Правові основи підприємницької діяльності

3. Юридичні особи можуть створюватися в організаційно-правових формах:

а) підприємств, установ, організацій;

б) товариств, підприємств, організацій;

в) товариств, установ та інших форм, встановлених законом;

г) товариств, установ, організацій.

4. Організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), що мають право на участь у ній - це:

а) установа;

б) юридична особа;

в) товариство;

г) підприємство.

5. До господарських товариств не належать:

а) акціонерні товариства;

б) повні товариства;

в) товариства з обмеженою відповідальністю;

г) кооперативи.

6. Реєстраційний збір за державну реєстрацію юридичної особи становить:

а) 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

г) 14 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

7. Відособлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межами її місцезнаходження і здійснює всі або частину її функцій - це:

а) філія юридичної особи;

б) представництво юридичної особи;

в) підрозділ юридичної особи;

г) дочірнє підприємство.

8. Відособлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межами її місцезнаходження і здійснює представництво та захист її інтересів - це:

а) філія юридичної особи;

б) представництво юридичної особи;

в) підрозділ юридичної особи;

г) дочірнє підприємство.

9. Установчим документом повного товариства є:

а) статут;

б) договір про спільну діяльність;

в) засновницький договір;

г) модельний статут.

10. Установчим документом акціонерного товариства є:

а) статут;

б) договір про спільну діяльність;

в) засновницький договір;

г) модельний статут.

Рекомендована література і нормативні акти

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 36, 42.

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 18-22. - Ст. 42-131.

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40-44. - Ст. 50.

4. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263.

5. Про об'єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

6. Про кооперацію: Закон України від 10 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 5. - Ст. 35.

7. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 15. - Ст. 101.

8. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

9. Варналій З.С. Мале підприємництво: Основа теорії і практики / З.С. Варналій. - К.: Знання, 2011. - 277 с.

10. Грущинський І.М. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності / І.М. Грущинський, В.К. Кравчук, Є.П. Пограничний [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.adhdportal.com/book_2066.html.

11. Мачуський В.В. Правове забезпечення підприємницької діяльності / В.В. Мачуський [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentam.kiev.ua/content/view/579/64/

12. Підприємницька діяльність: Законодавство. Поради. Контакти. - Київ: Преса України, 2005. - 160с.

13. Підприємницьке право: Навч. посіб. / Л.В. Ніколаєва, О.В. Старцев, П.М. Пальчук, Л.М. Іваненко. - К.: Істина, 2011. - 480 с.

14. Шевеленко С.Д. Підприємництво і підприємницька діяльність: Hавч. посібник / С.Д. Шевеленко, І.І. Федів. - Київ: Вища школа, 1997. - 224 с.

15. Кравченко С. Право участі, корпоративні права та підприємницька діяльність учасників товариств / С. Кравченко // Право України: Юридичний журнал. - 2007. - № 2. - С. 66-70.

16. Різник С.В. Безпосередня та опосередкована підприємницька діяльність, як способи реалізації людиною та громадянином конституційного права на підприємництво / С.В. Різник // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2008. - № 40. - С. 197-201.

17. Федотова І.О. Підприємницька діяльність в галузі митної справи: адаптація до світових стандартів / І.О. Федотова // Митна справа: науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності. - 2008. - № 2. - С. 9-14.

18. Цигилик І. Підприємницька діяльність в аспекті економічної політики держави / І. Цигилик, Т. Паневник // Економіка. Фінанси. Право: проблемні питання, коментарі та поради: інформаційно-аналітичний бюлетень. - 2001. - № 1. - С. 5-7.

Тема 5. ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

5.1 Поняття та види легалізації підприємництва

Під легалізацією слід розуміти послідовність юридичне значимих дій особи, щоб реалізувати своє право на заняття підприємництвом з метою узаконення цієї діяльності. Практично вся діяльність підприємців за рідким виключенням проходить легалізацію. Деякі види з них мають перманентний характер, наприклад - ліцензування. Підприємець, що передбачив в установчих документах значну кількість видів діяльності отримує ліцензії по мірі необхідності та наявності коштів для їх оплати. Починаючи з однієї - двох ліцензій він з часом придбаває більше і тим самим постійно розширює свою правосуб'єктність. В разі сплину терміну дії ліцензії, її призупинення чи вилучення, відповідною діяльністю він займатись не може і його правосуб'єктність звужується. Аналогічно це стосується патентів та сертифікатів.

Легалізація суб'єктів підприємницької діяльності є необхідною обов'язковою передумовою участі в конкретних підприємницьких правовідносинах. Особи, що займаються підприємництвом, які не пройшли легалізацію, охоплюються поняттям тіньового бізнесу і в залежності від кваліфікації такої діяльності, підлягають адміністративній чи кримінальній відповідальності.

Легалізація свідчить, про намір особи займатись підприємницькою діяльністю на законній основі, мати відповідні права і нести обов'язки. В значній мірі легалізація як правова категорія підприємництва характеризує існуючий в державі правовий механізм підприємництва та ступінь поваги до нього з боку фізичних осіб.

Сутність легалізації проявляється у здійсненні ряду послідовних, юридично значимих дій, спрямованих на набуття прав і обов'язків підприємця. Легалізація може бути внутрішньою та зовнішньою.

Таким чином, легалізація має перманентний характер і, враховуючи вид діяльності та організаційно-правову форму, йде постійно. Чим більше суб'єкт підприємницької діяльності одержав необхідних ліцензій, тим більше обсяг його правосуб'єктності, тим більше його можливості участі у підприємницьких правовідносинах.

Легалізація підприємництва залежить від дій особи і проводиться в заявчому та дозвільному порядку (видача дозволів на виготовлення штампів, печаток, ліцензування, патентування, квотування). В тих випадках, коли діяльність підприємця стосується безпеки держави, забезпечення економічних умов її існування, достовірності та вірогідності статистики, забезпечення безпеки для оточуючих, здорового та безпечного для життя та здоров'я довкілля, законних прав та інтересів людини, легалізація проводиться в незалежності від дій підприємця державними органами. Іншими словами - вона прямо передбачена чинним законодавством і здійснюється самими державними органами автоматично. Вона є продовженням заявчої легалізації. Так, наприклад, державний реєстратор у день державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Через дозвільну систему відомості про підприємця отримують інші зацікавлені в ній державні органи.

Легалізація може розглядатись як одна з функцій державних органів по здійсненню та зберіганню дієвості та ефективності державного контролю за правомірністю підприємницької діяльності. Під час легалізації державні органи та їх посадові особи вправі давати особам, що реалізують своє право на заняття підприємництвом чи вже зареєстровані в якості таких, вказівки відповідно до своєї компетенції. Такими можуть бути вимоги про приведення засновницьких документів у відповідність із чинним законодавством, про усунення його порушень, про приведення майна, території у належний санітарний, екологічний, протипожежний стан тощо.

Легалізація в такому аспекті розглядається як:

- звернення у встановленій законом формі про дачу дозволу на заняття підприємництвом, чи конкретним видом діяльності, чи на конкретній території;

- задоволення уповноваженим державним органом звернення та видача у встановленій чинним законодавством формі відповідного дозволу;

- процедура розгляду звернень та прийняття по ним рішень.

5.2 Порядок проведення внутрішньої легалізації підприємницької діяльності

Внутрішня легалізація проявляється у ініціативній стадії (рішення про провадження відповідної діяльності, вибір виду діяльності, збір інформації), проходить через організаційну (накопичення капіталу, підбір персоналу (найманих працівників), підготовка документів тощо) і закінчується формалізацією. До внутрішньої легалізації відносяться такі правочини як визначення організаційно-правової форми суб'єкта підприємництва, виду його діяльності, місцерозташування, структури, керівних органів та їх повноважень, правового положення власника та засновників, а при створенні структурних підрозділів - їх правове положення. Це знаходить своє закріплення в засновницькому договорі, статуті, наказах власника тощо. Внутрішня легалізація є передумовою зовнішньої легалізації, визначає її вид, порядок, схему.

5.3 Порядок проведення зовнішньої легалізації підприємницької діяльності

Зовнішня легалізація починається процедурою державної реєстрації підприємця, після якої слідує статистична, дозвільна, податкова, банківська, пенсійна, страхова, пожежна, санітарна тощо. Після цього в рамках зовнішньої легалізації йде спеціальна - ліцензування, сертифікація, квотування, акредитація та інше.

Порядок проведення зовнішньої легалізації регулюються Законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року, «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року, «Про кооперацію» від 10 червня 2003 року, «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року, «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року, «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01 липня 2000 року.

5.4 Ліцензування: поняття та правова регламентація

Регулюванню питань ліцензування присвячений Закон України від 01 червня 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом не можуть здійснюватись ряд видів діяльності. Свого часу налічувалося більше тисячі видів діяльності, що підлягали ліцензуванню. Цей перелік в залежності від економічних чи політичних чинників поки що не стабілізувався. На нього впливають з однієї сторони необхідність залучення коштів в державний бюджет, а з другої - дерегулювати підприємництво.

Ліцензування є одним з видів зовнішньої перманентної легалізації діяльності підприємця. Вона визначається законом, який дає перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню (ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Цей перелік є виключним і не може бути розширений іншими нормативними актами. Передумовою ліцензування певної діяльності для підприємця-юридичної особи є вказівка на цей вид діяльності в його засновницьких документах. З моменту одержання ліцензії на вказаний в законі та визначений в засновницьких документах вид діяльності і виникає відповідний елемент спеціальної правосуб'єктності. До тих пір, поки в установленому законом порядку ліцензія не буде одержана, підприємець не вправі займатися відповідним видом діяльності.

Для державних органів, що уповноважені проводити ліцензування, зроблене в належній формі звернення підприємця за одержанням ліцензії є обов'язковим. Без достатніх підстав та мотивації вони не вправі відмовити у видачі ліцензії.

Виходячи із сказаного, ліцензування розглядається як процедура одержання дозволів на здійснення встановленого чинним законодавством виду діяльності та процедура розгляду звернень до спеціальних державних органів підприємців за одержанням дозволів їх видачі.

Офіційне тлумачення поняття ліцензування дано в ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Ліцензуванням визнається видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Термін ліцензія згідно з законодавством означає - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території України. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.

Підставами для переоформлення ліцензії є:

- зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, передбачені ч. 3 ст. 9 Закону.

Ліцензування підприємницької діяльності спрямовано на захист життя та здоров'я людини, здорового довкілля, забезпечення економічних інтересів держави, формування дохідної частини державного бюджету, захист внутрішнього споживача від недоброякісних продуктів. Загальні підходи до ліцензування підприємницької діяльності визначаються в тому, що такій легалізації підлягає лише діяльність яка:

- становить небезпеку для життя та здоров'я людини;

- становить небезпеку для довкілля;

- загрожує інтересам самої держави.

5.5 Загальні засади сертифікаційної діяльності

Сертифікаційна діяльність є обов'язковою частиною процедури обґрунтування можливості здійснення підприємницької діяльності і тим самим охоплюється поняттям її легалізації. Вона направлена на забезпечення прав споживачів та підтримання авторитету національного товаровиробника на ринках товарів, послуг та робіт.

Сертифікат - документ, що підтверджує той або інший факт. У зовнішній та внутрішній торгівлі сертифікат якості - це виданий уповноваженим державним органом документ, що посвідчує якість товару. Сертифікат походження - це виданий компетентним митним органом країни-експортеру документ, що вказує з якої країни експортується товар. Сертифікат ваги - це документ, що підтверджує вагу товару. Сертифікат виробництва - це документ, що підтверджує відповідність встановлених вимогам виробництва, в тому числі наявність відповідного обладнання та спеціалістів для виконання тих чи інших робіт, а також виробництва товарів. Технологічний сертифікат свідчить про безпеку застосовуваних у підприємницькій діяльності технологій умовам безпеки для життя та здоров'я і довкілля.

Таким чином, сертифікаційна діяльність - це спеціальна діяльність визначених державою сертифікаційних органів, що спрямована на підтвердження відповідності продукції, послуг та процесів вимогам рівня безпеки та якості. Вона включає в себе експертизу та підтвердження третьою стороною (сертифікаційним органом) характеристик та якостей продукції, послуг та процесів і проявляється в сертифікації продукції, робіт та послуг; процесів; атестації виробництва на підприємствах, що випускають продукцію, надають послуги, виконують роботи та здійснюють технологічні процеси.

Сертифікація продукції - це спеціальна дія, що проводиться уповноваженими та це органами з метою підтвердження із необхідною вірогідністю відповідності продукції конкретним стандартам чи технічним вимогам з видачею сертифіката.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Якщо сертифікація прямо передбачена чинним законодавством з метою забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, охорони довкілля, то такий сертифікат називається обов'язковим. Обов'язкова сертифікація повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань. Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації.

Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.

Питання для самостійного контролю

1) Що означає поняття «легітимізація»?

2) Які існують види легалізації діяльності суб'єктів підприємництва?

3) В чому полягає внутрішня легалізація суб'єкта підприємництва?

4) В чому полягає зовнішня легалізація суб'єкта підприємництва?

5) Що означає поняття «ліцензування»?

6) Які нормативно-правові акти регулюють питання ліцензування в Україні?

7) Що означає поняття «сертифікація»?

8) Які існують види сертифікатів?

9) Які існують види сертифікації продукції в Україні?

10) Яким органом здійснюється сертифікація продукції в Україні?

Дайте визначення наступних понять

підприємницька діяльність; суб'єкт підприємницької діяльності; підприємництво; юридична особа; реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності; види суб'єктів підприємницької діяльності; реєстраційна картка; підприємство; Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; державний реєстратор; державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації; реєстрація персональних даних; реєстраційний збір; внутрішня легалізація; зовнішня легалізація; загальний порядок державної реєстрації; спеціальний порядок державної реєстрації; легалізація підприємницької діяльності; сертифікація.

Вирішіть наступні завдання

Завдання 1. Громадянин Івлев О. має намір займатися централізованим водопостачанням та водовідведенням.

Чи необхідно йому отримати дозвільний документ на зайняття даним видом діяльності? Якщо так, то який нормативно-правовий акт регулює питання отримання відповідного документа?

Завдання 2. Громадянин Грач К., житель м. Мелітополь Запорізької області, виявив бажання займатися підприємницькою діяльністю. Зібравши документи, необхідні для державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, він поїхав до виконавчого комітету міської ради в м. Запоріжжя, однак йому відмовили у прийомі документів.

Чи правомірні дії виконавчого комітету міської ради?

Теми рефератів

1) Внутрішня легалізація суб'єкта підприємницької діяльності як вид легалізації.

2) Правова регламентація зовнішньої легалізації суб'єктів підприємництва в Україні.

3) Сертифікація продукції: поняття, підстави, нормативно-правова база.

4) Легалізація суб'єктів підприємництва в зарубіжних країнах.

5) Проблеми легалізації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні та шляхи їх вирішення.

Накресліть наступні схеми

1) Види легалізації суб'єктів підприємницької діяльності.

2) Види сертифікатів.

Вирішіть тестові завдання

1. Легалізація суб'єктів підприємницької діяльності - це:

а) послідовність юридично значимих дій, що здійснюються особою з метою реалізації свого права на зайняття підприємницькою діяльністю та її узаконення;

б) видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування;

в) встановлення державними органами відповідно до чинного законодавства, міжнародного права та міжнародних нормативно-правових актів обмежень щодо виробництва товарів, здійснення міжрегіональних товарних або фінансових операцій, експортно-імпортних поставок;

г) спосіб державного регулювання господарської діяльності шляхом формування складу і обсягу продукції, необхідної для державних потреб.

2. Легалізація буває:

а) загальна і спеціальна;

б) зовнішня і внутрішня;

в) обов'язкова і факультативна;

г) договірна та явочна.

3. Легалізація може проводитися у:

а) розпорядчому і дозвільному порядку;

б) розпорядчому і явочному порядку;

в) договірному і розпорядчому порядку;

г) явочному і дозвільному порядку.

4. Державна реєстрація суб'єктів господарювання буває:

а) загальному та спеціальна;

б) зовнішня і внутрішня;

в) обов'язкова і факультативна;

г) договірна і зобов'язувальна.

5. Не підлягають державній реєстрації:

а) повні товариства;

б) відокремлені підрозділи юридичної особи;

в) командитні товариства;

г) товариства з обмеженою відповідальністю.

6. Акредитації на території України в порядку, встановленому законодавством, підлягають:

а) представництва, філії іноземних підприємств;

б) представництва, філії малих підприємств;

в) представництва, філії казенних підприємств;

г) представництва, філії підприємств.

7. Ліцензійні умови - це:

а) вимоги, яких необхідно дотримуватися для зайняття певним видом господарської діяльності;

б) установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

в) умови, що зазначаються в ліцензійному договорі;

г) умови, на підставі яких видається ліцензія на здійснення певного виду господарської діяльності.

8. До внутрішньої легалізації не належить:

а) державна реєстрація суб'єкта господарювання;

б) визначення структури суб'єкта господарювання;

в) визначення виду діяльності суб'єкта господарювання;

г) визначення організаційно-правової форми суб'єкта господарювання.

9. Засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру - це:

а) державна реєстрація;

б) ліцензування;

в) патентування;

г) легалізація.

10. Легалізація підприємницької діяльності суб'єкта господарювання, яка починається процедурою державної реєстрації - це:

а) внутрішня легалізація;

б) зовнішня легалізація;

в) первинна легалізація;

г) вторинна легалізація.

Рекомендована література і нормативні акти

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 36, 42.

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 18-22. - Ст. 42-131.

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40-44. - Ст. 50.

4. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263.

5. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 06 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 48. - Ст. 483.

6. Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

7. Про кооперацію: Закон України від 10 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 5. - Ст. 35.

8. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 15. - Ст. 101.

9. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

10. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

11. Варналій З.С. Мале підприємництво: Основа теорії і практики / З.С. Варналій. - К.: Знання, 2011. - 277 с.

12. Грущинський І.М. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності / І.М. Грущинський, В.К. Кравчук, Є.П. Пограничний [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.adhdportal.com/book_2066.html.

13. Мачуський В. В. Правове забезпечення підприємницької діяльності / В.В. Мачуський [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentam.kiev.ua/content/view/579/64/

14. Підприємницька діяльність: Законодавство. Поради. Контакти. - Київ: Преса України, 2005. - 160с.

15. Підприємницьке право: Навч. посіб. / Л.В. Ніколаєва, О.В. Старцев, П.М. Пальчук, Л.М. Іваненко. - К.: Істина, 2011. - 480 с.

16. Шевеленко С.Д. Підприємництво і підприємницька діяльність: Hавч. посібник / С.Д. Шевеленко, І.І. Федів. - Київ: Вища школа, 1997. - 224 с.

Тема 6. ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6.1 Ліцензування підприємницької діяльності: поняття, підстави, нормативно-правова регламентація

Згідно з чинним законодавством ліцензуванню підлягають ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище і безпеку держави. Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання ліцензування підприємницької діяльності є Закон України від 01 червня 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Відповідно до Закону ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Для здійснення підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню, необхідно одержати відповідну ліцензію і додержуватися ліцензійних умов, які встановлює Кабінет Міністрів України.

Ліцензія - це документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, відповідно до якого власник ліцензії має право займатися даним видом господарської діяльності.

Ліцензійні умови - це установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

6.2 Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

Відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- банківська діяльність;

- професійна діяльність на ринку цінних паперів;

- із надання фінансових послуг;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;

- діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;

- діяльність у сфері освіти;

- виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;

- діяльність у сфері телекомунікацій;

- будівельна діяльність;

- надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом.

Господарська діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також господарська діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених законами України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про лікарські засоби».

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;

- виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (згідно з переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду);

- виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками), що визначаються Кабінетом Міністрів України);

- видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

- виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

- торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин);

- виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;

- розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації;

- надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації (згідно з переліком), що визначається Кабінетом Міністрів України);

- впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів;

- надання послуг у галузі технічного захисту інформації (згідно з переліком), що визначається Кабінетом Міністрів України);

- виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

- транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл;

- постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом;

- зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами;

- централізоване водопостачання та водовідведення;

- розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземного комплексу управління космічними апаратами та його складових частин;

- культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;

- медична практика;

- переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, крім діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини;

- діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України (діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини);

- ветеринарна практика;

- випуск та проведення лотерей;

- надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом;

- заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

- збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

- надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;

- надання послуг з охорони власності та громадян;

- туроператорська діяльність;

- діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

- посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

- проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів;

- діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;

- діяльність митного брокера;

- виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць;

- торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;

- проведення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, визначених Законом України «Про карантин рослин», які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони;

- діяльність, пов'язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами;

- діяльність, пов'язана з наданням послуг стрільбищами невійськового призначення та функціонуванням мисливських стендів;

- розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї;

- виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії;

- збирання та використання інформації, яка складає кредитну історію;

- генетично-інженерна діяльність у замкненій системі;

- торгівля рідким паливом з біомаси та біогазом.

6.3 Документи, що подаються органу ліцензування для отримання ліцензії

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання-заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника-юридичної особи філій, інших відокремлених підрозділів, за місцем яких буде провадитися заявлена діяльність, а у заявника - фізичної особи-підприємця місць провадження заявленої діяльності у заяві зазначається їх місцезнаходження.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи оформлені з порушенням вимог законодавства; немає в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців відомостей про заявника або наявні відомості про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи-підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) чи про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця).

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому законодавством.

У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності суб'єкт господарювання, який здійснює цей вид господарської діяльності, зобов'язаний подати протягом 30 робочих днів з дня визначення органу ліцензування заяву та відповідні документи, передбачені законодавством, для отримання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності.

Ліцензія в цьому випадку видається в порядку, визначеному законодавством. Відсутність ліцензійних умов на провадження певного виду господарської діяльності, щодо якого запроваджується ліцензування, не є підставою для відмови у видачі ліцензії.

6.4 Порядок видачі ліцензії

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж п'ять років.

6.5 Підстави для анулювання ліцензії

Підставами для анулювання ліцензії є: заява ліцензіата про анулювання ліцензії; акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців відомостей про перебування юридичної особи у стані припинення шляхом ліквідації (перебування фізичної особи-підприємця у стані припинення підприємницької діяльності) або про державну реєстрацію її припинення (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця); нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи-підприємця; акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті ліцензіата (фізичної особи-підприємця), які набирають чинності з дня їх прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Питання для самостійного контролю

1) Що означає поняття «ліцензування»?

2) Які існують види ліцензій?

3) Які види господарської діяльності підлягають ліцензуванню?

4) Який орган здійснює видачу ліцензій на заняття певними видами господарської діяльності?

5) Які документи подаються органу ліцензування для отримання ліцензії?

6) Який порядок видачі ліцензії?

7) Які існують підстави для анулювання ліцензії?

8) Які існують підстави для переоформлення ліцензії?

9) Які існують підстави для видачі дубліката ліцензії?

10) Яким органом встановлюється порядок проведення конкурсів для отримання ліцензій?

Дайте визначення наступних понять

підприємницька діяльність; суб'єкт підприємницької діяльності; підприємництво; ліцензування; ліцензія; ліцензійні умови; місце провадження фізичною особою-підприємцем господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензіат; плата за ліцензію; господарська діяльність; торгівля.

Вирішіть наступні завдання

Завдання 1. Внаслідок пожежі в офісі ФОП «Василенко» була пошкоджена ліцензія на зайняття будівельною діяльністю.

Що необхідно зробити власнику ліцензії, щоб в подальшому займатися даним видом діяльності?

Завдання 2. Органом ліцензування було виявлено, що ФОП «Данильченко» надав недостовірні відомості у документах для одержання ліцензії. Про факт порушення було складено акт.

Яке рішення відповідно до законодавства має прийняти орган ліцензування стосовно даного суб'єкта?

Теми рефератів

1) Порядок видачі ліцензій на заняття певними видами господарської діяльності в Україні.

2) Правова регламентація ліцензування в зарубіжних країнах.

3) Повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

4) Особливості надання ліцензій на впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів.

5) Особливості надання ліцензій на видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Накресліть наступні схеми

1) Види господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

2) Види ліцензій.

Вирішіть тестові завдання

1. Видачу ліцензій на виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї контролює:

а) Міністерство юстиції України;

б) Міністерство внутрішніх справ України;

в) Служба безпеки України;

г) Кабінет Міністрів України.

2. Ліцензія є документом:

а) обмежуючого характеру;

б) конкурсного характеру;

в) дозвільного характеру;

г) розпорядчого характеру.

3. Основні напрями державної політики у сфері ліцензування визначає:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Міністерство внутрішніх справ України;

г) Президент України.

4. Термін дії ліцензії на провадження діяльності з надання послуг радіозв'язку становить:

а) 5 років;

б) 10 років;

в) 15 років;

г) 20 років.

5. Рішення про видачу ліцензії орган ліцензування має прийняти протягом:

а) 3 робочих днів від дати надходження заяви та доданих до неї документів;

б) 5 робочих днів від дати надходження заяви та доданих до неї документів;

в) 7 робочих днів від дати надходження заяви та доданих до неї документів;

г) 10 робочих днів від дати надходження заяви та доданих до неї документів.

6. Строк дії ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, які видаються Міністерством фінансів України, становить:

а) 3 роки;

б) 7 років;

в) 10 років;

г) 12 років.

7. Порядок проведення конкурсів на отримання ліцензій встановлюється:

а) Верховною Радою України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Міністерством юстиції України;

г) Президентом України.

8. Оголошення про проведення конкурсів на отримання ліцензій орган ліцензування опубліковує не пізніше:

а) 30 календарних днів до дня проведення конкурсу;

б) 60 календарних днів до дня проведення конкурсу;

в) 90 календарних днів до дня проведення конкурсу;

г) 120 календарних днів до дня проведення конкурсу.

9. Термін ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин становить:

а) 3 роки;

б) 5 років;

в) 7 років;

г) 10 років.

10. Плата за отримання ліцензії на провадження господарської діяльності становить:

а) 4 мінімальних заробітних плати громадян;

б) 12 мінімальних заробітних плат громадян;

в) 1 мінімальна заробітна плата громадян;

г) 3 мінімальних заробітних плати громадян.

Рекомендована література і нормативні акти

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 36, 42.

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 18-22. - Ст. 42-131.

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40-44. - Ст. 50.

4. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263.

5. Про об'єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504.