Податкова система та шляхи її реформування

Для роботодавців законодавством встановлено такі види федеральних податків:

податок на доходи працівників, які утримуються роботодавцем;

податки на соціальне страхування та федеральну програму охорони здоров'я;

податок на незайнятість.

Зазначені податки сплачуються щоквартально. Водночас для акумулювання податків, які утримуються з доходів працівників, ці кошти роботодавцем депонуються.

Ще одним важливим джерелом податкових надходжень федерального бюджету США є акцизи. До них належать податок на діяльність, пов'язану із здійсненням азартних ігор, за одержання виграшу в азартних іграх, за пальне, за надання транспортних послуг та здійснення авіаперевезень, за перевезення пасажирів водним транспортом, за використання важких автомобілів, за розкішні автомобілі, за використання речовин, що руйнують озоновий шар, за виробництво і реалізацію спиртних напоїв та вогнепальної зброї тощо. Вони, як правило, також сплачуються щоквартально.

Податки, які дають найбільш великі та стабільні надходження, спрямовуються до федерального бюджету. На долю федерального бюджету припадає близько 70 відсотків усіх доходів.

Але й місцеві органи управління володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, і в першу чергу за рахунок місцевих податків. Причому за останні 10-15 років у США спостерігається значний ріст обсягів фінансів місцевих органів управління.

Основні засади податкової політики Канади

Система оподаткування Канади в сучасних умовах представлена на трьох рівнях: федеральному (48% державних доходів), провінційному (42%) та місцевому (10%).

Податкове навантаження на платників податків у Канаді розцінюється як високе.

Індивідуальні доходи громадян підлягають оподаткуванню, і надходження прибуткового податку з громадян складають найбільшу частину доходів федерального бюджету, причому їх доля постійно збільшується.

Значними є й надходження до федерального бюджету від податку з прибутків корпорацій, податку на товари та послуги, акцизів, мит та відрахувань до соціальних фондів.

Індивідуальні доходи громадян, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком, обчислюються як різниця між загальним доходом сім'ї і видатками на утримання непрацюючих членів сім'ї, страхові виплати, в тому числі у пенсійний фонд та фонд на безробіття, на навчання та стажування, оплату консультацій податкового інспектора тощо. У розрахунку на сім'ю податок з індивідуальних доходів складає при доході:

до 29590 доларів -- 17 відсотків;

від 29590 до 59180 доларів -- 5030 доларів фіксованого податку і 26 відсотків від суми доходу, що перевищує 29590 доларів;

понад 59180 доларів -- 12724 долари фіксованого податку і 29 відсотків від суми доходу, що перевищує 59180 доларів.

В Канаді 53 відсотки від роздрібної ціни палива разом з акцизом становить податок на пальне. Цей податок передбачає стягнення 8,5 центи за 1 літр бензину, 4 центи -- за 1 літр дизельного пального та 9,5 центи -- за 1 літр авіаційного бензину.

У вартості товарів, які придбаваються громадянами, 15 відсотків складає податок на товари та послуги, 7 відсотків з яких спрямовуються до федерального, а 8 відсотків -- до провінційного бюджету.

Відрахування до пенсійного фонду у Канаді проводяться у розмірі 2,8 відсотка, а до фонду на безробіття -- 2,95 відсотка від фонду заробітної плати.

Податкові джерела доходів провінцій складаються з прибуткового податку з доходів громадян, податку з продаж, податку з прибутків корпорацій, акцизів, відрахувань до фондів соціального страхування, податку на подарунки, рентних платежів та різних реєстраційних і ліцензійних зборів.

Основну долю надходжень до бюджету складають надходження з прибуткового податку з громадян та непрямі податки.

Оподаткування податком на нерухомість у Канаді підлягають земля та споруди.

Канада відома наданням податкових пільг окремим категоріям платників податків. Так, зокрема, податкові пільги в країні надаються фермерам, рибалкам, лісничим, інвалідам, а також здійснюється підтримка благодійництва.

Практично кожна сім'я чи громадянин в Канаді може отримати податковий кредит, який спрямовується на утримання дружини або чоловіка, дітей до 18 років, інвалідів, сплату страхування виробництва, майна, нерухомості, автомобілів, від дорожніх пригод тощо. Ці кошти можуть бути використані на покриття виплат до пенсійного фонду та на медичне страхування, витрат на навчання, на благодійність, на підтримку політичних партій (не більше 200 доларів), витрат, пов'язаних із переїздом громадянина на нове місце проживання.

З метою зменшення податкового навантаження платників податків як юридичних, так і фізичних осіб, у проведенні своєї політики держава сьогодні орієнтується на скорочення видаткової частини бюджету.

Основні засади податкової політики Австралії

Податкова система Австралії має три рівні: федеральні, регіональні податки та податки общин,чи місцеві податки. З фіскальної точки зору, в країні переважають фіскальні податки. Податки ж штатів та общин не мають суттєвого значення.

Одним із основних федеральних податків вважається прибутковий податок з юридичних та фізичних осіб.

Прибутковий податок з компаній по суті є податком з прибутку. Його ставка встановлена на рівні 36 відсотків. З 1 липня 2001 року планується її знизити до ЗО відсотків. Одержані компанією за звітний рік збитки без обмежень переносяться на майбутні звітні періоди.

Для підприємств малого бізнесу в країні передбачається можливість застосування спрощеної системи оподаткування та обліку. При цьому вибір системи оподаткування проводиться самим підприємством.

Прибутковий податок з компаній складає близько 15 відсотків доходів федерального бюджету, а прибутковий податок з громадян -- більше половини.

Сьогодні доходи фізичних осіб до 6000 AUD (австралійський долар, який дорівнює 0,59 долара США) оподаткуванню не підлягають.

В Австралії для оподаткування доходів громадян діє чотири податкові ставки з такою прогресією:

Доходи громадян	Ставка прибуткового податку
6001 -- 20000 AUD	17%
20000 -- 50000	30%
30000 -- 60000	42%
Більш як 60000	47%

На сьогодні більш як 80 відсотків населення сплачують прибутковий податок за ставкою ЗО відсотків.

Пенсії, які отримують громадяни, включаються до їх сукупного річного доходу.

Замість раніше діючого податку з продаж в Австралії запроваджено на товари та послуги. За механізмом обчислення та стягнення, податковими пільгами -- це європейський податок на додану вартість, яким за ставкою 10 відсотків-оподатковуються товари, роботи та послуги. Від цього податку звільнено товари, які направляються на експорт, продовольчі товари, медикаменти, послуги з початкової та середньої освіти, медичні послуги, благодійна діяльність, діяльність релігійних організацій.

До системи непрямого оподаткування, як і в інших країнах світу, в Австралії входять мито та акцизи.

Оподаткуванню акцизами підлягають алкогольні напої, тютюнові вироби, бензини й деякі види дизельного пального.

До менш дохідних джерел формування бюджету належать такі податки:

податок на приріст капіталу, який стягується з прибутку, одержаного від реалізації певних активів (наприклад, акцій);

податок на дорогі автомобілі;

пенсійний збір у розмірі 1,5 відсотка від фонду оплати праці;

податки з процентів, дивідендів, які стягуються у джерела їх виплати;

податок на нафтові ресурси;

податок на додаткові виплати.

Податок на додаткові виплати роботодавець сплачує у випадках, коли він надає своїм працівникам додаткові пільги та провадить додаткові виплати. Сюди входять витрати на користування автомобілем, оплата навчання дітей співробітників, оплата будь-яких інших видатків, видача безпроцентних позик або позик з процентами нижчими ніж звичайні банківські ставки тощо. Якщо подібні пільги та виплати становлять більше 50000 AUD для конкретного працівника, то роботодавець з суми перевищення сплачує податок за ставкою 48,5 відсотка, тобто до максимальної ставки прибуткового податку з громадян 47 відсотків додаються відрахування до пенсійного фонду у розмірі 1,5 відсотка.

Питома вага цього податку в доходах федерального бюджету складає 2,3 відсотка. Однак, як свідчить досвід, цей податок для контролю є дуже складним і вимагає великих затрат на його адміністрування.

Урядами штатів стягуються податок на гральний бізнес, гербові збори та мита, земельний податок. Муніципальні ради (а їх більш як 850) можуть встановлювати податки на окремі види майна та на фонд оплати праці.

Бюджети штатів, територій та муніципалітетів головним чином залежать від надходжень податку на товари та послуги.

В Австралії відмовились від стягнення авансових платежів, базованих на доходах минулих звітних періодів. Стягнення всіх видів податків проводиться щоквартально до 21 числа наступного за звітним кварталом місяця на базі фактично одержаних за квартал доходів.

Основні засади податково/політики Китаю

Майже 90 відсотків всіх податкових надходжень у Китаї становлять гербові збори, податок на додану вартість, корпоративний та прибутковий податки.

Прибутковий податок, який в розвинутих країнах світу є основним джерелом доходів бюджету, в Китаї не відіграє істотної ролі.

Сьогодні постало питання щодо стимулювання припливу інвестицій та споживання. Ось чому було призупинено стягнення податку на інвестиції в основний капітал та введено податок на проценти та депозити за ставкою 20 відсотків.

Податок на додану вартість сьогодні стягується за ставкою 15 -- 17 відсотків. Ставку цього податку Уряд планує найближчим часом знизити.

Очікується, що ці заходи повинні стимулювати економічний зріст в країні.

Основні засади податкової політики Швеції

Важливе місце в системі оподаткування займає податок на прибуток корпорацій. Ставка податку встановлена у розмірі 28 відсотків.

Прибуток визначається відповідно до загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку з невеликим корегуванням його з метою оподаткування.

База оподаткування зменшується на суми витрат на ведення бізнесу, з урахуванням процентів за кредитами та на придбання нового обладнання. Однак існує перелік витрат, які не вираховуються. Це, зокрема, суми перевищення норм витрат на розважальні заходи та витрати на проведення операцій з алкогольними напоями.

Норми амортизаційних відрахувань для цілей оподаткування збігаються з нормами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Норми амортизації будівель залежать, в основному, від цілей використання будівель.

Обладнання з терміном використання менше 3 років або балансовою вартістю не більше 2000 швецьких крон може бути списано в рік його придбання.

Земля не є об'єктом нарахування амортизації.

Дивіденди, одержані від шведських компаній, звільняються від оподаткування.

Одержані в звітному році збитки переносяться на майбутні звітні періоди і погашаються за рахунок одержаних в цих періодах прибутків.

Роботодавець зобов'язаний сплачувати внески до соціальних фондів за своїх працівників у розмірі 33 відсотки від фонду заробітної плати, з урахуванням додаткових виплат та додатково наданих пільг. Понижена ставка внесків у розмірі 21,39 відсотка встановлена на підприємницький та трудовий дохід громадян, чий вік перевищує 65 років.

У деяких сільських північних районах Швеції діюча ставка може бути понижена на 5 -- 10 відсотків.

Більшу частину податку до соціальних фондів сплачує роботодавець. Однак працівник, вік якого не перевищує 65 років, повинен сплачувати внески на індивідуальне медичне страхування в розмірі 3,95 відсотка та на пенсійне забезпечення -- 1 відсоток.

Для розрахунку суми, належної до сплати, база оподаткування підлягає зменшенню на суму витрат, понесених при одержанні громадянином доходів.

Так, зокрема, громадяни мають право на вирахування зі своєї заробітної плати до 1000 шведських крон та витрат на проїзд до місця роботи -- 6000 шведських крон. Право на персональні вирахування надається лише при сплаті муніципального податку в розмірі від 8600 до 18000 шведських крон залежно від рівня одержаного доходу. Як правило, 70 відсотків всіх понесених витрат підлягають вирахуванню із заробітної плати, яка оподатковується.

Громадяни країн -- членів Європейського Союзу, які працюють у Швеції, керуються законодавчими актами ЄС.

Резиденти Швеції зобов'язані сплачувати національний та муніципальний прибутковий податок з громадян з доходу, одержаного на території Швеції, а також за її межами. Резиденти Швеції, які виїжджають за межі митної території Швеції на термін не більше 6 місяців, звільняються від сплати прибуткового податку з громадян за умови, що такий податок сплачено в країні перебування.

Сімейні пари оподатковуються податком окремо. Дохід у розмірі не більше 209100 шведських крон оподатковується муніципальним податком за ставкою приблизно 32 відсотки. Дохід, сума якого перевищує 209100 шведських крон, підлягає оподаткуванню також національним податком за ставкою 25 відсотків. Таким чином, максимальна ставка прибуткового податку з громадян (муніципального та національного) становить 57 відсотків.

Податок за ставкою 25 відсотків повинен утримуватись роботодавцем при оплаті виконаних у Швеції робіт та послуг.

Дохід від капіталу в Швеції підлягає оподаткуванню за ставкою ЗО відсотків. При цьому приріст капіталу обчислюється як різниця між ціною реалізації та ціною придбання товарів.

Система оподаткування податком на додану вартість у Швеції подібна системі оподаткування цим податком в ЄС. Підприємство, яке має обороти, що підлягають оподаткуванню податком, у розмірі більше 1 млн. шведських крон, повинно зареєструватись у податковому органі як платник податку на додану вартість. Якщо обороти не перевищують названу суму, реєстрація не є обов'язковою.

Податок на додану вартість стягується за ставкою 25 відсотків, але продукти харчування та послуги з туризму оподатковуються за ставкою 12 відсотків, газетні видання -- 6 відсотків.

Податок сплачується одержувачем майна, яке переходить за спадком, оподатковується за прогресивними ставками, розмір яких залежить від оціночної вартості одержаного майна та від ступеню рідства. Якщо одержувачем є чоловік або жінка чи дитина, то ставки податку встановлено від 10 (коли майно оцінюється в 300000 шведських крон) до ЗО відсотків (коли майно оцінюється в суму більше 600000 шведських крон). В інших випадках ставки цього податку диференціюються від 10 до ЗО відсотків. Майно, яке успадковується чоловіком або жінкою в розмірі до 280000 шведських крон та дітьми 70000 шведських крон (додатково 10000 шведських крон для дітей віком до 18 років), звільняється від оподаткування.

Такі ж правила в оподаткуванні застосовуються й по відношенню до подарунків.

Ніяких місцевих податків для корпорацій в Швеції не існує.

Основні засади податкової політики Норвегії

Як і в інших країнах із розвиненою ринковою економікою, у Норвегії прибутковий податок з громадян має пріоритетне значення в доходах по бюджету. Фізична особа, яка фактично більше б місяців проживає на території Норвегії, вважається податковим резидентом і зобов'язана сплачувати як національні, так і місцеві податки зі всього доходу, одержаного в країні та за її межами. Нерезиденти мають податкове зобов'язання лише по доходах, одержаних з норвезьких джерел.

З прибуткового податку з громадян виділяється дві групи платників: одинокі громадяни та громадяни, які мають одного або більше осіб на утриманні.

Ставка муніципального податку дорівнює 21 відсоток плюс 7 відсотків -- відрахування до фонду вирівнювання, які сплачуються від суми чистого доходу, що перевищує 23300 норвезьких крон для першої групи та 46000 норвезьких крон -- для другої групи платників податку.

Індивідуальний дохід, який визначається як валовий дохід від трудової діяльності, включаючи пенсії, є об'єктом оподаткування. Національний податок має дві ставки. Для першої групи платників податку, які мають дохід у сумі 220501-248600 норвезьких крон, податок встановлено в розмірі 9,5 відсотка, а при доходах більше 248500 норвезьких крон -- 13,7 відсотка. Для другої групи платників податку діє ставка 9,5 відсотка при одержаних доходах 267501-278500 норвезьких крон, 13,7 відсотка -- коли дохід перевищує 278500 норвезьких крон.

Працівники зі своєї заробітної плати сплачують внески до соціальних фондів у розмірі 7,8 відсотка. Для підприємців ставка внесків до соціальних фондів встановлена в розмірі 10,7 відсотка від одержаних ними доходів, які не перевищують 447600 норвезьких крон, та 7,8 відсотка -- при перевищенні цього рівня доходу. Із суми пенсій також відраховуються платежі до соціальних фондів, але за пониженою ставкою -- 3 відсотки. Така ж ставка застосовується й до доходів осіб віком до 17 років та старше 69 років.

Одержаний дохід може бути зменшений на суми підтверджених фактичних витрат, але не більше 20 відсотків від одержаної суми доходу. З метою оподаткування також вираховується неоподатковуваний мінімум у розмірі 36000 норвезьких крон для першої групи та 29800 норвезьких крон -- для другої групи платників.

База оподаткування може бути зменшена також на суми сплачених процентів, аліментів тощо. Однак, вирахування суми одержаних процентів законодавчо обмежене якщо платник податку має за межами Норвегії об'єкти нерухомості. Таким чином, якщо, наприклад, ЗО відсотків нерухомого майна особи знаходиться за межами митної території Норвегії, то лише 70 відсотків від суми одержаних відсотків вираховуються з оподатковуваного прибутку.

Прибуток, одержаний по акціях та облігаціях, підлягає оподаткуванню за ставкою 28 відсотків як і дохід від інвестицій.

Підприємство, яке протягом календарного року має обороти, що підлягають оподаткуванню податком, у розмірі більше 30000 норвезьких крон, повинно зареєструватись у податковому органі як платник податку на додану вартість.

Податок на додану вартість стягується за ставкою 23 відсотки. Деякі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Це, зокрема, діяльність в області фінансових та страхових послуг, освітні та медичні послуги, деякі професійні послуги та експортні операції.

Замість податку на додану вартість на окремі види виробничого обладнання в Норвегії за ставкою 7 відсотків стягується податок на капіталовкладення.

У Норвегії в розмірі 70 відсотків встановлено податок з продаж на такі предмети розкоші, як духи, бензин, спирт.

Важливе місце в системі оподаткування країни посідає податок на прибуток корпорацій.

Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 28 відсотків. Оподатковуваний прибуток складається з балансового прибутку корпорації, зменшеного на суму витрат на виробництво та реалізацію продукції та на суму сплачених податків до бюджету Норвегії. Виключенням є витрати на проведення розважальних заходів.

Амортизаційні відрахування проводяться лише по тих виробничих фондах, вартість яких перевищує 15000 норвезьких крон і строк експлуатації яких передбачається не менше 3 років.

Для нарахування амортизації норвезьким законодавством встановлено такі норми:

Група активів	Норми амортизаційних відрахувань, в %
Офісне обладнання	30
Придбані цінності	30
Вантажні транспортні засоби, автобуси	25
Легкові автомобілі, обладнання, інструменти	20
Річкові та морські судна	20
Повітряні судна	12
Будівлі, споруди, готелі, ресторани	5
Офісні будівлі	2

Дивіденди оподатковуються на тих же умовах, що і прибуток корпорацій. Виплачені акціонерам дивіденди оподатковуються також і у їх одержувачів.

Законодавчо дозволено перенесення збитків, одержаних у звітному періоді, на майбутні десять років.

Внески на соціальне страхування, які сплачує роботодавець, повністю вираховуються з оподатковуваного прибутку корпорацій.

Поряд з цим, роботодавець повинен сплачувати податок у розмірі 10 відсотків від суми доходу, що перевищує 656000 норвезьких крон.

Заохочуючи децентралізацію розміщення промислових підприємств та переміщення з великих міст до північних районів країни, законодавчо встановлено ставку відрахувань до соціальних фондів, які проводять роботодавці, від 0 відсотків в північних районах країни до 14,1 відсотка -- в центральних областях.

Майно, право власності на яке переходить у процесі дарування або успадкування, підлягає оподаткуванню за ставками від 18 до ЗО відсотків залежно від ступеню рідства та вартості цього майна.

Перші 100000 норвезьких крон вартості такого майна не підлягають оподаткуванню.

Якщо сума податку на майно становить більше 65 відсотків від суми оподатковуваного доходу особи, то ставка податку може бути зниженою. Сплачений податок на майно базу оподаткування не зменшує.

Із вартості купівлі земельних угідь стягується державне мито у розмірі 2,5 відсотка.

Спеціальним податком оподатковуються нафтові та газові компанії.

Основні засади податкової політики Данії

У структурі доходів бюджету Данії близько половини посідає прибутковий податок з громадян. Різні види доходів оподатковуються за різними ставками. Для цілей оподаткування доходи особи диференціюються по таких групах: особисті доходи, доходи від капіталу, оподатковуваного простого доходу та доходу від акцій.

Особистий дохід включає в себе заробітну плату, суми повернутого податку, вартість безплатного житла, витрати по службовому автомобілю, який використовується в особистих цілях, пенсії, дохід від підприємницької діяльності за виключенням понесених витрат та суми процентного доходу.

Дохід від капіталу складається з чистих процентів, оподатковуваного прибутку від продажу акцій, дивідендів від зарубіжних компаній (якщо податок в іноземній державі менший за датський), сум орендної плати за житло, яке надається в найм.

Оподатковуваний простий дохід -- це сукупність особистого доходу та доходу від капіталу за виключенням пільг, вирахувань та звільнень.

Дохід від акцій включає оподатковуваний прибуток від продажу акцій, дивіденди, одержані від датських компаній, зарубіжних компанійиз

(якщо податок в іноземній державі менший чим в Данії), та деякі інші доходи, які розподіляються інвестиційними компаніями.

Дивіденди оподатковуються за ставкою 25 відсотків. Цей податок утримується з платника компанією, яка здійснює свої зобов'язання. Дохід отриманий від дивідендів, що перевищує 33800 датських крон, оподатковується за ставкою 40 відсотків.

Для іноземних громадян у Данії встановлені особливі правила оподаткування. Іноземні громадяни, які знаходяться на території Данії від 6 місяців до трьох років, за умови, що вони є резидентами Данії й найняті на роботу датським роботодавцем, мають постійне представництво, а також їх заробітна плата становить не менше 44700 датських крон, можуть оподатковуватись за спеціальним податковим режимом.

У відповідності до особливого податкового режиму дохід оподатковується за фіксованою ставкою 25 відсотків, а сам податок утримується роботодавцем. Із суми такого доходу іноземного громадянина ніякі вирахування не проводяться.

Прибутковий податок включає в себе державний, муніципальний та церковний податки. Середня ставка муніципального та церковного податків у сумі становить 29,5 відсотків. Ставка державного податку диференційована в залежності від доходу.

Якщо простий податок перевищує 134500 датських крон, додатково встановлюється податок у розмірі 5 відсотків та 15 відсотків -- при перевищенні доходу 243500 датських крон.

Гранична ставка прибуткового податку в Данії встановлена в розмірі 58 відсотків.

Прибутковий податок протягом податкового року на основі попередньої реєстрації сплачується до бюджету авансовими платежами. Суми, які були сплачені понад суму належних до сплати платежів, відшкодовуються платникові з додатковими нарахуваннями у розмірі 4 відсотків.

У 1994 році в Данії запроваджено відрахування до соціальних фондів із ставкою оподаткування 7 відсотків від валової заробітної плати. Ці відрахування проводяться роботодавцями.

Суттєва увага в країні приділяється корпоративному оподаткуванню. Компанія вважається резидентом Данії, якщо вона була зареєстрована згідно з датським законодавством або якщо орган управління цієї компанії розташований на території Данії.

Юридична особа -- резидент Данії має повні податкові зобов'язання по всьому одержаному в звітному році в Данії доходу, включаючи прибуток постійного представництва, доходи від земельних ділянок, авторські гонорари, дивіденди та інші джерела доходів.

Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 34 відсотків і застосовується як до резидентів, так і до нерезидентів Данії.

Датським законодавством встановлено досить жорсткі правила визначення оподатковуваного прибутку. Оподатковуваним вважається прибуток, який відображено у фінансовій звітності звітного періоду, зменшений на суму фактичних витрат на ведення бізнесу. Деякі види витрат на відкриття та розширення бізнесу -- витрати на маркетингові дослідження, виплати експертам гонорарів, сплачене за реєстрацію мито, дивіденди та проценти -- зменшують базу оподаткування. З бази оподаткування може бути вирахувано 25 відсотків витрат, понесених на підготовку та проведення розважальних заходів. Однак капітальні витрати звичайно не зменшують оподатковувану базу.

Понесені протягом звітного року збитки можуть бути списаними за рахунок прибутку року, в якому вони були одержані.

Роботодавець зобов'язаний виплачувати за кожного свого працівника, який зайнятий повний робочий день, щомісячний внесок до пенсійного фонду у розмірі 1491 датських крони. Суми, які сплачуються до пенсійного фонду, повністю вираховуються з бази оподаткування при розрахунку податку на прибуток корпорацій.

Підприємства з оподатковуваним оборотом, який перевищує 20000 датських крон, зобов'язані зареєструватися як платник податку на додану вартість.

Ставка податку, в тому числі яка застосовується й по імпортних операціях, встановлена в розмірі 25 відсотків. Експортні поставки товарів та надання деяких послуг (наприклад, медичних, освітнянських, фінансових, страхових, пасажирського транспорту тощо) звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

При неповній або несвоєчасній сплаті податку на додану вартість на платника податку накладаються штрафні санкції, а переплачені суми податку відшкодовуються з бюджету з виплатою процентних нарахувань на суму переплати.

Резиденти Данії сплачують податок на майно, яке знаходиться на території Данії, а також за її межами. Нерезиденти сплачують податок на майно, яке знаходиться на території Данії. Ставка цього податку встановлена на рівні 0,7 відсотків від чистої вартості майна, яка перевищує 2,4 млн. датських крон.

Подружжя оподатковуються податком на майно окремо.

Податок з успадковуваного майна сплачується з вартості всього майна, якщо померлий громадянин є резидентом Данії, та лише з вартості майна, розташованого на території Данії, якщо він є нерезидентом.

Як звичайний дохід підлягають оподаткуванню подарунки. Подарунки чоловікові (дружині), батькам або дітям оподатковуються спеціальним податком на подарунки за ставкою 15 відсотків. Щорічним неоподатковуваним розміром подарунка дітям у Данії вважається 41000 датських крон.

Контрольні питання до розділу 1.11:

/. Проведіть порівняльний аналіз систем оподаткування України та будь-якої розвиненої країни світу.

Чи можна успішно застосувати систему оподаткування однієї з розвинених країн світу в Україні? Яким, на вашу думку, буде очікуваний ефект?

Прямим чи непрямим податкам надається перевага в європейських країнах?

Глава 2 Податкове законодавство та шляхи його реформування

2.1 Нормативно-правові акти з питань оподаткування

Основні терміни та поняття: податки, збори, обов'язкові платежі, податковий контроль, податкове законодавство, нормативно-правові акти, закони України, суб'єкти податкових правовідносин, об'єкти оподаткування, база оподаткування, податкові ставки, нормативи оподаткування, податкові пільги, податковий облік, податкові зобов'язання, відповідальність за порушення у сфері оподаткування, міжнародні договори України.

Відносини, пов'язані з встановленням та скасуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, а також відносини, які виникають у процесі виконання обов'язків щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а також здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, регулюються податковим законодавством.

Відносини у сфері оподаткування, а також визначення правових основ побудови та функціонування системи оподаткування України регулюються Конституцією України і прийнятими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

До нормативно-правових актів з питань оподаткування належать:

закони України з питань оподаткування;

акти з питань оподаткування, прийняті Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України;

акти з питань оподаткування, прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах визначених чинним законодавством України повноважень;

акти з питань оподаткування, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих їм повноважень, визначених чинним законодавством України.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування встановлюють перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що включаються до системи оподаткування України, основні засади визначення суб'єктів податкових правовідносин, їх прав і обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нормативів, порядку справляння та зарахування податків, регламентують порядок їх встановлення, зміни і скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в податковому законодавстві України, то відповідно до Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"» застосовуються правила міжнародного договору.

За наявності суперечностей між положеннями нормативно-правових актів з питань оподаткування та актів, які належать до іншої галузі законодавства, для цілей оподаткування повинні застосовуватись норми податкового законодавства.

Дія нормативно-правових актів з питань оподаткування не поширюється на обов'язкові платежі, що встановлені іншим ніж податковим законодавством і які не включені до системи оподаткування України.

Податкове законодавство України щодо встановлення нових податків, зборів і обов'язкових платежів, а також пільг в оподаткуванні, розміру податкових ставок і нормативів, порядку справляння податків, зборів і обов'язкових платежів, приймається не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року та набирає чинності не раніше ніж з початку нового бюджетного року.

Нормативно-правові акти з питань оподаткування не мають зворотної дії в час], крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність платників податків.

Контрольні питання до розділу 2.1:

Що таке податкове законодавство і які питання ним регулюються?

Які акти належать до нормативно-правових актів з питань оподаткування?

Які норми для цілей оподаткування застосовуються на практиці у разі наявності суперечностей між положеннями нормативно-правових актів з питань оподаткування та актів, які належать до іншої галузі законодавства?

Чи поширюється дія нормативно-правових актів з питань оподаткування на обов'язкові платежі, що встановлені іншим ніж податковим законодавством і які не були включені до системи оподаткування України?

Чи мають зворотну дію в часі нормативно-правові акти з питань оподаткування, і якщо так, то у яких випадках?

2.2 Адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Основні терміни та поняття: міжнародна угода, міжнародний договір, законодавство, норми та стандарти Європейського Союзу, Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, адаптація законодавства, законопроекту робота, Гельсінський саміт Європейського Союзу, асоційоване членство, імплементація Угоди про партнерство і співробітництво, двосторонні стосунки, Світова Організація Торгівлі, зона вільної торгівлі, Програма інтеграції України до ЄС.

У зв'язку зі вступом України до Ради Європи було підписано низку міжнародних угод та договорів щодо узгодження законодавства України з нормами та стандартами Європейського Союзу. Зокрема, було підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, згідно з якою Україна взяла на себе зобов'язання щодо наближення чинного і майбутнього законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Для виконання зазначених функцій Президент України своїм Указом від 30.08.2000 р. № 1033/2000 «Про Національну Раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» утворив Національну Раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, основними завданнями якої є підготовка пропозицій щодо:

визначення пріоритетних напрямів розвитку законодавства України з урахуванням норм та стандартів ЄС;

забезпечення координації здійснення заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС органами державної влади та сприяння їх взаємодії у цій сфері;

здійснення моніторингу адаптації законодавства України;

забезпечення аналізу та узгодження проектів нормативно-правових актів у пріоритетних сферах адаптації.

Основним завданням Ради є підготовка пропозицій із виконання зобов'язань України щодо наближення чинного та майбутнього законодавства України до законодавства ЄС.

Для виконання покладених на неї завдань Національна Рада має право:

одержувати необхідну для виконання своїх завдань інформацію, матеріали та документи;

заслуховувати інформацію керівників органів виконавчої влади про хід законопроектної роботи;

утворювати тимчасові робочі та експертні групи.

Звичайно, невиконання взятих Україною на себе зобов'язань перед ЄС неприпустимо.

Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, яка в 1994 році була підписана і розроблена та прийнята в грудні 1999 року на Гельсінському саміті Європейського Союзу. Спільна стратегія Європейського Союзу стосовно України, яка передбачає основні шляхи співробітництва України та Європейського Союзу, спрямована на прискорення процесів інтеграції України до Європейського Союзу.

Цій же проблемі присвячені й прийнята Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 року № 3360 «Про основні напрямки зовнішньої політики України» та Програма Кабінету Міністрів України, які передбачають один із пріоритетів -- підготовку умов для набуття асоційованого членства України у Європейському Союзі.

Угода про партнерство і співробітництво, яка набула чинності 1 березня 1998 року, встановлює між Україною та Європейським співтовариством і його державами-членами стабільні політичні відносини, закріплюючи розширення зв'язків між Україною та Європейським Союзом і західним світом загалом.

Європейське Співтовариство підписало аналогічні угоди про партнерство і співробітництво з більшістю країн -- колишніх республік СРСР. З усіма країнами Центральної і Східної Європи, які подали заяви на вступ до ЄС, Європейське Співтовариство уклало угоди на асоційоване членство, які схожі на угоди про партнерство і співробітництво.

Здійснення заходів у рамках Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС створить можливість для обох сторін, як України, так і ЄС, узгодити і поєднати свої політичні та економічні плани.

Угода про партнерство і співробітництво в економічному аспекті є важливим кроком уперед до залучення України до правового поля єдиного європейського ринку та ГАТТ/COT. Сьогодні Україною розпочато переговори щодо приєднання до Світової Організації Торгівлі (СОТ). Положення Угоди про партнерство і співробітництво, що регулюють питання переміщення товарів, послуг, робочої сили та капіталів, значною мірою визначатимуть правове поле регулювання відповідних відносин, впливаючи на внутрішнє законодавство двох сторін, а особливо це стосується України, оскільки нормативні акти ЄС здебільшого відповідають усім нормам Угоди про партнерство і співробітництво.

Серед основних принципів побудови Угоди про партнерство і співробітництво особливе місце посідає принцип, що стосується ринкової економіки. Для того, щоб забезпечити ефективне функціонування ринку, необхідно створити систему таких «правил гри», які б сприяли розвитку економіки країни. Ця система включатиме офіційні норми права і правила поведінки. За допомогою Угоди про партнерство і співробітництво проводиться розробка орієнтованої на встановлення ринкових відносин економічної, торговельної та пов'язаної з торгівлею політики стосовно товарів, робіт та послуг, питань праці, поточних платежів, руху капіталу та прав інтелектуальної власності. І можливості, які надає Угода про партнерство і співробітництво Україні для її розвитку та зближення з ЄС, повинні бути використані нею повною мірою. Імплементація Угоди про партнерство і співробітництво та повне використання її потенціалу має стати пріоритетом у двосторонніх стосунках України та ЄС.

Угода про партнерство і співробітництво лише встановлює підвалини для двостороннього співробітництва, але сама Угода передбачає в подальшому перетворення її в інструмент, який набагато тісніше зблизить Україну з ЄС.

Стаття 4 частини 1 Угоди про партнерство і співробітництво окреслює можливий розвиток відносин у напрямку створення зони вільної торгівлі між сторонами в залежності, зокрема, від успішного просування ринкових реформ в Україні.

Повна імплементація Угоди про партнерство і співробітництво вимагатиме зусиль з адаптації внутрішнього законодавства в різних напрямках: як у політичній і економічній сферах, так і в питаннях вдосконалення адміністративного управління і судочинства.

Законодавство ЄС складається з:

Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля і сталі 1951 року, Договору про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 року і Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 року із внесеними змінами і доповненнями;

положень, директив та інших актів нормативного характеру, які приймаються компетентними органами Європейських співтовариств;

міжнародних угод, однією із сторін яких є Європейські співтовариства;

рішень Суду Європейських співтовариств, якими дається офіційне тлумачення відповідних правових норм.

Неабияких зусиль треба докласти, щоб здійснити заходи в напрямку реформування й реструктуризації економіки задля встановлення необхідної довіри між учасниками ринку, а також органами, що здійснюють нагляд за їх діяльністю.

Україна на практиці демонструє свою здатність належним чином виконувати Угоду про партнерство і співробітництво і доводить, що вона є надійним партнером у різних галузях співробітництва, визначених Угодою, і може за допомогою ЄС створити основу для швидкого розвитку та перетворення Угоди про партнерство і співробітництво на більш потужний і ефективний механізм зближення України та ЄС.

Для прискорення імплементації Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами та їх державами-членами та реалізації Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу Президентом України 14 вересня 2000 року був підписаний Указ № 1072/2000 «Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу», яким було схвалено підготовлену Кабінетом Міністрів України Програму інтеграції України до Європейського Союзу та дано доручення всім центральним органам виконавчої влади забезпечити неухильне її виконання.

Відповідно до Програми інтеграції України до ЄС пріоритетним напрямом в адаптації українського законодавства до директив ЄС на 2000 -- 2001 роки визнано адаптацію законодавства з непрямого оподаткування. Ця робота сьогодні активно проводиться урядом.

Відповідно до доручення Президента України Кабінет Міністрів України зобов'язаний щорічно, починаючи з 2001 року, розробляти план дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, складовою частиною якого має бути план роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС взагалі та податкового законодавства зокрема.

Адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ЄС) є процесом наближення та поступового приведення українського законодавства з питань оподаткування у відповідність до законодавства ЄС.

Адаптація податкового законодавства проводиться з метою забезпечення відповідності законодавства з питань оподаткування України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС, а також для розвитку національного податкового законодавства в напрямі його зближення із аналогічним законодавством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні законопроектів з питань оподаткування.

Слід мати на увазі, що оподаткування є основоположною прерогативою держав -- членів ЄС. Кожна країна здійснює управління власною фіскальною системою, проте довгостроковою метою є формування економічного простору з ознаками єдиного ринку, а метою в економічній сфері є формування єдиного ринку, який передбачатиме вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу. Ці основні права зафіксовані у Договорі про ЄС та відображені в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

Хоча пряме оподаткування залишається виключною компетенцією держав -- членів ЄС, вони повинні забезпечити збалансованість між національними вимогами та загальними правилами, визначеними в Договорі про ЄС, щодо обмеження вільного руху товарів, послуг, громадян і капіталу. Ці правила були визначені державами -- членами ЄС у Союзному договорі 1993 року, в якому був визначений принцип субсидіарності. Крім того, ці правила також відображені у положеннях Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

ЄС істотно вплинув на податкове законодавство своїх держав-членів.

Питання щодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із законодавством ЄС для України є актуальним. Ось чому сьогодні є нагальна потреба у прийнятті Програми гармонізації законодавства України з законодавством ЄС, яка б передбачала заходи у всіх пріоритетних напрямах діяльності законодавчої та виконавчої влади щодо вирішення питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС, у тому числі й податкового. В даний час на розгляді Верховної Ради України знаходиться проект Постанови Верховної Ради України «Про гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу», підготовлений групою народних депутатів України.

Прийняття Верховною Радою України зазначеного документу надасть можливість схвалити на законодавчому рівні механізм узгодження нормативно-правової бази України із законодавством Європейського Союзу, що сприятиме подальшій європейській інтеграції держави.

Сьогодні необхідно реалізувати наявний потенціал двостороннього співробітництва між Україною та ЄС.

15 вересня 2000 року в Парижі за участю Президента України Л.Д.Кучми відбувся Четвертий саміт «Україна -- ЄС», на якому Україна підтвердила незмінність свого стратегічного курсу на інтеграцію до ЄС. '

Керівництво ЄС позитивно оцінило хід реалізації економічних реформ в Україні і це є свідченням довгострокової тенденції, яка з часом буде лише підсилюватись.

Подальша реалізація реформ має забезпечити стабільність в Україні, ставши в той же час запорукою стабільності в Європі.

Успішне здійснення реформ дозволить перейти до нового рівня співробітництва між Україною та ЄС, а також сприятиме успішній реалізації концепції зближення України з ЄС.

Європейські підприємці підтверджують інтерес західноєвропейських інвесторів до українського ринку і готові будуть прийти в Україну в разі отримання позитивного сигналу про стабільність і незворотність реформ.

Необхідно усунути ті перешкоди на шляху іноземних інвестицій, які сьогодні ще мають місце в Україні. Вирішення цих проблем та забезпечення повного виконання УПС дозволить Україні відкрити шлях до інвестицій і позитивна реакція інвесторів буде негайною.

Контрольні питання до розділу 2. 2:

З якою метою підписуються міжнародні угоди й договори?

З якою метою в Україні утворена Національна Рада з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС? Які її основні завдання?

Якими правами наділена Національна Рада з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС?

Що передбачає Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом?

Які пріоритетні напрями в адаптації українського податкового законодавства до директив ЄС передбачає Програма інтеграції України до Європейського Союзу?

2.3 Необхідність та шляхи реформування податкового законодавства України

Основні терміни і поняття: система оподаткування, нормативно-правові акти, податкова реформа, реформування податкової системи, Податковий кодекс України, ухилення від сплати податків, пільговий режим оподаткування, податкове навантаження, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, підакцизні товари, примусове стягнення податкової заборгованості, податковий тиск, економічне обґрунтування.

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.

На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків. Не секрет, що й податковий тиск на платників податків сьогодні вже необхідно знижувати.

Сьогодні з питань оподаткування існує більш як 1030 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства.

Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення єдиного всеохоплюючого податкового закону -- Податкового кодексу.

При цьому немає сенсу ставити за мету абсолютну заміну чинних елементів податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, зменшенню зрозумілих для платників податків механізмів.

І сьогодні можна констатувати, що в Україні вперше розробляється цілісний документ з питань оподаткування та його проект уряд вже подав на розгляд до Верховної Ради України.

Податковий кодекс покликаний стати потужним важелем економічного піднесення нашої держави. Цей законопроект є підсумком ґрунтовної роботи протягом декількох років.

Прийняттям Податкового кодексу України в нашій крайні завершиться третій етап реформування системи оподаткування.

У цьому важливому для країни документі закладено основи формування правового середовища нової ідеології оподаткування. З його прийняттям Україна ввійде в нове тисячоліття з сучасним і цивілізованим податковим законодавством -- виваженим, економічно обгрунтованим і прийнятним для всіх суб'єктів податкового процесу.

У ньому мова піде не про просте скорочення переліку податків та зниження їх ставок, хоча ці заходи матимуть позитивний результат, а й про розширення поля оподаткування, залучення до нього все більшої кількості платників податків, а також про зміну самої ідеології оподаткування.

В урядовому проекті Кодексу, який сьогодні знаходиться на розгляді в Верховній Раді України, передбачено суттєве скорочення загальної кількості загальнодержавних та місцевих податків і зборів. Проектом передбачається включення до системи оподаткування 23 видів податків, зборів та обов'язкових платежів замість 39, передбачених діючою сьогодні системою.

З переліку місцевих податків і зборів вилучено цілу низку існуючих сьогодні місцевих податків і зборів, які не відіграють істотної ролі у формуванні місцевих бюджетів, проте вимагають невиправданих витрат на їх адміністрування.

З метою забезпечення стабільної фінансової бази місцевих бюджетів в урядовому проекті Податкового кодексу запропоновано доповнити окремими новими зборами перелік місцевих податків і зборів.

Інша не менш важлива проблема, яка вирішується в урядовому проекті Кодексу, -- це суттєве зниження податкового навантаження на платників податків. З цією метою в цьому документі запропоновано знизити ставки оподаткування з податку на прибуток підприємств з ЗО до 20, податку на додану вартість -- з 20 до 17, а максимальну ставку податку на доходи фізичних осіб знизити з 40 до 20 відсотків.

На відміну від діючого законодавства, в проекті Податкового кодексу зменшено розмір ставок із справляння податку на окремі види транспортних засобів, зокрема на трактори колісні, легкові автомобілі з малим і середнім об'ємом циліндру двигуна, що дасть можливість зменшити податковий тиск на платників податку та поліпшити фінансовий стан власників вантажних автотранспортних засобів.

Крім того, норми проекту Кодексу спрямовані на спрощення системи адміністрування податків.

Зважаючи на те, що прийнятий у 1997 році Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в основному відповідає світовим вимогам щодо оподаткування прибутку (доходу) підприємств, при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, яким регулюється справляння цього податку не ставилася мета внести кардинальні зміни у порядок його справляння, а тільки передбачалося вдосконалити цей порядок.