Податкова система та шляхи її реформування

Данілов О.Д., Фліссак Н.П

Податкова система та шляхи ЇЇ реформування

У навчальному посібнику систематизовано матеріали з питань, що стосуються оподаткування, конспективно викладено основні положення та розкрито принципи побудови податкової політики та системи оподаткування, економічну сутність та функції податків, поняття податкової системи, концептуальні підходи при розробці проекту Податкового кодексу України та наведено порівняльний аналіз альтернативних урядовому проектів Податкового кодексу. У посібнику знайшли відображення шляхи реформування податкового законодавства України, права та обов'язки платників податків, стимулювання вільного підприємництва, напрями модернізації державної податкової служби, формування податкової культури населення тощо.

Матеріали навчального посібника можуть бути корисними для студентів різних форм навчання, аспірантів, наукових працівників, практичних працівників підприємств та організацій будь-яких форм власності.

ISBN 966-611-113-6

УДК 336.221.4 (477) (07)

ББК 65.9 (4УКР) 261.4 я 7

О О. Д. Данілов, Н. П. Фліссак, 2001 С Оригінал-макет. Парламентське видавництво, 2001

Вступ

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.

Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини.

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов'язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб'єктів підприємництва та громадян забезпечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема.

Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили «прорив» на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни.

В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів або де стимуляторів економічних процесів у державі.

Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень -- готується до прийняття Верховною Радою України проект Податкового кодексу України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обґрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими фінансовими нововведеннями.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.

Один із важливих чинників економічного зростання країни -- модернізація та вдосконалення податкової служби України. Від технічного стану, кваліфікації фахівців та рівня комп'ютеризації служби залежить наповнення дохідної частини бюджету, що є запорукою добробуту населення та держави.

Головною метою цього навчального посібника є надання стислої характеристики діючої системи оподаткування, окреслення проблем та визначення шляхів удосконалення податкової системи, обґрунтування необхідності запровадження Податкового кодексу України та модернізації податкової служби держави.

Підготовка майбутніх фахівців, які будуть працювати в державній податковій службі України, фінансових органах, державних установах, організаціях та підприємствах, неможлива без теоретичних та практичних знань у галузі оподаткування.

Глава 1 Теоретичні аспекти оподаткування

1.1 Оподаткування -- один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи

Основні терміни та поняття: податкова система, податки, оподаткування, податкова політика, бюджет, державні цільові фонди, податкові платежі.

З проголошенням незалежності України розпочався новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Україна самостійно визначає свій економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє і формує свою фінансову політику в контексті загальнодержавної економічної політики, а також займається її виконанням.

Україна та її економіка крокують до нового життя в ринкових умовах. Реформування економічного життя України в бік ринкових відносин відбувається в дуже складних економічних умовах. Сьогодні важливо знайти оптимальний варіант шляхів соціально-економічного розвитку країни.

При переході до суто ринкових відносин істотно змінюється роль і значення держави в керуванні соціально-економічними процесами. На відміну від адміністративно-командних методів управління в умовах ринку державне втручання в економіку повинно бути досить обмеженим і спрямованим на вирішення таких глобальних проблем, як забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму, економічного розвитку держави, зміцнення обороноздатності країни, підтримка та соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення шляхом раціонального розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).

Однією з найбільш ефективних форм управління ринковою економікою є податкове регулювання, бо саме податки є основним джерелом доходів держави й виступають важливим економічним інструментом стимулювання та регулювання виробництва, забезпечення соціальних гарантій, стимулюють ділову активність.

Усі питання щодо побудови незалежної держави та управління нею врешті-решт зводяться до фінансових проблем, що викликає необхідність розробки своєї фінансової політики для задоволення потреб держави.

Фінансова політика держави -- це сукупність заходів, які проводить держава, по забезпеченню надходжень та використанню фінансових ресурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку країни. Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі в країні мають забезпечуватись стійке зростання економіки, вдосконалення її структури, створення сприятливих умов для розвитку підприємств усіх форм власності. Поряд з цим важливе значення має створення умов для надійних соціальних гарантій громадянам.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

До внутрішніх факторів, які суттєво впливають на фінансову політику держави, належать: структура та стан розвитку економіки країни, форми власності на засоби виробництва, розвиток форм кредитування, організація грошового обігу та стабільність грошової одиниці, соціальний склад населення країни та рівень його добробуту тощо.

До зовнішніх факторів можна віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими країнами світу, зокрема, від обміну технологіями, від поставок сировини, матеріалів, комплектуючих, інших ресурсів, необхідних для розвитку вітчизняного виробництва, а також від експортних можливостей самої держави тощо.

Фінансова політика держави -- це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням соціально-економічного становища в країні та фактично існуючої потреби у фінансових ресурсах.

Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою й активною, повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси й бути привабливою для інвесторів, тобто захищати інтереси власних товаровиробників та сприяти залученню іноземних інвестицій.

Фінансова політика повинна бути економічно обґрунтованою, послідовною, перспективною та зрозумілою для всіх суб'єктів суспільно-економічних відносин, при цьому необхідно враховувати можливі негативні наслідки й передбачати цивілізовані шляхи їх усунення.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів та загальнодержавних цільових фондів, в основному, завдяки податковій політиці, яка проводиться в державі, за рахунок податкових платежів.

Бюджетна система виступає найважливішим інструментом державного регулювання економічних процесів, вирішення соціальних, політичних, виробничих, екологічних проблем в умовах ринкової економіки.

Саме при її ефективному функціонуванні держава в змозі створити адекватну ринковому механізму господарювання структуру суспільного виробництва та впливати на розвиток таких макроекономічних процесів, як економічний підйом країни, розвиток інноваційних процесів та прискорення темпів науково-технічного прогресу, докорінне переоснащення матеріально-технічної бази виробництва, забезпечення зайнятості населення та зниження рівня безробіття, а також зміцнення соціальної сфери.

Ефективне функціонування бюджетної системи в умовах ринкової економіки забезпечується за допомогою таких фінансових важелів, як податки, інвестиції, кредити, бюджетне фінансування. Лише при раціональному використанні кожного із зазначених важелів створюються передумови для впливу держави на різні сторони соціально-економічного розвитку країни.

Протягом всієї історії людства жодна держава не могла існувати без податків.

Податки -- це найвпливовіший інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливіший елемент фінансових відносин на всіх рівнях -- держави, регіонів, підприємств, громадян.

Побудова чіткої податкової системи -- це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів.

У ринковій економіці податки потрібно використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід'ємний і безпосередній структурний елемент фінансового регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики, яку провадить уряд країни.

Створення ефективної податкової системи та використання оптимальних принципів застосування податків -- це головне завдання податкових і фінансових державних органів з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

Податковий досвід засвідчив і головний принцип оподаткування: «Не можна різати курку, що несе золоті яйця». Які б великі не були потреби у фінансових ресурсах для покриття витрат, податки не повинні підривати зацікавленість платників податків у провадженні господарської діяльності.

Тому, коли законодавці і виконавча влада ставлять на перше місце ідею наповнення бюджету за рахунок податкового пресингу, тоді ігнорується відома істина, що великі податки стримують усі стимули до ділової активності. В таких умовах економіка працює неефективно, робить невиправдані витрати, тим самим поглиблюючи економічну кризу.

В економіці ринкового типу особливе значення набуває стабільність податкової системи, що дає змогу товаровиробникам прогнозувати результати господарської діяльності. Нестабільність сучасної податкової ситуації в Україні може істотно вплинути на можливість подолання кризи.

Основи функціонування національної системи оподаткування розглядаються залежно від стану економічного базису та суспільно-політичної надбудови.

Цей шлях потребує змін у базисі суспільства, у методах господарювання, зумовлює потреби в більш ефективних важелях керування економічними процесами.

Особливою проблемою залишається перехід до суто економічних форм взаємовідносин виробників із державою, подолання економічно необґрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств.

Податки зберігають капітали суспільства, формують джерела для їх достатньо швидкого накопичення з метою розширення виробництва та забезпечення всебічного розвитку країни. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, держава забезпечує свій захист, розвиток виробництва, поліпшує матеріальне становище своїх громадян, суттєво впливає на стан і розвиток науки, культури, освіти, міждержавних зв'язків тощо.

Контрольні питання до розділу 1.1:

Що таке фінансова політика держави і що вона ставить за мету?

Від яких факторів залежить фінансова політика держави?

Що становить основу фінансової політики держави?

Що виступає найважливішим інструментом державного регулювання економічних процесів у країні?

Назвіть фінансові важелі, які регулюють економічні взаємовідносини товаровиробників з державою.

1.2 Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави

Основні терміни та поняття: бюджетна система, бюджет, Зведений бюджет України, Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети, бюджетна резолюція, бюджетний рік, державні цільові фонди, податки, розмежування доходів бюджету, закріплені доходи, регулюючі доходи, податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на майно, плата за землю.

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні достатні кошти, які завдяки функціонуванню податкової системи акумулюються в бюджеті.

Бюджетна система включає відносини з приводу формування та використання фінансових ресурсів держави -- коштів бюджету та позабюджетних фондів. Вона покликана забезпечити ефективну реалізацію соціальної, економічної, оборонної та інших функцій держави.

Бюджет -- це план створення та використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які виконуються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими органами влади.

Бюджет є формою планомірного накопичення і використання коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування.

В умовах перехідної економіки провідна роль бюджету у перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це обумовлено тим, що саме бюджет є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягти іншими методами.

В період побудови ринкової економічної системи необхідно забезпечити стабілізацію економічного розвитку країни, вирішити питання забезпечення розвитку соціально-культурної сфери та соціального захисту населення. Відповідно ж до стану економіки й необхідності зростання рівня ВВП необхідно вдосконалити податкову політику держави та діючу систему оподаткування.

Вирішення цих питань повинно відбуватись через збалансування бюджету за рахунок наповнення його дохідної частини.

Загальнодержавні фінанси використовуються для розподілу і перерозподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного споживання через державний та місцеві бюджети й державні цільові фонди.

Через бюджет держави відтворюється вся її багатогранна діяльність і забезпечується виконання нею заходів.

В більшості розвинених країн світу через бюджет перерозподіляється від ЗО до 50 відсотків ВВП.

Через Державний бюджет України перерозподіляється близько ЗО відсотків ВВП. Вся проблема сьогодні у тому, щоб знайти зважені форми і методи цього перерозподілу.

Всі податкові надходження до бюджету завжди пов'язуються з обсягами державних видатків. Сьогодні в Україні встановлено жорстку залежність державних видатків, які фінансуються з державного бюджету, від доходів, що збираються. При формуванні Державного бюджету України на наступний бюджетний рік податки, збори та інші обов'язкові платежі встановлюються, виходячи з мінімального рівня фінансування визначених державою як необхідні заходів.

Основними джерелами формування доходів бюджету є податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Зазначені джерела є не тільки методом формування доходів бюджету, а ще й інструментом впливу держави на різні сторони діяльності їх платників.

Процес формування доходів бюджету в Україні регламентується державою. Ця регламентація передбачена Законом України від 29 червня 1995 року № 253/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР"».

Бюджетна система є головною ланкою фінансової системи, яка організаційно залежить від форм державного устрою.

Бюджетна система України складається з:

Державного бюджету України;

республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;

місцевих бюджетів.

Відносини між цими бюджетами визначаються на основі фінансової політики держави.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією України. В Конституції України та в Законі України від 29 червня 1995 року № 253/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР"» закріплено права держави та місцевих органів влади на порядок складання та затвердження бюджетів різних рівнів, а також розмежування доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи.

Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є Зведеним бюджетом України.

Зведений бюджет України використовується для аналізу та визначення основ державного регулювання економічного та соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує :

республіканський бюджет;

бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, сільські та селищні бюджети.

Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік затверджується Законом України.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні у містах, сільські, селищні бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів.

Бюджетний рік починається 1 січня та завершується 31 грудня.

Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної політики спеціальною постановою (бюджетною резолюцією), яка в цілому окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний бюджетний рік.

Закони України відносно будь-яких змін доходів або видатків державного бюджету на наступний бюджетний рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюджетної резолюції.

Втручання інших органів та організацій в процес формування й затвердження бюджету неприпустиме.

Доходи бюджетів України поділяються на доходи:

Державного бюджету України;

республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;

місцевих бюджетів.

З метою збалансування бюджетів та забезпечення принципу самостійності кожної ланки бюджетної системи, доходи бюджетів розмежовуються між ланками. З Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на даній території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

Розмежування доходів, закріплених за бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя, між республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими бюджетами й бюджетами районів, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування, районів у містах, здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими радами народних депутатів з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних районів та населених пунктів за поданням рад нижчих рівнів.

Процентні відрахування від окремих видів доходів у межах, визначених законами України, затверджуються:

до бюджетів районів і міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного підпорядкування -- Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами народних депутатів;

до бюджетів міст, селищних і сільських бюджетів -- районними та міськими (міст обласного підпорядкування) радами народних депутатів;

до районних у містах бюджетів, до бюджетів міст, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні іншого міста, -- міськими радами народних депутатів.

Перегляд процентних відрахувань щодо затвердженого бюджету не може поширюватися на час, що вже минув.

У процесі розмежування доходів вирішуються завдання щодо забезпечення збалансованості кожного бюджету й рівномірності надходжень коштів до бюджетів протягом бюджетного року.

В організаційному плані всі доходи бюджету поділяються на закріплені та регулюючі.

Закріпленими доходами вважаються такі доходи, які в законодавчому порядку повністю закріпляються за певним бюджетом і не підлягають передачі нижчим бюджетам або частково закріплюються за вищим бюджетом і в певному обсязі підлягають передачі нижчим бюджетам.

Регулюючими доходами вважаються такі доходи, які є закріпленими за вищим бюджетом і частково передаються нижчим бюджетам для їх збалансування у вигляді відсоткових відрахувань.

Враховуючи порядок розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи, чинним законодавством України визначено склад доходів, які зараховуються до відповідних бюджетів.

Формування доходів бюджету України проводиться за рахунок джерел, передбачених статтями 11-16 Закону України від 29 червня 1995 року № 253/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР"».

Так, наприклад, доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

частини податку на додану вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

податку на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює ЗО відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;

податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює ЗО відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;

плати за землю, що дорівнює ЗО відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;

надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;

надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;

орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

внесків до Пенсійного фонду України;

внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;

надходжень від внутрішніх позик;

перевищення доходів над видатками Національного банку України;

повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;

дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;

плати за спеціальне використання природних ресурсів;

інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.

У доходи республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського й Севастопольського міських бюджетів зараховуються:

частина податку на додану вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік, але не менш як 20 відсотків;

частина акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік, але не менш як 20 відсотків;

податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 70 відсоткам від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії14

платників, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;

частина податку на доходи фізичних осіб;

70 відсотків податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування;

плата за землю, що дорівнює 10 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, і 70 відсотків -- до Київського й Севастопольського міських бюджетів;

надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, що проводяться за рішенням відповідних рад народних депутатів, згідно з законами України;

частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік;

відрахування, дотації і субвенції з Державного бюджету України;

надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

дивіденди, одержані від акцій і цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств комунальної власності цього рівня;

інші надходження, встановлені законами України.

У доходи районних бюджетів, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів у порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються:

податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств комунальної власності цього рівня;

податок на доходи фізичних осіб у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня;

плата за землю до районних бюджетів у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня, і 60 відсотків -- до міських бюджетів (міст обласного підпорядкування);

податок на нерухоме майно громадян;

місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавством України;

частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;

надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

інші надходження.

У доходи районних у містах бюджетів зараховуються:

податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному місцевою радою народних депутатів вищого рівня, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств комунальної власності цього рівня;

податок на доходи фізичних осіб у розмірі, визначеному місцевою радою народних депутатів вищого рівня, але не менш як 50 відсотків;

плата за землю у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;

місцеві податки і збори у розмірах, визначених міською радою народних депутатів, крім винятків, передбачених законодавством України;

частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;

надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

інші надходження.

Види податків, зборів та інших платежів, які підлягають зарахуванню до районного в місті бюджету, встановлюються міською радою народних депутатів відповідно до законів України, чинного законодавства Автономної Республіки Крим і рішень відповідних рад народних депутатів вищого рівня, прийнятих у межах їх компетенції.

У доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських бюджетів у порядку і на умовах, встановлених законами України, зараховуються:

податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня, та 100 відсотків податку на прибуток підприємств комунальної власності цього рівня;

податок на доходи фізичних осіб у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня;

плата за землю, що дорівнює 60 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством;

місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавством України;

частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;

надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;

відрахування, дотації і субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

інші надходження.

Кошти Державного бюджету України використовуються лише на цілі та в межах сум, затверджених Законом України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Податки, збори та інші обов'язкові платежі зараховуються до бюджету.

Вилучення коштів підприємств та інших юридичних осіб, а також зарахування їх до бюджетів понад передбачені законами розміри податків, зборів та інших обов'язкових платежів, можливе лише за рішенням суду або арбітражного суду.

Закон про Державний бюджет України не може встановлювати нові, змінювати або скасовувати чинні податки, збори та обов'язкові платежі. У випадках необхідності внесення змін або доповнень, вони повинні бути спочатку внесені до відповідних податкових законів.

Доходи та видатки загальнодержавних цільових фондів, включених до складу Державного бюджету України, затверджується по кожному фонду окремо. Поточні видатки фондів затверджуються Верховною Радою України в межах доходів цих фондів.

Видатки цільових фондів можуть бути скорочені Верховною Радою України зі спрямуванням вилучених коштів на фінансування інших статей Державного бюджету України.

Кошти Пенсійного фонду України використовувати на інші цілі, ніж передбачено Положенням про цей фонд, заборонено.

Верховна Рада України щорічно заслуховує звіти уряду про виконання Державного бюджету України за минулий рік.

Заслухавши та обговоривши доповідь міністра фінансів України І. О. Мітюкова про виконання Державного бюджету України за 1999 рік, Верховна Рада України в своїй Постанові від 21 вересня 2000 року № 1964-111 «Про звіт про виконання Державного бюджету України за 1999 рік» відзначила, що статті 1, 3, 7, 8, 19, 40, 44, 45, 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» не були виконані або виконані не в повному обсязі.

Дефіцит Державного бюджету за 1999 рік перевищив граничний розмір, затверджений статтею 1 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік», на 725,3 млн. гривень.

Із 43 джерел доходів, визначених вищеназваним законом, показники виконані лише по 17 джерелах.

Заборгованість платників податків по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету зросла за звітний період на 2 млрд. гривень, або на 20,7 відсотка.

Надходження по статті «відрахування від плати за транзит природного газу через територію України» становили лише 8,5 відсотка, а надходження по статті «рентна плата за природний газ власного видобутку» -- 19,8 відсотка від затверджених річних призначень. Державний бюджет України недоотримав 3,9 млрд. гривень.

Уряд України, виконуючи Програму «Реформи заради добробуту» протягом січня -- жовтня 2000 року приклав максимум зусиль аби покращити соціально-політичне становище в Україні.

На 2000 рік за урядовою ініціативою Верховною Радою України було прийнято бездефіцитний бюджет.

З метою обмеження не грошових форм бюджетних розрахунків Урядом було заборонено проведення взаємозаліків, а також обмежено проведення вексельних розрахунків, які призводили до вимивання живих коштів із обігу, всіляких зловживань із боку посадових осіб та розвитку корупції в державі.

У 2000 році Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про скасування окремих податкових пільг, які не носять соціального спрямування, а також здійснено цілий ряд заходів щодо посилення податкової та фінансової дисципліни.

Надходження до Зведеного бюджету України за 9 місяців 2000 року забезпечені на 78 відсотків від річного розрахункового показника доходів. Порівняно з аналогічним періодом 1999 року доходи Зведеного бюджету України збільшилися майже на 23 відсотка. Загальна сума доходів Державного бюджету України за 9 місяців 2000 року порівняно з аналогічним періодом минулого року збільшилася на 43 відсотка.

Завдяки цьому уряд мав змогу в поточному році майже в 2 рази зменшити суми заборгованості по заробітній платі та збільшити суми таких соціальних виплат, як пенсії й стипендії, а також здійснити оплату спожитих установами і організаціями, які фінансуються з державного бюджету, енергоносіїв та провести фінансування інших конче потрібних державі заходів.

Ключовими питаннями діяльності уряду України й сьогодні залишається формування й проведення в життя ефективної й прозорої бюджетної та економічної політики.

Що таке бюджет і який порядок його формування та затвердження?

Що є основним джерелом формування доходів бюджету?

Коли розпочинається і завершується бюджетний рік?

Що таке бюджетна резолюція, що вона передбачає, хто її приймає і з якою метою?

Який порядок проведення розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи?

Що таке закріплені й регулюючі доходи та яка їх відмінність?

Яким чином проходить використання коштів Державного бюджету?

10. Чи можна Законом України про Державний бюджет на наступний рік встановити у разі потреби новий вид податку? Якщо так, то яким законодавчим актом таке право передбачене?

1.3 Податкова система -- основа економічної системи

Основні терміни та поняття: податкова система, бюджет, Зведений бюджет України, Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети, бюджетна резолюція, бюджетний рік, державні цільові фонди, податки, збори, обов'язкові платежі, податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на майно, плата за землю.

Основою фінансової системи в кожній країні є податкова система, базою для створення якої є обсяги бюджетних видатків.

Податкова система -- це сукупність встановлених в країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані між собою, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.

Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову систему для регулювання ринку та грошового обігу.

Молода Українська держава протягом десяти останніх,років створює свою власну податкову систему, яка враховує досвід інших країн, але не є простим його копіюванням. Адже податкова система кожної окремо взятої держави повинна відображати конкретні особливості країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умови країни та безліч інших чинників. Ось чому форми оподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої, і в світі немає хоча б двох країн з повністю однаковими системами оподаткування.

У зв'язку з відмінністю діючих систем оподаткування України та різних країн світу, а також чинного податкового законодавства, відрізняються й структури доходів бюджетів зазначених країн.

Так, структура фактичних доходів Зведеного бюджету України у 1999 році, порівняно зі структурами доходів бюджетів США, Франції і Данії, характеризується такими показниками:

Структура доходів бюджетів деяких країн світу в 90-х роках (питома вага в сумі загальних надходжень до бюджету, в %)

Види податків	Україна (1999 рік)	США	Франція	Данія
1	2	3	4	5
1- ПДВ	25	--	42	19
2. Податок на доходи фізичних осіб	14	45	18	48
3. Відрахування на соціальне страхування	--	34	--	3
4. Податок на доходи (прибуток) корпорацій, підприємств	20	10	11	8
Акцизні збори У Франції ПДВ доповнюється акцизними зборами, які являють собою податки на споживання. Ці непрямі податки застосовуються в першу чергу для оподаткування алкогольних напоїв, тютюнових виробів, виробів із дорогоцінних металів, деяких видів автотранспорту та ін.)	5	3		17
6. Інші доходи (включаючи податок на майно, державне мито, майно, яке переходить у порядку спадкоємності чи дарування)	26	8	15	5
В Україні до складу інших податків входять: платежі за землю, відрахування до державних цільових фондів, державне мито та інше
7. Податок (мито) на нафтопродукти	--	--	7	--
8. Неподаткові надходження	10	--	7	--
9. Всього:	100	100	100	100

Досить цікавою є структура доходів бюджету Японії, яка характеризується великою кількістю податків.

Податки Японії можна розбити на три великі групи;

перша -- прямі прибуткові податки з юридичних та фізичних осіб, питома вага яких складає 56 відсотків податкових надходжень до бюджету;

друга -- прямі податки на майно, які складають 25 відсотків;

третя -- прямі та непрямі споживчі податки, питома вага яких дорівнює 19 відсоткам.

Таке співвідношення цілком закономірно, якщо врахувати те, що значна кількість споживчих податків направляється до місцевих бюджетів Японії

Сучасна податкова система України повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відносини між суб'єктами і їхніми інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових надходжень, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків.

Основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків визначаються в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"», який сьогодні іншими словами можна назвати «Податковою Конституцією України». „

Названим законом, а також Законом України від Ї8 вересня 1991 року № 1562-ХІІ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» закріплено вичерпний перелік існуючих в Україні податків, зборів та обов'язкових платежів.

Перелік включає не лише податки, а й обов'язкові платежі, які платники зобов'язані сплачувати до бюджету чи до державних цільових фондів. При цьому вони об'єднані в загальне поняття «система оподаткування».

Податки, збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами.

У випадках, коли податки, збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги в оподаткуванні в межах сум, які надходять до їх бюджетів.

Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, за виключенням мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування.

Мито стягується на підставі рішень уряду про застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів, прийнятих на базі діючого законодавства України.

Податки, збори та інші обов'язкові платежі, стягнення яких не передбачене Законом України від 18 лютого 1997 року №'77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"», крім визначених Законом України від 18 вересня 1991 року № 1562-ХІІ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» із змінами і доповненнями, сплаті не підлягають.

Зміни та доповнення до податкового законодавства відносно пільг, ставок податків, зборів і платежів, механізму їх сплати можуть вноситись не пізніше, ніж за шість місяців до наступного бюджетного року та набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Будь-які податки, збори та обов'язкові платежі, які запроваджуються в Україні, обов'язково повинні бути включеними до переліку податків, зборів та платежів, передбачених Законом України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"».

Усі закони, які містять норми щодо оподаткування, повинні відповідати Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"».

Податкова система України включає в себе такі загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі:

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі):

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

¦ збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збір на обов'язкове соціальне страхування;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збір до Державного інноваційного фонду;

*¦ плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі):

податок з реклами;

комунальний податок;

готельний збір;

збір за припаркування автотранспорту; ^Л

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах на іподромі;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно- і телезйомок;

збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

збір з власників собак.

Необхідно зазначити, що в суспільстві постійно відбуваються зміни і тому постійно проявляються певні недоліки існуючої податкової системи. Все це викликає необхідність постійного корегування податкового законодавства. Ось чому податкова система повинна бути мобільною та еластичною.

Проблема оподаткування, яка є однією з найболючіших проблем економічного сьогодення України, сягає своїм корінням в глибоку давнину. Історично склалося так, що податки були і залишаються невід'ємним атрибутом держави.

У наш час податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого, що дуже важливо, -- виступають головним знаряддям реалізації її економічної політики. Звичайно, держава має в своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але провідне місце серед них посідає саме політика держави в галузі оподаткування.

Податки в руках держави повинні стати основним інструментом державного регулювання економіки, формування доходів бюджету, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін та рівня інфляції.

Податкова система повинна забезпечити гарантоване та стабільне надходження доходів бюджету, а також забезпечити державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Ось чому держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Разом з тим податкова політика перебуває під постійним «тиском» платників, які здебільшого розглядають податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

Таким чином, без налагодженої податкової системи не можливе існування держави.

Податкова система повинна включати в себе такі податки, збори та інші обов'язкові платежі, які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Без цього держава не в змозі безперервно фінансувати свої видатки.

В Україні найкращими помічниками держави в цьому плані є такі непрямі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір та мито, а також такі прямі податки, як податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю.

Так, питома вага лише податку на додану вартість у загальних надходженнях бюджету становила від 20,7 до 29,3 відсотка у 1996-1999 роках.

Питома вага надходжень податку на додану вартість у загальних надходженнях до Зведеного бюджету України за 1996-1999 pp.

У загальній структурі доходів Зведеного бюджету України на 2000 рік питома вага податку на додану вартість становили 23,5 відсотка, податку на прибуток підприємств і плати за патент на деякі види підприємницької діяльності -- 17,2 відсотка, податку на доходи громадян -- 11,7 відсотка, акцизного збору з вітчизняних та імпортних товарів -- 5,0 відсотків, зборів до державних цільових фондів -- 8,2 відсотка.



Структура фактичного надходження платежів до Зведеного бюджету України станом на 1 липня 2000 року характеризується такими показниками:



Відповідно до Конституції України кожна юридична і фізична особа зобов'язана брати участь у фінансуванні державних видатків шляхом сплати податків, зборів та обов'язкових платежів у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України. Це святий обов'язок кожного громадянина держави.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначається податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава пред'являє єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Контрольні питання до розділу 1. 3:

Що таке податкова система держави?

Яким законодавчим актом регулюються питання формування системи оподаткування?

Що належить до головних важелів, які регулюють економічні взаємовідносини товаровиробників та держави?

Охарактеризуйте податкові надходження Зведеного бюджету України в поточному році.

Які неподаткові платежі передбачаються у Зведеному бюджеті України в поточному році?

1.4 Сутність податків

Основні терміни та поняття: податки; плата; відрахування; збір; платники податків; юридичні особи; фізичні особи; економічна політика; соціальна політика; державні фінансові ресурси; фінансова політика; плата за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; рентні платежі; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; державне мито; збір за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету; збір до Фонду для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір на обов'язкове державне соціальне страхування; збір до Державного інноваційного фонду; збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства; єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; неподаткові платежі.

За своєю економічною суттю податки є фінансовими відносинами між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів.

Податки є найбільш адекватним свободі їх платників методом встановлення взаємовідносин держави з платниками податків.

Вони являють собою обов'язкові та за юридичною формою індивідуальні безвідплатні платежі фізичних і юридичних осіб, впроваджені державою з визначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до бюджетів різних ланок або до державних цільових фондів.

Як відомо, податки з'явились з розподілом суспільства на прошарки та виникненням державності, як «внески громадян, необхідні для утримання... публічної влади...» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, 2-ге вид., т. 21, с. 171). В історії розвитку суспільства жодна держава не змогла обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій по задоволенню колективних потреб вона потребує певну суму коштів, які можуть бути зібрані тільки через податки. Виходячи з цього, мінімальний розмір податків визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму її функцій: управління, освіта, охорона здоров'я, оборона, суд, охорона порядку. Чим більше функцій має держава, тим більше вона вимушена збирати податків.

Кожен вид податків, зборів та обов'язкових платежів має свої специфічні риси та функціональне призначення і займає окреме місце в системі оподаткування.

Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» із змінами до нього передбачає, що під податком, збором та обов'язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів розуміються обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.

Таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішою складовою фінансової політики держави в сучасних умовах.

Які ж платежі слід вважати податками, а які ні? Адже частина коштів юридичними та фізичними особами вноситься не до бюджету, а до державних цільових фондів.