Дисциплінарна відповідальність суддів

^{). Внаслідок цього назву розглядуваної статті Закону України «Про статус суддів» слід змінити на «Суб'єкти ініціювання дисциплінарної відповідальності суддів». Крім того, потрібно погодити круг суб'єктів, що мають право ініціювати відповідальність і який закріплено в статті, що коментується з кругом суб'єктів зазначених у п.2 ст.97 Закону «Про судоустрій України».}

До структури нормативних правових актів висуваються вимоги логічної послідовності викладу нормативного правового матеріалу, чіткого розмежування різних положень. Логіка викладу нормативно-правового матеріалу обумовлена логікою розвитку реальних відносин, на регулювання яких спрямований даний нормативний правовий акт, або його частина. Принципи, способи, прийоми системного структурування відображають реальні зв'язки і відносини об'єктивної дійсності, детерміновані її змістом. Звідси слідує, що спочатку повинна розміщуватися стаття в якій закріплюються приводи порушення дисциплінарного провадження (приводом є подання, заяви, повідомлення (ініціативний матеріал) відповідних осіб) тобто відображаються, безпосередньо, суб'єкти ініціювання дисциплінарної відповідальності суддів. Після неї слід сформулювати статтю, в якій буде закріплюватися порядок перевірки ініціюючого відповідальність матеріалу (проведення службового розслідування). В цій статті необхідно вказати суб'єктів проведення перевірки та їх повноваження, строки її проведення, джерела одержання інформації, вимоги, що ставляться до кінцевого документа, який закріплює результати перевірки, порядок ознайомлення з ним особи, яка перевіряється, можливість заяви клопотань, у тому числі і про проведення додаткового службового розслідування, і т.под. Наступною слід закріпити статтю «Порушення дисциплінарного провадження» ¹¹ Для зручності сприйняття див. проект структури розділу VI «Дисциплінарна відповідальність суддів» Закону України «Про статус суддів» на стор., де слід зазначити підстави та суб'єктів порушення, закріпити обов'язкові вимоги до змісту документу, яким порушується провадження (наприклад, посилання на необхідний матеріал, що підтверджує доцільність прийняття саме такого рішення), визначити строк для прийняття рішення про порушення провадження або відмову в порушенні, підстави відмови в ньому і порядок оскарження рішення про відмову в порушенні провадження. Підставою відмови в порушенні дисциплінарного провадження, наприклад, може бути закінчення строку з моменту вчинення суддею дисциплінарного проступку.

Стаття як структурний елемент закону є внутрішньо єдиним, цільним утворенням, що виражає окрему думку законодавця в її повному обсязі. Вона дозволяє один правовий припис чи групу правових приписів відокремити один від одного. Бажано, щоб одна стаття містила один припис або декілька, але тісно пов'язаних за своїм змістом. Включення в одну й ту ж статтю декількох самостійних приписів слід визнати некоректним, оскільки це ускладнює відшукання необхідного правового матеріалу. В зв'язку із цим норму, що регулює проведення службової перевірки (перевірку ініціативного матеріалу) неправильно відображено в ч. 1 ст. 35 «Розгляд дисциплінарної справи», до того ж чинна редакція ч. 1 ст. 35 містить суттєві прогалини в регулюванні відносин щодо здійснення службової перевірки. Так, не розкрито об'єм повноважень осіб, що здійснюють перевірку, їх кількісний склад, джерела отримання інформації і таке інше. Для встановлення цього, правозастосовувачу необхідно звертатися до п.2 ст.77 Закону «Про судоустрій України» де в загальному вигляді передбачені повноваження кваліфікаційних комісій. Кваліфікаційна комісія має право «… для здійснення своїх повноважень витребовувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також громадян та їх об'єднань» [] ¹¹⁾ Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾. Вважаємо, що для забезпечення єдності дисциплінарної практики та підвищення її ефективності, зокрема у дисциплінарній сфері, в Законі України «Про статус суддів» слід передбачити коло джерел одержання інформації в залежності від характеру передбачуваного дисциплінарного проступку. На цій підставі кваліфікаційні комісії суддів повинні виробити єдині загальні підходи до вирішення цього, а також інших практичних питань пов'язаних з реалізацією дисциплінарної відповідальності суддів (наприклад зробити прив'язку конкретної санкції до певної групи порушень, в залежності від їх характеру - це хоча кропітка і нелегка робота, але вкрай необхідна, бо як свідчать матеріали дисциплінарної практики, кваліфікаційні комісії суддів різних областей за схожі проступки накладають різні стягнення). В любому разі, порядок перевірки ініціативного матеріалу, як вже зазначалося, повинен бути закріплений у самостійній статті.

Неправильним є закріплення в ч.5 ст.35 Закону України «Про статус суддів» (розгляд дисциплінарної справи) норми, що регулює оскарження рішення кваліфікаційної комісії про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Положення, які регулюють порядок, строки, суб'єктів оскарження, зміст скарги (наприклад, скарга має містити вказівку на те, в чому полягає неправильність рішення; прохання особи, що подає скаргу) повинні бути закріплені у самостійній статті. Слід звернути увагу на те, що на сьогоднішній день оскарження рішень по дисциплінарній справі судді регулюється ще ст. 101 Закону «Про судоустрій України», при цьому існує протиріччя у зазначених статтях законів, щодо строку у продовж якого рішення можна оскаржити (десять днів та один місяць), яке потрібно ліквідувати.

З огляду на статті, що коментуються, можливо зробити висновок: по-перше, правом подачі скарги на рішення кваліфікаційної комісії володіє тільки суддя, по-друге, якщо він притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Інша особа - ініціатор відповідальності судді, такого права позбавлений. В цьому зв'язку виникає питання, як бути у разі коли на думку ініціатора відповідальності кваліфікаційна комісія прийняла неправильне і необґрунтоване рішення Здається, право на оскарження рішення кваліфікаційної комісії суддів по дисциплінарній справі повинно бути і у цього суб'єкта.

Діяльність з розгляду дисциплінарної справи та прийняття відповідного рішення потребує більш детального регулювання, яке охопить такі важливі моменти як чітке встановлення строків із моменту порушення дисциплінарного провадження, протягом якого справа повинна бути розглянута; закріплення відповідних повноважень кваліфікаційної комісії та осіб, які беруть участь у розгляді справи, межі її розгляду; обставини, що впливають на прийняття конкретного рішення, а також вимоги, що ставляться до рішення з дисциплінарної справи, серед яких і обов'язок належного його мотивування з посиланням на конкретні докази. Крім того, при винесенні комісією рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади в орган, що призначив або обрав його, повинна бути законодавчо встановлена можливість зупинення повноважень суддів (на нашу думку не можна вважати оптимальною ситуацію, коли суддя, відносно якого відповідною кваліфікаційною комісією прийнято рішення про недоцільність перебування на посаді, продовжує виконувати свої повноваження до прийняття відповідного рішення Вищою радою юстиції). На сьогоднішній час редакція ст. 35 Закону України «Про статус суддів» не передбачає ці істотні моменти, що не відповідає вимозі повноти правового регулювання 11 ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾.

Слід звернути увагу й на те, що при формулюванні проаналізованих статей (ст.ст. 33 - 35 Закону України «Про статус суддів») законодавець припустив порушення вимог законодавчої техніки щодо відповідності назв статей їх змісту. Назви статей закону, як зазначає З. Тростюк, виконують такі функції: а) описова (назва повинна передавати зміст тих структурних частин, які ними іменуються); інформаційна (назви покликані допомогти особі, яка користується нормативно-правовим актом, відшукати ту чи іншу необхідну норму) ²²⁾ Тростюк З. Щодо назв у понятійному апараті Особливої частини Кримінального кодексу України // Право України. - 1999. - № 12. - С.77-78. (77-80)⁾. З'ясування змісту законодавчого припису, пише В.В. Лазарєв, іноді залежить від найменування тієї рубрики, де він розміщений ³³⁾ Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. - М.: Юридическая литература, 1974. - С.72.

^{). Вищевикладене свідчить про те, що законодавець має приділяти пильну увагу тому, в якій структурній одиниці, під якою назвою повинен розміщуватися відповідний нормативно-правовий припис.}

В літературі звертається увага на необхідність прагнення до того, щоб приписи являли собою цілісне системне утворення, послідовно і повно, без будь-яких логічних та змістовних суперечностей закріплювали основні, істотні, головні ознаки суспільних відносин, що регулюються. Успішному вирішенню цього завдання сприяють, зокрема, наступні вимоги законодавчої техніки:

не допускати логічних суперечностей, тобто ситуацій, коли в нормативних приписах щодо того самого предмета, суб'єкта або дії, взятих у тому самому відношенні, містилися б положення, що суперечать одне одному

не допускати дублювання одних й тих самих нормативних приписів у різних законах. Нормативний припис слід викладати в законі, до якого він найбільше тяжіє, є його необхідним і найважливішим елементом.

Дублювання нормативних приписів уявляє з себе співпадання обсягів і значеннєвого змісту норм та тотожність правового регулювання, що виникає на цій підставі ²²⁾ Власенко Н.А. Логико-структурные дефекты системы советского права // Правоведение. - 1991. - №3. - С.24 (21-28).⁾. Воно порушує один з найважливіших принципів законодавчої техніки - максимальна економія норм при викладі правових положень, недопущення їх повторів. Відступ від нього призводить тільки до збільшення кількості законів, у яких стає важко орієнтуватися правозастосувачу [164] ³³⁾ [164] Надеев Р. Законотворческие ошибки Российская юстиция. - 2001. - №5. - С.21.⁾.

В цьому зв'язку не зовсім зрозумілою є логіка законодавця, який виділяє в Законі «Про статус суддів» главу VI «Дисциплінарна відповідальність суддів», і ще в Законі «Про судоустрій України» присвячує регулюванню цих питань главу 14 розділу IV (повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів). Таке становище приводить до того, що регулювання конкретного виду суспільних відносин виявляється «розірваним» між двома законами, що не обумовлено будь-якою об'єктивною необхідністю.

Крім зазначеного, мають місце дублювання і суперечності в законах. У п.5 ст.35 Закону України «Про статус суддів» закріплено, що рішення кваліфікаційної комісії про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено протягом десяти днів із дня одержання копії рішення 11 ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾. В той же час у п.1 ст.101 Закону «Про судоустрій України» для цього передбачається місячний строк 10 ²²⁾ [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾. Пунктом 1 ст.34 Закону «Про статус суддів» встановлюється одне коло суб'єктів, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність, а п.2 ст.97 Закону «Про судоустрій України» - інше. Пункт 2 ст.34, п.1 ст.36 першого закону продубльовані п.4 ст.97, п.5 ст.100 другого закону відповідно.

На наш погляд, положення даних законів, що стосуються дисциплінарної процедури стосовно суддів, повинні бути повністю викладені в Законі «Про статус суддів». У Законі «Про судоустрій України» варто обмежитися вказівкою на те, що дисциплінарна відповідальність реалізується на підставі і у порядку, встановлених у Законі «Про статус суддів».

Дублювання низки положень розділу VI «Дисциплінарна відповідальність суддів» Закону України «Про статус суддів» має місце й у главі 4 «Дисциплінарне провадження відносно суддів Верховного суду України і вищих спеціалізованих судів» Закону України «Про Вищу раду юстиції». Так, зміст п.1 ст.32 «Види дисциплінарних стягнень» першого закону повторюється й у ч.2 ст.37 «Види стягнень, які може накласти Вища рада юстиції» другого закону. Пункт 4 ст.35 «Розгляд дисциплінарної справи» першого закону відповідає ч.3 ст.42 «Розгляд дисциплінарної справи та прийняття рішення» другого закону. Аналогічна ситуація і зі ст.36 «Строки застосування і зняття дисциплінарного стягнення» Закону України «Про статус суддів» і ст.43 «Строки застосування дисциплінарного стягнення», ст.44 «Погашення або зняття дисциплінарного стягнення» Закону України «Про Вищу раду юстиції».

Як видається, законодавець в даному випадку пам'ятав про необхідність забезпечення єдності дисциплінарної практики при вирішенні питань про відповідальність суддів як Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, так і судів інших рівнів - Касаційного, апеляційних, місцевих. Цим можна пояснити схожість деяких, дуже принципових положень, закріплених у зазначених вище законах.

Безумовно, процедура притягнення суддів судів усіх рівнів до дисциплінарної відповідальності повинна бути єдиною, але при цьому базуватися виключно на нормах відповідної глави Закону «Про статус суддів». У цьому зв'язку особливості дисциплінарного провадження відносно суддів Верховного і вищих спеціалізованих судів знаходяться в площині суб'єктного складу, який здійснює ті чи інші процесуальні дії, наприклад, перевірка ініціативного матеріалу здійснюється членами Вищої ради юстиції, а не членами кваліфікаційної комісії. На дану обставину потрібно прямо вказувати у відповідних статтях Закону України «Про статус суддів».

Викладене свідчить про те, що розділ 4 «Дисциплінарне провадження відносно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів» Закону України «Про Вищу раду юстиції» повинен бути скасований. При цьому в Законі слід закріпити, що судді Верховного суду України і вищих спеціалізованих судів притягуються до дисциплінарної відповідальності на підставах і в порядку, передбачених Законом «Про статус суддів».

Правилами законодавчої техніки встановлено «Нормативний припис слід викладати в законі, до якого цей припис тяжіє найбільше, є його необхідним і найважливішим елементом…» [163] ¹¹⁾ [163] Законодательная техника Научно-практическое пособие. - М. Городец, 2000. - С.168.⁾ У зв'язку з цим норми, що встановлюють порядок перегляду рішення по скарзі, видається, повинні залишитися в Законі «Про Вищу раду юстиції». В Законі України «Про статус суддів» варто вказати, що порядок перегляду рішення кваліфікаційної комісії з дисциплінарної справи Вищою радою юстиції, регулюється Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Таким чином, закріплення дисциплінарної процедури відносно суддів в одному законі, є очевидним. На підтвердження нашої думки звернемося до досвіду зарубіжних держав. Так, у восьми країнах-учасницях СНД дисциплінарна відповідальність суддів регулюється одним нормативним актом [87; 88] ¹¹⁾ [87] Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ // Законодательство и экономика. - 2001. - №10. - С.67-77; [88] Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ (Кыргызстан и Грузия) // Законодательство и экономика. - 2001. - №11. - С.45-56.⁾. Винятки становлять Білорусія (на сьогоднішній день розглядуваний правовий інститут остаточно не оформлено) і Молдова, в якій відповідальність регулюється законами Республіки Молдова «Про статус судді» і «Про дисциплінарну колегію і дисциплінарну відповідальність суддів» [165; 166] ²²⁾ [165] Закон Республики Молдова «О статусе судьи» от 20.06.1995 г. № 544-XIII // Monitorul Oficial. - 1995. - № 59-60. - 26 октября; [166] Закон Республики Молдова «О дисциплинарной коллегии и дисциплинарной ответственности судей» от 19.07.1996 г. № 950 // Monitorul Oficial. - 1996. - № 61-62. - 20 сентября.⁾. У цьому зв'язку не можемо погодитися з М.І. Хавронюком, який вважає за необхідне в рамках загальної правової реформи здійснити реформу законодавства про юридичну відповідальність, під час якої розробити і прийняти, окрім іншого, Кодекс про дисциплінарні правопорушення, в якому «… систематизовано визначити засади та особливі підстави … дисциплінарної відповідальності, а також матеріальної (склади правопорушень) і особливі процедури притягнення до них…» працівників, у тому числі зі спеціальним статусом, до яких належать і судді [] ³³⁾ [] Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003. - С.68-69.⁾. На наш погляд, оскільки особливості відповідальності осіб зі спеціальним статусом в першу чергу є гарантіями обґрунтованого і справедливого застосування дисциплінарних заходів, їх належне законодавче розкриття та закріплення, з урахуванням відповідної специфіки, займе значний об'єм нормативного акту, в якому правозастосувачу буде важко орієнтуватися.

На закінчення підкреслимо, сьогоднішній стан законодавчого регулювання дисциплінарної відповідальності суддів є украй незадовільним. Належна процедура притягнення до відповідальності суддів місцевих, апеляційних і Касаційного суду України в зв'язку зі скасуванням Закону «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» відсутня. Існуючі недоліки повністю заповнити відповідними положеннями розділу VI Закону України «Про статус суддів» неможливо, а глави 4 Закону «Про Вищу раду юстиції» - некоректно. Тому, як видається, дисциплінарна практика кваліфікаційних комісій до внесення відповідних змін у цій частині до Закону України «Про статус суддів» повинна будуватися з урахуванням положень розділу III Закону «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України».

Висновки до підрозділу 2.3

Ігнорування правил законодавчої техніки привело до того, що інститут дисциплінарної відповідальності суддів виявився «розірваним» між законами «Про статус суддів» та «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України». Наслідками цього з'явилися фактичне дублювання деяких положень і суперечності в законах.

Прийняття Закону «Про судоустрій України» і наступне скасування Закону «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», усунувши дублювання і суперечності, разом з тим ліквідувало і порядок притягнення суддів до даного виду відповідальності. Існуюча глава VI Закону України «Про статус суддів» в частині змісту стадій дисциплінарного провадження виявляє свою недосконалість. Процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, яка відображена в розділі III Закону «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», була оптимальною, хоча і не позбавленою недоліків.

Видається за доцільне положення про дисциплінарну відповідальність повністю викласти в Законі «Про статус суддів». До внесення в нього відповідних змін, що випливає із змісту перехідних положень Закону «Про судоустрій України», дисциплінарні повноваження кваліфікаційних комісій повинні здійснюватися з урахуванням положень розділу III Закону «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України».

дисциплінарний відповідальність суддя законодавчий

ВИСНОВКИ

Діяльність і поведінка суддів повинні відповідати професійним стандартам, що до них ставляться. У випадках невідповідності (порушення суддівської дисципліни) завдається шкода авторитету судової влади, ставиться під сумнів, а іноді і робиться неможливим виконання її соціальної ролі - розв'язання виникаючих у суспільстві та державі юридично значущих справ, захист законних прав і свобод людини. В цьому зв'язку підвищення і підтримання авторитету судової влади як гаранта соціальної справедливості в суспільстві найтіснішим чином пов'язані з забезпеченням додержання суддівської дисципліни.

1. Регулювання суддівської поведінки, як і сама суддівська діяльність, здійснюються на підставі професійних стандартів. Стандартами професійної діяльності і поведінки суддів є закріплена у відповідних актах сукупність пред'являємих вимог, покладених обов'язків і наданих суддям прав, що служить і сприймається (представляється) як допустимий зразок їх поведінки і діяльності. Цей зразок є вираженням (втіленням) уявлень в сучасному суспільстві про місце, роль і завдання суддів, судової влади в цілому, способи і порядок вирішення завдань, що стоять перед судом, тому встановлення даних стандартів здійснюється з урахуванням ролі суддів у суспільстві, особливостей їх соціального становища.

У цьому зв'язку суддівська дисципліна являє собою відповідність діяльності і поведінки суддів пропонованим до них у суспільстві і державі професійним стандартам діяльності і поведінки.

2. Дисциплінарна відповідальність суддів як вид юридичної відповідальності, що полягає в перетерпіванні порушником суддівської дисципліни несприятливих позбавлень морального, матеріального та організаційного характеру, є одним із засобів, що забезпечують відповідність діяльності і поведінки суддів професійним стандартам (суддівську дисципліну).

Не можна погодиться з аргументами противників інституту дисциплінарної відповідальності суддів, оскільки всі вони стосуються недосконалості механізму його реалізації. Вирішення проблеми повинно знаходитися в площині вдосконалення даного механізму.

Гарантіями обґрунтованої реалізації відповідальності мають бути: точне визначення її підстав, встановлення строків притягнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (змагальна підстава, можливість оскарження рішення, особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу).

3. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів виявляються в специфіці підстав, порядку її реалізації і статусі органів дисциплінарної влади, обумовлених правовим становищем суб'єкта, який притягається до відповідальності. Органи, що притягують суддів до дисциплінарної відповідальності (спеціальні органи дисциплінарної юрисдикції), не мають повноважень по безпосередньому призначенню суддів на посади, а судді не перебувають з ними у відносинах функціонального підпорядкування.

В зв'язку з тим, що кваліфікаційні комісії є спеціально створеними атестаційно-дисциплінарними органами, не слід говорити про дешевизну дисциплінарного провадження як складовий елемент принципу процесуальної економії стосовно дисциплінарної відповідальності суддів.

4. Підставою дисциплінарної відповідальності суддів є вчинення дисциплінарного проступку, тобто винного, протиправного порушення службових обов'язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві або звертаються за судовим захистом, порушенні суддівських обмежень, а також загальновідомих моральних вимог.

Поняття «проступок, що порочить звання судді» входить до змісту загального поняття «дисциплінарний проступок». Проступками, що порочать звання (честь і гідність) судді, є дії (бездіяльність), які суперечать положенням Кодексу професійної поведінки судді та дають реальну і достатню підставу вважати, що обов'язок судді незалежно, чесно, неупереджено виконувати свої професійні обов'язки порушено, а також дії, що тягнуть за собою стійку негативну думку про моральне обличчя судді.

Для конкретизації поняття «проступок, що порочить звання судді» необхідно якнайшвидше прийняти Кодекс професійної поведінки судді. Крім того, у системі органів суддівського самоврядування можливе створення «Комісії з професійної поведінки», до завдань якої слід віднести давання роз'яснень і рекомендацій з питань, пов'язаних з регулюванням суддівської поведінки. Це дозволить суддям заздалегідь узгоджувати свою поведінки зі стандартами, позначеними в Кодексі.

5. Судді володіють індемнітетом, що означає неможливість переслідування (мається на увазі форма переслідування, заснована на законі, тобто відповідальність, у тому числі дисциплінарна) судді за думки, виражені їм при виконанні своїх посадових обов'язків, його правову позицію по розглянутій справі, що заснована на законі і відображена у відповідних процесуальних документах.

У цьому зв'язку дисциплінарний проступок слід відрізняти від помилки судді, дії (бездіяльності), яка має зовнішні ознаки проступку, але позбавлена елемента вини. Помилка детермінована особистою переконаністю судді в правильності, законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення. Вона не є підставою дисциплінарної відповідальності.

6. Слід відмовитися від законодавчого закріплення терміна «несумлінність», відображеного в п.2 ст.31 Закону України «Про статус суддів», що має у своєму змісті етичну категорію «нечесність» і характеризує необережну форму вини суддів. Нечесність не можна розглядати як елемент необережності, оскільки нечесним можна бути тільки навмисно.

Не можна говорити і про суддівську самовпевненість як вид необережної форми вини. Якщо суддя передбачає суспільно шкідливі наслідки своєї дії і легковажно розраховує на їх відвернення, він тим самим усвідомлює і порушення закону, тобто фактично навмисно його порушує. Передбачення шкідливості наслідків можливо лише при розумінні шкідливості дій, оскільки неможливо, передбачаючи негативні наслідки, абстрагуватися від характеру дій, які заподіюють ці наслідки. У цьому зв'язку доцільно говорити про недбалість як необережну форму вини суддів, що полягає в неуважному ставленні до своєї роботи. Наслідком такого неуважного з боку судді ставлення можуть бути суспільно шкідливі наслідки.

7. Початковою стадією дисциплінарного провадження відносно суддів є дисциплінарна перевірка і порушення провадження. Дисциплінарну перевірку слід розглядати як етап даної стадії, що передує безпосередньому порушенню провадження, маючи на увазі особливу важливість попередньої перевірки матеріалу, ініціюючого дисциплінарну відповідальність суддів, для забезпечення суддівської незалежності. Це не виключає проведення додаткової перевірки в рамках порушеного дисциплінарного провадження.

Голів відповідних судів (їх заступників) необхідно виключити із суб'єктного складу осіб, які мають право безпосередньо порушувати дисциплінарне провадження, з наданням їм повноважень щодо ініціювання питання про відповідальність. Це дозволить знизити вплив авторитету керівника суду в дисциплінарних питаннях.

Законодавчо закріплений перелік стадій дисциплінарного провадження не є повним і повинен бути доповнений стадіями: виконання рішення по справі і перегляд рішення по скарзі (факультативна стадія).

Слід доповнити і встановлений перелік дисциплінарних заходів: обговорення проступку, звільнення з посади голови суду (його заступника), тобто заходами дисциплінарного впливу; попередженням - заходом дисциплінарного стягнення, пов'язаним зі станом «покаранності» (6 місяців).

8. Законодавче регулювання інституту дисциплінарної відповідальності суддів має ряд недоліків: відсутність урегульованості низки процедурних моментів (неповнота правового регулювання); невідповідність назв статей їх змісту; суперечливість і дублювання деяких положень; недостатня чіткість і ясність у викладі існуючих законодавчих приписів. До того ж ситуація ускладнена «розірваністю» інституту між декількома законами.

Правовий інститут дисциплінарної відповідальності суддів необхідно закріпити в одному законодавчому акті, що полегшить його реалізацію і дозволить зменшити кількість помилок у правозастосуванні. При цьому має бути розкрито зміст стадій дисциплінарного провадження, зазначені суб'єкти, правомочні здійснювати конкретні процесуальні дії, відображено відповідні строки в дисциплінарному провадженні.

Для забезпечення єдності дисциплінарної практики процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів усіх рівнів повинна бути однаковою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Ожегов С.И. Словарь русского языка Ок. 57 000 слов Под ред. чл. - кор. АН СССР Н.Ю. Шведовой. - 17-е изд., стереотип. - М. Рус. яз., 1985. - 797 с.

Петрухин И.Л. Правосудие время реформ. - М. Наука, 1991. - 208с.

Лебедев В.М. Судебная власть в современной России проблемы становления и развития. - СПб. Лань, 2001. - 384 с.

Европейская хартия о статусе судей Российская юстиция. - 1999. - №7. - С.2-4.

Европейская хартия о статусе судей (постатейный комментарий) // Российская юстиция. - 1999. - №8. - С.2-4 №9. - С.5-6.

Всеобщая декларация прав человека Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. - М. Права человека, 1996. - С. 225-230.

Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. - М. Права человека, 1996. - С.326-342.

Международный пакт о гражданских и политических правах Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. - М. Права человека, 1996. - С.240-259.

Конституція України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.

Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.

Изварина А.Ф. Судебная власть в Российской Федерации. - Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2001. - 344 с.

Игнатов В.Г., Белолипецкий В.К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современность. - Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2000. - 256 с.

Кодекс чести судьи Российской федерации Советская юстиция. - 1993. - № 23. - С.31.

Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 2. - С.46.

Кобликов А.С. Юридическая этика. - М. НОРМА - ИНФА • М, 2000. - 168 с.

Основні принципи незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів. - Амстердам-Київ Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996. - С.28-31.

Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе Практическое пособие. - М. Юрайт, 2000. - 501с.

Радутная Н.В. Этика судьи Этика судьи. - М.: Российская академия правосудия, 2001. - С.8-106.

Стецовский Ю.И. Судебная власть. - М.: Дело, 1999. - 400 с.

Кони А.Ф. Избранные произведения. - М.: Госюриздат, 1956. - Т.2. - 533

Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003. - 240 с.

Терехин В. Судейская дисциплина от иммунитета до ответственности // Российская юстиция. - 1999. - №8. - С.10-12.

Васьков П.Т. Государственная дисциплина в СССР.- М. Госюриздат, 1960. - 146 с.

Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина сущность, функции, значение. - Минск: Наука и техника, 1988. - 327 с.

Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство Пособие к лекциям. - Изд. 3-е. Петроград издание Юридического книжного склада «Право», 1916. - 597 с.

Радутная Н.В. Народный судья. Профессиональное мастерство и подготовка. - М.: Юридическая литература, 1977. - 144 с.

Кодекс законів про працю України: Затверджений Законом Української ССР від 10 грудня 1971 р. Відомості Верховної Ради УССР. - 1971. - № 50. - Ст.375.

Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 4. - С.10-11.

Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. - К. Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.

Организация судебной деятельности. - М.: Юрид. лит., 1977. - 176 с.

Мідор Д.-Д. Суди в Сполучених Штатах. - Сент-Пол, Міннесота.: Вест Паблішинг Ко., 1991. - 85 с.

Кашанина Т.В., Кашанин А.В. Основы российского права. - М.: НОРМА, 2001. - 800 с.

Sambhav N. Sankar. Disciplining the Professional Judge // California Law Review. - July 2000. - № 4. - P.1233-1280.

Нестерова Г.А. Дисциплинарная ответственность по советскому административному праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. / Моск. гос. ун-т. - М., 1988. - 23 с.

Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. - М. Издательство БЕК, 1996. - 698 с.

Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одесская гос. юрид. акад. - Одесса, 1999. - 180 с.

Ноздрачев А.Ф. Государственная служба Учебник для подготовки государственных служащих. - М. Статут, 1999. - 592с.

Гришковец А.А. Правовое регулирование дисциплинарной ответственности государственных служащих // Право и политика. - 2001. - № 9. - С.57-73.

Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. - 128 с.

Адушкин Ю., Жидков В. Дисциплинарная и административная ответственность судей за и против // Российская юстиция. - 2001. - № 11. - С.24-26.

Адушкин Ю.С. О введении административной и дисциплинарной ответственности судей // Право и политика. - 2001. - № 12. - С.40-46.

Морщакова Т.Г. Проблемы совершенствования законодательства о дисциплинарной ответственности судей Проблемы совершенствования советского законодательства. - М.: Изд-во ВНИИСЗ, 1987. - Вып.32-33. - С.184-198.

Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Судьи в США ответственность за ошибки и злоупотребления // США экономика, политика, идеология. - 1992. - № 7. - С.82-87.

Марков О. Нравственное начало в работе судьи // Российская юстиция. - 1999. - №7. - С.35-36.

Терехин В.А. Судейский иммунитет как гарантия прав и свобод граждан (вопросы теории и практики) // Российский судья. - 2001. - №7. - С.14-17.

Марочкин И.Е. Проблемы дисциплинарной ответственности судей // Проблеми законності Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип.48. - С.155-161.

Гринюк В.О. Деякі аспекти особливого порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності як гарантії принципу їх незалежності // Вісник Київського національного університету: Юридичні науки. - Вип.43. - С.68-72.

Цепляева Г., Яблокова И. De facto и de jure судейского сообщества // Российская юстиция. - 2001. - № 11. - С.31-33.

Радутная Н. Покушение на неприкосновенность судьи // Российская юстиция. - 2001. - № 12. - С.11-12.

Колоколов Н.А. Судебная реформа шаг вперед, два шага назад // Российский судья. - 2001. - № 12. - С.11-15.

Смирнов В.Н. Понятие дисциплинарной ответственности Правоведение. - 1969. - № 3 - С.52-61.

Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). М. Юридическая литература, 1976. - 216 с.

Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учебное пособие. - Омск.: Омская высшая школа милиции, 1976. 119 с.

Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность. - М. Наука, 1987. - 114 с.

Пыльд Ю.А. Дисциплинарная ответственность работников плавающего состава судов морского флота СССР: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Тартуский гос. ун-т. - Тарту, 1987. - 248 с.

Бобылев А.И. Некоторые проблемы юридической ответственности // Правовая политика и правовая жизнь. - 2001. - №2. - С.73-79.

Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. - М.: Юридическая литература, 1971. - 240 с.

Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 240 с.

Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности Социологический и юридический аспекты. - Л. Изд-во ЛГУ, 1983. - 142 с..

Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. - Харьков: Консум, 1996. - 136 с.

Шиндяпина М.Д. Стадии юридической ответственности Учебное пособие. - М. Книжный мир, 1998. - 168 с.

Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. - М. Госюриздат, 1961. - 381 с.

Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении - М. Юридическая литература, 1974. - 351 с.

Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Сущность юридической ответственности в советском обществе. - М.: Знание, 1974. - 44 с.

Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Под ред. проф. М.Н. Марченко. - Т. 2. Теория права. - М. Зерцало, 1998. - 640 с.

Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева. - М. Юристъ., 1999 - 592 с.

Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Учебное пособие. Свердловск: Cвердловский юрид. ин-т, 1964. - Вып.2 - 226 с.

Алексеев С.С. Проблемы теории права. Свердловск. Изд-во Свердловск. юрид. ин-та, 1972. - Т.1.- 396 с.

Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское государство и право. - 1972. - №9. - С.34-43.

Горшенев В.М. К вопросу о понятии юридической ответственности в советском праве // Вопросы теории советского права. Новосибирск, 1966. - C.38-46.

Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. - М. Юридическая литература, 1972. - 256 с.

Меньшиков В.В. К вопросу о соотношении моральной и юридической ответственности в социалистическом обществе // Проблемы правоведения. - Новосибирск, 1967.

Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Саратов. Изд-во Сарат. ун-та, 1973. - 456 с.

Гавриленко Д.А. Правовое государство и дисциплина. - Минск: Наука и техника, 1991. - 149 с.

Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. - Киев-Одесса. Вища школа, 1982. - 184с.

Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146.

Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 р. № 3911-XII Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №22. - Ст.140.

Подкопаев С.В. Дисциплинарная ответственность судей да или нет? Российский судья. - 2001. - №4. - С.21-22.

Судейская этика и дисциплина. Подбор судей. Материалы российско-американского семинара - Белгород Высш. квалиф. коллегия судей РФ, 1998.

Фаризова С. Президент поработал «нетрадиционно», поправив законы о судебной реформе до внесения в Думу Коммерсантъ Украина. - 2001. - 24 мая.

О внесении изменений и дополнений в Закон Российской Федерации «О статусе судей в Российской Федерации»: Федеральный Закон Российской Федерации от 15 декабря 2001 г. № 169-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2001. - № 51. - Ст.4834.

Ершов В.В. Судебная власть в правовом государстве: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. / Ин-т. государства и права АН РФ. - М., 1992. - с.

Палеев М.С. Закон о статусе судей Российской Федерации (научно-практический комментарий / Под ред. и с вводными замечаниями В.М. Савицкого). - М. БЕК, 1994. - 81с.

Савицкий В.М. Организация судебной власти в Российской Федерации. - М.: БЕК, 1996. - 320 с.

Ржевский В.А., Чепурнова Н.М. Судебная власть в Российской Федерации конституционные основы организации и деятельности. - М. Юристъ, 1998. - 216 с.

Положение о дисциплинарной ответственности судей Украинской СССР: Утверждено Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 28 июля 1967 г. № 211 - VII Ведомости Верховного Совета УССР. - 1967. - №31. - Ст.227.

Положение о дисциплинарной ответственности судей судов Украинской СССР: Утверждено Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 30 июня 1976 г. № 1047 - IХ Ведомости Верховного Совета УССР. - 1976. - №28. - Ст.237.

Постановление Конституционного Суда Российской Федерации по делу о проверке конституционности п.3 ст.16 Закона «О статусе судей в Российской Федерации» в связи с жалобами граждан Р.И. Мухаметшина и А.В. Барбаша Российская газета. - 1996. - 19 марта.

Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ // Законодательство и экономика. - 2001. - №10. - С.67-77.

Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ (Кыргызстан и Грузия) // Законодательство и экономика. - 2001. - №11. - С.45-56.

Конституция Греции Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999. - С.245-294.

Конституция Испании Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999. - С.371-415.

Конституция Итальянской республики Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999. - С.423-450.

Конституция Французской республики Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999. - С.665-684.

Конституція Республіки Македонія Конституції нових держав Європи та Азії Упорядкувач С. Головатий. - К. Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. - С.158-190.

Эксперты совета Европы о статусе судей // Российская юстиция. - 2001. - №11 - С.22-23.

Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии) / Пер. с англ. - М. Права человека, 1997. - 640 с.

Гавриленко Д.А. Дисциплина, мораль, право. - Минск: Наука и техника, 1983. - 135 с.

Смирнов В.Н. Дисциплина труда в СССР Социальные и правовые проблемы. - Л. Изд-во ЛГУ, 1972. - 120 с.

Сыроватская Л.А. Ответственность по советскому трудовому праву. - М. Юрид. лит., 1974. - 184 с.

Плюхин Н.В. Виды дисциплинарной ответственности по советскому праву // Советское государство и право. - 1977. - № 2. - С.73-78.

Петрухин И.Л., Батуров Г.П., Морщакова Т.Г. Теоретические основы эффективности правосудия. - М.: Наука, 1979. - 392 с.

Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. - К. Ін Юре, 1997. - 20 с.

Кримінально-процесуальний кодекс України: Затверджено Законом Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1961. - № 2. - Ст.15.

Ямпольская Ц.А., Шорина Е.В. Административно-правовые вопросы укрепления государственной дисциплины. - М.: Изд-во АН СССР, 1955. - 183 с.

Дисциплінарний статут прокуратури України: Затверджений постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1796-XII Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 4. - Ст.15.

Про прокуратуру: Закон України від 5 грудня 1991 р. № 1790-XII Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 53. - Ст.793.

Марков О. Реформа квалификационных коллегий судей какую роль отведут общественности // Российская юстиция. - 2001. - № 7. - С.19.

Положение о квалификационных коллегиях судей // Ведомости Съезда народных депутатов Верховного Совета Российской Федерации. - 1993. - № 24. - Ст.856.

Об органах судейского сообщества в Российской Федерации: Федеральный Закон РФ от 14 марта 2002 г. № 30-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2002. - № 11. - Ст.1022.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №.45 - Ст.599.

Новый шаг к открытости и гласности // Российская юстиция. - 2002. - № 11. - С.68-69.

Малеин Н.С. Правонарушение Понятие, причины, ответственность. - М. Юридическая литература, 1985. - 192 с.

Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву. - Киев: УМК ВО, 1989. - 68 с.

Зайцев И.М. Устранение судебных ошибок в гражданском процессе. - Саратов. Изд-во Сарат. ун-та, 1985. - 136 с.

Жилин Г.А. Целевые установки гражданского судопроизводства и проблема судебной ошибки Государство и право. - 2000. - № 3. - С.51-58.

Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. - Т.II. - М. Юридическая литература, 1982. - 360 с.

Цивільний процесуальний кодекс України: Затверджено Законом Української РСР від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1963. - № 30. - Ст.464.

Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. О месте психического во всеобщей взаимосвязи явлений материального мира. - М. Изд-во АН СССР, 1957. - 328 с.

Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть Курс лекций. - М. БЕК, 1999. - 590 с.

Курс уголовного права. Общая часть. - Т.1. Учение о преступлении: Учебник для вузов. - М. Зерцало, 1999. - 592 с.

Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. - Харьков. Вища школа, 1975. - 144 с.

Современный словарь иностранных слов. - СПб. Дуэт, 1994. - 752 с.

Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия Под ред. М.Ю. Тихомирова. - М. ЮРИНФОРМЦЕНТР, 1998. - 526 с.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4 т. - Тома 1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. - М. БЕК, 1995. - 778 с.

Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид. у 2т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. - К. АСК. - 2000. - Т.1.

Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. Г.В. Апаровой - М.: Юрид. лит., 1980. - 632 с.

Кузнецова Н.В. Психологический аспект в кадровой работе с народными судьями // Советская юстиция. - 1991. - № 8 - С.25-26.

Кузнецова Н.В. А судьи кто? (К вопросу о профессиональном отборе на судебную работу) // Государство и право. - 1994. - №8-9. - С.128-135.

Клеандров М.И. Социально-психологические и морально-этические проблемы формирования судейского корпуса // Журнал российского права. - 1999. - № 12. - С.48-52.

Клеандров М.И. Статус судьи. - Новосибирск: Наука. Сибирская издательская фирма РАН, 2000. - 444с.

Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. - М. Юридическая литература, 1990 - 176 с.

Селіванов А., Фесенко Є. Професійні знання суддів - гарантія забезпечення справедливого правосуддя Право України. - 2000. - №7. - С.84-85, 89.

Організація судової влади в Україні / За наук. ред. А.О. Селіванова. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 112 с.

Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. - М. ИНФА • М, 1998. - VI, 790 с.

Прилуцький С. Присяга судді стара категорія - новий правовий зміст // Право України. - 2001. - № 6. - С.102-105.

Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М. Грошевого. - Харків: Право, 2002. - 160 с.

Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид. у 2т./ За заг. ред. В.Ф. Бойка. - К. АСК. - 2000. - Т.2.

Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - К. Українська правнича фундація, Український центр правничих студій, 1999. - №3. - 222 с.

Трофименко В.М. Кримінально-процесуальні гарантії особистості в стадії судового розгляду: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України. - Харків, 2000. - 226 с.

Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 1999 р. за данними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 2. - С.24-31.

Гаскарова М.Л. Правовая защита чести и достоинства личности вопросы теории: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / - М., 1999. - 20 с.

Эрделевский А. Диффамация Законность. - 1998. - № 12. - С.11-15.

Потапенко С.В. Честь и достоинство судьи Российский судья. - 2001. - №5. - С.4-6.

Шарыло Н.П. Прокудина Л.А. Честь, достоинство и деловая репутация как объекты судебной защиты // Прокурорская и следственная практика. - 1998. - №2. - С.47-60.

Подкопаев С.В. К вопросу о понятии дисциплинарного проступка судьи Проблеми законності Респ. міжвідом. наук. зб. Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 46. - С.198-201.

Штаатс Й.-Ф. Судейская этика в Германии // Этика судьи. - М.: Российская академия правосудия, 2002. - С.131-165.

Российско-Американский семинар для представителей судов и представителей квалификационных коллегий судей субъектов Российской Федерации «Подбор судей, судейская этика и дисциплина» Государство и право. - 1999. - №6. - С.97-119.

ABA Code of Judicial Conduct (1972) Selected statutes, rules and standards on the legal profession. - St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. - P.823-838.

ABA Model Code of Judicial Conduct (1990) Selected statutes, rules and standards on the legal profession. - St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. - P.788-822.

Кленов Е., Малов В. Рецензия на учебник «Советское трудовое право» (под ред. проф. Н.Г. Александрова, изд-во «Юрид. лит», 1966) Советская юстиция. - 1967. - № 12. - С.29-30.

Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. - 172 с.

Law of Georgia “On Disciplinary Responsibility and Disciplinary Prosecution of Judges of Common Courts of Georgia” // www. parliament.ge; by Title in English / website Parliamnet of Georgia.

Рішення Конституційного Суду України від 21 травня 2002 р. в справі № 1-3/2002 (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») // Вісник Конституційного Суду України. - 2002. - № 3. - С.4-15.

Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Л.И. Антоновой и Б.И. Кожохина. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990 - 152 с.

Калужный С.А. Объяснения нарушителя трудовой дисциплины (правовые вопросы) Правоведение. - 1986. - № 6. - С.67-70.

Подкопаев С.В. Проблема приостановления полномочий судей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип.56. - С.173-176.

Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів»: Закон України від 21 червня 2001 р. № 2534-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 33. - Ст.180.

Лебедев В.М. Воспитательная функция советского трудового права. - М. Юрид. лит, 1981. - 167 с.

Судьи в зарубежных странах // Законодательство зарубежных стран (обзорная информация). - М.: ВНИИ советского государственного строительства и законодательства, 1991. - Вып.2 - 49 с.

Эррера Р. Дисциплинарный режим магистратов и ответственность государства за государственную службу правосудия во Франции // Этика судьи. - М.: Российская академия правосудия, 2002. - С.117-130.

Оберто Д. Права и обязанности судей, их дисциплинарная ответственность Этика судьи. - М.: Российская академия правосудия, 2002. - С.187-211.

Симорот З.К., Мацюк А.Р., Монастырский Е.А., Данченко Н.И. Применение законодательства, регулирующего дисциплину труда рабочих и служащих. - К.: Наукова думка, 1980. - 233 с.

Биля І., Подкопаєв С. Законодавче регулювання дисциплінарної відповідальності суддів (з точки зору законодавчої техніки) Право України. - 2001. - № 10. - С.40-43.