Дисциплінарна відповідальність суддів

Згідно з п.1 ст.38 Закону України «Про статус суддів» повноваження судді можуть бути зупинені у випадках розгляду дисциплінарної справи на підставі порушення вимог, що ставляться до судді (ст.5 Закону) 11 ²²⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾.

В цьому зв'язку резонно виникає декілька запитань. По-перше, чи достатньо відображення необхідності зупинення повноважень суддів при розгляді дисциплінарних справ, якщо підставою є тільки порушення вимог щодо несумісності По-друге, чи доцільне подальше здійснення професійних обов'язків суддею при винесенні відповідною кваліфікаційною комісією рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади в орган, що призначив чи обрав його Чи є сенс в цьому випадку зупиняти суддівські повноваження

Якщо стосовно випадків виявлення недостатнього для здійснення правосуддя рівня професійних знань судді необхідність законодавчого встановлення можливості зупинення його повноважень на строк, наданий для підвищення кваліфікації, у нас не викликає сумніву [155] ³³⁾ [155] Подкопаев С.В. Проблема приостановления полномочий судей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип.56. - С.173-176.

^{), то щодо розгляду дисциплінарних справ такої однозначної відповіді зробити не можна.}

Складність даного питання полягає в тому, що, з одного боку, особливий порядок зупинення повноважень є засобом забезпечення суддівської незалежності, а з іншого - може істотно обмежувати право громадян на справедливий судовий розгляд неупередженим судом.

Дуже важливим є визначення ієрархічних пріоритетів, уявлень про права людини і незалежність судової влади.

Чи можна назвати правосудними, такими, що відповідають принципам і міжнародно-правовим нормам, рішення, які виносяться суддею, стосовно якого прийняте рішення про недоцільність подальшого перебування в посаді? Очевидно, що ні, оскільки особа судді, який припустився аморальних проявів, грубих порушення службових обов'язків, підриває авторитет судової влади, викликає сумнів у справедливості, неупередженості і можливості подальшої діяльності. Тому є доцільним законодавчо закріпити, що повноваження судді повинні бути зупинені до прийняття відповідного рішення Вищою радою юстиції у випадку винесення кваліфікаційною комісією рішення про направлення рекомендації для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади в орган, що його призначив чи обрав (Президент або Верховна Рада). В цьому зв'язку, безумовно, зростає вимога до принциповості суб'єкта дисциплінарної влади.

Порядок зупинення повноважень суддів відображено в п.2 ст.38 Закону України «Про статус суддів» 11 ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾. Так, протягом семи днів з дня порушення дисциплінарного провадження кваліфікаційна комісія на своєму засіданні повинна розглянути і розв'язати це питання. На нашу думку, комісія повинна вирішити це питання одночасно з прийняттям рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади, тобто після розгляду дисциплінарної справи, а не до нього.

Неясно, чому законодавець в нормі, що коментується, стосовно до повідомлення про результати розгляду питання про зупинення повноважень судді як суб'єкта одержання відповідного рішення називає тільки голову відповідного суду, хоча і використовує термін «також» ¹¹⁾ «Рішення про зупинення повноважень надсилається також голові відповідного суду, який в день отримання цього рішення повідомляє суддю про зупинення його повноважень» (п.2 ст.38).

^{). Безумовно, із загального змісту п.2 ст.38 даного Закону можна зробити висновок про те, що і суддя, відносно якого розглядається справа, є особою, якій повідомляється про прийняті щодо нього рішення. Однак у цьому ж пункті відзначається: «Голова кваліфікаційної комісії одночасно з порушенням дисциплінарної справи... надсилає судді, щодо якого порушується справа, попередження про можливість звільнення його з посади». Тобто, безпосередньо суддя одержує відомості не про зупинення його повноважень (чи потенційне зупинення), а про можливе його звільнення, інакше одноособово головою комісії вирішується наперед питання, віднесене до компетенції кваліфікаційної комісії в цілому як колегіального органу.}

Як уявляється, ця законодавча формульовка пов'язана з встановленням у п.1 ст.38 Закону тільки порушення вимог щодо несумісності як підстави зупинення повноважень при розгляді дисциплінарних справ. Встановлення порушень такої категорії службових обов'язків не є складним і однозначно повинно тягти за собою для судді негативні наслідки у вигляді звільнення з посади або ж негайне припинення заняття діяльністю, несумісною із суддівською. Однак, повторимося і відзначимо, що рішення про звільнення (а не попередження про можливе звільнення, що можна за певних обставин розглядати і як форму впливу на суддів) повинно прийматися виключно кваліфікаційною комісією після відповідного розгляду матеріалів дисциплінарної справи.

З моменту повідомлення про зупинення повноважень суддя усувається від здійснення своїх службових обов'язків із збереженням заробітної плати (п.3 ст.38 Закону «Про статус суддів»).

З точки зору правил законодавчої техніки абз.2 п.2 ст.38 викликає суцільні питання. Процитуємо: «Голова кваліфікаційної комісії суддів одночасно з порушенням дисциплінарної справи з підстав, передбачених пунктом 4 статті 37 цього Закону надсилає судді, щодо якого порушується справа попередження про можливість звільнення його з посади. Протягом семи днів з дня порушення дисциплінарного провадження з підстав, зазначених в ч.1 цієї статті, кваліфікаційна комісія суддів розглядає і вирішує питання про зупинення повноважень судді…» По-перше, ст. 37 у відповідності з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів» виключена [156] ¹¹⁾ [156] Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів»: Закон України від 21 червня 2001 р. № 2534-III // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 33. - Ст.180. ⁾. По-друге, до якої статті належить займенник цієї у другому реченні фрагменту, що цитується? До статті 37, яка виключена, чи до ст. 38? А якщо мова йде все ж таки про ст.38, то чому законодавець відсилає до частини першої означеної статті, де наданий перелік підстав зупинення повноважень судді, а не до абз.3 ч.1 ст.38, де закріплено, що повноваження судді можуть бути зупинені у зв'язку з розглядом дисциплінарної справи з відповідних підстав. Адже з чинної редакції даної статті можна зробити висновок, що дисциплінарне провадження може бути порушене, наприклад, в зв'язку з пред'явленням судді обвинувачення у вчиненні злочину.

Далі. Ю.С. Адушкін, розглядаючи питання дисциплінарного провадження, правомірно виділяє стадії виконання рішення по справі та перегляд рішення по скарзі [37] ¹¹⁾ [37] Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. - С.80, 81.⁾. Аналогічної думки додержуються й інші учені [157; 34] ²²⁾ [157] Лебедев В.М. Воспитательная функция советского трудового права. - М. Юрид. лит, 1981. - С.125-128; [34] Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одес. гос. юрид. акад. - Одесса, 1999. - С.139 та ін. ⁾.

Таким чином, наступною стадією є виконання рішення по справі. Призначення стадії виконання рішення по справі полягає у вирішенні питання про зупинення суддівських повноважень (у разі потреби), про що йшлося вище, а також забезпеченні практичної реалізації накладеного стягнення, його врахування і зняття. В цьому зв'язку коло можливих процесуальних дій включає оголошення про накладення стягнення, ознайомлення з рішенням по дисциплінарній справі, вжиття заходів для безпосереднього застосування стягнення, а також його зняття.

Кваліфікаційна комісія повинна ознайомити правопорушника з рішенням по справі. Копія рішення (висновку) кваліфікаційної комісії суддів протягом семи днів надсилається особі, на підставі подання якої вирішувалось питання, та особі, відносно якої вирішувалося питання (п.5 ст.83 Закону «Про судоустрій України»). На нашу думку, доцільно говорити про строк, протягом якого зацікавлений суб'єкт повинен бути ознайомлений з відповідним рішенням.

Однією з головних умов дисциплінарної відповідальності, яка носить виховний характер, є оперативність накладення стягнення. Оперативність сприяє досягненню виховного ефекту. Тому законодавцем у п.1 ст.36 Закону України «Про статус суддів» і п.5 ст.100 Закону «Про судоустрій України» встановлені давністні строки застосування стягнення: дисциплінарне стягнення застосовується до судді не пізніше шести місяців після виявлення проступку 11; 10 ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265; [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾. При цьому не враховується час тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці.

Днем виявлення проступку слід вважати день, коли суб'єкту дисциплінарної влади стало про нього відомо, тобто день одержання довідки за результатами перевірки. При цьому строк проведення службової перевірки також не повинен зараховуватися в строк давності (з моменту виявлення та з моменту здійснення) притягнення до відповідальності. Таким чином, у разі підтвердження перевіркою наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку днем його виявлення фактично вважатиметься день одержання ініціативного матеріалу від уповноважених суб'єктів.

Матеріали дисциплінарних проваджень свідчать про те, що кваліфікаційні комісії припускаються порушення чинного законодавства в цій частині ²²⁾ Кваліфікаційна комісія суддів Рівненської області у своєму рішенні від 19 липня 1996 р. по дисциплінарній справі стосовно судді Б. Млинівського районного суду припинила дисциплінарне провадження на тій підставі, що шестимісячний строк з моменту вчинення дисциплінарного проступку (грудень 1995 р.) закінчився. При цьому комісія посилалася на п.1 ст.36 Закону України «Про ста-тус су-д-дів». Однак у зазначеній правовій нормі йдеться про шестимісячний строк зі дня виявлення проступку, який в даному разі обчислюється зі дня внесення подання начальником управління юстиції, тобто з 23 лютого 1996 р. Тому строк накладення дисциплінарного стягнення повинен був закінчитися 23 серпня 1996 р. (див. Архів кваліфікаційної комісії суддів Рівненської області за 1996 р.).⁾.

Звертає на себе увагу відсутність законодавчого закріплення обчислення строку з моменту вчинення проступку в п.1 ст.36 Закону України «Про статус суддів» і п.5 ст.100 Закону «Про судоустрій України», після закінчення якого дисциплінарне стягнення не може бути накладено. В той же час у ст. 43 Закону України «Про Вищу раду юстиції» такий строк встановлено: «Дисциплінарне стягнення до судді застосовується Вищою радою юстиції... не пізніше року з дня вчинення проступку» 74 ³³⁾ [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146.⁾.

Стаття 32 Закону України «Про статус суддів» передбачає можливість застосування до суддів таких видів дисциплінарних стягнень: догана; пониження кваліфікаційного класу. Крім того, за результатами дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади. За кожен дисциплінарний проступок може бути накладене тільки одне стягнення (п.2 ст.32 Закону України «Про статус суддів»). Розглянемо ці питання докладніше.

Догана являє собою захід, що носить характер правового впливу на моральну сферу, свідомість винного. Вона не пов'язана з обмеженням будь-яких прав правопорушника, але разом з тим створює негативну службову характеристику судді, що перешкоджає його службовому просуванню, підвищенню кваліфікаційного класу. В той же час пониження кваліфікаційного класу як вид дисциплінарного стягнення становить собою матеріальні позбавлення (оскільки заробітна плата суддів складається у тому числі з доплат за кваліфікаційні класи), перешкоджає кар'єрному росту суддів, бо свідчить про його неналежний професійний рівень роботи.

Вжиття заходів до практичної реалізації таких видів дисциплінарного стягнення, як догана та пониження кваліфікаційного класу, полягає в повідомленні про стягнення і занесенні відомостей (копія рішення) в особисту справу судді.

Питання про звільнення з посади вирішується шляхом внесення кваліфікаційною комісією відповідного подання до Вищої ради юстиції (ч.1 ст.32 Закону України «Про статус суддів» п.3 ст.30, ст.32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»). Справедливо відмічено, що звільнення з посади - це захід, який носить «…відновлювальний характер і виражається в примусовому «виведенні» осіб із складу організації чи їх системи («відновлюють» становище, що існувало до включення того, кого наказують, в організацію)» [37] ¹¹⁾ [37] Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. - С.39.⁾.

Із змісту ст.32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» випливає, що надіслання відповідної рекомендації автоматично не тягне за собою вирішення питання про звільнення судді з посади 74 ²²⁾ [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146.⁾. В усіх випадках Вища рада юстиції проводить додатково самостійний розгляд дисциплінарної справи, в тому числі і з обов'язковим запрошенням судді, справа якого розглядається. Можливо, таке становище ґрунтується на тому, що рішення відповідної кваліфікаційної комісії про звільнення судді з посади завжди буде ним оскаржено, а так само слугує гарантією від необґрунтованого звільнення з посади.

Відповідно до п.1 ст.131 Конституції України, ч.1 ст.31 Закону України «Про Вищу раду юстиції» подання про звільнення суддів з посади вноситься в орган, який їх призначив або обрав 9; 74 ³³⁾ [9] Конституція України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141; [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146.

^{). Такими органами (посадовою особою) згідно з п.1 ст.128 Конституції України є Верховна Рада України і Президент України відповідно.}

На наш погляд, існує необхідність розширення видів дисциплінарних санкцій. В такому випадку відкривається можливість більш диференційовано підходити до їх вибору при призначенні покарання, залежно від характеру вчинених проступків і ступеня вини судді (наприклад, за поведінку голови суду, яка порушує принцип рівності суддів, або порушення ним обов'язків з організаційного керівництва судом). Це підтверджується досвідом деяких держав, де звичайною справою є закріплення в законодавстві та застосування на практиці дуже широкого спектру дисциплінарних стягнень. Так, у Франції за вчинення дисциплінарного проступку суддею передбачені такі дисциплінарні санкції: догана з занесенням в особисту справу; переміщення по службі; усунення від виконання деяких функцій; пониження в ранзі (магістрати у Франції поділяються на два ступені, а в середині ступенів - на ранги); пониження в посаді; звільнення із посади з зупиненням чи без зупинення права на пенсію; відставка без надання пенсії [158; 159] ¹¹⁾ [158] Дисциплинарная ответственность судей // Законодательство зарубежных стран (обзорная информация) / Судьи в зарубежных странах. - М.: ВНИИ советского государственного строительства и законодательства. - 1991. - Вып.2 - С.39; [159] Эррера Р. Дисциплинарный режим магистратов и ответственность государства за государственную службу правосудия во Франции // Этика судьи. - М.: Российская академия правосудия, 2002. - С.119.⁾.

У Німеччині до суддів застосовуються: догана; грошовий штраф; зменшення суми посадових виплат; пониження в посаді; звільнення з посади. Відносно судді, якого призначено з випробним строком, може бути застосовано тільки догану. При вчиненні посадового проступку, який для судді з безстроковим призначенням міг би привести до прийняття більш суворих заходів дисциплінарного впливу, передбачено тільки звільнення.

Крім того дисциплінарні стягнення застосовуються і до суддів які знаходяться на пенсії, а саме: зменшення суми пенсійних виплат; позбавлення пенсії (див.: Там само. - С.163).

Законодавство Італії як дисциплінарні санкції закріплює такі: попередження; догана; позбавлення вислуги років; зміщення з посади. Крім того, у випадках накладення перших трьох санкцій Вища Рада Магістратури може без згоди судді перевести його в інший суд [160] ³³⁾ [160] Оберто Д. Права и обязанности судей, их дисциплинарная ответственность // Этика судьи. - М.: Российская академия правосудия, 2002. - С.207.⁾.

Дисциплінарну відповідальність не можна зводити лише до застосування і реалізації стягнень. Суддя, підданий дисциплінарному стягненню, зберігає стан «покараності» протягом календарного року. Вчинення в цей період нового проступку тягне за собою більш суворі правові наслідки, оскільки йдеться вже про систематичне порушення суддівської дисципліни.

Під систематичним порушенням дисципліни розуміється повторне її порушення протягом одного року з дня накладення дисциплінарного стягнення (крім випадків, коли стягнення було достроково зняте). Ця обставина, безумовно, є обтяжуючою відповідальність і повинна враховуватися при повторному накладенні дисциплінарного стягнення. Іншими словами, повторне вчинення дисциплінарного проступку (до того ж аналогічного попередньому) тягне за собою накладення більш суворого стягнення. Однак в окремих випадках кваліфікаційні комісії припускаються помилок при накладенні дисциплінарних стягнень ¹¹⁾ Кваліфікаційна комісія суддів Рівненської області в рішенні від 29 травня 1997 р. стосовно голови Дубровницького районного суду Ю. дійшла висновку, що дії судді по порушенню вимог КПК України (не узгодив питання про володіння мовою, якою велося судочинство, не забезпечив участь перекладача в процесі) і строків розгляду кримінальних справ є грубим порушенням обов'язків судді, які передбачені в ст.6 Закону України «Про статус суддів». У ході розгляду дисциплінарної справи було також встановлено, що суддя вже має дисциплінарне стягнення, раніше його увага зверталась на аналогічні порушення закону, в тому числі тяганину, при розгляді справ. Однак кваліфікаційна комісія, незважаючи на те що суддя Ю. вже має стягнення (догану), вирішила накласти на нього повторно стягнення у вигляді догани. При цьому мотиви прийняття такого рішення про накладення саме такої дисциплінарної санкції не відображені (див. Архів кваліфікаційної комісії суддів Рівненської області за 1997 р.).

^).

Аналіз дисциплінарної практики свідчить про те, що найчастіше до суддів застосовується таке дисциплінарне стягнення, як догана (близько 60 %). Пониження кваліфікаційного класу та звільнення з посади відзначаються приблизно в рівній кількості випадків (11% і 13% відповідно).

Як уже зазначалося, дані дисциплінарної практики свідчать: у ряді випадків (при незначних порушеннях) кваліфікаційні комісії не застосовують передбачений п.1 ст. 32 Закону України «Про статус суддів» захід дисциплінарного стягнення і обмежуються обговоренням проступку, попередженням про недопущення порушень в майбутньому (16 % випадків). Пропонувалося вважати обговорення проступку з обов'язковим викликом судді заходом дисциплінарного впливу, не пов'язаним зі станом «покараності». В цьому випадку вже сам факт розгляду дисциплінарної справи впливає на суддю.

Додамо, попередження на відміну від обговорення проступку вважаємо за необхідне виділити в окремий вид дисциплінарного стягнення. Дійсно, специфіка попередження, на відміну від інших дисциплінарних стягнень, виражатиметься в меншому строку стану «покараності», наприклад, шість місяців.

Зняття стягнення також належить до стадії виконання рішення по справі. Так, відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України «Про статус суддів», ч.1 ст. 44 Закону України «Про Вищу раду юстиції», якщо після закінчення року (в разі попередження - шість місяців. - С.П.) із дня накладення дисциплінарного стягнення суддя не буде підданий новому стягненню, він вважається таким, що не мав його 11; 74 ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265; [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146.

^).

Законодавчо передбачається можливість дострокового зняття дисциплінарного стягнення відповідною кваліфікаційною комісією за поданням голови суду; в разі, коли дисциплінарна санкція була застосована до голови суду, - за поданням голови вищестоящого суду (ч.3 ст.36 Закону України «Про статус суддів»).

Згідно з ч.2 ст.44 Закону України «Про Вищу раду юстиції» дисциплінарне стягнення, накладене на суддю Верховного Суду України та вищого спеціалізованого суду, може бути достроково знято Вищою радою юстиції за заявою судді, до якого застосовано стягнення, але не раніше шести місяців із дня застосування.

Вказівку на те, що стягнення не може бути зняте достроково до закінчення шести місяців (у разі попередження - трьох) з дня його застосування, на наш погляд, слід закріпити у відповідній статті Закону України «Про статус суддів». Це сприятиме, по-перше, єдності дисциплінарної практики, по-друге - мінімально пролонгованому дисциплінуючому (виховному) впливу на порушника.

Рішення про дострокове зняття накладеного дисциплінарного стягнення приймає кваліфікаційна комісія (Вища рада юстиції).

І якщо попередження чи догана знімається фактично вилученням відповідного рішення про застосування дисциплінарного стягнення із особистої справи, то в знятті такого стягнення, як пониження кваліфікаційного класу, порядок інший. Безумовно, на нього також має поширюватися право можливості дострокового погашення. Таким чином, після закінчення шестимісячного або річного строку із дня застосування стягнення суддя набуває право на кваліфікаційну атестацію для поновлення кваліфікаційного класу.

Відповідно до п.п. 5 п.2 ст.87 Закону «Про судоустрій України»10¹¹⁾ [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾ рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення є підставою для проведення кваліфікаційної атестації (зрозуміло, після закінчення строку стану «покараності»). При цьому порядок і форми її проведення такі ж, як і для інших підстав, тобто закінчення строку перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі, заняття суддею посади більш високого рівня та інші, зазначені в законі.

На особу, що підлягає кваліфікаційній атестації, голова відповідного суду складає характеристику. В ній відображаються ділові і моральні якості судді, дається оцінка його професійної діяльності (п.3 ст.90). Характеристику на голову суду складає голова відповідного вищестоящого суду (п.4 ст.90). Суддя повинен бути ознайомлений з характеристикою і одержати її копію не пізніше як за п'ятнадцять днів до проведення кваліфікаційної атестації (п.5 ст.90).

Кваліфікаційна комісія проводить своє засідання з цього питання не пізніше двох місяців після надходження відповідної заяви чи подання (п.1 ст.79; п.2 ст.90). Оскільки автоматичного погашення даного виду дисциплінарного стягнення не відбувається, правом звернення з відповідною заявою в кваліфікаційну комісію, по закінченні річного строку, повинен володіти і сам суддя (голова суду при достроковому знятті стягнення), що сприятиме його незалежності від керівника суду в цих питаннях.

Кваліфікаційна атестація проводиться у формі співбесіди, так само як і для осіб, що претендують на присвоєння більш високого класу (п.8 ст.90; п.5 ст.92). Суддя, не згодний з рішенням кваліфікаційної комісії щодо його атестації, може оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в п'ятнадцятиденний строк із дня одержання копії рішення. Скарга подається через кваліфікаційну комісію суддів, яка ухвалила рішення. Комісія, одержавши скаргу, зобов'язана не пізніше триденного строку відправити її разом з матеріалами справи (п.1,2,3 ст.95). Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з питань кваліфікаційної атестації може бути оскаржене до суду тільки у разі порушення встановленого законом порядку розгляду питання (п.6 ст.95).

Зміст ч.5 ст.35 Закону України «Про статус суддів», п.4 ст.3, ст.46 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ст.101 Закону України «Про судоустрій України» свідчить про те, що рішення кваліфікаційних комісій, Вищої кваліфікаційної комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено 11; 74; 10 ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265; [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146; [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾.

Перегляд рішення по скарзі є факультативною стадією дисциплінарного провадження і має своїм призначенням перевірку вищою інстанцією законності та обґрунтованості рішення про застосування стягнення. Тим самим забезпечуються права і законні інтереси особи, на яку накладено стягнення.

За загальним правилом скарга подається лише особою, відносно якої прийняте рішення про застосування стягнення [37] ¹¹⁾ [37] Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. - С.106.⁾.

В п.п. 1, 3 ст.101 Закону «Про судоустрій України» вказується, що суддя місцевого суду або суддя, притягнутий до дисциплінарної відповідальності рішенням Вищої кваліфікаційної комісії (судді апеляційних і касаційного суду), може оскаржити його протягом одного місяця з наступного дня після вручення йому копії такого рішення 10 ²²⁾ [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾. Аналогічне положення відображено й у ч.1 ст.46 Закону України «Про Вищу раду юстиції»: скарга на рішення кваліфікаційної комісії по справі про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути подана до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення судді такого рішення 74 ³³⁾ [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146.⁾.

Разом з тим у ч.5 ст.35 Закону України «Про статус суддів» йдеться про можливість оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення до Вищої ради юстиції протягом десяти днів із дня вручення копії рішення, а суб'єкт оскарження рішення не зазначений 11 ⁴⁴⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾.

Із загального змісту ч.1 ст.12 Закону України «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», який діяв раніше, випливало, що протягом десяти днів з дня одержання копії рішення або висновку кваліфікаційної комісії суддів його могли оскаржити а) суддя, відносно якого постановлено рішення або дано висновок кваліфікаційної комісії б) особа, на підставі подання якої вирішувалося питання в) голова вищестоящого суду 75 ¹¹⁾ [75] Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 р. № 3911-XII Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - №22. - Ст.140.⁾ .

На нашу думку, крім судді, відносно якого було прийняте рішення по дисциплінарній справі, як суб'єкта оскарження слід передбачити й особу, що є ініціатором питання про дисциплінарну відповідальність, тобто таку, яка направила відповідне подання до кваліфікаційної комісії.

Скарга подається через кваліфікаційну комісію, яка винесла рішення (Вищу кваліфікаційну комісію), тобто через орган, який застосував стягнення (п. п. 1, 3 ст.101 Закону «Про судоустрій України»). Комісія зобов'язана в триденний строк після одержання скарги судді відіслати її та матеріали справи до Вищої ради юстиції (п.п. 2, 3 ст.100).

Очевидними є суперечності між положенням п.5 ст.35 Закону України «Про статус суддів», в якому встановлено десятиденний строк для оскарження рішення кваліфікаційної комісії, і ч.1 ст.46 Закону України «Про Вищу раду юстиції», п.1 ст.101 Закону «Про судоустрій України», що встановлюють для цього місячний строк 11; 74; 10 ²²⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265; [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146; [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.

^).

Як виняток Вища рада юстиції може продовжити строк подачі скарги, якщо визнає, що він був порушений з поважних причин. Вважаємо, десятиденного строку цілком достатньо для прийняття зацікавленим суб'єктом (суддею або особою, яка ініціювала питання про його відповідальність) дій по оскарженню рішення відповідної кваліфікаційної комісії.

Вища рада юстиції розглядає скарги на рішення не пізніше одного місяця з дня їх надходження (ст.45, ч.3 ст.46 Закону «Про Вищу раду юстиції»). При цьому суддя, до якого було накладено стягнення, підлягає обов'язковому виклику до Вищої ради юстиції (ст.46 Закону).

На наш погляд, законодавець правильно закріпив обов'язковість виклику судді при розгляді його скарги. Ця обставина є одним із факторів які сприяють захисту прав і інтересів особи, яка притягається до відповідальності. Суддя повинен викликатися до Вищої ради юстиції в усіх випадках, тобто і у тому, коли ініціатором скарги був не він, а, наприклад, особа, за поданням якої вирішувалося питання. Вказівка в законі на можливість розгляду скарги без з'явлення судді цілком відповідає принципу економічності дисциплінарного провадження. Однак завжди необхідно встановлювати поважність причини відсутності.

В разі необхідності додаткової перевірки обставин і матеріалів справи місячний строк з моменту їх надходження, протягом якого скарга повинна бути розглянута, збільшується. Однак незрозуміло, чому законодавець у ст.45 і ч.3 ст.46 вищевказаного Закону закріпив зовсім різні строки: три і два місяці відповідно, для продовження в разі необхідності, строків перевірки матеріалів і обставин справи. Неясно також й те, навіщо було необхідно фактичне дублювання положень ст.45 у ч.3 ст. 46.

Вища рада юстиції розглядає дисциплінарну справу (скаргу) на найближчому засіданні після надходження висновку і матеріалів перевірки. Після розгляду скарги за доповіддю члена дисциплінарної секції радою приймається одне з наступних рішень:

про задоволення скарги судді, скасування рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і припинення дисциплінарного провадження;

про задоволення скарги повністю або частково і зміну рішення відповідної кваліфікаційної комісії;

про залишення скарги без задоволення, а рішення відповідної кваліфікаційної комісії - без зміни (ч.5 ст.46).

Як видно із змісту ч.5 ст.46 Закону, йдеться про скаргу тільки судді. Нами вище була висловлена пропозиція, згідно з якою можливість оскарження рішення відповідної кваліфікаційної комісії повинна належати і суб'єкту, який ініціював питання про дисциплінарну відповідальність судді.

Законодавчо невирішеним залишається питання про те, кому повідомляється про прийняте по скарзі рішення. При цьому слід виходити з наступного. У п.5 ст.82 Закону «Про судоустрій України» (прийняття рішення кваліфікаційної комісії суддів) встановлюються суб'єкти, яким протягом семи днів після прийняття рішення (висновку) комісії надсилається його копія 10 ¹¹⁾ [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾. Такими є особи: 1) по поданню яких вирішувалося питання; 2) відносно яких вирішувалося питання. Вважаємо за необхідне поширити дане положення і на прийняте відповідно до скарги рішення Вищої ради юстиції.

Цікавим є питання про можливість оскарження до суду рішень Вищої ради юстиції з дисциплінарних справ. Зазначимо, що Закон України «Про Вищу раду юстиції» безпосередньо таке положення не закріплює, хоча законодавець у ч.2 ст.42 цього закону до вимог рішення, яке виноситься по дисциплінарній справі, відносить вказівку на порядок і строк його оскарження 74 ²²⁾ [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146.⁾. Наявність такого законодавчого формулювання, на наш погляд, пояснюється недоліками нормопроектування. В Законі «Про судоустрій України» у п.6 ст.95 прямо вказується на те, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржене до суду, але тільки з питань кваліфікаційної атестації та лише у разі порушення встановленого законом порядку розгляду питання. Про можливість оскарження до суду рішень із дисциплінарних справ у цьому законі також не зазначається 10 ¹¹⁾ [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾.

В той же час, наприклад, у Російській Федерації, в п.2 ст.26 Закону РФ «Про органи суддівського співтовариства в Російській Федерації» передбачено можливість для зацікавленої особи оскаржити до суду рішення кваліфікаційних колегій суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності протягом десяти днів з дня отримання копії відповідного рішення. Так, рішення Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації можуть бути оскаржені в Верховний Суд Російської Федерації, а кваліфікаційних колегій суддів суб'єктів РФ - в відповідні верховні суди республік, краєві, обласні суди, суди міст федерального значення, суд автономної області і суди автономних округів 108 ²²⁾ [108] Об органах судейского сообщества в Российской Федерации: Федеральный Закон РФ от 14 марта 2002 г. № 30-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2002. - № 11. - Ст.1022.⁾.

На можливість оскарження рішення дисциплінарного органу до суду зазначено в п.3 принципу VI (невиконання обов'язків і дисциплінарні порушення) Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів: «… держава має розглянути можливість створення … спеціального повноважного органу, який повинен накладати санкції та вживати дисциплінарних заходів, якщо таких заходів не вживає суд. Рішення такого органу повинні контролюватися судовим органом найвищої інстанції…» (виділено нами. - С.П.) [26] ³³⁾ [26] Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 4. - С.10-11.⁾.

З огляду на зазначене та враховуючи положення ч.2 ст.55 (кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб), ч.2 ст.124 (юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі) Конституції України 9 ¹¹⁾ [9] Конституція України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

^{), вважаємо за необхідне прямо закріпити в законі положення про можливість оскарження до суду рішень Вищої ради юстиції з дисциплінарних справ.}

Викладене вище, аналіз дисциплінарної практики, що склалася, свідчать про необхідність доповнення законодавчо встановленого переліку стадій дисциплінарного провадження такими виконання рішення по справі і перегляд рішення по скарзі. Як результат, дисциплінарне провадження відносно суддів має своїм змістом систему стадій: дисциплінарна перевірка і порушення провадження; розгляд дисциплінарної справи та прийняття рішення; виконання рішення по справі; перегляд рішення по скарзі (факультативна стадія).

Відмітимо, що з усіх видів юридичної відповідальності саме дисциплінарна характеризується найменшим ступенем її правової регламентації. Сутність проблеми не стільки в загальній малочисельності правових приписів, що регулюють процедуру притягнення до даного виду відповідальності, скільки в їх недостатності і суперечливості з дуже важливих питань. Саме тому належне ведення процесу по дисциплінарній справі (ретельність розгляду, об'єктивність і обґрунтованість висновків та ін.) багато в чому залежить від суб'єкта дисциплінарної влади. До того ж наявні суперечності і неточності в існуючих нормах, що регулюють механізм дисциплінарної відповідальності суддів, у кінцевому результаті можуть привести до негативних для мети забезпечення суддівської дисципліни наслідків: необґрунтованому притягненню особи до відповідальності або непритягнення дійсного правопорушника.

На закінчення відзначимо, що недоліки механізму притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності обумовлені, принаймні, двома обставинами:

1) недосконалістю правового регулювання (законодавчого закріплення) інституту дисциплінарної відповідальності суддів;

2) у деяких випадках суб'єктивним підходом, а іноді нерозумінням змісту закону (що пов'язано з недоліком правового регулювання) членами кваліфікаційних комісій при здійсненні дисциплінарно-владних повноважень.

Висновки до підрозділу 2.2

Існуючий порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності має низку недоліків. Насамперед порушення дисциплінарного провадження - рішення про яке (як це випливає із змісту законодавства та аналізу низки матеріалів дисциплінарної практики) приймається незалежно від перевірки сигналів, що надійшли. Перевірка ініціативного матеріалу до порушення дисциплінарного провадження повинна здійснюватися завжди, оскільки в противному разі передчасне прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження, а фактично про дисциплінарне обвинувачення є обмеженням суддівської незалежності.

Голів відповідних судів необхідно виключити із суб'єктного складу осіб, які мають право порушувати дисциплінарне провадження відносно суддів, оскільки, крім іншого, існує проблема впливу авторитету керівника суду на кваліфікаційні комісії ( що у більшості складаються із суддів), які в наступному приймають рішення по порушеним головами суду дисциплінарним провадженням. При цьому голів судів (їх заступників) можна віднести до суб'єктів ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність суддів. Дана обставина повністю не розв'язує зазначену проблему, але значно знижує її.

Має місце необхідність законодавчого закріплення стадій: виконання рішення по справі та перегляд рішення по скарзі.

Слід визнати позитивним розширення переліку видів засобів дисциплінарного впливу: попередження, звільнення з адміністративної посади (голів судів і палат (їх заступників), що дозволить більш диференційовано підходити до призначення покарання.

2.3 Проблеми законодавчого регулювання інституту дисциплінарної відповідальності суддів

Правовою базою дисциплінарної відповідальності суддів є Конституція України, закони України: «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України» 9; 11; 74; 10 ¹¹⁾ [9] Конституція України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141; [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265; [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146; [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾. До вступу в силу останнього таким був і Закон «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» 75 ²²⁾ [75] Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 р. № 3911-XII Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - №22. - Ст.140.⁾. У ньому визначалися статус кваліфікаційних комісій суддів (Вищої кваліфікаційної комісії), порядок здійснення повноважень, у тому числі й дисциплінарних.

Як один із критеріїв ефективності правових приписів виділяється практика їх застосування. Вона дозволяє встановити фактичний вплив правових норм на суспільні відносини, що регулюються, і зробити певні висновки [161] ³³⁾ [161] Симорот З.К., Мацюк А.Р., Монастырский Е.А., Данченко Н.И. Применение законодательства, регулирующего дисциплину труда рабочих и служащих. - К.: Наук. думка, 1980. - С.43-44.⁾. В цьому зв'язку аналіз дисциплінарної практики виявляє помилки в правозастосовній діяльності кваліфікаційних комісій, що свідчить також про недосконалість низки нормативних положень, які відображають розглядуваний інститут.

Нами з урахуванням правил законодавчої техніки вже був здійснений аналіз «якості» законодавчого регулювання дисциплінарної відповідальності суддів. При цьому висловлювалися конкретні пропозиції, спрямовані на усунення дублювань, що мали місце, і суперечностей, що містилися в законах України «Про статус суддів», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», «Про Вищу раду юстиції» [162] ¹¹⁾ [162] Биля І., Подкопаєв С. Законодавче регулювання дисциплінарної відповідальності суддів (з точки зору законодавчої техніки) // Право України. - 2001. - № 10. - С.40-43.⁾. Однак прийняття Закону «Про судоустрій України» вимагає перегляду цих питань.

Ситуація, що склалася на сьогоднішній день, характеризується наявністю логіко-структурних дефектів в правовому регулюванні дисциплінарної відповідальності суддів. Зокрема, можна вказати на такі недоліки: відсутність урегульованості низки процедурних моментів (неповнота правового регулювання); невідповідність назв статей їх змісту; суперечливість і дублювання деяких положень; недостатня чіткість і ясність у викладі існуючих законодавчих приписів.

Передусім необхідно більш конкретно сформулювати підстави дисциплінарної відповідальності суддів - круг суддівських обов'язків, винне порушення яких складає дисциплінарній проступок. Ця обставина має принципове значення, в тому числі і для забезпечення незалежності суддів, бо є гарантією від необґрунтованого притягнення їх до відповідальності. Особливу складність в практичній діяльності становить тлумачення поняття «проступок, що порочить звання судді». Обов'язок щодо недопущення таких негативних проявів сформульовано в п.4 ст.6 Закону України «Про статус суддів», але його конкретизація не наведена. На сьогоднішній день розкриття змісту цього проступку судді повністю залежить від розсуду суб'єкта дисциплінарної влади, а це, в свою чергу, не сприяє єдності дисциплінарної практики і може привести до зловживань і, як наслідок, обмеження суддівської незалежності.

Здавалося, що певною мірою вирішити зазначену проблему можливо за рахунок затвердженого 24 жовтня 2002 р. V з'їздом суддів Кодексу професійної етики судді, але, як це закріплено в преамбулі, його «… норми не можуть застосовуватися як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини», хоча «… судді мають прагнути додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві» [] ¹¹⁾ []Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 5. - С.24.⁾. Та навіть якщо б Кодекс передбачав можливість використання його положень для конкретизації поняття «проступок, що порочить звання судді», неминуче виникло питання про природу цього акту, з огляду на положення п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно з яким, діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями (на нашу думку поняття «проступок, що порочить звання судді» входить до складу загального поняття «дисциплінарний проступок судді») визначаються виключно законами України [] ²²⁾ [9] Конституція України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.⁾. Звідси можна зробити логічний висновок, що норми Кодексу не можна використовувати для тлумачення та конкретизації вказаного поняття.

Кодекс професійної етики судді в Україні було тимчасово затверджено ще три роки тому (24 лютого 2000 р.) [] ³³⁾ Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 2. - С.46.

^{), але затверджений знову він не зазнав яких-небудь змін, що свідчить про дуже повільну роботу в цьому напрямку, яку необхідно терміново прискорити. Вважаємо, що основна складова частина в розробці етичних стандартів суддівської професії повинна належати самим професіоналам - суддям, в особі органів суддівського самоврядування та представників в кваліфікаційних комісіях, бо саме судді знають тонкощі своєї професії. Разом з тим, до цієї роботи обов'язково повинна залучатися і юридична громадськість (науковці, практичні працівники інших юридичних професій (мається на увазі окрім суддівської). В цьому сенсі думка представників громадськості є важливою, бо відображатиме суспільне уявлення про те, як повинен поводити себе суддя. Кодекс професійної етики (професійної поведінки) обов'язково слід затвердити на законодавчому рівні, що дозволить використовувати його положення для конкретизації поняття «проступок, що порочить звання судді».}

Далі. Структурним дефектом права слід вважати правові прогалини тобто неповноту чинного законодавства, яка виражається у відсутності конкретного нормативного припису щодо фактичних обставин, які знаходяться в сфері правового регулювання ¹¹⁾ Алексеев С.С. Проблемы теории права. В 2-х т. Т.2. - Свердловск: Свердловский юридический институт, 1974. - С.261 (402с.)⁾. В зв'язку з означеним законодавцю насамперед не слід було скасовувати Закон «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» до внесення відповідних змін (в частині регулювання дисциплінарної відповідальності) в Закон України «Про статус суддів». У главі 14 Закону «Про судоустрій України», яка закріплює дисциплінарні повноваження кваліфікаційних комісій, не знайшли свого відображення положення, що регулюють порядок притягнення до даного виду відповідальності, в зв'язку з чим на сьогоднішній день фактично блокується робота кваліфікаційних комісій. Стадії дисциплінарного провадження позначені (ст. 99), однак їх зміст не розкрито, а отже і не існує необхідних гарантій справедливої реалізації дисциплінарної відповідальності. Така ситуація ставить під загрозу незалежність суддів, зокрема від кваліфікаційних комісій.

Здавалося б, існує глава VI Закону України «Про статус суддів» (дисциплінарна відповідальність суддів), однак аналіз норм, які містяться в ній, щодо розкриття змісту стадій дисциплінарного провадження виявляє свою недосконалість 11 ²²⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾. Для порівняння порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, який було відображено в розділі III Закону «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» (дисциплінарна відповідальність суддів), на наш погляд, оптимальніший, хоча й не без недоліків (наприклад, згідно зі ст.30 цього Закону (стадії дисциплінарного провадження) перевірка даних про проступок судді закріплена як перша стадія провадження, при цьому за її результатами приймається рішення про його ж порушення).

Так, недостатньо ясним видається порядок порушення провадження, в той час як чітке законодавче формулювання початку дисциплінарної процедури є дуже важливим. У ст. 33 даного Закону «Порушення дисциплінарного провадження» позначені лише суб'єкти, які володіють таким правом (голова відповідної кваліфікаційної комісії, Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих та апеляційних судів). Слід пам'ятати, що порушення дисциплінарного провадження це окрема стадія дисциплінарного провадження, тому є не зовсім коректним в статті з такою назвою обмежуватися лише вказівкою на суб'єктів, компетентних порушувати дисциплінарне провадження.

В ст. 34 «Підстави для порушення дисциплінарного провадження» законодавець намагався закріпити відповідні підстави. Однак у п. 1 статті йдеться про суб'єктів, що ініціюють дисциплінарну відповідальність суддів. Подання цих суб'єктів (Міністерства юстиції України та його органів на місцях, голови відповідного суду, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування) самі по собі є не підставами для порушення дисциплінарного провадження, а приводом для розгляду даного питання. Підставою для порушення провадження є тільки фактичні (достовірні і достатні) дані, що свідчать про реальну наявність у діях (бездіяльності) судді ознак дисциплінарного проступку ¹¹⁾ Більш докладно про це говорилося в попередньому підрозділі.