. На мал. 2.6 наведена структура СЗБЖ. На схемі показано взаємодію підсистем за прямими і зворотними зв'язками.

Усі визначені підсистеми (1--8) мають тісні зв'язки між собою. Можливість роботи системи ґрунтується на впровадженні цих зв'язків та повного використання підсистем за своїм призначенням.

Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих чинників

Основним завданням безпеки життєдіяльності є визначення і реалізація надійних засобів захисту і заходів, необхідних і достатніх для реалізації умов виживання. Вирішення такого завдання можливе тільки з позицій системного підходу, який реалізує одночасно комплексні рішення у всіх сферах матеріального виробництва і життєдіяльності суспільства.

Виконання поставлених завдань досягається на основі аналізу стану безпеки на трьох рівнях взаємодій:

1. На першому рівні розглядається існування і встановлення взаємодій у системі «природа--суспільство».

2. На другому -- визначаються небезпеки, які мають місце за функціонування вищезгаданої системи.

3. На третьому -- визначаються небезпечні чинники, що формують небезпеки і безпосередньо впливають на об'єкт (суспільство, людину, довкілля та ін.).

У загальному вигляді визначено три рівні пошуку, що складають системний підхід у здійсненні аналізу безпеки (мал. 2.3).

Відповідно до діючих небезпек, небезпечних та шкідливих чинників формується зміст системи забезпечення безпеки життєдіяльності (СЗБЖ), яка утворюється з таких підсистем:

1) науково-методологічного забезпечення -- вирішується питання теоретичних основ (їх елементів), що дають змогу сформувати уявлення про процеси, які мають місце в практиці встановлення стану безпеки;

2) проектно-конструкторська та технологічна підсистема -- формує умови безпеки під час проектування та експлуатації обладнання, системи машин та технологій виробництва;

3) організаційно-методичного забезпечення -- створює оптимальні побудови форми організації виробничих процесів за принципами встановлення безпеки;

4) правового регулювання -- формує передумови розробки законодавчо обґрунтованих засобів і заходів безпеки та ін.;

5) комплексного контролю стану безпеки -- дає можливість своєчасно впроваджувати заходи попередження, ліквідації небезпек і поліпшення стану безпеки;

6) інформаційного забезпечення -- реалізує принципи накопичення, передавання, зберігання та дозування інформації;

7) кількісної оцінки і прогнозування -- формує апарат і методи оцінки для визначення об'єктивного стану безпеки життєдіяльності;

8) оптимального управління -- формування управлінського простору методів та заходів, які у своїй сукупній реалізації сформують комфортні умови життєдіяльності людини.

Комплексний підхід ґрунтується на всеосяжному розгляданні й обліку впливів на людину, середовище.

До середовищ у цьому випадку належать (див. мал. 2.4): помешкання (а також суспільство, що у ньому мешкає), території (робочі зони) виробничих підприємств, довкілля та території дії надзвичайних ситуацій.

При цьому необхідно розглядати три елементи, що формують безпеку життєдіяльності: стан людини; стан середовища; характер взаємодій.

Розглядаючи систему впливів, треба використовувати відповідну систему небезпечних чинників, які впливають на стан людини і формують його, а також механізми їх впливів на ці три елементи. При цьому небезпечний чинник (за змістом) виконує роль універсального елемента, який дає змогу визначити вплив, стан, систему взаємодій і систему реалізації безпеки життєдіяльності.

Елементи теорії, що складають зміст предметної сфери дисципліни

У попередніх розділах встановлені основні поняття «Безпека життєдіяльності»: «людина», «життя», «безпека» («небезпека»), «чинники» та ін. Між собою ці поняття за своїм звичайним змістом не мають видимого зв'язку. Проте такі зв'язки існують на рівні глибинного змісту. Перехід на глибинний рівень змісту -- це перехід від звичайного змісту слова людського спілкування до уявлень певної системи професійної діяльності. У нашому випадку -- це безпека життєдіяльності (існування) людини. Перехід до розгляду понять на рівні глибинного змісту дозволяє збільшити глибину опису явищ, що необхідно в практиці встановлення безпеки.

Наприклад, основні змістові уявлення понять «людина» і «життя» є такі:

«людина» відіграє роль головного об'єкта, а також об'єкта, який потребує захисту; «життя» є показником стану людини, а також впливу небезпек.

За основу смислового розгляду прийняті пари:

«людина» -- «життя»;

«життя» -- «небезпеки»;

«небезпеки» -- «чинник»;

«чинник» -- «людина».

Взаємодія кожної пари має визначений смисловий зв'язок. Перелічені пари створюють базове коло понять безпеки життєдіяльності.

Категорії є універсальною формою мислення, які відображують загальні властивості і відносини об'єктивної дійсності і пізнання. Виходячи з того, що цілісність і єдність явищ матеріального світу, їхні універсальні зв'язки і закономірний рух можуть бути відображені лише в системі логічних категорій (ЛК), в цьому розділі і використовують ці можливості відповідно до конкретних питань безпеки життєдіяльності.

Смисл теоретичних основ на рівні розгляду ЛК полягає в тому, щоб за допомогою основних похідних і логічних категорій відтворити основні і похідні логічні категорії безпеки життєдіяльності, на базі поєднання всіх категорій скласти механізм визначення взаємодій компонентів дисципліни (науки), оцінки стану безпеки, розробки рішень із запобігання аваріям та травмам.

У попередньому розділі вже було наведено деякі уявлення і приклади використання логічних категорій, які сприяють узагальненню та вилученню інформації щодо понятійного рівня.

Цей розділ підпорядковано завданням, які вирішують проблеми систематизації логічних категорій у формуванні дисципліни «Безпека життєдіяльності». Система логічних категорій покликана стати обов'язковим інструментом під час аналізу стану безпеки, встановлення небезпечних та шкідливих чинників, розробки систем захисту життєдіяльності людини.

За допомогою логічних категорій основних, похідних та інших можна створити відповідну систему безпеки.

Найпоширенішими у використанні дисципліни «Безпека життєдіяльності» є такі основні логічні категорії: «життя», «час», «простір».

Зміст організації безпеки за основною логічною категорією стану «Життя» наведено в попередньому розділі.

Визначені основні логічні категорії складають базу для формування та інтерпретації основних і похідних логічних категорій безпеки життєдіяльності.

У більшості випадків практики розгляду послідовного розвитку подій під час негараздів (травм, аварій, катастроф) і забезпечення безпеки для пояснень необхідно використовувати основну логічну категорію «час» та її похідні категорії. З цього приводу завжди треба уявляти:

1) засіб уведення часу в описання ситуацій;

2) можливості упорядкування у часі стану різних об'єктів.

Щодо першого пункту яскравим прикладом є зміст інструкцій з охорони праці. В інструкціях загальна систематизація забезпечення безпеки зорієнтована на засіб уведення часу в опис виробничих ситуацій. Встановлення безпеки кожного разу прив'язане до похідної категорії часу, що реалізується на тлі праці: «до початку роботи», «під час роботи», «під час аварійної ситуації» і «після виконання роботи» (Такий зміст інструкції з охорони праці затверджено Держнаглядом з охорони праці України).

Щодо другого пункту -- можливість упорядкування у часі різних об'єктів реалізується в деяких випадках у два етапи. Наприклад, на першому етапі -- через послідовність виконання операцій та їх елементів у технологічних процесах. На другому етапі -- через відповідне співвідношення елементів і операцій технологічних процесів з певними заборонами, які встановлюють безпеку в рамках послідовностей виконання виробничого процесу. Це вже і є реалізація упорядкування в часі стану небезпеки.

У безпеці життєдіяльності багато теоретичних понять і практичних рішень використовують основну і похідну логічні категорії простору. Поняття простору є добре позначена та легко ідентифікована сфера. Уявлення цієї логічної категорії для опису конкретних ситуацій безпеки життєдіяльності потребує відповідних характеристик, за якими це проводитиметься. Або це -- абсолютні (метричні) просторові характеристики, або -- відносні, що якісно визначають відповідну взаємну орієнтацію об'єктів у просторі.

У першому випадку простір може орієнтуватися за ознаками координат чи відстані. У другому випадку характеристикою є терміни просторових відносин у вигляді «всередині», «зовні», «встановлено на», «нанесено на», «поблизу», «впритул», «зверху» та ін.

Більшістю цих термінів оперує безпека життєдіяльності в текстах, що описують конструкції засобів, приладів захисту, правил та інструкцій з безпеки тощо. Найбільші уявлення про логічні категорії простору можна здобути за допомогою схеми на мал. 2.7 [5].

У роботі Г. Н. Гряніка та інших [10] небезпечні події описуються за допомогою логічних категорій безпеки життєдіяльності. Наведена блок-схема (мал. 2.9) формує загальні уявлення про виникнення аварій (А), травм (Т), наслідків без аварії і травми (БН).

Більш глибоке розуміння процесів створення небезпечних подій вимагає вивчення природи аварій і травм. Це відбувається завдяки деталізації змісту в частині переходу небезпечних чинників у травмуючі.

Елементи теорії, що складають закони, принципи, аксіоми і правила

Сучасна безпека життєдіяльності як наука ґрунтується на сукупності законів, правил, принципів і аксіом. У межах цього посібника є можливість наведення лише основних фундаментальних узагальнень (у вигляді законів), які претендують на відтворення систематизуючих уявлень, що відображують найважливіші закономірності науки.

Зазвичай зміст законів викладається у скороченому вигляді аксіом-прислів'їв, що сформульовані Б. Коммонером (1974 p.).

Закон внутрішньої динамічної рівноваги -- речовина, енергія, інформація і динамічні якості окремих природних систем в їхній ієрархії взаємопов'язані настільки, що будь-яка зміна одного з цих показників спричиняє супровідні функціонально-структурні якісні і кількісні зміни, які зберігають загальну суму матеріально-енергетичних, інформаційних і динамічних якостей системи, де мають місце ці зміни, або в їх ієрархії.

Емпіричні наслідки закону внутрішньої рівноваги:

1. Будь-яка зміна середовища (речовини, енергії, інформації, динамічних якостей екосистем) неминуче призведе до розвитку природних реакцій, ланцюгових за формою, які розвиваються убік нейтралізації виробничої зміни чи формування нових природничих систем, утворення яких за значних змін середовища може набути незворотного характеру.

2. Принцип Ле-Шательє -- при зовнішньому впливові, що виводить систему зі стану стійкої рівноваги, ця рівновага порушується у напрямі, за якого ефект зовнішнього впливу зменшується. Розроблений спочатку для умов хімічної рівноваги, цей принцип став використовуватися для опису поведінки будь-яких самопідтримуючих систем. На біологічному рівні він реалізується у вигляді здатності екологічних систем до авторегуляції.

3. Взаємодія матеріально-енергетичних екологічних компонентів (енергії, організмів, консументів і редуцентів), інформації і динамічних якостей природничих систем за кількістю -- нелінійна, у т.ч. слабкий вплив чи зміни одного з показників можуть спричинити значні відхилення в інших, а також у всій системі в цілому.

4. Зміни у великих екосистемах мають незворотний характер. Пересування за ієрархією відбувається в напрямку знизу-- угору -- від місця впливу до біосфери в цілому; вони змінюють глобальні процеси і тим самим переводять їх на новий еволюційний рівень (див. Закон необоротності еволюції).

5. Будь-яке перетворення природи спричиняє в глобальній сукупності біосфери та її великих підрозділах відповідну реакцію, що призводить до відносної незмінності еколого-еконо-мічного потенціалу («правило Тришкіного жупана»), збільшення якого можливе шляхом змінного підвищення енергетичних вкладень (див. Закон зниження енергетичної ефективності природокористування). Штучний підйом еколого-економічно-го потенціалу обмежений термодинамічною стійкістю природних систем.

Примітка. Закон внутрішньої динамічної рівноваги -- одне з вузлових положень у природокористуванні. Доки зміни середовища слабкі, а їх розташування обмежене порівняно невеликою площею, то вони або локалізуються, або «згасають» в ланцюзі ієрархії екосистем. Проте тільки-но зміни досягають суттєвих значень для великих екосистем, наприклад відбуваються в масштабах басейнів великих річок, чи в розмірах, обмежених правилами одного або десяти відсотків, вони призводять до суттєвих зрушень в цих великих природних утвореннях, а через них, відповідно до наслідку-2 з вищезгаданого закону й у всієї біосфери, як відносно незворотними (3-й наслідок цього ж закону) врешті-решт можуть бути нейтралізовані значними витратами з соціально-економічної точки зору.