Податкова система та шляхи її реформування

установи Пенсійного фонду України -- щодо внесків до Пенсійного фонду України;

установи Фонду соціального страхування України -- щодо внесків до Фонду соціального страхування України;

спеціально уповноважені органи державного управління в галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів -- щодо екологічного збору та платежів за спеціальне використання природних ресурсів.

При цьому органами, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, є органи державної податкової служби України.

Однією з невирішених на сьогодні проблем є проблема доступу різних категорій користувачів до податкової інформації, що знаходиться в органах державної податкової служби. Це зумовлено тим, що Законом України «Про інформацію» та іншими законодавчими актами України не визначено, яка податкова інформація належить до відкритої, а яка -- до конфіденціальної і таємної.

З метою захисту інтересів платників та забезпечення додержання вимог законодавства щодо використання податкової інформації всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущення необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом, проектом Кодексу надано визначення податкової інформації та її поділ за режимом доступу, а також визначено порядок одержання інформації, необхідної для обчислення податкових зобов'язань платників податків від підприємств, установ, банків, органів державної влади, та її надання іншим користувачам.

Окрема глава цього розділу проекту Кодексу присвячена визначенню порядку створення єдиних баз даних про платників податків -- як юридичних, так і фізичних осіб та порядку обліку платників податків в органах державної податкової служби.

Проектом Податкового кодексу також визначаються основні положення, що регулюють питання, пов'язані з розрахунком податкових зобов'язань, узгодженням нарахованих сум податкових зобов'язань та погашенням податкової заборгованості.

Зокрема, згідно з проектом платник податків самостійно розраховує суми податків, які він повинен сплатити (крім випадків прямо визначених Кодексом), декларує їх контролюючому органу у встановлені строки та самостійно сплачує податки без попереднього узгодження їх сум з контролюючими органами.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважатиметься узгодженим з дня подання такої податкової декларації (розрахунку).

У випадках, коли платник податків не подав у встановлений строк податкову декларацію і не веде податкового обліку або під час проведення контролюючим органом документальної перевірки, платник податку не підтвердив розрахунки, подані у декларації відповідними документами, контролюючі органи мають право визначити податкове зобов'язання таких платників податків за непрямим методом або методом аналогій.

Непрямий метод визначення податкового зобов'язання полягає в тому, що податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, а також інших елементів баз оподаткування, що беруться для розрахунку податкового зобов'язання з конкретного податку.

За методом аналогій податкове зобов'язання визначається на рівні податкового зобов'язання платника з цього податку попереднього податкового періоду або відповідного податкового періоду минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів, що впливають на розмір податкового зобов'язання, якщо таке податкове зобов'язання мало позитивне значення. При цьому, нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу або методу аналогій може здійснюватися виключно органами державної податкової служби.

У разі коли податкове зобов'язання нараховується контролюючими органами, проектом Кодексу передбачається процедура його узгодження з платником податку. Зазначене податкове зобов'язання вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податку не оскаржує рішення контролюючого органу.

Якщо ж платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству, платник податків має право звернутися до такого контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Проектом визначено термін, протягом якого платник податку може оскаржити рішення контролюючого органу, а також термін, протягом якого контролюючі органи повинні розглянути скаргу платника податків.

У випадку коли платник податку не погоджується з рішенням вищого (центрального) органу контролюючого органу, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку. Платник податку також має право зразу оскаржити рішення контролюючого органу в судовому порядку без попереднього його адміністративного оскарження.

Узгоджені суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій самостійно сплачуються платником податку у встановлені Кодексом терміни, а у разі їх несплати визнаються сумою податкового боргу такого платника податків.

З метою своєчасного повідомлення платника податків про наявні суми його податкових зобов'язань або податкового боргу проектом Кодексу визначається порядок надсилки контролюючими органами податкових повідомлень та податкових вимог. У разі коли податкове зобов'язання розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, а у разі коли платник податків не сплачує в установлені строки узгоджену (в тому числі визнану судом) суму податкового зобов'язання, орган державної податкової служби надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Проектом визначаються джерела сплати податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків, а також кошти та майно, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення.

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів проектом Кодексу передбачено, що активи платника податків, які мають податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації (розрахунку) або несплати у встановлені строки суми узгодженого податкового зобов'язання. Право податкової застави виникає в силу закону і не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави має пріоритет перед будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані такі права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна чи нерухомого майна чи ні, а також перед будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.

У випадку, коли активи платника податків перебувають у податковій заставі, він зобов'язаний письмово повідомляти наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком деяких операцій, що підлягають обов'язковому письмовому узгодженню з органом державної податкової служби. До операцій, що підлягають обов'язковому узгодженню, зокрема, відносяться операції з продажу або з інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав (за винятком готової продукції, товарів та товарних запасів, робіт і послуг), операції з використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу та операції з ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Проектом Кодексу передбачено запровадження адміністративного арешту активів недобросовісних платників податків, які ухиляються від їх сплати, як виключний спосіб забезпечення його податкового боргу-Арешт активів полягає у забороні платнику податків вчиняти будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

У разі коли передбачені Кодексом заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а при їх недостатності -- шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Поряд з цим, проектом Кодексу передбачається застосування податкового компромісу, що полягає у наданні відстрочки, розстрочки або часткового списання податкового боргу для сумлінних платників податків, які в силу об'єктивних причин та форс-мажорних обставин опинились в скрутному фінансовому становищі.

Проектом Податкового кодексу визначено дещо новий порядок нарахування пені. Зокрема, чинним законодавством не встановлено обмеженого строку нарахування пені, і на практиці виникають ситуації, коли органи державної податкової служби нараховують суми пені, які значно перевищують суму основного податкового боргу, що в умовах кризи неплатежів має вкрай негативний вплив на фінансове становище платників податків. Проектом Кодексу пропонується визначити, що сума нарахованої пені за всіма видами платежів обмежується граничним розміром і не перевищує нараховану до сплати суму цього платежу.

Крім того, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, відповідно до положень проекту пеня не нараховується. Це правило не застосовується до недобросовісних платників податків, які не подають податкову звітність або судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою -- платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

За порушення нормативів зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених законодавством України, з вини банку, такий банк зобов'язаний сплатити пеню за кожний день прострочення. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З метою зменшення втручання контролюючих органів у господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності та одночасного підвищення якості та ефективності контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства проектом Кодексу визначається порядок та періодичність проведення контролюючими органами перевірок платників податків.

Принциповим є те, що підприємства малого і середнього бізнесу переведені в проекті Кодексу на спеціальний режим оподаткування. Акцент у застосуванні норм проекту Кодексу повинен бути зроблений на великих платників податків. До такої категорії платників належать 9 відсотків платників, які забезпечують 80 відсотків податкових надходжень.

Введення норм урядового проекту Податкового кодексу призведе до зменшення бюджетних надходжень порівняно з поточним роком.

Разом з тим, забезпечити достатні надходження до бюджету при зменшені кількості податків та зниженні податкових ставок можливо лише за умови розширення бази оподаткування, основним напрямком якого є скорочення пільг в оподаткуванні.

При підготовці проекту Кодексу переглянуто діючий перелік податкових пільг та винятків з правил оподаткування та скасуванні тих з них, які безпосередньо не спрямовані на соціальний захист малозабезпечених верств населення, не мають інноваційної спрямованості або запроваджені з метою часткового вирішення проблем, пов'язаних з нестачею бюджетних асигнувань на ті чи інші цілі.

Якщо сьогодні проаналізувати наявну в діючому податковому законодавстві кількість пільг, які надаються юридичним особам по сплаті податків, то можна дійти висновку, що більша частина української економіки по суті є пільговою.

Якщо протягом 1997-2000 років обсяги надходжень Зведеного бюджету України зросли в 1,4 рази, то обсяги податкових пільг -- в 4,2 рази.

Для того, щоб держава могла вирішувати всі питання по виконанню своїх функцій, їй потрібно мати достатньо коштів, які збираються у бюджеті. Збільшення бюджетного фінансування може відбуватися на основі забезпечення достатніх надходжень платежів до бюджету, а не шляхом викривлення загальноприйнятих схем оподаткування. Ось чому в проекті Кодексу запропоновано скасувати цілу низку податкових звільнень і за рахунок цього розширити базу оподаткування.

Однак не слід очікувати, що скасування пільг моментально призведе до збільшення надходжень платежів до бюджету. До цього питання треба підходити комплексно.

Виходячи з вимог реформування податкової системи, положення проекту Податкового кодексу мають соціальну спрямованість.

Як приклад можна навести норми законопроекту, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб та податку на майно.

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб, то необхідно зазначити, що передбачені урядовим проектом Кодексу суттєві зниження ставок оподаткування створять умови для поповнення власних коштів громадян, що, безперечно, призведе до оживлення попиту на товари на внутрішньому ринку і, відповідно, буде сприяти розвитку власного вітчизняного виробництва.

У свою чергу збільшення доходів підприємств за рахунок часткового вивільнення коштів фонду заробітної плати дозволить роботодавцям взяти на себе зобов'язання по соціальних виплатах своїм працівникам, що сприятиме поступовому зменшенню навантаження на бюджет по видатках на соціальне забезпечення.

З метою зниження навантаження та дотримання вимог соціальної справедливості проектом Кодексу передбачено зменшення нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб на суму, еквівалентну 10 відсоткам мінімальної заробітної плати. Крім того, у законопроекті передбачаються пільги для батьків, на утриманні у яких знаходяться діти непрацездатного віку та діти-інваліди.

Проект Податкового кодексу не зменшує рівня існуючих в даний час пільг в оподаткуванні податком з доходів фізичних осіб для таких соціально незахищених верств населення, як ветерани війни, інваліди, учасники бойових дій тощо.

Передбачені проектом Кодексу соціальні пільги для фізичних осіб з податку на майно в умовах відсутності реформи в системі оплати праці та наявності значної заборгованості по заробітній платі зробить цей податок орієнтованим на багаті верстви населення, оскільки виводить з числа платників цього податку більшу частину громадян України.

13 липня 2000 року Верховна Рада України ухвалила проект Податкового кодексу в першому читанні з урахуванням ряду застережень та пропозицій, які знайшли відображення в Постанові Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України». Проектом Кодексу також передбачено встановити новий порядок заліку та повернення надміру сплачених податків. Зокрема, суми податків і фінансових санкцій, що надміру надійшли до бюджетів внаслідок їх неправильного обчислення або сплати, підлягають заліку в рахунок платежів майбутніх податкових періодів або поверненню платникам податків, крім випадків наявності у таких платників податкової заборгованості. У разі наявності у платників податків податкової заборгованості залік або повернення надміру сплачених податків провадяться лише після повного погашення такої заборгованості по всіх видах податків.

На суми податків, що надміру надійшли до бюджетів внаслідок неправильного їх обчислення органами державної податкової служби, проектом Кодексу запропоновано нараховувати проценти у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день повернення цієї суми платникові податку за кожний день надмірного внесення, починаючи з дня відрахування зазначених сум до бюджету і закінчуючи днем їх повернення (зарахування).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13 липня 2000 року «Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України» передбачено спеціальну адміністративну частину проекту Кодексу узгодити із положеннями Закону України щодо порядку погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Необхідно зазначити, що ряд пропозицій, передбачених у названій постанові, заслуговують на увагу і повинні бути враховані при доопрацюванні і підготовці до другого читання проекту Кодексу. Зокрема, це стосується пропозицій щодо виключення з системи оподаткування шкільного податку та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Не можна не погодитись з пропозиціями народних депутатів про включення до проекту Кодексу норм, що передбачають проведення одноразового декларування майна фізичними особами без документального підтвердження його вартості, розширення бази оподаткування податком на транспортні засоби за рахунок оподаткування літаків та інших літальних апаратів, а також сплату податків виключно у грошовій формі.

Однак з деякими пропозиціями не можна погодитись, оскільки вони призведуть до значних втрат бюджетних надходжень, а також ускладнять процес адміністрування податків.

Зокрема, не можуть бути підтримані пропозиції щодо запровадження менш суворої регламентації переліку витрат, на які платник податку зменшує валовий дохід при визначенні оподатковуваного прибутку та збільшення норм амортизації.

Запропонований проектом Кодексу порядок визначення валових витрат дозволяє платникові податку відносити всі витрати, пов'язані із його господарською діяльністю, до валових витрат виробництва і обігу.

Щодо пропозиції стосовно усунення регламентації списання витрат подвійного призначення, зокрема витрат на експлуатацію легкових автомобілів, пально-мастильні матеріали, поліпшення та ремонт легкових автомобілів, а також витрат на рекламу та презентації, витрат на відрядження, заміну товару по гарантії, спецодяг працівників, витрат на науково-технічне забезпечення діяльності тощо, вона є неприйнятною, оскільки веде до необґрунтованого звуження бази оподаткування і, як наслідок, до втрат бюджету.

Також неминуче призведе до зниження надходжень по податку на прибуток запропоноване в постанові збільшення норм амортизаційних відрахувань. Враховуючи, що проектом Кодексу передбачена можливість застосування платником податку прискореної амортизації основних фондів групи 3, а також не передбачається централізація нарахованих амортвідрахувань та застосування понижуючих коефіцієнтів до норм амортизації, вважаємо недоцільним на даному етапі збільшувати норми амортизації.

Слід зазначити, що автоматичне збільшення норм амортизації без врахування специфіки окремих галузей, не тільки не покращить їх економічне становище, а, навпаки, зробить їх неконкурентоспроможними. Це, зокрема, стосується підприємств, які здійснюють перевезення морськими, річковими та повітряними суднами. З метою вирішення зазначеної проблеми проектом Кодексу морські та річкові судна були віднесені до першої групи основних фондів.

Враховуючи важливість даного проекту для економіки країни, при прийнятті тих чи інших пропозицій під час підготовки проекту Кодексу до другого читання, повинні бути розглянуті всі «за» і «проти». Тобто необхідно ретельно обґрунтувати, прорахувати можливі втрати і економічний ефект. Іншими словами, при прийнятті рішень необхідно досягнути збалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця.

Не можна погодитись з пропозицією щодо різкого збільшення до 250 тис. грн обсягу оподатковуваних податком на додану вартість операцій, при досягненні якого суб'єкт господарювання зобов'язаний зареєструватись як платник податку на додану вартість.

В урядовому проекті Податкового кодексу цей «поріг» встановлено на рівні 62 тис. грн. Постановою Верховної Ради України пропонується цей обсяг оподатковуваних операцій збільшити більш як у 12 разів.

Збільшення цього «порогу», при перевищенні якого суб'єкт господарювання зобов'язаний реєструватися платником податку на додану вартість є передчасним та призведе до значних втрат бюджету.

Під час розгляду проекту Кодексу в першому читанні Верховною Радою України прийнято рішення виключити з проекту норму, яка дає право встановлювати базу та ставки оподаткування в інших, крім Кодексу, нормативно-правових актах.

У відповідності з нормами проекту Кодексу така ситуація матиме місце лише відносно встановлення бази оподаткування та ставок оподаткування ресурсними та рентними платежами, а також екологічним збором. Слід відмітити, що такий підхід не є новим, і сьогодні база оподаткування та ставки по цих платежах встановлюються постановами Кабінету Міністрів України. Враховуючи специфіку цих платежів, кількість ставок та нормативів, численні фактори та показники, які впливають на їх розміри, необхідність їх постійного та своєчасного корегування не дає можливості вирішити ці проблеми в Кодексі.

При підготовці проекту Податкового кодексу уряд виходив перш за все з того, що якнайшвидше проведення податкової реформи є однією з найважливіших умов для кардинального покращання економічної ситуації та забезпечення початку та подальшого динамічного прискорення економічного зростання в країні.

Остаточне прийняття Податкового кодексу України має розцінюватися нині як головна політична місія Верховної Ради України, належне і невідкладне виконання якої дозволить Україні увійти у нове тисячоліття із сучасним, стабільним, цивілізованим податковим законодавством.

Будь-які нововведення не проходять безслідно, і тому у разі прийняття Верховною Радою України Податкового кодексу суспільству в обставинах, які сьогодні склалися, треба буде пережити складності у зв'язку з переходом до нової податкової політики та нового податкового законодавства.

Формування бюджету в період запровадження Податкового кодексу буде значно ускладнено по зрозумілих об'єктивних обставинах.

При введенні Податкового кодексу можливі тимчасові скорочення бюджетних ресурсів держави через недонадходження платежів, оскільки платники податків та працівники податкових органів, навіть при великому бажанні, не будуть в змозі швидко освоїти нове податкове законодавство.

Крім того, треба організаційно, технічно, психологічно бути готовими до розгортання принципово нової податкової роботи. Перехід до нової системи оподаткування потребує часу для вирішення ряду освітніх та економічних проблем.

Освітньою діяльністю прийдеться займатись як податковим органам, так і платникам податків. Крім того, змін у податковому законодавстві буде багато і, напевно, нам доведеться зустрітися з деякими труднощами, яких ми поки що собі і не уявляємо.

Для того, аби ці проблеми не відобразилися на добробуті людей, особливо малозабезпечених, необхідно попередньо для них створити механізм соціального захисту, тобто попередньо продумати та сформувати запас коштів на перехідний період змін податкового законодавства.

Оскільки не можна стверджувати, що найближчим часом після запровадження Податкового кодексу в життя моментально будуть вирішеними всі проблеми в державі, треба дуже виважено підходити до прийняття та впровадження цього документу. Поспішності у цій справі не повинно бути.

Вдосконалення податкового законодавства треба проводити поступово. Поспішне прийняття законодавцями проекту Податкового кодексу може призвести до невиправних наслідків.

За час дії податкової системи України у нашому суспільстві уже склалося певне розуміння і ставлення до існуючого податкового законодавства, а також певні навички по його застосуванню в Україні.

Разом з тим, не можна затягувати з прийняттям та введенням Податкового кодексу, оскільки якраз цей документ повинен відкрити шлях до нової системи оподаткування, яка відповідатиме інтересам суспільства в цілому та кожного платника податків зокрема.

Кінцева мета проведення податкової реформи -- зробити оподаткування соціально справедливим та об'єктивно створити умови однакової податкової відповідальності перед державою для всіх учасників процесу оподаткування.

Податкова реформа в Україні є складовою частиною загальнодержавної програми переходу до ринкової економіки, забезпечення нормалізації ринку та грошового обігу.

І тоді з часом основним документом у податковому законодавстві України стане Податковий кодекс.

Контрольні питання до розділу 2. 3:

Назвіть можливі шляхи реформування податкової системи.

Які основні положення проекту Податкового кодексу, який знаходиться на розгляді у Верховній Раді України?

За рахунок яких заходів у проекті Податкового кодексу пропонується скоротити загальну кількість податків, зборів та інших обов'язкових платежів?

Охарактеризуйте основні положення проекту Податкового кодексу.

Порівняйте діючу систему оподаткування з системою, передбаченою у проекті Податкового кодексу.

Порівняйте діючу систему місцевих податків і зборів із передбаченою в проекті Кодексу.

Які зміни податкових ставок запропоновано в проекті Податкового кодексу?

Який перелік підакцизної продукції передбачений у проекті Податкового кодексу?

Які операції підлягатимуть оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою відповідно до положень проекту Податкового кодексу України?

Порівняйте системи непрямого оподаткування, передбачені в урядовому проекті Податкового кодексу та в альтернативних йому проектах.

Назвіть норми проекту Податкового кодексу України, котрі спрямовані на підтримку вітчизняного товаровиробника.

Глава 3 Податкова служба

3.1 Податкова служба України та шляхи проведення її модернізації

Правовий статус податкових органів України, їх функції та правові основи діяльності визначаються наявністю цих органів у системі органів державного управління. Таке місце серед органів державного управління визначає Закон України від 4 грудня 1990 року № 3509-ХІІ «Про державну податкову службу України».

Єдина, незалежна система органів державної податкової служби України складається з центрального органу державного управління -- Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя) та районах у містах.

У складі органів державної податкової служби України знаходяться й відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями.

У залежності від кількості платників податків та інших місцевих умов Державною податковою адміністрацією України на два і більше районів можуть утворюватись міжрайонні, на місто й район -- об'єднані державні податкові інспекції, а у їх складі -- відповідні підрозділи податкової міліції.

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковані державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до діючого законодавства підпорядковані державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя) та районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Кабінет Міністрів України затверджує структуру Державної податкової адміністрації України.

Головними завданнями державної податкової служби України є методологічне забезпечення та контроль за дотриманням чинного податкового законодавства, правильністю обчислення податків, зборів та обов'язкових платежів, повнотою та своєчасністю їх внесення до бюджету та до державних цільових фондів, а також запобігання злочинам та іншим правопорушенням, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

При виконанні своїх функціональних обов'язків органи державної податкової служби України координують свою діяльність з різними контролюючими органами -- фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, митного контролю, контрольно-ревізійною службою тощо.

Законом України «Про державну податкову службу України» органам державної податкової служби України надані певні права

Так, зокрема, податкові органи можуть проводити на підприємствах, в установах та організаціях будь-якої форми власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами та інших документів, які пов'язані з обчисленням і сплатою податків.

Головній державній податковій інспекції України, державним податковим інспекціям по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах надано право перевіряти наявність у суб'єктів господарювання спеціальних дозволів на здійснення господарської діяльності (ліцензій, патентів тощо), свідоцтв про державну реєстрацію, одержувати від посадових осіб та громадян у письмовій формі пояснення, довідки та відомості з тих питань, які виникають під час проведення перевірок, для одержання пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, викликати посадових осіб, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб -- платників податків.

Органи державної податкової служби України мають право одержувати безплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, і громадян відомості, довідки про їх діяльність, отримані ними доходи, понесені ними видатки, інформацію про відкриті й закриті банківські рахунки, про наявність на них коштів та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів. При цьому посадові особи органів державної податкової служби повинні зберігати в таємниці одержану від платника податків інформацію.

Податкові органи при необхідності при виконанні своїх повноважень за умови дотримання відповідних правил можуть обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, які використовуються платником податків для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єкту оподаткування. У випадках, коли платник податків відмовляється допустити посадових осіб державних податкових органів до обстеження зазначених приміщень, податкові органи мають право визначити доходи таких осіб на базі документів, що свідчать про одержані ними доходи, та з урахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю.

Періодичність проведення перевірок та обстежень приміщень визначається Державною податковою адміністрацією України.

У разі виявлення органами державної податкової служби порушень платником податків податкового законодавства та законодавства про підприємницьку діяльність, вони мають право вимагати від керівників та інших службових осіб перевірених підприємств, установ, організацій, а також від громадян усунення виявлених правопорушень та контролювати їх виконання, а також припиняти дії, які перешкоджають здійсненню повноважень службовими особами державних податкових інспекцій.

У підприємств, установ та організацій державні податкові органи мають право вилучати документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а у громадян підприємців, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, -- реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, які ці документи видали.

До підприємств, установ, організацій і громадян -- порушників податкового законодавства щодо податків та інших платежів і внесків, за якими встановлено обов'язкове подання державним податковим інспекціям податкових декларацій та розрахунків, органи державної податкової служби мають право застосовувати фінансові санкції у вигляді стягнення:

двократного розміру до нарахованої за результатами перевірки суми податку, іншого платежу до бюджетів, внеску до державного цільового фонду, а у разі повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою перевіркою -- у п'ятикратному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку;

10 відсотків належних до сплати сум податків або інших платежів до бюджетів чи внесків до державних цільових фондів за неподання або несвоєчасне подайгня державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків, інших платежів і внесків, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів.

Як свідчить практика роботи органів державної податкової служби, мають місце факти неправомірного застосування до платників фінансових санкцій і адміністративних штрафів, що призводить до надходження численних і здебільшого справедливих скарг.

Для оперативного та кваліфікованого їх розгляду в податковій службі створені апеляційні підрозділи, основним завданням яких є забезпечення захисту прав і законних інтересів платників податків і громадян при оскарженні ними рішень органів державної податкової служби.

Донараховані за результатами проведених спеціалістами державної податкової служби перевірок суми податків, інших платежів і внесків, суми недоїмки з податків, інших платежів, внесків, а також суми штрафів та інших санкцій з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та наслідків їх фінансово-господарської діяльності, органами державної податкової служби стягуються до бюджетів та державних цільових фондів у безспірному порядку. З фізичних осіб такі стягнення проводяться за рішенням суду або через нотаріальні контори за виконавчими написами.

Відповідно до чинного законодавства за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами розпоряджень державних податкових інспекцій про безспірне стягнення податків, інших платежів і внесків, а також доручень підприємств, установ, організацій та громадян на сплату податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів органам державної податкової служби надано право стягувати з банківських установ та з інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених законодавством щодо таких видів платежів.

Органи державної податкової служби накладають адміністративні штрафи:

¦ на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, винних у заниженні суми податку або іншого платежу чи внеску, у приховуванні (заниженні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або веденні його з порушеннями встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням

і сплатою податків або інших платежів до бюджетів чи внесків до державних цільових фондів, -- від п'яти до десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, -- від десяти до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;

на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, які не виконують вищеназваних вимог державних податкових інспекцій та їх службових осіб, -- від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;

на службових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум прибуткового податку з громадян, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли такі перерахування дозволено законодавством), у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, -- у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, а за ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, -- у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;

на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку, -- від одного до п'яти мінімальних розмірів заробітної плати;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях службовим особам державних податкових інспекцій, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів, -- від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, -- від трьох до восьми мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої;

на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, -- від одного до десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, -- від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

У службових справах посадові особи органів державної податкової служби мають право безперешкодно користуватися засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності.

У разі виявлення посадовими особами органів державної податкової служби під час здійснення контролю за надходженням валютної виручки, проведенням розрахунків зі споживачами з використанням товарно-касових книг, а також за дотриманням лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги зловживань з боку платників податків органи державної податкової служби можуть давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій.

У разі необхідності органи державної податкової служби мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; у необхідних випадках опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви.

На практиці юридичні та фізичні особи допускають несвоєчасну сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів у зв'язку з рядом об'єктивних та суб'єктивних причин, зокрема із-за відсутності необхідних коштів на банківських рахунках, несвоєчасного подання до 161 банківської установи документів на сплату платежів до бюджету, ухилення від сплати податків тощо.

На державні податкові органи покладено контроль за забезпеченням повноти та своєчасності сплати юридичними та фізичними особами належних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Контроль за повнотою та своєчасністю сплати нарахованих податків, зборів та інших обов'язкових платежів здійснюється як під час перевірок безпосередньо на підприємствах, так і на базі банківських документів, які надходять до органу державної податкової служби.

Перевірки, які провадяться безпосередньо на підприємствах, як правило, є результативними та сприяють підвищенню рівня ведення бухгалтерського та податкового обліку та платіжної дисципліни.

Разом з тим, працівники державної податкової служби не в змозі охопити перевірками одночасно значну кількість зареєстрованих платників податків.

У цих умовах контроль за підприємствами досягається шляхом ведення в органах державної податкової служби оперативно-бухгалтерського обліку нарахувань та надходжень по кожному виду податків, зборів та інших обов'язкових платежів по кожному окремо взятому платнику.

Оперативно-бухгалтерський облік являє собою струнку систему обліку та звітності. Він охоплює весь комплекс питань, пов'язаних з нарахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, фінансових санкцій, їх фактичним надходженням до бюджетів усіх рівнів, поверненням та заліком переплат у рахунок наступних платежів, складанням встановленої звітності, аналітичних записок тощо.

Порядок ведення оперативно-бухгалтерського обліку визначається Державною податковою адміністрацією України. Його ведуть податкові адміністрації та інспекції, в яких безпосередньо знаходяться на обліку як платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів юридичні та фізичні особи. Вищестоящі податкові органи ведуть облік надходжень платежів у цілому по регіонах і країні.

Облік нарахованих і фактично сплачених сум податків та фінансових санкцій ведеться у відповідності до бюджетної класифікації доходів та видатків бюджетів, затвердженої Міністерством фінансів України.

Бюджетна класифікація -- це система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками.

Вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних ланок бюджетів, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дій держави по надходженню доходів бюджету і напрямах використання одержаних коштів.

Бюджетна класифікація є основним методологічним документом, на основі якого повинні складатись та виконуватись бюджети. Вона передбачає, що кожний вид платежу зараховується на окремий для нього розділ, параграф, код, статтю дохідної частини бюджету.

Бюджетна класифікація уточнюється по мірі внесення змін до податкового законодавства та необхідності вдосконалення процесу складання, виконання та аналізу бюджетів.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, що охороняються законом, забезпечувати виконання покладених на державні податкові інспекції функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних податкових органів своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями службових осіб державних податкових органів, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Службові особи державних податкових органів зобов'язані дотримувати комерційної та службової таємниці.

Скарги на дії посадових осіб органів державної податкової служби подаються до тих державних податкових органів, яким вони безпосередньо підпорядковані. Скарги повинні бути розглянуті та рішення повинні бути прийняті в місячний термін з дня їх надходження. Рішення за скаргами можуть оскаржуватися заявником протягом календарного місяця до вищестоящої державного податкового органу.

У разі незгоди підприємства, установи, організації з рішенням Головної державної податкової адміністрації України воно може бути оскаржено в арбітражному суді, а у разі незгоди громадян з прийнятим рішенням дії посадових осіб державних податкових органів можуть бути оскаржені в судовому порядку.

При цьому подання скарги не припиняє оскаржуваної дії посадових осіб органів державної податкової служби.

Оскарження дій посадових осіб органів державної податкової служби, пов'язаних з накладенням адміністративного стягнення, провадиться відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна посадових осіб органів державної податкової служби та членів їх сімей від будь-яких злочинних посягань та інших протиправних дій.

Образа посадової особи органу державної податкової служби, погроза вбивством, насильством, знищенням майна та насильницькі дії щодо неї, а також умисне знищення чи пошкодження її майна та інші протиправні дії тягнуть за собою встановлену чинним законодавством відповідальність. У разі загибелі посадової особи органу державної податкової служби у зв'язку з виконанням службових обов'язків сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічної заробітної плати загиблого за його останньою посадою, яку він займав, за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

У разі заподіяння посадовій особі органу державної податкової служби тяжких тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов'язків, що перешкоджають надалі займатися професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога у розмірі п'ятирічної заробітної плати за її останньою посадою, за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

У разі заподіяння посадовій особі органу державної податкової служби тяжких тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов'язків їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за її останньою посадою за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Рішення про виплату одноразової допомоги приймається керівником державного податкового органу за місцем роботи потерпілого на підставі обвинувального вироку суду або постанови слідчих органів чи прокурора про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства.

Шкода, завдана майну посадової особи державного податкового органу або членів її сім'ї у зв'язку з виконанням нею своїх обов'язків, відшкодовується в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Відшкодування шкоди, завданої майну посадової особи державного податкового органу або членів її сім'ї, провадиться на підставі рішення або вироку суду.

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, -- у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Порядок та умови страхування посадових осіб органу державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Державна податкова служба України входить до системи центральних органів виконавчої влади і головне завдання, яке стоїть перед нею сьогодні, -- це забезпечення повноти мобілізації доходів до бюджетів усіх рівнів.

Виконання цього завдання не можливе без цілеспрямованої, скоординованої роботи усіх причетних до цього міністерств та інших органів виконавчої влади.

При цьому важлива тісна взаємодія Державної податкової адміністрації України з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Національним банком, Головним управлінням державного казначейства, Державною контрольно-ревізійною службою України.

Доходи бюджету значно залежать і від взаємодії Державної податкової адміністрації України з органами Державної митної служби, Фонду Держмайна України.

Зусилля всіх міністерств і відомств по наповненню бюджету залишаться без реальної їх підтримки як на державному, так і на місцевому рівнях.

і Тісною повинна бути й співпраця органів державної податкової служби з громадськими організаціями підприємців.

Вдосконалення системи оподаткування потребує поглибленого економічного аналізу, зокрема з позицій концептуального осмислення критерію ефективності функціонування податкової служби.

Одним із основних чинників реформування податкової системи є модернізація податкової служби. Модернізацію податкової служби планується закінчити до 2003 року. Державною податковою адміністрацією України розроблено концепцію та Програму модернізації податкової служби України, які враховують не лише власний досвід, а й досвід інших країн світу в галузі оподаткування.

При цьому податкову службу України передбачається перетворити в організацію, яка:

діє в інтересах як всього суспільства, так і в інтересах членів цього суспільства та співпрацює у тісному взаємозв'язку із ними;

забезпечує дотримання принципу рівності всіх платників податків перед податковим законодавством;

забезпечує ефективне наповнення бюджету;

разом із справлянням податків інформує і консультує платників, допомагає їм у здійсненні фінансового та податкового планування;

принципово, професійно і безкомпромісно веде боротьбу з фактами свідомого порушення податкового законодавства.

Основною метою модернізації податкової служби є підвищення ефективності роботи органів державної податкової служби в умовах кризового стану економіки та наявності обмежених фінансових ресурсів. Модернізація податкової служби повинна також забезпечити найбільш раціональне використання трудових і фінансових ресурсів, створення умов для її подальшого комплексного розвитку, послаблення впливу «людського фактору» на якість роботи, посилення контролю за дотриманням податкового законодавства. При цьому забезпечується всебічне оновлення технологій податкової роботи та організаційно-управлінських можливостей, розробка єдиної інтегрованої податкової інформаційної системи, яка буде охоплювати всі органи податкової служби.

Для координації та активізації цієї роботи необхідно прискорити запровадження відповідних електронних систем контролю, створити повномасштабну телекомунікаційну систему із системою управління та автоматизовану інформаційно-аналітичну систему. Поступовий перехід на електронну систему звітності забезпечить створення уніфікованої системи обробки та аналізу податкової звітності.