Правові основи підприємницької діяльності

Функції центрального органу виконавчої влади в галузі ЗЕД виконує Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Державна митна служба України здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами ЗЕД законодавства про захист економічної конкуренції;

Органами місцевого управління ЗЕД є:

- місцеві ради та їх виконавчі органи;

- місцеві державні адміністрації;

- територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Компетенція місцевих рад та їх виконавчих органів щодо регулювання ЗЕД визначається ст. 10 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Законом України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 35). До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері ЗЕД належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

- укладення і забезпечення виконання договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг;

- сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

- сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвестицій для створення робочих місць;

б) делеговані повноваження:

- організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;

- створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності;

- забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України.

Місцеві державні адміністрації відповідно до ст. 26 Закону України від 09 квітня 1999 року «Про місцеві державні адміністрації» наділені такими повноваженнями в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин:

- забезпечують виконання зобов'язань за міжнародними договорами України на відповідній території;

- сприяють розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, екологічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту;

- укладають договори з іноземними партнерами про співробітництво в межах компетенції, визначеної законодавством;

- сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на її території, незалежно від форм власності;

- сприяють розвитку експортної бази і збільшенню виробництва продукції на експорт;

- організовують прикордонну і прибережну торгівлю;

- сприяють діяльності митних органів та прикордонних служб, створенню умов для їх належного функціонування;

- вносять до відповідних органів пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу відповідної території.

Органи державного регулювання ЗЕД України можуть створювати свої територіальні підрозділи (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка визначається законами України та положеннями про ці органи. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені або випливають із законів України (ст. 10 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Питання для самостійного контролю

1) Що означає поняття «зовнішньоекономічна діяльність»?

2) Які особи можуть займатися зовнішньоекономічною діяльністю?

3) Які існують види зовнішньоекономічної діяльності?

4) Які існують принципи зовнішньоекономічної діяльності?

5) В чому полягає принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва?

6) В чому полягає принцип юридичної рівності і недискримінації?

7) Які особи відносяться до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

8) Які документи треба подати для реєстрації представництва іноземного суб'єкта в Україні?

9) Які існують методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

10) Які органи здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

Дайте визначення наступних понять

зовнішньоекономічна діяльність; господарська діяльність; експорт; імпорт; реекспорт; реімпорт; зовнішньоекономічний договір; іноземна валюта; іноземні інвестиції; іноземні суб'єкти господарської діяльності; квота, разова ліцензія; генеральна ліцензія; відкрита ліцензія; експортна ліцензія; митне регулювання; Єдиний митний тариф; попередні імпортні депозити; представництво іноземного суб'єкта; постійне місцезнаходження; постійне місце проживання; спеціальна економічна зона.

Вирішіть наступні завдання

Завдання 1. При укладанні договору купівлі-продажу між українською приватною фірмою «Інвестбуд» та іноземним суб'єктом господарювання, приватним підприємством з поставки цегли, не була вказана ціна договору.

Чи має укладення такого договору правові наслідки? Як визначається ціна договору, якщо вона прямо не зазначена в його змісті?

Завдання 2. Власенко О.О., громадянин Польщі, виступив інвестором для приватної фірми «Тетрапак» та профінансував вироблення першої партії продукції фірми. Частину продукції власник фірми «Тетрапак» відіслав безпосередньо Власенку О.О., проте її затримали на митниці, мотивуючи це відсутністю ліцензії на здійснення відповідної пересилки.

Чи підлягають такі операції ліцензуванню? Якими нормативно-правовими актами слід керуватися для вирішення даної ситуації?

Теми рефератів

1) Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, суб'єкти, нормативно-правова регламентація.

2) Види зовнішньоекономічних операцій.

3) Заборона окремих видів експорту та імпорту за законодавством України.

4) Спеціальний режим для іноземних суб'єктів господарювання.

5) Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Накресліть наступні схеми

1) Види зовнішньоекономічних операцій.

2) Види договорів в зовнішньоекономічній діяльності.

Вирішіть тестові завдання

1. Основним законодавчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання є:

а) Закон України «Про основні засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання»;

б) Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

в) Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність в Україні»;

г) Закон України «Про засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні».

2. Відповідно до Господарського кодексу України зовнішньоекономічна діяльність визначається як:

а) господарська діяльність, що в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном та/або робочою силою;

б) діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

в) діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону майном та/або робочою силою;

г) господарська діяльність, побудована на відносинах між суб'єктами, що має місце як на території України, так і за її межами.

3. До ознак зовнішньоекономічної діяльності не належить:

а) за своєю сутністю зовнішньоекономічна діяльність є господарською діяльністю;

б) зовнішньоекономічна діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;

в) зовнішньоекономічна діяльність може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину;

г) за своєю сутністю зовнішньоекономічна діяльність є діяльністю, побудованою на ринкових відносинах.

4. Поняттям зовнішньоекономічної діяльності не охоплюються:

а) відносини міждержавного співробітництва, які є предметом міжнародного публічного права та майнові та особисті немайнові відносини за участю іноземних громадян, спрямовані на задоволення їх особистих, сімейних тощо інтересів, які є предметом міжнародного приватного права;

б) відносини міждержавного співробітництва, які є предметом міжнародного приватного права;

в) особисті немайнові відносини за участю іноземних громадян, спрямовані на задоволення їх особистих, сімейних тощо інтересів, які є предметом міжнародного приватного права;

г) виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб.

5. Серед засобів правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності не існує:

а) методу автономних рішень;

б) методу автономних приписів;

в) методу рекомендацій;

г) методу владних приписів.

6. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України відповідно до:

а) методу автономних рішень;

б) методу автономних приписів;

в) методу рекомендацій;

г) методу владних приписів.

7. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин відповідно до:

а) методу автономних рішень;

б) методу автономних приписів;

в) методу рекомендацій;

г) методу владних приписів.

8. Не є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності:

а) господарські організації України;

б) підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій України;

в) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом;

г) зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

9. Принципи зовнішньоекономічної діяльності - це:

а) зовнішнє вираження правил поведінки, що спрямовані на правове регулювання зовнішньоекономічних відносин;

б) внутрішнє вираження правил поведінки, що спрямовані на правове регулювання зовнішньоекономічних відносин;

в) керівні положення, що закріплені в Конституції України, які стосуються регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

г) керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.

10. Демпінг - це:

а) ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару;

б) вивезення з митної території України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні імпортері;

в) ввезення на митну територію України товару за цінами, вищими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що не заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару, але негативно впливає на розвиток вільної конкуренції;

г) ввезення на митну територію України товару за цінами, вищими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Рекомендована література і нормативні акти

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 36, 42.

2. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 p.).

3. Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк, 1974 року).

4. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року.

5. Принципи міжнародних комерційних договорів 1994 pоку.

6. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів 1993 року.

7. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року.

8. Угода про процедури ліцензування імпорту 1994 року.

9. Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) 1994 року.

10. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 18-22. - Ст. 42-131.

11. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

12. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

13. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 29. - Ст. 377.

14. Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 44. - Ст. 391.

15. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 32. - Ст. 422.

16. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 29. - Ст. 367.

17. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23 вересня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст. 364.

18. Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5. - Ст. 44.

19. Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах: Закон України від 15 вересня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 32. - Ст. 255.

20. Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 22 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 9. - Ст. 65.

21. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 12. - Ст. 80.

22. Козловський В.О. Зовнішньоекономічна діяльність. Практикум. Частина І. Основи зовнішньоекономічної діяльності / В.О. Козловський. - Вінниця: ВНТУ, 2008. - 197 с.

23. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. / М.І. Дідківський. - К.: Знання, 2006. - 463 с.

24. Румянцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посіб. / А.П. Румянцев, Н.С. Румянцева. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 377 с.

25. Румянцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність / А.П. Румянцев. - К.: ЦУЛ, 2003. - 368 с.

26. Гофман В.М. Основы внешнеэкономической деятельности / В.М. Гофман, Г.А. Маховикова. - СПбЛитер, 2001. - 208 с.

27. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність: регулювання та гарантії здійснення. Навчальний посібник / С.П. Коломацька. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 288 с.

28. Михайлов Д.М. Международные расчеты и гарантии / Д.М. Михайлов. - М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. - 368 с.

29. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник / В.Є. Новицький. - КНЕУ, 2003. - 948с.

30. Покровская В.В. Международные коммерческие операций и их регламентация. Внешнеторговый практикум / В.В. Покровская. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 326 с.

31. Розенберг М.Г. Международная купля-продажа товаров / М.Г. Розенберг. - М.: Юрид. лит., 1995. - 287 с.

32. Козик В.В. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. / В.В. Козик, Л.А. Панкова, Я.С. Карпяк, О.Ю. Григор'єв, А.О. Босак . - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.

33. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Підручник / І.В. Багрова. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 580 с.

34. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності. Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури. - 2004. - 384 с.

Тема 15. КОНТРОЛЬ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

15.1 Контроль за здійсненням підприємницької діяльності: поняття, форми, види

В юридичній довідковій літературі та чинному законодавстві України немає єдиного підходу щодо визначення юридичного змісту терміну «контроль». Новітня законотворча практика також не є доволі успішною у пошуках правильного визначення терміну «контроль». Зокрема, в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який було прийнято 07 квітня 2007 року, державний контроль також ототожнюється із державним наглядом - «державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища». Як вже було зазначено, вказаний підхід законодавця є досить помилковим, оскільки співвідносити поняття «контроль» і «нагляд», які хоч і є близькими за значенням, однак не є тотожними.

Класифікувати контроль за підприємницькою діяльністю можна за характером і обсягом контрольних повноважень, за часом проведення контролю, за взаємозв'язком суб'єкта і підконтрольного об'єкта, за суб'єктом здійснення та за сферою реалізації:

– за обсягом контрольних повноважень державних органів та характеру їх контрольних повноважень - на загальний та спеціальний;

– за часом здійснення (стадією здійснення) - на попередній, поточний (оперативний), наступний;

– за взаємозв'язком (спрямованістю) контролюючого суб'єкта та підконтрольного об'єкта - на зовнішній та внутрішній;

– за суб'єктами здійснення на: парламентський, президентський, адміністративний, судовий, прокурорський нагляд (ці види традиційно вже протягом досить тривалого часу виділяються в адміністративно-правовій науці), а також, з урахуванням специфіки суб'єкта здійснення, - фінансовий, митний, банківський тощо;

– за сферою реалізації: фінансовий, банківський, податковий (як різновид фінансового), за виконанням управлінських рішень, статистичний тощо.

Контроль за підприємницькою діяльністю - це об'єктивно зумовлена діяльність спеціально-уповноважених державних органів (посадових осіб), що здійснюється на постійній основі, передбачає оперативне втручання уповноважених державних органів у діяльність підконтрольних об'єктів, полягає у спостереженні за функціонуванням відповідного підконтрольного об'єкта, в отриманні об'єктивної та достовірної інформації про стан законності та дисципліни у ньому, застосуванні заходів щодо попередження та усунення порушень законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням правових норм, застосуванні заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні норм права, виявленні фактичного стану справ у підприємницькій сфері, надання об'єктивної інформації про стан суспільних відносин у цій сфері, виконання прийнятих рішень, про відповідність діяльності державних службовців поставленим завданням і визначеним повноваженням тощо.

15.2 Принципи та функції контролю за здійсненням підприємницької діяльності

Під принципами контролю слід розуміти вихідні, керівні, основоположні ідеї, що концентрують у собі досягнення науки та практики, виражають соціальні інтереси, виконують функцію загальнонормативного орієнтиру здійснення контрольної діяльності компетентних органів державної влади та їх посадових осіб, спрямовані на вдосконалення та ефективність такої діяльності. Принципами контролю за підприємницькою діяльністю є:

- законність;

- обґрунтованість;

- об'єктивність;

- результативність;

- гласність;

- оперативність та економність;

- системність;

- систематичність;

- професіоналізм;

- компетентність;

- науковість;

- цілеспрямованість.

Функції контролю - це обумовлені досягненням мети та підпорядковані вирішенню конкретних завдань основні напрями зовнішнього прояву діяльності суб'єктів контролю, пов'язані з їх контролюючим впливом на діяльність підконтрольного об'єкта. Під час здійснення контролю реалізуються такі загальні функції контролю як: регулювання (корегування), превенції, інформаційна функція, правоохоронна, аналітична і відновлююча, а також спеціальні функції: фіскальна, охорони навколишнього природного середовища, безпеки функціонування, забезпечення національної безпеки та стратегічних інтересів держави тощо.

15.3 Об'єкти та суб'єкти контролю за здійсненням підприємницької діяльності

Суб'єктами контролю за підприємницькою діяльністю є: державні органи; громадські організації; колективні та колегіальні органи управління; лінійний та функціональний апарат управління підприємств.

Об'єктами контролю в сфері підприємницької діяльності: місія; цілі; стратегії; функції; завдання; процеси; параметри діяльності; управлінські рішення; організаційні формування та їх структурні підрозділи та окремі виконавці. Важливим в процесі контролю є правильний вибір об'єктів контролю. Існують три основні етапи процесу контролю:

1) розробка стандартів та критеріїв (вимірювання реального виконання процесів, що здійснюються в організації);

2) співставлення з ними реальних результатів діяльності (порівняння результатів реального виконання із зазделегіть встановленими стандартами);

3) прийняття необхідних корегуючих дій (реакція на порівняння - корегуючі дії або зміна стандартів).

15.4 Аудит: поняття, суб'єкти, підстави проведення, нормативно-правова регламентація

Питання аудиту регулюються Законом України від 22 квітня 1993 року «Про аудиторську діяльність», відповідно до якого аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

- підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності публічних акціонерних товариств, підприємств-емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

- перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, публічних акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

- емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України. Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.

Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням Зокону України «Про аудиторську діяльність».

15.5 Державний контроль за здійсненням підприємницької діяльності

Державний контроль за підприємницькою діяльністю, що орієнтований на відносини у сфері підприємництва, є складовою частиною, різновидом державного контролю.

Цей контроль охоплює всі сторони підприємницької діяльності, представляючи собою постійне спостереження за упорядкованістю керованої системи, її станом. Зокрема він спрямований на підвищення економічного стимулювання, раціональну і ощадливу витрату матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат суб'єктами підприємництва.

Державний контроль за підприємницькою діяльністю - це різновид державного контролю, що здійснюється на підставі та у межах, установлених законодавством, та полягає у перевірці дотримання суб'єктами підприємництва обов'язкових вимог законодавства з метою попередження, виявлення, припинення та усунення його порушень.

Нерідко контроль за підприємницькою діяльністю як форму державного впливу на економіку складно відрізнити від державного регулювання господарської діяльності. Не випадково в деяких законах разом з розмежуванням державного регулювання і контролю (нагляду) допускається їхнє ототожнення. Разом з тим у Господарському кодексі України чітко проводиться різниця між засобами державного регулювання господарської діяльності (ст. 12 ГК України) та державним контролем і наглядом за господарською діяльністю (ст. 19 ГК України).

При визначенні видів державного контролю за підприємницькою діяльністю як основу можна використовувати ч. 3 ст. 19 ГК України, де названо вісім сфер, у яких держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Виходячи із зазначеного законодавчого положення, якщо критерієм класифікації державного контролю є сфера його здійснення, то можна виділити валютний, податковий контроль, контроль за цінами і ціноутворенням, контроль за дотриманням конкурентного законодавства, контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ін.

Основним нормативним актом щодо здійснення контролю за господарською діяльністю є Закон України від 05 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Як приклад можна навести Закон України від 01 червня 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», у якому визначені загальні правила здійснення контролю у сфері ліцензування, а саме контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, у тому числі його форма - проведення планових і позапланових перевірок, а також складання акта перевірки і видання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або прийняття рішення про анулювання ліцензії. Важливо те, що ці загальні правила конкретизовані в низці підзаконних нормативно-правових актів.

Для раціоналізації та упорядкування державного контролю за підприємницькою діяльністю важливе значення має Закон України від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», відповідно до якого введено Єдиний державний реєстр.

Не можна не відзначити певні тенденції лібералізації державного контролю за підприємницькою діяльністю, що знаходять своє відображення в законодавстві. Це стосується і правових гарантій прав і законних інтересів суб'єктів підприємництва. Зокрема, істотно скорочений перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощена і скорочена в часі процедура одержання ліцензій, внесення в них змін, значно спрощена система державної реєстрації суб'єктів підприємництва на підставі прийнятих в останні кілька років законів, що регламентують легітимацію суб'єктів підприємництва.

Слід також вказати і на таку позитивну тенденцію, як передачу державою частини контрольних функцій професійним некомерційним об'єднанням підприємців у вигляді саморегульованих організацій.

Питання для самостійного контролю

1) Що означає поняття «контроль»?

2) Які існують види контролю за здійсненням підприємницької діяльності?

3) Які існують форми контролю за здійсненням підприємницької діяльності?

4) Які виділяють види аудиту?

5) Який документ складається за результатами проведення аудиторської перевірки?

6) Що може виступати об'єктом контролю за підприємницькою діяльності?

7) Які юридичні особи можуть здійснювати аудиторську діяльність?

8) В яких випадках проведення аудиту є обов'язковим?

9) Які суб'єкти здійснюють державний контроль за підприємницькою діяльністю?

10) Які існують методи контролю за здійсненням підприємницької діяльності?

Дайте визначення наступних понять

контроль; нагляд; спостереження; моніторинг, аудит; тематична перевірка; внутрішній контроль; зовнішній контроль; оперативний контроль; перевірка; планова перевірка; позапланова перевірка; принципи контролю; принцип повноти здійснення контролю; принцип об'єктивності здійснення контролю; експертиза; спеціальний контроль; добровільний контроль; обов'язковий контроль; акт ревізії; об'єкти контролю; суб'єкти контролю; документальна перевірка.

Вирішіть наступні завдання

Завдання 1. Органами пожежного нагляду мала бути здійснена перевірка ПП «Феєрія» на відповідність обладнання та приміщення нормам пожежної безпеки. Проте робітники підприємства вчинили опір робітникам пожежного нагляду у здійсненні даної перевірки, мотивуючи свої дії тим, що не були попереджені про проведення перевірки.

Оцініть ситуацію.

Завдання 2. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба здійснювала перевірку супермаркету «Халабуда» на відповідність стандартів якості харчових продуктів та ковбасних виробів. Після тиждневої перевірки працівники контролюючого органу, з метою подовження процедури перевірки склали акт, який надали на підписання виконавчому директору підприємства, який в свою чергу відмовився його підписувати, мотивуючи своє рішення незаконністю винесення даного акту перевіряючим Державної ветеринарної та фітосанітарної служби. На даному акті позначили, що директор відмовився від підписання даного акту, а перевірка була продовжена.

Чи правомірні дії перевіряючого служби?

Теми рефератів

1) Види перевірок як форм контролю за підприємницькою діяльністю.

2) Методи державного контролю за підприємницькою діяльністю.

3) Суб'єкти державного контролю за підприємницькою діяльністю та їх повноваження.

4) Нормативно-правові акти в сфері контролю за підприємницькою діяльністю.

5) Оперативний контроль за підприємницькою діяльністю: поняття, підстави проведення, проблеми реалізації на практиці.

Накресліть наступні схеми

1) Форми державного контролю за підприємницькою діяльністю.

2) Порядок проведення аудиторських перевірок.

Вирішіть тестові завдання

1. Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірки його діяльності протягом:

а) 3 робочих днів з дня їх закінчення;

б) 10 робочих днів з дня їх закінчення;

в) 30 робочих днів з дня їх закінчення;

г) 7 робочих днів з дня їх закінчення.

2. Метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності - це:

а) перевірка;

б) ревізія;

в) моніторинг;

г) інспектування.

3. За наслідками ревізії складається:

а) акт;

б) протокол;

в) довідка;

г) доповідна записка.

4. За наслідками перевірки оформлюється:

а) акт;

б) доповідна записка;

в) протокол;

г) звіт.

5. Органи державного нагляду здійснюють планові заходи з державного нагляду за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як:

а) за 5 днів до початку заходів;

б) за 7 днів до початку заходів;

в) за 10 днів до початку заходів;

г) за 30 днів до початку заходів.

6. Контроль за приналежністю до підприємства суб'єкта контролю поділяється на:

а) внутрішній та зовнішній;

б) договірний та добровільний;

в) державний та приватний;

г) регулярний та нерегулярний.

7. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються:

а) в акті;

б) у рішенні;

в) у табелі;

г) у звіті.

8. Положення про Державну контрольно-ревізійну службу України затверджується:

а) Кабінетом Міністром України;

б) Верховною Радою України;

в) Президентом України;

г) Міністерством фінансів України.

9. Державна контрольно-ревізійна служба України підпорядковується:

а) Міністерству юстиції України;

б) Міністерству фінансів України;

в) Президенту України;

г) Кабінету Міністрів України.

10. Кожного року Антимонопольний комітет України подає звіт про свою діяльність до Верховної Ради України до:

а) 15 квітня року наступного за звітним;

б) 15 березня року наступного за звітним;

в) 15 січня року наступного за звітним;

г) 15 травня року наступного за звітним.

Рекомендована література і нормативні акти

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 36, 42.

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 18-22. - Ст. 42-131.

3. Про аудиторську діяльність: закон України від 22 квітня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.

4. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05 квітня 2007 року // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 29. - Ст. 389.

5. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - Ст. 54.

6. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 5. - Ст. 21.

7. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого1994 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sesobl.dp.ua/clients/sesdp.nsf/(InfoW)/743D76659D81EF1542256BA0004297FA?opendocument.

8. Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р // Офіційний вісник України. - 2002. - № 14. - Ст. 778.

9. Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами: Наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1003 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 8. - Ст. 388.

10. Бутинець Т.А. Принципи господарського контролю: суперечності поглядів / Т.А. Бутинець // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. - 2009. - № 1(47). - С. 18-26.

11. Бутинець Т.А. Принципи контролю в новій економіці: необхідність застосування / Т.А. Бутинець // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. - 2009. - № 2 (48). - С. 21-27.

12. Бутинець Т.А. Межі дослідження фактів господарського життя / Т.А. Бутинець // Сучасні кризові явища в економіці та проблеми облікового, контрольного і аналітичного забезпечення управління підприємством: тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції, 29-30 червня 2010 р. - Луцьк, 2010. - 260 с.

13. Бутинець Ф.Ф. Господарський контроль як наука і система знань / Ф.Ф. Бутинець, Т.А. Бутинець // Міжнародний збірник наукових праць. - 2010. - С. 14-27.

14. Бутинець Т.А. Нариси проблем господарського контролю: актуальність дослідження / Т.А. Бутинець // Міжнародний збірник наукових праць. - 2010. - № 1(19) - С. 43-54.

15. Заєць І.В. Господарський контроль як спосіб виявлення та попередження шахрайських дій / І.В. Заєць // Вісник ЖДТУ. - 2011. - № 2 (56) - С. 77-89.

16. Давидов Г.М. Виявлення помилок і шахрайства в процесі проведення аудиту / Г.М. Давидов // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2002. - № 4. - С. 73-77.

17. Костирко Р.О. Внутрішній контроль в системі управління підприємства: методологічне забезпечення / Р.О. Костирко // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. - 2010. - № 3 (53). - С. 97.

18. Смирнова Л. Аудит як засіб боротьби з шахрайством / Л. Смирнова, Д. Кошелькова // Економічний аналіз: збірник наукових праць кафедри економічного аналізу Тернопільського національного економічного університету. - 2010. - № 6. - С. 530-543.

Тема 16. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

16.1 Загальноправові засади відповідальності у підприємництві

Відповідальність у сфері підприємницької діяльності - різновид юридичної відповідальності, яка закріплена у законодавстві і забезпечується державою і є юридичним обов'язком правопорушника в сфері підприємницької діяльності пізнати примусового позбавлення певних цінностей (коштів, майна тощо), що йому належать.

Принципи відповідальності у сфері підприємницької діяльності: відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення відповідальності; гуманність і своєчасність відповідальності.

Функції відповідальності у сфері підприємницької діяльності - це головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

Розрізняють такі види функцій відповідальності у сфері підприємницької діяльності: превентивну (попереджувальну); виховну; репресивну (каральну); компенсаційну (поновлювальну); сигналізаційну (інформаційну).

Розрізняють відповідальність у сфері підприємницької діяльності: кримінально-правову; адміністративну; цивільно-правову; матеріальну тощо.

16.2 Відповідальність за порушення законодавства в сфері ліцензування

Згідно з ч. 1 ст. 202 Кримінального кодексу України за провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, без одержання ліцензії настає матеріальна відповідальність - у тому разі, якщо така діяльність пов'язана з отриманням доходу у великих розмірах (суми, що в 1000 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). За такий злочин накладається штраф обсягом від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами терміном до 2 років, або обмеженням волі на такий самий термін.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» застосовується анулювання ліцензії як відповідальність за порушення ліцензійного законодавства.

Рішення про анулювання ліцензії може прийняти лише той орган ліцензування, який видав ліцензію. Рішення приймають протягом 10 робочих днів від дати, коли було встановлено підстави для анулювання ліцензії.

16.3 Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства

Порушеннями в сфері антимонопольного законодавства є: антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі; здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно із законодавством; делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених відповідно до законодавства; обмежувальна та дискримінаційна діяльність; порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна; неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень; обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вчинення дій, визначених законодавством як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених законодавством як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

Особи, яким завдано шкоду внаслідок вчинення дій, визначених законодавством як недобросовісна конкуренція, можуть звернутися до суду із позовом про її відшкодування.

У разі визнання вчинення порушень, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України або особи, права яких порушені, мають право звернутися до суду із позовом про вилучення відповідних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб'єкта господарювання і у виробника, і у продавця. Рішення про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання приймається у разі, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена в інший спосіб. Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання приймається у разі, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена в інший спосіб.

У разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

16.4 Відповідальність за порушення митного законодавства

Відповідальність у митному праві є наслідком скоєного правопорушення. В даному випадку мова йде про порушення митних правил. Порушенням митних правил згідно зі ст. 226 Основ митного законодавства країн-учасниць СНД визнається протиправна дія (бездіяльність) особи, що посягає на встановлений національним законодавством і міжнародними договорами держави порядок переміщення через митний кордон держави товарів і транспортних засобів, здійснення їх митного контролю і митного оформлення, обкладання митними платежами та їх сплати, надання митних пільг і користування ними, а також на нормальну діяльність митних органів, за які національним законодавством передбачена відповідальність.

Порушення вимог МК України є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, які посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які МК України передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

У митному праві передбачено адміністративну, цивільну, а за контрабанду і кримінальну відповідальність. Найбільш поширеною є відповідальність адміністративна - накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру.

Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил є фізичні і юридичні особи, що скоїли порушення митного законодавства. Відповідальність за митні правопорушення настає за умови наявності складу правопорушення. Для адміністративної і кримінальної відповідальності - об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Для цивільної відповідальності, яка в більшій мірі полягає в обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду - наявність самої шкоди, противоправних дій, причинного зв'язку між шкодою, що виникла, і протиправними діями. При тому МК України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі: прямих збитків і упущеної вигоди. Не виключено і компенсацію моральної шкоди.

Громадяни підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо на момент здійснення правопорушення вони досягли шістнадцятирічного віку. Посадові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їхні службові обов'язки входило забезпечення виконання встановлених МК України вимог. Окрім цього, при скоєнні порушень митних правил підприємствами (юридичними особами) підлягають адміністративній відповідальності посадові особи цих підприємств.

Говорячи про адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення митних правил, варто підкреслити, що в процесі провадження по цих справах щоразу виникає необхідність встановлювати правосуб'єктність відповідних юридичних осіб, для чого необхідно звертатися до їх засновницьких і реєстраційних документів. Це важливо робити тому, що за порушення митних правил підлягають адміністративній відповідальності самі юридичні особи, а не їх представництва і філії (відособлені підрозділи), що також мають правосуб'єктність і вступають у правовідносини від імені і за дорученням юридичної особи. У випадках, коли порушення митних правил скоєні посадовими особами представництв і філій юридичних осіб, до відповідальності повинні бути притягнуті юридичні особи, від імені і за дорученням яких вони були учасником відповідних правовідносин. Це, зрозуміло, не виключає можливості притягнення до адміністративної відповідальності і самого безпосереднього винуватця - представника юридичної особи.

Питання для самостійного контролю

1) Що означає поняття «юридична відповідальність»?

2) Які існують види юридичної відповідальності в сфері підприємницької діяльності?

3) Які існують форми юридичної відповідальності в сфері підприємницької діяльності?

4) Які види та форми відповідальності передбачені за порушення законодавства в сфері ліцензування?

5) Які види та форми відповідальності передбачені за порушення антимонопольного законодавства?

6) Які види та форми відповідальності передбачені за порушення митного законодавства?

7) Які особи є суб'єктами юридичної відповідальності за порушення в сфері підприємницької діяльності?

8) Як вирішуються спори між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарювання?

9) Як виконуються рішення іноземних судів в Україні?

10) Які види адміністративно-господарських санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта, який порушив правила здійснення господарської діяльності?

Дайте визначення наступних понять

юридична відповідальність; види юридичної відповідальності в підприємницькій діяльності; форми юридичної відповідальності в підприємницькій діяльності; безпека продукції; введенні в обіг продукції; виробник; гарантійний строк; адміністративне правопорушення; ліцензування; суб'єкти відповідальності в сфері підприємницької діяльності; антимонопольне законодавство; недобросовісна конкуренція; валютне регулювання; адміністративно-господарські санкції.

Вирішіть наступні завдання

Завдання 1. З вини орендаря сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено частину орендованого приміщення. За договором оренди в разі пожежі чи іншого пошкодження майна з вини орендаря він повинен відшкодувати суму орендної плати за час виконання ремонтних робіт, а також вартість ремонтних робіт, що повинні здійснюватись орендодавцем. Однак орендар відмовився відшкодовувати збитки. Орендодавець подав позовну заяву до господарського суду.

Який вид відповідальності передбачений за дане правопорушення?

Завдання 2. Приватне підприємство «Будинок» протягом 2 років здійснювало будівельну діяльність, проте виявилося, що власник підприємства не мав ліцензії на її здійснення. Власник підприємства мотивував відсутність ліцензії тим, що минулого року ліцензія була загублена.

Чи є ознаки правопорушення в діяннях власника підприємства «Будинок»? Чи понесе відповідальність власник підприємства?

Теми рефератів

1) Види відповідальності в сфері підприємницької діяльності.

2) Форми відповідальності в сфері підприємницької діяльності.

3) Підстави відповідальності в сфері підприємницької діяльності.

4) Суб'єкти відповідальності в сфері підприємницької діяльності.

5) Порушення митного законодавства під час здійснення підприємницької діяльності: поняття, види, підстави відповідальності.

Накресліть наступні схеми

1) Види злочинів у сфері підприємницької діяльності.

2) Види адміністративних порушень в сфері підприємницької діяльності.

Вирішіть тестові завдання

1. Відповідальність у підприємницькому праві - це:

а) міра примусу, зафіксована в нормативних актах чи передбачена договором, що застосовується до особи, яка вчинила правопорушення;

б) право суб'єктів підприємництва відшкодувати завдані ними несприятливі наслідки;

в) застосування до суб'єктів господарювання будь-яких санкцій;

г) адміністративна відповідальність у підприємницькому праві.

2. Змістом господарсько-правової відповідальності є:

а) санкції майнового та немайнового характеру;

б) санкції організаційного характеру;

в) санкції розпорядчого характеру;

г) усі відповіді вірні.

3. Підставою господарсько-правової відповідальності є:

а) адміністративні правопорушення

б) господарські правопорушення

в) будь-які правопорушення у сфері господарювання;

г) кримінальні правопорушення.

4. До складу правопорушень у сфері господарювання входять:

а) об'єкт, суб'єкт правопорушення;

б) об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона;

в) об'єкт та об'єктивна сторона;

г) об'єкт, суб'єкт, об'єктивна, суб'єктивна сторона.

5. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

а) оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції;

б) господарсько-правові, адміністративно-правові;

в) відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції:

г) тільки штрафні санкції.

6. За порушення умов зобов'язання щодо якості товарів з суб'єктів господарювання стягується штраф у розмірі: