Дисциплінарна відповідальність суддів

У п. 6 Європейської хартії про статус суддів (оплата праці, соціальне забезпечення) зазначається, що «рівень оплати повинен встановлюватися так, щоб захистити суддю від тиску, націленого на те, щоб вплинути на зміст його рішень і взагалі на його поведінку в суді, порушуючи, таким чином, його незалежність і неупередженість». Правове становище судді передбачає для нього «гарантію проти соціальних небезпек, пов'язаних із хворобою, доглядом за дитиною, інвалідністю, старістю і кончиною» [4; 5] ²²⁾ [4] Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. - 1999. - №7. - С.2-4; [5] Европейская хартия о статусе судей (постатейный комментарий) // Российская юстиция. - 1999. - №8. - С.2-4 №9. - С.5-6.⁾.

Ряд фактично аналогічних положень міститься у Конституції і законодавстві України. Відповідно до ч.1 ст.130 Конституції України, п.3 ст.3 Закону України «Про статус суддів» держава забезпечує фінансування і належні умови для функціонування судів і діяльності суддів [9; 11] ³³⁾ [9] Конституція України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141; [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾. Згідно з п.1 ст.123 Закону «Про судоустрій України» розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність 10 ¹¹⁾ [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441.⁾. Крім того, створення необхідних організаційно-технічних, інформаційних умов для діяльності судів та належне матеріальне і соціальне забезпечення суддів з огляду на п.1 ст.11 Закону України «Про статус суддів» і п.7 ст.14 Закону «Про судоустрій України» є гарантією самостійності судів і незалежності суддів.

У цьому зв'язку необхідно звернути увагу на негативні явища, що мають місце, зокрема при фінансуванні судової системи. Забезпечення потреб на її утримання у 1996 р. складало 36, 7 % від необхідного рівня, у 1997 р. - 39,4, у 1998 р. - 55, 8, у 1999 р. - 58, у 2000 р. - 65,4, у 2001 р. - 60,5.

Такий стан примусив Раду суддів звернутися до Рахункової палати Верховної Ради України з клопотанням щодо перевірки діяльності як Міністерства юстиції, так і Міністерства фінансів України. Висновки Рахункової палати, які були надіслані Президентові, Верховній Раді та Кабінету Міністрів України, свідчили про порушення законодавства щодо забезпечення судів, але не вплинули на покращення ситуації ²²⁾ Підсумки V з'їзду суддів України // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 5. - С.11.⁾.

Не є адекватним високому статусу судової влади та її місцю в системі владних інститутів України покладення обов'язку забезпечення функціонування судових органів на Державну судову адміністрацію, яка є центральним органом виконавчої влади.

Голова Державної судової адміністрації України відповідно до п.2 ст.127 Закону «Про судоустрій України» призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України в порядку, встановленому для призначення керівників центральних органів виконавчої влади, на підставі подання Прем'єр-міністра України, погодженого з Радою суддів України. Зміни в керівництві країни не повинні впливати на діяльність судової влади, вносити до неї які-небудь зміни. Вона завжди має бути самостійною і незалежною від будь-яких політичний пристрастей, однак існуюче становище цьому не сприяє. Тому повинно йтися про створення в рамках судової системи автономного органу, який би займався ресурсним і матеріально-технічним забезпеченням судів, а також організацією їх роботи. У той же час, позитивним слід визнати необхідність погодження з Радою суддів України питань про призначення або звільнення з посади всіх посадових осіб Державної судової адміністрації.

Поряд зі створенням необхідних організаційних (підбір кадрів, які мають необхідні, схильні до суддівської роботи здібності, якості і знання; службове навантаження, що об'єктивно здійснюється; спеціалізація при розгляді справ [28] ¹¹⁾ [28] Организация судебной деятельности. - М.: Юрид. лит., 1977. - С.106-124. ⁾; наявність помічників судді [29] ²²⁾ Наприклад, кожний суддя Верховного Суду США має право на чотирьох помічників, суддя Апеляційного суду США може мати трьох помічників. Більшість суддів верховних судів штатів мають двох помічників, а судді судів штатів проміжного рівня - частіше всього одного, хоча деякі наймають й декілька. Див.: [29] Мідор Д.-Д. Суди в Сполучених Штатах. - Сент-Пол, Міннесота.: Вест Паблішинг Ко., 1991. - С.58. ⁾ та ін.) і економічних умов (відповідний рівень заробітної плати, соціально-побутового забезпечення суддів; належне матеріально-технічне та інформаційне забезпечення судів) для нормальної роботи суддів дисципліна (відповідність діяльності і поведінки суддів професійним стандартам) забезпечується і заходами дисциплінарного впливу. Застосування заходів дисциплінарного впливу, як відмічається, хоча і не єдиний, але досить ефективний метод боротьби з порушеннями службових обов'язків [30] ³³⁾ [30] Кашанина Т.В., Кашанин А.В. Основы российского права. - М.: НОРМА, 2001. - С.688. ⁾.

Один із американських дослідників, задаючись питанням про необхідність дисциплінарної відповідальності суддів, вважає, що до уваги мають братися такі основні аспекти по-перше, наявність демократичної публічної відповідальності в широкому розумінні, тобто кожен, на кого поширюються владні повноваження, міг би здійснити контроль над тими, хто має цю владу по-друге, забезпечення нейтральних принципів, а не особистих переваг суддів як мотив прийняття рішень у кожному окремому випадку по-третє, гарантування відповідності суддів професійним стандартам поведінки.

«Цільова спрямованість дисциплінарної відповідальності, - слушно зауважує Г.А. Нестерова, - забезпечення функціонування державно-організованих колективів у заданих параметрах, обумовлених призначенням і умовами діяльності даних колективів».

Отже, значення дисциплінарної відповідальності суддів полягає насамперед у забезпеченні відповідності їх діяльності і поведінки професійним стандартам (забезпеченні суддівської дисципліни та запобіганні її можливим порушенням). Справляючи вплив на суддів, чиї вчинки не відповідають професійним суддівським стандартам, за допомогою відповідальності забезпечується їх додержання і, як наслідок, стає можливим здійснення правосуддя в порядку і на умовах, що встановлюються для даного виду діяльності. Іншими словами, вона буде здійснюватися в параметрах, визначених матеріальним і процесуальним законом, крім того, особами, моральні якості яких відповідають таким, що передбачаються до носіїв судової влади.

У правовій літературі неодноразово зверталася увага на те, що дисциплінарна відповідальність є основним, найчастіше застосовуваним видом юридичної відповідальності, важливим як із практичної, так і з юридичної точок зору [33; 34; 35; 36] ²²⁾ 33 Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. - М. Издательство БЕК, 1996. - С.420 34 Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одесская гос. юрид. акад. - Одесса, 1999. - С.57 35 Ноздрачёв А.Ф. Государственная служба Учебник для подготовки государственных служащих. - М. Статут, 1999. - С.503 36 Гришковец А.А. Правовое регулирование дисциплинарной ответственности государственных служащих // Право и политика. - 2001. - № 9. - С.57 та ін.⁾. Разом з тим цей вид юридичної відповідальності суддів не одержав достатньої теоретичної розробки і правової регламентації. Спеціальних досліджень сутності та механізму реалізації дисциплінарної відповідальності суддів немає.

1.2.1 Дисциплінарна відповідальність суддів - вид юридичної відповідальності. До окремих аспектів проблеми дисциплінарної відповідальності суддів у своїх роботах зверталися Ю.С. Адушкін, Т.Г. Морщакова, В.В. Бойцова, Л.В. Бойцова, О. Марков, І.Є. Марочкін, І.А.Картузова, В.А. Терьохін, В.О. Гринюк [37; 38; 39; 40; 41; 42; 34; 21; 43; 44; 45] ¹¹⁾ 37 Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. - С.15, 31, 49 38 Адушкин Ю., Жидков В. Дисциплинарная и административная ответственность судей за и против // Российская юстиция. - 2001. - № 11. - С.24-26 [39] Адушкин Ю.С. О введении административной и дисциплинарной ответственности судей // Право и политика. - 2001. - № 12. - С.40-46; 40 Морщакова Т.Г. Проблемы совершенствования законодательства о дисциплинарной ответственности судей Проблемы совершенствования советского законодательства. - М.: Изд-во ВНИИСЗ, 1987. - Вып.32-33. - С.184-198 41 Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Судьи в США ответственность за ошибки и злоупотребления // США экономика, политика, идеология. - 1992. - № 7. - С.82-87 42 Марков О. Нравственное начало в работе судьи // Российская юстиция. - 1999. - №7. - С.35-36 34 Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одесская гос. юрид. акад. - Одесса, 1999. - С.140-142 21 Терехин В. Судейская дисциплина от иммунитета до ответственности // Российская юстиция. - 1999. - №8. - С.12 43 Терехин В.А. Судейский иммунитет как гарантия прав и свобод граждан (вопросы теории и практики) // Российский судья. - 2001. - №7. - С.17 44 Марочкин И.Е. Проблемы дисциплинарной ответственности судей // Проблеми законності Респ. міжвід. наук. зб. - Харків Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип.48. - С.155-161; [45] Гринюк В.О. Деякі аспекти особливого порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності як гарантії принципу їх незалежності // Вісник Київського національного університету: Юридичні науки. - Вип.43. - С.68-72.⁾.

Останнім часом на сторінках періодичних видань (переважно російських) про проблему дисциплінарної відповідальності суддів йшлося переважно лише в контексті недоцільності притягнення суддів до даного виду юридичної відповідальності [46; 47; 48] ²²⁾ 46] Цепляева Г., Яблокова И. De facto и de jure судейского сообщества // Российская юстиция. - 2001. - № 11. - С.31-33 47 Радутная Н. Покушение на неприкосновенность судьи // Российская юстиция. - 2001. - № 12. - С.12; 48 Колоколов Н.А. Судебная реформа шаг вперед, два шага назад // Российский судья. - 2001. - №12. - С.13-14 та ін. ⁾.

Таким чином, природа і механізм цього виду юридичної відповідальності залишаються недослідженими в юридичній науці. З огляду на це видається необхідним висвітлення низки питань, що певною мірою сприятиме з'ясуванню сутності дисциплінарної відповідальності суддів. Це насамперед, зміст і напрямок впливу дисциплінарної відповідальності як виду юридичної відповідальності; доцільність притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; особливості статусу суб'єктів дисциплінарної влади.

Дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності [49; 50; 36] ¹¹⁾ 49 Смирнов В.Н. Понятие дисциплинарной ответственности Правоведение. - 1969. - № 3. - С.52 50 Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). - М. Юрид. лит., 1976. - С. 147-151 36 Гришковец А.А. Правовое регулирование дисциплинарной ответственности государственных служащих // Право и политика. - 2001. - № 9. - С.59 та ін.⁾. У свою чергу юридична відповідальність є видом відповідальності соціальної [51; 52; 53; 54] ²²⁾ 51 Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учебное пособие. - Омск: Омская высшая школа милиции, 1976. - С.5 52 Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность. - М. Наука, 1987. - С.37 53 Пыльд Ю.А. Дисциплинарная ответственность работников плавающего состава судов морского флота СССР: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Тартуский гос. ун-т. - Тарту, 1987. - С.10 54 Бобылев А.И. Некоторые проблемы юридической ответственности // Правовая политика и правовая жизнь. - 2001. - №2. - С.73 та ін. ⁾.

Дослідженню юридичної відповідальності присвячено низку робіт, однак її загальновизнану концепцію ще не розроблено [55; 50; 51; 56; 57; 58; 59] ³³⁾ 55 Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. - М.: Юрид. лит., 1971. - 240с. 50 Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). - М. Юрид. лит., 1976. - 216с. 51 Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учебное пособие. - Омск: Омская высшая школа милиции, 1976. - 119с. 56 Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 240с. 57 Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (Социологический и юридический аспекты). - Л. Изд-во ЛГУ., 1983. - 142 с. 58 Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. - Харьков: Консум, 1996. - 136 с. 59 Шиндяпина М.Д. Стадии юридической ответственности Учебное пособие. - М. Книжный мир, 1998. - 168 с. та ін.⁾. Таке становище, на наш погляд, пояснюється складністю самої проблеми, обумовленої широкою галузевою специфікою у вивченні цієї правової категорії, а відтак, неоднозначним підходом до її дослідження.

В цілому на теперішній час визначилися два основних підходи до дослідження питань відповідальності. Перший підхід припускає традиційне поєднання категорії правової відповідальності з правопорушенням, тобто відповідальність за дію (бездіяльність), виражену в порушенні правових норм (негативна, ретроспективна відповідальність) [60; 55; 61] ⁴⁴⁾ 60 Йоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. - М. Госюриздат, 1961. - С.39 55 Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. - М.: Юрид. лит., 1971. - С.44, 49 61 Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении - М. Юрид. лит., 1974. - С.314 та ін.⁾.

Прагнення розглядати юридичну відповідальність з широких позицій, під впливом філолофсько-етичних вчень, у середині 60-х років минулого століття породило другий підхід до дослідження, при якому юридична відповідальність розглядається не тільки в ретроспективному, а й у проспективному, позитивному аспекті [62; 52; 58] ¹¹⁾ 62 Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Сущность юридической ответственности в советском обществе. - М.: Знание, 1974. - С.43 52 Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность. - М. Наука, 1987. - С. 3-4, 48-49 58 Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. - Харьков: Консум, 1996. - С.50 та ін.⁾. На думку прихильників такого підходу, крім юридичної відповідальності за правопорушення в нерозривному зв'язку з нею існує правова позитивна відповідальність, заснована на усвідомленні обов'язку вчиняти дії, що відповідають природі суспільного ладу [63] ²²⁾ Див.: 63 Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Под ред. проф. М.Н. Марченко. - Т. 2. Теория права. - М. Зерцало, 1998. - С. 595-596.⁾. Така позитивна юридична відповідальність є усвідомленням і відтворенням особистістю у своїй поведінці необхідності виконання обов'язку.

Серед учених, що розглядають відповідальність у двох аспектах, немає єдності як у розумінні самої сутності проспективної відповідальності, так і в інших, пов'язаних з нею питаннях [58] ³³⁾ 58 Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. - Харьков: Консум, 1996. - С.41, 42.⁾. До того ж говорити про відповідальність за правильну, сумлінну, правомірну поведінку в юридичному сенсі навряд чи слушно і корисно. Відповідно до концепції позитивної відповідальності ця відповідальність розбухає до неймовірних і непотрібних розмірів, обґрунтовано пише В.К. Бабаєв [64] ⁴⁴⁾ 64 Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева. - М. Юристъ, 1999 - С. 505.⁾. Крім того, поняття правової позитивної відповідальності тим чи іншим чином пов'язане з припущенням, що правом регулюється не тільки поведінка, а й внутрішній, духовний світ людини [63] ⁵⁵⁾ 63 Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Под ред. проф. М.Н. Марченко. - Т. 2. Теория права. - М. Зерцало, 1998. - С.599.⁾.

Традиційним і найбільш поширеним є трактування правової відповідальності як заходу державного примусу, реакції на вчинене правопорушення. «Відповідальність, - вважали О.С. Іоффе і М.Д. Шаргородський, - повинна виражатися у певних негативних наслідках для правопорушника в порівнянні з тим станом, в якому він перебував до скоєння правопорушення» [60] ¹¹⁾ 60 Йоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. - М. Госюриздат, 1961. - С.317.⁾. Аналогічну думку висловили й інші учені [65; 61] ²²⁾ Напр.: 65 Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. - Свердловск Свердловск. юрид. ин-т., 1964. - Вып.2, - С.184. 61 Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении - М. Юрид. лит., 1974. - С.320.

^).

За своїм безпосереднім вираженням юридична відповідальність - це перетерпівання. Перетерпівання полягає в тому, що для правопорушника настають відомі штрафні негативні наслідки - позбавлення особистого, майнового чи організаційного характеру, наслідки, які він повинен «приймати», «погоджувати» з ними свою поведінку [66] ³³⁾ 66 Алексеев С.С. Проблемы теории права. - Свердловск. Изд-во Свердловск юрид. ин-та, 1972. - Т.1. - С. 373.⁾.

С.Н. Братусь сформулював концепцію сутності юридичної відповідальності як реалізацію санкцій юридичної норми. При цьому основне це обов'язок. Юридична відповідальність - це той же обов'язок, але виконуваний примусово, якщо особа (громадянин чи організація), на якій цей обов'язок лежить, не виконує його добровільно [50] ⁴⁴⁾ 50 Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). - М. Юрид. лит., 1976. - С.4.⁾.

О.С. Іоффе і М.Д. Шаргородський висловлювали думку про те, що якби відповідальність зводилася до здійснення в примусовому порядку обов'язку, що і раніше лежав на правопорушникові, в останнього не було б ніяких стримуючих юридичних мотивів до того, щоб не скоювати правопорушень, оскільки виконати обов'язок, що лежить на ньому, він повинен незалежно від того, послідує чи не послідує притягнення до відповідальності [60] ⁵⁵⁾ 60 Йоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. - М. Госюриздат, 1961. - С.318.⁾. Аналогічної позиції додержується й А.І. Петелін «…концепція, що відносить примусове виконання юридичного обов'язку до сфери відповідальності, неспроможна й в емпіричному плані, тому що служить теоретичним обґрунтуванням безпокарання правопорушників» [51] ¹¹⁾ 51 Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учебное пособие. - Омск: Омская высшая школа милиции, 1976. - С.21.⁾. При такому підході, як відзначав О.С. Іоффе, правова відповідальність ідентифікується з обов'язком, який вона забезпечує, і між ними зберігається тільки формальна різниця (добровільний чи примусовий спосіб здійснення) [67] ²²⁾ 67 Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское государство и право. -1972. - №9 - С.38.

^{). Тому не слід відносити примусове здійснення невиконаного обов'язку до правової відповідальності.}

Ю.А. Денисов під юридичною відповідальністю розуміє застосування до правопорушника передбачених санкцією правової норми примусового заходу 57 ³³⁾ 57 Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности Социологический и юридический аспекты. - Л. Изд-во ЛГУ, 1983. - С.140.⁾. Схожої думки додержується й А.І. Бобилєв, який сутність юридичної відповідальності вбачає у тому, що вона є застосуванням до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми примусових заходів, що виражаються у формі позбавлень особистого, організаційного чи майнового характеру.

Існують й інші погляди на поняття ретроспективної юридичної відповідальності, менш поширені в літературі. Так, В.М. Горшеньов і В.В. Меньшиков [70] ⁶⁶⁾ 70 Меньшиков В.В. К вопросу о соотношении моральной и юридической ответственности в социалистическом обществе // Проблемы правоведения. - Новосибирск, 1967. - С.43-46.⁾ визначають юридичну відповідальність як визнану державою здатність особи (громадянина, посадової особи і т.д.) давати звіт про своє протиправне діяння і перетерплювати на собі заходи державного примусового впливу у формі позбавлення благ, що безпосередньо їй належать. Однак, на думку А.І. Петеліна, в такому разі згладжується різниця між відповідальністю і деліктоздатністю, а також осудністю, тобто між юридичною відповідальністю та однією із умов її застосування [51] ¹¹⁾ 51 Петелин А.И. Проблемы правовой ответственности в социалистическом обществе: Учебное пособие. - Омск: Омская высшая школа милиции, 1976. - С.27.⁾.

В.А. Тархов визначає юридичну відповідальність як урегульований правом обов'язок дати звіт у своїх діях [71] ²²⁾ 71 Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Саратов. Изд-во Сарат. ун-та, 1973. - С.11.⁾. І цей підхід був підданий критиці. О.Е. Лейст відзначає, що поширення «семантичного» визначення відповідальності привело до того, що в дослідженнях про неї нерідко стверджується, начебто притягнутий до відповідальності «зобов'язаний відповідати». Це твердження істотно суперечить принципам юридичної відповідальності в суспільстві [56] ³³⁾ 56 Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). - М.: Изд-во МГУ, 1981. - С.144.

^).

На думку Ю. А. Денисова, обов'язок відзвітуватися перед державою за вчинене є компонентом відповідальності, але ж ніяк не її сутністю. Зокрема він відзначає «…В.А. Тархов позбавляє себе можливості осягти її сутність, тому що робить крок убік розчинення юридичної відповідальності в інших видах соціальної відповідальності» [57] ⁴⁴⁾ 57 Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности Социологический и юридический аспекты. - Л. Изд-во ЛГУ., 1983. - С.134.⁾.

Відповідальність в юридичному сенсі завжди означає невигідні наслідки винного порушення чинних правових норм, пише Д.О. Гавриленко. Ці наслідки виступають у вигляді заподіяння від імені держави певного позбавлення порушнику.

Ми поділяємо точку зору тих учених, які під юридичною відповідальністю розуміють обов'язок особи, яка скоїла правопорушення перетерплювати заходи примусу (а так само претерплювання), що виражається в обмеженнях (позбавленнях) особистого, організаційного чи майнового характеру.

При цьому необхідно виділити наступні сутнісні ознаки юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність поєднана з осудом від імені держави особи, яка притягується до відповідальності.

Юридична відповідальність - це перетерплювання державного примусу, що виражається в правових обтяженнях.

Юридична відповідальність має своїм наслідком обмеження порушників у матеріально-правовому, організаційному чи особистому порядку.

Юридична відповідальність нормативно регламентована (закріплена в нормах права), здійснюється через юридичні механізми (застосування права) у процесуальних формах.

Дисциплінарна відповідальність суддів, а так само й інша юридична відповідальність, як правове явище є процесом впливу, з одного боку, на особу яка скоїла правопорушення, а з іншого - на потенційного правопорушника. Це наочно просліджується з огляду на наступне: по-перше, вплив з боку держави виражається в тому, що в нормативних актах (Законі України «Про статус суддів», процесуальному законодавстві, Кодексі професійної поведінки судді та ін.) знаходять своє відображення професійні стандарти суддівської діяльності і поведінки (виражені в службових обов'язках та вимогах, що ставляться до судді). Їх порушення у деяких випадках, буде підставою дисциплінарної відповідальності. В ст.32 Закону України «Про статус суддів» міститься перелік видів дисциплінарних стягнень, тобто несприятливих наслідків, що настають у випадках вчинення суддями дисциплінарних проступків 11 ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265.⁾. Держава тим самим встановлює ступінь негативної оцінки дії (бездіяльності), яка визнається проступком, і ті позбавлення, що перетерплюватиме порушник. Іншими словами, сама наявність законодавчого закріплення дисциплінарної відповідальності (підстав виникнення, видів дисциплінарних стягнень) впливає на формування стримуючих від порушень мотивів поведінки.

По-друге, застосування до судді заходу дисциплінарного впливу, що виражається у визначених позбавленнях, і його сприйнятті порушником як наслідку скоєної ним дії. У цьому разі відповідальність є індивідуальною і конкретною, забезпечується державним примусом, виражає ступінь негативної оцінки з боку держави не тільки проступку, а й особи судді, який допустив порушення.

Відповідальність спрямована на те, щоб забезпечити попередження (превенцію) можливості скоєння нових правопорушень. Застосування заходів державно-примусового впливу до особи «настроює» її проти нових правопорушень (приватна превенція). Можливість застосування заходів державно-примусового впливу сприяє виробленню в осіб мотивів до додержання юридичних норм (загальна превенція) [66] ²²⁾ 66 Алексеев С.С. Проблемы теории права. - Свердловск. Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1972. - Т.1.- С.374.⁾.

Г.Н. Вєтрова виділяє державний і особистісний аспекти правового примусу. Примус у державному аспекті розглядається як спосіб гарантування юридичних обов'язків з боку держави. В особистісному аспекті примус являє собою перетерпівання особистістю обмежень, позбавлень 52 ³³⁾ 52 Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность. - М. Наука, 1987. - С.16.⁾.

Говорячи про доцільність притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, відзначимо, що чинне законодавство України (закони «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції» передбачає можливість її (відповідальності) реалізації [11; 74] ¹¹⁾ [11] Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-XII // Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 24 - Ст.265; [74] Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 25. - Ст.146. ⁾. Крім того, у зв'язку з прийняттям Закону «Про судоустрій України» і скасуванням Закону України «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» [10; 75] ³³⁾ [10] Про судоустрій України: Закон України від 7.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. - 2002. - №.10. - Ст.441; [75] Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 р. № 3911-XII Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - №22. - Ст.140.⁾ цей правовий інститут не був виключений. Цим законодавець відобразив свою позицію в розумінні даної проблеми.

При цьому питання про доцільність притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності все-таки залишається спірним. Особливо гостро воно піднімалося в ближньому зарубіжжі (Російська Федерація), найчастіше останнім часом. Прикладом тому можуть служити дискусії як на сторінках періодичних наукових видань, науково-практичних конференціях, так і в парламенті під час обговорення з лідерами фракцій нижньої палати пакетів законопроектів з судової реформи, запропонованих Президентом РФ. З концепцією, яку запропонував Президент РФ, депутати були згодні, однак сумніви викликали два питання, одне із яких - необхідність уведення дисциплінарної відповідальності суддів.

Така ситуація виникла у зв'язку з тим, що до внесення 15 грудня 2001 р. змін ²²⁾ 79 О внесении изменений и дополнений в Закон Российской Федерации «О статусе судей в Российской Федерации»: Федеральный Закон Российской Федерации от 15 декабря 2001 г. № 169-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2001. - № 51. - Ст.4834.⁾ у п.2 ст.16 Закону РФ «Про статус суддів у Російській Федерації» існував законодавчий припис про неможливість притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до п.п.9 п.1 ст.14 колишньої редакції даного Закону повноваження судді припинялися у випадку скоєння вчинку, який порочить честь і гідність судді, або такого, що принижує авторитет судової влади.

Супротивники введення дисциплінарної відповідальності суддів, зокрема В.В. Єршов, пишуть, що при такому законодавчому закріпленні підстав відповідальності, як порушення законності при розгляді судових справ, службової дисципліни, вчинення проступку що порочить честь і гідність судді, надаються по суті безмежні можливості для відповідних органів притягти суддю до відповідальності за кожне (навіть незначне) порушення законодавства. Закон може дозволити розправу з неугодним, принциповим суддею в будь-який момент і за найнікчемнішого приводу[80] ³³⁾ 80 Ершов В.В. Судебная власть в правовом государстве: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. / Ин-т. государства и права АН РФ. - М., 1992. - С.89.⁾. В.М. Савицький додержується аналогічної думки, говорячи про загрозу застосування дисциплінарної відповідальності до тих, кого вважатимуть необережними⁴⁴⁾ 81 Палеев М.С. Закон о статусе судей Российской Федерации (научно-практический комментарий / Под ред. и с вводными замечаниями В.М. Савицкого). - М. БЕК, 1994. - С. XV; [82] Савицкий В.М. Организация судебной власти в Российской Федерации. - М.: БЕК, 1996. - С.22.⁾.

Вважаємо, що підстава для припинення суддівських повноважень - проступок, який порочить честь і гідність судді або принижує авторитет судової влади, - є ще більш неконкретним.

На думку М.С. Палєєва, суддя, який уособлює вищу справедливість, не дозволить (тут і далі виділено нами. - С.П.) собі такого роду порушення. Ця позиція, на наш погляд, явно не відповідає дійсності. На сьогоднішній день практика роботи кваліфікаційних колегій суддів, повідомлення в різних засобах масової інформації, дані соціологічних опитувань свідчать про зворотне. Якщо все-таки порушення вчиниться, продовжує далі М.С. Палєєв, то унікальна роль судді в суспільстві і державі дає підставу зневажити цими прикрими ексцесами заради збереження ролі судової діяльності, авторитету судової влади [81] ¹¹⁾ 81 Палеев М.С. Закон о статусе судей Российской Федерации (научно-практический комментарий / Под ред. и с вводными замечаниями В.М. Савицкого). - М. БЕК, 1994. - С.61.

^{). У цьому разі виникає питання: чим зневажити у випадках винного порушення законодавства з боку судді - правом громадян на справедливий або неупереджений судовий розгляд На наш погляд, відсутність відповідного реагування з боку уповноваженого органу, до якого, до речі, входять судді, ще більш підриватиме авторитет судової влади, в той час як оперативне реагування професійної корпорації на допущені порушення створює у громадян думку, що суддівський корпус піклується про свій авторитет.}

В.А. Ржевський, Н.М. Чепурнова звертають увагу на те, що практика роботи дисциплінарних колегій, які раніше існували, та аналіз справ, що розглядалися ними, свідчать про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за прийняті ними рішення, з якими не погоджувалися вищі інстанції, при встановленні неправильної кваліфікації чи при неповному і невсебічному дослідженні обставин справи [83] ²²⁾ 83 Ржевский В.А., Чепурнова Н.М. Судебная власть в Российской Федерации конституционные основы организации и деятельности. - М. Юристъ, 1998. - С.156.⁾.

З цього приводу необхідно зазначити, що таке становище пояснюється в тому числі й тим, що положення про дисциплінарну відповідальність суддів, які діяли раніше, не містили норму, котра б гарантувала свободу суддівського переконання, тобто таку, що припускала неможливість притягнення до відповідальності за виражену суддею правову позицію з розглянутої справи [84; 85] ³³⁾ 84 Положение о дисциплинарной ответственности судей Украин-ской СССР: Утверждено Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 28 июля 1967 г. № 211 - VII Ведомости Верховного Совета УССР. - 1967. - №31. - Ст.227 85 Положение о дисциплинарной ответственности судей судов Украинской СССР: Утверждено Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 30 июня 1976 г. № 1047 - IХ Ведомости Верховного Совета УССР. - 1976. - №28. - Ст.237.⁾. Чинний Закон України «Про статус суддів» таку норму містить (ч.2 ст.31), є вона й у Законі РФ «Про статус суддів у Російській Федерації» (ч.2 ст.16).

М. Цепляєва і І. Яблокова пишуть про те, що притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності суперечить принципу єдності їх статусу, який означає рівність суддів незалежно від їх посадового становища. Крім того, авторки ставлять питання про відповідність етичним нормам випадків оскарження суддями рішень про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності і застосування заходів стягнення [46] ¹¹⁾ 46 Цепляева Г., Яблокова И. De facto и de jure судейского сообщества // Российская юстиция. - 2001. - № 11. - С.32.

^{). М.О. Колоколов вважає, що «уведення дисциплінарної відповідальності за винне невиконання суддею своїх посадових обов'язків в умовах систематичного перевантаження призведе до нікому не потрібних розглядів про наявність чи відсутність у судді реальної можливості свої обов'язки виконувати належним чином», пропонуючи при цьому зберегти положення, яке раніше існувало про те, що кваліфікаційна колегія своїм рішенням достроково може припинити повноваження судді у разі вчинення ним дій, що порочать честь і гідність, принижують авторитет судової влади [48] 22) 48 Колоколов Н.А. Судебная реформа шаг вперед, два шага назад // Российский судья. - 2001. - № 12. - С.13-14.). Аналогічну думку висловила й Н. Радутна33) 47 Радутная Н. Покушение на неприкосновенность судьи // Российская юстиция. - 2001. - № 12. - С.12.).}

На наш погляд, у будь-якому разі при вирішенні ситуації, пов'язаної з порушенням з боку судді службових обов'язків, ставитиметься питання про наявність чи відсутність реальної можливості їх виконання - як при притягненні до дисциплінарної відповідальності, так і при реалізації інституту припинення суддівських повноважень, оскільки це сприяє визначенню ступеня вини судді у вчинені дії (бездіяльності).

В цілому всі доводи супротивників дисциплінарної відповідальності суддів зводяться до недосконалості механізму її реалізації, що й обумовлює існування низки негативних обставин. Тому, це не повинно бути підставою виключення даного виду юридичної відповідальності суддів як правового інституту.

Заслуговує на увагу позиція Конституційного Суду Російської Федерації, який у постанові від 7 березня 1996 р. №6-п у справі про перевірку конституційності п.3 ст.16 Закону «Про статус суддів у Російській Федерації» у зв'язку зі скаргами громадян Р.І. Мухаметшина та А.В. Барбаша, зокрема, закріпив, що за наявності достатніх підстав і з дотриманням встановлених у законодавстві процедур суддя за допущені їм порушення законів може бути притягнутий як до кримінальної, так і до іншої відповідальності, у зв'язку з чим можуть бути не тільки зупинені, а й припинені його повноваження [86] ¹¹⁾ 86 Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 7 марта 1996 г. № 6-п по делу о проверке конституционности п.3 ст.16 Закона «О статусе судей в Российской Федерации» от 28 июня 1992 г. в связи с жалобами граждан Р.И. Мухаметшина и А.В. Барбаша Российская газета. - 1996. - 19 марта. - № 52. ⁾.

На цю обставину справедливо звернув увагу В. Терьохін, задаючись при цьому цілком логічним питанням про те, до якої ж відповідальності міг бути притягнутий суддя і яка правова природа інституту припинення повноважень носіїв судової влади у випадках фальсифікації судових документів, порушення трудової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання покладених на них обов'язків. Видається, продовжує автор, що припинення повноважень суддів і є одним з видів юридичної, а саме дисциплінарної відповідальності, оскільки це відповідає всім її сутнісним ознакам. Зокрема, негативна правова оцінка судді дається за вчинене винне протиправне діяння (дисциплінарний проступок) розвиток і реалізація відповідальності відбуваються в суворих рамках установлених законодавством процедур на суддю покладається обов'язок перетерпівати позбавлення, пов'язані з припиненням правового статусу, тобто застосовується конкретна санкція [21; 43] ¹¹⁾ 21 Терехин В. Судейская дисциплина от иммунитета до ответственности // Российская юстиция. - 1999. - №8. - С.11 Його ж 43 Судейский иммунитет как гарантия прав и свобод граждан (вопросы теории и практики) // Российский судья. - 2001. - №7. - С.16.

^).

Підстава цієї відповідальності, відзначають Ю. Адушкін і В. Жидков, хоча й охоплюється широким поняттям «проступок, який порочить честь і гідність судді або принижує авторитет судової влади» (пп.9 п.1 ст.14 Закону РФ «Про статус суддів у Російській Федерації»), по суті (як випливає із тлумачення поняття Кодексом честі і практикою кваліфікаційних колегій) зводитися до таких чотирьох підстав, властивих дисциплінарній відповідальності невиконання чи неналежного виконання посадових обов'язків заняття діяльністю, яка підпадає під обмеження і заборони, пов'язані з посадою, що заміщається; адміністративного правопорушення; іншого незлочинного діяння, що за своїм характером є несумісним з обійманою посадою.

Дисциплінарний характер носять й самі санкції, що застосовуються до суддів. Розбіжність цих санкцій за термінологією зі звичайними дисциплінарними стягненнями, передбаченими трудовим законодавством, не змінює їх дисциплінарної природи. До того ж і процедури притягнення суддів до відповідальності, при всій специфічності організації і діяльності кваліфікаційних колегій, укладаються в загальну схему дисциплінарного провадження порушення справи про проступок додаткова перевірка (дисциплінарне розслідування); розгляд справи перегляд рішення по справі виконання рішення [38] ²²⁾ 38 Адушкин Ю., Жидков В. Дисциплинарная и административная ответственность судей за и против // Российская юстиция. - 2001. - № 11. - С.25.⁾. Таким чином, інститут припинення суддівських повноважень фактично і є інститутом дисциплінарної відповідальності суддів. З огляду на це робився висновок, що колишнє законодавство РФ дисциплінарну відповідальність суддів усе-таки передбачало [43] ¹¹⁾ 43 Терехин В.А. Судейский иммунитет как гарантия прав и свобод граждан (вопросы теории и практики) // Российский судья. - 2001. - №7. - С.16.⁾. Наявність норми (п.2 ст.16) у Законі РФ «Про статус суддів у Російській Федерації», яка не допускала застосування дисциплінарних заходів, пояснюється юридичними колізіями, що існували в цьому правовому акті. Тому визнавалося за доцільне виключити із даного Закону положення, що забороняє притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, і легалізувати цей правовий інститут [21] ²²⁾ 21 Терехин В. Судейская дисциплина от иммунитета до ответственности // Российская юстиция. - 1999. - №8. - С.11.⁾. Підсумком цього стало підписання 15 грудня 2001 р. Президентом РФ прийнятого парламентом Закону, що вносить зміни до п.2 ст.16 Закону Російської Федерації «Про статус суддів у Російській Федерації» і передбачає в ст.12? можливість притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності [79] ³³⁾ 79 О внесении изменений и дополнений в Закон Российской Федерации «О статусе судей в Российской Федерации»: Федеральный Закон Российской Федерации от 15 декабря 2001 г. № 169-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2001. - № 51. - Ст.4834.⁾.

Дисциплінарна відповідальність суддів позначена й у міжнародних актах. Так, у Європейській Хартії про статус суддів (Страсбург, червень 1998 р.) відзначається, що вона містить положення, які щонайкраще гарантують досягнення цілей діяльності носіїв судової влади. Серед них у п.5.1. закріплена дисциплінарна відповідальність [4; 5] ⁴⁴⁾ 4 Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. - 1999. - №7. - С.2-4 5 Европейская хартия о статусе судей (постатейный комментарий) // Российская юстиция. - 1999. - №8. - С.2-4 №9. - С.5-6.⁾. При цьому в Хартії звертається увага на гарантії законності дисциплінарних стягнень, констатується, що приводом для стягнень може стати тільки невиконання яких-небудь посадових обов'язків, безпосередньо визначених статусом.

Раніше, у рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів державам - членам «Про незалежність, ефективність і роль суддів» (жовтень 1994 р.), урядам держав пропонувалося «…прийняти або підсилити всі заходи, необхідні для підвищення ролі окремих суддів і суддівського корпусу в цілому і зміцнити їх незалежність та ефективність, зокрема, за допомогою здійснення наступних принципів…», крім інших, це принцип VI «Невиконання своїх обов'язків і дисциплінарні порушення», в якому передбачено можливість застосування дисциплінарних санкцій [26] ¹¹⁾ [26] Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 4. - С.10-11.⁾.

Інститут дисциплінарної відповідальності суддів відображено і в законодавстві держав-учасниць СНД: Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдавії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану [87; 88] ²²⁾ [87] Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ // Законодательство и экономика. - 2001. - №10. - С.67-77; [88] Клеандров М.И. Дисциплинарная ответственность судей в государствах-участниках СНГ (Кыргызстан и Грузия) // Законодательство и экономика. - 2001. - №11. - С.45-56.⁾. Існує він і в Греції, Іспанії, Італії, Франції, Македонії та інших європейських державах [89; 90; 91; 92; 93] ³³⁾ 89 п.п.3,4 ст.88, ст.91 Конституции Греции Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999 - С.245-294 90 п.2 ст.122 Конституции Испании Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999 - С.371-415 91 ст.ст.105, 107 Конституции Итальянской республики Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999 - С.423-450 92 ст.65 Конституции Французской республики Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. - М. Издательская группа НОРМА-ИНФА · М, 1999 - С.665-684 93 ст.99, ст.105 Конституції Республіки Македонія Конституції нових держав Європи та Азії Упорядкувач С. Головатий. - К. Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. - С.158-190.⁾.

Таким чином, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності є можливим. Однак слід мати на увазі, що будучи видом юридичної відповідальності, дисциплінарна відповідальність пов'язана з примусом, який виражається в перетерпеванні позбавлень. Наслідком її зловживання та неправильного застосування може стати обмеження суддівської незалежності. Тому вирішення цієї проблеми повинно зводитися до створення гарантій справедливого та обґрунтованого притягнення суддів до відповідальності ⁴⁴⁾ Більш докладно про це див. розділ 2.⁾.

До таких гарантій, зокрема, можна віднести: точне законодавче визначення підстав відповідальності [26; 94] ¹¹⁾ [26] Див.: п.2 принципу VI рекомендації № R (94) 12 про незалежність, ефективність і роль суддів // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 4. - С.10-11; [94] Эксперты Совета Европы о статусе судей // Российская юстиция. - 2001. - №11 - С.23. ⁾ (у цьому розумінні можна говорити і про недопустимість притягнення до відповідальності за правову позицію з розглянутої справи); встановлення строків притягнення до відповідальності - з моменту як виявлення, так і вчинення проступку, а так само інших строків у дисциплінарному провадженні; належну процедуру розгляду питання про дисциплінарну відповідальність, що полягає в розгляді справи на змагальній основі і можливості оскарження суддею прийнятого щодо нього рішення [16; 26; 4; 5] ²²⁾ 16 Див.: п.20 Основних принципів незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів. - Амстердам-Київ Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996.; [26] Див.: п.3 принципу VI рекомендації № R (94) 12 про незалежність, ефективність і роль суддів // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 4. - С.10-11; 4 п.5.1 Европейской хартии о статусе судей // Рос. Юстиция. - 1999. - №7. - С.2-4; [5] п.5.1. Европейской хартии о статусе судей (постатейный комментарий) // Рос. Юстиция. - 1999. - №8. - С.2-4 №9. - С.5-6.⁾; постановлення рішення про накладення стягнення органом, не менш половини складу якого становлять судді ³³⁾ Там само.⁾. І хоча деякі автори, зокрема Г. Цепляєва, І. Яблокова, вважають, що притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності суперечить принципу єдності їх статусу [46] ⁴⁴⁾ 46 Цепляева Г., Яблокова И. De facto и de jure судейского сообщества // Российская юстиция. - 2001. - № 11. - С.32.⁾, ««Суд рівних» може бути могутнім заходом дисциплінування суддів, і його значення не можна недооцінювати», до того ж «Завжди визнавалося, що професіонали здатні особливо добре ... визначити, чи мало місце порушення кодексу поведінки, який регулює професійну діяльність, і судити про його тяжкість, якщо воно доведено».

1.2.2 Особливості дисциплінарної відповідальності суддів. Дисциплінарна відповідальність має як усі значущі ознаки юридичної відповідальності в цілому (те чи інше видове поняття несе в собі всі ознаки, притаманні родовому стосовно нього поняттю), так і особливості, властиві тільки їй і відрізняючи її від інших видів юридичної відповідальності. Ці особливості проявляються в специфіці підстав, санкціях, а також порядку реалізації дисциплінарної відповідальності

Види дисциплінарної відповідальності, пише Д.О. Гавриленко, визначаються характером діяльності різних категорій працівників [96] ¹¹⁾ 96 Гавриленко Д.А. Дисциплина, мораль, право. - Минск: Наука и техника, 1983. - С.124.⁾. Саме суб'єкт відповідальності визначає її диференціацію з погляду системи підстав і стягнень, повноважень суб'єкта дисциплінарної влади і т.д.

Ю.С. Адушкін вважає, що диференціація відповідальності обумовлена принаймні трьома обставинами по-перше, включенням особи в той чи інший тип колективу по-друге, належністю громадянина до організації певного виду (наприклад, особливо регулюється відповідальність працівників підприємств і установ систем різних транспортних міністерств, працівників прокуратури, суддів та ін.) по-третє, характером функцій, виконуваних особою в даній організації. Особливо регламентується відповідальність тих працівників, діяльність яких становить основний зміст даної організації - це судді, прокурори, слідчі прокуратури та ін. (на відміну від осіб, що виконують у тій же організації допоміжні функції). Відзначені чинники, продовжує далі автор, обумовлюють (стосовно різних суб'єктів) специфіку підстав відповідальності, переліків стягнень, ієрархії дисциплінарної влади, процесуальних форм і, відповідно, визначають диференціацію дисциплінарної відповідальності³³⁾ 37 Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. - С.28-29.⁾. Аналогічну думку висловив раніше М.В. Плюхін, виділяючи дисциплінарну відповідальність суддів у самостійний вид юридичної відповідальності¹¹⁾ 99 Плюхин Н.В. Виды дисциплинарной ответственности по советскому праву // Советское государство и право. - 1977. - № 2. - С.75.⁾.

Таким чином, для з'ясування сутнісних особливостей дисциплінарної відповідальності її необхідно розглядати з позиції суб'єкта відповідальності, його правового становища.

Що стосується суддів як суб'єктів дисциплінарної відповідальності, то вони насамперед є посадовими особами судової влади, які відповідно до п.1 ст.124 Конституції України наділені повноваженнями по здійсненню правосуддя [9] ²²⁾ [9] Конституція України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.⁾. Ці повноваження є виключними і не можуть бути делеговані іншим органам і посадовим особам і привласнені ними.

Діяльність суддів по здійсненню правосуддя - це реалізація своєрідної функції держави, яка не збігається ні з законодавчою, ні з виконавчо-розпорядницькою (управлінської) її функціями [100] ³³⁾ 100 Петрухин И.Л., Батуров Г.П., Морщакова Т.Г. Теоретические основы эффективности правосудия. - М.: Наука, 1979. - С.21.⁾. Сутність правосуддя, як обґрунтовано відзначають Ю.М. Грошевий і І.Є. Марочкін, полягає в діяльності по розгляду і розв'язанню правових конфліктів, що існують у суспільстві [101] ⁴⁴⁾ 101 Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. - К. Ін Юре, 1997. - С.12.⁾.

Повторимося, потреба у здійсненні правосуддя пояснюється наявністю конфліктів у суспільстві і прагненням держави захистити від усяких посягань встановлений нею порядок, суспільні відносини, що мають підвищену цінність (насамперед реалізація загальнолюдських цінностей - захист життя, здоров'я, честі і гідності особистості, забезпечення громадянських, політичних та інших прав людини, втілення в життя принципів законності, правопорядку, справедливості і т.д.) [2] ⁵⁵⁾ 2 Петрухин И.Л. Правосудие время реформ. - М. Наука, 1991. - С.96.⁾. У цьому зв'язку саме правосуддя виступає найбільш надійним і цивілізованим способом розв'язання виникаючих у суспільстві конфліктів, захисту прав і свобод громадян, інтересів громадянського суспільства і держави, як внаслідок особливого статусу суддів, що забезпечує їх незалежність, так і завдяки особливій процесуальній процедурі, в якій суддівська діяльність реалізується [3] ¹¹⁾ 3 Лебедев В.М. Судебная власть в современной России проблемы становления и развития. - СПб. Лань, 2001. - С.111.⁾.