Поняття та види земельних правовідносин

Протиправний характер адміністративного проступку випливає з факту його заборони законом, зокрема земельним законодавством. Якщо особа притягується до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, мають бути встановлені протиправність її дій чи бездіяльності та наявність вини. КУпАП містить перелік обставин, які виключають можливість застосування адміністративної відповідальності (ст.ст. 17-- 20), а також обставин, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність (ст.ст. 34, 35).

Адміністративна відповідальність за порушення вимог земельного законодавства передбачена в гл. 7 КУпАП, присвяченій адміністративним правопорушенням в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури. Проте види порушень земельного законодавства у цій главі різнопланові і певною мірою складні за своїм змістом. Тому, на думку окремих дослідників, залежно від їх складу всі земельні правопорушення можна поділити на 2 групи: на власне земельні правопорушення та на земельні правопорушення екологічної спрямованості. При цьому, власне земельні правопорушення у свою чергу можна поділити на земельні правопорушення майнового характеру і земельні порушення у сфері управління.

До земельних правопорушень екологічної спрямованості можна віднести такі з них, коли їх об'єктом є земля як природний об'єкт, тобто вчинене правопорушення пов'язано із заподіянням шкоди землі. Зазначену групу земельних правопорушень у КУпАП визначають такі склади як: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52), порушення правил використання земель (ст. 53) тощо. До земельних правопорушень майнового характеру можуть бути віднесені такі адміністративні проступки, як самовільне заняття земельної ділянки (ст. 53-1), порушення строків повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54) тощо. До земельних правопорушень у сфері управління відносяться склади правопорушень стосовно приховування або перекручення даних державного земельного кадастру (ст. 53-2), самовільне відхилення від проектів землеустрою (ст. 55).

Такий поділ має умовний характер оскільки, наприклад, такі правопорушення, як несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель чи неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, мають ознаки складу, який не тільки характеризується екологічною спрямованістю, а й є правопорушенням майнового характеру. Мета вказаної вимоги полягає у забезпеченні адміністративно-правовими засобами порядку тимчасового користування землями, запобігання заподіянню економічного збитку власникам і землекористувачам і екологічної шкоди землям як компоненту навколишнього середовища. Сфера застосування цієї норми охоплює діяльність різних суб'єктів права, які одержали земельну ділянку у тимчасове користування для проведення розвідувальних, дослідницьких робіт чи інших потреб.

У ст. 52 КУпАП передбачено склад адміністративного правопорушення, що полягає у псуванні та забрудненні сільськогосподарських та інших земель. У зазначеній нормі містяться 3 самостійних склади правопорушень, а саме: псування сільськогосподарських та інших земель; забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими й іншими відходами; неприйняття заходів для боротьби з бур'янами.

Псування земель може бути здійснене шляхом механічного впливу на них, наприклад, у результаті зняття родючого шару Ґрунту при будівництві, прокладанні доріг, невиконання заходів щодо рекультивації земель, під час риття канав, проїзді важкого транспорту, що викликає ушкодження родючого шару ґрунту і його структури. Забруднення земель становить погіршення якості земель в результаті антропогенної діяльності, у тому числі позбавлення родючого шару, збільшенням вмісту хімічних речовин чи рівня радіації порівняно з їх показниками, які існували раніше. Це правопорушення полягає у безгосподарному використанні земель, внаслідок якого відбувається виснаження, перезволоження, заболочування, переущільнення ґрунтів і у остаточному підсумку -- втрата такої їх властивості як родючість.

У зв'язку з набуттям чинності Законом "Про державний контроль за використанням та охороною земель" законодавчо визначеними стали такі поняття як охорона земель, псування земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель тощо. Зокрема, відповідно до ст. 1 цього Закону, під псуванням земель розуміється порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Однак в структурі КУпАП не передбачається псування і знищення родючого шару ґрунту як самостійного складу адміністративного проступку. Тому залежно від того, в результаті чого сталося таке псування чи знищення, розглянуте земельне правопорушення має кваліфікуватися або за ст. 52 (якщо це сталося внаслідок забруднення), за ст. 53 (якщо настання негативного результату зумовлено порушенням правил використання земель, не пов'язаним з їх забрудненням) або за ст. 53-3 (якщо псування чи ушкодження родючого шару ґрунту є результатом порушення правил його зняття, збереження і нанесення). Як правило, псування і знищення родючого шару ґрунту настає у результаті часткового або повного руйнування ґрунтового покриву, що характеризується погіршенням його фізичного і біологічного стану, а також зниженням (втратою) родючості, внаслідок чого використання земельної ділянки стає неможливим або викликає введення спеціальних обмежень, включаючи консервацію земель з метою проведення заходів, спрямованих на відновлення родючості ґрунтів.

У ст. 53 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд та захисних лісонасаджень. Наведена норма містить по меншій мірі 4 самостійних склади правопорушень.

Перший з таких складів правопорушень -- використання земель не за їх цільовим призначенням, тобто використання земельних ділянок не згідно з тими цілями, задля досягнення яких вони надані. Це може діставати вияв у зміні режиму земель, цілей їх надання, зафіксованих у відповідних рішеннях у тому разі, коли, наприклад, замість виробництва сільськогосподарської продукції зводяться й експлуатуються промислові об'єкти.

Другий склад правопорушення -- невиконання природоохоронного режиму використання земель -- це таке їх використання, що дістає вияв у невиконанні обов'язкових заходів щодо поліпшення якості земель та охорони ґрунтів від вітрової та водної ерозії й інших процесів, що погіршують стан ґрунтів. Невиконання природоохоронного режиму полягає у бездіяльності, тобто у не вчиненні дій та операцій агротехнічного, меліоративного, гідротехнічного й іншого характеру, спрямованих на поліпшення стану і підвищення якості ґрунтів, а також у таких діях, за яких відповідні заходи здійснюються, але з порушенням строків, технологій та інших вимог, що не дають очікуваних або необхідних результатів.

Третім складом правопорушення є розміщення, проектування, будівництво та введення у дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель. Під таким правопорушенням згідно із ст. 1 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" розуміється проектування, розміщення, будівництво та введення у дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель, -- добування корисних копалин, будівництво очисних споруд, меліоративних систем та інших об'єктів з порушеннями вимог земельного законодавства, затвердженої документації із землеустрою, що призводять до ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування і забруднення земель, засмічення відходами та інших негативних процесів на земельній ділянці, а також на суміжних земельних ділянках, що викликає необхідність встановлення обмежень (обтяжень) використання цих земель.

Четвертий склад правопорушенням становить неправильну експлуатацію, знищення чи пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд і захисних лісонасаджень. Воно може мати прояв у порушенні технологій здійснення меліоративних, культуртехнічних та інших робіт, відсутності спеціальних сховищ, що призводять до погіршення стану земель, відмові від проведення відповідної експертизи тощо.

У ст. 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки. Суть такого правопорушення полягає в тому, що особа самовільно займає чужу земельну ділянку і використовує її, не маючи на те правових підстав, передбачених законодавством. Одним із способів самовільного заняття є самовільне захоплення землі шляхом заволодіння ділянкою без дозволу органів, уповноважених приймати рішення про надання земельних ділянок. Згідно з ст. 125 ЗК склад такого адміністративного проступку формують випадки, коли особа займає земельну ділянку до моменту отримання нею документа, що посвідчує право на земельну ділянку та здійснення державної реєстрації, а також, коли особа приступає до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості).

Особа, що самовільно зайняла земельну ділянку, зобов'язана самостійно і за власний рахунок привести ділянку у стан, придатний для використання відповідно до її призначення, у разі потреби провести рекультивацію і знести зведені будівлі. Оскільки притягненням до адміністративної відповідальності не вирішується питання про повернення земельної ділянки її законному володарю (власнику), то питання про повернення ділянки може вирішуватися у судовому порядку шляхом пред'явлення позову на підставі ст. 212 ЗК.

Як вже зазначалось, нині ст. 197-1 КК передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. За вимогами ст. 61 Конституції не виключається можливість притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за одне й те ж правопорушення. Проте виникає питання щодо розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки. Традиційним критерієм їх розмежування була і залишається ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення.

У ст. 53-2 КУпАП передбачається склад земельного правопорушення у вигляді приховування чи перекручення даних земельного кадастру. Цією нормою по суті встановлена адміністративна відповідальність за 2 самостійних види правопорушень: перекручення даних земельного кадастру і приховування інформації про стан, розміри, кількість та наявність земель запасу чи резервного фонду.

За ст. 194 ЗК призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обгрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Тому достовірні відомості про кількісні, якісні та інші показники земель містяться у земельному кадастрі.

Проте Закон "Про державний земельний кадастр", прийнятий Верховною Радою України 20 березня 2007 р., не набув чинності. У зв'язку з цим земельний кадастр ведеться відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру. Реєстрація земельних ділянок ведеться згідно з вимогами Указу Президента України "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" та однойменної постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1088 та наказу Держкомзему "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель". Саме цими нормативно-правовими актами слід керуватись при кваліфікації адміністративного правопорушення щодо приховування чи перекручення даних земельного кадастру.

Стосовно приховування інформації про наявність земель запасу чи резервного фонду слід мати на увазі, що у ст. 19 ЗК землі запасу не виділяють як самостійну категорію земель у складі земельного фонду. Тепер за ч. 2 ст. 19 ЗК земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 25 ЗК органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель у розмірі до 15% площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Такий фонд відповідно до ч. 10 ст. 25 ЗК перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням. Тому суб'єктами правопорушення щодо приховування інформації про наявність земель запасу чи резервного фонду можуть бути посадови особи, обов'язками яких є надання такої інформації.

У ст. 55 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Дотримання вимог проектів внутрішньогосподарського землеустрою випливають із змісту обов'язків власників земельних ділянок та землекористувачів забезпечувати використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, встановлених ст. 91 та ст. 96 ЗК. В окремих випадках у земельному законодавстві прямо вказується на обов'язки власників землі та землекористувачів забезпечувати ефективне використання землі відповідно до проектів внутрішньогосподарського землеустрою. Такі обов'язки передбачені у ст. 12 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та ст. 16 Закону "Про фермерське господарство".

Відповідно до ст. 186 ЗК проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі чи землекористувачами, тобто самими підприємствами, установами, організаціями чи громадянами. Проте після затвердження ними проектів внутрішньогосподарського землеустрою вони підлягають суровому дотриманню.

У ст. 56 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за знищення межових знаків. Згідно з ст. 108 ЗК межовими знаками є такі спорудження (знаки), що відокремлюють сусідні земельні ділянки. За ст. 55 Закону "Про землеустрій", межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Проте за чинним земельним законодавством ними можуть бути рослинні смуги, доріжки, рівчаки, канали, стіни, паркани та інші споруди, а також дерева, кущі та інші насадження. Не дивлячись на те, останні не відповідають встановленим зразкам, вони підлягають збереженню, а їх знищення тягне адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, що пов'язані із земельними відносинами передбачена й у інших нормах КУпАП. Так, у ст. 97 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за самовільне будівництво будинків або споруджень. Не дивлячись на те, що вказана норма включена у гл. 8 КУпАП, присвяченій адміністративним правопорушенням в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів, притягнення до відповідальності за діяння, що утворюють склад цього правопорушення, відноситься і до заходів адміністративної відповідальності за земельні правопорушення, оскільки вони пов'язані з порушеннями встановленого порядку використання земель.

У ст. 104 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за потраву посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств та інших державних, громадських чи фермерських господарств. Потравою вважається пошкодження або знищення сільськогосподарських культур, полезахисних насаджень, плодово-ягідних та інших насаджень, а також протравлення сіна в стогах і трав на лугах домашньою худобою чи птицею або проїздом автомобільним, сільськогосподарським чи гужовим транспортом.

Норми про відповідальність за потраву передбачають не тільки сплату штрафу, а і відшкодування збитків, заподіяних потравою. Особи, винні в потраві посівів і пошкодженні насаджень сільськогосподарських підприємств, несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Так, проїзд по посівах чи насадженнях на автомобілі, тракторі, комбайні чи іншій машині тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проїзд по посівах чи насадженнях на гужовому транспорті викликає накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

За невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами може наставати адміністративна відповідальність керівників як сільськогосподарських, так і несільськогосподарських підприємств, їхніх працівників, членів кооперативних підприємств і організацій, а також громадян -- власників землі та землекористувачів. Якщо сільськогосподарські підприємства, власники землі і землекористувачі не видаляють зі своїх ділянок бур'яни, то виконком місцевої ради вправі зробити попередження і зобов'язати до проведення заходів, спрямованих на боротьбу з бур'янами протягом певного строку. Відповідно до ст. 105 КУпАП на осіб, які не вжили після цього необхідних заходів для їх знищення, накладається штраф на громадян -- від 4 до 10, а на посадових осіб -- від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розгляд справ і прийняття рішень про адміністративні правопорушення та накладення штрафів по цих справах здійснюється адміністративними комісіями виконавчих органів міських рад.

Згідно з ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються наступними органами: адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, місцевими судами (суддями), органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій й іншими уповноваженими на це органами та посадовими особами. Зокрема, відповідно до ст. 238-1 КУпАП органи земельних ресурсів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодавства у сфері використання й охорони земель та регулювання земельних відносин. Відповідно до ч. 2 ст. 238-1 КУпАП від імені зазначених органів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Голова Державного комітету України по земельних ресурсах та його заступники, Голова республіканського комітету по земельних ресурсах АРК та його заступники, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських головних управлінь та їх заступники, начальники міських (міст обласного та районного підпорядкування), районних управлінь (відділів) земельних ресурсів та їх заступники, інженери-землевпорядники сіл і селищ.

Відповідно до ст. 9 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" такий контроль здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель , який є урядовим органом державного управління і діє у складі Держземінспекції .

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення при виявленні порушень земельного законодавства, їх обліку, оскарження, контролю за виконанням та веденням діловодства у справах про адміністративні правопорушення на виконання положень КУпАП, визначений в Інструкції з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення, затв. наказом Держкомзему від 28.04.2009 р. № 147. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для державних інспекторів, яким відповідно до законодавства надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, видавати обов'язкові для виконання вказівки (приписи), розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення. При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення. Зразок протоколу затверджено наказом Держ-комзему "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель".

У ст. 144 ЗК встановлено спеціальну процедуру притягнення до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, що відрізняється від порядку, визначеного в КУпАП. Відповідно до вказаної земельно-правової норми, у випадку виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол, видає особі, яка припустила правопорушення, вказівку про їх усунення протягом 30 днів. Якщо ця особа не виконала протягом зазначеного строку вказівку державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, інспектор відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення і повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У ст. 144 ЗК прямо не зазначено, за які правопорушення у сфері земельних відносин встановлена така спеціальна процедура для притягнення до відповідальності. З врахуванням розташування цієї норми та найменування ст. 144 ЗК, можна дійти до висновку, що ця процедура може бути застосована тільки у справах про земельні правопорушення, що віднесені до відання органів по земельних ресурсах. По справах за правопорушення, що не зазначені у ст.ст. 143, 144 ЗК, видача вказівки про усунення правопорушення державним інспектором не є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні -- 2 місяців з дня його виявлення. Штраф, накладений на громадянина чи посадову особу, має бути сплачений не пізніше 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у випадку оскарження чи опротестування такої постанови -- не пізніше 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення. У випадку якщо штраф у зазначений строк не буде сплачений, він стягується в примусовому порядку.

Якщо в диспозиції норм КУпАП про адміністративну відповідальність за земельні порущення зазначені спеціальні суб'єкти правопорушення (посадові особи), то вони не застосовуються до працівників підприємств, установ, організацій. Не можуть також застосовуватися ці норми при порушенні громадянами -- землекористувачами правил присадибного землекористування. У цьому зв'язку існує цілий ряд особливостей щодо застосуванню заходів адміністративної відповідальності у різних сферах порушення вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 40 КУпАП якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду -- незалежно від розміру шкоди, крім випадків передбачених ч. 2 цієї статті. Відповідно до ст. 329 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку визначеному КУпАП та іншими актами законодавства і є виконавчим документом. Вона має бути виконана не пізніше 15 днів з дня вручення копії постанови винній особі. При притягненні до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу його розмір визначається у межах санкції конкретної норми КУпАП залежно від тяжкості вчиненого проступку, з урахуванням особистості правопорушника, ступеня його вини, майнового стану винної особи, а також обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

69. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства

Законодавчою підставою застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства є норма ст. 211 ЗК. Цивільно-правовій відповідальності за земельні правопорушення притаманні певні особливості, обумовлені специфікою предмета правового регулювання. Такими особливостями є: майновий характер застосовуваних заходів до правопорушника; настання несприятливих, невигідних для правопорушника майнових наслідків; спрямованість заходів відповідальності на задоволення інтересів потерпілої сторони; компенсаційна природа цивільно-правової відповідальності, розмір якої має відповідати розміру понесених потерпілим збитків тощо.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність становить форму державного примусу, що полягає у майновому стягненні на користь потерпілого і настанні для правопорушника невигідних майнових наслідків з метою відновлення порушеної сфери майнових відносин. Цей вид відповідальності, у тому числі для земельних правопорушень, виконує наступні функції: компенсаційно-відновлювальну, організаційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну і карально-штрафну.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є заподіяння шкоди земельним ресурсам. При цьому її відшкодування здійснюється з урахуванням природної цінності землі. Так, відповідно до ст. 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відмова порушнику земельного правопорядку у відшкодуванні понесених витрат на освоєння чи обробку земельної ділянки й є відповідальністю у власному її розумінні. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру, що покладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними в результаті порушення земельного законодавства. У разі здійснення правопорушень у галузі земельних відносин можуть наставати певні цивільно-правові наслідки. Так, у випадку забруднення земель, пошкодження споруджень та вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується згідно зі ст. 211 ЗК та ст.ст. 610, 611, 1166 та іншими нормами чинного ЦК. При заподіянні шкоди земельним об'єктам джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується власником цього джерела за правилами ст. 1187 ЦК.

Відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення земельного законодавства слід відрізняти від відшкодування збитків, завданих в результаті вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок. Збитки, завдані внаслідок вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок, заподіюються правомірними діями, передбаченими законом. За подібні дії майнова відповідальність не настає, а провадиться компенсація втрат землевласників та землекористувачів, в обсязі і порядку, передбаченому нормативно-правовими актами. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджений Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, в якому містяться правила відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом), чи тимчасових заняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у непридатний стан для використання за цільовим призначенням в результаті негативного впливу, викликаного діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян. Коло осіб, на яких покладаються обов'язки відшкодувати збитки і втрати власникам землі і землекористувачам є більш широким ніж коло осіб, зобов'язаних відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок земельного правопорушення.

Тим не менш, для застосування цивільно-правової відповідальності є невиконання підприємствами, установами і організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геолого-знімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, передбачених правовими нормами обов'язків щодо приведення займаних ділянок землі у придатний стан для їх використання за призначенням за свій рахунок й у встановлений строк. У такому разі відповідно до ст.ст. 611, 1166, 1192 ЦК вони мають відшкодувати власнику чи землекористувачу заподіяну шкоду у розмірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у зазначений стан. Для визначення розміру цієї шкоди, згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Самовільне заняття та забруднення земельних ділянок є самостійними видами відповідальності за земельно-правові порушення. При вирішенні питань про відшкодування власникам землі та землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним заняттям землі чи забрудненням земельних ділянок, слід враховувати те, що згідно з ст. 211 ЗК і ст.ст. 611, 1166 ЦК, така шкода має відшкодовуватися у повному обсязі.

Одним із видів правопорушень в галузі земельних відносин є пошкодження посівів і насаджень. Відповідно до п. 16 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських земель та іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні, на користь землевласника чи землекористувача стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, що обчислюється за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури у господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, вартість обробітки землі тощо).

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, що виникла в результаті порушення земельного законодавства, зобов'язаний відшкодувати у в повному обсязі. Проте це загальне правило, з огляду на специфіку землі варто розглядати в двох основних аспектах: як об'єкта господарювання та об'єкта природного походження.

Зміст збитків, заподіяних в наслідок земельного правопорушення в результаті господарювання на землі, полягає у витратах, що особа, чиє право було порушено, зробила чи повинна була зробити для відновлення порушеного права (невикористані затрати власника земельної ділянки, що складають його збитки і підлягають відшкодуванню). Втрата чи пошкодження майна може діставати вияв у псуванні земель, втраті можливості її обробки та використання у визначених цілях. Під неодержаними доходами (упущеною вигодою), слід розуміти вартість продукції, що потерпілий одержав би зі своєї ділянки, якби його майнові права не були порушені. Таким чином, збитки складаються з вартості неодержаного врожаю. Причому це положення діє не тільки тоді, коли він ще не дозрів, а й тоді, коли на ділянці був проведений основний комплекс агротехнічних заходів.

Вартість врожаю може бути визначена, виходячи із середньої врожайності ушкоджених сільськогосподарських культур у цій місцевості. Власники земельних ділянок і землекористувачі можуть вимагати відшкодування затрат на відновлення родючості пошкоджених земель (внесення мінеральних і органічних добрив, вапнування ґрунтів тощо). У разі неправомірного заподіяння збитків врахування необхідної стадії вегетаційного розвитку рослин є необов'язковим, а вимоги потерпілого про відшкодування вартості неодержаного врожаю -- обґрунтованими.

У разі незаконного зайняття земельних ділянок у багатьох випадках заподіюються збитки не тільки знищенням посівів і насаджень, а й руйнуванням родючого ґрунтового шару. Через це сільськогосподарські виробники змушені нести відповідні витрати, пов'язані з відновленням родючості пошкоджених угідь (нанесення верхнього родючого шару, закладка більшого обсягу добрив тощо). При застосуванні заходів цивільно-правової відповідальності в подібних випадках слід керуватися нормами цивільного законодавства про повне відшкодування збитків.

При відшкодуванні шкоди, заподіяної землі як природному об'єкту та її ресурсам, відшкодування відбувається в натурі, що дістає вияв у відновленні колишнього стану земельної ділянки: у відновленні сприятливого фізичного стану її поверхні або відновленні якості ґрунту. Якщо, наприклад, неправомірно порушений сприятливий рельєф земельної ділянки, до правопорушника може бути пред'явлена вимога щодо відновлення колишнього стану земельної ділянки, що останній зобов'язаний ліквідувати власними коштами і засобами. Якщо псування земельної ділянки пов'язано з її захаращенням уламками будівельних матеріалів та іншими відходами виробництва, то вимога відновлення його колишнього стану може полягати в усуненні цих недоліків.

Застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства вимагає також врахування особливостей земельних відносин, умов заподіяння шкоди та специфіки її змісту. Ці особливості зумовлюють необхідність застосування спеціальних методів обчислення розміру збитків, заподіяних землі як об'єкту природи. Тому відшкодування збитків, заподіяних псуванням земель, передбачається нормами цивільного законодавства, а порядок обчислення і визначення їх розміру -- екологічним та земельним законодавством.

Відповідно до ст. 69 Закону "Про охорону навколишньої природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Для визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних у результаті псування землі як природного об'єкта, у деяких випадках застосовуються спеціальні методики. Зокрема, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затв. наказом Мінприроди України від 27 жовтня 1997 р. № 171. Вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм власності на них.

Згідно з п. 3.1 цієї Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого грунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (уже земель сільськогосподарського призначення).

У разі псування сільськогосподарських угідь власники землі і землекористувачі вправі вимагати відшкодування заподіяної ним шкоди в натурі, тобто реального відшкодування. Правопорушники в цих випадках зобов'язані за вимогою землевласника власними засобами відновити попередній стан ушкоджених ділянок. Якщо з певної причини це неможливо, то допустимим є інший спосіб реального відшкодування шкоди -- освоєння рівновеликої земельної ділянки замість зіпсованої. Такий спосіб відшкодування шкоди власникам земель і землекористувачам можливий за наявності вільних земель, придатних для сільськогосподарського освоєння.

В сучасний період реформування земельних відносин не можна залишити поза увагою питання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства, що випливають з договірних відносин. Так, Законом "Про оренду землі" передбачена відповідальність за невиконання зобов'язань за договором оренди землі і порушення земельного законодавства сторонами договору. Згідно з ст. 24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості фунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

У свою чергу у ст. 27 Закону, визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці фізичними і юридичними особами. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Орендодавець несе відповідальності за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати: зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків; відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця; дострокового розірвання договору оренди землі. Орендодавець не несе відповідальності за наслідки, пов'язані з недоліками переданої в оренду земельної ділянки, якщо такі недоліки обумовлені договором оренди.

Відповідно до ст. 29 Закону "Про оренду землі" у разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків. Розміри збитків визначаються сторонами договору оренди земельної ділянки. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується в судовому порядку.

70. Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за правопорушення у земельних відносинах

Дисциплінарна відповідальність являє собою застосування до осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру, заходів особистого впливу у вигляді накладення дисциплінарних стягнень.

Зазначена відповідальність застосовується на підставі норм трудового законодавства за вчинені дисциплінарні проступки земельно-правового характеру. Вона настає за порушення особами трудових обов'язків, які стосуються земельних інтересів. Об'єктом дисциплінарних проступків у галузі земельного права є земельний правопорядок. Суб'єктами такої відповідальності виступають лише ті працівники та посадові особи підприємств, установ та організацій, до чиїх трудових обов'язків входить додержання вимог земельно-правових норм.

Якщо внаслідок порушення норм земельного законодавства особами, винними в невиконанні трудових обов'язків, буде заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, настає їх матеріальна відповідальність. Вона полягає в покладенні на працівників і посадових осіб підприємств, які перебувають у трудових відносинах з цими підприємствами і вчинили порушення земельного законодавства, внаслідок якого підприємству заподіяно матеріальну шкоду або порушені його матеріальні інтереси, обов'язку відшкодувати цю шкоду чи компенсувати заподіяні збитки у встановленому порядку.

Відповідно до чинного законодавства при скоєнні правопорушень працівниками сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України - далі КЗпП. За певних умов застосовуються заходи відповідальності, передбачені в статутах і правилах внутрішнього розпорядку цих підприємств. У трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Підставами їх застосування є здійснення проступків, що являють собою винне невиконання трудових обов'язків під час роботи.

Дисциплінарна відповідальність може застосовуватися за порушення земельного законодавства лише до тих працівників, чиї трудові обов'язки входило дотримання земельно-правових норм. Об'єкт правопорушення тут подвійний: правила внутрішнього розпорядку і правила використання земель, для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності за порушення земельного законодавства необхідне співпадання дисциплінарного проступку і земельного правопорушення, тобто невиконання працівником трудового обов'язку одночасно має бути порушенням ним земельного правопорядку.

Правовий аналіз обов'язків власників землі та землекористувачів, закріплених у ЗК України, свідчить, що вони, як правило, звернені до юридичних осіб. Невиконання земельного обов'язку юридичною особою не може бути визнано дисциплінарним проступком працівника, що перебуває з ним у трудових відносинах. Тому ідеальна сукупність дисциплінарного проступку і земельного правопорушення можлива вкрай рідко. Очевидно, у зв'язку з цим ЗК не вказує на існування дисциплінарної відповідальності за вчинення земельних правопорушень. Хоча дисциплінарна відповідальність може мати місце за порушення земельного законодавства, наприклад, якщо ведення земельно-кадастрової книги було покладено на агронома сільськогосподарського підприємства, а він не виконував цього обов'язку, чим порушив свої трудові обов'язки, і не виконав припис земельного законодавства. Таким чином, дисциплінарна відповідальність являє собою застосування до учасників трудових відносин підприємств і їх посадових осіб, винних у здійсненні; дисциплінарних проступків, заходів особистого впливу морального характеру у вигляді накладення дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарна відповідальність як відповідальність особистісного характеру настає при порушенні умов праці, що не викликало матеріальних наслідків. Порушення норм земельного законодавства, норм статуту чи правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, внаслідок чого заподіяна матеріальна шкода, тягне матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність по суті є продовженням дисциплінарної відповідальності у випадках, коли порушенням трудових обов'язків заподіяна матеріальна шкода земельним ресурсам. Матеріальна відповідальність полягає в покладанні на працівників і посадових осіб, що вчинили винне протиправне діяння, внаслідок якого заподіяна матеріальна шкода чи порушені його майнові інтереси, обов'язку компенсувати цю шкоду в натурі чи покрити заподіяні збитки. Такими особами можуть бути члени колективних сільськогосподарських підприємств і сільськогосподарських кооперативів, працівники і посадові особи державних чи інших підприємств - землевласників і землекористувачів.

Необхідно розрізняти відповідальність працівників організацій землекористувачів і відповідальність членів колективних чи кооперативних підприємств - власників землі. Перша категорія - це робітники та службовці, що не побажали чи з інших причин не стали членами зазначених організацій. їхні трудові відносини з організаціями регулюються нормами трудового права. Але ці особи також повинні належним чином виконувати свої трудові обов'язки і дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. У противному випадку ця категорія працівників може притягатися до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності на підставі норм трудового законодавства.

Відповідно до статуту колективного сільськогосподарського підприємства питання про притягнення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності членів підприємства та осіб, які не є його членами, а працюють за трудовими договорами, вирішується правлінням-підприємства чи загальними зборами членів колективу (зборами уповноважених). Отже, у подібних випадках дисциплінарна і матеріальна відповідальність, що застосовується на підставі статутів підприємств і відповідно до норм трудового законодавства, має внутрішній характер.

Об'єктом усіх дисциплінарних і матеріальних правопорушень в галузі земельного права є земельний устрій, встановлений земельним законодавством. Порушення посадовими особами своїх трудових обов'язків без заподіяння матеріальної шкоди може викликати застосування заходів дисциплінарної відповідальності. Якщо ж зазначеними правопорушеннями заподіюється майнова шкода сільськогосподарським угіддям, може наставати не дисциплінарна, а матеріальна та адміністративна відповідальність.

Якщо порушення вчинені працівником організації чи членом колективного сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарського кооперативу при виконанні ним своїх трудових обов'язків, то може наставати дисциплінарна чи матеріальна відповідальність відповідно до норм трудового і аграрного законодавства. При скоєнні порушень, не пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, органи державного контролю за використанням земель вправі вимагати припинення незаконних дій і дотримання вимог законодавства щодо раціонального використання земельних ресурсів.

71. Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства

Відомо, що земельне законодавство містить низку самостійних заходів впливу на правопорушників. Це дало підстави окремим авторам виділяти ще один вид юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства -- земельно-правову. Втім, у літературі відсутня єдність щодо визначення найменування цього виду відповідальності. Так, Б.В. Єрофєєв називає його спеціальним видом відповідальності1, а І.Ф. Пан-кратов -- земельно-правовим2.

Визначення та застосування спеціальної земельно-правової відповідальності за земельні правопорушення обґрунтовується наступним: земля як об'єкт природи має певну специфіку, відмінну від інших об'єктів матеріального світу, тому застосування загальної цивільно-правової відповідальності є недостатнім для забезпечення належного правового режиму її використання та охорони; основною метою законодавчого закріплення та практичного застосування спеціальних земельно-правових заходів є відновлення попереднього стану у земельних відносинах; спеціальні міри відповідальності проявляються не стільки у настанні несприятливих матеріальних наслідків, скільки у відшкодуванні витрат, завданих незаконним використанням земельної ділянки.

Як приклад існування спеціальної земельно-правової відповідальності наводиться застосування заходів відповідальності за самовільне зайняття землі. Проте за самовільне зайняття земельної ділянки передбачена кримінальна відповідальність у ст. 197-1 КК та адміністративна відповідальність відповідно до ст. 53-1 КУпАП. Проте, поряд із застосуванням кримінальної або адміністративної відповідальності, пропонуються земельно-правові міри відповідальності.

На думку вчених, земельно-правові заходи впливу на правопорушників за своєю правовою природою, цілями та умовами застосування, порядком притягнення до відповідальності, відрізняються від адміністративної відповідальності наступними ознаками: 1) об'єктом земельного правопорушення є суб'єктивні права і законні інтереси власників землі та землекористувачів, а об'єктом адміністративного правопорушення є встановлений порядок використання й охорони земель; 2) застосування заходів адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки саме по собі не вирішує питання про повернення ділянки землі законному власнику чи користувачу, а покладення цього заходу впливу не звільняє правопорушника від застосування до нього земельно-правових заходів відповідальності; 3) земельно-правова відповідальність передбачає систему дій, спрямованих на приведення земельної ділянки у придатний стан для використання за призначенням (знесення будинків, будівель і споруджень, відновлення межових знаків тощо), що здійснюються самими винними особами чи за їхній рахунок, а адміністративна відповідальність передбачає стягнення штрафу або іншої заходу впливу, які безпосередньо не впливають на стан земельної ділянки; 4) земельно-правова відповідальність може застосовуватися виключно у судовому порядку в межах строків позовної давності, якщо особа добровільно не поверне самовільно зайняту ділянку і не вживе заходів щодо реалізації вимог ст. 212 ЗК, а адміністративна відповідальність може застосовуватися уповноваженими органами по земельних ресурсах в межах строків, встановлених ст. 38 КпАП.

Земля, будучи частиною природи, нерозривно пов'язана з іншими природними об'єктами. Тому застосування заходів земельно-правового впливу на правопорушників доповнює існуючі види юридичної відповідальності, що спрямовані на раціональне використання та ефективну охорону природних об'єктів та їх ресурсів.