Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи (на прикладі бюджетної установи "Київський коледж комп’ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету")

13

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Інститут міжнародної економіки, фінансів та інформаційних технологій

імені СВЯТОЇ ВЕЛИКОЇ КНЯГИНІ ОЛЬГИ

Д И П Л О М Н А Р О Б О Т А

на тему: Порядок складання балансу. Аналіз і аудит фінансового стану установи (на прикладі бюджетної установи “Київський коледж комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету”)

Плетінь Наталії Олександрівни

спеціальність : 7050106 “Облік і аудит”

Київ 2014

ВСТУП

Актуальність теми. Баланс є основним фінансовим звітом, який складають всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм, форм власності та підпорядкування, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. У ньому міститься інформація на певну дату про фінансовий стан підприємства, його активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс - це система взаємопов'язаних показників, які відображають у грошовій формі з одного боку активи, тобто те чим володіє чи розпоряджається підприємство або ресурси (економічний зміст), а з іншого боку - пасиви, тобто сукупність прав і зобов'язань підприємства (юридичний зміст), що представлені власним капіталом та різними видами заборгованості.

За даними Балансу підприємства оцінюється його майновий стан, ліквідність та платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність. Баланс використовується для контролю за ефективністю діяльності підприємства, виконанням проектних завдань, планів, прогнозів, бізнес-планів. Вищим органам управління Баланс необхідний для контролю за діяльністю підприємств, виявлення і узагальнення позитивного досвіду чи недоліків в роботі, проведення аналізу господарської діяльності, для складання зведеної чи консолідованої звітності. Кредитні та банківські установи на основі даних Балансів приймають рішення про видачу кредитів, страхування майна, інвестування. Таким чином, Баланс є головним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства і на цій підставі прийняття ефективних управлінських рішень. Правильність складання Балансу забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про фінансовий стан підприємства на звітну дату і, відповідно об'єктивність, точність і достовірність прийняття рішень на її основі.

Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для його нормального функціонування, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Він визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність, розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. Від того, на скільки раціонально організовано аналіз фінансового стану залежить здатність системи управління забезпечувати якісний склад і структуру майна підприємства та джерел його утворення, здатність виконувати свої зобов'язання та погашати борги, стабільно й ефективно працювати.

Зважаючи на важливість Балансу, як основної складової фінансової звітності та основного джерела інформації про фінансовий стан підприємства проблеми його складання, аналізу та аудиту широко висвітлюються у наукових монографіях, навчальних посібниках, періодичних виданнях та розглядаються повідними фахівцями з обліку, аналізу та аудиту, зокрема, такими як В.В. Сопко, В.П. Шилов, Н.М. Ткаченко, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, А.Г. Загородній, Г.М. Давидов, В.М.Костюченко, В.С. Лень, В.В. Глитвенко, О.І. Коблянська, Ю.А. Верига, О.В. Лишиленко, Н.І. Нашкерська, Н.І. Верхоглядова, Г.А. Ямборський, І.І. Пилипенко, В. Пархоменко та іншими.

Метою дипломної роботи є визначення теоретичних, організаційних і методичних засад складання Балансу, аналізу й аудиту фінансового стану підприємства.

Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

· визначено сутність, значення, склад, мету, загальні вимоги та порядок складання фінансової звітності підприємства та бюджетної установи;

· визначено зміст, структуру та значення Балансу підприємства та бюджетної установи, розкрито сутність та значення фінансового стану підприємства;

· здійснено огляд нормативно-правової бази та спеціальної літератури з теми дослідження;

· проведено організаційно-економічну характеристику бюджетної установи «Київський коледж комп'ютерних технологій та економіки Національного авіаційного університету»;

· розкрито порядок складання Балансу підприємства, розпорядника та одержувача бюджетних коштів та суб'єкта державного сектору;

· розкрито сутність, значення, завдання, джерела, методи та методику аналізу фінансового стану підприємства, визначено методику та здійснено аналіз основних аспектів фінансового стану бюджетної установи;

· визначено сутність, завдання, загальний порядок, основні процедури та етапи аудиту фінансового стану підприємства, розкрито особливості документування його результатів;

· визначено загальний порядок, методику та особливості документування аудиту фінансового стану бюджетної установи.

Практичне значення. Ефективна організація складання Балансу, аналізу та аудиту фінансового стану є потужним засобом забезпечення ефективності управління, як підприємством, так і бюджетною установою, необхідною умовою підвищення результативності їх діяльності. Результати даної дипломної роботи можуть бути використані для удосконалення організації складання Балансу, аналізу та аудиту фінансового стану на підприємстві та у бюджетній установі, а також у навчальному процесі з відповідних дисциплін.

Предметом даної дипломної роботи є організація складання Балансу, аналіз та аудит фінансового стану підприємства ба бюджетної установи, об'єктом - порядок складання Балансу, аналіз та аудит фінансового стану бюджетної установи “Київський радіомеханічний коледж Національного авіаційного університету”.

Методи дослідження. Для дослідження предмету дипломної роботи використовувалися загальнонаукові методи дослідження, методи економічного аналізу, зокрема, фінансового, а також методи економічної та фінансової статистики.

Інформаційна та методологічна база дослідження. Дана дипломна робота виконана на підставі чинної нормативно-правової бази України, спеціальної економічної літератури з питань складання Балансу, аналізу та аудиту фінансового стану підприємства, облікових і звітних матеріалах бюджетної установи “Київський радіомеханічний коледж Національного авіаційного університету”.

Обсяг і структура дипломної роботи. Дипломна робота викладена на 184 сторінках. Вона складається зі вступу, 4-х розділів, що містять 28 таблиць та 10 рисунків, висновків і пропозицій, списку використаних джерел - 115 найменувань, додатків.

РОЗДІЛ 1.

Теоретичні засади складання балансу, АНАЛІЗУ і АУДИТУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Фінансова звітність підприємства, її сутність, значення та порядок подання

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Її, згідно зі статтею 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.06.1999 р. [6] та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов'язані складати підприємства на основі даних бухгалтерського обліку.

Метою складання фінансової звітності відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6] та з наказом Міністерства Фінансів України від 27.06.2013 р. №627[8], та інструкцію зі складання звіту про фінансовий стан (баланс) затверджено Наказом Мінфіну України № 433 від 28.03.2013р «Про затвердження методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності» [9]. Згідно цієї інструкції у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу. Актив відображається в балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Витрати на придбання та створення активу, який не може бути відображений в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду. Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни. Відповідним чином у Національному П(С)БО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» [17] визначається мета складання фінансової звітності в державному секторі.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів (фізичних або юридичних осіб, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень [6]) щодо [8]: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень.

Традиційно вважається, що фінансова звітність «повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб [8]», тобто зовнішніх користувачів. Проте вона виконує надзвичайно важливу роль в управлінні підприємством, оскільки узагальнено представляє найважливішу фінансову інформацію [98; 117].

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Фінансова звітність складається за формами, які є її основними складовими. Відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6] форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Мінфіном України за погодженням з Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Нацбанком України. Форми фінансової звітності бюджетних установ, встановлюються Міністерством фінансів України.

Складові фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни, що дає змогу зробити ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства.

Фінансова звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) складається з: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і приміток до звітів [6; 8] (рис. 1.1).

Підприємства, що мають звітні сегменти крім основних форм звітності подають Додаток до приміток до річної фінансової звітності [13].

За окремими галузями народного господарства, крім форм 1-6, передбачені додаткові спеціалізовані види форм (автомобільний транспорт, сільське господарство, страхові організації) звітності, що додаються до основних шести форм [72].

Суб'єктами малого підприємництва визначаються юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України. Це фізичні особи для яких з 1 квітня 2011 р. до 1 січня 2016 р. встановлена ставка 0 відсотків податку на прибуток.

13

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Основні комплекти фінансової звітності підприємства

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними П(С)БО встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

До них відповідно до пункту 154.6 статті 154 «Звільнення від оподаткування» Податкового кодексу України [4] відносяться такі платники податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 р.;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України, тобто 18 %.

Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання, які:

1) утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації;

2) здійснюють: діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу, що полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо; виробництво, оптовий продаж, експорт імпорт підакцизних товарів; виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів; видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; фінансову діяльність (гр. 65 - гр. 67 Секції J КВЕД ДК 009:2005); діяльність з обміну валют; видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення; операції з нерухомим майном, оренду (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об'єктах) (гр. 70, 71 КВЕД ДК 009:2005); діяльність з надання послуг пошти та зв'язку (гр. 64 КВЕД ДК 009:2005); діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; охоронну діяльність; зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації); виробництво продукції на давальницькій сировині; оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі; діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води; діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям (гр. 74 КВЕД ДК 009:2005).

Платники податку, зазначені у підпунктах «а», «б», «в» цього пункту, які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку в порядку, встановленому підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України та сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу України (18 %) за звітний податковий період, у якому здійснювалось нарахування та виплата дивідендів.

Відповідно до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» [12], затвердженого Наказом Мінфіну України 25.02.2000 р. № 39, в новій редакції згідно з Наказом Мінфіну України від 24.01.2011 р. № 25 для суб'єктів малого підприємства передбачено складання Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6] підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність - фінансову звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Об'єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів також складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Бюджетні установи на сьогодні складають фінансову звітність відповідно до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012р. №44 згідно з яким: фінансова звітність розпорядників бюджетних коштів Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України: розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. складається з трьох основних звітів: Балансу (форма № 1); Звіту про результати фінансової діяльності (форма № 9д, № 9м); Звіту про рух грошових коштів. Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають лише один фінансовий звіт - Баланс (форма та порядок заповнення якого встановлюється нормативно-правовими актами відповідних Фондів). Розкриття елементів фінансової звітності здійснюється у Пояснювальній записці та формах щодо розкриття елементів фінансової звітності до неї. Елементи фінансової звітності додатково розкриваються у таких формах: Звіт про рух необоротних активів (форма № 5); Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування (форма № 6); Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей (форма № 15); Довідка про підтвердження залишків коштів загального та спеціального фондів державного або місцевих бюджетів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках; Довідка про підтвердження залишків коштів на рахунках інших клієнтів Державного казначейства України; Реєстр про залишки коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних), інших рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, та поточних рахунках, відкритих в установах банків; Реєстр залишків коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) та поточних рахунках розпорядників бюджетних коштів, що належать до сфери управління розпорядників бюджетних коштів вищого рівня; Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків; Довідка про залишки бюджетних коштів на інших поточних рахунках в установах банків; Довідка про депозитні операції; Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі № 7д, № 7м Звіт про заборгованість за бюджетними коштами; Довідка про причини виникнення простроченої дебіторської заборгованості загального фонду та вжиті заходи щодо її стягнення; Довідка про причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості загального фонду; Довідка про сплату до бюджету штрафів, накладених контролюючими органами.

Згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності» основними елементами фінансових звітів є статті. Склад і зміст статей фінансових звітів визначаються відповідними П(С)БО. Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею; оцінка статті може бути достовірно визначена. До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства. У рядках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.

Об'єктом фінансової звітності визначають вкладений власником (власниками) капітал, предметом - сферу існування капіталу, що відображає форми його функціонування, підтримання, нарощування і розподілу [71,с.25].

Форми фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до пункту 1.9. Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів [28] складаються у гривнях з копійками. Фінансова звітність суб'єктів державного сектору відповідно до розділу ІІІ Національного П(С)БО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» [17] повинна складатися у тисячах гривень без десяткових знаків.

Звітним періодом для складання фінансової звітності відповідно до статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6] та порядок складання розроблено відповідно до статті 58 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Цим Порядком визначаються склад та порядок складання місячної, квартальної і річної фінансової та бюджетної звітності, вимоги до розкриття її елементів. Фінансова та бюджетна звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій та бюджетній звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень. Фінансова та бюджетна звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства). Фінансова та бюджетна звітність повинна містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку. Звітним періодом для складання місячної бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного місяця. Звітним періодом для складання квартальної фінансової та бюджетної звітності є період, що починається 1 січня і закінчується в останній день звітного кварталу. Звітним періодом для складання річної фінансової та бюджетної звітності є бюджетний період, що становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року, якщо не буде визначено інший період у випадках, визначених законодавством. Звітним періодом для бюджетних установ, що створені протягом звітного року, є період від їх створення до кінця звітного року. Звітним періодом для бюджетних установ, що створені та припиняють свою діяльність у зв'язку із закінченням строку, на який вони створювались, протягом звітного року, є період від дати створення до дати припинення діяльності таких бюджетних установ. Звітним періодом для бюджетних установ, що припиняють свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, є період з початку звітного року до моменту припинення їх діяльності. Розпорядники бюджетних коштів, підпорядкованість яких згідно із законодавством України протягом звітного періоду була змінена, фінансову та бюджетну звітність складають та подають за попередньою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, у обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають і подають фінансову та бюджетну звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається (місячна, квартальна, річна). Розпорядники бюджетних коштів, що створені згідно із законодавством України протягом звітного періоду, фінансову та бюджетну звітність складають і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня (далі - розпорядники вищого рівня), до сфери управління яких вони включені, та органам Казначейства за місцем обслуговування у загальному порядку. У фінансовій та бюджетній звітності такими розпорядниками бюджетних коштів залишки на початок звітного року не зазначаються.

Порядок подання фінансової звітності визначається законодавством, зокрема: Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національним положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» що визначає правові засади регулювання, організації складання фінансової звітності в Україні; Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2012 р. № 44 дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (підприємств), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до вимог цього наказу складають фінансову та бюджетну звітність центральні органи виконавчої влади, інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи та організації, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів.

Підприємства, згідно зі статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6], зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності [14] фінансова звітність може подаватися органам державної статистики разом з довідкою про наявність згоди надання органам державної влади даних з фінансової звітності підприємства, форму якої наведено у додатку. У разі відсутності такої згоди зазначена довідка органам державної статистики не подається.

Платники податку на прибуток подають органові державної податкової служби: квартальну фінансову звітність (крім підприємств, що відповідно до Господарського кодексу України визнано малими); річну фінансову звітність.

Юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, подають відповідним органам річну фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва.

Банки подають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність Національному банку в установленому ним порядку.

Підписують фінансову звітність підприємства його керівник та бухгалтер.

Розпорядники та одержувачі коштів державного бюджету, згідно Порядку подання фінансової звітності [14], подають фінансову звітність за встановленою формою органам Державної казначейської служби. Розпорядники та одержувачі коштів місцевих бюджетів подають фінансову звітність органам Державної казначейської служби та місцевим фінансовим органам. Розпорядники бюджетних коштів разом з річною фінансовою звітністю подають аудиторський звіт з висновком щодо її достовірності, складений органом державної контрольно-ревізійної служби.

Згідно з Порядком складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів [28] розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають у повному обсязі: місячну фінансову звітність до органів Державного казначейства України; квартальну та річну фінансову звітність до: органів Державного казначейства України; розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади зведену квартальну та річну фінансову звітність подають: Державному казначейству України; Рахунковій палаті. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо перевіреної Державним казначейством України, подаються до Міністерства фінансів України. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів зведену квартальну та річну фінансову звітність подають органу Державного казначейства України. Копії зведеної річної фінансової звітності, попередньо завізованої в органах Державного казначейства України, подаються до відповідних фінансових органів.

Розпорядники бюджетних коштів, у яких згідно із законодавством України протягом звітного періоду була змінена підпорядкованість, фінансову звітність складають та подають за старою підпорядкованістю як такі, що припинили діяльність, у обсязі річної звітності. За новою підпорядкованістю такі розпорядники бюджетних коштів складають та подають фінансову звітність як новоутворені залежно від того, яка звітність складається та подається (місячна, квартальна, річна).

Розпорядники бюджетних коштів, які згідно із законодавством України протягом звітного періоду були створені, фінансову звітність складають і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони уключені, та органам Державного казначейства України за місцем обслуговування у загальному порядку. У фінансовій звітності такими розпорядниками бюджетних коштів залишки на початок звітного року не зазначаються.

Розпорядники бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких уключені новоутворені розпорядники бюджетних коштів, у зведеній фінансовій звітності враховують дані фінансової та бюджетної звітності таких розпорядників бюджетних коштів у повному обсязі.

Розпорядники бюджетних коштів, які припинили свою діяльність згідно із законодавством України протягом звітного періоду, складають фінансову звітність в обсязі річної і подають розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня, до сфери управління яких вони належали, та органам Державного казначейства України за місцем обслуговування. У фінансовій звітності таких розпорядників бюджетних коштів залишків за всіма статтями Балансу на кінець звітного періоду не повинно бути.

Розпорядники бюджетних коштів вищого рівня у разі виключення зі сфери свого управління розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня у зв'язку з припиненням їх діяльності у зведеній фінансовій та бюджетній звітності залишки за всіма статтями балансу на початок року зазначають без змін.

Дані фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів перевіряються в частині відповідності аналогічним даним, відображеним у бухгалтерському обліку органів Державного казначейства України. Дані бухгалтерського обліку органу Державного казначейства України за операціями з обслуговування кошторисів (планів використання бюджетних коштів), що формуються в інформаційній системі Державного казначейства України, вважаються остаточними.

Усі примірники фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також зведена фінансова звітність головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів, у т.ч. в інших областях, до подачі розпорядникам бюджетних коштів вищого рівня або іншим користувачам повинні бути перевірені і завізовані відповідним органом Державного казначейства України, засвідчені підписом, печаткою або штампом на кожній сторінці всіх форм фінансової звітності і форм щодо розкриття елементів фінансової звітності.

Розпорядники бюджетних коштів, до сфери управління яких належать розпорядники бюджетних коштів в інших областях, до своєї фінансової звітності додають форми фінансової звітності, завізовані відповідними органами Державного казначейства України.

Додатково підлягає перевірці та поданню до відповідного органу Державного казначейства України фінансова звітність розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня у разі встановлення розпорядниками вищого рівня розбіжностей щодо бухгалтерського обліку операцій з внутрівідомчої передачі майна тощо.

Зведена фінансова звітність обласних державних адміністрацій до подання Держказначейству України повинна бути перевірена і завізована відповідним Головним управлінням Держказначейства у загальному порядку. Віза засвідчує, що фінансова звітність розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів складена відповідно до вимог Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів [28], дані фінансової звітності є тотожними аналогічним даним бухобліку органів Держказначейства України і підлягають консолідації у зведеній фінансовій звітності розпорядників бюджетних коштів вищого рівня. Форми фінансової та бюджетної звітності, при складанні яких не були дотримані положення даного Порядку, органами Державного казначейства України не візуються та повертаються на доопрацювання з супровідним листом. У листі зазначаються норми, які не були дотримані, та строк від трьох до п'яти робочих днів, у який необхідно усунути недоліки. У разі порушення розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів встановлених порядку або термінів подання фінансової звітності органами Державного казначейства України відповідно до законодавства оформляється протокол про порушення бюджетного законодавства. Дані такої фінансової звітності не підлягають консолідації розпорядниками коштів вищого рівня у зведеній фінансовій звітності та органами Держказначейства України у звітності про виконання бюджетів. Ця фінансова звітність повторно надається до обслуговуючих органів Держказначейства на перевірку та візування.

Зведена фінансова звітність складається головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, що мають свою мережу, на підставі фінансової звітності розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, а також фінансової звітності за своїми операціями.

Форми звітності і пояснювальні записки підписуються керівниками і головними бухгалтерами. Без таких підписів фінансова звітність вважається недійсною.

Подання фінансової звітності супроводжується листом, в якому зазначаються перелік форм фінансової звітності, що подаються, та їх обсяг(за кожною формою).

Форми фінансової звітності подаються також на електронних носіях згідно з вимогами автоматизованої системи Державного казначейства України.

Термін подання фінансової звітності, згідно зі статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6], встановлюється Кабміну України, а для банків - Нацбанком України.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності [14] терміни подання підприємствами фінансової звітності встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприємства, або органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Головні розпорядники бюджетних коштів затверджують терміни подання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами, що належать до сфери їх управління, з таким розрахунком, щоб вони вкладались у терміни подання фінансової звітності до органів Державного казначейства України з урахуванням термінів, визначених Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Згідно з Порядком подання фінансової звітності [14] Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 9 лютого наступного за звітним року.

Квартальна або річна фінансова звітність подається підприємствами органові державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Місячна звітність подається розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів не пізніше ніж 5 числа наступного за звітним місяця, квартальна - не пізніше ніж 15 числа наступного за звітним кварталом місяця, а річна фінансова звітність - не пізніше ніж 22 січня наступного за звітним року.

Розпорядники та одержувачі коштів державного і місцевих бюджетів подають місячну, квартальну та річну фінансову звітність за встановленими графіками органам Державної казначейської служби за місцем обслуговування.

Фінансова звітність розпорядниками й одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів подається розпорядникам вищого рівня з відміткою органів Держказначейської служби про її відповідність даним обліку про виконання бюджетів.

Головні розпорядники коштів державного бюджету подають зведену фінансову звітність Державній казначейській службі та Рахунковій палаті щокварталу у строки, встановлені Державною казначейською службою за погодженням з Міністерством фінансів.

Органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності, подають зведену фінансову звітність про використання бюджетних коштів відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та щороку не пізніше 25 лютого наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності, Мінекономіки і Мінфіну щокварталу не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 15 квітня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї фінансової звітності повідомляє Мінфін. У такі ж терміни: Укоопспілка подає Мінфіну та Мінекономіки зведену фінансову звітність щодо споживчих товариств, їх спілок та всіх утворених ними підприємств; Об'єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, подають власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами.

Об'єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Міністрів України або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають крім власної зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мінекономіки або відповідному центральному органу виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комунальної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у комунальній власності, відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніше 30 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 10 березня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї звітності повідомляють місцеві органи виконавчої влади.

У разі коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6] підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі Балансу і Звіту про річні фінансові результати. Відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань. У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Перед складанням річної фінансової звітності підприємства, згідно з Порядком подання фінансової звітності [14], обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань. Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ); встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії; ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Порядок проведення інвентаризації та врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів та зобов'язань з даними бухгалтерського обліку визначається Мінфіном. Порядок та строки проведення інвентаризації бібліотечних фондів визначаються Мінфіном та Міністерством культури і туризму України.

Фінансова звітність може виступати об'єктом управління. Управління фінансовою звітністю підприємства дозволяє планувати певні результати і досягати їх законними цілями. Виділяють два його види [45,с.34]: управління прибутком за допомогою якого можна впливати на результати попереднього року, та управління структурою балансу. У міжнародній практиці використовують три способи (методи) управління річною звітністю: вибір облікових методів, вибір бухгалтерських (облікових) оцінок і прийняття реальних рішень.

Вибір облікового методу управління фінансовою звітністю застосовується у разі, коли П(С)БО передбачають кілька методів оцінки однієї і тієї ж статті, наприклад: вибір методу нарахування амортизації; вибір методу оцінки запасів; вибір методу визнання доходу (за П(С)БО 15 або 18) тощо. Зміна облікового методу потребує розкриття відповідної інформації, що робить цей метод управління фінансовою звітністю дуже очевидним, проте він є законним.

Облікова оцінка відповідно до МСА 540 - це визначення приблизної вартості об'єктів обліку і суми статті за умови відсутності точних методів оцінювання. Облікові оцінки часто здійснюються в умовах невизначеності щодо результатів подій, які мали місце, або, ймовірно, відбудуться, і передбачають застосування думки. Унаслідок цього ризик істотного спотворення облікових оцінок є вищим.

Вареня В. [45,с.36] наводить основні «інструменти» облікових оцінок, в основі яких, як правило, лежить суб'єктивна думка управлінського персоналу підприємства, і за допомогою яких підприємство може управляти прибутком і структурою балансу.

Фінансова звітність повинна бути якісною. Визначає чотири основні якісні характеристики фінансової звітності: дохідливість; доречність; достовірність; порівнюваність. Відповідні якісні характеристики до фінансової звітності в державному секторі визначаються у розділі ІІІ Національного П(С)БО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» [17].

Рис. 1.2. Якісні характеристики фінансової звітності

На сьогодні якісні характеристики фінансової звітності бюджетних установ уточнюються пунктами 1.2 і 1.3 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів [28]: фінансова звітність повинна бути достовірною - інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень; фінансова звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державного казначейства України; фінансова звітність повинна містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку.

Фінансова звітність повинна відповідати ряду принципам. Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [6] визначено десять основних принципів яким повинна відповідати фінансова звітність: автономності; безперервності діяльності; періодичності; історичної (фактичної) собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; повного висвітлення; послідовності; обачності; превалювання сутності над формою; єдиного грошового вимірника. Аналогічні принципи встановлюються для фінансової звітності в державному секторі в розділі ІІІ Національного П(С)БО в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності» (рис. 1.3).

Детально принципи фінансової звітності досліджують у багатьох роботах, зокрема, Т. Кучеренко [67, 68, 69], М.Є. Столяревська, Н.І. Копняк [91], Н.Цвєткова [98, 99] та інших.

Неправильне складання фінансової звітності належить до порушень у сфері господарської діяльності, і винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної чи карної відповідальності, зокрема згідно зі статтею 164-2 «Про порушення законодавства з фінансових питань» Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 220 «Приховування стійкої фінансової неспроможності» та 222 «Шахрайство з фінансовими ресурсами» Кримінального кодексу України.

Порушення встановленого порядку або термінів подання фінансової звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному порядку, невідповідність даних, наведених у фінансовій звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку відповідно до статті 116 «Порушення бюджетного законодавства» Бюджетного кодексу України належать до порушень бюджетного законодавства. За порушення бюджетного законодавства, згідно статті 121 «Відповідальність за порушення бюджетного законодавства» Бюджетного кодексу України, посадові особи, з вини яких вони допущені несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.

Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь. За порушення законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися заходи впливу, визначені статтею 117 Бюджетного кодексу України.

Рис. 1.3. Принципи складання фінансової звітності та подання її користувачам

1.2 Баланс, як основна складова фінансової звітності, його зміст, склад і значення

У Балансі міститься інформація на певну дату про фінансовий стан підприємства, його активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

Термін «баланс» походить від двох латинських слів: bis - двічі та lanx - шалька терезів. Звідки утворилось слово bilanx - що буквально означає дві шальки терезів і характеризує рівновагу. Такими шальками в Балансі, як основному фінансовому звіті, є дві його основні складові: актив і пасив. Їх підсумок повинен бути однаковий.

Баланс - це система взаємопов'язаних показників, які відображають у грошовій формі з одного боку активи, тобто те чим володіє чи розпоряджається підприємство або ресурси (економічний зміст), а з іншого боку - пасиви, тобто сукупність прав і зобов'язань підприємства (юридичний зміст), що представлені власним капіталом та різними видами заборгованості. Тотожність економічних і юридичних показників відображає математичну рівність активу і пасиву балансу [66,с.148].

З формальної точки зору Баланс - це таблиця встановленої форми, в якій ліворуч подають активи підприємства, а праворуч - пасиви. Слово актив походить від латинського activus - той, що діє, знаходиться у постійному русі, функціонує. Його використовують для позначення лівої частини Балансу, де показуються в згрупованому виді активи (ресурси) підприємства. Слово пасив (від латинського passivus) означає бездіяльний, той що знаходиться у спокої або пасивний. Його застосовують для назви правої частини Балансу, в якій показуються в згрупованому виді зобов'язання і власний капітал підприємства.

Актив Балансу включає три розділи (рис.1.4): І. Необоротні активи; ІІ. Оборотні активи; ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття . Пасив - чотири: І. Власний капітал; ІІ. Довгострокові зобов'язання і забезпечення; ІІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення; ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

Рис. 1.4. Структура Балансу підприємства

Між складовими елементами Балансу існує зв'язок:

(1.1)

Для того, щоб засоби підприємства відобразити в активі Балансу необхідно щоб вони відповідали таким ознакам: це ресурс, який контролюється підприємством; виник в результаті минулих подій; використання його приведе до отримання економічної вигоди. Актив відображається в Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Якщо актив не відповідає хоча б одній з цих ознак, то він не може бути відображений в Балансі.